Курсова робота
Аналіз і прогноз кон’юнктури ринку цукру
Вступ
Пристрасть до солодощів народжується разом злюдиною і супроводжує її все життя. З часу відкриття цукру, як концентратусолодкості, проблема задоволення цієї потреби людства вирішена майже повністю,бо були знайдені і удосконалені такі невичерпні джерела цукру як цукрова – тростина,а потім – і цукрові буряки.
Збільшившись майже вдвічі за період від 1960 року,зараз загальне світове виробництво цукру-сирцю складає біля 100 млн. тон і йогоринок є досить наповненим і стабільним.
У країнах помірного клімату, єдиним місцевимджерелом сировини для виробництва цукру є багатотоннажне виробництво цукровихбуряків – буряківництво. Світова площа посіву фабричних цукрових буряківстабільно складає біля 9 млн. га, що дозволяє виробляти з буряків 40 відсотківзагального виробництва цукру в світі. Понад 80% виробництва цукрових буряківзосереджено в Європі (Україна, Росія, Німеччина, Франція, Італія,Великобританія, країни Східної Європи). За межами Європи значними виробникамицієї продукції є США, Китай, Японія, Марокко.
Історично, нинішня Україна була однією з головнихзон виникнення, розповсюдження і розвитку буряківництва та цукровоїпромисловості в Російській імперії наприкінці 19-го – на початку 20-гостоліття. Завдяки цілеспрямованій активності місцевих промисловців, ці галузідосить швидко набули селекційно-насінницької і технологічної незалежності відрозвинутих в той час буряко-цукрових країн Заходу і зайняли чільне місце всвітовому виробництві цукрових буряків і цукру.
Лісостепові губернії минулої Росії на українськихтериторіях надбали досить густу сітку цукрових заводів, бурякосіючихгосподарств, селекційних станцій і дослідних полів, успадкування яких збереглосуттєве значення і в сучасному буряківництві України. Саме завдяки цьому в Українісформувався науково-виробничий центр буряківництва колишнього РадянськогоСоюзу, Україна успадкувала і розвинула цю систему наукових установ, що йстановлять зараз Інститут цукрових буряків Української академії аграрних наук(сам Інститут, 7 дослідно-селекційних станцій, 10 дослідно-виробничихгосподарств і підприємств.)
Хоч Україна і є зоною помірного клімату, в ціломусприятливого для буряківництва особливо за показниками родючості ґрунту, вонапомітно поступається Західноєвропейським бурякосіючим країнам подовженістювегетаційного періоду, сумою біологічно активних температур та умовамизволоження.
Крім того, сучасна зона буряківництва в Українідосить неоднорідна за природними факторами продуктивності, зокрема за умовамизволоження. Вона чітко і майже порівно поділяється на підзони: достатнього,нестійкого і недостатнього зволоження, з відповідними середньо багаторічнимиресурсами продуктивної вологи: відповідно 450–500; 400–450; 350–400 мм нарік.
1. Значення та біологічні особливості цукрових буряків
До групи коренеплодівпольової культури належать цукрові й кормові буряки, цикорій, кормова морква,бруква, турнепс.
Головним коренеплодом внашій країні є цукрові буряки. Досить поширеними культурами с кормові буряки іморква.
Цінність коренеплодіввизначається такими особливостями:
високою загальноюпродуктивністю, універсальністю використання, здатністю нагромаджувати багатозапасних поживних речовин (вуглеводів).
У світовому землеробстві використовують двіцукроносні рослини – цукрові буряки і цукрову тростину. Близько 40% цукрусвітового виробництва виготовляють з цукрових буряків. Вміст його вкоренеплодах цукрових буряків становить 19–22%.
Цукрові буряки – одна з найважливіших технічнихкультур, яку вирощують для виробництва цукру. Коренеплоди цукрових буряківмістять 17–18% цукру, а високоцукристих сортів при відповідних умовахвирощування-до 20% і більше. Цукор добре засвоюється організмом людини і широковикористовується в різних галузях харчової промисловості та добре зберігається.При виробництві цукру цінним побічним продуктом є меляса і жом, які згодовуютьхудобі. Мелясу також використовують для виготовлення спирту, гліцерину та іншихпродуктів. Використовують також дефекат для вапнування кислих ґрунтів.
Цукрові буряки с такожважливою кормовою культурою. При врожаї коренеплодів 300 і гички 200 ц/га зкожною гектара збирають понад 110 ц кормових одиниць, що набагато перевищуєпродуктивність інших кормових культур.
Цукрові буряки маютьвелике агротехнічне значення. Введення їх у сівозміни підвищує культуруземлеробства. Середня врожайність цукрових буряків на Україні становить 270–280ц/га. Окремі господарства вирощують вищі врожаї.
Цукрові буряки завегетацію нагромаджують у 2–3 рази більше сухої речовини з гектара, ніж зерновікультури. В зв'язку з цим вони мають підвищені потреби у воді та поживнихречовинах. Хоч транспіраційний коефіцієнт в цукрових буряків невисокий (200–250),але за вегетацію забирають багато води з ґрунту, бо формують великий врожай.Врожай великою мірою залежить від запасу вологи під час проведення сівби ікількості опадів за липень і серпень. Цукрові буряки порівняно холодостійкірослини, сходи не бояться приморозків до мінус 4–50С, а у фазівилочки витримують приморозки – до 8°С. Насіння проростає при температурі 4–5°С,сходи з'являються при 8–9°С. Оптимальна температура для розвитку і фотосинтезу –20–25°С.
Від сонячного освітленнязалежить активність фотосинтезу та нагромадження цукру в коренеплодах. Дляцукрових буряків найбільш придатні глибокі і родючі ґрунти; чорноземи,темно-сірі, опідзолені ґрунти та буроземи. Непридатні для них піщані та важкіглинисті, заболочені і кислі ґрунти. Краща реакція ґрунтового розчину – нейтральнаабо слаболужна (рН 7–8).
Під час заводськоїпереробки буряків на цукор залишається до 90% від маси буряків жому (вилугуванастружка). Так, при урожаї коренеплодів цукрових буряків, – 250 ц/га маємодо 225 ц свіжого жому. Його згодовують худобі сирим, сухим та відпресованим.Крім того, при переробці буряків одержують мелясу, яку використовують успиртовому та кондитерському виробництві, на корм худобі, для виготовленнягліцерину і кормових дріжджів. Нарешті, після очищення соку буряків залишаєтьсядефекаційна грязь (суміш крейди і органічних речовин), яку використовують якдобриво.
Найбільше цукровихбуряків сіють у Лісостепу в таких областях, як Вінницька, Черкаська. Київська,Тернопільська, Полтавська, Сумська та Хмельницька. На незначних площахвирощують у південних областях України та на Поліссі.
Цукрові буряки – дворічнірослини. На першому році життя вони утворюють потовщений корінь (коренеплід) ірозетку з 50–90 прикореневими листками. На наступний рік висаджений коренеплідутворює спочатку розетку листків, а потім квітконосні пагони, на якихформується насіння. Це перехреснозапильна культура.
Плід цукрових буряків – коробочка.При достиганні плоди зростаються, утворюючи супліддя – клубочки з 2–6 і більшенасінинами. В плоді одноросткових буряків одна насінина. Листки у буряківсерцеподібної форми і ростуть швидше, ніж коренеплід.
Корені дорослої рослинина першому році життя вкриті довгими кореневими волосками (до 30 мм),проникають на глибину до 2,5 м. Центральний корінь в міру роступотовщується і перетворюється на коренеплід. Маса коренеплоду дорослої рослинистановить 500–800 г. і більше. Форма його конічна, видовжена, дещоздавлена з боків. В ньому розрізняють головку, шийку та справжній потовщенийкорінь. Найбільше цукру нагромаджується в шийці та тканинах справжнього кореня.
Для проростання насіннябуряків потребує вологи 120–160% від маси клубочків. Проростає воно притемпературі плюс 2–5°С, а сходи з'являються через 18–20 днів. Оптимальнатемпература для проростання та доброго росту близько 20°С. У холодну веснупроростання насіння затримується, сходи з'являються ослаблені і більшепошкоджуються шкідниками та хворобами.
Починають сіяти бурякитоді, коли ґрунт на глибині 5–10 см прогріється до 5–6°С.
За період розвитку цукрові буряки проходять такі фази: з'явленнясходів, або фаза вилочки (це період, коли на поверхні ґрунту починають зеленітисім'ядолі); вкорінення сходів і формування першої пари справжніх листочків;линяння кореня і утворення коренеплоду; максимальне наростання коренеплоду;найбільш інтенсивне нагромадження сухих речовин і цукру; період спокою;відростання кореневої системи і листків після садіння насінників;стебло-утворення; цвітіння; зав'язування і наливання насіння; достигання.
Вегетаційний періодцукрових буряків у перший рік життя триває від 150 до 170 днів, а на другий –100–130 днів.
Найбільш придатні для цукрових буряків багаті напоживні речовини структурні чорноземи. Але при високій агротехніці тавідповідному доборі сортів високі врожаї їх вирощують у різних ґрунтово-кліматичнихумовах. Непридатні для них піщані ґрунти через незначний вміст поживних речовинта важкі глинисті, що утруднюють появу сходів і ріст коренів, а також кислізаболочені й засолені ґрунти. Оптимальна реакція ґрунту – нейтральна абослабо-лужна.
2. Інтенсивнатехнологія вирощування цукрових буряків
Цукрові буряки вимогливідо умов вирощування. Правильний добір попередників – один з найбільш ефективнихзаходів підвищення їх врожайності та якості. В зоні достатнього зволоженнякращим попередником цукрових буряків є озимі, які висівали після багаторічнихтрав одного року використання, їх також розміщують після озимих, які висівалипо удобрених гноєм зайнятих парах або після зернобобових.
У південних іпівденно-східних районах Лісостепу цукрові буряки розміщують після озимих, щовисівали по чистих і ранніх зайнятих парах або після зернобобових.
На Поліссі цукрові буряки сіють після озимоїпшениці, яку розміщували після конюшини, люпину, гороху. У посушливих степовихрайонах їх вирощують після озимої пшениці, яку висівали по чистих парах.
Цукрові буряки всівозміні повинні повертатися на те саме поле не раніше як через 3–4 роки. Вструктурі посівних площ вони займають до 20%.
Вони є добримпопередником інших культур сівозміни (ярої пшениці, ячменю, бобових,кукурудзи).
На полях, девирощуватимуть цукрові буряки, проводять поліпшену або напівпарову системузяблевого обробітку ґрунту і весняну передпосівну підготовку ґрунту.Якдодаткові прийоми для нагромадження вологи в ґрунті проводятьснігозатримання.
Поліпшений спосібосновного обробітку ґрунту складається з двох лущень стерні та глибокої зяблевоїоранки. Перше лущення виконують вслід за збиранням озимої пшениці дисковимилущильниками ЛДГ-15 в два сліди на глибину 6–8 см, а через два тижні – другелущення на глибину 12–14 см лемішними лущильниками ППЛ-5–25 або ППЛ-10–25в агрегаті з важкими боронами. На дуже ущільнених ґрунтах добра якість лущеннядосягається при застосуванні БДТ-7 або БД-10, а замість другого лемішноголущення застосовують плоскорізний обробіток культиваторами-плоскорізами КПШ-5та КПШ-9 на глибину 12–14 см в агрегаті з кільчасто-шпоровими котками.Злущене поле в міру з'явлення бур'янів обробляють культиваторами КПС-4 один-дварази на глибину 8–10 см або дисковими лущильниками.
Після внесення органічнихта мінеральних добрив проводять зяблеву оранку на глибину 28-30 або 30-32 смв кінці вересня або в першій половині жовтня звичайними чи двох'яруснимиплугами.
Поліпшений спосібзяблевого обробітку ґрунту найбільш ефективний в зонах нестійкого танедостатнього зволоження,
В зоні достатньогозволоження на полях з підвищеною засміченістю однорічними бур'янамизастосовують напівпаровий зяблевий обробіток, який включає лущення стерні в двасліди дисковими лущильниками ЛДН-10, ЛДГ-15 або дисковими боронами на глибину 6–8 смта оранку в середині серпня на глибину до30–32 см в агрегаті ззубовими боронами. В міру випадання опадів та з'явлення бур'янів зоране полеобробляють важкими боронами 1–2 рази або культиваторами в поєднанні з боронами.
При засміченні полівкореневищними та коренепаростковими бур'янами в системі зяблевого обробітку ґрунтузастосовують гербіциди.
Весняний обробітокскладається з закриття вологи, вирівнювання та передпосівного обробітку. Дляцього використовують агрегати, що складаються з важких зубових борін ЗБЗТС –1,0 в передньому ряду і посівних ЗПП-0.6А або райборінок З-ОР-07 в другомуряду. Вирівнюють поверхню ґрунту агрегатом, що складається з шлейф-борін ШБ –2,5 і борін ЗБП-06А.
Для передпосівноїкультивації застосовують культиватори УСМК-5.4А та УСМК-5,4Б. Культивацію ґрунтуперед сівбою проводять під кутом 2–3° до напрямку сівби. Під передпосівнукультивацію вносять гербіциди.
Цукрові буряки потребують родючих ґрунтів. Добривавносять під зяблеву оранку (основні удобрення), в рядки під час сівби (рядкове)та в підживлення під час вегетації. Система удобрення передбачає використанняпід цукрові буряки органічних і мінеральних добрив.
Найбільших приростівврожаю досягають тоді, коли в основному удобренні разом з мінеральними вносятьорганічні добрива, особливо гній. В передових господарствах для того, щоб мативисокі врожаї, гній вносять під цукрові буряки з розрахунку 30–40 т/га. Крімгною, під глибоку оранку вносять різні компости (15–40 т/га), гноївку (5– 6т/га), курячий послід (10–12 ц/га). На ґрунтах з підвищеною кислотністю разом згноєм застосовують вапняні добрива. Для цього можна використовувати дефекаційнугрязь. З азотних добрив, що вносять навесні, ефективніші аміачні добрива(аміачна селітра, сульфат амонію) та натрієва селітра.
Добрива також вносять підчас сівби. В рядки вносять азотні, фосфорні та калійні добрива в гранульованомувигляді з розрахунку 10–15 кг/га діючої речовини. Рядкове удобрення забезпечуєрослини поживними речовинами в перші періоди розвитку.
Підживлюють буряки 2–4рази за період вегетації з розрахунку 20-30 кг/га діючої речовини. Перший разпідживлюють відразу після з'явлення сходів, вдруге – після перевірки. Дозмикання рядків можна провести ще 1–2 підживлення залежно від стану рослин. Дляпідживлення використовують мінеральні добрива, перегній, гноївку, попіл,пташиний послід.
Для сівби, як правило,використовують дражоване одноросткове насіння. Висівання його сівалками точноговисіву забезпечує більш точний висів при понижених нормах, сприяє з'явленнюрівномірних сходів, зниженню затрат праці на вирощування врожаю (на 13–21%), атакож підвищенню врожайності та цукристості коренеплодів. Сіяти буряки требавідразу після передпосівної культивації у ґрунт, прогрітий до 6–8°С. Глибинузагортання насіння встановлюють залежно від погодних умов І механічного складу ґрунту.Найчастіше насіння загортають на глибину 3–4 см.
Норма висіву насінняцукрових буряків багаторосткових сортів при схожості не менш як 75% має бути 30-35кг/га. При сівбі одноростковим насінням – 10–12, а при пунктирній сівбі – до 6–8кг/га.
Сіють буряки пунктирнимиі комбінованими сівалками ССТ-12А або ССТ-12Б з міжряддям 4й см, вносячиодночасно добрива. Разом з сівбою або слідом за нею можна провести коткуванняважкими або середніми кільчасто-шпоровими котками.
Велике значення маєсистема догляду за рослинами, яка передбачає створення умов для максимальноговикористання опадів під час вегетації та необхідної густоти насадження,правильне і своєчасне проведення підживлення, боротьбу з бур'янами, шкідникамита хворобами рослин.
Широко застосовують до- іпіслясходове боронування посівів легкими сітчастими боронами. Якщо до появисходів утворюється ґрунтова кірка, її знищують буряковими культиваторами зротаційними робочими органами або ротаційними мотиками.
Після появи сходівбуряків неглибоко (4–5 см) розпушують ґрунт у міжряддях культиваторамиУСМК – 5,4 або УСМК – 5,45. Як тільки з'явиться перша пара справжніхлисточків, сходи проріджують.
В основних бурякосіючихрайонах на великих площах застосовують нову технологію вирощування І збиранняцукрових буряків, що різко скорочує затрати праці.
Особливістю новоїтехнології вирощування цукрових буряків є пунктирна сівба одноростковимкаліброваним насінням спеціальною сівалкою і механізоване проріджування сходів.
При сівбі одноростковимнасінням сівалками ССТ-12А воно рівномірно розміщується в рядку по 25–35 шт./м2.Одночасно з сівбою ґрунт коткують і вносять мінеральні добрива.
У фазі зміцнілої вилочкипроводять суцільне розпушування сходів упоперек рядків сітчастими боронами,внаслідок чого відпадає потреба в ручному проріджуванні й прополюванні сходів,
Після першогопроріджування на 1 м залишається 7–8 рослин. В разі потреби через 4–5 днівтим самим агрегатом вдруге боронують посіви під кутом 30–45° до напряму рядків.Потім вручну перевіряють розміщення рослин у рядках.
Слідом за прорідженнямміжряддя розпушують з одночасним підживленням рослин. До змикання рядківпроводять ще 3–4 культивації з одним-двома підживленнями.
Перше поздовжнєрозпушування посівів проводять на глибину 8–10 см. Після перевірки посівирозпушують вдруге на глибину 10–12 см, а на важких ґрунтах – на 12 – 14 см.Час і глибина наступних розпушувань ґрунту залежать від погодних умов ізабур'яненості посівів. У дощову погоду проводять на глибину 10–12, а впосушливу – на 5–6 см з тим, щоб не пересушувати ґрунт. Зниженнязабур'яненості посівів буряків до меж, що виключають ручне прополювання,можливе лише при використанні всього комплексу агротехнічних прийомів тахімічних заходів, які є допоміжними.Збирають цукрові буряки комбайнами і напівмеханізовано. Основнимспособом є механізований. При цьому одночасно підкопують, очищають від землі йзавантажують у бункер коренеплоди, а також обрізують гичку, збираючи її убункер. При напівмеханізованому збиранні коренеплоди підкопуютьбурякопідіймачами або плугами з підкопувальними лапами, а потім їх доочищаютьвручну.
Потокове збирання полягаєв тому, що очищені коренеплоди й гичка з-під комбайна безпосередньо надходять утранспортні засоби. На цукрові заводи їх везуть без доочищення, а гичку – домісця використання.
При перевалочному способізбирання буряки з-під комбайна транспортними засобами звозять на край поля увеликі купи або кагат. Потім їх буряконавантажувачами завантажують наавтомобілі й відвозять на приймальні пункти.
При збиранні цукровихбуряків треба дотримувати таких агротехнічних вимог: корені й гичку необхіднозібрати повністю; загальна засміченість коренів не повинна перевищувати 10%, втому числі зеленою масою не більш як З%, якщо зелені домішки перевищують 7%,корені перед здачею треба доочистити: механічно пошкоджених коренеплодів неповинно бути більше як 3%; маса зрізаних головок коренеплодів, що відходять угичку, не повинна перевищувати 5% загальної маси коренеплодів; викопані бурякинеобхідно того самого дня вивозити на приймальний пункт або кагатувати.
3. Методи оцінки коренеплодів. визначення вмісту цукру в кореняхбуряків
Вибір проби м'язги длявизначення вмісту цукру або сухої речовини. Для середньої проби з кожноїділянки беруть 40 коренів і розкладають в ряд від найбільшого до найменшого. З цьогоряду беруть кожен п'ятий корінь. Пробу можна брати з сегментів кожного кореня. Якщопотрібно взяти пробу із збереженням життєздатності кореня (в селекційнійроботі), то застосовують щуп, яким роблять отвір у корені, і зразу берутьм'язгу.
Корені або сегменти пробиподрібнюють на лабораторних приладах або на ручних терках з отворами діаметром2–2,5 мм і відстанню між ними 2–3 мм. З старанно перемішаноїоднорідної маси середньої проби беруть потрібну наважку для дослідження нацукристість, суху масу тощо. Наважку відбирають відразу після перемішуванням'язги, бо інакше вона підсихатиме, внаслідок чого збільшуватиметьсяконцентрація сухої речовини чи цукру, і результати аналізу будуть неточними.
Вміст цукру в кореняхбуряків визначають оптичним способом, тобто з допомогою цукрометра. Цей спосібпростий, точний і недорогий. Ґрунтується він на здатності деяких речовин(тверді тіла, рідини, розчини) обертати площину поляризації поляризованогопроменя на деякий кут, розмір якого залежить від концентрації розчину, товщинишару рідини і температури. Вимірюючи кут обертання можна визначити концентраціюрозчину.
Як відомо, у звичайнихнеполяризованих світлових променях електромагнітні коливання поширюютьсяперпендикулярно до напряму променя в різних площинах, що перетинають цейнапрям. У поляризованому промені коливання поширюються в одній площині анапрямом променя.
Поляризований промінь вцукрометрах утворюється при проходженні звичайного променя через першу призму(поляризатор) приладу. Кристалічна решітка призми пропускає світлові коливаннялише в одній певній площині (коливання в інших площинах поглинаються).
Поляризований промінь може пройти далі через другутаку саму призму – аналізатор тільки тоді, коли площини головного перерізу обохпризм паралельні. Поле зору за призмами при такому їх розміщенні будеосвітлене. А коли площина головного перерізу другої призми перпендикулярна доплощини головного перерізу першої призми, то промінь через неї не пройде, іполе зору буде затемнене. Отже, поле зору за призмами буде затемнене тимбільше, чим більше кут між площинами головного перерізу першої і другої призмнаближається до 90°.
Коли між поляризатором іаналізатором, площини головних перерізів яких взаємно перпендикулярні,помістити розчин цукру, який оберне площину поляризації на деякий кут, то полезорузааналізатором буде трохи освітленим. Щоб воно знову сталотемним, аналізатор повертають на деякий кут, на який обернулася площинаполяризованого променя при проходженні його через розчин.
У сучасних приладах поляризатор і аналізаторзакріплюють нерухомо, а щоб вирівняти площину поляризації променя, який пройшовкрізь досліджуваний розчин, досягти затемнення поля зору і виміряти кутобертання площини поляризації, застосовують пристрій, що зветься компенсатором.Його встановлюють між аналізатором і досліджуваним розчином.
Компенсатор складається зкороткої і довгої клиноподібних кварцових пластинок, з яких перша закріпленанерухомо, а друга може пересуватись паралельно першій, внаслідок чого товщинакварцової пластинки стає більшою або меншою, і площина поляризації можеобертаючись на більший або менший кут. Довга кварцова пластинка зв'язана зшкалою для визначення кута повороту площини поляризації.
Як видно з викладеноговище, відлік на шкалі кута повороту площини поляризації роблять тоді, коли всеполе зору найбільше затемнене. Але людське око не вловлює незначного освітленняполя зору. Найтемніше і дещо освітлене поле зору, особливо для осіб з меншчутливим зором, здається однаковим, що призводить до помилок в результатаханалізу. Тому тепер застосовують напівтіньові поляриметри, поле зору якихскладається з двох половин, одна з яких може бути освітлена, а друга затемненаабо обидві половини освітлені хоч І слабо, але рівномірно.
Щоб мати поле зору з двохполовин, за призмою поляризатора додатково ставлять малу призму під певнимкутом до поляризатора, На неї проектують половину променів, що виходять звеликої призми
Поляризатор, малу призмуі аналізатор у приладі встановлюють. в таке положення, при якому були брівномірно освітлені обидві половини поля зору. Досліджуваний розчин,поставлений між поляризатором і аналізатором, повертає площину поляризації, іполовини поля зору освітлюються по-різному. Для рівномірного освітленняпотрібно компенсатором вирівняти площини обертання на такий кут, па який вонибули обернені оптично діяльною речовиною». І шкала приладу при цьому покажепевну поділку.
Цукрометри мають лінійнушкалу до 100 поділок, яка рухається разом з компенсатором при повороті гвинта.Кожна поділка відповідне одному проценту, або 0,26 г. цукру, в розчині при 200С.Для дослідів з застосуванням цукрометра можна використовувати промінь. світлавід електричної лампи, але, щоб запобігти нагріванню приладу і розсіюваннюсвітла її вмонтовують у запобіжний кожух.
Невід'ємною частиноюцукрометра е поляриметрична трубка, стандартна довжина якої 200 мм. Длядослідження інтенсивно забарвлених розчинів використовують напівнормальнітрубки довжиною 100 мм. Добуті при цьому результати слід помножити на 2.Для аналізу розчинів з невеликим вмістом цукру беруть трубки завдовжки 400 мм,а відлік на шкалі ділять па 2.
Дослідами встановлено, щодля поляризації в цукрометрах при температурі 20° С слід брати так званунормальну наважку м'язги масою 26 г., визначеної з точністю до 0,01 г. Цукорцієї наважки розчиняють в 100 мл води, і на шкалі цукрометра видно процентнийвміст цукру в розчині.
Щоб визначити вмістцукру, з середньої проби беруть нормальну наважку. Цукор з м'язги переводять урозчин методом гарячої або холодної водної дигестії.
При використанні методугарячої дигестії наважку м'язги змивають у мірну колбу місткістю 201,5 мл. Прицьому цукор розчиняється у 200 мл води (1,5 мл займають стінки клітин м'язги).Для осадження білкових речовин в колбу доливають 6 мл 10%-го розчину оцтовокислогосвинцю і, доливши води до 4/5 об'єму колби, опускають її у водяну баню дляпрогрівання протягом півгодини при 85–90° С. Через кожні 5 хв. збовтують.Після цього колбу доливають гарячою водою до риски і ще на 15 хв. опускають уводяну баню при тій самій температурі. Охолодивши розчин до 200С,колбу доливають водою до риски, добре збовтують її вміст і після відстоюванняфільтрують. Цілком прозорим фільтром наповнюють поляриметричну трубкуцукрометра, стежачи, щоб у трубці не залишались пухирці повітря.
Добування розчину цукруметодом холодної дигестії полягає в тому, що нормальну наважку м'язги (26 г.)старанно розтирають і переносять у колбу, куди доливають 5 мл 10%-го розчинуоцтовокислого свинцю і 172 мл води. В нормальній наважці м'язги об'єм сокустановить 23 мл, а тому в колбі буде 200 мл (23 + 5 + 172) розчину. Дигестіятриває 30 хв., протягом цього часу вміст колби два рази перемішують, прозоримфільтром заповнюють поляриметричну трубку і кладуть її в камеру цукрометра,перед яким установлюють освітлювальну лампу і світлофільтр. Прилад установлюютьу темній кімнаті.
Поле зору цукрометрарозділено на дві половини. При проходженні променя світла через цукрометр зпустою поляриметричною трубкою або заповненою дистильованою водою обидвіполовини поля зору освітлені однаково. Якщо трубка заповнена розчином цукру, толіва половина темніша. Повертаючи гвинт компенсатора, досягають однаковоїосвітленості обох половин поля зору і роблять відлік за шкалою, яка покажепроцентний вміст цукру в розчині.
Шкала цукрометрарозрахована на концентрацію розчину 26 г. м'язги в 100 мл води. Впідготовленому фільтрі цукор розчинений а 200 мл води, тому відлік на шкаліцукрометра треба помножити на 2, бо концентрація розчину зменшилась у 2 рази.
Крім того, слід внестипоправку на довжину поляриметричної трубки, оскільки вона може не відповідатистандартним розмірам. На кожній трубці написана її точна довжина. Наприклад:середній з 3–5 відліків показ цукрометра 10,8, довжина трубки 205 мм.процент цукру (10,8•200):205 =10,54•2 =20,08.
4. Визначення доброякісності і технічної якості соку цукровихбуряків
Основною складовоючастиною соку цукрових буряків є сахароза. Інші речовини, що входять до складубурякового соку, умовно називають нецукрами. Це – інвертний цукор, зольні таінші елементи, які утруднюють добування цукру на заводах. Шкідливістьінвертного цукру полягає в тому, що при очистці дифузійного соку глюкоза іфруктоза розкладаються й утворюють напівколоїдні речовини, які утруднюютькристалізацію цукру. Клітковина, пектинові речовини, амінокислоти такожутруднюють цей процес. Для характеристики якості соку користуютьсяспіввідношенням вмісту цукру і загального вмісту сухих речовин у соці. Цеспіввідношення називають доброякісністю соку і визначають за формулою:
/>
де ПЦ – вмістцукру, %;
Пр – вміст сухої речовини,%.
Щоб визначити вихід цукруз переробленої сировини, визначають технічну якість соку за формулою:
/>
5. Впровадженняпрогресивних технологій вирощування та збирання врожаю цукрових буряків
В Україні дляпідвищення ефективності галузі врожайність коренеплодів слід довести до 33–34 т з базовоюцукристістю не менше 16%. Це завдання цілком реальне при умові максимальноговикористання потенційних можливостей нових сортів і гібридів цукрових буряківта переваг прогресивних технологій вирощування і збирання врожаю.
Проте, щобліквідувати всі вузькі місця, необхідно почати насамперед з питаньсортооновлення на всій буряковій площі країни. Тільки за рахунок впровадженняоднонасінних сортів і гібридів буряків можна підвищити їх врожайність на 2 т/гаі більше. А це дасть змогу збільшити виробництво цукру на 393 тис. т, або майжена 2 ц/га. Однак у процесі сортозаміни необхідно добре знати, які самеперспективні сорти і гібриди найбільш придатні для тієї чи іншої зони, бо коженз них повинен розміщуватись передусім там, де є сприятливі умови для йогоросту, де вони менше піддаються негативним факторам, які обмежують їхпродуктивність. У районах, сприятливих для вирощування кількох сортів, доцільнозалишати ті з них, які найменше залежать від негативних природних факторів.
Проте нерідкопотенційні можливості нових високоякісних сортів і гібридів не реалізуютьсячерез невідповідність агротехніки їх вирощування: часто розміщують післяпоганих попередників, не дотримують оптимальних строків підготовки ґрунту досівби, недостатньо вносять органічних і мінеральних добрив, порушуютьспіввідношення елементів живлення. Багато господарств не мають необхіднихстрахових фондів насіння. Через низьку культуру землеробства, порушеннятехнології вирощування не добирається значна кількість сировини. На значнихплощах буряки розміщують після ярих зернових, картоплі, цукрових буряків тощо.Врожайність їх при розміщенні після поганих попередників знижується на 2–5т/га, цукристість – на 0,2–0,3%, а валовий збір в цілому по Україні – на 3,3 –8,2 млн. т. Тому упорядкування сівозмін є одним з найважливіших факторівпідвищення валових зборів, що забезпечує зменшення засміченості полів, обмежуєпоширення небезпечних шкідників (кореневої тлі, бурякової нематоди та ін.),боротьба з якими можлива лише при правильному чергуванні культур. Передовоюсільськогосподарською практикою доведено, що посів цукрових буряків післяозимої пшениці, яка йде після багаторічних трав, гороху, кукурудзи па зеленийкорм, дає можливість підвищити їх врожайність на 3–4 т/га.
Інтенсивнітехнології неможливі без внесення повної норми органічних і не менше 80%мінеральних добрив, поліпшення передпосівного обробітку ґрунту з використаннямгербіцидів вибіркової дії. Тому головним фактором зменшення потенційнихагротехнічних втрат цукрових буряків є раціональне використання добрив.Рекомендовані для цієї культури норми та співвідношення між елементами КРКнеобхідно витримувати у пропорції 1:1:1. Потрібно слідкувати за тим, щоб незастосовувати азотні добрива в завищених, а фосфорні – в занижених нормах,оскільки це призведе до значного зниження цукристості і погіршеннятехнологічних якостей коренеплодів. Максимальна норма азотних добрив не повиннаперевищувати 160 кг/га поживної речовини.
Суттєвимнедоліком в процесі застосування добрив є порушення оптимальних строків їхвнесення, Згідно з статистичними даними, восени під глибоку оранку вносять 53–55%річної норми добрив замість 80–90%, решту – під передпосівний обробіток ґрунту,в рядки і при підживленні. Нерідкі випадки, коли орють на зяб без внесеннямінеральних добрив. До того ж систематичне внесення фізіологічне кислих добривпри обмеженій кількості фосфорних і надлишку азотних зумовлює підвищеннякислотності ґрунту, що призводить до значного зниження ефективності добрив уцілому.
Негативно впливаєна врожайність буряків і спрощений підхід до проведення основного обробітку ґрунту.Лущення стерні після попередньої культури на значних площах не проводятьвзагалі або ж з великим запізненням, що знецінює значення цього важливоготехнологічного прийому.
Необхідновраховувати і те, що неякісна глибока оранка на зяб, проведена в пізні строки,призводить до збільшення засмічуваності поля. Досвід передових господарствпоказав, що повне знищення бур'янів можливе лише при комплексному застосуванніагротехнічних прийомів і засобів хімічного захисту. Проте, враховуючи обмеженузабезпеченість господарств високоефективними хімічними препаратами бажано, щобвони переходили на більш доцільні на сучасному етапі форми застосуванняінсектицидів, зокрема на централізовану обробку насіння системними препаратами –фураданом, прометом та іншими, які широко застосовують за кордоном.
У практицісільськогосподарського виробництва необхідно враховувати, що недобори врожаюцукрових буряків, зниження їх цукристості є наслідком порушення в багатьохгосподарствах процесу організації й недотримання технології сівби, догляду запосівами, збирання та вивезення коренеплодів на цукрові заводи. Максимальнийврожай можна гарантувати лише при сівбі буряків в оптимальні строки, колисередньодобова температура ґрунту на глибині 8–12 см становить не менше 5–6 °С.Запізнення із сівбою лише на один-два дні після оптимального строку призводитьдо недобору 0,4 – 0,5 т/га коренеплодів.
Значний недобірврожаю тісно пов'язаний із зрідженістю посівів і особливо нерівномірнимрозміщенням рослин у рядку. В зв'язку з цим у районах достатнього зволоженнягустота стояння на період збирання врожаю повинна становити 95 – 100 тис.рослин, нестійкого зволоження – 85–90, недостатнього – 80–85 тис. рослин на 1га посіву, рівномірно розміщених у рядках. Недооцінка даного фактораобертається значним недобором врожаю.
Одним з важливихрезервів збільшення валових зборів коренеплодів і виробітку цукру є іподовження вегетаційного періоду цукрових буряків шляхом зміщення строківпочатку збирання на більш пізній період, ліквідація розривів між збиранням івивезенням коренеплодів на цукрозаводи. Цьому сприяє і сучасний рівеньзабезпечення господарств збиральною і навантажувальною технікою, раціональневикористання якої дозволяє зібрати буряки за 20–25 робочих днів, тобто безособливого ризику подовжити вегетаційний період на 15–20 днів і використатиінтенсивні прирости маси коренеплодів і нагромадження цукру. Буряки, зібраніпісля 20 вересня та на початку жовтня, технічно зрілі і характеризуютьсявисокими технологічними якостями.
Прискорені строкизбирання на початку вересня не тільки не дають змоги добитись високоїврожайності і цукристості, а й негативно впливають на стійкість коренеплодів доумов зберігання в наступні періоди. Безпосередньо процес збирання у вереснірекомендується проводити строго за графіком, виходячи з потреби цукровихзаводів і з врахуванням 2–3-добового запасу.
Отже, тільки за рахуноквпровадження інтенсивної технології вирощування і дотримання всіх її елементіввіддача кожного гектара бурякового поля збільшиться як мінімум на 5,5 т,поліпшаться технологічні якості буряків, а вихід цукру на 1 га посіву зросте неменше ніж на 6 ц. У масштабах країни це означає додаткове виробництво близько900 тис. т цукру.
Практикасвідчить, що найдоцільніше збирати буряки потоковим способом, бо саме вінгарантує високу якість сировини і підвищену на 1,5–2,5 т/га врожайність призначно менших втратах і пошкодженнях коренеплодів. Для максимального зниження втратврожаю бажано в процесі збирання уникати додаткових проміжних операцій, якінегативно впливають на коренеплоди, зокрема перевантаження і розвантаження вкагати, а також інші операції, характерні для перевалочного способу, щозбільшують кількість механічно пошкоджених буряків на 6–8%.
Перевалочнийспосіб збирання слід застосовувати лише в екстремальних умовах. Наприклад, приперенасиченому вологою або, навпаки, надмірно сухому ґрунті, при підвищенійзасміченості вороху коренеплодів землею чи рослинними рештками. Необхіднопам'ятати, що буряки, зібрані перевалочним способом, менш лежкі. Особливовеликі втрати маси коренеплодів і цукру характерні для цукрових буряків, якізбирають перевалочним способом за допомогою комплексу машин БМ-6А + КС-6Б інавантажувачем СПС – 4,2. При цьому буряки не можуть довго зберігатись іїх необхідно негайно переробляти.
Дослідженняпоказали, що найбільш придатні для зберігання в заводських кагатах буряки,зібрані потоковим способом. При зберіганні таких буряків втрати маси і цукрувідповідно в 1,5– З рази і на 0,004–0,026% менші, ніж при зберіганні буряків,зібраних перевалочним способом.
Отже, тільки за рахунокправильного і послідовного виконання технологічних операцій на збиранні,регулювання робочих органів збиральних машин відповідно до умов, які склались,можна додатково одержати 1,5–2,5 ц/га цукру, або 255–425 тис. т з усьогобурякового поля країни.
Висновки
Усі фактори, необхіднідля успішного вирощування цукрового буряку, мають бути розглянуті в комплексі.
Тільки професійне тавзаємоузгоджене проведення всіх заходів, по вирощуванню цукрового буряку,гарантує високу врожайність з гектара разом з високою цукристістю коренів.Безумовно, ротація культур у сівозміні та місцезнаходження цукрового буряку вній також мають бути враховані. Якщо ігнорувати хоча б один з цих аспектів,кінцевий результат може бути поставлений під сумнів.
Важливою умовою дружнихсходів, поряд з якісним насіннєвим матеріалом та посівною технікою, є такожпідготовка ґрунту. В умовах континентального клімату важливе значення надаєтьсярегулюванню водного режиму, збереженню та накопиченню вологи в ґрунті. Дефіцитатмосферних опадів, як і незадовільний їх розподіл протягом року, частопризводить до нерівномірних та зріджених сходів.
Тому, в цій проблеміособливу увагу слід приділяти затриманню та збереженню вологи в зимовий період,що в свою чергу можна досягти шляхом своєчасно проведеного обробітку ґрунту. Взв'язку з цим, найкращим попередником для цукрового буряку є зернові, особливоозима пшениця.
Буряківництву Українидостатньо постачати цукровим заводам 38–40 млн. тон коренеплодів, що реальноможливо в умовах оптимізованого за ґрунтово-кліматичними умовами буряковогопоясу і в межах лісостепових підзон достатнього та нестійкого зволоження, деурожайність цукрових буряків на рівні 350–400 ц/га, а цукристість – 17,5–18,5%не є занадто проблематичними. До того ж нагальною є необхідність і можливістьпідвищити вихід цукру з теперішніх 10–12% до стандарту цукроваріння Європи – 14,2%.За цих умов річне виробництво цукру в Україні на рівні 4,0–4,5 млн. тон єдостатнім і гарантовано досяжним.
Навіть при річномуспоживанні 40 кг цукру на кожного мешканця України, що є досить високимпоказником, може бути легко забезпечене і створення експортного резерву в межах2,0–2,5 млн. тон. Це має стратегічно важливе значення в умовах виходу зекономічної кризи і дефіциту валютних надходжень. Тобто, для внутрішньогоспоживання достатньо виробляти не більш 2 млн. тон цукру, а для експорту – ще2,0–2,5 млн. тон.
Взагалі ж буряківництво вУкраїні завжди було досить високорентабельною галуззю рослинництва. Навіть унинішніх складних економічних умовах один гектар фабричних цукрових буряків приурожайності 400 ц/га (досяжно) може забезпечити прибуток понад тисячу доларівСША.
Література
1. З.Ф. Бриндзя,І.О. Джула. Система технологій в рослинництві. Навчальний посібник.Тернопіль: Консультаційний центр. – 2000, 188 с.
2. Основи сільськогогосподарства. Практикум. Під редакцією Польського Б.Н. – К.: Вища школа,1983.
3. Кияк С.Г. Рослинництво.К.: Вища школа. 1982.
4. Бугай С.М. Рослинництво.К.: Вища школа 1987.
5. Зернові культури/ за ред. Пікша Г.Р., Бондаренка В.І. – К.: Урожай, 1985. – 272 с.
6. Основи сільськогогосподарства. Практикум. Польський Б.М., Стеблянко М.І., Чмир Р.Д.,Яворський В.С. – К.: Вища школа.
7. Довідник агронома/ упоряд. В.А. Кононюк., та ін.; за ред. Л.Л. Зіневича. – К.: Урожай,1985.
8. С.С. Рубін.Землеробство. К.: – Вища школа, 1980