Організація взаємовідносин підприємств з банками

ДЕРЖАВНИЙВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
ЗАПОРІЗЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
МІНІСТЕРСТВАОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кафедрафінансів та кредиту
КОНТРОЛЬНАРОБОТА
З дисципліни:«Фінанси малих підприємств»
Натему: «Організація взаємовідносин підприємств з банками»
Виконала
Студентка групи 5145-4 курсу 3
Економічного факультету
Заочного відділення
Лебедєвої І.Ю.
Перевірив
Кущик А.П.
Запоріжжя2008р.

Зміст
Вступ
1. Поточні й іншірахунки підприємства у банках
2. Розрахунки іззастосуванням платіжних доручень
3. Розрахунки іззастосуванням платіжних вимог — доручень
4. Розрахунки задопомогою чеків        
5. Розрахункиакредитивами        
6. Розрахунки іззастосуванням векселів
7. Інші формибезготівкових розрахунків      
Висновки
Списоквикористаних джерел

Вступ
Розрахунками в народному господарстві називається система грошовихвідносин, пов'язаних з оплатою товарів, послуг і виконанням іншихфінансово-кредитних зобов'язань підприємств, організацій, населення.
Розрахунки здійснюються готівкою або шляхом безготівкових перерахуваньчерез заклади банків, однак завжди мають грошову форму.
У господарському обороті сфера використання готівки обмежена. Вонивикористовуються в основному для розрахунків із працівниками підприємств повиплаті їм заробітної плати, пенсій, грошової допомоги.
Між підприємствами, організаціями, закладами і ланкамифінансово-кредитної системи розрахунки здійснюються в основному в безготівковійформі через заклади банків.
Сутність безготівкової форми розрахунків полягає в тому, що платежі затовари і послуги, а також інші перерахування виконуються не готівкою, а шляхомпереведення (перерахування) коштів з рахунка платника на рахунок постачальникачи одержувача грошей відповідним закладом банку.
Безготівкові розрахунки займають найбільшу питому вагу врозрахунково-платіжному обороті суб'єктів господарювання. Призначення цієїформи розрахунків полягає в тому, щоб заміняти готівку в платіжному обороті.
При побудові системи розрахунків необхідно виходити з вимог найбільшогозближення моменту здійснення платежу з моментом одержання продукції, товарів,послуг, недопущення утворення необґрунтованої кредиторської заборгованості,максимальної економії платіжних засобів для здійснення розрахунків і можливостізабезпечення більш ефективного контролю за використанням коштів.
У цьому зв'язку система безготівкових розрахунків повинна відповідатитаким вимогам:
· сприятисвоєчасному одержанню постачальником коштів за відвантажену продукцію чизроблені послуги;
· створюватиумови покупцю для контролю за дотриманням постачальником умов угоди пропостачання товарно-матеріальних цінностей, послуг;
· забезпечуватиможливість контролю з боку банку і постачальника за своєчасністю і повнотоюоплати продукції і послуг покупцем.
З огляду на викладені вище вимоги, в основу організації безготівковихрозрахунків покладені такі основні принципи:
1. Розрахунки, як правило, повинні здійснюватися слідом за відпуском(відвантаженням) товарів, наданням послуг одночасно з ними.
2. Платежі повинні здійснюватися через заклади банку і під їх контролем тількиза згодою покупця і при наявності в нього необхідних коштів або права наодержання банківського кредиту.
3. Платежі різних видів діяльності повинні здійснюватися з різнихрахунків, тобто кошти повинні використовуватися суворо за цільовимпризначенням.
4. Розрахунки повинні здійснюватися на підставі розрахунково-платіжнихдокументів типової форми.
Дотримання зазначених принципів є обов'язковим як для постачальника, такі для покупця.
У залежності від об'єктів платежів безготівкові розрахунки підрозділяютьсяна розрахунки товарних і нетоварних операцій.
Розрахунки по товарних операціях — це розрахунки, пов'язані з оплатоюотриманої продукції, придбаних товарно-матеріальних цінностей і отриманихпослуг.
До розрахунків по нетоварних операціях відносяться платежі в бюджет, посоціальному і майновому страхуванню, по погашенню кредитів і відсотків по них,по сплаті пені, штрафів, неустойок за порушення розрахунково-платіжноїдисципліни та ін.
У залежності від місця здійснення платежу і перебування платникарозрахунки підрозділяються на місцеві та іногородні.
Місцеві — це розрахунки, здійснювані між підприємствами й організаціями,що обслуговуються одним або декількома міськими закладами банку.
Іногородні — це розрахунки між підприємствами й організаціями, якіобслуговуються закладами банків, що знаходяться в різних містах чи населенихпунктах.
У залежності від конкретних умов (місця проведення розрахунків, угоди міжпостачальниками і платниками, банківських правил про порядок оформлення іздійснення платежу) у системі безготівкових розрахунків застосовуються такіформи: розрахунки платіжними дорученнями; розрахунки платіжними вимогами-дорученнями;розрахунки за допомогою чеків; розрахунки акредитивами; розрахунки векселями;інші форми розрахунків.
Кожній формі безготівкових розрахунків відповідають конкретні видирозрахункових документів, на підставі яких банк виконує доручення про платежі.
Так у розрахунках платіжними дорученнями використовується Платіжнедоручення, у розрахунках платіжними вимогами-дорученнями застосовується«Платіжна вимога-доручення», у розрахунках акредитивамивикористовується «Заява на акредитив», у розрахунках чекамизастосовується Розрахунковий чек, у розрахунках векселями використовується«Простий вексель» і «Переказний вексель» і т.д.
Форми безготівкових розрахунків встановлені Національним банком України,а порядок їх застосування — Інструкцією про безготівкові розрахунки вгосподарському обороті України.
Суворе дотримання принципів, форм і правил здійснення безготівковихрозрахунків забезпечує чітку їх організацію, прискорює оборотність засобів урозрахунках, знижує кредиторську і дебіторську заборгованість, сприяє зміцненнюрозрахунково-платіжної дисципліни, господарського розрахунку і підвищеннюефективності виробництва.

1. Поточні й інші рахунки підприємства у банках
Юридичні і фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які маютьсамостійний баланс і зареєстровані у встановленому порядку, для збереження йобліку руху коштів в обслуговуючих їх банках, можуть відкривати поточні,валютні й інші рахунки.
Для відкриття поточного рахунку юридичні і фізичні особи-суб'єктипідприємницької діяльності представляють у заклади банку, що буде їхобслуговувати, такі документи:
1. Заява на відкриття рахунку встановленого зразка, підписане керівником іголовним бухгалтером підприємства. У випадках відсутності посади головногобухгалтера заява підписується тільки керівником.
2. Копію посвідчення про державну реєстрацію підприємства в органі виконавчоїдержавної влади чи в іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію,завірену нотаріально органом, що видав дане посвідчення.
3. Копію статуту (положення), зареєстровану у встановленому порядку ворганах виконавчої влади і завірену нотаріально органом, що реєстрував його. Фізичніособи — суб'єкти. підприємницької діяльності копію статуту не представляють.
4. Копію документа, що підтверджує взяття підприємства на облік у податковомуоргані, завірену податковим органом чи нотаріально.
5. Картку зі зразками підписів осіб, які мають право розпоряджатисякоштами на рахунку, і відбитком печатки підприємства, завіреної нотаріальновищим органом у встановленому порядку або органом Ради народних депутатів умісцях, де немає нотаріальних контор.
6. Довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, завіренуорганом, який видав даний документ.
7. Копію довідки про внесення підприємства в Єдиний державний реєстр підприємстві організацій України, завірену нотаріально або органом, що її видав.
8. Документ, що підтверджує реєстрацію підприємства як платникасоціальних страхових внесків чи його копію, завірену нотаріально або органом,що видав її.
Підприємці, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особидля відкриття поточного рахунку представляють у банк:
· заяву навідкриття рахунку установленої форми, підписану підприємцем;
· копію посвідченняпро державну реєстрацію, завірену нотаріально;
· картку іззразком підпису, завірену нотаріально;
· копіюдокумента, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, завіренуподатковим органом чи нотаріально;
· довідкупро реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, завірену цим органом.
Для відкриття інших рахунків, у тому числі і валютного рахунку, у тому жбанку йому додатково дається тільки спеціальна заява на відкриття даногорахунку.
Представлені в заклади банку для відкриття рахунку документиперевіряються, і на їх підставі з дозволу керівника банку підприємствувідкривається поточний чи інший рахунок із присвоєнням йому відповідного номера(шифру).
При цьому поточному рахунку присвоюється, як правило, (12-14) -значнийномер (шифр) виду (типу): 2600-1-1(2)-01 (02)--1-00-001.
Присвоєний номер поточному й іншому рахунку клієнта проставляється(вказується) потім на всіх розрахунково-платіжних документах, на підставі якихздійснюється зарахування і списання коштів по даному рахунку.
Юридичні особи і фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльностіможуть відкривати кілька поточних і інших рахунків у будь-яких закладах банківУкраїни за власним вибором і за згодою відповідних банків.
Про відкриття рахунків клієнти у встановлений термін повідомляютьподаткові органи за місцем реєстрації.
За неповідомлення податковому органу про відкриття (закриття) рахунків узакладах банків юридичні особи і підприємці сплачують штраф у встановленомурозмірі (20 н. м. доходів громадян).
По відкритому в банку рахунку здійснюється оборот відповідних коштів. Підставоюдля операцій по зарахуванню коштів на рахунок і списанню їх з нього є правильнооформлені розрахунково-платіжні документи встановленої (типової) форми — платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, заяви на внесок готівки, чеки,акредитиви, векселі й ін.
Мінімальна сума, на яку виписуються розрахункові документи для здійсненнябезготівкових розрахунків, не встановлюється.
Виписаний розрахунковий документ дійсний, як правило, протягом 10 днів, аплатіжне вимога-доручення — 20 днів.
Заклади банків приймають розрахункові документи від підприємств протягомопераційного (робочого) дня в залежності від часу роботи банку з клієнтами. Прицьому документи, прийняті банком від підприємств в операційний час дня,проводяться (оплачуються) ним, при наявності коштів на рахунку, в той же день,а документи, що надійшли після операційного часу, виконуються банком принаявності коштів на рахунку наступного дня.
Рух коштів на поточному та іншому рахунку підприємства в банкувідображається у виписці до даного рахунку, що періодично, разом з •виправдувальними документами на надходження (зарахування) і списання (витрату)коштів видається власнику рахунку.
Наприкінці кожного місяця виписки банку по рахунку обробляються йоговласником, тобто на операції, зроблені по рахунку на підставі відповіднихрозрахунково-платіжних документів і відображення у виписці, складаютьсябухгалтерські проводки, визначається прихід та витрата коштів за місяць івиводиться їх залишок на рахунку на кінець звітного періоду. Наприкінці рокуправильність залишку коштів на рахунку (сальдо) повідомляється в письмовійформі обслуговуючому банку.
При обробці записів, зроблених у виписці по рахунку, варто пам'ятати, щопо кредиту відбивається надходження коштів на рахунок, а по дебету — їхсписання (витрата).
Поточні рахунки можуть бути закриті закладами банку в таких випадках: зазаявою власника рахунку; на підставі рішення вищого органу, що має праволіквідації чи реорганізації підприємства; на підставі рішення суду чиарбітражного суду; в інших випадках, передбачених договором між банком івласником рахунку.
Операції по поточному (іншому) рахунку можуть бути тимчасово припиненірішенням судових і правоохоронних органів у випадках, передбаченихзаконодавством.
За відкриття рахунку, здійснення операцій по ньому і за закриття рахункуклієнт платить банку суму, встановлену в договорі банку з клієнтом на йогообслуговування.
2. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень
Розрахунки із застосуванням платіжних доручень займають основне місце вбезготівковому платіжному обороті.
Платіжне доручення — це розрахунковий документ, що містить дорученняплатника банку чи іншому закладу — члену обслуговуючої його платіжної системиздійснити переказ зазначеної в ньому суми коштів зі свого поточного рахунку парахунок іншого клієнта чи одержувача грошей.
У безготівковому обороті платіжні доручення використовуються переважно вміських розрахунках для здійснення практично усіх видів товарних і нетоварнихплатежів, а саме: для оплати матеріальних цінностей і послуг, відпущенихпостачальником чи отриманих покупцем, внесення податків і платежів у бюджет, уПенсійний фонд, Фонд соціального страхування та в інші централізовані фонди іланки фінансової системи, погашення кредиторської заборгованості, перерахуванняпені, штрафів, неустойок, а також сум за рішенням суду й арбітражного суду,погашення позичок банку і відсотків по них, перерахування попередньої оплати затовари і послуги й авансові платежі по податках і ін.
Розрахунки платіжними дорученнями здійснюються в такому порядку. Привиникненні в платника необхідності перерахування комусь коштів за отриманупродукцію, послуги, податків (внесків) у бюджет і позабюджетні фонди і т.д. вінвиписує в необхідній кількості екземплярів (2-3) платіжне дорученнявстановленої форми, підписує його перший екземпляр і на ньому ставить печатку.
Оформлене платіжне доручення здається в обслуговуючий банк не пізніше 10днів із дня його виписки. Банк приймає доручення до виконання лише в томувипадку, якщо в платника є на рахунку в необхідній кількості вільні кошти. Умежах цих засобів банк і оплачує платіжні доручення платника.
Оплачені платіжні доручення (крім 1-го екземпляра.) додаються до виписокбанку по рахунках платника й одержувача коштів у підтвердження зроблених по нихоперацій.
У тих випадках, коли одержувач коштів не має рахунку в банку, урозрахунках з ним можуть використовуватися так названі гарантовані платіжнідоручення. Такими дорученнями підприємства можуть здійснювати переказ коштівчерез підприємства зв'язку на виплати окремим громадянам пенсій, аліментів,заробітної плати, авторського гонорару, а також іншим підприємствам — навиплату заробітної плати, для заготівлі сільськогосподарської продукції внаселених пунктах, де немає банків.
3. Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень
У безготівковому платіжному обороті України істотне місце займаютьрозрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень.
Платіжне вимога-доручення являє собою розрахунковий документ, деміститься, з одного боку, вимога одержувача безпосередньо до платника сплатитизазначену суму грошей, а з іншого боку — доручення платника обслуговуючомубанку здійснити переказ визначеної платником суми грошей зі свого рахунку нарахунок одержувача.
Отже, платіжна вимога-доручення складається з двох частин-верхньої інижньої. Верхня частина являє собою вимогу, яка заповнюєтьсяпостачальником-одержувачем грошей. У ньому він вимагає від платника оплатитийому відповідну суму коштів за поставлені товари, послуги. Нижня частина цьогодокумента містить доручення платника своєму банку про оплату зазначеної їм сумипостачальнику-одержувачу грошей.
Платіжна вимога-доручення виписується постачальником-одержувачем грошейна бланку типової форми в 2-х екземплярах. При цьому заповнюється тільки йоговерхня частина — вимога. Перший екземпляр виписаного документа оформляєтьсяпідписами і печаткою одержувача грошей. Оформлене в такий спосіб платіжна вимога-дорученняразом з відвантажувальними й іншими документами, передбаченими договором,направляється платнику безпосередньо постачальником або через заклад банку.
Платник, одержавши платіжну вимогу-доручення, вирішує питання про згодуна її оплату. При згоді оплатити цю вимогу платник оформляє її нижню частину:указує цифрами і прописом суму, що він повинен оплатити, підписує її і ставитьсвою печатку. Оформлена в такий спосіб платіжна вимога-доручення здається вбанк платника, що вирішує питання про її оплату. Виписана платіжнавимога-доручення дійсна протягом двадцяти днів.
4. Розрахунки за допомогою чеків
На даний час у системі безготівкових розрахунків за отримані товари,виконані роботи і надані послуги широке розповсюдження одержали розрахунки задопомогою чеків.
Розрахунковий чек — це розрахунковий документ, що містить письмовувказівку власника рахунку обслуговуючому банку про перерахування зазначеної вньому суми коштів з його рахунку пред'явнику (чекоутримувачу) цього чека.
Чекодавець — юридична чи фізична особа, що підписує чек і видає йогопостачальнику в оплату за отримані від нього товари і послуги.
Чекоутримувач — підприємство, що одержало чек і право стягнути по ньомукошти з рахунку чекодавця в оплату відпущених йому товарів і послуг.
Розрахункові чеки мають встановлену форму. Одержання готівки за ними недопускається. Виготовляються рахункові чеки, як правило,
Національним банком України на спеціальному папері і брошуруються вкнижечки по 10,20 і 25 аркушів (чеків).
Для одержання лімітованої чекової книжки клієнт представляє вобслуговуючий заклад банку заяву встановленої форми в одному екземплярі іззаповненням усіх реквізитів і вказівкою суми ліміту.
Виписана заява завіряється підписами і печаткою підприємства-одержувачачекової книжки.
Крім заяви, для одержання лімітованої чекової книжки виписується платіжнедоручення встановленої форми для перерахування засобів з поточного рахунку наспеціальний рахунок «Чекові книжки». Цим самим банк бронює кошти длярозрахунків по лімітованих чеках, тобто гарантує їх оплату постачальнику. У тойже час кредитним договором між чекодавцем і його банком може бути передбаченийпорядок, відповідно до якого таке депонування не здійснюється, а банк бере насебе зобов'язання оплачувати чеки свого клієнта (у випадку відсутності коштівна його поточному рахунку) за рахунок кредиту в межах заздалегідь встановленогорозміру.
На підставі представлених документів банк оформляє клієнту чекову книжкуі видає її довіреній особі під його розписку в заяві на одержання цієї книжки.Термін дії виданої лімітованої чекової книжки не повинен перевищувати одногороку.
Розрахунки чеками з лімітованих книжок здійснюються в такому порядку.Підприємство бажаюче купити необхідні товари, послуги і розрахуватися за нихчеком, визначає свого працівника, який повинен одержати ці товари чи послуги,видає йому доручення на їх одержання, а також лімітовану чекову книжку, і вінїде до постачальника потрібних товарів (послуг).
Після узгодження з постачальником обсягу і вартості товарів, щокупуються, довірена особа покупця виписує розрахунковий чек із вказівкою вньому, кому, скільки і за що перелічуються кошти.
Одночасно з випискою чека заповнюється і його корінець із вказівкою вньому суми залишку ліміту до дійсного платежу, суми, списаної по даному чеку, ісуми залишку ліміту до наступного платежу.
Виписані чеки повинні бути підписані особами, що мають право розпоряджатисякоштами на рахунках підприємства, і мати печатку власника чекової книжки.
Як виключення, чеки з лімітованих книжок можуть підписуватися посадовоюособою покупця, якому видане доручення на одержання товару. У даному випадку вчеку перед підписом робиться напис «За дорученням» із указівкою їїномера і дати виписки.
Виписаний чек відокремлюється від корінця і передається постачальнику.Постачальник на отриманому чеці і на його корінці ставить свій штамп, виписуєна отримані чеки реєстр чеків у 2-3 екземплярах і здає по ньому чеки зприкладеними до них рахунками-фактурами в обслуговуючий банк для стягненняплатежу з чекодавців.
Банк на підставі чеків, що надійшли, списує суми, зазначені в них, зрахунків чекодавців і зараховує їх на рахунок одержувача коштів.
Виписаний чек дійсний протягом десяти днів. Правильність використаннячеків контролюється головним бухгалтером з оцінкою на його корінці.
У випадках закінчення терміну дії чекової книжки чи вичерпання лімітуневикористані чеки повинні бути повернуті тому банку, де була отримана чековакнижка. Виписка чеків понад установлений ліміт і термін дії чекової книжки недопускається.
5. Розрахунки акредитивами
Сутність акредитивної форми розрахунків полягає в тому, що покупець напідставі договору з постачальником і до відвантаження їм продукції переводить(бронює) гроші на його ім'я у відповідний заклад банку. Переказ (депонування)грошей здійснюється шляхом подачі обслуговуючому покупця закладу банку заяви наакредитив.
Акредитив являє собою документ, у якому дається доручення банку покупцяіногородньому банку постачальника зробити оплату рахунків останнього завідвантажений товар чи зроблені послуги на умовах, зазначених в акредитивнійзаяві.
Акредитивна форма розрахунків застосовується тільки в іногородніх розрахункахі з одним постачальником.
Відкриття (виставлення) акредитива може бути здійснене як у банкуплатника, так і в банку постачальника з бронюванням грошових коштів на окремомурахунку чи без бронювання.
Акредитив, при відкритті якого бронюються кошти платника на.окремомурахунку в банку платника або в банку постачальника (бенефіціара), називаєтьсяпокритим акредитивом.
Акредитив, при відкритті якого кошти платника не бронюються на окремомурахунку, а оплата по ньому при тимчасовій відсутності коштів на рахункуплатника гарантується банком платника за рахунок кредиту, називаєтьсянепокритим акредитивом.
Крім акредитивів, що передбачають депонування коштів у банкупостачальника, при наявності кореспондентських рахунків між банкамизастосовуються так звані гарантовані акредитиви.
Гарантовані акредитиви — це акредитиви, що відкриваються покупцям у банкупостачальника шляхом видачі йому права списувати всі суми акредитива зкореспондентського рахунку банку, що обслуговує платника (банку-емітента).
Акредитиви бувають відкличні і безвідкличні.
Відкличний акредитив — це такий акредитив, що може бути змінений чианульований банком, що обслуговує платника (банком-емітентом), без попередньогоузгодження з постачальником (бенефіціаром) у випадках невиконання ним умовдоговору.
Безвідкличний акредитив — це такий акредитив, що може бути змінений чианульований банком за згодою постачальника (бенефіціара), на ім'я якого він буввиставлений (відкритий).
Виставляється акредитив на термін, встановлений у договорі сторонами, алене більше 15 днів. Мінімальна сума, на яку відкривається акредитив, необмежується. Поповнювати акредитив не дозволяється. Видача з нього готівкоюзабороняється.
Порядок виставлення акредитиву і розрахунків по ньому такий.
Для відкриття акредитиву з депонуванням коштів у банку покупця платниквиписує заяву на акредитив у трьох екземплярах, а при депонуванні коштів убанку постачальника ця заява виписується в чотирьох екземплярах, У заяві наакредитив указується, який акредитив відкривається — відкличний чибезвідкличний і заповнюються всі реквізити, а також вказуються умови оплатитовару, що купується, послуг.
У заяві можуть бути зазначені додаткові умови оплати, наприклад забороначасткових виплат по акредитиву чи представленню документів, що засвідчуютьякість продукції, і т.д.
Виписану заяву на акредитив платник-покупець здає в обслуговуючий закладбанку. Останній після перевірки заяви списує гроші в сумі акредитива іззазначеного в ньому рахунку і бронює їх на рахунку «Акредитиви дооплати» (у випадках депонування коштів у банку покупця).
Якщо ж відкривається акредитив з депонуванням коштів у банкупостачальника, то заявник своїм дорученням через обслуговуючий банк перераховуєсуму акредитиву в банк постачальника. Останній зараховує її на спец рахунок, щовідкривається постачальнику.
Після цього банк покупця сповіщає банк постачальника (по телеграфу,електронній пошті та ін.) про те, кому і який акредитив відкритий.
Одержавши відповідне повідомлення, банк постачальника відкриває на ім'япостачальника рахунок «Акредитиви» і сповіщає про це постачальнику.
Постачальник, одержавши повідомлення про відкриття акредитива,відвантажує (відпускає) продукцію на адресу покупця, виписує документи, щопідтверджують відвантаження, і представляє їх обслуговуючому його банку.
Банк, одержавши документи і перевіривши дотримання умов розрахунків,зазначених у заяві, списує вартість відвантаженої (відпущеної) продукції зі спецрахунку, відкритого постачальнику в його банку (у випадку депонування коштів убанку постачальника), і зараховує їх на рахунок постачальника. Оплатаакредитива виконується в цьому банку з подальшим переказом суми оплати на ім'япостачальника.
Оплата по акредитиву може виконуватися відразу ж у повній сумі акредитивучи вроздріб у кожному окремому випадку. При неповному використанні акредитивугроші в невикористаній сумі повертаються покупцю і зараховуються на тойрахунок, з якого виставлявся акредитив.
Якщо ж кошти по акредитиву використані цілком або минув термін його дії,то він закривається. Достроково акредитив може бути закритий банком платникапри порушенні постачальником його умов, за заявою постачальника, якщо цебезвідкличний акредитив, за вимогою покупця у випадках виставлення відкличногоакредитива.
Застосовується акредитивна форма розрахунків тоді, коли міжпостачальником і покупцем немає постійних господарських зв'язків по покупці(постачанню) товарів та наданню послуг і угода носить разовий характер.
Позитивною стороною акредитивної форми розрахунків є те, що вона гарантуєплатіж постачальнику. Для покупців ця форма розрахунків менш ефективна, тому щовона має обмеженість у розрахунках, а також при виставленні акредитива зарахунок власних коштів з обороту підприємства відбувається відволіканняоборотних коштів, що сповільнює їх обіг.
6. Розрахунки и застосуванням векселів
Однією з форм безготівкових розрахунків за товарно-матеріальні цінності іпогашення боргів є розрахунки за допомогою векселів.
Вексель — це цінний папір встановленої форми, що містить письмовезобов'язання боржника (векселедавця) сплатити відповідну суму коштів своємукредитору-власнику векселя (векселедержателю) у встановлений термін. Він широковикористовується в комерційній і банківській практиці в країнах з ринковоюекономікою як форма видачі поза банківського кредиту.
Застосування векселів у господарському обороті в Україні регламентуєтьсяпостановою Верховної Ради України від 17.06.92 р. «Про використаннявекселів у господарському обороті України», прийнятою в 1993 р.Національним банком України «Порядком здійснення банками операцій звекселями» і Положенням «Про перекладний і простий вексель», атакож Указом Президента України від 14.09.94 р. «Про випуск і оборотвекселів для погашення взаємної заборгованості суб'єктів підприємницькоїдіяльності».
Векселі бувають декількох видів. Однак у господарському обороті Українизастосування одержали в основному два види векселів — простий (соло) іпереказний (тратта).
Бланки векселів є документами строгої звітності. Вони виготовляються івидаються (продаються) банками в книжечках по 25 і 50 аркушів.
При розрахунках векселями простий вексель виписує і підписує боржник, апереказний — кредитор.
У простому векселі фіксується найменування боржника і кредитора, термінплатежу і його сума. Він також повинен мати підпис і відбиток печаткивекселедавця.
У цілому простий вексель містить нічим не обумовлену обіцянкувекселедавця сплатити безпосередньо своєму кредитору-векселедержателю зазначенув ньому суму боргу.
Переказний вексель, що виписується і підписується кредитором, являє собоюнаказ боржнику про сплату у встановлений термін зазначеної суми коштів третійособі. Виписаний переказний вексель повинен бути акцептований боржником, без чоговін не має юридичної чинності. Акцептом векселя платник бере на себезобов'язання сплатити його суму у встановлений термін.
Оплата за векселем може бути гарантована банком. Банківська гарантіяплатежу за векселем називається «аваль». Вона передбачаєвідповідальність банку-аваліста перед векселедержателем за сплату боргу (оплатувекселя) у встановлений термін за рахунок кредиту. З іншого боку, при оплатівекселя за рахунок кредиту банк стягує з платника встановлену плату(відсоток).
У випадку наявності кредиторів у платника він може переадресуватиперекладний вексель для оплати на ім'я одного з цих кредиторів. У такомувипадку на зворотній стороні векселя робиться відповідний передатний напис — індосамент. У цій операції вексель виконує функцію кредитних грошей, тому щовін використовується як засіб платежу.
Черговість операцій при розрахунках перекладним векселем така: 1 — оформлення векселя кредитором; 2 — видача векселя векселедержателю; 3 — пред'явлення векселя до акцепту платником; 4 — передача акцептованого * векселявекселедержателю; 5 — пред'явлення векселя векселедержателем платнику для йогооплати; 6 — оплата векселя платником.
Використання векселів у розрахунках має свої переваги, що полягають унаступному: скорочується потреба в оборотних (грошових) коштах; прискорюютьсярозрахунки; забезпечується погашення взаємних боргів; відбувається залучення дооплати за товар третьої особи, що має кошти, а також зменшення потреби вбанківському кредиті, скорочення грошової маси і гальмування інфляційнихпроцесів.
Однак погіршення фінансового стану значної кількості суб'єктівгосподарювання в Україні в умовах переходу її на ринкові відносини не дозволяє вшироких масштабах використовувати векселі в платіжному обороті.
7. Інші форми безготівкових розрахунків
У системі безготівкових розрахунків у ряді випадків застосовуютьсяплатіжні вимоги, інкасові доручення й ін.
При наявності в суб'єктів господарювання неповернутої дебіторськоїзаборгованості вона може бути стягнена одержувачем з рахунку платника черезсудові органи в безперечному порядку.
Безперечне стягнення і безакцептне списання коштів з рахунку платниказдійснюється платіжною вимогою на підставі рішення суду або арбітражного суду.
Платіжна вимога — це розрахунковий документ, що містить вимогу одержувачакоштів їх платнику про сплату визначеної суми коштів через заклад банку.
Виписується платіжна вимога одержувачем коштів при наявності у ньогорішення суду, арбітражного суду про безперечне стягнення чи безакцептногосписання визначеної суми коштів з рахунку платника.
При виписці платіжної вимоги в ньому заповнюються всі реквізити, а врядку «Призначення платежу» указується, за що і на підставі чогостягуються кошти.
Виписана платіжна вимога (1-й екземпляра.) підписується керівником іголовним бухгалтером підприємства — одержувача коштів, ставиться печатка, івимога із прикладеною копією рішення суду або арбітражного суду здається вобслуговуючий банк по реєстру, що виписується в 2-х екземплярах.
Платіжна вимога, що надійшла, оплачується банком з рахунку платника накористь одержувача засобів у встановленому порядку.
У випадках несвоєчасної сплати платниками відповідних податків у бюджет,вони стягуються податковими органами в безперечному порядку з нарахуванням пеніза прострочення платежу.
Стягнення здійснюється інкасовими дорученнями (розпорядженнями)встановленої форми.
При виписці інкасового доручення в ньому обов'язково вказується суманедоїмки відповідного податку і сума нарахованої пені за прострочення сплатиподатку з посиланням на відповідний законодавчий акт (документ).
Оформлене у встановленому порядку інкасове доручення здається в банк непізніше 10 днів із дня його виписки. Оплачуються вони при наявності(надходженні) коштів на рахунку платника у встановленому порядку.

Висновок
Для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів розрахунків такасових операцій юридичні та фізичні особи відкривають банківські рахунки наумовах, викладених в Інструкції № 3 «Про відкриття банками рахунків унаціональній та іноземній валюті», яка затверджена постановою ПравлінняНБУ від 18.12.1998 р. № 527 та в договорі між установою банку і власникомрахунку
Поточні рахунки відкриваються підприємствам усіх видів власності, а такожїх відокремленим підрозділам для зберігання грошових коштів та здійснення усіхвидів операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодавства України.
Поточні бюджетні рахунки відкриваються підприємствам (їх відокремленимпідрозділам), яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевогобюджету для цільового їх використання.
Депозитні рахунки підприємствам та їх відокремленим підрозділамвідкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунката установою банку на визначений у договорі строк. Кошти на депозитні рахункиперераховуються з поточного рахунка і після закінчення строку зберіганняповертаються на поточний рахунок.
Відсотки за депозитними рахунками можуть перераховуватися на поточнийрахунок відповідно до умов депозитного договору або зараховуватися напоповнення депозиту. Проведення розрахункових операцій та видача коштівготівкою з депозитного рахунка забороняється.
Рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення усіх видівбанківських операцій відкриваються у будь-яких банках України за виборомклієнта і за згодою цих банків.
У разі відкриття (закриття) або зміни номерів усіх видів рахунків (крімрахунків фізичних осіб та офіційних представництв), установа банку зобов'язанаповідомити про це податковий орган за місцем реєстрації власника рахункапротягом трьох робочих днів із дня відкриття або закриття рахунка (включаючидень відкриття або закриття).
Крім цього, повідомлення про відкриття (закриття) чи зміну рахунканадсилається також до НБУ для включення до зведеного електронного реєструвласників рахунків.
До отримання повідомлення про взяття рахунків суб'єктів підприємницькоїдіяльності на податковий облік на цих рахунках здійснюються лише операції ззарахування коштів. Датою початку операцій за видатками з рахунків суб'єктівпідприємницької діяльності в установі банку є дата реєстрації отримання банкомзазначеного повідомлення.
У разі відкриття двох і більше поточних рахунків у національній валютівласник рахунка протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриттярахунка визначає один із рахунків у національній валюті як основний, на якомуобліковуватиметься заборгованість, що списується (стягується) у безспірномупорядку, і повідомляє номер цього рахунка податковому органу, в якому вінобліковується як платник податків, за місцем реєстрації та банкам, у якихвідкриті додаткові рахунки в національній валюті, а також рахунки в іноземнійвалюті.

Списоквикористаних джерел
1.  Основні економічні показникидіяльності малих підприємств за 2005 р. Статистичний бюлетень. Державнийкомітет статистики України. — Київ, 2006.
2.  Україна та Росія: державнаполітика щодо малого підприємництва. Аналітичне дослідження. — Київ, 2004.
3.  Україна: чи сприятливі умовидля підприємницької діяльності? МФК, Проект «Дослідження підприємницькоїдіяльності в Україні», 2007.
4.  Волков І. Перше десятиліття //Підприємництво в Україні: події, проблеми, перспективи. — 2001. — № 1.
5.  Зайцева Л.М., Зайцева Н.В. Державне регулювання малогобізнесу в трансформаційній економіці // Фінанси України. — 2002. — № 5.
6.  Комарницький І.М., Свірі В.В. Напрями активізаціїпідприємницької діяльності малого підприємництва в процесі становлення ринковоїмоделі господарювання // Регіональна економіка. — 2007. — № 2.
7.  Смовженко Т.С. Теоретичне обґрунтуваннядержавної політики сприяння розвиткові підприємництва в Україні Регіональнаекономіка. — 2002. — № 4.
8.  Голубков Е.П. Современные тенденции развития маркетинга // Маркетинг в России и за рубежом. — 2004. — № 4.
9.  Бревнов А.А. Маркетинг малого предприятия:Практическое пособие. — Киев: ВИРА-Р, 2006.
10.  Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. — М.:«Бизнес-книга», «ИМА-Кросс».Плюс», 2004.