ЗМІСТ
1. Депозитні операції. Довідковіпроцентні ставки. LIBOR, FIBOR, MIBOR. Депозитна позиція: коротка та довгавалютна позиція. Процентний арбітраж: арбітраж на збіг термінів, арбітраж нарізних термінах. Сіжбанківські і клієнтні депозити
2. Принципи технічного аналізу.Аксіоми технічного аналізу. Осцилятори. Моменти, норми зміни, індекс відносноїсили та ін. Сигнали покупки і продажу
3. Інформаційна система Доу-ДжонсТелерейт: служба новин, технічний аналіз у системі Доу-Джонс Телерейт
Список використаної літератури
1. Депозитніоперації. Довідкові процентні ставки. LIBOR, FIBOR, MIBOR. Депозитна позиція:коротка та довга валютна позиція. Процентний арбітраж: арбітраж на збігтермінів, арбітраж на різних термінах. Сіжбанківські і клієнтні депозити
Депозит (від латинського – річ,віддана на збереження) – це економічні відносини щодо передачі коштів клієнта втимчасове користування банку. Особливість депозиту полягає в його роздвоєностів практичному застосуванні. По-перше, депозит є для вкладника потенційнимигрошима, вкладник може виписати чек і спрямувати відповідну суму в обіг. Але втой же час “банківські гроші” приносять вкладникові дохід, виступають уже вролі капіталу. Перевага депозиту перед готівкою в тому, що депозит приноситьдохід у формі процента, а недолік у тому, що процент депозиту нижчий порівняноз тим, який виплатять на капітал, якщо його позичити. Тому саме при депозитнихопераціях дуже виразно виступає сутність комерційної діяльності банків –платити за депозит дешевше, а розміщувати його за вищу плату.
Суб'єктамивідносин щодо обслуговування депозитів виступають:
- комерційнібанки як позичальники;
- підприємства(фірми, організації), банки та інші кредитні установи, фізичні особи – власникикоштів як кредитори.
Власник депозитує депонентом.
Об'єктомдепозитних операцій є внески, які на певний час залучаються на депозитнірахунки в банк. Це кошти, передані на умовах, визначених двосторонньою угодою.
Депозити заведеноподіляти на такі:
¾ дозапитання;
¾ строковіна визначений термін;
¾ ощаднівнески населення;
¾ ощадні(депозитні) сертифікати.
¾ ощадні(депозитні) сертифікати.
Депозити дозапитання – це зобов'язання,які не мають конкретного строку. Вклади до запитання можуть бути вилучені вбудь-який час на першу вимогу вкладника. Це кошти, що знаходяться на поточних,бюджетних рахунках КБ і використовуються власниками залежно від потреби в цихкоштах. Умови сплати відсотків за залишками коштів за такими рахункамивизначаються у двосторонніх угодах при відкритті цих рахунків. За вкладами дозапитання нараховується низький відсоток.
Внески до запитаннярозміщують ті, кому потрібні кошти в ліквідній формі для здійснення поточнихрозрахунків. До даного виду депозитів входять також так звані чекові депозити,при яких кошти знімаються з рахунку за допомогою чеків.
Строкові депозити – це зобов'язання, які маютьпевний строк. Це кошти, що зберігаються на депозитних рахунках у банку протягомстроку, визначеного у депозитній угоді. Внески на визначений строк розміщуютьсяу великих сумах. Банки виплачують за строковими депозитами більш високийвідсоток, ніж за депозитами до запитання. Збереження коштів на строковихдепозитах вигідно як клієнту, так і банку.
До строковихдепозитів у банківській практиці відносять депозити овернайт – депозити,залучені банком на строк не більше одного операційного дня (без урахуваннянеробочих днів банку). Строковими депозитами є також кошти, отримані від іншихКБ як депозит (вклад) на конкретний строк.
Різновидомдовгострокових депозитів на визначений термін є депозитні сертифікати. Депозитний(ощадний) сертифікат – це письмове свідоцтво КБ про депонування грошовихкоштів, що засвідчує право вкладника або його правонаступника на отриманняпісля закінчення встановленого строку суми внеску та відсотків за ним; цеписьмове свідоцтво банку про внесення депонентом грошових коштів на депозит. Надепозитних сертифікатах зазначається термін вилучення коштів і розмір належноговідсотка. КБ зобов'язані оприлюднити умови випуску ощадних (депозитиних)сертифікатів шляхом розміщення такої інформації у друкованих ЗМІ чи узагально-доступному для клієнтів місці в установі банку, або двома способамиодночасно.
Ощадні вкади – це вклади населення,розміщуванні у банках з метою зберігання і нагромадження. Для цього видудепозиту характерна наявність спеціальної ощадної книжки, яка видається банкомвкладникові і в якій фіксуються операції з ощадним вкладом.
До цінних паперівбанків як виду депозитів відносять: акції та облігації акціонерних товариств,що належать КБ; акції та облігації, що знаходяться на зберіганні в банку іприйняті в забезпечення позик тощо.
У загальнійсистемі банківських депозитів виділяють також так звані спеціальні вклади. Доних належать: кошти, зарезервовані на окремих рахунках для проведенняакредитивних розрахунків та розрахунків за допомогою лімітованих чековихкнижок; кошти для факторингових операцій; кошти для міжбанківських розрахунків;кредиторська заборгованість тощо.
Важливе значеннямають міжбанківські депозити, які надаються в межах кореспондентських відносинміж банками. Часто міжбанківські депозити відіграють роль інструментаналагодження більш тісних і довірливих кореспондентських відносин між банками.Іноді банки використовують у своїй діяльності так звані гарантійні депозити.Вони відкриваються на вимогу банку-кредитора у випадку, коли у нього існуютьсумніви щодо знецінення активів, або є ризик неплатоспроможності клієнта-позичальника.
У звіті прозалишки за депозитами КБ України мають щомісяця подавати у регіональніуправління НБУ дані про такі види депозитів: міжбанківський ринок – депозитирозміщені, депозити залучені; небанківський ринок – депозити небанківськихфінансових підприємств, депозити нефінансових державних підприємств, депозитинефінансових недержавних підприємств, депозити некомерційних організацій, щообслуговують домашні господарства, депозити фізичних осіб, депозити іншихдомашніх господарств, депозити бюджету та позабюджетних фондів України(державного бюджету, клієнтів, які утримуються з державного бюджету, місцевихбюджетів), рахунки за довірчими операціями, ощадні сертифікати.
Важливе завдання банку– зацікавити клієнтів у збереженні їхніх грошових коштів на срокових депозитнихрахунках.
LIBOR. Ло́ндонська міжба́нківська ста́вкапропози́ції (англ. London Interbank Offered Rate, LIBOR) — середньозваженавідсоткова ставка за міжбанківськими кредитами, що надаються банками, на різнийчас у різній валюті на лондонському міжбанківському ринку (від доби до року).Ставка фіксується Британською банківською асоціацією. Для аналізувикористовуються дані лише обраних банків.
MIBOR (Moscow Interbank Offered Rate) — середня затверджена річнапроцентна ставка, що оголошується найбільшими московськими банками при продажуміжбанківських кредитів.
Індикаторомвалютного ризику банку є валютна позиція. Валютна позиція визначаєтьсяспіввідношенням між сумою активів і позабалансових вимог у певній іноземнійвалюті та сумою балансових і позабалансових зобов’язань у тій самій валюті:
VP = АV – LV
Валютна позиціябанку може бути відкритою або закритою і розраховується окремо за кожноюіноземною валютою, що входить до мультивалютного портфеля банку. Валютнапозиція називається відкритою, якщо сума активів в іноземній валюті незбігається з сумою пасивів в тій самій валюті. Існують два види відкритоїпозиції:
· чистадовга валютна позиція (АV > LV) — сума активів в іноземній валюті перевищуєсуму відповідних пасивів (показник валютної позиції має знак «плюс»);
· чистакоротка валютна позиція (АV
Якщо сума активівв іноземній валюті врівноважена сумою пасивів у тій самій іноземній валюті (АV= LV), то така позиція називається закритою, або позицією зведення чивідповідності. У такому разі валютного ризику майже немає, адже зміна курсуоднієї валюти щодо іншої однаково позначається як на вартості активів, так і навартості пасивів, а це не потягне за собою ні втрат, ні доходів внаслідок змінивалютного курсу.
На валютнупозицію банку впливають такі операції:
· купівля,продаж готівкової та безготівкової іноземної валюти, поточні та строковіоперації, за якими виникають вимоги й зобов’язання в іноземних валютах,незалежно від способів і форм розрахунків за ними;
· одержаннята сплата іноземної валюти у формі доходів, витрат та нарахування процентнихдоходів і витрат;
· надходженнякоштів у іноземній валюті до статутного фонду банку;
· погашеннябанком безнадійної заборгованості в іноземній валюті;
· купівлята продаж основних засобів і товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;
· інші обмінніоперації з іноземною валютою.
Не всі з цихоперацій однаковою мірою можуть бути використані для регулювання валютноїпозиції банку та її швидкого приведення у відповідність до нормативних вимог,оскільки потребують певного часу, підготовчої роботи і не завжди проводяться зініціативи банку.
Проблемауправління ціновими ризиками, до яких належить і валютний, полягає в тому, щокатегорія ризикованості пов’язується, насамперед, з можливими фінансовимивтратами, а отже, логічно вважати ризиком лише ситуацію зниження показниківприбутковості (недоодержання доходів, збитки, зменшення вартості капіталу,невиправдане підвищення витрат). Разом з тим точно визначити, додатним чивід’ємним буде майбутній результат, одержаний від переоцінювання інструментівза ринковим валютним курсом, досить складно, адже це потребує точного прогнозудинаміки валютних курсів.
Оскількиможливість точного визначення майбутніх змін у валютних курсах існує далеко незавжди, то індикатором рівня валютного ризику, на який наражається банкунаслідок незбалансованості структури та обсягів активів і пасивів в іноземнійвалюті, вважають валютну позицію.
Маючи відкритувалютну позицію банк може отримати прибутки чи зазнати збитків унаслідок змінивалютного курсу з огляду на таку залежність:
· довгавалютна позиція приносить прибутки за підвищення курсу іноземної валюти ізавдає збитків у разі його зниження;
· короткавалютна позиція приносить прибутки за зниження курсу іноземної валюти, алезавдає збитків за підвищення курсу.
Важливим аспектомуправління валютним ризиком є практика централізованого регулювання валютноїпозиції уповноважених банків. У загальному випадку учасники валютного ринкумають самі визначати той рівень валютного ризику, який вони згодні прийняти,маючи на меті отримання прибутків. Але для тих суб’єктів господарськоїдіяльності, фінансовий стан котрих зачіпає інтереси великої частини населення івпливає на стан суспільства в цілому, рівень позиційного валютного ризику можерегулюватися централізовано установленням нормативів та певних вимог. До цієїкатегорії належать, насамперед, комерційні банки.
Такий підхідбазується на тому, що банківський бізнес полягає, насамперед, в наданні послугклієнтам і не повинен включати ризик, не пов’язаний з необхідністю проведенняцих операцій. Фактично банк є посередником між клієнтом і валютним ринком, томувалютну позицію банку необхідно встановлювати на рівні, який відбиває нормальніпотреби щодо проведення клієнтських операцій. Менеджментові банків бажаноутримуватись від спекулятивних операцій обмеженням величини відкритої валютноїпозиції. Втім досить часто банки все ж проводять такі операції, використовуючисприятливу кон’юнктуру валютного ринку для отримання додаткового(спекулятивного) доходу.
Практикаобмеження валютного ризику комерційних банків у різних країнах відрізняється.Подекуди функцію управління валютними позиціями комерційних банків виконуютьцентральні банки, установлюючи нормативні вимоги щодо їх максимальнодопустимого розміру. Наприклад, у Великобританії розраховується нормативдостатності капіталу банків для здійснення операцій з іноземною валютою. Вінших країнах, наприклад у США, валютна позиція банків централізовано нерегулюється, управління нею керівництво банку здійснює самостійно, установлюючиліміти експозиції та валютного ризику для дилерів різних рангів. Але при цьомувалютна експозиція банку має бути оголошена на ринку, щоб акціонери і клієнтизнали про рівень валютного ризику даної кредитної установи. Оскількиамериканські банки не виключають повністю валютного ризику, то для страхуваннястворюється резерв на покриття втрат від валютних операцій, який становить усередньому до 8 % від величини капіталу банку.
В Українідіяльність комерційних банків на валютному ринку регулюється Національнимбанком України через ліцензування валютних операцій та установленняобов’язкових нормативів. Починаючи з 2002 р. для контролю за рівнем валютногоризику комерційних банків запроваджено норматив ризику загальної відкритої(довгої/короткої) валютної позиції (Н13), у тому числі норматив Н13-1 — дляобмеження ризику загальної довгої валютної позиції і норматив Н13-2 — дляобмеження ризику загальної короткої валютної позиції банку.
Норматив ризикузагальної відкритої валютної позиції (Н13) визначається як відношення загальноївеличини відкритої валютної позиції за всіма іноземними валютами у гривневомуеквіваленті до регулятивного капіталу банку. Нормативне значення має неперевищувати 35 %. Величина загальної відкритої валютної позиції банкуобчислюється як сума абсолютних величин (без урахування знака) усіх довгих ікоротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті за всімаіноземними валютами. Для цього розраховують валютну позицію окремо за кожноюіноземною валютою (щоденно) і за спотовим курсом визначають її еквівалент угривнях. Суму регулятивного капіталу обраховують за балансом за станом напочаток минулого робочого дня, що передує дню розрахунку нормативів [9].
Норматив ризикузагальної довгої відкритої валютної позиції Н13-1 — відношення суми всіх довгихвалютних позицій до регулятивного капіталу. Нормативне значення — не більше 30 %.
Норматив ризикузагальної короткої відкритої валютної позиції Н13-2 — відношення суми усіхкоротких валютних позицій до регулятивного капіталу. Нормативне значення — небільше 5 %.
Всі нормативиризику валютних позицій контролюються щоденно і за кожний випадок порушеннянормативів Національним банком України застосовуються штрафні санкції(зменшення нормативного значення відкритої валютної позиції, письмовепопередження, стягнення штрафів у розмірі неправомірно отриманого прибутку,відкликання ліцензії на проведення валютних операцій). Менеджмент банку маєприділяти належну увагу контролю за додержанням нормативів валютної позиції іякщо протягом робочого дня величина відкритої валютної позиції може відхилятисявід установлених норм, то наприкінці робочого дня необхідно привести його увідповідність до діючих вимог.
Для запобіганнявалютних спекуляцій з боку комерційних банків НБУ не лише контролює дотриманняними встановлених нормативів відкритої валютної позиції, а й суворо обмежуєперелік операцій, які банки можуть здійснювати власним коштом. Сукупний впливобмежень та правил здійснення валютних операцій призводить до того, що навітьмаючи можливість провести операції з іноземною валютою власним коштом на0020міжбанківськомуринку, банки часто відмовляються від цього. Наприклад, виступаючи як покупецьвалюти, банк зобов’язаний сплатити збір на обов’язкове державне пенсійнестрахування у розмірі 1 % від суми (у гривнях), витраченої на купівлю валюти,що, як правило, перевищує суму доходу від курсової різниці за зовнішньою тавнутрішньою угодами. Загалом правила валютного регулювання, затверджені НБУ,майже повністю унеможливили проведення спекулятивних операцій з валютою. Цей підхідспрямовано на забезпечення поступового та прогнозованого руху обмінного курсугривні з орієнтацією валютного ринку на обмеження спекулятивної діяльності.
Протецентралізоване регулювання валютної позиції комерційних банків установленнямобов’язкових нормативів лише обмежує валютний ризик, але ще не означає йогоуникнення. Тому перед менеджментом банку постійно постає завдання регулюваннявеличини та виду (довга чи коротка) позицій за різними іноземними валютами.
Сучасні стратегіїзахисту від валютного та інших видів фінансових ризиків набули такоїдосконалості, що самі ці стратегії переросли своє початкове призначення – асаме, хеджування, захист – і дозволяють на основі згаданих стратегій отримуватиприбуток при мінімізації ризику. Ці стратегії є більш складними і потребутьвисокого професіоналізму при їх виконанні, оскільки найменше відхилення впрорахунках може обернутися значними втратами. До таких стратегій відноситьсявалютний арбітраж, тобто купівля/продаж іноземної валюти з подальшою зворотноюоперацією з метою отримання прибутку від різниці валютних курсів у часі(валютний арбітраж «у часі»), а також за рахунок відмінностей в курсі валюти нарізних валютних ринках (валютний арбітраж «в просторі»). Валютний арбітраж можездійснюватися з двома (простий валютний арбітраж) і великим числом валют (складнийвалютний арбітраж). Валютний простий (двосторонній) арбітраж передбачаєздійснення валютної операції з метою отримання прибутку за рахунок різниці,існуючою в даний момент в курсах однієї і тієї ж валюти на валютних ринках двохкраїн. Валютний складний (багатосторонній) арбітраж передбачає валютні операціїз метою отримання прибутку за рахунок різниці в курсах декількох валют нарізних валютних ринках.
За своїм змістомарбітраж поділяється на арбітраж «у часі» та арбітраж «у просторі».Арбітраж «у часі» — це операції на одному і тому ж ринку, здійснювані в ціляхотримання вигоди від різниці в котировках з різними термінами поставки (спред,стредл, стренгл). Ціни на біржові товари з постачанням в різні термінизнаходяться на різних рівнях як під впливом вартісних чинників, так і підвпливом співвідношення попиту/пропозиції і зміни оцінок перспектив розвиткукон'юнктури. Арбітраж «в просторі» — одночасна операція на один товар, валютуабо цінний папір на різних ринках, заснована на різниці курсів або котировання.
Більшдосконалими, але в той же час і небезпечними формами арбітражу є стратегії грина спред, стредл та стренгл.
1. Спред — одночасна купівля і продаж ф'ючерсних контрактів на один і той же актив зрізними термінами постачання або на два різних актив, але взаємопов'язаних(корреляційних) або одночасна купівля і продаж опціонів одного типу, але порізних базисних цінах або з різним періодом до моменту закінчення опціону абопо різних базисних цінах і з різним періодом.
2. Стредл — поєднання одночасної купівлі однієї валюти з продажем іншої; при операціях поопціонах — подвійний опціон або операція, що дає держателеві цінних паперівправо їх купити або продати по певній ціні. Стредли бувають двох видів – довгіі короткі. Довгий стредл — одночасна купівля опціонів «пут» і «колл» зоднаковими цінами і термінами виконання з розрахунку на нестійкістькон'юнктури. Короткий стредл — одночасний продаж опціонів «пут» і «колл» зоднаковими цінами і термінами виконання з розрахунку на прибуток від премії призменшенні нестійкості кон'юнктури.
3. Стренгл — подвійний опціон з одночасною купівлею або продажем путопціону і колл-опціону зрізними цінами реалізації (при цьому ціна реалізації пут-опціону звичайно нижчеза ціну реалізації колл-опціону).
2. Принципитехнічного аналізу. Аксіоми технічного аналізу. Аксіоми технічного аналізу.Осцилятори. Моменти, норми зміни, індекс відносної сили та ін. Сигнали покупкиі продажу
Якщофундаментальні аналітики вивчають усю сукупність факторів, яка може вплинути намайбутню доходність цінних паперів, то прихильники технічного аналізудосліджують лише внутрішню статистичну інформацію фондового ринку, в першучергу ту, що стосується обсягу торгів на біржах та рівня курсу цінних паперів.Використання слова “технічний” у даному випадку означає вивчення самого ринку,а не зовнішніх факторів, прояви яких формують його динаміку.
Застосовуючивідповідний інструментарій, прихильники технічного аналізу намагаютьсяспрогнозувати рух курсів цінних паперів, і на основі цього розробитирекомендації стосовно оптимального часу укладення угод щодо окремих фондовихінструментів, або їх груп (наприклад, акцій корпорацій певної галузі), аборинку в цілому.
Методологіятехнічного аналізу базується на припущенні, що на фондовому ринку існуютьзакономірності, які склалися історично. Відповідно, якщо якісь дії, здійснені уминулому, з високою частотою призводили до певного результату, то дужевірогідним є те, що і у майбутньому буде досягнуто такого ж ефекту, незалежновід того, коли саме такі дії будуть здійснюватися.
Приведенаконцепція методології технічного аналізу не відповідає поняттю ефективногоринку, а методи, застосовувані технічними аналітиками, нерідко не маютьлогічних пояснень. Однак значна група інвесторів та аналітиків застосовує увласній практиці технічний аналіз, а відповідні статистичні дослідження даютьпідстави стверджувати, що цей напрямок фінансового аналізу все-таки може бутикорисним для інвесторів.
Не зважаючи нате, що в рамках технічного аналізу використовується надзвичайно широка палітраповедінкових стратегій, в цілому їх можна розділити на дві основні групи: (1)стратегії, що визначають можливі варіанти купівлі або продажу акцій на підставівивчення доходностей цінних паперів за період, який тільки-но закінчився, та(2) стратегії, що визначають можливі варіанти купівлі або продажу акцій наоснові залежностей між курсом цінного паперу, який тільки-но склався, та тимкурсом, який склався за відносно довготривалий період.
Незважаючи на те,що проведені дослідження дозволяють зробити припущення про ефективністьзастосування розглянутих вище інвестиційних систем навіть з урахуваннямтрансакційних витрат, корисність їх використання усе-таки залишається спірнимпитанням. По-перше, ніякі дослідження не можуть у повному обсязі врахувати всівитрати, пов’язані із застосуванням стратегій, що базуються на технічномуаналізі (зокрема, не піддаються точному розрахунку витрати на здійсненняаналізу, вплив спреду між цінами продавця та покупця тощо). По-друге, не існуєвпевненості, що дані стратегії будуть приносити аналогічний результат усучасних умовах, коли організовані ринки якісно змінюються. По-третє, широкерозповсюдження комп’ютерних технологій, що спрощують застосування технічнихстратегій, очевидно призведе до втрати будь-якої можливості забезпечуватитехнічні ексклюзивні переваги окремим інвесторам, що використовують ті чи іншіметодики у рамках цього напряму аналізу.
Три аксіомитехнічного аналізу
Сьогодніочевидно, що технічний аналіз є теорією з своєю філософією, законами,аксіомами. Розберемо аксіоми, лежачі в основі технічного аналізу.
Аксіома 1. Рухиринку враховують все. Це твердження — наріжний камінь технічного аналізу. Сутьаксіоми полягає в тому, що будь-який чинник, що впливає на ціну, — економічний,політичний, психологічний — наперед врахований і відображений в її графіці.Тому вивчення графіка цін — обов'язкова умова для прогнозування.
Аксіома 2: Цінирухаються направлено Ця аксіома — основа для створення всіх методик технічногоаналізу. Дійсно, якби ціни рухалися хаотично, наприклад, як номери лотереї,ніякий прогноз не був би неможливий. На щастя, вся практика неспростовнодоводить справедливість аксіоми 2. Певний напрям руху отримала назва тренд.Головним завданням технічного аналізу є саме визначення трендів і їхпрогнозування для використання в торгівлі. Розрізняють три види тренда:
Бичий (Bullish) — рух ціни вгору. Бик підчіплює рогами і кидає вгору.
Ведмежий(Bearish) — рух ціни вниз. Ведмідь б'є лапою зверху вниз.
Бічний (Flat,Sideways) — відсутність вираженого напряму руху ціни. Відразу відзначимо, щотривалий флет є передвісником цінової бурі на ринку. При цьому в чистомувигляді вищеперелічені тренди зустрічаються рідко. Для руху цін характернийколивальний, хвилеподібний рух, відкоти, корекції, розвороти. Тому слідвизначити бичачий тренд як той, при якому рухи ціни вгору переважають, тобтокожна вершина вище попередньою, кожне дно вище за попереднє дно. То жсправедливо і для ведмежого тренда, при цьому переважають рухи вниз. Прибічному тренді ціна коливається, причому іноді вельми значно, протепереважаючого руху немає. До трендів, як показує практика, цілком застосовніфізичні закони інерції.
Визначимонайважливіші з них:
— діючий трейд збільшою вірогідністю продовжиться, ныж змінить свій напрям;
— трендрухатиметься в одному і тому ж напрямі, поки не ослабіє.
Весь технічнийаналіз, за своєю суттю, створений для визначення трендів і прогнозування їхповедінки.
Аксіома 3:Історія повторюється. Це природно і очевидно. Відбувається це тому, що ізстоліття в століття людська психологія в своїй основі незмінна. Технічнийаналіз займається опосередковано саме історією певних подій, пов'язаних зринком, а значить, вивченням людської психології. Аналітики справедливовважають, що якщо певні типи аналізу працювали у минулому, то будуть такожуспішно працювати і в майбутньому, оскільки ця робота заснована на стійкійлюдській психології. Пригадаємо один із законів діалектики — розвитоквідбувається по спіралі, постійно повертаючись на більш високому рівні.
Індекс відносноїсили (Relative Strength Index) був розроблений У. Уайлдером і представлений вйого книзі «Нові концепції використання технічних торгових систем»(New Concepts in Technical Trading Systems, Welles Wilder). Ми збираємосяторкнутися лише основних принципів його роботи, тому для глибшого вивченняцього аналітичного інструменту рекомендуємо звернутися до оригінальних робітсамого Уайлдера. Даний осцилятор, як вже було сказано, широко використовуєтьсяна ф'ючерсних ринках, і на його прикладі можна добре продемонструвати загальніпринципи осцилляторного аналізу.
Уайлдерстверджує, що існують дві основні проблеми побудови кривої темпу руху цін (наоснові різниці цін). Перша обумовлена хаотичністю руху кривою темпу у зв'язку зчастими різкими перепадами між значеннями цін в даний період. Різке підвищенняабо зниження цін, подія десять днів тому (у разі десятиденного індикаторатемпу), сьогодні може викликати крутий поворот кривої — навіть якщо поточніціни зберігають відносний спокій. Тому для того, щоб понизити до мінімумуподібні спотворення, криву темпу необхідно згладжувати. Друга проблемапов'язана з необхідністю постійних меж смуги осцилятора для цілей порівняльногоаналізу.
Формула індексуRSI дозволяє вирішити обидві ці проблеми: вона не тільки згладжує криву, алетакож передбачає постійну вертикальну шкалу від 0 до 100.
Необхідновідзначити, що термін «відносна сила» уживається Уайлдером якоюсьмірою помилково і часто вводить в оману тих, хто знайомий з цим поняттям поаналізу фондового ринку. «Відносна сила» традиційно розуміється яккрива співвідношення двох різних об'єктів. Так, відношення певної акції абопромислової групи до індексу S&P 500 дозволяє вимірювати потенціал (силу)різних акцій або промислових груп щодо однієї об'єктивної величини. На товарнихринках відносну силу вимірюють, співвідносивши різні контрактні місяці аборинки. Для співвідношення використовують навіть найбільш загальні показники — такі, наприклад, як індекс ф'ючерсних цін ВКВ.
Що стосуєтьсяіндексу відносної сили Уайлдера, то він не вимірює «відносну силу»різних об'єктів, і тому сенс, яким автор наділяє цей термін, не зовсім точний.Проте, індекс RSI вирішує проблему хаотичності руху кривою осцилятора і дозволяєвстановити постійні верхня і нижня межі коливань. Індекс відносної сили (RSI)обчислюється по наступній формулі:.
RSI=100-(100/1+RS)
RS=Среднеезначення приросту цін закриття для «х» днів / Середнє значення спадуцін закриття для «х» днів.
3. Інформаційнасистема Доу-Джонс Телерейт: служба новин, технічний аналіз у системі Доу-ДжонсТелерейт
Компанія DowJones Telerate — це одна з найбільших агенцій у галузі засобів технічногоаналізу ринкової інформації в режимі реального часу. Компанія є важливою складовоюамериканського інформаційного концерну Dow Jones and Company, що має більш ніжвікову історію. Концерн було засновано в 1882 р. і він став першою в світіструктурою, створеною безпосередньо для збирання, обробки та аналізуфінансово-економічної інформації. Практично в усіх продуктах, які заразпропонуються компанією, користувач має змогу графічно представити інформаціющодо котировок і цін у режимі реального часу, а також застосувати до цихграфіків методи технічного аналізу.
На початкустоліття трейдерам вистачало газетної інформації для того, щоб з допомогоюзасобів технічного аналізу визначитися в ситуації на тому чи іншому ринку.Зараз ситуація на фінансових і ф’ючерсних ринках змінюється настільки швидко,що успіху можна досягти лише в тому разі, якщо інформація отримується таобробляється в режимі реального часу. Серед продуктів компанії Dow JonesTelerate найвідомішим є Teletrac.
Система Teletrac
Користувачсистеми Teletrac має доступ до поточної інформації з котировок понад 1500інструментів фінансового, товарного та фондового ринків. Відповідно до своїхзапитів користувач формує так звані торгові плани (trade plans), яких востанній версії продукту налічується 32. У рамках одного плану користувач маєзмогу побудувати до восьми графіків одного або кількох ринкових інструментів,кожний з яких можна доповнити технічними індикаторами (Support and ResistanceLevels, Moving Averages, Trend Lines тощо), які будуються в одному вікні. Вокремих вікнах можуть бути побудовані графіки зміни більшості відомихіндикаторів, що використовуються під час технічного аналізу (RSI, MACD, CCI таін.). Користувач Teletrac має доступ практично до всіх інструментів побудовиграфіків, зокрема, таких, як Line Charts, Bar Charts, Point and Figure Chartsта ін.
Важливою особливістюсистеми Teletrac є її гнучкість, яка дає змогу досить легко комбінувати всідоступні методи в будь-яких сполученнях (наприклад, можна будувати лінії трендата ковзних середніх на графіку RSI, легко переходити від однієї форми подання данихдо іншої).
Поряд з цимкористувач Teletrac має змогу розробляти власну стратегію поведінки на ринку(trading rules): умови відкриття та закриття позицій, умови виходу із угод(trailing stops) і т.ін. Кожне правило такої стратегії в свою чергу можемістити всі раніше введені в торговий план технічні індикатори. Дана системасамостійно відслідковуватиме ситуацію і подаватиме сигнали на купівлю чипродаж. Крім того, можна перевірити потенційний прибуток своєї стратегії наматеріалі історичної бази даних, яка об’єднує інформацію, що стосуєтьсябільшості доступних інструментів ринку за 10 і більше років. Користувач системиTeletrac має змогу роздрукувати графічну та табличну інформацію, зберегтиграфіки на дискетах у графічному форматі, а також експортувати дані в електроннітаблиці Excel чи Lotus 1-2-3.
Однією знайважливіших для користувача властивостей системи Teletrac є те, що доступ доцього продукту можна здійснити за допомогою супутникових каналів зв’язку.
Система TelerateCharting
Система TelerateCharting — досить популярна в Європі, але поки що менш поширена в країнах СНД —має такі самі можливості для проведення технічного аналізу, як і Teletrac,однак функціонує в середовищі Microsoft Windows. З назви продукту видно, щойого основне призначення — це проведення технічного аналізу. Однак за своєюсуттю Telerate Charting є інтегрованою інформаційно-аналітичною системою.Користувач має змогу в окремому вікні переглядати всі стандартні сторінки DowJones Telerate, кількість яких сягає 60000. За наявності такої можливостіMicrosoft Windows дає змогу суттєво спростити пошук необхідних сторінокпорівняно з Teletrac. В окремих вікнах можна організувати перегляд новин;користувач також може створювати вікна котировок і самостійно редагувати їхнійзміст. Абонент Telerate Charting має доступ до котировок значно більшоїкількості ринкових інструментів порівняно з Teletrac. Загальна кількістьдоступних котировок перевищує 200000.
Засоби технічногоаналізу, що надаються абоненту системою Telerate Charting, охоплюють майже весьарсенал стандартних методів технічного аналізу, до того ж кількість убудованихіндикаторів значно перевищує аналогічний показник системи Teletrac. Користувачтакож має змогу визначати свої формули, а отже, й будувати власні індикатори.Можливі побудова ринкової стратегії на основі технічних індикаторів, щовикористовуються, і програмування видачі системою сигналів на купівлю чи продаж.
Суттєва перевага,що надається внаслідок використання операційної системи Microsoft Windows, — цеможливість одночасної роботи на одному й тому самому комп’ютері та з іншимидодатками до Windows (вони можуть бути динамічно пов’язані з TelerateCharting). Зокрема, найбільший інтерес викликають можливість експортуінформації та електронні таблиці Microsoft Excel. У цьому разі таблицівиявляються динамічно зв’язаними з вікнами Telerate Charting, тобто змінюютьсяв режимі реального часу.
Система TelerateWorkstation
Найбільшдосконалим на сьогодні є продукт Telerate Workstation. З погляду користувача,що безпосередньо працює за терміналом, можливості всіх його версій майжеоднакові. Крім того, абоненти деяких версій мають змогу приймати на свої робочістанції інформацію агенції Reuters і обробляти її з допомогою тих самихзасобів, що й інформацію від Dow Jones Telerate.
Продукт TelerateWorkstation вигідно відрізняється від решти інформаційних продуктів, насампереднадзвичайно зручним «дружнім» користувацьким інтерфейсом. Порівняно зі своїмпопередником — Telerate Charting — у продукті Telerate Workstation значноюмірою спрощено доступ до більшості сервісних функцій.
Дуже важливою єтакож можливість перетворювати інформацію, що подається на стандартнихсторінках, у форму даних, організованих у записи. Таке перетворення дає змогукористувачеві будувати графіки зміни валютних котировок конкретного банку.
Водночас вартозазначити, що арсенал методів технічного аналізу, до яких користувач має доступу межах Telerate Workstation, дещо менший порівняно з Teletrac та TelerateCharting.
Система TeletracTradestation
Аналітикам-професіоналамкомпанія Dow Jones Telerate пропонує новий спеціалізований продукт длятехнічного аналізу — Teletrac Tradestation (TTS). Він орієнтований навикористання в середовищі Windows.
Система TeletracTradestation значно переважає (щодо своїх функціональних можливостей ізручностей для користувача) всі раніше створені засоби технічного аналізу нелише завдяки надзвичайно зручному інтерфейсу, що надається операційною системоюMicrosoft Windows, а насамперед зважаючи на нові унікальні можливості, а саме:
1) можливістьпобудови так званих Tick Bar Charts. Це дозволяє, зокрема, не реєструвати награфіках періоди відсутності активності на ринках;
2) використанняPaint Bar Charts, тобто можливості розфарбовувати певні елементи графіківзгідно із заданими вимогами. Це дає змогу виділяти найцікавіші з поглядукористувача графіки, а також використовувати їх як попереджувальні сигнали;
3) опція «Showme» дозволяє користувачеві суттєво зекономити час пошуку найбільш характернихділянок графіків. Наприклад, можна видати запит на пошук точок перетину,ковзних середніх, розриви і т. ін.
Більшість зможливостей, що формально присутні також в інших інформаційних продуктах, уTeletrac Tradestation набувають нових рис, що дає змогу суттєво поліпшитиякість здійснюваних аналітичних досліджень. Наприклад, як і в Teretrac, у системіTeletrac Tradestation можна будувати ринкову стратегію і перевіряти її прибутковість.Однак у Teletrac Tradestation, окрім власне сигналів на купівлю та продаж,можна сформувати докладні звіти щодо використання такої стратегії. Як і вTeletrac, у системі Teletrac Tradestation можна додавати нові технічні індикаторита методи досліджень. Щодо цього остання система має значно більші можливості.Насамперед це вбудована мова Easy Language, що дає змогу реалізувати зручнізасоби побудови діалогу. Для недосвідченого користувача пропонується робота зубудованим додатком Quick Editor, з допомогою якого можна будувати доситьскладні логічні конструкції. Для тих, хто має досвід програмування на мовівисокого рівня, пропонується спеціальний додаток Power Editor, що дозволяєрозробити програму практично будь-якого рівня складності для визначення новихіндикаторів і стратегій. Система Teletrac Tradestation має досить різноманітнуісторичну базу даних, працювати з якою можна в діалоговому режимі. Унікальноюособливістю TTS є також те, що вона здатна працювати з різними інформаційнимипотоками, зокрема з інформацією від Reuters.
Списоквикористаної літератури
1. ДудякР.П. Основи біржової діяльності на товарному і фондовому ринках: Навч.Посібник. – Л.: «Українські технології», 2001. – 184 с.
2. ДудякР.П., Бугіль С.Я. Організація біржової діяльності: основи теорії і практикум:Навчальний посібник. 2-ге видання, доповнене. – Львів: «Новийсвіт-2000», «Магнолія плюс». – 2003. – 360 с. (Тема 11, с.194-228)
3. СафоновВ.С. Валютный дилинг, или как можно зарабатывать деньги честно исамостоятельно: Практическое пособие: Навчальне видання. — 2-е изд., испр..-М.: Консалтбанкир, 2000.- 308 c.
4. Сафонова Т.Ю. Биржевая торговля производнымифинансовыми инструментами: Учеб.-практ. пособие. – М.: Дело, 2000. – 544 с.
5. Фондовый рынок для начинающих. (Серия “Reuters дляфинансистов”): Пер. с англ. – М.: Альпина Паблишер, 2002. – 234 с.
6. ЭрлихАнна Технический анализ товарных і финансовых ринков. – М.,: Инфра — М, 2003. –387 с.