Сучасні проблеми розвитку підприємницької діяльності вУкраїні
ЗМІСТ
ВСТУП… 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВУКРАЇНІ 5
1.1. Економічнасутність та основні функції підприємницької діяльності. 5
1.2.Організаційно-правові форми підприємницької діяльності, їх переваги танедоліки. 8
1.3. Договірнівзаємовідносини в підприємницькій діяльності… 17
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1. 23
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВІДТВОРЮВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ НАМАШИНОБУДІВНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ ЗА ВАРІАНТОМ 3. 25
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ 42
Додаток А… 43
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ… 45
ВСТУП
Статтею 1 Закону України «Пропідприємництво» від 7 лютого 1991 р. підприємництво визначено якбезпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність повиробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отриманняприбутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими яксуб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Створення (заснування) суб'єктапідприємницької діяльності юридичної особи, а також володіння корпоративнимиправами не є підприємницькою діяльністю, крім випадків, передбаченихзаконодавством.
Підприємницька діяльність, як один ізнапрямків господарської діяльності, характеризується такими ознаками:
— ініціативністю,яка означає, що підприємець починає свою діяльність відповідно до потреб ринкуна свій розсуд та без будь-яких застережень;
— систематичністюпідприємницької діяльності, що підкреслює її постійний характер;
— власнимризиком підприємця — він ладен відчути на собі як позитивні, так і негативнінаслідки підприємницької діяльності, зокрема випадкову загибель свого майна;
— метоюпідприємницької діяльності, себто одержанням прибутку;
здійсненням підприємництва від свого імені та під свою майновувідповідальність.
Підприємницька діяльність завжди маєкомерційний характер. Ці ознаки свідчать про те, що підприємцем можебути визнаний лише той суб'єкт права, котрий здійснює господарську діяльність,діючи від свого імені, тобто фізична та юридична особа. Діяльність, спрямованана одержання прибутку, але не господарська, не є підприємницькою. Чиннезаконодавство, проголошуючи свободу підприємницької діяльності, водночас вінтересах держави й суспільства встановлює для неї певні обмеження, за якими цюдіяльність можна поділити на три види: вільну, дозвільну (ліцензовану) ідержавну.
Вільна підприємницька діяльністьхарактеризується тим, що підприємець має право без будь-яких обмеженьздійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинномузаконодавству (згідно з принципом «Дозволено все, що не забороненозаконом»).
В даній роботі на меті поставлено розкриттятеоретичної сутності та законодавчих засад підприємницької діяльності в Україніта аналіз ефективності відтворювального процесу на машинобудівному заводі.Робота складається з двох основних розділів, кожен з яких містить висновки.
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВУКРАЇНІ
1.1 Економічна сутність та основні функціїпідприємницької діяльності. Розглянемо основні напрямки нормативно-правовогозабезпечення
1. Законодавче забезпечення — формування чинного законодавства України стосовно підприємницької діяльності тайого вдосконалення.
Базою цього забезпечення єзаконодавчі та інші нормативно-правові акти, відповідні норми цивільного,кредитно-фінансового, податкового, адміністративного, трудового та іншихгалузей чинного законодавства, основними з яких є Закони України «Пропідприємництво». «Про власність». «Про підприємстваУкраїни». «Про господарські товариства», що були затверджені ще1991 року та безперечно потребують серйозного перегляду. Крім того, виниклаоб'єктивна необхідність ухвалити низку нових нормативних та інструктивнихдокументів, зокрема щодо розвитку приватного та малого бізнесу, зокрема.Підприємці давно очікують на прийняття Законів України «Про державнупідтримку підприємництва». «Про приватну власність». «Проліцензування». «Про малі підприємства». «Про кредитніспілки» тощо.
2. Нормативне регулювання щодопідприємств державного сектору, коли держава як власник основних засобіввиробництва директивне впроваджує певні нормативи і здійснює контроль за цимпроцесом. Для підприємств недержавного сектору нормативне регулюванняздебільшого має індикативний характер. Нормативне регулювання полягає вустановленні державою граничних розмірів окремих показників, що характеризуютьякісний стан підприємств. Нині використовуються такі показники:
— норматив рентабельностізастосовується для визначення рівня прибутковості суб'єкта господарювання. Якфіксований показник може використовуватись для державного регулювання окремихгалузей економіки, котрі мають пріоритетне значення для суспільства;
— норматив амортизаційних відрахуваньзастосовується з метою визначення терміну оновлення основних виробничих фондів,що особливо важливо за умов НТП. Оскільки амортизацій] відрахування є складовимелементом собівартості продукції, то в такий спосіб можна також впливати напроцес оподаткування прибутку. Використання норм амортизації як засобівдержавного регулювання часто називають амортизаційною політикою.
— норматив обігових коштів — показник, що застосовується для визначення раціонального обсягутоварно-матеріальних ресурсів і грошових коштів, необхідних для нормальногоздійснення підприємницької діяльності;
— різноманітні екологічні нормативи,що є складовими екологічної політики держави.
3. Адміністративне регулювання якскладова нормативно-правового забезпечення підприємництва має цілий арсеналадміністративних засобів, що базуються на силі державної влади і включаютьрізного роду заборони, дозволи, примушування тощо.
Основними видами адміністративногорегулювання, що використовуються нині, є державна реєстрація підприємства,ліцензування, сертифікація та стандартизація.
Розуміння сутності підприємництвазв'язано також з визначенням його ролі в економіці різних рівнів системигосподарювання. Конкретно роль і значення підприємництва в економічномурозвитку країни можна звести до наступного:
1. Підприємництво слугує важелем длязміни структури економіки. Для підприємців основний спонукальний мотив –можливість одержання прибутку. Вони майже завжди концентрують свої дії нарозвитку перспективних напрямків господарської діяльності, віддача від якихможе перевершити середні показники.
2. Розвиток підприємництва створює«поживне середовище» для конкуренції. Забезпечуючи освоєння перспективнихвиробництв, підприємці сприяють швидшому оновленню техніко-технологічної бази іноменклатури продукції фірми. Вони стимулюють господарську активність,підтримуючи конкуренцію й існуючий ринок.
3. Підприємництво можна вважатикаталізатором економічного розвитку. Цей своєрідний прискорювач істотно впливаєна структурну перебудову в економіці; збільшення обсягів виробництва і наданняпослуг; стимулювання інвестиційної діяльності; підвищення рівня попиту іпропозиції; прискорення темпів економічного розвитку національної економіки вцілому.
4. Підприємництво сприяє економії іраціональному використанню всіх ресурсів. Діяльність підприємця нерозривнозв'язана з господарським ризиком. Саме ця обставина є потужним стимуломекономії ресурсів, вимагає від підприємця детального аналізу рентабельностіпроектів, відповідального ставлення до інвестицій, раціонального витрачанняресурсу, найму робочої сили.
5. Підприємництво забезпечуєсильнодіючі стимули до високоефективної праці. У більшості випадківособистості, котрі мають власний бізнес і завдяки цьому сильніші спонукальнімотиви, більше заінтересовані в якісній і продуктивній праці, ніж найманіпрацівники. Такий психологічний феномен вільної праці для одержання власногозиску забезпечує ще більший виграш для економіки в цілому.
Розглянуті вище прояви значущостіпідприємницької діяльності дозволяють зробити загальний висновок.
Підприємництво виконує особливу функціюв економіці і народному господарстві, змістова сутність якої зводиться дооновлення економічної системи, створення інноваційного середовища, що спричиняєруйнацію традиційних структур і відкриття шляху до перетворень, зрештою стаєтією силою, котра прискорює рух економіки по шляху ефективності, раціоналізації,бережливості і постійного оновлення.
Нагромаджений досвід усіх без виняткуіндустріальне розвинутих країн з ринковою економікою соціального спрямуваннянезаперечне підтверджує, що підприємництво – необхідна умова досягненняекономічного успіху.
1.2 Організаційно-правовіформи підприємницької діяльності, їх переваги та недоліки
Підприємництво як форма ініціативноїдіяльності з метою отримання прибутку може здійснюватися у двох основних видахабо їх комбінаціях:
– перший – здійснення будь-якого виду виробничоїдіяльності (тобто виробництво товару, продукту, послуг);
– другий – виконання посередницької функції (переміщеннятоварів від виробника до споживача, торгівля тощо).
З огляду на загальнодержавні(національні) інтереси пріоритетного значення має набувати перший вид (тип)підприємницької діяльності, оскільки суспільне багатство залежить насампередвід стану сфери матеріального виробництва. Водночас суспільство має сприятирозвитку й другого виду (типу) підприємницької діяльності. Це зумовлено тим, щорівень і якість життя, комфорт членів суспільства визначаються багато в чомурівнем розвитку посередницької сфери (прогресивна організація торгівлі іпостачання населення товарами першої необхідності тощо). Крім того, посередницькапідприємницька діяльність сприяє:
– підвищенню продуктивності праці безпосередніхпродуцентів товарів для населення на основі звуження спеціалізації виробничихпідприємств;
– прискоренню кругообігу капіталу, зростанню ефективностійого використання;
– насиченню (до раціональних меж) ринку необхіднимитоварами (послугами) тощо.
Відтак між виробниками і посередникамивиникають партнерські довірчі взаємини і господарська кооперація щодорозв'язання спільних завдань.
Отже, тип (вид) підприємницькоїдіяльності визначається тим місцем, яке воно займає у процесі задоволенняспоживчого інтересу.
/>Виробнича підприємницька діяльність. Засвоєю спрямованістю, масштабами розвитку і впливом на ефективність системигосподарювання та якість суспільного життя виробнича підприємницька діяльністьє визначальною, провідною. Тому важливо виокремити і детальніше охарактеризуватинасамперед виробниче підприємництво, його типологію і форми.
У межах першого типу підприємницькоїдіяльності існує можливість більш-менш конкретної спеціалізації виробничоїструктури. Задля усвідомлення такої можливості і необхідності доцільнорозглянути класичну схему підприємницької діяльності, що відображає об'єктивнонаявне протиріччя між суб'єктами економічних відносин: підприємець ↔споживач. Зазначене протиріччя не є антагоністичним (існує і взаємозалежністьміж названими суб'єктами). В такому своєрідному протистоянні активна рользберігається за підприємцем, який по відношенню до споживача може діяти одниміз двох можливих способів:
/>
Рис. 1.1. Класична схемапідприємницької діяльності
Інтерес споживача, спровокованийпідприємцем, – це усвідомлений підсумок діяльності підприємця щодо виявленогонеусвідомленого інтересу споживача. Він спричинений рішенням підприємцявиробляти нові (нетрадиційні) для ринку товари.
Виявлений інтерес споживача – результатвивчення очевидних, але не задоволених потреб споживача, які можназадовольнити, розвиваючи активність підприємця (наприклад, збільшуючивиробництво чогось). Такий підхід можна вважати виправданим за наявностідефіциту виробництва, властивого суспільству з низьким рівнемсоціально-економічного розвитку.
Відтак можна дійти ще одного важливоговисновку: підприємництво у сфері виробництва може і мусить орієнтуватися напродукування і просування на ринок традиційних і нових (бажано принциповонових) товарів. Цього можна домогтися за умови постійно здійснюваноїінноваційної діяльності на фірмі.
Загальна типологія підприємницькоїдіяльності, тобто її розчленування на окремі структурні елементи та їхгрупування в певні блоки за сутнісно змістовою характеристикою, у сферівиробництва представлена на рис. 2.2. Вона свідчить про те, що підприємництво усфері безпосереднього виробництва товарів насамперед має орієнтуватися напродукування і поставку на ринок традиційних або інноваційних їх видів.
/>
Рис. 1.2. Загальнатипологія виробничої підприємницької діяльності
Зазначена вище класифікація типівпідприємницької діяльності базується на усталеному переконанні, що виробництвоі просування на ринок традиційних товарів здійснюється з використаннямтехніко-технологічних новацій, якісних характеристик продуктів, нових елементіворганізації виробничих процесів тощо. У такому випадку йдеться про виробництвотрадиційних видів продукції з використанням часткових інновацій. Якщо жвиробництво не частково, а повністю базується на інноваціях, то результатомтакої його організації с поява нового (тобто такого, що раніше не існував)товару або продукту з принципово новими властивостями чи навіть сферамивикористання.
Практика господарювання дає багатоприкладів того, що виробнича підприємницька діяльність може мати основний абодопоміжний характер. Основними прийнято вважати ті види підприємницькоїактивності, результатом яких є виробництво готової до кінцевого споживанняпродукції. До допоміжних належать види підприємницької діяльності, результатомяких є розробка і передача товаровиробникам нової техніки, технології, іншихінновацій – способів, методів, застосування котрих у процесі виробництвавпливає на підвищення якісних або кількісних характеристик продукції.
Варто звернути увагу на те, щодопоміжними вважаються види підприємництва, результати яких мають не лишеуречевлений характер (наприклад, інжинірингова, конструкторська діяльність), ай такий, котрий не втілюється у конкретних предметах (речах) (наприклад,консалтингова, маркетингова, лізингова, факторингова та інша подібнадіяльність).
/>Посередницька підприємницька діяльність. Загальновідомо,що на ринку мають бути присутні або самі виробник і споживач (продавець іпокупець), або їхні представники. Особи (юридичні чи фізичні), що представляютьінтереси виробників або споживачів, а самі не є такими, прийнято називатипосередниками. Підприємницька діяльність у сфері посередництва має на метіінтегрувати економічні інтереси виробників і споживачів.
На погляд виробника посередництвопідвищує ефективність його діяльності, оскільки дозволяє зосереджувати своюактивність лише на виробництві, передаючи функцію просування товару на ринокпосереднику, котрий є також професіоналом, але тільки у цій специфічній сферідіяльності. Завдяки цьому скорочується строк оборотності капіталу іпідвищується прибутковість виробництва.
Підприємницька діяльність у сферіпосередництва практично здійснюється в цілком конкретній формі (рис. 1.3).
Досить поширеною формою посередництвавиступає агентування, тобто практика господарювання, за якої агент єпосередником від імені і на користь відповідно виробника або споживача. Особу,від імені і на користь якої діє агент, називають принципалом. Причомупринципалом може бути як власник товару, що доручає агенту продати його, так іспоживач, котрий делегує агенту право купити (придбати) потрібний йому товар.
Розрізняють кілька типів агентів:
– агенти виробників;
– повноважні агенти зі збуту продукції;
– агенти по закупках товарів.
Агенти виробників (представникивиробників) представляють інтереси кількох виробників товарів, що доповнюютьодин одного. Повноважні агенти зі збуту отримують право на збут усієї продукціїі є ніби відділом збуту, але не входять до організаційної структури виробника,взаємодіючи з ним на договірних умовах. Агенти по закупках найчастішезаймаються підбором потрібного асортименту продукції (наприклад, певних партійтоварів для роздрібної торгівлі).
/>
Рис. 1.3. Структурніелементи (форми, види, суб'єкти) посередницької підприємницької діяльності
Правовою основою здійснення подібнихвідносин є агентська угода (договір), укладена між принципалом і агентом. Зацим договором агент зобов'язується від імені принципала продати (купити) товарна визначених у договорі умовах. Ключовими умовами угоди (договору) є цінатовару і розмір агентської винагороди. У випадку, коли агент виконує функціюпродавця, ціна товару в угоді (договорі) фіксується на її мінімальноприпустимому рівні. Але оскільки, як правило, розмір агентської винагородивстановлюється у відсотках від ціни реалізації, то агент природно буденамагатися продати ту або іншу партію товару за максимально можливою вконкретних умовах ціною. Таким чином досягається збіг економічних інтересіввзаємодіючих (співпрацюючих) партнерів.
Якщо агенти співпрацюють з принципаламина довгостроковій (постійній) основі, то посередницькі функції одноразового дляпокупця чи продавця агента виконує брокер – посередник при укладанні угоди,основним завданням якого є звести покупців з продавцями та допомогти вдосягненні між ними домовленості. Брокер нічим не ризикує; він діє задорученням клієнтів, отримуючи від них спеціальну винагороду.
Агенти інколи можуть виступати якоптовикн-комісіонери, котрі самостійно розпоряджаються товаром, приймаючи йогона комісію. Комісіонер діє згідно з договором комісії, який укладається між нимі принципалом, котрий у даному випадку іменується комітентом, тобто особою, щодає доручення іншій особі (комісіонеру) здійснити певну операцію від іменіостаннього. При здійсненні комісійних операцій передбачається винагорода,розмір якої встановлюється як певний відсоток від суми торгової операції чирізниці між призначеною комітентом ціною і фактичною продажною ціною.
До комісійних належать також операціїконсигнації – вид торгово-посередницьких послуг, коли посередник (в даномувипадку – консигнант) реалізує товар зі власного складу на основі договорудоручення. Діяльність консигнанта, котрий звичайно є власником складськихприміщень і водночас – купцем-оптовиком, зводиться до того, що він приймаєтовари на відповідальне зберігання з наступною їх реалізацією, але при цьомузобов'язується не продати, а лише запропонувати продукцію можливому покупцевіза першої ж зручної нагоди. В основному консигнація поширена у сфері оптовихпоставок певних партій товарів у роздрібну мережу.
Продовженням і подальшим збільшенняммасштабів системи агентування є безпосередня торгово-комерційна діяльність. Уцій діяльності віддавна виокремлюють і повсюдно застосовують оптову тароздрібну торгівлю різними товарами.
Початковою і основноюланкою-посередником у торгово-комерційній сфері є оптово-роздрібні фірми, котрібезпосередньо реалізують продукцію виробничого і споживчого призначення,використовуючи загальновідомі форми продажу товарів. До особливої категоріїзовнішньоторговельних фірм, що здійснюють широкий спектр експортно-імпортнихоперацій, включаючи організацію різних виставок і активну рекламу, належатьторгові доми. Звичайно питання про надання певній фірмі статусу торгового домувирішують вищі органи державного управління економікою. Сама назва «Торговийдім» не відображає конкретну організаційно-правову форму відповідної фірми, авказує лише на профіль діяльності. За умови виходу на зовнішній ринок торговідоми засновують свої представництва в інших країнах.
У формуванні каналів збуту готовихвиробів певну роль відіграють дистриб'ютори – посередники, що спеціалізуютьсяна придбанні товарів безпосередньо у виробників та їх реалізації (розподілі)своїм постійним клієнтам. Розрізняють два типи дистриб'юторів: дистриб'юторитоварів промислового призначення (їхніми партнерами є підприємці, якіпродукують готову для споживання продукцію) і дистриб'ютори, що продають товарироздрібній мережі.
До поширених форм посередницькихоперацій належить дилерство. Дилерами вважаються юридичні або фізичні особи(посередницькі структури), які здійснюють перепродаж товарів від свого імені таза власний рахунок. Дилерський прибуток формується у вигляді різниці між ціноюпридбання та ціною продажу товару самим дилером. В окремих випадках розрахункидилера з відповідним принципалом за одержуваний від нього товар здійснюються заумови його обов'язкової реалізації. Відповідно до умов особливого договорудилери можуть надавати замовникам інформацію щодо кон'юнктури ринку, послугирекламного характеру, а також здійснювати післяпродажне обслуговування технічнихвиробів.
Комівояжери – цепідприємці-посередники, які не просто продають, а й доставляють товарипокупцям, тобто здійснюють продаж з доставкою. Звичайно комівояжерські функціївиконують роз'їзні представники торгових фірм, що пропонують покупцям товари зазразками. Як свідчить практика, комівояжери можуть забезпечувати достатньоефективну рекламу і створювати міцні канали збуту продукції, а в окремих(необхідних) випадках навіть здійснювати післяпродажне її технічнеобслуговування.
До посередництва як видупідприємницької діяльності правомірно відносять аукціонну форму торгівлі. В їїпрактичному здійсненні беруть участь такі три суб'єкти господарськихвзаємовідносин:
Аукціон являє собою прилюдний торг,форму змагання покупців за право придбання товару, що виставляється нааукціонний продаж. Пропоновані на аукціон товари мають певну стартову ціну, аїхній аукціонний продаж здійснюється лотами. Стартова ціна – це початкова ціна,що встановлюється аукціонатором і з рівня якої розпочинається торг під часпроведення аукціону, а лот – неподільна партія товару, що виставляється нааукціон.
Найбільш широко використовуєтьсяаукціонна форма торгівлі всередині країни (внутрішньодержавна). Але існують іперіодично проводяться міжнародні аукціони. На такі аукціони звичайновиставляються скакові коні, хутряна сировина, прянощі, чай, тютюн, предметиантикваріату тощо.
Особливим видом професійноїпідприємницької діяльності є біржове підприємництво, головним і єдинимсуб'єктом котрого виступають біржі. Біржа є особливою організаційною формоюоптової торгівлі. Звичайно кожній біржі притаманна відповідна спеціалізація, щообмежується певним регіоном країни (регіональні універсальні біржі) абовизначається вибраним профілем діяльності. За останньою ознакою виокремлюють:
– товарні біржі (спеціалізуються на оптовій торгівлімасовими товарами, що мають чіткі та стійкі якісні параметри);
– фондові біржі (спеціалізовані центри з купівлі-продажуцінних паперів);
– валютні біржі (місця здійснення операцій зкупівлі-продажу золота і валюти);
– біржі праці (організаційне утворення для обліку потреб іпропонування робочої сили, сприяння працевлаштуванню з організацієюперенавчання).
Підприємництво у біржовій діяльностіможе бути зв'язане зі створенням біржі як комерційної структури або зорганізацією брокерської контори. Проведенням усіх операцій на біржі займаютьсябіржові брокери, тобто посередники, які мають сприяти встановленню необхіднихконтактів між заінтересованими сторонами (клієнтами) та укладанню відповіднихугод. За виконані операції брокер отримує брокерську винагороду в розмірі,узгодженому з клієнтами, або за таксою, встановленою біржовим комітетом.
У процесі біржового підприємництвавиконуються й деякі специфічні операції. Найважливішими з них є ф'ючерсніконтракти й опціони.
Ф'ючерсний контракт – це контракт напоставку обумовленої кількості певного товару (конкретної номенклатури йасортименту) за фіксованою ціною протягом зазначеного у договорі терміну.
Опціоном вважають операцію, за якоїризик обмежений порівняно з ф'ючерсним контрактом. Її зміст зводиться додоговірного зобов'язання купити або продати товар (фінансові права) за напередвизначеною ціною в межах узгодженого періоду. В обмін на таке право покупецьопціону виплачує продавцю певну суму премії. Ризик покупця обмежується розміромпремії, а ризик продавця зменшується на величину такої премії. Опціониздійснюються стосовно конкретних товарів, цінних паперів, ф'ючерснихконтрактів. Окремо виділяють опціони на купівлю або на продаж, що надаютьправо, але не зобов'язують купити чи продати ф'ючерсний контракт або товар заобумовленою ціною.
1.3 Договірнівзаємовідносини в підприємницькій діяльності
Організація підприємницької діяльності базується виключно на договірнихвзаємовідносинах. Це підтверджує незаперечну істину, що саме договори євизначальною і по суті єдиною правовою формою партнерських взаємин.
Договір (угода, контракт) — це форма документального закріпленняпартнерських зв'язків (предмета договору, взаємних прав та обов’язків,наслідків порушення домовленостей), яка опосередковує взаємини в процесівиробництва і реалізації продукції чи надання різноманітних послуг.
У ринковій системі господарювання застосовують два види договорів:установчий та підприємницький. Про установчий скажемо тільки те, що вінзасвідчує бажання фізичних чи юридичних осіб щодо заснування новогоорганізаційно-правового утворення для реалізації конкретної підприємницькоїідеї. Підприємницький договір відображає згоду сторін стосовно безпосередньогоздійснення певної підприємницької діяльності в певній організаційно-правовійформі. Підприємницьких договорів є багато, вони виокремлюються за сферамидіяльності, документально оформлюють взаємовідносини щодовнутрішньогосподарської та зовнішньоекономічної діяльності.
Сучасне розуміння сутностіпідприємництва значною мірою розкривається у працях теоретиківпостіндустріального суспільства, яке, на їх думку, повинно прийти на змінусучасному капіталістичному. Так, американський соціолог Вільям Ростоу (1916)зазначав, що серед чинників економічного зростання важливу роль відіграватимесхильність людей до інновацій та матеріальних удосконалень. Французькийтеоретик постіндустріального суспільства Раймон Арон (1905-1983) стверджував,що притаманне такому суспільству раціоналізаторство супроводжуватиме духнауковості, прогресу, раціонального управління, економічного розвитку тадемократії.
Враховуючи це, а також характеристикупідприємництва Й.Шумпетером та іншими економістами, можна виділити такінайважливіші його функції: новаторська, організаційна, господарська, соціальната особистісна.
Новаторська функція – сприяння процесупродукування нових ідей (технічних, організаційних, управлінських та ін.),здійснення дослідно-конструкторських розробок, створення нових товарів інадання нових послуг тощо.
Організаційна функція – впровадженнянових форм і методів організації виробництва, нових форм заробітної плати та їхоптимальне поєднання з традиційними, раціональне поєднання форм одиничногоподілу праці, основних елементів системи продуктивних сил та контроль за їхвиконанням.
Господарська функція – найефективнішевикористання трудових, матеріальних, фінансових, інтелектуальних таінформаційних ресурсів.
Соціальна функція – виготовленнятоварів і послуг, необхідних суспільству, відповідно до головної мети, вимогдії основного економічного закону.
Особистісна функція – самореалізаціявласної мети підприємця, отримання задоволення від своєї роботи. Так, внаслідокопитування дрібних компаній Великобританії з'ясувалося, що переважна більшістьїх (понад 80%) головним стимулом своєї підприємницької діяльності вважає неособисте збагачення, а можливість відчути себе незалежним і мати задоволеннявід власної праці.
Звичайно, ці дані потребують уточнення,оскільки відчути себе незалежним у підприємницькій діяльності можна за умовуспішної роботи компанії, отримання відповідних прибутків.
С.Ф. Покропивний і В.М. Колот, спираючись на сучасну економічну літературу виокремлюють триголовні функції сфери підприємницької діяльності:
– ресурсну (формування і продуктивне використаннякапіталу, трудових, матеріальних та інформаційних ресурсів);
– організаційну (організація маркетингу, виробництва,збуту, реклами та інших господарських справ);
– творчу (новаторські ідеї, генерування й активневикористання ініціативи, вміння ризикувати).
Із зазначених вище міркувань випливаєтакий важливий висновок: підприємництво має завжди супроводжуватисьнауково-технічною, організаційною і комерційно-економічною творчістю, новимипідходами до вирішення господарських завдань; воно зумовлює особливий,антибюрократичний стиль господарської поведінки, підвалинами якого є, з одногобоку, постійний пошук нових можливостей і ресурсів, а з іншого – персональнавідповідальність за наслідки своєї діяльності.
На основі всебічної характеристикиголовних функцій підприємництва можна дати комплексне визначення його сучасноїсутності.
Підприємництво – самостійнеорганізаційно-господарське новаторство на основі використання різнихможливостей для випуску нових товарів або старих новими методами, відкриттянових джерел сировини, ринків збуту тощо з метою отримання прибутків тасамореалізації власної мети.
Поняття «підприємництво» не слідототожнювати з поняттям «бізнес», яке є більш ємним і передбачає будь-який виддіяльності (навіть афери), що приносить дохід або особисту користь.
Виходячи з цього, підприємцю мають бутипритаманні певні риси, пов'язані з його відповідними функціями. Він повинен:
1) вбачати в людині головне джерелопідвищення ефективності роботи підприємства, нових ідей; сприяти формуваннюлідерів і новаторів, стимулювати у них виправданий ступінь ризику; формуватиекономічне мислення, постійно здійснювати пошук нових можливостей, бутиініціативним та ін.;
2) вміти об'єднати людей для досягненняспільної мети; надихати співробітників, приділяти значну увагу прагненнямлюдей, їх духовним якостям; домагатися того, щоб цінності фірми були в центріуваги працівників, вміти переконувати їх;
3) бути професійно підготовленим дляпошуку оптимальних варіантів розвитку підприємства, підвищення йогоефективності; постійно орієнтуватися на ефективність і якість, здійснюватисистематичне планування; прагнути до всебічної інформованості, йти на розумнийризик; впроваджувати форми і системи заробітної плати, які сприяють економіїресурсів (сировини, електроенергії, палива, зменшення ручної праці); надаватипідрозділам певну автономію, прагнути до простоти управління; вміло поєднуватиавтономію з жорстким централізмом та ін.;
4) постійно орієнтуватися на потребиспоживачів, підвищення якості продукції та послуг, які надають згідно з чиннимзаконодавством; сплачувати податки; не забруднювати довкілля; оптимальнопоєднувати індивідуальні, колективні й суспільні інтереси; відповідати за своївчинки;
5) діяти цілеспрямовано, енергійно,вірити в успіх справи, бути наполегливим і гнучким, розвивати свої творчі,організаторські здібності тощо. У Законі України «Про підприємництво»зазначається, що підприємництво – це самостійна, ініціативна, на власний ризикдіяльність щодо виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг тазайняття торгівлею з метою одержання прибутку. Основними принципами, за якимиздійснюється підприємництво, є:
1) вільний вибір діяльності надобровільних засадах;
2) залучення до підприємницькоїдіяльності майна і коштів юридичних осіб і громадян;
3) самостійне формування програмидіяльності, вибір постачальників і споживачів виробленої продукції,встановлення цін відповідно до витрат виробництва з дотриманням чинногозаконодавства;
4) вільне наймання працівників;
5) залучення й використанняматеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших ресурсів,використання яких не заборонене або не обмежене законодавством;
6) вільний розподіл прибутку, якийзалишається після внесення платежів, встановлених законодавством;
7) самостійне здійснення підприємцем(юридичною особою) зовнішньоекономічної діяльності;
8) використання будь-яким підприємцемналежної йому частки валютної виручки на власний розсуд.
Підприємницька діяльність – працяіндивіда, заснована на розвитку особистісних чинників, розширенні знань просвої можливості, спрямована на досягнення найкращого результату в господарськійдіяльності, на отримання економічної вигоди і насамперед привласненнядодаткового продукту.
Підприємництвом не вважають виконаннябудь-якого завдання, якщо виконавець не мав хоча б одного особистісного чинникаі права на свободу такої діяльності.
Особистісні чинники підприємництва –особиста власність, фізичні, розумові здібності, знання і досвід, становище всуспільстві, права тощо.
Основними завданнями, які необхідновирішити на початку підприємницької діяльності, є:
– вибір сфери та масштабів діяльності;
– вибір місця розташування підприємства, компанії;
– вибір форм підприємницької діяльності та назви фірми;
– фінансування та інвестування.
Підприємництво – один з важливихчинників соціально-економічного прогресу. Тому суспільство зацікавлене вцивілізованому підприємництві, яке повинне мати правову підтримку у такихосновних формах: 1) надання свободи підприємницької діяльності; 2) наданняпідприємцю статусу комерсанта; 3) створення умов для відкриття і реєстраціїпідприємства. За вибору форми підприємництва беруть до уваги масштабдіяльності, форму відповідальності підприємця, можливості отримання кредитів,рівні оподаткування, можливий обсяг реалізації продукції та ін. Основнимисуб'єктами підприємництва є приватні особи, групи осіб (в акціонернихкомпаніях, кооперативах) і держава (відповідні органи).
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1
В першому розділі розглянуто теоретичні засадипідприємницької діяльності в Україні, основні принципи підприємницькоїдіяльності та загальний стан підприємництва в Україні.
За функціональним характером підприємницька діяльністьподіляється на такі види: з виробництва продукції; з виконання робіт; з наданняпослуг; торговельна діяльність.
Згідно з Законом України «Про господарськітовариства» господарськими товариствами визнаються підприємства,організації, установи, створені на засадах угоди юридичними особами ігромадянами з об'єднанням майна для підприємницької діяльності з метоюодержання прибутку. Проте, до кола господарських товариств поки що не входятьдержавні підприємства, організації та установи.
Підприємство, як основна організаційно-правова формапідприємницької діяльності, являє собою статутний суб'єкт самостійногогосподарювання, що має права юридичної особи і здійснює виробничу,науково-дослідну й комерційну діяльність з метою одержання прибутку (доходу). Усвоєму складі підприємство не має інших юридичних осіб.
Відповідно до Закону України «Про власність» можуть утворюватися таківиди підприємств:
— індивідуальне підприємство;
— сімейне підприємство;
— приватне підприємство;
— колективне підприємство;
— державне комунальне підприємство;
— державне підприємство;
— спільне підприємство;
— підприємство, основане на власності юридичних осіб ігромадян країн Співдружності та інших держав;
— малі підприємства.
Підприємства можуть об'єднуватись в асоціації, корпорації,консорціуми, концерни.
Можуть бути й інші об'єднання за галузевою, територіальною чиіншою ознакою.
В сучасній економіці Україні існує безліч підприємств різнихформ власності. Основні проблеми їхньої діяльності: суперечливістьзаконодавства, монополізм, відсутність або ж мізерна кількість допомоги з бокудержави (субвенцій, податкових канікул тощо).
РОЗДІЛ 2 ОЦІНКАЕФЕКТИВНОСТІ ВІДТВОРЮВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ НА МАШИНОБУДІВНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ ЗАВАРІАНТОМ 3
Здійснити оцінкуефективності відтворювального процесу на машинобудівному підприємстві,використовуючи показники табл. 1.
Таблиця1
Якісніхарактеристики роботи машинобудівного підприємства за період 2001-2005 рр.Показник Рік Значення Показник Рік Значення 1 2 3 4 5 6 1. Виручка від реалізації, тис. грн. 2001 43156,9 5. Грошові кошти та їх еквіваленти, тис. грн. 2001 698,3 2002 45698,6 2002 623,3 2003 47111,2 2003 725,8 2004 49632,3 2004 769,3 2005 52569,2 2005 804,1
2. Виробничі запаси,
тис. грн. 2001 5496,8
6. Дебітор-
ська забор-гованість, тис. грн. 2001 4563,2 2002 5890,5 2002 4777,3 2003 5999,3 2003 4963,2 2004 6836,9 2004 5012,3 2005 7058,5 2005 5088,9
3. Незавершене виробництво,
тис. грн. 2001 4323,1
7. Запаси товарів, тварини на вирощуванні та відгодівлі,
тис. грн. 2001 659,2 2002 4469,5 2002 789,1 2003 4967,4 2003 879,1 2004 4896,6 2004 999,1 2005 5399,9 2005 876,5
4. Готова продукція,
тис. грн. 2001 10854,7
8. Інші оборотні активи,
тис. грн. 2001 338,1 2002 12698,7 2002 267,9 2003 13898,6 2003 511,6 2004 10368,9 2004 540,5 2005 11998,9 2005 447,7
Оцінку ефективності відтворювального процесу на підприємствітреба провести у такій послідовності:
1. Визначити розмір оборотних коштів в сфері виробництва заперіод 2001-2005 рр.
2. Визначити розмір оборотних коштів в сфері обігу за період2001-2005 рр.
3. Визначити загальний розмір оборотних активів попідприємству та за період 2001-2005 рр.
Оборотні кошти в сфері виробництва влючають в себе виробничі запаси,незавершене виробництво. Оборотні кошти в сфері обігу складаються з готовоїпродукції та інших оборотних активів. Дані розрахунків, виходячи з данихтаблиці 1, розмістимо в таблиці 2.
Таблиця 2
Розподіл оборотних коштів підприємства за цільовимпризначенням, 2001 – 2005 рр.Показники 2001 2002 2003 2004 2005 Всього 1. Оборотні кошти в сфері виробництва, тис. грн. 9819,90 10360,00 10966,70 11733,50 12458,40 55338,50 2. Оборотні кошти в сфері обігу, тис.грн. 55048,00 59288,50 62247,20 61311,00 65819,90 303714,60 3. Загальний розмір активів підприємства, тис.грн. 70090,30 75214,90 79056,20 79055,90 84243,70 387661,00
Отже, загальний обсяг оборотних коштів в сфері виробництва зап’ять роківсклав 55338,50 тис.грн., в сфері обігу – 303714,60 тис.грн. Загальний обсягактивів підприємства за період 2001 – 2005 рр. склав 387661,00 тис.грн.
4. Проаналізувати тенденції зміни тривалості структурнихскладових відтворювального процесу.
4.1. Розрахувати тривалість відтворювального циклу за період2001-2005 рр.
Цей показник розраховується за формулою:
(3.1) />
де Т – тривалість відтворювального циклу, дн.; Д – тривалістьпланового періоду, дн.; ОК – вартість оборотних активів в сфері виробництва іобігу, тис. грн.; ВР – виручка від реалізації продукції, тис. грн.
4.2. Визначити динаміку тривалості відтворювального циклу заперіод 2001-2005 рр.
Розрахунок показника і динаміки доцільно розрахувати втаблиці (табл. 3).
Таблиця 3
Розрахунок показника тривалості відтворювального циклу2001 2002 Абсолютне відхилення 2002 від 2001
/>
/> 7,85 2003 Абсолютне відхилення 2003 від 2002
/> 11,59 2004 Абсолютне відхилення 2004 від 2003
/> -30,69 2005 Абсолютне відхилення 2005 від 2004 Абсолютне відхилення 2005 від 2001
/> 3,49 -7,76
Отже, показник динаміки тривалості відтворювального циклу заперіод 2001-2005 рр. знизився на 7,76 днів, при тому, що за цей періодпоказував збільшення на 11,59 днів у 2003 році. Найбільше зниження відбулось у2004-му – на 30,69 днів.
4.3. Розрахувати показник тривалості знаходження оборотнихкоштів в сфері виробництва (Тс.вир.) за наступною формулою:
(3.2) />
де В – вартість виробничих запасів та незавершеноговиробництва, тис. грн.
Розрахуємо показник знаходження оборотних коштів в сферівиробництва, днів:
/>
/>
/>
/>
/>
4.4. Визначити динаміку тривалості знаходження оборотнихкоштів в сфері виробництва за період 2001-2005 рр.
За період з 2001 до 2005 рр. тривалість знаходження оборотнихкоштів у сфері виробництва змінювалась наступним чином:
2002 р.: зниження на 0,3 днів;
2003 р.: збільшення на 2,19 днів;
2004 р.: збільшення на 1,32 днів;
2005 р.: збільшення на 0,2 днів.
У порівнянні з 2001 роком 2005-го року тривалість знаходженняоборотних коштів у сфері виробництва збільшилась на 3,41 днів.
4.5. Розрахувати тривалість процесу виробництва (Тп.вир.).
Цей показник визначається за формулою:
(3.3) />
де НЗВ – вартість незавершеного виробництва, тис. грн.
Визначимо тривалість процесу виробництва, днів:
/>
/>
/>
/>
/>
4.6. Визначити динаміку тривалості процесу виробництва задосліджуваний період.
Динаміка показника тривалості процесу виробництва виглядаланаступним чином:
2002 р.: зниження на 0,15 днів;
2003 р.: збільшення на 2,75 днів;
2004 р.: зниження на 2,44 днів;
2005 р.: збільшення на 1,46 днів.
У порівнянні з 2001 роком 2005-го року тривалість процесувиробництва збільшилась на 0,92 днів.
4.7. Розрахувати тривалість перебування оборотних коштів увиробничих запасах (Твз) за наступною формулою:
(3.4) />
де ВЗ – вартість виробничих запасів, тис. грн.
Визначимо тривалість перебування оборотних коштів увиробничих запасах, днів:
/>
/>
/>
/>
/>
4.8. Визначити динаміку тривалості перебування оборотнихкоштів у виробничих запасах за період 2001-2005 рр.
Динаміка показника тривалості перебування оборотних коштів увиробничих запасах виглядала наступним чином:
2002 р.: збільшення на 0,55 днів;
2003 р.: зниження на 0,56 днів;
2004 р.: збільшення на 3,76 днів;
2005 р.: зниження на 1,26 днів.
У порівнянні з 2001 роком 2005-го року тривалість процесувиробництва збільшилась на 2,49 днів.
4.9. Розрахувати тривалість перебування оборотних коштів всфері обігу (Тс.об.).
Цей показник визначається наступним чином:
(3.5) />
де ОКс.об – вартість оборотних коштів в сфері обігу, тис.грн.
Визначимо показник тривалості перебування оборотних коштів усфері обігу, днів:
/>
/>
/>
/>
/>
4.10. Визначити динаміку тривалості перебування оборотнихкоштів в сфері обігу за досліджуваний період.
Динаміка показника тривалості перебування оборотних коштів усфері обігу виглядала наступним чином:
2002 р.: збільшення на 7,87 днів;
2003 р.: збільшення на 8,6 днів;
2004 р.: зниження на 30,87 днів;
2005 р.: збільшення на 5,97 днів.
У порівнянні з 2001 роком 2005-го року тривалість обігу знизиласьна 8,45 днів.
4.11. Визначити показники питомої ваги сфери виробництва взагальній тривалості відтворювального циклу та їх динаміку за період 2001-2005рр.
4.12. Проаналізувати динаміку обсягів оборотних коштів всфері виробництва та обсягів реалізованої продукції за досліджуваний період.
Аналіз доцільно показати в таблиці (табл. 4).
Таблиця 4
Динаміка обсягів оборотних коштів в сфері виробництва таобсягів реалізованої продукції за досліджуваний період та питома вагапоказниківПоказники 2001 Питома вага 2002 Питома вага Відхилення 2002 від 2001 1. Оборотні кошти в сфері виробництва, тис. грн. 9819,90 14,01% 10360,00 13,77% 540,10 2. Оборотні кошти в сфері обігу, тис.грн. 55048,00 78,54% 59288,50 78,83% 4240,50 3. Загальний розмір активів підприємства, тис.грн. 70090,30 100,00% 75214,90 100,00% 5124,60 4. Готова продукція, тис.грн. 10854,70 15,49% 12698,70 16,88% 1844,00 Показники 2003 Питома вага Відхилення 2003 від 2002 2004 Питома вага 1. Оборотні кошти в сфері виробництва, тис. грн. 10966,70 13,87% 606,70 5222,40 6,67% 2. Оборотні кошти в сфері обігу, тис.грн. 62247,20 78,74% 2958,70 73127,70 93,33% 3. Загальний розмір активів підприємства, тис.грн. 79056,20 100,00% 3841,30 78350,10 100,00% 4. Готова продукція, тис.грн. 13898,60 17,58% 1199,90 10368,90 13,23% Показники Відхилення 2004 від 2003 2005 Питома вага Відхилення 2005 від 2004 Відхилення 2005 від 2001 1. Оборотні кошти в сфері виробництва, тис. грн. -5744,30 12458,40 14,79% 7236,00 2638,50 2. Оборотні кошти в сфері обігу, тис.грн. 10880,50 65189,90 77,38% -7937,80 10141,90 3. Загальний розмір активів підприємства, тис.грн. -706,10 84243,70 100,00% 5893,60 14153,40 4. Готова продукція, тис.грн. -3529,70 11998,90 14,24% 1630,00 1144,20
5. Проаналізувати тенденції змани структурних складовихвідтворювального процесу в сфері виробництва.
5.1. Визначити динаміку обсягів оборотних коштів, що вкладенів товароматеріальні запаси, обсягів оборотних коштів, що знаходяться внезавершеному виробництві
Проведемо аналіз динаміки в таблиці 5.
Таблиця 5
Динаміка обсягів оборотних коштів, що вкладені втовароматеріальні запаси, обсягів оборотних коштів, що знаходяться внезавершеному виробництвіПоказники 2001 2002 Відхилення 2002 від 2001 2003 Відхилення 2003 від 2002 1. Оборотні кошти, вкладені в товарно-матеріальні запаси, тис.грн. 659,20 789,10 129,90 879,10 90,00 2. Оборотні кошти в незавершеному виробництві, тис.грн. 4323,10 4469,50 146,40 4967,40 497,90 Показники 2004 Відхилення 2004 від 2003 2005 Відхилення 2005 від 2004 Відхилення 2005 від 2001 1. Оборотні кошти, вкладені в товарно-матеріальні запаси, тис.грн. 999,10 120,00 876,50 -122,60 217,30 2. Оборотні кошти в незавершеному виробництві, тис.грн. 4896,60 -70,80 5399,90 503,30 1076,80
5.2. Визначити показники питомої ваги оборотних коштів,вкладених в товароматерільні запаси, в загальній вартості оборотних активівпідприємства та в загальній вартості коштів, що перебувають в сферівиробництва; проаналізувати їх динаміку за 2001-2005 рр. Дані розташуємо втаблиці 6.
Таблиця 6
Питома вага оборотних коштів, вкладених в товароматерільнізапаси, в загальній вартості оборотних активів підприємства та в загальнійвартості коштів, що перебувають в сфері виробництваПоказники 2001 2002 2003 2004 2005 1. Оборотні кошти, вкладені в товароматеріальні запаси, тис.грн. 659,20 789,10 879,10 999,10 876,50 2. Оборотні кошти, що перебувають у виробництві, тис.грн. 9819,90 10360,00 10966,70 11733,50 12458,40 3. Загальний обсяг оборотних коштів, тис.грн. 70090,30 75214,90 79056,20 79055,90 84243,70 Питома вага у вартості коштів, що перебувають у виробництві 0,07 0,08 0,08 0,09 0,07 Питома вага в загальному обсязі оборотних коштів 0,01 0,01 0,01 0,01 0,01
5.3. Визначити показник питомої ваги оборотних коштів, щознаходяться в незавершеному виробництві, в загальній вартості оборотних активівпідприємства та в загальній вартості коштів, що перебувають в сферівиробництва; проаналізувати їх динаміку за 2001-2005 рр. Визначимо показники втаблиці 7.
Таблиця 7
Аналіз питомої ваги оборотних коштів, що знаходяться внезавершеному виробництві, в загальній вартості оборотних активів підприємствата в загальній вартості коштів, що перебувають в сфері виробництваПоказники 2001 2002 2003 2004 2005 1. Оборотні кошти у незавершеному виробництві, тис.грн. 4323,10 4469,50 4967,40 999,10 5399,90 2. Оборотні кошти, що перебувають у виробництві, тис.грн. 9819,90 10360,00 10966,70 11733,50 12458,40 3. Загальний обсяг оборотних коштів, тис.грн. 70090,30 75214,90 79056,20 79055,90 84243,70 Питома вага у вартості коштів, що перебувають у виробництві 0,44 0,43 0,45 0,20 0,43 Питома вага в загальному обсязі оборотних коштів 0,06 0,06 0,06 0,01 0,06
6. Проаналізувати тенденції зміни структурних складовихвідтворювального процесу в сфері обігу.
6.1. Проаналізувати динаміку обсягів оборотних коштів в сферіобігу за досліджуваний період (табл. 8).
Таблиця 8
Динаміка обсягів оборотних коштів в сфері обігу за період2001 – 2005 рр.Показник/Роки 2001 2002 2003 2004 2005 Оборотні кошти в сфері обігу 55048,00 59288,50 62247,20 73127,70 10880,50 Відхилення від попереднього показника 4240,50 2958,70 10880,50 -7937,80
Загалом зміна показника за п’ять років відбулась у бікзбільшення на 10141,90тис.грн.
6.2. Визначити показники питомої ваги оборотних коштів,вкладених в готову продукцію, в загальній вартості оборотних активів в сферівиробництва і обігу; проаналізувати їх динаміку за 2001-2005 рр. (табл. 9)
Таблиця 9
Показники питомої ваги оборотних коштів, вкладених в готовупродукцію, в загальній вартості оборотних активів в сфері виробництва і обігуПоказники 2001 2002 2003 2004 2005 1. Оборотні кошти, вкладені в готову продукцію, тис.грн. 10854,70 12698,70 13898,60 10368,90 1998,90 2. Оборотні кошти, що перебувають у виробництві та обігу, тис.грн. 64867,90 69648,50 73213,90 73044,50 78278,30 3. Загальний обсяг оборотних коштів, тис.грн. 70090,30 75214,90 79056,20 79055,90 84243,70 Питома вага у вартості коштів, що перебувають у виробництві 0,17 0,18 0,19 0,14 0,03 Питома вага в загальному обсязі оборотних коштів 0,15 0,17 0,18 0,13 0,02
7. Проаналізувати ефективність відтворювальних процесів, щоздійснюються на підприємстві.
7.1. Розрахувати показник кількості оборотів оборотних коштів(Коб) за наступною формулою:
(3.6) />
Цей показник є відношенням суми оборотних виручки відреалізації до загального обсягу оборотних коштів, які перебувають у сферівиробництва та обігу. Доцільно розташувати їх у таблиці, показавши одночаснодинаміку (табл. 10).
Таблиця 10
Розрахунок показника кількості оборотів оборотних коштівПоказник 2001 2002 2003 2004 2005 1. Виручка від реалізації, тис. грн. 43156,90 45698,60 47111,20 49632,30 52569,20 2. Оборотні кошти, що перебувають у виробництві та обігу, тис.грн. 64867,90 69648,50 73213,90 73044,50 78278,30 3. Кількість оборотів оборотних коштів 0,67 0,66 0,64 0,68 0,67 4. Абсолютне відхилення показника кількості оборотів -0,01 -0,01 0,04 -0,01 -0,67
Загальне відхилення показника за час аналізу дорівнює 0,тобто показники 2005-го і 2001-го років приблизно рівні.
7.2. Розрахувати показник, що характеризує “витрату”оборотних коштів на створення 1 грн. реалізованої продукції (Р), наступнимчином:
(3.7) />
За схемою, аналогічною попередній, розрахуємо даний зворотнійпоказник (табл… 11).
Таблиця 11
Розрахунок показника “витрати” оборотних коштів на створення1 грн. реалізованої продукціїПоказник 2001 2002 2003 2004 2005 1. Виручка від реалізації, тис. грн. 43156,90 45698,60 47111,20 49632,30 52569,20 2. Оборотні кошти, що перебувають у виробництві та обігу, тис.грн. 64867,90 69648,50 73213,90 73044,50 78278,30 3. Показник “витрати” оборотних коштів на створення 1 грн. реалізованої продукції 1,50 1,52 1,55 1,47 1,49 4. Абсолютне відхилення показника кількості оборотів 0,02 0,03 -0,08 0,02 -1,49
Загальне відхилення показника за 5 років складає -0,01 грн.
7.3. Проаналізувати динаміку показника кількості оборотівоборотних коштів та показника, що характеризує “витрату” оборотних коштів настворення 1 грн. реалізованої продукції, за період 2001-2005 рр.
Динаміку представлено у таблицях 10 і 11 відповідно поряд ізрозрахунками.
7.4. Визначити показник приросту обсягів виробництва зарахунок прискорення оборотності оборотних коштів (∆V), який розраховується за формулою:
(3.8) />
де Т1 – тривалість відтворювального циклу в базисномуперіоді, дн.;
Т2 – тривалість відтворювального циклу в поточному періоді,дн.
Розрахунок починаємо з 2002-го року, прийнявши 2001-й забазовий, адже для порівняння 2001-го з базою відсутні базові показники.
/>
/>
/>
/>
7.5. Проаналізувати тенденції зміни приросту обсягіввиробництва за рахунок прискорення оборотності оборотних коштів задосліджуваний період
Отже, за період з 2001 до 2005 рр. обсяги виробництва зарахунок прискорення оборотності оборотних коштів два рази змінювались у бікзниження – в цілому на 3126,86 тис.грн. – і два рази у бік збільшення – вцілому на 1886,38 тис.грн. Слід звернути увагу, що 2001 рік не досліджувавсячерез відсутність бази аналізу. Таким чином, за чотири (не за п’ять) роківспостерігаємо зниження темпів приросту обсягів виробництва за рахунокприскорення оборотності оборотних коштів.
7.6. Визначити розмір вивільнення (або додаткового залучення)оборотних коштів (∆Со) за наступною формулою:
(3.9) />
/>
/>
/>
/>
7.7. Проаналізувати тенденції зміни потреби підприємства воборотних коштах за період 2001-2005 рр.
Отже, протягом періоду аналізу відчувалась потреба воборотних коштах лише у 2004 році в обсязі 4231,15 тис.грн. В інші періодививільнення складало позитивне значення, а це свідчить про ефективнугосподарську діяльність.
7.8. Розрахувати денну потребу підприємства в оборотнихкоштах (Пден.) за наступною формулою:
(3.10) />
/>
/>
/>
/>
/>
7.9. Визначити динаміку денної потреби підприємства воборотних коштах за період 2001-2005 рр.
Динаміка денної потреби підприємства в оборотних коштах заперіод 2001-2005 рр. виглядає наступним чином:
2002 р.: збільшення на 13,28 тис.грн.
2003 р.: збільшення на 9,9 тис.грн.
2004 р.: зниження на 0,47 тис.грн.
2005 р.: збільшення на 4,54 тис.грн.
У 2005 р. у порівнянні з 2001 роком потреба підприємства воборотних коштах збільшилась на 37,25 тис.грн.
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ
Отже, в процесі проведеного аналізу спостерігаємо ефективнийспосіб ведення господарської діяльності машинобудівним підприємством. Про цесвідчить зростання основних показників ефективності діяльності. Зокрема,показник динаміки тривалості відтворювального циклу за період 2001-2005 рр.знизився на 7,76 днів; протягом періоду аналізу відчувалась потреба в оборотнихкоштах лише у 2004 році в обсязі 4231,15 тис.грн.; зміна обсягів показникаоборотних коштів за п’ять років відбулась у бік збільшення на 10141,90 тис.грн. Зниженнячастки показників протягом окремих періодів означає тимчасові проблеми впроцесі господарської діяльності. В Додатку А показано динаміку структури оборотнихкоштів протягом періоду аналізу.