--PAGE_BREAK--2.2 Особливості ведення бухгалтерського обліку в оптовій торгівлі
Торговельні організації залежно від сфери діяльності й виконуваних функцій можуть бути оптовими, роздрібними й оптово-роздрібними. У найбільш складному своєму виді торговельна організація може здійснювати покупку (заготівлю), переробку, зберігання й реалізацію перероблених або придбаних для продажу товарів.
Торговельна організація зобов'язана вести бухгалтерський облік вступників і реалізованих товарів на всіх етапах їхнього руху, а також виникаючих при цьому витрат обігу.
Товари, що надійшли, прибуткуються організацією по фактичній кількості в день їхнього надходження або не пізніше строків, установлених для приймання по якості.
Матеріально-відповідальні особи ведуть облік товарів, що надійшли на склад, у картках або книгах кількісного обліку цінностей по найменуваннях товарів, сортам і з обліком інших їхніх особливостей.
Дані про кількісний облік товарів, що надійшли, узагальнюються в бухгалтерії організації у відомостях руху товарів, що є документами їхнього аналітичного обліку.
Регістром синтетичного обліку руху товарів є зведена відомість руху товарів. Ця відомість складається в частині кількості товарів на підставі підсумкових даних відомостей про рух товарів, а в частині їхньої вартості — виходячи з даних відомостей надходження товарів.
Бухгалтерський облік товарів, що надійшли, ведеться по їх покупний (фактичної) собівартості або продажній вартості. При постановці на облік товарів їхня оцінка провадиться виходячи з наступних витрат, пов'язаних з їхнім придбанням:
— вартості товарів, зазначеної в розрахункових документах продавця. У випадку обліку товарів по продажним (роздрібним) цінах, вартість товарів буде являти собою їхню продажну вартість;
— витрат на тару однократного використання й упакування, оплачуваних у складі одержуваних товарів і не підметів до подальшого використання;
— транспортних витрат до центрального складу організації, якщо вони не ставляться на витрати.
У випадку одержання торговельною організацією товарів для продажу на умовах торговельної комісії (консигнації), тобто без права власності на них, товари враховуються за вартістю встановленої в договорі.
Реалізація товарів у торговельній і іншій посередницькій організаціях вимагає обліку вибуття даних цінностей у кількісному вираженні по напрямках їхнього вибуття, видам цінностей, а також характеру їхньої подальшої реалізації.
Особливість організації бухгалтерського обліку вибуття товарів в організаціях торгівлі й в інших посередницьких організаціях полягає в тому, що облік товарів на основних складах, товарів, що перебувають у шляху, у тому числі у внутрішньогосподарських перевезеннях, товарів на складах магазинів оптової й роздрібної торгівлі ведеться на одному рахунку обліку товарів. Це викликає необхідність в організації чіткого аналітичного обліку руху товарів по місцях їхнього знаходження в кількісному й вартісному вираженні.
Облік повинен також надавати дані для правильного визначення сум товарообігу й валового доходу від реалізації товарів. Розмір товарообігу й валового доходу визначається рівнем цін реалізації товарів і їх покупний (облікової) вартістю.
Товари зі складів в оптову й роздрібну торгівлю відпускаються по вазі або кількості з оформленням відпустки бланками первинної облікової документації строгої звітності. У необхідних випадках (на продовольчих складах) товари перед їхнім відвантаженням піддаються перебиранню, сортуванню й калібруванню.
Облік відпуску товарів зі складу ведеться у відомості відвантаження й реалізації товарів. При цьому аналітичний облік відпуску товарів повинен надавати інформацію про вибуття товарів по наступних напрямках:
- в оптову торгівлю;
- у роздрібну торгівлю;
- окремо в магазини, що входять у єдину торговельну систему однієї організації із центральним складом;
- у магазини, що є дочірніми суспільствами;
- у магазини й торговельні організації, не залежні від організації — власника товарів.
На підставі окремих відомостей відвантаження товарів, що становлять по напрямках їхнього вибуття, складається зведена відомість відвантаження й реалізації товарів у натуральному й вартісному вираженні.
Однієї з головних завдань обліку вибуття товарів є визначення вартості, по якій вони списуються з балансу організації.
Торговельні організації (як і інші організації, зайняті в сфері матеріального виробництва) можуть використати методи оцінки товарів при їхньому вибутті в оцінці їх по середній (середньозваженої) собівартості, за собівартістю перших за часом закупівель (метод ФІФО) і за собівартістю останніх за часом закупівель (метод ЛІФО).
Реалізація – це процес продажу готової продукції, товарів або виконаних робіт і наданих послуг.
Її підставою є укладання договору (замовлення) з покупцями в яких визначається асортимент; термін відвантаження; кількість та якість продукції, яку постачають; умови постачання, ціна; форма розрахунків.
Процес продажу завершує кругообіг засобів і створює передумови для відновлення нового кругообігу. Важливість процесу реалізації полягає в тому, що в ньому продукція підприємства знаходить своє суспільне застосування.
Порушення ритмічності в процесі реалізації призводить до уповільненого обігу оборотних засобів, накладання штрафних санкцій з боку покупців та замовників за невиконання договірних зобов’язань та в цілому погіршує фінансовий стан суб’єктів господарювання.
Завдання обліку процесу продаж – надання апарату управління достовірної і своєчасної інформації про фактичні витрати виробництва і реалізацію конкретних видів виготовленої продукції. Ця інформація є одним із основних джерел визначення ціни продажу на ринку аналогічних товарів і валового прибутку від реалізації продукції.
Відвантажена продукція – це продукція, відвантажена покупцям або здана транспортним організаціям для доставки її покупцям.
Ціну, по якій підприємство реалізує продукцію (роботи, послуги) називають відпускною ціною реалізації.
При продажу готової продукції підприємство отримує доходи та несе відповідальні витрати. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – це сума грошових коштів, які надійшли на рахунок в банку або в касу підприємства за вироблену і доставлену замовникам (покупцям) продукцію, виконані для них роботи або надані послуги.
Обсяг реалізації (виручки) є одним із важливих показників процесу реалізації.
Реалізаційні доходи або, як їх називають, операційні доходи поділяють на систематичні (основні) і несистематичні (випадкові).
До реалізаційних, що виникли в результаті основної діяльності, відносяться доходи, отримані від:
- реалізації продукції виробничих підприємств;
- реалізації товарів, придбаних для перепродажу за більш високими цінами;
- надання послуг і виконання робіт.
До несистематичних доходів включають доходи, отримані від реалізації іншого майна (грошового та не грошового): цінних паперів, валютних цінностей, дебіторської заборгованості, основних засобів, матеріалів, МШП, використання яких в подальшій діяльності не доцільно.
Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – один з головних вартісних показників фінансово-господарської діяльності підприємства, який є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, а також використовується при визначенні валового прибутку.
До складу виручки від реалізації включаються суми податку на додану вартість та акцизного збору по реалізованій продукції (товарах, роботах, послугах) тощо.
При визначенні доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вираховуються повернення і уцінка проданих товарів, а також знижки з продаж за дострокову оплату.
Податок на додану вартість (ПДВ) є формою вилучення в бюджет частини доданої вартості, яка створюється на всіх стадіях виробництва і визначається як різниця між вартістю реалізованих товарів (робіт, послуг) та вартістю матеріальних витрат, віднесених на витрати виробництва та обігу.
Тягар податку на додану вартість несе не економічний суб'єкт-виробник, а кінцевий споживач продукції.
Податкові платежі тісно пов’язані з фактичним оборотом матеріальних цінностей. На кожному етапі виробництва і обігу податок дорівнює різниці між податком, який стягується при продажу і податком, сплаченим при купівлі. Чиста сума податку перерахованого економічними суб’єктами, являє собою деякий збір з покупців і замовників, зменшений на суму, сплачену постачальникам. Отримана різниця і є податком на вартість, яка додана до заготівельних товарно-матеріальних цінностей в процесі перетворення в кінцеві товари і послуги.
Повна вартість товару чи послуги має такі складові частини:
- по-перше, вартість сировини та матеріалів, а також послуг виробничого характеру, що відносять на собівартість;
- по-друге, заробітна плата робітникам, які займаються виготовленням цього товару чи наданням послуг;
- по-третє, прибуток.
Заробітна плата і прибуток є тими частинами повної вартості, які створюються на цьому етапі в процесі виробництва, а тому є доданою вартістю.
Акцизний збір – це непрямий податок на високорентабельні і монопольні товари (продукцію), який включається до ціни товарів (продукції). Платниками акцизного збору є суб’єкти підприємницької діяльності, які виробляють і реалізують (обмінюють, передають) підакцизні товари; імпортують, переадресовують імпортні підакцизні товари як для власного виробництва, так і імпортні товари (продукцію) для виготовлення інших підакцизних товарів (продукції).
Акцизний збір, так само як і ПДВ, є одним із непрямих податків, отже він включається до ціни товарів і сплачується в кінцевому рахунку покупцем, а не виробником виробу.
Фінансовий результат від реалізації включає прибуток (збиток) від реалізації готової продукції (робіт, послуг).
Прибуток або чистий прибуток – збільшення капіталу в результаті ведення господарської діяльності.
Чистий прибуток = доходи – витрати.
Прибуток після сплати платежів до бюджету залишається в розпорядженні підприємства.
Втрати товарів виникають у процесі їхнього транспортування (перевезення) до складу, зберігання й реалізації.
Відповідно до Положення про бухгалтерський облік і звітність, збиток цінностей у межах норм, затверджених у встановленому законодавством порядку, списується за розпорядженням керівника організації на витрати обігу.
Недостача цінностей, а також їхнє псування понад норми природних втрат ставляться на винних осіб. У тих випадках, коли винуватці ніс установлений або в стягненні з винних осіб відмовлено судом, збитки від недостачі й псування списуються на витрати обігу.
Втрати товарів можуть бути викликані їхнім природним збитком, результатом безгосподарності або обставинами непереборної чинності.
Поряд із цими втратами по окремих видах товарів, що вимагають переробки до моменту їхньої відпустки в торгівлю для продажу, втрати виникають також і на цій стадії.
Результат перебирання, сортування, калібрування товарів по кожному їхньому виді відображається в спеціальному акті про їхнє перебирання, що підписується членами комісії, затвердженої для цієї мети керівником організації.
В акті показується кількість товару (продукції), відпущеного в перебирання, допущеного до реалізації й негідного до використання. Акт складається у двох екземплярах — один для бухгалтерії, іншої — залишається в матеріально-відповідальної особи.
Акт складається на кожний вид товару (продукції). Акт фіксує на дату перебирання фізичний стан окремих товарів і служить для контролю за правильним оформленням вибуття товарів і списання їхньої вартості з підзвіту матеріально-відповідальної особи.
Втрати товарів на всіх стадіях їхнього руху підрозділяються на нормовані втрати й ненормовані (надпланові) втрати.
До нормованих втрат товарів ставляться їхні втрати в межах норм природних втрат, що відбулися по різних причинах під час перевезення, зберіганні й продажі, пов'язані зі зміною їхніх фізико-хімічних властивостей (розпил, усушка, раскрошка, витік, розлив і т.п.).
Норми встановлені у відсотках до продажної вартості товарів і диференційовані по видах товарів, порам року їхнього використання, кліматичним зонам, строкам і умовам зберігання.
При списанні товарів у межах норм природних втрат необхідно керуватися рядом нормативних документів і документами, з урахуванням галузевих особливостей.
Норми є граничними для списання втрат на витрати організації й застосовуються тільки при наявності фактичних втрат товарів.
Списання природного збитку товарів може провадитися тільки після їхньої інвентаризації на основі відповідного розрахунку.
Приведемо загальну схему розрахунку суми убули товарів:
1. Природний збиток на залишок товарів по описі попереднього обліку.
2. Нараховано природного збитку на товари, що надійшли.
3. Усього нараховано разом із залишком.
4. Усього виключено, у тому числі:
а) нарахований природний збиток по документах на вибулі товари;
б) нарахований природний збиток по інвентаризаційному описі товарів.
5. Сума природного збитку до списання на реалізовані товари.
Норми природних втрат можуть також установлюватися у відсотках на звітний рік до товарообігу організації.
Норми природних втрат застосовуються до товарів, відпущеним зі складу за період між двома інвентаризаціями тих самих товарів з урахуванням строку їхнього зберігання.
Якщо облік товарів на складі ведеться по сортах, то для визначення розміру природного збитку необхідно розраховувати середній строк зберігання товару на складі.
Недостача товарів у межах установлених норм природних втрат списуються з матеріально-відповідальних осіб по тимі цінам, по яких товари були оприбутковані.
Віднесення товарних втрат на витрати обігу провадиться за покупними цінами. Різниця між покупними й продажними (роздрібними) цінами ставиться за рахунок торговельних знижок.
бухгалтерський облік товар оптовий
продолжение
--PAGE_BREAK--2.3 Облік реалізації товарів та визначення фінансового результату в оптовій торгівлі
Принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про товари, доходи і витрати торговельного підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначають П(С)БО 9 “Запаси”, П(С)БО 15 “Дохід” і П(С)БО 16 “Витрати”.
Відповідно до сучасних підходів до організації бухгалтерського обліку і звітності розроблені і затверджені новий План рахунків та Інструкція № 291.
Облік товарів здійснюється на підставі П(С)БО 9, згідно з пунктом 6 якого товари — це матеріальні цінності, що придбані (отримані) і утримуються підприємством у цілях подальшого продажу.
Для обліку й узагальнення інформації про рух товарів відповідно до нового Плану рахунків використовується рахунок 28 Товари” із застосуванням субрахунків:
- 281 “Товари на складі”;
- 282 “Товари в торгівлі”;
- 283 “Товари на комісії”;
- 284 “Тара під товарами”;
- 285 “Торговельна націнка”.
По дебету субрахунків 281 — 284 відображається збільшення кількості товарів та їх вартості, по кредиту — зменшення. Прибуткуються товари відповідно до нової системи бухгалтерського обліку за первісною вартістю, у той час як раніше оприбуткування здійснювалося за купівельною вартістю.
Реалізація товарів, так само які купівля, здійснюється на підставі укладених договорів поставки, купівлі продажу тощо з оформленням супровідних документів( накладна, товарно-транспортна накладна, рахунок-фактура та ін.).
Підприємства оптової торгівлі, як правило, реалізують товари з оптових баз, товарних складів, складів-магазинів.
Розрахунки за товари можуть здійснюватися підприємствами як у готівковій, так і в безготівковій формі. Однак при розрахунках готівковими грошовими коштами одного підприємства з іншим обмеження в сумі 3000 грн. на день( п.1 Порядку №21).
Здійснюючи торгівельну діяльність, підприємства отримують дохід (виручку) від реалізації товарів. Відповідно до діючих стандартів, доходи — це збільшення економічних, вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які приводять до збільшення власного капіталу (крім збільшення капіталу за рахунок внесків власників).
Для узагальнення інформації про доходи (виручку) від реалізації товарів призначений ;, рахунок 70 “Доходи від реалізації” субрахунок 702 “Дохід від реалізації товарів”.
По кредиту субрахунку 702 відображається збільшення доходу від реалізації разом із сумою непрямих податків, зборів, обов’язкових платежів, які включені в ціну продажу, по дебету — належна сума непрямих податків, зборів, обов’язкових платежів, суми, отримувані підприємством на користь комітента, принципала, щорічне або щомісячне віднесення суми чистого доходу на рахунок 79 “Фінансові результати” субрахунок 791 “Результат основної. діяльності”.
Крім того, на субрахунку 704 “Вирахуваний з доходу” відображається сума наданих після дати реалізації знижок покупцям, вартість повернених покупцем товарів та інші вирахування. По дебету субрахунку 704 відображається вище перелічене вирахування, а по кредиту — списання дебетових оборотів на рахунок 79.
При продажу товарів необхідно здійснювати їх оцінку для визначення собівартості, за якою вони будуть списуватися з балансу. Оцінка товарів здійснюється одним з методів:
- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
- середньозваженої собівартості;
- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
- собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);
- ціни продажу.
Для всіх одиниць бухгалтерського обліку товарів, які мають однакове призначення й однакові умови використання, застосовується тільки один з наведених методів.
Для узагальнення інформації про собівартість реалізованих товарів передбачений рахунок 90 “Собівартість реалізації” субрахунок 902 “Собівартість реалізованих товарів”.
По дебету цього субрахунку відображається фактична собівартість реалізованих товарів (без торговельних націнок), а по кредиту — списання в порядку закриття щомісяця або в кінці звітного року дебетових оборотів на рахунок 79 субрахунок 791.
Відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку витрати — це зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).
Витрати визнаються витратами певного періоду Одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснювалися. При цьому витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі.витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені.
Витрати, пов’язанім операційною діяльністю, які не включаються до собівартості товарів, поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.
Узагальнення інформації про витрати торговельного підприємства забезпечується застосуванням рахунків 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”, 94 “Інші витрати операційної діяльності”, а також рахунків класу 8 “Витрати за елементами”. При цьому використання рахунків класу 8 є обов’язковим для суб’єктів малого підприємництва і для підприємств, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності. Торговельні ж підприємства можуть використовувати їх для узагальнення інформації про витрати за елементами затрат з одночасним списанням цих затрат на рахунки витрат класу 9, тобто застосовувати рахунки класу 8 як транзитні.
Витрати, які враховуються на рахунках 92” Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”, 94 “Інші витрати операційної діяльності” списуються безпосередньо на рахунок 79 “Фінансові результати”.
Рахунок 79 “Фінансові результати” займає особливе місце у Плані рахунків. На нього списується сальдо рахунків доходів і витрат: по дебету – витрати, по кредиту –доходи.
Визначення фінансових результатів для підприємств оптової торгівлі подано на рис. 2.1.
Дт 79 Дт 702
Дт 79 Кт 79
Дт 79
Рис. 2.1 Схема визначення фінансових результатів
продолжение
--PAGE_BREAK--2.4 Ведення бухгалтерського обліку в ЧП “Ядрихінський”
Проект написаний на матіалах ЧП «Ядрихінський» зареєстрованого в листопаді 2007р. Основним напрямком господарської діяльності досліджуваного підприємства є виробництво та оптова реалізація текстильної продукції.
Валовий доход за 2009р. склав 350 тис. грн., тому підприємством було обрано на 2008р. оподатковування по єдиному податку, зі ставкою 6% суми виторгу і сплатою податку на додаткову вартість.
Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться за змішаною формою бухгалтерського обліку. Переважним є елементи журнально-ордерної форми обліку.
Частина розділів обліку механізована і ведеться комп'ютером. Головна книга ведеться вручну. Обрана підприємством форма бухгалтерського обліку досить повно відбиває облік усіх господарських процесів і відповідає вимогам нормативних актів регламентуючі вимоги до обліку.
Бухгалтерський облік ведеться за новим планом рахунків затвердженому Керуванням методології бухгалтерського обліку і зареєстрованому Міністерством Фінансів України 19.04.01р. №186.
Первинний облік ведеться за допомогою первинних документів. Порядок складання і руху первинної документації регламентується графіком документообігу діючого на підприємстві.
Цей принцип забезпечує повноту охоплення всіх господарських процесів, оскільки первинний документ складається безпосередньо на місці й у момент здійснення господарської операції.
Наприклад: наряд на відпуск зі складу в цех сировини на переробку виписується на підставі лімітно-заборонної карти на місяць, що знаходиться на складі і припускає відпустка сировини на місячну програму затверджену керівником підприємства. Перед початком зміни начальник цеху виписує убрання, виходячи з потреби сировини на зміну, сировину зі складу відпускається в цех. При завершенні виробничого циклу начальник цеху складає акт на оприбуткування готової продукції і передає її з накладною в склад готової продукції.
Усі господарські операції мають документальне підтвердження, що забезпечує вірогідність і повноту обліку будь-якого господарського процесу. Наприкінці місяця начальник цеху складає матеріальний звіт. Надходження сировини відповідає кількості відпущеної зі складу, згідно актів виходу готової продукції оприходується готова продукція на підставі накладних на передачу готової продукції у витрату. У такий спосіб на місці переробки сировини діє повний облік усіх господарських процесів, а це один з головних принципів бухгалтерського обліку.
Інвентаризація – як елемент контролю вірогідності економічних показників застосовується на підприємстві протягом господарського року при необхідності. Річна інвентаризація проводиться відповідно до «Положення про порядок проведення річної інвентаризації».
У 2009р. річна інвентаризація проведена за станом на 1 листопада. Інвентаризації піддавалися всі статті балансу. Акти інвентаризації, порівнювальні відомості і накази по результатах інвентаризації кошторису окремою справою і зберігаються в архіві.
Калькуляція готової продукції – дуже важливий елемент економічної діяльності підприємства. Наскільки вірно відбиває калькуляція собівартість готової продукції залежить правильне формування ціни реалізації. Недостовірний облік, помилки при численні собівартості можуть привести до непоправних наслідків. Тому на підприємстві цьому розділу обліку приділяється особлива увага.
Баланс – як форма звітності складається щомісяця і надається керівнику для вивчення. З усіх форм бухгалтерської звітності баланс є самою повною і ємною формою. Економічні показники в динаміку на початок року і на кінець звітного періоду дають узагальнюючу картину діяльності підприємства.
Податкова звітність – основні документи за допомогою яких йдуть взаємини суб'єктів, що хазяюють, з державою. Помилки, чи перекручування інші неточності показників звітності чреваті серйозними фінансовими санкціями, тому податкова звітність заповнюється винятково на даних бухгалтерського і податкового обліку.
Облік касових операцій ведеться відповідно до «Положення про ведення касових операцій».
Оприбуткування коштів у касу проводиться по прибутковому касовому ордері. Прибутковий касовий ордер виписується в момент внесення наявних коштів у касу. Прибутковий документ відразу реєструється в касовій книзі, йому привласнюється черговий номер. Разом з тим прибутковий ордер реєструється в книзі прибуткових касових ордерів. Обличчю що вносить готівку в касу видається квитанція до прибуткового касового ордера.
Витрата коштів по касі здійснюється на підставі видаткових касових ордерів. Видатковий касової ордер підписується головним бухгалтером і керівником підприємства. Вищевказаний документ реєструється в книзі видаткових касових ордерів і в касову книгу, йому привласнюється черговий порядковий номер. По завершенню робочого дня касир складає касовий звіт і надає його на підпис головному бухгалтеру.
Синтетичний облік грошових коштів ведеться згідно з журналом-ордером Ж-01 (таблиця 2.1). Зведемо підсумки, що підлягають рознесенню в головну книгу.
Таблиця 2.1 – Синтетичний облік грошових коштів за 2009р.
Зміст операції
Дебет
Кредит
Сума
Отримано гроші в банку й оприбутковані в касу
301
311
2006
Видано з каси в перевитрати за авансовий звіт
372
30
400
Виплачено заробітну плату
661
301
1600
Оприбутковано виторг у касу
301
701
200
Здано виторг у банк
311
361
1700
Внесок засновника в статутний фонд
301
46
1500
Облік кредитів і позик банку ведеться по журналу Ж-02. Первинним документом банківської операції є платіжне доручення.
Платіжне доручення – це документ на підставі якого банк робить платіжну операцію з рахунка клієнта. Платіжне доручення готує клієнт банку. Воно містить реквізити платника, покупця і завіряється підписами облич уповноважених давати такі доручення банку. Зразки підписів посадових осіб, що мають право підпису на банківських документах, зберігаються в банку.
На підставі виписок банку, щодня виробляються. Якщо операцій за один день багато, по дійсній виписці банку складається лист-розшифровка, а його підсумкові дані заносяться в операційний рядок (таблиця 2.2).
Таблиця 2.2 – Облік кредитів і позик банку за 2009р.
Зміст операції
Дебет
Кредит
Сума
Перераховано постачальникам за сировину
631
311
4500
Надійшли грошові відомості засоби від покупців на розрахунковий рахунок
311
361
12100
Погашено короткостроковий кредит банку
601
311
8500
Сплачено єдиний податок в розмірі 6%
641
311
2900
Отримано короткострокового кредит у банку
311
601
12006
Розрахунки з постачальниками і підрядниками містять такі реквізити:
Ú сальдо на початок звітного періоду;
Ú оборот по кредиту рахунка;
Ú оборот по дебету рахунка;
Ú сальдо на кінець звітного періоду.
Перехідні залишки по контрагентах переносяться на початок наступного звітного періоду. Кредитові обороти виробляються на підставі первинних документів. Кожен прибутковий документ попередньо раскредитовуется, тобто проставляються головним бухгалтером дебет рахунків.
У таблицю 2.3 запис виробляється тільки при наявності прибуткових накладних. Податковий кредит приймається тільки при наявності податкових накладних, тобто по дебету рахунка (641 податковий кредит) запису ідентичні з підсумковими показниками з книгою обліку придбання.
Таблиця 2.3 — Розрахунки з постачальниками і підрядчиками за 2009р.
Зміст операції
Дебет
Кредит
Сума
Зроблено передоплату постачальнику
37
311
4800
Нараховано податковий кредит з ПДВ
641
644
800
Отримано матеріальні цінності від постачальника
20
631
4000
Відбито податковий кредит по ПДВ
644
631
800
Залік заборгованості
631
37
4800
Розрахунки з іншими дебіторами і кредиторами об'єднані в журналі-ордері №6, оскільки операцій подібного роду не багато і це не суперечить чинному законодавству. Це дуже важливий розділ бухгалтерського обліку. Зовні зовсім різні економічні показники, але об'єднання їх зв'язане з методологією бухгалтерського обліку. Техніка ведення розділу полягає в наступному: на підставі матеріальних звітів по рахунках обліку сировини, матеріалів, МБП, готової продукції ведеться відомість, у якій узагальнюються підсумкові обороти за звітний період по місцях збереження матеріальних цінностей. У таблиці 2.4 показане йде нагромадження витрат по об'єктах обліку (виробництво, адміністративні витрати, загальвиробничі витрати й ін.) із кредиту рахунків. У цьому ж регістрі відбувається розподіл (списання) витрат на об'єкти обліку (виробництво), тобто закриття рахунків (адміністративні витрати, загальвиробничі витрати, виробництво й ін.). Підсумки розносяться по сторінках головної книги. На підставі первинних документів по реалізації (накладні – видаткові, податкові накладні, прибуткові касові ордери, платіжні доручення покупців і ін.) роблять записи у відомість.
Таблиця 2.4 — Облік витрат, готової продукції, виробничих запасів за 2009р
Зміст операції
Дебет
Кредит
Сума
1
2
3
4
Отримано запаси від постачальника
22
631
4000
Оприбутковано запаси придбані за готівку підзвітними особами
20,22
372
360
Отримано запаси від постачальника по бартеру
20,22
631
1200
Відвантажено готову продукцію покупцям
70
26
5600
Відвантажено запаси покупцям
10
20,22
1700
Передано запаси зі складу в цех для переробки
20,22
20,22
5900
Оприбутковано готову продукцію
26
23
12100
Готова продукція передана на склад
26
26
12100
Використано запаси на виготовлення основних засобів
152
20,22
1000
Використано готову продукцію на виготовлення основних фондів
152
26
320
Списано запаси на виробництво продукції
23
20
5150
Нараховано амортизацію на основні засоби
23
13
1200
Нараховано заробітну плату
23
661
2800
Нараховано збори на заробітну плату
23
65
910
Списано у виробництво готова продукція
23
26
400
Списано малоцінні предмети застосовувані для виробництва продукції
23
22
110
Оприбутковані на склад напівфабрикати
25
23
1700
Віднесені до розряду капітальних інвестицій витрати, раніше враховані як витрати основного виробництва
15
23
740
Зменшені на суму виявленого шлюбу основні витрати на виробництво продукції
24
23
150
Відбито вартість послуг виробничого характеру представлених сторонніми організаціями
23
631
1450
На підставі вищевказаного виникає питання: а чому прибуткові касові ордери і платіжні доручення?
Відповідь: — це в тих випадках, коли покупцем зроблена передоплата, а продукція не відвантажена. Ця норма продиктована двома основними законами «Про прибуток підприємств», «Про ПДВ», тобто перша подія «оплата» чи «відвантаження» підлягає зарахуванню у валові доходи.
Відомість – це регістр аналітичного обліку утримуючий у собі наступні реквізити:
Ú сальдо на початок звітного періоду;
Ú оборот по дебету;
Ú оборот по кредиту;
Ú сальдо на кінець звітного періоду.
Запису по аналітичних рахунках, як було сказано вище, виробляються на підставі первинних документів. Облік реалізації йде по журналу Ж-06 і показано у таблиці 2.5.
Таблиця 2.5 – Облік реалізації товарів
№ з/п
Зміст операції
Дебет
Кредет
Сума, грн
1
2
3
4
5
а) оплата а потім відвантаження товарів
1
Отримана передоплата за товар
301, 311
681
3000
2
Нараховані податкові зобов'язання з ПДВ
643
6411
500
3
Відвантажений товар покупцеві
681
702
3000
4
Відображені розрахунки за податковими зобов'язаннями з ПДВ
702
643
500
5
Списана собівартість товарів, визначена згідно з п.9 П(С) БО 9
902
281
1600
6
Списана сума доходу від реалізації на фінансовий результат
702
791
2500
7
Відображені адміністративні витрати
92
311,372 631,65,661
200
8
Відображені витрати на збут
93
631,65,661 311,685
300
9
Відображені інші операційні витрати
94
281
50
10
Списана на фінансовий результат собівартість реалізованого товару
791
902
1600
11
Списані фінансовий результат адміністративні витрати
791
92
200
12
Списані фінансовий результат витрати на збут
791
93
300
13
Списані фінансовий результат інші операційні витрати
791
94
50
б) відвантаження товарів, а потім оплата
1
Відвантажений товар покупцеві
361
702
3000
2
Нараховані податкові зобов'язання з ПДВ
702
6411
500
3
Списана собівартість товарів, визначена згідно з п. 9 П(С)БО 9
902
281
1600
4
Списана сума доходу від реалізації на фінансовий результат
702
791
2500
5
Відображені адміністративні витрати
92
311,372 631,65,661
200
6
Відображені витрати на збут
93
631,65,661 311.685
300
7
Відображені інші операційні витрати
94
281
50
8
Списана на фінансовий результат собівартість реалізованого товару
791
902
1600
9
Списані на фінансовий результат адміністративні витрати, витрати на збут.
791
92
93
94
550
Підсумкові обороти повинні відповідати підсумковим оборотам податкового обліку ПДВ (книги обліку продажів). На нашу думку це необов'язково, оскільки операції по першій події в бухгалтерському обліку необов'язково відбивати в дохідній частині. Відповідність показників доходу по бухгалтерському і податковому обліку обрано підприємством з метою контролю показників бухгалтерського обліку і податкової звітності. З іншої сторони це веде до того, що бухгалтерський облік дає перекручену картину балансового прибутку, тобто оподатковуваний прибуток і балансовий прибуток рівні. На практиці це не завжди так. Оскільки при наявності попередньої оплати покупців за товар у звітному періоді, коли факт відвантаження не здійснений, а це буває найчастіше в останні дні звітного періоду, реального прибутку ні, і можливо що її взагалі не буде. Наприклад 1-го числа наступного місяця за звітним попередню оплату прийдеться повернути з якої-небудь причини. Технічні несправності технологічного устаткування, зривши постачання сировини постачальників, стихійні лиха (на жаль не всі господарські договори «постачання і реалізації» містять пункти форс-мажорних зобов'язань) і ряд інших причин. А бухгалтерський облік подає перекручену інформацію про фінансовий стан підприємства. У такий спосіб можна зробити висновок: бухгалтерський облік фінансових результатів за визначені звітні періоди спотворюється в межах господарських оборотів які включені у валовий доход по податковому обліку.
продолжение
--PAGE_BREAK--