Формування недержавного сектору економіки на прикл приватизації

Формування   недержавного  сектору      
         національної економіки (наприкладі
         роздержавлення  та  приватизації
         підприємств комунальної власності)  
Спеціальність: 08.02.03 «Управління,планування та державне регулювання економіки».
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
ПЛАН
Введення
Гл.І.   Економіко-правова основа створеннянедержавного  сектору економіки. Місце та значення «малої»приватизації в процесі роздержавлення.
 1.  Теоретичні основи приватизаціїдержавної власності.
    2.  Суть та схеми малої приватизації.
  3. Механізм та шляхи проведенняприватизації в постсоціа лістичних  країнах.
  
Гл.ІІ.        Функціонування потсприватизаційних  підприємств:    проблеми  і   перспективи.
      1.  Аналіз фактичного матеріалупроведення «малої» приватизації   на  регіональному рівні.
                    2. Показники виробничоїдіяльності та аналіз фінансової звітності  постприватизаційних підприємств.
 Гл.ІІІ.      Аналіз  методик оцінки вартості об'єктів комунальної  власності  в  процесі формування недержавногосектору економіки.
                     1. Значення методики оцінки об'єктів   комунальної   власності     при  трансформуванні власності.
        2. Застосування  методики  оцінкиоб'єктів комунальної власності  на  підприємствах.
               3. Вплив методики оцінкиоб'єктів, що приватизуються на форму-вання недержавного  сектору економіки нарегіональному рівні.
Висновки та пропозиції
Використана література
Перелік схем, таблиць та діаграм, щомістяться в дисертаційній роботі.
ВСТУП
На сучасному етапі стан економіки Українихарактеризується спадом виробництва, збільшенням бюджетного дефіциту,поглибленням кризи неплатежів та соціального розшарування населення. ЕкономікаУкраїни не зможе розвиватися, якщо не стабілізувати валютно-фінансове такредитне становище, не зупинити інфляційні процеси. Одним із напрямківподолання кризових явищ є подальше реформування економіки, трансформація формвласності на основі приватизації та роздержавлення.
Приватизація стала невід'ємною частиноюекономічних реформ в усіх постсоціалістичних країнах, передумовою формуваннянедержавного сектору економіки та виходу України з кризи. В Україніприватизація здійснюється непослідовно, без певної системи. Причини до цього єяк суб'єктивні так і об'єктивні. Серед них — недосконалістьорганізаційно-методичного механізму приватизації, відсутність низкифінансово-економічних методик, недосконалість нормативної бази. Для нашоїкраїни зараз особливо важливо, щоб приватизаційні процеси не супроводжувалисяспадом виробництва, а навпаки, забезпечували більш високу продуктивність праці,зниження собівартості продукції, покращення якості випущених товарів. Для цьогонеобхідно, щоб процес приватизації супроводжувався детальним вивченнямнаслідків приватизації, порівнянням на основі точних розрахунків роботиприватизованих і державних виробництв.
Кризове положення поставило проблемутрансформації форм власності як одну із центральних. Цією проблемою займаютьсяна сьогоднішній день такі провідні вчені, як Бесєдін В.Ф., Лукінов І.І., О.Гош.Рудченко О.Ю., Білан В.І., Вакуленко В.М., Ковальов О.Ф., Голіков В. та інші.
Згідно з програмою дій Уряду України на1996 рік малу приватизацію передбачалося завершити в І півріччі нинішньогороку. Офіційно було повідомлено що масова приватизація в Україні завершилася,що вона заклала підгрунтя для формування дрібного власника.[46.14]  Алевраховуючи те, що багато областей ще не повністю завершили «малу»приватизацію, що дуже багато об'єктів малої приватизації є в таких галузях, якзалізничний транспорт, вугільна промисловість тощо, які не підлягаютьприватизації, то можна стверджувати, що «мала» приватизація будетривати ще декілька років. В зв'язку з цим залишаються актуальними вивченняекономіко-правових основ приватизації, механізму та шляхів її проведення вінших країнах.
Процеси приватизації вимагають реальноїоцінки засобів виробництва. Занижена оцінка майна підприємств, щоприватизуються спричиняє зловживання, зростання соціальної напруженості,дискредитацію приватизації та економічних реформ в цілому, тому і надаліважливим залишається питання вивчення та вдосконалення діючих методик оцінкивартості об'єктів приватизації, в тому числі  і об'єктів  незавершенихбудівництвом. В Україні неухильно зростає кількість незавершеного будівництва,"… яка за останні два роки майже подвоїлась".[5.9]  Це приводить дозаморожування державних коштів, що в кінцевому підсумку посилює інфляційніпроцеси. В зв'язку з цим особливої актуальності набуває приватизаціянезавершених будівництвом об'єктів, для чого необхідний правильний вибірметодики їх оцінки, яка б стимулювала їх ефективне використання в мінімальнітерміни.
Процес «малої» приватизаціїзавершується, але аналіз фактичного матеріалу її проведення  дасть змогузапобігти негативним тенденціям при формуванні недержавного сектору економіки вмайбутньому. При цьому необхідно вчасно виявляти недоліки в приватизаційномупроцесі і усувати їх, перетворювати приватизаційний процес у дійовій факторекономічного зростання.
Підсумки реалізації програми«малої» приватизації були і залишаються темою для наукових політичнихдискусій. В зв'язку з цим аналіз  формування недержавного сектору національноїекономіки набуває особливого соціально-економічного та політичного значення.
Актуальність зазначених вище проблем, їхнедостатнє вивчення і визначили вибір теми дисертаційного дослідження,обумовили його ціль та завдання.
Метою дисертаційної роботи є розробкарекомендацій щодо вдосконалення організаційно-методичної основи приватизації таконцептуальних підходів до створення  нового механізму приватизації.
Поставлена мета визначила суть дослідженьта їх основні завдання:
— конкретизовані суть та склад процесутрансформації форм власності в результаті «малої» приватизації,визначені головні принципи та механізми приватизації, як складового елементуекономічних реформ в Україні;
— на основі вітчизняних та закордонихматеріалів проведений аналіз здійснення приватизації в різних країнах та зробленівисновки про характерні риси цього процесу в Україні;
— узагальнені і розроблені схеми проведення«малої» приватизації на регіональному рівні та схеми визначенняпріоритетів державних програм з відображенням причинно-наслідкових  зв'язківміж ними;
— зроблено ретроспективний аналіз оцінкивартості майна приватизованих підприємств;
— розроблені методичні основи впливуметодики оцінки вартості об'єктів приватизації на трансформування формвласності в Україні;
— вироблені доповнення до методичних вказівок  розрахунку  вартості об'єктів, що приватизуються.
Методологічною основою дослідження єекономічна теорія, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів,законодавчі акти по приватизації, матеріали сесій Верховної Ради України. Впроцесі дослідження вивчені та використані матеріали міністерств та відомствУкраїни, розробки Науково-дослідного економічного інституту Міністерстваекономіки України, матеріали регіонального віділення Фонду Держмайна України поЧернігівській області. Для вирішення окремих питань в процесі дослідженьзастосовано методи групувань, співставлень, методи техніко-економічногоаналізу, статистичний метод та інші.
Дослідження проведені на основістатистичних даних по Україні, та матеріалах, наданих Регіональним  відділеннямФонду державного майна по Чернігівській області.
Предметом мого дослідження є комплекспитань спрямованих на удосконалення економіко-правової бази процесу«малої» приватизації.
Об'єктом мого дослідження виступилиприватизаційні процеси по Україні вцілому. Поглиблені дослідження  динамікиприватизаційного процесу, використання економіко-правової бази велись на рівніЧернігова та Чернігівської області.
Теоретичне значення мого дослідженняполягає в тому, що:
— обгрунтовано необхідність і можливістьприватизаційних процесів при реформуванні економіки України;
— проблема приватизації розглянута зпозицій комплексного підходу у взаємозв'язку цілей, функцій з суб'єктами таоб'єктами приватизації;
— проведено узагальнення динамікиприватизаційних процесів на різних рівнях в Україні та  в деякихпостсоціалістичних країнах.
Наукова новизна в методичному забезпеченніполягає в тому, що:
— узагальнена схема приватизації об'єктів«малої» приватизації та схема пріоритетів державних програм звідображенням  причинно наслідкових зв'язків між її складовими частинами;
— розроблені методичні основи впливуметодик оцінки вартості об'єктів приватизації на створення недержавного секторуекономіки;
Поставлені цілі і завдання визначилиструктуру  дисертації, яка складається із вступу, трьох глав, висновків тапропозицій (заключення), списка використаної літератури і додатків.
У вступі обгрунтована актуальністьдослідження, поставлені його цілі й задачі,  визначені його предмет та об'єкт,наукова новизна та практичне значення дисертації.
В  першій главі узагальнено різноманітністьпоглядів на приватизацію українських та зарубіжних економістів, проведенийаналіз схеми «малої» приватизації, визначено спільні та відмінні рисив приватизаційному процесі України та постсоціалістичних країн Західної Європи.
В другій главі зроблений аналіз фактичногоматеріалу  проведення «малої» приватизації на регіональному рівні,виявлені характерні риси в динаміці приватизаційного процесу в Україні ізокрема на Чернігівщині. На основі методу групування зроблені висновки прохарактеристику приватизаційного процесу за способами приватизації.Проаналізовані показники виробничої  діяльності підприємств до та післяприватизації та  простежений вплив на них кредитної, фінансової, податковоїполітики держави. Визначені головні напрямки вдосконалення роботиприватизованих підприємств.
В третій главі  розглянуто різні методичніпідходи до здійснення оцінки вартості об'єктів комунальної власності,проаналізовано використання діючої методики оцінки вартості об'єктів приватизаціїта експертної оцінки цих об'єктів. Зроблені висновки про результативність,позитивні та негативні риси кожної методики. Обгрунтовано методичні основивпливу різних методик оцінки вартості на формування недержавного секторуекономіки на регіональному рівні. Пропонується перелік доповнень та змін додіючої методики.
В заключній частині дисертаційногодослідження наведені висновки по результатах проведеної роботи.
Гл.І.    Економіко-правова основа створеннянедержавного сектору економіки.  Місце та значення «малої»приватизації в процесі роздержавлення
    1.  Теоретичні основи приватизаціїдержавної власності
При переході від командно-адміністративної до ринкової економіки з'явилась необхідність в трансформації форм власності,адже в Україні як і в більшості країн СНД частка державної власності становилабільше 90% всієї власності. При монополії  держ.власності  неможливо створитиконкурентне  середовище на ринку, підвищити  ефективність виробництва, залучитинові інвестиції в економіку. Одним із методів трансформації форм власності вУкраїні стала приватизація, тобто передача переважної частини державноївласності до рук індивідуальних, приватних чи колективних власників. Важкознайти зараз більш дискусійне питання в економічній  літературі, ніж питанняприватизації. Програми приватизації не виконуються. Одні економісти вбачають вприватизації панацею від всіх лих та єдиний можливий вихід із кризи, а інші — що приватизація крім пограбування  широких верств населення та перерозподілудоходів на користь багатих нічого не дасть.
Ці точки зору обгрунтовуються, базуються наконкретному фактичному матеріалі, тому відкидати їх як повністю абсурдні неварто, а слід проаналізувати, зробити висновки.
При розгляді  теоретичних основ приватизаціїдержавної власності постають питання про власність, про співвідношенняефективності виробництва на підприємствах до приватизації та після, пронаслідки управління підприємствами, фірмами різних форм власності, проможливість інвестування економіки та як на цю проблему впливає процесприватизації, про соціальний захист до та після цього процесу, про проблему розвитку підприємництва та малого бізнесу і багато інших питань.
Питання про власність становить основупроцесу приватизації, адже весь економічний лад суспільства базується перш завсе на відносинах власності. Власники засобів виробництва самостійні в своїйдіяльності. Вони зацікавлені в збереженні своєї власності, бо своїм майном таприбутком вони відповідають за неї. Отже, якщо власність приватна, то цеявляється передумовою більш ефективного її використання.
В радянській економічній літературіговорилось, що державна власність відкриває простір для розвитку продуктивнихсил. Високі темпи зростання виробництва в 30-ті, 50-ті роки це підтверджували.При цьому не брались до уваги нецивілізовані методи цього зростання.
Постійне падіння темпів зростання економікиСРСР, в тому числі України, безконтрольність, розбазарювання державного майнасвідчить, що курс на одержавлення був помилковим: що необхідні різноманітні форми господарювання, які базувались би на кооперативній, приватній, державнійта інших формах власності.
Як відносини власності складають основуекономічної системи, так і приватизація як процес трансформації цих відносинявляється ядром економічних реформ. Зміст приватизації полягає в поверненнідержавної власності широким верствам населення, руками яких вона була створена.Таке повернення існує тоді, коли власність передається безкоштовно або засимволічну ціну. Коли приватизація здійснюється за гроші, то вона дозволяєвилучити з обігу частину грошей, які не забезпечені товарами. Приватизаціяозначає відокремлення фінансів держави від фінансів підприємств, звільнення їївід дотації малорентабельним підприємствам і як наслідок сприяє  скороченнюбюджетного дефіциту, «зменшенню темпів інфляції».
Згідно з Концепцією приватизації,розробленій Кабінетом Міністрів України, головною метою роздержавлення таприватизації є створення багатоукладної соціально орнієнтованої ринковоїекономіки. Але як вірно відзначалося в монографії, написаній провідними вченимиНДЕІ Мінекономіки, що головна ціль приватизації має підпорядковуватисьстратегічній спрямованності економічної реформи. Тому визначення метиприватизції обов'язково повинно мати таку редакцію: створення багатоукладноїсоціально орієнтованої ринкової економіки, що ефективно функціонує.[18.49]
Приватизація також пов'язана із структурноюперебудовою, адже узаконення приватної власності приводить до виникненнядрібних підприємств. Дрібний бізнес дуже мобільний. Ледь чуттєва зміна попитута пропозиції приводить до виникнення нових підприємств чи переорієнтаціїстарих в потрібному напрямку. В країнах СНД  цей процес ускладнюєтьсявеличезним воєно-промисловим комплексом, підприємства якого важко переорієнтувати.
Для більш повного розгляду проблеми мизвернулись до вивчення світового досвіду в частині проведення приватизації тароздержавлення. Як показав міжнародний досвід націоналізація (передачаприватної власності до рук держави) здійснюється легше, ніж приватизація. Отжена сучасному етапі не потрібно прагнути до повної приватизації державноївласності. Світова практика доводить, що сучасне розвинуте виробництво неможливе без наявності державної власності  і державного регулювання. Повальнаприватизація зараз стала б таким самим насильством  над економікою, яким колисьбула загальна націоналізація.  В економіці України необхідне існуваннярізноманітних форм власності, адже розвиток НТП прискорює виникнення новихпідприємств та нових технологій, що ускладнює виробництво, зумовлює появу новихланок дрібного виробництва. Це урізноманітнює форми власності. До того ж рівеньрозвитку продуктивних сил в різних секторах економіки неоднаковий. Зберігаютьсявеликі розриви в технічному рівні різних підприємств. Це також ускладнюєструктуру відносин власності.
Без впровадження у виробництво досягненьнауково-технічного прогресу неможливо підняти його ефективність. А всі новинкишвидше й легше впроваджуються в невеликі підприємства. Досвід розвинутих країнпоказує, що рівень впровадження НТП вищий на підприємствах, що базуються  наприватній формі власності на засоби виробництва. Але з іншого боку  в багатьохкраїнах  існує власність, яка належить державі і ефективно використовується,наприклад, шляхове господарство, зв'язок, аеродроми, земля. З цього вартозробити висновок, що для підвищення ефективності економіки України сліддотримуватись оптимального співвідношення державної форми з іншими формамивласності.
В Законах України «Провласність», «Про форми власності на землю» та інших законодавчихактах передебачені різні заходи щодо переходу  від монополії держави дорізноманітних форм власності, передбачають роздержавлення та приватизацію. Векономічній літературі виділяють такі форми власності, як приватна власністьгромадян, колективна, державна (комунальна, як різновид державної), власністьспільних підприємств, іноземних громадян.   Люсов А.Н.[39.30]  крімперерахованих виділяє ще й інтернаціональну (міжнародну) власність, суб'єктомякої є світове господарство. Цей вид власності розповсюджує свою дію насвітовий океан, майно міжнародних організацій, космічний простір. Стосовнозначення того чи іншого виду власності думки розділились. Так, ЯнВинецький[6.3]  вважає, що лише приватна власність є рушійним ефективнимфактором, який створює добробут та сприяє росту виробництва. Цей автор якосновний аргумент приводить приклад кризи та занепаду підприємств державноївласності в пост-соціалістичних країнах.   Ян Винецький  спирається наісторичний досвід і пише, що вперше чітко  сформулював докази на користьприватного підприємства як основи ефективної економіки Людвиг фон Мизес в 1923році. Мизес говорив, що працівники суспільного сектору не несуть всіх витрат ітому не можуть отримувати всі вигоди від своєї діяльності. Система покарань танагород в суспільному секторі слабо стимулює ефективність. Як показалодослідження на сучасному етапі ринкових реформ в Україні найбільш ефективнопрацюють приватні підприємства. Тому я згодна з точкою зору Яна Винецького, щопри створенні «критичної маси» недержавних підприємств необхідноперевагу віддавати саме приватним підприємствам.
На думку Яна Винецького рушійною силоювсього процесу підвищення ефективності виробництва  є прагнення капіталістів тапідприємців до максимальних прибутків. Без приватних власників ринок втрачаєголовну пружину, що приводить його в дію і підтримує його функціонування. Є йінші думки з цього приводу. Професор Гош О. вважає, що ефективністькапіталістичного світу визначає не приватна власність, а рівень техніки,кваліфікації, матеріальна зацікавленість. На його думку в Україні продажодержавленої  власності у приватну власність супроводжується свавіллям,шахрайством, грабунком народу управлінськими структурами. на мою думкупоодинокі негативні фактори приватизаційного процесу невизначають йогонедоцільність.
Приватна власність у комерційній сферіУкраїни склалася методом підпільної «приватизації» за умов навмиснезапровадженого відпускання цін, шкідливого для економіки.  О.Гош вважає, що в постсоціалістичних країнах приватна власність складається як подальший розвитокіндивідуальної власності, а в Україні приватне господарство розвивається шляхомпривласнення народного майна.[12.34]  Особиста власність має складати основувсієї системи власності на засоби виробництва в перехідному періоді всільському господарстві, ремеслі, послугах, торгівлі. В Україні ж управлінськасистема намагається швидко  збути у приватну власність підприємства, доведенідо краху, щоб придбати їх за безцінь. Досвід же Китаю, країн Заходу свідчить щоприватизуються як, правило, відновленні, добре організовані, перспективніфірми.
Приватні та державні  підприємствапорівнюють за такими критеріями, як підконтрольність власнику, здатність донововведень, наявність стимулів для підвищення ефективності.  Підконтрольністьвласнику краще здійснюється в приватній фірмі ніж на державній. Коли виробничіфонди знаходяться у суспільній (фактично державній) власності, а робітникимають право розпоряджатись цими фондами і розподіляти  чесний прибуток, товиникають проблеми: рішення приймаються робітниками, які не є спеціалістами вкерівництві, інтереси робітників розрізняються як правило, за віком (молодіробітники зацікавлені у вкладанні коштів в розвиток підприємства, а людипенсійного віку — в збільшенні відрахувань на соціальні потреби).
Ці проблеми негативно впливають на процесвиробництва в суспільному секторі. Різна також і здатність до нововведень надержавних та приватних підприємствах. У останніх вона значно вища.
В господарствах радянського типу ресурсирозподілялись між підприємствами за рішенням центру в формі субсидій чи займів.При дефіциті державного бюджету це джерело зменшується. При робітничомусамоуправлінні система стимулювання залишає малу частину  прибутку длянововведень. Отже при державній власності банківська система  являється майжеджерелом коштів для здійснення нововведень, тоді як для приватних підприємствтаким джерелом можуть бути:  банківська позичка;  прибуток;  випуск акцій таінших цінних паперів.
Особливо актуальні ці переваги длякомунального господарства України. Одним із методів підвищення ефективностікомунального господарства являється часткова його приватизація. Доказнеобхідності приватизації можна почати з системи стимулів до нововведень  прирізних формах власності. Найсильніші стимули -  у індивідуального власникаприватної фірми, в силу того, що він має право на весь              
чистий дохід. Приватний власник намагаєтьсяшвидше перетворити ідею в процес або продукт. Партнерські фірми та компанії зобмеженою відповідальністю діють також, як індивідуальний власник, якщо точновизначити їх права на чистий дохід. Це підтверджує, що приватна власність більшефективна. Більшість економістів схильні думати що приватизація сприятимепідвищенню темпів розвитку економіки України.
Необхідність приватизації такожвизначається структурою видів власності, на основні  виробничі фонди.Українська економіка характеризується найвищим у світі ступенем монополізаціїсфер виробництва і обігу.[6]   Cередня кількість зайнятих на одномупромисловому підприємстві у   8-10 разів вища, ніж у країнах  Європейськоїекономічної спільності та США, у 1,2 раза вища, ніж у середньому по країнахСНД. Приблизно на 15% найбільших підприємств сконцентровано до 25% виробництвапродукції та споживання елктроенергії. В період «економічних реформ»зростає рівень монополізації. За даними Мінстату у 1994 р. в Україні 795підприємств посідають монопольне становище у виробництві промислової продукції.Вони є в 14 галузях промисловості. Частка підприємств-монополістів у хімічнійпромисловості сягає 50%, металургії — 36%, машинобудуванні — 18%, нафтовійпромисловості — 37%.
Для подолання монопольного станувітчизняного ринку в Україні було прийнято державну програму демонополізаціїекономіки і розвитку конкуренції  (21 грудня 1993 р.). Ця програма буласпрямована на формування і розвиток конкурентного середовища, яке забезпечувалоб ефективне використання суспільних ресурсів, вільний вступ на ринокпідприємництва, свободу споживачів у виборі товарів широкого асортименту,кращої якості за більш низькими цінами. Програма передбачає демонополізаціюекономіки, тобто здійснення державного комплексу заходів, у тому числіпримусових, спрямованих на зниження рівня монополізації ринків.  В програмі доспособів демонополізації відносять: децентралізацію управління; зниження абозняття бар'єрів, які обмежують вступ господарюючих суб'єктів на існуючи ринки;стимулювання вступу на монополізовані ринки нових господарюючих суб'єктів;поділ державних організованих структур монопольного  ринку.
Програма хоч і прийнята, але вцілому законодавча база демонополізації та антимонопольного регулювання перебуває вУкраїні на початковій стадії створення. Прецеденти використання на практицінорм антимонопольного регулювання майже відсутні.
З'ясовуючи теоретичні основи приватизаціїварто зупинитись на взаємозв'язку приватизації з інвестиційним процесом,розвитком підприємництва, з соціальним захистом, фінансово-бюджетною політикою.
Проблема інвестицій зараз в Україні стоїтьдуже гостро, адже відбувається процес постійного падіння інвестицій упромислове виробництво на фоні падіння обсягів виробництва (діаграма 1.1.1,1.1.2 с. ). На основі статистичних даних можна стверджувати, що станвиробництва в Україні в порівнянні з іншими країнами СНД одни знайгірших.[7],[8]          Відбувається падіння ВВП в Україні та падіння часткинагромадження (діаграма 1.1.3, с. ). У 1991-1995 рр. обсяг власних інвестицій унаціональну економіку скоротився на 70%.[9]   У 1993 р. частка нагромадженнястановила  9% ВНП (а в колишній УРСР — 18-21%), в країнах Західної Європи — 25%.
За 1994 рік капіталовкладення знизились до5% ВНП, через те, що інфляція змушує більшу частину асигнувань спрямовувати насоціальні потреби, та й падіння виробництва за останні три роки становило 30%,в 1993 році — 21,5%.
Для виходу із такого становища потрібнознаходити кошти для інвестування в виробництво. Через кризу національноїекономіки, дефіцит державного бюджету, великий державний борг держава не можесубсидувати державні підприємства на національному рівні. Наголос робиться назалучення  коштів  з метою інвестування  на мікрорівні  за рахунок:  прибутку; амортизаційних відрахувань;  розповсюдження цінних паперів.
В цьому плані знову ж виграють приватніпідприємства.
Але за оцінками експертів світового банкунайближчі 3-5 років економіка України не зможе розвиватися  лише за рахуноквласних нагромаджень. Важкі економічні умови змушують Україну залучатиіноземний капітал. Частково один із методів залучення іноземного капіталу — цедоступ інозмного інвестора до проведення конкурсів, аукціонів, торгів в процесіприватизації, створення спільних підприємств. Було багато дорікань стосовнотого, що цей процес гальмується. А це має свій сенс, адже вкладається іноземнийкапітал в підприємства, що не виробляють нову продукцію: 80% спільнихпідприємств займаються посередницькою діяльністю; 15% надають послуги, і лише5% займаються виробництвом.
Відсутність стабільної законодавчої бази,нормально працюючих банків і цивілізованої банківської конкуренції, гарантійзарубіжному інвестуванню поки що стримує іноземний капітал, але враховуючи високий рівень прибутку в Україні,  неосвоєний ринок товарів, послуг,технологій,  кваліфіковану й дешеву робочу силу,  наявність високоякісної інедорогої сировини, сільськогосподарських ресурсів та інших факторів, то насучасному етапі,  можливий приплив іноземного капіталу до України.
Тому потрібний зважений підхід до участііноземного капіталу як у приватизації, так і взагалі в інвестуванні Українськоїекономіки.
Для розвитку ініціативної підприємницькоїдіяльності необхідна лібералізація господарських зв'язків, надання свободи вукладанні контрактів як на рівні країни, так і на рівні  міжнароднихекономічних відносин, формування ринкової інфраструктури  (комерційних банків,фондових та товарних бірж, інвестиційних фондів, страхових компаній, торговихдомів), структурні перетворення в економіці — її демілітарізація, розвитокгалузей з високим рівнем НТП, прискорений розвиток галузей пов'язаних звиробництвом товарів споживання, створення ситеми макроекономічного регулюваннячерез податкові та кредитно-фінансові механізми.
В процесі приватизації чільне місце займаєпроблема становлення прошарку людей, спроможних до самостійної господарськоїдіяльності — підприємців. Без цього прошарку господарська  система булапозбавлена соціальної бази, її основи в соціально-економічній структурісуспільства.  А з її становленням буде неможливе повернення до одержавленоїекономіки. Ця проблема має ту складність, що за десятиліття диктату держави векономіці було знищено здібність більшої частини населення до самостійноїгосподарської діяльності і втрачено у великій мірі такі якості, як ініціатива,підприємництво, здатність приймати рішення і нести відповідальність.
Формування приватного власника — це процестривалий. Навіть у розвинутих країнах підприємці становлять не більше 10%працездатного населення. Власник крім всього іншого може бути і різним поякості підприємцем. В США 53% новостворених підприємств розорюються в першійрік існування. Зазнають збитків і розорюються багато великих фірм. В зв'язку зцим необхідна програма підтримки та розвитку підприємництва, наприклад, системапільг, податкових кредитів для починаючих підприємців. Є й інша точка зорустосовно цієї проблеми В.Хмельнюк вважає, що зовсім не потрібно становленняпідприємців, адже жалюгідне існування державних підприємств викликане не самоюформою власності, а тим, що держава як власник неефективно нимиуправляє.[68.25]
Приватизація стала основою економічнихреформ як у країнах з розвинутою економікою, так і у країнах, що не перебуваютьу перехідному періоді до неї. Це пов'язане з тим, що:
— приватизація дозволяє збалансуватибюджет. Хоч виручають грошей від продажу майна небагато, але зменшуються дотації державному сектору;
— продаж державного майна за готівковігроші створює антиінфляційний ефект, тобто вилучаються з обігу зайві гроші, якіне були забезпечені товарною масою;
— з приватизацією з'являється можливістьстворення внутрішніх фінансових ринків;
— полегшується доступ українських фірм насвітовий ринок. Особливо активно відбувається зворотний процес, відбувається(теоретично) приплив іноземних технологій.
Основним аргументом на користь приватизаціїє те, що вона підвищує ефективність тим, що:
а) у фірмі, що знаходиться в приватнійвласності рішення найменш політично обумовлені, робітники й управлінціотримують більшу заробітну плату, пов'язану з продуктивністю і доходністю;
б) управління приватними підприємствамиздійснюють власники, а не зацікавлені чиновники;
в) підвищується  рівень  компетенції  та свободи в управлінні підприємствами.
Але ні в якому разі  не можна ставитиприватизацію як самоціль і за будь-якої ціни її досягати. В пресі частозустрічається тлумачення причин сповільнення темпів приватизації. Серед нихназивають:
1) "… несвоєчасність  затвердження переліку  об'єктів,  що підлягають приватизації місцевими органами влади. Аджепо деяких областях списки об'єктів, що підлягають приватизації у 1995 р., булиостаточно прийняті місцевими Радами лише в середині 1995р...."[31.3]
2) "… несвоєчасний перегляд заниженихзавдань, які кожна з областей для себе визначила і які не співпадають іззапланованими..."
3) пізнє  прийняття методики приватизації;
4) обов'язкова аудиторська перевіркаоб'єктів перед приватизацією.
Якщо з першим та третім пунктом можнапогодитись, то два інші викликають сумніви. Приватизація в Україніперетворилася з процесу трансформування форм власності з метою підвищенняефективності виробництва в самоціль, досягенню якої перешкоджає навітьнезалежна фінансова експертиза.
Це все дає вигоду і споживачу і всьомусуспільству. Але приватизація не завжди здійснюється для тривалого підвищенняефективності економіки. У багатьох країнах приватизацію розглядали як останнюспробу зібрати державні доходи, коли інших методів ставало замало.Приватизація  як у розвинутих, так і у менш розвинутих країнах булабезпосередньо або опосередковано пов'язана з розміром державного боргу.[69.4]   Наприклад, в США головним стимулом приватизації було зменшення чисельностіуряду, дефіциту федерального бюджету. Приватизація була головною частиноюзусиль адміністрації Рейгана зменшити чисельність уряду та збалансувати бюджет.Однією з причин прискорення приватизації в Угорщині, була спроба виправитидержавний дефіцит. В Польші приватизаційна програма була значною міроюпродиктована нездатністю держави продовжувати підтримку нерентабельні державнихкомпаній.
Згадані приклади дозволяють припуститиіснування важливого зв'язку між приватизаційними програмами та розміромдержавного дефіциту. Соціальні проблеми, що пов'язані з фінансовим станомкраїни, можуть перешкодити приватизації. Наприклад, у Польщі поширенебезробіття, що виникло у 1991 році, змусило призупинити процес приватизації,доки економіка дещо відновиться й рівень безробіття спаде. З іншого боку,відносно здорове положення Чехії сприяло виконанню приватизаційної програми. УГреції, бюджетний дефіцит складає серйозну загрозу для  всього приватизаційногоплану. Одні бояться, що приватизаційні об'єкти будуть продаватися дуже дешево,а інші, що державні витрати можуть навіть збільшитись внаслідок виплат такомпенсацій звільненим працівникам. На думку В.Хмельнюка передача неефективнихдержавних фірм в приватні руки викличе скорочення персоналу, зменшеннязаробітної плати, приведе до ліквідації соціальних пільг, а як результат — дозбільшення витрат з бюджетів різних рівнів, а отже і збільшення дефіцитудержавного бюджету. Що стосується скорочення зар.плати після приватизації — питання дискусійне, а от відносно скорочення персоналу та ліквідації соціальнихпільг в процесі приватизації можна погодитись. На приватних підприємствах длякерівника з'являється  можливість проводити більш жорстку політику в галузітрудових відносин (адже профспілки ослабли). Така ситуація не типова дляпроцесу приватизації в Європейських  країнах, але практикується в ЛатинськоїАмериці, Чілі, Мексиці. В.Хмельнюк вважає, що державна власність має бути лишепроданою, що приведе до більш раціонального використання основних коштів,дозволить подолати дефіцит державного бюджету, інфляцію.[68.35]    
На його думку, та програма приватизації, щодіє в Україні неефективна в силу таких причин:
1) Ринок вимагає швидкого становленняконкуренції, періорієнтації нерентабельних виробництв, прискорення розвиткупідприємств, що випускають продукцію підвищеного попиту. Для створенняефективного виробництва в Україні необхідно вивести з обороту 2/3 кількісногоскладу потужностей, які технічно і технологічно застаріли. З іншого боку, ціпотужності є монопольними, особливих  резервів потужностей та інвестиційУкраїна не має. Однак замість структурної перебудови, ліквідації збитковихгосподарств, в економіці  відбувається постійне падіння обсягів виробництва,інфляція, падіння інвестування.
2) У населення та підприємств немає коштівдля значної  структурної перебудови виробництва. «Тіньовим» жекапіталом викупаються лише найцінніші об'єкти. Якщо ж дозволити вільний викупвласності в Україні іноземним фірмам, то Україна перетвориться в сировиннийпридаток. В.Хмельнюк в силу того, що сам працює директором фірми, маєсуб'єктивний погляд на приватизацію. За його словами частка власності, якуможе  викупити керівник підприємства, має бути не менше 25-30% вартості об'єктаі він повинен мати право володіти контрольним пакетом акцій. Ті варіантиприватизації, що існують зараз відсікають директорів від управління акціонерним товариством, утруднюють процес прийняття рішень. Він задаєриторичне запитання: навіщо підвищувати рентабельність, якщо директор не береучасті у власності.
У літературі часто зустрічається негативневідношення до приватизації. Професор Гош вважає, що «нічійну»власність в процесі приватизації прибирають до рук управлінці.[12.18]  Вирученівід приватизації кошти ідуть на фінансування бюджетних витрат, тобто«проїдаються». Гош вважає, що          "… роздержавленняпотрібно ввести в закономірне русло": воно має здійснюватись гласно; ініціатива повинна йти від трудящих;  кошти  від  приватизації  потрібно направляти  на  розвиток виробництва.
Також є сумніви в тому, що приватизаціястала справедливим  інструментом для виходу економіки з кризи. Адже  їїрезультати можуть вплинути на розвиток України лише через декілька років.
Зав'ялова Г.В. стверджує, що в результатіприватизації монопольна структура виробництва майже не змінюється, аподрібнення виробництва  руйнує сталі технологічні зв'язки.[20.8]   В сферіобігу зростає спекулятивний матеріал. В результаті приватизації державні підприємстваіноді потрапляють в руки кримінальних елементів. Як правило їх володарямистають через підставних осіб чиновинки та номенклатура. Працівники ж бюджетноїсфери виявились відірваними від процесу приватизації. З точки зору цьогоавтора, приватизація, яка здійснюється адміністративними методами орієнтуєтьсяна формальні кількісні показники. Вона руйнує державну власність, але нестворює приватну. Я повністю згодна з тією точкою зору, що роздача власності неформує почуття відповідальності, почуття власника. Якщо ж при такійприватизації відбувається продаж основних  фондів, то справа інша.
На мою думку приватизація — це невід'ємнаскладова частина загального процесу економічних реформ. Її успішне проведенняможливе лише за належних загально-економічних передумов, але не потрібноприватизацію перетворювати  в самоціль. Я поділяю погляд Зав'ялової В.Г., що впроцесі приватизації ні в якому разі не можна розривати технологічні цикли,руйнувати діючий виробничий потенціал, не створюючи нічого більш продуктивногота конкурентноспроможного. Приватизація необхідна в тих випадках, коли будедоведено, що вона спирятиме покращенню економічних показників підприємств таекономічному росту України вцілому.
Лукінов І. вважає, що поспішна, поверховаприватизація, без детальних розрахунків і техніко-економічних обгрунтувань крімшкоди нічого не дає. На мою думку твердження, що  без розвитку більшефективного товарного виробництва передчасне закриття діючих, хоча й технічнонедосконалих підприємств, які внаслідок штучно створеного паралічуплатоспроможності і втрати ринків збуту опинилися на грані банкрутства,призводить до прямого економічного занепаду має визначне значення дляпроведення реформ в Україні.[38.8]
Таку думку підтримує і В.Голіков. Вінвважає, що прискорена приватизація здійснюється в політичних цілях — відбувається формальна зміна власника, тобто денаціоналізація. На його думкунеобхідний новий підхід до приватизації, за якого б ставилася мета забезпеченнявсім громадянам рівних прав у привласненні народної власності. «Слід йтишляхом, на якому б держава виступала гарантом успіху й прибутковості кожногореформованого  підприємства.[7.18]
Вивчення матеріалів вчених, що займаютьсяпроблемами приватизаційного процесу, дозволяє зробити слідуючи висновки.
В деяких випадках приватизація трактуваласяяк панацея від всіх економічних негараздів (Винецький Я., Кошик О., МаксимовС.) При цьому зауважувалось, що в ході приватизації здійснюєтьсядемонополізація економіки, створюється прошарок ініціативних підприємців, з'являютьсямалі підприємства, мобільні для нововведень. Інші вчені (Хмельнюк В., Гош О.,Лукінов І., Голіков В.) дотримуються діаметрально протилежних поглядів. Вонивідмічають, що  приватизація не виведе економіку України із кризи, якщо прицьому будуть руйнуватися сталі економічні зв'язки,  відбуватиметься передчаснезакриття діючих підприємств, не будуть інвестуватись у виробництво виручені відприватизації грошові кошти. В підтримку поглядів останіх варто відмітити, щоприватизація не виведе Україну  із кризи, якщо вона не буде супроводжуватисяпозитивним впливом на економіку податкових, кредитних, фінансових важелів.Вивченням вищезгаданої проблеми займаються на сьогодняшній день і такі провіднівчені НДЕІ Мінекономіки України, як В.Ф.Бесєдін, О.Ю.Рудченко, В.І.Білан,В.М.Вакуленко, О.Ф.Ковальов та інші. Колектив авторів інституту опублікував в1996 році монографію в 5 т. під редакцією В.Ф.Бесєдіна, І.К.Бондар, В.І.Пили,М.М.Якубовського, в якій на високому науковому та методичному рівні визначеніосновні цілі, принципи приватизації, зроблений критичний аналіз перебігуприватизаційного процесу в Україні, про зроблені основні пропозиції щодовдосконалення законодавчої та нормативно-правової бази приватизації. В зв'язкуз тим, що на сучасному етапі необхідний перегляд концептуальних підходів доприватизації, особливого значення набуває вивчення  суті цього процесу тааналіз фактичного матеріалу приватизації, вивчення концептуальних основпровадження приватизації та роздержавлення, в тому числі і аналіз основних принципівреформування комунальної власності.
2.  Суть та схеми „малої“приватизації
На сучасному етапі з'явилася невідкладнапотреба проаналізувати теорію і практику приватизації в Україні, щобскоригувати існуючу нормативну базу з метою оптимізації приватизаційнихпроцесів в майбутньому.
Приватизація в вузькому розумінні цьогослова — це процес переходу будь-якої форми власності (державної, особистої,колективної) у приватну.
В широкому розумінні приватизація — це форма роздержавлення, перетворення державної власності  в інші форми власності.Термін „роздержавлення“ передбачає більш об'мний процес, ніжприватизація, він включає в себе також і корпоратизацію.
Закон „Про приватизацію майнадержавних підприємств“ трактує приватизацію як процес відчуження майна, щоперебуває в загальнодержавній, комунальній власності на користь фізичних танедержавних юридичних осіб.
Чільне місце в процесі приватизації займаєприватизація комунальної власності. В чинному законодавстві комунальнавласність визначається як різновид державної власності. Комунальна власність — частина державної власності, власність адміністративно-територіальних утворень,тобто органів влади та управління, кошти місцевого бюджету, житловий фонд,комунальне господарство. У віданні місцевих органів можуть бути підприємствасільського господарства, торгівлі, побутового обслуговування, транспорт,промислові комплекси, заклади культури, освіти, охорони здоров'я. Більш чіткевизначення комунальної власності в законодавстві відсутнє.
Приватизація невеликих підприємствкомунальної власності є складовою частиною всього процесу приватизації, щовідбувається на Україні. За механізмом здійснення „мала“ приватизаціяпростіша ніж „велика“. Вона не несе  таких кардинальних змін вструктуру власності суспільства, тому з неї почали процес перетворення вУкраїні. Приватизацію підприємств комунальної власності можна охарактеризуватияк продаж за  готівкові гроші через аукціони та конкурси державних підприємствторгівлі, сфери обслуговування, невеликих промислових, транспортних,будівельних підприємств, об'єктів незавершеного будівництва індивідуальним чигруповим власникам, або шляхом  оренди і послідуючого викупу цих об'єктів — зайнятим на них працівниками.
Одним із недоліків приватизації комунальноївласності є невідпрацьованість системи розмежування власності на різних рівняхсамоврядування, що спричиняє до невизначенності  в підпорядкованості різнихвидів підприємств та до зловживань процесів приватизації з боку місцевихорганів влади та до протистояння між органами державної та місцевої влади.
Метою мого дослідження є теоретичне іпрактичне опрацювання науково-методичних основ створення недержавного секторунаціональної економіки на матеріалах підприємств комунальної власності. Піднедержавним сектором варто розуміти сукупність підприємств різнихорганізаційно-правових форм, що створюється в результаті роздержавлення таприватизації а також в результаті створення нового капіталу. Тому  термін»створення недержавного сектору" передбачає більш широкий спектрперетворень ніж приватизація та роздержавлення.
Головною метою приватизації тароздержавлення підприємств комунальної власності є створення умов дляефективного розвитку регіону, сприяти розвитку споживчого ринку у відповідностіз структурою потреб області та регіону, а саме головне — забезпечитимаксимально можливий рівень споживання населення адміністративно-територіальниходиниць. При цьому необхідно враховувати особливості міст, регіонів.
Правовий механізм приватизації  невеликихпідприємств або окремих структурних підрозділів підприємств торгівлі,громадського харчування, побутового обслуговування населення, легкоїпромисловості (текстильної, шкіряної, харчової) та інших підприємств встановлюєЗакон «Про приватизацію невеликих підприємств (»малу"приватизацію)". Важливим положенням цього закону є те, що можливаприватизація будівель разом із розміщеними в них об'єктами приватизації. Цездійснюється за бажанням покупця  і якщо на це не має прямої заборониприватизаційного органу чи місцевої Ради народних депутатів. В більшості жкраїн «мала» приватизація включає лише оренду промислових приміщень.
 В другому розділі закону описаний порядокпродажу об'єктів малої приватизації (схема 1.2.1 с. ). Ця процедура починається з публікації відповідною Радою народних депутатів перелікуоб'єктів, що підлягають  продажу на аукціоні чи за конкурсом. Покупці можутьподати до відповідного органу приватизації заяву про включення певногопідприємства до одного із зазначених  переліків об'єктів, що підлягаютьприватизації, додаючи інформацію про себе, пропоновані умови купівлі таексплуатації підприємства і спосіб розрахунку. Орган приватизації зобов'язанийдати відповідь на заяву протягом одного місяця. Після одержання позитивноївідповіді здійснюється підготовка до приватизації підприємства: визначаєтьсяйого ціна за стандартними Методиками оцінки вартості; публікується інформаціяпро об'єкт приватизації; проводиться необхідна реорганізація або ліквідаціяпідприємства.
При аналізі перебігу приватизаційнихпроцесів визначне місце займає розв'язання таких завдань, як визначеннякількості та структури приватизованих підприємств за формами власності, загалузями народного господарства, за способами приватизації.
Згідно з Законами України, Державноюпрограмою приватизації та Положенням про порядок визначення та застосуванняспособів приватизації щодо об'єктів малої приватизації, затвердженим наказомФонду державного майна України від 02.02.1995 р. №102 визначені способиприватизації об'єктів комунальної власності:
— викуп об'єктів малої приватизації (схема1.2.2);
— продаж об'єктів приватизації на аукціоні;
— продаж об'єктів приватизації законкурсом.
СХЕМА  1.2.1.                    ПРИВАТИЗАЦІЯ
ДЕРЖАВНИХ ОБ'ЄКТІВ «МАЛОЇ»ПРИВАТИЗАЦІЇ
Складання і затвердження переліку об'єктів«малої» приватизації, що підлягають приватизації, з виділеннямструктурних підрозділів     
Затвердження переліку сесією Місцевої Радинародних депутатів (для комунальних підприємств)     
Складання графіків проведення«малої» приватизації в місті (області)   
Прийняття рішення про спосіб приватизаціїдля кожного об'єкта (конкурс чи аукціон) 
Видання наказів про приватизацію об'єктіввизначеним способом і прийняття в 3-денний термін рішення про оцінку вартостімайна та приміщення
Проведення оцінки вартості майна таприміщення 
Розгляд і затвердження акта оцінки органамиприватизації — в тижневий термін 
Публікація інформації про проведенняаукціону (конкурсу) із зазначенням необхідних відомостей про об'єкти — в15-денний термін   
Приймання заяв на участь в аукціоні(конкурсі) протягом місяця з дня зазначеного в публікації     
Підготовка і проведення аукціону(конкурсу). Укладання договорів купівлі-продажу, їх нотаріальне посвідчення
Внесення передбаченої договором плати заприватизаційні об'єкти  
Підписання акта прийому-передачі — в3-денний термін після сплати вартості  об'єкта або передбаченого договоромпервісного внеску
СХЕМА 1.2.2.               Продаж об'єктів
малої приватизації шляхом викупу
Згідно із Законом України «Провнесення змін і доповнень до Закону України „Про приватизацію невеликихдержавних підприємств (“малу» приватизацію)"  такий спосібприватизації, як викуп майна зданого в оренду  не використовується. Цеположення має позитивно вплинути на приватизаційний процес, збільшивши питомувагу конкурентних способів приватизації.
Згідно з наказом Фонду державного майнаУкраїни від 02.02.95 р. №102 викуп майна цілісних майнових комплексів,переданого в оренду, чи майна структурного підрозділу, котрий може бутивиділений в цілісний майновий комплекс, відбувається з дозволу орендатора.Будинки, споруди за  бажанням покупця приватизуються разом  з розміщеними в нихоб'єктами приватизації. Проаналізувати приватизацію об'єктів можна за допомогоюсхеми  (схема 1.2.3 с. ).
СХЕМА  1.2.3.                 ПРИВАТИЗАЦІЯ
ОБ'ЄКТІВ МАЛОЇ ПРИВАТИЗАЦІЇ, ПЕРЕДАНИХ ВОРЕНДУ
Одержання згоди орендаря на приватизаціюорендованого майна способом викупу товариством покупців   
Внесення об'єктів малої приватизації,переданих  в оренду, до  загального переліку об'єктів, що підлягаютьприватизації   
Повідомлення орендаря про внесення об'єкта,що орендується, до переліку об'єктів, які підлягають приватизації
Одержання від орендаря або створеного нимтовариства покупців заяви на приватизацію об'єкта, що орендується, та йогозгоди на припинення договору оренди за згодою сторін 
Включення об'єкта до преліку об'єктів, щопідлягають приватизації визначеним  способом (прямий викуп). Прийняття рішенняпро приватизацію вказаної категорії об'єктів — у 10-денний термін     
Опублікування інформації про об'єкти, щопідлягають приватизації шляхом викупу, в засобах масової інформації — в15-денний термін  
Підготовка об'єкта до приватизації.Прийняття рішення про оцінку вартості майна приміщення — в 3-денний термін
Проведення оцінки вартості об'єктаприватизації
Затвердження результатів оцінки і всьогопакета необхідних документів — у тижневий термін
Укладання договорів купівлі-продажу — в15-денний термін. Договір оренди припиняється з моменту нотаріальногопосвідчення договору купівлі-продажу 
Реєстрація покупцем підприємства відповіднодо обраної ним організаційно-правової форми -  в місячний термін післянотаріального посвідчення договору купівлі-продажу; ліквідація товариствапокупців, організації орендарів     
Підписання акта прийому-передачі в 3-деннийтермін після повної сплати вартості об'єкта, або передбаченого договоромпершочергового внеску  
Повідомлення органів статистики проприватизацію орендованого майна — в 10-денний термін після підписання договорукупівлі-продажу
Оцінка вартості об'єктів приватизаціїздійснюється згідно Методики оцінки вартості об'єктів приватизації,затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.95 р. №36.
Якщо об'єкт приватизації і приміщення в которомувін знаходиться належать різним суб'єктам державної власності, то оцінка об'єкта приватизації і будівлі здійснюється окремо.
З метою здійснення подальшої господарської діяльності покупець самостійно  обирає у відповідності з законодавством організаційно-правовуформу.
На основі затверджених  переліків об'єктів,що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні, за конкурсом, органприватизації за власною ініціативою приймає рішення про продаж об'єктів нааукціоні чи за конкурсом і визначає вартість об'єктів згідно Методики оцінки.
Продаж об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом здійснюється:[52.2]
— разом з будівлями, якщо останнізнаходяться на балансі підприємства і немає прямої заборони на їх приватизацію;
— разом з будівлями, якщо останніорендуються підприємством і немає прямої заборони на їх приватизацію;
— разом з патентом на право оренди будівлі,якщо є пряма заборона на приватизацію останньої.
Продаж об'єктів малої приватизації нааукціоні чи за конкурсом здійснюється у відповідності з Положенням провикористання способів приватизації майна державних підприємств, затвердженимнаказом  Фонду державного майна України від 04.02.1993 р. №56.
Якщо на участь в аукціоні, конкурсі подализаяву два покупці або не подав ніхто, то орган приватизації приймає рішення прозменшення початкової ціни на 30% або про зміну умов конкурсу, та, відповіднопро повторний продаж об'єкта на аукціоні, за конкурсом. Якщо ж на участь ваукціоні, конкурсі подав заяву один покупець, об'єкт  може бути приватизованийшляхом викупу цим покупцем. Вартість об'єкта змінюється з врахуванням вимогМетодики оцінки для неконкурентних способів приватизації.
Таким чином, якщо підприємство хочутьвикупити його працівники, то вони можуть заснувати товариство покупців, якеповинно об'єднувати не менше половини працівників підприємства і подати заяву.В цьому разі ціна визначається переважно на основі балансової вартості основнихфондів. Якщо працівники не виявили бажання викупити своє підприємство, то вонобуде запропоноване для продажу на аукціоні чи за конкурсом. В усіх країнах  депроводиться «мала» приватизація найпоширенішим способом приватизаціїє публічний аукціон. У цьому випадку об'єкт продається покупцеві, якийзапропонував найвищу ціну. Коли об'єкт продається за конкурсом, то оцінюєтьсябізнес-план, у якому пропонуються умови подальшої експлуатації об'єкта, а такожйого ціна. Претендентів відбирає спеціальна конкурсна комісія, створена органомприватизації.
Таким способом можуть приватизуватись:
1. Цілісні майнові комплекси — господарськіоб'єкти з закінченим циклом виробництва продукції (робіт-послуг). До нихналежать:
а) у торгівлі — універсами, універмаги,торговельні центри, госпрозрахункові ринки;
б) у громадському харчуванні — їдальні,кафетерії, кафе, бари, шашличні, закусочні, магазини кулінарії, ресторани,тощо;
в) у побутовому обслуговуванні — ремонтнімайстерні різного профілю, пральні, хімчистки, будинки побуту, підприємстваіндпошиву взуття, одягу, хутряних та інших виробів, пункти прокату, транспортніпідприємства, підприємства обрядових послуг, святкові зали, зали ігровихавтоматів, перукарні, лазні, фотоательє та салони, палітурні  майстерні, пунктиоб'яв, пункти міськдовідки тощо;
г) у житлово-комунальному господарстві — готелі, підприємства ліфтового господарства, зеленого господарства, благоустроюміста, ремонтно-будівельні, ритуального обслуговування;
д) у будівництві — будівельно-монтажніуправління, спеціалізовані та ремонтно-будівельні управління.
2. Об'єкти незавершеного будівництва.
3. Частки (паї, акції), що належатьсуб'єктам комунальної власності у майні господарських товариств та іншихнедержавних об'єднань.
4. Майно підприємств,  що ліквідуються зарішенням відповідних уповноважених органів міст та районів.[21]
Згідно з законодавством України на данийчас не можуть бути приватизовані:  об'єкти історико-культурної спадщини тахудожні цінності;  підприємства та установи санітарно-епідеміологічної таветеринарної  служб; організації, що обслуговують щляхи загальногокористування;  об'єкти міського транспорту та підприємства їх ремонту; установи охорони здоров'я, соціального забезпечення, народної освіти, культурита спорту;  ломбарди;  цвинтарі та крематорії;  об'єкти  інженерної інфраструктури   (електро-газопостачання, каналізаційне господарство); сміттє-переробні заводи;  інші об'єкти згідно чинного законодавства.
Продавцями об'єктів малої приватизаціїявляються: Фонд державного майна України, його регіональні віділення тапредставництва, органи приватизації, створені місцевими Радами народних депутатів.Покупцями можуть бути фізичні та юридичні особи за винятком:  юридичних осіб,серед засновників та учасників яких є хоча б одна юридична особа з будь-якоючасткою державної власності;  органів державної влади та управління; працівників органів приватизації.
Згідно з Положенням «Про порядокрозрахунків за придбанні об'єкти приватизації», затвердженим 30.10.92 р.покупці можуть придбати об'єкти малої приватизації за рахунок власних коштів,за  рахунок приватизаційних паперів, вільноконвертованої валюти, позиченихкоштів.
На основі проведеного узагальненнянормативного матеріалу з «малої» приватизації можна зробитипорівняльний аналіз продажу об'єктів приватизації (схема 1.2.4  с. ).
Для попереднього власника — державинайбільш ефективним є такі способи приватизації, при реалізації яких, продажоб'єктів здійснюється за найвищою ціною або за найкращих умов подальшоїексплуатації. Дослідження показали, що такими способами є продаж на аукціоні таза конкурсом. Це зумовлено тим, що  при продажі об'єктів за конкурсом та нааукціоні передбачається наявність конкурентного середовища, тобто наявністьдвох та більше покупців, в той час як приватизація шляхом викупу включає впливконкурентних факторів на приватизаційний процес.
Найбільшу перевагу з точки зору збереженняробочих місць має викуп. При приватизації об'єктів трудовими колективамивраховуються інтереси останіх, в тому числі в питанні працевлаштування штатногоперсоналу.
Найбільшу перевагу має аукціон в порівнянніз викупом та конкурсом у формуванні ціни продажу — тут вона максимальнозапропонована.
Однією з перепон на шляху малоїприватизації було те, що більшість малих підприємств становили складові часткимонополістичних структур (раніш вони називалися «ТОРГами»),підрозділи яких були передані в оренду  трудовому колективу. Варто сказати, щоТОРГи були зацікавлені в збереженні (якомога довше) монополістичних структур,щоб мати максимальні прибутки. Але більшість з них неефективні, частонерентабельні. Тому важливим завданням була демонополізація цих структур, яказдійснювалась на основі Указу Президента «Про комерціалізацію державноїторгівлі і громадського  харчування». Він став вступом  до програми«малої» приватизації. Під терміном «комерціалізація»розуміють, що відсутнє пряме втручання держави у справи підприємства, і що вономоже самостійно встановлювати ціни на продукцію, знаходити і використовувативласні канали постачання і збуту. Більшість підприємств, не ліквідованих, апроданих як діючі концерни, були комерціалізовані й приватизовані як комерційнікомпанії чи акціонерні товариства.
Комерціалізацію розпочинають відповіднідержавні органи — власники майна. У випадку комунальної власності це Фондикомунальної власності, створені виконавчими комітетами місцевих Рад народнихдепутатів. Пропозиції відносно комерціалізації можуть надходити також відпрацівників підприємства, адміністрації, трудового  колективу, якщо вони готовівзяти на себе відповідальність за економічну діяльність, фінансовий станпідприємства. Причиною подання такої пропозиції може бути бажання вивести данепідприємство з-під контролю тресту, конгломерату, що раніше відповідав задіяльність цього підприємства, позбавитись тягара витрат на персонал цієїорганізації.
Після того як підприємствокомерціалізувалося і стало  юридичною особою, воно мусить подати  довиконавчого комітету місцевої Ради народних  депутатів документи дляреєстрації. Після того як підприємство  стало юридичною особою, воно управляєсвоєю  діяльністю самостійно.
Процес комерціалізації, хоч  і створив новіюридичні особи, але фактично не прискорив процес приватизації. Поишириласьоренда підприємств трудовим колективами. У 1994 році було прийнято ЗакониУкраїни «Про  визнання такими, що втратили дію, деяких  законодавчих актівУкраїни  з питань орендних відносин» та «Про внесення змін до законуУкраїни „Про приватизацію майна підприємств“. Ці закони надаютьпріоритет трудовим колективам. Відбувається „орієнтація“ невеликихпідприємств. Із такого становища не можна вийти, застосовуючи  силові методи.Набагато доцільніше використовувати компенсаційні методи, викликаючизацікавленість податковими пільгами, умовами приватизації. Наприклад, згідно зНаказом Президента України „Про завдання та особливості приватизаціїдержавного майна у 1996  році“  до групи А належать об'єкти, вартістьосновних фондів яких у цінах на 1 січня 1995 року не перевищує 33000 млн.крб.Продаж об'єктів цієї групи здійснюється із застосуванням способів, якіпередбачають конкуренцією серед покупців, але якщо для участі в аукціоні,конкурсі зареєстровано одного покупця, то приватизація цього об'єктуздійснюється шляхом викупу таким покупцем. Члени трудового  колективупідприємств у разі викупу державного майна мають право на розстрочку платежустроком на 1 рік. Це буде сприяти прискоренню процесу приватизації.
Якщо говорити про значення малоїприватизації то вона дозволяє вилучити з обігу значну кількість зайвих грошей.Основна мета малої приватизації-поповнити споживчий ринок товарами тапослугами, покращити обслуговування населення. Другою найважливішою метою єстворення  умов першопочаткового  накопичення капіталу, який згодом можна будевкласти у великі підприємства. Приватизація комунальної власності вмакроекономічному плані повинна ставити своїм завданням підвищення рівнязабезпечення соціально-побутових потреб населення на основі розвитку ринковоїекономіки, більш ефективного використання економічного потенціалу, а такожзалучення іноземних інвестицій. У першу чергу це стосується торгівлі,громадського харчування та побутового обслуговування. Вона також має привестидо збільшеняя прибутків місцевих бюджетів, як за рахунок продажу майна, так івнаслідок підвищення рентабельності приватизованих підприємств.
Для більш повного вивчення проблемиприватизації об'єктів комунальної власності, необхідно звернутись доміжнародного досвіду в частині встановлення та регулювання недержавного секторуекономіки..
    3.  Механізм та  шляхи проведення приватизації
         в  постсоціалістичних  країнах
Процеси приватизації в різних країнах,мають як багато спільних рис так і багато особливостей,  але йдеться не прорізні моделі приватизації, а лише про адаптацію загальної (класичної) моделіприватизації до умов тієї чи іншої країни. Суть загальної моделі полягає втому, що приватизує той, у кого кращий приватизаційний проект і хто більшеплатить. Особливості адаптації даної моделі до місцевих умов надаютьспеціфічних рис процесам приватизації в різних країнах. Система приватизаціїмає бути адекватна ситуації, потрібно враховувати при цьому всі критерії:економічний, політичний, соціальний, моральний.
У більшості країн приватизація — цеповільний процес. Якщо державі вдається приватизувати кілька десятківпідприємств протягом року, це вважається великим успіхом. Все ж таки приватизаціямає прогресувати. Нехай, повільно, але постійно і неухильно.
В цій главі спробуємо розібратися здосвідом приватизації в різних країнах, проаналізувати його. Хоч досвід іншихкраїн і не можна механічно перенести на грунт України, але його можна використати.
В Чехо-Словаччині з приходом до владидемократичного уряду в 1989 р. намітився курс на зміну відносин власності воснові якого лежала приватизація. В ЧСФР існували як і в більшостіпостсоціалітичних країн, величезні можливості для приватизації. Причина цьогополягає в тому, що по-перше, майже 100% майна в народному господарствіперебувало у власності держави.Сам по собі це фактор вимагав швидкогоздійснення приватизації. Але висока швидкість приватизації могла зашкодитиефективності всієї програми.
По-друге, економіка цієї країни зазналавпливу норм та стандартів, які розвивалися тут протягом  останніх 40 років.Фактично будували ринкову економіку, не знаючи як вона виглядає (як і всіпостсоціалістичні країни).
По-третє, приватизація була позначенабраком місцевого капіталу і опором до приходу іноземного капіталу.
По-четверте, вона позначена конфліктом міжокремими соціальними верствами, що конкурують за власність. Можна виділитикілька різних дійових осіб, що конкурують за власність, якої не вистачає длякожного: клас підприємців, що зароджується; керівництво компаній; ті, комуповертають їхню власність; ті, хто керував протягом минулих сорока років,розбагатілі  на „чорному“ та „сірому“ ринку, чий вступ  допроцесу приватизації передбачений з точки зору випуску в обіг „бруднихгрошей“.
З цією метою, починаючи з липня 1990 року,утворюються федеральні та республіканські міністерства по управлінню  державниммайном та його приватизацією.
В Чехо-Словаччині були знайдені такіосновні форми приватизації: реституція; „мала“ приватизація; великаприватизація.
Реституція — це відновлення майнових праввласників, їх нащадків чи правонаступників на землю, нерухоме майно і засобивиробництва, які раніше були націоналізовані, конфісковані, або іншим способомвилучені проти їх волі у власність держави.
На основі великого закону про реєстрацію,прийнятого федеральним парламентом ЧСФР у лютому 1990 року, держава булазобов'язана повернути раніше націоналізовану власність або відшкодувати її віншій формі колишньому власникові, чия власність була експропрійована, або їхзмусили за допомогою податків та рентних платежів передати свою власність ударунок державі у   1955-1959 рр.[62.74]
Реституція в Чехії і Словаччині має місцеяк у „малій“, так і у великій приватизації. Від 3 до 10% великихгосподарських одиниць були повернені колишнім власникам. У багатьох  випадкахреституція виражалася у фінансовій компенсації або переданні пакета акцій, а неу фізичному повернені нерухомого майна.
Усі приватизаційні проекти великоїприватизації, подані на розгляд до Міністерства приватизації, мали міститивідомості і про те, що всі претензії, які стосуються реституції  виконані. Щостосується „малої“ приватизації, то регіональна приватизаційнакомісія перш ніж оголосити продаж на аукціоні того чи іншого господарськогооб'єкта „мала“ встановити його власника. Якщо ним виявлялася держава,то об'єкт відразу ж виставлялся на аукціон. У іншому випадку комісіяз'ясовувала,  чи є реституційна заява.
Закон про „малу“ приватизаціюпередбачав продати або здати в оренду об'єкти вимагаючи, щоб продажздійснювався через аукціон. Будь-яка особа могла запропонувати приватизувати врамках малої приватизації будь-яке підприємство, якщо воно не підлягалореституції. Для цього потрібно було надати пропозицію у регіональне відділенняприватизації. При цьому не було ніяких офіційних обмежень щодо розмірупідприємств, які приватизуються за цією програмою, але підприємства, що їхпланувалося приватизувати у рамках великої приватизації не могли бути запропонованіна продаж з аукціону у рамках „малої“ приватизації. Пропозиції наприватизацію, схвалені місцевими радами приватизації, затверджувалисяреспубліканськими міністерствами приватизації, а запропоновані об'єктипередавалися на аукціони.
Власник підприємства, що приватизувалося,мав право протестувати в судовому порядку проти приватизації в тому разі, якщоміг довести, що продаж підприємства загрожує роботі головного підприємства. Цеположення створювало перепони, бо головні підприємства чинили опір спробампродати на аукціонах їхні дочірні підприємства, але з іншого боку воно мало іпозитивні результати, адже протидіяло  децентралізації капіталу, зниженнюефективності виробництва.
Це на мій погляд, важливе положення. ВУкраїні весь приватизаційний процес супроводжувався демонополізаційноюполітикою та створенням малих, середніх та спільних підприємств. »Першочергове завдання — створити організаційно-економічні умови дляструктурної перебудови… З цією метою треба забезпечити сприятливі умови длярозвитку малих і середніх, а також спільних підприємств. Внаслідок реформуваннявідносин власності (переважно через малу приватизацію) у 1996 р. передбачаєтьсяподальше зростання кількості малих підприємств (до 115 тис.од.) і підприємств,спільних із суб'єктами    господарювання іноземних держав (до 42тис.од.)"[19.8].    Якщо малі підприємства створюються  не на базі діючихі не порушують технологічних зв'язків, то це, безумовно, буде сприятитехнічному та економічному зростанню. В тому випадку, коли малі підприємствастворюються на базі діючих  і тим самим загрожують роботі головногопідприємства, то на озброєння можна взяти досвід Чехії, де в судовому порядкуможна було опротестувати приватизацію цього підприємства.
Закони про «малу» приватизаціюдали змогу приватизувати тільки майно, а не цілі підприємства або перетворенікомпанії. Особливо це стосується установ, які працюють у сфері торгівлі,обслуговування та інших але за винятком тих, які виробляютьсільсько-господарську продукцію.
Закон про «малу» приватизаціювигідний для підприємців-початківців тому, що переможець на аукціоні платитьвідразу за об'єкт, а за матеріально-технічні цінності протягом 30 днів. Цеявище можна розглядати як державну підтримку нових приватних підприємців, адженові приватні власники заборгували державним компаніям понад 1 млрд. крон заматеріально-технічні запаси, а парламент відкидає всі поправки до закону зцього приводу.
З процесу приватизації в Чехії виключалисяті об'єкти власності, які належать особам, що постійно проживають за кордоном,або власність, щодо якої є зареєстровані реституційні заяви. Не приватизувалисьзгідно з законом про «малу» приватизацію медичні установи, будівлі накурортних  зонах, власність у сфері сільського господарства.
При проведенні приватизації в Чехії ніхтоне мав ні привілеїв, ні переваг. Ні управлінцям, ні робітникам не надавалосяніяких пільг. Виняток становили лише ті підприємства, які були переданідержавою в оренду до прийняття закону про «малу» приватизацію.Орендарю надавалося право першого вибору не пізніше ніж за п'ять днів дооголошення дати проведення аукціону.
Іноземні інвестори також мали правоприймати участь в аукціонах, але це регулювалося окремими постановами. Вони не мали права приймати участь в першому раунді аукціону. Якщо виставлене на продажмайно не було продане, то через кілька тижнів або місяців воно повторновиставлялося на аукціон, у якому іноземні інвестори вже мали право братиучасть.
Якщо не було бажаючих придбати виставленийоб'єкт за стартову ціну то проведення аукціону можна було перетворити нааукціон за «голандською» схемою. У цьому випадку стартова ціназменшувалася доти, поки хтось купував об'єкт. Якщо ж стартова ціна зменшуваласявдвічі і не було бажаючих його купити, то аукціон закривався на 5-6 тижнів,починався другий раунд аукціону. Зниження ціни при цьому допускалося до 5 разівнижче від стартової. На цьому етапі до участі в аукціоні допускався іноземнийінвестор.
«Голандські» аукціони в Чехіїбули об'єктом запальних суперечок. Вони проводяться тоді, коли ніхто не бажаєплатити стартову ціну і таким чином кінцева ціна є нижчою за стартову. Голандські аукціони в Чехії також були частиною «малої» приватизації,правильність якої викликала сумніви. Багато людей відчувало, що якщо об'єктбуло продано за ціну нижчу від офіційної стартової, то покупець одержувавподарунок від уряду. З цього приводу іноземцям дозволялося брати участь лише удругому раунді аукціонів.
Що стосується сприйняття народом«голандських» аукціонів, то воно цілком  негативне. Частково цепояснюється тим, що вони були й надалі пов'язані зі зловживанням. В Чехії неіснує юридичного акту в якому  було б передбачені санкції в разі шахрайства абообману будь-якого типу,  що трапляється на цих аукціонах. Широкі верствинаселення протестували також проти продажу власності нижче реальної вартості.
Якщо говорити мовою цифр про приватизацію вЧехії, то варто використати таблицю складену Яном Младеком та МіхаємМейстриком, що і використана (див.табл. 1.3.1, с. ).
З таблиці видно, що 58% проданих об'єктівстановили магазини, 8% — ресторани, 16% — об'єкти побутового обслуговування, 2%- мотелі.
Аналізуючи таблиці 1.3.2 та 1.3.3, можнасказати що 44 об'єкти малої приватизації продані за цінами понад 50 млн.крон.За найбільшу ціну в процесі малої приватизації був проданий ресторан«Масова» в центрі Праги, який при стартовій ціні в 23,2 млн.крон булопродано за 235 млн.крон. Такі об'єкти більш підходять до великої приватизаціїніж до «малої».
Останні аукціони малої приватизації булопроведено влітку 1993 року. Усього було продано 25967 господарських об'єктів,загальною початковою вартістю в 26.709 млрд.крон тобто на 13% більше ніжпланувалося.
В цілому приватизація в Чехії була виконанана 95-97% протягом двох років.
«Мала» приватизація в Чехіїпройшла успішно завдяки розробленій законодавчій базі, гарній організації,підтримці населення. Механізм реалізації був простим:
— відкритий аукціон, включаючи«голандську» схему;
— конкурс (тендер) у відкритій і закритійформах;
— безплатна передача майна та праввласності  колишнім власникам або нащадкам;
— повернення землі, лісів, церкві.
«Мала» приватизація в Чехії своїйуспішній реалізації завдячує підтримці держави. Держава створила спеціальнийінвестиційний банк, який мобілізуючи тільки реальні кредитні ресурси, видававкредити для «малої» приватизації. Цей інвестиційний банк бувстворений як акціонерне товариство. Він видавав гарантії тим підприємцям, щохотіли брати участь у приватизаційних  аукціонах  і конкурсах, але не мав підзаставу для цього кредиту ніякого майна. Цим банком були розроблені фінансовіпрограми для підтримки малого та середнього бізнесу.
Для України особливо важливим є досвідЧехії в організації програм підтримки малого та середнього бізнесу.
Перша з них була орієнтована на новачків,які отримували компенсацію на 7% строком на 6 місяців від процентної ставки закредит, яка не перевищувала 12-17%.
Друга програма діяла в районах, деструктурна перебудова промисловості призвела до високих рівнів безробіття. Дляпідприємців в цих районах кредитна ставка знижувалася на 4%.
Третя програма  орієнтована на тих, хто вжепрацював. Проценти за кредит в рамках цієї програми не знижувалися на 4%.
Також підприємцям надавалась безплатнаконсультація. Ці витрати брав на себе банк.
Доприватизаційна структура форм власності вЧехії і в Україні характеризувалася домінуванням державної власності, але всилу існування  пільг в отриманні кредиту створювали реальні передумовизародження підприємців в Чехії. Якщо в Україні першопочатковий капіталстворювався завдяки спекулятивним операціям, то в Чехії для того, щоб відкрити свою справу можна було скористатися більш цивілізованим методом.
«Мала» приватизація в Словаччиніпочиналася разом з Чехією на єдиному терені Чехо-Словаччини. Вони мали спільніформи та методи. Закінчилася приватизація в Словаччині у вересні 1993 року.Аукціонна форма проведення малої приватизації привела до виникненняорганізованих груп, які шантажували зацікавлених  в аукціоні осіб, вимагали відних заплатити певну суму, в іншому разі погрожували підняти ціну об'єкта. Частотраплялось так, що ціна на аукціонах підні«мала»сь на багато вищереальної  вартості приватизованого об'єкта.
В Словаччині, як і в Чехії найбільшерозповсюдження отримав прямий  продаж державою певним особам акцій або майна(60%).
Приватизація в Словаччині підтверджує висновок, що приватизація вимагає тривалого  часу. Вона не є єдиною панацеєюпроти неефективності виробництва. В умовах коли, підприємства не здійснюютьніякої підприємницької діяльності, не вкладають інвестицій, працюють длякороткострокової вигоди, то звичайно, наслідком буде ціла низка негативнихявищ. Серед них:
— збільшення державного боргу,
— від'ємне  сальдо зовнішньоекономічнихоперацій;
— інфляція;
— зростання рівня безробіття.
Однією  з характерних  рис приватизаційноїпрограми Чехії та Словакії було те, що пріоритет віддавався приватизаціїнайбільш збиткових фірм. Якщо фірма опинилася на грані банкрутства, то їївключають у першочергову приватизацію. З одного боку це гарно, адже на себехтось візьме ризик купівлі збиткової фірми і нестиме відповідальність  за їїроботу. А з іншого  — іноді управлінці самі хочуть довести підприємство до межібанкрутства для того, щоб дешевше приватизувати його. Це одна з негативнихтенденцій приватизації. Державі варто було прийняти міри, щоб приватизовуватиефективно працюючі підприємства, наприклад,   як у Китаї. Мало чимвідрізняється «мала» болгарська приватизація від чеської тасловацької. Вузькомасштабна приватизація в Болгарії розпочалася вберезні-червні  1991 року. Були розроблені різні документи, які регулювалипорядок відкритого продажу державної та муніципальної власності.  В цей час бувнамір розпочати програму приватизації великої кількості державних муніципальнихпідприємств, у тому числі підприємств туризму, магазинів, ресторанів,майстерень, бензоколонок, офісів, складських приміщень. Програми продажуготували  міністерства промисловості, торгівлі та послуг і муніципалітетивеликих міст. Ради управління  компаніями діставали повноваження проводититорги під наглядом галузевих  міністерств і муніципальних рад. Єдинимдозволеним способом продажу був продаж за конкурсом.
Стартові ціни на активи, виставлені напродаж, встановлювали управління підприємств, що приватизуються, на базіоцінки. Цю оцінку проводили незалежні експерти, яких вибрали з-поміж 1517чоловік спеціально уповноважених Міністерством фінансів та Міністерством юстиції.  Компанії, що підпадали  під цю програму мали залишити собі 40%надходжень від продажу, 30% перерахувати до державних і муніципальнихінвестиційних фондів, а решту 30% на погашенння зовнішнього боргу.
Реалізація програми принесла скромнірезультати. Взагалі було проведено 60 відкритих торгів на конкурсній основі.Вартість виставленого на торги майна становила 75 млн.левів (3,33 млн.доларівСША).За цей час не було жодної загальної інформації про виручку на торгах.Спочатку намічалось приватизувати понад 300 бензоколонок.  Тільки 3 ізвиставлених у червні 1991 року на відкриті торги було продано. Було проведено 6відкритих торгів підприємств торгівлі та послуг, на які було виставлено 66об'єктів, 56 із них  продано.
Програма приватизації в Болгарії буламалоефективна тому, що не було чітких критеріїв оцінки власності,  погано буворганізований  маркетинг підприємств, які виставлялися на торги, не булосерйозних спроб залучити іноземних інвесторів.
Якщо в більшості країн «мала»приватизація відбувалася централізовано то в Польщі вона відбуваласядецентралізовано.
У грудні 1989 року в Польщі існувала 151тисяча магазинів, які торгували в роздріб. З них біля 124 тисяч (приблизно 95% загальної пллощі магазинів) використовувалися у державному та кооперативномусекторах. Приблизно 27000 магазинів і 5% площі знаходилось у приватномусекторі. Тобто, в Польщі, як і в більшості постсоціалістичних  країн, переважначастина власності була державною. В 1990 році тут почався процес трансформаціївласності. Він був започаткований такими законодавчими актами, як «Законпро економічну діяльність» (1989 р.), «Закон про місцевесамоврядування» (1990 р.), «Закон про житло» (1990 р.).«Закон про економічну діяльність» положив початок «малої»приватизації,  легалізував існування приватного підприємництва без особливихдозволів і ліцензій.  Внаслідок цього були усунені адміністративні  бар'єри і1989 рік дав початок росту приватних компаній.
Другою важливою віхою в процесіприватизації в Польщі був «Закон про місцеве самоврядування», щонадавав муніципалітетам право власності. Передача прав  власностімуніципалітетам означала децентралізацію цього процесу.
«Мала» приватизація в Польщі,тобто дія муніципального уряду, що складалася з передачі приватним особам абоїх компаніям  неповного набору майнових прав (право оренди) на основні  фонди,почалося в 1990 році. Службові приміщення на початку приватизації здавалися воренду. Це зумовлювалося тим, що малі фірми часто не мали коштів для купівлівідразу приміщень для ведення бізнесу, адже останнє супроводжувалося  значнимивитратами капіталу, але з іншого боку орендні відносини ставили розвитоккомерційних фірм в залежність від політичних рішень.
В зв'язку  зі швидким оборотом капіталу тависокою  рентабельністью торгівлі, в Польщі існувала можливість легальногопершопочаткового  накопичення капіталу. До того ж тут була широко розвинутакредитна система. Близько 90% усіх кредитів в Польщі займав оборотний кредит.Це давало можливість  з малим початковим  капіталом розпочати бізнес.
Метод малої приватизації в Польщі (як і вЧехії, Угорщині) — аукціони магазинів, ресторанів, їдалень, готелів,майстерень. Центр ініціював «малу» приватизацію, але здійснюваласявона регіональними органами. Формальної «програми» «малої»приватизації в Польщі не було. Місцева влада вільна була сама вирішувати, щоробити з підпорядкованими їй підприємствами Частіше такі об'єкти здавалися воренду приватним особам.
Основним процедурним питанням малоїприватизації була оренда  муніципального майна. Багато дебатів точилосьвідносно того, чи здавати майно в оренду  за ринкову плату, яка визначається навідкритому для всіх учасників аукціоні, чи вона визначається вадміністративному порядку, тобто бюрократами. За даними досліджень лише 9,3%муніципальної власності зданих в оренду в першій половині 1990 рокувиставлялись на аукціон  для оренди. Як показує статистика, ставки орендноїплати, які складалися на аукціонах в 30-40 разів перевищували ставки,встановлені бюрократами. Часто навіть під час проведення аукціонів на нихдопускалися лише інсайдери,  тобто працівники державних торгових підприємств.Або ж інсайдери мали привелеї — їм надавали знижки на орендну плату. Це було врезультаті того, що вони погрожували звільнити персонал підприємств,аргументуючи тим, що висока орендна плата призведе до зростання роздрібних ціні   сповільнить приватизацію.
Приватизація в Польщі «мала»низку традиційних недоліків:
— результати роботи приватизованих об'єктівмало чим відрізнялись від попередніх показників, бо у керівників не вистачалодосвіду роботи в нових умовах;
— не вистачало фінансових  ресурсів длятехнологічного та технічного переозброєння підприємств;
— позитивні результати з'являлися  ранішена підприємствах, що купувалися іноземноми інвесторами.
Недоліки «малої» приватизації вПольщі потрібно враховувати при приватизації в Україні.
Але при проведенні «малої»приватизації в Польщі було багато й позитивних моментів: муніципалітет буввизнаний володарем магазинів роздрібної торгівлі, а всі права держави на цімагазини були припинені;  використовувалися прості, детальні правилаприватизації;  уникалася безпосередня передача володіння власності;  оренднаплата складалася за трьома категоріями: (центр міста, у місті, поза містом), тавраховувалося приблизно дванадцять типів магазинів. Складалася  таблиця 36рівнів плати за квадратний метр площі.
Аукціони використовувалися для продажуорендної площини. Продаж інвентаря здійснювався пізніше.
— Не було потрібно жодної оцінки, так якціни, що пропонувалися на аукціоні базувалися на орендній платі для категорії магазинів (різних).
— Учасники аукціонів робили попередні вклади.Це робилося, щоб переконати, що тільки серйозні особи пропонують ціни.
— Права на оренду продавалися на п'ять-сімроків.
— Оренда забезпечувала уряду деякийприбуток.
— Щоб кількість продовольчих магазинів незменшилась, було заборонено зміну профілю підприємств на початковому періоді(12 місяців).
— Власність на той чи інший об'єктпередавалася тому суб'єкту, який виграв торги, при цьому не було гарантії дляпрацівників і службовців, що виграють саме вони.
— Протягом 12 місяців після аукціонів новимгосподарям надавалися можливості для інвестицій та зменшувалися податки.
— Маломасштабна приватизація в Польщі булазавершена за три-шість місяців.
Скориставшись трирічним досвідом іншихпостсоціалістичних країн, російські владні структури приступили до процесуприватизації. Влітку 1991 року вступив в дію Закон РСФР «Про приватизаціюдержавних і муніципальних підприємств в РСФР», який  заложив основимеханізму приватизації.    11 червня 1992 року парламентом було схваленоостаточний варіант першої річної програми приватизації.
Дискусії навколо цієї програми стосувалисяв основному ролі працівників та керівників підприємств в процесі приватизації.Частина депутатів парламенту, представники галузевих міністерств, впливовіпромислові кола, намагалися впливати на рішення парламенту з метою покращенняумов праці робітників і збереження міністерського контролю. Протилежну точкузору відстоювала команда реформаторів. Вона захищала ідею приватизації з участюсторонніх осіб. Прийнята програма приватизації була як компроміс міжвищезгаданими позиціями. В результаті введення в дію цієї програми працівникипідприємств отримали значні переваги в купівлі державного майна. Право навільну передачу працівниками підприємств своїх акцій іншим особам створюєсприятливі умови для зміни власників акцій на вторинному ринку.
Основним органом, який керує і контролюєпроцес приватизації в Росії є Державний комітет з управління державним майном.В областях, районах, містах його функції виконує місцевий комітет державногомайна. Місцеві комітети державного майна, прикріпляються до місцевих органівадміністрації. Вони відіграють важливу роль в приватизації, бо до їхкомпетенції  відноситься значна кількість невеликих підприємств (магазини,невеликі майстерні, підприємства побутового обслуговування), що приватизуютьсяв рамках «малої» приватизації. До компетенції  місцевих комітетіввходить розробка і виконання програм приватизації підприємств відповідногорегіону. Організаційна структура місцевих комітетів державного майна затверджуєтьсямісцевими Радами народних депутатів. Місцевий комітет зацікавлений вприватизації, адже він існує за рахунок доходів від приватизації.
Доходи від приватизації державного майнарозподіляються залежно від форм власності. Так при приватизації державноївласності  федеральний бюджет отримує 35% доходів, муніципальні бюджети — 10%,бюджети проміжних інстанцій — 45%.
Автори різних програм реформ, вважаютьприватизацію малих підприємств за першочергове завдання. Загальноприйнятоюточкою зору є та, що знищення монополістичної структури системи розподілу,роздрібної торгівлі, сервісу орієнтованого на споживача, стане запорукою підвищення життєвого рівня населення. Однією з найбільших перешкод на шляхуреформ на думку   Романа Фрідмана і Анджея  Рапачинського був контроль надцінами. Серйозні зміни стали можливими після лібералізації цін в січні 1992року.[67.78]
Приватизація малих підприємств стала першиметапом в процесі Російської приватизації, адже вона є легшим завданням, ніжвелика, та й  провести її можна швидше.
В Росії «малу» приватизацію на80-90% планувалося провести до кінця 1992 року. Фактично цього показникавдалося досягти в кінці 1993 року, коли було приватизовано близько  70%підприємств торгівлі, побутового обслуговування, громадського харчування.
В харчовій промислововсті на цей час булоприватизовано до 10% підприємств, в промисловості будівельних матеріалів,сільському господарстві, автомобільному транспорті — від 1% до 30%.
Якщо характеризувати малу приватизацію вРосії за способами проведення, то найбільш поширенними були комерційні конкурсита викуп орендованого майна. Взагалі, структура приватизованих дрібнихпідприємств в 1993 році за  способами  приватизації склалася таким чином:
— аукціони — 9,2%;  комерційні конкурси — 44,0%;  інвестиційні торги — 1,9%;  викуп орендованого майна — 42,8%;  прямийпродаж — 1,9%.
На жовтень 1993 року в Росії булоприватизовано 57720 малих підприємств (61% загальної кількості малихпідприємств, що підлягали приватизації). При досить  успішному  проведенніприватизації в 1992-1993 р.р., в кінці 1993 року намітилось зниження темпів«малої» приватизації.
Однією з причин цього гальмування бувзахист муніципальними  службами своїх інтересів. Муніципалітети сталипропонувати для приватизації збиткові та гірші підприємства, що знаходилисьдалеко від центру, потребували ремонту, не мали інфраструктури. Це було визванотим, що після виходу нової Конституції Росії муніципальна власність булавідокремлена від державної і розпоряджались нею муніципалітети.
До інших причин сповільнення процесу«малої» приватизації потрібно віднести:
— розрив господарських зв'язків;
— падаючу платоспроможність;
— складності інвестування та в отриманнікредитів;
— відсутність достатнього першопочатковогокапіталу.
В основному «мала» приватизаціядо 1993 року закінчилася.
Основні завдання які ставилися перед«малою» приватизацією в постсоціалістичних країнах — створенняприватного сектору та демонополізація — були досягнуті після закінчення«малої» приватизації в Чехії в 1993 році, в Польщі в 1991 році, вРосії в 1993 році. В Україні цей процес триває. На основі приватизаціїстворюється конкурентне середовище яке сприяє зменшенню цін та підвищеннюякості реалізованої продукції.
Процесу приватизації в Чехії, Словаччині,Польщі, Росії, Україні передували майже рівні економічні умови. В усіхвищезгаданих країнах була висока частка державного майна в загальній структурівласності та високий рівень монополізації. Так в Чехії та Словаччині державі в1989 році належало 98% майна, в Польщі — 95%, в Росії та Україні — 99%.
Приватизація в цих країнах «мала»однакове коло суб'єктів: з одного боку Міністерства по управлінню державниммайном, а з іншого  — клас підприємців, що народжувався, керівники компаній,діячі «чорного» ринку. В деяких країнах суб'єктами були колишнівласники, яким в результаті реституції повертали їхню власність.
Приватизація відкривала широкі горизонтикерівникам компаній та діячам «чорного» ринку, особливо в країнах, дене набуло широкого  розвитку кредитування оборотного капіталу, в таких, якУкраїна, Росія, Словакія, на відміну від Польщі та Чехії, де розвиток оренднихта кредитних відносин сприяв більш цивілізованому процесу приватизації.
В досліджуваних  країнах використовувалисьтакі способи приватизації (табл. 1.3.1):
СХЕМА 1.3.1           СПОСОБИ ПРИВАТИЗАЦІЇ
У   ПОСТСОЦІАЛІСТИЧНИХ   КРАЇНАХ
В Польщі оцінка майна підприємств, щоприватизуються особливого значення не «мала», бо в цій країніприватизація здійснювалася в основному на конкурсах і стартова ціна базуваласяна розмірі орендної плати. В Чехії  часто проводились «голандські»аукціони, в результаті яких об'єкти продавались нижче стартової ціни. В Українів силу неконкурентних способів приватизації і в результаті недосконалостідіючої Методики оцінки вартості майна продаж об'єктів здійснюється також зацінами, нижчими від ринкової вартості.
Спільною рисою для всіх постсоціалістичнихкраїн є неритмічність приватизаційних процесів.
Приватизаційні процеси в постсоціалістичнихкраїнах мали і свої особливості:
1. Якщо в Чехії, Словакії ніхто не мавпривілеїв та пільг  в процесі приватизації, то в Україні  чітко просліджуєтьсятенденція до надання пільг трудовим колективам та керівникам підприємств.
2. В Чехії, Словакії існувала державнапрограма підтримки малого бізнесу, створювались інвестиційні банки длякредитування «малої» приватизації. В Польщі, Україні основоюпершопочаткового капіталу був спекулятивний капітал. В результаті цього Українамає менш цивілізований приватизаційний процес, ніж, наприклад, Чехія.
3. Якщо в більшості постсоціалістичнихкраїн Західної Європи  однією із форм приватизації була реституція, то вкраїнах СНД (крім Балтії) вона була відсутня.
В більшості досліджуваних країн дляприватизації об'єктів комунальної власності та малих підприємств використовувалитакий спосіб як аукціон. Він приносив найбільше коштів бюджету, до того ж вжена стадії процесу приватизації створювалося конкурентне середовище.
В постсоціалістичних країнах  приорітетвіддавався приватизації найбільш збиткових фірм. В офіційній літературі цейфакт трактується як один із позитивних факторів в силу того, що новий власникбере на себе відповідальність  за збільшення ефективності та прибутковостіприватизованого підприємства. При цьому до уваги не береться, що це є однією зпричин зниження ефективності виробництва, падіння темпів розвитку, так як длязменшення приватизаційної ціни директори підприємств часто доводять їх до межібанкрутства.
В Україні було варто законодавчо закріпитиприватизацію лише рентабельних та ефективно працюючих підприємств.
В усіх постсоціалістичних країнахприватизація не створює нового майна. Йде процес перерозподілу майна серед нових власників. Для нової влади головним завданням була швидкістьприватизаційного процесу і його розмір, а не якість  і економічна ефективність.
В силу того, що на сучасному етапітрансформування відносин власності в суспільстві з'явилось необхідність всвоєчасному внесенні змін в законодавчі акти, в корегуванні темпів та пропорційпроцесів приватизацій та роздержавлені в узгоджуванні ходу перетвореньвласності з іншими напрямками економічної реформи то особливого значення набувмоніторинг процесів роздержавлення та приватизації.[18.82] Нагально посталапотреба проаналізувати діяльність підприємств у постприватизаційний період.Досягненню цієї цілі і підпорядкована наступна глава десертаційногодослідження.
Гл.2.   Формування  постприватизаційних підприємств:     проблеми  і  перспективи
      1.  Аналіз фактичного матеріалупроведення
       «малої»   приватизації  на   регіональному   рівні
Згідно з програмою Уряду України на 1996рік «малу» приватизацію передбачалося завершити в І півріччінинішнього року. Але враховуючи те, що багато областей ще не повністю завершили«малу» приватизацію, що багато об'єктів  є в таких галузях, якзалізничий транспорт, вугільна промисловість тощо, які не підлягаютьприватизації, то можна стверджувати, що вона буде тривати і далі.
Що ж дав нам цей чотирьохрічний процес, проякий говорено-переговорено? Не буду зупинятися на кількісній характеристиціприватизації, адже якщо переглянути офіційну пресу з цього приводу, тоінформація як в старі, добрі часи: заплановано приватизувати — фактичновиконано. Що стосується якісної характеристики, то тут гірше. Інколизустрічаються такі твердження, що на сучасному етапі якісна характеристика і неможлива, адже підприємства, що змінили  форму власності ще не адаптувалися довпливу негативних факторів економіки України, до ринкових умов. Дозвольте з цимне погодитись. Негативні фактори однаково впливають  на підприємства якдержавного, так і недержавного сектору економіки. Ніхто не повірить в те, щоприватизовані підприємства працюють і працюватимуть краще інших, якщо не будепроведений грунтовний аналіз їх роботи.
Проведення приватизації в Україніхарактеризується неритмічністю та зміною завдань на кожному етапі.
Державна програма приватизації майнадержавних підприємств на 1992 рік «мала» на меті досягнення такихголовних цілей:
— зміну відносин власності на засобивиробництва з метою їх якісного відтворення та ефективного використання;
— створення прошарку недержавних власниківяк основи багатоукладної соціально орієнтованої економіки;
— структурну перебудову економіки;
— стабілізацію економічного становища;
— розвиток конкуренції та обмеження монополізму;
— залучення іноземних інвестицій.[11.4]
Протягом 1992 року передбачалосяприватизувати 15% основних фондів державної власності. Поставлені завдання небули виконані. Дію зазначеної Державної програми Верховною Радою було продовжено на 1993р. Причинами невиконання  програми у 1992 році були такіфактори: відсутність актів законодавства, нормативно-методичних документів,затримка терміну затвердження Програми..., невизначеність з майновим комплексомУкраїни в цілому   у зв'язку з незавершеним розподілом власності на рівнідержав СНД, України та автономної республіки Крим; недосконалість схемиуправління державною власністю на рівні комунального майна тощо.[58.60]
У 1993 році приватизація пішла більшшвидкими темпами. В цілому за 1992-1993 рр. Було приватизовано 3621 об'єкт, втому числі 2781 об'єкт групи А та 840 об'єктів груп Б, В, Г, Е.
За об'єкти групи А було вилучено 128,1млр.крб., а за об'єкти групи Б, В, Г, Е — 1227,5 млрд.крб.[57.6]
Приватизовані об'єкти групи А становлять зацей період 76,8% загальної кількості приватизованих підприємств, а виручено заних лише 10,4% загальної суми виручки від приватизації об'єктів груп А-Е.
Якщо аналізувати приватизаційний процес за1992-1993рр. за способами приватизації, то переважають неконкурентні способи: викупта оренда з викупом (табл. 2.1.1).
    Класифікація об'єктів за способамиприватизації
                                по Українів 1992-1993рр.           Таблиця 2.1.1
  Cпособи   приватизації                1992 р.               
     одиниць     в%                            
Викуп
Викуп за альтернативним планом
Оренда з викупом
Аукціон
Некомерційний конкурс
Комерційний конкурс
Продаж акцій
                                                УСЬОГО:            -          -          
        -          -          
        29       96,7      
        -          -         
        -          -         
        -          -         
        1         3,3       
        30       100,0       
Вищезгаданими способами було приватизовано2751 об'єкт, тобто 74,7% приватизованих підприємств. За найбільш доцільнимспособом — аукціоном — було приватизовано лише 269 підприємств (7,5%).
На Чернігівщині за цей період булоприватизовано 39 підприємств.[16.1]  Всі вони були приватизовані у 1993 році(табл. 2.1.2).
«мала» приватизація наЧернігівщині за способами приватизації
                                    в1992-1993рр.                      Таблиця 2.1.2
      Способи   приватизації            1992-1993рр. 
  одиниць             у%     
  Викуп товариством покупців
  Викуп державного майна зданого в аренду
  Продаж на аукціоні
  Некомерційний конкурс
  Комерційний конкурс
  Продаж акцій
                                              УСЬОГО:            23                59
      1                  2,6
      2                  5,1
      10                25,6
      3                  7,7
      -                   -
      39                 100      
Найбільше підприємств приватизовано звикористанням таких некомерційних методів, як викуп товариством  покупців (59%)та некомерційний конкурс (25,6%). Використання некомерційних методів вплинулона формування фактичних цін продажу, адже при викупі підприємства товариствомпокупців ціна продажу у 21 (91,3%) випадку не збільшилась, а залишилась нарівні вартості майна підприємства, розрахованої за діючою Методикою оцінкивартості майна. Щодо недоліків цієї методики, говорилось в попередніх главах.
На Чернігівщині за 1992-1993рр. булоприватизовано підприємств на суму 6173,7 млн.крб., з них за гроші — на 3631,3млн.крб., а за сертифікати — на 2542,2 млн.крб. По Україні за 1993 рік допозабюджетного Державного фонду приватизації надійшло 247,7 млрд.крб.готівкою,  а також 26,8 млрд.крб — кошти з депозитних приватизаційних рахунків.
Доля надходжень до позабюджетногоДержавного фонду від приватизації підприємств на Чернігівщині склала 1,1%,тобто мінімальна.  До Державного бюджету України за 1993 рік перерахували 88,3млрд.крб., 13,8% всієї суми надходження коштів до позабюджетного Державногофонду приватизації.
За 1992-1993рр. в Чернігові та області неприватизували жодного об'єкта незавершеного будівництвом, що негативно валинулона результати всього приватизаційного процесу.
Державною програмою приватизації на 1994рік передбачалося суттєве прискорення приватизації. Цією програмою були визначенітакі пріоритети:
— широкомасштабне проведення приватизаціїоб'єктів груп А, Д;
— розгортання приватизації об'єктів Б, В, Г;
— розвиток ринкової інфраструктури;
— створення умов для активізації процесуприватизації та післяпри-ватизаційного функціонування підприємств.[17.81]
Вже на початку 1994 року в Україні вдалосядосягти значного прискорення процесів приватизації. Із запланованих на 1994 рік20 тис. об'єктів групи А,   8 тис. приватизації об'єктів груп Б, В, Г, Е та 1200об'єктів групи Д, було приватизовано протягом 1994 року 7982 об'єкти в томучислі 6128 об'єктів групи  А. За них було виручено 1605 млрд.крб.[57.63]    Упершому півріччі 1994 року приватизація здійснювалась більш швидкими темпами,ніж  в 1993 році. У другому півріччі 1994 року обсяги приватизації скоротилисьв порівнянні з першим півріччям, але не зважаючи на це, вони були вищі ніж у1993 році. У 1994 році найбільш активно проходили процеси приватизації вДонецькій, Львівській областях та м.Києві. В цих містах  приватизовано буловідповідно 935,820,685 об'єктів всіх груп.
В Чернігові темпи приватизації в 1994 роцібули нижчі, ніж в вищезгаданих регіонах. За 1994 рік тут було приватизовано 51об'єкт. Із них за конкурентними методами було приватизовано 16 підприємств(31,4%). В 1994 році так, як в 1993 році найбільше підприємств (41,2%) буловикуплено товариством покупців.  В 1994 році товариства покупців у всіхвипадках створювались лише на базі своїх працівників, (дивись таблицю 2.1.3).Викуп майна, зданого в оренду в основному  (91,4%) також здійснювався  іззалученням лише своїх працівників. Вцілому, за 1994 рік лише 40,2% державноївласності потенційно могли бути викуплені не членами трудових колективів.«Такий стан речей є нечесним по відношенню до основної масинаселення».[74.11]
Несправедливо позбавляти пенсіонерів,вчителів, лікарів можливості вкладати гроші та сертифікати також внайприбуткові підприємства. А такий стан є звичним для України, адженайприбутковіші  підприємства, якщо не приватизовані трудовим колективом, товикуплені приватними юридичними та фізичними особами.
Я згодна з думкою Шигаєвої в тому, що одниміз можливих виходів із такого становища могла б бути індексація основнихфондів. «Відповідне подорожання фондів відразу б визначило фактичну часткувикупленого орендарями майна,  відбило б бажання членів колективів отриматидодаткові акції задешево і таким чином звільнило б пакет акцій для інвесторів.Індексація не панацея від усіх лих, а просто дозволяє визначити дійсністьтакою, як вона є, виключити  з гри фіктивних власників і знайти ефективнихгосподарів...»[74.11]
Приватизація об'єктів на Чернігівщині загроші та сертифікати
                                    в1992-1994рр.                       Таблиця 2.1.4
Роки       Фактична  ціна  продажу
   за гроші      за сертифік.   Вцілому  %
млн.крб.  %   млн.крб.  %     Вартість
розрахов.
в млн.крб.  %, що займає розрах. вар- тістьв цін продажу  
1992_
1993
1994
Разом 3631,3   58,8    2542,2  41,2  6173,5   100
12625,4  68,6    5772    31,4   18397,4 100
16256,7  66,2    8314,2  22,8   24570,9 100      4116,7
  14867,1
  18983,8         66,7
      80,8 
* Таблиця складена за даними, що булинадані Чернігівським Регіональним відділенням ФДМУ.
З таблиці 2.1.4 видно, що в 1994 році впорівнянні з 1993 роком цін продажу зросла по  відношенню до розрахованоївартості. Загальна вартість об'єктів, розрахована у відповідності з діючою методикою становить в   1994 році 80,8% загальної суми ціни продажу впорівнянні з 66,7% в 1992-1993рр. Цьому сприяло збільшення в 1994 роцікількості підприємств, що були  приватизовані конкурентними способами: в1992-1993рр. на аукціоні та за комерційним конкурсом  було приватизовано 12,8%підприємств, а в       1994  році — 31,3%. Тобто, якщо вважати, що діюча на тойчас Методика розрахунку вартості основних засобів давала занижені результати,та із зростанням питомої ваги підприємств, приватизованих за конкуретнимиспособами, зростає ймовірність оптимізації вартості і ціни продажу. НаЧернігівщині в 1994 році в порівнянні з 1993 роком збільшилась частка майна, щоприватизувалось за гроші. Це сприяло  поповненню бюджетних коштів.
Хід приватизації у 1994 році в Чернігові,так як в усій Україні пов'язаний з прийняттям постанови Верховної Ради від 29липня 1994 р. №149 «Про вдосконалення механізму приватизації в Україні іпосилення контролю за її проведенням». В цій постанові відмічалось, що узв'язку з тим, що Державна програма приватизації не виконується, проявляєтьсянедосконалість оцінки вартості об'єктів, що приватизуються, недостатньоаналізується ефективність використання приватизованого майна, хід приватизаціїбув визнаний незадовільним. В цій постанові основним пріоритетом було визнанопідвищення ефективності виробництва та мотивації до праці, прискоренняструктурної перебудови економіки. На мою думку ця постанова є дуже важливимелементом всього приватизаційного процесу. Згідно з нею до законодавчих актівУкраїни повинні були бути внесені зміни, які б якісно покращили хідприватизації, були напрвлені на заборону використання коштів від приватизаціїна покриття дефіциту  державного та місцевих бюджетів, спрямовуючи їх нарозвиток виробництва та створення  нових робочих місць, надавати пріоритет конкурентним способам приватизації, не допускати руйнування цілісних виробничихкомплексів, циклів, технологій. В ній намічалися конкретні заходи по подоланнюнегативних тенденцій в процесі приватизації, необхідність внесення змін:
— до Методики оцінки майна  підприємств, щоприватизуються з урахуванням світового досвіду експертних оцінок та потенційноїприбутковості;
— до механізму участі іноземних інвесторіву процесі приватизації;
— до механізму проведення аукціонів іт.інше.
Ця постанова «мала» стати якіснимповоротом в процесі приватизації, змінити весь хід, переорієнтувавши приватизаціюз кількісних показників на якісні. Але цього не сталося. І надалі хідприватизації освітлювався переважно з кількісного  боку: план — його виконання.На мою думку, не можна робити акцент лише на контролі за виконанням кількіснихзавдань та графіків без оцінки соціально-економічних результатів приватизації:«Недопустимі: компанійський підхід до проблеми приватизації, здатнийпривести від абсолютної державної монополії до панування приватної; плануваннямасштабів приватизації шляхом встановлення директивних строків і процентнихспіввідношень; надії на приватизацію як панацею при подоланні всіх економічних»хвороб" реформування".[8.63]
Кількісний підхід до аналізу приватизаціїособливо помітний при освітленні ходу приватизації в 1995 році. Офіційні джерелазнову акцентують увагу на виконанні планових завдань:
«Упродовж 1994-1995 рр. не вдалосязабезпечити поступове нарощування обсягів приватизації малих підприємств… Упершому кварталі 1995 року завдяки реалізації положень Указу Президента Українивід 30 грудня 1994 року №827/94 „Про заходи щодо прискорення процесу малоїприватизації в Україні“ вдалося зупинити падіння малоїприватизації».[58.13]
Крім розмірів виконаних завдань офіційнимиджерелами аналізується приватизаційний процес в Україні в 1995 році:
1. Починаючи з вересня, зростала кількістьпідприємств, які продавалися на аукціонах (10,5%).
2. У 1995 році найчастіше застосовувавсявикуп об'єкта товариством покупців (43%), оренда з викупом становила 31,7%.
Тобто можна зробити висновок, щонеконкурентні способи приватизації в Україні і в 1995 році переважали (74,7%).ФДМУ в своєму інформаційному бюлетені про приватизацію (№3, 1996р. ст.14)трактує одну із причин доходження до бюджету мінімальних коштів від приватизації,як продаж об'єктів малої приватизації трудовим колективам за зниженими цінамипорівняно до їх ринкової вартості і продаж їх без приміщень. З цим я повністюзгодна. Що стосується того, що об'єкти приватизації продаються без приміщень,то причини потрібно з'ясовувати по кожному місту та області окремо. Якщоадміністрація міста Києва заборонила приватизацію 944 приміщень і це вплинулона ціни продажу, то в Чернігові зовсім інша ситуація.
У зв'язку з тим, що вартість приміщенняоцінюється експертним шляхом, то вона в порівнянні із заниженою вартістюоб'єкта приватизації здається необгрунтовано великою (хоча і відповідаєринковим цінам) розраховується за різними методами і тому колективпідприємства, як правило пише заяву про продовження строків оренди приміщення.
За 1995 рік на Чернігівщині булоприватизовано 176 підприємств. З них — 164 підприємства комунальної власності.Так, як і в попередні роки домінував викуп товариством покупців (73,9%)зменшилась кількість об'єктів приватизованих із застосуванням конкурентнихспособів (19%, проти 31,3% в 1994 році; дивись таблицю 2.1.5). В порівнянні зпопереднім роком зменшилась частка державного майна, викуплена за гроші (56,8%в 1995 році проти 68,6% в 1994 році та 58,8% в 1992-1993рр.), що негативновплинуло на поповнення бюджетних коштів. В аналітичній записці з питаньсоціально-економічних наслідків приватизації майна державних підприємств, щобула розроблена Регіональним відділенням Фонду Державного майна України 20грудня 1995 року за підписом першого заступника голови вищезгаданого відділенняБутко — підведені підсумки приватизації на Чернігвщині  за 1993-1995рр. В нійговориться, що з початку приватизації в області приватизовано 249 об'єктів.Серед приватизованих підприємств 118 об'єктів загальнодержавної власності і 131- комунальної власності, тобто 52,6% приватизованих підприємств — це об'єктикомунальної власності. Більшість приватизованих об'єктів — 150 (60,2% відзагальної кількості) — це об'єкти малої приватизації.
Найбільше об'єктів приватизовано у промисловості- 93 (37,4%), торгівлі — 72 (28,9%). В побутовому обслуговуванні приватизовано- 36 об'єктів (14,5%), в будівництві — 26 (10,4%), транспорті та сільськомугосподарстві — 5(2%), житлово-комунальному господарстві — 3 (1,2%), науці такультурі — 2(0,8%), інформативно-обчислювальному обслуговуванні — 1(0,4%). Одиноб'єкт (Парафіївський бурякорадгосп Ічнянського  району) в цілому безплатнопередано трудовому колективу.
Спискова чисельність працівників наприватизованих об'єктах становить 78,8 тис.чоловік (38,2%) від загальноїчисельності працюючих. І від того, як будуть працювати приватизованіпідприємства, буде залежати добробут третьої частини населення Чернігівщини.
Сьогодні недержавний сектор економікискладається переважно із підприємств колективної та змішаної власності. Бутконаводить  порівнянні показники ефективності діяльності приватизованих тадержавних підприємств (таблиця 2.1.6).
Показники  ефективності  діяльностіприватизованих
                             та державнихпідприємств            Таблиця 2.1.6
               Галузі               Рентабельність  витрат
                 форма  власності
   державна       колективна     змішана                        
 Промисловість
 Транспорт
 Підрядні будівельно-монтажні
 організації
 Зв'язок
 Роздрібна торгівля
 Громадське харчування        37,4              22,9             31,9
       20,4              10,9            7,4
       
       21,3              19,8            25,8
       12,7                -                 -
       35,2               38,2            1,4
       23,7               18,6            29,0                  
Із цієї таблиці видно, що якщо робитивисновки лише за рентабельністю, то промисловість і надалі має знаходитись вдержавній власності,   як транспорт та зв'язок. Найвища рентабельність витрат вроздрібній торгівлі, яка знаходиться в колективній вланості (38,3%). Підряднібудівельно-монтажні організації та громадське харчування найкраще працюють зазмішаної форми власності.
В цілому по Україні найбільш високимитемпами здійснювалася приватизація в 1995 році в Донецькій, Одеській,Закарпатській, Львівській області (див. таблицю 2.1.7). Так, в Донецькійобласті річне завдання по приватизації було виконане на 99%, в Одеській — на98%, Закарпатській -     на 98%, Львівській області — на 82%.
Більш оперативно приватизувались об'єктигрупи А, що перебували у комунальній власності, ніж об'єкти, що перебували удержавній власності (Див. діагр. 2.1.2, 2.1.3). Якщо прослідкувати за цимиграфіками динаміку приватизаційного процесу по кварталам, то ІV квартал 1995року характеризується найвищими темпами приватизації. Як видно з діаграми №1 за1995 рік найменше об'єктів продано в Херсонській та Чернігівській областях (ПО25%) від запланованого. (Див. діагр. 2.1.1).
За 1992-1995 рр.  в Україні в результатіпроцесу приватизації змінили організаційно-правову форму господарювання 28 тис.об'єктів, 85% з яких є об'єктами «малої» приватизації. Часткапідприємств державної форми власності зменшилась з 78% у 1991 році до 53% у1994 році. Статистика свідчить, що відбувається неухильне збільшення часткинедержавної власності в Україні.[19.5]
У відповідності з Указом Президента Українивід 19 березня 1996 р. №194/96 «Про завдання та особливості приватизаціїмайна у 1996 році» на 1996 рік визначені такі пріоритети:
— завершення приватизації об'єктів групи«А» у першому півріччі та активізація приватизації незавершеногобудівництва;
— широке запровадження механізмубанкрутства та ліквідації збиткових і малоперспективних підприємств;
— створення сприятливих умов для участістратегічних інвесторів, у приватизації.[19.17]
На Чернігівщині в І півріччі 1996 рокузавершена приватизація не буде, так як на початок цього року залишилась нереформовано майже половина об'єктів  групи «А». За І квартал  наЧернігівщині приватизовано 92 підприємства групи А, із них за конкурсомприватизовано 14 (15,2%), в тому числі за комерційним конкурсом — 7 підприємств(7,7%), на аукціоні  — 17 (18,5%), за викупом трудовим колективом — 47 (51,1%),викуп фізичною особою — 4 (4,3%), викуп державного майна, зданого в оренду — 10підприємств (10,9%). В І кварталі 1996 року знову переважали некомерційніспособи приватизації, як і в попередні роки. Об'єкти були приватизовані назагальну суму — 256391,7 млн.крб., із них за гроші на 163209,7 млн.крб.(63,7%).
Як і в минулому році, в І кварталі 1996року не приватизуються об'єкти групи «Д». Перші спроби продажу такихоб'єктів на конкурсній основі виявились безрезультатними, адже приватизаціянезавершеного виробництва потенційно передбачає великі капітальні вкладення івіддалену прибутковість, що на фоні «дешевої» приватизації вжевідлагодженого будівництва видається неприбутковою справою. "… Насучасному етапі розглядаються і інші шляхи їх приватизації, частково задопомогою створення на базі майна цих об'єктів акціонерних товариств із широкимзалученням зацікавлених партнерів. Передбачається, що першими  кроками в цьомунапрямі буде створення акціонерного  товариства на базі Семенівського заводубульбопродуктів та профілакторію в Чернігові. В процесі приватизації можливеперепрофілювання названих об'єктів.[48.7]
Приватизаційний процес в цілому в Україні характеризуєтьсячастою зміною пріоритетів (див. схему 2.1.1). Державна програма приватизації1992 року намітила основні стратегічні цілі приватизації, з виконанням якихзакладався підшарок ринкової економіки. В основному вони почали виконуватись в1993 році, але залишаються актуальними на всіх етапах «малої»приватизації.
Програма 1994 року носила більш конкретнийхарактер, ніж попередня. Постанова №149 «Про вдосконалення механізмуприватизації в Україні і поліпшенню контролю за її проведенням» намітилапріоритети в приватизації на кінець 1994 р., на 1995 рік. Її із-за важливостіпоставлених завдань можна вважати Державною програмою приватизації на 1995 рік.В цій постанові акцентується увага на конкурентних способах приватизації,збереженні цілісних майнових комплексів, підвищенні ефективності виробництва.Ця постанова «мала» зробити перелом в усьому приватизаційному процесів якісний бік, але вона виконана не була. В 1996 році намічається  завершитиприватизацію. Завдання, що ставляться в 1996 році є логічним продовженнямзавдань Державної програми приватизації 1992 року: впровадження механізмубанкрутства витікає із структурної перебудови та конкурентних відносин. Питаннязалучення іноземних інвестицій було і залишається актуальним для України навсіх етапах приватизації. Зараз особливо важливим завданням для держави стаєстворення умов для післяприватизаційної підтримки підприємств, тобто пріоритет,який був визначений ще Державною програмою приватизації на 1994 рік.
Аналіз проведення «малої»приватизації на регіональному рівні показав, що процеси приватизаціїздійснювались уривчасто, неритмічно. Як видно на узагальнюючій діаграмі 2.1.4,кількість приватизованих підприємств з кожним роком зростала. Особливо чіткопросліджується тенденція  до зростання кількості приватизованих підприємств вУкраїні в 1994-1995рр.  частково це зростання було зумовлене дією ПостановиВерховної  Ради «Про вдосконалення механізму приватизації в Україні іпосилення контролю за її проведенням». Аналогічна ситуація  і поЧернігівській області: Найбільше підприємств було приватизовано в 1995 р., алев порівнянні з Україною вцілому на Чернігівщині  процес приватизаціїхарактеризується одними із  найменших темпами проведення (графік 2.1.1).
В приватизаційному процесі  на Чернігівщиніпереважають неконкурентні способи приватизації, отже особливого значення втаких умовах набуває оцінка майна.
2.  Показники виробничої діяльності тааналіз фінансової
звітності постприватизаційних підприємств
Починаючи розгляд цього питання важливовідмітити, що один  або декілька показників не можуть точно оцінити фінансовийстан підприємств. "...єдиний спосіб вирішення цієї проблеми — цепорівняння з показниками роботи фірми в попередньому періоді; характеристикамиконкурента; «нормативним», середньогалузевим рівнем іт.ін."[10.53]
Для характеристики виробничої діяльностіпідприємств, використовують дані про стан основних фондів, обігових коштів,фінансів підприємств та виробничо-господарської діяльності. Для характеристикиосновних фондів вказують: балансову вартість основних фондів, знос основнихзасобів, обсяг невстановленного обладнання; для характеристики обігових коштівзазначають: грошові кошти, розрахунки та інші активи, дебіторську та кредиторськузаборгованість підприємств, цінні папери, в які вкладені активи підприємства,товарно-матеріальні запаси; для характеристики  кадрового потенціалу — чисельність всіх працівників, кошти, направлені на оплату праці, прогнозвивільнення працівників; для характеристики фінансового стану підприємства — балансовий прибуток розрахунковий прибуток (після розрахунків з бюджетом тавнесення інших обо'вязкових платежів), розмір фонду споживання, рівеньрентабельності реалізованої продукції. Для характеристики  та порівнянняпісяляприва-тизаційної діяльності підприємств з діяльностю до приватизаціїнайбільш важливими є показники, що характеризують фінансовий стан. Для цього доРегіонального відділення Фонду державного майна по Чернігівській областіпісляприватизаційні підприємства подають «форму 2 — приватизація»,яка містить показники діяльності підприємств за певний період післяприватизації та до неї. Це такі показники, як фактичні обсяги виробництва,товарооборот, валовий дохід, собівартість виробленої продукції, затрати навиробництво та реалізацію продукції, балансовий прибуток, розмір обов'язковихплатежів до бюджету, чистий прибуток підприємств, середньоспискова чисельністьпрацівників та інші.
Аналізуючи ці та інші дані можна зробитивисновок про стан підприємств, про те, як він змінюється  в процесіприватизації.
За висновком Департаменту економічногоаналізу та післяпривати-заційної підтримки підприємств (ФДМУ), майже всі зперевірених ним у першому кварталі 1026 приватизованих підприємств знизилиобсяги виробництва. Найбільший спад після приватизації зафіксовано набудівельних, транспортних і машинобудівних підприємствах.[59.35]
На думку керівників  цих підприємств доцього призвели високі ціни на сировину, матеріали, енергоносії та брак обіговихкоштів.
Лише на деяких підприємствах (серед них  9цукрових заводів Кіровоградської області, Київський дослідний машинобудівнийзавод) у І кв. 1996р. досягнуто збільшення обсягів виробництва. Це київськепідприємство «Оболонь», яке спеціалізується на виробництві пива,Тростянецька шоколадна фабрика, та інші.
За данними Регіонального відділення Фондудержавного майна по Чернігвській області з початку приватизації у областіприватизовано станом на 1 січня 1996 року:
        Всього      Групи «А»        Групи«Б, В, Е»    З них АПК 
Всього підприємств          405           226         179        71   
В довідці  про висновки аналізуфінансово-економічного стану приватизованих підприємств Чернігівської областістаном на 01.01.96 р. за підписом начальника Регіонального відділення Литвиновасказано: «Як показала перевірка та аналіз їх фінансово господарськоїдіяльності приблизно 26% приватизованих підприємств нарощують обсягивиробництва, 55% підприємств залишилися на доприватизаційному рівні, 19%скорочують обсяги виробництва і зменшують кількість працюючих».
У відповідності із аналітичною довідкою пророботу підприємств у післяприватизаційному періоді, станом на 01.01.1995р.відділенням було укладено 50 договірів купівлі-продажу. Первірено виконання їхумов  на 47 підприємствах. Перевіркою встановлено, що на 13 підприємствах (ЗАТ«Чернігівський ремонтно-монтажний комбінат», «ЗАТ Бахмацькийзавод продтоварів», «ТОВ фірма „Чернігівторгсервіс“»ЗАТ Чернігівриба" «ЗАТ „Ритм“, ЗАТ виробничо-торговафірма „Нежинка“, колективне підприємство „Славутич“, ЗАТ»Автотехснаб", ЗАТ «ЧСТО-17497», ЗАТ«Прилучанка», ЗАТ «Чернігівський ремонтно-виробничийкомбінат», ТОВ ЛТД «Лабораторії скануючих пристроїв») після їхприватизації зросли обсяги виробництва, збільшилась кількість працюючих,виконуються інші умови договорів купівлі-продажу. 25 підприємств залишилися завказаними показниками на доприватизаційному рівні  а на 9 підприємствахскоротилися обсяги виробництва і зменшилася кількість працюючих, що є істотнимпорушенням договорів купівлі-продажу.
Суттєвих зрушень у виробництві досяглостворене  після приватизації ЗАТ «Ритм» Чернігівськогоптахокомбінату. За цей період кількість працюючих зросла з 262 до 278 чоловік,обсяг виробництва зріс на 28%. Тут займаються впровадженням нової технологічноїлінії по переробці м'яса рогатої худоби, що забезпечить подальший ріствиробництва.
Я провела вібіркове дослідження: вибраладовільно 25 підприємств із числом працюючих менше 100 чоловік і порівнялаосновні показники фінансово-економічної діяльності цих підприємств за І півріччя1995 р. (до (приватизації) та  за І півріччя 1996 року, (після приватизації).Дані були взяті з Ф2 — приватизація. Із них 14 підприємств (56%) зменшилиобсяги виробництва після приватизації, 6 (24%) — більшили, по решті підприємствдані щодо обсягів виробництва відсутні. Темпи падіння обсягів виробництва наприватизованих підприємствах в порівнянні з доприватизаційним періодом наЧернігівщині склав по моїй вибірці — 7,6% (таблиця 2.2.1). Падіння темпіввиробництва мало місце на підприємствах усіх провідних галузей. Найбільшим вонозалишається в легкій промисловості, промисловості будівельних матеріалів. Слідзазначити, що аналіз динаміки обсягів виробництва на підприємствах недержавногосектора показує: зміна форм власності у більшості випадків сьогодні не даєзмоги подолати «загальні для всієї економіки труднощі».[28.23]
Змінилась також і рентабельність (в Іпівріччі 1996 року) на приватизованих підприємствах в порівнянні здоприватизаційним періодом. Із 21 приватизованого підприємства рентабельність упорівнянні з доприватизаційним періодом зменшилась на 15-ти, а збільшилась на6-ти (таблиця 2.2.2).
Середній рівень рентабельності вдоприватизаційний період був на 24,7% вищий, ніж після приватизації: зниженняпоказника рентабельності витрат свідчить про зниження ефективності використанняматеріальних ресурсів на приватизованих підприємствах. Зате приватизованіпідприємства збільшили розмір Фонду споживання, що привело до росту питомоїваги заробітної плати в собівартості виробничої продукції.
З одного боку це дає позитивні наслідки,адже підприємства мають право самостійно визначати фонд споживання, підвищуватижиттєвий рівень своїх працівників. Але на фоні спаду виробництва збільшеннярозміру заробітної плати в собівартості продукції приводить до зростаннявідрахувань до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування, Фонду сприяннязанятості, Фонду по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, до потенційного зростання грошової маси та невідповідності між грошовою та товарною масами. Дотого ж зростання питомої  ваги заробітної плати в собівартості продукціївідбувається на фоні зниження продуктивності праці. Приватизовані підприємствав І кварталі 1996 року зменшили продуктивність праці в порівнянні з І кварталом1995 року в середньому на 88,4 млн.крб. (13 підприємств зменшили продуктивністьпраці) (таблиця 2.2.3).
В І кварталі 1995 року сума обов'язковихплатежів до бюджету, що сплатили досліджувані підприємства (з урахуванняміндексу інфляції) становила 21678,2 млн.крб., а в І кварталі 1996 року — 10488млн.крб., тобто на 11190,2 млн.крб. менше. Така ситуація, коли бюджетнедораховує млн.крб., пов'язана із зменшенням   обсягів виробництва.
Вибіркове дослідження, яке я провела,відображає ситуацію, що склалася на Чернігівщині із діяльністю приватизованихпідприємств. У відповідності із Звітом про результати перевірки виконання умовдоговорів купівлі-продажу та планів приватизації на підприємствах Чернігівськоїобласті за ІІ квартал 1996 року, у І кварталі 1996 року стан підприємствобласті  істотно гірший,  ніж  був  у  І кварталі 1995 року,   коли   половина
приватизованих підприємств утримувалась надоприватизаційному рівні. Скорочення виробництва позначилося на прибуткахпідприємств, через що 67% їх зменшили відрахування до бюджету. Вцілому поЧерніговщині загальний спад надходжень до бюджету у І кварталі 1996 року упорівнянні з І кварталом минулого року у порівнених цінах становив майже 30%(за моєю вибіркою 48%).
Фонд споживання зріс на 55% приватизованихпідприємствах (за моєю добіркою на 61%), на 8% залишився на доприватизаційномурівні, на 37% знизився (за вибірковим дослідженням на 39%).
В динаміці стан виробництва на Чернігівщиніможна охарактеризувати такими даними:
Стан виробництва на приватизованихпідприємствах
на 01.01.95р., в І кварталі 1996 року,
                                 у ІІкварталі 1996 року              Таблиця 2.2.4 
    Питома вага підприємств   станом на
01.01.95р.(%)      І квартал
1996р. (%)  ІІ квартал
 1996р. (%)
що збільшили обсяг виробництва
що зменшили обсяг виробництва
що залишили обсяг на доприват.рівні 28
19
53    26
19
55    34
63
3    
Той стан, що з кожним роком зменшуєтьсяобсяг виробництва пов'язаний із загальноекономічною кризою, із такимипроблемами, як:
— інфляційні процеси;
— недосконалість механізму кредитування;
— недосконалість правової бази в частиніопадаткування;
— відсутність дієвої системи поєднанняінтересів держави і виробництва, а це пов'язано також із тим, що на початкуприватизаційного процесу частіше реформувалися економічно сильніші підприємстваі вища була платоспроможність підприємств і населення;
— з платіжною кризою Платіжна кризазв'язала руки товарови-робникам. Зростає взаємна заборгованість більшостівітчизняних підприємств. За станом на 1 січня 1996 року, дебіторська ікредиторська заборгованість підприємств України становила, відповідно, 2225,0трлн. і 3054,3 трлн.крб. Згідно з моєю добіркою дебіторська заборгованість підприємств у І кварталі 1996 року становила 97075 млн.крб., а у І кварталі1995 року у проіндексованих цінах — 77718,38 млн.крб. Тобто упісляприватизаційний період дебіторська заборгованість зросла в порівнянні
з тим же періодом до приватизації на 19,9%.Кредиторська заборгованість у І кварталі 1996 року по дослідженим підприємствамсклала 190304 млн.крб., а у І кварталі 1995 року вона становила 190094,1млн.крб., тобто майже одинакова.  Зміна форми власності не зможе зменшити суминеплатежів, яка викликана внаслідок монетарної політики. Жорстка монетарнаполітика сприяла активізації такого інфляційного чинника, як спад виробництва.На думку Ковальчука необхідні точно спрямовані  грошові ін'єкції, які б моглиприскорити загальмований цикл «виробництво-реалізація-виплати». Насучасному етапі спонтанні емісійні вливання розливаються у банківсько-кредитнійсистемі, фінансуючи тіньову економіку.
Варто відмітити, що дані економічногоаналізу, які характеризують роботу післяприватизаційних підприємств по Українідещо відрізняються від даних, що характеризують роботу приватизованихпідприємств на Чернігвщині. «Динаміка промислового виробництва напідприємствах різних форм власності має неоднозначнийхарактер».[58.306]     Відзначається, що відбувається    падіння  виробництва   як   на  державних так і на приватних                                              підприємствах,навіть на недержавних в більших розмірах. «Підприємствами державної формивласності у 1994 році в порівнянні з 1993 роком зменшено обсяги виробництва на12,6%, недержавної — на 16,6%. Серед недержавних підприємств найбільше зниженняобсягів виробництва відбулося на колек-тивних підприємствах — на 25,3% та вакціонерних товариствах — на 19,5%, а найменше на орендних — на 5,6%, тапідприємствах, заснованих на власності громадянина або юридичної особи іноземноїдержави — на 8,3%».[58.306]   Ці дані, та дані, які  я наводила  в своїйроботі свідчать, що роздержавлення автоматично вирішити всі  проблеми не може.Воно може бути лише передумовою зростання виробництва в результаті підвищеннязацікавленості  в результатах праці на приватних підприємствах.
В літературі відсутній економічний аналізроботи підприємств до приватизації та після неї. Виявляється, що"… підводити підсумки ефективності роботи приватизованих підприємств…неможливо". Облік, який здійснює Міністерство статистики України, недозволяє виділити в окрему  графу приватизовані підприємства."[58.307]    Якщо відсутній аналіз, то відсутня і можливість  порівняти роботуприватизованих підприємств в Україні. Набагато легше посилатися на досвід розвинутихкраїн і говорити, що їх добробут будується саме на приватній власності назасоби виробництва і отже якщо Україна приватизує державне майно, тоавтоматично вирішить всі проблеми. Не можна закривати очі на те, що економікапочне функціонувати не лише тоді, коли запрацюють конкретні  механізми, алетакож тоді, коли будуть відпрацьовані монетарні, бюджетні, податкові, кредитнімеханізми.
От наприклад, такі дані: «За 1994 ріку порівнянні з 1993 роком рентабельність на підприємствах, як колективної, такі державної форм власності знижувалася практично однаковими темпами, а саме на27%… У 1994 році  по народному господарству балансовий прибуток на одногопрацюючого на підприємствах колективної форми власності становить 14,95млн.крб., в той час як на підприємствах державної власності він на 30% менший,і відповідно складає 10,49 млн.крб. В середньому по народному господарству, зрозрахунку на одного працюючого, надходження до бюджету по підприємствахколективної форми власності у 1994 році становили 4,6 млн.крб., в той час як напідприємствах державної форми власності 3,15 млн.крб. Ці показникихарактеризують роботу колективних підприємств, порівняно з державними, як більшефективну.»[58.308]   Не можна так однозначно стверджувати, що ці даніхарактеризують роботу підприємств як більш ефективну. При цьому потрібноврахувати, що в 1993, 1994 роках приватизувались підприємства високоприбуткові,рентабельні, що надалі вплинуло на показники. До того ж загальновідомо, що якщоорендне підприємство готується до приватизації, то всі показники, які вплинулина майбутню ціну викупу, будуть максимально занижені, в тому числі прибуток,фонд заробітної плати, обсяг виробництва. Тому характеризувати за цимипоказниками діяльність державних підприємств і приватних і робити висновки накористь недержавного сектору економіки неправомірно.
На мою думку, необхідно розробити такіформи статистичної звітності, які б більш повно відображали роботу самеприватизованих підприємств і були обов'язкові для виконання. Наприклад, форму№2 — приватизація доповнити такими даними, як вартість основних та оборотнихкоштів. І встановити відповідальність приватизованих підприємств за неподанняданих про свою фінансову діяльність до Регіональних управлінь фонду ДержавногоМайна України.
Низка приватизованих підприємств проходятьна сучасному етапі період деіндустріалізації: зупиняється випуск наукомісткоїпродукції, розпродається непотрібне зараз майно.[25.13]    Залишаються тількинайпростіші технологічні процеси, які дозволяють випускати дешеву продукцію.Підприємства розпадаються на технологічно розрізнені виробництва,інфраструктура яких приходить в занепад. Такі підприємства-потенційні банкрути.Тому на державному рівні необхідно впровадити механізм, який би забезпечивреальне виконання Постанови Верховної Ради України від 29.07.94 р. №149«Про вдосконалення механізму приватизації в Україні і посилення контролюза її проведенням». Особливо в питанні про недопущення руйнування ціліснихмайнових комплексів, циклів. Це б запобігло перетворенню  економіки України надрібнотоварне господарство з примітивною  технологічною базою, яке не зможеконкурувати з технічно досконалими зарубіжними фірмами. Для впровадження такогомеханізму необхідно зобов'язати Регіональні відділення Фонду державного майна Українина базі існуючого персоналу створити комісію по нагляду за збереженнямтехнологічних циклів.
Саме зараз необхідний повний і грунтовнийаналіз роботи підприємств після приватизації. Якщо він показує, щоприватизовані підприємства так же залежні від загального економічного таполітичного клімату, що вони знижують свою рентабельність, прибутковість, топотрібно відмовитись від повальної та поспішної приватизації. Необхідно надержавному рівні акцентувати увагу на постприватизаційній підтримці підприємств:
— ввести систему кредитної підтримкипідприємств;
— внести зміни до чинного законодавства зметою використання певної фіксованої частини прибутку (наприклад 15%) наформування обігових коштів і звільнити її від оподаткування;
— на базі регіональних відділень Фондудержмайна України створити центри по навчанню керівників приватизованихпідприємств.
На сучасному етапі дещо з вищезгаданоговиконується:
— Фонд держмайна надає технічну допомогуприватизованим підприємствам у рамках міжнародної програми ТАСІС, дляорганізації якої Фонд виступив співзасновником Українського центрупісляприватизаційної підтримки підприємств (УЦППП).[58.317]
Європейське співтовариство з цією метоюстворило в рамках програми ТАСІХ спеціальний консорціум, який очолилафранцузська торгова банківська філія Креді Ліоне Груп «Клін вест».Крім «Клін весту» до цього консорціуму увійшли і інші відомі фірми.
Фінансування робіт в рамках ТАСІСздійснюється через бюджетні органи ЄС (схема 2.2.1 с.). За 1991-1994рр.Європейське  співтовариство в межах програми ТАСІС витратило 1млрд.757млн.екю.На Росію  витрачено 9млн.екю, на Україну планується втрічі менше.
СХЕМА 2.2.1.      Співробітництво ТАСІС зУкраїною
                          Елементи  співтовариства
   Реорганіза-                Виробницт-        "Інтелектуальне       Фінансове
    ція і розви-               во ірозпо-          інвестування",          інвестування   
    ток під-                   ділпродуктів        тобто передача  
  приємств                  харчування           різногороду 
                                               «ноу-хау»
На сучасному етапі підприємства на різнихетапах приватизації прив'язані до різних відомств, що створює не найкращі умовидля післяприватизаційної підтримки підприємств. Я згодна з тією точкою зору, щоздійснення заходів, пов'заних з підтримкою підприємств після їх приватизаціїнеобхідно передати до сфери діяльності Фонду держмайна України,[57.319]     алекатегорічно проти тієї думки, що необхідно створити ще один фонд, із якогоможна було б кредитувати, фінансувати міроприємства, пов'язані ізпісляприватизаційною діяльністю підприємств. Це пов'язано з тим, що насучасному етапі податковий тягар стримує виробничу та інвестиційну діяльність вУкраїні і відрахування ще до одного фонду не покращать сучасного стану діючихпідприємств. Головне, що необхідно на сучасному етапі для ефективної роботиприватизованих підприємств — це стабілізувати грошову, фінансову, кредитнусистему, створити рівні умови для роботи підприємств всіх форм власності.Необхідне гнучке державне регулювання для налагодження роботи саме виробничогосектору без якого не можливе відродження України.
Гл.3.     Аналіз  методик   оцінки  об'єктів
  комунальної  власності  в процесіформування
 недержавного сектору економіки
  1.  Значення методики оцінки об'єктівкомунальної власності  
 при  трансформуванні форм власності вУкраїні
Проблеми, що виникли в процесі приватизаціїі на яких я зупинилася в першій та другій главі своєї роботи, значною міроюпов'язані  з невизначенністю в методиці оцінки об'єктів, що приватизуються.Об'єктивна оцінка майна, особливо в процесі побудови інфраструктури ринковоїекономіки, вона необхідна як для держави, так і для фізичних та юридичних осіб.Оцінка майна необхідна  в таких випадках:
— з метою обліку при створеннігосподарських товариств;
— з метою відображення його вартості вбухгалтерському обліку;
— з метою визначення заставної вартостімайна та в інших випадках.
Але держава особливо зацікавлена воб'єктивній оцінці майна при його приватизації та передачі в оренду. Не меншзацікавлені в цьому і фізичні  та юридичні особи. Варто відмітити, що інтересифізичних та юридичних осіб у випадку придбання об'єктів, що приватизуються діаметральнопротилежні з державою: держава в особі уповноважених органів хоче продатиякомога дорожче, а потенційні власники  навпаки — хочуть купити якомогадешевше. (Це звичайно ідеальна схема. На практиці існують відхилення від неї).В зв'язку з цим все більше значення на сучасному етапі має питання про оцінкувартості об'єктів приватизації.
Оцінка майна підприємств так само як і їхпідготовка до продажу — це складова частина приватизації державних тамуніципальних підприємств. Оцінка майна об'єктів, що приватизуються це нетільки визначення найвірогіднішої  ринкової вартості, але й аналітичний процес, пов'язаний з одержанням, обробкою техніко-економічних та фінансовихданих стосовно колишньої та сучасної ситуації на підприємстві, на незавершеномубудівництвом об'єкті та їх майбутні перспективи.
В міжнародній практиці  процес оцінки майнапідприємства, фірми одержав назву тарифікації майна. Вона проводиться щорічно,а не тільки під час приватизації майна. Оцінку майна проводять незалежніорганізації, які несуть відповідальність своїми активами за одержанірезультати.
В Україні до 1992 року практично неіснувало системи оцінки ринкової вартості будівель, споруд та іншоїнерухомості.[54.14]    Тому перед оцінювачами постав ряд проблем, пов'язаних зоб'єктивними обставинами економічного і політичного характеру, а також станомринку (схема 3.1.1).
СХЕМА 3.1.1
СТАН РИНКУ НЕРУХОМОСТІ
На сучасному етапі в Україні існують різніметоди оцінки об'єктів державної та комунальної власності, які приватизуються.Одні із них використовуються при експертній оцінці основних та оборотнихкоштів, а інші згідно з Методикою оцінки вартості майна під час приватизації,затвердженої постановою  кабінету Міністрів України від 15 серпня 1996 р. №961.
На сучасному стані більшість оцінювачівнамагається у своїй діяльності використовувати  методи оцінки нерухомості, щоіснують у країнах з розвинутою ринковою економікою. Але ці методи не вартосліпо копіювати в силу  таких причин:
1) ринок об'єктів, що приватизується ємонопольним;
2) прибутки зубожілого населення невідповідають імовірним цінам на нерухомість;
3) економічна і політична ситуація вУкраїні відзначається  нестабільністю, а в оцінювачів немає досвіду увизначенні ризиків.
При експертній оцінці зараз в Україні використовуютьтакі основні методи:
— метод оцінки по доходу;
— метод оцінки за періодом окупності;
— метод аналогів продаж;
— метод затрат.
В країнах, де функціонує налагоджений ринокцінних паперів, існує конкурентне середовище, широкого розвитку набув прибутковийпідхід. Згідно з цим підходом в основу оцінки майна ставлять майбутні доходипідприємства. Основним показником при цьому є розмір чистого прибутку післяоподаткування. При цьому аналізуються:
— об'єм реалізації товарів чи послуг;
— виробнича собівартість за видамипродукції;
— ринкова вартість продукції навнутрішньому та світовому ринках;
— ставки оподаткування.
В умовах інфляції розмір річного прибуткуварто визначати, індексуючи ціни як на продукцію реалізації, так і на затратина виробництво.[63.25]
Основні запитання, які цікавлять майбутніхвласників — це доходність, прибутковість підприємства,  строки окупності,доцільність інвестицій.
Існує декілька технічних засобівдоцільності вкладання грошей в ті чи інші підприємства. Один із них — визначеннясередньої ставки доходу. Цей засіб показує ймовірну прибутковість підприємства.Основна його ідея в тому, щоб порівняти чисті доходи з сумою вкладених коштівшляхом додавання всіх майбутніх чистих доходів і ділення цієї суми на сумусередніх інвестицій.
Середня ставка (ССД) визначається заформулою: [47.25]
               середні річні майбутні чистідоходи  
ССД =--------------------------------------------------- х 100%
           половина початкових інвестицій
Наприклад припустимо, що підприємствонаступні 4 роки сподівається отримувати такі чисті доходи: 10000 млн.крб.,10000 млн.крб., 20000 млн.крб., 20000 млн.крб., при початковій сумі інвестиційв 500000 млн.крб.
                   2 х 10000 млн.крб. + 2 х20000 млн.крб.
ССД = — х 100% = 24%
                                 500000млн.крб. / 2
Середня ставка доходу — це простий спосібвизначення майбутньої прибутковості фірми, але він не враховує зміну вартостігрошей під впливом інфляції. Але цей розрахунковий показник можнавикористовувати при оцінці майна підприємства, що приватизується: чим більшасередня ставка доходу, тим вищу ціну можна справляти. При оцінці майна подоходу для отримання інформації, яка б достовірно відображала потенціалоб'єкта, необхідно проаналізувати діяльність підприємства за попередні роки. Наоснові цієї інформації прогнозують рівень прибутку в майбутньому.
Оцінка підприємства по доходу прямопропорційна річному прибутку і обернено пропорційна банківському відсотку подепозитах. Прибуток на приватизованому підприємстві не повинен бути меншим забанківський відсоток, тому що в іншому разі немає сенсу вкладати гроші вкупівлю даного об'єкта, якщо можна отримати прибуток, поклавши гроші надепозит.
У світовій практиці використання цьогометоду грунтується на вивченні та прогнозуванні фінансового стану підприємства.Для цього вивчаються дані, що характеризують фінансову стійкість підприємства удинаміці і вивчаються можливі тенденції. Для цього спочатку аналізуються негативнімоменти в роботі підприємства. Усунення цих недоліків  може бути здійснено бездодаткових капіталовкладнень, але значною мірою може збільшити прибуток. Даліробиться оцінка потенційних резервів розвитку підприємства і можливостейструктурної перебудови  підприємства та складу продукції, що випускається,розвитку попиту  та пропозиції на цю продукцію в Україні та за її межами.Аналізується також на скільки можливо розширити  потужності підприємства беззначних витрат при цьому капіталу. Аналогічно здійснюється і оцінка  збитковихта низькорентабельних підприємств.
На мою думку, в наших умовах, коливідсутній механізм функціонування ринкової ціни, середньої норми прибутку, вумовах великих розбіжностей в рівні рентабельності, оцінювати майно підприємств,що приватизуються, лише на основі  прибутковості недостатньо. Підприємства, щомають викупатися можуть навмисне занижувати свою продуктивність, а отже — іціну. Але цей метод потрібно використовувати як доповнення до діючого  методуоцінки вартості на основі витрат з урахуванням активу та пасиву балансу, методуаналогів та методу оцінки з урахуванням строку окупності. Кожний інвестор бажаємаксимально збільшити свій дохід, захистити свій капітал.
Потенційні інвестори вибирають більшдоходне підприємство, хоча за нього  доведеться заплатити більш високу ціну.Ось чому оцінка вартості об'єктів, що приватизуються, на основі методу оцінкипо доходу  допоможе  встановлювати більш об'єктивні ціни і водночас залучитипотенційних інвесторів. При купівлі об'єкта майбутнього власника, звичайно,цікавить період окупності, тобто кількість років, за які відшкодовуютьсяпочаткові інвестиції. Коли порівнюються два чи більше проектів приватизаціїоб'єктів, то покупцем перевага надається проектам з коротшим періодом окупності.
При розрахунку періоду окупностізастосовується не чистий дохід, а грошовий потік  (чистий дохід +амортизація).[47.113]    Припустимо, що фірма, яка приватизується, в наступніроки даватиме грошовий потік 50000 млн.крб., а першопочаткові інвестиції становлять 150000 млн.крб.
  Рік      Грошовий   потік  
  1 р.            50000  млн.крб.  
  2 р.            50000  млн.крб.  
  3 р.            50000  млн.крб.  
Отже, за три роки початкові інвестиції окупляться. На цій фірмі строк окупності буде 3 роки. Ця фірма буде продаватисядорожче, ніж та, де період окупності буде більший.
Ця методика проста в використанні пристабільній економіці. Якщо потрібно швидко оцінити ризик, то можна використатиперіод окупності, щоб побачити, чи окупиться інвестований капітал за прийнятийперіод  часу. Не дивлячись на простоту  методики вона часто використовується нетільки на національному, але й на міжнаціональному рівні. Методика періодуокупності може допомогти оцінити ризик втратити вкладені в об'єкт гроші принестабільності політичної ситуації в країні. Її можна використати як доповненнядо методів, що на сучасному етапі  використовуються для оцінки об'єктів, якіприватизуються. При цьому оцінка буде більш реальною.
Метод порівняння, або аналогів, частовикористовується як в Україні при експертних оцінках майна, так і в іншихкраїнах. Цей метод базується на наявній ринковій інформації. Він полягає втому, щоб підібрати об'єкт власності, аналогічний тому, що оцінюється іпорівняти їх з урахуванням різних коефіцієнтів. Основними етапами цього методує:
— збір даних для порівняння;
— внесення змін з врахуванням часу оцінки;
— внесення поправок на відмінності;
— використання коефіцієнтів корекції;
— винесення рішення про вартість.
При оцінці промислових об'єктів, що маютьвелику кількість будівель, споруд практично неможливо підібрати відповіднийаналог. В зв'язку з цим цей метод більше використовується для окремих  будівелькомунальної власності. Використання методу аналогів продажу для промисловихоб'єктів носить обмежений характер і може використовуватись для окремихбудівель   (наприклад: будівель кафе та магазинів).
Метод порівняльної оцінки базується наобліку попиту та пропозиції, встановленні взаємозв'язку між аналогічнимиоб'єктами, що дозволяє уникнути грубих відхилень від ціни, яка об'єктивносклалася на аналогічні об'єкти.
На сучасному етапі розвитку в Україні хоч ісклалася певна інформація про ринкові ціни на окремі  види майна, але вона незавжди має об'єктивний характер: часто визначається перевищенням попиту над пропозицією. Тому базуватися в оцінці вартості, лише на дані попиту тапропозиції в Україні неможливо. Але метод визначення вартості по аналогіївраховує  не тільки попит і пропозицію, але й вартість аналогічного майна,споруд. (Наприклад, при оцінці 1 м2  магазину, порівнюється вартість  1 м2 житла).   Цей метод часто використовується при експертній оцінці об'єктів, щоприватизуються. Його можна і потрібно використовувати  як доповнення до іншихметодів оцінки, адже в любому випадку при оцінці об'єктів необхідно володітиінформацією про вартість аналогічних об'єктів в різних частинах  міста,області, країни.
Найчастіше при оцінці майна підприємстввикористовують метод визначення вартості з врахуванням амортизації. Цей метод влітературі ще позначають як метод оцінки по залишковій вартості.[15.18]  Використання цього методу на практиці досить трудомісткий процес. Для того, щобвизначити вартість об'єкта за цим методом необхідно мати інформацію про індексизміни цін за період експлуатації майна, про затрати на будівництво даногооб'єкту.
В зв'язку з тим, що будівлі  та спорудискладають основну частину нерухомості країни, тому визначенню їх вартості,пошуку найбільш прийнятних методик для цього приділяють зараз в Україні великуувагу. В Україні існують розбіжності з Західними країнами в якісному підході дохарактеристики об'єктів. Наприклад, навіть зараз в наших будівельних документахстверджується, що вартість несучих елементів для всіх будівель складає близько60% загальної вартості. Сучасні вимоги до будівель приводять до зміни пропорційміж вартістю різних частин та елементів. Зараз збільшуються затрати накомфортабельність, покращення дизайну.
В зв'язку з цим на Заході будівельнікомпанії при оцінці споруд обов'язково зазначають категорію якості. Встановлено4 категорії якості, при визначенні яких враховують якість та кількістьвикористаних матеріалів, міцність, зовнішні та внутрішні роботи. Категоріїякості також характеризують  строки операційного періоду, тобто періодуексплуатації до капітального ремонту.
Існують різні  думки відносно визначеннязалишкової  вартості об'єкта, яку в майбутньому приймають за основу привизначенні ціни приватизації об'єкта. На думку Гуріна Е.А. залишкова вартістьповинна визначатися не за балансовими даними, а через метод визначення вартостізаміщення з врахуванням амортизації. Для цього необхідно визначити вартістьбудівництва споруди в поточних цінах з врахуванням того, що новий об'єктвиконує такі ж функції, як аналогічний, що оцінюється. Для цього спочаткувизначається скільки б коштувала дана споруда при будівництві її в сучаснихумовах і потім цю вартість зменшують на суму зносу. В цьому випадку необхіднийекспертний висновок по  визначенню амортизації. Оцінщик на дату оцінки повиненвизначити фізичний та функціональний знос.
Фізичний знос (Фі) базується на строкуексплуатації будівлі, якості ремонту. Він є результатом експлуатації, якаприводить до утворення дефектів. В результаті цих дефектів відбуваєтьсячасткова або повна втрата елементами споруди своїх технічних якостей. Фізичнийзнос визначається на основі оцінки технічного стану споруди.
Функціональний знос (Фф) визначається«старінням» першопочаткового проекту, невідповідністю його новимтехнологіям, що вираховуєтся за допомогою коефіцієнта Кф.
                 Фф
Кф  =  1  -  --------
                  100%
Моральний знос враховує невідповідністьспоживчих властивостей будівлі сучасним вимогам по таким параметрам, якпланування, висота поверху, інженерне обладнання.
Визначення коефіцієнта морального зносу(Км) носить експертний характер. Діапазон зміни коефіцієнта морального зносутакий, як і коефіцієнта функціонального зносу (Кф) і знаходиться в межах від0,99 до 0,6.
Залишкова вартість (Со) визначається заформулою:
    Со  =  Св  х  Кг   
          де:
       Со — залишкова вартість;
       Св — відновна вартість;
       Кг — коефіцієнт годності.
Коефіцієнт годності в свою чергувизначається за формулою:
    Кг  =  Км  х  Кф   
Ця методика дає об'єктивну оцінку вартостісамих будівель, але не враховує їх місцезнаходження, не враховує можливістьвикористання цих споруд в майбутньому, тобто не коригує вартість в залежностівід майбутньої її доходності. До того ж в цій методиці багато суб'єтивнихсторін:  відновна вартість визначається експертами, моральний, функціональний,фізичний знос — також експертами, що відкриває можливість для суб'єктивноїкорекції оцінки споруди.
Крім витратного підходу та підходу, якийбазується на аналогах існує ще й ринковий підхід до визначення вартостіоб'єктів. Ринковий підхід грунтується на оцінці основних активів. В основіцього методу лежить вартість, яку можна одержати за рахунок поступової (почастинах) ліквідації активів фірми. Вартість активу компанії у поточних цінахвизначається як найвірогідніша ціна, за яку це майно буде продано на ринкуконкурентних продавців за усіма умовами, необхідними для чесної торгівлі — тобто, наявність продавця та покупця, які добре проінформовані про справу,керуються своїми власними інтересами і жоден з них не перебуває піднеправомірним тиском. Ринкова ціна не співпадає з балансовою вартістю майна.Вона може бути змінена на основі прогнозованих прибутків, темпів інфляції,інноваційного процесу, на основі розподілу дивідентів, поточних збитків таінших причин.
Ринкові ціни на складові елементи вартостімайна в ринкових умовах фіксуються в спеціальних бюлетнях, які ведуться набіржах і відображають результати біржових торгів. Таким чином можна встановити ціни на запаси товарно-матеріальних цінностей, стандартне устаткування. Щодонестандартного устаткувння та незавершеного будівництва, їх вартість визначається виходячи з вартості подібних об'єктів, що були реалізовані заукціону. На мою думку цей підхід до визначення вартості об'єктів, щоприватизуються можна буде використати в Україні лише за умов розвинутогобіржового ринку. До того ж потрібно ввести єдину умову, за якої можливе будевикористання цього підходу — підвищення ефективності. Тобто органам владидавати дозвіл на продаж частинами цілісного майнового комплексу лише за умовизбільшення ефективності як комплекса в цілому, так і окремих його частин.
Зараз на території України  оцінку майнаоб'єктів, що приватизуються здійснюють згідно з Методикою оцінки вартості майнапід час приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15серпня 1996 р. (надалі Методика оцінки №961. До цього часу діяла  Методикаоцінки вартості об'єктів приватизації, затверджена постановою КабінетуМіністрів від 18 січня 1995 року (надалі Методика оцінки №36).
Вищезгадані методики розроблені увідповідності з законами України «Про приватизацію майна державнихпідприємств», «Про приватизацію невеликих державних підприємств(»малу" приватизацію), «Про аренду майна державних підприємствта організацій» та іншими законодавчими актами.
За допомогою цієї методики здійснюєтьсяоцінка майна, яке приватизується, визначається початкова ціна державногопідприємства.
Методикою закріплено, що оцінка можездійснюватися або всього майна підприємства або його структурних підрозділів.Це положення узгоджене з Законом України «Про приватизацію державнихпідприємств», в якому законодавчо закріплена можливість роз'єднанняцілісних майнових комплексів. Державні органи приватизації перед тим, якприймати рішення про приватизацію структурних підрозділів майнових комплексів,повинні прорахувати  всі можливі  наслідки. Якщо в результаті приватизаціїрозриваються технологічні процеси, падає рентабельність та ефективністькомплексу в цілому, то заради масштабності приватизації приймати рішення проприватизацію окремих структурних підрозділів комплексу  ні в якому разі непотрібно.
Оцінка майна цілісних майнових комплексів,малих підприємств, здійснюється в такій послідовності:
— розробка передаточного балансу;
— проведення масової або експертної оцінкиоб'єкта приватизації;
— визначення вартості майна, щоприватизується;
— складання акта оцінки.
Робота по оцінці вартості об'єктівприватизації починається з створення комісії по приватизації. Державний органприватизації затверджує склад комісії по приватизації об'єкта і встановлюєстрок подання плану приватизації. До складу комісії з приватизації входятьпредставники трудового колективу, особи, що подали заяву на приватизацію,представники  державного органу приватизації та органу державного управління,місцевих Рад народних депутатів, фінансових органів. За рішенням комісії до їїроботи можуть залучатися експерти, консультанти та інші спеціалісти.
Комісія по приватизації в тижневий термінпісля її затвердження формує інвентаризаційну комісію і встановлює строкипроведення інвентаризації. До складу інвентаризаційної  комісії обов'язковоповинні входити головний бухгалтер підприємства, що приватизується тапредставинк органу приватизації. Інвентаризація здійснюється в порядку,передбаченому «Положенням про інвентаризацію»,  затвердженимКабінетом Міністрів України від 2 березня 1993 року. Головною метоюінвентаризації є визначення фактичного стану майна об'єкта приватизації,перевірка фактичної наявності майна з даними бухгалтерського обліку тавідображення результатів інвентаризації у передаточному балансі. Члени комісіїнесуть відповідальність за внесення до описів свідомо неправильних даних простан об'єкта приватизації. Наявність цінностей при інвентаризаціївстановлюється шляхом обов'язкового підрахунку, зважування, обміру.Інвентаризація проводиться на перше число того місяця, в котрому будездійснюватися оцінка вартості майна. Для оцінки вартості майна підприємства, щоприватизується здійснюється  інвентаризація  основних засобів, нематеріальнихактивів, незавершеного будівництва, валютних  цінностей, дебіторської такредиторської заборгованості.
Інвентаризаційна  комісія на основіінвентаризаційних  форм складає протокол про загальні результати приватизації.Матеріали інвентаризації являються  вихідними даними для оцінки майнапідприємства, що приватизується. Облікові дані, в яких  знайшли своєвідображення результати інвентаризації, являються основою для складанняпопереднього та кінцевого передаточного балансу.
Передаточний баланс розробляється зарезультатами проведеної інвентаризації і є підставою для здійснення оцінкивартості майна.
При визначенні вартості майна на Українівикористовується затратний підхід, тобто вартість об'єкта оцінюється увідповідності з вартістю основних засобів, нематеріальних  активів,устаткування, довгострокових фінансових вкладень, виробничих засобів.
Оцінка вартості майна згідно з Методикоюоцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженою Кабінетом Міністрів Українивід 18 січня 1995 року №36 здійснювалася за такою формулою:
 Ц = Оз + На + Вк + Нб х К + Ун х К + Зз(Фа — Кр) + Нж    
де:   
       Ц  — вартість майна цілісногомайнового комплексу;
Оз — залишкова вартість основних засобів;
На — залишкова вартість нематеріальнихактивів, які відображені у балансі;
Вк — незавершені   капітальні  вкладнення   з   вирахуванням вартості незавершеного будівництва;
Нб — вартість   незавершеного  будівництва   з   вирахуванням вартості незавершеного будівництва житла;
Ун — невстановлене устаткування;
К  — усереднені індекси цін на будівництвоі промислову продукцію;
Зз — запаси і затрати, які входять у валютубалансу;
Фа — фінансові   активи    (довгострокові  фінансові   вкладення,  інші позаоборотні активи, кошти, розрахунки та іншіактиви);
Кр — кредиторська   заборгованість   (довгострокові   пасиви,  резерви наступних витрат і платежів);
Нж — балансова вартість незавершеногобудівництва житла.
За Методикою оцінки вартості майна під часприватизації від 15 серпня  1996 року №961 масова оцінка проводиться за такоюформулою:
  Вц.м.к. = Оз + На + Вкі + Уні + Вдв + (Зз+ Фа — Кр)     
де:
Вц.м.к. — вартість цілісного майновогокомплексу;
Оз — залишкова вартість основних засобів зурахуванням індексації їх балансової вартості станом на 1 квітня 1996 року;
На  — залишкова вартість нематеріальнихактивів, відображених у балансі;
Вкі — відновна вартість незавершенихкапітальних вкладень;
Уні — відновна вартість устаткування(невстановленого);
Вдв — довгострокові фінансові вкладнення;
Зз   — запаси і затрати, які включаються увалюту балансу;
Фа  — фінансові активи;
Кр  — кредиторська заборгованість.
Методика оцінки вартості майна під часприватизації, затверджена Кабінетом Міністрів від 15 серпня 1996 р. №961 відМетодики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої 18 січня 1995 р.№36 відрізняється такими положеннями:
1) за новою Методикою індексуються всі незавершені капітальні вкладення, тоді як за Методикою №36 вартість житла неіндексувалася;
2) за новою Методикою вартістьнезавершеного будівництва, що входить до складу цілісного майнового комплексу,що приватизується, може бути скоригована з урахуванням коефіцієнта фізичногозносу, що відображає його технічний стан;
3) вартість устаткування також може бутизменшена на коефіцієнт придатності устаткування до експлуатації;
4) згідно з діючою методикою користуютьсяпослугами експертів при визначенні вартості об'єктів приватизації, якщо об'єктипередбачається приватизувати таким способом, як викуп. При виставленні об'єктаприватизації на аукціон чи на конкурс початкова вартість  визначається наоснові Методики оцінки вартості майна під час приватизації №961;
5) для визначення відновної вартостінезавершеного будівництва та устаткування (невстановленого) застосовуютьсяусереднені індекси цін на будівництво і промислову продукцію згідно з Порядкоміндексації вартості окремих видів майна, що затверджується Фондом державногомайна, Мінекономіки, Мінфіном та Мінстатом.
6) вартість майна, розрахована увищезгаданому порядку, може бути змінена за рішенням державного органуприватизації, на вартість майна:
— що належить орендарю;
— для кого встановлено пільги;
— на  яке  поширюється  особливий  режим приватизації (вилучення об'єктів незавершеного будівництва, в тому числінезавершеного будівництва житла та устаткування, що придбане для інженерногозабезпечення незавершеного будівництва житла, за наявності рішення відповідноїРади народних депутатів.
Оцінка вартості майна за останньоюметодикою більш реальна за попередню, відповідає вимогам законодавчої базиУкраїни, враховує специфіку перехідного періоду, але практика її використанняпоказує і суттєві недоліки. Так, Гурін Е.А. виділяє три причини недоліків воцінці об'єктів, що приватизуються:
1) Оцінка вартості майна на основі балансу не відображає реальної вартості об'єктів, тому що навіть з самого початку всилу суб'єктивної цінової політики дані балансу не відображали об'єктивноївартості майна.
2) В балансовій  звітності залишковавартість визначається на основі амортизаційних відрахувань, що не повністювраховує рівень фізичного зносу і зовсім не враховує моральний знос основнихфондів.
3) Розміри індексації вартості майнавстановлюються централізовано. В умовах інфляції вони, як правило, занадтошвидко відстають від реальності.
Державна цінова політика в умовахадміністративно-командної політики більше базувалась на політико-ідеологічнійдоктрині, ніж на дійсній вартості матеріальних ресурсів. Періодичні переглядицін під час реформ 60-х років не мали системного характеру: в одних галузяхвони змінювалися, а в інших- ні. З думкою автора, що дані балансової звітностіз самого початку не відображали об'єктивної вартості майна, а отже не можутьслужити для визначення залишкової вартості, можна погодитись.
Причину неефективності оцінки вартостіоб'єктів Гурін Е.А. бачить також в тому, що рівень зносу об'єктів визначаєтьсяна основі  "Єдиних норм амортизаційних  відрахувань в народномугосподарстві СРСР", що не враховує ні індекси росту цін за часексплуатації основних фондів, ні якість експлуатації, ні позаплановіремонтно-відновні роботи".  Він вірно відмітив, що проведені аукціони таконкурси в Україні свідчать, що на підприємствах, що були оцінені згідно здіючими методиками стартові ціни були занижені в сотні разів.
В основу оцінки вартості об'єктів, щоприватизуються у відповідності з Методиками №961 та №36 покладений затратний метод.Вартість об'єкта визначається на основі балансової вартості основних таоборотних фондів. Обчислення вартості майна підприємств на основі балансовихданих не формує об'єктивної ціни  об'єкта і її недоцільно використовувати приприватизації об'єктів, особливо неконкурентними способами.
Приватизація незавершеного будівництвазгідно з Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств(»малу" приватизацію)"  входить до процесу малої приватизації.Проблема незавершеного будівництва цікавила  органи державного управління якзараз, так і за часів адміністративно-командної системи. Тоді вживали всіхзаходів, щоб обсяги незавершеного будівництва в державі не перевищувалинормативні. При цьому обсяги незавершеного будівництва складали 70-80% відобсягів будівельно-монтажних робіт. Під час перебудови обсяги незавершеногобудівництва почали зростати. Причинами цього були:
— зменшення інвестиційних спроможностейдержави;
— відсутність приватних та іноземнихінвестицій.
Починаючи з 1993 року в Україні булиприйняті нормативні акти, які можна вважати основою  і початком приватизаціїоб'єктів незавершеного будівництва (ОНБ). 14 жовтня 1993 року був підписанийУказ Президента України «Про приватизацію об'єктів незавершеногобудівництва». В ньому було записано, що приватизуються об'єктинезавершеного будівництва (надалі ОНБ), які були створені за рахуноккапітальних вкладень, що складаються з власних коштів підприємств,централізованих вкладень та коштів місцевих бюджетів. Ці об'єкти продаються законкурсом, на аукціоні за відновною вартістю з урахуванням інфляції.
На думку А.В.Беркути[1.11]   (головаурядової комісії з проведення приватизації об'єктів незавершеного будівництва)разом з цим Указом потрібно було ввести закон про оподаткування незавершеного будівництва,що знаходилось на балансі державних підприємств. Але б це було звичайноюекономічною санкцією, схожою на командно-адміністративний наказ приватизувативсе незавершене будівництво.
2 червня 1995 року був підписаний УказПрезидента, що заявив про докорінну зміну курсу в питанні приватизації об'єктівнезавершених будівництвом. Згідно з цим Указом об'єкти незавершеногобудівництва можна продавати не тільки за конкурсом або на аукціоні, але й запрямим продажем, тобто одному покупцеві;  їх продаж можна здійснювати  вкредит; відновну вартість об'єктів незавершеного будівництва можна зменшуватина 50%; у випадку, якщо ніхто не купує ОНБ, то можна створювати господарськітовариства на базі ОНБ, з метою добудови та подальшою ліквідацією.
З 1993р. до березня  1995 року Міністерствами до продажу було запропоновано 260 ОНБ загальнодержавноївласності, а в державі на той час їх нараховували десь приблизно 12 тис. Багатоз них були розпочаті в    50-х, 60-х роках, а деякі  і в кінці 40-х. Ці об'єктиналежать головним чином до вугільної та машинобудівної промисловостей. З нихбуло продано з 1993 до 1995 року близько 80.
Зараз в Україні  за словами Беркути А.В.нараховується 2300 об'єктів незавершеного будівництва. Подальшу долю цих будовповинні вирішити  міністерства та відомства, облдержадміністрації. За перші двамісяці 1996 року виставлено на продаж 600 об'єктів.
На мій погляд в процесі приватизаціїоб'єктів незавершеного будівництва є декілька негативних моментів:
1. Нещодавно прийнято постанову Кабінету Міністрівде записано, що у випадку, коли директор не виставляє ОНБ на продаж, а на ньогоє покупці, то використання майна признається неефективним і це є приводом длятого, щоб розірвати контракт з директором цього підприємства. Ця постанова свідчить про тиск на директорів підприємств. Єдина мета, що ставиться — цешвидкі темпи приватизації за будь-яку ціну.
2. В усіх регіонах України, крім м.Києва,земля під ОНБ продається власнику об'єкта. На мою думку, землю ні в якому разіпродавати  не можна, тому що разом з продажем землі послідує право на їїперепродаж, а там недалеко і до втрати Україною своєї незалежності.
За перші два місяці 1996 року напрацьованінові урядові документи стосовно приватизації об'єктів незавершеногобудівництва, відпрацьований критерій розподілу об'єктів на престижні,непрестижні та звичайні. У випадку непрестижності об'єкт потрібно продати замінімальною ціною під інвестиційні гарантії. Мінімальна ціна — це вартістьматеріальних ресурсів, які можна було б продати після того, як цей об'єкт будерозібраний на матеріальні ресурси. Зараз діють методичні вказівки по визначеннювартості об'єктів незавершеного будівництва, розроблені згідно з чиннимзаконодавством, зокрема Указами  Президента України від 14 жовтня 1993 року№456 «Про приватизацію об'єктів незавершеного будівництва» і від 2червня 1995 року «Про внесення  змін і доповнень  до Указу ПрезидентаУкраїни від 14 жовтня 1993 року  „Про приватизацію об'єктів незавершеногобудівництва“ та виконання постанов Кабінету Міністрів України від 1листопада 1993 року  „Про приватизацію об'єктів незавершеногобудівництва“.
Ці вказівки регулюють механізм обчисленнявідновної вартості незавершених будівництвом об'єктів, що не входять до складуцілісного майнового комплексу і приватизуються окремо згідно з методом затрат.Ті об'єкти незавершеного будівництва, що входять до складу цілісного майновогокомплексу, оцінюються згідно з Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації,затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 1995 року.
Приватизуються ті об'єкти незавершеногобудівництва, фінансування яких здійснювалося за рахунок державного,республіканського і місцевих бюджетів всіх рівнів, та коштів державнихпідприємств.  Приватизації підлягають ті об'єкти, які законсервовані або тимчасовоприпинені будівництвом, тривалість будівництва яких перевищує нормативну більшяк у 2 рази і рівень будівельної готовності яких становить менш як 50%, а такожпри рівні готовності більше 50%, якщо відсутні джерела їх  фінансування іорган, який уповноважений управляти відповідним державним майном, згодний наприватизацію.
Однією з найбільших помилок, як на моюдумку, в процесі трансформації форм власності є приватизація землі. Якщо стаєможливим купівля-продаж землі в кризовий для країни час, то можливий тойваріант, що земля піде під заставу для оплати зовнішніх  боргів і як наслідок — втрата економічної незалежності.  Що стосується незавершеного будівництва, то єдозвіл на приватизацію його разом із земельною ділянкою, на якій вонознаходиться. При оцінці вартості  земельних ділянок або визначені вартості їхаренди керуються „Методикою грошової оцінки земель сільськогосподарськогопризначення“, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 23березня 1995 року.
Оцінка вартості незавершених будівництвомоб'єктів, здійснюється за допомогою методу затрат, визначається з урахуваннямїх фактичного стану, наявності на будівельному майданчику придатних длявикористання матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування. До того ж їхвідновна вартість і ціна встановлюється на підставі розподілу  об'єктівнезавершеного виробництва за групами: перспективні, безперспективні, звичайніокремо для об'єктів соціально-культурного та побутового призначення тапромислових об'єктів. Об'єкти соціально-культурного призначення та житловібудинки відносяться до групи — »перспективні" за такими ознаками:
— будівельна готовність понад 60%;
— конструкції не втратили свою несучуспроможність, їх міцністні показники дають змогу завершити будову;
— розпочаті будівництвом до п'яти роківтому;
— будівництво  не  ведеться  більше року,але своєчасно виконано роботи по його консервації. До групи«безперспективні» — за такими ознаками:
— будівельна готовність менш як 10%;
— розпочаті будівництвом більш як 10 роківтому;
— роботи по консервації не виконувались;
— планувальні  рішення  не  відповідають вимогам діючих будівельних норм.
Промислові об'єкти відносяться до групи «перспективні» за такими ознаками:  окремо розташовані;  будівельнаготовність понад 60%;  конструкції не втратили свою несучу спроможність; геометричні параметри будівель забезпечують можливість організації гнучкихтехнологічних ліній, швидкої переорієнтації виробничих процесів на випуск новоїпродукції;  розпочаті будівництвом до шести років тому;  хоч будівництво і неведеться  більше року, але своєчасно  виконані роботи по його консервації.
Промислові об'єкти до групи«безперспективні» відносяться за такими ознаками:  розташовані натериторії підприємств;  будівельна готовність менш як 10%;  будуються вже більше10 років;  роботи по консервації не виконувались.
Цей перелік може доповнюватись експертнимикомісіями. Експертні комісії мають право відносити той чи інший об'єкт до групи«перспективних» чи «безперспективних» в залежності відперерахованих ознак  та враховуючи попит на приватизацію об'єктів незавершеногобудівництва.При великому попиті на той чи інший об'єкт незавершеногобудівництва експертні комісії можуть віднести до групи «перспективні»навіть ті, які за ознаками, затверженими Методикою оцінки вартості об'єктівнезавершеного будівництва, до них не належать.
За суб'єктом приватизаційного процесу, увласність якого переходить об'єкт незавершеного  будівництва, залишається праводобудовувати його на свій розсуд. Фонд державного майна України ставить умови,щоб житлові будинки після продажу завершували, використовували тільки за своїмпервісним призначенням. Профіль об'єктів соціальної сфери може змінюватись запогодженням з органами місцевого самоврядування.
В залежності від рішення власника об'єкта, проектної документації, кон'юнктури ринку розрізняють три способи оцінки об'єктівприватизації незавершеного будівництва:
— перший спосіб грунтується на кошторіснийвартості незавершеного  будівництвом об'єкту в цінах 1984 року;
— другий спосіб — на основі фактичнопроведених витрат по об'єкту приватизації;
— третій спосіб — на основі мінімальноїціни об'єкта приватизації під інвестиційній гарантії за умови завершеннябудівництва та подальшого використання об'єкта новим власником відповідно додоговору про приватизацію.
Перші два способи застосовуються длявизначення вартості незавершеного будівництва, що відносяться до«перспективних», останній спосіб застосовується для визначеннявартості об'єктів, що відносяться до «неперспективних».
При першому способі приватизації об'єктівнезавершеного будівництва вартість об'єктів  визначається за формулою:
   Св  =  С1984 Кгот Кор Кц  +  Смат     
де:
Св — відновна вартість об'єктів (у цінах,що склалися  на 1 січня або 1 липня року, в якому проводиться приватизація об'єкта).
С1984 — повна кошторисна вартістьнезавершених будівництвом об'єктів      у цінах 1984 року.
Вона визначається на основіпроектно-кошторисної документації об'єкта, що приватизується. Якщо цядокументація відсутня, то кошторисна вартість може визначитися із застосуваннямкошторисних норм і прейскурантів, якими користувалися учасники будівництва вцінах 1984 року.
Кгот — коефіцієнт готовності-відображаєрівень будівельної готовності об'єкта. Під станом готовності розуміютьвідношення виконаного обсягу робіт до повного проектного обсягу. Кготобчислюється на основі кошторисної вартості виконаних будівельних робіт. Вінвизначається за даними акта обстеження рівня готовності будівель і споруд, якийскладає експертна комісія.
Кор — коефіцієнт, що відображає фізичнийзнос будівлі. При умові, що існують фізичні пошкодження конструкції, тоекспертна комісія визначає коефіцієнт, що враховує кошти, необхідні на ремонтпошкоджених конструкцій чи незакінчених робіт. Розмір цього коефіцієнтавизначається відношенням вартості ремонту до вартості нових конструкцій.
Кц — коефіцієнт цін, який враховує змінувартості будівництва за станом на 1 січня або 1 липня року, в якому проводитьсяприватизація об'єкта по відношенню до вартості будівництва, обчисленої в цінах1984 року;
Смат — вартість матеріалів, виробів,конструкцій, що завезені на майданчик і не використані ( в цінах, що склалисяна 1 січня або 1 липня року, в якому проводиться приватизація об'єкта).
В цілому процедура оцінки включає такімоменти:  вивчення архітектурного проекту та кошторисної документації; інспекцію  об'єкта    (якщо  робиться  експертна  оцінка об'єктів незавершеногобудівництва);  оцінку рівня готовності об'єкта;  оцінку годності;  визначеннявартості.
При інспекції аналізується обсяг виконанихробіт і складаються дефектні відомості. На основі аналізу складається експертнаоцінка стану готовності об'єкта, тобто визначається відсоток пошкодження(зносу) окремих частин будівлі.
Вартість об'єктів незавершеного будівництвавизначається з урахуванням їх придатності до використання виходячи з ринковихцін, що склалися на 1 січня або на 1 липня року, в якому проводитьсяприватизація.
Вартість об'єкта за ІІ способом, тобто зафактично проведеними витратами на даний об'єкт складається із:
— фактичних витрат на незавершенебудівництво об'єкта по окремих роках, зазначених у бухгалтерських рахунках;
— додаткових витрат,  які  виникли  у зв'язку  із  зростанням    цін на матеріальні і трудові ресурси;
— вартості   матеріалів,   виробів,  що  завезені   на   майданчик,   але  не використані для будівництва;
— вартості устаткування.
Вартість об'єкта за третім способомвизначається ринковою вартістю устаткування, матеріалів, виробів, які можнаотримати при розбиранні незавершених будівель і споруд і які після розбиранняпридатні для подальшого використання. В цю вартість не входять витрати нарозбирання матеріалів, виробів, а також вартість матеріалів, конструкцій, якіне можуть бути розібрані або використанні після розбираня, абое вони підлягаютьсписанню.
Ціна, за якою об'єкт незавершеногобудівництва продається, визначається під час аукціону або конкурсу, або приукладанні угоди про купівлю-продаж об'єкта за умови  завершення будівництва тавикористання об'єкта новим власником згідно з договором про приватизацію.
В деяких випадках основну цінність об'єктанезавершеного будівництва становить його місцезнаходження в системі міськогобудівництва. В такому випадку оцінка об'єкта методом затрат  не відображає йогореальної ринкової вартості.[63.17]    Це особливо актуально для об'єктів знизьким коефіцієнтом готовності в центрі міста.
Визначення вартості незавершеногобудівництва повинно доповнюватись оцінкою найбільш ефективного використанняземельної ділянки, на якій знаходиться об'єкт. Така оцінка базується на визначенніпотенційної прибутковості, яку можна отримати при експлуатації  об'єкта.
У відповідності з «Порядкомвідстрочки  платежу покупцям незавершеного будівництва»[55.4]     відстрочка платежу надається юридичним та фізичним особам України, якіприватизують об'єкти незавершеного будівництва. Розрахунки за придбані об'єктинезавершеного будівництва можуть здійснюватись в такому порядку:
50% вартості об'єкта, приватизованого загрошові кошти, сплачується покупцем протягом 30 днів з моменту переходу донього права власності;
Решта суми сплачується з відстрочкоюплатежу до 5 років з дня підписання договору купівлі-продажу об'єктанезавершеного будівництва. Час відстрочки та конкретні строки оплативизначаються умовами договору купівлі-продажу об'єкта. Відстрочка платежу моженадаватись на будь-який строк не менше 5 років. При наданні відстрочки на однирік платежі вносяться не пізніше  річного терміну від дати підписання договорукупівлі-продажу. Передбачено також, що якщо відстрочка надається на термінбільше одного року платежі вносяться щорічно рівними частками.
Відстрочка платежу при приватизаціїоб'єктів незакінчених будівництвом — це позитивне зрушення в своємуприватизаційному процесі в Україні. Вона дасть можливість розконсервуватизатрачені на об'єкти кошти, ефективно їх використати, залучити більше колоінвесторів, поповнити бюджети.
Об'єкт, незавершений будівництвом, вартістьякого розрахована у відповідності з Методикою може приватизуватися за грошовікошти з відстрочкою  платежу або без неї лише за умови доцільності використаннятого  чи іншого об'єкту  незавершеного будівництвом. Якщо встановлюється, щотой чи інший об'єкт незавершеного будівництва недоцільно добудовувати, то вінпідлягає ліквідації. Витрати по вищезгаданих  об'єктах підлягають списанню увідповідності з «Порядком списання витрат по об'єктах незавершеногобудівництва, що ліквідуються».[56.54]     У відповідності з цим Порядкомна об'єктах, потреба в будівництві яких відпала або на продовження будівництваяких відсутні кошти, повинен складатися акт про припинення будівництва.
Цей акт є первинним документом для розглядувідповідними установами  питання про припинення будівництва для прийняттяподальшого рішення щодо консервації, продажу або ліквідації. Рішення щодоліквідації об'єктів приймається органом який здійснює фінансування. Рішенняможе прийматися:
— керівником підприємствва, якщофінансування зазначеного будівництва здійснювалося за рахунок коштівпідприємства;
— міністерством чи відомством, до сфериуправління якого входить підприємство загальнодержавної власності і яківиділили кошти на будівництво об'єкта;
— місцевими державними адміністраціями,виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів, якщо фінансуванняоб'єкта здійснювалось з місцевих бюджетів;
— засновниками господарських товариств,якщо будівництво здійснювалось за рахунок їх коштів.
Рішення про ліквідацію того чи іншогооб'єкту незавершеного будівництва має погоджуватися з Комісією з проведенняприватизації об'єктів  незавершеного будівництва.
При списанні витрат  з балансу підприємствпо об'єктах  не- завершеного будівництва у рішенні про списання витрат повиннізазначатися суми, що будуть списуватись з балансу та суми витрат, необхідні дляліквідації об'єкта, тобто для розбирання споруд, будівель, конструкцій, демонтажу устаткування, для інших цілей.
В основу визначення вартості незавершенихбудівництвом об'єктів за кошторисною вартістю у цінах 1984 року покладенікошторисні дані, а в основу ІІ методу  покладені балансові дані, які в силусуб'єктивної цінової політики не відображають об'єктивної вартості майна. Якщов основу  визначення вартості незавершених будівництвом об'єктів покластивідновну вартість, тобто вартість цього об'єкта у  цінах на сьогодні, тоформула визначення вартості об'єкта «мала» б такий вигляд:
   Со  =  Св  +  Кзн  +  Смат
де:
Со    — залишкова вартість об'єкта;
Св    — відновна вартість;
Кзн   — коефіцієнт зносу;
Смат — вартість матеріалів, що завезені набудівельний майданчик, але не  використані.
Залишкову вартість об'єкта визначену такимчином необхідно коригувати в залежності від місцезнаходження та строкуокупності об'єкта.
На мою думку, на сучасному етапі потрібнотакож відшліфувати методику оцінки майна підприємств, що приватизуються.Відновну вартість потрібно покласти і в основу визначення вартості іншихоб'єктів приватизації, особливо це актуально при приватизації об'єктівнеконкурентними способами. При цьому об'єктивні  результати дає метод заміщенняз врахуванням амортизації. Формулу:
   Со  =  Св  х  Км  х  Кф  х  Кзон
де:
Со   — залишкова вартість;
Км   — коефіцієнт морального зносу;
Кф   — коефіцієнт функціонального зносу;
Кзон — зональний коефіцієнт.
необхідно доповнити  коефіцієнтамиприбутковості (Кпр) та коефіцієнтом оборотності активів (Кобор.ак.).Вищезгадана  формула матиме такий вигляд:
   Со = Св  х  Км  х  Кф  х  Кзон  х  Кпр х  Кобор.ак.    
Коефіцієнт прибутковості можна визначити заформулою:[10.56]
                    чистий прибуток
         Кпр = --------------------------
                       обсяг продаж
При визначенні вартості об'єктівприватизації потрібно визначити не тільки коефіцієнт прибутковості за останнідекілька років (адже можливе штучне заниження цього показника з метою зменшеннявартості), але і потенційний коефіцієнт прибутковості в найближчі роки післяприватизації. Припустимо, що  n — це рік приватизації, П — чистий прибуток, Vn- обсяг продаж, тоді формула визначення коефіцієнта прибутковості  матиме такийвигляд:
Якщо коефіцієнт прибутковості  маєтенденцію до збільшення, то вартість об'єкта, що приватизується має бутизбільшена.
Коефіцієнт прибутковості може бутизбільшений або за рахунок зростання цін на продукцію даного підприємства, абоза рахунок зменшення затрат. Але враховуючи те, що збільшення ціни можепривести до падіння попиту на дану продукцію і що в умовах вільного переливукапіталу прибутковість продукції. тяжіє до середньогалузевого рівня, токоефіцієнт прибутковості буде відігравати найважливішу роль для з'ясуванняреальної вартості об'єкта.
При визначенні вартості об'єкта потрібновраховувати і коефіцієнт оборотності активів (Кобор.ак.).
де:
Vn — обсяг продажу;
А   — вартість  активу (грошових  коштів,короткострокових  та довгострокових фінансових вкладень, дебіторськоїзаборгованості, запасів, витрат майбутніх періодів, основних засобів).
Цей коефіцієнт показує  скільки грошовиходиниць продажу формує кожна грошова одиниця активів. Він  за своїм змістомблизький до  показника фондовіддачі (відмінність в тому, що показникоборотності  оцінює використання всіх активів, а не тільки основних фондів).Чим більший коефіцієнт оборотності, тим більше коштів приносить кожна грошоваодиниця активів, тим більш ефективно використовуються активи, тим кращеобладнання.
Хочеться ще раз відмітити, що метод оцінкивартості  об'єкта по потенційній прибутковості, метод аналогів продаж, методзатрат широко використовуються в усьому світі, чудово доповнюють один одного іпри комплексному використанні дають об'єктивну оцінку вартості майна об'єктів,в тому  числі і комунальної власності. Але вищезгадані методи оцінкивикористовуються в основному при експертній оцінці майна. В приватизаційному жпроцесі для визначення вартості майна підприємства, що приватизуються нааукціоні або за конкурсом, викупаються, використовується Методика оцінкивартості майна під час приватизації. За цією методикою оцінена[42.25]  вартість майна тисяч підприємств загальнодержавної та комунальної власності.Оцінка за цією методикою базується на даних бухгалтерського обліку і даєможливість оперативно зробити оцінку. Вона сприяє залученню потенційнихпокупців, трансформації форм власності в суспільстві, але одним з найбільшихнедоліків цієї Методики є те, що вона занижує реальну вартість підприємств, щопідтверджують  паралельно проведені експертні оцінки.
2.  Застосування  методики  оцінки об'єктів   комунальної
  власності   на   підприємствах
Процеси демонополізації, роздержавлення,приватизації в Україні були зумовлені історичним та економічним розвиткомкраїни. Приватизація, як процес трансформування відносин власності, сталаневід'ємною частиною реформ при переході до ринкової економіки всіхпостсоціалістичних країн. В ході приватизації розробляються і випробовуютьсярізні способи, методи, методики щодо приватизаційного  процесу. Від того,наскільки досконалими будуть ці методи та  методики  залежить, чи  не послідує  за процесом приватизації процес націоналізації. Особливо цестосується такого важливого питання, як оцінка вартості майна підприємств.
В попередньому параграфі цієї глави ярозглянула різні методи оцінок майна підприємств, що приватизуються. В цьомупараграфі зупинимося на використанні різних методів оцінки об'єктів комунальноївласності на регіональному рівні.
Якщо в 1993 році приватизація тількипочалася, то 1995 рік був переломним в приватизаційному процесі. Значною міроюприскоренню темпів приватизації сприяв Указ Президента №827 від 30 грудня 1994року «Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації вУкраїні». Згідно з цим Указом підлягали приватизації у 1995 році об'єкти малої приватизації які перебували у державній власності (в тому числі майнопідприємств та їх структурних підрозділів, передане в оренду) та віднесеніпрограмою приватизації на 1994 рік до групи А. Цей Указ надавав пільги оренднимпідприємствам. Організація орендарів, товариство покупців, створенепрацівниками відповідного орендного підприємства чи структурного  підрозділуорендного підприємства мали право до 1 червня 1995 року (цей термін потім булопродовжено  до 1 вересня 1995 року) приватизувати об'єкти шляхом викупу безврахування потенційної прибутковості, а будівлі, в яких розташовані об'єкти,брати в оренду. Після закінчення строку дії цього Указу організації орендаріввтрачали зазначені пільги, внаслідок чого приватизація об'єктів«малої» приватизації «мала» здійснюватись на загальнихпідставах, тобто на аукціоні, конкурсі. Приватизацію вищезгаданих об'єктівможна було здійснювати за рахунок приватизаційних паперів, якщо такі папериналежали членам трудового колективу. Викуп майна цілісних комплексів,переданого в оренду проводиться за згодою орендаря.
В результаті дії вищезгаданого Указупідприємства намагалися приватизуватися якомога  швидше.
При цьому використовувася  викуптовариством  покупців. Правове становище товариства покупців регулюється спеціальнимнормативним актом — «Порядком створення та реєстрації товариства покупцівв процесі приватизації» (затверджено Наказом Голови Правління Фондудержавного майна від 25 травня 1993 р. №235).
Товариство створюється за двома принципами:
а) громадянами за місцем проживання;
б) членами  трудового  колективу підприємства,  яке підлягає привати-     зації.
З точки зору правового статусу товариство єдобровільним об'єднанням громадян, які уклали угоду про спільну діяльність зметою придбання об'єкта у колективну власність.
Громадянин може бути членом:
— кількох товариств покупців;
— одного товариства покупців, створеногопрацівниками підприємства, що приватизується (за місцем роботи);
— товариства покупців за місцем роботи ітовариства, створенного  за місцем проживання, одночасно.
Членами товариства покупців підприємстваможуть бути його працівники, пенсіонери, звільнені за скороченням  штатів, застаном здоров'я. Згода бути членом товариства покупців дається в письмовійформі з натаріальним засвідченням підписів членів товариства.
Товариство підлягає реєстрації, якуздійснює відповідний орган приватизації в десятиденний строк від дня подачінеобхідних документів (протоколу загальних зборів та угоди про спільнудіяльність).  Товариство покупців вважається створеним і діє з моментуреєстрації протоколу та угоди. Воно зобов'язується виконувати умови угоди.Метою діяльності товариства покупців є здійснення діяльності, спрямованої  напридбання майна того чи іншого підприємства.
Вищим органом управління товариствапокупців є загальні збори. Вони мають такі повноваження:
— затверджувати угоду про спільнудіяльність;
— вносити до неї зміни та доповнення;
— встановлювати  розмір  внесків і строк їхсплати для покриття витрат товариства;
— визначати обсяг, форми і порядок внесеннякоштів для купівлі майна, що приватизується;
— вирішувати  питання вступу до товариствапокупців і  виключення з нього;
— направляти представника для роботи вкомісії з приватизації об'єкта;
— приймати рішення про припиненнядіяльності підприємства;
— обирати голову товариства і наділяти йогоповноваженнями, тобто товариство покупців відповідно до угоди про спільнудіяльність видає посвідчення. Володар такого посвідчення є головою товариствапокупців, наприклад: товариство покупців орендного підприємства«Чернігівської виробничо-комерційної фірми побуту „Реал“(м.Чернігів, Проспект Жовтневої Революції, 12в) наділило свого голову такимиповноваженнями:
— подавати заяву на приватизацію;
— відкривати рахунки в банках; отримуватикредити;
— брати участь в аукціонах, конкурсах,викупі підприємства;
— приймати майно у власність;
— брати участь у діяльності комісії зприватизації;
— представляти  товариство  покупців  у відносинах  з  іншими органами та організаціями.
Як правило, товариство покупців надаєголові товариства значні повноваження, що дає можливість впливати на діяльністьприватизаційного процесу, вести справи товариства покупців. Інші челнитовариства покупців мають право впливати на приватизаційний процес, надсилаючиабо надаючи свої пропозиції щодо діяльності товариства голові товариства ітаким чином брати участь в управлінні;  отримувати інформацію про діяльністьтовариства покупців, у тому числі знайомитися з листуванням про проекти угод.Вони зобов'язані  вносити грошові внески для купівлі державного майна, а також не розголошувати конфіденційну інформацію про діяльність  товариства покупців.
В угоді жорстко регламентуються майновівідносини. Наприклад, може зазначатися, що у випадках, якщо члени товариствапокупців не вносять заявлені на викуп кошти у строк, вони щомісячно сплачуютьза час прострочки пеню в розмірі 1% від  простроченої суми.
При складанні Угоди відповідальність зазбитки  (будь-які витрати, що були понесені будь-яким із членів товариствапокупців при виконанні доручень товариства покупців та підтверджені назагальних зборах) розподіляється між членами  товариства покупців у часткахпропорційних заявленим коштам на викуп підприємства кожним із них.
Для того, щоб захистити  себе, товариствопокупців може в угоді відмітити, що члени товариства покупців не несутьвідповідальності за невиконання своїх зобов'язань  передбачених Угодою, якщоневиконання  спричинено непередбаченими обставинами. Таку причину»непередбачені обставини" можна дуже широко трактувати, що дає час таможливість для маневрування.
При викупі підприємства  товариствопокупців в підписаному листі зазначає яку суму має вносити кожен члентовариства. Частину коштів для викупу підприємства члени товариства покупціввносили у вигляді приватизаційних сертифікатів.
Викуп, як відомо, як спосіб приватизаціїзастосовується для продажу майна підприємств або їх структурних підрозділів,переданого в оренду, включаючи будівлі, в яких ці підприємства розташовані.Викуп майна цілісних майнових комплексів, переданого в оренду проводиться зазгодою орендаря. При цьому, будівлі за бажанням покупця можуть приватизуватисяразом з розташованними в них об'єктами приватизації. Але в зв'язку  з тим, щомайно підприємства, що підлягає приватизації оцінюється по залишковій вартості,а вартість будівлі оцінюється експертним шляхом, то виходить парадоксальнаситуація: підприємства-орендатори приватизують лише майно, а на будівліпоновлюють строк дії угоди про оренду. На мою думку така ситуація пов'язана зтим, що вартість майна підприємства, оціненого по залишковій вартості невідповідає реальному стану речей, бо вона занижена. Вартість же будівлі,визначена експертним шляхом, в порівнянні з вартістю майна підприємстваздається асторономічною. Внаслідок цього приватизується тільки майно підприємств.В результаті бюджет недоотримує належні суми за державну власність. Наприклад,при приватизації орендного підприємства «Бахмацький міськторг», щознаходиться в місті Бахмач по вулиці Богдана Хмельницького, 23: За данимипередаточного балансу залишкова вартість будівель — 2512,551 млн.крб., авартість  цих будівель за експертною оцінкою — 7312,8 млн.крб. (майже в трирази  дорожче).
Згідно з актом оцінки майна цьогопідприємства цей об'єкт було приватизовано за 16082,3 млн.крб. Зазначено також,що інвентарізаційна комісія вирішила клопотати  перд власником — міською Радоюнародних депутатів про надання права на викуп патенту на оренду приміщень, взв'язку  з відсутністю грошових коштів на викуп із-за високої експертної оцінкиприміщень та будівель. Отже лише в результаті приватизації цього об'єкту бюджетнедотримав 4800,3 млн.крб. (якщо не піддавати сумніву методику оцінки вартостіпідприємств). Як на мою думку, то що потрібно піддавати сумніву — це саме цюметодику.
Візьмемо підприємство «Реал» розташованев м.Чернігові по просп. Жовтневої Революції, 126.
30 липня 1992 року на базі цьогопідприємства було створене  орендне підприємство. Це підприємство надає різнівиди послуг:
— ремонт та індпошив взуття;
— індивідуальне пошиття, ремонт швейнихвиробів;
— послуги  перукарень.
За клопотанням виробничого об'єднання«Реал» із дозволу Районної Ради народних депутатів оренднепідприємство «Реал» продає М.Коцюбинський будинок побуту зазалишковою балансовою вартістю — 43752,6 тис.крб. Також продається Олишівськийбудинок побуту колгоспу ім.Кірова за залишковою балансовою вартістю 17795,8тис.крб.
Цей продаж було здійснено за некомерційнимконкурсом за умови забезпечення робочими  місцями всіх працівників трудовихколективів які працювали в будинку на день їх реалізації. Вартістьвищезгаданих  об'єктів була списана з балансу орендно-виробничої фірми «Реал».
Той факт, що будівлі, які приватизуються за  некомерційним конкурсом оцінюються по загальнозалишковій вартості — єоднією із помилок приватизації.
Залишкова вартість, що зазначається вбалансі підприємства, розраховується в балансі як першопочаткова вартість замінусом зносу. Припустимо, що будівля за даними бухгалтерського обліку повністюзносилася, але вона фактично існує і функціонує. Для того, щоб визначити  її фактичний стан  і потрібна експертна оцінка, або більш досконала оцінка майнапідприємств, яка б враховувала   і фактичний стан об'єкта, що приватизується, іможливий прибуток (очікуваний) від цього об'єкта, і вартість аналогічнихоб'єктів в інших районах, областях, країнах.
За даними відомості розрахунку вартостібудівель, транспортних  засобів, станом на 1 квітня  1995 року існувалазалишкова вартість основних засобів (див. таблицю 3.2.1):
Із даного розрахунку видно на скількинереальні показники залишко-вої вартості: вартість всіх орендованих основнихзасобів ставить 15607000 крб., а вартість  кассового апарату 1995 року вводу — 37000000 крб., і займає 70% загальної залишкової вартості основних засобів. За данимицієї відомості залишкова вартість споруд відсутня, тобто вони повністюзносилися. За даними обстеження будівель, яке здійснювала комісія в складідиректора фірми «Реал» та  спеціалістів   Чернігівськогорегіонального відділу Фонду державного майна фізичний знос несучих  конструкційстановить 40%. Згідно з Актом обстеження будівель, підписаним членами комісії:
— фізичний знос фундамента основної будівлі- 30%;
— перекриття — 30%;
— стін — 30%;
— перегородок — 30%;
— підлоги — 70%;
— вікна та двері — 100%.
У відповідності з даними обстеженнями  булавизначена ціна продажу будівель Чернігівської виробничо-комерційної фірмипобуту «Реал» на основі положення, затвердженого наказом начальникарегіонального відділення Фонду Державного  майна по Чернігівській області від10.03.95 р. №116. Воно було розроблене працівниками вищезгаданого відділенняФонду  на підставі п.14 «Положення про порядок проведення експертноїоцінки державного майна при приватизації», затвердженого наказом Фондудержавного майна України від 2 лютого 1995 року №100.
Це положення характеризує загальну процедуру експертної оцінки, яка включає:
— збір вихідних даних;
— вибір методології експертної оцінки;
— складання звіту про експертну оцінку.
Вихідними даними для здійснення експертної оцінки об'єктів приватизації є дані про активи підприємства, інформація провиробництво,  ринки збуту, проектно-кошторисна документація, дані натурнихобмірів.
Вибір методології експертної оцінкиздійснюється експертом самостійно.
Положення №116 розроблене Чернігівськимвіділенням Фонду державного майна регулює порядок проведення робіт працівникамирегіонального відділення, по експертній оцінці будівель, споруд об'єктів малоїприватизації, коли застосовується спосіб приватизації — викуп.
Вартість споруд фірми «Реал» заекспертною оцінкою визначалася за формулою:
  Цб = Цж х Sз х Кяк х Кзон х Кзн х Уінф 
де:
Цб — ціна викупу будівлі в млн.крб.;
Цж — ціна 1м2 житлової площі, що склалася зфактичних  витрат на будівництво на момент приватизації по даним відділу капітальногобудівництва місцевої Ради народних депутатів;
Sз — загальна площа (м2), приймаєтьсязгідно інвентаризаційної справи або проекту.
Кяк — коефіцієнт якості будівлі,визначається за формулою:
  Кяк  =  (Кя  +  Кр)  -  1  
де:
Кя — коефіцієнт споживчої якості будівлі.Він визначається згідно з «Порядком  визначення коефіцієнта споживчоїякості квартир (будинків), що підлягають приватизації», затвердженимПостановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня  1992 р. №572.
Кр — коефіцієнт, що враховує розміщеннянежитлового приміщення в будівлі, затверджується  місцевою Радою народнихдепутатів, або уповноваженим органом. Рекомендовані значення від 0,7 до 1,2.
Кзон — коефіцієнт місця знаходженняоб'єкту, який визначається «Положенням про визначення та застосуваннязагальних коефіціентів при оцінці майна комунальних підприємств Чернігівськоїобласті», затвердженим рішенням обласної Ради народних депутатів від 3березня 1993 року;
Кзн — коефіцієнт, враховуючий сумарнуамортизацію будівлі, визначається згідно рекомендацій «Об оценке рыночнойстоимости» (Общество «Знание», Украина, Киев 1994 г.).
за формулою:
  Кзн  =   Кфіз  х  Кфунк  х  Км   
де:
Кфіз — фізичний знос, визначаєтьсяекспертною оцінкою % зносу елементів будівлі в цілому;
Кфун. — функціональний знос будівлі,визначається «старінням» проекту, який не відповідає новимтехнологіям. Зниження вартості внаслідок функціонального зносу може бути від 1%до 40%;
Км — моральний знос, враховуєневідповідність споживчої  якості будівлі сучасним вимогам з таких питань, якпланування, висота поверху, освітлення, інженерне обладнання;
Уінф — індекс інфляції.
На мою думку це Положення розроблене вдало,бо воно враховує найголовніші важелі, які впливають на ринкову  ціну об'єкта:якість будівлі, її розміщення, величину зносу, аналогічну ціну  1м2 житловогофонду.
Ціна продажу будівель Чернігівської виробничо-комерційної фірми побуту «Реал» була визначена згідно зданими  «Акту обстеження об'єкта» та «Акту визначення цінипродажу будівель» в сумі — 8556000 тис.крб.                    Цб = Цж хSз х Кяк х Кзон х Кзн х Кінф = 23,5 х 1,4 х 471,8 х 1,3 х 2,4 х    х 0,71 х 1 +13 х 1,4 х 2,4 х 0,5 х 0,186 х 67,7 х 1 = 8281+275=8556 млн.крб.
Давайте порівняємо дані передаточногобалансу, (див. с.) дані «Відомості розрахунку вартості будівель,транспортних засобів  станом на 1 квітня 1995 року» (табл.2.2.1 с.) таекспертної оцінки: первісна вартість основних засобів — 1465299 тис.крб.,залишкова вартість основних засобів           52607 тис.крб., знос  основнихзасобів — 1412692 тис.крб., в тому числі первісна вартість будівель — 1218459тис.крб., залишкова  вартість будівель = 0 (нуль), вартість будівель  заекспертною оцінкою — 8556000 тис.крб.
Вартість будівель визначена експертнимшляхом в 8556 млн. разів!!! більша, ніж залишкова вартість  цих будівель,визначена  у відповідності з даними бухгалтерського обліку.
Цей приклад чудово ілюструє, що визначативартість майна по залишковій вартості ні в якому разі не можна, так як вона невідповідає реальності. В результаті визначення вартості майна таким шляхомдержава втрачає трильйони карбованців і весь процес приватизації перетворюєтьсяв приватизацію заради самої приватизації, при якому забезпечується лишеневеличка верства населення, яка має доступ до управління державною власністю. Цюдумку  підтверджує ще й той факт, що до 07.08.95 р., законодавчо нерегламентувався рух фактично придатних до експлуатації, але за данимибухгалтерського обліку зношених або ліквідованих основних засобів. Повернимосядо таблиці 3.2.1. В цьому випадку залишкова вартість майна підприємстваскладає  лише 89% первинної вартості. І лише з 07.08.95р. з введення в дію«Положення про порядок відчуження засобів виробництва», затвердженимФДМУ від 07.08.95 р. №1020 цей процес почав регулюватися і від підприємств почаливимагати реалізовувати  основні засоби (в тому числі повністю зношені) черезаукціони.
Більша частка основних засобів не«мала» залишкової вартості, а отже списувалась. В результаті цьогокерівники підприємств могли їх використовувати на власний розсуд. Особливочітко  просліджується тенденція до зменшення основних засобів, що знаходилисьна обліку в орендованих підприємствах. Оскільки останні зацікавлені  взменшенні державної частки орендованих засобів в силу таких причин:
— для зменшення суми орендної плати;
— для зменшення вартості майнапідприємства, що в майбутньому має приватизуватись.
Як на мою думку, то відрегулювати питаннявідчуження державної  власності потрібно було ще на початку розвитку оренднихвідносин, щоб запобігти нераціональному з точки зору ефективності використаннюосновних засобів. Продаж основних фондів (в тому числі повністю зношених) нааукціонах за ціною, в основу якої покладена  їх експертна оцінка, буде сприятияк більш ефективному використанню основних засобів, так і збільшенню доходубюджетів.
На підприємствах при визначенні вартостіцілісного майнового комплексу чи його структурних підрозділів використовуєтьсяМетодика оцінки №36. Згідно з цією методикою в основу оцінки покладені дані передаточного бухгалтерського балансу. Так, визначення вартості майнаБахмацького міськторгу проводилось саме  за такою Методикою.
Згідно з Актом оцінки цілісного майновогокомплексу (табл. 3.2.2) вартість відчужуваного цілісного майнового комплексустановить — 16082310 тис.крб.
                     АКТ ОЦІНКИВАРТОСТІ                 Таблиця 3.2.2.
         МАЙНА БАХМАЦЬКОГО МІСЬКТОРГУ
№№        Показник      Вартість майна;крб.   
1.
1.1.
2.
4.
5.
5.3.
6.
6.2.
7.
13.
14.1
14.2
15.
16.
17.
18.
20.
20.1
20.5
21.
21.1
22.
       Балансова вартість основних засобів
 У тому числі введених в дію в періодміж    індексаціями
 Залишкова вартість
 Запаси і затрати, які входять у валютубалансу
 Фінансові активи, всього
        в тому числі:
 Грошові кошти, розрах. та інші активи
 Кредиторська заборгов., всього
        в тому числі:
 Розрахунки та інші пасиви
 Оборотні засоби з вирахуваннямкредиторської  заборгов. (р.4-р.5-р.6)
 Вартість цілісного майнового комплексу
 (р.2+р.7, р.8, р.9, р.10, р.11, р.12)
 Запаси і затрати, які входять у вал. балансу
 Фінансові активи
 Кредиторська заборг. під час переходу воренду
 Коеф. індексації вартості оборотних зас.
 Варт. обор. засобів, зданих в аренду
 (р.14.1, р.14.2 — р.15)
 Залишок амортиз. фонду орендодавця
 Зменшення вартості цілісного майнового комп- лексу, всього
             в тому числі:
 Що належить орендарю гр.4.13
 Об'єктів, що не підлягають приватизації
 Збільшення  вартості  цілісних майновихкомп-лексів, всього
              в тому числі:
 Нематеріальних активів, що відображ.  убалансі (експертна оцінка)
 Вартість  майна,  що підлягає приватизаціїдер-жавна частка у статутному фонді
 3.13 — 20.17, р.18 р.19 р.21       27314373
16939514
13708306
4177034
4177034
15960556
 — // —
1924784   
18858298 
66074
11786
52629
299
7544069
77042
14033063
4437335
9595734
3635970
3635970
16082310   
* Дані надані Регіональним відділенням ФДМУпо Чернігівській області.
Покупець зобов'язаний  внести 16082310тис.крб. протягом 30 календарних днів. Власні кошти покупця — 1432310 тис.крб.Кошти іменними приватизаційними готівковими  сертифікатами в сумі 14650000 крб.
За даними бухгалтерського обліку залишковавартість будівель та споруд складає 20,4 млн.крб. За експертною оцінкоювартість цих будівель по Бахмацькому міськторгу — 7312,8 млн.крб. Отже, враховуючите, що експертна оцінка проводиться як мінімум за трьома методами, а потімспіввідносяться результати, можна припустити, що залишкова вартість будівель таспоруд за даними бухгалтерського обліку занижена.
При експертній  оцінці вартості будівель,що приватизуються Чернігівським Регіональним відділенням Фонду державного майнанайчастіше використовуються метод витрат, метод аналогу продаж та методпотенційної прибутковості. При розрахунку по методу аналогу продаж коливизначали вартість будинку «Мода» по вул.Леніна, 38-а, за еталон булаприйнята вартість 1м2  загальної площі житла, яка визначена двома способами:
— ринкова вартість нерухомості вм.Чернігові, що склалася на сьогодні і проіндексована вартість 1м2  загальноїплощі в цінах до 1991 року.Нежитлові будинки за допомогою коригуючихкоефіцієнтів якості приводяться у відповідність з аналогом житлового будинку.Споживча вартість нежитлових будівель скоригована  загальними коефіцієнтами такоефіцієнтами зносу.
Розрахунки вартості приміщення по методувитрат при визначенні експертної оцінки будівель виконані по вартостіодиничного показника       1 куб.м   будівельного об'єму будівельного аналогу.
Визначення вартості будівлі з урахуваннямпотенційної прибутковості виконується згідно з «Положенням про визначеннявартості об'єктів приватизації з урахуванням їхньої потенційноїприбутковості», затвердженим наказом Фонду державного майна, Мінекономіки,Мінфіну, Мінстату України від 27 лютого 1995 року №216/40/30/63. Оцінкавартості будівель даним методом базується на розрахунку очікуваної сумиприбутку, що може отримати власник за певний період експлуатації приміщень.
Визначення вартості об'єкта приватизації зурахуванням розміру  його прибутку залежно від галузі, до якої він належить,здійснюється за формулою:
  Пп  =  Роз х (В1І1+...+ВnIn) х Зо.з хТо.к х Кзон  
де:
Пп — сума очікуваного прибутку об'єктаприватизації;
Роз — середньогалузева рентабельністьосновних засобів у 1990 р., визначається як відношення балансового прибуткугалузі до первісної вартості її основних засобів у 1990 р.;
В1 — балансова  вартість основних засобів,що належать державі, і введені в дію  до 1 січня 1995 р.
В2...n — балансова вартість основнихзасобів, що належать державі  та введені в дію  після 1 січня 1995 р., зрозподілом по кварталах n.
І1...n — індекс зміни балансової  вартостіосновних засобів з моменту останньої індексації і до моменту приватизації.
Зо.з — коефіцієнт придатності основнихзасобів, що належать державі, до експлуатації на момент приватизації. Зо.звизначається за даними бухгалтерського балансу як відношення залишковоївартості основних засобів, що належать державі, до їх балансової (первісної)вартості.
То.к — нормативний термін окупностікапіталовкладень.
Кзон — зональний коефіцієнт
В цій формулі при визначенні вартостіоб'єкта, що приватизується враховується його місцезнаходження, прибутковість погалузі, період окупності. Але знову ж в основу покладено, (як і в методиці№961) балансову вартість основних засобів.
Визначення вартості об'єктів приватизації зурахуванням їхньої потенційної прибутковості на Чернігівщині практикується малоі то лише при експертній оцінці.
При розрахунку вартості будівель,вищезгаданими методами на основі Акту обстеження будівлі дається характеристикаприміщень. В ній зазначаються основні відомості про неї:
— коли введена в дію;
— яка загальна площа;
— дається характеристика конструкційбудівлі.
Вартість приміщень методом аналогу продажвизначається при експертній оцінці за формулою:
  Ц  =  Цж  х  S  х  Кяк  х  Кзон  х  Кзн
де:
Цж — вартість 1м2 житла;
S  — площа;
Кяк — коефіцієнт якості;
Кзон — зональний коефіцієнт;
Кзн — коефіцієнт зносу.
Для визначення вартості цим способомнеобхідно знайти всі необхідні показники.
При визначенні вартості  будівель методоманалогу продаж  враховується ринкова та встановлена вартість  1м2 загальноїплощі житла в м.Чернігові. Так згідно аналізу даних пропозицій на ринкунерухомості в м.Чернігові станом на 01.01.96 р. вартість  1м2 загальної площі житла становить 172$.
Цж1 = 172 х 185000 х 0,95 = 30,23 млн.крб.
Цж1 — вартість 1м2 житла, визначена 1способом.
172$ — вартість 1м2 житлової площі.
185000 — обмінний курс долара.
0,95 — коефіцієнт, що коригує курс продажута купівлі долару.
Згідно до Листа облдержадміністраціївартість 1м2 житлової площі в цінах 1984 року становила 235 крб., а загальної -
235: 1,45 = 162,1 крб. за 1м2
Цж2 = 162 х 185000 = 30 млн.крб., де
Цж2 — вартість 1м2 житла, визначена 2способом.
185000 — показник, що відображає зміну цінна житло з 1984 року по 1996 рік.
Для розрахунків приймається середнійпоказник вартості 1м2 житла, розрахований перерахованними методами.
Цж = (30,23 + 30,0): 2 = 30,12 млн.крб.
Для того щоб знайти вартість будівель,необхідно розрахувати коефіцієнт якості приміщення. Він залежить від місцярозташування  будинка, віддаленості від центральних районів, від рівнязагазованості, від  матеріалу з якого виготовлені  стіни будівель, наявності чивідсутності благоустрою.
Коефіцієнт якості приміщення визначаєтьсяпо формулі:
Кяк = (Кя + Кр) — 1  ,  де
Кр — коефіцієнт, враховуючий розміщенняприміщення в будинку.
Приміщення будинку «Мода» напершому поверсі, отже Кр=1,2 (для підвальний приміщень Кр=0,7).
Кя — коефіцієнт якості, який розраховуєтьсяза формулою:
Кя = 1 + К1 + К2 + К3 + К4
згідно з «Порядком визначеннякоефіцієнтів споживчої якості квартир (будинків), що підлягаютьприватизації», затвердженим Постановою Міністрів України від 8 жовтня 1992р. №572.
К1 — коефіцієнт, враховуючиймісцезнаходження будівлі в населеному пункті. В зв'язку з тим, що будинок«Мода» знаходиться в центрі міста, то К1 = 0 (для території  наокраїні  К1 = -(0,1-0,2)).
К2 — коефіцієнт, враховуючисанітарно-гігієнічні показники території розміщення будівлі. Якщо рівеньзагазованності  відповідає нормам, то К2=0. Такий показник коефіцієнта взялидля будинку «Мода».
К3 — коефіцієнт, що враховує матеріал стінбудинку. В даному випадку в зв'язку з тим, що будинок у дві цегли прийняли, щоК3 = 0,75.
К4 — коефіцієнт, враховуючи рівеньінженерного обладнання будівлі. В будинку відсутня горяча вода, отже К4 =-0,05.
Кя = 1 + 0 + 0 + 0,75 — 0,05 = 1,7
Коефіцієнт якості приміщення першогоповерха становить:
Кяк = (1,2 +1,7) — 1 = 1,9;
для підвальних приміщень —
Кяк = (0,7 + 1,7) — 1 = 1,4
Зональний коефіцієнт в даному прикладізгідно додатка №5 до рішення міської Ради народних депутатів від 12 квітня 1995року приймається в розмірі Кзон = 3,2.
Коефіцієнт зносу визначається згіднообстеження технічного стану будівлі комісією  з використанням «Правилоцінки фізичного зносу жилих будинків» за формулою:
Кзн = Км х Кф х Кфіз  ,  де
Км — коефіцієнт морального зносу.
Кф — коефіцієнт функціонального зносу.
Ці коефіцієнти визначаються експертнимшляхом і дорівнюють:
Км = 0,7,    Кф = 0,6.
Результати обчислення фізичного зносузведені по  будинку «Мода» в таблицю 3.2.3, с.
            ФІЗИЧНИЙ ЗНОС ПО БУДИНКУ«МОДА»       Таблиця 2.2.
№№
 пп     Елементи
   будівлі    Питома вага
       Іі % Фізичний знос
       Фі % Величина середньо-
виваженого   зносу
зносу ФІ.+Іі:100 
 1.
 2.
 3.
 4.
 5.
 6.
 7.
 8.
 9.
10.
11.
12.
13.   Фундамент
 Колони
 Перекриття
 Стіни
 Перегородки
 Покриття
 Покрівля
 Сходи
 Підлога
 Вікна і двері
 Опорядження
 Санітарно-техніч-
 не обладнання
 Електрообладнання      6
12
10
20
4
7
8
1
13
6
6
7
-     40
40
20
30
20
20
60
40
20
40
20
60
-     2,40
4,80
2,00
6,00
8,00
1,40
4,80
0,40
2,60
2,40
1,20
4,20
  -  
            Всього           100,0                                        40,20
* Дані надані Регіональним відділеннямФДМУ  по Чернігівській області.
Величину фізичного зносу будівлі приймаємоза 40%
Кфіз = 1 — 0,4 = 0,6
Кзн = 0,6 х 0,6 х 0,7 = 0,252
Вартість приміщення першого поверху методоманалогу продажу визначається за формулою:
Ц1п = Цж х Кяк х Кзон х Кзн
Ц1п = 30,12 х 299,3 х 1,9 х 3,2 х 0,252 ==10651 млн.крб.
Вартість підвального приміщення:
Цп = Цж х Кяк х Кзон х Кзн
Цп = 30,12 х 230,8 х 1,4 х 3,2 х 0,252 ==10178  млн.крб.
Всього вартість орендованого приміщенняскладає:
Ц1п + Цп = 10178 +10651 = 20829 млн.крб.(двадцять мільярдів вісімсот двадцять дев'ять мільйонів).
Для більш достовірної оцінки вартостібудинку «Мода» експерти в Чернігівському регіональному відділенніФонду державного Майна користувалися ще й методом витрат  з урахуванням зносу.Для визначення  вартості приміщення методом витрат першим способом використовуваласьвартість одиничного  показника 1куб.м будівничого об'єму аналогу. Вартістьодиничного показника визначалась на підставі «Збірників узагальненихпоказників відновної вартості для переоцінки основних фондів установ  іорганізацій», вона складає у цінах 1969 року 49,3 крб. (збірник 33,таблиця 4а). Для перерахунку базової вартості у ціни 1984 року застосовуємокоефіцієнт збільшення вартості капітального будівництва 1,19.
Відновна  вартість будівлі на 01.01.96 рокувизначається з урахуванням коефіцієнта збільшення вартості капітальногобудівництва, який за даними Чернігівського міського управління капітальногобудівництва на 01.01.96 р. складає Квб = 200000. Отже вартість будівлі на01.01.96 р. складає: 49,3 х 1,19 х 200000 х 5846 = 68593 млн.крб. Дійснавартість менше відповідної вартості на величину фізичного зносу.   68593 х 0,6= 41156 млн.крб.
Грошова оцінка  земельної ділянкивизначається згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення доповнень до Методики грошової  оцінки земель сільськогосподарськогопризначення та населених пунктів» від 31 жовтня 1995 р. №864.
Цн = Бн х Пз х Кф х Км  ,  де
Цн — грошова оцінка земельної ділянки.
Бн — базова вартість одного квадратногометра земельної ділянки і дорівнює стократному розміру земельного податку.
Бн = 100 х 24000 = 2400000 крб.
Пз — площа земельної ділянки, П = 1000кв.м.
Кф — коефіцієнт, який  характеризує функціональне використання земельної ділянки Кф = 1
Км — коефіцієнт, який характеризуємісцерозташування земельної ділянки, Км = 3,2 (додаток №5 до рішення міськоїРади  народних депутатів від 12 квітня 1995 року).
Цн = 2400000 х 1000 х 1 х 3,2 = 7680000000= 7680 млн.крб.
Вартість будівлі з урахуванням грошовоїоцінки земельної ділянки становить: 41156 + 7680 = 48836 млн.крб.
Вартість 1кв.м. становить:   48836: 1255 =39 млн.крб.
Вартість приміщень Торговельно-комерційногопідприємства «Мода-центр» становить:
39 х 460,3 = 17952 млн.крб.,   де
460,3 — приведена площа орендованогоприміщення.
В кінці звіту про проведення експертноїоцінки приміщення робиться висновок, в якому узагальнюються дані оцінкизроблені за  різними методами. В  ньому порівнюються дані оцінки. Оціночнавартість становить:
   Метод  аналогу  продаж        20829 млн.крб.     
   метод  витрат  з  урахуванням  зносу      17952 млн.крб.     
В результаті порівняння отриманих підсумківнайбільш об'єктивною вартістю було визнано вартість, розраховану методоманалогу продаж.
На мою думку, для того, щоб визначитиоб'єктивну вартість будинку, майна підприємства чи його структурного підрозділунеобхідно  використовувати не тільки декілька методів розрахунку тапорівнювати  результати. Потрібно брати середню величину  від отриманихрезультатів. Вона буде нівелювати різні несуттєві відхилення, які можливі привикористанні кожного із перерахованих методів.
На практиці, крім експертної оцінки,визначення вартості майна підприємств, що приватизуються, здійснюється наоснові даних балансу у відповідності  з методикою оцінки вартості об'єктівприватизації, затвердженою Кабінетом Міністрів України від 18 січня 1995 року,№36.
Візьмемо Акт оцінки вартості майнаКоропського орендного підприємства «Газбудсервіс» зроблений на 20грудня 1995 року:
ТАБЛИЦЯ 2.2.4
№№
 пп                      Показник    Вартістьмайна млн.крб.
Усього       Що орендован    
 1.
 2.
 4.
 5.
 6.
 7.
10.
13.
21.    Балансова вартість ОЗ
 Залишкова вартість  ОЗ
 Запаси  і  затрати,  що  входять  у валюту    балансу
 Фінансови активи — всього
 Кредиторська заборгованість
 Оборотні засоби з вирахуванням кред. за-боргованності (р.4 + р.5 — р.6)
 Відновна вартість незавершеного будів-ництва
 Вартість цілісного майнового комплексу (р.2+р.3+р.7+р.8+р.10+р.11+р.12)
 Вартість майна, що підлягає приватизації Гр. 3р.13 — р.19 + р.20       1000
 722
 1961
 4260
 3413
 2808
 619
 4149
 4149
При визначенні вартості у відповідності зцією методикою не  враховується ні потенційна прибутковість, ні кон'юнктураринку, ні місцезнаходження, ні період активності, ні фактичний функціональний,моральний знос обладнання, в результаті чого занижується оцінка майнапідприємства.
Практика  проведення приватизації об'єктівкомунальної власності  на Чернігівщині підтверджує  точку зору професора ГурінаЕ.А.[15.9]  в характеристиці цієї методики:
— ця методика  не відображає реальнувартість об'єктів, адже вже  з самого початку дані балансу  в силу ціновоїполітики СРСР відображали  вартість майна необ'єктивно;
— в балансовій звітності  залишковавартість визначається на основі амортизаційних відрахувань, що не повністювраховує ступінь фізичного зносу і зовсім не враховує моральний знос основнихфондів;
— розміри індексації вартості майнавстановлюються  централізовано. В умовах інфляції вони, як правило, занадто швидко відстають  від реальності.
Можна сказати, що ця Методика не повна. Їїпотрібно доповнити розрахунками вартості об'єктів, що підлягають приватизації,іншими методами, наприклад методом, аналогу продажу. Перевагами цього методу єте, що він враховує якість майна  підприємства, дозволяє проаналізувати попитта пропозицію на ринку аналогічних товарів. Цей метод вимагає визначення  зносуекспертним шляхом, що доцільно при невідпрацьованості норм зносу яківикористовуються в бухгалтерському обліку. На мою думку, визначення вартостіоб'єктів, що приватизуються, за допомогою методу аналогів продажнайоб'єктивніше відображає реальний стан речей на підприємствах. Але цей методвимагає від оцінювача кваліфікованого визначення коефіцієнтів ідентифікації. Цеє найскладнішим при використанні  цього методу.
Потрібно частіше використовувати такожметод оцінки вартості  за потенційною прибутковістю. При визначенні вартостібудинку «Мода-центр» користувались цим методом і визначали вартістьприміщення за формулою:
Пп = Ро.з х ВІ х Іі х Зо.з х То.к х Кзон  ,   де
Ро.з — середньогалузева рентабельністьосновних засобів в 1990 р., для торгівлі Ро.з = 0,366.
ВІ — балансова вартість основнихорендованих  засобів на момент оцінки. Балансова вартість всього будинку 3462,1млн.крб. Балансова вартість орендованих приміщень визначається заспіввідношенням приведеної площі орендованих приміщень до всієї площі:     460,3: 1255 = 0,37,                  3462,1 х 0,37 = 1269,8 млн.крб.
Іі — індекс зміни вартості основних засобівз моменту останньої індексації  до моменту приватизації, для будівель Іі = 3,3;
Зо.з — коефіцієнт придатності основнихзасобів, що належать державі, до експлуатації визначається на моментприватизації як відношення залишкової вартості основних засобів до їхбалансової вартості  Зо.з=2261,1:3462,1=0,65;
То.к — нормативний термін  окупностікапіталовкладнень То.к = 5;
Згідно додатку №5 до рішення міської Ради народних депутатів від 12 квітня 1995 року, Кзон. = 3,2.
Пп =  о,366 х 1269,8 х 3,3 х 0,65 х 5 х 3,2= 15950 млн.крб.
Використання цього методу на практиц несупроводжується вивченням потенційної прибутковості, а враховує  лишесередньогалузеву рентабельність. На мій погляд, потрібно  досліджувати таоцінювати вартість об'єкта в залежності від факторів, які, ймовірно, будутьзнижувати або збільшувати прибутки від даного об'єкту в майбутньому.
Вцілому оцінка майна незалежно від методівза якими її здійснюють повинна мати на меті такі цілі:
— визначити ринкову вартість кожної частинимайна та об'єкта вцілому, щоб запобігти продажу майна  за цінами нижчими відфактичних ринкових;
— визначити фактори, що могли б збільшитиабо зменшити ринкову вартість підприємства, яке підлягає приватизації.
Але при цьому потрібно враховувати, щовизначити ринкову вартість досить важко в силу того, що в Україні в періодпервісного нагромадження капіталу  попит у 2-3 рази  нижче за пропозицію. Українах же з розвинутою економікою ціна об'єкта в кінцевому підсумкувизначається попитом та пропозицією, тобто кон'юнктурою ринку.
На основі проведеного дослідженнязастосування методики оцінки об'єктів комунальної власності на Чернігівщиніможна зробити висновок, що з метою одержання найбільш достовірних результатівдоцільно застосовувати методи, які дають змогу використовувати найбільшукількість факторів (таблиця  3.2.5).
        ВПЛИВ ФАКТОРІВ ОЦІНКИ НАРЕЗУЛЬТАТ     Таблиця3.2.5.
 
     Метод  Вартість
     1м2    Коефіцієнт
ідентифіка-ції    Зональний
коефіцієнт  Ціновий
фактор      Коефіцієнт
прибутко-вості   
  Аналогів про-
  даж
х    
х    
 х   
   х       
  Прибутковості                            х         х            х   
  Метод затрат з
  врахуванням
  зносу    
      х    
       х         
      х          
На основі аналізу факторів можна зробитивисновок, що найбільшу кількість факторів враховує  метод аналогів  продаж. Занайбільшою кількістю факторів можна припустити  про найбільшу йогооб'єктивність.
Аналіз проведення оцінки майна об'єктівприватизації на регіональному рівні свідчить про те, що об'єкти в силу перевагитакого неконкурентного способу приватизації як викуп  та недосконалості діючоїна той час Методики оцінки  №36 продавалися за мізерними цінами. На основіцього постає питання про перегляд пройденого процесу приватизації.
Проведений аналіз оцінки об'єктівкомунальної власності на підприємствах підтвердив той факт, що особливопроблемним елементом у визначенні вартості цінісних майнових комплексів, підприємств,що приватизуються залишається визначення вартості особливих засобів.
На мій погляд цьому питанню необхідноприділяти  більше уваги, особливо при приватизації об'єктів неконкурентнимиспособами. Тому на рівні Регіональних Відділень Фонду Державного майна Українипри визначенні вартості об'єктів, що приватизуються варто враховуватикоефіцієнт змінності обладнання, потенційну вартість основних засобів, та іншіпоказники.
Вартість основних фондів (Оф) підприємстввнайближчий перспективі (через рік-два) можна оцінити за слідуючою формулою:
               
             Офn = Офn-1 + Bn + Ctn — Apn
де:
Офn — залишкова вартість основних фондів взвітному році;
Вn — очікуване введення нових фондів в n-муроці;
Ctn — cальда передач фондів в n-му році;
Арn — амортизація на реновацію основнихфондів в n-му році.
Сума амортизації на реноваціюрозраховується за формулою:
             Apn = Фn. t
де:
Фn — середньорічна вартість фондів в n-муроці;
t — середня по підприємству нормаамортизаційних відрахувань на реновацію
При цьому рівень зносу, який враховуєтьсяпри визначенні вартості основних фондів необхідно уточнювати з урахуваннямкоефіцієнта змінності і визначати так:
            
             Квн = Км х Кф х Кфіз х   і
де:
Кзн — коефіцієнт зносу;
Км — коефіцієнт морального зносу;
Кф — коефіцієнт функціонального зносу;
Кфіз — коефіцієнт фізичного зносу;
і — об'єкти, що підлягають оцінці
  і — відношення фактичного коефіцієнтазмінності до планового.
Як видно коефіцієнт змінності роботиобладнання  — це показник, що характеризує екстемальне використання виробничогообладнання і обчислюється як відношення числа фактично відпрацьованих в усіхзмінах станко-змін до максимально можливого числа станко-змін.
Реальна вартість об'єктів приватизаціївизначається, особливо для нефондомістких виробництв, не тільки вартістю майнапідприємств, але і його фінансовим станом, попитом на вироблену продукцію,рентабельністю виробництва, перспективами розвитку підприємств, іншимифакторами.
Тому в якості одного із критеріїв визначенняреальної вартості об'єкта може бути взятий рівень доходу, отриманого навідповідну суму коштів поміщену на довгостроковий банківський депозит. В цьомувипадку вартість викупленого майна (Вn) визначається таким чином:
               Вцмк = Пр. d
де:
Вцмк — вартість цілісного майновогокомплексу
Пр — середньорічний прибуток підприємстваза 5 останніх років
d — мінімальний банківський відсоток в ріквикупу по депозитах на строк більше 5 років
Реалізація об'єкта тільки на основі цієїоцінки не вимагає вартості окремих елементів, рівня фізичного і моральногозносу, і може бути використана тільки для невеликих, нефондоміських виробництв.
3.  Вплив методики  оцінки  об'єктів,   щоприватизуються
на формування  недержавного  секторуекономіки
Приватизація необхідна лише в економіці, щобазується на ринкових відносинах  або намагється перейти до такої. Ринковівідносини вимагають свободи власності для кожного, свободи купувати тапродавати  товари та послуги по вільним договірним цінам, можливості для будь-якоїфірми виходити на будь-який ринок, вирішувати, що та скільки виробляти, когонаймати, як використовувати прибуток.
Ринкова економіка складається із взаємнихдій фірм, підприємств, організацій. Вони вільно взаємодіють  між собою, щобвиробляти та розповсюджувати товари та послуги, що використовуються всуспільстві.[41.25]   Регулятором взаємовідносин між господарюючими суб'єктамиє ціни, що складаються на вироблену продукцію під впливом попиту та пропозиції.Ринкові  ціни виступають в якості сигналу виробникам про те, що виробляти і вякій кількості. Але для того, щоб ціни були дійсним, регулятором виробництва, вУкраїні необхідно не тільки створити конкурентне середовище на ринку шляхомприватизації та демонополізації вітчизняного виробництва, але й проводитипротекціоністську політику в державі до тих пір, поки не відбудетьсяпереобладнання українських підприємств.
За допомогою приватизації намагаютьсязнизити рівень монополізації економіки державою, створити конкурентнесередовище, але поставлена мета досягається не завжди.  «У Мексиці,наприклад, приватизація як одну  з важливих цілей „мала“ на увазідемонополізацію економіки, але привела до протилежного результату. На думкумексиканських експертів, що підготували доповідь про хід приватизації в країні,вона посилила приватні монополістичні групи у хімічній промисловості, чорнійметалургії та автомобілебудуванні, які розширили сферу свого впливу, зміцнилипозиції  у національному господарстві. Це свідчить про те, що приватизація самапо собі не усуває монополію, а може призвести  до зміни державної монополіїприватною, яка не обов'язково  краща від державної».[15.9]   Томунеобхідно зважено підходити до приватизації. До того ж держава, яка вжевтратила більше 60% свого промислового виробництва, не може далі продовжуватирозбазарювання виробничого потенціалу.
Проблема  створення недержавного секторуекономіки стоїть поряд з проблемою доцільності державної власності тадержавного регулювання. Місце державної власності в економіках країн різне.Так, в Іспанії та Японії виробництво електроенергії знаходиться в приватнихруках, а практично в усіх країнах  — в державних. Газова промисловість убільшості країн є державною, в США, Канаді, Японії — приватною Часто тактрапляється, що  «мала» питома вага державної власності в економіці(Наприклад, США) компенсується  сильним державним регулюванням. Американські економісти приходять до висновку, що вплив держави на американську економікувсеохоплюючий.[26.39]
В усьому світі держава регулює ринковівідносини, створює умови для ефективного функціонування суб'єктивів всіх формвласності. Зараз в Україні при процесах приватизації це потрібно враховувати.Створюючи умови для виникнення і розвитку недержавного сектору економіки непотрібно забувати про значення державної власності та державного впливу.
Маже всі стабільні, демократичні західнідержави здійснюють втручання в економічну діяльність, надаючи особиві субсидіїабо встановлюючи спеціальні пільги та тарифи для певних галузей (наприклад,сільське господарство). Україна зараз повинна не тільки якомога  швидшепроводити приватизацію, розширюючи недержавний  сектор економіки (адже останнявсіх проблем не зніме) але й створювати паралельно умови для розвитку державноївласності в сільському господарстві, виробничих переробних галузях, легкій таважкій промисловості. Для цього необхідно податковий тягар перенести звиробничих підприємств на сферу торгівлі, банківську та страхову сферу. Такимчином урівняється норма прибутку в виробничій сфері, що буде сприяти переливукапіталу в виробничу сферу.
Процес приватизації можна розглядати  якакт скорочення ролі державного  керівництва або збільшення ролі приватногосектору в управлінні майном. Можна виділити два елементи приватної власності якоснови постприватизаційної економіки:
— право на отримання прибутку та правоуправляти майном.
Для того, щоб реалізувати це право,необхідне становлення підприємництва. Законодавча база для цього в Україніінтенсивно розробляється.[48.46]    Так, у Законі «Про приватизацію майнадержавних підприємств» сформульовані правові, економічні та організаційніоснови приватизації підприємств загальнодержавної, республіканської такомунальної власності з метою створення багатоукладної соціально-орієнтованоїекономіки України. Закон «Про приватизацію невеликих державних підприємств(»малу" приватизацію)" втановлює правовий механізм приватизаціїневеликих державних підприємств шляхом їх відчуження  на користь одного покупцяодним актом купівлі-продажу, а також шляхом викупу об'єктів, що підлягаютьприватизації працівниками цих об'єктів  та продажу на аукціоні, за конкурсом.
Закон «Про власність», «Пропідприємство», «Про підприємництво» та інші   законодавчі акти передбачають рішучі заходи для утворення різноманітних форм власності, щогрунтуються на самостійності господарювання підприємств та фірм і створюютьумови для роздержавлення власності і приватизації.
В першій главі своєї роботи я відмічала, щооднією із умов існування ринкової економіки є розширення недержавного секторуекономіки, створення підгрунтя для появи такого інституту як підприємництво.Закон України «Про підприємництво» трактує це поняття, як самостійнуініціативу, систематичну діяльність, спрямовану на виробництво продукції,виконання робіт, надання послуг та здійснення торгівлі з метою одержанняприбутку.
Підприємництво  передбачає наявність усуб'єктів господарювання свободи та прав щодо вибору виду господарськоїдіяльності, джерел фінансування, збуту продукції. Держава повинна регулювати цюдіяльність через систему законодавства, фінансово-кредитних механізмів,створюючи  умови для розвитку підприємництва саме в виробництві.
Підприємництво означає наявність праввласності на засоби виробництва, продукт, прибуток. Обов'язковою умовоюрозвитку  підприємницької діяльності є певне економічне середовище, яке бзабезпечувало свободу господарського вибору. Тобто потрібен ринок з наявністюконкуруючих суб'єктів підприємницької діяльності. Саме на створення такогосередовища, в якому підприємницька  діяльність сприяла б підвищеннюефективності виробництва і направлені процеси приватизації. Наявністьнедержавного сектору економіки поряд з державним є однією із умов переходуУкраїни до ринкової економіки. При цьому не потрібно прагнути повноїприватизації державної власності. Світова практика доводить, що сучаснерозвинуте виробництво неможливе без наявності державної власності та державногорегулювання. «Загальна приватизація нині стала б таким самим насильством над економікою, яким свого часу була загальна націоналізація».[48.457]
Держава повинна створювати рівні умови дляпідприємств різних форм господарювання. Досвід покаже, хто більшжіттєздатніший: державні підприємства чи приватні. «Процеси роздержавленнястануть дійсно ефектив-ними, коли приватні підприємства забезпечиватимутьбільші обсяги вироб-ництва товарної маси на одиницю капіталу і праці за нижчимицінами і зможуть вносити до бюджету податків більше ніж державніпідприємства».[37.9]
Створюючи недержавний сектор економіки впроцесі приватизації в  Україні не потрібно забувати, що всі економічнорозвинуті країни базують свою економіку на різних формах власності та методикахгосподарювання. Великий бізнес у них є основою всієї економіки. В Україні  жіде процес роздріблення великих господарських структур, що може  перетворитиУкраїну на країну, економіка якої базується на дрібнотоварному виробництві з"… примітивною технологічною базою...", яке не зможе найближчимчасом конкурувати з високорозвинутими  і технологічно досконалимифірмами.[37.10]
Процесу трансформації власності, створеннюнедержавного сектора економіки сприяє діюча Методика оцінки вартості об'єктівприватизації, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України  від 15.08.96р. №961. За цією Методикою  оцінка майна здійснюється за даними бухгалтерськогообліку, які в силу невідпрацьованості механізму індексації основних засобів вперіод інфляції та завдяки сумнівному механізму переносу частини  засобіввиробництва на виготовлену продукцію, не відображають реальної вартостізадіяних основних фондів.
В результаті цього вартість  ціліснихмайнових комплексів, їх структурних підрозділів, що приватизуються, єзаниженою. Цю думку підтверджують наслідки експертних оцінок майна підприємствкомунальної власності, що приватизуються. Якщо оцінка здійснюється за такимиметодами, як аналогів продаж, з урахуванням потенційної прибутковості, то вонана багато  вища, ніж оцінка, здійснена за Методикою оцінки вартості об'єктівприватизації, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.95р.   №36.
Академік Чухно вважає,[72.20]   що"… приватизація є одним з головних  засобів соціально-економічнихперетворень перехідного періоду. Їх хід характеризує заміну елементів старогона нові форми власності  (див.табл.3.3.1, с.120). Цьому процесу сприяє продажмайна підприємств в комунальній чи державній власності за низькими цінами.
Таблиця 3.3.1.        ПРИВАТИЗАЦІЯ ВУКРАЇНІ (на кінець періоду)*
Роки  Кількість
приватизо-ваних під-приємств  Кількістьгромадян, які використали  ПМС (тис.чол.)    Кількість приватизо-ваних квар-тир(тис.)     Площа приват.
квартир
млн.м2      Кількість фермерськ.господарств    Площа угідь сільс. фермерс. господ. тис.га     
1992
1993
1994
1995     30
   3585
   1155
   19800       5
   728
   7106
   21228       -
   902,8
   1812,3
   2236,3     —
  42,7
  87,6
  108,6        14681
   27739
   31983
   34149       292,3
   558,2
   699,7
   773,0   
* Див.: Тенденції української економіки.Місячний бюлетень, жовтень     1995 р. К. Європейський центр макроекономічного аналізу України, с.56.
Далі в своїй  статті пан Чухно аналізуєприватизаційний процес з кількісного боку. Частка державних підприємств удержаві зменшується і на кінець ІІІ кварталу 1995 р. становить вже менш якполовину — 46%.
Програма приватизації на 1994 р.передбачала приватизацію 29 тис. підприємств. Її було виконано на 30%. В Іпівріччі 1994 року спостерігалася  тенденція до прискорення процесуприватизації. Кількість приватизованих підприємств зросла (порявняно зпоквартальним рівнем 1993) в середньому в 2,7 раза.
У ІІ півріччі 1994 року та в І кварталі1995 року кількість приватизо- ваних підприємств зменшилася.
У ІІ кварталі 1995 року процесприватизації  прискорився. Було приватизовано 2155 підприємств, в ІІІ кварталі1995 року — 4943 підприємства. «Зменшення частки державного сектораозначає зростання недержавного ринкового сектору».[72.11]   З цією думкоюакадеміка Чухно можна погодитись. В Україні створюється недержавний секторекономіки. Але на мою думку кількісного аналізу приватизаційного процесузамало. Потрібно давати також і якісний аналіз. Необхідно порівнювати можливостіекономічного розвитку приватизованих  і державних підприємств, на різнихрівнях  — від рівня  окремих підприємств, галузей до рівня держави в цілому.Цей аналіз потім використовувати для управління приватизаційним процесом. Язгодна в цьому відношенні з думкою професора, академіка Лукіна: «Якщозазначена мета не досягається і не  визначені перспективи досягнення її вмайбутньому, то треба негайно виявляти причини такого парадоксального явища іусувати їх, перетворювати приватизаційний процес  у дійовий  фактор економічноїстабілізації і зростання. Без цього приватизація втрачає будь-якийсенс».[37.8]
В період мотивації необхідностіприватизації (початок  90-х років) основним аргументом на користьтрансформування форм власності в Україні була  ефективність. Зараз, колипрацюють приватизовані підприємства поряд з неприватизованими і можнапроаналізувати їх роботу, то про ефективність починають в офіційних  звітахзабувати.
Так в Державному інформаційному бюлетені«Про приватизацію» є такі слова: «Стратегічною метою змінструктури та організаційно-правових норм власності є створення на принципахдемократії і рівноправності конкурентного середовища, підвищення ефективностівиробництва через появу і функціонування на ринку товарів, робіт, послугширокого прошарку приватних власників і реформування системи управліннядержавним сектором економіки. Зокрема, в процесі приватизації може бутистворене нове економічне середовище, в якому діяльність підприємств найбільшповно відповідатиме потребам верств населення».[58.16]   За цими словами встворенні  конкурентного середовища не дуже впевнені, то навіщо тоді проводитиприватизацію?
Я не згодна з тією думкою, яка проводиться в Державному інформаційному бюлетені «Про приватизацію», що длякорінної перебудови економіки країні потрібно 5-7 років і що не можна робити висновки про ефективність роботи приватизованих у 1993-1995 р.р. підприємств.Ця думка аргументується тим, що на ефективність роботи приватизованихпідприємств негативно впливають недоліки інвестиційної політики держави,високий рівень інфляції, недосконалість фінансово-кредитної системи, податковийтягар, суперечливість законодавчої бази, відсутність практичного механізмубанкрутства.
Можна припустити, що причининеефективності  підприємств державного та недержавного сектору економікиоднакові. Слід зазначити, що аналіз динаміки обсягів виробництва напідприємствах недержавного сектора показує: зміна форми власності не дає змогиподолати загальні для всєї економіки труднощі. Обсяги продукції колективних підприємствскоротилися на 26,8%,  акціонерних товариств  відкритого типу на 17,4%.[27.23]
Тому не можна стверджувати, що головноюпричиною неефективності економіки вцілому є державна власність на засобивиробництва. Для підвищення ефективності економіки необхідно створитиекономічні умови для діяльності підприємств, стабілізувати законодавчу базу,відрегулювати податковий, кредитний, фінансовий механізм.
Зараз в Україні приймаються закони, щорегламентують процеси роздержавлення, приватизації, антимонопольні закони. Вонисприяють створенню недержавного сектору економіки, розвитку конкуренції,налагодженню вітчизняного  виробництва. В Україні створилася  така ситуація, щонайвища норма прибутку існує в сфері реалізації, а найменша — в сферівиробництва, що приводить до відтоку капіталу з виробництва. Підприємствавиробничої сфери в силу відсталих технологій, відсутності протекціоністської державної політики, не в змозі конкурувати з західними країнами. Кредити якідають західні країни ідуть на купівлю імпортних товарів, при цьому інвестуєтьсязахідна економіка. Це породжує такі проблеми як безробіття, зростаннязовнішнього боргу, зниження конкурентноздатності Українського виробництва.
В результаті недосконалості діючоїМетодики  вартість об'єктів була занижена в порівняні з ринковою.«Мала» приватизація в Україні за браком грошей не сприяла поновленнюбюджетних  коштів та оздоровленню фінансового стану країни, модернізаціївиробництва в силу таких причин:
1) переваги неконкурентних способівприватизації;
2) можливості оренди приміщень об'єктівприватизації;
3) недосконалості діючої «Методикиоцінки вартості об'єктів приватизації» та «Методики визначеннязалишкової вартості основних фондів»;
4) малої кількості приватизованих об'єктівнезавершених будівництвом.
Для виходу із такого становища необхідно:
1. Створити умови для розвитку вітчизняного виробництва. Для цього необхідно ввести розумну протекціоністськуполітику;
2. Дати можливість співіснувати на рівнихумовах державному та недержавному сектору економіки;
3. Приватизувати підприємства тільки в томувипадку, якщо це приведе до підвищення їх ефективності;
4. Модифікувати діючу Методикуприватизації. Для цього необхідно при оцінці майна підприємства, щоприватизується використовувати оцінку за прибутковістю та за аналогами продажуоб'єктів в інших областях, регіонах, країнах та інші методи та методики.
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
Ретроспективний аналіз приватизаційнихпроцесів в Україні та зокрема в Чернігівському регіоні свідчить, щоприватизаційні процеси спроваджуються спадом виробництва, скороченнямінвестицій, що дає змогу зробити висновок, що необхідна корекція економічногомеханізму реформ вцілому. Для цього в Україні терміново необхідно міняти модельекономічного впливу на відтворюванні процесу, тобто на державному  рівніпотрібно сприяти формуванню ринкової ідеології, зменшити податковий тягар,змінювати методи мотивації до праці.
Роздержавлення та приватизація як елементипереходного періоду України до ринкової економіки мають на меті:
— створення прошарку населення,зацікавленого в результатах своєї праці і відповідаючого за результати своїмкапіталом;
— підвищення ефективності виробництва;
— створення умов для структурної перебудовиекноміки.
Аналіз практики приватизації нарегіональному рівні показує, що вона проходить з певними деформаціями і тому їїекономіко-правовий механізм потребує корекції.
Проведене дослідження приватизаційнихпроцесів в різних постсоціалістичних країнах дає змогу зробити такі висновки:
— В Україні на відміну від інших країн чіткопросліджується тенденція до надання пільг при приватизації трудовим колективам,що негативно впливає на соціальні процеси та на механізм перерозподілу коштівміж виробничою та невиробничою сферами.
— В Чехії, Словакії існувала державнапрограма підтримки малого бізнесу, створювались інвестиційні банки длякредитування «малої» приватизації. В Україні та Польщі основоюпершопочаткового капіталу став спекулятивний капітал, що позначилось нацивілізованості приватизаційного процесу.
— В більшості постсоціалістичних країнЗахідної Європи однією із форм приватизації була реституція. В Україні ця форматрансформування форм власності була відсутня.
— В процесі приватизації впостсоціалістичних країнах пріоритет надавався приватизації найбільш збитковихфірм. Варто внести корективи в таку практику на Україні. Спочатку необхідностворити систему підтримки підприємств  для  досягнення підприємством рівнястабільного і ефективного виробництва, тоді здійснювати приватизацію. Необхіднозаконодавчо закріпити приватизацію ефективно працюючих підприємств, відповіднозбільшити при цьому вартість об'єкта приватизації.
В результаті переваги в Українінеконкурентних способів приватизації, на відміну, наприклад, від Польщі, Чехії,особливого значення набула оцінка майна об'єктів приватизації.
В силу того, що в основу діючих методикоцінки вартості об'єктів приватизації покладений затратний метод,  тообчислення вартості майна на основі балансових даних не формує об'єктивної ціниоб'єкта. Методику оцінки вартості майна об'єктів приватизації №36 недоцільновикористовувати при приватизації об'єктів, особливо неконкурентними способами.
В основу визначення вартості об'єктівприватизації, в тому числі і об'єктів незавершених будівництвом, необхіднопокласти відновну вартість, а не залишкову вартість основних фондів, коригуючиїї з врахуванням потенційної прибутковості підприємств, рівня фізичного таморального зносу основних засобів, оборотності активів підприємств. Для цьогонеобхідно використовувати для розрахунків коефіцієнт прибутковості таоборотності активів. Формули, за якими вони розраховуються викладені вдослідженні. Результати оцінки вартості  за наведеною методикою необхіднопорівнювати з оцінкою вартості об'єктів приватизації за аналогами продажу.
З метою запобігання деіндустралізаціїприватизованих підприємств необхідно на державному рівні впровадити механізм,який би створював умови для запобігання руйнування цілісних майновихкомплектів, відлагоджених технологічних процесів. З цією метою необхідновідкоригувати відповідно правову базу і на регіональному рівні на базіпрацівників ФДМУ створити комісію по нагляду за виконанням поставленого вищезавдання.
Для з'ясування роботи приватизованихпідприємств потрібні постійні розрахунки рентабельності, фондовіддачі, вивченнязмін обсягів виробництва, розмірів відрахувань підприємств до різних фондів. Наоснові даних аналізу необхідно терміново з'ясовувати негативні тенденції інегайно знаходити шляхи для їх усунення. Необхідно активізуватипостприватизаційну підтримку підприємств в таких напрямках:
— розробити широкий спектр кредитноїпідтримки;
— законодавчо закріпити можливістьпоновлення оборотних коштів за рахунок зменшення податку на прибуток;
— створити центри по навчанню менеджментукерівництва приватизованих підприємств.
В силу того, що зараз відбувається падінняобсягів виробництва та зниження ефективності як на приватизованихпідприємствах, так і на державних, то потрібно не тільки якомога швидшепроводити приватизацію, розширюючи недержавний сектор економіки, але й створюватипаралельно умови для розвитку державної власності, дати можливість співіснуватирізним секторам економіки. Необхідно активніше проводити післяприва-тизаційнупідтримку підприємств, надаючи фінансову, кредитну, інвестиційну,консультаційну підтримку приватизованим підприємствам.
Приватизацію необхідно розглядати не яксамоціль, а як дійовий фактор економічної стабілізації зростання.
ВИКОРИСТАНА  ЛІТЕРАТУРА
1. Беркута А.В.  «Приватизація незавершеного  будівництва:  верхівка айсбергу» /Інвестиційна газета,1996. — №1. — С.11.
2. Бим А. Постприватизационные проблемыроссийских предприятий /Вопросы экономики, 1994. — №3. — С.56-62.
3. Бойко И.П.,  Иванов В.В.   Приватизацияимущества крупных предприятий России: политический эффект или экономическаяэффективность? /Вестник Санкт-Петербургского университета. Серия 5, Вып.3,1993. — С.3-12.
4. Борзова А. Приватизация в Словакии/Вопросы экономики, 1994. — №6. — С.67-75.
5. Василик О.Д.,  Буковинський С.А., ПавлюкК.В.  Фінансова стабілі-зація: суть, заходи, проблеми /Фінанси України, 1996. — №3,4 — С.5-29.
6. Венецький Я. Теоретические основыприватизации государственных предприятий в постсоветских экономиках /пэру.
7.  Голіков В.    Приватизація як факторпереходу України до ринкової економіки. /Економіка України, 1996. — №6. — С.18.
8. Головізін О.,  Промін Ю. Особливостіприватизації в Криму /Економіка України, 1996. — №5. С.63-70.
9. Гольцберг М.А. Приватизація: запитаннята відповідь. — К.: 1993.
10. Гольцберг М.А., Хасан-Бек Л.Н.   Основыфинансового инвести-рования. — К.
11. Государственная  программа приватизацииимущества государствен-ных предприятий. Приложение в Пост.ВСУ от 07.07.92 г.(ГУ 01.08.92 г.).
12. Гош О.    Ввести  роздержавлення  в закономірне русло /Економіка України, 1994. — №8. — С.32-41, 44-61.
13. Гош О.   Теорія  і  практика приватизації  постсоціалістичної державної власності /Економіка України, 1993.- №8. — С.42-60.
14. Гуков И.Б. Приватизация (обзор западнойлитературы) Общество и экономика, 1993. — №9-10. — С.120-141).
15. Гурин Е.А.   «Об оценке рыночнойстоимости недвижимости». — К.: Знание, 1994. — С.9-18.
16. Дані надані Регіональним відділеннямФонду держмайна України  по Чернігівській області.
17. Державна програма приватизації на 1994рік /Збірник законодавства з питань приватизації Т.1. — К.: ЮридичневиДавництво «Руська правда», 1996 р. — 544 с.
18. Єхануров Ю… Стан приватизації вУкраїні: проблеми і шляхи їх вирішення. /Економіка України, 1996. — №6. — С.5-17.
19. Зав'ялова Г.Б.     Приватизация  в зеркале  економической  мысли /Общество и економика, 1993. — №7. — С.6-12.
20. Закон України «Про власність»/Діло, 1994. — №20.
21. Закон України «Про обмеженнямонополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькійдіяльності» /Голос України, 29.04.1992.
22. Закон України «Пропідприємництво» /Діло, 1994. — №22.
23. Закон України «Про внесення змін ідоповнень до Закону України „Про приватизацію невеликих державнихпідприємств (малу приватизацію)“ /Урядовий кур'єр, 1996. — №157-158. — С.7-8.
24. Зубакин В.А.  Россияпостприватизационная. /Общество и эконо-мика, 1995. — №1. — С.13-21.
25. Інформаційний бюлетень проприватизацію. Програма приватизації об'єктів комунальної власності м.Київа/Фонд комунального майна м.Києва. 1992 р. — №1. — С.18.
26. Канов О.  Державна власність векономічній системі суспільства, деякі теоретичні аспекти /Економіка України,1996. — №2. — с.34-39.
27. Ковальчук Т.,  Коваль М.  Основнічинники інфляції в Україні /Економіка України, 1996. — №4. — С.23-27.
28. Коломойцев В. Як оцінити вартістьоб'єктів /Урядовий кур'єр, 1994. — №136. — С.2.
29. Комаров В.В. Развитие инвестиционнойдеятельности в єкономи-ческом пространстве СНГ /Финисы, 1996. — №7. — С.4-8.
30.  Кошик О.   Приватизація та проблемаформування ефективного власника. /Приватизація в Україні, 1994. — №3/17. — С.1-4.
31. Кушнір В. Мала приватизація /Вісті зУкраїни, 1994. — №14. — С.8-9.
32. Латиноамериканский опытразгосударствления и приватизации /Под ред. Белкова Д.В. — М.: Мысль, 1993.
33. Липсиц И.В.     Приватизация:  первые результаты,  не  последние проблемы /Общество и экономика, 1993. — №3. — С.45-59.
34. Логвиненко В.,  Лазня І.     Власність і  приватизація.   /Економіка  України, 1995. — 1. — С.16-24.
35. Логвиненко В.,  Лазня І.Організаційно-економічні форми привати-зації /Економіка України, 1993. — №10. — С.34-43.
36. Лукінов І. Реформи в Україні: потрібніреалістичні підходи, 1995. — №2. — С.3-15.
37.  Лукінов І. Ринкові реформи у подоланнікризи. /Економіка України, 1996. — №1. — С.4-20.  
38. Люсов А.М.   Формы  собственности иприватизация. /Деньги и кредит, 1992. — №8. — С.30-39.
39. Максимов С.М., Овсянко Д.В.Разгосударствление и приватизация: направления и проблемы /ВестникСанкт-Петербургского университета. Серия 5, вып.3, 1992. — С.30-41.
40. Малле С. Приватизация в России:особенности, цели, действующие лица (критический взгляд на основе анализатрансакционных издержек /Вопросы экономики, 1994. — №3. — С.49-60.
41. Методика  оцінки  вартості  об'єктів приватизації.  Затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня1995 року №36. /Бізнес, 1995. — №4. — С.25.
42. Младек Я., Мейстрік М. „Мала“приватизація в Чеській Республиці» після апогея /ПЕРУ. — С.6-7.
43. Мочерний С. Власність: особливостірозвитку в розвинутих країнах світу /Економіка України, 1994. — №4 — С.48-57.
44. Мэтью С.Р., Галнер. Приватизация вУкраине, право и политика. Экономическая реформа: антология в 3 томмах /ПЭРУ. — С.55.
45.  Неофіт-Зарубанський О.,   ЄхануровЮ.    Масова приватизація в Україні вже завершилася /Галицькі контракти, №32 — 1996. — С.14.
46. Нікбахт Е.,  Гроппеллі А.     Фінанси:пер.  з  англ.  Овсієнко В.Ф., Мусієнка В.Я. — К.: Основи, 1993. — 383 с.
47. О некоторых итогах приватизованыхпроцессов в области за 5 месяцев /Черниговский деловой курьер, 1996. — №11. — С.7.
48. Основи економічної теорії:політекономічний аспект /Під редакцією Климко Г.Н., Нестеренко В.П., КаніщенкоЛ.О. та ін.: — К.: Вища школа, 1994. — 559 с.
49. Оцінка вартості об'єктів приватизації:матодологія та аудит /Під ред. Буденко Л.М. — К.: Знання, 1994. — 19 с.
50. Печерицин О. Приватизація — 1995,проблеми вирішуються. /Інвестиційна газета, 1996 р. — №1. — С.3.
51. Положение  о  применении  способовприватизации имущества государственных предприятий /Бизнес, 1995. — №17(123).
52. Положение об определении стоимостиобъектов приватизации с учетом их потенциальной прибыльности, утв. ПриказомФГИУ, Минэкономики от 27.02.95г. — №3216/40 /Бизнес, 1995. — №14 (20).
53.  Поляков А.С.     Оцінка   нерухомості і  проблеми  та  міркування. /Державний інформаційний бюлетень проприватизацію, 1996. — №6. — С.14-15.
54. Порядок  надання  відстрочки платежупокупцям незавершеного бу-дівництва. Затверджено наказом Міністерства фінансівУкраїни, Фонду державного майна України, Міністерство економіки  України від 16жовтня   1995 р. №164/1269/158/.
55. Порядок   списання  витрат  по об'єктах незавершеного будівництва що ліквідуються. Затверджено наказомМіністерства  статистики України, Міністерства економіки України, Державногокомітету у справах містобудування і архітектури України від 28 вересня 1995 р.№243/150/195.
56. Постановление ВСУ о совершенствованиимеханизма приватизации в Украине и усиления контроля за ее проведением /Бизнес,1994. -№38/88.
58. Приватизація державного майна в Українів 1995 році /Держав-ний інформаційний бюлетень про приватизацію, 1995. — №1. — С.13-16.
59. Приватизовані  підприємства  теж зменшують обсяги виробництва /Галицькі контракти, 1996. — №21. — С.35.
60. Радыгин А. Постприватизационнаяструктура капитала /Вопросы экономики, 1995. — №10. — С.47-70.
61. Ревенко В. Реституція і«мала» приватизація у Чехії. 1990-1993 рр. /Економіка України, 1995.- №2. — С.74.
62. Симонова Л., Маркус Я…«Методические рекомендации по оценке рыночной стоимости недвижимости.Фирма „Промышленная недвижимость“, 1995. — 25 с.
63. Слюсарь В Приватизация предприятийпищевой промышленности /Экономика Украины, 1994. — №6. — С.43-52.
64. Указ Президента України „Про деякіпитання прискорення процесу малої приватизації в Україні“ від 02.06.95. — №417.95 /Бізнес, 1995. — №23.129.
65. Фінансовий механізм взаємовідносин вумовах роздержавлення та приватизації. — К.: 1994. — 19 с.
66.  Фрідман Р.,  Рапачинський А.   таінші.   Приватизація в Росії, Україні та країнах Балтії — К.: Основи, 1994 р. — 319 с.
67.  Хмельнюк В., Сиднев С.   Приватизація в  світі вимог економічних законів. /Економіка України, 1994. — №2. — С.25-39.
68. Христодумакіс Н.    Приватизація,державний борг та урядова  політика /ПЕРУ.
69. Хучек М. Приватизация польскихпредприятий /Вопросы экономики, 1994. — №3. — С.73-89.
70. Черняк С. Світовий досвід показує/Урядовий кур'єр, 1994. — №131. — С.5.
71. Чубайс А. Итоги приватизации в России изадачи следующего этапа /Вопросы экономики, 1994. — №6. — С.4-19.
72. Чухно А.   Проблеми  теорії перехідногоперіоду від командної  до ринкової економіки /Економіка України, 1996. — №4. — С.11-20.
73. Шигаєва Т. Власність не буває нічією/Галицькі Контракти, 1995 — №16. — С.11.
74. Экономика и бизнес (теория и практикапредпринимательства) /Под ред. Камаева В.И. — М.: Мысль, 1993. — 91 с.