Порушення правил кораблеводіння Порушення статутних правил вартової служби чи патрулювання

Порушення правил кораблеводіння, що спричинило загибель людей, загибель корабля або інші тяжкі наслідки,—

карається позбавленням волі на строк від п’яти до п’ятнадцяти років.

1. Основний безпосередній об’єкт злочину — встановлений порядок кораблеводіння, якого мають дотримуватися військові кораблі. Його додатковим обов’язковим об’єктом є життя та здоров’я людини і право власності.

Правила кораблеводіння передбачені актами міжнародного та внутрішнього права, які включають як норми, що регулюють загальний порядок кораблеводіння, так і порядок, якого мають дотримуватися тільки військові кораблі.

2. Об’єктивна сторона злочину характеризується суспільне небезпечним діянням (діями або бездіяльністю) у вигляді порушення правил кораблеводіння, суспільне небезпечними наслідками у вигляді загибелі людей, загибелі корабля або інших тяжких наслідків, причинним зв’язком між вказаними діяннями та наслідками.

До кораблів (корабельного складу) належать бойові кораблі (підводні човни, авіаносці, крейсери, міноносці), кораблі спеціального забезпечення (мікні, торпедні та інші катери тощо), морські та рейдові судна забезпечення, які перебувають під командуванням офі—цера та укомплектовані .військовослужбовцями (буксири, баржі, паливозаправники тощо), а також інші судна та шлюпки під військово-морським прапором України.

Порушення правил кораблеводіння, тобто безпосереднього управління кораблем, іншим судном у плаванні, може полягати у неправильному визначенні курсу корабля, порушенні правил входу його у порт чи виходу з порту, правил маневрування і подачі сигналів, проведення водолазні-к робіт і буксирування, посадки і висадки пасажирів, перевищення установленої швидкості руху, недодержання вимог навігаційних знаків, зупиненая судка в заборонених місцях, неправильному розміщенні вантажів, невиконанні сигналів зустрічних суден та невжитті інших заходів Іцодо запобігання зіткненню кораблів у морі, заходів безпеки на випадок шторму чи інших надзвичайних подій, порушенні порядку врятування ка морі і г, ін.

Порушення правшу експлуатації військового корабля, яке може полягати, наприклад, в наданні військовим начальником дозволу на вихід у море технічно несправного чи перевантаженого корабля, неохоплюється ст, 4 і 7 і у разі настання тяжких наслідків може бути кваліфіковане за ч, 2 ст. 423, ч. З ст, 424 або ч. 2 ст. 426.

Під загибеллю людей слід розуміти загибель внаслідок порушення правил кораблеводіння хоча б однієї людини. Загибель корабля — це його затоплення або зруйнування. Корабель також вважається таким, шо загинув, якщо його поновлення технічно неможливе чи економічно цілком неефективне. До інших тяжких наслідків можуть бути віднесені заподіяння середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень членам екіпажу або іншим особам, зрив виконання бойового завдання, спричинення великої матеріальної шкоди (внаслідок, наприклад, зіткнення корабля з наземними спорудами чи посадження корабля на мілину), розгерметизація підводного човна, нанесення значної екологічної шкоди.

Якщо велика матеріальна шкода чи інші тяжкі наслідки були заподіяні внаслідок порушення заходів безпеки під час проведення ремонту корабля, порушення правил поводження з речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення або внаслідок інших діянь, не пов’язаних з кораблеводінням, винна особа може бути притягнута до відповідальності, наприклад, за ст. ст. 271, 272, 274, 412, 414, 425.

Оскільки Корабельний статут вимагає від командира корабля управляти кораблем сміливо, енергійно та рішуче, без боязні відповідальності за ризикований маневр, що диктується обстановкою, то у відповідних випадках питання про відповідальність має вирішуватися з урахуванням положень КК щодо виправданого ризику (ст. 42) або крайньої необхідності (ст. 39).

Особа, яка управляла кораблем з порушенням правил кораблеводіння і під час його загибелі не виконала до кінця своїх службових обов’язків і залишила корабель, несе відповідальність за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 417 і 428.

3. Суб’єктом злочину є військовослужбовець, який знаходиться при виконанні обов’язків по управлінню кораблем. Здебільшого ним є командир військового судна. Адже саме командир корабля відповідає за безпеку кораблеводіння і маневрування корабля. Командир корабля не несе відповідальність за аварію корабля, який іде під проводкою лоцмана, але лише у випадку, якщо ця аварія сталася через такі місцеві умови фарватеру, які можуть бути відомі тільки лоцману. Проте, якщо командир корабля виявить, що лоцман веде корабель до явної небезпеки або взагалі не знає своєї справи, він зобов’язаний відсторонити його від управління маневрами корабля.

В окремих випадках суб’єктом злочину може бути старший помічник командира корабля, помічник командира корабля, штурман, вахтовий офіцер, боцман та інший військовослужбовець (військовозобов’язаний під час проходження зборів) — член екіпажу корабля, а також командир з’єднання кораблів, якщо він вступає в безпосереднє управління кораблями,

4. З с-уб’єктивної сторони злочин може бути вчинений тільки через необережність.

Конвенція про відкрите море від 29 квітня 1953 р. Ратифікована СРСР 20жовтня 1960р,

Конвенція про міжнародні правила запобігання зіткненню суден на морі від 20 жовтня 1972р. Україна приєдналася до Конвенції 17 листопада 1992р.

Міжнародна конвенція про пошук і рятування на морі від 27 квітня 1979 р. Україна приєдналася до Конвенції 17листопада 1992 р.

Конвенція ООН з морського права від 10 грудня 1982р. Ратифікована Україною З червня 1999р. (ст. ст. 29-31).

Кодекс торговельного мореплавства від 23 травня 1995 р. (ст. 13).

Корабельний устав Военно-Морского Флота СССР. Введен в действие приказом главнокомандующего Военно-Морским Флотом СССР от Юянваря 1978г. № 10.

1. Порушення статутних правил вартової (вахтової) служби чи патрулювання, що спричинило тяжкі наслідки, для запобігання яким призначено дану варту (вахту) чи патрулювання,—

карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,—

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

1. Об’єкт злочину — порядок несення вартової (вахтової) служби і патрулювання.

2. Злочин може виразитися у порушенні статутних правил: 1) вартової (вахтової) служби; 2) патрулювання, що спричинило тяжкі наслідки, для запобігання яким призначено дану варту (вахту) або патрулювання. Його об’єктивна сторона характеризується суспільне небезпечними діяннями та наслідками, а також причинним зв’язком між ними.

Основні провила вартової служби встановлені Статутом гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, дія якого поширюється на інші військові формування, створені відповідно до законів України. В розвиток статутних правил вартової (вахтової) служби в гарнізонах, у військових частинах (на кораблях) видаються розклад гарнізонних (внутрішніх) варт, схема розміщення постів у кожній варті, відомість наряду варт, табель постів, схема розміщення постів та інструкція начальникові варти, план посилення охорони об’єктів варти, а для варт, які змінюються під час тривоги, крім цього, — документація на випадок оголошення тривоги. Особливості несення вахтової служби, крім того, визначаються Корабельним статутом.

Вартою є озброєний підрозділ, відряджений для виконання бойового завдання з метою охорони та оборони військових об’єктів, бойових прапорів та осіб, яких тримають на гауптвахті й у дисциплінарній частині (батальйоні).

Спеціальними видами варти є: а) почесна варта (почесний ескорт) — підрозділ (команда), призначений для віддання військових почестей під час зустрічі вищих службових осіб держави, для винесення на урочисті засідання Бойового Прапора, під час відкриття державних пам’ятників, для зустрічі та проводів представників іно-зомкий держал.. а токож під час поховання деяких категорій осіб;

б) варта по охороні та обороні об’єктів, обладнаних технічними засобами охорони, яка здійснюється шляхом чергування контрольно-охоронних груп з виставленням або без виставлення чатових на пости; в) варта по охороні озброєння і техніки під час перевезення військ; г) варта по охороні військових вантажів під час перевезення; д) вахта — особливий вид чергування на кораблях ВМС. При цьому розрізняються корабельна вахта (по кораблю у цілому) і спеціальна (по бойових частинах та службах); е) конвоювання — супроводження засуджених, що утримуються в дисциплінарному батальйоні (частині), а також на гауптвахті під охороною військовослужбовців, озброєних штатною зброєю і засобами спеціального впливу.

Варти також бувають гарнізонні (призначаються для охорони та оборони об’єктів центрального, оперативного та корпусного підпорядкування, які не мають своїх підрозділів охорони, а також для охорони осіб, що тримаються на гарнізонній гауптвахті) і внутрішні (корабельні) (призначаються для охорони та оборони об’єктів однієї військової частини), постійні або тимчасові. Постійні варти передбачаються розкладом варт. Тимчасові варти в розклад варт не включаються і призначаються наказом начальника гарнізону або командира військової частини для охорони та оборони військового майна під час завантаження (розвантаження), тимчасового складування, супроводу вантажів, які перевозяться різними видами транспорту, а також для охорони заарештованих.

Порушення статутних правил вартозої (вахтової) служби, може проявитись, зокрема, з боку: а) начальника варти — в ненапра-вленні у визначений час зміни на пости, неперевірці стану технічних засобів охорони, неприбутті на пост особисто під час виклику чатовим тощо; начальника варти на гауптвахті — у невжитті заходів для попередження втечі заарештованих і для припинення безладдя у разі виникнення заворушень серед них тощо; б) помічника начальника варти — у неперевірці несення служби чатовими тощо;

в) розвідного — у неприйнятті від розвідного попередньої варти під час виставлення чатових на пости об’єктів, що перебувають під охороною згідно з табелем постів тощо; г) чатового (озброєного вахтового) — у відволіканні від пильної охорони свого поста, залишенні поста, допущенні до поста ближче встановленої відстані сторонніх ‘осіб, відданні зброї стороннім особам і т. ін.; д) водія транспортного засобу — у недоставленні за наказом начальника варти та його помічника до постів та з постів зміни й осіб, які перевіряють несення служби чатовими, тощо; е) вивідного — у недбалому ставленні до охорони заарештованих під час їх виведення з гауптвахти, у невжитті заходів до затримання заарештованого у разі його втечі тощо; ж) оператора технічних засобів охорони — у нездійсненні безперервного контролю за апаратурою, непроведенні технічного обслуговування технічних засобів охорони тощо; з) помічника начальника варти з технічних засобів охорони — у невмиканні (вимиканні) на об’єктах технічних засобів охорони та ін.; й) вахтового офіцера — в неоголошенні тривоги у випадках, що не терплять зволікання, у невиконанні спеціальних обов’язків під час руху корабля або стоянці на якорі (швартових); і) вахтового центрального поста (носових, кормових відсіків) — у неоголошенні аварійної тривоги при виникненні пожежі чи поступленні води у підводний човен, несвоєчасному вентилюванні акумуляторної батареї; к) командира вахтового поста — у неслідкуванні за утриманням в належному стані швартових, кранців, східців, за безпекою катерів (шлюпок) в районі його поста і т. ін.

Крім того, з боку будь-якого військовослужбовця зі складу варти (вахти) порушення правил вартової служби може полягати в порушенні встановленого порядку застосування фізичної сили, вогнепальної та холодної зброї. Але питання про відповідальність чатового за такі порушення треба вирішувати з урахуванням положень КК про необхідну оборону і затримання особи, що вчинила злочин: статутні норми вимагають від чатового стійко обороняти свій пост, застосовувати зброю проти правопорушників, рішуче і сміливо діяти багнетом і прикладом дад захисту себе або об’єкта.

Основні провила патрулювання встановлені Статутом гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України. В їх розвиток військовим комендантом гарнізону складаються і начальником гарнізону затверджуються схеми патрулювання та інструкції патрулям. До інструкції додаються схема руху патрульних, список осіб, які мають право розпечатувати сховища або бути допущеними до приймання техніки і майна, зразки допусків, зліпки з печаток (відтиски пломб).

Патруль може перебувати у складі гарнізонного або внутрішнього наряду. У складі гарнізонного наряду передбачаються, зокрема: гарнізонні патрулі і патрульні контрольних постів військової інспекції безпеки дорожнього руху.

Патрулювання в гарнізоні призначене для підтримання порядку серед військовослужбовців на вулицях і в громадських місцях, на залізничних станціях (вокзалах), у морських (річкових) портах, аеропортах, а також у прилеглих до гарнізону населених пунктах і організується наказом начальника гарнізону,

Патрулі споряджаються зі складу військових частин гарнізону. При цьому патруль складається із начальника патруля (офіцера, прапорщика (мічмана) або сержанта (старшини) і двох-трьох патрульних (осіб рядового чи сержантського складу). Патрулі можуть бути піші чи на автотранспорті, Патрудювадня проводять протягом доби або лише у певний час дня чи ночі.

Охорона окремо розташованих підрозділів здійснюється спорядженими від підрозділів патрульними, озброєними штатною зброєю. Такі внутрішні патрулі входять до складу добового наряду підрозділу, вони підпорядковані командирові, старшині та черговому підрозділу (черговому окремої роти, батальйону, дивізіону).

Порушення статутних правил патрулювання може полягати: а) з боку начальника патруля — в неналежному керуванні несенням служби патрульними, неналежному стеженні за поведінкою військовослужбовців, незатримуванні військовослужбовців, які порушують військову дисципліну чи громадський порядок, тощо; б) з боку патрульного — у невиконанні ним обов’язків стежити за поведінкою військовослужбовців і доповідати про помічені порушення ними військової дисципліни та громадського порядку начальникові патруля, нікуди не відходити без його дозволу, нічого не брати від затриманих і не передавати їм без дозволу начальника патруля, а патрульного по охороні окремо розташованих підрозділів — у підволіканні від виконання поставленого завдання.

Порушення вказаних правил буде мати місце також у випадках порушення встановленого порядку застосування сили до правопорушника.

Тяжкими наслідками, для запобігання яким призначено варту (вахту), слід вважати випадки викрадення військового майна з об”-єктів, що охороняються, його знищення, пошкодження із заподіянням матеріальної шкоди у великих розмірах, втрата Бойового Прапора, втеча з гауптвахти заарештованих, а із дисциплінарного батальйону осіб, які відбувають покарання, зрив бойового завдання, що виконується військовою частиною (підрозділом) тощо. Тяжкими наслідками, для запобігання яким, призначено патруль, можуть бути визнані випадки масового або грубого порушення порядку серед військовослужбовців у громадських місцях, яким, на порушення своїх обов’язків, не запобіг склад патруля, заподіяння потерпілим тяжких тілесних ушкоджень внаслідок порушення правил застосування патрульними зброї і т. ін.

Для кваліфікації діяння за ст. 418 треба встановити, що наслідки, які настали, є такими, відвернення яких становило обов’язок даної особи зі складу варти (вахти), а не обов’язок варти (вахти) у цілому. Так, начальник варти, який систематично підтримував телефонний зв’язок і здійснював перевірки несення служби, не повинен відповідати за крадіжку, що вчинив на охоронюваному вартою об’єкті один із чатових у проміжок між телефонним зв’язком та перевірками. Не несе відповідальності за ст. 418 (а тільки за ст. 408) вартовий, який дезертирував із приміщення варти, оскільки варту призначено не для запобігання подібним випадкам.

Порушення вартовим, чатовим, іншою особою зі складу варти (вахти) або патруля правил поводження зі зброєю, а також з речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, яке не потягло заподіяння тілесних ушкоджень кільком особам або смерті потерпілого, інших тяжких наслідків повністю охоплюється ч. 1 ст. 418. В інших випадках таке діяння потребує кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 414 і 418.

Викрадення військового майна, вчинене чатовим із охоронюва-ного ним об’єкта, потребує кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 410 і 418. Якщо чатовий попередньо домовився про крадіжку майна з іншими військовослужбовцями і під час несення служби допустив їх з цією метою на пост, він несе відповідальність за ст. 418 і ч. 2 ст. 410 (за ознакою вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб).

3. Суб’єктом злочину у першій його формі є військовослужбовець (військовозобов’язаний під час проходження відповідних зборів), в установленому порядку призначений: а) начальником варти, вартовим, чатовим, розвідним, помічником начальника варти, помічником начальника варти з технічних засобів охорони або оператором з технічних засобів охорони, помічником начальника варти із служби вартових собак, вожатим вартових собак, водієм транспортних засобів; б) у варті при гауптвахті — вивідним чи конвойним; в) у варті з охорони штабів (пунктів управління) від бригади і вище, а також з охорони установ — вартовим контрольно-пропускних пунктів; г) на військовому кораблі — вахтовим офіцером, помічником вахтового офіцера, командиром вахтового поста, озброєним вахтовим біля трапа, командиром рятувальної шлюпки, вахтовим на шлюпці, вахтовим на кінцях, розсильним, і, крім того, у складі спеціальної вахти — вахтовим офіцером-механіком, вахтовим рульовим, вахтовим у машинному, відділенні тощо (всього у складі спеціальної вахти передбачено понад двадцять осіб).

Суб’єктом злочину у другій формі може бути військовослужбовець (військовозобов’язаний під час проходження зборів) — начальник патруля або патрульний.

Суттєве значення для правильної кваліфікації злочину, залежно від конкретного його суб’єкта, має визначення початкового і кінцевого моментів несення вартової (вахтової) служби та патрулювання взагалі, а також початкового і кінцевого моментів знаходження чатового (вахтового) на посту. Ці моменти визначені у військових статутах та інших актах законодавства.

4. З суб’єктивної сторони порушення статутних правил вартової (вахтової) служби і патрулювання може бути вчинене як умисно, так і через необережність.

5. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

Положення про особливості організації і несення вартової (вахтової) служби в дисциплінарному батальйоні (частині). Затверджене постановою КМ № 1931 від 19 жовтня 1999р.

Наказ МВС та МО № 428/220 від 26 вересня 1994 р. Про організацію спільного патрулювання співробітників органів внутрішніх справ і військовослужбовців Збройних Сил України”.

Інструкція про виділення сил та технічних засобів Збройних Сил України для спільного патрулювання і взаємодії з органами Міністерства внутрішніх справ України. Затверджена наказом МО № 292 від 16 грудня 1994 р.

Положення про охорону та супровід військових вантажів при їх перевезенні залізничним і водним транспортом. Затверджене наказом МО від 9 грудня 1997 р. № 451.

Інструкція про порядок тримання та охорони у Прикордонних військах України затриманих осіб. Затверджена наказом Держкомкордону № 176 від 12 квітня 1996р. /розділи 6-9)

Корабельний устав Военно-Морского Флота СССР. Введен в деиствие прика-зом главнокомандующего Военно-Морским Флотом СССР № 10 от 10 января 1978г.