Соціальне страхування

1. Необхідність та економічний зміст соціального страхування
Державагарантує кожному громадянину право на працю, задовольняє потреби у здобуттіосвіти, охороні здоров'я, підготовці кадрів, забезпечує мінімальний рівеньзаробітної плати, пенсії, соціальних виплат. У ст. 46 Конституції Українизакріплено право громадян на соціальний захист, що включає «право назабезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності,втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також устарості та в інших випадках, передбачених законом». Реалізація такого права напрактиці – це забезпечення достатнього рівня добробуту громадянам держави, щовідповідає міжнародним умовам, а саме ст. 22 Загальної декларації правлюдини та ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурніправа від 16 грудня 1966 р., з якої випливає, що держави, беручи участь вданому пакті, визнають право кожної людини на соціальний захист, включаючисоціальне страхування.
Відповіднодо правових актів Міжнародної організації праці (МОП) основою сучасногосоціального захисту є дев'ять основних видів соціальних допоміг: – медичнеобслуговування;
допомогаза умови хвороби, безробіття, старості, у зв'язку з нещасними випадками навиробництві;
родиннадопомога;
допомогаза умови вагітності та пологів;
допомогаза інвалідністю;
уразі втрати годувальника.
Вбагатьох країнах світу діє система взаємодоповнюючого соціального захисту, щовключає в себе такі складові елементи:
– державнесоціальне забезпечення;
– корпоративнісоціальні програми;
– індивідуальне(приватне) страхування.
Насьогодні функціонують чотири моделі соціального захисту:
– соціально-демократичнамодель скандинавських країн – держава бере на себе значну долю відповідальностіза соціальний захист населення;
– модельнеоліберальна (США) – проблеми щодо соціального захисту між підприємцями інайманими працівниками розв'язуються переважно за участі профспілок;
– модельнеоконсервативна (Німеччина) заснована на змішаному державно-приватномурозв'язанні соціальних проблем;
– відповідальністьокремого підприємця замінена системою обов'язкової колективної відповідальностіпід контролем держави;
– системаБеверіджа (Англія, Ірландія) – головним завданням держави є захист мінімальнихдоходів громадян.
Розглянувшиці моделі можна дійти висновку, що система соціального захисту населення вУкраїні найбільшою мірою відповідає німецькій моделі.
Основнінапрями соціальної політики України відповідають чинному законодавству. Слідвиокремити основні складові соціального захисту населення України:
соціальнезабезпечення;
соціальнадопомога;
соціальнестрахування.
Соціальнезабезпечення – це надання певним категоріям громадян соціальних виплат зарахунок коштів бюджетів. Соціальні виплати малозабезпеченим сім'ям, сім'ям здітьми, жертвам війни чи політичних репресій за умови трансформаційнихперетворень економіки є необхідними та доцільними. Однак вони залежать як відекономічної політики уряду, стану державного бюджету, так і від механізму їхнадання. Зменшення фінансових можливостей держави може призвести до затримки чизменшення розмірів соціальних виплат. Встановлення завищеного рівня такихвиплат негативно впливатиме на працевлаштування окремих осіб.
Узаконі про Державний бюджет України та рішеннях місцевих рад, органів місцевогосамоврядування на кожний рік закладаються окремі види та розміри соціальногозабезпечення за рахунок бюджетних коштів, виконання яких покладено науправління праці й соціального захисту населення державних адміністрацій.
Системасоціальної допомоги також побудована на фінансуванні за рахунок податків, іншихнадходжень до державного бюджету. Однак ці кошти направляються не фізичнимособам, а підприємствам і організаціям як компенсація недотриманих доходів.Соціальна допомога надається у формі житлових субсидій, різного роду пільг ізорієнтована на індивідуальну потребу громадянина.
Соціальнестрахування – це важлива складова частина соціального захисту населення,центром якого є людина та її потреби, а якість їх задоволення впливає насоціально-економічний розвиток держави. Соціальне страхування створює умови длявідтворення робочої сили та захисту громадян у разі настання певних страховихвипадків: втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, нещасноговипадку на виробництві, догляду за дитиною, вагітності та пологів тощо.
Необхідністьсоціального страхування зумовлена такими причинами:
– наявністюгромадян, котрі не беруть участі у суспільне корисній праці, а тому не можутьутримувати себе за рахунок заробітної плати;
– наявністюгромадян, котрі є дієздатними, але не мають можливості її реалізувати.
Системасоціального страхування включає в себе соціальні, економічні, фінансові таправові аспекти.
Соціальніаспекти полягають у створенні всеосяжної та універсальної системи захисту всіхверств населення від усіх чинників нестабільності. Наявність такої системисвідчить про ефективну соціальну політику держави, направлену на задоволенняпотреб громадян.
Зекономічної точки зору соціальне страхування виступає важелем перерозподілугрошових коштів у суспільстві та пов'язане з розвитком економіки. Зміцненняекономіки впливає на зростання доходів підприємств, організацій, а разом з тимі збільшення розміру страхових внесків.
Соціальнестрахування впливає на підвищення ефективності діяльності підприємства черезматеріальне забезпечення та охорону здоров'я працівників. Воно створюєнеобхідні економічні передумови для збереження працездатності економічноактивної частини населення, а в певних випадках забезпечує виплату соціальноїдопомоги у разі втрати працездатності внаслідок загального захворювання,нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання.
Зправової точки зору соціальне страхування – це система юридичних норм, якірегулюють соціальний захист населення при настанні страхових випадків,передбачених законодавством. Соціальне страхування є фінансовою категорією, якавиражає економічні відносини, що виникають в процесі розподілу та перерозподілувалового внутрішнього продукту шляхом формування фондів грошових коштів та їхвикористання для забезпечення громадян у старості, на випадок постійної читимчасової втрати працездатності, безробіття, підтримки материнства, а також зохорони здоров'я.
Усфері соціального страхування виникають такі основні групи фінансових відносин:
міжстраховими фондами та юридичними особами, які виступають платникамиобов'язкових внесків;
міжфондами та найманими працівниками, за рахунок яких формуються доходи бюджетуфонду;
міжфондами та державним, місцевими бюджетами в процесі перерозподілу державнихфінансових ресурсів;
міжфондами й іншими органами, кошти яких використовуються для фінансовогозабезпечення соціальних програм;
міжтериторіальними і центральними органами фондів з метою забезпечення соціальнихвиплат у регіональному та місцевому розрізах;
міжфондом та певними категоріями громадян, які отримують за рахунок його коштівматеріальне забезпечення і соціальні послуги;
міжфондом і відповідним відомством, міністерством (наприклад, Міністерством праціта соціальної політики, службою зайнятості тощо);
міжфондом і установами, організаціями, які виконують певні види робіт (професійненавчання та перепідготовку не зайнятого населення);
міжфондами та фінансовими органами в процесі здійснення контролю за рухомдержавних фінансових ресурсів.
Матеріальноюосновою цих відносин є грошові кошти, які мають законодавче визначені джерелаформування та напрями їх використання. Фонди грошових коштів можуть бути якдержавними, так і недержавними.
Соціальномустрахуванню властиві дві функції: розподільна та контрольна.
Розподілвідбувається у формі руху грошових коштів:
міжокремими державними соціальними фондами;
міжбюджетами та соціальними фондами;
шляхомвиплати пенсій, соціальних допоміг фізичним особам;
шляхомнаправлення коштів на утримання органів управління;
шляхомінвестування у цінні папери тощо.
Суб'єктамирозподілу є держава, підприємства, організації, фізичні особи.
Об'єктомрозподілу виступає валовий внутрішній продукт (ВВП), створений у суспільстві зарік.
Впроцесі розподілу ВВП роботодавці та фізичні особи сплачують внески насоціальне страхування у державні цільові фонди. В системі загальнообов'язковогодержавного соціального страхування всі працівники зобов'язані брати участь уформуванні соціальних страхових фондів, сплачуючи встановлені внески.
Цільовіфонди як самостійні фінансові системи створені за кожним видом страхування.Розміри соціальних виплат залежать від внеску застрахованого, а часто і відйого заробітку. Поряд із орієнтацією на індивідуальні внески в системісоціального страхування мають місце елементи солідарного перерозподілу.
Контрольнафункція здійснюється у формі фінансового контролю за рухом грошових коштів.Вона забезпечує повне та своєчасне надходження коштів до соціальних фондів таїх цільове використання згідно з плановими завданнями. Контроль проводиться зметою перевірки дотримання суб'єктами розподілу І Іншого законодавства таузгодження суспільних, колективних га приватних інтересів у державі.
Соціальнестрахування виступає важливим елементом фінансової системи України. Державнесоціальне страхування тісно пов'язане з державними цільовими фондами тадержавним бюджетом, кошти яких є джерелами фінансування соціальних виплат.Недержавне соціальне страхування може проводитися суб'єктами підприємницькоїдіяльності (страховими товариствами, недержавними пенсійними фондами тощо).Окремі суб'єкти розподілу взаємодіють між собою і ці відносиниопосередковуються рухом фінансових ресурсів.
Управліннякоштами соціального страхування здійснюють фонди, створені за окремими видамистрахування. Оперативне управління проводять правління та виконавчі дирекціїфондів. Фінансовий контроль здійснюють Державна податкова служба,Контрольно-ревізійна служба, Державне казначейство, Наглядові ради тощо.
2. Фінансовий механізм регулювання соціального страхування
Державне регулювання – це важливий елемент управління соціальнимстрахуванням, формуванням та використанням коштів державних соціальних фондів.Метою державного регулювання у сфері загальнообов'язкового державногосоціального страхування є:
проведення єдиної політики держави в цій сфері;
забезпечення реалізації прав громадян на загальнообов'язковедержавне соціальне страхування;
створення умов для ефективного функціонування системи соціальногострахування;
забезпечення дотримання суб'єктами соціального страхування вимогзаконів, інших нормативно-правових актів;
адаптація системи соціального страхування до міжнароднихстандартів.
Державне регулювання соціального страхування полягає у:
розробці та прийнятті системи законодавчих, нормативно-правовихактів, що регламентують відносини в цій сфері;
щорічному перегляді та затвердженні розмірів страхових внесків,норм, нормативів з урахуванням поточної економічної та соціальної ситуації;
перегляді видів та розмірів соціальних виплат з метою покращанняматеріального забезпечення громадян;
встановленні обов'язкової вимогищодо створення страхових резервів з метою забезпечення своєчасності та повнотисоціальних виплат;
державному фінансовому контролі за дотриманням законодавства щодоформування доходів соціальних страхових фондів та цільового використання їхкоштів;
контролі та нагляді за діяльністю центральних і територіальнихорганів державних фондів, їх взаємодією з іншими суб'єктами.
Державне регулювання передбачає створення та функціонуваннявідповідного фінансового механізму, який повинен бути спрямований нараціональне управління рухом фінансових ресурсів та формування фінансовихвідносин, що виникають у процесі утворення та використання страхових фондів.
Фінансовий механізм регулювання соціального страхування – цесукупність фінансових методів, форм та важелів управління фінансовимиресурсами, що призначені для матеріального забезпечення громадян у разінастання страхових випадків.
Фінансові методи відображають вплив фінансів на процеси, яківідбуваються у сфері соціального страхування. Їх дія виявляється в ходіформування та використання бюджетів страхових фондів. Фінансові методи діють задопомогою фінансових важелів. Усі елементи фінансового механізму повинні бутинацілені на виконання основних функцій управління, а саме: планування,прогнозування, оперативного управління, регулювання, контролю, нагляду.
Правове забезпечення виявляється у встановленні правових засадвідносин, що мають місце у сфері соціального страхування. Закони України, УказиПрезидента встановлюють обов'язки, права та відповідальність сторін, які берутьучасть у страхуванні. Вони передбачають правові норми, згідно з якими наКабінет Міністрів України, Пенсійний фонд, інші органи державної виконавчоївлади покладаються завдання з розробки конкретних постанов, інструкцій таположень щодо забезпечення виконання законів. Постанови Кабінету МіністрівУкраїни, правління Пенсійного фонду та інших державних цільових фондівдеталізують статті законів та розробляють механізм їх реалізації в практичнійдіяльності. Крім того, Кабінет Міністрів України має право видавати в межахсвоєї компетенції та повноважень нормативні акти, що безпосередньо стосуютьсясоціального захисту населення.
3. Система соціальних гарантій населенню
Уряді держава несуть відповідальність за надання громадянам соціального захисту ізабезпечення рівного доступу до задоволення соціальних потреб.
Соціальнийзахист – це комплекс законодавчо закріплених соціальних норм, щогарантує держава окремим верствам населення, а також за певних умов всім членамсуспільства (під час зростання інфляції, спаду виробництва, економічної кризи,безробіття та ін.).
Особливістюсоціального захисту є його адресна спрямованість, тобто соціальна допомога увизначених обсягах тим громадянам, які її потребують. Система соціальноїдопомоги побудована на фінансуванні за рахунок податків та інших надходжень додержавного бюджету.
Державаповинна гарантувати кожному зайнятому у процесі виробництва:
а)      забезпеченнямінімального рівня заробітної плати та її індексацію;
б)      помірніподатки;
в)      невтручанняу підприємницьку діяльність.
Індексації,згідно законодавства, підлягають такі грошові доходи населення:
· державні пенсії;
· різні види соціальної допомоги (сім'ям з дітьми, з безробіття таін.);
· стипендії;
· оплата праці.
Соціальнігарантії забезпечуються через спеціальні державні органи, профспілки,громадські організації. Соціальні гарантії мають здійснюватися за трьомаосновними напрямами.
1.Державне гарантування кожному громадянинові, зайнятому
трудовою діяльністю, нормального рівня добробуту через забезпечення мінімальноїзаробітної плати, її індексації, помірних податків і невтручання упідприємницьку діяльність.
2.Задоволення пріоритетних потреб суспільства, які держава не може довіритикожному громадянину особисто. До них належать потреби у здобутті загальноїосвіти, вихованні дітей і підлітків, проведенні культурно-освітньої роботи,підготовці кадрів, організації охорони здоров'я і розвитку фізичної культуричленів суспільства. Держава законодавчо гарантує задоволення вказаних потреб зарахунок бюджету в мінімально достатніх розмірах у формі безплатних послуг.Об'єм таких послуг завжди повинен залежати від розміру прямих і непрямихподатків, що стягуються з громадян.
3.Вирівнювання якості життя окремих груп населення, недостатня забезпеченістьяких пов'язана переважно з причинами, що не залежать від їхніх трудових зусиль.Такими причинами можуть бути підвищення навантаження утриманців напрацездатних, стан здоров'я, вік, втрата роботи, кризові явища в економіці. Уцьому випадку формами задоволення відповідних потреб можуть бути пенсії,допомога, стипендії, грошові виплати, їхня індексація, різні пільги.
Наведеніформи соціальних гарантій сприяють тому, що стає можливим підтримання життєвогорівня, а також розвитку здібностей людини незалежно від її матеріального стану,рівня заробітної плати і впливу економічних та інших зовнішніх факторів.
Соціально-економічнігарантії – це забезпечення державою задоволення різноманітних потребгромадян на рівні соціально визнаних норм. Соціально-економічні гарантіїгромадянам – це об’єктивна необхідність для будь-якої правової держави, зміст ідоцільність її існування.
Вумовах різноманіття форм власності, розширення видів індивідуальної трудовоїдіяльності потрібні заходи щодо забезпечення соціальних гарантій з бокудержави, які мають гарантувати кожному громадянинові певний рівень благ іпослуг, як за рахунок внесків самого громадянина, так і шляхом перерозподілудержавних ресурсів, призначених на цілі матеріального забезпечення населення.
Гарантіїдержави:
· створення громадянам умов щодо їх самозабезпечення життєвонеобхідними благами, для задоволення власних потреб;
· вилучення у громадян частини створеного ними валового внутрішньогопродукту, повертання їм (поза зв'язком із вилученою частиною) благ і послуг уформі освіти, дошкільного виховання, охорони здоров'я, культурногообслуговування, соціального страхування і забезпечення;
· надання за рахунок вилучення у громадян частини валового
внутрішнього продукту певної кількості благ і послуг тим громадянам, які зафізичними даними неспроможні самі забезпечити себе всім необхідним (пенсіїінвалідам дитинства, утримання будинків для інвалідів і людей похилого віку,надання різних видів допомоги).
Загальнасума благ і послуг, що споживаються населенням за відповідний період, становитьфонд споживання. Його величина завжди обмежена розмірами створеноговнутрішнього валового продукту, а також обов'язковими витратами, які повинназдійснювати держава для забезпечення виконання своїх функцій (на оборону,управління, наукові дослідження, створення резервів).
Основніпринципи системи соціальних гарантій населенню (СГН) закладені в КонституціїУкраїни, де зазначено, що громадяни України мають право на:
· достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включаєдостатнє харчування, одяг, житло;
· підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом;
· соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разіповної, часткової або тимчасової втрати працездатності, а також у старості та вінших випадках, передбачених законодавством. Пенсії, інші види соціальнихвиплат і допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівеньжиття, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законодавством;
· охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Державастворює умови для ефективного й доступного всім громадянам медичногообслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медичнадопомога надається безплатно, наявна мережа таких закладів не може бути зменшена.Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
Соціальнадопомога повинна мати адресний характер.
Державамає гарантувати мінімум соціальних і матеріальних благ через механізми:
· встановлення на державному рівні фінансового забезпеченнямінімальних соціальних гарантій (мінімальної заробітної плати, пенсій за віком,стипендій тощо);
· здійснення у зв'язку з ціновою лібералізацією превентивнихсоціальних заходів, адресного вибіркового надання соціальної допомоги такомпенсаційних виплат;
· захисту купівельної спроможності малозабезпечених громадян черезщомісячний перегляд розміру сукупного доходу, що дає право на допомогу, тацільової грошової допомоги відповідно до зміни індексу цін.
Дотація,як форма соціальних гарантій, використовується в Україні на деякі види товаріві послуг для утримання їхньої ціни на низькому рівні.
Соціальнігарантії на випадок безробіття надаються відповідно до Закону України «Прозагальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» шляхомстворення Фонду сприяння зайнятості населення (ФЗ) за рахунок страхових внесківпідприємницьких структур, громадян, надходжень із Державного та місцевихбюджетів, інших надходжень.
КоштиФЗ використовуються для фінансування організації професійної орієнтаціїнаселення; професійного навчання працівників, що звільняються, і безробітних,сприяння їхньому працевлаштуванню; на виплату допомоги у разі безробіття;організацію додаткових робочих місць, на інші витрати, пов'язані з соціальнимигарантіями прав громадян на працю.
Важливимкроком у забезпеченні соціальних гарантій громадян було прийняття ЗаконуУкраїни «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку зтимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням тапохованням» і Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальнестрахування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,які спричинили втрату працездатності».
Допомогапри народжені дитини:
· одноразова допомога при народжені дитини (незастрахованим особам –постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. №1751);
· допомога при народжені дитини (застрахованим особам – постановаКабінету Міністрів України від 11 січня 2007 р. №13);
· допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку(незастрахованим особам – постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня2001 р. №1751);
· допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку(застрахованим особам – постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 р.№13);
· допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного вікупри передачі функцій (застрахованим особам Наказ Міністерства праці тасоціальної політики України 29.01.2007 р. №32).
Значнаувага приділяється наданню соціальних гарантій певним верствам населення. Так,було прийнято Закони України «Про статус ветеранів війни, гарантії їхсоціального захисту» й «Про основні засади соціального захисту ветеранів праціта інших громадян похилого віку в Україні», де передбачене надання значноїкількості пільг і прав, а також додаткове матеріальне забезпечення для вказанихкатегорій громадян.
Джереламифінансування соціальних гарантій виступають:
· державний бюджет;
· кошти місцевих бюджетів;
· страхові фонди:
– Фондсоціального страхування з тимчасової втрати працездатності;
– Фондзагальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття;
– Фондстрахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
– Державнийта недержавні Пенсійні фонди.
Механізмреалізації соціальних гарантій. Держава повинна гарантувати всім громадянаммінімум соціальних послуг і матеріальних благ через ряд механізмів:
1.Визначення розмірів мінімальних соціальних гарантій (мінімальної заробітноїплати; пенсій за віком; стипендій тощо).
2. Здійсненняпревентивних соціальних заходів у зв'язку з ціновою лібералізацією:
– адресноговибіркового надання соціальної допомоги;
– здійсненнякомпенсаційних виплат незахищеним верствам населення тощо. Захист купівельноїспроможності малозабезпечених громадян відбувається через щомісячний перегляд:
· середньодушового сукупного доходу, що дає право на допомогу;
· цільової грошової допомоги відповідно до зміни індексу споживчихцін.
4. Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в Україні
Пенсійне страхування (один із видів соціального страхування) – цегарантована державою система заходів щодо забезпечення громадян у старості, навипадок хвороби, втрати працездатності. Одна із основних форм соціальногозахисту, в основі якої лежить страховий метод, тобто внесення в особливі фондиобов'язкових платежів суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від формвласності та видів господарської діяльності та особами найманої праці, якіпрацюють на умовах трудового договору, й використання державою цих коштів дляматеріального забезпечення громадян. Поняття «соціальне страхування» пов'язуютьз проблемою фінансового забезпечення соціальних виплат.
Вітчизняне пенсійне законодавство передбачає дві форми пенсійногострахування: обов'язкову, яка відіграє головну роль, і добровільну.
В Україні обов'язкове пенсійне страхування полягає у тому, що самфакт укладання трудового договору чи реєстрації особи як суб'єктапідприємницької діяльності породжує зобов'язання сплачувати визначенізаконодавцем страхові внески незалежно від волі працівника чи роботодавця.Відповідно до пенсійного законодавства лише наявність у суб'єкта трудового (а,отже, і страхового) стажу є підставою виникнення права на трудову пенсію за державноюпрограмою пенсійного страхування.
Організаційно-правові форми недержавного пенсійного страхування(добровільні) можуть використовуватися для підвищення рівня грошовогозабезпечення понад той, який гарантує державна система обов'язкового пенсійногострахування.
Пенсійний фонд здійснює управління фінансами державного пенсійногострахування і, по суті, виступає гарантом стабільності державної системипенсійного страхування. Він діє в Україні як самостійна фінансово-банківськасистема з 1992 р. Його статус, завдання і функції первинно були визначеніПоложенням про Пенсійний фонд, затвердженим постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 28 січня 1992 p., а в новій редакції – від 1 березня 2001 р. №121.
Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцієюта законами України, указами і розпорядженнями Президента України, постановамиі розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Положенням про Пенсійний фондУкраїни.
Пенсійний фонд України узагальнює практику застосуваннязаконодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиціїщодо вдосконалення законодавства і в установленому порядку вносить їх нарозгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України. В межах своїхповноважень Пенсійний фонд України організовує виконання актів законодавства таздійснює систематичний контроль за їх реалізацією.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійнестрахування» (9 серпня 2003 р. підписаний) фактично було завершено процесформування законодавчої основи для запровадження системи загальнообов'язковогодержавного пенсійного страхування, що базуватиметься на чіткому розподіліматеріального забезпечення в старості залежно від трудового внеску громадян досистеми пенсійного страхування. Окрім цього, ним визначено структуру тамеханізми функціонування двох обов'язкових складових трирівневої пенсійноїсистеми (реформованої солідарної та обов'язкової накопичувальної системпенсійного страхування), яка розроблялася із врахуванням соціально-економічногота політичного становища в нашій державі.
Цей Закон України має стати правовою основою розв'язання наявнихпроблем системи пенсійного страхування держави.
Він охоплює і детально регламентує усі її складові, а саме:
коло застрахованих осіб та платників страхових внесків, їхніправа, обов'язки та відповідальність;
порядок сплати та обліку страхових внесків;
види пенсій, умови їх призначення та порядок виплати;
механізм формування та використання фінансових ресурсів пенсійноїсистеми, їхнє збереження та цільове використання;
систему управління пенсійним страхуванням.
У новому законі офіційно передбачено три рівні пенсійногострахування:
1. Солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійногострахування.
2. Накопичувальна система загальнообов'язкового державногопенсійного страхування. Умовами запровадження накопичувальної системи є зростаннявалового внутрішнього продукту протягом двох років не менше, ніж на 2%порівняно з попереднім роком, збалансованість бюджету Пенсійного фонду,прийняття законодавчих актів для функціонування накопичувальної системи,проведення тендерів і підписання договорів з компаніями щодо управлінняактивами накопичувального фонду.
3. Система недержавного пенсійного забезпечення. Вона базується наумовах добровільної участі громадян, роботодавців або їх об'єднань у формуванніпенсійних виплат. Умови та порядок формування цих накопичень визначені в Законі«Про недержавне пенсійне забезпечення» (набрав чинності з 1 січня 2004 p.),прийнятому водночас із Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійнестрахування».
З солідарного рівня призначатимуться пенсії за віком, поінвалідності, у разі втрати годувальника, а також надаватимуться соціальніпослуги (допомога на поховання).
У законі збережено чинний пенсійний вік: для чоловіків – 60 років,для жінок – 55 років, а також передбачено економічне стимулювання більш пізньоговиходу на пенсію з відповідним збільшенням розміру пенсії на визначенийвідсоток за кожний рік відстрочки виходу на пенсію (від 3% за один рік до 85,32%за 10 років).
Одним з головних моментів є нова формула розрахунку пенсій, щозабезпечує пряму залежність їхнього розміру від заробітку, з якого сплачувалисястрахові внески, та страхового стажу – періоду, протягом якого сплачувалися цівнески. Тривалість періоду, за який враховується заробіток для обчисленнярозміру пенсії, визначатиметься залежно від того, який варіант обчисленнярозміру пенсії обрано застрахованою особою. Така формула передбачає врахуваннядля обчислення пенсій заробітку, осучасненого стосовно середньої заробітноїплати. Важливо, що нова формула обчислення пенсій не має обмеження їхньогомаксимального розміру. При цьому буде існувати інший варіант обчислення розміру– за двоскладовою формулою (розмір пенсії складатиметься з двох частин: частинапенсії, яка припадає на період стажу до набрання чинності закону, тобто занормами і правилами, що передбачені Законом України «Про пенсійнезабезпечення», та частина, що припадає на період страхового стажу післянабрання чинності новим законом). Крім того, законом визначено норму щодоздійснення регулярної індексації пенсій відповідно до Закону України «Проіндексацію грошових доходів населення». Починаючи з 2005 p., щорічноздійснюватиметься підвищення розмірів пенсій не менше ніж на 20% росту реальноїзаробітної плати в Україні за попередній рік.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійнестрахування» містить низку принципових положень, які мають забезпечитифінансову стабільність пенсійної системи. Принциповий характер, наприклад, маєліквідація пільг зі сплати страхових внесків і встановлення рівних зобов'язаньщодо їхньої сплати на користь найманих працівників. Насамперед, це стосуєтьсяплатників фіксованого сільськогосподарського податку та учасників спрощеноїсистеми оподаткування (малого і середнього бізнесу).
Так, сільськогосподарські товаровиробники, які сплачують фіксованийсільськогосподарський податок, сплачуватимуть внески до системизагальнообов'язкового державного пенсійного страхування на загальних підставах.Причому, пов'язані з цим витрати будуть компенсуватися їм з державного бюджету.А особи, які обрали спрощену систему оподаткування своїх доходів (фіксованийподаток, єдиний податок), та члени їх сімей, що беруть участь у здійсненніпідприємницької діяльності, згідно з новим пенсійним законодавствомпідлягатимуть загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню ісплачуватимуть внески у фіксованому розмірі, який визначатиметься ВерховноюРадою України.
Проте за найманих працівників фізичні особи – підприємці, якіобрали спрощену систему оподаткування, сплачуватимуть страхові внески назагальних підставах.
Пенсійному страхуванню підлягатимуть і особи, які отримуютьдопомогу по безробіттю. Страхові внески за них сплачуватиме Фондзагальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадокбезробіття.
Законом передбачена можливість добровільної участі у системізагальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що розширює можливостігромадян і відповідає вимогам існуючих реалій суспільного розвитку. Наприклад,особи, які досягли 18-річного віку та навчаються у вищих абопрофесійно-технічних навчальних закладах, а також особи, які навчаються васпірантурі, докторантурі, інтернатурі чи клінічній ординатурі, братимутьучасть у пенсійному страхуванні за власним бажанням. Ці особи та всі інші, якібратимуть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державногопенсійного страхування, матимуть можливість таким чином збільшити свійстраховий стаж і позитивно вплинути на майбутній розмір пенсій.
З 1 січня 2004 р. коло осіб, які повинні сплачувати внески доПенсійного фонду, значно розширилося. Насамперед за рахунок підприємств таприватних підприємців – суб'єктів підприємницької діяльності (далі – СПД) – спрощенихсистем оподаткування. Платникам єдиного, фіксованого або фіксованогосільськогосподарського податків доведеться нараховувати пенсійні внески на фондоплати праці найманих працівників.
До лав страхувальників увійдуть також Фонд соціального страхуванняна випадок безробіття та Фонд соціального страхування від нещасних випадків навиробництві та професійних захворювань України. Вони нараховуватимуть внескимайже на всі страхові виплати. Пенсійні внески будуть нараховуватися також ізгрошового забезпечення осіб, які проходять строкову військову службу увійськових формуваннях, органах МВС України.
Згідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»були встановлені слідуючи пенсійні внески:
Нарахування: у 2010 році пенсійні внески для всіх платниківподатків нараховуються за ставкою 33,2%.
Утримання: 2%– із заробітної плати робітників таслужбовців.
5. Платники збору на обов’язкове державне пенсійне страхування вУкраїні
Згідно з Інструкцією «Про порядок обчислення і сплатипідприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язковедержавне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження доПенсійного фонду України», затвердженою Постановою правління Пенсійного фондуУкраїни від 19 жовтня 2001 №16–6, платниками збору на обов'язкове державнепенсійне страхування є:
1) суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від формвласності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації,об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи – суб'єктипідприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників;
2) філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платниківподатку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої,ніж платник зборів, територіальної громади;
3) фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності, які невикористовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники,приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльностіі займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу;
4) фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору(контракту), та фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно зцивільно-правовими договорами, в тому числі члени творчих спілок, творчіпрацівники, які не є членами творчих спілок тощо;
5) юридичні та фізичні особи, що здійснюють операції зкупівлі-продажу валюти;
6) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлюювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння;
7) юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів,крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів,які переходять у власність спадкоємцям за законом;
8) суб'єкти підприємницької діяльності (у тому числі нерезиденти) –виробники та імпортери тютюнових виробів (з 1 січня 2004 р. відмінено);
9) підприємства, установи та організації незалежно від формвласності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за виняткомдержавних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно зарахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, щокористуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнароднимидоговорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною РадоюУкраїни, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі наодержання житла, або придбавають житло вперше;
10) підприємства, установи та організації, фізичні особи, якікористуються послугами стільникового рухомого зв'язку, а також оператори цьогозв'язку, які надають свої послуги безоплатно. При цьому збір на обов'язковедержавне пенсійне страхування не сплачується, якщо послугами стільниковогозв'язку користуються річкові, морські, повітряні, космічні транспортні засоби,засоби наземного технологічного транспорту (у тому числі таксі), що маютьстаціонарно вбудоване обладнання радіозв'язку, радіонавігації та радіоастрономії,яке не може бути виокремлено від таких засобів без втрати його технологічнихабо експлуатаційних якостей чи характеристик.
Для платників першої і другої груп збір справляється з фактичнихвитрат на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основноїта додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і премій, у тому числів натуральній формі. До цих витрат не відносяться витрати на оплату виконанихробіт (послуг) згідно з цивільно-правовими договорами, на виплату доходів увигляді дивідендів, відсотків тощо, а також інші витрати, які не враховуютьсяпри обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій,перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.
Зокрема, не нараховується збір на такі види оплати праці тавиплати:
– вихідна допомога у разі припинення трудового договору;
– компенсація за невикористану відпустку;
– добові за відрядження у межах норм, встановлених законодавством,та виплати замість добових;
– заробітна плата за дні роботи без винагороди за працю, якаперераховується до бюджету або на благодійні цілі;
– суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом абоіншим ушкодженням здоров'я, що пов'язане з виконанням ним трудових обов'язків;
– стипендії слухачам підготовчих відділень, студентам, аспірантам,що навчаються з відривом від виробництва;
– державні стипендії видатним діячам науки, освіти і культури;
– Державні премії України в галузі науки і техніки, Державніпремії імені Тараса Шевченка, іменні премії, що присуджуються НАН України тагалузевими академіями наук;
– допомога, яка виплачується за рахунок підприємства, установи,організації молодим спеціалістам під час відпустки після закінчення вищого абопрофесійно-технічного навчального закладу;
— інші виплати згідно з законодавством.
Для платників вищезазначених груп (І та II), які мають найманихпрацівників, але не здійснюють витрат на оплату їх праці, об'єктомоподаткування є сума коштів, що визначається розрахункове як добутоквизначеного законом мінімального розміру заробітної плати на кількістьпрацівників такого платника збору, на яких проводиться нарахування заробітноїплати.
Для платників збору, віднесених до третьої та четвертої груп,об'єктом оподаткування є відповідно сума оподатковуваного доходу (прибутку) ісукупний оподатковуваний дохід, обчислений відповідно до законодавства.
З 1 січня 2004 р. коло осіб, які повинні сплачувати внески доПенсійного фонду, значно розширилося. Насамперед за рахунок підприємств таприватних підприємців – суб'єктів підприємницької діяльності (далі – СПД) – спрощенихсистем оподаткування. Платникам єдиного, фіксованого або фіксованогосільськогосподарського податків доведеться нараховувати пенсійні внески на фондоплати праці найманих працівників
6. Ставки збору на обов’язкове державне пенсійне страхуванняв Україні
Розміри страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійнестрахування встановлюються відповідно до Закону України «Про збір наобов'язкове державне пенсійне страхування» за ставками:
- 33,2 відсотки суми фактичних витрат на оплату праці (грошовогозабезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної ідодаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. утому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно – правовимиактами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплативинагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодамицивільно-правового характеру, що підлягають обкладанню податком на доходифізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасовоїнепрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця та допомоги узв'язку з тимчасовою непрацездатністю;
- для платників, які використовують працю найманих працівників зчисла осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілоти,штурмани, бортінженери, бортмеханіки, бортрадисти, льотчики-наглядачі) і бортоператори, які виконують спеціальні роботи в польотах, – 42 відсотки сумифактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включаютьвитрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та іншихзаохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, яківизначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно доЗакону України «Про оплату праці», виплат винагород фізичним особам завиконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягаютьобкладанню податком на доходи фізичних осіб, а також до суми оплати першихп'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштівроботодавця та допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Для підприємств, установ, організацій, де працюють інваліди,внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначаються окремоза ставкою 4 відсотки сум фактичних витрат на оплату праці (грошовогозабезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної ідодаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат; –у тому числі в натуральній формі, які виплачується згідно з нормативно-правовимиактами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплативинагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодамицивільно-правового характеру, що підлягають обкладанню податком на доходифізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасовоїнепрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги узв'язку з тимчасовою непрацездатністю для працюючих інвалідів та за ставкою 33,2відсотки від сум фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення)працівників, що включають витрати на виплату основної І додаткової заробітноїплати, та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі внатуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами,прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплати винагородфізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правовогохарактеру, що підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб, а такожна суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюєтьсяза рахунок коштів роботодавця, та допомоги у зв'язку з тимчасовоюнепрацездатністю для інших працівників такого підприємства.
Документом, що дає право на застосування ставки в розмірі 4%, єзавірена копія виписки з акту огляду в медико-соціальній експертній комісії провстановлення групи інвалідності.
Для підприємств всеукраїнських громадських організацій інвалідів,де кількість інвалідів становить не менше 50 відсотків загальної чисельностіпрацюючих, внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхуваннявизначаються за ставкою 4 відсотки від суми фактичних витрат на оплату праці(грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основноїі додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат,у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно знормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Прооплату праці», виплати винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) заугодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладанню податком надоходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасовоїнепрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця. та допомоги узв'язку з тимчасовою непрацездатністю для всіх працівників цих підприємств.
Фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності, які обралиособливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та членисімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у підприємницькій діяльності,на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткуваннясплачують страхові внески у фіксованому розмірі, установленому відповідно дозаконодавства України.
Для платників – фізичних осіб:
- 2 відсотки сум доходу у вигляді заробітної плати, інших виплат тавинагород, нарахованих (виплачених) платнику відповідно до умов трудового абоцивільно-правового договору, що включаються до складу загальногооподатковуваного доходу.
Для платників, які мають статус державного службовця або працюютьна посадах, робота на яких зараховується до трудового стажу, що дає право наодержання пенсії відповідно до Законів України «Про державну службу», «Пропрокуратуру», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальнийзахист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про статуснародного депутата України», «Про Національний банк України». «Про службу ворганах місцевого самоврядування», Митного кодексу України. Положення пропомічника-консультанта народного депутата України, затвердженого ПостановоюВерховної Ради України від 13 жовтня І 995 року №379 (із змінами) та дляплатників з числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації(пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів,льотчиків-наглядачів) і борт операторів, які виконують спеціальні роботи впольотах встановлено розміри сплати наступних страхових внесків:
– 1 відсоток з частини сум доходу у вигляді заробітної плати,інших виплат та винагород, нарахованих (виплачених) платнику відповідно до умовтрудового або цивільно-правового договору, що включаються до складу загальногооподатковуваного доходу, що не перевищує 150 гривень;
– 2 відсотки з частини сум доходу у вигляді заробітної плати,інших виплат та винагород, нарахованих (виплачених) платнику відповідно до умовтрудового або цивільно-правового договору, що включаються до складу загальногооподатковуваного доходу в розмірі від 151 до 250 гривень;
- 3 відсотки з частини сум доходу у вигляді заробітної плати, іншихвиплат та винагород, нарахованих (виплачених) платнику відповідно до умовтрудового або цивільно-правового договору, що включаються до складу 1загального оподатковуваного доходу в розмірі від 251 до 350 гривень;
- 4 відсотки з частини сум доходу у вигляді заробітної плати, іншихі виплат та винагород, нарахованих (виплачених) платнику відповідно до умов трудовогоабо цивільно-правового договору, що включаються до складу загальногооподатковуваного доходу в розмірі від 351 до 500 гривень;
- 5 відсотків з частини сум доходу у вигляді заробітної плати, інших1 виплат та винагород, нарахованих (виплачених) платнику відповідно до умовтрудового-або цивільно-правового договору, що включаються до складу загальногооподатковуваного доходу в розмірі понад 501 гривню.
За угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладаннюподатком на доходи фізичних осіб – 33,2 відсотки суми винагород фізичнимособам за виконання робіт (послуг).
7. Державні соціальністандарти і нормативи
Державнісоціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються і затверджуються упорядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Соціальністандарти – це стандарти у сфері соціальних відносин (мінімальна чи середнязаробітна плата, мінімальна пенсія, рівень прожиткового мінімуму, тривалістьробочого тижня, відпустки, умови праці тощо), які офіційно встановлюютьсядержавою.
Державнісоціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою:
· впровадження механізму реалізації соціальних прав і державнихсоціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України;
· визначення пріоритетів державної соціальної політики щодозабезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах та фінансовихресурсах для їх реалізації;
· визначення та обґрунтування розмірів видатків Державного бюджетуУкраїни, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, соціальнихфондів на соціальний захист і забезпечення населення та утримання соціальноїсфери.
Наоснові соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій,мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видівсоціальних виплат і допомоги.
Державнісоціальні стандарти обов'язково враховуються при розробці програм економічногой соціального розвитку.
Формуваннядержавних соціальних стандартів і нормативів здійснюється за такими принципами:
· забезпечення визначених Конституцією України соціальних прав ідержавних соціальних гарантій достатнього життєвого рівня для кожного;
· законодавче встановлення найважливіших державних соціальнихстандартів і нормативів;
· диференціація за соціально-демографічними ознаками визначеннянормативів;
· наукова обґрунтованість норм споживання й забезпечення;
· соціальне партнерство;
· гласність та громадський контроль при їх визначенні йзастосуванні;
· урахування вимог норм міжнародних договорів України у сферісоціального захисту і трудових відносин.
Захарактером задоволення соціальних потреб соціальні нормативи поділяються на:
нормативиспоживання – розміри споживання в натуральному обсязі за певний проміжокчасу (рік, місяць, день) продуктів харчування, непродовольчих товарів поточногоспоживання та деяких видів послуг;
нормативизабезпечення – визначена кількість наявних в особистому споживанні предметівдовгострокового користування, а також забезпечення певної території мережеюзакладів охорони здоров'я і освіти, а також підприємств, установ, організаційсоціально-культурного, побутового, транспортного обслуговування йжитлово-комунальних послуг;
нормативидоходу – розмір особистого доходу громадянина або сім'ї, який гарантуєїм достатній рівень задоволення потреб, що обчислюється на основі визначеннявартісної величини набору нормативів споживання й забезпечення.
Зарівнем задоволення соціальних потреб соціальні нормативи поділяються на:
нормативираціонального споживання – рівень, що гарантує оптимальне задоволення потреб;
нормативимінімального споживання – соціально прийнятий рівень споживання продуктівхарчування, непродовольчих товарів і послуг, виходячи із соціальних абофізіологічних потреб;
статистичнінормативи – нормативи, що визначаються на основі показників фактичногоспоживання або забезпеченості для всього населення чи його окремихсоціально-демографічних груп.
Засферою обслуговування соціальних потреб соціальні нормативи розрізняють угалузях:
· житлово-комунального обслуговування;
· транспортного обслуговування;
· охорони здоров'я;
· освіти тощо.
Державнісоціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються та затверджуються упорядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за участю та погодженням зіншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцієюй законами України.
Базовимдержавним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, наоснові якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферахдоходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурногообслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Прожитковиймінімум – мінімальна кількість життєвих засобів, необхідних для підтримкижиттєдіяльності працівника та відновлення його робочої сили. Він визначає нижнюмежу суспільно необхідного рівня життя за певних умов розвитку суспільства і єдинамічною соціально-економічною категорією.
Прианалізі прожиткового мінімуму розрізняють:
фізіологічниймінімум – вартість товарів та послуг, необхідних для задоволення тількиосновних фізіологічних потреб, причому протягом відносно короткого періоду,практично без придбання одягу, взуття, інших непродовольчих товарів;
соціальниймінімум (бюджет мінімального достатку) – мінімальні норми задоволенняфізіологічних, соціальних і духовних потреб. Це вартість товарів та послуг, якісуспільство визнає необхідними для збереження прийнятного рівня життя.
Фактори,що обумовлюють рівень прожиткового мінімуму: ціни, інфляція,кількісна оцінка набору споживчих благ та послуг.
Прожитковиймінімум визначається на основі так званого кошика споживача.
Кошикспоживача – вартість стандартного набору товарів та послуг масовоговживання середнього споживача в конкретній країні у певний час.
Державнісоціальні стандарти у сфері доходів населення встановлюються з метою визначеннярозмірів державних соціальних гарантій у сфері оплати праці, виплат заобов'язковим державним соціальним страхуванням, права на отримання інших видівсоціальних виплат і державної соціальної допомоги та їх розмірів, а такожвизначення пріоритетності напрямів державної соціальної політики.
Додержавних соціальних нормативів у сфері охорони здоров'я належать:
· перелік та обсяг гарантованого рівня медичної допомоги громадянаму державних і комунальних закладах охорони здоров'я;
· нормативи надання медичної допомоги, що включають обсягдіагностичних, лікувальних і профілактичних процедур;
· показники якості надання медичної допомоги;
· нормативи пільгового забезпечення окремих категорій населеннялікарськими засобами та іншими спеціальними засобами;
· нормативи забезпечення стаціонарною медичною допомогою;
· нормативи забезпечення медикаментами державних і комунальнихзакладів охорони здоров'я;
· нормативи санаторно-курортного забезпечення;
· нормативи забезпечення харчуванням у державних і комунальнихзакладах охорони здоров'я.
13червня 2007 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №815 «Прозатвердження Національного плану розвитку системи охорони здоров'я на період до2010 року», де розглянуті пропозиції з впровадження загальнообов'язковогодержавного соціального медичного страхування.
Основнідержавні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпеченняконституційного права громадян на достатній життєвий рівень.
Дочисла основних державних соціальних гарантій належать:
· мінімальний розмір заробітної плати;
· мінімальний розмір пенсії за віком;
· неоподатковуваний мінімум доходів громадян;
· величина межі індексації грошових доходів громадян;
· пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг,послуг зв'язку та критерії їх надання.
Державнісоціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органівмісцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно відформи власності.
Наданнядержавних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіхрівнів, коштів підприємств, установ та організацій і соціальних фондів назасадах адресності й цільового використання.
Державнісоціальні гарантії та державні соціальні стандарти й нормативи є основою для розрахункувидатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів ісоціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевихпрограм економічного й соціального розвитку.
Зметою забезпечення надання державних соціальних гарантій обчислюються такі видинормативів витрат (фінансування):
· нормативи фінансування поточних витрат на одного мешканця, а дляокремих видів соціальних послуг – на одну особу, яка підлягає даному видуобслуговування;
· нормативи фінансування поточних витрат на утримання мережізакладів освіти, охорони здоров'я, підприємств, організацій, установсоціально-культурного, житлово-комунального та побутового обслуговування;
· нормативи державних капітальних вкладень на будівництво закладівосвіти, охорони здоров'я, підприємств, організацій, установсоціально-культурного, житлово-комунального та побутового обслуговування.
Зметою вдосконалення управління фондами загальнообов'язкового державногосоціального страхування та поліпшення матеріального забезпечення застрахованихосіб розпорядженням Президента України «Про заходи щодо вдосконалення системизагальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11.07.2005 року №1114/2005-рпвизначено:
1.Кабінету Міністрів України внести на розгляд Верховної Ради Українизаконопроекти щодо:
· внесення змін до деяких законів України з питаньзагальнообов'язкового державного соціального страхування стосовно забезпеченняпрозорості та публічності діяльності фондів соціального страхування;
· запровадження економічних механізмів стимулювання роботодавців дозбільшення витрат на найманих працівників, у тому числі до підвищення рівняоплати їх праці;
· удосконалення переліків видів матеріального забезпечення тасоціальних послуг;
· посилення державного нагляду за ефективним управлінням і цільовимвикористанням коштів фондів при здійсненні ними функцій страховика.
2.Кабінету Міністрів України за участю соціальних партнерів:
· розглянути питання щодо: удосконалення механізмів реєстраціїплатників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальнестрахування, сплати таких внесків та порядку надання страхових виплат ісоціальних послуг за рахунок страхових коштів, а також доцільностізапровадження інституту страхових експертів;
· поетапного перерозподілу навантаження із сплати внесків назагальнообов'язкове державне соціальне страхування між страхувальниками тазастрахованими особами тощо.
ЗакономУкраїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питаньзагальнообов'язкового державного соціального страхування» від 12.12.2006 р.№435-У передбачено, внести зміни до таких законодавчих актів України:
1. УКодексі України про адміністративні правопорушення статтю 165– 4 в новійредакції, а також доповнити ст. 188–24 такого змісту: перешкоджанняуповноваженим особам органів Фонду соціального страхування від нещасних випадківна виробництві та професійних захворювань України у здійсненні перевірок.
2. УЗаконі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йогобанкрутом» змінити п. 2 ч. 1 ст. 31.
3. Узаконі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування віднещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричиниливтрату працездатності» внести зміни до ч. 2 ст. 45, доповнити п. 7ст. 45, змінити ст. 52, а ч. З викласти в новій редакції.
8. Сплата збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з продажуювелірних виробів в Україні
Платникамизбору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з продажуювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння, єпідприємства, організації та фізичні особи – суб'єкти підприємницькоїдіяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота, платини ідорогоцінного каміння.
Збірна обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій із продажу ювелірнихвиробів із золота сплачується в розмірі 5% від вартості реалізованихювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння.
Згідноз п. 9 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування,платники збору ведуть бухгалтерський облік сум збору шляхом виокремлення сумизагального збору, яка відповідає збору на обов'язкове державне пенсійнестрахування. Сума збору включається в ціну і сплачується продавцями з виручкивід реалізації.
Базадля нарахування збору до Пенсійного фонду з операцій з реалізації ювелірнихвиробів збігається з базою для нарахування податку на додану вартість (ПДВ).
Платникизбору (як правило, роздрібні торгові організації) проводять операції з продажуювелірних виробів через контрольно-касові апарати. Тому документом, щопідтверджує продаж ювелірного виробу із золота, платини і коштовних каменів, єкасовий чек, який видається покупцеві. У ньому зазначається сума збору наобов'язкове державне пенсійне страхування і ПДВ.
Прикомісійній торгівлі ювелірними виробами (у цьому разі також стягується збір наобов'язкове державне пенсійне страхування) через контрольно-касові апаратиреєструється продаж товару за ціною, що складається з двох частин: вартостітовару, що включає в себе збір на обов'язкове державне пенсійне страхування,яка не обкладається ПДВ, і комісійної винагороди підприємства торгівлі, щопідлягає обкладанню ПДВ.
9. Сплата збору на обов’язкове державне пенсійне страхування вартостілегкового автомобіля в Україні
Об'єктомобкладання збором до Пенсійного фонду є вартість легкових автомобілів, на якупри відчуженні нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхуванняв розмірі 3% (крім автомобілів, якими забезпечуються інваліди відповіднодо законодавства, та автомобілів, що переходять у власність спадкоємця зазаконом).
Зазначенийзбір сплачується платниками збору через установи банків на рахунок місцевихорганів Пенсійного фонду за місцем реєстрації легкового автомобіля.
Платникамицього збору є підприємства всіх форм власності, а також фізичні особи, якінабувають права власності на легкові автомобілі шляхом:
купівлілегкових автомобілів, у тому числі у виробників або торговельних організацій(крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством);
міни;
дарування(безоплатної передачі);
успадкування(крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом);
зінших підстав, передбачених законодавством.
ОрганиДержавної автоінспекції здійснюють реєстрацію автомобіля за наявності квитанціїчи платіжного доручення (для юридичних осіб) про сплату збору на обов'язковедержавне пенсійне страхування саме у покупців автомобіля.
Прикупівлі автомашини через торговельну організацію за довідкою-рахунком у кредитзбір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується тільки з моментувиникнення права власності, тобто після погашення останньої суми заборгованостіза договором, згідно з цивільним законодавством України.
Вартістьлегкового автомобіля визначається за договором купівлі-продажу,довідкою-рахунком торгових організацій, довідкою митної служби.
Придбанняавтомобілів юридичною особою відноситься до капітальних витрат і здійснюєтьсяза рахунок власних коштів. Капітальні витрати, в тому числі і сплачений запридбання автомобіля для власних виробничих потреб збір на обов'язкове державнепенсійне страхування, підлягають амортизації згідно з нормами ст. 8 ЗаконуУкраїни «Про оподаткування прибутку підприємств». Витрати на придбаннялегкового автомобіля для невиробничого використання разом зі сплаченим зборомна обов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за рахунок власнихкоштів і амортизації не підлягають. Крім цього, порядок сплати збору наобов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарськихоперацій, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердженняПорядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремихвидів господарських операцій» від 3 листопада 1998 р. №1740, не передбачаєзвільнення від сплати збору власників легкових автомобілів навіть у разіпридбання автомобіля за кордоном.
Збірне сплачують у разі перереєстрації автомобіля, у разі зміни власником місцяпроживання, зміни технічної характеристики автомобіля, тобто за умови, якщоправо власності не переходить від однієї особи до іншої. Від сплати зборузвільнено дипломатичні представництва та консульські установи інших держав вУкраїні згідно з Віденською конвенцією про дипломатичні відносини від 18 квітня1961 р №1138.
10. Недержавне пенсійне страхування в Україні
Після прийняття цієї постанови більшість організацій, що уклалидоговори пенсійного страхування, припинили свою пенсійну діяльність, змінили їїабо оголосили себе банкрутами. Інші («СПАС», «Пенсійний Фонд Міжбанківськогосоюзу», страхова компанія «Оранта») припинили відкриття нових пенсійнихрахунків і продовжили обслуговування клієнтів за старими пенсійними договорами.Недержавні пенсійні фонди значною мірою згорнули свою діяльність до прийняттянового закону.
У 2001 р. в Україні було зареєстровано близько 110недержавних пенсійних фондів, із них реально працювало 20. Серед них 17недержавних пенсійних фондів співпрацювали тільки з конкретними підприємствамита колективами і лише кілька фондів функціонували як відкриті. 15 недержавнихпенсійних фондів об'єднані в Асоціацію недержавних пенсійних фондів, створену угрудні 1996 р. На кінець 2000 р. загальні активи фондів становили22,77 млн. грн., що дорівнює 0,01% ВВП.
З 2003 р. недержавне пенсійне забезпечення регулюєтьсяЗаконом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9 липня 2003 р.№1057-IV, який визначає правові, економічні та організаційні засади цього видустрахування.
Система недержавного пенсійного забезпечення – це складова частинасистеми накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадахдобровільної участі фізичних та юридичних осіб у формуванні пенсійнихнакопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпеченнядодаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійнихвиплат.
Суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення є:
– недержавні пенсійні фонди (НПФ);
– страхові організації, які уклали договори страхування довічноїпенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті;
– банківські установи, які уклали договори про відкриття пенсійнихдепозитних рахунків;
– вкладники та учасники пенсійних фондів;
– вкладники пенсійних депозитних рахунків;
– фізичні та юридичні особи, які уклали договори страхуваннядовічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті;
– засновники пенсійних фондів;
– роботодавці-платники корпоративних пенсійних фондів;
– організації суб'єктів, які надають послуги у сфері недержавногопенсійного забезпечення;
– органи державного нагляду і контролю у сфері недержавногопенсійного забезпечення;
– адміністратори пенсійних фондів;
– компанії з управління активами;
– зберігачі;
– аудитори;
– особи, які надають консультаційні та агентські послуги.Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється за принципами:
– законодавчого визначення умов;
– зацікавленості фізичних осіб;
– добровільності створення пенсійних фондів юридичними тафізичними особами;
– добровільної участі фізичних осіб у системі недержавногопенсійного забезпечення та вибору виду пенсійної виплати;
– рівноправності всіх учасників пенсійного фонду;
– цільового використання коштів тощо. Недержавне пенсійнезабезпечення здійснюється: пенсійними фондами шляхом укладання пенсійних контрактівміж адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками;
– страховими організаціями шляхом укладання договорівстрахування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності абосмерті;
– банківськими установами шляхом укладання договорів провідкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень.
В Україні домінуюча роль у недержавному пенсійному забезпеченнібуде належати недержавним пенсійним фондам (НПФ), створюваним за корпоративноюта професійною ознакою.
Доосновних суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення відносяться недержавніпенсійні фонди. Ними можуть бути юридичні особи, які мають статус неприбутковоїорганізації (непідприємницького товариства), функціонують та проводятьдіяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасниківпенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а такожздійснюють пенсійні виплати учасникам фонду.
Недержавнепенсійне забезпечення є для пенсійних фондів виключним видом діяльності. НПФстворюється на підставі рішення засновників та не мають на меті одержанняприбутку для його подальшого розподілу між засновниками. Активи пенсійногофонду формуються за рахунок пенсійних внесків та доходу від їх інвестування.
Завидами НПФ можуть утворюватись як відкриті, корпоративні та професійні.
Відкритийпенсійний фонд – недержавний пенсійний фонд, учасниками якого можуть бутибудь-які фізичні особи незалежно від місця та характеру їх роботи.
Корпоративнимпенсійним фондом вважається недержавний пенсійний фонд, засновником якого єюридична особа-роботодавець або декілька юридичних осіб-работодавців та до якогоможуть приєднуватися роботодавці-платники. Учасниками цього фонду можуть бутивиключно фізичні особи, які перебувають у трудових відносинах з йогозасновниками та роботодавцями-платниками цього фонду.
Професійнийпенсійний фонд – це недержавний пенсійний фонд, засновниками якого можутьбути об’єднання юридичних осіб-роботодавців, об’єднання фізичних осіб,включаючи профспілки або фізичні особи, пов’язані за видом їх професійноїдіяльності. При цьому учасниками такого фонду можуть бути виключно громадяни,пов’язані за видом їх професійної діяльності, визначеної у статуті фонду.
Сплатапенсійних внесків фізичними особами до корпоративних та професійних пенсійнихфондів є добровільною. Колективним договором може передбачатися створеннякорпоративного пенсійного фонду роботодавцем або відрахування пенсійних внесківроботодавців до інших пенсійних фондів.
Якщо роботодавець здійснюєпенсійні внески на користь всіх своїх працівників, пенсійні контрактиукладаються ним з пенсійним фондом за його вибором. Роботодавець має правовстановлювати однаковий відсоток відрахувань пенсійних внесків до пенсійногофонду на користь своїх працівників від суми їх заробітної плати абозастосовувати прогресивну шкалу відсотків відрахувань відносно суми заробітноїплати залежно від віку працівників та стажу роботи на даному підприємстві.
Фізичніособи – учасники будь-якого пенсійного фонду мають право самостійно сплачуватидодаткові внески на свою користь без обмежень.
Пенсійнимфондом забороняється змінювати їх вид та найменування, зазначені у статутіфонду, після реєстрації Державною комісією з регулювання ринків фінансовихпослуг України. Дозволяється приєднання та злиття декількох пенсійних фондіводнакового виду.
Пенсійнийфонд не несе відповідальності за зобов’язаннями держави і навпаки.
Юридичнаособа, діяльність якої фінансується за рахунок державного або місцевихбюджетів, має право бути засновником корпоративного пенсійного фонду абоздійснювати внески до вже створених фондів лише у законодавчо визначенихвипадках.
Учасникомфонду є фізична особа, на користь якої сплачуються пенсійні внески донедержавного пенсійного фонду і яка має право на одержання пенсійних виплат зтакого фонду. Учасниками фонду можуть бути громадяни України, іноземці та особибез громадянства. Участь фізичних осіб у НПФ є добровільною. Фізична особа можебути учасником кількох пенсійних фондів за власним вибором.
Пенсійні виплати можуть здійснюватисяучаснику фонду або його спадкоємцю.
Вкладникомфонду є особа, яка сплачує пенсійні внески на користь учасника фондушляхом перерахування коштів до НПФ відповідно до умов пенсійного контракту.
Вкладникомможе бути сам учасник фонду, подружжя, діти, батьки, роботодавець учасникафонду.
Власністюучасника є накопичені пенсійні кошти в розмірі пенсійних внесківтарозподіленого на його користь прибутку фонду. Дані про суму накопичених коштів,що належать кожному учаснику фонду, відображаються на індивідуальномупенсійному рахунку, який ведеться в системі персоніфікованого обліку.
НПФможе діяти тільки на підставі статуту, який затверджується засновниками фонду.Зміни до статуту пенсійного фонду не можуть погіршувати умови пенсійногозабезпечення учасників.
Державнареєстрація пенсійного фонду та видача йому відповідного свідоцтва проводятьсяДержавною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Рішення щодореєстрацію пенсійного фонду приймається протягом 30 календарних днів післяподання всіх встановлених документів.
Засновникипенсійного фонду зобов’язані протягом трьох місяців з дня реєстрації сформуватисклад ради фонду. Збори засновників фонду проводяться не рідше одного разу нарік.
Ліквідація НПФ здійснюється на підставі рішення засновників фондуабо їх правонаступників за умови виконання всіх передбачених пенсійнимиконтрактами зобов’язань щодо сплати внесків до фонду та адміністрування фонду.
11. Сплата збору на обов’язкове державне пенсійне страхуванняз операцій купівлі-продажу нерухомого майна в Україні
Об'єктомобкладання збором до Пенсійного фонду є вартість нерухомого майна, вказана вдоговорі купівлі-продажу.
Платникамизбору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи іорганізації незалежно від форм власності та фізичні особи, що придбаваютьнерухоме майно.
Виняткомє придбання майна державними підприємствами, установами і організаціями зарахунок бюджетних коштів, установами й організаціями іноземних держав, якікористуються імунітетом і привілеями згідно із законами і міжнароднимидоговорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,а також громадянами, які придбавають і стоять на черзі на придбання житла абопридбавають його вперше.
Збірна обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій із купівлі нерухомогомайна не сплачується, якщо:
–       покупцемнерухомого майна є сільськогосподарський товаровиробник, який сплачуєфіксований сільськогосподарський податок відповідно до Закону України «Профіксований сільськогосподарський податок» і згідно із загальним класифікаторомгалузей національної економіки має код:
– сільськогосподарськепідприємство, включаючи селянське (фермерське) господарство, – 21000 – 21260;22300;
– рибнегосподарство, риболовецький колгосп – 21271 – 21273;
– цукровийзавод (комбінат) -18111;
–       правовласності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації.
Зазначенийзбір сплачується у розмірі 1% від вартості нерухомого майна з усіх категорійплатників на загальних підставах.
Якщопідприємство на публічних торгах з реалізації арештованого нерухомого майнапридбало будівлю для адміністративних цілей, то згідно з Постановою КабінетуМіністрів: України «Про затвердження Положення про порядок проведення аукціонів(публічних торгів) з реалізації заставленого майна» від 22 грудня 1997 р №1448і наказу Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 р. №745/4035,після повного розрахунку покупця за придбане майно державний виконавець напідставі протоколу про проведення публічних торгів складає акт про проведенняпублічних торгів, який потім затверджує начальник відповідного відділудержавної виконавчої служби. На підставі цього акта нотаріус видає покупцюсвідоцтво про придбання нерухомого майна з публічних торгів.
Такимчином, підприємство, яке придбаває нерухоме майно на публічних торгах, не єплатником збору до Пенсійного фонду.
12. Сплата збору на обов’язкове державне пенсійне страхуванняз вартості послуг стільникового мобільного зв’язку в Україні
Платникамизбору на обов'язкове державне пенсійне страхування з вартості послугстільникового мобільного зв'язку є підприємства, установи, організації, фізичніособи, що користуються послугами стільникового мобільного зв'язку, а такожоператори такого зв'язку, що надають свої послуги безоплатно.
Прицьому збір на обов'язкове державне пенсійне страхування не сплачується, якщопослугами стільникового зв'язку користуються річкові, морські, повітряні,космічні транспортні засоби, засоби наземного технологічного транспорту (у томучислі таксі), що мають стаціонарно вбудоване обладнання радіозв'язку,радіонавігації та радіоастрономії, яке не може бути виокремлено від такихзасобів без утрати його технологічних або експлуатаційних якостей чихарактеристик.
Об'єктомобкладання 7,5% збором для цієї категорії платників є вартість послугстільникового мобільного зв'язку, оплачена споживачами цих послуг оператору, щоїх надає, включаючи вартість вхідних і вихідних телефонних дзвінків,абонентську плату (надбавку) за роумінг, суму страхового завдатку, авансу,вартість інших спеціальних послуг, зазначених у рахунку на оплату послугстільникового мобільного зв'язку. У разі продажу прав на тимчасове користуванняпослуг стільникового мобільного зв'язку у вигляді магнітних карток, мікрочипівабо мікросхем об'єктом обкладання є вартість їх продажу. Якщо операторстільникового зв'язку надає послуги безоплатно, об'єктом обкладання є вартістьтаких послуг, що визначається за звичайними тарифами.
Збірна обов'язкове державне пенсійне страхування з послуг стільникового мобільногозв'язку платники збору сплачують оператору одночасно з оплатою ними зазначенихпослуг. Документом, що підтверджує сплату збору з послуг стільниковогомобільного зв'язку, є платіжне доручення оператора про перерахування сум зборуна рахунок відповідного органу Пенсійного фонду з позначкою обслуговуючогобанку про проведення відповідної банківської операції.
У разіпродажу прав на тимчасове користування послугами мобільного зв'язку у виглядімагнітних карток, мікросхем або чипів дилерам або іншим організаціям, торговіорганізації чи дилери мобільного зв'язку сплачують оператору 7,5% від вартостікуплених карток, які згодом поширюють вроздріб серед споживачів.
Уразі неповної чи невчасної сплати збору на обов'язкове державне пенсійнестрахування несплачена сума стягається з платника із застосуванням фінансовихсанкцій, передбачених законодавством.
13. Поняття та види пенсій в Україні
ВУкраїні функціонує 763 районних і місцевих управлінь соціального захистунаселення і 728 регіональних підрозділів Пенсійного фонду України (ПФУ). Застатистичними даними в Україні нараховується близько 15 млн. пенсіонерів, утому числі – 2 млн. інвалідів.
Правовівідносини у сфері пенсійного страхування базуються на Конституції України ірегулюються:
· Кодексом законів про працю в Україні;
· Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійнестрахування» від 9 липня 2003 р. №1058-IV.
Пенсія – це гарантованащомісячна грошова виплата громадянам у старості на випадок повної або частковоїнепрацездатності, втрати годувальника, а також у зв'язку з досягненнямзаконодавчо встановленого стажу роботи у сферах трудової діяльності.
Населеннямпенсійного віку вважаються:
· жінки старше 55 років;
· чоловіки старше 60 років.
Узалежності від причини, що обумовлює право на одержання пенсії, розрізняютьнаступні види державних пенсій:
а)трудові:
завіком: чоловікам – при досягненні 60 років і стажі роботи не менше 25 років;жінкам – при досягненні 55 років і стажі роботи не менше 20 років (стаття 12);
поінвалідності: у випадку настання інвалідності, яка викликає повну або частковувтрату здоров'я;
увипадку втрати годувальника: непрацездатним членам родини померлогогодувальника, що знаходилися на його утриманні;
завислугу років: окремим категоріям громадян, зайнятим на роботах, виконанняяких приводить до втрати професійної працездатності до настання віку, що даєправо на пенсію за віком.
б)соціальні – пенсії непрацездатним громадянам, що не мають права на трудовупенсію. Розмір соціальних пенсій установлюється за категоріями у відсотках домінімальної пенсії за віком, що гарантує громадянам мінімальний прожитковийрівень незалежно від наявності виробничого стажу.
ПрийняттяЗакону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» внеслосуттєві зміни у пенсійному законодавстві, зокрема це стосується порядкупризначення та перерахунку пенсій.
Правона (призначення) перерахунок пенсій за цим законом мають особи, яким до І січня2004 року була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійнезабезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія за іншимизаконодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за ЗакономУкраїни «Про пенсійне забезпечення» – за умови, якщо вони не отримають пенсію зінших джерел.
Дляобчислення пенсій враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно відперерв, та за весь період стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. Заробітна плата(дохід) за період стажу, набутого до 1 липня 2000 року, враховується дляобчислення пенсії на підставі документів (довідок) про нараховану заробітнуплату, а за період стажу, починаючи з 1 липня 2000 року – за даними, щомістяться в системі персоніфікованого обліку.
Привизначенні розміру пенсії за новими правилами враховуються два основнихпоказники – страховий стаж та заробітна плата особи.
Виходячизі страхового стажу, обчислюється коефіцієнт стажу (Кс), а заробітна платавикористовується для визначення індивідуального коефіцієнта заробітку ізаробітної плати (Зп), з якої обчислюється пенсія.
УЗаконі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» порядоквизначення розміру пенсії за віком виражено у вигляді формули:
/>/>/>/>,
де П –розмір пенсії, грн;
Зс – заробітнаплата (дохід) застрахованої особи, з якої обчислюється пенсія, грн;
Кс –коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.
Длявизначення однієї із складових цієї формули – (Зп) – заробітної плати (доходу)для обчислення пенсії необхідно на підставі даних довідки про заробітну плату,наявної в пенсійній справі, визначити середньоарифметичний індивідуальнийкоефіцієнт заробітку.
Вінвизначається шляхом відношення заробітної плати особи на кожний місяць зперіоду, за який враховується заробіток, на середню заробітну плату у галузяхекономіки за цей же місяць.
Сумакоефіцієнтів за весь період, за який враховується заробітна плата, ділиться накількість місяців, за які розраховано коефіцієнт заробітку.
Наступнаскладова формули – коефіцієнт страхового стажу (Кс), що розраховується заформулою:
/> = />/ 100% />
де Кс– коефіцієнт страхового стажу;
См – сумамісяців страхового стажу;
Вс –величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках).
Заперіод участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного рокустрахового стажу дорівнює 1,35%, а за період участі в солідарній інакопичувальній системах пенсійного страхування – 0,8%. (Згідно Держбюджету на2009 рік).
Коефіцієнтстрахового стажу (Кс) визначається, виходячи із наявного страхового стажу задокументами пенсійної справи на час перерахунку пенсії. Заробітна плата (дохід)для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп =Зс * (Ск/К),
де Зп– заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, грн; Зс – середнязаробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, закалендарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії;
Ск – сумакоефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць;
К – кількістьмісяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати(доходу) застрахованої особи.
Коефіцієнтзаробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страховогостажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою:
Кз =3в/3с,
де Кз– коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи;
Зв – сумазаробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внескита яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, заякий розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);
Зс –середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, замісяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу).
Головноюумовою при призначенні пенсії по інвалідності є наявність певного страховогостажу на час настання інвалідності.
Пенсіюпо інвалідності встановлюють залежно від групи інвалідності у таких розмірах:
I        група– 100%;
II       –90%;
III      –50% пенсії за віком.
У2005 році набрав сили Закон України «Про державну соціальну допомогу особам, щоне мають право на пенсію, і інвалідам», що регулює питання фінансової підтримкилюдей, які не приймали участь у пенсійному страхуванні, а також призначеннядержавної допомоги по догляду.
Відповіднодо Закону розмір соціальної допомоги особам, що не мають право на пенсію, іінвалідам, установлюється, виходячи з гарантованого мінімуму, затвердженого вЗаконі «Про державний бюджет України на ______ рік
14. Загальнообов’язкове державне соціальнестрахування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності
Правові, організаційні та фінансові засади соціального страхуванняз тимчасової втрати працездатності визначаються Законом України «Прозагальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовоювтратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від18 січня 2001 р. №2240–111.
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку зтимчасовою втратою працездатності передбачає матеріальне забезпечення громадяну зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втратипрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворимчленом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, частковукомпенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованоїособи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджетуФонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ФСС ТВП).
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку зтимчасовою втратою працездатності здійснюється за такими принципами:
1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення цього видустрахування;
2) обов'язковості страхування осіб, які підлягають цьому видустрахування згідно із законом, та добровільності страхування інших осіб;
3) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїхправ;
4) обов'язковості фінансування ФСС ТВП витрат, пов'язаних ізнаданням матеріального забезпечення та соціальних послуг;
5) формування та використання страхових коштів на засадахсолідарності та субсидування;
6) цільового використання коштів;
7) паритетності в управлінні ФСС ТВП представників держави,застрахованих осіб та роботодавців;
8) відповідальності роботодавців та ФСС ТВП за реалізацію правазастрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги.
Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхуванняу зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовлениминародженням та похованням, виступають застрахована особа, страхувальник тастраховик.
Застрахована особа – це найманий працівник, інші особи (громадяниУкраїни, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають вУкраїні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода наобов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь якихздійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку зтимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням тапохованням. Представниками застрахованих осіб є профспілки (їх об'єднання) чиінші уповноважені найманими працівниками органи.
Страхувальник – це:
роботодавець для осіб, які працюють на умовах трудового договоруна підприємствах або у фізичних осіб;
особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та інші особивідповідно до чинного законодавства.
Страховик – Фонд соціального страхування зтимчасової втрати працездатності.
Роботодавцем виступає власникпідприємства, установи, організації незалежно від форм власності, видудіяльності, господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманихпрацівників. Найманим працівником є фізична особа, яка працює за трудовимдоговором (контрактом) на підприємстві, в установі, організації.
Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язкуз тимчасовою втратою працездатності підлягають:
– особи, які працюють на умовах трудового договору(контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від формвласності та господарювання або у фізичних осіб, а також обрані на виборніпосади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в іншихорганах;
– члени колективних підприємств, сільськогосподарських таінших виробничих кооперативів.
Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, якізаймаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною та іншою діяльністю,пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності), мають правона матеріальне забезпечення та соціальні послуги за умови сплати страховихвнесків до ФСС ТВП відповідно до діючого законодавства.
Особи, які не підлягають загальнообов'язковому державномусоціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, маютьправо на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за умови сплатистрахових внесків до ФСС ТВП.
15. Платники страхових внесків та розмір збору у Фондсоціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Україні
Платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державнесоціальне страхування з тимчасової втрати працездатності є страхувальники тазастраховані особи. До страхувальників належать:
1. підприємства, установи, організації, їх об'єднання, бюджетні,громадські та інші установи і організації, об'єднання громадян та інші юридичніособи, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, в особівласника або уповноваженого ним органу;
2. філії, відділення та інші відокремлені підрозділистрахувальників, що не мають статусу юридичної особи і самостійно проводятьрозрахунки з оплати праці, інші суб'єкти господарської діяльності, щовикористовують працю найманих працівників і не мають статусу юридичної особи;
3. фізичні особи, які використовують працю найманих працівників;
4. розташовані в Україні іноземні підприємства, установи,організації, філії та представництва, які використовують працю найманихпрацівників;
5. на добровільних засадах можуть брати участь узагальнообов'язковому державному соціальному страхуванні:
а) громадяни України, які працюють за межами території України іне застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вониперебувають;
б) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, якізаймаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю,пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числічлени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок);
в) фізичні особи, які виконують роботи згідно з цивільно-правовимиугодами.
Реєстрація страхувальників провадиться за їх місцезнаходженням(юридичною адресою), а стосовно фізичних осіб – за місцем їх проживання уробочих органах відділень ФСС ТВП у районах та містах республіканського (АРКрим) та обласного значення.
Страхувальники – юридичні та фізичні особи – набувають статусуплатників страхових внесків з дня їх реєстрації в органах ФСС ТВП.Страхувальники, які підлягають обов'язковій реєстрації, повинні зареєструватисяу десятиденний строк з дня:
– отримання свідоцтва про державну реєстрацію;
– прийняття рішення про створенняустанови, організації, філії, представництва, іншого відокремленого підрозділу,якщо відповідно до законодавства України державна реєстрація такихстрахувальників не проводиться;
– укладання трудового договору з першим найманим працівником (длястрахувальника – фізичної особи, що використовує найману працю);
– зміни місцезнаходження (юридичної адреси) страхувальника.
Страхувальники, зазначені в пунктах 1, 2 і 4, подають:
• заяву;
• завірені відповідальною особою органу ФСС ТВП копії такихдокументів:
– свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницькоїдіяльності;
– довідки органу статистики про включення до Єдиного Державногореєстру підприємств та організацій України або довідки органу Державноїподаткової адміністрації України (ДПА) про включення страхувальника доТимчасового реєстру платників податків.
Страхувальники, зазначені в пунктах 3 і 5, представляють паспорт іподають:
• заяву;
• завірені відповідальною особою органу ФСС ТВП копії такихдокументів:
– довідки про присвоєння ідентифікаційного номера зДержавного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов'язковихплатежів;
– свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницькоїдіяльності або документа, що підтверджує роботу особи в країні, де вонаперебуває та що вона не застрахована в системі соціального страхування зтимчасової непрацездатності цієї країни.
На підставі отриманих документів по кожному страхувальникуробляться записи в журналах обліку страхувальників, а подані документипідшиваються до персональної справи страхувальника, на якій проставляється йогореєстраційний номер. Після реєстрації страхувальнику видається повідомлення.
За порушення строку реєстрації страхувальника на ньогонакладається штраф у розмірі 50% від суми належних до сплати страхових внесківза весь період, який минув з дня, коли страхувальник повинен бувзареєструватися, а також можуть бути накладені адміністративні стягнення.
16. Державний моніторинг у сфері соціального страхування
Зметою дотримання державних соціальних гарантій, оцінки ефективності державноїсоціальної політики, її впливу на рівень та якість життя в Україні здійснюєтьсяпостійний державний моніторинг у сфері застосування й фінансового забезпеченнядержавних соціальних стандартів і нормативів.
Порядокпроведення моніторингу застосування державних соціальних стандартів інормативів та його фінансове забезпечення визначається Кабінетом МіністрівУкраїни.
Основнимизасобами здійснення моніторингу є:
· щомісячна оцінка вартісної величини основних державних соціальнихстандартів;
· ведення державного статистичного обліку щодо дотримання державнихсоціальних стандартів і нормативів;
· поточне коригування вартісних величин державних соціальнихнормативів і нормативів витрат (фінансування) залежно від зміни цін та іншихумов їх формування.
Зарезультатами моніторингу здійснюється перегляд розмірів державних соціальнихгарантій.
Відомостіпро розміри державних соціальних стандартів і нормативів, а також щодорезультатів моніторингу їх застосування підлягають публікації в офіційнихвиданнях.
Контрольза дотриманням законодавства про державні соціальні стандарти й нормативи тадержавні соціальні гарантії здійснюється на засадах гласності органамидержавної влади та органами місцевого самоврядування із залученням громадськихорганізацій і незалежних експертів.