МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ
Бердичівський політехнічний коледж
Контрольна робота
з дисципліни “Основи охорони праці”
(шифр 8211)
Виконав:
студент групиПзс-604
ГОРПИНИЧ
ОлександрОлександрович
Перевірив:
викладач
ТАРАСЮК ВалерійВасильович
м. Бердичів
2008 р.
Зміст
1. Надати характеристику технічному опосвідченнювантажо-під'ємнихмашин
2. Вплив робочого освітлення на безпечність іпродуктивність праці
3. Види і системи освітлення
Список використаної літератури
1. Надати характеристику технічному посвідченнювантажо-під'ємних машин
Усі підіймально-транспортні машини взалежності від свого призначення можна поділити на дві групи
транспортувальні;
вантажопідіймальні машини.
До транспортувальних машин можна віднестиелеватори, конвеєри та інше.
Вантажопідіймальні машини можна класифікуватияк підіймачі та крани.
Серед підіймачів найбільш поширені — ліфти,електро та автонавантажувачі.
Серед вантажопідіймальних кранів широковикористовуються:
баштові крани;
козлові крани;
мостові крани;
кран-балки
електроталі.
Аналіз травматизму при експлуатаціїпідіймально-транспортних машин в різних галузях промисловості показує, щобільшість нещасних випадків, а серед них — з важким наслідком, — припадає нароботи при виконанні котрих використовуються вантажопідіймальні машини.
Робоча зона вантажопідіймальних машин є небезпечноюзоною. Вона є джерелом виробничої небезпеки для обслуговуючого персоналу тасторонніх осіб, котрі можуть опинитися тут. Робота біля вантажопідіймальних татранспортних машин є джерелом підвищеної небезпеки, тому що виконувати роботиза допомогою цих машин можна лише знаходячись в середині зони їхньої дії.
Небезпеки, з котрими стикаються люди,пов’язані переважно з ненавмисним контактом з рухомими частинами обладнання таможливими ударами від предметів, що подають, а також при висипанні частинивантажу і з падінням самого обладнання. Це стосується і самохідного обладнання,котре нерідко переміщується з великою швидкістю. В цьому випадку додаєтьсянаїзд та удар при зіткненні.
Особливістю підіймально-транспортних машин єпереміщення цих машин та вантажів, котрі ними переміщуються. Конструкціяпідіймально-транспортних машин містить велику кількість рухомих частин. Цезумовлює їх потенційну травмонебезпечність.
Під час роботи вантажопідіймальних краніввелика імовірність динамічного впливу на елементи будівельних конструкцій. Внаслідокобриву канатів та ланцюгів, за котрі підіймається вантаж, можливі важкінаслідки: руйнування крана при перевантажені або втраті стійкості, «набігання»вантажу на елементи конструкції крана або його зісковзування з вантажо-захоплювальногопристрою.
До вантажопідіймальних кранів ставлятьсяпідвищені вимоги щодо міцності та надійності їх кінематичних ланок, а також їхстійкості. Оскільки керування більшістю кранів здійснюється з кабін,розташованих на них, та необхідно дотримуватись вимог щодо профілактикитравматизму і загорань під час їх експлуатації. Актуальною є проблемазабезпечення відповідних умов праці, зокрема оптимальних або допустимих абодопустимих значень параметрів мікроклімату, чистоти повітря робочої зони,освітлення, зниження вібрацій та шуму.
Вантажопідіймальні крани повинні бутиобладнані наступними запобіжними пристроями:
сигналізацією;
кінцевими вимикачами для автоматичної зупинкимеханізмів пересування крану;
обмежувачем вантажопідйомності;
обмежувачем та вказівником висоти підійманнястріли;
обмежувачем висоти підіймання гака;
обмежувачем повороту башти;
обмежувачем пересування крана;
протиугінними пристроями;
показником нахилу (нахиломір);
анемометрами;
звуковим сигналізатором небезпеки наближеннядо ЛЕП.2. Вплив робочого освітлення набезпечність і продуктивність праці
Робоче освітлення призначене для забезпеченнявиробничого процесу, переміщення людей, руху транспорту і є обов‘язковим длявсіх виробничих приміщень.
Найменша освітленість робочих поверхонь увиробничих приміщеннях регламентується СНиП П-4-79 і визначається, в основному,характеристикою зорової роботи. Норми носять міжгалузевий характер. На їхоснові, як правило, розробляють норми для окремих галузей промисловості.
В СНиП Н-4-79 вісім розрядів зорової роботи,із яких перших шість характеризуються розмірами об'єкту розпізнавання. Для І-Vрозрядів, які окрім того мають ще і по чотири підрозряди (а, б, в, г),нормовані значення залежать — не тільки від найменшого розміру об'єктарозпізнавання, але і від контрасту об'єкта з фоном та характеристики фону. Найбільшанормована освітленість складає 5000 лк (розряд Іа), а найменша — ЗО лк (розрядУІІІв).
Серед факторів зовнішнього середовища, щовпливають на організм людини в процесі праці, світло займає одне з перших місць.Адже відомо, що майже 90%. всієї інформації про довкілля людина одержує черезоргани зору. Під час здійснення будь-якої трудової діяльності втомлюваністьочей, в основному, залежить від напруженості процесів, що супроводжують зоровесприйняття. До таких процесів відносяться адаптація, акомодація та конвергенція.
Адаптація — пристосування ока до зміни умовосвітлення (рівня освітленості).
Акомодація — пристосування ока до зрозумілогобачення предметів, що знаходяться від нього на неоднаковій відстані за рахунок
зміни кривизни кришталика.
Конвергенція-здатність ока при розгляданніблизьких предметів займати положення, при якому зорові осі обох очейперетинаються на предметі.
Освітлення відіграє важливу роль у життілюдини. Біля 90% інформації сприймається через зоровий канал, тому правильновиконане раціональне освітлення має важливе значення для виконання всіх видівробіт. Світло є не тільки важливою умовою роботи зорового аналізатора, але йбіологічним фактором розвитку організму людини в цілому Для людини день і ніч,світло і темрява визначають біологічний ритм — бадьорість та сон. Отже,недостатня освітленість або її надмірна кількість знижують рівень збудженостіцентральної нервової системи і, природньо, активність усіх життєвих процесів. Раціональнеосвітлення є важливим фактором загальної культури виробництва. Неможливозабезпечити чистоту та порядок у приміщені, в якому напівтемрява, світильникибрудні або в занедбаному стані.
Стан освітлення виробничих приміщень відіграєважливу роль і для попередження виробничого травматизму. Багато невгаснихвипадків на виробницві стається через погане освітлення. Втрати від цьогостановлять досить значні суми, а, головне, людина може загинути або статиінвалідом. Раціональне освітлення повинно відповідати таким умовам: бутидостатнім (відповідним нормі); рівномірним; не утворювати тіней на робочійповерхні; не засліплювати працюючого; напрямок світлового потоку повиненвідповідати зручному виконанню роботи. Це сприяє підтримці високого рівняпрацездатності, зберігає здоров'я людини та зменшує травматизм.
За своєю природою світло — це видимевипромінювання електромагнітних хвиль довжиною від 380 до 780 нм (1 нм дорівнює10~9 м). Видиме світло (біле) є складовою цілого ряду кольорів, які залежатьвід довжини електромагнітних хвиль: фіолетовий 380...450 нм; синій 450...510 нм;зелений 510...575 нм; жовтий 575...620 нм; червоний 620...750 нм. Випромінюваннявище 780 нм називають інфрачервоним, нижче 380 нм — ультрафіолетовим.
Залежно від джерела світла виробничеосвітлення може бути трьох видів:
1. Природне — це пряме або відбите світлосонця (небосхилу), що освітлює приміщення через світлові прорізи в зовнішніхогороджувальних конструкціях.
2. Штучне — здійснюється штучними джереламисвітла (лампами розжарювання або газорозрядними) і призначене для освітленняприміщень у темні години доби, або таких приміщень, які не мають природногоосвітлення.
3. Сполучене (суміщене) — одночасне поєднанняприродного і штучного освітлення.3. Видиі системи освітлення
Освітлення виробничих приміщень може бутиприродним, штучним і суміщеним. Освітлення називається суміщеним, коли всвітлий час доби недостатнє за нормами природне освітлення доповнюють штучним.
Природне освітлення має велике гігієнічнезначення, яке полягає в сильній тонізуючій дії на організм людини.
Тривала відсутність природного (сонячного) світлагнітючого діє на психіку людини, сприяє розвитку почуття тривоги, знижуєінтенсивність обміну речовин в організмі, послаблює реактивність організму,сприяє розвиткові короткозорості та втомлюваності. Тому санітарні нормипередбачають обов’язкове природне освітлення усіх виробничих, адміністративних,підсобних і побутових приміщень, без якого можна обійтись тільки у винятковихвипадках. Наприклад, у приміщеннях, де обслуговуючий персонал виробничимпроцесом (на складах, які розміщуються в підвалах тощо). У цих випадкахвлаштовують електричне освітлення.
Природне освітлення може бути боковим — крізьсвітлові прорізи в зовнішніх стінах; верхнім — крізь світлові ліхтарі впокрівлях, а також прорізи в місцях перепадів висот суміжних прильотів будівлі;комбінованим — крізь прорізи для бокового і верхнього освітлення.
Для створення раціонального освітленнянеобхідно нормувати рівень освітленості на робочих поверхнях. Однак такенормування природного світла викликало б великі труднощі, тому що освітленістьколивається в дуже широких межах і залежить від пори року, дня, хмарності,відбиваючих властивостей поверхні землі (сніг, трав’яний покрив, асфальт тощо).
Штучне освітлення виробничих ділянок ібудівель може бути загальним, місцевим і комбінованим.
Загальне освітлення установлюють для створеннянеобхідної освітленості по всьому виробничому приміщенню. Воно може бути якрівномірним (при симетричному розташуванні світильників), так і підсиленим наокремих ділянках виробничого приміщення за рахунок їхнього локалізованогорозташування. Загальне освітлення застосовують у помешканнях, де за умовамироботи потрібна освітленість не більш 50 лк і де застосування місцевогоосвітлення пов’язане з технічними труднощами.
Місцеве освітлення поділяють на стаціонарне іпереносне. Використання тільки місцевого освітлення в умовах промисловихпідприємств не допускається внаслідок того, що велика різниця в освітленостіробочих місць і оточуючого їх простору створює передумови до виникненнянещасних випадків і зниження продуктивності праці. Переносне місцеве освітленнядозволяється тільки під час виконання разових і періодичних робіт.
Комбіноване освітлення застосовують длястворення високих рівнів освітленості на робочих поверхнях завдяки одночасномувикористанню системи загального і місцевого освітлення. Норми освітленості вексплуатаційних підприємствах цивільної авіації.
безпосередньо на робочих місцях. Застосуваннялише місцевоп освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробничоготравматизму та професійних захворювань. За функціональним призначенням штучнеосвітлення поділяєтьс! на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне, чергове. Робочеосвітлення призначене для забезпечення виробничого процесу, переміщення людей,руху транспорту і є обов'язковим для всіх виробничих приміщень.
Аварійне освітлення використовується дляпродовження роботи у випадках, коли раптове відключення робочого освітлення, тапов'язане з ним порушення нормального обслуговування обладнання може викликативибух, пожежу, отруєння людей, порушення технологічного! процесу. Мінімальнаосвітленість робочих поверхонь при аварійному; освітленні повинна складати 5%від нормованої освітленості робочого1 освітлення, але не менше 2 лк.
Евакуаційне освітлення призначене длязабезпечення евакуації людей з приміщень при аварійному відключенні робочогоосвітлення. Його необхідно влаштовувати в місцях, небезпечних для проходу людей;
в приміщеннях допоміжних будівель, де можутьодночасно знаходитись більше 100 чоловік; в проходах; на сходових клітках, увиробничих приміщеннях, в яких працює більше 50 чоловік. Мінімальнаосвітленість на підлозі основних проходів та на сходах при евакуаційномуосвітленні повинна бути не менше 0,5 лк, а на відкритих майданчиках — не менше0,2 лк.
Охоронне освітлення влаштовується вздовж межтериторії, яка охороняється в нічний час спеціальним персоналом. Найменшаосвітленість повинна бути 0,5 лк на рівні землі.
Чергове освітлення передбачається у неробочийчас, при цьому, як правило, використовують частину світильників інших видівштучного освітлення.
Природне освітлення має важливефізіолого-гігієнічне значення для працюючих. Воно сприятливо впливає на организору, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин та покращуєрозвиток.
Список використаної літератури
1. Джигерей В. Безпека життєдіяльності. — К., 2000.
2. Желібо Є. П, Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. — К.,2002.
3. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності. — Суми, 2000.
4. Бедрій Я.І., Геврик Є.О., Кіт І.Я., Мурін О.С., Єнкало В.М. Охоронапраці. — Л., 2000.
5. Гончарова Г.С. Охорона праці. — Х., 1994.