Державнийвищий навчальний заклад
«Українськаакадемія банківської справи
Національногобанку України»
Кафедраекономічної кібернетикиКонтрольна робота
Здисципліни: “Платіжні системи”Суми2008
ЗМІСТ
1. Порівняльна характеристикаплатіжних інструментів
11. Ризики платіжних систем
21. Аналіз платіжних систем, щовикористовуються в мережі Інтернет
Список літератури
1. Порівняльна характеристикаплатіжних інструментів
Платіжна система становить основну інфраструктуру сучасної ринковоїекономіки. Саме її ефективність і стабільність є інструментами безперебійногофункціонування економічної системи країни, у тому числі грошових та фінансовихринків. Платіжна система є важелем ефективного управління економікою, зокремащодо втілення монетарної політики, яку здійснює центральний банк або уряд. Уразі порушення функціонування платіжних систем найвірогіднішим є настаннятяжких наслідків на фінансових ринках, які обслуговуються такими системами,оскільки нині практично всі економічні операції відбуваються саме черезплатіжні системи.
На платіжну систему покладається завдання здійснювати грошовий обіг міжоператорами. Фактично будь-яка платіжна система складається з посередників,інструментів, процедур та мереж, метою яких є переказування грошей від одногооператора економіки до іншого.
Платіжна система — набір платіжних інструментів, банківських процедур і,як правило, міжбанківських систем переказування коштів, поєднання яких, разом зінституційними та організаційними правилами та процедурами, що регламентуютьвикористання цих інструментів та механізмів, забезпечує грошовий обіг.
Основна мета платіжної системи — забезпечення розвитку виробництватоварів і послуг. Згідно з чинним законодавством платіжна система є платіжноюорганізацією членів платіжної системи та сукупність відносин, що виникають міжними при переказуванні грошей. Переказування грошей є обов'язковою функцією,яку має виконувати платіжна система. Діяльність платіжної системи (за виняткомвнутрішньобанківської) визначається відповідно до правил, які приймаютьсяплатіжною організацією і мають визначати: організаційну структуру платіжноїсистеми, умови членства, порядок вступу та виходу із системи, принципивиконання документів на переказ, відкликання документів на переказ, порядокрозв'язання спорів, управління ризиками в системі, систему страхування, системузахисту інформації, порядок проведення реконсиляції тощо.
Щодо внутрішньобанківської платіжної системи, то її створює безпосередньосам банк, щоб забезпечити найсприятливіші умови для переказування грошей міжйого підрозділами. Банк самостійно визначає умови та порядок функціонуваннявласної внутрішньобанківської платіжної системи, враховуючи при цьому вимогизакону та нормативно-правові акти Національного банку України.
Чинним законодавством передбачено кілька видів платіжних систем. Зокрема,за юрисдикцією їх можна класифікувати на внутрішньодержавні та міжнародні.Перші в свою чергу за правовою ознакою засновника поділяються на банківські танебанківські платіжні системи. Внутрішньодержавні банківські платіжні системивключають системи міжбанківських розрахунків, системи масових платежів тавнутрішньобанківські платіжні системи.
Система електронних платежів НБУ є державною системою міжбанківськихрозрахунків. Вона обслуговує ті банківські установи, які мають кореспондентськірахунки, відкриті в НБУ. Саме на НБУ покладено завдання регламентаціїдіяльності СЕП, забезпечення її функціонування, надання гарантій її надійностіта безпеки з метою проведення через неї міжбанківських переказів.
В Україні у 2001 р. було запроваджено пілотний проект зі створенняНаціональної системи масових електронних платежів (НСМЕП). У межах проекту булорозпочато програму роботи з Укрпоштою, підписано відповідні угоди. НБУ давдозвіл Укрпошті виконувати готівкові операції за картками, її установи дісталиправо видавати-приймати готівку. Крім того, НБУ закінчив розробку системиінтерплат, яка дає змогу за допомогою карток НСМЕП здійснювати розрахункиІнтернет-платежів. Можна платити в Інтернет-магазинах, на комерційних сайтах,здійснювати грошові перекази, оплачувати комунальні послуги, послугиІнтернет-провайдерів, ІР телефонії та мобільного зв'язку, оплату авіа-,залізничних квитків, перераховувати кошти на розважальні заходи в режиміон-лайн.
На кінець 2002 р. НСМЕП експлуатується у багатоемітентному режимібагатьма банками у різних регіонах України. Банками емітовано понад 85 тис.карток, використовується близько 400 одиниць термінального обладнання(включаючи банкомати), а загальні обороти банків за картковими рахунками НСМЕПза місяць становлять близько 20 млн. грн.
У 2003 р. кілька вітчизняних банків планують запровадити пілотний проектпереходу на більш сучасний стандарт платіжних карток — ЕМV. Цей стандартприйнятий основними платіжними системами:
Еuropay, МasterCard та Viza International для дебетових і кредитнихкарток. Міжнародні платіжні системи встановили закінчення терміну переходубанків на чипові системи — 2005-2006 роки.
Щодо використання технічних можливостей міжнародних платіжних систем вУкраїні, то відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказгрошей в Україні», банки, клірингові установи, а також інші установи, щонадають фінансові послуги, мають право укладати договори з платіжнимиорганізаціями міжнародних платіжних систем про членство або про участь у цихсистемах після отримання ними відповідного дозволу Національного банку України.
Безготівкові розрахунки – розрахунки, які проводяться без участі готівки,тобто в сфері безготівкового грошового обігу.
Платіжні інструменти:
за формою – паперові і електронні;
за напрямом руху платіжних інструментів – дебетовий характер такредитовий.
За видом документу:
спеціальний платіжний засіб – платіжний інструмент, що виконує функціюзасобу ідентифікації за допомогою якого держатель може ініціювати переказкоштів або зняття готівки. В Україні – це платіжна карта.
документ на переказ коштів – це електронний або паперовий документ, щовикористовується банками, їх клієнтами, кліринговими установами та іншимичленами платіжної системи для передачі доручень на переказ грошей (платіжнівимоги, доручення, вимоги-доручення; чеки документи на переказ готівки, наміжбанківський переказ; клірингові вимоги).
1. Розрахунки платіжними дорученнями.
Платіжне доручення являє собою доручення підприємства обслуговуючому йогобанку про перерахування певної суми зі свого рахунку на рахунок іншогопідприємства.
Платіжне доручення приймається банком до виконання тільки за наявностікоштів на поточному рахунку або права на отримання кредиту.
Платіжне доручення дійсне 10 календарних днів.
Окрім звичайних платіжних доручень, у розрахунках використовуютьсягарантовані банком платіжні доручення.
Техніка розрахунків за допомогою звичайних платіжних доручень проста:банк платника списує зазначену в дорученні суму з рахунку платника і зараховуєна рахунок одержувача коштів. Якщо одержувач коштів обслуговується іншоюустановою банку, то кошти перераховуються через коррахунки.
2. Розрахунки вимогами-дорученнями.
Платіжна вимога-доручення являє собою вимогу постачальника до покупцяоплатити на підставі направлених йому поза банком розрахункових івідвантажувальних документів вартість поставленої за договором продукції,виконаних робіт і наданих послуг.
Платник, вирішивши оплатити платіжну вимогу-доручення, здає його до свогобанку, оформивши його своїми підписами та відбитком печатки. Строк здачівимоги-доручення до банку платника передбачається в договорі, але не повиненперевищувати 20 днів.
Про відмову повністю або частково оплатити платіжну вимогу-дорученняплатник повідомляє безпосередньо постачальника в порядку і строки, передбаченідоговором.
3. Розрахунки чеками.
Розрахунковий чек — це письмове доручення банку провести перерахуваннякоштів з рахунку чекодателя (платника) на рахунок чекодержателя (отримувачакоштів).
Чеки формуються у чекові книжці по 10, 20, 25 аркушів. Строк дії чековоїкнижки, що застосовується в розрахунках між юридичними особами, один рік. Строкдії чека з такої книжки — 10 днів, не враховуючи дня його виписки. Строк діїрозрахункового чека, виданого фізичній особі для розрахунків з юридичною, — тримісяці. Ліміт чекової книжки — це максимальна сума, на яку платник можевиписати чек (чеки) з цієї книжки.
Розрахунки чеками за матеріальні цінності і послуги проводяться такимчином. Покупець, отримавши від постачальника рахунок за товар чи послугу, виписуєна відповідну суму чек і вручає його постачальнику. Останній здає чеки разом зїх реєстром до свого банку. Якщо і покупець обслуговується цим самим банком,гроші списуються з рахунку. Якщо ж постачальник і покупець обслуговуєтьсярізними банками, то після перевірки правильності заповнення реквізитів чеків іреєстру банк оприбутковує суму чеків на позабалансовому рахунку, а самі чекиразом з другим і третім примірниками реєстру направляються до банку покупця. Наоснові цих документів гроші списуються з рахунку. В цьому випадку грошізараховуються на рахунок постачальника тільки після надходження їх від банкупокупця.
4. Розрахунки з використанням акредитивів.
Акредитиви використовуються тільки в іногородніх розрахунках заматеріальні цінності і послуги. Особливість цієї форми розрахунків полягає втому, що рух грошових коштів випереджає рух матеріальних цінностей.
Акредитивна форма розрахунків застосовується тоді, коли ця формарозрахунків передбачена договором. Відкриття (виставлення) акредитива проводитьсяза рахунок власних коштів покупця або кредиту банку. Дозволяється такожвиставлення акредитива частково за рахунок власних коштів і кредиту банку.
Строк дії акредитива встановлюється у договорі між постачальником іпокупцем у межах 15 днів з дня відкриття, не враховуючи термін проходженнядокументів спецзв’язком між банками. Акредитиви можуть відкриватися в банкупокупця або постачальника.
Порядок розрахунків з використанням акредитивів такий: якщо платниквиставив покритий акредитив у банку постачальника, то за заявою покупця навиставлення акредитива і його платіжного доручення гроші перераховуються добанку постачальника на рахунок «Акредитиви». В банку платника цей акредитивобліковується на позабалансовому рахунку «Акредитиви до оплати».
При виставленні покритого акредитива в банку платника сума акредитивадепонується в банку платника на рахунку «Акредитиви», а прийняті до оплатиакредитиви в банку постачальника обліковуються на позабалансовому рахунку«Акредитиви до оплати».
Для отримання коштів по акредитиву в тому випадку, коли акредитивпокритий і виставлений в банку постачальника, постачальник, відвантажившитовари, подає реєстр рахунків, відвантажувальні та інші, передбачені умовамиакредитива, документи в обслуговуючий банк.
Якщо гроші в сумі виставленого акредитива задепоновані в банку покупця нарахунку «Акредитиви», то розрахунки проводяться таким чином. По мірівідвантаження товарів постачальник подає своєму банку реєстри рахунків та іншідокументи, передбачені умовами акредитива. Банк списує гроші з рахунку«Акредитиви» і перераховує їх постачальнику. Банк постачальника після отриманнягрошей від банку покупця списує кошти.
5. Розрахунки векселями.
Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язаннясплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя(векселедержателю).
Простий вексель містить просту і нічим не обумовлену обіцянкувекселедавця сплатити власникові векселя після вказаного терміну певну сумугрошей. Переказний вексель містить письмовий наказ векселетримача (трасанта)адресований платникові (трасатові), сплатити третій особі (ремітентові) певнусуму грошей у певний термін.
11. Ризики платіжних систем
Платіжнісистеми відіграють важливу роль у фінансовому механізмі будь-якої країни. Вонипривертають дедалі більшу увагу, що зумовлено, перш за все, потребою вобмеженні ризиків при паралельній фінансовій лібералізації та швидкомузростанні фінансових ринків. Платіжна система забезпечує функціонування усіхінших підсистем, тому навіть незначне нераціональне втручання або збій урозрахункових потоках можуть призвести до колапсу економіки країни.
Становленняринкової економіки, виникнення нових форм власності та пов’язаних із нимикомерційних структур, зародження і швидкий розвиток грошового, фондового,валютного ринків, конкуренція, що постійно посилюється упродовж останніх років,різкий спад фінансової стійкості традиційних клієнтів, погіршеннязагальноекономічної ситуації докорінно змінили середовище функціонуванняплатіжної системи. Найхарактернішою її рисою стала невизначеність,неоднозначність ситуацій, які вимагають прийняття рішень щодо допустимого рівняризику та захисту від нього.
Змінилисьі самі платіжні системи: розширився і став більш ризикованим спектр їхніхпослуг, оскільки з’явились нові технології розрахунків на базі сучасної технікита засобів зв’язку, а отже, ускладнилася внутрішня структура цих систем. Однак,попри зміни, що відбулись, у більшості платіжних систем механізми управлінняризиками недостатньо розроблені і, як наслідок, виникає велика кількість новихфакторів ризику, що погіршують умови стабільної роботи платіжних систем. Томууправління ризиками набуває дедалі більшої ваги і стає однією з найважливішихумов економічної безпеки фінансової системи. У такій ситуації важливогозначення набуває запровадження ефективних систем управління ризиками.
Розвитокміжбанківських та інших фінансових ринків породжує потребу внесення коректив упрактику здійснення платежів, у національні платіжні системи, а відтак ідослідження ризиків, що пов’язані саме з платіжною частиною будь-якої операції.Правильне формування політики стосовно ризиків платіжних систем має важливезначення для стабілізації платіжних систем, довіри до фінансових ринків.Сьогодні є надзвичайно актуальним обгрунтування заходів щодо стабілізаціїризиків у сфері діяльності як наявної платіжної системи України, так іплатіжних систем нового покоління, зокрема клірингових.
Ризикє обов’язковим елементом ринкової економіки, з урахуванням якого будуються всіекономічні відносини. Сьогодні центральною проблемою економічної наукивважається саме вивчення й обмеження невизначеності майбутнього.
Наоснові критичного аналізу розглянутих нами підходів до визначення категоріїризику доходимо висновку, що їх можна умовно поділити на дві групи: ті, щовиходять з результату дії (успіху або неуспіху); і ті, що відштовхуються відсуті феномена ризику.
Разомз тим, ризик – це не лише наслідок обраних рішень, він також безпосередньопов’язаний з діями, що спрямовані на вибір одного з альтернативних рішень тайого реалізацію, а сам процес вибору знаходить свій вираз у понятті «ризик».
Усучасній економічній теорії існує багато підходів до класифікації економічнихризиків, які, на нашу думку, не виключають, а доповнюють один одного. Принциповенавантаження, на наш погляд, несе розподіл ризиків за джерелами їх виникнення.Більшість авторів за цим критерієм поділяють ризики на комерційні, фінансові ізагальноекономічні. Інший підхід за цим критерієм і прогнозованістю передбачаєподіл ризиків на прогнозовані (страховані) та непрогнозовані (нестраховані).Відповідно до можливого фінансового результату економічні ризики розподіляютьна чисті та спекулятивні.
Особливемісце в системі економічних ризиків посідає фінансовий ризик, характерноюознакою якого є спекулятивний характер, тобто можливість одержання – внаслідокіснування невизначеності у фінансовій сфері – як збитків, так і прибутків, щовідрізняє фінансовий ризик від інших економічних ризиків.
Незаперечуючи традиційного трактування фінансового ризику, приведемо визначенняфінансового ризику платіжної системи як імовірності настання непередбаченоїситуації, пов’язаної з діяльністю учасників платежів на платіжній фазіоперації, що призводить до порушення грошових потоків через невизначеність щодоостаточного виконання платіжних зобов’язань. Оскільки фінансові ризики єрезультатом виконання зобов’язань у процесі переказу грошових коштів (особливостосовно зобов’язань банків, які виконують роль фінансових посередників),найчастіше саме ці ризики є ризиками платіжної системи.
Виходячиз вищезазначеного, ми пропонуємо поділ ризиків платіжних систем на фінансові інефінансові.
Платіжнимсистемам притаманний значний рівень ризику в кількох областях, що пояснюєтьсяобсягом та розміром виконуваних у цих системах операцій. Причому цей ризикстосується і учасників, що здійснюють перекази коштів, і операторів системи.Ризики платіжної системи мають широкий спектр: на них наражаються платіжніінструменти, системи доставки, зв’язку, механізми клірингу та розрахунків, атакож грошово-кредитний сектор економіки.
Узявшидо уваги всі наведені критерії та системи класифікації, приведемо системнукласифікацію ризиків платіжних систем, яку наведено на рис.1. Запропонованакласифікація має значні переваги як для теоретичного, так і для практичного їїзастосування, оскільки: у ній ризики платіжних систем розподілені за основнимкритерієм – джерелом свого виникнення (походженням); чітко визначено місце івиди фінансових ризиків як таких, що мають специфічну природу.
/>
Рис.1. Ризики платіжних систем
Ризикинеобхідно розглядати в сукупності з чинниками, оскільки лише шляхом зменшеннярівня невизначеності інформації щодо цих чинників можна створити досконалусистему управління ризиками. На основі аналізу основних чинників ризиків платіжноїсистеми приведемо систематизацію їх за типами ризиків, які вони спричиняють(рис. 2).
Поділна чинники фінансових і чинники нефінансових ризиків дає змогу оцінювати стансистеми з двох сторін: внутрішньої – щодо технології розрахункових операцій,які повністю залежать від діяльності учасників системи платежів, і зовнішньої,яка не залежить від поведінки контрагентів платіжної системи. Це маєнадзвичайно важливе значення для розробки методів і механізмів управлінняризиками.
Аналізризиків платіжних систем також доцільно проводити виходячи з розширеної класифікаціїризиків за сферами їх виникнення, механізмами розрахунків, розподілом їх учасі, що дає можливість оцінювати ступінь кожного з видів фінансового ризику і,відповідно, здійснювати вибір методів управління ними.
/>
Нанашу думку, типи ризиків платіжних систем, їх ступінь і, відповідно, заходиуправління повинні розглядатись під сукупним впливом питань: чи здійснюютьсярозрахунки на валовій основі або через систему багатостороннього залікувзаємних вимог; хто керує системою (центральний банк чи приватна організація);чи надає система денний кредит. Такий підхід до класифікації платіжних систем,з нашого погляду, є оптимальним, оскільки дозволяє максимально закцентуватиувагу на ключових відмінностях типів ризиків, притаманних цим системам, і,відповідно, механізмів ризик-менеджменту.
Важливезначення має управління ризиками. Процес менеджменту ризиків передбачаєідентифікацію нараженості на ризик, оцінку ризиків, вибір методів управлінняризиком та їх застосування, кінцевою метою чого є досягнення оптимального дляпідприємця співвідношення прибутку і ризику.
Оцінкаризиків визначає обсяг і структуру методів управління ними. Серед способівуправління ризиками, залежно від спеціальних прийомів, можна виділити двігрупи: організаційно-технічні способи управління, які охоплюють заходи(прийоми) уникнення ризику, зниження його рівня; фінансово-договірні способисамостійного протистояння ризикові, передачі ризику, страхування ризиків.
21. Аналіз платіжних систем, щовикористовуються в мережі Інтернет
Зарезультатами досліджень багатьох провідних консалтингових компаній, у третьомутисячолітті значення ефективних фінансових взаємовідносин між клієнтаминеухильно зростатиме. Тому, якщо у світі з'являються нові технології, щодозволяють підвищити цю ефективність, фінансові інститути прагнуть їхвпровадити і надати в розпорядження своїх клієнтів. Саме потреби корпоративнихі мільйонів індивідуальних клієнтів головним чином визначили мережу Інтернетодним із пріоритетних каналів надання сучасних фінансових послуг різноманітнимифінансовими інститутами. Закономірним результатом став бурхливий розвитокфінансових інтернет-послуг — одного з найпривабливіших та перспективнихнапрямків е-бізнесу.
Розглядаючифінансові послуги як категорію е-бізнесу, необхідно розрізняти сферуфінансового забезпечення електронної комерції в Інтернеті та електронніфінансові послуги в Мережі. Під фінансовим забезпеченням е-комерції розуміютьстворення і впровадження спеціалізованих платіжних систем та інструментів длязабезпечення оплати товарів та послуг при їх купівлі споживачами черезІнтернет. Нині така оплата найчастіше здійснюється за допомогою платіжнихкарток, як правило, міжнародних платіжних систем (при цьому майже 70 % цихкарток — кредитні). Також використовуються дебетові картки, електронні гаманці,поштові перекази та розрахунки готівкою при отриманні товару та послуг.
Щодокласифікації фінансових інтернет-послуг є кілька підходів, які відрізняються восновному ступенем деталізації послуг чи принципами їх групування. На нашудумку, досить вдалим прикладом розгорнутої класифікації їх є підхід аналітиківMcKinsey & Company, які виділяють банкинг, управління капітадовкладеннями,торгівлю цінними паперами, управління капіталами, страхування, персональніфінансові послуги (у т. ч. мобільний банкинг), стратегічне управління. Хочпоклавши в основу класифікації сферу надання і функціональну направленістьпослуг, вони частково врахували ще й іншу ознаку — клієнтську базу послуг ітому виділили персональні фінансові послуги, у т.ч. один з їх підвидів —мобільний банкинг, який може бути й корпоративною, а не лише персональноюпослугою.
Найбільшпоширені в розвинутих країнах електронні фінансові інтернет-послуги можна об'єднатиу такі класи:
- інтернет-банкинг(е-банкинг, і-банкинг) — надання банками клієнтам можливостей електронногоуправління своїми рахунками через Інтернет;
- інтернет-трейдинг(е-трейдинг, і-трейдинг) — надання фінансовими інститутами клієнтам можливості ефективногооперування своїми коштами та цінними паперами на глобальних валютних і фондовихринках завдяки можливостям Інтернету;
- інтернет-страхування(е-страхування, і-страхування) — забезпечення процесу оформлення, оплати тапридбання страхових полісів і отримання страхових премій з використаннямІнтернету.
Длязабезпечення розвитку інтернет-систем фінансового обслуговування юридичних іприватних осіб потрібно вирішити цілу низку різноманітних теоретичних таприкладних проблем, дійти до згоди в багатьох питаннях організації та веденнябізнесу. До числа найважливіших проблем, безсумнівно, належать технологічніпитання (у т.ч. створення загально прийнятної системи стандартизації тасертифікації технічних засобів і програмного забезпечення, розвиток систем захиступлатіжних трансакцій тощо). Цілу низку питань зосереджено в такій комплекснійпроблемі, якою є створення «електронних» грошей та забезпечення їхефективного функціонування на глобальних і національних ринках. Великої увагизаслуговують соціально-економічні та етичні аспекти, нормативно-методологічнета правове забезпечення проведення фінансових операцій в Мережі.
Список використаної літератури
1. В.М.Гужва„Інформаційні системи і технології на підприємствах”, навчальний посібник,Київ, 2001 р.
2. ЄрьомінаН.В., Банківські інформаційні системи.-К.: КНЕУ, 2000.-220с.
3. Корнев В.М. Управління ризиками платіжних систем //Вісник ДУ «Львівська політехника». –Львів, 2006. – № 328. – С. 96 – 99.
4. МасловВ.П. Інформаційні системи і технології в економіці: Навч.посібник-Київ:„Слово”, 2003.-264с.
5. МіщенкоВ.І. та ін. Електронний бізнес на ринку фінансових послуг: Практ.посібник. –К.: Т-во „Знання”, КОО, 2003. – 278с.
6. ПерсональніЕОМ в інженерній практиці. Т.З.Кренкель, А.Г.Коган, А.М.Тараторин, вид. Москва«Радіо і звязок», 1989р.
7. Под ред.Д.є.н. професора В.В.Евдокимова «Экономическая информатика», Учебник для вузов,Питер, 1997, — 592 с.
8. Рогач І.Ф.,Сендзюк М.А., Антонюк В.А., Інформаційні системи у фінансово- кредитнихустановах. — К.: ІСНЕУ, 2001.-239с.
9. Система автоматизациибанковской деятельности ProFIX/BANK — www.profix.com.ua
10. СитникВ.Ф., Т.А.Писаревська, Н.В.Єрьоміна, О.С.Краєва „Основи інформаційних систем”,навчальний посібник, Київ, 2001 р.
11. СтрахарчукА. Я., Страхарчук В. П. Інформаційні технології в економіці: Навчальнийпосібник. – К.: Укоопосвіта, 2005. – 355 с.
12. СтрахарчукВ. П. Платіжні системи: Навчальний посібник. – Львів, 1998. – 100 с.
13. Тихров О.П. Фінансові ризики платіжних систем //Торгівля, комерція, підприємництво:Збірник наукових праць: Львівська комерційна академія. – Львів, 2005. – Вип. 1.– С. 52 – 55.
14. Ющенко В.А., Савченко А. С., Цокол С. А., Новак І. М., Платіжні системи: Навчальнийпосібник. – К.: Либідь, 2006. – 413 с.