Здійснення державного контролю за використанням та охороною земель

КУРСОВА РОБОТА
«Здійсненнядержавного контролю за використанням та охороною земель»
 

Вступ
Земельнівідносини завжди перебували в центрі уваги громадськості, різних верствнаселення країни незалежно від наявності чи відсутності у них земельнихділянок. В сучасних умовах актуальність цих відносин значно підвищилась узв’язку з проведенням земельної реформи, приватизації землі; прийняттям новогоЗемельного кодексу України, яким знімаються всі суперечності та неузгодженостічинних нормативно-правових актів із земельних питань.
Суб’єктомправа державної власності на землю виступає держава в особі уповноваженихорганів. Згідно з Конституцією України – це Кабінет Міністрів України івідповідні виконавчі органи. Держава як власник землі забезпечує черезземельне, природоохоронне та інше законодавство її належну охорону з метоюпоєднання інтересів усіх соціальних суб’єктів, а також раціональне й ефективневикористання земель державної власності, екологічну рівновагу при експлуатаціївсіх земель, заходи продовольчої та екологічної безпеки тощо.
Метакурсової роботи – уточнення порядку державного контролю за використанням таохороною земель, розмежування повноважень суб’єктів щодо здійснення державногоконтролю.
Державнийорган, який діє як господарюючий суб’єкт, повинен проявляти підвищену увагу дотого, щоб його власні дії та дії його партнерів – власників землі, не задавализбитків природі, щоб у складених за його участю орендних договорах знайшливідображення належні права третіх осіб.
Контрольза використанням та охороною земель покладається на відповідні державні служби таїхні органи на місцях: Державний комітет України по земельних ресурсах, якийздійснює контроль за станом використання і охорони всіх земель незалежно від їхвідомчої належності та форм власності; Державний комітет будівництва,архітектури та житлової політики України; Держкомлісгосп України; ДержводгоспУкраїни.
Доосновних завдань контролю за використанням і охороною земель відноситьсязабезпечення додержання усіма органами державної влади, органами місцевогосамоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянамиземельного законодавства України з метою раціонального використання, охорони тавідтворення земельних ресурсів.
Державнийконтроль за раціональним використанням земель в умовах ринкової економікинабуває важливого значення. Законодавство про земельну реформу надає власникам,землекористувачам, орендаторам широкі права щодо самостійного господарювання наземлі. Однак така діяльність не повинна завдавати збитків навколишньомуприродному середовищу і порушувати права й законні інтереси інших осіб, а такождержави.
Уході вирішення конкретних питань земельного контролю функції спеціальноуповноважених органів розмежовані таким чином, щоб не допускалось дублювання вроботі й забезпечувалась погодженість контрольних дій і заходів.

Загальнахарактеристика здійснення державного контролю за використанням та охороноюземель
контроль охороназемля державний
1.1Поняття здійснення державного контролю за використанням та охороною земель
 
Контрольза використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органамидержавної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами,організаціями і громадянами земельного законодавства України.
Земля– основне національне багатство. Це положення зафіксоване ст. ст. 14; 41Конституції України [1]. Держава визнає землю основним національним багатством,що перебуває під особливою її охороною, залишає за собою значний обсяг правстосовно публічно-правового регулювання земельних відносин. Така позиціязаконодавця щодо землі обумовлена її найважливішими властивостями як головноїекологічної цінності та тими функціями, які вони виконують.
Охороназемель – система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів,спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученнюземель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захиствід шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів,підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режимувикористання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного таісторико-культурного призначення. Основними завданнями державного контролю завикористанням та охороною земель є: забезпечення додержання органами державної влади,органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавстваУкраїни; забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціональноговикористання земель; запобігання порушенням законодавства України у сфері використаннята охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповіднихзаходів щодо їх усунення; забезпечення додержання власниками землі та землекористувачамистандартів і нормативів у сфері охорони та використання земель, запобігання забрудненнюземель та зниженню родючості ґрунтів, погіршенню стану рослинного і тваринногосвіту, водних та інших природних ресурсів. Основними принципами здійснення державногоконтролю за використанням та охороною земель є: забезпечення раціонального використаннята охорони земель як основного національного багатства, що перебуває під особливоюохороною держави; пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні земельних ресурсівнад економічними інтересами; повне відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю внаслідокпорушення земельного законодавства України; поєднання заходів економічного стимулюванняі відповідальності у сфері використання та охорони земель. Державний контроль завикористанням та охороною земель здійснює центральний орган виконавчої влади з питаньземельних ресурсів, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель – центральнийорган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. [2]. Порядокздійснення державного контролю за використанням та охороною земельвстановлюється законом. Центральний орган виконавчої влади з питань аграрноїполітики проводить моніторинг родючості ґрунтів та агрохімічну паспортизаціюземель сільськогосподарського призначення.
Державнийконтроль за раціональним використанням земель в умовах ринкової економікинабуває важливого значення. Законодавство про земельну реформу надає власникам,землекористувачам, орендаторам широкі права щодо самостійного господарювання наземлі. Однак така діяльність не повинна завдавати збитків навколишньомуприродному середовищу і порушувати права й законні інтереси інших осіб, а такождержави. Повинні суворо дотримуватися вимоги Земельного кодексу України, указівПрезидента України, розпоряджень Кабінету Міністрів України щодо раціональноговикористання земель і охорони їх від забруднення, деградації тощо.
Досистеми органів державного контролю відносяться органи представницької івиконавчої гілок влади, з одного боку, та органи, спеціально уповноваженівиконувати функції державного контролю, – з другого. До перших відносятьсядержавні і місцеві органи загальної компетенції. Вони вирішують загальніпитання земельної реформи.
1.2Види державного контролю за використанням та охороною земель
 
Згідноіз Земельним Кодексом України, контроль за використанням і охороною земельподіляється на державний і громадський. В окремих випадках до видів контролювідносять виробничий контроль. [3]
Державнийконтроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженимиорганами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимогзаконодавства про охорону земель – спеціально уповноваженими органами з питаньекології та природних ресурсів.
Уповноваженимиорганами виконавчої влади по земельних ресурсах є Державне агентство земельнихресурсів, обласні, Київське та Севастопольське міські управління та районнівідділи земельних ресурсів. [12]
Громадськийземельний контроль в Україні визначається як допомога громадських організацій,яку вони можуть надавати державним органам земельного контролю. Разом з тимгромадські організації не повинні розглядатися як слухняні виконавці вказівокдержавних контрольних органів, що було характерно для їх діяльності в СРСР. Практикапоказує, що громадські організації недовго залишаються під опікою державнихслужб. Контроль за діями порушників нерідко приводить ці організації доконфліктів з контролюючими органами, якщо останні незадовільно ведуть боротьбуз порушниками природи.
Здругого боку, посилилась просвітницька роль багатьох природоохороннихорганізацій. За допомогою засобів масової інформації тепер майже всі верствинаселення інформовані про велику кількість екологічних небезпек, пов’язаних збезконтрольним використанням земель та інших природних ресурсів. Цьому сприяловведення екологічних дисциплін у навчальних закладах, а також пропагандаекологічних знань. Закон України «Про охорону навколишнього природногосередовища» від 26 червня 1991 передбачає участь громадськості в охороніприродних ресурсів. Громадськість має право активно здійснювати свої правка вповному обсязі, виступати з власними ініціативами з різних питань екології,вносити пропозиції в органи державної влади. Позиція громадського об’єднаннянеобов’язково повинна збігатися з рішенням державних органів і їх посадовихосіб.
Дляшироких кіл громадськості ближчі і доступніші питання охорони природи, оскількивони торкаються здоров’я громадян і їх життєвого благополуччя.
ЗаконУкраїни «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 року такожпередбачає участь громадян в охороні навколишнього природного середовища.Статті 26, 28, 30, 38 цього закону вказують на те, що власники або користувачіземельних ділянок, водних та інших природних об’єктів, оголошених заказниками,пам’ятками природи, заповідними урочищами, парками – пам’ятникамисадово-паркового мистецтва, беруть на себе зобов’язання щодо забезпеченнярежиму їх охорони та збереження. [8]
Питаннягосподарського використання земель перебувають на другому плані. Практичноправо звернення в суд володіють лише громадські організації, якіспеціалізуються на охороні природи, оскільки складні питання доведеннязабруднення земель і навколишнього середовища та виявлення винних вимагаєспеціальних знань, поєднання зусиль цілого ряду експертів, включаючиправознавців. Судові позови можуть бути надіслані не лише проти забруднювачів,але й проти ініціаторів проектів, що можуть привести до забруднення довкілля.Останній вид позовів полегшується тим, що крупні проекти, які вимагаютьзатвердження з боку державних установ, повинні містити екологічні прогнози, щовідносяться до наслідків здійснення цих проектів. Відсутність чи неповнотатаких прогнозів, невиконання процедури суспільного їх обговорення дають судампідстави відхиляти проекти і не дозволяти їх здійснювати.
Виробничийконтроль за використанням та охороною земель у тій чи іншій галузі господарстваздійснюють посадові особи. Так само будується контроль і в землеробстві,оскільки посадові особи завжди зацікавлені в культурному веденнісільськогосподарського виробництва. Однак цей контроль неможна назватиповноцінним через дві основні причини:
- керівники господарств обтяжені багатьма іншими турботами, томувони не можуть спеціально приділяти увагу питанням охорони родючості ґрунтів, дотриманнюінших вимог земельного законодавства щодо раціонального та ефективноговикористання угід внутрішньогосподарськими підрозділами й окремими виконавцямисільськогосподарських робіт;
- з другого боку, деякі керівники свідомо чи несвідомо віддаютьперевагу поточним проблемам і результатам виробництва порівняно зперспективними завданнями. Це, як правило, послаблює їх контрольні функції щодовикористання землі.
Вдеяких господарствах працюють штатні землевпорядники. Свого часу вони більшезаймалися справами, пов’язаними з присадибними земельними ділянками. Теперунаслідок створення селянських (фермерських) господарств важливого значеннянабуває складання екологічно та економічно обґрунтованих проектів земельногоустрою таких господарств, а також контроль за дотриманням ними норм земельногозаконодавства.
Самовряднийконтроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими,селищними, міськими, районними та обласними радами. Відповідно до ЗаконуУкраїни «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 р., до віданнявиконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: здійсненняконтролю за додержанням земельного законодавства, використанням і охороноюземель; здійснення контролю за виконанням проектів і схем землеустрою, проектіввнутрішньогосподарського землеустрою. [7]
Районніта обласні ради, як це передбачено законом, безпосередньо не здійснюютьконтроль за використанням та охороною земель. Разом з тим, вони мають іншіповноваження, які опосередкованим чином дають змогу контролювати додержаннявимог земельного законодавства.
1.3Правова основа здійснення державного контролю за використанням та охороноюземель
 
Державнийконтроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженимиорганами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимогзаконодавства про охорону земель – спеціально уповноваженими органами з питаньекології та природних ресурсів.
КонституціяУкраїни, зважаючи на виключно важливе значення землі у всіх сферах економікикраїни, проголошує її основним національним багатством і запроваджує при цьомуімперативний принцип особливої охорони зазначеного найважливішого компонентабіосфери. [1]
Принципособливої охорони державою землі як основного національного багатства передбаченов ст. 14 Конституції України. Він складає систему правових,організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на її раціональневикористання, запобігання необґрунтованому вилученню земель ізсільськогосподарського обігу; захисту від шкідливих антропогенних впливів, атакож на відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земельлісового фонду, забезпечення належного режиму земель природоохоронного,оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Ця системазаходів передбачена усіма нормами Земельного кодексу України, а також іншимизаконами і нормативними актами, виданими відповідними органами державної влади,місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій згідно із їхнімиповноваженнями у галузі регулювання земельних відносин.
Сучаснеземельне законодавство України являє собою доволі складну, іноді суперечливусукупність правових приписів. Земельно-правові норми знайшли своє закріпленняяк в спеціалізованих джерелах земельного права, так і розташовані в нормативнихактах інших галузей законодавства.
Зприйняттям 25 жовтня 2001 р. Верховною Радою України і введенням в дію з 1січня 2002 р. нового Земельного кодексу України всі інші закони інормативно-правові акти, прийняті до вступу його в силу, діють в тій частині,яка не суперечить Земельному Кодексу. [2]
ПріоритетЗемельного кодексу в сфері регламентації земельних відносин закріплений і новимЦивільним кодексом України. [4]
Такимчином, Земельний кодекс є ядром вітчизняного земельного законодавства, своєрідною«земельною Конституцією держави». Він – основний нормативно-правовий акт усфері регламентації сучасних земельних відносин. Його завдання полягає урегулюванні цих відносин з метою забезпечення права на землю громадян,юридичних осіб територіальних громад та держави, раціонального використання таохорони земель. Кодекс розвиває основні концептуальні положення регулюванняземельних відносин, закріплених Конституцією України.
Відповіднодо Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2007 р.,Держземагенство забезпечує реалізацію державної політики та управління у сферірегулювання земельних відносин, використання, охорони та проведення моніторингуземель, ведення державного земельного кадастру, а також міжгалузеву координаціюта державне регулювання у сфері встановлення меж області, району, міста, районув місті, села і селища. [12]
Контрольза використанням та охороною земель покладається на відповідні державні службита їх органи на місцях: Державний комітет України по земельних ресурсах, якийздійснює контроль за станом використання і охорони всіх земель незалежно від їхвідомчої належності та форм власності; Державний комітет будівництва,архітектури та житлової політики України; Держкомлісгосп України; ДержводгоспУкраїни. Державний контроль за використанням та охороною земель в умовахринкової економіки набуває важливого значення. Законодавство про земельнуреформу надає власникам, землекористувачам, орендаторам широкі права щодосамостійного господарювання на землі.
Принципособливої охорони державою землі як основного національного багатствапередбачено в ст. 14 Конституції України. Він складає систему правових,організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на її раціональневикористання, запобігання необґрунтованому вилученню земель ізсільськогосподарського обігу; захисту від шкідливих антропогенних впливів, атакож на відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земельлісового фонду, забезпечення належного режиму земель природоохоронного,оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Ця системазаходів передбачена усіма нормами Земельного кодексу України, а також іншимизаконами і нормативними актами, виданими відповідними органами державної влади,місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій згідно із їхнімиповноваженнями у галузі регулювання земельних відносин.

2.Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель
 
2.1Суб’єкти здійснення державного контролю за використанням та охороною земель
 
Порядокздійснення державного контролю за використанням та охороною земельрегламентовано ч. 2 ст. 188 Земельного Кодексу України на виконанняякої прийнято Закон України «Про державний контроль за використанням таохороною земель» від 19 червня 2003 р. [10]
Відповіднодо ст. 6 Закону «Про державний контроль за використанням та охороноюземель», до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади зпитань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням таохороною земель належать:
– здійсненнядержавного контролю за використанням та охороною земель у частині:
додержанняорганами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними тафізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядкунабуття і реалізації права на землю;
виконаннявимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;
додержаннявимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачіу власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення земельнихділянок;
веденнядержавного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельніділянки та їх використання;
розміщення,проектування, будівництво та введення в дію об’єктів, що негативно впливаютьабо можуть вплинути на стан земель;
виконаннякомплексу необхідних заходів щодо захисту земель від ерозії, селів,підтоплення, заболочування, вторинного засолення, пересушення, ущільнення,псування, забруднення, засмічення відходами, заростання бур’янами, чагарникамита дрібноліссям;
дотриманнястроків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок таобов’язкового виконання, заходів щодо приведення їх у стан, придатний длявикористання за призначенням;
виконанняумов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведеннягірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов’язанихз порушенням ґрунтового покриву, своєчасного проведення рекультивації порушенихземель в обсягах, передбачених проектом рекультивації земель;
додержаннявстановленого законодавством порядку визначення та відшкодування втратсільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;
додержаннястроків розгляду заяв чи клопотань щодо набуття і реалізації прав на землю;
- внесення до органів виконавчої влади або органів місцевогосамоврядування клопотань щодо:
приведенняу відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулюванняземельних відносин, використання та охорони земель;
обмеженняабо зупинення освоєння земельних ділянок у разі розробки корисних копалин, утому числі торфу, проведення геологорозвідувальних, пошукових та інших робіт зпорушенням вимог земельного законодавства;
припиненнябудівництва та експлуатації об’єктів у разі порушення вимог земельногозаконодавства до повного усунення виявлених порушень і ліквідації їх наслідків;
припиненняправа користування земельною ділянкою відповідно до закону;
- одержання в установленому порядку від органів державної влади,органів місцевого самоврядування, власників і користувачів, у тому числіорендарів, земельних ділянок документів, матеріалів та іншої інформації,необхідної для виконання покладених на нього завдань:;
- видачі спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтовогопокриву земельних ділянок відповідно до затверджених в установленому закономпорядку проектів;
- участь у розробці нормативно-правових актів з питань державногоконтролю за використанням та охороною земель;
- вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільнозайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам;
- вирішення інших питань відповідно до закону.
Державнийкомітет України по земельних ресурсах є центральним органом виконавчої влади,який здійснює контроль за використанням та охороною земель. [16]
ДержкомземУкраїни у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указамиПрезидента України, актами Кабінету Міністрів України, спеціальнимидирективними наказами Міністра екології т природних ресурсів України, а такожПоложенням «Про державний комітет України по земельних ресурсах», затвердженимУказом Президента України від 14 серпня 2000 року №970/2000.
ДержкомземУкраїни узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать дойого компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення цього законодавства ів установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України і КабінетуМіністрів України. У межах своїх повноважень Держкомзем України організовуєвиконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їхреалізацією.
Основнимизавданнями Держкомзему України є:
- підготовка пропозицій щодо формування державної політики у сферірегулювання земельних відносин, використання, охорони та моніторингу земель,ведення державного земельного кадастру та забезпечення її реалізації;
- координація проведення земельної реформи в Україні;
- здійснення державного контролю за використанням та охороною земель;
- організація і забезпечення ведення державного земельного кадастру,здійснення землеустрою;
- розроблення та участь у реалізації державних, галузевих ірегіональних програм з питань регулювання земельних відносин, раціональноговикористання, охорони та моніторингу земель, відновлення родючості ґрунтів,ведення державного земельного кадастру.
ДержкомземУкраїни відповідно до покладених на нього завдань:
- готує пропозиції щодо вдосконалення регулювання земельнихвідносин, державного контролю за використанням і охороною земель, а такожзмісту, організації та порядку ведення державного земельного кадастру,здійснення моніторингу земель;
- розробляє державні програми з питань розвитку земельних відносин,раціонального використання, охорони та здійснення моніторингу земель, веденнядержавного земельного кадастру, а також здійснює нормативно-методичнезабезпечення їх виконання;
- бере участь у розробленні проектів Державного бюджету, Державноїпрограми економічного і соціального розвитку України, Програми діяльностіКабінету Міністрів України;
- організовує та забезпечує проведення робіт з грошової, в томучислі експертної оцінки земель, готує пропозиції щодо вдосконалення методики тапорядку проведення таких робіт;
- забезпечує розроблення та здійснення організаційних, економічних,екологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель,їх захист від шкідливих антропогенних впливів, а також на відтворення тапідвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель, забезпечення режиму земельприродоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурногопризначення;
- бере участь у розробленні та здійсненні заходів щодо розвиткуринку земель, кредитних відносин та вдосконалення системи оподаткування;
- здійснює в межах своїх повноважень державний контроль задодержанням земельного законодавства, в тому числі встановленого порядкувилучення і надання земельних ділянок, режиму використання земельних діляноквідповідно до їх цільового призначення та умов надання, власниками земельнихділянок і землекористувачами;
- готує разом з іншими центральними органами виконавчої влади пропозиціїщодо вдосконалення захисту права власності на землю та права користуванняземлею;
- бере участь у формуванні інвестиційної політики, виходячи зпріоритетних напрямів структурної перебудови економіки;
- розглядає та в межах своєї компетенції бере участь у затвердженнінормативно-технічних документів з питань розроблення землевпорядноїдокументації, ціноутворення у проектуванні, будівництві, експлуатації об’єктіві споруд;
- здійснює в межа державного земельного кадастру реєстраціюземлеволодінь, земле користувань, договорів оренди земельних ділянок тазабезпечує ведення відповідних реєстрів;
- організовує в установленому порядку землевпорядні роботи;
- здійснює відповідно до законодавства моніторинг земель,організовує здійснення заходів щодо відновлення корисних властивостей земельнихділянок;
- виступає в установленому порядку державним замовникомнауково-дослідних, проектно-розвідувальних робіт, що здійснюються в межахзаходів з охорони земель, реформування земельних відносин, землеустрою, веденнядержавного земельного кадастру, здійснення моніторингу земель;
- створює інформаційну базу даних з питань реформування земельнихвідносин, землеустрою, охорони земель, ведення державного земельного кадастру,здійснення моніторингу земель;
- використовує в установленому законодавством порядку бюджетні тапозабюджетні кошти для реалізації програм освоєння нових технологій, іншоїнауково-технічної діяльності у сфері раціонального використання та охорониземель;
- здійснює державну експертизу програм і проектів з питаньземлеустрою, державного земельного кадастру, охорони земель, реформуванняземельних відносин, управління земельними ресурсами, землеустрою та охорониземель і ведення державного земельного кадастру, науково-технічнеспівробітництво з науковими установами та організаціями;
- бере участь у підготовці міжнародних договорів України, готуєпропозиції щодо укладення, денонсації таких договорів, у межах своєїкомпетенції укладає міжнародні договори України та забезпечує виконаннязобов’язань України за міжнародними договорами у сфері регулювання земельнихвідносин, використання та охорони земель;
- здійснює заходи щодо галузевого співробітництва України зЄвропейським Союзом, у межах своїх повноважень забезпечує виконання українськоюстороною зобов’язань за Угодою про партнерство і співробітництво між Україноюта європейськими співтовариствами і їх державами-членами, адаптаціюзаконодавства України до законодавства Європейського Союзу, виконання іншихзаходів щодо інтеграції України до Європейського Союзу.
Доінших спеціально уповноважених державних органів, що здійснюють земельнийконтроль, відносяться:
– Міністерствоохорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України;
– Міністерствоохорони здоров’я України;
– Державнийкомітет будівництва, архітектури та житлової політики України.
2.2Об’єкти здійснення державного контролю за використанням та охороною земель
З прийняттям у1992 р. нової редакції Земельного кодексу України держава перестала бутиєдиним, монопольним суб’єктом права власності на землю та інші природніресурси. Згідно з цим Кодексом земля може бути об’єктом права не лишедержавної, а й комунальної, колективної і приватної власності. КонституціяУкраїни 1996 р. проголосила землю та інші природні ресурси об’єктом прававласності Українського народу (ст. 13), а також громадян, юридичних осіб ідержави (ст. 14). Юридично право власності народу України на свою землюбуло закріплено в Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 р.,законі України «Про власність» та в Конституції України. Земля як об’єктнадбання Українського народу пов’язана з правом на всю територію, яку займаєУкраїна і яка обмежена кордонами з іншими країнами, з правом територіальноговерховенства народу від імені якого виступає держава. Конституція України (ст. 13)відображає ставлення Українського народу до землі, як до території і закріплюєправо територіального верховенства народу як вираз політичного пануваннядержави над певною частиною земної кулі. Конституційна норма про землю якоб’єкт права власності укра\нського народу засвідчує територіальний поділдержави на регіони: Автономна республіка Крим, області, міста, селища і села.Право територіального верховенства народа на землю, право на землю органівдержавної влади та органів місцевого самоврядування є інститутомконституційного, державного права, норми якого відносяться до публічного права.
У зв’язку звстановленням в Україні різних форм власності на землю і поділом земель зацільовим призначенням на категорії землі мають різний правовий режим. Земля якєдиний державний земельний фонд або ж землі відповідних категорій можутьрозглядатися як об’єкт державного суверенітету, тобто як територія держави чимісцевого адміністративного формування. З метою забезпечення цільового іраціонального використання на землях природоохоронного, оздоровчого,рекреаційного та історико-культурного призначення забороняється діяльність, щосуперечить їх цільовому призначенню або може негативно впливати на якісний станземель (глава 10 ЗК України).
В умовах ринковоїекономіки і товарно-грошових відносин земельна ділянка і побудовані на нійбудівлі і споруди розглядаються як єдиний об’єкт права власності. У разіпереходу права власності на будівлю і споруду разом з цими об’єктами переходитьу розмірах, передбачених земельним законодавством, і право власності чи правокористування на земельну ділянку без зміни її цільового призначення, якщо іншене передбачено договором.
Об’єктомособливої охорони держави є всі землі в межах території України. [9] Вінздійснюється на таких принципах: забезпечення раціонального використання таохорони земель як основного національного багатства, що перебуває під особливоюохороною держави; пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні земельнихресурсів над економічними інтересами; повне відшкодування шкоди, заподіяноїдовкіллю внаслідок порушення земельного законодавства України; поєднаннязаходів економічного стимулювання і відповідальності у сфері використання таохорони земель.
Всіземлі, що знаходяться в межах території України складають єдиний земельнийфонд. В залежності від цільового призначення єдиний земельний фонд країнипідрозділяють на сімь категорій земель:
1)землі сільськогосподарського призначення;
2)землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населенихпунктів);
3)землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення;
4)землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурногопризначення;
5)землі лісового фонду;
6)землі водного фонду;
7)землі запасу.
Наведенікатегорії земель за своїм цільовим призначенням, за своїм внутрішнім складом неоднорідні. Вони включають в себе землі, що використовуються для різнихгосподарсько-економічних цілей, які визначають особливості їх правового режимув рамках загального правового режиму відповідної категорії земель; і тому вониволодіють певними особливостями режиму використання і охорони з урахуваннямправового режиму всіх категорій земель.
Власникиземлі і землекористувачі, в тому числі орендарі, здійснюють:
раціональнуорганізацію території;
збереженняі підвищення родючості ґрунтів, а також поліпшення інших корисних властивостейземлі;
захистземель від водної та вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочування,вторинного засолення, висушування, ущільнення, забруднення відходамивиробництва, хімічними і радіоактивними речовинами та від інших процесівруйнування;
захиствід заростання сільськогосподарських угідь чагарниками і дрібноліссям, іншихпроцесів погіршення культур технічного стану земель;
рекультиваціюпорушених земель, заходи щодо підвищення їх родючості та поліпшення іншихкорисних властивостей землі;
знімання,використання і збереження родючого шару ґрунту при проведенні робіт, пов'язанихіз порушенням земель;
тимчасовуконсервацію деградованих сільськогосподарських угідь, якщо іншими способаминеможливо відновити родючість ґрунтів.
Державніоргани здійснюють необхідні заходи у рамках міжнародних, державних ірегіональних програм щодо охорони земель.
2.3Стадії здійснення державного контролю за використанням та охороною земель
 
Длятого, щоб прийняти кваліфіковане рішення за результатами контролю, кожний органконтролю повинен володіти точною й об’єктивною інформацією про те, чи єпорушення земельного законодавства, в чому воно проявляється, хто винен у цьому,що необхідно вжити стосовно зупинення правопорушення, яка шкода спричиненаправопорушенням, а якщо правопорушення ще не почалося, як йому можна запобігти.Виникають і інші питання на початковій стадії земельного контролю. Їх рішеннявимагає збирання матеріалів, проведення перевірок, ревізій, дослідження цихматеріалів. У необхідних випадках може призначатись експертиза матеріалів,отриманих у ході контролю. [10]
Незалежновід того, чи проводить державний інспектор планову перевірку використання тогочи іншого об’єкта природи чи здійснює виїзд за скаргою, закон дає йому правовиконувати ряд правових дій:
– перевіркузаконності підстав користування земельною ділянкою;
– обстеженняфактичного стану використання чи невикористання даного об’єкта;
– перевіркуйого використання відповідно до цільового призначення та згідно зі статуснимстаном суб’єкта природокористування.
Характеррішення, що приймається, і його зміст ґрунтуються на даних проведенихперевірок, обстежень та аналізу одержаних матеріалів.
Рішення,що приймається, може носити попередній характер. Це буває тоді, коли необхіднепроведення додаткових робіт (лабораторних аналізів, економічних розрахунків,оцінки екологічних наслідків тощо) під час довготривалих порушень і відсутностіможливостей їх негайного усунення. В подальшому у разі отримання державнимінспектором усіх матеріалів, що дозволяють винести правильне обґрунтованерішення, вони передаються в комісію та інші органи.
Рішеннястосовно питання, що розглядається, може прийматися на місці шляхом винесеннявідповідних розпоряджень про усунення виявленого порушення чи застосуванняадміністративних санкцій. Так, державний інспектор у разі виникнення тих чиінших обставин може прийняти такі рішення:
- дати вказівку (за затвердженою формою) про виконання певної дії,що стосується користувача даної земельної ділянки, посилаючись на вимогизакону, з визначенням строку виконання перерахованих у вказівці конкретнихробіт, заходів; у вказівці дається також попередження користувачу земельноїділянки: якщо він не виконує всі вимоги, що містяться у вказівці, то матеріалибудуть надіслані в комісію з контролю за використанням і охороною земельвідповідного (місцевого) Комітету по земельних ресурсах для притягненняпорушника до відповідальності;
- скласти протокол про порушення земельного законодавства, якийнаправляється в комісію;
- винести постанову про накладення стягнення на осіб, винних ускоєнні земельного правопорушення;
- приписати порушникові вимогу про зупинення робіт, експлуатаціюоб’єкта, що здійснюється з порушенням земельного законодавства; у вимозівказується також термін, протягом якого належить усунути допущені недоліки, іпопередження, що якщо роботи будуть продовжуватись без усунення порушень, то заприписом інспектора буде припинено фінансування робіт;
- надіслати у банк чи іншу організацію, що фінансує роботи, приписщодо припинення фінансування будівництва, експлуатації об’єкта. Він вручаєтьсяпорушнику особисто. Лише після усунення порушень, що були зафіксовані у вимозіінспектора правопорушнику видається повідомлення про право поновити зупиненіроботи. Одночасно з цим надсилається повідомлення про поновлення зупиненогофінансування робіт. [16]
Виконаннясудового рішення забезпечує державний виконавець Департаменту державноївиконавчої служби України. Виконання рішення державного інспектора кожноїслужби державного контролю забезпечується самим держінспектором. З цією метоюінспектори Держкомзему України, Міністерства екології та природних ресурсівУкраїни, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політикимають книгу (журнал) обліку виявлених земельних правопорушень, ведуть записи вній про вжиті заходи, домагаються поновлення порушених прав, роблять відміткипро виконання приписів і вказівок з питань належного виконання вимог земельногота екологічного законодавства. [13]
Приплануванні та проведенні перевірок, оформленні актів перевірок, протоколів проадміністративні правопорушення, приписів та інших матеріалів щодо справ проадміністративні правопорушення посадові особи інспекторського складу органівДержкомзему України зобов’язані керуватись наказами Комітету з даних питань, асаме:
- від 12.12.2003 №312 «Про затвердження Порядку планування тапроведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використаннямта охороною земель», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.12.2003за №1223/8544; [19]
- від 09.03.2004 №67 «Про затвердження Положення про порядокоформлення, видачі і реєстрації приписів у разі виявлення порушень земельногозаконодавства», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.03.2004 за №340/8939;[12]
- від 18.05.2004 №147 «Про затвердження Інструкції з оформленняорганами Державного комітету України по земельних ресурсах матеріалів проадміністративні правопорушення», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.06.2004за №710/9309; [17]
Погодженадіяльність державних органів земельного контролю та громадськості з одночасноюучастю екологічних служб підприємств, установ і організацій дає змогусвоєчасному запобіганню правопорушенням, підвищити ефективність роботи усієїсистеми земельного контролю і нагляду в країні.
Порядокздійснення державного контролю за використанням та охороною земельрегламентовано ч. 2 ст. 188 Земельного Кодексу України на виконанняякої прийнято Закон України «Про державний контроль за використанням таохороною земель» від 19 червня 2003 р.
У зв’язку звстановленням в Україні різних форм власності на землю і поділом земель зацільовим призначенням на категорії землі мають різний правовий режим. Земля якєдиний державний земельний фонд або ж землі відповідних категорій можутьрозглядатися як об’єкт державного суверенітету, тобто як територія держави чимісцевого адміністративного формування. З метою забезпечення цільового іраціонального використання на землях природоохоронного, оздоровчого,рекреаційного та історико-культурного призначення забороняється діяльність, щосуперечить їх цільовому призначенню або може негативно впливати на якісний станземель.
Длятого, щоб прийняти кваліфіковане рішення за результатами контролю, кожний органконтролю повинен володіти точною й об’єктивною інформацією про те, чи єпорушення земельного законодавства, в чому воно проявляється, хто винен уцьому, що необхідно вжити стосовно зупинення правопорушення, яка шкодаспричинена правопорушенням, а якщо правопорушення ще не почалося, як йому можназапобігти.
Погодженадіяльність державних органів земельного контролю та громадськості з одночасноюучастю екологічних служб підприємств, установ і організацій дає змогусвоєчасному запобіганню правопорушенням, підвищити ефективність роботи усієїсистеми земельного контролю і нагляду в країні.

3.Правові наслідки виявлення порушень законодавства у разі здійснення державногоконтролю за використанням та охороною земель
Громадянита юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальнувідповідальність відповідно до законодавства за такі порушення:
- укладення угод з порушенням земельного законодавства;
- самовільне зайняття земельних ділянок;
- псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їхзабруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами,засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами;
- розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об’єктів, щонегативно впливають на стан земель;
- невиконання вимог щодо використання земель за цільовимпризначенням;
- порушення строків повернення тимчасово займаних земель абоневиконання обов’язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання запризначенням;
- знищення межових знаків;
- приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних простан земель, придатний для використання за призначенням;
- не проведення рекультивації порушених земель;
- знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд,захисних насаджень;
- невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шаруґрунту;
- самовільне відхилення від проектів землеустрою;
- ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірноїінформації щодо них;
- порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянокта інші.
Привиявленні порушень земельного законодавства з метою усунення його наслідківдержавними інспекторами з контролю за використанням та охороною земельвидаються приписи.
Відповіднодо наказу Держкомзему України від 9 березня 2004 р. «Про затвердженняПоложення про порядок оформлення, видачі і реєстрації приписів у разі виявленняпорушень земельного законодавства», припис – обов’язкова для виконання письмовавимога державного інспектора, яка видається юридичним і фізичним особам з метоюприпинення виявленого порушення земельного законодавства та усунення наслідків.Контроль за своєчасністю та повнотою виконання заходів, зазначених у приписі,здійснює державний інспектор. Особи, яким видано припис можуть оскаржити дії посадовоїособи, яка його видала, у органі вищого рівня або у суді. Подання скарги на діїпосадової особи, яка видала припис, розглядається органом вищого рівня в 10-тиденний строк. [14]
Правовиминаслідками виявлення порушень законодавства у разі здійснення державногоконтролю за використанням та охороною земель є притягнення до адміністративноїта дисциплінарної відповідальності громадян України, у тому числі посадовихосіб, неповнолітніх, військовослужбовців та інших осіб, а також іноземців таосіб без громадянства.
Провадженняв справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворогододержання законності. [17]
Привизначені шкоди, нанесеної правопорушником земельних відносин, а також при їївідшкодуванні керуються постановою КМУ від 19 квітня 1993 року №284 «Пропорядок визначення та відшкодування збитків власникам землі таземлекористувачам» Ця постанова встановлює правила відшкодування збитків,нанесених вилученням (викупом) землі або тимчасовим зайняттям земельнихділянок, а також обмеженням прав власників землі і землекористувачів, в томучислі орендарів, погіршенням якості земель або приведенням їх в непридатний дляцільового використання стан в результаті негативної діяльності підприємств,установ, організацій і громадян. Вказані правила застосовуються при настаннімайнової відповідальності за порушення земельного законодавства в випадках,коли необхідно відшкодувати:
· вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень;
· вартість лісових і дерево-чагарникових насаджень;
· вартість водних джерел;
· понесені витрати на поліпшення якості земель за періодвикористання земельних ділянок з урахуванням кадастрової оцінки, на незавершенесільськогосподарське виробництво, на розвідувальні та проектні роботи;
· інші збитки власників землі і землекористувачів.
Розміризбитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна намомент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель.
Розміризбитків, які заподіяні вилученням або тимчасовим зайняттям земельних ділянок, атакож обмеження прав власників землі та землекористувачів, погіршенням якостіземель або приведенням їх у непридатність для використання за цільовимпризначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністюпідприємств, установ та організацій та громадян визначаються комісіями.створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державнимиадміністраціями, виконавчими комітетами міських Рад народних депутатів.
Збиткивідшкодовуються власникам землі і землекористувачам підприємствами, установами,організаціями та громадянами за рахунок власних коштів не пізніше одного місяцязатвердження актів комісій, а при вилученні земельних ділянок – після прийняттявідповідною Радою народних депутатів рішення про вилучення земельних ділянок уперіод до видачі документа, що засвідчує право на земельну ділянкупідприємства, установи, організації або громадянина.
Збиткипри вилучені або тимчасовому зайнятті земельних ділянок можуть завдаватися іправомірними діями, передбаченими законом. За подібні дії майновавідповідальність не наступає, а здійснюється компенсація втрат сільськогосподарськоговиробництва в об'ємі і в порядку. передбаченому в правових актах. [20]
Привилученні земельних ділянок до земель запасу збитки відшкодовують власникамземлі і землекористувачам Ради народних депутатів, які прийняли рішення провилучення земель.
Притимчасовому зайнятті земельних ділянок для розвідувальних робіт збиткивизначаються за угодою між власниками землі або землекористувачами та підприємствами.установами, організаціями-замовниками розвідувальних робіт з обумовленнямрозмірів збитків і порядку їх відшкодування в договорі.
Заадміністративні правопорушення можуть застосовуватись такі видиадміністративних стягнень:
· офіційне попередження, яке фіксується установленим способом абовиноситься в письмовій формі;
· штраф-грошове стягнення, яке накладається на порушників заадміністративне правопорушення;
· оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення абобезпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;
· конфіскація предмета, який належав власнику і став знаряддямвчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення-полягає впримусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави;
· позбавлення спеціального права;
· виправні роботи (на строк до 2 міс. за місцем постійної роботиособи і з відрахуванням 20% заробітку в доход держави);
· адміністративний арешт – до 15 діб у виняткових випадках за окремівиди правопорушень.
Оформленнядокументів (вказівок і протоколів) при виявленні порушень земельногозаконодавства проводиться спеціалістами центрального апарату Держкомзему тайого органів на місцях, на яких згідно з посадою покладено здійсненнядержавного контролю за використанням та охороною земель і які є державнимиінспекторами по використанню та охороні земель. [19]
Привиявленні земельних ділянок, які використовуються не за цільовим призначенням,нераціонально або способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів тазабруднення, державний інспектор по використанню та охороні земель відповіднодо статті 29 Земельного кодексу України виносить вказівку з встановленняммісячного терміну для усунення порушень, про що складається відповіднийдокумент. У випадку не усунення порушень у вказаний термін службова особаскладає протокол про порушення земельного законодавства.
Привиявлення інших порушень, які вказані в статті 115 (укладенні угод, зазначениху статті 114 Земельного Кодексу; самовільне зайняття земельних ділянок;
псуваннясільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними тарадіоактивними речовинами, виробничими відходами і стічними водами;
розміщення,проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають настан земель; невиконання вимог природоохоронного режиму використання земельЗемельного кодексу України протокол може бути складений і без попередження.
Протоколпро порушення земельного законодавства складається у трьох примірниках, з якихперший примірник в триденний термін передається службовій особі, уповноваженій розглядатисправи про правопорушення земельного законодавства, другий примірник вручаєтьсяпорушнику земельного законодавства, третій примірник залишається у службовоїособи, яка склала протокол.
Ввипадках порушення майнових прав власників землі, земле володільців,землекористувачів і орендарів земельних ділянок або завдання їм шкодизастосовується цивільно-правова відповідальність. Основною підставоюцивільно-правової відповідальності є факт правопорушення:
1. наявність майнової шкоди в результаті правопорушення;
2. протиправність цивільно-правової діяльності або поведінкиборжника;
3. наявність вини боржника за вчинення шкоди;
4. причинний зв’язок між протиправними діями і шкодою, як об’єктивнапідстава цивільно-правової відповідальності. Законом передбачаються різні видицивільно-правової відповідальності. Так, залежно від підстав виникненняправовідносин, за порушення яких виникає відповідальність, остання поділяєтьсяна договірну та позадоговірну. Довгий час розглядалась тільки позадоговірнавідповідальність, яка передбачала відшкодування шкоди в натурі або повневідшкодування збитків за порушення абсолютного права власників землі,землеволодільців та землекористувачів. Але з розвитком такого правовогоінституту як оренда землі, все більш уваги приділяється договірнійвідповідальності. Закон України «Про оренду» від 6 жовтня 1996 р. в ст. 31передбачає відповідальність за невиконання зобов’язань по договору оренди земліі порушення земельного законодавства сторонами договору. За невиконаннязобов’язань по договору оренди земельної ділянки, в тому числі за зміни аборозірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальністьу відповідності з законом або договором. Орендодавець несе відповідальність занедоліки переданої в оренду земельної ділянки, які не були обумовлені в даномудоговорі оренди, але які суттєво перешкоджають обумовленому договоромвикористанню земельної ділянки. В випадку виявлення таких недоліків орендар маєправо: вимагати зменшення орендної плати або відшкодування затрат на усуненняцих недоліків; утримати певну суму понесених затрат на усунення недоліків зорендної плати, повідомивши про це орендодавця заздалегідь, вимагатидострокового розірвання договору оренди землі. Орендодавець звільняється відвідповідальності за наслідки, які виникли в результаті недоліків переданої воренду земельної ділянки, якщо про ці недоліки було вказано в договорі оренди.[11]
Кримінальнавідповідальність є найбільш суворим видом відповідальності за земельні правопорушенняі носить каральний характер. Діючий Кримінальний кодекс України до числасуспільно небезпечних правопорушень в області земельного правопорядку відноситьтакі злочини: порушення правил, встановлених з метою боротьби з хворобами ішкідниками рослин, що спричинило тяжкі наслідки (ст. 158), самовільнезайняття земельної ділянки та самовільне будівництво (ст. 199). ВКримінальному кодексі лише 2 статті регулює земельні відносини. В наш час існуєтенденція до декриміналізації окремих складів злочинів і віднесення їх до числаадміністративних проступків.
Запорушення земельного законодавства Земельний кодекс України передбачаєцивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.
ВЗемельному кодексі правової норми, що передбачає дисциплінарну відповідальністьза земельні правопорушення, не існує однак у практиці дисциплінарні проступки зпитань використання та охорони земель скоюються і винні в їх скоєнніпритягаються до дисциплінарної відповідальності згідно з вимогами Кодексузаконів про працю України.
Кожнаіз перерахованих вище форм відповідальності застосовується за скоєннівідповідного правопорушення: дисциплінарного проступку, цивільно-правового(майнового порушення), адміністративного проступку і кримінального злочину.
Управовій нормі визначається коло органів і службових осіб, яким закон надаєправо застосовувати заходи правового впливу, та порядок здійснення функціїзастосування права.

Висновок
Контрольза використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органамидержавної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами,організаціями і громадянами земельного законодавства України.
Земельнийкодекс до складу земель особливо охоронних територій відносить землі:природно-заповідного фонду; природоохоронного призначення; рекреаційногопризначення; історико-культурного призначення; землі сільськогосподарськогопризначення; землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільськихнаселених пунктів); землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншогопризначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі запасу.
Наведенікатегорії земель за своїм цільовим призначенням, за своїм внутрішнім складом неоднорідні. Вони включають в себе землі, що використовуються для різнихгосподарсько-економічних цілей, які визначають особливості їх правового режимув рамках загального правового режиму відповідної категорії земель; і тому вониволодіють певними особливостями режиму використання і охорони з урахуваннямправового режиму всіх категорій земель.
Державазабезпечує громадянам та юридичним особам України рівні умови захисту праввласності на землю.
Устатті 13 Конституції України проголошено, що держава забезпечує захист правусіх об’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.Усі об’єкти права власності рівні перед законом. В земельному кодексі такожпідкреслюється, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагатиусунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов’язані зпозбавленням володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих цим збитків.
Зметою підвищення ефективності контролю у галузі охорони природи тараціонального використання земельних ресурсів в Україні здійснюєтьсястимулювання працівників спеціально уповноважених державних органів, а такожгромадських інспекторів у даній галузі. Керівник територіальногоприродоохоронного органу при визначенні розміру суми стимулювання враховуєконкретний внесок особи, яка виявила порушення природоохоронного законодавствата вжила заходів для притягнення винних до відповідальності.
Згідноіз Земельним Кодексом України, контроль за використанням і охороною земельподіляється на державний і громадський. В окремих випадках до видів контролювідносять виробничий контроль.
Державнийконтроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженимиорганами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимогзаконодавства про охорону земель – спеціально уповноваженими органами з питаньекології та природних ресурсів.
 

Списоквикористаних джерел
1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.
2. Земельний кодекс України: Закон України від 25 жовтня 2001 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №3–4. – Ст. 27.
3. Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред.В.І. Семчика. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 676 с.
4.  Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – №11. – Ст. 461.
5.  Кодекс України про адміністративні правопорушення від 01.06.1985 р.
6.  Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. // ВВР. – 2001.
7.  Про місцеве самоврядування: Закон України від 21.05.1997 р. // ВВР. – 1997. – №24
8.  Про природно-заповідний фонд України: Закон України від 16.06.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №34
9.  Про охорону земель: Закон України від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №39. – Ст. 349.
10.  Про державний контроль за використанням та охороною земель: Закон України від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №39. – Ст. 350.
11. Про оренду землі: ЗаконУкраїни від 6 жовтня 1998 р. (в редакції 05.10.2003 року) //Офіційний вісник України. – 2003. – №44. – Ст. 2288.
12. Про затвердження Положення про Державний комітет України поземельних ресурсах: Указ Президента України від 14 серпня 2000 р. //Офіційний вісник України. ─ 2000. ─ №33. ─ Ст. 1401.
13. Про утворення Державної інспекції з контролю за використанням іохороною земель: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 р.№37 // Офіційний вісник України. – 2002. – №34. – Ст. 762.
14. Про затвердження типових положень про територіальні органи земельнихресурсів: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. №200 //Офіційний вісник України. – 2003. – №9. – Ст. 371.
15. Про порядок ведення державного земельного кадастру: ПостановаКабінету Міністрів від 12 січня 1993 р. // Зібрання постанов УрядуУкраїни. – 1993. – №3. – Ст. 55; Офіційний вісник України. ─ 1997. ─№5. ─ Ст. 182; Офіційний вісник України. ─ 1999. ─ №42. ─Ст. 2096.
16. Про затвердження Тимчасового положення про порядок здійсненняорганами Держкомзему державного контролю за використанням та охороною земель:Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 29 липня 1993 р.№65 // Правова система ЛИГА: ЗАКОН Професіонал 7.5.1 © ИАЦ «ЛІГА», ЛІГАБізнесІнформ,2003
17. Порядок розгляду органами Державного комітету України по земельнихресурсах справ про адміністративні правопорушення земельного законодавства:Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 8 квітня 1993 р.№25 // Правова система ЛИГА: ЗАКОН Професіонал 7.5.1 © ИАЦ «ЛІГА», ЛІГАБізнесІнформ,2003
18. Про затвердження порядку підготовки та внесення до органіввиконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань з питаньдотримання вимог земельного законодавства: Наказ Державного комітету України поземельних ресурсах від 14 грудня 2004 року №407 // Правова система ЛИГА:ЗАКОН Професіонал 7.5.1 © ИАЦ «ЛІГА», ЛІГАБізнесІнформ, 2005
19. Про затвердження порядку одержання документів, матеріалів та іншоїінформації, необхідних для здійснення державного контролю за використанням таохороною земель: Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 19травня 2005 року №132 // Правова система ЛИГА: ЗАКОН Професіонал 7.5.1 ©ИАЦ «ЛІГА», ЛІГАБізнесІнформ, 2005
20. Про затвердження методичних рекомендацій щодо здійсненняпровадження у справах про адміністративні правопорушення при притягненні довідповідальності порушників земельного законодавства: Наказ Державної інспекціїз контролю за використанням і охороною земель від 11 травня 2005 року №40 // Правовасистема ЛИГА: ЗАКОН Професіонал 7.5.1 © ИАЦ «ЛІГА», ЛІГАБізнесІнформ, 2005
21. Гусев Р.К. Земельное право: Учеб. Пособие. – М.:Юридическая фирма «КОНТРАКТ»: «ИНФРА М», 2000. – 205 с.
22. Земельное право Украины: Учеб. Пособие / Авт. кол.: Беженарь А.М.,Бердников Е.С., Бондар Л.А. и др. / Под ред. Погребного А.А., Каракаша И.И.– К.: Истина, 2002. – 496 с.
23. Земельні відносини в Україні. Законодавчі акти і нормативнідокументи // Держкомзем України. – К.: урожай, 1998
24. Панкратов И.Ф. Ответственность за нарушение земельногозаконодательства // Законодательство и экономика. – М., 1997. – №5–6. с. 30–43
25. Третяк А.М., Юрченко А.Д., Степанюк В.Р. Допитання про державний контроль за використанням і охороною земель //Землевпорядний вісник. – К., 1998. – №3. – С. 38–40
26. Шеремет А.П. Земельне право України: Підручник.Чернівці: ТОВ «Видавництво «Наші книги», 2008. – 632 с.