РЕФЕРАТ
на тему:
“Вимоги санітарії
та гігієни”
ГІГІЄНА ШКІРИ
Чистота шкіри. Одна з важливих умов здоров’я людини – чистота шкіри. Злущуючись, клітини епідермісу брудної шкіри склеюються з шкірним салом і закупорюють протоки сальних та потових залоз. На брудній шкірі розмножуються мікроорганізми. На кожному квадратному сантиметрі шкіри неохайної людини можна виявити до 40 тисяч мікробів, серед яких можуть бути і збудники різних хвороб. Тільки миючись гарячою водою з милом, людина повністю звільняє шкіру від усіх скупчених на ній продуктів виділення та мікробів.
Догляд за волоссям і нігтями. Волосся і нігті – рогові утворення шкіри. Все тіло людини, крім долонь і пальців рук, губів, підошов, укрите тонкими волосинками. Довге волосся росте переважно на голові. Воно захищає мозок людини від сонячних променів і переохолодження. Кожна волосина має стержень і корінь, до якого підходять кровоносні судини і нерви. Тривалість життя волосся індивідуальна й залежить від віку людини, стану її нервової системи і діяльності залоз внутрішньої секреції.
Кожна волосина має свій цикл життя. У людини щоденно випадає до 100 волосин. Одночасно стільки ж волосин виростає, тому загальна кількість волосся відносно стала.
Волосся людини росте з різною швидкістю: бувають періоди активного росту і періоди спокою. В середньому волосся голови виростає за рік на 25 см. Колір його визначається кількістю пігменту. Блиск і еластичність залежать від жиру, що виділяють сальні залози.
Мити волосся потрібно не частіше одного разу на десять днів. Для цього краще використовувати переварену воду та рекомендоване залежно від стану волосся мило. Необхідно захищати волосся від сонячних променів, бо на сонці воно знебарвлюється, пересушується, стає ламким і легко випадає. на шкірі голови з’являється лупа. Не можна ходити без головного убору і в холодну погоду. Це спричиняє переохолодження шкіри голови та збільшення шару підшкірної жирової клітковини, порушення кровопостачання волосся. що призводить до облисіння.
Тильна поверхня кожного пальця вкрита роговою речовиною, що утворює ніготь. Ніготь звичайно рожевого кольору, бо крізь нього просвічується кров капілярів. Цю смужку добре видно на великому пальці руки. За тиждень нігті відростають у середньому на 0,5 мм, улітку вони ростуть швидше, ніж узимку. Швидкість росту нігтів неоднакова на руках і ногах. На руках вони ростуть швидше. Тому необхідно щотижня зрізати нігті на руках і два рази в місяць на ногах. Під довгими нігтями нагромаджуються і швидко розмножуються хвороботворні мікроорганізми та грибки. Відрослі нігті часто ламаються й пошкоджують шкіру пальців. ГІГІЄНА ОДЯГУ ТА ВЗУТТЯ
З'явившись на ранніх етапах зародження людського суспільства, одяг пройшов значну еволюцію.
Нині основними компонентами пакету одягу вважають такі шари: білизна (1-й шар), костюми і плаття (2-й шар) та верхній одяг (3-й шар).
За призначенням і характером використання розрізняють одяг повсякденний побутовий (у тому числі дитячий), професійний (спецодяг), спортивний, військовий, лікарняний, обрядовий тощо.
Важливим показником якості та гігієнічних властивостей одягу є підодяговий мікроклімат. За температури навколишнього середовища 18-22 °С рекомендуються такі його параметри: температура підодягового повітря 32,5—34,5 °С, відносна вологість — 55-60 %, концентрація діоксиду вуглецю — до 1—1,5 %.
Гігієнічні властивості одягу залежать від виду тканини, характеру її фактури та розкрою одягу. Для виготовлення тканин для одягу використовуються текстильні волокна різного походження (натуральні, хімічні). Натуральні органічні волокна — найдавніший вид тканинних матеріалів, їм притаманні високі гігієнічні властивості. Вони можуть бути органічними (рослинними, тваринними) і неорганічними. До рослинних (целюлозні) органічних волокон належать бавовна, льон, сизаль, джут, прядиво та ін. До органічних волокон тваринного походження (білкові) належать вовна і шовк. Для виготовлення деяких видів спецодягу можуть використовуватися неорганічні (мінеральні) волокна, наприклад азбест.
Останніми роками все більшого значення і поширення набуває інша група текстильних волокон — хімічні. Як і натуральні, вони можуть бути органічними і неорганічними. Проте останні застосовуються тільки для виготовлення спеціальних видів одягу.
За призначенням розрізняють побутове (домашнє, літнє, зимове, повсякденне, святкове та ін.), спортивне, спеціальне робоче, дитяче, військове та лікувальне (ортопедичне та ін.) взуття. У поєднанні з одягом взуття є важливим атрибутом нашого туалету, воно має велике естетичне значення, відбиваючи культуру, виховання та національні традиції і формуючи зовнішній вигляд людини.
Взуття має відповідати таким загальним гігієнічним вимогам:
• Мати малу теплопровідність, забезпечувати оптимальний мікроклімат взуттєвого простору та його добру вентиляцію.
• Бути зручним у користуванні, не порушувати кровопостачання, ріст і формування кістково-м'язових елементів ступні, не утруднювати рухів під час ходьби, занять фізичною культурою і під час виконання трудових операцій.
• Забезпечувати захист ступні від несприятливих фізичних, хімічних і біологічних впливів.
• Не виділяти у внутрішньовзуттєвий простір хімічних речовин у концентраціях, здатних у реальних умовах експлуатації мати несприятливий вплив (шкіроподразливий, резорбтивний, алергічний та ін.) на шкіру ступні і організм у цілому.
• Відповідати віковим, статевим та іншим фізіологічним особливостям організму.
• Легко чиститися і висушуватися, тривалий час зберігати
вихідні форму та гігієнічні властивості.
Гігієнічні властивості взуття залежать від матеріалу, з якого воно виготовлене, відповідності розмірів конфігурації ступні, конструктивних особливостей та експлуатаційних якостей.
Для виготовлення взуття використовують різні натуральні і штучні матеріали. Багато показників, за якими судять про переваги й недоліки того чи іншого матеріалу і можливості використання його у взутті різного призначення, збігаються з тими, які характеризували гігієнічні властивості тканин та одягу: теплопровідність, вологопоглинання, повітропроникність та паропроникність. ГІГІЄНА ТІЛА ТА РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ
Основою здорового способу життя, ефективної первинної і вторинної профілактики різних захворювань є особиста гігієна — комплекс заходів, спрямованих на збереження та зміцнення здоров'я шляхом дотримання гігієнічних вимог у повсякденному житті й діяльності людини.
У сферу особистої гігієни входять: гігієна тіла і ротової порожнини, гігієна фізичного виховання та загартовування, запобігання шкідливим звичкам, гігієна статевого життя, гігієна одягу та взуття, гігієна відпочинку і сну, гігієна індивідуального харчування, гігієна розумової праці, психогігієна тощо.
Гігієна тіла, забезпечення його чистоти, догляд за шкірою і волоссям є найдавнішими елементами особистої гігієни. Систематичне вмивання забезпечує чистоту і нормальне функціонування шкіри, що дуже важливо у зв'язку з її фізіологічною роллю.Через шкіру виділяється значна кількість летких речовин, зокрема таких, як пропанол, оцтова кислота, ацетон, метанол, органічні та неорганічні солі, ферменти. Сукупність цих та інших речовин сприяє розмноженню на шкірі бактерій і грибів, особливо у ділянці промежини та відхідника.
Водночас шкіра, особливо чиста, має бактерицидні властивості — кількість мікробних тіл у суспензії мікроорганізмів, нанесених на чисту шкіру протягом 2 год, знижується більше ніж. на 90 %. Бактерицидність добре вимитої шкіри в 15— 20 разів вища, ніж брудної. Тому необхідно обмивати все тіло теплою водою (бажано під душем) не менше одного разу на тиждень. Крім обов'язкових умивань уранці і перед сном, щодня увечері слід мити ноги. Необхідно також, особливо жінкам, обмивати зовнішні статеві органи, що також є елементом щоденної особистої гігієни. Волосся рекомендується мити 1 раз на тиждень, якщо шкіра суха, і 1 раз на 3—4 дні, якщо шкіра жирна.
Під час прийняття процедур забороняється палити, гучно розмовляти. Перед парильнею слід прийняти теплий душ, у сауні необхідно запобігати перегріванню голови.
Основний спосіб гігієнічного догляду за ротовою порожниною — двічі на день (вранці і перед сном) чистити зуби. Чищення зубів необхідне для знищення зубного нальоту, сповільнення процесів утворення зубного каменю, який є одним із головних чинників розвитку карієсу і пародонтозу, знищення неприємного запаху з рота, зменшення кількості мікроорганізмів у ротовій порожнині, в тому числі і умовно-патогенних, для розвитку яких у ній є необхідні поживні речовини та сприятливі щодо температури і вологості умови.
Для механічного чищення зубів використовують спеціальні зубні порошки та пасти. Головними компонентами зубного порошку є очищена крейда та різні додатки. Властивості зубного порошку очищати зуби і масажувати ясна достатньо високі, однак його головним недоліком порівняно з пастами є абразивний вплив на емаль зубів: Перевагою паст, до складу яких входить значно менше крейди, ніж до складу зубних порошків, є і можливість створення різноманітних Композицій щодо складу, зручність та гігієнічність користування. Асортимент зубних паст включає гігієнічні та лікувально-профілактичні пасти. У рецептуру лікувально-профілактичних паст, на відміну від гігієнічних, з метою створення протизапального, фторзамісного позитивного впливу на зуби і ясна вводяться різні біологічно активні речовини: вітаміни, рослинні екстракти, мінеральні солі, мікроелементи тощо.
Чистять зуби спеціальними зубними щіточками, що відрізняються одна від одної розмірами робочої поверхні, матеріалом (із свинячої щетини або синтетичних волокон) та формою. Зручніше застосовувати щітки з увігнутою робочою поверхнею до 3—3,6 см для дорослих і до 2,5—3 см для дітей. Досить ефективним способом утримування зубних щіток у чистоті і запобігання сильному їх бактеріальному обсіменінню є добре промивання проточною водою після використання і покриття робочої поверхні мильною піною, яка легко змивається перед наступним використанням.
Основними компонентами фізичної культури є ходьба, біг, ранкова гігієнічна гімнастика, плавання, різні види спортивних ігор і занять. Найпростішими видами фізичної культури повинні займатися всі практично здорові дорослі й діти. Обов'язковим елементом режиму дня мають бути адаптовані фізичні вправи і для більшої частини осіб, хворих на будь-які хронічні захворювання.
Фізичне навантаження, як правило, має бути індивідуальним і виходити з реального стану здоров'я, віку й підготовленості людини.
Практично для більшості людей найдавнішим, найдоступнішим і таким, що не має протипоказань, видом фізичної діяльності є ходьба. «Рух як такий може за своєю дією замінювати будь-які ліки, але всі лікувальні засоби світу не в змозі замінити дію руху» — неодноразово підкреслював відомий французький терапевт Тіссе. --PAGE_BREAK--ПРОФІЛАКТИКА ШКІДЛИВИХ ЗВИЧОК
Обов'язковою умовою здорового способу життя є відмовавід шкідливих звичок, зокрема паління, вживання алкоголю, наркотиків, статевих збочень тощо.
Паління підвищує вміст у крові карб оксигемоглобіну, зумовлює гіпоксію тканин, негативно впливає на функції шлунка та ендокринних залоз, кровоносні судини, зуби, ротову порожнину, погіршує пам'ять і увагу, знижує розумову працездатність. Середня тривалість життя тих, хто палить, на 5— 7 років коротша, ніж тих, хто не палить.
Великою небезпекою (особливо для дітей та вагітних жінок) є вимушене пасивне паління під час перебування у приміщенні, що забруднюється тютюновим димом.
Усі ці дані свідчать про необхідність посилення боротьби з палінням (першими приклад цього мають демонструвати медики) і активізації відповідної профілактичної роз'яснювальної і організаційної роботи.
Зловживання алкоголем також негативно впливає на організм на всіх етапах його розвитку, починаючи з внутрішньоутробного. Під впливом алкоголю можуть настати передчасні пологи, відбувається збільшення перинатальної смертності. З алкогольною інтоксикацією вагітних жінок багато вчених пов'язують зростання в 60—70 разів кількості випадків специфічних виродливостей і порушень розвитку дітей, алкогольного синдрому плода та енцефалопатій. Алкоголь негативно впливає на всі органи і системи організм.
ДОТРИМАННЯ РЕЖИМУ ДНЯ ЯК ВАЖЛИВА ГІГІЄНІЧНА ПЕРЕДУМОВА ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ
Оптимальна життєдіяльність людини неможлива без суворого дотримання режиму дня, чергування активної діяльності та відпочинку, бадьорості та сну. За всіляких індивідуальних розбіжностей для більшої частини осіб, які працюють і навчаються, доба поділяється приблизно на три однакові за тривалістю частини: трудова діяльність (навчання), вільний час та сон.
Обов'язковим, надзвичайно важливим з точки зору формування здорового способу життя елементом режиму дня є відпочинок, основними видами якого є щорічний, щотижневий, щоденний та короткочасний. Небезпечним для здоров'я і працездатності людини є нехтування щоденним, а особливо щотижневим відпочинком від професійної діяльності. Такий відпочинок являє собою фізіологічну потребу організму. Кращими його формами слід вважати перебування на свіжому повітрі, прогулянки, заняття фізкультурою і спортом. Особлива увага має бути приділена щотижневому відпочинку працівників розумової праці, оскільки багато з них використовують вихідні (нерідко і дні щорічної Відпустки) для напруженої розумової діяльності. Проте найбільш ефективним засобом відпочинку є насамперед зміна видів діяльності.
Великого поширення в останні роки набуло телебачення. На перегляд телепередач у середньому щодня витрачається 1,5—2 год. Значна частина населення, в тому числі діти шкільного віку, проводять біля телевізора 3—4 год і більше на день. Щоб запобігти негативним наслідкам цього, необхідно дотримуватися певних гігієнічних рекомендацій. Час перегляду телепрограм слід обмежити (в середньому не більше ніж 2 год щодня). Від екрану телевізора потрібно перебувати на відстані 2,5—5 м, чорно-білі і кольорові передачі дивитися при потужності освітлення приміщення 7—9 Вт/м2 у віці до 35 років, 911 Вт/м2у віці за 35 років. Кут зони перегляду передач має бути в межах 60° стосовно центру екрана.
Використана література:
1. Общая гигиена, под ред. Г.И. Румянцева, М.П. Воронцова, М., 1990.
2. А.В. Хрипкова, Д.В. Колесов, Гигиена и здоровье школьника, М., 1988.
3. И.Д. Зверев, Книга для чтения по анатомии, физиологии и гигиене человека, М.,1983
4. Е.П. Бруновт, Методика обучения анатомии, физиологии и гигиене человека, М., 1973.
5. Анна Ласица, уроки красоты, Минск, 1995
6. А.А. Минх, Общая гигиена., М., 1984.