Вступ
Актуальність теми дослідження дуже висока і полягає вторгівлі іноземної валюти, в проблемах та перспективах розвитку. Ціллю даноїроботи, є вивчення міжбанківсьго ринку України.
Об'єктом є – діяльність комерційного банку ВАТ«Райффайзен Банк Аваль» в галузі валютних операцій.
Предметом є – операції з торгівлі іноземною валютою наміжбанківському ринку України.
У теоретичній частині даної роботи буде розглянутоструктуру міжбанківсько ринку, та умови торгівлі на ньому.
У практичній частині буде розглянуто приклад з досвідубанку. Для розв’язання задачі буде застосовано інформацію, яка йдеться втеоретичній частині, як щодо законодавчих нормативів так і до нормативівобліку.
У третій частині подаються проблеми та шляхивдосконалення міжбанківського ринку України.
Торгівля іноземною валютою на території України резидентамиздійснюється через уповноважені банки виключно на міжбанківському валютному ринкуУкраїни. Структура міжбанківського валютного ринку, а також порядок і умовиторгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку визначаються НБУ.Отже, відповідно до чинного законодавства України міжбанківський валютний ринокє єдиним джерелом придбання іноземної валюти для всіх резидентів України. Оскількиоргани державної влади є резидентами України і чинне законодавство України непередбачає будь-якого альтернативного порядку придбання ними іноземної валюти, токупівля державними органами іноземної валюти може здійснюватися виключно на міжбанківськомувалютному ринку відповідно до встановлених НБУ правил незалежно від характеруоперацій, для виконання яких призначається придбана іноземна валюта (виконання зобов'язаньв іноземній валюті від імені і за рахунок держави чи виконання власних зобов'язаньдержавних органів). Банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію НБУ,від свого імені купують іноземну валюту на міжбанківському валютному ринкуУкраїни за дорученням і за рахунок резидентів, до яких, зокрема, відносяться йоргани державної влади. Було визначено вичерпний перелік суб'єктів, що мають виключнеправо здійснювати від власного імені операції на міжбанківському валютному ринкуУкраїни: НБУ, уповноважені банки і уповноважені фінансові установи, що отрималиліцензію НБУ на здійснення валютних операцій. Суб'єкти міжбанківськоговалютного ринку України купують іноземну валюту як для власних потреб, так і задорученням клієнтів (резидентів і нерезидентів) з метою перерахування іноземноївалюти за межі України, якщо це не суперечить чинному законодавству України.При цьому коло клієнтів, за дорученням яких може здійснюватися купівля іноземноївалюти на міжбанківському валютному ринку, будь-яким чином не обмежується. Такимчином, будь-яка особа — клієнт уповноваженого банку чи уповноваженої фінансовоїустанови, включаючи органи державної влади, має право дати доручення такомууповноваженому банку чи уповноваженій фінансовій установі на купівлю іноземноївалюти на міжбанківському валютному ринку України в порядку, встановленому в Правилахздійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України, за умови, щопридбання іноземної валюти та її переказ за кордон не суперечать чинномузаконодавству України. Враховуючи зазначене, купівля іноземної валюти, необхідноїдля виконання органами державної влади своїх повноважень, може бути здійснена нимивиключно на міжбанківському валютному ринку України через уповноважені банки чиуповноважені фінансові установи з дотриманням усіх вимог, встановлених Правиламиздійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України.
1. Теоретичні основи операцій зторгівлі на міжбанківському валютному ринку
1.1 Структура міжбанківського ринку
Міжбанківський валютний ринок України — це сукупністьвідносин у сфері торгівлі іноземною валютою в Україні між суб'єктами ринку, міжсуб'єктами ринку та їх клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами), а такожміж суб'єктами ринку і Національним банком [4].
Міжбанківський валютний ринок України — позабіржовийвалютний ринок, де відбувається купівля-продаж іноземної валюти з урахуваннямпопиту й пропозиції між банками [7]. Структуруміжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземноювалютою на міжбанківському валютному ринку визначає Національний банк України(НБУ).
Порядок організації торгівлііноземною валютою в Україні регламентований законодавчими актами, що надають правоуповноваженим банкам, які одержали ліцензію Нацбанку виконувати такі операції:
а) від свого імені купувати іпродавати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученнямі за кошти резидентів та нерезидентів;
б) від свого імені і завласні кошти купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб — резидентів інерезидентів, а також продавати її фізичним особам — резидентам.
Резиденти і нерезиденти — цефізичні особи, які мають право продавати іноземну валюту уповноваженим банкамта іншим кредитно-фінансовим установам, що одержали ліцензію Нацбанку України,або за їх посередництвом іншим фізичним особам -резидентам (Декрет КабінетуМіністрів України «Про систему валютного регулювання і валютногоконтролю» від 19.02.1993 р. зі змінами і доповненнями).[5]
Реалізація угод купівлі – продажуна міжбанківському валютному ринку опосередковується через валютний курс, тобтоціну, за якою можна купити або продати валюту однієї країни, що виражена увалюті іншої країни.
Згідно з чиннимзаконодавством України:
1. Для здійснення валютнихоперацій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені увалюті України, курси валютних цінностей в іноземних валютах, а також урозрахункових (клірингових) одиницях. Зазначені курси встановлюютьсяНаціональним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України .
2. Національний банк Україниможе встановлювати граничні розміри маржі за операціями на міжбанківськомувалютному ринку України уповноважених банків та інших кредитно-фінансовихустанов, що одержали ліцензію Національного банку України, за виняткомоперацій, пов'язаних зі строковими (ф'ючерсними) угодами.
Валютні біржі діють у рядікраїн Західної Європи і здійснюють торгівлю валютою у значних обсягах. Курсивалют встановлюють маклери бірж за участю представників державних органів івикористовують на даній біржі саме цей рівень для розрахунку з клієнтами.
У США, Великобританії,Швейцарії інститут валютних бірж відсутній, оскільки у цих країнах знаходятьсянайбільші банки світу. Тут формується середній курс, який базується навстановленні курсів продавця і покупця. Характерно, що при обміні банкамиіноземних валют комісійні не відраховуються, а прибуток формується за рахунокрізниці курсів продавця і покупця.
Валютні біржі, беручи доуваги їх специфіку та роль на сучасному етапі, є найбільш контрольованими збоку держави, особливо на етапі становлення ринкових відносин.
Світовий досвід показує, що вмайбутньому торгівля валютою не буде відокремленою від торгівлі ціннимипаперами.
Надання підприємствам ікомерційним банкам права проведення валютних операцій і міжнародних розрахунківсприяло створенню внутрішнього міжбанківського валютного ринку. Тому у 1991 р.Держбанк СРСР (пізніше Нацбанк України) утворив структурний підрозділ — Центрпроведення міжбанківських валютних операцій (валютну біржу). У 1992 р. інтересиподальшого розвитку внутрішнього ринку, а також розпад СРСР сприяли зміністатуту валютної біржі. З підрозділу Національного банку України вонаперетворилася, згідно з Постановою Правління НБУ №50 від 08.07.1993р, взагальнонаціональну форму організації міжбанківського валютногоринку-Українську міжбанківську валютну біржу (УМВБ).
УМВБ має статус акціонерноготовариства закритого типу. Акціонерами біржі є виключно юридичні особи (40українських банків). УМВБ має статутний фонд, сформований за рахунок власнихкоштів акціонерів у грошовій формі. Загальний розмір статутного фонду дорівнює3 000 000 (три мільйони) гривень. Статутний фонд розподіляється на сорокпростих іменних акцій. Відповідно, кожна проста іменна акція має номінальнувартість в 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) гривень, а кожен акціонер УМВБ володієоднією акцією.
УМВБ є організацією, яка:
1) створена без метиотримання прибутку;
2) спрямовує свою діяльністьна організаційне оформлення постійно діючого, централізованого ринку, в межахякого здійснюється укладання угод купівлі-продажу валютних цінностей, зокремабанківських металів, цінних паперів та їх похідних, а також інших фінансовихінструментів та біржових активів, торгівля якими може здійснюватися на УМВБзгідно вимог чинного законодавства;
3) зосереджує попит тапропозицію валютних цінностей, банківських металів, цінних паперів та їхпохідних, а також інших фінансових інструментів та біржових активів, сприяєформуванню їх біржового курсу;
4) організовує та забезпечуєздійснення розрахунків та надання клірингового та депозитарного обслуговуванняугод і контрактів, укладених на торговельних майданчиках УМВБ.
Завдання УМВБ полягає устворенні належних умов, включаючи прозорість, відкритість та доступністьінформації, для забезпечення рівних умов у здійсненні біржової торгівлі всімучасникам валютного, фондового та інших сегментів фінансового та товарнихринків, для нормальної і регулярної роботи цивілізованого міжбанківськоговалютного ринку, а при появі відповідних передумов — розвинути різніінструменти валютної торгівлі (опціони, строкові угоди, сучасні методистрахування валютних ризиків).
Основні функції УМВБполягаються в:
* акумулюванні попиту іпропозиції на валютні ресурси;
* встановленні єдиногоринкового курсу гривні безготівкових операцій банків;
* забезпеченні додатковихгарантій при здійсненні валютних операцій;
* організації торгів іукладенні угод з купівлі і продажу іноземної валюти з учасниками торгів;
* організації і проведеннірозрахунків в іноземній валюті та в гривні;
* визначенні поточного курсуіноземних валют до гривні;
* зборі й аналізі інформаціїпро процеси, що відбуваються на валютному ринку.
Члени (акціонери) валютноїбіржі мають право:
* брати участь в роботіорганів управління та внутрішнього контролю УМВБ згідно чинного законодавстваУкраїни та статуту;
* негайно після запитуотримувати від УМВБ будь-яку інформацію стосовно діяльності та спрямуваннянерозподіленого прибутку УМВБ;
* користуватися послугамиУМВБ на договірній основі на умовах, що не є гіршими від тих, що пропонуютьсятретім особам;
* першочергово отримуватипропозицію від біржі на придбання додатково випущених акцій;
* отримувати пільги щодосплати послуг, які надаються акціонерам від біржі та визначаються БіржовимКомітетом;
* у випадку ліквідації УМВБ,отримати частину майна біржі пропорційно кількості належних їм акцій.
Кожен з акціонерівзобов'язаний виконувати свої обов'язки згідно Статуту у відповідності з чиннимзаконодавством та вживати максимальних зусиль для сприяння біржі в тому, щоб їїдіяльність відповідала вимогам законодавства України.
Українська міжбанківськавалютна біржа має такі органи управління та внутрішнього контролю:
* загальні збори акціонерів;
* біржовий комітет(спостережна рада);
* раду директорів;
* арбітражний комітет таревізійну комісію.
Загальні збори акціонерів євищим органом УМВБ. Кожен акціонер, незалежно від кількості акцій, має правобрати участь у Загальних зборах особисто, або через представника. Брати участьу Загальних зборах акціонерів з правом дорадчого голосу можуть також і члениРади директорів, які не є акціонерами, а також Національний банк України,Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України та міністерства івідомства, через своїх представників, визначених персонально за поданнямкерівництва зазначених установ. Загальні збори акціонерів визначаютьсяправомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно достатуту більш як 60% голосів (акцій).
Біржовий комітет створюєтьсяз числа представників акціонерів. Він представляє інтереси акціонерів у перервіміж проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутомбіржі. Біржовий комітет здійснює контроль та регулює діяльність Радидиректорів. Комітет складається з не менш ніж 5 осіб, призначених на п'ятирічнийтермін Загальними зборами.
Члени комітету можуть бутипереобраними на свою посаду необмежену кількість разів. Жоден член Біржовогокомітету не може одночасно бути членом Ради директорів та/або Ревізійноїкомісії, а також Арбітражного комітету. Голова Біржового комітету зарекомендацією НБУ обирається Біржовим комітетом на певний строк, але не менший,ніж до проведення наступних Загальних зборів акціонерів.
Засідання Біржового комітетупроводяться не рідше одного разу на два місяці. Засідання вважаютьсяправомочними, якщо в них беруть участь 2/3 від загальної кількості членівБіржового комітету, за умови, однак, що серед них є присутнім голова Біржовогокомітету, або його заступник.
Рада директорів є виконавчиморганом і приймає рішення по всіх питаннях щодо діяльності біржі, які невходять до компетенції загальних зборів та Біржового комітету.[15, С. 15 — 19]
Рада підзвітна Загальнимзборам і Біржовому комітету та організовує виконання їх рішень. КерівництвоРадою здійснює голова Ради директорів, який затверджується на посаду Біржовимкомітетом. Голова Ради без довіреності здійснює представництво інтересів УМВБперед усіма органами державної влади, організаціями, юридичними особами тагромадянами з усіх питань, пов'язаних з діяльністю біржі в Україні та закордоном.
З метою контролю зафінансовою та господарською діяльністю УМВБ Загальні збори акціонерів створюютьРевізійну комісію, яка обирається з числа акціонерів. Ревізійна комісіяскладається з трьох членів, призначених Загальними зборами на термін 2 роки.Члени Біржового комітету, Ради директорів, Арбітражного комітету, голова тасекретар Загальних зборів не можуть бути членами Ревізійної комісії.
Ревізійна комісія звітує зарезультатами своїх перевірок Біржовому комітету та Загальним зборам відповіднодо чинного законодавства. Загальні збори акціонерів не мають правазатверджувати щорічні звіти та баланси біржі без висновків Ревізійної комісії.
Крім Ревізійної комісії, длястворення відповідного внутрішнього аудиторського контролю та з метоюдотримання чинного законодавства України УМВБ створює відділ внутрішньогоаудиту.
Вирішення всіх спорів зприводу: надання послуг УМВБ, укладання та/або виконання угод на біржі, щовиникають між акціонерами, а також між ними та біржею, здійснюється Арбітражнимкомітетом. Арбітражний комітет діє згідно з Положенням про Арбітражний комітет.Персональний склад Арбітражного комітету та Положення про Арбітражний комітетзатверджується Загальними зборами акціонерів.
Контроль за діяльністю УМВБ зметою забезпечення дотримання нею чинного законодавства України та відповіднихнормативних актів здійснюють Нацбанк України, Державна комісія з цінних паперівта Фондового ринку. Крім цього, перевірки фінансової діяльності УМВБздійснюються представниками державних податкових адміністрацій та іншимиорганами державної влади, як це передбачено чинним законодавством України.[ 13,С. 9 – 15 ]
1.2 Умови торгівлі іноземнойвалюти на міжбанківському ринку України
Торгівля іноземною валютою на території Українирезидентами і нерезидентами — юридичними особами здійснюється черезуповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, які одержали ліцензіюНБУ на торгівлю іноземною валютою.
Здійснювати операції на міжбанківськомувалютному ринку України можуть тільки суб’єкти цього ринку, до якихналежать:
· Національнийбанк України;
· уповноваженібанки — комерційні банки України, які мають ліцензію НБУ на здійснення операційз валютними цінностями;
· іншіфінансово-кредитні установи-резиденти (страхові, інвестиційні, дилерські таінші компанії), які мають ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій;
· юридичніособи, які уклали з уповноваженими банками агентські угоди на відкриття пунктівобміну іноземних валют;
· кредитно-фінансовіустанови-нерезиденти (у тому числі іноземні банки), які одержали індивідуальнийдозвіл НБУ.
Крім того, до структури міжбанківського валютногоринку входять також валютні біржі, валютні відділення товарних і фондових бірж,які мають відповідний дозвіл на торгівлю іноземною валютою. [ 6, С. 13 – 18 ]
Усі надходження на користь резидентів в іноземнійвалюті з червня 1997 р. не підлягали обов’язковому продажу на міжбанківськомувалютному ринку України. Однак з вересня 1998 р. знову введено обов’язковий50-відсотковий продаж валютної виручки експортерів .
Уповноважені банки зобов’язані викуповувати цюіноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученнями(заявками клієнтів на продаж валюти) і за рахунок резидентів з метоюзабезпечення виконання зобов’язань резидентів.
Не підлягають обов’язковому 50-відсотковому продажутакі надходження на валютні рахунки резидентів:
· кошти,придбані на міжбанківському ринку України й УМВБ, протягом п’яти днів з часу їхпридбання;
· надходженняна адресу фізичних осіб, за винятком коштів від ведення підприємницькоїдіяльності;
· коштибанків та інших фінансово-кредитних установ, які мають генеральні валютніліцензії;
· кошти відреалізації продукції власного виробництва, на основі сертифіката МінекономікиУкраїни;
· кошти, щонадійшли на адресу посередника, — на основі розподілу ним валюти на власну йту, що підлягає переказуванню власнику товарно-матеріальних цінностей;
· кошти,отримані від приватизації державного майна.
Після зарахування суми валюти, яка надійшла, банкповинен не пізніше наступного дня сповістити про це власника рахунку. Протягомп’яти банківських днів обов’язковий продаж здійснюється за дорученнями клієнтауповноваженому банку. Якщо протягом указаного терміну доручення не надійшло, тона шостий робочий день обов’язковий 50-відсотковий продаж здійснюєтьсяуповноваженим банком у примусовому порядку. Уповноважений банк також самостійнопротягом п’яти банківських днів здійснює продаж тих валютних надходжень наадресу резидента, які згідно з нормативними документами НБУ підлягають продажув повному обсязі на міжбанківському валютному ринку України, а саме:
· валюти,отриманої резидентом на території України без індивідуальної ліцензії НБУ навикористання готівкової ВКВ як засобу платежу на території України;
· валюти,купленої на міжбанківському валютному ринку України, для виконання зобов’язаньу цій валюті перед нерезидентом, у разі, коли ці кошти повернулися назад віднерезидента.
Гривні, одержані від продажу валюти, мають бутизараховані на розрахунковий рахунок клієнта протягом двох робочих днів змоменту зарахування певних сум на баланс банку.Окрім обов’язкового продажурезидентами іноземної валюти, в разі потреби клієнти можуть і добровільнопродавати (а банки, відповідно, купувати) ті кошти, які залишаються на валютнихрахунках у розпорядженні їхніх власників. Уповноважені банки можуть продаватиіноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за заявками клієнтівпідприємницької діяльності, страхових і туристичних організацій, підприємств,які здійснюють продаж квитків на міжнародні пасажирські перевезення,підприємствам зв’язку і телекомунікацій, транспортним організаціям, державнимпатентним відомствам тощо.
Необхідними умовами для придбання клієнтамиуповноважених банків іноземної валюти в Україні є:
· увідповідний спосіб оформлений контракт на імпорт товарів, робіт чи послуг;
· документи,що свідчать про правомірність переказування за кордон прибутку, отриманогоіноземним інвестором від іноземних інвестицій в Україні;
· документистосовно руху капіталу, проліцензійовані НБУ;
· документи,що свідчать про правомірність купівлі іноземної валюти для погашення іобслуговування резидентом кредиту, одержаного в іноземній валюті увстановленому порядку від нерезидента або в уповноваженому банку.
Продаж уповноваженими банками іноземної валютиздійснюється як за умови фактично здійсненого імпорту товарів, робіт і послуг,так і на умовах попередньої оплати (авансовий платіж). Можливий продажіноземної валюти резидентам-посередникам, які здійснюють перерахування валютнихкоштів нерезидентам за реалізовані в Україні товари на підставі договорівкомісії та консигнації. Продаж іноземної валюти уповноваженими банками Україниздійснюється тільки за наявності необхідного еквівалента в гривнях на поточномурахунку клієнта на момент подання заявки на купівлю іноземної валюти. Це маєбути підтверджено платіжними документами, які свідчать про списання суми грошейу гривнях. Якщо на поточному рахунку клієнта немає коштів у гривнях, банк моженадати короткостроковий кредит. Куплена клієнтом іноземна валюта має бутивикористана у повній відповідності з контрактом або іншими необхіднимидокументами протягом п’яти банківських днів, інакше банк здійснить зворотнуоперацію.
Особливий порядок продажу уповноваженими банкамиіноземної валюти діє стосовно придбання її клієнтами:
· наоперації з іноземною валютою згідно з індивідуальними ліцензіями НБУ;
· напридбання облігацій державних внутрішніх позик і відсотків за ними;
· дляповернення інвестицій і прибутків, отриманих від них;
· дляпередання права вимоги боргів;
· на іншіоперації, що регламентуються окремими нормативними актами НБУ.
Придбання фізичними особами-резидентами іноземноївалюти на міжбанківському валютному ринку України здійснюється:
· підвідповідним способом оформлені угоди (контракти) і рахунки-фактури з юридичноюособою-нерезидентом;
· длявласного використання;
· тільки занаявності посередника — юридичної особи;
· убезготівковій формі;
· на сумуне більше 8000 дол. США.
Фізична особа-резидент вступає у договірні відносини знерезидентом тільки через посередника й укладає з останнім договір-доручення наздійснення від імені і за рахунок фізичної особи-резидента відповіднихюридичних дій. Фізична особа-резидент переказує або вносить готівкою кошти увалюті України на рахунок посередника для купівлі на міжбанківському валютномуринку України іноземної валюти з метою розрахунків з нерезидентом. Посередникздійснює розрахунки з нерезидентом протягом не довше п’яти днів, інакше валютапродається. Заявки клієнтів на купівлю чи продаж безготівкової іноземної валютиразом з підтверджуючими документами надходять до операційного відділу банку, девони перевіряються спеціалістами відділу на предмет відповідності всім тимвимогам і нормам, які були наведені вище. У разі позитивного рішення на заявкахпроставляються відмітки, і вони передаються до відділу конвертації валютногоуправління. Такі самі заявки від філій банку приймає відділ кореспондентськихвідносин валютного управління і після перевірки передає до відділу конвертаціївалют. Заявки, прийняті до 12.00 за київським часом, обслуговуються в той самийдень.
Відділ конвертації валют (ділингу) складається з двохпідрозділів — власне самого ділингу (фронт-офісу) та бек-офісу, тобтопідрозділу, що оформляє всі укладені дилерами угоди. Саме бек-офіс спочаткузводить одержані заявки по всіх валютах, прораховує сальдо по кожній із них,виводить загальну суму клієнтського попиту повалютно і подає зведену інформаціюначальнику відділу. Аналізуючи курси, що склалися на міжбанківському ринку,начальник відділу вирішує, як будуть виконуватися заявки клієнтів, і даєвідповідні вказівки дилерам. Крім того, певна частка угод у разі потреби маєздійснюватися з метою підтримання ліквідності банку по окремих валютах і такожу діях дилерів.
На початку кожного дня торгівлі на міжбанківськомувалютному ринку України уповноважені банки отримують інформацію НБУ проофіційні курси валют. Після цього дилери банків за допомогою моніторів системиРейтер та телефонів починають з’ясовувати курси купівлі-продажу окремих валют урізних інших банках. Якщо певний курс влаштовує якісь дві сторони, то та з них,котра ініціювала угоду (скажімо, купівлі валюти) надсилає телекс зістандартними реквізитами, головними з яких є:
· кодвалюти;
· курсобміну;
· кількістьвалюти;
· типугоди;
· дативалютування обох валют;
· номеркореспондентського рахунку банку (в цьому випадку банку-покупця убанку-продавця).
Банк-контрагент має надіслати телекс-підтвердженняугоди в той самий день.
Укладені угоди дилери оформляють розпорядженнями наздійснення розрахунків (так званими «тікетами»). Усі розпорядженняперевіряються і підписуються спочатку начальником відділу (старшим дилером), апотім особою, що має в банку право першого підпису. Після цього розпорядженняотримує бек-офіс, котрий перевіряє всі реквізити угод і потім безпосередньорозподіляє їх між бухгалтерією (якщо банк повинен переказувати гривню) тавідділом кореспондентських відносин (у разі переказування валюти).
Звичайно валютні угоди поділяються на «касові» і«строкові». Якщо куплена валюта має бути надана у розпорядження покупця в деньукладання угоди (today — «TOD»), або на наступний день (tomorrow — «TOM»), тотакі угоди називаються «овернайт» (overnight).
Угоди, які передбачають поставку валюти протягом двохробочих днів після їх укладання, іменуються угодами «спот» (spot). Ці два видиугод об’єднуються поняттям «касові» валютні операції. За такий короткий періодобмінний курс, як правило, не встигає значно змінитися, і ризик практично невиникає або зводиться до мінімуму. Інша справа, коли здійснюються строкові(«форвардні») угоди, які передбачають обмін валют у заздалегідь установленістроки (як правило, від одного тижня до року і більше), але за курсом,зафіксованим у момент укладання угоди, тобто «сьогодні».
До строкових належать також угоди типу «своп», щоявляють собою комбінацію операцій «спот» і простого «форварда». Тобто операція«своп» — це одночасна купівля і продаж іноземної валюти на приблизно рівні сумиза умови розрахунків за них на різні дати (купівля або продаж валюти на ближчудату з одночасною контругодою на визначений строк у майбутньому).
Операції «своп» майже повністю усувають валютнийризик. І хоча валюта купується і продається одночасно за умови розрахунків нарізні дати і теоретично можна говорити, що кожна з цих операцій є окремою,однак на практиці ринок використовує «своп» саме як базу для строкових угод.
«Форвардний» курс звичайно відрізняється від тогокурсу, що застосовується при угодах «спот». Курс «форвард» — це ціна, за якоюдана валюта продається чи купується за умови поставки її на визначену дату вмайбутньому.
При «форвардних» угодах можуть бути додаткові ризики,що вимагає більшої обережності, ніж при операціях «спот». Наприклад,«форвардний» курс є не просто прямим відбитком сильних і слабких позицій валют,він також враховує різницю процентних ставок, чим і пояснюються його часомрізкіші коливання порівняно з курсом «спот». З іншого боку, ці недолікиповністю покриваються низкою переваг. Передусім це можливість покриття ризиків наринку «форвардних операцій», що допомагає визначити вартість майбутніх активіві пасивів.
У міжнародній практиці при котируванні валют для«форвардних» угод звичайно вказують не повний «форвардний» курс, а лише різницювідносно курсу «спот» (дисконт або премію). Для визначення «форвардного» курсуїї необхідно відповідно відняти або додати до курсу «спот». Розмір премії чидисконту в перерахунку в річні проценти і буде відповідати різниці у процентнихставках за кредити на ринку євровалют. Вплив процентних ставок на валютний курсвизначається тим, що для придбання необхідної валюти треба взяти позичку абозняти відповідну суму з банківського депозиту, заплативши або втративши врезультаті цього проценти
2.Аналіз операцій з торгівлі валютою в «Райффайзен Банк Аваль»
2.1 Аналіз торгівлі іноземної валютоюна міжбанківських ринках
Валютнийринок загалом (близько 80%) є позабіржовим, і лише 20% валютних операційпроводиться на організованих валютних біржах. Головні центри торгівлі — Лондон,Нью-Йорк, Токіо, Цюрих, Сингапур. Найбільшим є ринок в Лондонському Сіті, надолю якого припадає близько 480 млрд дол. США конверсійних операцій за рік.Обсяги торгівлі в Нью-Йорку оцінюються на рівні 220 млрд дол., у Токіо — 170млрд дол., у Сингапурі — 90 млрд дол. Географічне розташування центрів у різнихточках світу дозволяє проводити валютні операції протягом 24 год на добу,починаючи день у Токіо, далі переміщуючись у Європу і закінчуючи день уНью-Йорку та Лос-Анджелесі в той час, коли знову відкриваються ринки на ДалекомуСході.
Головними учасниками валютного ринку є банки, якіздійснюють 50 — 70% всіх валютних операцій і тому називаються «особами, щоформують ринок». Активну участь у торгівлі валютою беруть брокери, центральнібанки країн, великі корпорації, інвестори, спекулянти, імпортери, експортери,туристи. Валютні операції, пов’язані з купівлею та продажем іноземної валюти,поділяються на касові (готівкові) та строкові. До касових операцій відносятьугоди типу «овернайт» (overnight), коли куплена валюта має бути надана врозпорядження покупця в день укладання угоди або наступного дня, та угоди спот(spot), якими передбачається поставляння валюти через два робочі дні від датиугоди. Якщо період від дати укладання валютної угоди до дати проведенняреального обміну валютами — дати валютування, становить понад два робочі дні,то операція називається строковою, або форвардною. Відповідно до умовпроведення валютних операцій розрізняють два типи ринків: касовий (спотовий)ринок та строковий (форвардний) ринок. І касовою і строковою угодоюпередбачається фіксація певного валютного курсу в момент її укладення. Касовіугоди укладаються за поточним ринковим курсом — так званим спот-курсом валюти,а тому часто й сам ринок таких контрактів називають спотовим. Валютний курс, заяким здійснюються контракти на ринку строкових угод, називається форварднимкурсом, а ринок відповідно — форвардним.
Ліквідність валютного ринку вимірюється різницею вціні купівлі і продажу валюти. Невелика різниця між курсами купівлі та продажусвідчить про високу ліквідність ринку, і навпаки, низька ліквідністьсупроводжується значною різницею в цінах. Здебільшого ліквідність спотовогоринку вища за ліквідність форвардного.
ОПЕРАЦІЇ СПОТ: Переважна більшість усіхвалютних операцій здійснюється на умовах спот. Два робочі дні, що відводятьсяна спотову операцію, дозволяють перевести кошти в будь-яку країну і завершитиоформлення угоди, незважаючи на різницю в часових поясах учасників торгівлі.Базою для проведення операцій спот слугують міжбанківські кореспондентськівідносини. Процес здійснення валютних операцій складається з кількох етапів. Напідготовчій стадії аналізується стан валютних ринків, виявляються тенденціїзміни курсів різних валют, вивчаються причини таких змін та прогнозуютьсямайбутні тенденції руху валютних курсів. Результати аналізу дають змогувизначити найефективніші напрямки проведення валютних операцій, тобто вибративалюту й тип операції-купівля чи продаж. У великих банках аналіз станувалютних ринків здійснюють спеціалізовані відділи, до складу яких входятьекономісти-аналітики, фінансисти. Дилери, спираючись на надану інформацію тапрогнози, обирають напрямки проведення валютних операцій. У менших за розмірамибанках дилери самі виконують функції аналітиків та безпосередньо здійснюютьоперації. На другому етапі дилери за допомогою телекомунікаційних засобівведуть переговори про купівлю-продаж валюти та укладають угоди.
Процедура укладання валютної угоди включає:
1) вибір валют, що будуть обмінюватися;
2) фіксацію курсу;
3) визначення суми угоди;
4) валютування перерахунку коштів;
5) вказування адрес доставляння валютних коштів. Назаключному етапі перераховуються кошти, проводяться та документальнопідтверджуються операції за рахунками.
У процесі здійснення спотових операцій банк може матина меті:
1) забезпечення потреб клієнтів банку віноземній валюті;
2) переведення однієї валюти в іншу;
3) проведення спекулятивних операцій.
Банки використовують операції спот для підтриманнямінімальних робочих залишків на рахунках ностро в іноземних банках, а також длязменшення надлишків в одній валюті і покриття потреби в іншій валюті.
Незважаючи на короткий строк поставки іноземної валютиза операціями спот, контрагенти наражаються на валютний ризик і за такимиугодами, хоча він і зведений до мінімуму. В умовах плаваючих валютних курсів табезперервної роботи світового валютного ринку курс однієї валюти щодо іншоїможе змінитися і за два робочі дні, тому повністю уникнути ризику не вдається.Як правило, форвардний курс валюти відрізняється від спотового, оскільки навалютні курси впливає ряд економічних факторів, котрі й призводять до зниженняабо росту форвардних курсів відносно курсу спот.
Форвардні валютні курси формуються під впливом такихосновних чинників:
1) внутрішній попит і пропозиція;
2) паритет купівельної спроможності;
3) стан фондового та грошового ринків країни;
4) різниця в рівнях інфляції однієї країни щодо іншої;
5) торговельний і платіжний баланс;
6) політичні фактори;
7) втручання уряду країни шляхом:
• проведення операцій на відкритому ринку (купівля іпродаж валюти);
• установлення нормативів резервування;
• регулювання облікової ставки центрального банку;
• створення морального клімату (риторичний методвпливу);
8) сприйняття або очікування майбутніх змін у рівнях валютнихкурсів.
Зазначені чинники, крім останнього, у підсумкуформують рівень відсоткових ставок за валютами. Такий чинник як очікування можевідчутно впливати на валютні курси незалежно від рівня відсоткових ставок, алепротягом незначного проміжку часу. Особливо яскраво вплив цього чинникавиявляється на валютних біржах. Міркування одного чи групи дилерів інодіпризводять до виникнення ажіотажного попиту або пропозиції окремої валюти.Наприклад, якщо дилери продають фунти стерлінги, очікуючи зниження курсу, топропозиція фунтів стерлінгів може значно перевищити попит.
Отже, створюється ажіотажна пропозиція при попиті, щовідбиває реальні потреби, а не спекулятивні операції. Це призводить до дійсногозниження курсу фунтів стерлінгів. Такі ситуації виникають протягом короткихперіодів, коли вплив решти чинників незначний, і не можуть реально позначитисяна валютних курсах.Форвардні валютні курси не відображають очікування ринкоммайбутнього спот-курсу валюти, а залежать від різниці в рівнях відсоткових ставоквалютами, що котируються. Рівні відсоткових ставок відбивають насамперед діючийта очікуваний рівні інфляції. Оскільки очікуваний рівень інфляції, на відмінувід діючого, не можна розрахувати, а лише спрогнозувати, то й відсоткові ставкина майбутні періоди також прогнозуються. Форвардні валютні курси розраховуютьсяна основі відсотковихставок.
Для європейських умов, коли котирування показуєкількість валюти за один долар США, короткостроковий (до року) форвардний курсвалюти до долара США Ф/Кв/$ можна розрахувати за формулою 2.1. :
/>(2.1)
Де C / Kв/$ – спот-курс валюти до долара США; rв– відсоткова ставка за даною валютою; r$ –відсоткова ставка за доларомСША; t – форвардний період у днях; Б – база розрахунку у днях(360 чи 365).
Для розрахунку довгострокових форвардних курсіввикористовується формула 2.2. :
/>/> (2. 2)
де n – кількість років. Форвардний курс валютиможе бути вищим або нижчим за курс спот залежно від того, яка з валют приноситьвищий процентний дохід при інвестуванні. Зауважимо, що різниця між форварднимта спот-курсом залежить як від різниці в рівнях річних відсоткових ставок завалютами, так і від тривалості форвардного періоду. З подовженням строківрізниця між спотовим та строковим валютними курсами зростатиме.За нормальнихумов розвитку економіки, коли ринки не зазнають впливу грошово-кредитних чиполітичних потрясінь, рівні відсоткових ставок можна вважати незалежнимивеличинами, які відбивають реальний та очікуваний рівні інфляції. Форварднівалютні курси є похідними (залежними) величинами від відсоткових ставок. Отже,лише однакові темпи інфляції в обох країнах походження валют можуть на тривалийчас стабілізувати валютний курс.
ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ СВОП: Валютні операції свопполягають в одночасному проведенні двох протилежних за змістом операцій:купівлі (продажу) валютних коштів на умовах спот та продажу (купівлі) на умовахфорвард. Якщо продаж валюти проводиться на спотовому ринку і одночасноукладається угода про купівлю тієї самої валюти на форвардному ринку, то цевалютна операція своп, що має назву репорт. Якщо ж ідеться про купівлю валютина умовах спот у поєднанні з одночасним продажем на форварді, то відповіднуоперацію називають депорт. Валютні операції своп здебільшого здійснюються наміжбанківському ринку на строк до 6 місяців. Угоди укладаються між комерційнимибанками, між комерційними та центральними банками, між центральними банкамикраїн. На базі використання валютних операцій своп функціонує багатостороннясистема взаємного обміну валют через Банк міжнародних розрахунків у Базелі. Припроведенні валютних операцій своп форвардний валютний курс обчислюється наоснові курсу спот та значень премій чи дисконтів за угодами на різні строки.Різниця між форвардним курсом певної валюти та курсом спот утворює премію абодисконт — так звані свопові пункти. Якщо форвардний курс валюти вищий закасовий, то це означає, що валюта на форварді котирується з премією(зміцнюється з часом). Така валюта називається преміальною і має нижчупроцентну ставку. Знижка або дисконт означає протилежне, тобто валюта з часомстає дешевшою і називається дисконтною. З двох валют, що котируються,дисконтною буде валюта з вищою процентною ставкою. Значення премій та дисконтівна строк 1, 3, 6 місяців публікуються у фінансовій пресі. Маючи значенняспот-курсу та свопових пунктів, можна обчислити форвардний курс.
2.2 Аналіз операцій з іноземноювалютою в «Райффайзен Банк Аваль»Купівля—продажвалюти
Райффайзен БанкАваль згідно з заявками клієнтів здійснює купівлю-продаж іноземної валюти наУкраїнському міжбанківському валютному ринку (УМВР). При цьому банк проводитьпостійну роботу пошуку на ринку індивідуального оптимального курсу для кожногоклієнта. Гривневий еквівалент від продажу валюти, а також придбана на УМВРвалюта зараховуються на рахунок клієнта у день здійснення операції.Тарифи операції з купівлі —продажу валюти на МВРУ для клієнтів Центрального офісу Райффайзен Банку Аваль[19]Купівля валюти на МВРУ Сума (у доларах США, або еквівалент в іншій валюті) до 100 000 0,55% від 100 000 до 300 000 0,5% більше 300 000 0,4%
Купівля валюти на МВРУ для клієнтів-учасників кредитних ліній НУФ та ЄБРР (мікрокредити)1 0,35%
При продажу валюти комісія не стягується
Комісійна винагорода стягується у гривні по курсу МВРУ на день купівлі
1 Тариф встановлюється на термін користування кредитною лінією (Рис.2.3)
Для великих сум єможливість встановлення індивідуальних умов щодо поповнення та частковоговилучення коштів з депозитних рахунків.
Райффайзен БанкАваль пропонує фізичним особам послуги з придбання та продажу готівкових валют.Валютообмінні операції можна здійснити в будь-якому відділенні Райффайзен БанкуАваль. Курси купівлі-продажу кожне регіональне відділення встановлює самостійнона дату здійснення операції, виходячи з ситуації на ринку відповідного регіону.
Також банкпроводить конверсійні операції з парами валют долар/євро та євро/долар.
Конверсія цихвалют здійснюється за крос-курсом, що визначається як співвідношення офіційногокурсу НБУ однієї іноземної валюти до курсу іншої на поточну дату.
Комісія заздійснення конверсійної операції складає 2 проц. від суми валюти, що надаєтьсята може бути сплачена за бажанням клієнта як в іноземній, так і в національнійвалюті за курсом НБУ на день здійснення конверсії.Курси іноземних валют в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»станом на 10.07.2009 Купівля Продаж НБУ Долари США 7,65 7,78 7,62 Євро 10,50 11,10 10,66 Рублі 0,23 0,26 0,24 Англійські фунти стерлінгів 12,20 12,80 12,39 Швейцарські франки 6,90 7,10 7,05
(Рис.2.4)Новими видами валютних операцій, які починаютьосвоюватись комерційними банками України для зменшення валютних ризиків та їххеджування, є раніше заборонені українським законодавством операції з валютнимидеривативами – похідними цінними паперами:
- форвардніконтракти на покупку та продаж валюти;
- ф’ючерсніконтракти на покупку та продаж валюти;
- опціонніконтракти на продаж та покупку валюти;
- своп–контракти на продаж та покупку валюти.Діюче на даний час «Положення про порядок та умовиторгівлі іноземною валютою» [5, С.13 – 18 ] встановлює наступний порядок таумови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України тана міжнародних валютних ринках:
1. Уповноваженібанки мають право здійснювати власні операції за гривні в межах установленихлімітів (нормативних значень) відкритої валютної позиції, у тому числі купуватиіноземну валюту без наявності зобов'язань у цій валюті.
2. Уповноваженібанки мають право здійснювати операції з обміну іноземної валюти за кошти, щоїм належать, у тому числі з обміну іноземної валюти без наявності зобов'язань віноземній валюті, що придбавається, у межах установлених лімітів (нормативнихзначень) відкритої валютної позиції.
3. Суб'єкти ринкузобов'язані здійснювати торгівлю іноземною валютою на умовах «тод»,«том» або «спот», крім особливо обумовлених випадківвиконання форвардних валютних контрактів.
4. Уповноваженібанки мають право здійснювати валютні операції на умовах «форвард»для хеджування ризиків зміни курсу іноземної валюти щодо іншої іноземної валютиза умови, що обидві валюти є іноземними валютами 1-ї групи Класифікатора.
Ці операціїздійснюються в межах лімітів відкритої валютної позиції уповноваженого банку.
5. Уповноваженібанки мають право на міжбанківському валютному ринку України здійснювативалютні операції за гривні з іноземною валютою 1-ї групи Класифікатора наумовах «форвард» для хеджування ризиків зміни курсу іноземної валютищодо гривні.
Ці операціїздійснюються в межах лімітів відкритої валютної позиції уповноваженого банку заумови, що довга (коротка) позиція банку за такими операціями становить небільше 10 % регулятивного капіталу банку.
Валютні операції,зазначені в пунктах 23 і 24 цього розділу, виконуються в строк, що не перевищуєодин календарний рік.
6. Суб'єкти ринкуне мають права проводити операції з валютними деривативами.
7. Суб'єкти ринкуне мають права здійснювати обмін іноземної валюти 1-ї групи Класифікатора наіноземну валюту 3-ї групи Класифікатора [13, С 13 – 15 ].Наведені діючі обмеження є тимчасовими, оскількизгідно статті 47 (Банківські операції) Закону України «Про банки та банківськудіяльність» [2, С. – 5-7 ], за умови отримання письмового дозволу Національногобанку України банки мають право здійснювати такі валютні операції за дорученнямклієнтів або від свого імені.
Банки мають можливість зупинити вибір наальтернативній стратегії – максимізації прибутку. Якщо банк обрав стратегіюмаксимізації прибутку, виникає потреба оцінити валютний ризик і можливінаслідки прийнятих управлінських рішень. Залежність між величиною прибутків(збитків), одержаних у результаті утримання банком відкритої валютної позиції,та змінами валютних курсів на ринку описується аналітичною моделлю [19]:
/>(2.5)
де />– прибуток (збиток), отриманий відпереоцінювання валютних
коштів у зв'язку зі зміною валютного курсу;
VP – валютна позиція банку;
sp, s – прогнозований і поточний валютний курсвідповідно.
Особливістю моделі є наявність чинника невизначеності,пов'язаного з прогнозами очікуваних значень валютного курсу (sp).Прогнози справджуються з певною ймовірністю, тому запровадження в модельймовірнісних характеристик (ймовірність того, що валютний курс досягнепрогнозованого значення) дає змогу проводити поглиблений аналіз, порівнюючикілька сценаріїв. У такому разі отримують два показники: імовірність настанняподії та суму можливих втрат, яка з нею кореспондується. Одним із прийомів, щошироко використовується банками у процесі управління валютними позиціями, єпроведення конверсійних операцій. Наднормативний розмір позиції за певноювалютою може бути зменшений її обміном на іншу валюту, за якою розмір позиціїбув нижчий за норматив. Це дає змогу увідповіднювати валютні позиції довстановлених вимог без здійснення операцій з базовою валютою. Зазвичай банкивдаються до конверсії валюти, курс якої знижується, у надійнішу та стабільнішувалюту. Наприклад, якщо очікується зростання курсу долара США щодо євро, то маєсенс швидкий обмін вільних грошових коштів у євро на долари. Однак конверсійніоперації майже не впливають на розмір загальної валютної позиції банку,прийнятої в Україні, і тому не можуть бути використані для її регулювання. Післясуттєвого провалу валютного менеджменту банку у 2007 році та значниминанесеними збитками за рахунок валютообмінних операцій, у 2008 році ВАТ«Райффайзен Банк Аваль» зайняв стратегічно нейтральну балансову валютнупозицію, значно знизивши рівень валютного ризику та перемістивши акцент нарозвиток обсягів операцій в євро і зниження відносного обсягу операцій вдоларах США.Останні різкі коливання курсу долара США та євро в бік зростаннякурсу іноземних валют до національної валюти України (кінець вересня – початокжовтня 2008 року) показали хибність прогнозного валютного менеджменту в ВАТ«Райффайзен Банк Аваль». Таким чином, ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» беззастосування нових позабалансових інструментів валютного хеджування ризиківзміни курсів за допомогою описаних вище валютних деривативів буде наражатися навеликий рівень втрат від коливань валютних курсів.
3. Проблеми та шляхи розвитку торгівлііноземної валюти
В Україні, де характеру стратегічних напрямів набулиантиінфляційна політика, мінімізація бюджетного дефіциту та стабілізаціявалютного курсу, спостерігається тривалий економічний спад та розпад тихскладових економічної системи, що не входять до зазначених напрямів, насампередвласне виробничого комплексу. Стабілізаційна стратегія у перехідних економікахбула успішною передусім у країнах, де держава залишила за собою роль головногореформатора або повернула її (Польща, Угорщина, Чехія, Китай), координуючи таконтролюючи процеси економічної трансформації.
Можна визначити причину надмірної тривалостітрансформаційної кризи в Україні. Вона полягає у тому, що в економічнійстратегії держави останніх років об'єктом виступали економічні показники, а неконкретні економічні суб'єкти. Це призвело до постійного погіршення становищапідприємств, перешкодило створенню нових ефективних приватних власників. Отже,стратегія економічної стабілізації реалізовувалася без попередньогозабезпечення суб'єктної бази цієї стратегії.
Політика економічної лібералізації та «шоковоїтерапії» становить значну небезпеку для приватних економічних суб'єктів,хоча і встановлює видиму безпеку держави: низькі рівні інфляції, дефіцитівбюджету та платіжного балансу. Як засвідчив досвід перехідних економік, ці показникиекономічної безпеки держави при збереженні несприятливої для розвиткунаціонального виробництва економічної політики є нетривкими.
Виходячи з динамічності структури економічноїстратегії, необхідною є вимога щодо її послідовності. Адже у нестабільнійекономіці відбуваються постійні зміни стану економічної системи,макроекономічних показників, що враховуються при розробці економічних стратегійрізних рівнів. Радикально, особливо у перехідних економіках, змінюєтьсяінституційна структура, у тому числі — структура органів державної влади. Такимчином, через трансформації, що відбуваються з суб'єктами та об'єктамиекономічної стратегії, постійно мають змінюватися її напрями, завдання тапріоритети, а також стратегічна мета. Найбільший успіх у процесі стабілізаціїмали країни, що здійснювали послідовну економічну стратегію, кожний з етапівякої спирався на досягнення попереднього та формував передумови переходу донаступного. За умов нестабільності ринкова економіка виявляє тенденцію дозбільшення стихійних неконструктивних явищ і водночас не чинить опір державномувпливу. Тому за найефективнішу можна вважати стратегію, за якої здійснюєтьсяактивне державне втручання на ранніх стадіях розбудови ринку з поступовимнаданням частини управлінських функцій приватним економічним суб'єктам у міруїхньої готовності до цього.
Слід зазначити, що у певний короткий проміжок часуекономічна стратегія держави може становити загрозу для економічних суб'єктів.Вона відіграватиме стимулюючу роль. Найяскравіший приклад — стратегія«шокової терапії». Однак у країнах, де вона мала успіх, її часовірамки були жорстко обмежені. Критичним чинником стало й економічне підгрунтя,на якому вона здійснювалася. Отже, можна констатувати, що такий типстабілізаційної стратегії результативний, якщо він застосовується за наявностізначної інфляції попиту та припиняється відразу після досягнення стабілізуючогоефекту. Можна згадати також лібералізацію зовнішньої торгівлі, що призводить дозростання конкурентного тиску. Це, у свою чергу, загрожує безпеці національнихвиробників. Будучи застосованою після проведення структурної перебудови та набазі активної промислової політики, така лібералізація мала б успіх. Протереалізована без належної підготовки, вона може пригнічувати національневиробництво. Тому актуальним є питання щодо необхідності вчасної відмови відзаходів економічної політики, що вже виконали своє призначення та перетворилисяна дестабілізуючі чинники. Це стосується важелів грошово-кредитної, курсової,бюджетно-податкової політики, регулювання цін, наявності державного капіталу впевних галузях тощо. Для визначення дійсної ролі цих чинників устабілізаційному процесі необхідний постійний моніторинг їхнього впливу наекономічну безпеку держави.
Новітня економічна історія України може слугувати яскравимприкладом еклектичного застосування різних інструментів економічної політики,спроб використання важелів ринкового регулювання за умов ринковоїнедостатності, намагань некритичного застосування окремих заходів,«випробуваних» зарубіжним досвідом, у відриві від загальногостратегічного контексту. Наслідками стали дезінтеграція економічної системи,збільшення антагоністичних суперечностей, порушення процесу суспільноговідтворення. Застосування заходів економічної політики, не адекватних становіекономічної системи, є серйозною загрозою економічній безпеці України.
Спільним елементом успішних економічних стратегій унестабільних економічних системах є опора їх на чіткі інституційні структуриреалізації економічної влади від мікро- до макрорівня. Саме наявність такихструктур, до яких входять інститути державної влади, координації інтересів намікрорівні, зв'язку мікро- та макрорівня, механізми включення до міжнароднихсуспільних відносин, є визначальним чинником ефективності економічноїстратегії. Інституційна база також виступає основою економічної безпеки,забезпечуючи розподіл стратегічних функцій між мікро- та макрорівнем івизначаючи оптимальну для даних умов масу економічної влади у суспільстві.
Характерною особливістю ролі та місця держави у нестабільнихекономічних системах є необхідність постійного доведення легітимності їїіснування та політики. Тому особливого значення набуває консолідація інтересівнайвпливовіших суб'єктів економічної влади через розподіл вигод, отриманихзавдяки економічному зростанню.
Встановлення партнерських відносин держави і бізнесу,прозорість економічної політики, значна увага, що приділялася розвиткулюдського капіталу і соціальної сфери, повинні стати важливими чинникамистабілізації національних економік, концентрації інтересів різних рівнів наекономічній стабільності й зростанні.
Враховуючи досвід країн Європейського Союзу,пропонуються такі альтернативні варіанти вирішення окреслених проблем:
1. Повний перегляд правил валютного контролю,скасування будь-яких валютних обмежень та перетворення гривні у тверду світовувалюту. Цейваріант, на перший погляд, виглядає не надто реалістичним у найближчій перспективі, але його варторозглядати як стратегічну мету розвитку валютного регулювання в Україні. Такийпідхід цілком відповідає практиці й досвіду країн ЄС, за умов якого контролюпідлягають не розрахунки в іноземній валюті, як такі, а самізовнішньоекономічні операції. Це також передбачає зміцнення української валютидо рівня світових валют.
2. Поступове внесення змін до валютного регулюванняУкраїни шляхом прийняття закону про валютний контроль, яким, зокрема,передбачити вирішення окреслених в звіті проблем. Крім того, прийняття такогозаконодавчого акту потребуватиме внесення змін до чинних підзаконних актів асаме до правил і процедур, що встановлює НБУ. Це є реалістичним варіантом вирішенняпроблем валютного контролю, зокрема, з огляду на те, що вже існує відповіднийзаконопроект. Цей законопроект, звісно, вимагатиме доопрацювання, і, в цьомуконтексті, Європейська Бізнес Асоціація – як представник міжнародного бізнесу,може виступити в ролі експерта.
3. Еволюційний розвиток валютного контролю шляхомвнесення змін до регуляторних документів НБУ.
Такий підхід є не досить ефективним, оскільки самрегулятор, яким є НБУ, є досить консервативним органом щодо зміни чиннихправил.
Реформа норм валютного регулювання (контролю) вУкраїні дуже запізнюється. Багато стимулюючих трансакцій, які в іншому разібули б можливі в Україні, зараз просто не можуть виконуватися завдяки недосконаломувалютному регулюванню.
Українське економічне зростання впродовж останніхкількох років відбувалося в значній мірі завдяки експорту. Ризики обміну гривніна іноземну валюту, наприклад, євро, американські долари чи російські рублі, єголовними ризиками для українського чи іноземного підприємства, яке здійснюєекспорт з України. Однак, на відміну від законодавств більш розвинутих країн чинавіть великої кількості законодавств країн, що розвиваються, в Україні неможна хеджувати такі ризики за допомогою таких розвинутих фінансових продуктів,як валютні деривативи. Єдиною та головною причиною того, що ці інструменти незастосовуються в Україні, є те, що чинні норми валютного регулювання, якіпросто унеможливлюють використання таких інструментів і, доки новий Закон провалютний контроль та валютне регулювання не буде прийнятий, існуюча ситуаціянавряд чи зміниться.
Для покращення цієї ситуації пропонуються такі заходи,як «шокова терапія», для цього важливо поставити чіткі цілі, враховуючиспецифіку економіки держави, необхідно щоб суб’єкти та об’єкти були достатньорозвинуті. Стабілізацію необхідно проводити з мікро- до макрорівней. Такожпропонується внесення змін до регуляторних документів НБУ та поступово змінитидержавне валютне регулювання, та як одна за маловірогідних рішень є вихідукраїнської гривні на міжнародний ринок.
Висновки
Судячи з динаміки курсугривні по відношенню до долара США на міжбанківському валютному ринку України у2007-2009 рр., грн./дол… США
він засвідчує тенденцію дорізкого падіння курсу гривні на міжбанківському валютному ринку Українипочинаючи з жовтня 2008 р. До того часу у 2007 р. купівля долара коливалась вмежах 500,01 грн. за 100 дол. США до 506,11 грн., а продаж – від 501,00 до508,10 грн… До жовтня 2008 р. гривня зміцніла і на 01.08.08р. 100 дол. США наміжбанківському ринку купували за 462,13 грн., а продавали – за 463,37 грн…Вже з жовтня 2008 р. курс гривні пішов на спад і в 2009 р. він перевищував 800грн. за 100 дол. США, досягнувши піку падіння у вересні. Починаючи з вересня ідо кінця 2009 р. гривня зміцніла (на 27.12.2009 р. купівля становила 798,09грн., а продаж 799,46 грн. за 100 дол. США) [8, С. 13-18 ]. Оскільки готівковийкурс гривні безпосередньо пов’язаний із курсом на міжбанківському ринку, топадіння курсу гривні на міжбанку призвело до девальвації гривні набезготівковому ринку, яке сягало навіть 1000 грн. за 100 дол. США і вище. Зазначенітенденції потребували та потребують втручання НБУ на безготівковий валютнийринок. Від початку дестабілізації на міжбанківському валютному ринку НБУ буловжито ряд заходів, щодо покращення ситуації. Постановою Правлiння НБУ вiд 2червня 2008 року N153 було внесено змiни до Положення «Про порядок таумови торгiвлi iноземною валютою”. Цими змiнами передбачалось, що суб'єкт ринку(банк) власнi операцiї з купiвлi та/або продажу iноземної валюти, а такожоперацiї за заявами клiєнтiв зобов'язаний здiйснювати виключно з iншимисуб'єктами ринку або НБУ на прямому мiжбанкiвському валютному ринку пiд часфункцiонування Системи пiдтвердження угод. При цьому, банк зобов'язанийвиставити на купiвлю та/або продаж iноземну валюту виключно в сумi та закурсом, що визначенi клiєнтом у його заявi або дорученнi.
На погляд більшості банкирівці нові правила не враховують цiлу низку особливостей валютного дилингу: малiзаявки, купiвля/продаж валют, вiдмiнних вiд долара США, та iншi, якi традицiйнозакривалися банками за рахунок внутрiшнiх операцiй. Неврахування цихособливостей може повнiстю паралiзувати мiжбанкiвський ринок та зробити йогонепередбачуваним та неконтрольованим. Важливе значення для регулюваннявалютного ринку мала і Постанова Правління НБУ від 18 грудня 2008 р. №435 «Профункціонування безготівкового міжбанківського валютного ринку України».Данапостанова встановила час, протягом якого банки зобов’язані здійснювати валютніоперації зі своїми клієнтами (з 10 до 14 години за київським часом) та з іншимибанками ( з 14 до 16 години).
Також, постанова дозволяєбанкам здійснювати між собою операції за узгодженим курсом. Хоча і ставить однуумову — у разі перевищення встановленого ліміту валютної позиції зобов'язанийпродати таке перевищення не пізніше наступного банківського дня, а у разінеможливості продати зазначену іноземну валюту клієнтам чи іншим банкам банкзобов'язаний продати її Національному банку України за офіційним курсом.
Досі банки намагалисязадовольняти зустрічні заявки на купівлю/продаж валюти серед своїх клієнтів, івиходили на ринок із частиною заявок, що залишилася. Дане правило було зміненоПостановою № 435 на такі умови:
• Банки повинні виходити наринок із заявками на купівлю/продаж іноземної валюти в сумі й за курсом,встановленими клієнтом.
• Якщо заявка клієнта не булавиконана протягом торговельної сесії за курсом, встановленим клієнтом, їївиконання переноситься на наступний день;
• Національний Банк повиненповідомляти учасників ринку індикативний курс своєї інтервенції. З 20.11.2009р. набула чинності постанова Національного банку №538,[4 С.13-16] згідно з якоюбанкам забороняється змінювати курси купівлі-продажу іноземних валют протягомробочого (операційного) дня. Крім того, банківський регулятор обмежив сумупродажу валюти в одні руки — 10 тис. дол. США на добу. В постанові булозакріплено право встановлювати курс лише голові правління банку. Таке нововведення,на думку банкірів, змушуватиме банкірів підвищувати спред між курсами покупки іпродажу валюти, щоб уникнути ризиків, які можуть виникати протягом робочогодня. Це може призвести знов до зростання курсу долару США. Також, це можепризвести до виникнення так званого «чорного ринку».
Є заходи щодо поліпшенняоперацій з валютою:
1)Тотожним до попереднього інструментуможу стати встановлення граничного продажу іноземної валюти імпортерам (лишепри ліцензії НБУ). В деяких країнах імпортер зобов’язаний внести в банк дляотримання ліцензії певну суму національної валюти для одержання ліцензіїцентрального банку.
2)Для зменшення спекуляцій наміжбанківському валютному ринку України необхідно збільшити перелік документівдля отримання ліцензії на здійснення операцій на міжбанківському валютномуринку. Валютні інтервенції потрібно проводити за методологією МВФ. Різниця міжкурсом відсікання та максимальним значенням має становити 0,1-0,2 %.
3) Посилення контролю за операціямикупівлі-продажу іноземної валюти, встановлення першочергового порядку продажуіноземної валюти для погашення кредитної заборгованості та закупівлі товарівкритичного імпорту. Уряду необхідно затвердити перелік таких товарів;
4) Потрібно встановити маржу на купівлюпродаж валюти не тільки на готівковому ринку, а й на міжбанківському ринку нарівні 2-3%, що дасть можливість більше прив’язати міжбанківський курс гривні доофіційного курсу НБУ.
Отже, під час фінансовоїкризи на міжбанківському валютному ринку України почали спостерігатись негативнітенденції, що призвело до виникнення необхідності застосування державногорегулювання цього ринку. НБУ регулював міжбанківський валютний ринок задопомогою змін в законодавстві та проведенні валютних інтервенцій. У зв’язку зізменшенням джерел для проведення інтервенцій потрібно шукати нові інструментидля регулювання цього ринку.
валютний ринок банк торгівля
Список використаноїлітератури
1. Закон України “Про банки і банківську діяльність”від 7 грудня 2000 р. № 2121-III.
2. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків віноземній валюті» від 23.09.94 р. № 185/94-ВР.
3. Декрет Кабінету Міністрів України «Про системувалютного регулювання i валютного контролю» від 19.02.93 р. № 15-93
4. Порядок застосування штрафних санкцій за порушеннявалютного законодавства (наказ ДПА України від 04.10.99 р. № 542)
5. Постанова Правління Нацбанку України від 08.02.2000р. № 49 «Про затвердження Положення про валютний контроль»
6. Правила здійснення операцій на міжбанківськомувалютному ринку України затверджені Постановою Правління НБУ від 18.03.99 N127.
7. Проект Закону України, Про валютне регулювання” №921 від 23.05.97.
8. Бюлетень Національного банку України.-2004.-№1.-С.42-47.
9. Постанова Правління НБУ «Про запровадженняНаціональним банком України валютних аукціонів» від 29 грудня 2008 р. № 469
10. Постанова Правління НБУ Про функціонуваннябезготівкового міжбанківського валютного ринку України від 18 грудня 2008 рокуN 435
11. Постанова Правління НБУ «Про затвердженнянормативно-правових актів Національного банку України (Правила, п.4)» від 10серпня 2005 р. N 281Валютне регулювання: зарубіжний досвід та пропозиції щодоУкраїни. К.: Українсько-європейський консультативний центр, 2002 рік.
12. Кравченко Л. Особливості відповідальностіуповноважених банків за порушення валютного законодавства // Право України.-2003.- №2.
13.Лапенко Т. Особливості контролю за дотриманнямвимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»при здійсненні суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності експортно-імпортнихоперацій //Вісник податкової служби України. -2003. -№9.
14. Міжбанківський валютний ринок України: практичніправові аспекти // Вісник НБУ. -2001. -№7.
15. Ющенко В., Міщенко В. Валютне регулювання.К.:”Знання”,1999р. -359 с.
16. Янушевич Я. Валютний контроль в Україні //Вісникподаткової служби України. -2003. -№9.
Декрет Кабінету Міністрів України „Про системувалютного регулювання і валютного контролю“ від 19 лютого 1993 року (зізмінами від 23 лютого 2006 року).
17. www.bank.gov.ua
18. www.cbr.ru
19. www.indexbank.ua
Додаток
Середньозважений курс наміжбанківському валютному ринку України грн. за 100 доларів СШАДата Середньозважений курс 05.01.11 796,36 06.01.11 796,55 10.01.11 796,48 11.01.11 797,12 12.01.11 797,20 13.01.11 796,71 14.01.11 795,39 17.01.11 794,45 18.01.11 795,36 19.01.11 794,97 20.01.11 794,46 21.01.11 794,67 24.01.11 794,49 25.01.11 793,88 26.01.11 793,64 27.01.11 793,36 28.01.11 794,37 31.01.11 795,25 01.02.11 795,24 02.02.11 795,27 03.02.11 795,30 04.02.11 795,65 07.02.11 795,30 08.02.11 795,58 09.02.11 795,38 10.02.11 795,49 11.02.11 795,45 14.02.11 795,48 15.02.11 795,54 16.02.11 795,36 17.02.11 795,75 18.02.11 795,45 21.02.11 795,27 22.02.11 794,93 23.02.11 794,42 24.02.11 794,05 25.02.11 793,37 28.02.11 794,23 01.03.11 794,62 02.03.11 794,19 03.03.11 794,21 04.03.11 793,51 09.03.11 793,56 10.03.11 793,55 11.03.11 793,67 12.03.11 793,19 14.03.11 794,45 15.03.11 795,17 16.03.11 795,48 17.03.11 795,11 18.03.11 795,58 21.03.11 795,63 22.03.11 795,48 23.03.11 796,07 24.03.11 796,87 25.03.11 797,10 28.03.11 797,02 29.03.11 797,05 30.03.11 796,84 31.03.11 796,97 01.04.11 797,05 04.04.11 797,29 05.04.11 797,47 06.04.11 797,18 07.04.11 797,12 08.04.11 796,49 11.04.11 796,38 12.04.11 796,74 13.04.11 796,93 14.04.11 796,72 15.04.11 796,95 18.04.11 797,46 19.04.11 797,96 20.04.11 797,63 21.04.11 797,14 22.04.11 796,81 26.04.11 796,87 27.04.11 796,72 28.04.11 796,88 29.04.11 796,56 04.05.11 796,78 05.05.11 796,84 06.05.11 797,26 10.05.11 797,74 11.05.11 798,13 12.05.11 799,30 13.05.11 798,89 16.05.11 798,94 17.05.11 798,96 18.05.11 798,76 19.05.11 798,59 20.05.11 798,65 23.05.11 799,19 24.05.11 799,50 25.05.11 799,40 26.05.11 798,93 27.05.11 797,59