Міністерство аграрної політики України
Харківський національний аграрний університет
Ім. В. В. Докучаєва
Кафедра статистики і економічного аналізу
КУРСОВА РОБОТА
На тему: «Економіко-статистичний аналіз виробництва соняшника вгосподарствах Дергачівського району Харківської області»
Виконала:
Студентка 2курсу 2 групи
Факультету«Облік і фінанси»
СпеціальностіОблік і аудит
РомановаТ.В.
Перевірив:
Ментей О.С.
Харків-2010
Зміст
Вступ
1. Аналізпосівних площ соняшнику
2. Динамікаурожайності соняшнику
3. Аналізвалового збору та факторів, що зумовлюють його зміну
4. Шляхипідвищення урожайності та збільшення валового виробництва соняшнику
Висновки тапропозиції
Списоквикористаної літератури
Додатки
Вступ
Соняшник — є основною культурою в Україні для виробництва рослинницької оліїта високобілкових кормів, а його експорт приносить значний валютний прибуток.Як зазначає Бурляй Г.Л., Україна займає одне з провідних місць середсоняшникосіючих держав, виробляє щорічно близько 10% насіння соняшнику у світі.
Національною програмою розвитку агропромислового виробництва ісоціального відродження села на 2000 — 2009 роки передбачено довести виробництво соняшнику в 2010 р. — до 2400 тис. тонн,, тобтозбільшити порівняно з 1998 р. на 5,9% або 134 тис. тонн.
Насіння олійних культур — унікальна сировина для отримання харчових та технічних олій,дешевих харчових кормових видів білка з особливими біологічними тафункціональними властивостями, високим вмістом біологічно активних речовин ташироким набором макро-, мікро- та ульграмірсроелементів. Рослинні олії необхідні всімгалузям народного господарства. Вони можуть бути надійним джерелом валовогонадходження. Серед олійних культур в останні роки домінуюче місце займаєсоняшник, частка якого у структурі виробництва олійних культур становить понад 90%.
Кризова ситуація, яка охопила агропромисловий комплекс Українизначно ускладнює економічний стан народного господарства, створює соціальнунапругу в суспільстві. Загрозливого характеру набули стійкі тенденції спадувиробництва сільськогосподарської продукції, поглиблюються руйнівні процеси вресурсному потенціалі агропромислового комплексу, загострюється фінансоваситуація у сільськогосподарських товаровиробників, погіршуєтьсяплатоспроможність населення.
З прийняттям Указу Президента України «Про невідкладні заходищодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 3 грудня1999 р. відкриваються нові можливості активізації процесу докорінної перебудовивиробничих відносин в аграрній сфері. Зроблено винятково важливий крок унапрямі практичного втілення в життя аграрної реформи в країні і цепідтверджується сприйняттям переважною більшістю трудового селянства.
Економічна криза зачепила і складову частинусільськогосподарського виробництва — вирощування соняшника. Недосконалістьекономічних відносин, істотне скорочення бюджетного фінансування останніх роківнегативно позначається на організації виробництва соняшника. Зниженняурожайності соняшника зумовлене насамперед фінансовими таматеріально-технічними нестатками господарств. Більшість з них не забезпечені іне здатні забезпечити себе технічними засобами, паливо-мастильними матеріалами,засобами захисту рослин, мінеральними добривами тощо. Без застосування сучаснихтехнологій не можна розраховувати на одержання високих врожаїв соняшника, боприродна родючість грунтів, яка з року в рік вичерпується, не забезпечуєприріст валових зборів цієї культури, як, зрештою, й інших культур.
Зазначені вище положення зумовили вибір теми курсової роботи«Статистичний аналіз виробництва соняшнику». Об'єктом дослідження є сільськогосподарськіпідприємства Дергачівського району Харківської області.
Основними завданнями статистики при аналізі виробництва соняшникує: вивчення народногосподарського значення виробництва зерна соняшнику; аналізпосівних площ соняшнику; дослідження динаміки урожайності соняшнику; аналізвалових зборів соняшнику; кореляційний аналіз факторів, що зумовлюють змінуурожайності; розробка шляхів підвищення урожайності соняшнику та збільшеннявалових зборів.
При виконанні роботи нами були застосовані такі методи, якстатистичне спостереження і зведення даних, метод відносних, абсолютних ісередніх величин, ряди динаміки, графічний, індексний і кореляційний методианалізу, сучасні економіко-математичні прийоми використання ПЕОМ і стандартнихпакетів прикладних програм.
І. Аналізпосівних площ соняшника
соняшник урожайність валовий
Земля — це продукт природи, і лише у процесі виробничої діяльностілюдей вона стає засобом виробництва. На відміну від інших засобів виробництваземля при правильному використанні не зношується і не вибуває з виробничогопроцесу, а навпаки, при правильному використанні властивості її поліпшуються,тобто підвищується родючість.
Під родючістю грунту розуміють його здатність забезпечуватиурожайність сільськогосподарських культур, рівень якої залежить як відоб'єктивних властивостей грунту, так і від розвитку культури землеробства такліматичних умов. Розрізняють природну, штучну і економічну родючість землі.Природна родючість створюється внаслідок тривалого ґрунтотворного процесу безвтручання людини. Штучна родючість створюється працею людини. Економічнародючість — це результат дії природи і суспільної праці, сукупний виразприродної і штучної родючості.
Земельний фонд України включає всі землі в межах її території(включаючи землі під водою) незалежно від їх цільового призначення ігосподарського використання.
Земельні угіддя — це ділянки землі, які відрізняються природнимивластивостями і способом господарського використання. їх поділяють насільськогосподарські і несільськогосподарські.
До сільськогосподарських належать угіддя, які використовуються длявиробництва продукції рослинництва і тваринництва. Це рілля, перелоги,сіножаті, пасовища і багаторічні насадження, До несільської господарських угідьналежать землі, вкриті лісом, деревно-чагарникові насадження (в тому числіполезахисні смуги), землі під водою, болота, землі під дорогами і прогонами,піски, яри, землі під виробничими будівлями і дворами та інші землі, непридатнідля використання у сільському господарстві.
Під структурою земельних угідь розуміють питому вагу окремих видівугідь у загальній земельній площі. її виражають, як правило, у процентах. Щобвизначити, який процент становить площа даного виду угідь, її слід поділити назагальну земельну площу і знайдені дані помножити на 100%. |
Посівною називають площу ріллі або інших розораних угідь, яказайнята посівами сільськогосподарських культур. Розміри посівних площобчислюють не по окремих культурах, а по кожній культурі —за господарськимпризначенням. Наприклад, посівну площу кукурудзи визначають окремо на зерно ісилос та зелений корм. Посівні площі однорічних і багаторічних трав поділяютьна посіви, призначені на насіння, сіно, зелений корм і випас.
Облік посівних площ здійснюють на основі класифікаціїсільськогосподарських культур, яка становить їх розподіл на групи за різнимиякісними ознаками.
За біологічними особливостями польові культури поділяють наоднорічні (вегетаційний період не перевищує одного року), дворічні ібагаторічні.
За виробничим призначенням сільськогосподарські культури поділяютьна такі групи: зернові і зернобобові (пшениця, жито, ячмінь, горох тощо),технічні (цукрові буряки, соняшник, льон-довгунець тощо), картопля іовоче-баштанні (капуста, огірки, цибуля, кавуни, дині тощо), кормові культури (кормовікоренеплоди, силосні культури, однорічні і багаторічні трави тощо), сидеральнікультури (люпин та ін.), які висівають на зелене добриво.
Міжрядними називають посіви в міжряддях просапних культур абосадів. Ці посіви не включають у загальний підсумок посівної площі, а обчислюютьокремо в перерахунку на суцільні посіви за середніми нормами висіву. Посів уміжряддях садів включають у посівну площу відповідної культури і в загальнупосівну площу у фактичному розмірі.
Повторними називають посіви ярих культур, проведені після збиранняосновної культури для одержання у поточному році другого врожаю, їх обліковуютьокремо І в загальну посівну площу не включають.
Проміжними є посіви озимих культур на зелений корм, по яких дозакінчення заключного обліку посівних площ проведено посіви ярих культур. Узагальну посівну площу проміжні посіви не включають.
Посіви попередніх культур, проведені на розораних сіножатях іпасовищах з метою підготовки грунту для посіву багаторічних трав під залуження,включають у загальну посівну площу відповідної культури.
Засіяною називають площу, на якій висіяно насіннясільськогосподарських культур. Якщо протягом року на тій самій площі культуривисівалися двічі, то цю площу включають у засіяну двічі.
Динаміку посівних площ аналізують порівнянням фактичного розмірупосівів окремих культур і в цілому у поточному році з відповідними фактичнимиданими за минулі роки. При цьому використовують показники динаміки (абсолютніприрости, темпи зростання і приросту), а також способи визначення основноїтенденції розвитку в рядах динаміки (укрупнення періодів, згладжування за допомогоюковзної середньої, аналітичне вирівнювання способом найменших квадратів).
Аналізуючи структуру і структурні зрушення посівних площ,обчислюють питому вагу посівів окремих культур або їх груп у загальній площівсіх посівів. У кожному господарстві структуру посівних площ визначають залежновід його грунтово-кліматичних умов, спеціалізації, забезпечення основними іоборотними фондами, трудовими ресурсами, розміщення відносно заводів зпереробки сільськогосподарської сировини тощо.
Статистика аналізує структуру посівних площ по окремихгосподарствах, категоріях господарств (колгоспи, держгоспи, міжгосподарські,селянські, особисті підсобні та інші господарства), адміністративних районах,зонах, підзонах тощо. Крім того, показники структури аналізують як у цілому повсій площі посіву, так і по окремих групах культур (зернові, технічні, картопляі овоче-баштанні, кормові). Динаміку і структуру посівних площ основних сільськогосподарськихкультур Дергачівського району наведено в табл. 1.1.
Структура ідинаміка посівних площ основних с.-г. культурВиди і групи культур 2008р 2009р 2009р в % до 2008р га % га % Зернові та зернобобові 14 213,6 73,5 13 251,0 72,1 93,2 Соняшник 4 405,6 22,8 4 450,9 24,2 101,0 Цукрові буряки 725,3 3,7 679,1 3,7 93,6 Разом 19 344,5 100,0 18 381,0 100,0 95,0
Дані табл. 1.1 показують, що за досліджуваний період найбільшу питому вагу вгосподарстві становили зернові та зернобобові культури. У 2008 році їх площастановила 14,2тис.га, а у 2009 році – 13,6тис.га. А найменшу площу вирощування займаютьцукрові буряки – 725,3 і 679,1тис.га у 2008 і 2009 роках відповідно. Площасоняшнику у 2008 році — 4,4тис.га та 4,5тис.га у звітному році.
Взагалі під 3 основні сільськогосподарські культури у господарствах Дергачівськогорайону було відведено у 2008 році 19,3тис.га, а у 2009 – 18,4тис.га.
Аналізуючи структуру посівних площ, за критерій її оцінки берутьпоказники урожайності, виходу кормових або кормо протеїнових одиниць з 1 га, валової продукції увартісному виразі, прибутку з розрахунку на 1 га тощо. Вибір критерію залежить від особливостей культур,структуру посівів яких оцінюють (зернові, овочеві, кормові тощо), а також відзавдань аналізу і умов господарської діяльності підприємства.
Слід ураховувати, що розширення посівних площ більш інтенсивних іпродуктивних культур потребує відповідного забезпечення цих посівів трудовими іматеріальними ресурсами. Якщо розширити посівні площі соняшнику до розмірів,які не забезпечуються виконанням робіт в оптимальні строки, то це можепризвести до зниження урожайності.
/>II. Динаміка урожайності соняшника
У вивченні валового збору і врожайності технічних культур важливемісце займає питання про закономірності їх зміни в часі. Пізнання цихзакономірностей і причин, що їх зумовили, має велике значення для обґрунтованихвирішень різноманітних проблем, пов'язаних з виробництвом технічних культур.Але це пізнання ускладнюється тим, що рівень валового збору і врожайностіформується під впливом множини факторів, що діють з різною силою і у різнихнапрямах.
За характером безпосереднього їх впливу на валовий збір іврожайність усі фактори можуть бути поділені на дві великі групи, хоча всі вонидіють одночасно і у взаємозв'язку. До першої групи належать виробничо-економічніфактори, пов'язані із застосуванням добрив, селекцією і насінництвом, рівнемагротехніки, матеріальною зацікавленістю працівників сільськогосподарськоговиробництва і т. д. Усі зони цілком залежать від діяльності людини і діють унапрямі підвищення рівня врожайності і збільшення розмірів валового збору. Додругої групи належать метереологічні фактори: опади, температура повітря,висота сніжного покриву, вологість фунту і т. д. Ці фактори не залежать від людиниі діють на валовий збір і врожайність окремих років хаотично підвищуючи, тознижуючи їх рівень, при цьому часто дуже значно.
Динаміка урожайності соняшнику2000р 2001р 2002р 2003р 2004р 2005р 2006р 2007р 2008р 2009р 2009р в % до 2000р 2008р 13,7 8,7 13 9 8,7 9,4 11,2 14,3 14,3 17,3 126,3 121,0
В даній таблиці подана урожайність соняшника з 2000р. по 2009р. Бачимо, що в 2000 році його урожайністьстановила 13,7ц/га. В 2001р. урожайність зменшиласьдо 8,7ц/га — це найнижчий рівень за даний період. Такі коливання урожайностіспостерігаються до 2009 року, коли урожайність досягла найвищої позначки – 17,3ц/га.Порівнюючи урожайність 2009 року з 2000 можна відмітити її зростання на 3,6ц/га,а у порівнянні з 2008 — на 21,1%. До речі, як свідчить практика розвинутих країн,зменшення врожайності сільськогосподарських культур від несприятливих погоднихумов може сягати 40%, тому зіставлення валового збору і врожайності за окреміроки може дати невірне уявлення про загальну тенденцію їх зміни. Однак із сказанного не випливає,що взагалі позбавлено економічного і практичного значення зіставлення валовогозбору і врожайності. Таке порівняння має, наприклад, великий зміст для оцінкигосподарського стану країни в поточному році порівняно з попереднім.
Для характеристики інтенсивності і напряму зміни в часі рівнівурожайності і валового збору сільськогосподарських культур на основівідповідних рядів динаміки, побудованих як за щорічними, так і середньорічнимиданими за певний період, обчислюються ланцюгові і базисні аналітичні показники:абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту, абсолютне значення 1% приросту; а також середніпоказники рядів динаміки: середній рівень, середній абсолютний приріст,середній темп зростання, середній темп приросту і середнє значення 1% приросту.
Як правило, аналіз валового збору і урожайності за поточний рікпочинається з оцінки їх рівнів по окремих культурах та їх групах порівняно зпопереднім і минулими роками. Такий аналіз дозволяє з'ясувати, якою мірою і пояких культурах та їх групах збільшився або зменшився валовий збір, підвищиласяабо зменшилася врожайність, визначити напрям, швидкість та Інтенсивність їхрівнів. Його здійснюють за допомогою побудови і аналізу рядів динаміки,складених на основі щорічних даних за ряд років.
Абсолютний приріст визначають як різницю між поточним іпопереднім, або початковим, рівнями ряду динаміки. Цей показник динаміки можебути додатний, або від'ємний. Якщо попередній рівень зменшується порівняно зпоточним, маємо абсолютне зниження. Розмір абсолютного зниження записують іззнаком мінус.
Абсолютний приріст показує, на скільки одиниць підвищився абозменшивсь поточний рівень порівняно з базисним за відповідний період часу. Йоговиражають в тих самих одиницях, що й рівні ряду динаміки.
Якщо порівнюють кожний рівень ряду динаміки з попереднім рівнем,то абсолютний приріст буде ланцюговим. Якщо всі рівні ряду порівнюють зпочатковим, який є постійною базою порівняння, то такий абсолютний приріст будебазисним.
Базисні і ланцюгові абсолютні прирости взаємопов'язані. Сумапослідовних ланцюгових приростів дорівнює відповідному базисному приросту,тобто загальному приросту за відповідний період.
Темп зростання — це відношення поточного рівня ряду динаміки до попереднього, абопочаткового рівня.
Темп зростання може бути ланцюговим, коли порівнюють поточнийрівень з попереднім і базисним, коли порівнюють поточний рівень з початковим.Цей показник виражають у процентах або у вигляді коефіцієнта. Щоб перейти відпроцентів до коефіцієнтів, слід темп зростання, виражений у процентах, поділитина 100, а щоб перейти від коефіцієнтів до процентів, потрібно темп зростання,виражений у вигляді коефіцієнтів, помножити на 100. Якщо темп зростання більшийза одиницю чи 100%, то це свідчить про зростання досліджуваного явища, а якщо меншийза одиницю чи 100%, то це означає зниження суспільного явища.
Між базисними і ланцюговими темпами зростання с певний взаємозв’, язок. Добуток послідовнихланцюгових темпів зростання дорівнює базисному темпу зростання за відповіднийперіод, і навпаки, частка від ділення наступного базисного темпу зростання напопередній дорівнює відповідному ланцюговому темпу зростання.
Темп приросту показує, наскільки процентів збільшився або зменшився поточний рівень ряду динамікипорівняно з базисним. Його обчислюють як відношення абсолютного приросту допопереднього або початкового рівня.
Темп приросту (спаду) можна також визначити, віднімаючи від темпузростання, вираженого в процентах, 100%.
Визначаючи наведені вище показники динаміки, важливо обгрунтовановибрати основу (базу), відносно якої їх обчислюють. Аналізуючи, наприклад, динамікуурожайності сільськогосподарських культур, не можна порівнювати сприятливі закліматичними умовами роки з несприятливими. Базу для порівняння в цьому разіслід вибрати з приблизно однаковими з поточним роком природно-кліматичнимиумовами, тоді різниця в урожайності об'єктивно відображатиме рівеньорганізаційно-господарської діяльності.
Абсолютне значення 1% приросту дорівнює відношенню абсолютного приросту за певний періоддо темпу приросту за той самий період, Цей показник можна обчислити простіше.Оскільки базисний рівень завжди беруть за 100 %, то абсолютне значення 1 % приросту буде в 100 разів менше за базисний рівень. Слід враховувати, що обчисленняабсолютного значення 1 % приросту доцільне лише для ланцюгових абсолютних приростів ітемпів приросту. Для базисних темпів приросту цей показник завжди будеоднаковим, оскільки початковий рівень, порівняно з яким обчислюють темпприросту, залишається незмінним.
Обчислення абсолютного приросту, темпів зростання і приросту,абсолютного значення 1% приросту розглянемо на такому прикладі (табл. 2.2).
Показники динамічного ряду соняшника за 2000-2009р.р.Роки Урожайність, ц/га Абсолютний приріст, ц/га Темп зростання в % Темп приросту в % Абсолютне значення 1% приросту урожайності, ц/га базовий ланцюговий базовий ланцюговий базовий ланцюговий 2000 13,7 0,14 2001 8,7 -5 -5 63,5 63,5 -36,5 -36,5 0,09 2002 13 -0,7 4,3 94,9 149,4 -5,1 -8,0 0,13 2003 9 -4,7 -4 65,7 69,2 -34,3 -36,2 0,09 2004 8,7 -5 -0,3 63,5 96,7 -36,5 -55,6 0,09 2005 9,4 -4,3 0,7 68,6 108,0 -31,4 -49,4 0,09 2006 11,2 -2,5 1,8 81,8 119,1 -18,2 -26,6 0,11 2007 14,3 0,6 3,1 104,4 127,7 4,4 5,4 0,14 2008 14,3 0,6 104,4 100,0 4,4 4,2 0,14 2009 17,3 3,6 3 126,3 121,0 26,3 25,2 0,17
У таблиці 2.2 подано обчислені значення основних аналітичних показників рядудинаміки, що характеризує врожайність соняшника в господарствах Дергачівськогорайону з 2000-2009 роки. Дані свідчать, що рівень врожайності соняшника характеризуєтьсязначним коливанням по роках, при чому ці коливання спостерігаються як із року врік, так і стосовно базисного рівня 2000 року.
Важливим завданням статистичного аналізу рядів динаміки євиявлення і кількісна характеристика основних тенденцій розвиткусуспільно-економічних явищ.
Закономірності розвитку в рядах динаміки визначають абстрагуваннямвід випадкових змін досліджуваних ознак. Для цього статистика використовує такіспособи: укрупнення періодів, спосіб ковзної середньої, вирівнювання рядудинаміки по середньому абсолютному приросту, середньому коефіцієнту зростання іспособом найменших квадратів.
Найпростішим способом виявлення основної тенденції розвитку єукрупнення періодів. Суть його в тому, що один інтервальний ряд динамікизамінюють іншим інтервальним рядом з більшими періодами. Об'єднані періодимають бути якісно однорідними щодо факторів, що визначають загальну тенденцію,і досить тривалими, щоб запобігти випадковим коливанням досліджуваних ознак.
Різновидом укрупнення періодів є згладжування ряду динаміки задопомогою ковзної середньої. Суть цього способу в тому, що при стійкомуінтервалі кожну наступну середню обчислюють, зсуваючи період на одну дату.
Визначаючи ковзну середню, спочатку додають рівні ряду заприйнятий інтервал часу І обчислюють середню арифметичну. Після цього утворюютьновий інтервал, починаючи з другого рівня, для якого обчислюють нову середню.
Дані таблиці 2.3 показують, що урожайність соняшника під впливом метереологічнихумов в окремі роки помітно коливається. Це приховує закономірне її зростання зарахунок інтенсифікації виробництва. Об'єднання окремих років у трьохрічніперіоди дасть змогу вирівняти метеорологічні умови і виявити тенденціюзростання урожайності соняшника.
Визначення середньої урожайності соняшникаРоки Урожайність соняшнику, ц/га Середня урожайність за п'ятиріччя Способом укрупнених періодів за допомогою ковзної період середня урожайність ц/га період середня урожайність ц/га 2000 13,7 2000-2004 10,62 2001 8,7 2002 13 2000-2004 10,6 2003 9 2001-2005 9,8 2004 8,7 2002-2006 10,3 2005 9,4 2005-2009 13,3 2003-2007 10,5 2006 11,2 2004-2008 11,5 2007 14,3 2005-2009 13,3 2008 14,3 2009 17,3
Спосіб ковзної середньої згладжує коливання рівнів, але не даєрядів які б замінювали вихідні фактичні рівні вирівняними.
Щоб врахувати всі рівні ряду динаміки і краще абстрагуватися відїх випадкового коливання, застосовують аналітичне вирівнювання рядів динамікиспособом найменших квадратів. Суть його полягає в знаходженні такоїматематичної лінії ординати точок якої були б найближчі до фактичних значеньряду динаміки. Це означає, що сума квадратів відхилень вирівняних рівнів відфактичних повинна бути мінімальною.
Вирівнювання способом найменших квадратів можна здійснити попрямій або будь-якій кривій лінії, яка виражає функціональну залежність рівнівряду динаміки від часу. Для того щоб знайти доцільну форму вирівнювання, требапроаналізувати досліджуване явище і закони його розвитку.
Аналіз динамічного ряду урожайності соняшника в Харківськійобласті показує, що щорічні абсолютні прирости, крім деяких років, більш-меншрівномірні. В цьому разі найбільш доцільної для вирівнювання є пряма лінія,рівняння якої має вигляд:
уt=а0-а1t
де уt — вирівняні рівні динаміки;
а0 — вирівняний рівень урожайності при умові, що 1=0, тобто в році, якийпередує початку досліджуваного періоду;
а1 — середнійщорічний приріст (або зниження) урожайності;
t — порядковий номер року.
Невідомі параметри і знаходять способом найменших квадратів, розв’язуючисистему нормальних рівнянь Ху = nа0+аіXt
Xуt = аоXt + а1Xt
де у- фактичні рівні ряду динаміки(в нашому прикладі фактична урожайність соняшника);
n — кількість років у періоді,що вивчається.
Методику вирівнювання ряду динаміки розглянемо за даними проурожайність соняшника в Дергачівському районі. Потрібні дані для розв’язаннясистеми рівнянь обчислимо в таблиці 2.4.
Вирівнювання динаміки ряду урожайності соняшникаРоки Порядковий номер року Урожайність, ц/га Розрахункові величини Вирівнена урожайність, ц/га добуток урожайності на номер року порядковий номер року в квадраті n t y y*t t2 Y1=Ao+A1*t 2000 1 13,7 13,7 1 7,32 2001 2 8,7 17,4 4 8,35 2002 3 13 39 9 9,38 2003 4 9 36 16 10,41 2004 5 8,7 43,5 25 11,44 2005 6 9,4 56,4 36 12,47 2006 7 11,2 78,4 49 13,50 2007 8 14,3 114,4 64 14,53 2008 9 14,3 128,7 81 15,56 2009 10 17,3 173 100 16,59 Разом 55 119,6 700,5 385 119,6
Кореляційний аналіз — це метод кількісної оцінки взаємозалежностейміж статистичними ознаками, що характеризують окремі суспільно-економічні явищаі процеси.
Всі явища, що існують у природі й суспільстві, перебувають увзаємозалежності і взаємообумовленості. Так, урожайність сільськогосподарськихкультур залежить від обсягу та інтенсивності агротехнічних заходів,продуктивність тварин — від рівня і якості годівлі, продуктивність праці — відвпровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу тощо.
За ступенем залежності одного явища від іншого розрізняють двавиди зв'язку: функціональний (повний) і кореляційний (неповний, абостатистичний).
Функціональним називається зв'язок, при якому кожному значеннюфакторної ознаки, що характеризує певне явище, відповідає одна або кільказначень результативної ознаки (функції). Прикладом такого зв'язку є залежністьміж довжиною і радіусом кола, площею і стороною квадрата. Функціональназалежність виявляється у кожному окремому випадку абсолютно точно і виражаєтьсяза допомогою аналітичних формул.
У суспільно-економічних процесах функціональні зв'язки трапляютьсядуже рідко, причому як поодинокі випадки, що відображують взаємозалежністьтільки окремих сторін складних явищ. Так, заробітна плата робітника започасовою формою оплати дорівнює добутку денної ставки на відпрацьований час.
При дослідженні взаємозалежності масових соціально-економічнихявищ, які формуються під впливом різноманітних факторів, використовуютькореляційні зв'язки, які носять імовірнісний характер. При кореляційномузв'язку немає суворої відповідності між значеннями залежних ознак: кожномупевному значенню факторної ознаки відповідає кілька значень результативноїознаки, наприклад зв’язок між дозами внесених добрив і урожайністюсільськогосподарських культур.
При тих самих дозах добрив урожайність на різних ділянках буденеоднакова, оскільки урожайність залежить не тільки від добрив, а й від сорту,своєчасності і якості агротехнічних заходів, кількості опадів, температуритощо.
На основі даних про кількість внесених добрив на 1 га площі поурожайності соняшника Дергачівського району Харківської області, які наведені втаблиці 2.5 зробимо кореляційний аналіз на ПК і відобразимо його у виглядітаблиці.
Вихіднідані для кореляційно-регресійного аналізу залежності урожайності соняшнику відвнесених мінеральних і органічних добрив на 1 га ріллі, кгРік Урожайність, ц/га Внесено мін. І органічних добрив на 1 га ріллі, кг Розрахункові дані ух=Ао+А1х /> ху x2 у2 /> у х /> 2000 13,7 17 232,9 289 187,7 12,69 /> 2001 8,7 13 113,1 169 75,7 7,81 /> 2002 13 16 208 256 169,0 11,47 /> 2003 9 14 126 196 81,0 9,03 /> 2004 8,7 13 113,1 169 75,7 7,81 /> 2005 9,4 14 131,6 196 88,4 9,03 /> 2006 11,2 15 168 225 125,4 10,25 /> 2007 14,3 18 257,4 324 204,5 13,91 /> 2008 14,3 20 286 400 204,5 16,35 /> 2009 17,3 24 415,2 576 299,3 21,23 /> Разом 119,6 164 2051,3 2800 1 511,1 119,6 /> В середньому 11,96 16,4 205,13 280 151,1 11,958 />
Залежно від форми зв'язку між факторною і результативною ознакамивибирають тип математичного рівняння. Прямолінійну форму зв'язку визначають за рівняннямпрямої лінії:
Ух=ао + а1Х
Де, ух — теоретичні(обчислені за рівнянням регресії) значеннярезультативної ознаки;
Ао — початок відліку, або значення ух при умові, що х = 0;
А1 — коефіцієнт регресії(коефіцієнт пропорційності), який показує, як змінюється ух при зміні х на одиницю;
X — значення факторної ознаки.
Спосіб найменших квадратів зводиться до складання і розв'язаннясистеми рівнянь з двома невідомими:
Розв'язавши цю систему рівнянь у загальному вигляді, матимемоформулу для визначення параметрів ао і а1;
Підставивши в дане рівняння значення х (внесено мінеральних іорганічних добрив на 1 га ріллі) отримаємо теоретичні значення урожайності закожен рік.
Кореляція, за допомогою якої вивчається вплив на величинурезультативної ознаки двох і більше факторних ознак, називається множинною. Прививченні множинної кореляції можна застосовувати як прямолінійні, так ікриволінійні рівняння регресії.
Багатофакторні регресійні моделі дають змогу оцінювати вплив надосліджувану результативну ознаку кожного із факторів рівняння при фіксованомузначенні (на середньому рівні) інших факторів. При цьому важливою умовоюмножинної кореляції с відсутність між факторами функціонального зв'язку.
Найбільш складним питанням при множинній кореляції є вибір формизв'язку і відповідного математичного рівняння множинної регресії. Вибір типуфункції повинен ґрунтуватися на теоретичному аналізі досліджуваного явища абона досвіді попередніх аналогічних досліджень. Враховуючи, що будь-яку функціюбагатьох змінних логарифмуванням можна звести до лінійного виду, рівняннямножинної регресії частіше будують у лінійній формі.
У загальному вигляді формула лінійного рівняння множинної регресіїтака:
Yх =а0 + аіХ1 + а2х2+… +аnхn
де Ух — теоретичні значення результативної ознаки;
а0, а1, а2… а n —параметрирівняння;
х1, х2… хn —факторніознаки.
Окремі коефіцієнти регресії цього рівняння характеризують ступіньвпливу відповідного фактора на результативний показник при фіксованому значенніінших факторів. Вони показують, наскільки зміниться результативний показник призміні відповідного фактора на одиницю. Вільний член рівняння (а0) не маєекономічного змісту і не інтерпретується.
III. Аналіз валових зборів соняшника та факторів які зумовлюють їхзміну
При аналізі валового збору і врожайності важлива роль належитьсереднім величинам. Вони мають не тільки самостійне значення як узагальнюючіхарактеристики розмірів валового збору і рівнів урожайності по одноріднихгрупах культур, що обчислюються в різноманітних розрізах, але й широковикористовується при інших статистичних методах аналізу валового збору іврожайності сільськогосподарських культур, зокрема при побудові аналітичнихгрупувань, розрахунках середніх показників рядів динаміки тощо.
В економіко-статистичному аналізі валового збору і врожайностісільськогосподарських культур метод статистичних групувань посідає особливемісце. Він має не тільки важливе самостійне значення, але й є вихідним пунктом,основою для застосування інших статистичних методів, зокрема такого досконалогометоду, як дисперсійний аналіз.
При аналізі валового збору і врожайності сільськогосподарськихкультур використовуються всі типи і види статистичних групувань.
Розглянемо аналіз валових зборів та факторів, які зумовлюють їхзміну на прикладі індексного методу.
Індексний метод широко використовується для оцінки зміни рівнявалового збору і врожайності порівняно з планом, у динаміці і по території,тобто з рівнем інших підприємств, районів і навіть різних країн, а такожкількісної оцінки факторів, що визначають ці зміни.
Зміна врожайності окремої культури характеризується індивідуальниміндексом врожайності, тобто
І=У1/У0
а зміна валового збору окремої культури індивідуальним індексомвалового збору, тобто
І=У1П1/У0П0
У1У0 — врожайність окремої культури відповідно у звітному і базисному(минулому) періодах;
П1По — посівнаплоща цієї культури відповідно у звітному і базисному (минулому) періодах.
Загальний індекс валового збору розкладається на індивідуальнііндекси розміру посівної площі і врожайності: І= СуммаУ1П/СуммаУ0П0
Взаємозв'язок цих індексів дозволяє виявити причину зміни валовогозбору по окремій культурі. Наприклад, урожайність соняшника у господарствах Дергачівськогорайону Харківської області у 2008 році становила 14,3 ц/га, а в 2009 році — 17,3 ц/га.
Вплив факторів на валовий збір соняшнику2008 2009 Відхилення валового збору 2009 від 2008, ц В т.ч. за рахунок посівна площа, га урожайність, ц/га валовий збір, ц посівна площа, га урожай-ність, ц/га валовий збір, ц посівних площ урожайності По Уо Уо По П1 У1 У1П1 У1П1-УоПо (П1-По)*Уо (У1-Уо)*П1 4 406 14,3 63 000 4 451 17,3 77 001 14 000 648 13 353
Загальний індекс валового збору показує відносну його зміну, аабсолютна зміна валового збору по досліджуваній групі культур або господарств визначаєтьсяяк різниця між його чисельником і знаменником.
Індекс середньої урожайності, як індекс середніх величин, залежитьне лише від рівня усередненого показника, але й від питомої ваги окремих йогозначень у загальному обсязі одиниць досліджуваної сукупності. У даному випадкусередня врожайність залежить не лише від зміни рівня врожайності окремихкультур, але і від зміни частки кожної культури в посівах, тобто від зміниструктури посівних площ. Щоб врахувати вплив цих чинників на зміну валовогозбору, індекс середньої урожайності розкладається на індекс структури посівнихплощ і середній індекс урожайності
Якщо при визначенні цих індексів замість абсолютних величинпосівних площ використовувати відносні величини структури, тобто питому вагу вчастках одиниці посівних площ окремих культур або підприємств в їх загальнійпосівній площі, то схема розкладання індексу середньої урожайності набуваєтакого вигляду:
І середньої урожайності = У1/У0
Зазначимо, що індекс середньої врожайності в статистиці прийнятоназивати індексом змінного складу, а середній індекс урожайності індексомпостійного (фіксованого) складу.
Середній індекс урожайності можна визначити і за формулоюагрегатного індексу. Дійсно:
І середньої урожайності = СуммаУ1П1/СуммаУ0П1
Агрегатна форма середнього індексу врожайності дозволяє визначатине тільки відносну зміну середньої врожайності, але також абсолютну змінувалового збору за рахунок зміни врожайності окремих сільськогосподарськихкультур як різницю між чисельником і знаменником агрегатного індексуврожайності, а також на основі відносних величин структури.
Індекс структури посівних площ можна визначити шляхом діленняіндексу розміру і структури посівів на індекс загального розміру посівних площ.
Виявити роль і кількісно оцінити вплив кожного фактора, щовизначає зміни валового збору по групі однорідних культур або окремої культурипо групі господарств, можна також шляхом побудови системи взаємопов'язанихіндексів. Підхід до побудови такої системи ґрунтується на врахуванні об'єктивноіснуючих причинно-наслІдкових зв'язків між результативним показником іфакторами, що зумовлюють його зміну. При побудові системи взаємопов'язанихіндексів зв'язок між результативним показником і визначальними його рівеньфакторами виражається у вигляді добутку факторів. При цьому фактори-співмножникиу розрахунковій формули індексної системи повинні бути розташовані таким чином,щоб вони були взаємопов'язані і складали певну цілісну систему, в якої кожний зфакторів, взятий окремо або в сукупності з розташованими поряд, мав би реальнийекономічний зміст. Крім того, побудова системи взаємопов'язаних індексівповинна базуватися на принципах індексного методу, а саме зважування іфіксування факторів-співмножників на екстенсивні (об'ємні) і інтенсивні(якісні). Таке розмежування факторів-співмножників потрібно здійснювати припобудові кожної конкретної системи взаємопов'язаних індексів, виходячи зекономічної суті і значення кожного з факторів-співмножників.
При вивченні впливу інтенсивного фактора на показник-результат усіінші фактори-співмножники фіксуються па рівні поточного періоду і при вивченнівпливу кожного наступного фактора попередні чинники фіксуються на рівнібазисного періоду, а решта факторів-співмножників, які включені дорозрахункової формули системи взаємопов'язаних індексів, — на рівні поточногоперіоду. При цьому знаменник попереднього індексу-співмножника є чисельникомнаступного індексу-співмножника.
При вивченні впливу екстенсивного фактора на показник-результатусі інші; фактори-співмножникифіксуються на рівні базисного періоду і при вивченні і впливу кожногонаступного фактора попередні фактори фіксуються на рівні поточного періоду, арешта факторів-співмножників, які включені до розрахункової.формули системивзаємопов'язаних індексів, — на різні базисного періоду. При цьому чисельник попередньогоіндексу-співмножника є знаменником наступного індексу-співмножника.
Величина кожного індексу у системі взаємопов'язаних індексівхарактеризує ступінь впливу відповідного фактора на результативний показник увідносному виразі, а абсолютний вплив на результативний показник визначаєтьсяяк різниця чисельника і знаменника відповідного індексу.
Валовий збір по групі однорідних культур або окремої культури погрупі господарств можна записати у вигляді добутку врожайності і посівноїплощі.
Отже, динаміку валового збору залежно від зміни цих показниківможна вивчити за допомогою побудови такої двофакторної взаємопов'язаної системиіндексів:
І валового збору = І середньої урожайності * І розміру посівних площ
СуммаУ1П1/СуммаУ0П0=У1/У0*СуммаП1/СуммаП0
Де І валового збору — індексвалового збору;
І середньої урожайності — індекс врожайності;
Ірозміру посівних площ — індекс розмірів і структури посівних площ.
Величини цих індексів характеризують відносну зміну валового зборуяк в цілому, так і за рахунок відповідних аналізованих факторів, а абсолютназміна валового збору визначається як різниця чисельника і знаменникавідповідного індексу.
Валовий збір по групі однорідних культур або окремої культури погрупі господарств можна записати у вигляді добутку трьох взаємопов'язанихфакторів: урожайності, структури посівних площ і розміру посівних площ даноїгрупи культур.
Оскільки першим фактором є інтенсивний показник, то у разівивчення динаміки валового збору три факторна система взаємопов'язаних індексівматиме такий вигляд:
І валового збору = І у.ф.с. * І р.п.п. * І с.п.п.
Де І валового збору — індексваловогозбору;
І уфс. — індекс урожайності, який характеризує зміну валового збору зарахунок зміни врожайності по окремих господарствах;
І с.п.п. — індекс структури посівів, який характеризує зміну валового зборувнаслідок зміни структури посівних площ;
І р.п.п. — індексзагальних розмірів посівів, що характеризує зміну валового збору за рахунокзміни загальних розмірів посівних площ.
Зміни валового збору у відносному виразі за рахунок того чи іншогофактора визначаються обчисленням відповідного індексу, а абсолютні величинизмін валового збору за рахунок даного фактора — як різниця чисельника і знаменника відповідного індексу.
Використовуючи існуючі взаємозв'язки між урожайністю і факторами,що формують рівень, за допомогою побудови відповідної взаємопов'язаної системиіндексів можна визначити в абсолютному і відносному виразі зміну врожайності зарахунок окремих факторів.
При аналізі валового збору і врожайності за групами різноріднихкультур (технічних), а також за всіма культурами взагалі безглуздо визначатипідсумовуванням їх загальний збір у натуральних одиницях. Тому врожайність іваловий збір подають у грошовому виразі, причому оцінка робиться на основінезмінних цін.
Оскільки урожайність є тим результативним статистичним показником,що широко використовується для порівняльної характеристики господарськоїдіяльності різних підприємств, районів, областей, країн, а також для оцінкиякості ґрунту у них, культури землеробства та інших факторів, що визначаютьрівень урожайності. При цьому використовується індексний метод, зокрематериторіальні індекси.
Територіальні індекси — це особливий вид індексів, які застосовуються при зіставленніскладних статистичних показників у просторі. На основі територіальних індексівздійснюються регіональні і міжнародні порівняння.
Територіальні порівняння не складають труднощів, якщо об'єктом зіставленняє одна будь-яка культура. Коли ж справа стосується групи культур, навіть однорідних,виникає питання про те, яку структуру площ варто прийняти за базу приобчисленні середньої врожайності для того, щоб дані були порівнянними, оскількисередня врожайність по групі культур залежить не тільки від рівня врожайностіокремих культур, але й від структури посівних площ, тобто від ваг середньої.
Якщо порівнювані сукупності мають розбіжності в структурівиробництва, в складі працівників, то територіальні індекси обчислюють застандартними (частіше середньою для таких сукупностей) структурою.
Індекси використовують не лише для визначення загальної змінискладного явища у часі або просторі, а й для виявлення впливу окремих факторів,які зумовили цю зміну. Як зазначалося, індекси змінного складу характеризуютьвідношення двох і більше змінних величин. Індекс валового збору по групіоднорідних культур відображує вплив на зміну загального виходу продукції трьохфакторів: урожайності, розміру і структури посівних площ. Індекси змінногоскладу можна розкладати на індекси постійного (фіксованого) складу. Розкладанняіндексів змінного складу на індекси постійного склад є суттю індексного методуаналізу.
За допомогою індексного методу аналізу оцінюють вплив окремих факторів на зміну результативногопоказника у відносному абсолютному виразі. Для індексного аналізу факторіввикористовують лише ті індекси, які економічно взаємопов'язані.
IV. Шляхи підвищенняурожайності та збільшення валових зборів соняшника
Вирощування соняшнику завжди було традиційною галуззюсільськогосподарського виробництва України і важливою складовою стратегіїекономічного розвитку держави. Протягом останнього десятиріччя спостерігаєтьсястала тенденція розширення посівних площ цієї культури, що зумовлено вигідністюїї вирощування для аграрних підприємств порівняно з іншими сільськогосподарськимикультурами.Україна виробляє щорічно понад 10% насіння у світі. У 2008-2009 маркетинговому роціУкраїна посіла друге місце після Росії з виробництва соняшнику.
Увага до проблеми підвищення економічної ефективностісільськогосподарського виробництва в цілому та вирощування соняшнику зокремавикликана, насамперед тим, що від успішного розв'язання її залежить зростаннядохідності підприємств, підвищення конкурентоспроможності продукції навнутрішньому та світовому ринках, забезпечення сталого розвиткуагропромислового комплексу.
Незважаючи на велику кількість публікацій і численнихдосліджень, питання підвищення ефективності виробництва соняшнику не втрачаєактуальності, особливо дослідження впливу факторів, насамперед, мікроекономічногорівня, на ефективність його вирощування, які ще недостатньо вивчені. Томувиникає необхідність поглибленого аналізу факторів, що зумовлюють кінцевірезультати господарювання та обґрунтування напрямів підвищення ефективностівиробництва соняшнику за сучасних умов.
Галузь олійництва в Україні нині розвивається екстенсивним шляхом.Порівняно із 1994роком у 2009 році площі посівів соняшнику зросли в 2,3 раза ідосягли 3,8млн.га (замість науково-обгрунтованих 1,5-1,7 млн.га). Середняурожайність по Україні за даний період знизилась майже на третину — до 11,2ц/га. Однією з причинзниження урожайності соняшнику в Україні, на думку ряду фахівців, є йогопоширення у регіонах, які не мають відповідних ґрунтово-кліматичних умов дляйого вирощування, зокрема на Поліссі й Закарпатті. Рівень рентабельностівиробництва насіння соняшнику має чітко виражену тенденцію до зростання, щосвідчить про досить стабільний стан галузі та перспективи її подальшогорозвитку.
Слід зазначити, що різниця між ціною на соняшник і його собівартістюіз року в рік збільшується. Підвищення цін значно випереджає темпи зростаннясобівартості. За останні 5 років ціна реалізації зросла утричі, а собівартість- лише на 79%. Таким чином, лише зовнішній чинник — ціна — зумовлює зростанняприбутку, незважаючи на негативний вплив інших факторів. Оскільки суттєвовплинути на ціну реалізації насіння підприємства не можуть, то собівартість іурожайність, як чинники, що зумовлюють її є тими внутрішніми факторами, якізначно впливають на прибутковість галузі. Тому стратегія сільськогосподарськихтоваровиробників повинна концентруватися на активному пошуку мобілізаціїрезервів підвищення урожайності, а також зниження собівартості одиниціпродукції.
Недоліки в системі ціноутворення на с.-г. продукцію та відсутністьпаритету цін спричинили скорочення застосування добрив, засобів захисту рослинвід хвороб і шкідників. Відсутність коштів на придбання мінеральних добривпризвело до того, що внесення їх у перерахунку на 100% поживних речовин на 1 гапосіву соняшнику скоротилося за останнє десятиріччя в 13,2рази. Ситуація дещопокращилася після 2007 року — під урожай наступних років було удобрено 21,5%площ по 12 кг/га діючої речовини.
Нині висока ціна добрив і значні витрати на їх застосуванняпотребують нових методичних підходів до оптимізації норм їх внесення з метоюекономії ресурсів та одержання високого економічного ефекту. Вигіднішезастосовувати добрива в меншій кількості, але на більшій площі, тоді оплата їх буде вищою.
Через нестачу засобів у господарствах відбувається процесспрощення технології обробітку ґрунту, але результати передових підприємствсвідчать, що дотримання всіх фаз агротехніки дозволяє вирощувати соняшник беззастосування гербіцидів і ручного просапування, збираючи при цьому завжди найвищіврожаї.
Впровадження в виробництво нових районованих гібридів і сортівсоняшнику, які мають високу чутливість до внесення добрив, імунітет до основниххвороб і шкідників, різних екологічних стресів, є одним з основних надійних,економічно вигідних, швидко окупних та екологічно-безпечних шляхів підвищенняпродуктивності, досягнення високого рівня ефективності виробництва, тому насучасному етапі розвитку сільського господарства безсумнівна зростаюча рольселекції і насінництва, як важливих факторів інтенсифікації виробництвасоняшнику, поліпшення його якісних показників, зниження ресурсо- таенергоємності технологічних процесів, захисту навколишнього середовища відзабруднення засобами хімізації тощо
Отже, саме комплектність та оптимальне співвідношення впровадженихзаходів є головними принципами інтенсифікації виробництва соняшнику в Дергачівськомурайоні. З цього приводу неприйнятним є як нестача, так і надлишок ресурсів, щозалучаються до виробничого процесу. Впровадження прогресивних технологій, абоїх окремих складових елементів, має враховувати економічну, енергетичну,екологічну доцільність, що досягається лише за умов раціонального використаннянаявних природних та технологічних факторів виробництва.
Висновки та пропозиції
Соняшник — головна олійна культура України. Але його потенціал ще не повністювикористано, особливо в зонах Лісостепу і Полісся. На сьогодні зусилля вченихспрямовані на вдосконалення технології вирощування соняшнику.
Площа під соняшником в Україні упродовж 3-ох останніх років небула меншою за 3,5млн.га і стабільно займає II місце у світі після Російської Федерації, проте за урожайністю миперебуваємо в кінці списку країн-виробників цієї культури. Така ситуація пояснюється комплексомпричин: низькою культурою землеробства, високим інфекційним фоном, але в першучергу, використанням низькопродуктивних слабо захищених від хвороб сортів.
У 2009 році соняшник в Україні вирощували на площі близько 3,6млн.га, і в цілому булоотримано непоганий урожай, а в окремих областях -Донецькій, Черкаській, Полтавській- урожайність перевищила 16ц/га.
Економічні відносини у сфері виробництва і переробки насіннясоняшнику базуються на мотиваційному інтересі всіх взаємодіючих сторін відносновирощування соняшнику як с.-г. культури та виробництва продовольчого насіння,його переробки й одержання олії та проміжних продуктів переробки, їх реалізаціїабо подальшого використання в технологічному процесі виробництва. Цезумовлюється його народногосподарським значенням і біологічними особливостями.
Насіння соняшнику є одним з найбільш привабливих видів продукціїна аграрно-продовольчому ринку, попит на яку не обмежений і випереджає пропозицію.До того ж виробництво насіння соняшнику є найменш витратним, але одним ізнайприбутковіших товарів для сільськогосподарських товаровиробників. Розрахунки,проведені на основі інформації Держкомстату України за 2004 рік, свідчать, що вранжируваному ряді досліджуваних продуктів за мінімальною сумою виробничихвитрат і затрат праці з розрахунку на І га посівів соняшнику належить першемісце, а за обсягом прибутку і грошових надходжень — відповідно друге і п'яте.
Зважаючи на відносно високий рівень рентабельності насіння соняшнику(77,9%)при середніх рівнях рентабельності с.-г. підприємств — 6,1%, частка прибуткувід його реалізації суттєва (64,2%), що значно зменшує суму збитку в цілому погосподарствах. Це свідчить не тільки про високу прибутковість галузі, а й провисоку кон'юнктуру насіння соняшнику на аграрно-продовольчому ринку, та низькуприбутковість або, навіть, збитковість інших видів продукції. Саме цей фактор єнайвирішальнішим, що визначає розширення посівів культури, нестабільність їїрозміщення, коливання ціни за роками і регіонами (середня реалізаційна ціна поУкраїні — 83,4 грн)
Аналіз причин незадовільного стану з виробництва соняшнику вХарківській області свідчить, що основними з них є низький рівеньматеріально-технічного забезпечення технологічних процесів, а також недостатняпристосованість рекомендованих технологій до конкретних умов виробництва.
Розглядаючи показники с.-г. підприємств Дергачівського районуХарківської області ми бачимо, що за останні 2 роки посівні площі соняшнику збільшилися на 1 %, а урожайність зросла — від 13,7 до 17,3 ц/га, або на 26,3%.
Спад виробництва свідчить, що в процесі реформування не досягнутопередбачуваного результату. Водночас щорічне коливання обсягів виробництвасоняшника супроводжувалась невиконанням контрактів з боку с.-г. підприємств, щопроявлялося у неплатежах на вирощену продукцію.
Для забезпечення високих врожаїв необхідні сучасна техніка ітехнологія обробітку ґрунту, насіння високої якості з високим генетичнимпотенціалом (схожість понад 95%, стійкість проти коренеїду та комах), якісна робота сівалок точноговисівання, сучасні засоби захисту рослин, насамперед гербіциди, добре працюючіобприскувачі для внесення засобів захисту рослин, великі дози добрив, високийрівень знань, технологічна дисципліна, досвід і відповідальність працівників, збиранняврожаю з низькими втратами.
Таким чином, обсяг виробництва технічної сировини повинензбільшуватись передусім за рахунок підвищення врожайності і якості технічних культур. Узв'язку з цим, найважливішим завданням у виробництві технічних культур єзабезпечення сільськогосподарських підприємств новими сортами.
Список використаної літератури
1. Горкавий В.К. Статистика.К.: Вища школа 1994
2. Горкавий В.К. Статистика:Підручник.- К.: Вища школа.-1995.
3. Економіка сільськогогосподарства / За ред. В. П. Мертенса.- К.: Урожай.-1995.
4. Костенко Л.А. Формуванняміжгалузевих відносин в інтегральному виробництві соняшника // Економіка АПК.-2003.
5. Лисенко Н.О. Шляхи підвищенняурожайності соняшника// Економіка АПК.-2001.
6. Мацибора В. І. Економікасільського господарства: Підручник. — К,: Вища школа. — 1994.
7. Рослинництво: Підручник / О.І. Зінченко, В.Н.Салатенко, М.А. Білоножко: За ред. О.І.Зінченка.-К: Аграрна освіта.-2001.
8. Сікченко В.М. Проблемипідвищення економічної ефективності виробництва соняшника7/ Економіка АПК.- 2000.
9. Сметюк О.І. Оптимізаціяструктури посівних площ і матеріальних витрат на виробництво продукції рослинництва// Економіка АПК.-2003.
10.Статистика свідчить // Сільський журнал. — 2000.
11.Чекотовський Е.В. Основи статистики сільського господарства: Навч.посібник. — К.: КНЕУ.-2001.