/>ВСТУП
Розвитоктваринництва в нашій державі є досить розповсюджене явище. На території Українііснує досить добра кормова база для забезпечення нормальної годівлі тварин.Кормова база для різних видів тварин, які вирощуються в господарствах має своїпевні особливості та використовується з певною метою. Кормові раціони містятьрізні кормові речовини в залежності від мети використання: чи для збільшенням`ясної маси, чи для зростання молочної продукції, чи для одержання плідноговисокоякісного потомства.
Внародному господарстві країни коней використовують як робочих і продуктивнихтварин. Від них одержують м`ясо та молоко (переважно для виробництва кумису),сироватку жеребних кобил для стимуляції багатоплідності корів і вівцематок тасироватку коней нормального фізіологічного стану, шлунковий сік і гамма-глобулін.
Насьогоднішній день в Чернігівській області досить мало господарств займаютьсявирощуванням коней. Одне з провідних у цій галузі – господарство с. Комарівка Борзнянськогорайону.
Мета роботи –розглянути основні аспекти технології відтворення поголів`я коней.
Об`єктдослідження – господарство с. Комарівка Борзнянського району.
Предметдослідження – стан та розвиток галузі конярство.
Основні завдання:
1) датикоротку характеристику господарства;
2)охарактеризувати основні етапи технології відтворення поголів`я коней, яківикористовуються в господарстві;
3)запропонувати плани реалізації продукції.
/>1. КОРОТКІ ВІДОМОСТІ ПРО ГОСПОДАРСТВО
Виробничасфера господарства є фундатором нагромадження коштів, розквіту господарства.Наведемо кілька цифр, які характеризують трудову діяльність господарства уминулому році. Урожайність зернових склала з: кожного гектара по 34,5 центнера,перевиконали державне замовлення трудівники по хлібу, м'ясу.
З року врік «сталеві коні», тобто трактори і автомобілі, витісняли наших їздових. Вколгоспах про коней як тяглову силу, почали забувати.
Зробимокороткий екскурс в історію розвитку конярства в даному господарстві. У 1984році, у колгоспі було близько 30 коней. Минули роки, і в Комарівці створилиплемінну конеферму, дитячо-юнацьку спортивну школу. В ній навчилися цікавоїзахоплюючої професії наїзника більше півсотні юнаків і дівчат. Розвиткуконярства керівник господарства навчався у добрих господарів. Так сталарозводитися українська верхова порода коней з великою витривалістю і добривноровом. Коней цього господаря використовують не тільки длясільськогосподарських робіт, але вони ставали основними учасниками першихвсеукраїнських кінноспортивних змагань. В середньому ці коні на ринку коштувалидо 5 тис. грн.
Нині устайнях 250 коней, з них; 150 племінних — елітних, бігових рисистих порід. Єтут і чистокровні арабські, англійські, латвійські орловські, російські таволодимирівські ваговики, українські верхові, їх сумлінно доглядаютьспеціалісти.
Це відкриває для господарства ще більшіперспективи для розвитку племінного конярства.
Таблиця 1 — Станпродуктивності кінного господарства за останні 3 роки (в % від загальноїкількості коней)Породи коней Продуктивність за 2002 рік Продуктивність за 2003 рік Продуктивність за 2004 рік М`яса Молока Одержано жеребців М`яса Молока Одержано жеребців М`яса Молока Одержано жеребців М`ясна 55 10 25 58 9 27 65 7 22 Молочна 10 75 20 12 78 12 15 82 15 Племінна 35 15 55 30 13 61 20 11 63
Загалом господарство забезпечене всіма необхідними кормами для розведеннята перспективного розвитку конярства.
Господарство має достатньосільськогосподарських угідь близько 5000 га для вирощування переважно всіхвидів рослинної продукції для забезпечення належного розвитку господарства.
Господарство розміщене в лісостеповомурегіоні північної частини області, має досить вигідне положення в планізабезпеченості угідь для випасання худоби. За господарством закріплено значніплощі сіножаті, що дає можливість використовувати в достатній кількості якгрубі корми так і зелену масу.
Комарівка знаходиться за 22 км відцентру району. В селі налічується 6664 га землі, у т.ч. 3839 га орної.Господарство спеціалізується на вирощуванні зернових культур.
Насьогоднішній день досить часто зустрічаються господарства, в яких значніматеріально-технічні труднощі. Дане господарство також не в повній мірізабезпечене сільськогосподарською технікою, досить часто не вистачає запчастиндля від ремонтування хоч і старої техніки. В ресурсахгосподарства знаходиться значна частина земельних фондів, тому вкрай необхіднодля господарства забезпечення та фінансування з боку держави.
Таблиця2 — Стан забезпеченості кормами господарства за рахуноквласної продовольчої програмиНазва корму Процент від загальної потреби кормів Ячмінь 95,5 Кукурудза 100 Пшениця фуражна 100 Овес 99 Горох 75 Сіно 85 Солома 100 Силос 100 Сінаж 95 Коренеплоди 95 Зелені 100 Молочні корми 100
Для ведення сільськогосподарськоїгалузі, такої як конярство корма використовуються переважній більшості, якібули вирощені на полях господарства.
Розглянемо більш детально вирощуваннянайбільш широко вирощуваних зернових культур в господарстві.
Вирощування овса.
Овесменш вибагливий до умов вирощування, ніж яра пшениця і ячмінь, проте він більшвологолюбний.
Усівозміні овес розміщують після кукурудзи, зернобобових культур, озимини тощо.
Обробітокґрунту нічим не відрізняється від обробітку під інші ярі зерновікультури. Тут обов'язкова зяблева оранка на глибину 20 — 22 см, а якщо попередникистерньові, то обробіток ґрунту треба розпочинати з лущення стерні. Якщо ґрунтимокрі, зяб переорюють [23].
Навесні ґрунтборонують, шлейфують і культивують.
Кореневасистема всмоктує з ґрунту важкорозчинні форми фосфатів, тому під овес вносятьменше добрив. Його можна розміщувати другою, навіть третьою культурою післявнесення добрив. Проте при безпосередньому внесенні мінеральних добрив,особливо азотних, набагато підвищується врожай зерна (7 ц/га і більше). Середнядоза — по 30 кг/га діючої речовини азотних і фосфорних добрив. На кислих ґрунтахдоцільно вносити фосфоритне борошно.
Насіннявівса проростає при температурі — 2-3 °С, а сходи переносять значнізаморозки (мінус 4-5 °С і більше). Тому овес треба сіяти рано — як тільки ґрунтдобре оброблятиметься.
Сіютьовес очищеним кондиційним насінням. Перед сівбою (за 2-3 дні) насінняпротруюють.
Кращимиспособами сівби є вузькорядний і перехресний.
Нормувисіву 140-180 кг/га, або 5,5-6,5 млн. шт. зерен.
Насіннявівса легше, ніж насіння ячменю та пшениці, тому його загортають на меншуглибину 4-5 см.
Доглядза посівами вівса аналогічний догляду за ячменем і ярою пшеницею. Овес збираютьтільки роздільним способом, бо зерна у волоті дозрівають неодночасно. Починаютьзбирати тоді, коли зернівки у верхній частині волоті досягнуть повноїстиглості.
Вирощування озимої пшениці.
Озимапшениця потребує родючих і чистих ґрунтів, тому її висівають після найкращихпопередників. У степових районах її висівають по чорних парах. Добримипопередниками є також кукурудза на зелений корм і силос, яку вирощуютьширокорядним способом, і баштанні культури. У господарствах лісостепової зониозиму пшеницю висівають після вико-вівсяної суміші на корм і сіно, гороху,багаторічних бобових трав. На Поліссі кращими попередниками є кормовий ісидеральний люпини, конюшина, рання картопля, льон-довгунець, озимі на зеленийкорм.
Усясистема обробітку ґрунту залежить від попередника. Використовуючи під пшеницючорний пар, то обробіток розпочинають у кінці літа з лущення стерні, а потімпроводять глибоку зяблеву оранку на глибину 25- 30 см. Якщо орний шар не даєзмоги провести глибоку оранку, тоді орють на 20-22 см.
Якщопопередником є кукурудза, оранку проводять відразу після збирання врожаю. Придостатній кількості вологи глибина оранки після такого попередника не повиннаперевищувати 16-18 см. Після гороху та інших стерньових попередників поле орютьна повну глибину плугами з передплужниками. Одночасно з оранкою проводятьборонування і коткування. Бувають випадки, коли відразу після збирання врожаюпровести оранку неможливо, тоді поле лущать, а через два тижні орють. Полепісля просапних культур, наприклад картоплі або баштанних, можна не орати, алише культивувати чи дискувати на глибину 10-12 см з одночасним боронуванням.Це забезпечує нормальний ріст і розвиток озимої пшениці з мінімальнимизатратами на виробництво одиниці продукції [23].
Оранкупід пшеницю після непарових попередників треба проводити не пізніш як за тритижні до висіву її. Якщо запізнитися з оранкою, ґрунт буде надмірно розпушенийі не встигне осісти до сівби, а це спричинює випирання вузла кущіння післяосідання ґрунту. Такі рослини будуть легко вимерзати. Якщо ґрунт ущільнився,тоді перед сівбою пшениці проводять культивацію на глибину загортання насіння зодночасним боронуванням.
Удобренняє важливим заходом у підвищенні врожайності озимої пшениці. Під озиму пшеницювносять органічні і мінеральні добрива. З органічних місцевих добрив вносятьгній, компости. Мінеральні добрива рекомендують вносити на поля після непарових(стерньових) попередників.
Дозавнесення органічних добрив залежить від району вирощування озимої пшениці.
Мінеральнідобрива вносять по 30 — 45 кг/га азоту, фосфору і калію.
Привисіванні озимої пшениці після зернобобових і бобових багаторічних трав дози внесенняазоту треба зменшити або не вносити взагалі, бо бульбочкові бактерії,розташовані на бобових, накопичують азот у ґрунті.
Мінеральнідобрива вносять восени при висіванні пшениці і під час підживлення. В цей час вносятьв рядки по 16-18 кг/га Р2О5 у вигляді гранульованогосуперфосфату. При внесенні такої кількості фосфорних добрив урожайність зернапідвищується на 3-4 ц/га. Суперфосфат позитивно діє на розвиток кореневоїсистеми, солі фосфорної кислоти підвищують також концентрацію клітинного соку,чим забезпечується висока зимостійкість пшениці.
Надзвичайноважливе значення має підживлення озимої пшениці в ранньовесняний період повниммінеральним добривом з розрахунку 0,8 ц/га аміачної селітри, 1 ц/гасуперфосфату і 0,5 ц/га калійної солі.
Ранньовесняневнесення добрив може підвищити врожай зерна на 4 ц/га і більше. При весняномупідживленні можна давати 4-5 т/га гноївки з додаванням 0,8 ц/га суперфосфату, 3-4 ц/га пташиного посліду і 4-5 ц/га золи. Навесні добрива вносять поталомерзлому ґрунту, щоб добриво вдень при відтаванні добре вбиралося ним. Вцей час найкраще вносити добрива з літаків.
Доцільністьвнесення повного мінерального добрива напровесні диктується тим, що в цейперіод мікрофлора пригнічена низькою температурою і не мінералізує органічнихречовин. В озимини вегетація розпочинається при 5 °С, але поживних речовин,доступних для рослин в цей час ще мало, тому внесення їх у формі мінеральнихдобрив конче потрібно [23].
Сіють озимупшеницю в господарстві високоякісним (кондиційним) насінням кращих районованихсортів. Перед сівбою насіння очищають, сортують та протруюють. На 1 т насіннявитрачають 1 кг гранозану або 3 кг фундазолу. Препарати використовують дляборотьби з твердою сажкою, спори якої містяться на поверхні зерна. Щобзастерегти рослини від летючої сажки (її спори розташовані в зародку),застосовують термохімічне протруювання, яке проводять у теплій воді при 49 °Спротягом 3 год.
Кращимспособом сівби є вузькорядний з шириною міжрядь 7,5 см або перехресний. Врезультаті цього врожай підвищується на 2,4 ц/га порівняно із звичайнимрядковим посівом.
Нормависіву залежить від багатьох причин. На норму висіву впливають час іспособи сівби, удобрення, господарська придатність насіння, його величина,особливості сорту, грунтово-кліматичні умови та інші фактори. Але середня нормависіву озимої пшениці на Поліссі — 180-200 кг/га, в Лісостепу — 160-200кг/га, Степу — 160-180 кг/га, або 4-5 млн. зерен на 1 га.
Глибиназагортання насіння залежить від вологості і механічного складу ґрунту. На глибинузагортання впливають також період оранки, попередники, величина насіння,біологічні особливості сорту тощо. При достатній кількості вологи насередньо-в'язких ґрунтах можна загортати насіння на глибину 4-5 см. Глибинависіву на чорноземних ґрунтах і посушливих районах більша і становить 6- 8 см,а в сухих районах Степу може досягати 10 см.
Доглядза посівами включає ряд агротехнічних заходів. При сівбі озимоїпшениці по свіжій оранці ґрунт прикотковують для ущільнення кільчастими,шпоровими або рубчастими котками.
Ґрунтовукірку до появи сходів пшениці знищують боронуванням.
Щобзберегти озиму пшеницю від вимерзання, на посівах проводять снігозатримування.Навесні до початку польових робіт посіви підживлюють мінеральними добривами таборонують. Це підвищує врожай на 2-3 ц/га. При випиранні вузлів кущіння посівикоткують [23].
Збираютьурожай озимої пшениці у фазі воскової стиглості роздільнимспособом. Якщо із збиранням запізнитися, зерно пшениці осипається. Дляроздільного збирання застосовують віндроуери та рядкові жатки, якими пшеницюскошують і вкладають у покоси. Після підсихання їх обмолочують самохіднимикомбайнами. При повній стиглості пшеницю збирають прямим комбайнуванням.
Післязбирання озимої пшениці зерно ще раз очищають, доводять до вологості 14 % івідправляють на заготівельні пункти або зберігають у своїх господарствах.Солому і полову негайно скиртують, а поле лущать.
Крім цихосновних культур, під які відводиться значна площа орної землі (близько 40 %від загальної площі), в господарстві вирощують також такі культури: картоплю,зернобобові, кормові коренеплоди, кукурудзу на зерно та силос, ячмінь,пшениця фуражна, горох, сіно.
Длягосподарства характерним є також вирощування великої рогатої худоби. Ця галузьє більш-менш прибутковою та використовується і для власних потреб: забезпеченняшкільної їдальні та їдальні господарства, частина молочної продукціїреалізується на молокозавод, м`ясна продукція на м`ясокомбінати області.
Вгосподарстві існує певна структура управління: це спільне фермерськегосподарство (СФГ), на чолі якого є голова СФГ обраний на загальних зборахчленів СФГ, та його підлеглі — головний зоотехнік, головний ветеринарний лікар,головний бухгалтер, економіст, відповідальний за матеріально-технічнезабезпечення, керівники підрозділів (ланкові) наймані працівники.
Вгосподарстві налічується декілька підрозділів:
— фермавеликої рогатої худоби;
— свиноферма (незначна кількість поголів`я, які використовуються переважно дляпотреб господарства);
— кіннийдвір;
— ремонтно-транспортна дільниця;
— управлінсько-бухгалтерськийвідділ.
Всіпідрозділи працюють злагоджено, кожного місяця кожен керівник підрозділу подаєзвіт про роботу його підлеглих, здійснюється простійний контроль роботипрацівників, проводяться збори на яких заслуховуються зауваження пропозиціїпрацюючих.
Взагалів господарстві досить стабільна соціально-економічна ситуація, роботагосподарства спрямована на розвиток такої галузі сільського господарства якконярство.
Внаступному розділі ми більш детально розглянемо технологію відтворенняпоголів`я коней, яка досить добре втілюється в життя в даному господарстві.
2. ТЕХНОЛОГІЯ ВЕДЕННЯ ГАЛУЗІ2.1 Технологія відтворення поголів’я коней
Основнезавдання відтворення — це збільшення кількості та поліпшення якості тварин.Чітка його організація сприяє швидким темпам вдосконалення племінних і робочихконей, дає можливість довести структуру поголів'я до економічно обґрунтованихрозмірів, а також збільшити поставки їх на плем'я, для забою на м'ясо, спорту іекспорту. Реалізація цих завдань пов'язана із щорічним одержанням лошат відкожної кобили, придатної до розмноження.
Ефективністьплемінної роботи в конярстві та економіка галузі значною мірою пов'язані звідтворною здатністю жеребців та кобил. Практика останніх десятиріч свідчить,що навіть в умовах оптимальної годівлі у кобил заводських порід спостерігаєтьсязначне послаблення запліднюваності та висока смертність ембріонів. З'ясуванняпередумов цього та їх запобігання — важливе завдання біологічної, ветеринарноїта зоотехнічної наук [18].
Причини,що призводять до зниження відтворної здатності коней, досить різноманітні.Неплідність може бути природженою (гермафродитизмта інші аномалії статевих органів), старечою, аліментарною (нестача враціонах жеребців і кобил деяких мікроелементів-та вітамінів), експлуатаційною(надмірна робота кобил в запряжці, інтенсивне тренування та випробування набігах і скачках), симптоматичною (як наслідок захворюванняринопневмонією, вагінітом, ендометритом, метритом та іншими хворобами), штучною(відсутність даних про індивідуальні особливості охоти кобил, несвоєчаснепарування чи осіменіння). Рання Смертність ембріонів зумовлена, крім того,порушенням їх каріотипу, тобто нормальної кількості хромосом (моносомія,трисомія, поліплоїдія), несумісністю груп крові, спорідненим паруванням,радіаційною, хімічною та газовою забрудненістю навколишнього середовища тощо.
Важливимфактором підвищення ефективності галузі є максимальне використання висококласнихжеребців, приплід від яких реалізується за найвищими цінами. Отже, показникивідтворення об'єктивно характеризують стан і культуру конярства в господарствахбудь-якої категорії. Основним показником відтворення поголів'я коней єкількість здорових, нормально розвинених лошат, одержаних від 100 кобил,наявних на початок року [13].
Статева зрілість.Конідосягають статевої зрілості у 15- 16 — місячному віці, а загальний розвитокорганізму триває до 4-5 років. Значною мірою вона зумовлена породною належністюжеребчиків і кобилок, особливостями годівлі та утримання молодняку, загальнимрозвитком організму. Для аборигенних порід коней (бурятської, монгольської,якутської та ін.) характерна пізньоспілість, тому статевої зрілості вонидосягають лише у 2,5-3-річному віці. Молодняк заводських порід більшскороспілий. Кобили цих порід можуть бути жеребними вже в 12-18-місячному віці. Раннєпарування шкідливо впливає на організм молодих тварин.
Жеребціві кобил усіх порід використовують для розмноження з 3-річного віку при умовіхорошого загального їх розвитку. На кінних заводах країни дещо пізніше (з 4- 5років) використовують для відтворення жеребців верхових і рисистих порід. Протежеребців зазначених порід, які мають високий біговий чи скаковий клас, у 3-3,5-річномувіці у паруванні використовують обмежено. Це дає можливість у 6-6,5-річномувіці (а не в 8-10-річному, як звичайно) мати об'єктивні дані про якість їхніхпотомків.
Вбільшості кінних заводів та племінних ферм колгоспів і радгоспів жеребчиків ікобилок утримують окремо з 12- 14-місячного віку [18].
Особливостівідтворення у кобил. Порівняно з самками інших видів свійських тварин кобилампритаманні деякі особливості у відтворенні. Насамперед, це стосуєтьсятривалості охоти й статевого циклу, особливостей овуляції, міграції зиготи,функціонування яєчників, організації перевірки фізіологічного стану кобилипробником, парування тощо. Знаючи їх, можна створити найбільш сприятливі умовидля запліднення кобил, їх жеребності та вижереблення.
Тривалість охоти.У кобилрізних порід охота триває в середньому 5-7 діб з коливаннями від 2 до 14 діб,тобто значно більше, ніж у інших видів сільськогосподарських тварин. Так, заданими Дж. Хеммонда, її тривалість у кобил становить 144 год, тоді як у свиней — до 48, корови — до 36, вівці — до 20 год. Вже один цей факт створює певнітруднощі при заплідненні кобил. На тривалість охоти впливають клімат, сезонроку, умови годівлі, утримання та використання кобил на роботах, а також їхздоров'я, вік та індивідуальні особливості. Проте відомо, що при відноснодобрих умовах годівлі й утримання багатьом кобилам притаманна значнапостійність тривалості й циклічності охоти протягом декількох років.
Виявленняохоти. Охоту у кобил визначають за її поведінкою та станомстатевих органів. Тварина часто ірже, сама підходить до жеребця, не захищаєтьсяпри його спробах зробити садку; у неї набухають зовнішні статеві органи,з'являються білі виділення, мигає «петля», вона стає в позу сечовиділення. Підчас охоти кобили втрачають апетит, занадто нервують в роботі, дуже пітніють,швидко стомлюються. У лошат підсисних кобил під час першої після жеребленняохоти, як правило, спостерігають пронос.
Накінних заводах та племінних фермах охоту в кобил виявляють за допомогоюжеребців-пробників, які мають бути енергійними, сильними й сміливими, з добримноровом, без ознакхвороби. Виявлення кобил в охоті (пробу) проводять у спеціальному манежі чизакритому дворі. Техніка проби така: до пробника, якого тримають два коневодина довгих поводахлейцях (5-6 м), підводять кобил головою до голови. Пробникобнюхує голову кобили, потім шию, черево, здухвини, задню частину тулуба. Заповедінкою кобили визначають, в охоті вона чи ні. Пробу слід проводити вранці — до годівлі й роботи, краще через дерев'яний" бар'єр (висота 80-100 см,довжина — 2-2,5 м), Який захищає жеребця від можливих ударів кобили. Бар'єрбажано накрити солом'яними матами.
У деякихгосподарствах практикують проведення пробника через коридор стайні, дерозміщені кобили. Таку пробу для кобил, особливо підсисних, робити не слід,оскільки вона може травмувати лошат і жеребця. В усіх господарствахзабороняється здійснювати пробу жеребцями-плідника-ми. Така проба виснажуєжеребців, призводить до травм (іноді тяжких) та притуплення статевоїактивності. За парувальний сезон пробникам слід покрити 3-4 робочих кобили,оскільки у нього можуть загальмуватись статеві рефлекси. Пробниками можуть бутиспеціально прооперовані (вазектомовані) жеребці, які не можуть здійснюватинормальну садку. На кінних заводах слід мати не менше двох пробників. На періодпарувальної кампанії жеребців і кобил розковують.
Контроль за розвиткомфолікулів.Найбільш доступним методом вивченнястану яєчників кобил є ректальне дослідження, запропоноване О.Ю. Тарасевичем(1924) і широко впроваджене в практику конярства заслуженим ветлікарем РРФСР,лауреатом Державної премії X.І. Животковим (1934). Воно даєможливість довести запліднення кобил до 95-100 % за рахунок поєднання строківовуляції та осіменіння, а також збільшити навантаження на жеребця до 75-90кобил[18].
Ректальнедослідження проводять лише ветеринарний чи зоотехнічний працівники, які пройшлиспеціальну підготовку.
Овуляція.В періодстатевого спокою в яєчниках кобили фолікули невеликі за розміром. На початкупарувального сезону вони збільшуються в діаметрі до 1-3 см і випинаються наповерхні яєчників у вигляді півкуль. Напередодні охоти в одному або обохяєчниках розвивається кілька фолікулів, але повної зрілості досягає, якправило, один зних. За даними В. Уппенборна, близько 30 % кобил запліднюютьсядвійнями, але протягом перших двох місяців жеребності один із зародків гине ірозсмоктується. Нормально розвинених близнят народжується близько 2 %.
Овуляціявідбувається у лівому і правому яєчниках, але за своїм функціональним значеннямвони, як і роги матки, нерівнозначні у різні вікові періоди. О. Вітт (1954)довів, що правий яєчник відстає в своєму онтогенетичному розвитку і у молодихкобил функціонує значно слабкіше — в 4-5-річному віці кількість овуляцій вньому становить всього 60 % кількості овуляцій лівого яєчника. У 9-10-річ-номуїх активність вирівнюється, а на старість (після 15 років) активність йогознову зменшується.
Овуляціяу кобил не пов'язана з якимось певним періодом охоти, тому може здійснитися вбудь-який день (з 2-го по 12-й). Вона триває 3-4 год, частіше буває між третімі п'ятим днями охоти, як правило, вночі. Тому парування чи штучне осіменіннякобил ввечері, або вранці ефективніше за денне.
Особливийінтерес до вивчення активності яєчників та рогів матки виникає у зв'язку зпересадкою зигот, технологію якої розроблено в Японії, Англії, Польщі, США,СРСР та інших країнах. Крім того, дуже важливо вивчити вплив цих відмінностейна якість коней. Так, О.М. Буйновський (1981) відмічає, що жеребці орловськоїрисистої породи, які розвивалися в правих рогах матки, були в середньому на 6,6с жвавіші, ніж їхні ровесники з лівого рога. Середня жвавість кобил, якірозвивалися в різних рогах матки, була однаковою [19].
Статевий цикл та режимпарування. Час від початку однієї охоти до початку другої називаєтьсястатевим циклом. Якщо кобила не була запліднена під «час попередньоїохоти, то через 10-16 днів після її закінчення вона, як правило, зновуприходить у стан статевого збудження. Середня тривалість статевого циклустановить 20-23 дні з коливаннями від 12 до 33 днів і більше. Кількість,частота й тривалість статевих циклів зумовлені індивідуальними особливостями,станом здоров'я і віком кобили. Впливають на статевий цикл також кліматичніумови, якість годівлі, інтенсивність використання кобили на роботах тощо.
Молодихкобил, яких вперше використовують для відтворення, а також холостих і тих, щоабортували (після гінекологічного обстеження) перевіряють пробником через день,починаючи з першого дня парувального сезону (наприклад, з 20 лютого). Упідсисних кобил охоту починають виявляти з п'ятого дня після вижереблення іроблять це щоденно, щоб визначити тих, у яких охота триває 2-3 дні. Підсиснихкобил парують у першу чергу.
Зпочатку сезону перше парування здійснюють на другий день після виявлення охоти.Кобил, особливо підсисних, які мають чітко виражену охоту, парують в той жедень, а вдруге — через 24 год. Після першого парування їх перевіряють пробникомчерез день і якщо знову виявляють охоту, то відразу парують. Практика кіннозаводствасвідчить, що проба й парування можуть чергуватися через 24-36-48 год. аж дозакінчення охоти. Це зумовлено індивідуальними особливостями проявлення,тривалості та перебігу охоти, а також кількістю та фізіологічним станомжеребців. Інтервал у паруванні 1-2 доби зумовлений ще й тим, що в статевихорганах кобили спермії зберігають запліднювальну здатність до 48 год., що даєможливість раціональніше використовувати жеребців-плідників.
Післявижереблення кобили приходять в охоту на 6- 10-й день з коливаннями від 5 до 15діб. Перша охота підсисних кобил, як правило, скорочена, але сильна й паруванняїх у цей період найефективніше. За даними таблиці, половина запліднених кобилмала сервіс-період до 20 днів. Це свідчить, що їх парували в першу охоту післявижереблення. Якщо в першу охоту після вижереблення кобила залишилась холостою,то наступна охота (друга, третя) часто проходить непомітно або її зовсім небуває протягом 2-3 міс. Це зумовлено тим, що материнськийінстинкт та лактація домінують над статевими рефлексами. Через 10 днів післязакінчення охоти всіх спарованих кобил знову перевіряють пробником (через добу)доти, поки не буде виявлено жеребність або наступну охоту. Якщо спарованакобила не підпускає жеребця, то перевірку пробником продовжують ще 35-45 днівдля того, щоб остаточно переконатися в її жеребності… Якщо ж буде виявлена другаохота, то режим проб і парувань організовують такий, як і в першу охоту [20].
Кобилам,що тривалий час не були в охотe або мають аномальну циклічність,поліпшують годівлю, подовжують моціон. Якщо при цьому не одержують бажаногоефекту, застосовують лікування чи вдаються до стимуляції її біологічноактивними речовинами. Так, на Дубровському кінному заводі семи кобилам, щотривалий час не приходили в охоту, згодовували концентрат мікробіальноголізину. Через 10-48 днів усі кобили прийшли в охоту, а шість із них сталижеребними. В організмі лізин у поєднанні з біотином (вітамін Н) утворюєбіологічно активну речовину — біоциніт. Нестача його в організмі негативновпливає на відтворну здатність тварин, статеву циклічність та якість сперми.Хороші результати дало застосування Для кобил орловської рисистої породи(Московський кінний завод) оваріотропіну, виділеного з сироватки жеребнихкобил.
Запліднення та міграціязиготи. Яйцеклітина,що вийшла з фолікула, зберігає здатність до запліднення лише 5-6 год., післячого гине. Під час парування сперма жеребця виділяється в матку кобили й дужешвидко досягає кінця її рогів. Цьому сприяє скорочення поздовжньої такільчастої мускулатури матки і збільшення головки статевого органа жеребця, щопризводить до розширення шийки матки й нагнітання в неї сперми. Крім того, підчас парування в матці кобили створюється понижений тиск, внаслідок чого в неїможе всмоктатися до 80 мл сперми.
Заплідненнявідбувається у верхній частині яйцепроводу, де починається утвореннябагатоклітинного організму — зиготи. Приблизно через 6 діб після заплідненнявона потрапляє у порожнину рога матки, а пізніше — в матку. Спочатку зародокживиться за рахунок цитоплазми і секрету матки (маточного молочка), а згодом — через плаценту. У 7-тижневому віці зародок знаходиться в порожнині матки. Йогоімплантація (прикріплення до слизової оболонки рога матки) відбувається вперіод 8-14 тижнів. З цього часу ембріон живиться через плаценту. Заплідненаяйцеклітина (зигота) у статевих органах кобили мігрує. Дозрівши, наприклад, улівому яєчнику, вона після запліднення (у 60 % випадків) імплантується вправому розі. Роги матки (за Віттом В.О., 1954) також гетерохронні — нерівноціннів різні вікові періоди. У молодих кобил менш активно функціонує лівий ріг (аяєчник — правий).
Парувальний сезон. Кобили місцевихпорід, а також коні, яких розводять на північних островах, мають чіткі сезонністатеві цикли, що припадають на весняну пору року. При утриманнів стайнях у кобил протягом року буває кілька статевих циклів, але краще вонивиражені у квітні — червні. Тому парування кобил організовуютьтак, щоб вижереблення припадало на ранні весняні місяці. Це дає ряд переваг: допочатку зими ранні лошата розвиваються краще, ніж пізні; до початку весняно-літніхробіт закінчується вижереблення у кобил, тому їх можна ефективнішевикористовувати у запряжці; більш стислі строки народження лошат сприяютькращій організації відлучення їх і дальшого вирощування, а також постачаннюіподромів молодняком більш вирівняного віку. На іподромах вік коней визначаютьбез урахування дня і місяця народження [20]. Тому вгосподарствах, де коней утримують в стайнях, рекомендовано парувати кобил уперіод з 1 лютого по 15-20 липня. В господарствах України парувальний сезон вробочому конярстві доцільно розпочати 1 березня й закінчити 1 липня.2.2Підготовка і проведення парувальної компанії
Дозагальних питань організації парувальної кампанії відносять: складання планупарувань з обґрунтованим підбором кобил до жеребців, вибір господарств дляорганізації парувальних пунктів, визначення необхідної кількості жеребців,підготовка кобил, облік результатів роботи, підготовка спеціалістів та обслуговуючогоперсоналу до виконання визначених завдань.
Дляпарувальних пунктів в першу чергу виділяють жеребців планових порід. Вони маютьбути вищого класу, ніж кобили, за породністю, екстер'єром, роботоздатністю тапромірами. Перед початком парувального сезону перевіряють плодючість жеребців,досліджують стан їх статевих органів, здатність до парування та якість сперми.Відтворна здатність жеребців характеризується кількістю запліднених кобил таодержаного за минулі роки приплоду. Періодично проводять клінічний огляджеребців: сім'яники та придатки мають бути пружними, рухливими, з рівноюповерхнею, не зростатися з мошонкою. На статевому органі жеребця, який кращеоглядати під час ерекції, не повинно бути крововиливів, червоних плям, виразок,пухлин. Якість сперми жеребців перевіряють перед початком парувальної кампаніїпротягом трьох суміжних днів при умові однієї садки за день. Остаточне рішенняпро її якість приймають за показниками третього дня. Протягом парувальногосезону якість сперми перевіряють щомісячно [18].
Зарезультатами оцінки сперми жеребця, якщо це необхідно, проводять заходи щодополіпшення годівлі й утримання, збільшення тривалості перебування на свіжомуповітрі та виконання фізичних навантажень (робота в запряжці чи під сідлом).Відтворна здатність жеребців зумовлена генотипом і типом нервової системи,станом здоров'я та віком, якістю годівлі й утримання, режимом статевоговикористання, порушення якого призводить до імпотенції. За 1 -1,5 місяця допочатку парувальної кампанії жеребцям-плідникам збільшують норми годівлі. Накожному парувальному пункті утримують жеребця-пробника, за станом здоров'я,вгодованості та статевої активності якого необхідно ретельно стежити.
Передпочатком парувального сезону зоотехніки і ветеринарні працівники господарствапроводять огляд всього наявного поголів'я кобил 3-річного віку і старше,складають їх список, зазначаючи кличку й вік, вгодованість, походження [18]. Припідборі кобил до жеребців слід дотримувати таких правил: жеребець має бутивищого класу, ніж кобила; кращих кобил слід парувати з кращими жеребцями, щобпосилювати у потомків їхні корисні ознаки; не допускати спорідненого парування,яке призводить до зменшення виходу лошат і підвищення їх смертності. Протягомпарувального періоду необхідно ретельно вести облік дат перевірки охотипробником, парування, результатів ректального дослідження кобил. Всі ці данізаписують у журнал проби та парування. За ними визначають дату жереблення кобилта походження їх приплоду.
Осіменіння кобил. Строкиосіменіння кобил залежать від періоду охоти, який визначають за їх поведінкою,станом статевих органів, ректальним дослідженням яєчників, реакцією нажеребця-пробника.
Осіменіннякобил краще проводити за допомогою дзеркала-розширювача й твердого ебонітовогоабо еластичного гумового катетера зі шприцом. Складові штучного осіменіння таїх послідовність такі: фіксація кобил у станку чи парувальними путами;обмивання статевих органів теплою водою; бинтування хвоста; промивання катетерай шприца ізотонічним розчином глюкози, після чого набирають сперму в шприц;зволожування розчином глюкози поверхні катетера і дзеркала; введення дзеркала устатеві органи кобили та фіксація його; введення катетера у шийку матки на 10-12см; приєднання шприца до катетера й введення сперми в матку. Доза разовоговведення сперми становить: для кобил верхових і рисистих порід — 25-30 мл,ваговозних і післявижереблення — 35-40, мінімальна доза — 20 мл.
Удругому випадку технік по штучному осіменінню вводить в статеві органи кобилируку з гумовим катетером, вказівним пальцем знаходить шийку матки і спрямовуєкатетер на глибину 10-12 см. Осіменіння повторюють через кожні 24 год періодуохоти. Якщо кобила залишається холостою, то з настанням наступного статевогозбудження її осіменяють в тій же послідовності. Облік осіменіння кобил ведутьза встановленою формою.
Діагностикажеребності. Досягнення високих показників відтворення поголів'я коней значноюмірою зумовлено збереженням жеребності кобил. Це досягають створеннямспеціальних умов годівлі, утримання, догляду та використання їх на роботах. Щобстворити такі умови, необхідно якомога раніше встановити факт жеребності кобили [19].
Першоюознакою жеребності є припинення тічки (охоти) й намагання кобили під час проби«відбити» жеребця — не допустити його до себе. Помічено, що вже на 20-40-й деньжеребні кобили стають спокійнішими, мають порівняно з холостими підвищенийапетит і краще засвоюють корми, внаслідок чого у них поліпшується вгодованість.Деякі з них в табуні «жеребцюють» і навіть «сідають» на холостих кобил. Призовнішньому огляді у жеребних кобил спостерігають асиметрію — збільшення об'ємуодного з боків черевної порожнини. Це більш чітко помітно у кобил при першійжеребності, починаючи з 5 міс.
З 6-7міс і пізніше жеребність можна встановити за рухами плода (прослуховування).Вони найбільш помітні вранці, до годівлі кобил, відразу після водопою.Спостерігати їх можна так: на кобилу надівають недоуздок з довгим поводом,підходять до неї з лівого боку, в ліву руку беруть повід і жмут волосся гриви вмежах холки, а долонею правої руки легко надавлюють трохи вперед і догори відвим'я. Через деякий час відчувається рух плода, тобто легкі поштовхи об стінкучерева. На 9-му місяці западають м'язи крижів, помітно збільшується вим'я йчерево, зростає асиметрія.
Методиранньої діагностики жеребності кобил поділяють на лабораторні (дослідженняматочного слизу, сечі, крові, застосування ультразвуку та рентгенографія) йклінічні. Хоча вони і дають позитивні результати, проте широкого, застосуванняне знайшли. Методи внутрішніх досліджень — вагінальний та ректальний — засновані на морфологічних і топографічних змінах статевих органів — їхрозміру, конфігурації, положення й стану матки, яєчників, маточних артерій. Цевизначають оглядом шийки матки, слизових оболонок піхви, консистенцієюматочного слизу та дослідженнями через пряму кишку (ректально) [20]. Упрактиці кінних заводів, деяких племінних ферм колгоспів і радгоспів найчастішевикористовують ректальний метод, який дає можливість спеціалісту виявлятижеребність з 20-30-го дня. Він був запропонований О.Ю. Тарасевичем у 1924 р. ізапроваджений у практику вітчизняними спеціалістами І.X. Животковим,С.М. Бєляєвим, В.Т. Кобцевим, В.Г. Тоглієвим та ін. Проте ректальна діагностикау другій половині жеребності не бажана: вона турбує кобил і нерідко даєнеправильні результати, оскільки під впливом маси плода, плаценти танавколоплідної рідини матка істотно зміщується. Ректальне дослідження повинніпроводити ветеринарні спеціалісти.2.3Підготовка до жеребіння
Практикапередових колгоспів, радгоспів та кінних заводів свідчить про те, що поряд зправильною організацією парувальної кампанії повноцінна годівля жеребних кобилта раціональне використання їх на роботах є запорукою одержання здоровогоприплоду.
Протягомпасовищного періоду жеребні кобили повинні споживати по 10-12 кг зеленої травина 100 кг живої маси. З погіршенням пасовищ в осінній період необхіднозбільшити кількість концкормів, вводити в раціон сіно, вітамінну та мінеральнупідгодівлю. Перехід від пасовищного до стійлового утримання у більшості кобилзбігається з другою половиною жеребності, коли досить інтенсивно збільшуєтьсямаса плода. Тому в цей період не слід допускати перебоїв у забезпеченні кобилпоживними речовинами. Саме в цей час зареєстровано найбільшу кількість абортів — 60- 70 % їх загальної кількості.
Зпереходом на стійлове утримання жеребним кобилам виділяють кращі корми, що є вгосподарстві — якісне злаково-бобове сіно, суміш концкормів, в т. ч. овес чиспеціальний комбікорм, моркву, буряки, якісний силос (5-10 кг на добу),трав'яне та м'ясо-кісткове борошно, мінерально-вітамінні добавки.
Частинузернових кормів згодовують в пророщеному вигляді. До цього вітамінного кормукобил слід привчати поступово, починаючи з 50 г і лише через 6-8 днівзгодовувати оптимальну кількість — 300-50Р г на добу.
Дужекорисною для жеребних кобил є каша з висівок,, вівса та насіння льону. їїготують так: в дерев'яний ящик чи бочку засипають третину або чверть добовоїпотреби вівса, заливають його гарячим відваром насіння льону, ретельноперемішують, засипають зверху пшеничними висівками й добре вкривають. Через 5-6год. кашу знову перемішують додають кухонну сіль і згодовують по ,1,5-2,0 кг наголову. Взимку жеребних кобил треба напувати тільки у стайні. Не можна випасатиїх на засніжених посівах озимих культур або згодовувати мерзлі корми [20].
Жеребнихплемінних кобил розміщують в стайнях денникового типу, а на кумиснихпідприємствах та конефермах робочого призначення — в стайнях секційного абостійлового типу. В останніх обладнують денники для утримання жеребців-плідниківі вижереблення кобил (15-20% від наявної кількості конемісць у стайні).
Забезпеченнядостатнього моціону в стійловий період — необхідна умова одержання від кобилздорових лошат. У цей час слід регулярно організовувати їм прогулянку навідстань 10-12 км в обидва кінці, рухатись вони повинні кроком та риссю. Удругій половині дня протягом 3-4 год. кобил доцільно утримувати в загонах білястайні, де вони споживають грубі корми. З наближенням вижереблення кобил,особливо ваговозних порід, треба примушувати рухатися (водити), оскільки вонимайже весь час Стоять.
Більшефективним є використання жеребних кобил на легких і середніхсільськогосподарських й транспортних роботах по обслуговуванню тваринницькихбригад чи ферм і польових станів, на заготівлі й перевезенні кормів, дляроз'їздів тощо. Використання жеребних кобил на роботах протягом 220-230 днів зарік слід вважати оптимальним.
Жеребність та жеребіннякобил.Жеребність кобил триває 335-340 днів.Вона являє собою складний фізіологічний процес, що зобов'язує спеціалістів таобслуговуючий персонал забезпечити народження здорового приплоду. Турботи пролоша слід починати ще тоді, коли воно знаходиться в утробі матері. Тому доброякіснагодівля, оптимальні умови утримання, помірна робота та здоров'я кобили єзапорукою одержання якісного приплоду та основними умовами профілактикиабортів. У кобил, крім абортів, бувають випадки народження мертвих танедоношених, хоча й живих, але слабких лошат, виходити яких складно [20].
Причинаминезаразних абортів, які можуть статися в будь-який період жеребності, єспоживання недоброякісних кормів (гнилих, уражених плісенями та грибками,мерзлих, отруйних) і холодної води; різкі больові подразнення (травми, ударибатогом, поштовхи, перевтома, коліки, простудні й гельмінтозні захворювання);парування жеребних кобил (при несправжній охоті), жеребність близнятами(близько 30 % кобил починають жеребність саме ними), аномалії статевихорганів, несумісність груп крові тощо. Інфекційні аборти є наслідкомзахворювання паратифом, сальмонельозом, бруцельозом, трихомонозом, інфекційноюанемією, контагіозним метритом. Як правило, вони перебігають непомітно,оскільки відбуваються на ранніх стадіях розвитку плода. Великих збитківгосподарствам завдає ринопневмонія жеребних кобил, яка супроводжується майжепоголовними абортами на 8-10-му місяці ембріонального розвитку.
Строкжеребіння визначають за допомогою спеціального календаря, наведеного нижче, аботакого розрахунку: до дати останнього парування додають 3-5 днів і віднімаютьодин місяць. У господарствах із стійловим утриманням коней обладнують 2-3денники для проведення в них жеребіння, які після кожного з них добре чистятьта дезинфікують. При цьому на підстилку для кобил не можна використовуватитирсу, торф та дуже подрібнену солому. В стайнях не повинно бути котів і собак,яскравого світла вночі, в них не можна шуміти. Все це лякає тварин, можепризвести до абортів і навіть до їх загибелі. Напередодні жеребіння помітнозбільшується вим'я, на кінцях дійок з'являються краплини молозива, у деякихкобил набрякають молочні судини й кінцівки. За кілька годин до жеребіння кобилапочинає непокоїтись: вона розгрібає підстилку, часто» лягає й встає,метушиться по деннику, поглядає на черево, часто виділяє кал і сечу. В цей часнеобхідно стежити за тим, щоб кобила не лягла задньою частиною тулуба близькодо стіни або перегородки денника, оскільки це заважає родам і в разінеобхідності немає можливості надати їй допомогу. Не слід допускати, щоб кобилажеребилася прив'язаною.
Якправило, жеребіння відбувається ввечері або вранці, коли в стайні тихо іспокійно. Спочатку із статевої щілини з'являється міхур з навколопліднихоболонок. Під дією черевних м'язів він лопається й при наступних потугахз'являються кінцівки плода: передні — п'ятками копит донизу або задні — п'ятками догори. При нормальному передлежанні плода — (головному чи тазовому) вперебіг родів втручатися не слід. Жеребіння кобил триває 20-40 хв.,відбувається легко й без сторонньої допомоги. Проте тазове передлежання, неускладнюючи жеребіння, іноді може призвести до загибелі плода. Суть полягає втому, що під час родів його пуповина притискується до тазових кісток матері,від чого припиняється кровообіг і настає смерть. Щоб цього уникнути, необхіднопри потугах прискорити роди витягуванням плоду за кінцівки, особливо коли йоготаз увійшов у тазову порожнину матері. Навколоплідну оболонку розривають ізнімають з лошати тоді, коли його грудна клітка пройде таз. Якщо лошанародилося в навколоплідних оболонках, їх необхідно негайно розірвати, інакшевоно задихнеться [20].
Зразупісля жеребіння кобилу не піднімають, щоб передчасно не обірвати пуповину.Перервати або перерізати пуповину краще тоді, коли в ній припиниться пульсаціякрові. Кінець пуповини в 12-15 см, що залишається з лошам, на третину чиполовину занурюють у розчин йоду або інший дезинфікуючий розчин. Ніздрі, рот івуха лошати звільняють від первородного слизу, а весь тулуб витирають чистоюмішковиною чи м'яким солом'яним жмутом. Після цього дають кобилі облизати лоша.
Посліднормально відходить через годину-півтори. При затримці його до 4-5 год.необхідна допомога ветлікаря. Після закінчення жеребіння, коли відійде послід,кобилі миють теплою водою вим'я, статеві органи, кінцівки та хвіст іпідпускають до неї лоша. Йому слід допомогти підвестись та знайти сосок. Інодіслабких лошат доводиться годувати молозивом матері з ріжка. Важливо простежитиабо й вжити необхідних заходів, щоб у лошат своєчасно відійшов первородний кал,затримка якого викликає захворювання з ознаками колік.
Длявтамування спраги кобилі після жеребіння дають 2-3 л води, а через 2-3 год. їїнапувають й згодовують сіно. У перші дні кількість концкормів зменшуютьнаполовину, доводячи їх до норми на 7-8-й день. У тиху погоду Вже на 3-5-й денькобил з лошатами виводять на прогулянку або випускають у варок на 20-30 хв.,щоденно збільшуючи тривалість моціону. В перші 7-10 днів після жеребіння закобилами й лошатами старанно доглядають [19].
Присвоєння кличок лошатам.Задіючим правилом кличку лошаті присвоюють у перші три доби після йогонародження. Вона повинна починатися з першої літери клички матері, рідше — батька. Клички повинні бути короткі й чіткі, звучні та розбірливі, матизмістовне значення і легко вимовлятися. Неприпустимо називати тварин людськимиіменами, або такими, що мають політичний відтінок чи пов'язані з назвами наційі народностей світу. За своїм змістовним значенням клички на інші мови неперекладаються. Слова іноземного походження використовують для кличок ЯКвиняток і лише після з'ясування їх змісту. В конезаводах та інших господарствахпрактикуються подвійні клички, але вони також повинні відповідати зазначенимвимогам. До вибору кличок слід підходити з великою відповідальністю, особливо уплемінних господарствах усіх категорій; клички тварин записують у Державнікниги племінних коней, стають широко відомими через родоводи потомки, шкодять вісторію породи.
Основнимнедоліком у цій справі є те, що дуже часто серед поширених заводських порідконей деякі клички багаторазово повторюються не лише в породі, але й угосподарстві. Це певною мірою ускладнює селекційну роботу, вносить плутанину взоотехнічний облік.
Рішенням міжнародного конгресу зверхового конярства заборонено повторювати клички видатних коней, наприклад таких,як кобила Кінчем, жеребці Екліпс, Сент-Сай-мші, РІбо, Неврко, Анілін, НорнсернДансер та ін. 2.4Характеристика потреби коней в поживних речовинах
Хімічний складкормів дуже різноманітний і значною мірою характеризує якість корму. Потреба в кормах для конейпредставлена в табл. 3.
Вміст води вкормах коливається від 4 до 95 %. Наприклад, у зерні рослин — від 10 до 14 %,дещо більше в грубих кормах — від 15 до 20 %. Найбільш водянисті корми — барда,жом тощо — містять до 90 — 95 % води, зелена маса і силос — 60 — 85, акоренебульбоплоди — 80 — 92%. Чим більша вологість корму, тим нижча йогопоживність і тим важче його зберігати.
Рослинні кормимістять до 5 % мінеральних речовин (золи). В листках і коренях їх в два разибільше, ніж в зерні. В рослинах бобових культур (горох, вика, конюшина та ін.)золи більше, ніж у злакових. Мінеральні речовини є будівельним матеріалом длякісткової тканини і частково для м'яких тканин; вони також відіграють дужеважливу роль у процесах обміну. Для нормальної життєдіяльності організмусільськогосподарським тваринам потрібні не тільки макроелементи (кальцій,фосфор, натрій, хлор і калій), а й мікроелементи (залізо, мідь, йод,кобальт, марганець, цинк та ін.).
Азотисті речовиникорму називаються сирим протеїном іподіляються на білки та небілкові азотисті речовини. Багаті на протеїн макуха ішрот (30 — 45%), зернобобові (25 — 30%), сіно бобових (12 -15 %), меншепротеїну в зерні злаків (10 — 12 %), у сіні і соломі злаків (4 — 6 %),коренеплодах (6 — 10 %). Дуже багаті на протеїн корми тваринного походження — до 70 — 90%.
Під часперетравлювання корму білки розкладаються до амінокислот.
Вміст жиру вкормах варіює в широких межах. Грубі та соковиті корми дуже бідні на жир (0,1%), в кукурудзі та вівсі його 5 — б %, а в макусі — до 4 — 5 %.
Клітковина — основна складова частина оболонок рослинних клітин. Вона нерозчиняється під дією травних соків. Найбільше клітковини в грубих кормах, особливов соломі (40 — 45 %), мало — в зерні (2 — 10 %), ще менше в коренеплодах.Корми, багаті на клітковину, малопоживні.
Безазотистіекстрактивні речовини дуже різноманітніза складом. В плодах і бульбах багато крохмалю, а цукор міститься в основному вплодах і коренеплодах [4].
Вітаміни - дуже важлива складова частина кормів. Нестача абовідсутність їх призводить до значних порушень обміну речовин в організмітварин.
Вітаміни містятьсяв основному в рослинних кормах і класифікуються залежно від здатностірозчинятись у воді і жирах.
На хімічний складкормів впливає багато факторів, з яких найбільш важливі: грунт і добрива,кліматичні умови, сорт рослин, агротехніка, спосіб сівби, якість насіння,догляд за рослинами, спосіб збирання і збереження, способи переробки. Так,внесення в грунт азотних добрив сприяє підвищенню вмісту протеїну в рослинах.Корми, вирощені в місцевості з вологим кліматом, мають менше протеїну, ніжкорми, вирощені в місцевостях з сухим кліматом. Різні сорти рослинрозрізняються за вмістом сухої речовини. У сіні, зібраному в пізні строки,більше клітковини, а зібраному в дощову погоду, — менше поживних речовин.
Перетравністькормів. Хімічний склад корму відрізняєтьсявід хімічного складу тіла тварин. В кормах переважають вуглеводи — крохмаль,клітковина та інші, в тілі тварини крохмалю і клітковини зовсім немає, а є лишевиноградний цукор і глікоген, яких немає в рослинах. Білки і жири тваринногопоходження також відрізняються від білків і жирів рослинного походження.
З'їдений тваринамикорм піддається механічній, хімічній і біологічній обробці. Білки, жири йвуглеводи в організмі тварин розщеплюються до простіших речовин, яківсмоктуються в кров. При розведенні сільськогосподарських тварин ступіньперетравності поживних речовин виражається коефіцієнтом перетравності(кількість перетравних речовин в процентах до з'їдених).
Перетравність корму залежить відвиду й віку тварин, величини і складу кормової даванки, підготовки корму таінших умов. Так, жуйні тварини (велика рогата худоба і вівці) кращеперетравлюють грубі корми, багаті на клітковину, ніж коні, свині і птиця [3]. Зернові і соковиті корми різнівиди тварин перетравлюють приблизно однаково. Молоді і старі тварини гіршезасвоюють корми порівняно з тваринами зрілого віку. В молодих це пов'язано знедостатнім розвитком зубної і травної систем, а в старих-зношуванням зубноїсистеми. Великі частки корму дуже перевантажують травний тракт, що негативнопозначається на перетравності корму.
Надлишок абонестача яких-небудь поживних речовин, високий вміст клітковини в кормі знижуютьперетравність усіх його поживних речовин. Рівень протеїнової годівлі,або правильне співвідношення між протеїном-і безазотистими речовинами, показує,скільки припадає на одну частину перетравних вуглеводів і жирів. Оптимальнимивважають відношення 1:6-чи 1:8, при яких найбільш висока перетравність поживнихречовин.
Розглянемоприблизний склад раціону та потреби в кормах коней.
Таблиця 3 — Потреба в кормахКорм Потреба в корм.од. ц. Страховий фонд корм.од Всього ц. корм.од. Поживність 1 ц Потреба у кормі, фізична маса, ц Вміст перетравного протеїну, кг Корм.од. Перетравного протеїну, кг 1 2 3 4 5 6 7
Концентрати — всього
939,06
84,51
1023,57
487,0
35,6
13,4
110,34 Ячмінь 234,76 19,1 254,66 120 8,5 2,1 17,85 Кукурудза 46,95 3,9 50,85 132 9,3 2,6 24,18 Пшениця фуражна 93,9 7,9 101,8 151 10,5 1,5 15,75 Овес 563,4 47,94 611,34 84,0 7,3 7,2 52,56 Горох - - - - - - -
Грубі – всього
869,5
130,4
999,9
89
1,77
22,33
19,79 Сіно 521,7 78,15 599,85 53 1,02 11,23 11,47 Солома 347,8 52,25 400,05 36 0,75 11,1 8,32
Соковиті – всього
695,6
104,34
799,94
422
24,15
17,65
109,04 Силос 278,24 41,7 319,94 110 8,7 2,9 25,3 Сінаж 173,9 26,08 199,98 95 1,25 2,1 2,62 Коренеплоди 243,46 36,5 279,96 105 8,3 2,66 22,13 Зелені 973,84 146,0 1119,91 112 5,9 9,99 58,99 Молочні корми - - - - - - -
Даний раціон включає в себе досить багатий набір продуктів,необхідних для нормального розвитку молодняку коней.
2. Складемо норму годівлі на зимовий і літній періоди для жеребців рисистихі верхових порід віком 6 міс.
Раціон на зимовий і літній періоди для жеребців рисистих і верхових порідвіком 6 міс. представимо у вигляді таблиць (табл. 4,5).
Таблиця 4 — Раціон на літній періодКорм Кількість корму, кг Кормові одиниці, кг Перетравний протеїн, г Кальцій, г Фосфор, г Каротин, г 1 2 3 4 5 6
Концентрати — всього
45,0
8,38
638,0
69,65
24,0
314,2 Ячмінь 0,5 0,60 40,5 0,6 1,7 0,5 Кукурудза 20,0 4,0 280,0 30,0 10,0 300 Пшениця фуражна 10,0 2,0 140,5 15,2 5,4 5 Овес 12,5 1,32 115,0 0,85 4,9 2,7 Горох 2,0 0,46 62,0 23,0 2,0 6
Грубі – всього
1,0
2,68
55,6
41,4
11,2
109 Сіно 0,5 2,08 316, 37,2 8,8 100 Солома 0,5 0,60 24,0 4,2 2,4 9
Соковиті – всього
63,3
10,5
700,0
75,5
33,7
309,0 Силос 25,5 4,0 270,0 30,0 12,0 300 Сінаж 15,0 2,1 210,0 23,0 2,4 7,0 Коренеплоди 10,0 1,20 90,0 4,0 4,0 - Зелені 12,8 3,2 130,0 18,5 6,8 -
Молочні корми
5,0
1,2
85,9
3,5
8,5
2,0
Таблиця 5 — Раціон на зимовий періодКорм Кількість корму, кг Кормові одиниці, кг Перетравний протеїн, г Кальцій, г Фосфор, г Каротин, г 1 2 3 4 5 6
Концентрати — всього
57,7
8,38
638,0
69,65
24,0
314,2 Ячмінь 1,2 0,60 40,5 0,6 1,7 0,5 Кукурудза 22,0 4,0 280,0 30,0 10,0 300 Пшениця фуражна 15,0 2,0 140,5 15,2 5,4 5 Овес 18,5 1,32 115,0 0,85 4,9 2,7 Горох 1,0 0,46 62,0 23,0 2,0 6
Грубі – всього
7,0
2,68
55,6
41,4
11,2
109 Сіно 4,0 2,08 316, 37,2 8,8 100 Солома 3,0 0,60 24,0 4,2 2,4 9
Соковиті – всього
39,5
10,5
700,0
75,5
33,7
309,0 Силос 27,5 4,0 270,0 30,0 12,0 300 Сінаж - 2,1 210,0 23,0 2,4 7,0 Коренеплоди 12,0 1,20 90,0 4,0 4,0 - Зелені - 3,2 130,0 18,5 6,8 -
Молочні корми
9,0
1,2
85,9
3,5
8,5
2,0
Характерною особливістю та відмінністю раціонів літнього та зимовогоперіодів є те, що в літній період акцент ставиться на соковиті корми, в нихміститься значна кількість вітамінів, мікроелементів, які потрібні длянормального розвитку для жеребців рисистих і верхових порід віком 6 міс. взимовий період навпаки зелених кормів, крім заготовленого силосу нема, але вньому міститься вже не та кількість поживних речовин, тому переходять назбільшення використання концентратів та грубих кормів [2].
Дані раціони забезпечатьнормальний розвиток жеребців рисистих і верхових порід віком 6 міс.
/>3. ПЛАНИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ
В господарстві досить чітко визначені танамічені плани щодо реалізації виробленої продукції.
Отже можемо представити у виглядітаблиці реалізацію продукції конярства по господарству за 3 останні роки.
Таблиця 6Рік Вид реалізації Вартість продукції Втрати при реалізації Прибуток 2002 На м`ясопереробні заводи 12,0 грн./кг 3,0 грн./кг 9,0 грн./кг Для потреб господарства 10,0 грн./кг 3,0 грн./кг 7,0 грн./кг Реалізація жеребців племінної породи 3200 грн. за одного 200 грн. за одного 3000 грн. за одного 2003 На м`ясопереробні заводи 14,0 грн./кг 3,0 грн./кг 11,0 грн./кг Для потреб господарства 11,0 грн./кг 3,0 грн./кг 8,0 грн./кг Реалізація жеребців племінної породи 3500 грн. за одного 300 грн. за одного 3200 грн. за одного 2004 На м`ясопереробні заводи 14,0 грн./кг 4,0 грн./кг 10,0 грн./кг Для потреб господарства 11,0 грн./кг 4,0 грн./кг 7,0 грн./кг Реалізація жеребців племінної породи 3600 грн. за одного 300 грн. за одного 3300 грн. за одного
Як бачимо, з даних представлених втаблиці6 дана галузь має достатній розвиток в даному господарстві існує доситьреальна перспектива одержання \прибутків від розвитку конярства.
ВИСНОВКИ
1. Вибраненами господарство для характеристики має досить високі показники продуктивностіпродукції тваринництва, а саме конярства. В господарстві вирощуються коніплемінні, м`ясні та молочні.
2. Важливим фактором підвищення ефективності галузі ємаксимальне використання висококласних жеребців, приплід від яких реалізуєтьсяза найвищими цінами. Показники відтворення об'єктивно характеризують стан ікультуру конярства в господарствах будь-якої категорії. Основним показникомвідтворення поголів'я коней є кількість здорових, нормально розвинених лошат,одержаних від 100 кобил, наявних на початок року.
3. Годівля — важливий фактор, задопомогою якого можна впливати на організм тварини. Знаючи природу тваринногоорганізму, закономірності перетворення кормів у ньому і прийоми годівлі, можнакерувати обміном речовин, удосконалювати тварин і підвищувати їхпродуктивність. Кормова база в переважній більшості кормів забезпеченадостатньо. Господарства переважно власними силами має забезпеченість в кормахмайже на 100 відсотків.
4. Підвищення якості кормів можна забезпечити вжиттям певних заходів:
- використання перспективних технологій вирощуваннясільськогосподарських культур;
- використання сучасних засобів догляду за рослинами;
- внесення в ґрунт азотних добрив, що сприяєпідвищенню протеїну в рослинах.
5. Загалом по господарству галузь конярствазнаходиться в на досить високому рівні розвитку та має досить непоганіперспективи в майбутньому.
/>Література
1. Андрюшкин В. Вопросы искусственного осеменения. — Коневодство иконный спорт, 1991, № 7. — С. 9.
2. Баканов В.Н., Менькин В.К. Кормление сельскохозяйственныхживотных. – М.: Агропромиздат, 1989. – 511 с.
3. Барминцев Ю.Н., Кавешников В.С., Нечаев И.Н. и др. Продуктивноеконеводство. — М.: Колос, 1980. — 207 с.
4. Богданов Г.О. Норми та розрахунки раціонів: Навч. посібник.– К.: Вища шк., 1985. – 153 с.
5. Боголюбский С.Н. Происхождение и преобразование домашних животных. — М., 1959.
6. Бобылев И., Ермолин Г., Гуревич В., Меркулова М. Экспресс-диагностикажеребости. — Коневодство и конный спорт, 1987, № 4. — С. 34-35.
7. Водолазова М. Содержание заводских жеребцов. — Коневодство иконный спорт, 1990, № 2. — С. 12-13.
8. Волков Д. Украинская верховая. — Коневодство и конный спорт, 1991,№2. — С.10-12.
9. Гопка Б.М., Калантар ОА., Павленко П.М. Коні всільському господарстві. — К.: Урожай. 1984. — 152 с.
10. Гопка Б.М. Конярство. – К.: Вища школа, 1984. – 198 с.
11. Гордон А.Контроль воспроизводства сельскохозяйственных животных. — М.:Агропромиздат, 1988. – 415 с.
12. Дмитроченко А.П.и др. Методы нормирования кормления сельскохозяйственных животных. — М.: Колос, 1970. — 284 с.
13. Добрынин В.П. идр. Корма для лошадей. — М.: Сельхозгиз, 1950. — 216 с.
14. Добрынин В.П.Выращивание жеребят. — М.: Сельхозгиз, 1959.
15. Камбегов БД.Коневодство и коннозаводство. — М.: Росагропромиздат, 1988. — 224 с.
16. Кожевников С.И.,Гуревич Д.Я. Отечественное коневодство. — М.: Агропромиз, 1990. — 221 с.
17. Коневодство: Учебное пособие. / Под ред. Калашникова А.П. — М.:Агропромиздат, 1989. – 352 с.
18. Конярство/ Б.М. Гопка, П.М. Павленко, О.А. Калантар, В.М. Клок. – К.: Урожай, 1991. –216 с.
19. Красников А.С.Коневодство. — М., 1973. — 312 с.
20. Кулешов П.Н.Коневодство. — С.-Петербург: Издание Девриена, 1896. -226 с.
21. Лебедев С.Г.Технология осеменения кобыл/ВНИИ Коневодства: Доклады международного семинарапо биологии размножения лошадей. — М., 1976. -С. 15-21.
22. Нормы и рационы кормления сельскохозяйственных животных:Справочное пособие. / А.П. Калашников, Н.И. Клейменов, В.Н. Баканов и др. – М.:Агромпомиздат, 1985. – 352 с.
23. Основи сільського господарства: Навч. посібник/ За ред.Польський Б.М. – К.: Вища шк., 1991. – 296 с.
24. Пащлев Б. Какразвиваются жеребята, полученные путем пересадки эмбрионов. — Коневодство иконный спорт, 1990, № 8. — С. 32-33.
25. Пономаренко ММ.Конярство / В кн.: Довідник зоотехніка. — К.: Урожай, 1989. -С. 188-194.
26. Примак І.Д. Інтенсивне кормовиробництво. – К., 1992. – 245с.