ЛЕКЦІЯ
з дисципліни: “Безпека життєдіяльності”
для слухачів курсів початкової
підготовки кандидатів на службу в ОВС.
Тема:
“Безпека життєдіяльності населення
в надзвичайних ситуаціях воєнного та мирного часу”
Дії в осередку хімічного ураження:
При оголошенні сигналу “Хімічна тривога” абовиявленні ознак СДОР у навколишньому середовищі необхідно:
1. Надіти засоби індивідуального захисту органівподиху і шкіри;
2. Укритися в найближчому захистку або укритті, а приїхній відсутності в загерметизоване житлове помешкання;
3. Виконувати розпорядження штабу ЦО, що надходять позасобах масової інформації.
Рухаючись на зараженій території треба:
· Рухатися швидко, але не бігти і не підніматипилюки;
· Виходити з зони зараження убік перпендикулярнийвітру;
· Не притулятися до будинків і не торкатисянавколишніх предметів:
· Не наступати на рідини, що зустрічаються на шляху,калюжі, або порошкоподібні розсипи невідомих речовин;
· Не залишатися на перших поверхах і в підвалах,обходити балки, яри. де можливе скупчення СДОР;
· Не наймати засоби індивідуальною захисту дорозпорядження штабу ЦО або виходу з зони зараження;
· При виявленні краплин і мазків СДОР на шкірі,одязі, взутті або засобах індивідуального захисту негайно обробити ці місцятампонами, змоченими рідиною з ІПП-8, якщо його немає — тампонами з наперу,дрантя і т.п.;
· Відчувши перші ознаки отруєння СДОР, прийняти однутаблетку, що знаходиться в гнізді №2 АІ-2;
· Після виходу з осередку зараження пройти повнесанітарне опрацювання і перевірку в медичному закладі.
Правила поводження в зонах хімічногозараження, утворених СДОР, особливої специфіки не мають. Головне — правильновибирані засоби захисту органів подиху. Протигази, що фільтрують, забезпечуютьнетривалий захист. Ллє і при використанні ізолюючих протигазів завжди вартопам'ятати про те, що перебування в ньому обмежуються часом активноюкиснеродвидімння в регенеративні їх патронах. Чим інтенсивніше навантаження,тим коронне час застосування. Під час роботи в ЇП кожний курсант зобов'язанийпостійно спостерігати за товаришем і при найменших ознаках поразки негайнонадати йому допомогу. Це може бути штучне дихання і непрямій масаж серця,нейтралізація СДОР що потрапили на шкіру і в очі, швидка евакуація отруєних ізосередка аварії. При перебуванні у осередку аварії не можна знімати аборозстібати засоби захисту шкіри, приймати їжу, курити, пити. Щоб виключитиперевтому особового складу, а тим більше перегрів при діях у захисному одязіізолюючого типу влітку доцільно ліквідацію наслідків організувати позмінно.
Захист від СДОР являє собою комплекс заходів.здійснюваних із метою виключення або максимального ослаблення поразки персоналуі зберігання його працездатності.
Комплекс заходів щодо захисту від СДОРвключає:
Інженерно-технічні заходи щодо збереження івикористання СДОР.
Підготування сил і засобів для ліквідаціїхімічно небезпечних аварій.
Навчання їх порядку і правилам поводження вумовах виникнення аварій.
Забезпечення засобами індивідуальною іколективного захисту.
Забезпечення безпеки людей і використання нимизасобів індивідуальною і колективного захисту.
Повсякденний хімічний контроль.
Прогнозування зон можливою хімічногозараження.
Попередження (оповіщення) про безпосереднюзагрозу ураження СДОР.
Тимчасову евакуацію з районів, яким загрожуєнебезпека.
Хімічну розвідку району аварії.
Пошук і надання медичної допомоги постраждалим.
Локалізацію і ліквідацію наслідків аварії.
Об'єм і порядок здійснення заходів щодозахисту багато в чому залежать від конкретної обстановки, що може скластися врезультаті хімічно небезпечної аварії, наявність часу, сил і засобів для здійсненнязаходів щодо захисту й інших чинників.
Оскільки при аваріях і руйнаціях об'єктів ізСДОР існує, небезпека раптовї поразки особового складу, від командирів і штабіввимагається постійне знання хімічної обстановки в пунктах дислокації частіш іпідрозділів. Для її оцінки дуже важливо заздалегідь проводити прогнозування.При цьому враховуються положення хімічних підприємств і складів щодо пунктудислокації, номенклатура отруйних речовин, що тут виготовляються абозберігаються. їх токсичні і фізико-хімічні властивості. Обов'язково беруться доуваги дані багаторічних метеорологічних і кліматичних спостережень (трояндавітрів, середні температури зимового і літньою періодів), особливості рельєфумісцєіїосіі. Все це і) комплексі буде сприяти вмілому і правильному захисту відСДОР.
Захист населення від епідемій
Епідемія — масове поширення інфекційногозахворювання серед людей у якійсь місцевості, країні, значно перевищуючогозвичайний рівень захворюваності.
Епізоотія — широке поширення інфекційноїхвороби тваринами, що значно перевищують рівень звичайної захворюваності паданій території.
Епіфітотія — те ж, тільки серед рослин.
Пандемія — епідемія, що охоплює значну частинунаселення країни, груп країн, континентів.
Уявлення про заразність таких хвороб як чума,холера, віспа, а також припущення про живу природ, заразного початку, щопередається від хворого до здорового, існувало ще в древніх народів. Епідеміячуми 1347-1352 р. відома в історії під назвою “Чорна смерть”, ще більшезміцнила таке уявлення.
Чума — одне з найбільш грізних інфекційнихзахворювань, смертельне при відсутності лікування в більш ніж 90% випадків,з'явилося в Єгипті в IV столітті до нашої ери. Аж до XIV століття епідемії чумивиникали на всіх континентах з інтервалом, приблизно.100 років. Число жертвщораз досягало декількох десятків тисяч. На Русі перша епідемія чумизафіксована в Києві в 1090 році.
Пандемия чуми, що якісно відрізнялася відколишніх, уразила Європу, Азію й Африку в середині XIV століття. Вона прийшла зІндокитаю, де від неї померло 50 млн. чоловік. Перші випадки в Європівідзначені в Марсельському порту в грудні 1347 року. Хвороба просувалася уздовжторгових шляхів і досягала швидкості 1000 км у рік. У однієї тільки Європі їїжертвами стали біля 25 млн. чоловік. Доводяться дані, що вимерла 4-я частинанаселення Землі, тобто біля 300 млн. чоловік. Пандемія закінчилася в Росіїнаприкінці 1351 року.
Поширення чуми стримувалося підвищенням рівнягігієни й енергійних заходів у портах.
При епідемії гріту (іспанки) 1918-1920 р. взахідній Європі померли понад 20 млн. чоловік — майже стільки ж, скількизагинуло в І світову війну.
На поширення інфекційної хвороби впливаютьнаступні чинники:
Умови життя людей.
Імунітет (несприйнятливість до інфекційнихзахворювань).
Рівень загальної санітарної культуринаселення.
Рівень лікувально-профілактичної ісанітарно-профілактичної роботи, спрямованої на попередження поширенняінфекційних хвороб серед населення.
Час року, погодні умови й ін. чинники.
Основними специфічними властивостямимікробів-збудників інфекційних захворювань є:
Спроможність передаватися від хворого доздорового й таким чином поширюватися серед людей і викликати масовізахворювання.
Наявність схованого (інкубаційного) періоду.
Складність виявлення в зовнішньому середовищі,трудність і тривалість процесу діагностики захворювання.
Спроможність деяких збудників довгий часзберігатися в харчуванні, воді, ґрунті, на різних предметах і одязі, а також ворганізмі насекомих.
Інфекційні захворювання, властиві тільки людям:азіатська холера. натуральна віспа, черевний і сипний тиф. чума й ін.
Інфекційні захворювання, властиві тількитваринам: чума великої рогатої худоби, свиней, птахів і ін.
Загальні для людини і тварин інфекційнізахворювання: сибірська виразка, сап, ящур, туляремія й ін.
Шляхи і способи передачі інфекції:
Через органи дихання (аерогенний).
При споживанні заражених продуктів і води(аліментарний).
Після зіткнення з зараженими предметами, приспілкуванні з хворими людьми і тваринами (контактний).
При укусах насекомими — переносникамизахворювань (трансмісійний).
При виникненні осередка інфекційногозахворювання на зараженій території вводиться карантин або обсервація. Постійнікарантинні заходи у відношенні до людей, тварин і рослин виконуються митницямина державних кордонах.
Карантин — це система протиепідемічних ірежимних заходів, спрямованих на повну ізоляцію осередка зараження і ліквідаціюінфекційних захворювань у ньому.
Карантинний режим передбачає повну ізоляціюосередка зараження від навколишнього населення, має ціль недопущення поширенняінфекційних захворювань.
На зовнішніх межах зони карантинувстановлюється збройна охорона, організується комендантська служба іпатрулювання, регулюється рух. V населених пунктах і на об'єктах, де встановленийкарантин, організується місцева (внутрішня) комендантська служба, здійснюєтьсяохорона інфекційних ізоляторів і лікарень, контрольно-передатних пунктів і ін.
З районів, у яких оголошений карантин, вихідлюдей, вивід тварин і вивіз майна забороняються. В'їзд на заражену територіюдозволяється начальниками цивільної оборони лише спеціальним формуванням івидам транспорту. Транзитний проїзд транспорту через осередки ураженнязабороняється (винятком може бути тільки залізничний транспорт).
Об'єкти народного господарства, що виявилися взоні карантину і продовжують свою виробничу діяльність, переходять на особливийрежим роботи із суворим виконанням протиепідемічних вимог. Робітники змінирозбиваються на окремі групи (можливо менші по складу), контакт між нимискорочується до мінімуму. Харчування і відпочинок робітників га службовціворганізується по групах у спеціально відведених для цього помешканнях. У зонікарантину припиняється робота всіх навчальних закладів, видовищних заснувань,ринків і базарів.
Населення в зоні карантину розбивається надрібні груші (так називана дробная карантинизация); йому не дозволяється безкрайньої потреби виходити зі своїх квартир або будинків. Продукти харчування,вода і предмети першої необхідності такому населенню доставляються спеціальнимикомандами. При необхідності виконувані термінові роботи поза будинками людиповинні бути обов'язково в засобах індивідуального захисту.
Кожний громадянин відповідає за дотриманнярежимних заходів у зоні карантину; контроль над їхнім дотриманням здійснюєтьсяслужбою охорони суспільного порядку.
У тому випадку, коли установлений вид збудникане відноситься до групи особо небезпечних, введений карантин заміняєтьсяобсервацією, що передбачає медичне спостереження за осередком зараження Іпроведення необхідних лікувально-профілактичних заходів.Ізоляційно-обмежувальні заходи при обсервації менш суворі, ніж при карантині.
Обсервація — система ізоляційно-обмежувальнихзаходів, спрямованих на обмеження в'їзду, виїзду і спілкування людей натериторії, оголошеної небезпечною, посилення медичного спостереження,попередження поширення і ліквідації інфекцій, що не відносяться до групи особонебезпечних, а також у районах, що безпосередньо стикаються з межею карантинноїзони.
Введення і зняття карантину й обсерваціїробиться за вказівкою місцевих органів влади.
Основні заходи, проведені на території, якаоголошена зоною карантину н обсервації:
Проведення екстреної профілактики населенняантибіотиками (захисні щеплення), а після встановлення характеру захворювання ійого збудника — специфічної профілактики.
Раннє виявлення хворих, у яких передбачаєтьсядане захворювання, ізоляція, госпіталізація і лікування захворілих.
Доставка хворим і підданим карантину води,харчування і товарів першої необхідності.
Дезінфекція території, споруджень, майна.поховання загиблих.
Встановлення на підприємствах, транспорті,торгівлі режиму роботи, що виключає можливість поширення інфекції.
Профілактичні заходи, спрямовані назапобігання епізоотій і епіфітотій.
Дератизація. дезинсекція, біологічна, хімічнаі механічна боротьба із шкідниками сільського і лісового господарства.
Дії в умовах бактеріологічного зараження.
У випадку зараження місцевості біологічнимизасобами, спалахів гострозаразних інфекційних захворювань, можуть бути введенікарантин і обсервація. Про введення карантину й обсервації штаб ЦО повідомляєчерез засоби масової інформації.
При перших же ознаках захворювання необхідновикликати лікаря й ізолювати хворою. У залежності від характеру інфекційноїхвороби і конкретної обстановки хворий може бути госпіталізований або залишенийудома для лікування. При лікуванні вдома хворому виділяється окрема кімната абойого ліжко відгороджується ширмою. Лікування за хворим доручається однійлюдині, що при лікуванні за ним користується індивідуальними засобами захисту.Для хворого виділяється окремий посуд, що систематично дезінфікується.
Населення, що знаходиться в осередкубіологічного зараження, зобов'язане с грою дотримуватись усих вимог медичноїслужби ІДО.
Спілкування людей між собою обмежується.Заняття в навчальних закладах і робота деяких заснувань і підприємствприпиняється за вказівкою штабу ГО. Користування суспільним транспортомобмежується, торгівля на ринках забороняється.
Особливо строго повинні дотримуватися правилособистої гігієни, санітарного стана житла і прилягаючої до нього території.Необхідно обробляти дезінфікуючими розчинами бильця східців і дверні ручки,ретельно вбирати місця загального користування, вести боротьбу з мухами, і гризунами.
Виходячи з помешкання користуватисяіндивідуальними засобами захисту органів дихання і шкіри. Перед входом упомешкання знімати взуття і верхній одяг, залишиш їх із зовнішньої сторони доопрацювання дезінфікуючим складом.
В'їзд і виїзд транспорту дозволяється тількипісля знезаражування території, будинків, споруджень.
Забороняється використовувати воду знеперевірених джерел. Не можна пити сиру воду і не кип'ячене молоко. Продуктивживати тільки після термічною опрацювання, берегти в герметичному посуді(поліетиленових пакетах) і в холодильнику. Хліб обпалювати на вогні абопрожарювати в духовці.
Виходячи з району карантину, всі особиобов'язково проходять екстрену профілактику і повну санітарну обробку здезінфекцією білизни, одягу, взуття й індивідуальних засобів захисту.
Дезинфекція на зараженій території проводитьсяв такій послідовності: спочатку дезінфікуються транспорт, зовнішні поверхнібудинків і споруджень, після чого дезінфікуються внутрішні помешкання.
Санітарне опрацювання людей. Дезактивація,дезінфекція, дегазація.
Для видалення радіоактивних речовин іззараженої (забрудненої) поверхні, знезаражування і видалення ОР і бактеріальнихзасобів проводяться санітарне опрацювання людей, дезактивація, дегазація,дезінфекція одягу, взуття, засобів індивідуального захисту і взуття.
Санітарне опрацювання людей.
Санітарне опрацювання — це видаленнярадіоактивних речовин, знешкодження і видалення ОР, хвороботворних мікробів ізшкірного покриву, а також засобів індивідуального захисту, одягу, взуття. Вономоже бути частковим або повним.
Часткове санітарне опрацювання при зараженнірадіоактивними речовинами проводиться (по можливості) безпосередньо в зонірадіоактивного зараження або після виходу з неї. Для цього варто стати спиноюпроти вітру, зняти верхній одяг і витрусити його. Потім розвісити одяг іретельно вичистити або вибити його. Взуття обмити водою або протерти мокроюганчіркою. Обмити чистою водою відкриті ділянки рук і шиї. лицьову частинупротигаза, зняти протигаз, ретельно вимити обличчя, прополоскати рот. ніс ігорло. Якщо води мало, відкриті шкірні покриви і лицьову частину протигазаобтерти вологими тампонами. Взимку одяг і взуття можна обтерти чистим снігом.
Часткове санітарне опрацювання при зараженнікапельножидкими ОР або СДОР проводять негайно. Для цього, не знімаючипротигаза. оброблюють ділянки шкіри, на які потрапило ОР. заражені місця одягу,лицьову частину протигаза розчином з індивідуального протихімічного пакета(ІПП-8). Якщо його немає, то знешкодити рідкі ОР можна побутовими хімічнимизасобами. Так для опрацювання шкіри можна завчасно приготувати 1 л 3% перекисуводню і 30 р їдкого натра, що змішують безпосередньо перед використанням. Їдкийнатр можна замінити силікатним клеєм (150 р клею на 1л 3% перекису водню). Спосібзастосування розтинів такий же. як і рідини протихімічного пакета. Привикористанні сухого їдкого натра необхідно стежити за тим, щоб він не потрапивв очі і на шкіру.
Для проведення часткового санітарногоопрацювання при зараженні бактеріальними засобами необхідно обтертидезинфікуючими засобами відкриті ділянки тіла, а при можливості обмити їхтеплою водою з милом.
При одночасному зараженні (забрудненні)радіоактивними отруйними речовинами і бактеріальними засобами знешкоджуються впершу чергу ОР (СДОР). а потім бактеріальні засоби і радіоактивні речовини.
Повне санітарне опрацювання полягає вретельному обмиванні всього тіла теплою водою з милом. При цьому заміняєтьсяабо піддається спеціальному опрацюванню білизна, одяг, взуття. Санітарні обмивальніпункти влаштовуються на базі санітарних пропускників, душових павільйонів або внаметах безпосередньо на місцевості. У теплий час року повне санітарнеопрацювання можна проводити в незаражених проточних водоймах.
Дезактивація, дегазація, дезінфекція
У результаті дій (перебування) на зараженої(забрудненої) місцевості одяг, взуття. засоби захисту, зброя, техніка можутьбути заражені радіоактивними, що отруйними речовинами (СДОР) і бактеріальнимизасобами. Для їхнього знезаражування і запобігання поразки людей проводятьдезактивацію. дегазацію і дезінфекцію, що можуть бути частковими і повними.
Дезактивація — видалення радіоактивних речовиніз зараженої поверхні. Для дезактивації одягу, взуття і засобів захисту їх івитрушують, обмивають або протирають (прогумовані і шкіряні вироби) водянимрозчином миючих засобів або водою, одяг прають із застосуванням речовин, щодезактивують.
Часткова дезактивація техніки проводиться зметою зниження ступеня її зараженості. Повна дезактивація техніки міститься увидаленні радіоактивних речовин із усієї поверхні шляхом змивання їх розчинами,що дезактивують, водою з одночасним опрацюванням зараженої поверхні щітками.Вона проводиться на пунктах спеціальною опрацювання (ПуСО) формуваннями ЦО.
Для дезактивації застосовуються спеціальнірозчини, що дезактивують, водяні розчини пральних порошків і інших миючихзасобів, а також звичайна вода і розчинники (бензин, газ. дизельне паливо).
Дегазація — видалення або хімічна руйнація(знешкодження) отруйних речовин (СДОР). Дегазація одягу, взуття, засобівіндивідуального захисту здійснюється кип'ятінням, опрацюванням паро аміачноюсумішшю (у спеціальних пристроях), пранням і провітрюванням (природнадегазація).
При частковій дегазації техніки оброблюютьсятільки ті частини, з якими стикаються люди. Повна дегазація перебуває в повномузнешкодженні або видаленні ОР (СДОР) з усієї поверхні оброблюваного об'єкта.Вона також проводиться на ПуСО.
Для дегазації застосовують спеціальні розчини.Можна використовувати місцеві матеріали: промислові відходи лужного характеру,розчин аміаку, їдкий натр, розчинники (бензин, газ, дизельне паливо).
Дезінфекція — знищення бактеріальних засобів іхімічна руйнація токсинів. Дезінфекція одягу, взуття і засобів індивідуальногозахисту здійснюється опрацюванням їх пароповітряною сумішшю, кип'ятінням,замочуванням у дезинфікуючих розчинах (або протиранням ними), пранням.
Повна дезінфекція зброї, техніки проводитьсяна ПуСО такими ж способами, що і дегазація, але з використанням дезінфікуючихрозчинів: фенолу, крезолу, лізолу й ін.
Дії населення при пожежі.
Пожежа — неконтрольований процес горіння, щосупроводжується знищенням матеріальних цінностей і створює небезпеку для життялюдей.
Історія знає чимало пожеж-катастроф:
1335 р. — згоріли за свідченням новгородськоголітопису, “міста Москва, Вологда, Вітебськ і Юр'ев-Німецький”.
1917 р.2 травня — у вітряний день вогнемзнищені 40 кварталів Барнаула, 3120 сімейств залишилося без даху, більш 300чоловік загинуло.
1967 р.22 травня — пожежа в універмазі“Инновасьон” у Брюсселі відніс житія 350 чоловік. У 1972 р. подібна трагедіявідбулася в Осакє — загинуло 119 чоловік.
1977 р. — у нічному клубі “Беверлі Хілз” штатКентуккі, США в результаті пожежі загинуло 400 чоловік і 130 чоловік, булидоставлені в лікарні з важкими опіками.
10 лютою 1999 р. наприкінці робочого дня,виникла пожежа в Самарському обласному управлінні внутрішніх справ. Пожежавищої категорії складності, як думають, була викликана замиканням велектропроводці па другому поверсі і швидко охопила весь п'ятиповерховийбудинок. Відрізані вогнем віт виходу люди намагалися врятуватись на деревах, щоросли поруч або просто вистрибували у вікна. Екіпажі пожежних машин малисхідці, що досягали тільки 3 поверху. У пожежних не виявилося і брезентів, щобзм'якшити удар людей, що летять з висоти. Ловиш їх намагалися просі о рукамиабо за допомогою курток. Тому багато хто розбилися об асфальт…
На 5 поверсі розміщався криміналістичнийвідділ, у якому зберігалися легкозаймисті хімічні речовини. Це загострило і безтого трагічну ситуацію. Ревіння полум'я часом перекривали вибухи боєприпасів іспецзасобів, що знаходилися в УВС.
Пожежа віднесла 67 людських життів, 20 чоловікпропали без звістки…
Основними причинами виникнення пожеж ужитлових будинках є:
Порушення правил пожежної безпеки приексплуатації освітлювальних, побутових нагрівальних і інших електроприладів.
Необережне обертання з вогнем, киданнясірників, що горять, і недокурків застосування свіч, відігрівання відритимвогнем водопровідних труб, сушіння білизни над газовою плитою і т.д.
Порушення правил користування газовимиприладами (керогазом, примусом) і правил пожежної безпеки при користуваннігазовими приладами.
Пустощі дітей із вогнем (гра із сірниками,розведення багать. паління).
Пожежі виникають під дією стихійних силприроди, аварій на виробництві, але частіше усього через недбале обертаннялюдей із вогнем.
Основні правила пожежної безпеки напромислових підприємствах складаються із наступного:
Територію підприємств, виробничі і службовіпомешкання необхідно завжди містити в чистоті.
На кожному підприємстві повинні бути виділеніпожежобезпечні ділянки, куди видаляють виробничі відходи, сміття.
Протипожежні розриви між будинками іспорудженнями забороняється використовувати для збереження готової продукції,сировини або напівфабрикатів.
На пожежо і вибухонебезпечних ділянкахтериторії підприємства, у цехах категорично забороняється курити.
Па значних місцях необхідно вивіситипопереджуючі написи, правила пожежної безпеки.
Пожежі супроводжуються небезпечними ішкідливими явищами, що необхідно враховувати при проектуванні і будівництвіспоруджень.
Основні властивості пожежі:
Висока температура полум'я, що досягає внайбільш гарячій частині 1200-1400°С.
Передача тепла тепловипромінюванням,конвекцією. Наприклад, при пожежі в помешканні і закритими дверми біля 40°отепла передається за допомогою випромінювання полум'я на стіни, 5% — черезпрорізи назовні і 50-55% несеться конвективними потоками, також назовні черезверхню частішу вікон.
Наявність диму різко знижує видимістьусередині будинків і споруджень.
Наявність токсичних газів у димі (оксидвуглецю, оксид азоту, сірчистий газ, фосген) може привести до отруєння ісмерті.
Температура диму представляє велику небезпекудля людей. При температурі вдихуваного диму 60°С (при відсутності токсичнихречовин) може наступити смерть.
Перенесення вогню на суміжні будинки іспорудження іскрами, випромінюванням, конвекцією.
Можливість вибуху устаткування, апаратури іт.п.
Розвиток пожежі можна розділити умовно на Зфази:
У початковій фазі, що звичайно триває 5-30хв., температура підвищується повільно, збільшується до кінця фази. Повільнийрозвиток пожежі пояснюється тим. що приплив свіжого повітря утрудненій, тому щозакриті вікна і двері, багато тепла витрачається на прогрівання і підготуванняпальних матеріалів до запалення.
В другій фазі вогонь інтенсивно поширюється звисокою швидкістю приросту температури.
У третій фазі в міру вигоряння вмістутемпература в помешканні починає падати. Швидкість поширення вогню на поверхніацетону, спирту — 20 м/хв. на деревині – 3 м/хв… На текстильному матеріалі — 0,5 м/хв.
Пожежні називають 2 основній методіпожежогасіння — активна і пасивна локалізація пожежі.
Активна локалізація пожежі — застосовуєтьсяпри сприятливій пожежній обстановці, наявності достатньої кількості сил Ізасобів, рясних джерелах води і невеликої площі пожежі.
Активна локалізація пожежі полягає в широкомувикористанні і сполученні в річних комбінаціях наступних 4-х способівпожежогасіння:
Вплив на поверхню матеріалів засобів, щогасять вогонь. (вода, піна, рідніші склади).
Створення в зонах горіння інертного середовища(водяна пара, вуглекислий газ, азот дрібно розпилена вода).
Використання речовин, що гальмують реакціюгоріння (бромистий етил, фреон і ін).
Утворення між зоною горіння і пальнихматеріалів або повітрям ізолюючого шару з засобів, що гасять вогонь, (сипучіматеріали).
Пасивна локалізація пожежі — перегородженняшляху поширення вогню застосовується при обмеженій кількості сил і засобівпожежогасіння, великої площі горіння. нестачі джерела води і при погрозіпереростання окремих пожеж у суцільну. При цьому передбачається вплив речовин,що гасять вогонь, на суміжні будинки, що не горять, і широке використаннязасобів створення протипожежних розривів або смуг (шириною до 50 м, розбираючибудівлі й ліквідуючи легко займисті матеріали. використовуючи бульдозери,трактори і іншу техніку).
Небезпеку для людей при пожежі представляютьвисока температура повітря, задимленість, концентрація окису вуглецю й іншихшкідливих продуктів, а також можливе завалення конструкцій будинків,споруджень.
Якщо видимість у зоні задимлення стає менше 10м. входити в цю зону небезпечно. Задимлення і висока температура особливо небезпечнів підвалах і на верхніх поверхах будинків.
Особливу небезпеку представляють масові пожежів лісі. Велика протяжність лісових масивів, їхня висока уразливість для вогню,достаток пальних матеріалів, газообмін у лісі приводять до того, що лісова пожежаперетворюється в спустошливе бідування.
Лісові пожежі по виду поділяться на низові,верхові і грунтові, по інтенсивності горіння — на слабкі, середні і сильні, похарактеру горіння — на стійкі і швидкі.
Гасіння низових пожеж, коли горить надгрунтованийшар. трава, трусок, може робитися підручними засобами шляхом захлестуваннявогню гілками, мішковиною. закидування вогню землею.
Верхові пожежі, коли вогонь поширюється черезвершини дерев, гасять шляхом пристрою загороджувальних смуг на шляху поширеннявогню або пуском зустрічного вогню від якогось рубежу (ріки, просічи, дороги іт.д.).
Для припинення підземної (торф'яної) пожежівідриваються канави глибиною до мінерального шару або ґрунтових вод. Виходити ззони лісової пожежі потрібно в навітряну сторону, використовуючи відкритіпростори (галявини, просічи, ріки, а також ділянки листяного лісу).
Правила поводження і дії в умовах пожежі:
— Якщо для порятунку людей потрібно пройтичерез помешкання, що горить, необхідно накриватися з головою мокрою ковдрою,шматком щільної тканини або пальто (плащем).
— Двері в задимлене помешкання потрібновідчиняти обережно, інакше швидкий приплив свіжого повітря викликає спалахполум'я.
— Через сильно задимлене помешкання кращерухатися повзком або пригнувшись.
— Шукаючи постраждалих. окликнути їх. маленькідіти від страху ховаються в шафу, під ліжко, забиваються в кут і т.п.
— Евакуюючи постраждалого з будинку, щогорить, накрити його яким-небудь покривалом (краще мокрим).
— Якщо займеться одяг, не бігти — це більшероздує полум'я, краще лягти на землю і, перекочуючись, збити полум'я.
— Побачивши людину, на якій зайнявся одяг,накинути на неї покривало (пальто і т.п.), щільно притиснути, при цьомуобмежується доступ повітря і швидше припиниться горіння.
— При гасінні пожежі використовувативогнегасники, воду, пісок, землю, покривала і т.д. Речовини, що гасять вогонь,спочатку подаються в місця найбільше інтенсивного горіння, при цьому не наполум'я, а безпосередньо на поверхню, що горить.
— Якщо горить вертикальна поверхня, водупотрібно подавати у верхню частину.
— Гасити пожежу в задимленому помешканні требарозпиленим струменем, тому що він сприяє осадженню диму і зниженню температури.
— Пальні рідини найкраще гаситипінообразуючими складами, шляхом засипання піском або землею, а також накриттямневеликих ділянок (вогнищ) важким покривалом, одягом і т.п.
— Домашні речі й одяг варто гасити водою, зякої емності або за допомогою пожежного крана, а взимку можна викинути навулицю і гасити снігом.
— Невеликі загоряння в будинку можна загасити,якщо щільно накрити вогонь покривалом (краще мокрим).
— Гасіння ізоляції електропроводів(електроприладів), що знаходяться під напругою, здійснювати тільки післяпопереднього знеструмлення їх.
— Твердо знати порядок надання першої допомогипри опіках.
ВИСНОВОК
Надзвичайні ситуації в Україні виникають у 5-8разів частіше, ніж в інших промислово розвинутих країнах світу, у результатічого щорічно гине біля 1% населення. Половина аварій, катастроф. нещасливихвипадків зв'язані з незадовільними знаннями людьми прийомів і способів дій унадзвичайних ситуаціях. Цей наслідок серйозних нестач у навчанні, як унавчальних закладах, так і у процесі службової діяльності. Вивчення предмету“Безпека життєдіяльності” с важливим кроком у розширенні світогляди майбутніхюристів, співробітників ОВС про безпеку людини. його захист в процесіслужбового і повсякденного життя в умовах надзвичайних ситуацій.
Процес вивчення перебуває з практичних занять,що проходять відповідно до законодавства України й інших діючих нормативнихдокументів.
Предмет грунтується на знаннях психології,фізіології людини, екології, охорони праці, цивільної оборони, основ першоїмедичної допомоги.
Кожній людині необхідні елементарні знання побезпеці життєдіяльності і завжди пам'ятати золоті правила безпеки життя:
· Передбачати небезпеку.
· По можливості уникати її.
· При необхідності — діяти
ЛІТЕРАТУРА:
1. ГастюшннА.В. Шубіна С.И. “Азбука виживання”. — М.: Знання, 1996
2. ДевісЧи. “ Природні катастрофи”. — Смоленськ, 1996
3. КраммерЮ.Ю. “Аварийніе работы в очагах поражения”. — М.: Энергоатомиздат,
1990
4. КозловВ.Ф. “Довідник по радіаційній безпеці”. — М: Енергоатоміздат, 1991
5. КрикуновГ.Н., Беликов А.С., Залунин В.Ф. “Безопасность жизнедеятельности”
Днепропетровск:Порош. 1992
6. КостровА.М. “Гражданская оборона”. — М.: Просвещение, 1991
7. ЛапінВ.М. “Безпека життєдіяльності людини”. — Львів. 1998
8. МокровБ.А. “Карантинные инфекции”. — М.: Медицина, 1989
9.Пономарьов В.1. “Енциклопедія безпеки”. Донецьк, Сталкер, 1997
10. СтеблюкМ.И. “Цивільна оборона”. — К. Врожай, 1994.