Міністерство освіти и науки України
Запорізький Національний Технічний УніверситетКафедра «Фінанси та банківська справа»
Контрольнаробота
здисципліни «Біржова діяльність»
Варіант№ 12
Виконала
Студентка гр.ФЕУ-126 Набока М. А.
Перевірила Тимошик В.Ю.
2010
Зміст
1 Історіярозвитку вітчизняних бірж
1.1 Історія розвитку фондових бірж на території України
1.2 Історія діяльності товарних бірж в Україні
Задача 17
Задача 27
Переліклітератури
1 Історія розвиткувітчизняних бірж
1.1 Історія розвитку фондових бірж на території України
Підчас виникнення фондових бірж Україна входила до Російської імперії, томурозвиток біржової торгівлі цінними паперами в Росії до розпаду СРСР безсумнівнопов’язаний з її розвитком на території України. В Російській імперії розвитокфондового ринку проходив ті ж етапи, що й в інших країнах, але із врахуванняммісцевих особливостей.
Операціїз цінними паперами організовано стали здійснюватися ще в період правління ПетраІ. Спочатку угоди укладалися на зібраннях купців, а в 1703 років була відкритаперша в Російській імперії фондова біржа. На ній спочатку оберталися іноземніцінні папери, в основному векселі, але пізніше з’явилися акції та облігації якіноземних, так і вітчизняних емітентів. Вслід за Санкт-Петербурзькою з’явилисябіржі в Одесі, Москві та інших містах. Розвиток капіталізму в Росії, відмінакріпосного права у 1861 році призвели до появи якісно нових товарно-грошовихвідносин, а також до розширення внутрішнього ринку на базі капіталістичнихвідносин. Були створені відповідні організаційні механізми функціонування ринкуцінних паперів. При цьому було широко перейнято зарубіжний досвід, оскільки векономіці дореволюційної Росії іноземний капітал займав досить помітне місце.
Докінця ХІХ ст. в Російській імперії не дуло жодної фондової біржі. Операції зцінними паперами (в основному – акціями) здійснювалися на товарних біржах увідповідності з правилами біржової торгівлі товарами. На території Росіїіснувала 21 товарна біржа, а фондові операції здійснювалися на семи:Санки-Петербурзькій, Московській, Варшавській, Київській, Харківській, Одеськійі Ризькій. Продаж і реалізація державних облігацій проводилися через Державнийбанк, але за активного посередництва комерційних банків та інших кредитнихінститутів.
Рівеньрозвитку ринку цінних паперів в Російській імперії за своїми масштабами іглибині операцій значно відставав від рівня розвитку фондових ринків західнихкраїн, насамперед від Німеччини, Франції, Англії, США. Крім того, наросійському ринку цінних паперів було мало випусків облігацій підприємств такомпаній. Свого апогею фондовий ринок Росії досяг у 1914 році. Після революції,громадянської війни і проведення всезагальної націоналізації засобіввиробництва ринок цінних паперів як такий перестав існувати.
Вперіод НЕПу почалося певне пожвавлення ринку за рахунок випуску державнихоблігацій і незначної кількості акцій. Економіка набуває ринкового характеру,починає функціонувати відносно розгалужена кредитна система, використовуєтьсяіноземний капітал. Проте ринок цінних паперів в період НЕПу носив досить обмеженийхарактер.
Періодтак званої індустріалізації і колективізації призвів до ліквідації комерційногокредиту, реформуванню багатьох кредитних інститутів, до централізаціїбанківських ресурсів в руках Держбанку і галузевих банків, а також дообмеженого механізму ринку цінних паперів у вигляді випуску державних позичок.Причому обертання державних позичок носило добровільно-примусовий характер ітаким чином вони розміщувалися в основному серед населення. До ВеликоїВітчизняної війни, а також в перші післявоєнні роки і до кінця 50-х це буливиграшні позички з наступним періодичним погашенням облігацій. Головна їх метаполягала в додатковій мобілізації грошових засобів населення в народнегосподарство СРСР для відновлення його після війни і надалі для реалізаціїрізних великих промислово-інвестиційних проектів.
Протев кінці 50-х років стало очевидним, що державі досить важко одночасно випускатипозички і оплачувати їх населенню. Тому випуск таких позичок був зупинений, авиплати по них заморожені на досить довгий період. Єдиним видом цінних паперівзалишився Державна 3-х відсоткова виграшна позичка, яка купувалася іпродавалася через систему ощадних кас. Таким чином, відбулося ще більшезвуження ринку. Ліквідація похідного ринку цінних паперів в радянський періодбула зумовлена розвитком командно-адміністративної системи управління, яказамінила ринкові відносини.
З1990 року в Україні почався етап відродження ринку цінних паперів і фондовоїбіржі. Цей процес в умовах глибокої кризи проходив дуже боляче. По суті, ринокфінансових активів формувався в умовах економічної та політичноїнестабільності. Тим не менше, в останні роки стає помітною тенденція до йогоуспішного формування та подальшого розвитку.
В Україні у 1991 році був зроблений перший крок на шляху становленнянайважливішої ланки фондової системи – фондової біржі. 1991 рік став рокомутворення Української фондової біржі, родоначальником якої вважається Київськабіржа, утворена у 1865 році.
Крімтого, у 1991 році були зроблені певні кроки до розширення ринку цінних паперівУкраїни. Перш за все, це поява фондових бірж і фондових відділів товарних бірж.В цьому ж році було прийнято Закон України “Про цінні папери і фондову біржу”,в якому визначалися види цінних паперів, дозволені для випуску і обертання натериторії України, давалися їх характеристики, визначався порядок здійсненняоперацій з цінними паперами і реєстрації їх випуску, а також давалося поняттяфондової біржі, визначені її правове положення, установки та правила.
Одноюз особливостей розвитку ринку цінних паперів в Україні є масовий випуск новоговиду паперів – приватизаційного майнового сертифікату (ПМС). Він посвідчувавправо його власника на безумовне тримання в процесі приватизації частки майнадержавних підприємств.
Пізнішев обіг був випущений новий папір – компенсаційний сертифікат (КС), який надававправо його власнику на компенсацію визначеної суми ощадних вкладів.
1996рік ознаменував собою прийняття і введення в дію Закону України “Про державнерегулювання ринку цінних паперів в Україні”. Цей закон визначає правові основиздійснення державного регулювання фондового ринку і державного контролю завипуском і обертанням цінних паперів та їх похідних в Україні.
Яквидно з вищесказаного, в умовах перехідної економіки приватизаційні процеси тарозвиток фондового рину є взаємозалежними категоріями, що потребують ретельноговивчення впливу одне на одного. Грамотний аналіз цих явищ дасть змогусформувати раціональну приватизаційну політику, яка приведе до стабільногорозвитку фондового ринку і забезпечить здорове ринкове середовище в країні.
1.2 Історія діяльності товарних бірж в Україні
Біржова торгівляв Україні започаткована відкриттям у 1796 р. товарної біржі в м. Одеса, в 1834р. — у м.Кременчуг.
Загалом, вісторії біржової діяльності України можна виділити кілька найважливіших етапів:
1. 1796-1860 pp. Відкриття першої товарної біржі (м. Одеса) та початок біржового руху.
Характерним дляцього етапу є створення та функціонування кількох товарних бірж, де діловежиття характеризувалось незначними обсягами угод, недосконалістю організаційнихформ торгівлі кредитної системи тощо. Це було зумовлено перш за все тим, що невідчувалося у цей період особливої необхідності у створенні товарної біржі,оскільки для товарообігу цього періоду достатньо було діяльності ярмарків, наяких здійснювалась торгівля значними обсягами продукції.
Перші біржі булиорганізовані не за ініціативою самих торговців, а за наказом Петра І.Характерною особливістю товарної біржі, яка відрізняла її від ринків іншоготипу, було те, що на ній торгували не реальними товарами, а за зразками. Цяосновна відмінність товарної біржі зумовлювала те, що не всі товари булипредметом біржового обороту.
2. 1861 — 1914 pp. Активізація біржової торгівлі в усіх центрах України, їх спеціалізація.
Для даного етапурозвитку біржової діяльності характерним є економічне піднесення і розширеннятоварно-грошових відносин, що було зумовлено реформами 60-х років. Останніприскорили перехід до ринкового господарювання, створили сприятливі передумовидля розвитку біржової мережі.
Товарні біржістворюються в усіх торгових центрах України. В Україні будуються елеватори,з'являються комерційні банки, починає працювати так званий підтоварний кредит,в основному для торгівлі хлібом. Цей період характеризується розширенням мережізалізниць, вдосконалюються транспортні засоби, все це суттєво впливає наінтенсивність розвитку перевезень продукції.
3. ПочатокXX ст. і перш за все на передвоєнні роки — 1906-1913 pp.
За цей період вУкраїні розпочали роботу 11 товарних бірж. Як правило, це спеціалізовані біржіз торгівлі окремими видами продукції, а саме хлібні біржі, фруктові, м'ясні,винні та інші, серед яких найбільші біржові обороти мала Київська товарнабіржа, у товарній структурі якої значну питому вагу займав цукор, Миколаївськахлібна та Одеська зернова біржі.
Біржі цьогоперіоду надійно увійшли в народне господарство країни і мали суттєву питомувагу на оптовому товарному ринку. Товарні біржі, які функціонували в Україні удореволюційний період, представляли інтерес для країн Західної Європи тим, щобули незалежними організаціями. Місцева влада не втручалася у біржовудіяльність. На вітчизняних біржах того періоду укладалися угоди з реальнимтоваром.
В Україні набулирозвитку виключно товарні біржі, у той час як у Росії в 30-ті роки минулогостоліття у структурі товарних бірж з'явилися вже фондові відділи. Це булозумовлено появою в 1820 р. облігацій державної позики, а в 1827 р. — акцій, щосприяло розвитку біржового обороту цінних паперів. Основний обсяг внутрішньогофондового ринку проходить через Петербурзьку і Московську біржі. Однак початокпершої світової війни, а потім події 1917 р. призвели до повного припиненнядіяльності всіх товарних бірж в Україні.
4. 1921 — 7928 pp. Відродження біржової торгівлі в період нової економічної політики.
Цей етап біржовоїторгівлі, що характеризувався її відродженням, розпочався в 1921 р. і вже в1925 р. всі ті 11 товарних бірж, що діяли до 1917p., відновили свою роботу.Передумовою такого процесу стала внутрішня економічна політика, що виявлялася упевному пожвавленні капіталу та підприємництва. Торговельно-посередницькадіяльність товарних бірж була спрямована на децентралізацію ринку.
Біржа формуваласяяк корпорація, вона мала свій статут, її членами могли бути всі видипідприємств, як державні, приватні, так і змішані, що сплачували вступнийвнесок. На початковому етапі розвитку бірж основними їх учасниками булидержавні і кооперативні організації. Фізичні особи не могли бути членамитоварної біржі. Як правило, вони не допускалися на біржові збори. Радянськітоварні біржі були не однотоварними, а багатопрофільними. Угоди здійснювалисяна них практично з усіх видів товарних груп. Як результат, до складу біржівходили різні секції, де укладалися угоди щодо реалізації продукції певноїгалузі, їх діяльність визначалася відповідним положенням, а членипідпорядковувалися біржовому комітету. Наприклад, під час організаціїМосковської товарної біржі було створено 6 секцій: 1) сировинна; 2)хлібно-продуктова; 3) текстильна; 4) будівельна; 5) металева і електротехнічна;6) хімічна. Пізніше була створена лісова секція.
Враховуючибагатопрофільність перших радянських бірж, при них, із зміцненням фінансовогостановища економіки країни, стали створюватися фондові відділи, де укладалисяугоди з державними цінними паперами (в основному угоди на первинному ринку щодоїх розміщення), іноземною валютою, реалізацією акцій, обліком векселів й іншихплатіжних вимог.
У період нової економічної політики основними завданнями та функціями біржбули:
- виконанняпосередницької діяльності ;
- самостійнерегулювання товарних ринків.
Однак залежно відспецифіки ринку ті чи інші функції бірж домінували або навпаки ліквідовувалися.Так, на ринку сільськогосподарської продукції функції біржі обмежувалисьвиключно посередницькою діяльністю. Товарна біржа була універсальною, через їїканали проходили сировина, паливо, устаткування та інша продукція.
Слід зазначити,що в біржовому обороті товарних бірж радянського періоду переважала продукціядержавних підприємств. Радянська біржа мала підлегле становище в системіторгівлі внаслідок жорсткої контрольної та законодавчої регламентації їїдіяльності з боку державних органів. Держава, з одного боку, прагнуларегулювати розвиток цього процесу, з іншого — визначати економічну сутністьбіржі.
З розвиткомперших радянських бірж великого значення набула контрольно-облікова функція.Біржа стає згодом допоміжним апаратом у справі державного регулювання ринковихвідносин. Вона допомагала державним органам у виборі лімітів, викривала фактивідступу від них, виявляла причини цих відступів, допомагала знаходити шляхиусунення порушення лімітів. Біржова статистика дозволяла контролювати різнівідомства, стан окремих галузей і навіть окремих підприємств. У біржовій статистиців основному відбивався торговий оборот країни. Завдяки цьому державні органиуправління мали оперативні дані про товарні запаси в основних контрагентів, прорух цін на ринку.
Особливістюрадянських бірж була і реєстрація на них позабіржових угод. Основною причиноювведення реєстрації позабіржових угод була спроба держави адміністративнимшляхом залучити торговців до біржі і здійснити цим самим додатковий контроль задіяльністю промислових і торгових підприємств.
Застосовувалосяекономічне стимулювання результатів біржових угод шляхом більш високих ставокзборів з позабіржових угод при їх реєстрації. На практиці різниця в зборах абоне відігравала вирішального значення у виборі шляху результату угод, або вела,по суті, до фіктивної біржової реєстрації цих угод. Інформація про угоди,укладені поза біржею, присилалися через розсильного для оформлення їх якбіржового («переодягання угод»).
Заборонялисьспекулятивні угоди, включаючи строкові угоди з товаром і цінними паперами,суворо дотримувався принцип збереження контрольних позицій державних тазмішаних підприємств на загальних зборах і в біржових комітетах товарних бірж.
Але незважаючи напевні успіхи та значення біржової торгівлі, починається кампанія по згортаннюдіяльності бірж. Так, у Постанові ЦВК СРСР від 21.01.1927 р. вказувалось, щонадмірний розвиток біржової мережі у країні ускладнює контроль за її діяльністюз боку державних органів. Це призвело до того, що вже на кінець 1928 р. усітоварні біржі припинили існування.
Певний періодфункціонувала товарна біржа виключно на зовнішньому ринку. У 1937 р. СРСРзакупив на товарних біржах світу 35,6 % усього імпорту та реалізував такожчерез світові біржі продукцію, частка якої становила 23,4 % від усьогоекспорту.
Не дивлячись наце, розвиток радянських бірж у період 1921-1928 pp. мав позитивне значення дляекономіки країни, оскільки вони сприяли:
- реалізаціїпродукції децентралізованих товарних потоків;
- виконаннюпосередницької та кон'юнктурної функції;
- взаємодіїдержавних і недержавних секторів економіки;
- контролю тарегулюванню товарного ринку.
5. 1990 р.Відродження біржової торгівлі в період становлення ринкових відносин.
Для 90-х роківхарактерним є відродження в Україні біржової торгівлі реальним товаром зперспективою переходу до укладання ф'ючерсних угод та опціонів.
Передумовоюрозвитку та становлення елементів біржової торгівлі цього періоду стали товарніаукціони продукцією промисловості, торгівля якою здійснювалася за комерційнимицінами.
Така ситуаціябула обумовлена наявністю так званої економіки дефіциту, коли маса грошейперевищувала товарну пропозицію засобів виробництва та предметів споживання. Зацих умов надлишки грошових доходів через фінансово-кредитну системуперетворювались у нагромадження крупних фінансових ресурсів. Одержавши свободуу використанні цих нагромаджень, підприємствам потрібні були нові канали їхвикористання. Тому поява біржових структур стала одним із напрямків реалізаціїфінансових ресурсів.
Перші товарнібіржі цього етапу, зареєстровані в Україні у 1990 p., були першими і в СРСР. Дочисла таких товарних бірж належить Київська універсальна біржа (КУБ), де на тойчас було акредитовано понад 1,5 тис. брокерських контор, більше половини з якихбрали участь у торгах двічі на тиждень.
Біржі«прописалися» в усіх областях України (за винятком Житомирської,Київської та Сумської) і в м. Києві. Незважаючи на це, спостерігається значнаконцентрація біржової торгівлі: саме на столичних біржах фіксується кожна другагривня із загального обсягу укладених в Україні біржових угод. Більше того, уКиєві укладаються переважна частина угод з цінними паперами і майже дві третини-з нерухомістю. Угоди на біржах Харківської області становлять 17,3% всіх угод,укладених на біржах України, Донецької — 10%, Одеської -5,0%, Запорізької — 4,4%. Таким чином, на долю названих п'яти біржових центрів припадає 9/10біржових оборотів в Україні, тоді як біржі інших 18 областей разом обслуговуютьтрохи більше 1/10 укладених угод.
Спостерігається ічітко виражена спеціалізація ряду бірж по реалізації окремих товарів.Наприклад, більше 2/3 палива, що є предметом біржової торгівлі, проходить черезДонбаську біржу, а 2/ 5 біржових оборотів сільгосппродукції — Придніпровськутоварну біржу.
На долю 7 бірж,або 11% загальної кількості, що функціонують, припадає 70% біржових оборотів вУкраїні. «Прекрасну сімку» складають (по низхідній) Українська біржа«Десятинна», Київська універсальна товарна біржа, Харківська іОдеська товарні, Біржа малих підприємств (Київ), Маріупольська універсально-товарна,Придніпровська товарна біржа (м. Дніпропетровськ). Оборот лідера — біржі«Десятинна» становить 19,3 % загального обсягу біржового обороту.
В останні рокинамітилася тенденція зменшення кількості функціонуючих в країні бірж. Так, якщов 1992 році практичну діяльність здійснювали 87 бірж, в 1993 році — 74, то в1998 році-лише 65. І хоча в першому півріччі 1999 року в Україні функціонувало66 бірж, це все ж на чверть менше, ніж шість років тому. Причому слідзазначити, що на сьогодні функціонує лише 72% зареєстрованих бірж.
Майже третинавсіх діючих біржових структур припадає на товарно-сировинні і товарні біржі (атаких всього нараховується 20), 29% — на універсальні біржі і лише 3% — набіржі нерухомості. Кожна п'ята біржа в Україні — товарно-фондова і фондова, кожнадев'ята — агропромислова, кожна тринадцята — спеціалізована.
«Левова»частка в загальному обсязі біржових угод припадає на торгівлю нерухомістю,причому спостерігається яскраво виражена в останні роки тенденція до їїзростання. Якщо в 1992 році торгівля нерухомістю займала тільки 7,1% взагальному обсязі біржових операцій, то в 1993 році — вже 22,5%, а в 1994 році-71,2%. У першому кварталі 1998 року цей показник досяг вже 81,4%. Однак уквітні-червні 1999 р. сталося його деяке зниження — 77,3%. Із загального обсягуоперацій з нерухомістю майже 30% реєструється на Українській біржі«Десятинна» і 20,3% — на Київській універсальній товарній біржі.
У структурібіржового обороту в 1999 р. значну питому вагу займала реалізація споживчихтоварів, машин і устаткування, будівельних матеріалів. Часткасільськогосподарської продукції у структурі біржового обороту була незначною іскладала близько 6 %.
Однак набіржовому ринку спостерігається спад активності біржової діяльності. Поступовоскорочується кількість біржових угод, зменшується кількість діючих товарнихбірж.
По-перше, цейпроцес обумовлено тим, що біржа перестає бути єдиним символом ринковоїекономіки і набуває тих специфічних функцій, які вона традиційно виконує вкраїнах з ринковою економікою та на світових товарних ринках. Тепер торгівля набіржах організовується не всіма представленими товарами, а виключно біржовимитоварами. Вся інша продукція проходить через позабіржовий оптовий ринок.
По-друге, цеобумовлено введенням в дію 28.02.1992 р. Закону «Про оподаткування доходівпідприємств і організацій», згідно якого посередницька діяльність, а самеподаток на прибуток від аукціонів, біржових торгів, закупівельно-торговельноїдіяльності, був визначений у межах 75 %. Тільки прийнятий Закон України«Про оподаткування доходів підприємств» від 28.12.1994 р. даєзаконодавчу основу для відродження біржової діяльності в Україні, оскількиподаток на посередницьку діяльність знижено до 45 %. Це і обумовило певнуактивізацію біржового ринку.
Статутний фонддіючих в Україні в 1997 р. бірж становив понад 8,5 млн. грн., у структурі якого78,2 % належало недержавним підприємствам, 1,8% — державним підприємствам та 20% — підприємствам зі змішаною власністю. За 1998р. статутний фонд діючих вУкраїні бірж зріс на 51 % як за рахунок створення нових товарних бірж, так ійого поповнення на діючих. Дещо змінилася і структура. Так, зросла майже на 12пунктів питома вага підприємств зі змішаною власністю на фоні зниження питомоїваги недержавних підприємств.
Статутний фонддіючих в Україні бірж, починаючи з 1996 p., містить кошти іноземнихпідприємств.
Кількість членівбірж в Україні у 1997 р. становила 2891 чол. і зросла до 6317 на кінець 1998p., а кількість брокерських контор (фірм), незалежних брокерів дорівнювалавідповідно 3495 і 6942 чол., або зросла у поточному році майже у 2 рази. Призагальному збільшенні учасників торгів змінюється і їх структура. Так, суттєвозростає питома вага постійних відвідувачів — на 28 %, що обумовлює їх чисельнеперевищення перед членами біржі.
Середнячисельність за списком брокерів, що працюють у брокерських конторах і фірмах,зареєстрованих на біржі, також зросла на 24 %. Кількість товарних секційзбільшилась зі 122 у 1995 р. до 148 на кінець 1999 p., а кількість проведенихторгів відповідно з 4876 до 11158. Однак у 1998 р. на біржовому ринку Українисума доходу у процентах від угод становила 21,4 млн. грн., що нижче рівняпопереднього року на 20%, а сума внесків за участь у торгах — 1 млн. грн.Відрахування в бюджет за 1996 р. склали 9,2 млн. грн. проти 9,7 у попередньомуроці.
Таким чином,сплеску біржової активності, що очікувався в останні роки, так і не відбулося.Ситуація, що склалася на біржовому ринку України, відображає ті кризовіпроцеси, які характерні для нинішнього етапу соціально-економічного розвитку.Цим по суті пояснюється і досить слабка активність, деформована структурабіржового обороту і надмірна концентрація біржового ринку. Нормалізація жобстановки на останньому буде визначатися швидкістю і якістю повномасштабногореформування економіки країни.
Задача 17
У січні цінадизельного палива з поставкою в літні місяці -0,15* дол./ літр. Виробникдизельного палива розраховує, що сучасна ціна на товар з поставкою в літнімісяці забезпечить йому необхідний прибуток, але до літа ціна може знизитися.Не маючи в січні реального товару, він продає біржові контракти в кількості,які еквівалентні його можливому обсягу виробництва — 20 тис. літрів. До літаціна на фізичному ринку впала:
— у травні вонаскладала 0,14 дол./літр. Виробник продає на фізичному ринку 10 тис. літрівпалива;
— у червні — 0,13 дол. / літр. Виробник продає на фізичному ринку 10 тис. літрів палива.
Розрахуйтекінцеву ціну реалізації палива, і зробіть висновки, щодо доцільностівикористання інструментів ф'ючерсного ринку.
Додатковорозгляньте ситуацію, якщо ціна на фізичному ринку підвищилась:
у травні до 0,16дол./літр;
у червні — до0,17 дол./літр дизельного палива.
Примітка: розрахунки виконують заумови, що базис дорівнює 0.
Рішення
А) Кінцева цінареалізації палива у травні: 0,14*10 000=1400 дол.
Кінцева цінареалізації палива у червні: 0,13*10 000=1300 дол.
Кінцева цінареалізації палива: 1400+1300=2700 дол.
Збиток виробникадизельного палива 0,15*20000 – 2700= 300 дол.
Б) Кінцева цінареалізації палива у травні: 0,16*10 000=1600 дол.
Кінцева цінареалізації палива у червні: 0,17*10 000=1700 дол.
Кінцева цінареалізації палива: 1600+1700=3300 дол.
Збиток виробникадизельного палива 3300-0,15*20000 = 300 дол.
Висновки: Якщоціна на фізичному ринку впаде, то виробник зазнає збитку в розмірі 300 дол., аякщо зросте, то отримає прибуток в розмірі 300 дол.
Задача 27
Покупець купивопціон на ф'ючерсний контракт на газойль за базисною ціною 158 дол./ т зпремією 12 дол. Яким буде результат, якщо до завершення терміну дії опціонуціни становитимуть 150, 160, 170, 180, 185.
Рішення
Покупець опціонуна купівлю матиме прибуток, якщо ціна ф’ючерсного контракту більше 170 дол.(158+12), и збиток, якщо ціна ф’ючерсного контракту менше 170 дол.
Покупець опціонуна продаж матиме прибуток, якщо ціна ф’ючерсного контракту менше 146 дол.(158-12), и збиток, якщо ціна ф’ючерсного контракту більше 146 дол.
Результат угодидля покупця і продавцяЦіна ф'ючерсного контракту, дол. Опціон на купівлю (прибуток, збиток, дол.) Опціон на продаж (прибуток, збиток, дол.) покупець продавець покупець продавець 150 -12 +12 -12 +12 160 -12 +12 -12 +12 170 -12 +12 180 +10 -10 -12 +12 185 +15 -15 -12 +12
Переліклітератури
1. Костіна Н.І., Марахов К.С. Проблеми формування фондового ринку вУкраїні // Фінанси України. – 2000. – №2. – С. 30 – 36.
2. Липилина С. Возникновение и развитие рынка ценных бумаг //Бизнес-Информ. – 1998. – №2. – С. 57 – 59.
3. Мозговий О.М. Фондовий ринок: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1999. –316 с.
4. Тьюлз Р., Брэдли Э., Тьюлз Т. Фондовый рынок. – 6-е изд., Пер. сангл. – М.: ИНФРА-М, 1997. – VIII + 648 с. – (Университетский учебник).
5. Червова Л., Беликова Е. Биржевой сегмент фондового рынка //Бизнес-Информ. – 1999. – №11 – 12. – С. 81 – 83.