НАЦІОНАЛЬНИЙАГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедраохорони земельних ресурсів
КУРСОВИЙПРОЕКТ
Натему:
“Формуванняекологічносталих агроланшафтів на території Слобідської сільської ради,Кагарлицького району, Київської області”
Виконали: СТ.V-Зев-2 Єськов В.А.
Леоненко С.М.
Трегуб К.В.
Перевірив: професор Булигін С.Ю.
КИЇВ– 2009
Зміст
1. Формуванняекологічно сталих агроландшафтів – глобальний стратегічний напрям сучасногоземлевпорядкування
2.Природно-кліматичні умови
3. Проектніпропозиції
3.1 Виділенняземельних масивів, блоків і робочих ділянок
3.2 Формалізаціяділянок
3.3 Ерозійнагідрологічна оцінка протиерозійного впорядкування
3.4 Обґрунтуваннятехнологічного навантаження у напрямку аграрного використання визначеногомасиву
3.5Еколого-економічна оцінка
Висновок
Перелікінформаційних джерел
1. Формуванняекологічно сталих агроландшафтів – глобальний стратегічний напрям сучасногоземлевпорядкування
Стан земельного фонду України викликаєвелику тривогу, так як спостерігається постійне пониження родючості ґрунтів,вмісту гумусу, посилення процесів водної і вітрової ерозії, вторинного засолення,заболочення та інших деструктивних процесів, які відбуваються не тільки в ґрунтіа й в ландшафтній зоні України в цілому.
В природних ландшафтах ніколи не буває одноманіттяна великому просторі. Це пов'язане в основному з різноманіття рельєфу, ґрунтовогопокриву і розподілом на ньому рослинності яка в свою чергу створює мікрокліматі нано, і мікрорельєфу і діє на основні режими ґрунтів.
Необхідно вивчити кожний конкретнийелемент, кожну ділянку (ландшафт) з всіма її особливостями і виділити на них ділянки,які мають бути обов’язково виведені з ріллі, які можна використовувати як ґрунтозахисінісівозміни з максимальним насиченням багаторічних трав і т.д.
Це чітко дозволяє встановити площі ділянокі контури земель, які повністю, або частково виводяться з ріллі іспіввідношення угідь в цілому.
Агроландшафт – це ландшафт, перетворенийпід впливом сільськогосподарського виробництва для його цілей при збереженніфункцій само відтворення і середовища його стабілізації.
Про стабільність ландшафтів можна говоритив тому випадку, коли в них в них постійно і в зростаючих об’ємах вкладаєтьсяенергія.
Таким чином, ґрунтозахисно створений агроландшафтє не чисто протиерозійною системою, створеною лише для пониження дії ерозійнихпроцесів до необхідного оптимуму, а глобальним стратегічним напрямком, здатнимв собі поєднати всі знання і управління всіма складовими елементамиландшафтного середовища існування.
Агроландшафт – це інженерна споруда, якаповинна проектуватися переважно інженерними методами на розрахунковій кількіснійоснові. Тому в системі робіт по конструюванню агроландшафту передбачається етапперед проектного обстеження території, що облаштовується. На цьому етапіодержується вся необхідна інформація і параметри території щоб даний проектможна було скласти переважно інженерними методами.
За останні роки землевпорядне проектуванняна еколого-ландшафтній основі розвивалося досить інтенсивно.
Еколого-ландшафтний підхід вартозастосовувати разом з агроекологічним. При цьому еколого-ландшафтний обумовлюєзагальну конструкцію агроландшафту, а агроекологічний – наповнює його змістом.
У практиці землевпорядної діяльностісклалися наступні поняття і визначення, що до організації території; ландшафт,агроландшафт, урочище частина агролондшафта, що має чіткі границі і пердставляєсобою відособлену систему з характерними ознаками ( басейни великих і малих рікі їх притоки), підурочище – це частини урочища, що у собі водозбори другого ітретього порядків, фація – це найменша, більш неподільна частина ландшафту(дрібні балки, замкнуті пониження).
Всякий агроландшафт характеризуєтьсявідносною територіальною замкнутістю і наявності в ньому трьох зон:
зв’язування і трансформація енергії іречовини (рілля, ліс, луки);
транзиту (тимчасове і постійне воднеджерело);
концентрації й акумуляції (заплава, озеро,болото);
Ступінь “перекриття” і взаємодії цих зонвизначається структурою і конструкцією агроландшафту.
Еколого-лондшафтний підхід припускаєвстановлення оптимального співвідношення площ ріллі, пасовищ, сіножатей,заповідників, лісонасаджень, населених пунктів та інших антропогенних ісередовище стабілізуючих складових, що сприяють саморегуляції агроландшафту.
Найбільш складним є питання провстановлення порогу розораності території. Стійкий агроландшафт може бутисформований у тому випадку, якщо співвідношення стабілізуючих угідь (ріллі) достабілізуючих угідь (пасовищ, сіножатей, лісів) становить 40-42% до 60-58%.
Співвідношення угідь у кожному конкретномувипадку індивідуальне, і залежить від рельєфу, гідрографічних, ґрунтових, іінших природних і антропогенних умов місцевості і досягнення в процесіпроектування.
В умовах степової зони це співвідношенняможе бути зрушенне у бік збільшення площі з компенсацією цього зрушення зарахунок введення стабілізуючих культур і угідь (перелогових ділянок, полоснихпосівів багаторічних трав і т.д.)
2. Природно-кліматичніумови
Територія господарства розміщена в межахПравобережної височини в зоні Лісостепу. Ця місцевість представляє собою густорозчленоване балками і ярами хвилясте плато. Широкі водорозділи займаютьневелику площу, схили балок круті і короткі, балки і яри глибокі, місцями їхвершини наближаються до водорозділів. Міжбалкові і міжярові ділянки маютьскладну конфігурацію, що ускладнює механізований обробіток цих земель.
Гідрографія господарства представленапорівняно невеликими за площею озерами та мілководними річками, що частообмежені болотами.
В грунтовому покриві господарствапереважають чорноземи типові малогумусні. Механічний склад ґрунтів ігрунтотворних порід легкосуглинковий.
Кілімат району помірно континентальний.Середньорічна температура повітря +7°С. Абсолютний мінімумтемператури повітря становить — 30°С, максимум +40°С. Самівисокі температури бувають у липні, серпні, самі низькі – в січні, лютому.
Вегетаційний період триває 200 – 205 днів.Сума активних температур за період з середньо добовою температурою вище 10°Сстановить 2600 — 2660°С. Середня протяжність безморозного періоду – 165днів. Ранні осінні заморозки спостерігаються у вересні, останні весняні – дополовини травня.
Кількість опадів за місяцями розподіляєтьсянерівномірно. Основна кількість опадів випадає в теплий період року (310 – 320 мм.). В літній період, особливо в червні – липні, опади випадають у вигляді злив, іноді з градом,що обумовлює інтенсивну ерозію ґрунтів, а також вилягання і загибель посівів.
Зими, як правило, теплі, але в окремі рокибувають і холодними. Стійкий сніговий покрив зберігається протягом 90 днів.Середня глибина промерзання грунту 57 см., максимальна – 150см. Середня товщина снігового покриву рівна 12 – 16 см.
Пануючі вітри району зимою західні іпівнічно-західні, весною – східні і південно-східні. Днів з сильними вітрами(більше 15м/с) – в середньому 20 за рік. Частіше всьго такі вітриспостерігаються в холодний період року. Середня кількість днів з атмосферноюзасухою і суховіями за теплий період рокум – 35, в тому числі днів з слабкоюзасухою – 26, з середньою і інтенсивною – 9.
Кліматичні умови сприятливі для вирощуванняс/г культур та багаторічних насаджень.
3. Проектніпропозиції
Основними принципами ландшафтногопроектування мають бути:
а) однорідність ґрунтів (при цьомувраховується бонітет грунту, умови вирощування с/г культур, ступіньеродованості);
б) однорідність морфології поверхні(рельєф), в тому числі крутість, експозиція, форма схилу;
в) однорідність геологічної побудови (типта потужність грунтоутворюючих порід, глибини залягання водних горизонтів);
г) однорідність умов зволоження, яказалежить від ґрунтів, рельєфу та облаштування території;
д) однорідність мікрокліматичноїзональності та вплив оточуючого середовища (лісів, водних просторів та іншихугідь);
е) однорідність фіто- та зооценозів.
Перераховані умови в значній мірівраховуються в картограмах агрогруп ґрунтів, картограмах крутості схилів тапотенційного змиву ґрунтів.
Крім того формування агрофацій(природно-територіальних комплексів) залежить від:
лісомеліоративних заходів (створеннялісових територій, чагарників і т.д.);
можливостей місцезнаходження необхідних дляцього птахів, комах та тварин;
дотримання ландшафтної екології танедопущення створення агроландшафту (оптимальне співвідношення угідь);
умов для використання с/г техніки тазабезпечення для їх вільного пересування.
Відомо, що стабілізуюча функція ландшафтупідсилюється системою землеробства і її головною ланкою – сівозмінами.
Для цього вони повинні відповідатинаступним вимогам:
давати нетоварну рослинну масу, здатнукомпенсувати втрати органічної речовини з грунту;
мати у своєму складі культури, що володіютьфітомеліоративними властивостями, здатними в поєднанні з технологічнимиприйомами поліпшити фізичні властивості грунту;
бути в максимально – доцільній мірінасиченими рослинами-водофіксаторами.
Такі сівозміни сприяють зниженню дозвнесення мінеральних добрив, а органічні добрива будуть направлені на роширеневідтворення органічної речовини грунту і підвищення його родючості.
Розміщенню сівозмін передує аналізгрунтово-екологічного стану будь-якого підурочища. Виходячи з властивостей ґрунтів,рельєфу, міри і характеру деградаційних процесів, виділяються контури земель покатегоріях з урахуванням інтенсивності їхнього використання.
3.1 Виділенняземельних масивів, блоків і робочих ділянок
Ділянки землі, що вимагають однакової інтенсивностівикористання, однакової агротехніки і придатні для обробки визначеного наборус/г культур, поєднуються в агроландшафтні виділи. Однорідні по генетичним,геоморфологічним, гідрологічним ознакам, мікрокліматичним умовам виділиутворюють агроландшафтний масив. До будь-якого виділу допрацьовується адаптивнасівозміна, пристосована до даних умов. Таким чином, в межах будь-якогопідурочища розміщується своя сівозміна, адаптована до грунтово-екологічних умовданого ландшафтного виділу. Можливе розміщення сівозмін двох суміжнихпідурочищах з ідентичними природними умовами.
Технологічний блок є важливою складовоючастиною екологічно збалансованого агроландшафту. Його завдання – максимальневикористання переваг агроландшафтного впорядкування с/г угідь для одержанняконкретного продукту, без будь-якого погіршення стану грунтового покриву ідовкілля. Тому для інженерного проектування конструкціїекологічно-збалансованого агроландшафту необхідно мати алгоритм кількіснихоцінок грунтоохоронної ефективності протиерозійних грунтоохоронних заходів.
Конфігурація полів і робочих діляноквизначається викладеними вище вимогами. При проектуванні агроландшафтунеобхідно прагнути, щоб кожна робоча ділянка на орних землях займала найбільшоднорідне місцерозташування, тобто один, або найбільш однорідні типи умоввирощування. Те ж стосується і площ залуження і заліснення, на яких для кожногомісцерозташування підбираються оптимальні травосуміші або склад деревних ічагарникових порід, а для орних земель – оптимальний склад культур і сортів длякожного типу умов вирощування. Звідси слідує, що виділення робочих ділянок іділянок залуження (заліснення) необхідно проводити, дотримуючись такихкритеріїв:
Межі ландшафтних смуг (ділянок) проходятьпо лініям згинів схилів так, щоб в межах однієї ділянки схил мав просту форму(випукло-увігнуту або увігнуто-випуклу). Якщо межа ґрунтів або порід зониаерації (підстеляючих порід) з різними коефіцієнтами фільтрації неспівпадає злініями перегину схилу, то вона також є межею ландшафтної смуги.
В межах ландшафтної смуги крутизна схилуповинна бути майже однаковою. Відхилення допускаються в межах від 0,5° до 3° взалежності від середнього ухилу.
В межах ділянки ступінь змитості ґрунтівповинна бути однаковою.
В межах ділянки ґрунти відносяться дооднієї агровиробничої групи.
Тип і потужність грунтоутворюючих іпідстеляючих порід, глибина залягання водоупорних горизонтів, величинакоефіцієнту фільтрації поверхневих відкладів повинні бути однорідними в межахділянки.
У всих частинах ландшафтної смуги повиненбути однаковий характер мікрорельєфу, особливо ерозійного генезису.
Кожна виділена ділянка повиннарозміщуватися переважно на схилі однієї експозиції, а якщо це ускладнено, то надвох суміжних (північ і північний захід, південь і південний схід і т.д.) взв’язку з різною інтенсивністю сонячної радіації на схилах різної експозиції, азначить і умовами росту й розвитку рослин, інтенсивності випаровування вологи згрунту, мікробіологічних процесів, грунтоутворення і т.д..
Це основні умови, які повинні дотримуватисьпри конструюванні агроландшафту, осбливо в районах інтенсивного проявленняводної і сумісного проявлення водної і вітрової ерозії, до яких належитьтовариство з обмеженою відповідальністю “Прогрес” Кагарлицького районуКиївської області.
Територія господарства розбита на тримасива.
Експлікація площ по масивамМасиви Номер поля 1 2 3 4 5 6 7 8 Площа поля, га Масив № І № ділянки 1 107,0 17,3 65,7 63,7 67,0 68,0 -- -- 2 35,1 46, 63,4 65,4 83,6 59,0 -- -- 3 2,8 66,5 63,7 -- -- -- -- -- Масив № ІІ № ділянки 1 104,3 63,0 88,0 70,1 118,4 83,6 83,3 145,3 2 43,7 74,0 19,5 67,6 30,0 70,9 61,1 -- 3 -- -- 43,4 -- -- -- -- -- Масив № ІІІ № ділянки 1 46,9 45,8 52,2 39,4 83,0 49,5 55,0 45,1 2 48,6 37,4 35,4 42,6 -- 47,5 53,0 10,5 3 -- -- -- -- -- -- -- --
Площа першого масива 814 га, на його території розбиваємо інтенсивну шестипільну сівозміну:
Пар.
Озима пшениця.
Цукровий буряк.
Зернобобові.
Кукурудза на зерно.
Соняшник.
Площа другого масива 1171,5га, на йоготериторії розбиваємо екстенсивну восьмипільну сівозміну.
Пар.
Озима пшениця.
Соняшник.
Цукровий буряк.
Горох.
Куруп‘яні.
Кукурудза на зерно.
Ярі зернові.
Площа третього масива 711,9га, на йоготериторії розбиваємо екстенсивну восьмипільну сівозміну.
Зайнятий пар.
Озима пшениця.
Кукурудза на зерно.
Ячмінь.
Однорічні трави.
Озима пшениця.
Соняшник.
Ячмінь.
3.2 Формалізаціяділянок
В результаті передпроектного обстеженняотримані всі необхідні дані для характеристики території товариства з обмеженоювідповідальністю “Прогрес” Кагарлицького району Київської області, яка будевпорядковуватись.
Проект протиерозійного захисту вирішуватидві задачі: а) забезпечувати надійний захист грунту від ерозії, створивши прицьому необхідні посилання для розширеного відновлення його родючості; б)передбачити швидку окупність створених затрат.
Це означає, що необхідно зробити всеможливе, але нічого зайвого.
Основною одиницею в агроландшафті є робочаділянка. Її площа і, перед усім ширина, повинні відповідати багатьом вимогам.
Ширина робочої ділянки, консруктивніособливості інфраструктури поверхневого стоку, гідротехнічних споруд, лісосмугрозраховуються на основі моделі ерозії. В господарстві необхідно сформуватиерозійно стійкий агроландшафт. З цією метою орні землі поділяються за крутістюсхилів на три еколого-технологічні групи; розміщення полів і робочих ділянок зкриволінійними межами організовується таким чином, щоб вони вписувались урельєф; удосконалюється структура посівних площ: з ріллі вилучаються ділянки зкрутістю схилів понад 7°, на яких через великі втрати грунту звичайнеземлеробство є нераціональним.
На території даного господарства ухил наорних землях не перевищує 1°.
3.3 Ерозійагідрологічна оцінка протиерозійного впорядкування
Протиерозійне землевпорядкування належитьдо групи організаційно-господарських заходів. Організація території передбачаєерозійно безпечне нарізування полів сівозмін, доріг, лісосмуг та іншихоб'єктів. На місцевості формується мережа рубежів, що захищають ґрунт відерозії і водночас служать напрямними лініями обробітку ґрунту. Вони впливаютьна створення штучних водозборів і можуть значно підсилювати інтенсивністьерозії у випадку неправильного їх розміщення. Тому рубежі на місцевостіпотрібно розташовувати таким чином, щоб сприяти мак симальному затриманнювологи перед ними і забезпечувати профілактику водної ерозії. Для цьогопотрібно, щоб всі рубежі на місцевості вписувалися у рельєф, тобто проходили погоризонталях або мали допустимі відхилення від них.
Оскільки, ІЗГ на території даногогосподарства перевищує 300 років, небезпеки водної ерозії немає, отжепроектування ГТС є недоцільним. Але є небезпека вітрової ерозії тому, натериторії першого масиву, на полях 3, 4, 5, 6 проектуємо лісосмуги загальноюплощею – 5,2 га., другого на полях 2,4,6,7 – 4,6 га., третього на полях 2,3,4,6 — 5,0 га.
3.4 Обґрунтування технологічногонавантаження у напрямку аграрного використання визначеного масиву
Концепція ґрунтозахисного землеробства зконтурно-меліоративною організацією території базується на формуванні вгосподарствах ерозійне стійких агроландшафтів. З цією метою орні земліподіляються за крутістю схилів на три еколого-технологічні. групи; розміщенняполів і робочих ділянок з криволінійними межами організовується таким чином,щоб вони вписувались у рельєф; удосконалюється структура посівних площ: з ріллівилучаються ділянки з крутістю схилів понад 7°, на яких через великі втратиґрунту звичайне землеробство є нераціональним.
Вирощування інтенсивних культур у польовихсівозмінах дозволяється лише на рівних ділянках територій, на ділянкахпідвищеної крутості схилів створюються ґрунтозахисні сівозміни без просапнихкультур. На більш крутих схилах при цьому зростає питома вага багаторічнихтрав. Важливе значення мають затримання і відведення стоку влаштуванням намежах еколого-технологічних груп і робочих ділянок гідротехнічних землянихспоруд, водорегулювальних лісосмуг і буферних смуг з багаторічних трав;забезпечення відтворення родючості ґрунту використанням усіх наявних органічнихдобрив і пожнивних решток в інтенсивних польових сівозмінах та завдякизбільшенню питомої ваги багаторічних трав у ґрунтозахисних сівозмінах.
Диференціація земель наеколого-технологічні групи розрахована на їх використання з урахуваннямкрутості схилів. Крім орних угідь, її розроблено також для сіножатей, пасовищ ібагаторічних насаджень.
Згідно з цією концепцією орні земліподіляються на такі групи.
Перша еколого-технологічна група земель зкрутістю схилів О—3° — на ній організуються інтенсивні польові сівозміни, вяких сконцентровані всі просапні культури, що вирощуються за інтенсивнимитехнологіями. Така реорганізація землеробства потребувала зміни структурипосівних площ, тому що питома вага в господарствах просапних культур повиннабула обумовлюватись насамперед наявністю земель даної групи. Господарства збільшою питомою вагою цієї групи повинні мати вищий питомий відсоток просапнихкультур. У господарствах з дуже пересіченим рельєфом передбачається зменшенняпитомої частки просапних і збільшення культур густого посіву (зерновихколосових і багаторічних трав). Це обумовлено різною ґрунтозахисноюефективністю цих культур. На землях даної групи в інтенсивних польовихсівозмінах слід дотримуватись вимог науково обґрунтованого чергування культур.На таких землях зменшуються площі багаторічних трав або вони виключаютьсявзагалі. Для відтворення родючості ґрунту збільшують норми внесення органічнихі мінеральних добрив за рахунок другої та третьої еколо-го-технологічних груп.
Друга еколого-технологічна група земельмістить в собі ділянки з крутістю схилів 3—7°. На ній організуютьсяґрунтозахисні сівозміни з багаторічними травами і без просапних культур. Посівибагаторічних трав разом з внесенням мінеральних добрив дозволяють проводитирозширене відтворення гумусу і потенційної родючості ґрунту. Багаторічні трави— найефективніші ґрунтозахисні культури. Крім них, у сівозмінах вирощуютькультури густого посіву, що порівняно з просапними культурами мають вищуґрунтозахисну ефективність — озимі та ярі зернові, однорічні трави.
Третя еколого-технологічна група охоплюєорні землі з крутістю схилів понад 7°. Ділянки цих земель засіваютьбагаторічними травами і вилучають з ріллі. Вони перетворюються на штучнісіножаті з сіяних багаторічних трав. Такі посіви найпродуктивніші на середньо-та сильноеродованих ґрунтах. Потенційна родючість на цих землях відтворюєтьсяза рахунок кореневих систем і поверхневих решток багаторічних трав, а такожзавдяки внесенню мінеральних добрив.
У процесі землевпорядкування здійснюється перехідвід прямолінійної до контурної організації території з розміщенням сівозмін,полів і робочих ділянок, доріг, полезахисних лісосмуг та інших елементіворганізації території з максимальним наближенням до напрямку горизонталей або здопустимим відхиленням від них.
Лінійні елементи організації територіїслужать водночас і напрямними лініями обробітку (НЛО) ґрунту. Ними можуть бути:межа поля, дорога, смуга залуження, лісосмуга, вал-тераса, вал-дорога,вал-канава, межа смуги у разі смугового розміщення культур.
У базовій моделі одна еколого-технологічнагрупа відокремлюється від іншої гідротехнічними протиерозійними спорудами,водорегулювальними лісосмугами, буферними смугами з багаторічних трав. Безпечнескидання стоку повеневих і зливових вод здійснюється через залужені водостокита лотки-швидкотоки.
Згідно з ґрунтозахисною системоюземлеробства, у процесі землевпорядкування планують ремонт земель — засипаннята виположування ярів, зарівнювання промивин. Засипання проводиться тоді, колияр вклинюється в орні землі. У такому випадку гідротехнічними спорудамивідводять стік, а з резерву наявного ґрунту засипають яр, покриваючи йогозверху гумусова-ним шаром. Виположування ярів здійснюють на природних кормовихугіддях. Засипання та виположування ярів дозволяють об'єднати окремі робочіділянки ріллі, розділені ярами, в один масив, одне поле.
На контурних полях першоїеколого-технологічної групи застосовується ґрунтозахисна агротехніка —плоскорізний, чизельний та інший обробіток ґрунту за напрямком горизонталей,щілювання ґрунту на схилах 1—3°. На другій еколого-технологічній групі такожзастосовується ґрунтозахисний обробіток у поєднанні з мульчуванням ґрунтусоломою та іншими пожнивними рештками. Така агротехніка попереджує змиванняґрунту, зберігає родючість, а разом з заходами щодо її відтворення стабілізуєстійкість землеробства.
Додаткове затримання 400—600 м3 вологиопадів, перехоплення і відвід лишків стоку валами-терасами, водорегулювальнимилісосмугами, буферними смугами з багаторічних трав підвищує протиерозійнустійкість і продуктивність ділянок, що знаходяться на схилі нижче, — діляноктретьої еколого-технологічної групи і природних кормових угідь. Ґрунтозахиснасистема передбачає контурну організацію території на природних кормових угіддяхта їх меліорацію: загортання промивин, докорінне і поверхневе поліпшеннятравостою.
Освоєння ґрунтозахисної системиземлеробства з контурно-меліоративною організацією території забезпечує захистфунтів від ерозії та інших чинників деградації ґрунтового покриву, розширеневідтворення родючості, формування екологічно стійких агроландшафтів, підвищенняврожайності вирощуваних культур і валового збору сільськогосподарськоїпродукції.
Отже, суть ґрунтозахисної системиземлеробства з контурно-меліоративною меліорацією території — диференційованевикористання земельних ресурсів і повніше урахування біологічних особливостейвирощуваних культур.
3.5 Еколого-економічна оцінка
Еколого-економічна оцінка проектівпередбачає розрахунок потенціальних витрат, які можуть включати вартістьнедоотриманої продукції внаслідок забруднення, виснаження й використанняприродних ресурсів, а також втрати на знешкодження забруднень і на контроль заними; додаткові витрати, які обумовлені не комплексним використанням сировини,страхуванням і охороною здоров’я.
Важливою умовою оцінки є співставленнявитрат на здійснення проектів із базовими, які визначаються експертноюкомісією.
Показниками оцінки негативного впливу є:загальний об’єм викидів шкідливих речовин в атмосферу, воду, ґрунти; питомівикиди на одиницю товарної продукції; відношення фактичних концентрацій речовиндо їх ГДК у повітрі і воді до і після введення в експлуатацію підприємства. Дляоцінки ефективності природоохоронних технологій використовується економічна бальнаоцінка природних ресурсів.
Існує бальна оцінка водних ресурсів, бальнаоцінка впливу 1т умовних скидів у воду, бальна оцінка 1т умовних викидів уатмосферне повітря, бальна оцінка 1т умовних викидів у ґрунти.
Бальна оцінка 1т умовних викидів у ґрунтипередбачає таку градацію:
1 бал для районів Полісся і суглинистих ґрунтів;
1.5 бали для Лісостепу;
2бали – для Степу (чорноземів);
3 бали – для зрошувальнихсільськогосподарських угідь.
Економічна бальна оцінка 1 га сільськогосподарських угідь Київської області така:
богарні – 10.4 бали;
селітебні – 104 бали;
зелені насадження – 3 бали.
Виділяють такі етапи еколого-економічноїоцінки проектів;
1. Оцінка екологічної доцільностібудівництва або реконструкції підприємств.
2. Економічне обґрунтування проектів.
3. Мінімізація впливу об’єкта на оточуючесередовище.
4. Визначення порівняльно-екологічногоефекту від капітальних вкладень у будівництво або у реконструкцію підприємства.
Висновок
Очевидно, що молода незалежна держава Українанадалі буде мати визначені плани відновлення і зміцнення національноїекономіки, насамперед, за рахунок інтенсифікації агропромислового комплексу.Його товарна продукція займала і буде займати видне місце у валовомувнутрішньому продукті республіки. Визначення ефективності роботисільськогосподарського виробництва на основі старої моделі системи національнихрахунків дозволяє розробити досить оптимальний прогноз. Вартість природнихресурсів при цьому ніяк не враховується, а приймається як те, що не має ціни.
Уже сьогодні практично на всій територіїУкраїни можна констатувати всі ознаки початку екологічної катастрофи. Поофіційним даним щорічно з орних земель України змивається близько 500 млн. тґрунту, з яким губиться 24 млн. т гумусу, 964 тис. т азоту, 676 тис. т фосфору,9,7 млн. т калію. Середньорічний змив ґрунту по республіці складає 15 т/га,варіюючи по областях від 7,7 до 27 т/га. Нерідкі катастрофічні прояви ерозії,коли тільки за одну зливу з полів змивається 200 т/га і більш ґрунту.Досягнутий у республіці рівень внесення органічних і мінеральних добривкомпенсує втрати гумусу від ерозії на 60 — 90%, а живильних речовин ^РК) — на40 — 50%. За станом на 1985 рік еродированность сільськогосподарських угідьскладає 30,5%, у тому числі ріллі — 29,2%. Установилася досить тенденціящорічного збільшення, що просліджується добре, еродованої ріллі, більш ніж на80 тис. га, що складає 0,25% від загальної площі. У принципі, можна вести мовупро ступінь вірогідності цих даних. Нам представляється, що в реальностіположення ще гірше, тому це не згущення фарб. Як наслідок інтенсивних ерозійнихпроцесів можна відзначити прискорене зникнення малих рік. В обтяжуючому станівже знаходяться великі ріки й інші водойми. Необхідно мати через, що крімерозійного руйнування ґрунтового покриву в республіці чітко діагностується щебільш десятка дуже небезпечних деградаційних процесів.
Як же буде виглядати приведена картинарозвитку ерозійних процесів, якщо для її побудови використовувати економічнівартісні показники? За нашими оцінками вартість тонни гумусу складає 150 — 200доларів (Булигін, 1987, 1991). Виходить, що тільки для компенсації втрат гумусувід ерозії орних земель України необхідно затратити близько 5 млрд. доларів.Це, так називаний, прямої збиток від ерозії. Непрямий збиток, тобто зниженняврожайності культур на еродованих ґрунтах, уже сьогодні обумовлює падінняпродуктивності сільськогосподарського виробництва як мінімум на 15-20%, що вгрошовому вираженні перевищує 1 млрд. доларів. Крім того, загальноприйнятевиділення, так називаного, зовнішнього збитку, тобто збитку чи територіямакваторіям за межами сільськогосподарських угідь, відкіля виноситься мелкозем.На думку багатьох дослідників він значно перевершує прямий збиток.
Отже, є підстави пред'явити сільськогосподарськомувиробництву України екологічний рахунок по статті витрат ерозії ґрунтовогопокриву. Звідси випливає, що без усякого ризику припуститися помилки убікзавищення суми, можна вести мову про 10-15 млрд. доларів США в рік. Цифрапорівнянна з вартістю валової сільськогосподарської продукції України. Це тасума, що щороку береться в борг у природи, що беззастережно прийдетьсяповертати.
Таким чином, різке погіршення навколишньогосередовища обумовлює гостру необхідність «екологічного імператива», зокрема,стосовно до землекористування, і зміну системи цінностей, якими керуються вземельному законодавстві, економіці і повсякденному житті.
Перелік інформаційних джерел
1.Булигін С.Ю., Неарич М.А. “ Формирование экологически сбалансированыхагроландшафтов: проблема єрозии”. – Харьков, Изд-во:1999г.
2. Булигин С. Ю., Д умін Ю.В., Куценко М.В., “ Оцінка географічногосередовища та оптимізація землекористування “. – Харків 2002р.
3. “Охорона грунтів”: Навчальний посібник. М.К. Шикула, О.Ф Гнатенко,Л.Р.Петренко, М.В.Копштик. – К.: т – во “ Знання” 2001р.
4. Н.Н.Нагорний “ Технологии и технологические средства почво –защитного конторно – мелиоративного земледелие “ – Київ “ Урожай” 1994р.
5. Довідник з агрохімічного та агроекологічного стану ґрунтів України.За редакцією Б.С. Носка, Б.С Прістора. Київ “ Урожай” 1994р.
6. Проект внутрігосподарського землеустрою колгоспу “ Прогрес “Кагарлицького району Київської області. Київ 1990р.
7. Конспект лекцій С.Ю. Булигіна з “ Формування екологічного сталихагроланшафтів “.