оцінка кредитоспроможності позичальника комерційним банком

«Університет економіки та права «КРОК» Факультет (заочного навчання) Кафедра економічної теорії Курсова робота На тему: «Оцінка кредитоспроможності позичальника комерційними банками» (Прізвище студента) (Резолюція «До захисту») (Дата Підпис) (Вчене звання або посада якщо немає звання) Денисенко Микола Павлович (Ім'я, по батькові) КИЇВ-2006

ПЛАН Стор. Вступ 2 Розділ 1. Теоретичні основи оцінки кредитоспроможності позичальника 1. Поняття кредитоспроможності позичальника. 2. Система показників кредитоспроможності позичальників. 3. Джерела відомостей, необхідних для розрахунку показників кредитоспроможності. 13 Розділ 2. Визначення кредитоспроможності позичальника 1. Принципи розгляду питань кредитоспроможності позичальника.

2. Методологія і основні блоки аналізу кредитоспроможності позичальника. 1. Аналіз поточної платоспроможності. 2. Аналіз довгострокової платоспроможності. 3. Аналіз фінансових потоків позичальника. 4. Аналіз фінансових потоків проекту, що забезпечується видачею цільового кредиту. 3. Складання графіка погашення кредиту та висновок по кредиту .

31 Розділ 3. Пропозиції стосовно покращення системи визначення кредитоспроможності позичальника комерційними банками 33 Висновки 39 Список використаної літератури 41 Вступ Задачі корінного поліпшення функціонування кредитного механізму висувають на перший план необхідність обгрунтування і використання економічних методів управління кредитом і банками, орієнтованих на дотримання економічних меж кредиту.

Це дозволить запобігти невиправданому з точки зору грошового обігу і народного господарства кредитні вкладення, їх структурним зсувам, забезпечити своєчасне і повне повернення позик, що має важливе значення для підвищення ефективності використання матеріальних і грошових ресурсів. Питання про межі кредиту досить грунтовно розроблене. Їх не треба трактувати буквально як кількісно точно певну величину.

У теоретичному плані головне полягає в з'ясуванні чинників, що формують потребу і можливість кредитування в умовах, що змінюються. Одночасно з поняттям "межа кредиту" існує поняття "межі використання кредиту" як межі кредитування, що встановлюється у вигляді конкретних показників стосовно до суб'єктів кредитних відносин або видів позик. Межі кредитування можуть встановлюватися на рівні макроекономіки у вигляді

конкретних пропорцій (наприклад, між обсягами кредитів і сукупного суспільного продукту), досягнення яких забезпечується через систему заходів економічного впливу. Зокрема, шляхом організації кредитування з урахуванням кредитоспроможності підприємств і об'єднань, дотримання ліквідності банків, обмеження разової видачі позики одному позичальнику. Орієнтація кредитного механізму на кредитоспроможність позичальників означає, по суті, організацію

кредитування з урахуванням його економічних меж. Більше всіх в інформації про кредитоспроможність підприємств і організацій мають потребу банки: їх прибутковість і ліквідність багато в чому залежать від фінансового становища клієнтів. Зниження ризику при здійсненні позикових операцій можливо досягнути на основі комплексного вивчення кредитоспроможності клієнтів банку, що одночасно дозволить організувати кредитування з урахуванням меж

використання кредиту. Метою даної курсової роботи є розкриття теоретичних та прикладних аспектів оцінки кредитоспроможності позичальника комерційними банками. В ході реалізації поставленої мети сформульовано ряд завдань:  розкрити сутність поняття кредитоспроможності позичальника;  навести перелік показників, якими характеризують банки кредитоспроможність позичальників;  подати джерела відомостей, необхідних для розрахунку

показників кредитоспроможності;  вивчити принципи розгляду питань кредитоспроможності позичальника;  охарактеризувати методологію і основні блоки аналізу кредитоспроможності позичальника;  подати методику складання графіка погашення кредиту та висновок по кредиту;  розробити пропозиції стосовно покращення системи визначення кредитоспроможності позичальника комерційними банками. Об’єктом дослідження є методика оцінки комерційними банками кредитоспроможності позичальника.

Предмет дослідження – чинники, що впливають на процеси оцінки кредитоспроможності позичальника комерційними банками В процесі написання роботи використані наступні методи дослідження: теоретичний, статистичний, табличний, аналітичний, метод розрахунку економічних показників. Інформаційна база – навчальна та наукова література в галузі банківської справи та кредитних операцій. Розділ 1. Теоретичні основи оцінки кредитоспроможності позичальника 1.1.

Поняття кредитоспроможності позичальника У радянській економічній літературі практично було відсутнє поняття "кредитоспроможність", що пояснювалося обмеженням використання товарно-грошових відносин протягом тривалого часу, а отже тим, що для кредитних відносин, які переважно розвивалися в формі прямого банківського кредиту, були характерні не економічні, а адміністративні методи управління, що вирізнялися високою мірою централізації права прийняття остаточних рішень.

Це виключало необхідність оцінки кредитоспроможності позичальників при розв'язанні питань про видачу позик. Крім того, структурні зрушення в фінансовому положенні підприємств, викликані надмірними темпами індустріалізації, привели до того, що більшість підприємств в кінці 20-х років виявилися некредитоздатними. Тривалий час кредитний механізм орієнтувався на кредитоємність підприємств, що відображало загальний рівень розвитку кредитного механізму країни загалом.

Виникаючі в сучасній економіці зміни привернули увагу до необхідності з'ясування кредитоспроможності підприємств. Під кредитоспроможністю банківських клієнтів потрібно розуміти такий фінансово-господарський стан підприємства, який дає упевненість в ефективному використанні позикових коштів, здатність і готовність позичальника повернути кредит відповідно до умов договору. Вивчення банками різноманітних чинників, які можуть спричинити непогашення кредитів, або, навпаки,

забезпечують їх своєчасне повернення, складають зміст банківського аналізу кредитоспроможності. При аналізі кредитоспроможності (credit analysis) банки повинні вирішити наступні питання: 1. Чи здатний позичальник виконати свої зобов'язання в термін і 2. Чи готовий він їх виконати? На перше питання дає відповідь аналіз фінансово-господарських показників діяльності підприємств. Друге питання має юридичний характер, а так само пов'язане з особистими якостями

керівників підприємства. Склад і зміст показників витікають з самого поняття кредитоспроможності. Вони повинні відобразити фінансово-господарський стан підприємств з точки зору ефективності розміщення і використання позикових коштів і всіх коштів взагалі, оцінити здатність і готовність позичальника здійснювати платежі і гасити кредити в зазделегідь певні терміни. Здатність своєчасно повертати кредит оцінюється шляхом аналізу балансу підприємства на ліквідність,

ефективного використання кредиту і оборотних коштів, рівня рентабельності, а готовність визначається за допомогою вивчення дієздатності позичальника, перспектив його розвитку, ділових якостей керівників підприємств. У зв'язку з тим, що підприємства значно розрізнюються по характеру своєї виробничої і фінансової діяльності, створити єдині універсальні і вичерпні методичні вказівки по вивченню кредитоспроможності

і розрахунку відповідних показників не представляється можливим. Це підтверджується практикою нашої країни. У сучасній міжнародній практиці також відсутні тверді правила на цей рахунок, оскільки врахувати всі численні специфічні особливості клієнтів практично неможливо. Основна мета аналізу кредитоспроможності визначити здатність і готовність позичальника повернути позику, що запитується відповідно до умов кредитного договору.

Банк повинен в кожному випадку визначити міру ризику, який він готовий взяти на себе, і розмір кредиту, який може бути наданий в даних обставинах. Розглядаючи кредитну заявку, службовці банку враховують багато чинників. Протягом багатьох років службовці банку, відповідальні за видачу позик виходили з наступних моментів: - дієздатність позичальника; - його репутація; - здатність отримувати прибуток; - володіння активами;

- стан економічної кон'юнктури. 1.2. Система показників кредитоспроможності позичальників Кредитоспроможність — це наявність у позичальника/ контрагента банку передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки. У світовій практиці використовується багато методик оцінки кредитоспроможності, в основу яких покладено аналіз фінансового стану позичальника та його надійності з точки зору своєчасного погашення боргу банку.

Так, у практиці американських банків застосовується правило "5С" як абревіатура від перших літер базових критеріїв кредитування: — Character (характер); — Capacity (спроможності); — Capital (капітал); — Collateral (забезпечення); — Conditions (умови). "Характер" позичальника - це перш за все його ділова репутація, ступінь відповідальності, спроможність погашати борги. Тут же визначається ставлення позичальника до своїх зобов'язань

у минулому, чи мав він затримки у погашенні позик, який його статус у світі бізнесу. Найбільш повно характер позичальника розкривається в ході попереднього інтерв'ю. "Спроможності" позичальника визначаються за допомогою глибокого аналізу його фінансового стану, доходів і витрат та перспектив їх динаміки у майбутньому. При цьому особлива увага приділяється тому, що позичальник практично має тільки три джерела для погашення

кредиту: — поточні грошові надходження (cash inflow); — продаж активів; — нові позики на грошовому ринку. Важливе значення має для банку такий критерій, як "капітал" фірми: ретельно аналізується його розмір, структура, співвідношення з іншими статтями активів та пасивів. "Забезпечення" кредиту — дослідження конкретних форм і видів забезпечення, визначення його достатності, якості, а також, встановлення ринкової вартості та

ступеня ліквідності кредитної застави. "Умови" — це загальні економічні умови, що визначають ринкову ситуацію та справляють вплив на становище як банку, так і позичальника: стан економічної кон'юнктури, наявність конкуренції, податкова політика, механізм ціноутворення,тощо. Комерційні банки європейських країн використовують різні системи оцінки кредитоспроможності позичальників, найвідомішими серед яких є системи PARTS, CAMPARI, назви яких також виступають як абревіатури від перших

літер слів, що визначають ключові умови кредитування. Наприклад, "PARTS": — Purpose (цілі кредитування); — Amount (розмір кредиту); — Repayment (механізм погашення кредиту); — Terms (строк, на який надається кредит); — Security (забезпечення кредиту). Українські комерційні банки розробляють власні внутрішні положення та методики аналізу кредитоспроможності

позичальників, в основу яких, як правило, покладено методичні рекомендації Національного банку України щодо оцінки комерційними банками кредитоспроможності та фінансової стабільності позичальника. У цілому механізм оцінки кредитоспроможності потенційних позичальників — юридичних осіб в сучасних умовах являє собою розрахунок і оцінка показників фінансової діяльності потенційного позичальника на основі аналізу його фінансової звітності в розрізі таких компонентів, як прибутковість; платоспроможність;

ділова активність (ефективність); фінансова стійкість. Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника — юридичної особи банк має враховувати такі основні економічні показники його діяльності: — платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності); — фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності, власних коштів, співвідношення залучених, і власних коштів); — обсяг реалізації; — обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки

позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплатежів - у динаміці); — склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки); — собівартість продукції (у динаміці); — прибутки та збитки (у динаміці); — рентабельність (у динаміці) — кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів). Платоспроможність позичальника визначається за такими показниками: — коефіцієнт миттєвої ліквідності

(КЛ ), що характеризує тс, як швидко короткострокові зобов'язання можуть бути погашені високоліквідними активами: де Ав — високоліквідні активи, до яких належать грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції; Зп — поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків із кредиторами. Оптимальне теоретичне значення показника КЛ1- не менше ніж 0,2; — коефіцієнт поточної ліквідності (КЛ2),

що характеризує можливість погашення короткострокових зобов'язань встановлені строки: де Ал — ліквідні активи, що складаються з високоліквідних активів, дебіторської заборгованості, векселів одержаних; Зп — поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків із кредиторами. Оптимальне теоретичне значення показника КЛ2 - не менше ніж 0,5; — коефіцієнт загальної ліквідності або коефіцієнт покриття (КП), що характеризує

те, наскільки обсяг короткострокових зобов'язань і розрахунків можна погасити за рахунок усіх ліквідних активів: де А о - оборотні активи; Зп - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами. Оптимальне теоретичне значення показника КП - не менше ніж 2,0. Фінансова стійкість позичальника визначається за такими показниками: — коефіцієнт маневреності власних коштів (KM), що характеризує ступінь мобільності використання власних коштів: де

ВК - власний капітал підприємства; А н - необоротні активи. Оптимальне теоретичне значення показника KM — не менше ніж 0,5; — коефіцієнт незалежності (КН), що характеризує ступінь фінансового ризику: де ЗК — залучені кошти (довгострокові та поточні зобов'язання); ВК — власний капітал. Оптимальне теоретичне значення показника КН - не більше ніж 1,0. Рентабельність позичальника визначається за такими показниками: — рентабельність

активів: де Пч — чистий прибуток; А - активи; — рентабельність продажу: де Пч — чистий прибуток, Ор — обсяг реалізації продукції (без ПДВ). Аналіз грошових потоків позичальника має здійснюватися з урахуванням такого показника: — співвідношення чистих надходжень на всі рахунки позичальника (у тому числі відкриті в інших банках) до суми основного боргу за кредитною операцією та відсотками за нею з урахуванням строку

дії кредитної угоди (для короткострокових кредитів): де Нсм — середньомісячні надходження на рахунки позичальника протягом трьох останніх місяців (за винятком кредитних коштів); Ск — сума кредиту та відсотки за ним; п — кількість місяців дії кредитної угоди; Зм — щомісячні умовно-постійні зобов'язання позичальника (адміністративно-господарські витрати тощо); Зп — податкові платежі та сума інших зобов'язань перед кредиторами, що мають бути сплачені з рахунку

позичальника, крім сум зобов'язань, строк погашення яких перевищує строк дії кредитної угоди (за даними останнього балансу). Для суб'єктів господарської діяльності, діяльність яких пов'язана з сезонним характером виробництва, середньомісячна сума надходжень визначається за 12 місяців. Оптимальне теоретичне значення показника К — не менше ніж 1,5. 1.3. Джерела відомостей, необхідних для розрахунку показників кредитоспроможності

Зовнішні джерела інформації. Для отримання такого роду даних банку, зрозуміло буде потрібна інформація що характеризує фінансове становище фірми. Це обумовлює необхідність вивчення фінансових звітів, можливості появи непередбачених обставин і стану зі страхуванням. Джерелами інформації про кредитоспроможність позичальника можуть служити: - переговори з замовником; - інспекція на місці; - зовнішні джерела; - аналіз фінансових звітів.

Іноді банки звіряють свою інформацію з даними інших банків, що мали відносини з подавцем кредитної заявки. Вони можуть також перевірити дані у різних постачальників і покупців даної фірми. Постачальники можуть забезпечити інформацією про оплату нею рахунків, наданих знижках, максимальній і мінімальній сумі комерційного кредиту, необгрунтованих претензіях

і утриманнях з боку цікавлячої банк фірми. Контакти з покупцями фірми дозволяють отримати інформацію про якість її продукції, надійність обслуговування і кількість рекламацій на її товари. Така звірка інформації з контрагентами фірми і іншими банками дозволяє також виявити репутацію і можливості фірми, що звернулася за кредитом, і її керівних працівників. Ще одним джерелом відомостей

є Служба взаємного обміну кредитною інформацією при національній асоціації управління кредитом - організація, постачаюча відомостями про кредити, отримані фірмою у постачальників по всій країні. члени організації отримують відповідь на питання: як платить фірма? Однак в інформації міститися тільки факти, але відсутній аналіз, пояснення або рекомендації. Іншими джерелами інформації про фірми, особливо великі, служать комерційні журнали, газети, довідники,

державна звітність і т.д. Деякі банки звертаються навіть до конкурентів даної фірми. Таку інформацію потрібно використати надто обережно, але вона може виявитися вельми корисною. Джерела відомостей, необхідних для розрахунку показників кредитоспроможності. Першим джерелом інформації для оцінки кредитоспроможності господарських організацій повинен служити їх баланс з пояснювальною запискою до нього. Аналіз балансу дозволяє визначити, які кошти має в своєму

розпорядженні підприємство і який по величині кредит ці кошти забезпечують. Однак для обгрунтованого і всебічного висновку про кредитоспроможність клієнтів банку балансових відомостей недостатньо. Це витікає з складу розглянутих показників. Аналіз балансу дає лише загальну думку про кредитоспроможність, в той час, як для висновків про міру кредитоспроможності необхідно розрахувати і якісні показники, що оцінюють перспективи розвитку підприємств,

їх життєздатність. Тому як джерело відомостей, необхідних для розрахунку показників кредитоспроможності, потрібно використати: дані оперативного обліку, техпромфінплан, відомості, що нагромаджуються в банках, відомості статистичних органів, дані анкет клієнтів, інформацію постачальників, результати обробки даних обстеження по спеціальних програмах, відомості спеціалізованого бюро за оцінкою кредитоспроможності господарських організацій.

Розділ 2. Визначення кредитоспроможності позичальника 2.1. Принципи розгляду питань кредитоспроможності позичальника Здавалося б, питання визначення кредитоспроможності позичальника при прийнятті банком рішення про видачу або , навпаки, відмовленні у видачі кредиту є одними з найбільш тривіальних. Щодня співробітниками відділів кредитування комерційних банків проводяться десятки розрахунків кредитоспроможності

позичальника, на підставі яких робляться висновки про ступінь доцільності видачі кредиту. Проте проблема не так проста, як здається на перший погляд. Більш того, саме внаслідок недостатньо коректного підходу до визначення кредитоспроможності позичальника банки зазнають значних збитків через несподівані неплатежі начебто б абсолютно надійних клієнтів. Існує кілька основних принципів розгляду питань кредитоспроможності.

Ігнорування хоча б одного з цих принципів може привести до неправильного остаточного рішення видачі кредиту, умовам кредитування (сума кредиту, величина відсотка, графік виплати відсотків і погашення суми основного боргу , наявність забезпечення). Принцип 1. Кредитоспроможність позичальника є необхідним, але не достатньою умовою кредитування. Для ухвалення остаточного рішення потрібен облік інших факторів.

Оцінка кредитоспроможності позичальника ставить метою відповідь на питання: " чи в змозі позичальник за певних умов кредитування вчасно погасити суму кредиту і відсотки по ньому ?" Помітимо, що позитивна відповідь на це питання зовсім не рівнозначна позитивному висновкові про доцільність видачі кредиту: • по-перше, існує так званий ризик опортуністичної поведінки позичальника - нечистоплотний клієнт може не виконати

умови кредитного договору зовсім не через хитливий фінансовий стан , а через специфічне розуміння питань людської і ділової етики і моралі. Ризик опортуністичної поведінки, як правило, визначається шляхом вивчення попередньої кредитної історії позичальника і збором зведень про його репутацію в бізнес-співтоваристві. При наявності визначених побоювань різко посилюються юридичні умови договору (санкції, наявність забезпечення

у виді застави нерухомості й ін.). • по-друге, існує ряд ризиків зміни економічної кон'юнктури на ринку капіталів, головними з яких є ризик процентних ставок і ризик валютних ставок. Суть цих ризиків досить проста: при видачі довгострокових кредитів ресурси банку виявляються "зв'язаними" на досить тривалий термін. Якщо в період дії кредитного договору відбудеться збільшення середньоринкових процентних ставок по

гривні або валютному кредитуванню , то розміщення засобів у виданих довгострокових кредитах стане для банку невигідним . Ця проблема, як правило, вирішується через установлення специфічних умов кредитного договору. Наприклад, може бути встановлена так називана гнучка ставка відсотка (adjustable іnterest rate), ув'язана з одним або декількома індикаторами кредитного ринку (дисконтна ставка ЦБ, рівень резервування й ін.). При підвищенні дисконтної ставки величина відсотків до виплати по кредиту

також автоматично підвищується. Іншим способом зменшення ризиків економічної кон'юнктури є відкриття кредитної лінії, з можливістю, за умовами договору, проміжного перегляду суми видаваних кредитних ресурсів і рівня відсотка. Таким чином, аналіз кредитоспроможності позичальника є найважливішим, але не єдиним інструментом прийняття управлінських рішень по видачі кредиту й умовам кредитування. Помітимо, що ті самі параметри умов кредитування, обумовлені кредитним комітетом, залежать

від різних факторів, і, відповідно, від "вихідних даних" різних видів аналізу. Так, скорочення в порівнянні з заявкою позичальника терміну кредитування може обумовлюватися: • його нестабільним фінансовим станом (аналіз кредитоспроможності); • його сумнівною репутацією (аналіз кредитної історії); • прогнозованим підвищенням ринкових ставок відсотка (аналіз економічної кон'юнктури). Облік додаткових факторів, зазначених на схемі, тим більше важливий, що різними видами аналізу, як

правило, займаються різні підрозділи банку. Так, аналіз кредитоспроможності входить, як правило, у прерогативу відділу кредитування, аналіз кредитної історії і ділової репутації відноситься до компетенції служби безпеки , прогноз економічної кон'юнктури дає відділ маркетингу. Отже, ефективне прийняття рішень кредитним комітетом залежить, крім усього іншого, від регламенту взаємодії і координації діяльності різних функціональних служб комерційного банку.

Принцип 2. Поділ фінансових потоків фірми-позичальника (реципієнта) і проекту (господарської операції) при проведенні аналізу кредитоспроможності. Звичайно видаваний кредит носить цільове призначення, тобто повинний забезпечувати визначену господарську операцію позичальника, будь то капітальне будівництво конкретного об'єкта, закупівля товарів або запуск виробничої лінії. При цьому можуть виникати ситуації, коли аналіз фінансового стану фірми-реципієнта

і прогнозований баланс фінансових потоків (cash-flow) по проекту приводять банк до діаметрально протилежних висновків. Так, при передбачуваному позитивному сальдо грошових потоків по фінансованому проекті поточна ліквідність позичальника може виявитися незадовільною. І навпаки, при сумнівній ефективності проекту фінансова стійкість позичальника може знаходитися на цілком прийнятному рівні. Діючим господарським законодавством передбачений ряд способів поділу фінансових

потоків позичальника і проекту, забезпечуваного кредитними ресурсами для одержання банком додаткових гарантій того, що видані засоби не підуть на погашення інших зобов'язань реципієнта. Це, по-перше, заставне кредитування з використанням банку-агента і відкриттям рахунків ескроу (escrow accounts), через які проходять усі фінансові надходження від проекту. Можуть використовуватися і такі форми, як договір про спільну діяльність (консорціум) або установа

спеціальної юридичної особи під виконання проекту. Юридична можливість поділу потоків фінансованого проекту і фірми-позичальника відбиває в методології проведення аналізу кредитоспроможності. При проведенні аналізу фінансовий стан позичальника і прогноз фінансових потоків по проекті повинні розглядатися окремо.

Це визначає характер видаваного кредиту - чи буде він "незв'язаним" або "обумовленим" (наявністю забезпечення і контролю банку за цільовою витратою засобів ). Принцип 3. Оцінка кредитоспроможності позичальника є неефективною без наступного моніторингу (супроводу ) кредиту. Цей, здавалося б, простий принцип порушується вітчизняними банками на кожнім кроці.

Наприклад, істотне погіршення ліквідності балансу позичальника може привести до відмови від подальшого фінансування в рамках відкритої кредитної лінії або вимоги від позичальника реструктуризації і скорочення витрат і т.д Принцип 4. Аналіз кредитоспроможності позичальника повинен проводитися на основі повної , достовірної інформації. Кредитний менеджер звичайно проводить так називаний експрес-аналіз кредитоспроможності позичальника на основі даних зведеної фінансової звітності (баланс, звіт

про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів) і запитуваної додатково оперативної інформації (наприклад, по динаміці товарних залишків , обсязі продажів у розрізі видів продукції). Інформація, на основі якої проводиться аналіз, повинна бути повною , достовірною і точною. Існує безліч нюансів, що визначають вимоги до інформаційного забезпечення в залежності від конкретних характеристик кредитного договору.

Ми лише вкажемо основні моменти. Вимога повноти інформації означає, що вона повинна бути достатньої для усебічного вивчення фінансової стійкості реципієнта. Так, важливе значення має не тільки поточний рівень показників ліквідності і прибутковості, але і їхнього динаміка. Вимоги точності і вірогідності інформації є взаємозалежними. Перше , по суті, означає відповідність наданих позичальником

даних реальному положенню речей, а друге - можливість банку переконатися в цьому . У деяких випадках корисно вимагати від позичальника надання форм фінансової звітності, завірених незалежною аудиторською фірмою. Для перевірки їхньої істинності іноді доцільно проводити вибірковий аудит силами самого банку і т.д. 2.2. Методологія і основні блоки аналізу кредитоспроможності позичальника

Кредитний менеджер повинен підходити до аналізу кредитоспроможності творчо, вбачаючи економічний зміст за кожним показником, що розраховується, і його значення в контексті ухвалення остаточного рішення про доцільність і умови видачі кредиту. Основні умови кредитного договору і визначають структуру проведення аналізу кредитоспроможності і зсув акцентів на той або інший блок аналізу. Терміни кредитного договору.

При видачі кредиту на короткий термін банк, як правило, менше хвилює динаміка фінансових результатів позичальника. Його більше цікавить наявність на сьогоднішній момент вільних оборотних коштів для погашення кредиту. Тому при видачі короткострокових кредитів аналіз фокусується на розгляді індикаторів поточної платоспроможності позичальника (ліквідності і фінансової маневреності). При видачі середньо- і довгострокових кредитів акценти зміщаються, тому

що в довгостроковій перспективі фінансові результати фірми є ключовим чинником, що визначає її платоспроможність. Тому при розгляді заявок по довгострокових кредитах особлива увага приділяється розглядові динаміки статей звіту про фінансові результати, прогнозові впливу процентних виплат на прибуток фірми (тобто фінансовим важелям) і показників загальної платоспроможності (структури пасивів фірми-позичальника).

Чутливість доходів і витрат позичальника до зміни економічної кон'юнктури. Прогноз економічної кон'юнктури на ринку капіталу, як уже відзначалося, досліджує ступінь ризиків процентних і валютних ставок на термін дії кредитного договору. Однак економічна кон'юнктура впливає не тільки на ринкові ставки, але і на доходи і витрати позичальника і, таким чином, на його фінансовий стан .

Для складання прогнозу впливу ринкової кон'юнктури на фінансові результати і фінансові потоки клієнта розглядається звіт про рух грошових коштів позичальника і на його основі проводиться так називаний аналіз чутливості (sensіtіvіty analysіs) по видах фінансових надходжень і платежів. Цільовий характер видаваного кредиту. Аналізу піддається не тільки фінансова стійкість позичальника, але

і таблиця фінансових потоків по проекті , забезпечуваному кредитними ресурсами. На підставі цієї таблиці також проводиться аналіз чутливості. Таким чином, основними блоками методики аналізу кредитоспроможності позичальника є : • аналіз поточної платоспроможності (ліквідність, фінансова маневреність); • аналіз довгострокової платоспроможності (фінансові результати, фінансовий важіль, структура пасивів); • аналіз величини

і структури фінансових потоків реципієнта; • аналіз величини і структури фінансових потоків проекту, забезпечуваного кредитом. На підставі перерахованих вище пунктів моделюється графік погашення кредиту. Розглянемо ці блоки аналізу докладніше. 2.2.1. Аналіз поточної платоспроможності Поточна платоспроможність клієнта має дві найважливіші специфічні характеристики - ліквідність

і фінансова маневреність, кожна з яких розкриває різні аспекти його фінансового стану . Ліквідність характеризує співвідношення різних статей поточних (оборотних) активів і пасивів позичальника і, таким чином, наявність вільних (не зв'язаних поточними виплатами) ліквідних ресурсів, що є джерелом погашення кредиту і відсотків по ньому . Основними показниками ліквідності є : • коефіцієнт поточної ліквідності (відношення сукупних оборотних

активів до суми поточних зобов'язань). Оптимальний коефіцієнт у залежності від галузевої приналежності варіюється в діапазоні 1,5-2,5. Мінімально припустимий коефіцієнт дорівнює 1. Значення коефіцієнта поточної ліквідності менше 1 означає, що на сьогоднішній момент позичальник зовсім виразно є неплатоспроможним - знаходяться в його розпорядженні ліквідні засоби недостатні для покриття навіть поточних зобов'язань, без обліку відсотків по кредиту. • коефіцієнт термінової ліквідності (відношення

дебіторської заборгованості, короткострокових фінансових вкладень і коштів до суми поточних зобов'язань). Оптимальним значенням коефіцієнта визнається 1, мінімально припустимим - 0,6-0,7. • коефіцієнт абсолютної ліквідності (відношення короткострокових фінансових вкладень і коштів до суми поточних зобов'язань). Оптимальний коефіцієнт - 0,25, мінімально припустимий - 0,1. • величина чистого оборотного капіталу (різниця оборотних активів

і поточних зобов'язань). Тому що для аналітика важливо не тільки поточне значення показників, але і їхнього динаміка, корисно попередньо скласти динамічну таблицю за зразком, приведеному нижче (табл. 1). Таблиця 1. Динаміка коефіцієнта поточної ліквідності позичальника 1.01.2002 1.07.2003 1.01.2004 1.04.2005 Абсолютне значення 2 1,8 1,5 1,2 Відсоток зміни 100% 90% 75% 60% В даному прикладі динаміка коефіцієнта грає чи не визначальну роль.

З таблиці видно, що в позичальника спостерігається неухильна тенденція погіршення фінансового стану , що з великою імовірністю у швидкому майбутньому приведе до його неплатоспроможності. Аналіз ліквідності закінчується моделюванням зміни коефіцієнтів у результаті можливої видачі кредиту. Проілюструємо це на основі приведеної вище таблиці. Припустимо, що коефіцієнт 1,2 на 1.04.2005 р. виходить з розрахунку того, що на даний момент часу оборотні

активи позичальника складали 1 200 грн а його поточні зобов'язання - 1 000 грн. Позичальник звернувся з проханням про видачу кредиту в розмірі 1 000 грн. на три місяці під 60% річних, тобто 15% у квартал або 5% на місяць. Таким чином, і сума основного боргу , і всі процентні виплати позичальника відносяться до короткострокових зобов'язань. Отже, при видачі кредиту величина поточних активів

і поточних пасивів зміниться в такий спосіб: поточні активи = 1 200 + сума основного боргу (1000) = 2 200;поточні пасиви = 1 000 + сума основного боргу (1 000) + сума відсотків (150) = 2 150. Коефіцієнт поточної ліквідності, таким чином, складе 1,02, що ледь перекриває мінімально припустимий рівень. Отже, з урахуванням негативної динаміки ліквідності нашого уявлюваного позичальника надання йому короткострокового вільного кредиту навряд чи доцільно.

Фінансова маневреність характеризує інший аспект поточного фінансового стану позичальника - наявність вільних оборотних коштів для забезпечення поточних господарських операцій (фінансового циклу) підприємства. Для банку важливо, що при падінні фінансової маневреності порушується нормальний плин бізнесу позичальника і, тим самим , створюються передумови неплатежу. Показники ліквідності розраховуються на момент часу, коефіцієнт же фінансової маневреності є тривалим , тобто розраховується за період.

Він дорівнює відношенню середньої величини чистого оборотного капіталу (за період) до обсягу реалізації (за той же період). Яких-небудь теоретично оптимальних і мінімально припустимих значень коефіцієнта фінансової маневреності не існує (зрозуміло, він повинний бути позитивним ), головну роль грає його динаміка. Моделювання коефіцієнта фінансової маневреності за умови видачі кредиту відбувається так само, як

і показників ліквідності. Таким чином, за підсумками розгляду величини і динаміки коефіцієнтів ліквідності і фінансової маневреності кредитний менеджер може уявити собі картину поточного фінансового стану позичальника, що є ключовим фактором при видачі короткострокових кредитів. 2.2.2. Аналіз довгострокової платоспроможності При видачі середньо- і довгострокових кредитів (на термін більш року) актуальність підтримки поточної платоспроможності

позичальника зберігається (хоча б для забезпечення проміжних процентних виплат). Однак пріоритетним стає розгляд показників прибутковості і фінансових результатів, що у довгостроковій перспективі визначають можливості клієнта по погашенню кредитної заборгованості. Довгострокові кредити, як правило, видаються на виробничі цілі, по них може передбачатися значна відстрочка початку процентних виплат або

їхня капіталізація, тому першорядним є питання: наскільки ефективно будуть використовуватися кредитні ресурси з урахуванням сформованих тенденцій фінансових результатів фірми-позичальника. Аналіз починається з побудови динамічного звіту про фінансові результати, зразковий спрощений варіант якого приведений у табл. 2. В умовах інфляції доцільно указувати всі суми в доларовому вираженні . При вдумливому вивченні цифр динамічного звіту про фінансові результати кредитний менеджер може зробити

для себе масу корисних висновків про доцільність і умови видачі кредиту. На перший погляд здається, що ніяких істотних тенденцій у фінансових результатах позичальника не спостерігається (чистий прибуток коливається в діапазоні 4-6 тис. дол. у квартал), але це судження поверхневе. Видно, що позичальник протягом 9 місяців планомірно проводить політикові збутової експансії - спостерігається постійний ріст обсягу реалізації. Таблиця 2. Динамічний звіт про фінансові результати

і їхнє використання (спрощений варіант), у дол. Показники 3 квартал 2004 р. 4 квартал 2004 р. 1 квартал 2005 р. 1. Обсяг реалізації (без ПДВ і акцизів) 30 000 (100%) 43 000 (140,3%) 45 000 (150%) 2. Виробничі витрати(перемінні витрати) 20 000 (100%) 30 000 (150%) 32 500 (162,5%) 3. Операційні витрати (постійні витрати) 4 000 (100%) 4 000 (100%) 5 000 (125%) 4.

Балансовий прибуток (1-2-3) 6 000 (100%) 9 000 (150%) 7 500 (125%) 5. Податок на прибуток 2 000 (100%) 3 000 (150%) 2 500 (125%) 6. Чистий прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (4-5) 4 000 (100%) 6 000 (150%) 5 000 (125%) При цьому, однак, випереджаючим темпом ростуть змінні витрати фірми і, відповідно, падає середня рентабельність збуту, що свідчить про недостатньо продуману структуру виробництва

і реалізації, а також невеликої місткості ринку. У зв'язку з цим 1 квартал 2005 р. був переломним , тут ріст витрат перевищив додатковий доход від збільшення продажів, що спричинило за собою зниження балансового і чистого прибутку. Таким чином, продовження курсу на подальший ріст обсягів виробництва і продажів традиційних видів продукції є помилковим. Отже, якщо запитуваний цільовий кредит призначений для нарощування виробництва , його ефективність

сумнівна. Навпаки, можлива велика ефективність кредитування програм модернізації і введення в лад виробничих ліній по випуску принципово нових видів продукції. На основі останніх даних квартальної звітності і представленого техніко-економічного обґрунтування проекту, забезпечуваного кредитними ресурсами, моделюється зміна фінансових результатів позичальника за умови успішної реалізації проекту. Схематично це можна зобразити, як показано в табл.

3. Таблиця 3. Зміна фінансових результатів позичальника після здійснення проекту Показники Поточний стан (1 квартал 2005 р.) Прогноз за результатами реалізації проекту 1. Обсяг реалізації (без ПДВ і акцизів) 45 000 (100%) 45 000 (100%) 2. Виробничі витрати (перемінні витрати) 32 500 (100%) 28 000 (86,2%) 3. Операційні витрати (постійні витрати) 5 000 (100%) 5 000 (100%) 4.

Балансовий прибуток (1-2-3) 7 500 (100%) 12 000 (160%) 5. Податок на прибуток 2 500 (100%) 4 000 (160%) 6. Чистий прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (4-5) 5 000 (100%) 8 000 (160%) Зауважимо, що передбачуване використання кредитних ресурсів (очевидно, фінансування програми модернізації) є ефективним - чистий прибуток унаслідок зниження виробничих витрат підвищився на 60%. Однак банкові, по великому рахунку, байдужне підвищення виробничої ефективності позичальника,

йому важливо, щоб унаслідок даного поліпшення фінансових результатів позичальник зміг вчасно повернути виданий кредит з відсотками по ньому. Джерелом погашення відсотків є чистий прибуток позичальника. У цьому зв'язку аналітик розраховує так званий фінансовий важіль, тобто співвідношення поточних процентних виплат і джерел їхнього фінансування (чистого прибутку). Корисно розрахувати фінансовий важіль як за поточними результатами

господарської діяльності позичальника, так і за прогнозом після реалізації проекту, тому що період освоєння інвестицій буває досить тривалим , а виплата процентних платежів може починатися до моменту остаточного здійснення проекту (див. табл. 4). Таблиця 4. Розрахунок рівня фінансового важеля Показники До освоєння проекту Після освоєння проекту 1. Чистий прибуток (за квартал). 5 000 8 000 2. Процентні платежі (за квартал) 6 000 6 000

До освоєння проекту величина фінансового важеля більше 1, що означає перевищення поточних процентних виплат над величиною джерел їхнього покриття. Чи можна з цього робити висновок про недоцільність кредитного фінансування проекту? Звичайно ж, ні. Аналіз кредитоспроможності є не тільки пасивним зрізом господарської діяльності, він ініціює відповідні методи рішення, що виникають у результаті дослідження проблем.

У нашому випадку, імовірно, буде запропонований метод часткової капіталізації відсотків, при якому частина процентних платежів буде погашатися одночасно із сумою основного боргу наприкінці дії кредитного договору. Відзначимо, що чистий прибуток є основним, але не єдиним джерелом погашення довгострокових кредитів.

У позичальника є ряд інших довгострокових пасивів (статутний капітал, інші довгострокові зобов'язання, накопичений прибуток), що також повинні прийматися до уваги при аналізі його довгострокової платоспроможності. Іноді зміна цих джерел фінансування прямо зв'язана з реалізацією проекту (наприклад, додаткова емісія акцій). Репрезентативним показником тут є коефіцієнт загальної платоспроможності (частка власних засобів у валюті балансу фірми).

Величина коефіцієнта показує маржу безпеки при погашенні довгострокових кредитів. Корисно моделювати динаміку даного коефіцієнта за умови одержання кредиту. 2.2.3. Аналіз фінансових потоків позичальника Аналіз прогнозних фінансових потоків фірми-позичальника проводиться на основі поточних і планового звітів про рух грошових коштів (форма зведеної фінансової звітності) і запитуваних розшифровок (dіsclosures) до даних звітів.

Проведення такого аналізу доцільно з тієї причини, що одержання доходів і момент надходження коштів на рахунок підприємства не завжди збігаються, також не усі витрати можуть бути убрані в грошову форму. У той же час виплата відсотків і погашення основного боргу практично завжди означають реальне перерахування коштів . Аналіз фінансових потоків фірми-позичальника проводиться на основі дослідження прогнозного балансу

руху грошових коштів (приклад приведений у табл. 5). Таблиця 5. Прогнозний баланс руху грошових коштів, дол. Показники 1 квартал кредитного договору 2 квартал кредитного договору 1. Залишок коштів на початок кварталу. 3 000 -1000 2. Фінансові надходження (по видах надходжень). 40 000 47 000 3.

Витрати коштів (по видах витрат). 38 000 39 000 4. Рівень фінансового профицита/дефіциту (2-3). 2 000 8 000 5. Залишок коштів на кінець кварталу (1+4). 5 000 7 000 7. Сума відсотків до виплати. 6 000 6 000 7. Чистий залишок коштів (5-6). -1 000 1 000 Помітимо, що в цілому за два місяці позичальник в змозі погасити поточні процентні платежі, однак у

перший місяць у нього виникає негативний чистий залишок на розрахунковому рахунку. У цих умовах, імовірно, варто передбачити початок процентних виплат з 2 місяця з капіталізацією нарахованого за 1 місяць відсотка. Важливим елементом розгляду таблиці фінансових потоків є проведення аналізу чутливості, що показує рівень операційного важеля, а саме, на скількох відсотків зміниться динаміка фінансового профіциту/дефіциту і поточного залишку коштів при зміні на 1% якого-небудь

з параметрів фінансових надходжень і витрат. Таким чином, аналіз чутливості характеризує ступінь фінансового ризику, тому що ряд параметрів надходжень і витрат залежить від зміни економічної кон'юнктури. Раніше ми вже побічно стосувалися розрахунку рівня операційного важеля (табл. 3). Там при зниженні виробничих витрат на 14% унаслідок здійснення програми модернізації чистий прибуток зріс на 60%, тобто рівень операційного важеля був більше 4.

У нашому прикладі (табл. 6) при зниженні ціни реалізації (а отже, і вартісного обсягу реалізації) на 1% чистий залишок коштів у перший місяць зменшиться на 40% і складе -1 400 дол за два місяці +130 дол тобто в цілому за два місяці платежі відсотків забезпечуються, однак кредитне фінансування представляється досить ризиковим через схильність виробництва коливанням ринкової кон'юнктури. 2.2.4. Аналіз фінансових потоків проекту, що забезпечується видачею цільового

кредиту Вище уже відзначалося, що існують юридичні способи поділу фінансових потоків по цільовому проекті і фінансових потоках фірми-позичальника. Аналіз фінансових потоків проекту показує банкові можливість погашення відсотків і суми основного боргу за рахунок надходжень, генерируемых безпосередньо фінансованим за рахунок кредиту проектом. (табл. 6.) Таблиця 6. Прогноз руху фінансових потоків по проекті , тис. дол.

Види фінансових потоків/Період 1 квартал 2 квартал 1. "Відтоки" по зроблених капітальних витратах: - покупка устаткування - підготовка виробництва - вкладення у власний оборотний капітал (покупка оборотних коштів) - інші Усього: 400 200 100 0 700 20 0 100 0 120 2.Валові "припливи " фінансових засобів (від реалізації продукції, зробленої в рамках здійснення даного проекту).

50 10 000 3. Поточні "відтоки" фінансових засобів -по собівартості виробленої продукції (по видах, із включенням накладних витрат) - по періодичних платежах, здійснюваним з балансового прибутку - по податках Усього: 40 2 3 45 7 600 65 960 8 625 4.Чисті поточні грошові "припливи " (як різниця валових надходжень і поточних відтоків = 2 3) 5 1 375 5.Чистий потік готівки (як різниця між відтоками в рамках капітальних витрат і чистими поточними грошовими припливами = 4-1) -695 1 255 6.

Сума відсотків до погашення 75 75 7. Чистий залишок коштів -770 1180 На основі табл. 6 проводиться також аналіз чутливості аналогічно тому, як він проводився по балансу руху грошових коштів фірми-позичальника. 2.3. Складання графіка погашення кредиту та висновок по кредиту Умови кредитування (сума виділюваних засобів, терміни кредитування, процентна ставка, метод погашення) залежать, з одного боку, від нормативів і планових тарифів, зафіксованих у зведеному бюджеті банку на

поточний бюджетний період і, з іншого боку, від можливостей позичальника. Відштовхуючись від обмежень, зафіксованих внутрішніми нормативами, аналітик повинен знайти такі умови кредитування, що були б прийнятні як для банку, так і для позичальника. При цьому інформацією для роздумів є вся пророблена до цього аналітична робота, а вибір умов кредитування виробляється на основі калькуляції

методу погашення кредиту. Розглянемо вибір умов кредитування на прикладі визначення методу погашення відсотків і основного боргу. Припустимо, що позичальник претендує на одержання під проект у банку в 0-м періоді кредиту обсягом 100 тис. дол. на 5 років під 10% річних (простий відсоток). Спрощений приклад приведений у таблиці 7. Таблиця 7. Аналіз графіка погашення кредиту, дол. Рік Чисті фінансові надходження

Варіант 1. Повернення по методу straіghtlіne Варіант 2. Рівномірне повернення відсотків і одноразово наприкінці -і суми основного боргу Варіант 3. Одноразове повернення наприкінці і відсотків, і суми основного боргу 1 20 000 30 000 10 000 0 2 25 000 30 000 10 000 0 3 45 000 30 000 10 000 0 4 45 000 30 000 10 000 0 5 45 000 30 000 110 000 . 150 000 Всього 180 000 150 000 150 000 150 000 На основі вищенаведеного аналізу можна зробити наступні

висновки : 1. У цілому кредит погашається (загальна сума чистих надходжень більше суми основного боргу з відсотками). 2. По варіанту 1 погашення неможливе (у 1-ий і 2-ий роки сума виплат перевищує чисті надходження), у той час як по варіантах 2 і 3 - можлива. Остаточний вибір варіанта (2 або 3) залежить від наступних умов: • Побажання кредитора про обрання того або іншого варіанта. •

Якщо для кредитора в принципі прийнятні обидва варіанти, то він додає до кожного з варіантів певні умови (додатковий відсоток по варіанті 3, наприклад). • Якщо ніяких додаткових умов немає, то для позичальника безумовно переважніше варіант 3, тому що на період дії договору він буде володіти додатковими фінансовими ресурсами. Отже, має сенс запропонувати позичальникові варіант 3 під більш високий відсоток. • Якщо додаткові умови є, то фірма повинна прорахувати свої "тимчасові" вигоди

і витрати, а саме, чи переважують вигоди від володіння додатковими фінансовими ресурсами (зокрема, вигоди від їх потенційного тимчасового розміщення в ліквідних прибуткових активах і вигоди від підвищення фінансової стійкості і, отже, безрисковости проекту) витрати, що виражаються в додатковому банківському відсотку. Висновок по кредиту На основі проведеного аналізу кредитоспроможності позичальника кредитний менеджер здійснює попередній

андеррайтинг кредиту, що фіксується у висновку по кредиту. Висновок повинен містити: • принциповий висновок про доцільність видачі кредиту; • оптимальні умови кредитування (сума кредиту, термін кредитування, ставка відсотка, метод платежу, наявність забезпечення і т.д. ). Висновок по кредиту виноситься на кредитний комітет, що приймає остаточне рішення з урахуванням експертизи кредитної історії позичальника (надається службою безпеки)

і прогнозу кон'юнктури ринку капіталів (надається відділом маркетингу), а також приймаючи до уваги поточний фінансовий стан банку і його стратегічні і тактичні задачі . Розділ 3. Пропозиції стосовно покращення системи визначення кредитоспроможності позичальника комерційними банками При визначенні кредитоспроможності позичальника доцільно враховувати суб'єктивні чинники, що характеризуються такими показниками: — ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних

і структурних змін в економіці та галузі промисловості; — наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника; — ефективність управління позичальника; — професіоналізм керівництва та його ділова репутація; — інша інформація. Оцінка фінансового стану позичальника-банку повинна здійснюватися не рідше ніж один раз на місяць на підставі: — інформації позичальника-банку про дотримання економічних нормативів і нормативу обов'язкового резервування коштів; — аналізу якості активів

і пасивів; — аналізу прибутків і збитків; — інформації про виконання банком зобов'язань у минулому; — інформації про надані та одержані міжбанківські кредити; — щорічного аудиторського висновку. В оцінюванні фінансового стану позичальника фізичної особи мають ураховуватися: — загальний матеріальний стан клієнта (доходи і витрати, майно, право власності на яке засвідчується згідно з чинним законодавством України; відповідні підтверджувальні документи); — соціальна стабільність клієнта, тобто наявність постійної

роботи, сімейний стан; — вік клієнта; — інтенсивність користування банківськими кредитами (гарантіями тощо) у минулому та своєчасність погашення їх і відсотків (комісій тощо) за ними, а також користування іншими банківськими послугами тощо; — ділова репутація; — інша інформація. Необхідним та важливим доповненням процедури визначення фінансового стану потенційного позичальника виступає аналіз якісних показників діяльності підприємства, основними елементами якого

є: 1) аналіз історії позичальника; 2) ринкова позиція позичальника та ступінь його залежності від циклічних і структурних змін в економіці та відповідній галузі; 3) ефективність менеджменту позичальника; 4) наявність забезпечення (застава, гарантія, поручительство). Аналіз історії позичальника дозволяє дійти висновку щодо наступної тенденції розвитку на підставі вивчення характеру попередніх взаємовідносин клієнта з банком та

історії погашення кредитної заборгованості позичальника у минулому. Дуже важливим моментом: є період існування підприємства: практика показує, що найбільш критичними є перші 3 -5 років активної діяльності. Оцінка ринкової позиції позичальника повинна включати ознайомлення з такими елементами: — місцезнаходження підприємства - дозволяє з'ясувати його ефективність з точки зору відповідності виду діяльності та характеру господарських операцій (віддаленість від постачальників,

наявність кваліфікованих трудових ресурсів, доступність для покупців тощо); — вид діяльності підприємства — надає можливість врахувати фактори, унікальні для даного сегмента ринку. При цьому беруть ся до уваги капіталомісткість галузі, ефективний розмір підприємства в галузі тощо; — метод операцій — визначається належність підприємства до однієї з трьох основних груп: — виробництво; — оптова та роздрібна торгівля; — юридична форма підприємства — показує, якою частиною майна підприємство

буде відповідати перед кредиторами у разі його ліквідації та якою буде процедура ліквідації; — наявність державних замовлень та державної підтримки позичальника", — макроекономічна ситуація в економіці та стан розвитку галузі позичальника — враховується пріоритетність галузі для банку, стадія зрілості галузі, чутливість галузі до змін макроекономіч-них умов, рівень банкрутства у галузі, середній життєвий цикл підприємств у галузі. Для визначення ефективності менеджменту позичальника необхідно враховувати:

 наявність у менеджерів негативного досвіду керівництва іншими підприємствами;  рівень компетентності менеджерів у ключових сферах управління: виробництві, фінансах, збуті;  частота зміни керівництва, її причини та наслідки;  наявність ретельно підготовленого перспективного бізнес-плану;  наявність позитивних аудиторських висновків.

Дуже важливу роль в оцінці якісного боку діяльності позичальника окрім вищенаведених повинні відігравати такі компоненти, як наявність (відсутність) прийнятних видів забезпечення, наявність (відсутність) картотеки, тривалість періоду прибуткової (збиткової) діяльності. Рейтингова оцінка якісних показників діяльності потенційного позичальника визначається шляхом підсумовування відповідних балів що встановлюються за кожним з компонентів, та діленням на кількість компонентів.

Кінцева загальна рейтингова оцінка потенційного позичальника повина визначатися як середнє значення від рейтингової оцінки кількісних та якісних показників. Виходячи зі значення кінцевої рейтингової оцінки, позичальнику присвоюється відповідна категорія надійності, наприклад: Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану здійснюється з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями.

Клас "А" — фінансова діяльність добра, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди; економічні показники в межах установлених значень (відповідно до методики оцінювання фінансового стану позичальника, затвердженої внутрішніми документами банку); вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію; кредитна історія позичальника — бездоганна; крім того, позичальники-банки

(резиденти) і банки-нерезиденти, зареєстровані в країнах-членах СНД, дотримуються економічних нормативів. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі здійснюватиметься на високому рівні. До цього класу можуть належати інші позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижчий, ніж показник А, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch

IBCA, Standard & Poor's, Moody's тощо). Клас "Б" — фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу "А", але ймовірність підтримування ЇЇ на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники/контрагенти банку, які належать до цього класу, потребують більшої уваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу

та стабільність одержання позитивного фінансового результату їх діяльності; крім того, позичальники-банки (резиденти) і банки-нерезиденти, що зареєстровані в країнах — членах СНД дотримуються економічних нормативів. Аналіз коефіцієнтів фінансового стану позичальника може свідчити про негативні тенденції в діяльності позичальника.

Недоліки в діяльності позичальників, які належать до класу "Б", мають бути лише потенційними. За наявності реальних недоліків клас позичальника потрібно знизити. До цього класу можуть належати інші позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижчий ніж "інвестиційний клас", підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor's, Moody's тощо).

Клас "В" фінансова діяльність задовільна і потребує більш детального контролю, крім того, позичальники-банки (резиденти) і банки країн-членів СНД дотримуються економічних нормативів. Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі та в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені.

Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і покращення фінансового стану позичальника. Забезпечення кредитної операції має бути ліквідним і не викликати сумнівів щодо оцінки його вартості, правильності оформлення угод про забезпечення тощо. До цього класу можуть належати позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижчий ніж показник В, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch

IBCA, Standard & Poor's, Moody's тощо). Клас "Г" — фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостерігається її нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; ймовірність повного погашення кредитної заборгованості та відсотків/комісій за нею є низькою; проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитом, потрібної документації

щодо забезпечення, яка свідчить про наявність (схоронність) і його ліквідність тощо. Якщо під час здійснення наступної класифікації не представлено безсумнівних підтверджень поліпшення протягом одного місяця фінансового стану позичальника банку або рівня забезпечення за кредитною операцією, то його потрібно класифікувати на клас нижче (клас "Д"). До цього класу належить позичальник/контрагент банку, проти якого порушено справу про банкрутство.

Клас "Д" — фінансова діяльність незадовільна і є збитковою; показники не відповідають установленим значенням, кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), ймовірності виконання зобов'язань позичальником/ контрагентом: банку практично немає. До цього класу належить позичальник/контрагент банку, що визнаний банкрутом в установленому чинним законодавством порядку. За результатами оцінювання фінансового стану позичальник

зараховується до відповідного класу. Якщо банк здійснює довгострокове кредитування під інвестиційний проект, розрахунок ефективності якого (у тому числі доходу, що планується отримати від його реалізації) забезпечує погашення кредиту і відсотків/комісій за ним відповідно до умов кредитної угоди, а також за умови, що бізнес-план реалізації інвестиційного проекту виконується, то клас позичальника може бути підвищено на один рівень.

Висновки В процесі написання курсової роботи досягнута мета її написання та виконано поставлені завдання. Кредитоспроможність — це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватись за своїми борговими зобов'язаннями. Установи банку здійснюють оцінку фінансового стану позичальника - юридичної особи перед наданням йому позички, а в подальшому — щоквартально для визначення розміру відрахувань до резерву та контролю за

діяльністю позичальника. З'ясування кредитоспроможності грунтується на виявленні реального фінансового стану позичальника. Оцінка фінансового стану позичальника — фізичної особи здійснюється перед наданням йому позички. Подальший аналіз здійснюється у разі змін, які впливають на фінансовий стан позичальника (втрата заробітку, втрата застави з незалежних від позичальника причин, втрата поручителя, виникнення простроченої заборгованості за кредитами або відсотками), про що позичальник повинен

інформувати банк. Оцінка фінансового стану позичальника — юридичної особи здійснюється на підставі даних офіційної звітності позичальника та інформації з пакета документів, що надає позичальник при отриманні кредиту. Оцінка фінансового стану позичальника виконується двома етапами: 1-й етап — обчислення значень показників, які характеризують фінансовий стан позичальника; 2-й етап - оцінка і узагальнення показників та визначення класу надійності позичальника.

На першому етапі розраховуються показники, які характеризують фінансовий стан позичальника. Ці показники розподіляються на такі аналітичні групи: І група — попередня оцінка позичальника; II група — показники платоспроможності позичальника; ІІІ група — показники фінансової стійкості позичальника; IV група - показники надійності позичальника. На другому етапі визначається

інтегральний показник, розрахунок якого грунтується на використанні принципу вагомості показників та коефіцієнтів вагомості аналітичних груп. Залежно від величини інтегрального показника визначають клас надійності позичальника (А, Б, В, Г, Д). Щоб правильно оцінити рівень і динаміку кожного показника, що визначає кредитоспроможність, необхідно уявляти собі все фінансове становище загалом.

Всі показники взаємозалежні: не можна, наприклад, правильно оцінити рівень дивідендів, що склався на акції, не проаналізувавши динаміку балансового прибутку, рентабельності і оборотності капіталу, платоспроможності і фінансової стійкості підприємства. Рівень і динаміка кожного показника забезпечуються рівнем і динамікою інших показників. Аналізуючи кредитоспроможність, необхідно оцінити якісну

і кількісну взаємозалежність всіх фінансових показників. При оцінці кредитоспроможності позичальника необхідно враховувати кількісні показники його діяльності у взаємозв’язку з його якісними показниками. Лише за такого аналізу можливе отримання повного уявлення про кредитоспроможність позичальника, і тим самим забезпечення більшої ймовірності повернення виданого кредиту та відсотків по ньому. Список використаної літератури 1.

Конституція України. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141. 2. Господарський кодекс. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 18, N 19-20, N 21-22, ст.144. 3. Інструкція “Про порядок регулювання діяльності банків в Україні” 4. Бандурка О.М. та ін. Фінансова діяльність підприємства:

Підручник. – К.:, 2000. – 312 с. 5. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. проф. Р.І.Тиркала Тернопіль: Карт-бланш, 2001. – 314 с. – (Серія «Банки і біржі») 6. Банківські операції. – 2-ге видання, виправлене і доповнене. / За редакцією д-ра екон. наук проф. А.М.Мороза. – К.:

КНЕУ, 2002. – 476 с. 7. Васюренко О.В. Банківські операції: Навчальний посібник – 4-те видання, доп. і перероб - К.: Знання, 2004. – 324 с. (Вища освіта ХХІ століття). 8. Гавва В.Н Божко Е.А. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури,

2004. – 224 с. 9. Економіка підприємства О.П. Крайник, Є.С. Барвінська. Навчальний посібник /За редакцією О.П. Крайник/ - Львів: Національний університет "Львівська політехніка" (Інформаційно-видавничий центр "ІНТЕЛЕКТ+" Інституту післядипломної освіти), "

Інтелект-Захід", 2005 - 208 с. 10. Економіка підприємства: Навч. посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів І - ІV рівнів акредитації. Друге видання, виправлене і доповнене - К.: "Каравела"; Львів: "Новий світ - 2000", 2001 298 с. 11. Економіка підприємства:

Навчальний посібник/ За ред. А.В. Шегди К.: Знання-Прес, 2002 335 с 12. Загальна економіка: Підручник для 10-11 класів середніх загальноосвітніх закладів/ За ред. І.Ф.Радіонової 3-тє вид доп. і перероб - Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2002 384 с 13. Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка:

Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 352 с. 14. Мних Є.В. Аналіз фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємств: Навч. посібник К.: НМК ВО, 2002. 15. Операції комерційних банків / Р.Коцовська, В.Ричаківська, Г.Табачук, Я.Грудзевич,

М.Вознюк. – 3-тє вид. – К.:Алерта; Львів: ЛБІ НБУ, 2003. – 500 с. 16. Петрук О.М. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. д.е.н проф. Ф.Ф.Бутинця К.: Кондор, 2004. – 461 с. 17. Прокопенко І.Ф Ганін В.І Соляр В.В, Маслов С.І. Основи банківської справи:

Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 410 с. 18. Федонін О.С Рєпіна І.М Олексюк О.І. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник К.: КНЕУ, 2004 316с. 19. Шваб Л.І. Економіка підприємства. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів.

2-е вид. – К.: Каравела, 2005. – 568 с.