Банківські послуги

Банківські послуги.

ЗМІСТ
Вступ. 3
1.Банківські послуги – продукт банківської діяльності 5
2.Види банківських послуг та відмінності від операцій. 8
3. Вплив розвитку банківських послуг на обсяг ВВП… 17
4. Перспективи розвитку банківських послуг в Україні 21
Висновки. 24
Список використаної літератури. 26
Вступ
Банківські послуги є невід'ємноючастиною сучасного ринку, покупцями на якому є окремі особи, домогосподарствата юридичні особи.  Банківські послуги – поки що недостатньо сформована частинабанківського підприємництва. Мета її функціонування – підвищення доходів банківі поліпшення задоволення потреб клієнтів, розширення їх купівельнихможливостей, що, у свою чергу, сприяє розвитку національної економіки. Аледосягнення цієї мети вимагає використовування наукових принципів і ефективнихметодів управління банківськими послугами.
Окремі аспекти даної проблематики аналізувалися в наукових працяхвітчизняних економістів, проте єдиного комплексного підходу до управліннябанківськими послугами дотепер не вироблено. Відсутність такого підходу зменшуєможливості збільшення прибутку банків, знижує їх платоспроможність, негативновпливає на стійкість їх фінансового положення. Тому для підвищення ефективностідіяльності банків на внутрішньому ринку і збільшення можливостей виходу назарубіжні ринки капіталів необхідно розробити і використати активнийцілеспрямований підхід до організації продажів банківських продуктів іуправління ними.
Актуальність темидослідження, доцільність розвитку і вдосконалення ринку роздрібних банківськихпослуг обумовлюється тим, що в даний час в економіці країни знаходяться значнігрошові кошти, які вилучені з обороту.
З переходом до ринкової економікипринципово міняється зміст діяльності банків. Актуальною стає проблемапідвищення ефективності банківських послуг, першорядну значущість отримують поліпшенняякості банківського обслуговування і використовування сучасних методівуправління, розширення асортименту банківських послуг, що надаються.
Деякі аспекти цих проблемзнайшли віддзеркалення в наукових працях вітчизняних економістів, зокрема А.І.Басова, А.І. Жукова, Е.Ф. Жукова, В.А. Галанова, Ю.В. Головіна, А.Н. Іванова,О.І. Лаврушина, Ю.С. Масленчекова, Б.Б. Рубцова, В.М. Усоскіна.
Дані проблеми розглядалися ів роботах зарубіжних учених, таких як: Б. Бухвальд, Ханс-УльріхДеріг, Ю. Зайтц, Ф. Котлер, З. деКуссерг, Же.-Ж. Ламбен, Б. Маруа, Д. Норкотт, М. Портер, П. Роуз, Дж. Еванс іін.
В їх дослідженняханалізуються різні аспекти надання фінансових послуг західними банками, досвідяких може використовуватися в українській банківській практиці.
Основна мета даної курсовоїроботи полягає у дослідженні особливостей такого банківського продукту якпослуги.
Поставлена мета обумовиланеобхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:
· розглянутиособливості банківських послуг як банківського продукту;
· вивчитивиди банківських послуг та їх відмінність від банківських операцій;
· проаналізувативплив банківських послуг на обсяг ВВП;
· дослідитиперспективи розвитку банківських послуг в Україні.
Предметом курсової роботи єекономічні відносини які виникають в процесі надання комерційними банкамипослуг власним клієнтам.
Об’єктом курсової роботи єбанківські послуги як один із видів банківського продукту.
Курсова робота складається ізвступу, основної частини та висновків. У вступі обґрунтовується актуальністьобраної теми, визначаються мета, завдання, предмет та об’єкт дослідження.Основна частина присвячена вивченню поставленої проблеми. У висновкахсформульовано основні результати дослідження.
1.Банківські послуги –продукт банківської діяльності
Розвитоккомерційної діяльності банків пов'язаний з розширенням сфери банківських послугдля клієнтури. В практиці роботи комерційних банків розрізняють різноманітніпослуги, які можна звести до трьох груп:
· послуги,пов'язані з розрахунково-касовим, кредитним, валютними і іншими операціями,об'єми яких підлягають обліку;
· консультації,участь банків в перевірці проектно-кошторисної документації і інші інженерніпослуги, на аналоги яких є цінники і калькуляції;
· послуги,об'єми яких точно не можуть бути враховані або на аналоги яких відсутні цінникиі калькуляції.
Банківськимипослугами можна рахувати також дії банку, які супроводять його основнимфункціям і направлені на зростання прибутковості діяльності банку [7, c.11].
Розрахунково-касовіоперації комерційного банку по перерахуванню коштів і з готівкою пов'язані зтакими послугами, як відкриття клієнту розрахункового (поточного) рахунку, відправказапитів (телеграм) на прохання клієнта, видача дубліката з лицьового рахунку,довідки про відкриття рахунку в банку, наведення довідок в архіві пропроведення розрахункової операції на прохання клієнта, видача чекових книжок,аваль простих і перевідних векселів, зберігання в банку цінностей, попередняпідготовка готівки і забезпечення їх доставки клієнту.
Операції покредитуванню, т. з. видачі і погашенню кредиту, нарахуванню і сплаті відсотківнемислимі без таких послуг, які може надавати банк клієнту, як підготовкапакету документів для видачі кредиту, оформлення пролонгації дії умовкредитного договору, участь в підготовці договору застави матеріальнихцінностей або цінних паперів клієнта, видача банком поручительства або гарантіїпогашення кредиту і відсотків по ньому, видача банком гарантії оплатипоставлених товарно-матеріальних цінностей, проведення на прохання клієнтіваналізу господарсько-фінансової діяльності з виробленням рекомендацій.Залучення банком ресурсів для кредитування нерозривний пов'язано з послугамибанку з відкриття депозитних рахунків для юридичних осіб, з розвитком роботибанку по залученню внесків громадян до запитання, термінових, цільових,договірних, накопичувальних, переказами внесків в кредитні установи іншоїбанківської системи, видачею внесків, методологічною і інструктивною допомогоюв організації ведення обліку вкладних операцій підприємствами і ін.
Доходикомерційному банку приносять операції з цінними паперами. Їх розвитокпов'язаний з такими послугами, як первинне розміщення ланцюгових паперів іншихелементів, послуги з покупки (продажу) цінних паперів для юридичних і фізичнихосіб, зберігання в банку свідоцтв акціонерів, цінних паперів клієнтів, покупкаі продаж цінних паперів на фондовій біржі за дорученням довірителя,спостереження за курсом цінних паперів, операції з цінними паперами населення,включаючи управління їх використовуванням, консультаційні послуги з організаціївипуску акцій, облігацій, розвитку ринку цінних паперів [7, c.12].
В умовах ринковихвідносин діяльність комерційного банку розширяється за рахунок валютнихоперацій, що пов'язано з такими послугами банку, як відкриття валютнихрахунків, акцепт тратт, видача гарантій, зміна умов гарантій, запити прооперації, що проводяться через зарубіжні банки, додаткової інформації,запрошуваної через ці ж банки. Це послуга з покупки і продажу особистої валюти,видачі наявної валюти з рахунків фізичних і юридичних осіб, інкасо наявноївалюти, платіжні і інших документів в інвалюті за дорученням громадян, іноземніорганізації і банки. Комерційні банки приймають чеки громадян на інкасо,надають клієнтам допомогу в підготовці засновницьких документів дляпредставлення їх до відповідних органів для реєстрації спільних підприємств, атакож висновків за платіжних умов контрактів між вітчизняними організаціями іїх іноземними контрагентами, сприяють в підборі іноземного партнера длястворення спільних підприємств і ін.
Операції пофінансуванню і кредитуванню капітальних вкладень і капітального ремонтупідприємств — найскладніші і трудомісткі в діяльності комерційних банків. Томутаким операціям супроводить безліч банківських послуг, серед них: складаннязавдань на проектування; перерахунок зведених кошторисних розрахунків вартостібудівництва по індексах; контроль правильності складання і обґрунтовуваннявитрат в договірних цінах на будівництво і проектну продукцію (до їх узгодженняі твердження); проведення інвентаризації виконаних і сплачених, об'ємівбудівельно-монтажних і ремонтно-будівельних робіт; перевірка платіжнихдокументів за виконані роботи; технічний нагляд за здійсненням будівництваоб'єктів, перевірка кошторисів на пуско-налагоджувальні роботи і перевірка цихробіт в ході їх виконання; надання допомоги по розміщенню замовлень навиконання проектно-дослідницьких, будівельно-монтажних і пуско-налагоджувальнихробіт; експертиза проектно-кошторисної документації на технічно нескладніоб'єкти або кошторисної частини проектів на інші будівництва і об'єкти;складання кошторисної документації або надання допомоги в її складанні наоб'єкти капітального ремонту; контроль за ходом будівництва об'єктів,забезпеченням введення потужностей в експлуатацію; участь в роботі комісій поприйманню в експлуатацію об'єктів житлово-комунального призначення; наданнядопомоги в підготовці документів, що пред'являються приймальним комісіям, іприватним особам по складанню і перевірці проектно-кошторисної документації набудівництво і ремонт об'єктів індивідуальної забудови; участь в роботі поперерахунку вартості основних фундацій, пов'язаної з процесом приватизації.
2.Види банківських послугта відмінності від операцій
В зарубіжній і вітчизняній літературі відсутній єдиний підхід довизначення елементів, що характеризують ринок банківських послуг. Вітчизняніекономісти звичайно відносять до банківських послуг сукупність банківськихоперацій. Зарубіжні вчені розглядають банківські операції лише як різновидбанківських послуг. При цьому до банківських послуг вони відносять такі видидіяльності банку, як управління грошовими ресурсами, споживчий кредит, лізинг іт.д.
Більш того: законодавство України не містить легального визначенняпоняття „банківська послуга”, незважаючи на те, що у текстах нормативних актіввоно вживається. Без розкриття юридичного змісту даного поняття фактичноунеможливлюється практичне застосування деяких положень банківськогозаконодавства України. Наприклад, у ст. 2 Закону України „Про банки ібанківську діяльність”  від 7 грудня 2000 року № 2121/ІІІ поняття „клієнтбанку” визначається як „будь-яка фізична чи юридична особа, яка користуєтьсяпослугами банку” [1].
Аналіз наукових робіт більшості західних вчених вказує на те, що під банківськими послугами вони розуміють усі види операцій та угод, якіздійснюються банками [5, c.394]. Зокрема, Ж. Матук зазначає, що банківська послуга є задоволеннямфінансового попиту клієнтів з урахуванням фінансових можливостей банку [10, c.11].
У російській літературі по банківській справі поняття „банківськапослуга” визначається, з одного боку,  як „масова операція”, а з іншого – як „проведення банківських операцій за дорученням клієнта і на користь останньогоза визначену плату” [5, c.185]. Зокрема, О.М. Іванов розглядаєбанківські послуги як „комплексну діяльність банку, спрямовану на створенняоптимальних умов для залучення тимчасово вільних ресурсів і задоволення потребклієнтів при проведенні банківських операцій та отримання прибутку”[8].
Протягом останнього часу спостерігається пожвавлення інтересу іукраїнських  учених-економістів до даного питання. Так, О.А. Брегеда визначаєбанківську послугу як „набір упорядкованих дій банку, які безпосередньо не єпов'язаними із формуванням та використанням ресурсів банку і не несуть ризикуїх втрати” [6, c.5].
Н.М. Перепечай під поняттям „банківська послуга” розуміє „результаткомплексної діяльності банку (технологічної, інтелектуальної, фінансової таін.), який становить економічні блага для задоволення певних потреб людини припроведенні банківських операцій. Специфіка банківської послуги полягає в тому,що потреба клієнта є первинною, а надання послуги може виконуватися без участіклієнта за допомогою певних банківських технологій із дотриманням стандартів умежах діючого законодавства” [11, c.6].
Економіко — юридичні  аспекти банківських послуг у контексті сучасноїдіяльності банків Франції досліджували К.Гавальда та Ж.Стуфле. Вонинаголошують, що приймання вкладів і розподіл кредитів залишаються ядромбанківської діяльності, проте, зараз вона збагатилась різноманітними послугами,винагорода за надання яких забезпечується постійно зростаючою частиною їхресурсів [7, c.12-13].
У Російській Федерації юридичні аспекти банківських послуг досліджувалисьпроф. О.Ю. Вікуліним та проф. Г.А. Тосуняном. Вони вважають, що  „підбанківськими послугами у федеральному законодавстві (мається на увазізаконодавство Російської Федерації – прим. авт.) мається на увазі сукупністьнаправлених на задоволення потреб інших осіб та здійснюваних із метою отриманняприбутку угод, виключне право на здійснення яких надається кредитним організаціям” [5, c.402].
Зміст поняття “банківська послуга” можна розглядати через призму поняття“фінансова послуга”. Закон України „Про фінансові послуги та державнерегулювання ринків фінансових послуг” від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ (п.5ст.1) визначає фінансову послугу як „операції із фінансовими активами, щоздійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб,а у випадках, передбачених законодавством, — і за рахунок залучених від іншихосіб фінансових активів, із метою отримання прибутку або збереження  реальноївартості фінансових активів”. Таким чином, указаний Закон також визначаєпоняття “послуга” через поняття „операція”.
Автор роботи вважає за необхідне розмежувати поняття «банківськапослуга», «банківська операція» і «банківський продукт».
Банківська послуга – технологічно взаємозв'язана сукупність банківськихоперацій, які реалізуються банком клієнту на договірній основі і направлених назадоволення потреб клієнта в банківському обслуговуванні. Банківськаоперація – операція банків по залученню грошових коштів і їх розміщенню,випуску в обіг і вилученню з нього грошових коштів, проведенню розрахунків. Банківськийпродукт – це комплекс взаємозв'язаних послуг і операцій банку, направленихна задоволення потреб клієнтів в окремих видах банківської діяльності.
Серед всіх видівпослуг комерційного банку важливе місце займають гарантійні, посередницькі іконсультаційні. Неодмінною умовою видачі позичальнику кредиту під гарантію єплатоспроможність гаранта, що підтверджується обслуговуючим його банком.Гарант, перш ніж видати гарантійний лист позичальнику кредиту, що звернувся донього з проханням виступити гарантом по кредиту, надає цей лист своєму банку.Останній проводить аналіз фінансового стану гаранта. Переконавшись в платоспроможностігаранта, банк робить відповідний запис в гарантійному листі і завіряє йогопідписами посадовців і печаткою. Потім гарантійний лист вручається гаранту,який він передає позичальнику для пред’явлення в банк на отримання кредиту.Гарантом по кредитах, підприємствах, що надаються, може виступати і сам банк якюридична особа. Така гарантія надається на підставі договору, укладеного банкомз позичальником. В договорі передбачаються термін гарантії, сума, комісійнавинагорода за гарантію платежу, порядок і термін його переліку.
Банк надає клієнтам посередницькі послуги в операціях з цінними паперами,при наданні кредитів.
Банк може виступати посередником між емітентами цінних паперів іінвесторами, а також купувати або передавати цінні папери на вторинному ринкуза рахунок і за дорученням клієнта. Задачею банку в першому випадку є отриманнямаксимально можливого прибутку при розповсюдженні серед інвесторів максимальноможливого об'єму цінних паперів емітентів, а в другому — отримання винагородивід клієнта за точне і швидке виконання вказівок по покупці або продажу ціннихпаперів. В ролі емітентів виступають інші банки, підприємства, державні органи,охочі поширювати свої цінні папери, а інвесторами — громадяни, юридичні особи,які купують цінні папери емітентів. Контрагентами банку при купівлі — продажуцінних паперів на вторинному ринку є: клієнт, що віддає розпорядження, аботретя особа, з якою укладається операція купівлі — продажу.
Посередником в отриманні клієнтом кредиту банк виступає у разі, коли неможе задовольнити заявку цього ж клієнта в кредиті у стосовно необхідної суми,що перевищує ліміт кредитування, неспівпадання пропонованих клієнтом умовкредиту з кредитною політикою банку. Посередницька послуга банку в цьомувипадку полягає в тому, що він на прохання клієнта одержує кредит в іншомубанку і надає його клієнту за більш високу платню, ніж сплатив сам за нього.Маржа банку в даному випадку визначається як різниця між сплаченими відсоткамиза кредитний ресурс іншому банку і отриманими від клієнта за надану йомупозику.
Комерційний банк надає своїй клієнтурі різноманітні послуги:
· консультаційні,інформаційні і інші послуги: надання допомоги підприємствам, організаціям,фірмам, асоціаціям, орендарям на їх прохання в організації обліку, складаннізвітності, заповненні розрахункових документів; маркетингові послуги(розміщення реклами клієнтів і інших організацій через мережу установ банку,розвиток ринку банківських послуг і нові їх форми, взаємостосунки банку збіржами і ін.);
· консультаційніпослуги із застосування законодавства в капітальному будівництві, нормативнихдокументів в проектуванні, будівництві, капітальному ремонті, по складаннюдокументів для забезпечення фінансування капітальних витрат;
· консультаціїз питань зовнішньоекономічної діяльності і валютних операцій банку і йогоклієнтів; консультаційні послуги юридичної служби (інформація про законодавствопо організації і діяльності спільних і малих підприємств, акціонернихтовариств, приватизації, банківської діяльності);
· консультаціїпо складанню ділових і офіційних паперів; консультації і надання сприяння іншимбанкам і клієнтам по вивченню фінансів окремих клієнтів, у взаємостосунки зякими вони зацікавлені вступити; організація і проведення економічного навчанняз клієнтами по банківських операціях і аналізі господарсько-фінансовоїдіяльності госпорганів;
· аудиторськіпослуги, здійснювані на прохання клієнтів або інших організацій, з питань, щовходять в компетенцію комерційного банку.
Окрему нішу в банківських послугах займають трастові операції банку (вназві є визначення „операції” проте вони відносяться до категорії послугкомерційного банку). Під трастовими, або довірчими, мають на увазі послугибанків з управління майном і інші послуги з доручення і на користь клієнта направах довіреної особи. Банки на комісійних засадах виконують операції задорученням клієнтів, наприклад, отримання засобів з лицьового рахунку абооперації по зберіганню цінностей.
Банк як довірена особа на підставі укладеного договору діє від імені свогодовірителя і в його інтересах, виступає розпорядником майна, включаючи залишкизасобів на банківських рахунках. Банк зобов'язав розпоряджатися майном накористь одержувача, яким може бути сам довіритель або третя особа. Умовидоговору можуть передбачати розпорядження майном заповідача на користьспадкоємців, ухвалення цінностей на зберігання, управління майном як опікуннеповнолітньої особи і т.д.
Банки можуть здійснювати трастові операції для фізичних осіб, фірм,підприємстві,  учбових закладів, різних організацій.
Для фізичних осіб банки виконують такі трастові операції, якрозпорядження майном клієнта по заповіту, за спеціальним договором, виконанняфункцій депозитарію: зберігання цінних паперів, консультації і рекомендації зпитань покупки і продажу цінних паперів, нерухомості і ін.
Фірмам, підприємствам, організаціям банки можуть надавати агентськіпослуги (передача права власності по акціях і облігаціях, реєстрація акцій, щовипускаються на біржу і ін.).
Банки здійснюють платіжні функції, наприклад, погашення облігацій, пояких наступив термін, виплата дивідендів акціонерам і ін., а також довірчеуправління майном.
За виконання всіх видів трастових послуг банки одержують з клієнтівкомісійну винагороду, яка встановлюється диференційовано за кожний окремий видпослуг на договірних засадах, в законодавчому порядку або відповідно доприсудження.
Вартістьбанківських послуг визначається залежно від їх виду з урахуванням прямих витрат— безпосередньо пов'язаних з виконанням послуг, невигідних (загальнобанківських)витрат і планових накопичень в розмірах, що забезпечують функціонування банкуна принципах комерційного розрахунку.
До прямих витрат по наданню банківських послуг відносяться:
· заробітнаплата працівників, що виконують послуги з урахуванням відрахувань на соціальнестрахування, до пенсійного фонду і інші цілі;
· вартістьвитрачених матеріалів (папір і ін.);
· амортизаційнівідрахування на основні фонди, що безпосередньо використовуються при наданніпослуг;
· операційнівитрати (оплата інкасації і охорони при розрахунку послуг з касовогообслуговування, поштово-телеграфні витрати по операціях клієнтів прирозрахунковому обслуговуванні і ін.).
До накладних відносяться витрати на утримання апарату управління і іншихструктурних підрозділів загального призначення комерційного банку, витрати на,господарські відрядження, включаючи службовий транспорт, витрати на утриманнябудівель, підготовку кадрів і ін. Величина не накладних витрат у витратах на конкретні видибанківських послуг визначається виходячи з процентного відношеннязагальнобанківських витрат по фінансовому плану на рік по комерційному банку дофонду оплати праці працівників, що виконують послуги.
Планові накопичення визначаються як відношення планового прибуткукомерційного банку до загальної суми витрат по фінансовому плану.
При визначенні вартості послуг, на виконання яких є цінники абокалькуляції інших організацій (консультації, участь в експертизі проектів,складання проектно-кошторисної документації, здійснення технічного нагляду іін.), ці цінники і калькуляції можуть бути використані комерційним банком звнесенням відповідних коректив залежно від конкретних умов їх застосування.
У кожному конкретному випадку види банківських послуг, їх об'єми, порядокі періодичність надання, розміри плати визначаються по взаємній згоді клієнта ікомерційного банку в договорі. При цьому враховуються фінансові можливостіклієнта, складність питання, кваліфікація консультанта, інтереси банку вчастині закріплення і залучення клієнтури і ін. При визначенні вартостібанківських послуг в необхідних випадках враховується податок на доданувартість.
Одним із різновидів банківських послуг є електронні банківські послуги. Уджерелах економічного спрямування під електронними банківськими послугамизвичайно мають на увазі дії банку, що  спрямовуються на удосконалення тареалізацію звичних банківських операцій шляхом використання інформаційнихсистем [12]. При цьому відмічається, щоелектронні послуги базуються на відомих банківських операціях і не можутьіснувати відокремлено.
В економічних джерелах (найчастіше у зарубіжних) досить часто вживаєтьсятермін „електронний банкінг” (“E-banking”), під яким мається на увазі діяльність банку із надання комплексу послуг клієнтам  за допомогою сучаснихтелекомунікаційних технологій (Інтернету, мобільного зв’язку тощо).
 До даного поняття зазвичай включаються: управління рахунками (виписки,перекази із рахунку на рахунок, баланси); інвестування коштів (депозити, цінніпапери, валютні операції); перекази та оплата рахунків за товари та послуги;консультаційні та інформаційні послуги; кредитні операції; ризик-менеджмент,тобто управління ризиками
Таким чином, основною ознакою електронних банківських послуг євикористання при їх наданні телекомунікаційних засобів, таких як мережаІнтернет, модемний зв’язок, телефонний зв’язок із використанням автоматизованихтелефонних систем, мобільний зв’язок із використанням WAP/GSM технологій тощо.
Закон України „Про телекомунікації” від 18 листопада 2003 року №1280-IVвизначає телекомунікації (електрозв'язок) як передавання, випромінювання та/абоприймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків абоповідомлень будь-якого роду по радіо, провідних, оптичних або іншихелектромагнітних системах. Відповідно до положень зазначеного Законутелекомунікаційна мережа є комплексом технічних засобів телекомунікацій таспоруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або прийманнязнаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомленьбудь-якого роду по радіо, провідних, оптичних чи інших електромагнітнихсистемах між кінцевим обладнанням.
На підставі вищезазначеного можна зробити висновок про те, що доелектронних слід відносити ті банківські послуги, які надаються ізвикористанням телекомунікаційних засобів (засобів електрозв’язку).
3. Вплив розвиткубанківських послуг на обсяг ВВП
Загальноприйнятав Україні думка, що, мовляв, бурхливе економічне зростання у нашій країні можназабезпечити лише за рахунок розвитку важкої промисловості — металургії, хімії,машинобудування, енергетичного сектору. Тим часом усі розвинені й багато країн,що розвиваються, протягом останніх десятиліть переорієнтували структуруекономіки від виробництва товарів на виробництво послуг.
Саме послуги, відповіднодо досліджень міжнародної консалтингової компанії McKinsey, є джереломдовгострокового економічного зростання країн, що розвиваються, причомуважливішим, ніж промисловість. Достатньо подивитися на динаміку розвиткуназваного сектору за останні 30 років — у розвинених країнах частка сферипослуг у ВВП зросла з 55% у 1970 році до 70% — на початку нинішньоготисячоліття (рис.1).
У США, Євросоюзі,Японії галузь забезпечує до 60% зайнятості населення, а висока продуктивністьпраці в цьому секторі приводить до вагоміших темпів зростання ВВП, ніж зазвичайздатна забезпечити промисловість.
Оптимістичними єй очікування інвесторів щодо подальшого зростання світової сфери послуг. Заданими останнього рейтингу компаній FT-500, найбільшими світовими галузями закапіталізацією в 2004 році стали зовсім не нафта з металургією й хімією, афінансовий сектор, IT- та біотехнології.
/> 
Рис. 1. Доля послуг у ВВПкраїн з різним ступенем розвитку
Джерело: Український діловий тижневик«Контракти» / № 03 вiд 16-01-2007, с.17
А розвитокекономіки і зростання сфери послуг тісно пов’язані між собою. З одного боку,економічне зростання у довгостроковій перспективі супроводжується підвищеннямрівня добробуту населення, що призводить до більшого споживання банківських послуг.З іншого — послуги впливають на темпи зростання ВВП не менше, ніж оборотиважкої й легкої промисловості.
На рис.2 графічновідображено темп зростання банківських послуг та ВВП України.
/>
Рис. 2 Темпи зростання ВВП табанківських послуг
Побудованоза даними Держкомстату, Інституту економічних досліджень та політичнихконсультацій
За даними центруCASE-Україна, у структурі доданої вартості ВВП на послуги припадає 50%, з нихна долю банківських послуг припадає 12%. Це може означати, що половинуприбутку, виробленого українською економікою, приносить саме ця сфера черезвисоку рентабельність. Хоча є й інше пояснення — промислові підприємства,контрольовані великим бізнесом, мають більше можливостей занижувати офіційніфінансові показники.
У будь-якомувипадку темпи зростання вітчизняної сфери послуг за останні роки безперебільшення можна назвати вражаючими. У 2006 році виробництво послуг вУкраїні порівняно з 2004 роком збільшилося на 31,2% (за даними Держкомстату), зних банківських послуг на 41,3%.
Утім, таке значнезростання виробництва послуг свідчить не лише про кореляцію розвитку галузі здоходами населення, а й про її величезний потенціал. Та й частка послуг усумарному вітчизняному виробництві, за даними Держкомстату, становить трохибільше ніж 20%.
Головна (інайбільш очевидна) слабкість вітчизняного сектору послуг — у самій йогоструктурі. Традиційно в Україні високі показники в цій сфері забезпечуютьтранспорт, пошта і зв’язок — близько 70% щорічного обсягу всіх сервісів (натранспортні перевезення припадає близько 35%, решта 35% — на пошту й зв’язок).Іншими словами, більшу частину доходів від послуг приносять або галузі,успадковані від колишнього СРСР, або ті, без яких функціонування економікипросто неможливе. А ось на нові сегменти, тобто ті, які виникли вже за часівнезалежності України (наприклад, на операції з нерухомістю та юридичною діяльністю),припадає близько 20%, банківських послуг – 15,8%.
Цікаво, щотранспорт і зв’язок дають лише 25-27% доданої вартості всіх послуг. Це свідчитьне лише про низьку прибутковість галузі, а й про неефективність управління,адже левова частка транспортної галузі й більше половини всіх телекомунікаційпродовжують залишатися в руках держави. При цьому на торгівлю й фінансову сферу,які за оборотами значно поступаються транспортним послугам, припадає близько30-33% доданої вартості в цій сфері. Решту 40-45% прибутку забезпечують дорогіпослуги: операції з нерухомістю, освіта, консалтинг та ін.
Стримуючимфактором для розвитку галузі є нечисленність середнього класу — найактивнішогоспоживача, оскільки доходи населення активно зростають лише протягом останніхкількох років. А великі бізнес-групи вкладають кошти здебільшого у виробничийсектор — структура українського експорту визначає інвестиційну привабливістьметалургії, хімпрому та сільського господарства.
Гальмуютьрозвиток цього сектору економіки й відсутність законодавчої бази, і поки щонизький попит на деякі сервіси. Наприклад, фінансовий сектор залишаєтьсянерозвиненим через безліч законодавчих обмежень, а фондовий ринок — черезвідсутність чіткого законодавства.
4. Перспективи розвиткубанківських послуг в Україні
Під впливомпосилення міжбанківської конкуренції на банківському ринку України проявляєтьсятенденція до розширення продуктового ряду послуг. Адже кожен банк незалишається байдужим до можливості збільшення власних прибутків, мобілізаціїдодаткових ресурсів та розширення бази клієнтів банку, підвищення власногорейтингу на ринку. Саме тому сучасні банкіри вибирають політику розширення продуктовогоряду банківських послуг.
Банківськіпослуги об'єднують широкий ряд операцій, в тому числі і тих, які нехарактернібанківській сфері. До найбільш перспективних послуг можна віднести наступні:
1. Трастові(довірчі) послуги:
а) для фізичнихосіб:
— розпорядженняспадщиною;
— управліннявласністю;
— опікунство ізабезпечення збереження майна та ін.
б) для юридичнихосіб:
— розпорядженняактивами;
— агентськіпослуги;
— операції,пов'язані з ліквідацією майна клієнтів та ін.
2. Послуги зізбереження цінностей з наданням клієнтам у розпорядження сейфа та з прийняттямцінностей клієнта на збереження без їх доступу.
3. Консультаційніта інформаційні послуги зі створенням певної міжбанківської бази даних.
4. Гарантійні тапосередницькі послуги.
5. Факторинговіта лізингові операції, форфейтинг та ін.
На сьогоднішнійдень в Україні гостро відчувається нестача спеціалістів банківських технологій,немає відповідної технічної та навчальної літератури з банківських електроннихсистем. Зарубіжний книжковий ринок у цій галузі теж не дуже насичений, тому щосистеми електронних платежів не є широко тиражованим комерційним продуктом зоднієї сторони, а з іншої – і розробники, і користувачі зовсім не зацікавленірозкривати окремі технічні деталі системи, щоб не «навчити» потенційнихзловмисників.
Упровадження впрактику банків сучасних безпаперових комп’ютерних технологій, системелектронних платежів без серйозних зусиль, суттєвих затрат, загального підйомукультури банківського виробництва і правопорядку неможливе. Але очевидно одне,що з кожним днем будуть зростати потенційні можливості використання програмногозабезпечення при прийнятті рішень у банківській справі, а це призведе донеобхідності залучення спеціалістів і їх знань для швидкого переходу на сучаснебанківське інформаційно-технологічне обслуговування в Україні.
Сучасніможливості банківських інформаційних систем. Аналіз практики показує, що взарубіжних банках інформаційні технології охоплюють тепер усі аспектибанківської справи, зокрема забезпечують:
· кліринговіоперації (взаємні розрахунки банків);
· торговіоперації та маркетинг, управління касовими ресурсами;
· управліннядіяльністю банку;
· кредитніоперації, включаючи аналіз заявок клієнтів на їх кредитоспроможність;
· системиелектронних платежів (8^ІРТ);
· використаннябанківських автоматів;
· банківськіоперації по телефону і обслуговування вдома;
· використаннярізних платіжних карток;
· електроннупошту і канцелярію;
· безпаперовийдокументообіг у банку і при взаємодіях центр – філіали, банк – клієнти;
· фондовийринок і операції з цінними паперами;
· аналізінвестицій і фінансового ринку;
· автоматизаціюрозрахунків у торгових точках. Автоматизація банківської справи передбачаєшироке використання комп’ютерних інформаційних систем у банках, автоматизаціюобробки платіжних документів у відділах, які працюють з клієнтами, вопераційних відділах, а також автоматизацію фінансових операцій у рамкахміжнародного банківського бізнесу.
Автоматизаціябанківських операцій дозволяє:
· виконуватибезпаперові платіжні операції з мінімальним залученням праці людей іскороченням організаційних витрат;
· проводитиобробку платежів переважно в реальному часі, за виключенням підведеннябухгалтерських звітів у кінці дня і звітності за ними;
· прискорюватиобмін інформацією між банками і клієнтами, банками і їх відділеннями задопомогою комунікаційних ліній зв’язку;
· мінімізуватитипові види банківського ризику (втрата документів, помилкова адресація,фальсифікація платіжних документів та ін.);
· забезпечуватикерівників стратегічними оцінками положення банку в умовах конкуренції,організації роботи і кадрової політики.
І найважливішете, що банківські комп’ютерні системи відрізняються від інших, у першу чергутим, що інформація, яка опрацьовується ними, повинна бути надійно захищеною відсторонніх зазіхань, а сама система повинна мати властивості підвищеноїжиттєвості та безвідмовності в роботі.
Висновки
В якості висновку по роботі наведемо пропозиції автора щодо поліпшенняпроцесу надання послуг комерційними банками.
Зокрема, підвищити ефективність управління можна, впливаючи напопит і пропозицію на банківські послуги. Стимулюючи попит і видозмінюючипропозицію банківських послуг, банки зможуть підтримувати на постійно високомурівні свою рентабельність.
Автор вважає, що розширення спектру банківських послуг може здійснюватисяяк на основі модифікації послуг, які вже надаються банками населенню, так ішляхом упровадження нових їх видів. Зокрема, з метою підвищення привабливостірозміщення вільних грошових коштів приватних клієнтів можуть коректуватисяумови раніше діючих внесків, передбачатися введення додаткових механізмівзбільшення зацікавленості вкладників, регулюючих розмір процентної ставки,умови розміщення внеску, можливість капіталізації відсотків, пролонгациювнеску, умови дострокового отримання окремих внесків або їх частини без втратиприбутковості.
Модифікаціябанківських послуг може здійснюватися також шляхом надання їх на новійтехнологічній основі: з використанням систем видаленого доступу –Інтернету, засобів мобільного зв'язку – послуга SMS-банкінг, через банкомати – наданняпластикових карт, інфокіоски – здійснення комунальних і іншихплатежів з використанням пластикових карт в автоматизованому і on-line режимі вкрупних супермаркетах. Зокрема, перевагою інфокіосків є їх сучасніфункціональні можливості: погашення кредиту, поповнення рахунку, оплата різнихбанківських послуг, надання інформації клієнтам про стан рахунку, курси валют,послуги банку, система голосового супроводу і рекламна інформація пробанк. Упровадження нових послуг в області електронного банкінга, послуг зуправління грошовою готівкою спроможних клієнтів з урахуванням їхіндивідуальних потреб.
Однією з ефективних форм організаційної структури управління інноваційнимипроцесами в банку може стати створення фінансового супермаркету. На думкуавтора, в крупних містах на основі високотехнологічних офісів доцільна організаціяфінансових супермаркетів за допомогою альянсу банку, компаніїстраховки і фінансово-промислової групи. В такому супермаркеті клієнтубуде запропонований максимальний набір послуг як в банківському обслуговуванні,так і у фінансовому консалтингу і страхуванні. Таким чином клієнт фінансовогосупермаркету отримає доступ до комплексу фінансових послуг в одномумісці і затрачуватиме на цей мінімальний час, не вдаючись до послуг додатковихслужб.
Список використаноїлітератури
1.  Закон України «Про банкиі банківську діяльність».- К.: Ін Юре, 2006.- 520 c.
2.  Закон України „Про фінансовіпослуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12 липня 2001року № 2663-ІІІ
3.  Закон України „Протелекомунікації” від 18 листопада 2003 року №1280-IV
4.  Банковская система России.Грязнова А.Г., Молчанов А.В., Таваснев А.М. М.,2006. — Т.1. — С.185
5.  Банковское право РоссийскойФедерации. Особенная часть. В 2 т.: Учебник / Отв. ред. Г.А. Тосунян. – М.:Юристъ, 2002. – Т.2. – 785с
6.  Брегеда О.А. Ринокбанківських послуг в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку: Автореф.дис. канд. екон. наук. — К., 2002. — С.6
7.  Гавальда Кристиан, СтуфлеЖан. Банковское право (учреждения – Счета – Операции – Услуги). Пер. с фр./ Подред. В.Я. Лисняка. – М.1996. – С.12-13
8.  Иванов А.Н. Платежные услугиамериканских банков //Деньги и кредит. – 2007. № 1. – С.59
9.  Лютий І.О. Теоретичнеобгрунтування стратегії розвитку банківської системи України // Проблеми іперспективи розвитку банківської системи України: Зб. тез доповідей VIIІВсеукраїнської науково-практичної конференції (10-11 листопада 2005 р.).- Суми:УАБС НБУ,2005.- C.10-11.
10. Матук Ж.Финансовые системы Франции и других стран. Под общ. ред. проф. Л.П. Павловой. –Т. 1 Банки. Книга 1. – М.: АО «Финстатинформ», 2004. — С.11
11. ПерепечайН.М. Маркетинг банківських послуг. Автореф. дис.канд. ек. наук.  Харків,2003.-С.6
12. СаркисянцА. Новые технологии в расчетно-платежной системе коммерческого банка.// ПланетаINTERNET № 5-6, 2006. — С. 30
13. ТігіпкоС.Л. Напрями розвитку банківської системи України: проблеми вибору і впровадження// Вісник Національного банку України.- 2004.- № 6.- C. 5-7.
14. ТігіпкоС.Л. Стратегічні завдання розвитку банківської системи України в умовахглобалізації світової економіки // Вісник Української академії банківськоїсправи.- 2003.- № 2.- C. 3-8.
15. ШейкоО.П. Аналіз сучасного стану та перспектив розвитку національної банківськоїсистеми // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 9.-Суми: Мрія-1 ЛТД; УАБС,2004.- C.301-305.