ЗМІСТ
ВСТУП
1. ТЕОРЕТИЧНІАСПЕКТИ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ
1.1. Ефективність як економічна категорія. Класифікація видів і форм проявуефективності
1.2. Методичні підходи до визначенняефективності
1.3. Фактори підвищенняефективності діяльності підприємства
2. ОЦІНКА ТА АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «ПАНДА»
2.1 Організаційно-економічна характеристика ТОВ «Панда»
2.2 Аналіз системи показників фінансової стійкостіпідприємства
2.3 Аналіз ефективності використання виробничих фондівпідприємства
2.4 Аналіз показників прибутковості та рентабельностіпідприємства
2.5 Аналіз показників ефективності використанняматеріальних ресурсів
2.6 Оцінка ефективності використаннятрудових ресурсів підприємства
3. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «ПАНДА»
3.1 Впровадження заходів щодо зменшення витрат сировини тазбільшення виходу цукру
3.2 Розрахунок економічної ефективності впроваджених заходівта їх вплив на результати діяльності підприємства
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Суспільство ніколи не було байдужимдо витрат на досягнення того або іншого успіху. В основі прогресу лежитьпідвищення ефективності виробництва. Тут розуміється економічна і соціальнарезультативність господарської діяльності. При знаходженні ефективностіпотрібно порівнювати очікувану цінність того, що буде отримано, з очікуваноїцінністю того, що буде загублено.
На рівні підприємства формою єдиногокритерію ефективності його діяльності може слугувати максимізація прибутку.Ефективність виробництва находить конкретний кількісний вираз ввзаємопов’язаній системі показників, характеризуючих ефективність використанняосновних елементів виробничого процесу. Система показників економічноїефективності виробництва повинна відповідати наступним принципам:
- забезпечувативзаємозв’язок критерію і системи конкретних показників ефективностівиробництва;
- визначатирівень ефективності використання всіх видів, застосовуваних в виробництвіресурсів;
- забезпечувативимірювання ефективності виробництва на різних рівнях управління;
- стимулюватимобілізацію внутрішньовиробничих резервів підвищення ефективності виробництва.
Актуальність теми дослідженнядипломної роботи полягає в тому, що для оцінки такого важкого та багатогранногопроцесу як економічний прогрес одного показника, хай навіть найдосконалішого,недостатньо. Потрібна система вимірників для його різних сторін.
Для характеристик використання живоїпраці застосовується показник продуктивності праці. Своєрідним барометромефективності господарювання є норма прибутку та ін.
Мета курсової роботи – проведення дослідженняметодичних підходів щодо управління ефективністю підприємства, розробка таобґрунтування заходів щодо підвищення ефективності діяльності ТОВ «Панда».
Розгляд даної теми передбачаєвирішення наступних завдань:
1) охарактеризуватиекономічну сутність і методологію визначення ефективності та її види;
2) деталізуватикритерії і системи показників ефективності;
3) провестианаліз та оцінку економічної ефективності ресурсного забезпечення тафінансово-економічних показників діяльності ТОВ «Панда»;
4) дослідитиосновні проблеми ефективного використання сировини аналізованого підприємствата запропонувати шляхи його удосконалення.
Предметом дослідження вроботі виступає – управління ефективністю ТОВ «Панда».
Об’єктом дослідження виступає ТОВ«Панда»,що є провідним підприємством в Черкаській області по виробництву цукру.
Методи дослідження – впроцесі роботи над курсовою роботою було використано аналітичний,економіко-математичний і статистичний методи дослідження.
1.ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЕФЕКТИВНОСТІДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ
1.1 Ефективність як економічна категорія. Класифікаціявидів і форм прояву ефективності
Процес виробництва набудь-якому підприємстві здійснюється при певній взаємодії трьох визначальнихйого чинників: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці.Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал продукує суспільно кориснупродукцію або робить виробничі і побутові послуги.
Це означає, що, з одногобоку, мають місце витрати живої і уречевленої праці, а з другого, – результативиробництва. Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва,кадрового потенціалу та рівня їх використання.
Теорія ефективності чіткорозмежовує поняття ефекту й ефективності, розуміючи під першим результатзаходу, а під другим – співвідношення ефекту і витрат, що його викликали.
Ефект (від лат. еffectus –виконання, дія) означає результат, наслідок певних причин, дій.
Ефект може вимірюватися вматеріальному, соціальному, грошовому вираженнях. Зокрема, ефект можеоцінюватися обсягом додатково виробленої чи спожитої продукції (тобто штуками,кубічними або квадратними метрами, тоннами тощо), показниками поліпшенняздоров'я населення (наприклад, зниженням захворюваності або смертності,виробничого травматизму, підвищенням середньої тривалості життя) тощо.
У тому випадку коли зазначенірезультати отримують грошову оцінку, говорять про економічний ефект.
Економічний ефект – вираженийу вартісній (грошової) формі результат будь-яких дій (зокрема, зазначених вищегосподарських заходів).
Ефективність виробництваявляє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобіввиробництва і робочої сили за певний проміжок часу (у зарубіжних країнах зрозвиненою ринковою економікою для окреслення результативності господарюваннявикористовують інший термін – продуктивність системи виробництва іобслуговування, під якою розуміють ефективне використання ресурсів (праці,капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) при виробництві різноманітнихтоварів та послуг.
Отже, ефективністьвиробництва і продуктивність системи – це по суті терміни-синоніми, якіхарактеризують одні й ті ж результативні процеси. При цьому слід усвідомлювати,що загальна продуктивність системи є поняттям набагато ширшим, ніжпродуктивність праці і прибутковість виробництва. Узагальнено ефективністьдіяльності можна представити у вигляді формули 1.1.
/> (1.1)
Хоча за самим визначеннямрезультат і ефект є близькими поняттями (ефект – певна форма результату),потреби економічної практики змушують у деяких випадках розмежовувати зазначенітерміни. При цьому під умовним поняттям «економічний результат» звичайно маютьна увазі загальний (брутто) результат (зокрема, виручка, доход), а під поняттям«економічний ефект» – чистий (нетто) результат (зокрема, прибуток). Принциповийвзаємозв'язок між зазначеними двома поняттями може бути виражений формулою 1.2.
Е = Р – З, (1.2)
де Е – величина умовногоекономічного ефекту;
Р – величина умовногоекономічного результату;
З – повні витрати нареалізацію заходу, який викликав ефект.
Якщо результати економічноїдіяльності перевищують витрати, говорять про позитивний (додатний) ефект (зокрема,підприємство отримує прибуток), у протилежному разі – про негативний(від’ємний) ефект (збитки, шкода, втрати та ін.
Результат виробництва якнайважливіший компонент для визначення його ефективності не слід тлумачитиоднозначно. Йдеться про корисний кінцевий результат. Можна розрізняти:
1) кінцевий результат процесувиробництва;
2) кінцевийнародногосподарський результат роботи підприємства (об’єднання підприємства).
Кінцевим результатом процесувиробництва, виробничо-господарської діяльності підприємства за той чи іншийпроміжок часу є чиста продукція, тобто новостворена вартість, а фінансовимрезультатом комерційної діяльності – прибуток.
Ефективність визначається відношеннямрезультату (ефекту) до витрат, що забезпечили його отримання (Рис.1.1).
/>/>/>/>/>Ресурси Персонал Засоби Предмети
/> (робочасила) праці праці/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
/>/>/>/>Взаємодія Результати
і витрати ВИРОБНИЦТВО (ефект)/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Ефективністьвиробництва
/>/>(продуктивність системи)
Рис. 1.1. Схема формування результатів і ефективностівиробництва (продуктивності виробничо-економічної системи)
Економічний ефект відображає різнівартісні показники, що характеризують проміжні і кінцеві результати виробництвана підприємстві (в об’єднанні підприємств). До таких показників відносятьсяобсяг товарної, чистої або реалізованої продукції, величина одержаногоприбутку, економія тих чи інших видів виробничих ресурсів або загальна економіявід зниження собівартості продукції тощо.
Соціальний ефект зводиться доскорочення тривалості робочого тижня, збільшення нових робочих місць і рівнязайнятості людей, поліпшення умов праці та побуту, стану оточуючого середовища,загальної безпеки життя тощо. Соціальні наслідки виробництва можуть бути нелише позитивними, але й негативними (наприклад, поява безробіття, посиленняінфляції, погіршення екологічних показників).
Вони мають ту особливість, що далеконе всі з них піддаються кількісному вимірюванню. У зв’язку з цим напідприємствах визначають, оцінюють і регулюють (у межах своїх можливостей) якекономічну, так і соціальну ефективність виробництва (продуктивність системи).В залежності відоб’єкту, стосовно якого визначають результативність його функціонування,розрізняють локальний (госпрозрахунковий) і народногосподарський ефекти. Локальний(госпрозрахунковий) ефект означає конкретний результат виробничо-господарськоїчи іншої діяльності даного підприємства, внаслідок якої воно має певний зиск.Якщо ж виробництво продукції на даному підприємстві вимагає додаткових витратресурсів, але її споживання (використання) на іншому підприємстві пов’язане зменшими експлуатаційними витратами або іншими позитивними наслідкамидіяльності, то йдеться про визначення народногосподарського ефекту, тобтоспільного ефекту у сферах виробництва і споживання відповідних виробів(послуг).
Внаслідок здійсненнявиробничо-господарської діяльності підприємства, впровадження на ньомуприбуткових певних технічних, організаційних чи економічних заходів має місцепервісний (одноразовий) ефект.
Проте майже завжди початковий ефектможе повторюватися і примножуватися завдяки багатонапрямковому табагаторазовому використанню таких заходів не лише на даному, але й інших підприємствах,сферах діяльності. Саме тому досить важливого практичного значення набуваєвизначення і оцінка так званого мультиплікаційного ефекту, що має своїспецифічні форми прояву (рис.1.3).
Дифузійний ефект може реалізовуватисьу тих випадках, коли певне господарсько-управлінське рішення, нововведеннятехнічного, організаційного, економічного чи соціального характеру поширюєтьсяна інші галузі, внаслідок чого відбувається його мультиплікація (наприклад,перш ніж знайти широке застосування у чорній металургії метод безперервногорозливання рідкого металу був започаткований на підприємствах кольоровоїметалургії).
Резонансний ефект має місце тоді,коли якесь нововведення у певній галузі активізує і стимулює розвиток іншихявищ у виробничій сфері (зокрема отримання синтетичного волокна високої якостіпризвело до виробництва нових видів тканин, а це стимулювало появу нових видіводягу тощо).
/> /> /> /> /> /> />
/>1 дифузійний 3 Ефект стартового вибуху/> /> /> /> /> /> /> /> />
МУЛЬТИПЛІКАЦІЙНИЙ 4Ефект супроводжувальних
/>/>/> ЕФЕКТ можливостей
/> /> /> /> /> /> />
2 Резонансний 5Ефект акселерації
Рис. 1.3 – Специфічні формимультиплікаційного ефекту
Ефект стартового вибуху – целанцюгова реакція у перспективі. Він можливий за умови, що певний стартовийвибух стає початком наступного лавиноподібного збільшення ефекту у тій же самійабо іншій галузі виробництва чи діяльності (яскравий приклад – застосуванняекономіко-математичних методів та моделей в управлінні, виробництві, різнихгалузях науки). У процесі створення будь-яких матеріальних цінностейз’являються супроводжувальні можливості з певним ефектом.
Такі можливості проявляються увигляді різних проміжних і побічних результатів, використання виробничих іпобутових відходів тощо. Зрештою у будь-якій діяльності має місце також ефектакселерації, що означає позитивний наслідок не лише самого по собі конкретногорезультату, але й прискорення темпів його розповсюдження і застосування.
Необхідні для одержання певногорезультату (ефекту) усі витрати поділяються на поточні (повсякденні) іодноразові.
До поточних (повсякденних) витратвідносять витрати на оплату праці різних категорій персоналу (робочої сили) іобсяг засобів виробництва, які постійно використовуються (вартість витраченихпредметів праці і сума амортизаційних відрахувань), а також деякі інші витрати,що включаються у повну собівартість продукції (послуг).
Одноразові витрати являють собоюавансовані кошти на відтворення засобів виробництва у вигляді капітальнихвкладень. При цьому капітальні вкладення справляють віддачу (ефект, результат)лише через деякий час, що дорівнює тривалості відтворювального циклу засобівпраці і враховується при визначенні їх ефективності.
Розрахунки ефективностівитрат необхідні для прийняття тих чи інших господарських рішень. По-перше,вони потрібні для оцінки рівня використання різних видів витрат і ресурсів,здійснюваних організаційно-технічних і соціально-економічних заходів, загальноїрезультативності виробничо-господарської діяльності підприємства впродовжпевного періоду часу. По-друге, за їх допомогою обґрунтовують і визначаютьнайкращі (оптимальні) варіанти господарських рішень: застосування новоїтехніки, технології та організації виробництва, нарощування виробничихпотужностей, підвищення якості і оновлення асортименту продукції тощо.
У зв’язку з цим розрізняютьабсолютний (загальний) і порівняльний ефект. Кожний з них може бутиекономічним, соціальним, локальним народногосподарським, первісним,мультиплікаційним.
Абсолютний ефект характеризуєзагальну або питому (в розрахунку на одиницю витрат чи ресурсів) його величину,яку має підприємство від своєї діяльності за певний проміжок часу.
Порівняльний ефект відображаєнаслідки порівняння можливих варіантів господарювання і вибору кращого з них;його рівень відбиває економічні і соціальні переваги обраного варіантуздійснення господарських рішень (напрямку діяльності) у порівнянні з іншимиможливими варіантами. Абсолютний і порівняльний ефекти тісно взаємозв’язані,доповнюють один одного.
Визначення економічно найбільшвигідного варіанту господарювання завжди базується на зіставленні показниківабсолютного ефекту, а аналітична оцінка останнього здійснюється шляхомпорівняння його запланованих, нормативних і фактично досягнутих показників, їхдинаміки за певний період.
1.2 Методичні підходи до визначенняефективності
Хоча сам загальний теоретичнийпринцип виглядає простим і однозначним, його практична реалізація можездійснюватися на основі різних методичних підходів. Їх вибір вимагає глибокогорозуміння економічного змісту господарського заходу, ефективність якогопередбачається оцінити.
Показники ефективності розраховуютьсяне заради самих показників, а для обґрунтування управлінських рішень. Тому дляправильного вибору методів розрахунку ефективності необхідно перш за всепроаналізувати особливості прийнятого рішення. Серед найбільш суттєвихмоментів, що повинні враховуватися при зазначеному виборі, варто виділити:
- характерцільової настанови прийнятих рішень;
- базупорівняння отриманих оцінок економічної ефективності;
- необхіднийступінь деталізації розрахунків;
- місцерозглянутого господарського заходу в життєвому циклі продукту;
- місцерозглянутих ефектів і витрат стосовно сфери інтересів економічних суб'єктів, щоберуть участь у реалізації заходу.
Зупинимося докладніше на ключовихмоментах розглянутих особливостей.
1. Цільова настанова прийнятихрішень. Яким чином характер ухвалених рішень може впливати на вибір методіврозрахунку ефективності? Справа в тому, що від цільової настанови, залежитьвибір критерію оптимізації варіантів, що обираються. Заради цієї оптимізації,власне, і аналізуються показники ефективності. Це, в свою чергу, обумовлюєстратегію оптимізації і вибір розрахунку ефективності.
При всьому різноманітті видів і формгосподарських рішень реально можна говорити лише про дві основні системикритеріїв оптимізації, які принципово розрізняються, та про одну комбіновану,що поєднує у собі основні критерії перших двох систем:
- максимізаціярезультату при фіксованих витратах (ресурсах);
- мінімізаціявитрат (ресурсів) при фіксованому результаті;
- оптимізація(найчастіше максимізація) співвідношення витрат і результатів, як правило, здодатковим обліком інших показників ефективності (у тому числі і натуральних).
Розглянуті ситуації залежно відцільової настанови рішення умовно можуть бути названі «інвестиційними»,«ресурсними» і «комбінованими».
Інвестиційні цільові настановиохоплюють ті випадки, коли метою господарського рішення є максимізаціярезультату при використанні обмежених ресурсів. Найчастіше це пошук напрямів найвигіднішоговкладення коштів (капіталу). Основний критерій ухвалення рішень – максимізаціяприбутку («гроші заради грошей»). В даному випадку доводиться мати справу звідносно фіксованою сумою вихідного капіталу (ресурсів, коштів, витрат), якіпотрібно (або можна) вкласти «в справу».
Ресурсні рішення ухвалюються вумовах, коли очікуваний результат (генеральна мета) уже заданий. Тому основнепризначення таких рішень – вибір засобів (ресурсів, коштів), що можутьзабезпечити досягнення заданого (відносно фіксованого) результату («ресурсизаради результату»). Відповідно критерієм ухвалення рішень є мінімізаціяресурсів (коштів) при порівняльному результаті. В ролі вихідних (у даномувипадку тих, що мінімізуються) ресурсів можуть виступати грошові кошти (капітал),матеріальні й енергетичні ресурси, трудові фактори (люди), час.
Комбіновані цільові настановивиникають тоді, коли варіанти, що виступають як альтернативні (тобто такі,серед яких доводиться вибирати, ухвалюючи рішення), значно розрізняютьсяпараметрами як своїх результатних, так і витратних характеристик.
Хоча, як ми переконалися раніше,показники економічної ефективності не завжди можуть повністю забезпечитиоднозначність у виборі аналізованого варіанта, вони значно підвищують рівеньобґрунтованості ухвалення рішень. Ця обґрунтованість виявляється тим вище, чимповніше вдається врахувати, з одного боку, витрати з втілення в життярозглянутого варіанта, з іншого – всі ефекти (як позитивні, так і негативні)його реалізації.
2. База порівняння показниківефективності. Ще одним важливим моментом теорії ефективності є відповідь назапитання, що робити з отриманими показниками ефективності. Як було зазначенораніше, показники не є самоціллю – вони повинні бути підставою для ухваленняуправлінського рішення. Щоб це відбулося, керівник, що ухвалює рішення, повиненмати базу порівняння – своєрідний шаблон, з яким би він зіставляв отриманіпоказники. Якщо проаналізований показник умовно краще встановленого шаблона,з'являється підстава для ухвалення позитивного рішення, якщо гірше – доводитьсяговорити про передумови для негативного рішення.
Формування бази порівняння єневід'ємною проблемою всієї теорії ефективності. Аналіз вітчизняних ізарубіжних джерел дає можливість говорити, що для формування подібної бази можутьвикористовуватися такі показники:
- значеннякращих із проаналізованих варіантів ухвалення рішень;
- значеннякращих вітчизняних та/чи зарубіжних варіантів;
- значенняіснуючого стану (зокрема зразка, що використовується в даний момент);
- значення умовногонормативу, тобто затвердженого в масштабах національної економіки, галузі,регіону або підприємства стандартного показника економічної ефективності.
Від функцій, що виконують показникиекономічної ефективності, залежить необхідний ступінь деталізації (точності)розрахунку. Управлінські рішення, що ухвалюються на рівні національноїекономіки або регіону (області, району, міста) передбачають облік усередненихоцінок, що саме собою обумовлює укрупнений (приблизний) характер розрахункупоказників.
1.3 Фактори підвищення ефективностідіяльності підприємства
Однією з умов ефективногофункціонування ринкової економіки є максимальна відповідальність підприємств зарезультати своєї діяльності (як позитивні, так і негативні). Ця умовавідображена у відомому принципі «інтерналізації екстерна лій». Це означає, щомаксимальна кількість спричинених підприємством зовнішніх ефектів – екстерналій– повинна бути переведена у внутрішні показники, що відчуваються підприємством(витрати, доходи), – інтерналії.
Із усього зазначеного всі ефекти, щоспричиняються підприємством (конкретним господарським заходом), можуть умовнобути диференційовані на такі групи:
— внутрішні ефекти підприємства, щосприймаються його системою госпрозрахунку (інтерналії);
— зовнішні ефекти (екстерналії), якіпідприємство в змозі перетворити у внутрішні за допомогою встановлення ціни навироблені вироби і надані послуги;
— зовнішні ефекти (екстерналії), якіпідприємство зацікавлене перетворити у внутрішні, але може це зробити лише задопомогою економічних інструментів (наприклад, податкових пільг, дотацій таін.) держави або суб'єкта території (муніципалітету);
— зовнішні ефекти/витрати(екстерналії), які підприємство не зацікавлене перетворювати у внутрішні, і проце повинна потурбуватися держава або суб'єкт території.
Вимірювання загальноїефективності (продуктивності) діяльності підприємства методологічно зв’язанеперш за все з визначенням критерію і формуванням відповідної йому системипоказників.
Критерій це головнавідрізнювальна ознака і визначальна міра вірогідності пізнання сутіефективності виробництва, у відповідності з якими здійснюють кількісну оцінкуїї рівня. Правильно сформульований критерій повинен найбільш повнохарактеризувати суть ефективності як економічної категорії і бути спільним дляусіх ланок суспільного виробництва – від підприємства до народного господарствав цілому.
Суть проблеми підвищенняефективності виробництва (продуктивності виробничо-економічної системи) полягаєу тому, що на кожну одиницю витрат – трудових, матеріальних, фінансових –досягати максимально можливого збільшення обсягу виробництва або доходу. Виходячиз цього єдиним народногосподарським економічним критерієм ефективностівиробництва можна вважати зростання продуктивності суспільної (живої і уречевленої)праці. У загальному вигляді критерій ефективності виробництва відображаєпостійно здійснюваний процес максимізації обсягу чистої продукції(національного доходу) по відношенню до витрат живої і уречевленої праці(персоналу і виробничих фондів підприємства або народного господарства вцілому). На рівні госпрозрахункового підприємства модифікованою формою єдиногокритерію ефективності (продуктивності) його діяльності може слугуватимаксимізація прибутку за умови економічно обґрунтованої побудови систем цін навироблювану продукцію та оплату праці залежно від кінцевих результатіввиробництва.
Кількісна визначеність ізміст критерію знаходить найбільш повне відображення в конкретних показникахефективності виробництва. При формуванні системи показників ефективностівиробництва, виробничо-господарської і комерційної діяльності підприємствабажано дотримуватись певних принципів. До них можна віднести:
- забезпеченнявзаємозв’язку критерію і системиконкретних показників ефективності виробництв;
- відображенняефективності використання усіх видів застосовуваних у виробництві ресурсів;
- важливістьзастосування показників ефективності в управлінні різними ланками виробництвана підприємстві;
- виконаннянайбільш важливими показниками стимулюючої функції у процесі використаннянаявних резервів зростання ефективності виробництва, того чи іншого виду діяльностіпідприємств. Система показників ефективності, що побудована з урахуваннямвизначених принципів, має включати декілька груп:
1) узагальнюючі показники ефективностівиробництва (діяльності підприємств);
2) показники ефективностівикористання праці (персоналу);
3) показники ефективностівикористання виробничих основних і оборотних фондів;
4) показники ефективностівикористання фінансових коштів (оборотних коштів і капітальних вкладень).
Кожна з перелічених групохоплює певну кількість конкретних абсолютних чи відносних показників, щохарактеризують загальну ефективність виробництва (діяльності підприємства) абоефективність використання окремих видів ресурсів (табл. 1.1).
Таблиця.1.1 Системапоказників ефективності виробництваУзагальнюючі показники Показники ефективності використання праці (персоналу) виробничих фондів фінансових коштів
- Виробництво продукції на одиницю витрат ресурсів
- Прибуток на одиницю загальних витрат
- Рентабельність виробництва
- Затрати на одиницю товарної продукції
- Частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва
- Народногосподарський ефект використання одиниці продукції
- Темпи зростання продуктивності праці
- Частка приросту продукції за рахунок зростання продуктивності праці
- Відносне вивільнення працівників
- Коефіцієнт використання корисного фонду робочого часу
- Трудомісткість одиниці продукції
- Зарплатомісткість одиниці продукції
- Загальна фондовіддача (за обсягом продукції)
- Фондовіддача активної частини основних фондів
- Рентабельність основних фондів
- Фондомісткість одиниці продукції
- Матеріаломісткість одиниці продукції
- Коефіцієнт використання найважливіших видів сировини і матеріалів
- Оборотність оборотних коштів
- Рентабельність оборотних коштів
- Відносне вивільнення оборотних коштів
- Питомі капітальні вкладення (на одиницю приросту потужності або продукції)
- Рентабельність капітальних вкладень
- Строк окупності капітальних вкладень
Для всебічної оцінки рівня ідинаміки абсолютної економічної ефективності виробництва, результатіввиробничо-господарської і комерційної діяльності підприємства поряд знаведеними основними слід використовувати також специфічні показники, щовідбивають ступінь використання кадрового потенціалу, виробничих потужностей,устаткування, окремих видів мінеральних ресурсів тощо.
Конкретні види ефективностіможуть відокремлюватись не лише за різноманітністю одержуваних результатів(ефектів) діяльності підприємства, про що уже мовилось вище, але й залежно відтого, які ресурси (застосовувані чи споживані) беруть для розрахунків.Застосовані ресурси – це сукупність живої і уречевленої праці, а споживаніресурси являють собою поточні витрати на виробництво продукції.
Узагальнюючий показникефективності застосовуваних ресурсів підприємства можна визначити, користуючисьформулою
/> (1.3)
де Езр –ефективність застосовуваних ресурсів;
Р — госпрозрахункова чистапродукція за зіставленими цінами (обсяг реалізованої у розрахунковому роціпродукції за вирахуваннями матеріальних витрат, плати за ресурси, проценту закредит);
П — чисельність працюючих напідприємстві;
Фос — середньорічний обсяг виробничих основних фондів за відновною вартістю;
Фоб — вартістьоборотних фондів підприємств;
Кпвп — коефіцієнтповних витрат праці (визначається відношенням чисельності працюючих у сферіматеріального виробництва до обсягу утвореного національного доходу;використовується для перерахунку уречевленої у виробничих фондах праці усередньорічну кількість робітників).
Узагальнюючим показникомефективності споживчих ресурсів може слугувати показник витрат на одиницю товарноїпродукції, що характеризує рівень поточних витрат на виробництво (собівартостівиготовлення певних виробів). Як відомо, до собівартості продукції споживаніресурси включаються у формі оплати праці (персоналу), амортизаційнихвідрахувань (основні фонди) і вартості матеріальних ресурсів (оборотні фонди)[23, с.227].
До найважливішихузагальнюючих показників ефективності виробництва відноситься частка приростуобсягу вироблюваної продукції за рахунок інтенсивних чинників (інтенсифікаціявиробництва). Це зумовлюється тим, що в сучасних умовах господарюванняекономічно і соціально вигіднішим є не екстенсивний (шляхом збільшення обсягузастосованих ресурсів), а саме інтенсивний (за рахунок кращого використаннянаявних ресурсів) розвиток виробництва.
Частку приросту продукції зарахунок інтенсифікації виробництва можна визначити за формулою 1.4
/>% (1.4)
де Уінт — часткаприросту обсягу продукції, що зумовлена інтенсифікацією виробництва;
/> — приріст застосовуваних ресурсівза певний період, %;
/> — приріст обсягу виробництвапродукції за певний період, %;
Кількісне вимірювання соціальноїефективності окремих груп здійснюваних заходів зводиться до обчисленнянепрямого економічного ефекту і витрат на його досягнення з наступним йогопорівнянням. При чому єдиною методикою розрахунку такого ефекту не існує. Томув кожному окремому випадку слід застосовувати специфічний спосіб йоговизначення, який став уже відомим з оприлюднених наукових розробок або щеневідомий, але рекомендується консультантами попередницько-впроваджувальноїорганізації (міністерства, комітету, чи іншого державного органа влади).
Якісна характеристика ефективностіпевних груп соціальних заходів повинна передбачати більш-менш детальний опис їїреального (можливого) впливу на результативність виробництва і життєдіяльністьнаселення.
Можливі напрямки реалізаціївнутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності виробництва (діяльностіпідприємства) не однакові за ступенем дії (впливу), використання і контролю.Підприємство може і повинно постійно контролювати процес використаннявнутрішніх чинників шляхом розробки і послідовного здійснення власної програмипідвищення ефективності виробництва, а також врахувати вплив на неї зовнішніхчинників – економічної соціальної політики держави.
До таких чинниківвідносяться:
1. Технологія. Технологічнінововведення, особливо сучасні форми автоматизації і інформаційні технологіїсправляють чи не найбільш істотний вплив на рівень і динаміку ефективностівиробництва. За принципом ланцюгової реакції вони викликають суттєві зміни втехнічному рівні і продуктивності технологічного устаткування, підготовці ікваліфікації кадрів тощо.
2. Устаткування. Цьомучинникові належить одне з провідних місць у програмі підвищення ефективностівиробництва. Зростанню продуктивності діючого устаткування сприяють належнаорганізація ремонтно-технічного обслуговування, оптимальні строки експлуатації,забезпечення необхідної пропорційності в пропускній спроможності технологічнозв’язаних його груп (одиниць), чітке планування завантаження у часі, підвищеннязмінності роботи тощо.
Таблиця 1.2
Інтегрована модель чинниківефективності виробництва (продуктивності діяльності підприємства яквиробничо-економічної системи)Класифікаційні ознаки чинників ефективності виробництва
Види витрат і ресурсів (джерела підвищення ефективності) Місце реалізації чинників у системі управління виробництвом Основні напрямки розвитку і удосконалення виробництва
внутрішні зовнішні />
Технологія
Устаткування
Матеріали і енергія
Вироби
“М’які”
Працівники
Організація і системи
Методи роботи
Стиль управління
Державна економічна і соціальна політика
Інституційні механізми
Інфраструктура Структурні зміни />
Продуктивність праці
Фондомісткість продукції
Матеріаломісткість продукції
Природні ресурси
НТП
Структура виробництва
Організаційні системи управління
Форми і методи організації виробництва
Якість продукції
Планування і мотивація виробництва
3. Матеріали і енергія.Проблема економії ї зменшення споживання сировини, матеріалів, енергії повиннабути під постійним контролем відповідних спеціалістів підприємств зматеріаломістким і енергомістким виробництвом. Нагальне завданняресурсозбереження на таких підприємствах може позитивно розв’язуватись шляхом:
- запровадженнямаловідходної та безвідходної технології,
- збільшеннявиходу корисної продукції чи енергії з одиниці використовуваного матеріалу,
- використаннядешевих і низькосортних видів сировини,
- підвищенняякості матеріалів за допомогою первинної обробки,
- замінаімпортних сировини і матеріалів матеріальними ресурсами вітчизняноговиробництва,
- раціоналізаціяуправління виробничими запасами і розвитку ефективних джерел постачання.
4. Вироби. Самі продукти(вироби), їх якість та дизайн також є важливими чинниками ефективності.Остання, тобто дизайн, повинна корелювати з так званою корисною вартістю, тобтотією сумою, яку покупець готовий заплатити за виріб відповідної якості.Передові підприємства постійно контролюють втілення своєї технічної переваги уконкретних виробах, що користуються великим попитом на ринку. Проте длядосягнення високої продуктивності підприємства просто корисності товарунедостатньо.
5. Працівники. Основнимджерелом і визначальним чинником зростання ефективності виробництва (діяльностіпідприємства) є працівники керівники, підприємці, спеціалісти, робітники.Продуктивність їх праці багато в чому визначається методами, технікою,особистим умінням, знаннями, відношенням до праці та здібністю виконувати туабо іншу роботу. Ділові якості працівників найбільш повно можуть проявлятися вумовах функціонування на підприємстві потужного і гнучкого мотиваційногомеханізму.
Продуктивність праці будезростати тоді, коли керівництво підприємства матеріально і морально заохочує довикористання творчих здібностей усіх категорій працівників, проявляє інтерес доїх особистих проблем життєдіяльності, сприяє створенню і підтриманнюблагоприємного соціального мікроклімату, у межах своїх повноважень іможливостей підприємства здійснює соціальний захист людей, гарантує їхзайнятість тощо.
6. Організація і системи.Єдність трудового колективу, раціональність у делегуванні відповідальності інормах керованості відносяться до принципів доброї організації справ напідприємстві, що забезпечують необхідну спеціалізацію і координацію виробничихі управлінських процесів і, отже, вищий рівень ефективності (продуктивності)діяльності.
Однією з причин недостатньоїпродуктивності підприємства як складної виробничо-економічної системи є занадтожорстка її організаційна структура, надмірне відокремлення підрозділів запрофесійними групами або функціями. Тому система повинна бути динамічною ігнучкою, періодично реорганізованою у відповідності з новими завданнями, щопостають перед підприємством при зміні ситуації.
7. Методи роботи. Більшдосконалі методи роботи в умовах переважання трудомістких процесів стаютьдостатньо перспективними для зростання продуктивності. Наукова організаціяроботи у всіх підрозділах підприємства мусить зробити ручну працю більшпродуктивною за рахунок удосконалення способів виконання трудових операцій,застосовуваних механізмів та інструментів, організації робочих місць.
Для удосконалення методівпраці на підприємстві дуже важливим є постійний аналіз трудових операцій івикористання робочого часу, систематична атестація робочих місць, узагальненняі використання нагромадженого на інших споріднених підприємствах позитивногодосвіду, організація навчання різних категорій працівників прогресивнимприйомам праці, усунення непотрібної (зайвої) роботи і виконання корисної зменшими витратами сили, часу і коштів.
8. Стиль управління. Значний(за деякими оцінками – переважний) внесок у зростання ефективності(продуктивності) виробництва може забезпечувати сучасна, добре організованасистема управління, під контролем якої знаходяться ресурси і результатидіяльності підприємства.
Складовою частиною такоїсистеми є стиль управління – типовий «м’який» чинник підвищення ефективностідіяльності підприємства. Кожен керівник, підприємець чи менеджер підприємствамусить знати, що абсолютно досконалого стилю управління для усіх випадків неіснує. Загальна ефективність діяльності підприємства залежить від того, коли,де, як і по відношенню до кого застосовується відповідний стиль управління.
Відомо, що стиль управління,в якому поєднані професійна компетентність, діловитість і висока етикавзаємовідносин між людьми, впливає практично на усі види і напрямки діяльностіпідприємства. Від нього залежить, в якій мірі враховуються зовнішні чинникизростання ефективності виробництва на тому чи іншому підприємстві.
9. Державна політика.Здійснювана державою (урядом) економічна і соціальна політика істотно впливаєна ефективність суспільного виробництва через:
- практичнудіяльність урядових установ і державних структур; різноманітні видизаконодавства;
- фінансовізаходи і стимули (податки, тарифи, фінансова підтримка великихнауково-технічних і виробничих проектів, фінансування соціальних програм,регулювання процентних ставок для кредитів);
- установлюваніта контрольовані економічні правила і нормативи (регулювання доходів і оплатипраці, контроль за цінами, ліцензування зовнішньоекономічної діяльності тощо);
- створенняринкової, виробничої і соціальної інфраструктури;
- макроекономічніструктурні зміни;
- програмироздержавлення власності і приватизацію державних підприємств; комерціалізаціюорганізаційних структур невиробничої сфери тощо.
Розвиток економіки України,економічні відносини між окремими підприємствами і організаціями, міжпідприємствами і державою здійснюються зараз рядом визначальних у цій галузізаконів (зокрема «Про власність», «Про оподаткуванняпідприємств», «Про оплату праці» та інші), основні положенняяких керівникам і спеціалістам підприємств треба добре знати і спиратися на ниху своїй практичній діяльності.
10. Інституційні механізми.Оскільки ефективність виробництва, як уже зазначалося, залежить від багатьохчинників – внутрішніх і зовнішніх (по відношенню до підприємства), непересічним завданням держави є створення не лише на національному рівні, нелише відповідних економічних, соціальних, політичних і законодавчих, але йорганізаційних умов підвищення продуктивності виробничо-економічних систем.
Такі умови, зокрема,забезпечуються шляхом заснування і постійного функціонування на національному,регіональному чи галузевому рівнях спеціальних інституційних механізмів –організацій (дослідно-впроваджувальних і навчальних центрів, інститутів,асоціацій), діяльність яких зорієнтована на: визначення і розв’язання основнихпроблем підвищення ефективності (продуктивності) різних виробничо-економічнихсистем і економіки в цілому.
Зараз у світі нараховуєтьсябіля 150 національних і регіональних центрів, інститутів і асоціацій попродуктивності і управлінню.
11. Інфраструктура. Важливоюпередумовою зростання ефективності (продуктивності) виробництва напідприємствах є достатній рівень розвитку і активна діяльність різноманітнихінституцій ринкової, виробничої і соціальної інфраструктури.
В сучасних умовах усіпідприємства у процесі своєї інноваційної, виробничої і комерційної діяльностіне можуть обходитись без відповідних послуг інноваційних фондів,товарно-сировинних бірж, бірж праці, фондових бірж, комерційних банків та іншихінститутів ринкової інфраструктури.
12. Структурні зміни. На показникиефективності (продуктивності) на різних рівнях господарювання нерідко впливаютьструктурні зміни у суспільстві належно від якості управління діяльністю окремихпідприємств. Причому така взаємодія у довгостроковій перспективі завжди маєдвосторонній характер, тобто структурні зміни відбиваються на рівні загальноїефективності, а позитивні зрушення продуктивності можуть сприяти модифікаціїсамої структури суспільного виробництва [12, с.57].
Найбільш важливим окрім політичних,вважаються структурні зміни економічного і соціального характеру. Найістотнішіекономічні зміни відбуваються у таких сферах:
1) моделяхзайнятості населення – зрушення зайнятості від сільського господарства дообробної промисловості, а також від останньої до невиробничих галузей (особливосфери послуг);
2) складіосновних фондів (основного капіталу) – визначаються розмірами фондунагромадження та інвестицій за ознаками інтенсивності оновлення, строкувикористання, ступеню втілення технологічних новин, рівнем капіталомісткості;
3) технологіях,наукових дослідженнях і розробках – співвідношення імпорту технологій ззалученням іноземного капіталу і вітчизняних технологічних розробок, зрушеннянетрадиційних технологій і розробок, що супроводжуються революційними проривамиу цих галузях;
4) масштабах(концентрації) виробництва – помітне збільшення частки дрібних (малих) ісередніх підприємств, що можуть стати і стають конкурентоспроможними за умовиїх необхідної спеціалізації та наявності великих і розрахованих на тривалийперіод партій замовлень на виготовлювану ними продукцію.
2. ОЦІНКА ТА АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «ПАНДА»
2.1 Організаційно-економічнахарактеристика ТОВ«Панда»
ТОВ «Панда» це Товариство з обмеженоювідповідальністю, яке до 2001 року займалося посередництвом на ринку фінансовихпослуг м. Черкаси.
У 2001 р. підприємство викупило акціїВАТ «Селищанський цукровий завод» і з того часу контролює діяльністьпо виробництву цукру даного підприємства. Доцільним буде надати короткуісторичну довідку роботи цукрового заводу.
Підприємство знаходиться за адресою:Черкаська обл., Корсунь Шевченківський район, с. Селище. Селищанський цукровийзавод побудовано у 1847 році. До моменту націоналізації цукрової промисловостізавод знаходився у користуванні князів Лопухіних-Демидових. У тяжкі рокирозрухи і громадянської війни виробництво цукру в Україні було дуже низьким,починаючи із 1922 року виробіток цукру поступово став збільшуватися.
Перший етап розвитку Селищанськогоцукрозаводу також відноситься до 1924 року, коли було проведено реконструкціюпаросилових машин та ремонтних майстерень. У 1963 році завод був переведений нараціональний вид палива на спалювання мазуту замість вугілля, це скоротилооб’єми перевезень палива та покращило умови праці робітників.
Починаючи із 1991 року напідприємстві проведено великий об’єм робіт по реконструкції всього заводу. Прицьому реконструйовано сокоочисний цех, встановлено нові випарювальні установки,змінено вакуумні апарати та теплообмінники, проведено реконструкцію вапняковоїпечі та розпочато будівництво трубопроводу.
У 2003 році новим керівництвом заводупроведено реконструкцію мийного відділення, встановлено комп’ютер на РПРО,завдяки чому стало можливим автоматизовано регулювати випарну станцію таконденсаторне господарство.
Головною метою діяльності цукровогозаводу ТОВ «Панда» є:
— задоволення потреб населенняУкраїни цукром,
— здійснення виробничої,науково-дослідницької, торгівельної, комерційної діяльності як із українськимипартнерами, з метою одержання прибутку для задоволення на цій підставісоціальних і економічних інтересів членів Товариства.
Основними видами виробництва напідприємстві є:
— виробництво цукру із цукровихбуряків,
— цукру-сирцю,
— жомове виробництво.
Починаючи із 2005 року напідприємстві добова переробка буряків становить 2700 т на добу, добовийвиробіток цукру становить 147 т.
Виробничий період 2006 рокурозпочався із 28 серпня, сокодобування закінчилося 29.11.2006 р.
Сьогодні цукрова галузь Українипереживає період реструктуризації та адаптації до нових ринкових умов. В періодіз 2001 р. до 2006 р. вітчизняне виробництво цукру з буряків задовольнялопотреби держави на 80%. У 2007 р. цукровиробники повністю забезпечили потребивнутрішнього ринку.
На сьогоднішній день стабілізуєтьсяваловий збір цукрової сировини. З’явилась економічна зацікавленість вирощуванняцукрової сировини, ціна 1 т цукрових буряків у 2007 р. складала близько 49,6у.о., що більше на 3,9% ніж в країнах Євросоюзу та інших сусідніх державах.
На рис.2.1 представленоорганізаційно-економічну структуру цукрового заводу ТОВ «Панда». Головниморганом правління ТОВ «Панда» є Збори учасників Товариства, назасіданнях яких вирішуються усі управлінські та фінансові питання діяльностіцукрового заводу.