Складові ринкового механізму

План
 
Складові ринкового механізму: система принципів і правил – закони ізакономірності економічних відносин; сукупність основних форм зовнішньогопрояву закономірностей ринку та інструментів їх реалізації; межі та мета діїринкового механізму, мета ринкового регулювання
Відповіді на тестові запитання
Список використаної літератури

Складові ринкового механізму: система принципів і правил – закони ізакономірності економічних відносин; сукупність основних форм зовнішньогопрояву закономірностей ринку та інструментів їх реалізації; межі та мета діїринкового механізму, мета ринкового регулювання
 
Ринковий механізм регулювання національної економіки є фундаментальноюекономічною категорією, з якої, напевне, і починається комплексне дослідженняекономічних систем та різних типів національної економіки як комплексного,динамічного та цілісного явища соціально-економічної реальності.
Сучасне визначення ринкового механізму:
— Способи взаємозв’язку і взаємодії основних елементів ринку: попиту,пропозиції ціни, конкуренції та економічних законів, що мають об’єктивнусутність;
— Сукупність взаємопов’язаних економічних законів, елементів, щоутворюють(тобто форм їх прояву) спосіб організації ринкової економіки яксаморегульованої системи;
— Механізм формування цін, розподілу і перерозподілу ресурсів та благ,взаємодія продавців та споживачів товару, регулювання обсягу і структуриінвестицій, попиту і пропозиції на блага, механізм стимулювання НТП, розвиткупродуктивних сил і виробничих відносин у суспільстві;
— Форма організації суспільного виробництва, за якої індивідуальніспоживачі і виробники взаємодіють між собою з метою вирішення трьох основнихпроблемних питань економіки: що, для кого і як виробляти.
Класична політична економія трактує ринковий механізм як таку формуорганізації суспільного виробництва, яка базується на принципах вільногоціноутворення, вільної конкуренції, вільного і стихійного переливу капіталу міжгалузями, вільної взаємодії між попитом і пропозицією. П. Самуельсон та В.Нордхаус визначають ринковий механізм як форму організації господарства, заякої індивідуальні споживачі і виробники взаємодіють шляхом ринку з метоювирішення проблем економіки, серед яких однією з головних є вирішення проблемобмеженості ресурсів та зростання потреб суспільства.
В. Варга описує ринковий механізм як механізм пристосування пропозиції доіснуючого попиту. Він є рухом через ряд спроб і помилок до загальної рівновагив ціні, збалансованості пропорцій суспільного виробництва.
Ф. Хайек зазначає, що ринковий механізм дає змогу використовуватирозсіяне та невидиме знання для формування надіндивідуальних схем взаємодії міжсуб'єктами економічної системи. Він є основою саморегулювання економічнихвідносин між людьми, оскільки створює необхідне інформаційне середовище дляведення господарської діяльності. Попит, пропозиція, ціна і сили конкуренції єбільш інформативними, ніж будь-який індивід. Ринковий механізм опосередковуєподіл праці, поширює інформацію, сприяє перерозподілу ресурсів, очищуєсуспільне виробництво від економічно слабких одиниць.
Відповідно до наведених визначень, можна зробити висновок, що ринковиймеханізм містить у собі наступні складові:
• Систему принципів і правил, за якими взаємодіють суб'єкти ринку(індивідуальні споживачі і виробники) — закони і закономірності економічнихвідносин.
• Сукупність основних форм зовнішнього прояву закономірностей ринку таінструментів їх реалізації: ціни, попиту, пропозиції і конкуренції.
• Межі дії ринкового механізму — охоплюють увесь процес суспільноговиробництва (власне виробництво, обмін, споживання та розподіл).
• Мету дії — задоволення всезростаючих потреб усіх членів суспільства зурахуванням проблем обмеженості економічних ресурсів та встановлення пропорційміж сферами, галузями та окремими виробниками благ. Тобто мета ринковогорегулювання — це забезпечення максимального взаємоузгодження інтересів усіхагентів ринкових відносин у певній економічній системі суспільства та прагненняутримувати баланс її стану.
Економічні закони — відображають стійкі, постійно повторювані внутрішні,сутнісні, необхідні, причинно-наслідкові, якісні і кількісні взаємозв'язки міжекономічними явищами і процесами що їм властиві.
Економічна наука доводить, що закони економіки не є тотожними законамприроди чи тим, що встановлюються власне людьми. Економічні закони – це, рис. 1.
/>/>Зміст економічних законів
/>Закони розвитку суспільної життєдіяльності, господарської діяльності людей
/>Закони носять історично визначений характер – вони трансформуються, еволюціонують разом з еволюцією суспільства
/>Закони не існують поза межами людської діяльності, суспільства
/>Трансформації законів найчастіше супроводжуються складними соціально-економічними та політичними перетвореннями
/>Закони носять об’єктивний характер, тобто не залежать від волі і свідомості людей – закони відображають рівень пізнання людиною навколишнього світу та сутності оточуючих її явищ.
Рис. 1. Змістекономічних законів
У своїй сукупності економічні закони є системою економічних законіврозвитку людського суспільства. У її структурі виділяють три групи законів:
Всезагальні закони економічного розвитку — характерні усім без виняткуекономічних системам у всі історичні періоди, оскільки виражають процеспоступального розвитку суспільного виробництва: закон економії часу, законзростання потреб, закон суспільного поділу праці, закон адекватності рівнярозвитку продуктивних сил виробничим відносинам та ін.
Особливі економічні закони — характерні лише для певних історичних епох у силу певнихособливостей розвитку суспільного виробництва: закон вартості, закон товарноговиробництва, закон переважного росту виробництва засобів виробництва тощо.
Специфічні економічні закони — діють лише у певних економічних системах, тобтовідображають особливості розвитку певних форм господарювання: закони розподілуза рабовласницького ладу, за капіталістичного чи феодального ладу, закондоданої вартості та ін.
Закони економічного розвитку знаходять своє відображення у всезагальних законахрозвитку живих систем: закон синергії, закон упорядкованості, законсамозбереження, закон розвитку, закон онтогенезу.
Закон синергії визначає, що сума властивостей системи не рівна сумівластивостей її елементів, відповідно її функції не зводяться до простої сумифункцій, які виконують її елементи. Різниця між сумою властивостей економічноїсистеми та її властивостями її елементів веде до синергічного ефекту — ефекттворчої, активної, динамічної взаємодії її елементів. Наявність синергічногоефекту свідчить про рівень організованості системи.
Закон упорядкованості твердить, що головним елементом зв'язку між елементамисистеми є інформація. Вона забезпечує стійкі взаємозв'язки між елементамисистеми, забезпечує їх упорядкованість, визначає напрямки руху, організованістьу всьому, стійкість функціональних взаємозв'язків між елементами системи.
Закон самозбереження будь-яка система прагне зберігати як цілісне утворення, і,відповідно, більш економно розпоряджатись своїми ресурсами.
Закон розвитку визначає, що будь-яка система не є статичною, вона перебуваєу процесі постійного руху. Рух — об'єктивна, незворотня закономірна змінаматерії і свідомості.
Закон онтогенезу — кожна система проходить усі стадії економічного розвитку — від зародження до занепаду (переходу у новий якісний стан).
Закони економічного розвитку суспільства не діють окремо один від одного, усівони як елементи єдиної системи економічних законів виступають діалектичнимначалом, що визначає межі і напрямки людської життєдіяльності у процесі їїісторичного розвитку.
Незалежно від того, які явища і процеси, покладені в основу того чиіншого закону, якими вихідними категоріями він оперує для дослідження свогооб'єкту, усі вони мають спільні форми та інструменти свого реального прояву. Доцих елементів належать ціна, прибуток, заробітна плата, процент, рента, попит,пропозиція і конкуренція. Саме вони є основною формою прояву і рушійною силоюеволюції законів економічного розвитку соціально-економічних систем.
Проявляється ціновий механізм через функції, які виконує ціна в системіекономічних відносин. Сама по собі, взята поза процесами виробництва, обміну,споживання та розподілу, вона є абстрактним вираженням процесів обміну міжринковими агентами. До основних функцій ціни слід віднести:
• Вимірювальну — за допомогою цін продавець здатен спрогнозуватисуму свого прибутку за виготовлене благо, а покупець — визначити необхідну для отриманняблага суму витрат.
• Порівняльну — полягає у тому, що за допомогою цін можнапорівнювати цінності і корисність різних товарів, визначати внесоктоваровиробників та працівників у виготовлення певного товару.
• Обліку — ціна відображає усі необхідні дані про товар:матеріально-речовий внесок, внесок людської праці, якісні показники тощо. Цяфункція дає реальну можливість прогнозувати, контролювати процеси суспільноговиробництва на усіх його стадіях.
• Засобу розподілу — рівень цін допомагає диференціювати зарізними показниками суб'єктів господарювання та споживачів, а також визначатикількісні та якісні параметри використання та виробництва благ, необхіднихсуспільству, окремим його групам та індивідам.
• Інформаційну — ціна несе у собі інформаційні потоки пронеобхідність тих чи інших благ, ресурсів різним агентам ринку, про можливіканали їх руху, і, таким чином, веде до збалансування пропорцій в національнійекономіці.
• Стимулюючу (стримуючу) — ціни здатні активізувати виробничіпроцеси або гальмувати їх в залежності від ринкової кон'юнктури. Так, чим вищаціна, тим більше товаровиробник готовий виробляти певне благо і просувати йогона ринок. Тут діє механізм бажання отримати більший дохід і прибуток за рахунокзбільшення, в першу чергу, витрат власної праці.
• Соціальну — ціна показує рівень та обсяги споживання товарів тапослуг, рівень заощаджень і напрямки руху товарних та грошових потоків внаціональній економіці.
• Обмежуючу — ціни здатні обмежувати попит споживачів івиробництво.
Попит — це платоспроможна потреба або ж та кількість товарів і послуг,яку хочуть і можуть придбати покупці за певною ціною протягом певного періоду,рис. 2.
З позицій залежності між попитом і ціною він виступає як множинаспіввідношень цін і відповідних кількостей товару, що за них можна придбати.Кількість товарів прийнято називати обсягом попиту.
Дія закону попиту пояснюється двома ефектами:
1. Ефект доходу — зі зростанням цін реальний дохід споживачів за іншихрівних умов скорочується, а коли ціна падає, купівельна спроможність споживачівзростає, тому вони можуть купувати більше даного товару на зекономлену суму відсукупного доходу.
Реальний дохід — це та кількість товарів та послуг, які особа можепридбати за свій номінальний дохід, скоригований на рівень цін.
2. Ефект заміщення — зміни ціни змушують покупця надавати перевагу більшдешевим товарам аналогічного типу (товари-замінники).
Сам попит і пропозицію, як співвідношення цін і кількостей товару, щоможна придбати за них, має наступне графічне відображення, а можливі варіантийого зміни можна графічно зобразити наступним чином, рис. 3.

/>/>Види попиту
/>Попит на фактори виробництва – попит виробництва
/>Попит на предмети споживання – попит населення
/>Дійсний попит – такий, що реально заявляється на товари та послуги
/>Реалізований попит – частина дійсного попиту, яка вже реалізована на ринку
/>Незадоволений попит – нереалізована частина дійсного попиту в наслідок відсутності необхідних споживачам товарів чи невідповідності їх якісних характеристик бажанням споживачів
/>Спекулятивний попит – попит пов’язаний з високими інфляційними очікуваннями
/>Нераціональний попит – попит пов’язаний з нераціональною поведінкою покупців на ринку
/>Платіжездатний попит – той попит. Що реально забезпечений можливостями покупців на ринку придбати ті чи інші товари та послуги
/>Екзогенний попит – викликаний діями уряду чи іншими зовнішніми до даного ринку силами
/>Ендогенний попит – попит, що формується в самому суспільстві за рахунок факторів, що визначаються в суспільстві
Рис. 2. Видипопиту

 /> />Q
/>
Рис. 3. Криві попиту і пропозиції
На пропозицію крім цінового фактору, впливає також ряд неціновихфакторів:
• ціни на ресурси (впливають на витрати на виготовлення товару, тобтозакладаються у його собівартість);
• технології виробництва;
• кількість продавців на ринку;
• податки та субсидії;
• зміни цін інших товарів;
• очікування зміни цін;
• сезонні коливання.
Еластичність пропозиції описується аналогічно до еластичності попиту.
Es = (зміна Q,% / зміна P,%) = [(Q2 — Q1)/ Q1] / [(P2 – P1) / P1] — еластичність пропозиції
В результаті взаємодії попиту і пропозиції (покупців і споживачів) піддією, в першу чергу, цінового фактору в ідеальному варіанті на ринкувстановлюється так звана рівноважна ціна.
Рівноважна ціна — це такий стан на ринку, при якому інтереси споживачів тавиробників збігаються, тобто споживачі готові купувати продукцію, а виробникимають намір постачати її на ринок в тому ж обсязі і за такого рівня цін.
Рівноважна ціна встановлюється в наслідок постійного коливання цін наринку, на які також впливає ряд економічних та неекономічних чинників. За умов,коли ціна вища за рівноважну, виникає надлишок товарів у продавців, а якщонижча — дефіцит. За умов зміни інших чинників змінюється і структура попиту тапропозиції, і, відповідно, рівноважна ціна, рис. 4.
/>
Рис. 4. Ринкова рівновага
На макроекономічному рівні ринковий механізм аналогічно до мікро- тамезорівнів координується механізмами сукупного попиту та сукупної пропозиції,тобто його кінцевою метою є встановлення макроекономічної рівноваги на рівні господарськоїсистеми держави загалом.
Сукупний попит (АD) — це сума планових витрат на придбання кінцевоюпродукції в межах національної економіки загалом за певний період або сума всіхвитрат на кінцеві товари та послуги, вироблені в економіці.
Його структура залежить від цінового фактору та таких основних неціновихфакторів:
• розмірів доходів населення;
• намірів людей на майбутнє;
• очікування інфляції;
• рівня податків;
• рівня урядових витрат;
• грошової пропозиції та ін.
Сyкупний попит вимірюється наступним чином:
АD = споживчий попит + інвестиції + державний попит + попит на експорт збоку іноземців
АD = кількість грошей у обігу х (швидкість їх обігу / рівень цін)
Сукупна пропозиція (АS) — загальна кількість товарів та послуг,вироблених в економці. Показниками, що реально відображають її рівень є валовийвнутрішній продукт (ВВП) і валовий національний продукт (ВНП). Крива сукупноїпропозиції показує, який обсяг сукупного випуску продукції пропонує виробник заозначеного рівня цін. Складається з трьох відрізків: горизонтального(кейнсіанського), проміжного та класичного (вертикального).
Точка перетину кривих сукупного попиту та сукупної пропозиції визначаєрівень макроекономічної рівноваги національної економіки (рис. 5.).
Р
/>/>/> Q
Рис. 5. Крива макроекономічної рівноваги
Макроекономічна рівновага може бути повною або частковою.
Повна макроекономічна рівновага — це показник узгодженого розвитку усіхсфер та галузей національної економіки. Основою загальної економічної рівновагиє відповідність між сукупним попитом і сукупною пропозицією на всі товари іпослуги на усіх ринках (робочої сили, засобів виробництва, предметівспоживання).
Часткова макроекономічна рівновага — це показник, який виражаєузгодженість між певними параметрами макроекономічного розвитку, наприклад, міжвиробництвом і споживанням, інвестиціями і заощадженнями на певних ринках тощо.
Основи теорії макроекономічної рівноваги були закладені швейцарськимекономістом і математиком Л. Вальрасом. Проте його модель не знайшла свогопрактичного вираження і залишалась гіпотетичною протягом тривалого періодучасу. Макроекономічна рівновага у Вальраса була суто теоретичною, ідеальноюмоделлю. Відповідно до дії „теорії Вальраса" суб'єкти економіки не маютьніяких надходжень коштів з зовнішніх джерел і „відкладеного попиту". Саметому за незмінної ціни попит і пропозиція будуть збігатися на всіх ринках, азначить автоматично і на єдиному ринку. Свої погляди Вальрас виразив системоюрівнянь:
Q = D (Р… А, М) — для попиту;
Q = S (P…А, М) — для пропозиції;
де Q — oбсяги продажу даного товару,
D — функція попиту на даний товар,
S — функція пропозиції на даний товар,
Р — ціна одиниці товару,
А — реальні наявні у суб'єктів активи,
М — запас готівки.
Теорія загальної рівноваги була доповнена Д.М. Кейнсом у періоди затяжноїдепресії (30-ті рр. XX ст.). Саме він довів, що рівновага між сукупним попитомі сукупною пропозицією може порушуватись, наприклад, в наслідок зменшенняпопиту на розмір заощаджень, що зумовлює особливий інтерес підприємців вкредитованих інвестиціях. Відповідно рівність між сукупними попитом іпропозицією буде досягатись за умови рівності між заощадженнями таінвестиціями, що досягається досить рідко і не на всіх ринках одночасно.
Рівновага АS і АD.
1) на горизонтальному відрізку (АSАD1) зумовлена залученнямнедовикористаних ресурсів;
2) на проміжному відрізку (АSАD2) відбувається в наслідоктого, що зміни цін виключають недовиробництво чи перевиробництво;
3) на вертикальному відрізку (АSАD3) збільшення АS неможливечерез максимальне використання ресурсів, що зумовлює зростання цін.
Якщо АS = сопst, то на кейнсіанському відрізку зміщення кривої АDправоруч збільшує реальний обсяг національного виробництва та зайнятість беззмін ціни; на проміжному — зростання попиту збільшує і реальні обсягивиробництва і ціни; на класичному — зростання попиту супроводжується зростаннямціни, але без змін в реальних обсягах виробництва.
Ключовим інструментом, який виражає сутність ринкових відносин міжсуб'єктами економіки, є конкуренція.
Конкуренція — це суперництво між ринковими суб'єктами за найбільш вигідні умовивиробництва, реалізації і купівлі товарів. Вона виступає як об'єктивнийекономічний закон ринкової економіки, зовнішньою примусовою силою, що змушуєвиробників підвищувати ефективність виробництва, якість продукції,урізноманітнювати асортимент товарів, збільшувати нагромадження і розширювативиробництво, а споживачів вимагати підвищення якості вказаних параметрів длянайбільш повного задоволення власних потреб. Конкуренція створює постійнузагрозу того, що при випуску неякісної чи дорогої продукції якийсь іншийвиробник перехопить споживача, доходи і призведе даного виробника до розорення.
Як зазначає більшість економістів, без конкуренції ринок не спроможнийкоординувати обсяги і структуру пропозиції та попиту, тобто встановленнязагальних пропорцій розвитку національної економіки. Ринкова економіка і єсаморегульованою системою лише тому, що їй властивий інструмент — конкурентнаборотьба.
Роль конкуренції у стимулюванні та забезпеченні розвитку національноїекономіки визначає її сутність:
• вона є одним з найбільш дієвих інструментів стимулювання НТП тавпровадження його досягнень у виробництво; дає можливості зіставлятиефективність виробництва різних товаровиробників, виявляти та стимулюватинайбільш дієздатних та звільнятися від тих виробників, які не здатнізадовольняти прийняти в країні та за її межами параметри виробничих процесів,якості продукції тощо;
• за її допомогою формується оптимальна структура національної економікиза галузями, сферами економіки, рівнями її функціонування;
• вона підпорядковує товарне виробництво загальнонаціональним суспільнимінтересам, забезпечує пріоритет покупця над виробником;
• забезпечує рівновагу на ринку ціни через механізм суперництва;
• вона сприяє ефективному використанню і перерозподілу ресурсів. Існуєбагато видів і форм конкурентної боротьби, головні з них:
1. За суб'єктами конкурентної боротьби:
• Конкуренція продавці» — це такий вид конкурентної боротьби, якийведеться за найкращу позицію на ринку.
• Конкуренція покупців — виникає, коли попит на товари більший запропозицію на них. Кожен покупець прагне отримати певний товар за об'єктивнимичи власними суб'єктивними причинам.
2. За галузевими ознаками:
• Внутрішньогалузева конкуренція — це форма економічногосуперництва між» товаровиробниками однієї галузі виробництва за найбільшвигідні умови виробництва і збуту готовою продукції. Вона сприяє впровадженню увиробництво нової техніки і технології.
• Міжгалузева конкуренція — це суперництво між товаровиробникамирізних галузей виробництва переважно за найбільш вигідні умови переливукапіталів.
3. За умовами формування та впливом на загальну ринкову ситуацію розрізняють:
• Вільна (досконала) конкуренція — це така форма організаціїринкових відносин, за якої на ньому діє велика кількість продавців та покупців,що знаходяться у рівних стартових умовах.
• Mонопольна конкуренція — це вид недосконалої конкуренції, форма організаціїринкових відносин, за якої на ринку може існувати значна кількість покупців інавіть продавців.
4. За рівнем дотримання правил конкурентної боротьби:
• Добросовісна конкуренція, коли суб'єкти ринкових відносин дотримуютьсяправових і певних етичних норм у своїй діяльності.
• Недобросовісна — коли застосовують шпигунство, переманювання покупців,неправдиву рекламу тощо, тобто такі методи, конкурентної боротьби, щодозволяють обходити загальноприйняті і встановлені „правила гри".
За допомогою вказаних інструментів ринковий механізм виконує ряд важливихфункцій, що не притаманні окремим суб'єктам економіки:
• Інтеграційну — забезпечує взаємозв'язок між усіма економічнимисуб'єктами національної економіки.
• Інформаційну — полягає у поширенні знань, відомостей, що необхідні дляпостійного відтворення суспільного виробництва національної економіки.
• Регулюючу — випливає зі взаємодії всіх інструментів ринковогомеханізму. При їх раціональній та оптимальній взаємодії формуються найбільшвигідні для національної економіки пропорції у розподілі економічних ресурсів іблаг.
• Розвитку — ринковий механізм діє як об'єктивна, незалежна від волі ісвідомості людей сила, він саморозвивається в ході еволюції товарногогосподарства і, відповідно, впливає на його структуру, стратегію і способи їїреалізації у подальшому розвитку національних економік.
• Стимулюючу — на основі ринкового механізму розробляються івикористовуються найбільш передові у техніко-технологічному значенні способивиробництва, зменшуються виробничі витрати, відбувається пошук і впровадженняальтернативних економічних ресурсів, формується система високотехнологічної тависокоякісної продукції. Також за допомогою цієї функції ринковий механізмзабезпечує зведення індивідуальних цілей товаровиробників до суспільнозначимих, тобто таких, вирішення яких визначає подальший розвиток національноїекономіки.
Таким чином можна зробити висновок про те, що ринкові відносини довелисвою ефективність протягом усього історичного розвитку товарного господарства.Й досі вони не мають реальної альтернати завдяки об'єктивній та закономірнійдії інструментів ринку. Проте ринок довів і свою обмеженість у вирішенні цілогоспектру важливих для суспільства проблем.
Недоліки механізму ринкового саморегулювання, рис. 6.
Ці проблеми закладені в самій природі ринкового механізму, що діє вумовах відособлених між собою товаровиробників і споживачів. їх плани доситьчасто не співпадають зі стратегією загальнонаціонального соціально-економічногорозвитку. Ось чому на певному етапі розвитку суспільства його суб'єкти перейшлидо утворення таких регуляторів економіки, які б могли не лише адаптуватись додії об'єктивних ринкових законів, а частково згладжувати їх недоліки. До таких регуляторіву сучасних економічних системах слід віднести державу та корпоративну формуорганізації економічних відносин. Сприяння розвитку малого бізнесу — одне зосновних завдань державного регулювання економіки. В Україні прийнято закон«Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні»від 21 грудня 2000р. №2157-111, затверджено указ президента України «Проспрощену систему оподаткування» від 3 липня 1998 р. № 727/98, указ президентаУкраїни «Про державну підтримку підприємництва» від і 2 травня 1998 р. №456/98, указ президента України «Про запровадження єдиної державноїрегуляторної політики у сфері підприємництва» від 22 січня 2000 р. № 89/2000,указ президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницькоїдіяльності» від 23 липня 1998 р. № 817/98, указ президента України «Проусунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності» від 2березня 1998 р. № 79/98.
Крім того в Україні створено Державний комітет з питань регуляторноїполітики і підприємництва, метою діяльності якого є розробка та удосконаленнянормативно-правової бази з питань регулювання підприємницької діяльності,зокрема малого бізнесу. Цим комітетом щорічно розробляється план дій в межахнаціональної програми сприяння розвитку малого підприємництва, з держбюджетувиділяються кошти на його виконання.
/>/>Недоліки механізму ринкового саморегулювання
/>Ринок повільно реагує на потребу в докорінній структурній перебудові економіки
/>Ринок не завжди підтримує саме існування некомерційних галузей діяльності (загальна освіта, фундаментальна наука тощо)
/>Ринок досить часто призводить до нерівномірного розподілу доходів та жорсткої стратифікації суспільства
/>Ринок не може попередити кризові явища та монопольні тенденції в економіці та швидко реагувати на їх зміни
/>Циклічні коливання за умов дії лише ринкового механізму носять довготривалий характер і економіка важко піддається вирівнюванню
Рис. 6. Недолікимеханізму ринкового саморегулювання
Загалом слід відзначити, що малий та середній бізнес є невід'ємноюскладовою забезпечення сталого розвитку національної економіки. Він є найбільшрухливим та динамічним її елементом, невід'ємною складовою інноваційноїактивності нації, формування прошарку активних інновативних, ризиковихпідприємців, середнього класу, що у сукупності з великим приватним, державнимта корпоративним бізнесом формують „тіло" господарської системи кожноїнації на принципах демократії та економічної свободи.
 

Відповіді натестові завдання
Тема № 1. Національнаекономіка: загальне та особливе.
1.а)
2.б)
3.б)
4.в)
5.в)
Тема № 2. Економічнітеорії та базисні інститути національної економіки.
1.е)
2.г)
3.б)
4.г)
5.б)
Тема № 3. Теорія суспільного добробуту та соціально-ринковоїекономіки.
1.в)
2.а)
3.в)
4.б)
5.а)
Тема № 4. Характеристика економічногопотенціалу.
1.а)
2.в)
3.а)
4.в)
5.а)
Тема № 5. Інституціональні чинники розвитку національноїекономіки.
1.в)
2.в)
3.в)
4.б)
5.г)
Тема № 6. Функціонуванняінфраструктури національного ринку.
1.г)
2.а)
3.б)
4.б)
5.г)
Тема № 7. Державність та державнеуправління економікою.
1.в)
2.б)
3.в)
4.а)
5.г)
Тема № 8. Демократія, економічнасвобода та економічний порядок.
1.а)
2.б)
3.г)
4.г)
5.а)
Тема № 9. Структурна перебудованаціональної економіки.
1.д)
2.а)
3.в)
4.б)
5.в)
Тема № 10. Програмування та прогнозування національноїекономіки.
1.в)
2.б)
3.г)
4.а)
5.а)
Тема № 11. Політика економічного зростання в національнійекономіці.
1.а)
2.д)
3.г)
4.б)
5.в)
Тема № 12. Інституціональні форми інтеграції усвітове господарство.
1.а)
2.в)
3.б)
4.а)
5.г)

Списоквикористаної літератури
1. Історія економічнихучень: Підручник за ред. /Л.Я.Корнійчук, Н.О.Татаренко. – К.: 2001.
2.  Історія економічних вчень (Сучаснаекономічна думка): Навч. посіб. / За заг.ред. Мочерного С.В. — Львів: Новийсвіт-2000, 2004. — 480 с.
3.  Національна економіка. Опорний конспектлекцій для студентів усіх форм навчання. Дніпропетровськ. – Дніпропетровськадержавна фінансова академія, 2009 — с.