План
Вступ
1 Роль інформації в сучасній економіці
1.1 Визначенніінформації, її види та класифікація
1.2 Інформаційнітовари та послуги. Інформаційний ринок
1.3 Значенняінформації в економіці
2 Інформаційна економіка
2.1 Концепціяінформаційної економіки та її дослідження
2.2 Формуванняінформаційного суспільства
2.3 Ринки сасиметричною інформацією та необхідність в державному регулюванні
3 Світовий ринок інформаційних технологій
4 Сучасний стан та розвиток ринку інформаційних послуг в Україні
4.1 Розвитокінформаційно-комунікаційних технологій в Україні
4.2 Розвитокнауково-технічної сфери в Україні
Висновок
Список використаноїлітератури
Додатки
Вступ
Всучасному світі надзвичайно велику роль в суспільному житті відіграєінформація. Вона є основою при прийнятті рішень для здійснення будь-яких дій.Дослідження інформації є дуже актуальною темою вже протягом довгого часу. Довинайдення комп’ютерів інформація досліджувалась лише як основа для діяльностів економіці та інших сферах. В нашу інформаційну епоху інформація є також товаромі засобом виробництва. Багато дослідників приділяють увагу обом значеннямінформації в розвитку економіки. Щодо першого значення, прикладом може бутидослідження ринків з асиметричною інформацією (тобто різний рівеньінформованості суб’єктів економічної діяльності щодо стану ринку) нобелівськихлауреатів Джозефа Стигліца, Майкла Спенса, Джорджа Акерлофа, а також М.М.Єрмошенко,Є.І.Марко, О.М.Чернега та інших. Дослідженням іншого значення займалисьВ.Глушков, О.Ю.Чубукова, В.В.Іванова, А.Балашова та багато інших. При цьому цізначення не розглядають окремо, оскільки в цьому і проявляється специфікаданого явища
Зараззначення інформації в економіці набуває надзвичайно великого значення, оскількиформується новий соціально-економічний уклад, основою якого є розвитокінформаційної економіки. Ринок інформаційних технологій має найшвидші темпирозвитку, порівняно з усіма іншими галузями економіки. Тому вивчення даної темиє дуже важливим для національної науки, а розробка нових шляхів вдосконаленнята розширення масштабів впровадження інформаційних методів в діяльністьпідприємств збільшить їх ефективність, зменшить відставання у розвитку нашоїкраїни з більш розвинутими.
Метоюданої роботи є дослідити значення інформації в сучасній економіці, особливостіінформації як ресурсу, тенденції розвитку ринку інформації в Україні, виявити,які є можливі способи для покращення даної ситуації.
1 Роль інформаціїв сучасній економіці
1.1 Визначенняінформації, її види та класифікація
Длявизначення значення інформації в економіці необхідно чітко розуміти, що такеінформація, з чого вона складається, які має особливості, адже без розуміннясутності явища неможливо його застосовувати для своїх цілей.
Інформація – це абстрактнепоняття, що має різні значення залежно від контексту. «Інформація» єзагальнонауковим поняттям, але до цих пір у науковій сфері воно залишаєтьсявкрай дискусійним. Загальноприйнятого визначення не існує, і воновикористовується головним чином на інтуїтивному рівні. Саме слово «інформація»від латинського слова «informatio», яке має декілька значень: роз'яснення;виклад фактів, подій; витлумачення; представлення, поняття; ознайомлення,просвіта. Інформацію можна поділити на види за багатьма ознаками (дод.1)[1].
Економічнаінформація — інформація про суспільні процеси виробництва, розподілу, обмінута використання матеріальних благ, корисні дані сфери економіки, щовідображають через систему натуральних, трудових і вартісних показників плановуй фактичну виробничо-господарську діяльність та причинний взаємозв`язок міжкеруючим і керованим об`єктами. Економічна інформація використовується на всіхрівнях управління народним господарством країни, зокрема в усіх галузяхагропромислового комплексу.
Економічнуінформацію класифікують за рядом ознак (дод. 2). Залежно від здійснюваних вуправлінні функцій розрізняють планову, облікову та регулюючу інформацію.
Плановаінформація в структурі економічної інформації займає 8 — 10 %. Вонамістить директивні вказівки про розвиток конкретного об`єкта управління та йогоскладових.
Обліковаінформація в системі економічної охоплює в середньому 88 — 90 %,відображаючи господарські процеси у вигляді натуральних, трудових і вартіснихпоказників. Складовими частинами облікової інформації є бухгалтерські,звітно-статистичні та оперативні дані.
Регулюючаінформація займає в середньому майже 2 % від загального обсягуекономічної інформації. На її основі приймають рішення щодо регулюванняпараметрів виробництва або планових завдань.
Застадіями утворення економічну інформацію поділяють на первинну та похідну.
Первиннаінформація відображає виробничо-господарські процеси в момент їхпроходження. Це, як правило, бухгалтерська інформація, збір якої переважноздійснюється вручну і заноситься на носій типу «первинний документ» (ПД).
Похіднаінформація є результатом обчислень і поділяється на проміжну, що підлягаєподальшій обробці, та результативну.
Якпервинна, так і похідна економічна інформація може бути змінною (робочою,оперативною) і постійною.
До змінноїінформації належать показники разового використання, зокрема дані про кількістьвідпрацьованого часу, виконаних тонна-кілометрів, надоєного молока тощо.Показники змінної (оперативної) інформації мають властивість змінювати своїзначення. Наприклад, виробіток одного й того ж працівника в різні дні, якправило, різний. Але ж норма виробітку і розцінка за працю можуть бути одними йтими ж. І тоді це вже постійні дані. Їх, якщо необхідно, вибирають із баз даних(довідників норм виробітку, норм витрат праці, норм амортизаційних відрахувань,норм витрат пально-мастильних матеріалів, розцінок за одиницю роботиі т. д.).
Постійнаінформація використовується багаторазово, тобто вона характеризуються деякоюстабільністю. Критерієм, що визначає стабільність показника в робочому масиві,є коефіцієнт стабільності інформації. При цьому постійною вважають інформацію,коефіцієнт стабільності якої становить не менше 0,85.
Заоб`єктивністю відображення явищ, подій, господарських операцій інформаціюрозподіляють на достовірну і недостовірну. За насиченістю реквізитами — нанедостатню, достатню та надлишкову.
Інформаціянадходить працівникам апарату управління як із власних структурних підрозділів,так і від інших організацій. За цією ознакою інформацію поділяють на внутрішнюі зовнішню. І, насамкінець, інформацію, що надходить до об`єкта управління,називають вхідною, а інформацію від об`єкта — вихідною. [1]
Зрозвитком науки і техніки інформацію почали розглядати залежно від конкретногозмісту з виокремлюванням її різновидів, які стосуються різних галузей людськоїдіяльності.
Інформаціюдля економічного аналізу поділяють на кілька типів, які є суттєвими длярозробки технологій. Це: факти, оцінки, прогнози, узагальнені зв'язки,конфіденційна інформація, чутки. Факт — це інформація про подію або умову, щоїх можна безпосередньо спостерігати та аналізувати (наприклад, виробництво, продаж).Фактична інформація, яка використовується для аналізу, є дуже різноманітною івеликою за обсягом, формується з різних джерел, потребує накопичення в базіданих і дальшої обробки, в основній масі циклічно повторюється. Розв'язання аналітичнихзадач потребує фактичної інформації як про внутрішнє, так і про зовнішнєсередовище. Ця інформація є основою для аналізу виконання планів, вивченнядинаміки економічних показників та прогнозування на майбутнє. Оцінкаґрунтується на висновках, зроблених щойно чи колись у минулому. Вона не завждиє достовірною і може мати різні похибки, пов'язані із використанням певнихметодів вимірювання і розрахунків, похибками у вибірці, глибиною професійнихзнань спеціаліста, який вибрав методику розрахунку та дав оцінку. Зарезультатами оцінки формується база даних для прогнозування майбутнього,особливо коли використовуються бази знань та експертні системи. Прогнози частковоґрунтуються на аналогії і частково на тому, що заведено називати «здоровимглуздом». Для прогнозування використовуються різні методи й моделірозрахунків (кореляційний і регресивний аналіз, екстраполяція тенденцій),знання експертів і спеціалістів у конкретній сфері. Основою для оцінки тапрогнозування є узагальнені зв'язки, які характеризують рівень залежностідосліджуваного показника від одного чи кількох інших показників, як, наприклад,обсяг продажу і план витрат ресурсі в підприємства.
Конфіденційнаінформація, як і джерело її отримання, не піддягає розголошенню і має різнийрівень надійності. До неї відносять відомості про плани конкурентів, пронауково-технічні досягнення, можливі зміни в законодавстві країн стосовновиробництва, торгівлі, податків тощо.
В аналітичних розрахунках багато важать чутки. Хоч чутки е не дуже надійнимджерелом інформації, проте коли їх опубліковано в пресі, оприлюднено впублічних виступах і заявах, вони можуть тимчасово спричинити зміни на ринку,навіть якщо зміст чуток не відповідає дійсності.[2]
Класифікаціяекономічної інформації є дуже розгалуженою і до інформації висувається рядвимог для її ефективного використання (дод. 3), тому розгляд цього питання єосновою для подальшого вивчення теми.
1.2 Інформаційнітовари та послуги. Інформаційний ринок
Задопомогою інформаційних продуктів споживач має можливість задовольняти своїпотреби у нових відомостях та знаннях, а також різноманітні естетичні потреби.Інформаційні товари та послуги надають певну інформацію та засоби, якідозволяють відтворювати необхідні знання.
ВЗаконі України «Про інформацію» дано такі визначення інформації, інформаційнихтоварів і послуг. Інформація – задокументовані або публічно розголошенівідомості про події та явища, що відбуваються в суспільстві, державі таоточуючому природному середовищі. Інформаційна продукція – це матеріалізованийрезультат інформаційної діяльності, призначений для задоволення інформаційнихпотреб громадян, державних органів, підприємств, установ та організацій.Інформаційна послуга – це здійснення в визначеній законом формі інформаційноїдіяльності по доведенню інформаційної продукції до споживача в ціляхзадоволення його інформаційних потреб. [3] За іншим визначенням – це послуги поперетворенню інформації та забезпеченню доступу споживачів до неї, що поряд зречовою формою вартостей може мати й не речову форму – виступати кориснимефектом праці, невідокремлюваним від самої діяльності по обслуговуваннюспоживача. [4] Так як на практиці ціни мають не лише товари, що мають вартість,але й корисний ефект праці, то необхідно розрізняти товар та товарну форму. Уінформаційних послуг у не речовій формі процеси виробництва та споживанняспівпадають у часі, що визначає ряд їх специфічних властивостей. У більшостівипадків ці послуги мають індивідуальний характер, не можуть існувати позаіндивідуальним контактом зі споживачем, зберігатися та орієнтуватися налокальні ринки. На інформаційні послуги у неречовій формі припадає все меншадоля результатів праці у інформаційній індустрії. Усе більше інформаційнихпослуг у речовій формі зближуються з продуктами матеріального виробництва, хочаі зберігають ряд особливостей. Технічно-економічні характеристики цих послугспоріднені з промисловими методами виробництва, висока та постійно зростаюче забезпеченняфондами інформаційного виробництва, що базується на застосуванні більшого паркутехнічних засобів, процеси інтенсифікації розширеного відтворення зближуютьйого з матеріальним виробництвом. Таким чином склад основних інформаційнихпослуг включає: підготовку джерел інформації, баз даних, випуск друкованихінформаційних видань, довідкове інформаційне обслуговування та ін.
УЗаконі «Про Національну програму інформатизації» серед основних її завданьвизначається «формування ринку інформаційних товарів і послуг».[5]
Інформаційнийринок виходить у нинішніх умовах на перший план, бо є одним із джерелпостачання найважливіших ресурсів для сучасного розвитку економіки –інформаційних, а також інформаційних продуктів, послуг та комунікацій дляроботи з ними. Інноваційність, яка притаманна сучасному етапу розвиткуекономіки, забезпечується практично людським капіталом, а для його формуваннянеобхідні знання та інформація, тобто інформаційне забезпечення.
Поняттяінформаційного ринку у Законі України «Про науково-технічну інформацію»визначається як «система економічних, організаційних і правових відносин щодопродажу і купівлі інформаційних ресурсів, технологій, продукції та послуг» [6].Він розглядається як частина ринку, на якому реалізується специфічний товар –інформаційні товари і послуги. З огляду на розуміння та визначення сутності інформаційногоринку можна зробити висновок, що для нього характерні усі риси товарного ринку.На інформаційні продукти та послуги впливають механізми та закони товарногоринку. Водночас він має і свої особливості. Вони визначаються значною міроюособливостями об’єктів інформаційного ринку. Частина їх не можуть матиматеріальної основи на етапі їх матеріальної форми в процесі реалізації. Цестосується електронної форми інформаційних ресурсів, програмних продуктів, базданих, що передаються споживачеві через комунікаційні мережі на їх матеріальніносії або в разі надання продавцем доступу до продуктів та інформаційнихресурсів в електронному вигляді (on-line).
Навідміну від товарів, що є результатом матеріального виробництва, деякаінформаційна продукція має особливості щодо реалізації як об’єктінтелектуальної власності. Право на користування, наприклад, такого продукту,як комп’ютерна програма або база даних може надаватися необмеженій кількостіспоживачів протягом тривалого часу, фактично реалізуються копії одногопродукту. [7]
Звичайнийтовар набудь-якому ринку реалізується одразу, а підприємство мусить зновуздійснювати витрати на його виробництво та реалізацію, тобто матеріальневиробництво передбачає витрати на виготовлення кожної одиниці продукції, томусукупні витрати суб’єкта за будь-який період t становлять:
Bt=ΣBti+ΣPti (1)
де Bi – витрати і-говиду на виробництво;
Pi– витратиі-говиду на реалізацію.
Длячастини об’єктів інформаційного ринку в електронній формі (програмнезабезпечення, бази даних) витрати мають свої особливості внаслідок того, що фактичноздійснюється виготовлення однієї одиниці такої продукції, а надалі відбуваєтьсяїї тиражування, тобто виготовлення копій та їх реалізація. У m-й період часу (m=1), коливиготовляється перша (оригінальна) одиниця продукції, сукупні витрати звиробництва та реалізації становитимуть:
Bт=ΣBтi1+ΣКті+ΣPтi(2)
де Bi1 – витрати і-говиду на виробництво першої одиниці продукції;
Кi– витратиі-говиду на тиражування.
Унаступні роки витрати пов’язані тільки із виготовленням та реалізацією копій,тому витрати суб’єкта інформаційного ринку у наступні періоди становитимуть:
Bт+n=ΣКт+nі +ΣPт+ni(3)
Специфікаінформаційного ринку щодо суб’єктів купівлі-продажу в електронному виглядітакож полягає у «вільному» місцезнаходженні виробників стосовно споживачівзавдяки використанню телекомунікаційних мереж для здійснення процесу їхдоставки без додаткових витрат, на відміну від транспортування товарів на іншихринках.
Іншоюособливістю відносин на інформаційному ринку полягає у посиленні значення нецінового чинника щодо інформаційних ресурсів, а ступеня її якісниххарактеристик: новизни, зручності використання, форми та порядку надання, щовизначають ефективність інформації.
Якщона матеріальні блага попит збільшується при збільшенні ціни, то стосовноінформаційних ресурсів, споживач навіть при знаженні ціни буде платити лише зату частину інформації, яка йому дійсно потрібна. Інші інформаційні ресурси тапродукти для забезпечення інформаційних потреб, що не мають відповіднихвластивостей, можуть зацікавити споживача лише за умови безкоштовного надання.
Еластичністьпопиту на і-й інформаційний ресурс від його якісних характеристик можнапредставити як
Ei(k)=ΔPi/Δki×ki/Pi (4)
де P – попит;
k – рівенькорисності.
Отже,інформація може виступати у ролі товару, для задоволення потреб людини. Попитна інформацію існує завжди як на предмет «першої необхідності», але цінністьінформації для споживача визначається величиною ефекту від її застосування дляприйняття рішення або для використання в основній діяльності, що обумовлюєвеличину плати за неї на ринку
1.3 Значенняінформації в економіці
Длярозвитку людського суспільства необхідні матеріальні, інструментальні,енергетичні та інші ресурси, в тому числі і інформаційні. Наш часхарактеризується нечуваним ростом об’єму інформаційних потоків. Це відноситьсяпрактично до будь-якої сфери діяльності людини. Найбільше зростання об’ємуінформації спостерігається у промисловості, торгівлі, фінансово-банківській йосвітянській сферах.
Ниніінформація у широкому сенсі є найважливішою стратегічним ресурсом, особливо уекономічній галузі. Інформаційну інфраструктуру економіки утворюютьорганізації, експлуатуючі центри обробки й аналізу інформації, каналиінформаційного обміну, комунікації і лінії зв'язку, і навіть засобиінформаційного взаємодії. Особливе місце у ряду застосовуваних технологійзаймають найсучасніші нові інформаційні технології. Існуючі інформаційнітехнології (ІТ) формально можна розділити на два великих взаємозалежних класів:програмно-математичні інструментальні кошти інформатизації, призначені дляпроектування сучасних інформаційних технологій, і прикладні інформаційнітехнології, щоб забезпечити ухвалення й підтримку рішень. Більшість технологій,складових класу інструментальних інформаційних технологій, з'явилися практичноодночасно зі створенням ЕОМ як спеціального і загального програмногозабезпечення, операційними системами різного класу та призначення, пакетамиприкладних програм. Ці технології і їх модифікації і нині активновикористовуються розробниками економічних інформаційних систем і професіональнота ґрунтовно описані у науковій літературі. Зупинімося лише на інструментальнихінформаційних технологій, отримали поширення останнім часом. До їх числа можнавіднести гіпертекстові технології, машинну графіку, телекомунікаційні методидоступу, САSЕ-технології, системи штучного інтелекту, мультимедіа, виникненняяких пов'язане, переважно, з новими технічних можливостей коштів обчислювальноїтехніки. Під час створення прикладних інформаційних систем можна буде спиратисятільки досконаліші технології, які дозволять виходити на сучасний рівенькомп'ютеризації економіки, влитися у світовий економічний простір.Гіпертекстовий підхід дає змогу працювати з більшими на обсягами семантичної(понятійної) інформацією вигляді тексту, у якому є виділені різним кольоромфрагменти, дозволяють вивчати текст у властивому користувачеві напрямі — гіпертексту.
Графіка.Ведучи мову про машинну графіку, треба сказати, що за умови ринку (України, і урозвинених інших країнах) приділяють значну увагу наукової візуалізації даних зметою наочного представлення наукових кадрів і комерційних результатів. Інодіефективного ілюстративного матеріалу виявляється досить, щоб наочно уявити економічнеобґрунтування та фінансове становище об'єкта дослідження.
Телекомунікації.Останнім часом до інструментальних технологій ринкової економіки активновпроваджуються комп'ютерні системи громадського доступу: комерційні бази данихтематичного характеру, системи електронних бірж і рекламних оголошень, системивіддаленої обробки інформації, засоби представлення інформаційних, фінансовихта інших видів послуг. Основними формами реалізації такихбагатокористувальницьких комерційних систем є локальні обчислювальні мережі йтелекомунікаційні системи. Можливості локальних обчислювальних мереж жорсткообмежені в територіальному плані. В переважній більшості випадків звичайніміські телефонні канали, постачають користувачам повний набір інформаційнихпослуг від віддалених телекомунікаційних баз даних.
САSЕ-технології.Досвід проектування економічних інформаційних систем показує, що це логічноскладна, трудомістка і тривала за часом робота. Це зажадало розробкипрограмно-технологічних коштів спеціального класу — САSЕ (Computer AidedSoftware Engeneering)-систем. САSЕ-системи дозволяють охопити процес розробкискладних логічно-аналітичних моделей економічного комплексу загалом. Вони наметодології структурного чи об’єктно-орієнтованого проектування йпрограмування, використовує специфікації як діаграм чи текстів для описусистемних вимог, перетинів поміж моделями системи, динаміки поведінки системита архітектури програмних засобів.
Системиштучного інтелекту. Науково-практичний прорив у інформатиці призвів до виникненняіндустрії інтелектуальних систем. У сфері найважливішим і мало розвинутимнапрямом є розробка технологій, заснованих на виключно знаннях. Використовуючиінформаційно-пошукові, розрахунково-логічні та експертні системи, користувачможе виконувати доручені йому завдання, виходячи межі мови своєї предметноїобласті. Інтелектуальні інформаційно-пошукові системи дозволяють здійснюватипошук необхідної інформації в базах даних, вирішувати управлінські й економічнізавдання. Експертні системи з допомогою накопичених знання предметної областідозволяють розпізнавати і діагностувати складні процеси, приймати рішення,формулювати плани дій, висувати і перевіряти гіпотези. Прогрес систем штучногоінтелекту має особливо важливе значення у розвиток інструментальних коштівпроектування інформаційних технологій і можуть призвести до нової комп'ютерноїреволюції — революції знань. Мультимедіа — це інтерактивна система, забезпечуєроботу лише з текстами і нерухомими зображеннями, але й які йшли відео,анімаційної комп'ютерної графікою, промовою і високоякісним звуком. Появасистем мультимедіа призводить до кардинальних змін у таких сферах, як бізнес,освіту й за іншими сферах професійної діяльності, дозволяє відстежуватиіндивідуальні запити світового фінансового ринку, створювати видеокаталоги якій виробів, комерційні бази, довідники, проводити ділові відеоконференції.
Дляпідтримки нових господарських механізмів необхідно розробити адекватні ринковихвідносин інформаційні технології. Зокрема, у сучасних умовах змін піддаютьсябанківська і інвестиційна діяльність, вдосконалюється оподаткування,з'являються нові види управлінської роботи і суб'єкти ринку, що потребуєефективних прикладних інформаційних технологій.
Банківськісистеми. Розвиток дослідницько-експериментальної і вдосконалення банківськихструктур породжує потребу у нових послугах фінансових установ. Децентралізаціябанківської системи веде до принципово нової організації, що вимагає розробкиконцепції комплексної інформатизації окремих установ підвищення ефективностіїхнього власного функціонування, і навіть для взаємодії між собою, з ЦБ Україниз зарубіжними партнерами. Банківські інформаційні технології маютьзабезпечувати достатню оперативність з організацією розрахунків.
Біржовітехнології. Досвід показав, що проектування біржових комп'ютерних комплексів — це логічно складна, трудомістка і тривала за часом робота, потребує високійкваліфікації всіх що у його виконанні фахівців. Проектування таких комплексівтрадиційно полягає в інтуїції, експертних оцінок, дорогих експериментальнихперевірках функціонування комплексу, й практичному досвіді. З іншого боку, зізростанням числа користувачів біржовий технології посилюється роль високоїпродуктивності її функціонування, яка істотно залежить від ідеології проектування.Впровадження сучасних біржових інформаційних технологій у практику має сприятипідвищенню економічну ефективність роботи біржі з допомогою розширення сфери їїдіяльність у регіонах країни, прискорення оборотності оборотних засобів,залучення у біржовий процес масових постачальників, посередників і покупців,забезпечення можливості активного заключення як великомасштабних, а й середньо-і маломасштабных угод в масовій кількості, автоматизації трудомістких інайтриваліших рутинних процесів, збору та аналізу заявок від брокерських фірмна купівлю-продаж комп'ютерним способом, проведення автоматизованих торгів(розрахунок курсу, укладання угод, оформлення торгових контрактів і проведенняклірингових розрахунків) за правилами, яке забезпечує захист інтересів інвестора,рівних прав всіх учасників торгів тощо.
Технологіїменеджменту. Серед різноманіття відомостей, що поступають до менеджера, дляухвалення рішення потрібні лише суворо визначені, а інші є інформаційним шумом.З іншого боку, більшість інформації виникає не там, де у ній є потреба, дляуспішного розв'язання завдань велике значення набуває вміння подолати цюдистанцію. Вирішення проблеми комунікації впливає на швидкість надходженняінформації та її своєчасність, що сприяє ефективнішою роботі підприємства.
Технологіїмаркетингу. Комплексне вивчення інформаційних потоків маркетингу потребуєаналізу великих масивів відомостей комерційного і статистичного характеру.Маркетингова інформаційна технологія — це сукупність процедур і методів,виділені на організації перспективних і поточних маркетингових досліджень.
Податковіінформаційні системи. Перетворення податкової системи зумовлює необхідність вмодифікації, а іноді й у кардинальної перебудові відповідних інформаційнихтехнологій. Серед головних напрямів концепції інформатизація податкової системидоцільно виділити: утворення єдиної комплексної інформаційно-аналітичноїсистеми; розробку сучасної комунікаційної мережі, які забезпечуютьінформаційному обміну і в середині системи, і з зовнішніми об'єктами; підготовкукадрів у новому інформаційному середовищі.
Технологіїуправління інвестиційними проектами. Створення сучасної інформаційноїтехнології управління інвестиційними проектами виходить з уніфікованогоінформаціонного, технічного і програмно-математичного забезпеченні всіхучасників інвестиційного проекту для того, щоб організувати обмін інформацієюміж замовниками, інвесторами, підрядними, проектними і експлуатаційнимипідприємствами в автоматизованому режимі. Проблема вимагає проектуванняуніверсальної інформаційної бази, що дозволяє функціонально повязати сукупністьрозв'язуваних завдань, і єдиного підходу до структуризації інформації,ідентифікації показників, класифікації кодування техніко-економічній даних, іт.д.
Отже,інформація в економіці має надзвичайно великий вплив в усіх галузях їїфункціонування. Сучасна інформатизація якісно поліпшує досягнення цілейдіяльності організацій та підприємств і є умовою розвитку країни.
2 Інформаційнаекономіка
2.1 Концепціяінформаційної економіки та її дослідження
Вумовах сучасного науково-технічного прогресу багато науковців все більше увагиприділяють дослідженню інформаційної економіки. Поняття «інформаційнаекономіка» було введене в науковий оборот ще на початку ХХ століття і сталофактично загальновизнаним відносно реальності, що склалася у західному світі.Точна назва сучасної економіки ще не визначена – вона залежить від точки зоруконкретного дослідника та способу дослідження, який він застосовує. Наприклад,А.Чухно називає її «постіндустріальною», застосовуючи принципи історизму тасекторний принцип організації економіки. [9] На основі того, що основнимизасобами розвитку цієї економіки є інформаційно-інтелектуальні ресурси,Н.Апатова вважає, що коректно буде називати дану економіку інформаційною. [10]
Питаннядослідження інформаційної економіки є досить складними через ряд причин.По-перше, недостатньо чітко складений статистичний апарат: необхідні дляякісних висновків статистичні дані або відсутні, або носять випадковийхарактер. По-друге, різні дослідники розглядають різні аспекти даного явища,часом роблячи протилежні висновки, немає системного та узагальнюючого дослідження,фундаментальної теорії. По-третє, бурний розвиток інформаційних технологій,комп’ютерної техніки та мереж не дозволяють організувати глобальний експерименті підтвердити правильність зроблених висновків. [10]
Виділяютьдві основні категорії інформаційної економіки: інформацію як ресурс і продуктта інформатизацію як обов’язкову умову становлення та розвитку нової системигосподарювання.
Зекономічної точки зору, інформація виступає, у першу чергу, як атрибут об’єктачи явища, який при обробці людиною чи комп’ютером можуть приймати форму числачи тесту. Інформація характеризується своїм змістом, вона не відокремлюєтьсявід людської свідомості, що є її виробником та кінцевим споживачем. Будучизасвоєною людиною, інформація стає знанням… Зі збільшенням обсягів інформаціїта зростанням освітнього рівня населення збільшується обсяг знань (в тому числіматеріалізованих у вигляді інновацій).Інформатизація представляє собою процесстворення та використання інформаційних технологій, комп’ютерів та комп’ютернихмереж – нових засобів виробництва. Інформатизація виступає необхідною умовоюнауково-технічного прогресу, соціального, політичного та економічного процесу всуспільстві. Вона характеризується цілим рядом статистичних показників, у томучислі – кількістю використовуваних у народному господарстві комп’ютерів та їхвартістю; використанням програмних продуктів для роботи з глобальною комп’ютерноюмережею Інтернет та локальними комп’ютерними мережами підприємств; кількістю таякістю використовуваних баз даних та інші. Ці показники дозволяють судити прорівень розвитку інформаційної економіки в країні чи регіоні, а також продинаміку її розвитку.
Якщорозглядати інформаційну економіку як економічну систему суспільства, то можнавиділити наступні характеристики її особливостей:
1) Своїмстановленням інформаційна економіка зобов’язана появі нових виробничих сил, щокардинально поміняли матеріально-технічну базу виробництва (внесли в неїавтоматизацію, інформаційний ресурс та комп’ютерну техніку з глобальною мережеюІнтернет). Це сприяло також появі загальних виробничих сил, створюваних тавикористовуваних лише колективно. На перше місце серед категорій виробничих силвиходять знання, які мають досконале і матеріальне втілення: в освіті, втехнологіях, виробничій кваліфікації спеціалістів, а також у новій техніці,організаційних системах, продуктах та послугах. Оскільки головним ресурсом стаєінтелектуальний капітал, то засоби виробництва ніби переходять у головиноваторів, тих, хто створює нові цінності. Якщо в індустріальній економіціпріоритет був у машин, та при цьому виникла проблема відчуження людини відрезультатів її праці, то у інформаційній економіці високоінтелектуальнарозумова праця повернула людину на передові позиції по відношенню до засобівпраці та зняла таким чином проблему відчуження. Це сталося тому, що знання,вкладені виробником у продукт праці, залишилися при ньому та можуть бутивикористані багаторазово.
2) Інформаційнаекономіка характеризується введенням інформаційних технологій у виробництво,торгівлю та послуги, а також розвиток комп’ютерної мережі Інтернет, що є базоюдля створення мережних підприємств й мережного інтелекту. Інформаційні тамережні технології визначають технологічний спосіб виробництва, який формуєтьсятехніко-економічними відносинами разом з виробничими силами.
3) В інформаційнійекономіці змінюється також характер праці, у зв’язку з цим виникають нові формиорганізаційно-економічних відносин. З появою комп’ютерів виник новий виддіяльності – інформаційний, а зі зростанням обсягів у виробництві знань тапотреб у нових знаннях у нових знаннях у якості економічної сталі розглядати іінтелектуальну діяльність. Зміні характеру праці сприяє також децентралізаціята деурбанізація виробництва. В інформаційній економіці з’явилися нові формипраці, їх загальною характерною рисою стала дистанційна праця (телепраця). Телепрацязнижує виробничі витрати, покращує стан оточуючого середовища, сприяєстановленню мережної економіки (як однієї з форм інформаційної економіки),збільшенню зайнятості та часткової зайнятості, а також зміцненню позиційіндивідуальних підприємців, дуже маленьких фірм та мікропідприємств.
4) У системівиробничих відносин інформаційної економіка масова інтелектуальна працяпотребувала пріоритету особистості робітника, оскільки такий робітник вільноволодіє інформацією і знаннями, не залежить від власності на засоби виробництвата йому властива висока мобільність. В силу цього в умовах інформаційноїекономіки сама праця перестає бути економічним примушенням, а суспільнаорганізація виробництва піддається значним змінам.
5) В інформаційнійекономіці відбуваються структурні зміни на макро- та мікрорівнях системигосподарювання, а також глобалізація бізнесу. На мікрорівні така зміна означаєпояву підприємства нового типу, яке функціонує у комп’ютерній мережі Інтернет,використовує окремо функціонуючих та територіально відокремлених робітників, атакож майже не має матеріальних активів. Крім того, для інформаційної економікихарактерна поява віртуальних корпорацій. Щоб перемогти у конкурентній боротьбі,підприємствам необхідно вступати у багато постійно мінливих союзів. В умовахвикористання системи Інтернет прибираються посередники, торговці напрямувзаємодіють з виробниками, зменшуються склади, при цьому вартісні ланцюжкивиробничих операцій перетворюються у вартісні мережі. На макрорівні з’являєтьсянова галузь економіки – інформаційна індустрія, виникаюча в результаті злиттягалузей обчислювальної техніки (виробництво комп’ютерів, розробка програм,здійснення послуг по їх обслуговуванню), зв’язку (Інтернет, телефон, кабельнетелебачення, супутниковий зв'язок, радіо) та інформаційного наповнення(бібліотечна, архівна та видавнича справа, інформаційні послуги, індустріярозваг).
Такимчином, інформаційна економіка – це новий тип економічної системи, до якоївідбувається активний перехід. У ній пріоритетними є знання як виробничийресурс та продукція для споживання. Її розвиток відбувається дуже стрімко разомз розвитком науково-технічного прогресу. Проникнення інформатизації у всі сферисуспільного життя є причиною того, що вивчення інформаційної економіки потребуєкомплексного вивчення.
2.2 Формуванняінформаційного суспільства
Неможна розглядати економіку без врахування суспільства, в якому вона існує.Відповідно до інформаційної економіки сучасне суспільство носить назвуінформаційного, або, по іншому визначенню, тому, що більшість робочої силизайнята інформаційною діяльністю, при цьому багатство накопичується завдякиінформаційним товарам та послугам. [10]
Процесстановлення інформаційного суспільства почався з прискорення матеріальноговиробництва та проходження матеріальних потоків ще на перетині ХІХ та ХХсторіч. У той час проводився перший перепис населення США, та для обробки данихуперше використовувалась техніка – спеціально сконструйований табулятор. Тоді жбув створений перший носій даних – картонна перфокарта, а також програмаобробки.
Основнимкритерієм інформаційного суспільства є якість та кількість інформації укругообігу, її ефективна передача та обробка.[10] Додатковим критерієм слугує доступністьінформації для кожного. Це значить, що величезна маса населення переключаєтьсяз сфери виробництва промислової продукції та сільського господарства у сферувиробництва та розповсюдження інформації. Інформаційне суспільство демонструєтакий рівень розвитку економіки, коли її інформаційний сектор виходить на першусходинку по чисельності у ньому зайнятих.
Взахідному світі для означення інформаційного суспільства все частішезастосовують поняття «К-суспільства», тобто суспільства заснованого на знанняхта інноваційних технологіях. [12] Невід’ємними компонентами такого суспільствастали постійно оновлюванні міждисциплінарні знання, які здатні генеруватинайсучасніші технології, інформаційно-інноваційні здобутки, ефективний захистдовкілля, забезпечувати еколого-техногенну безпеку, відтворення високоякісноголюдського капіталу (трудового потенціалу з елементами творчості, підприємництвата підприємливості) тощо. Лише на цій основі і на таких засадах стає можливимінтегральний вектор глобального розвитку, що органічно вписуватиметься вцивілізаційні виміри інформаційно-інноваційного суспільства.
Найвищиміндекс розвитку К-суспільства мають Швеція, Данія, Норвегія, Швейцарія,Фінляндія, Японія, Німеччина, Австрія. Більшість цих країн мають обмеженіприродні ресурси та відносно невеликі власні ринки. Тобто такі важливіпоказники конкурентоспроможності індустріальної економіки, як володіннязначними природними ресурсами і великими власними ринками, за умови, щосуспільство будує свій подальший розвиток на знаннях і новітніх технологіях,втрачають свою пріоритетність. Важливо зауважити, що в рейтингу ООН за станомформування К-суспільства Україна посідає 40 місце серед 195 країн світу.Потрібно визначити, що це залишковий потенціал з радянських часів. За рокинезалежності Україна стабільно втрачає наукові здобутки. Тому наша країнадалека від побудови К-суспільства.
Новаінформаційна епоха зумовлює нові виклики і нову суспільну відповідальність.Перетворення, що відбуваються в галузі комунікацій, впливають на всі сторонисуспільного буття. В інформаційному суспільстві домінують не традиційні галузіпромисловості, а знання та інформаційні послуги. Новітні комунікації — цепотужна індустрія, яка охоплює усі сфери життя суспільства. Аналітики свідчать,що інформаційний сектор економіки росте набагато швидше, аніж економікавзагалі. Нині новітні технології кардинально розширюють права громадян надоступ до різноманітної інформації, дозволяють брати участь у прийняттіполітичних рішень, активно продукувати інформацію, а не тільки її споживати.Аналіз зарубіжного досвіду свідчить, що головними напрямками вже нині є: створенняглобальної інфраструктури, забезпечення права і технічного доступу доінформації всього населення, дотримання свободи слова, захист національноїкультурної спадщини та інтересів національних меншин, охорона приватної таінтелектуальної власності, боротьба з високотехнологічними злочинами тамонополізмом.
2.3 Ринки сасиметричною інформацією та необхідність в державному регулюванні
Вумовах інформаційної економіки все більше уваги приділяють розглядуасиметричної інформації. Відкриття сигналізованих потоків в умовах сучасногонауково-технічного прогресу, коли на споживача обвалюється величезна масависокотехнологічних товарів, і осмислений вибір між ними потребує знань, якідалеко перевищують можливості пересічної людини. Це відноситься до широко спектрутоварів, починаючи з легкових автомобілів і закінчуючи продукцієюфармацевтичної промисловості. Разом із потоком товарів на споживача «лине»великий потік інформації, насамперед, у вигляді реклами. Зрозуміло, що в такихумовах споживач самостійно не спроможний вибрати товар і стає об’єктом багаточисленних маніпуляцій з боку продавців товарів та послуг.
Урамках концепції інформаційної асиметрії добре пояснюється провали ліберальнихреформ в пострадянському просторі. Ця теорія надає нову інтерпретацію проблеміменеджменту, який формально діє за дорученням та в інтересах акціонерів. Однакіснування інформаційної асиметрії дозволяє менеджерам часто діяти у своїхвласних інтересах, які не зовсім співпадають з інтересами акціонерів.
Слідпідкреслити, що інформаційна економіка має справу саму з асиметричноюінформацією і більше того базується на ній. У 2001 році «за аналіз ринків засиметричною інформацією» була присуджена Нобелівська премія Дж. Акерлофу, М.Спенсу і Дж. Стигліцу, після чого ця теорія стала загальновизнаною.[11] Поняття«асиметрична інформація ринків» є ключовим у концепції інформаційної економіки.
Класичнатеорія загальної рівноваги на ринках товарів і послуг працювала
нетільки за відсутності трансакційних витрат, але і в умовах повної і досконалоїінформації. Іншими словами, в умовах, коли кожний учасник ринку мав повну ідостовірну інформацію для прийняття рішення, та інформація, яку мав окремийучасник ринку, була також доступна всім іншим учасникам ринку. Цезабезпечувалося тим, що вся необхідна інформація містилася у ціні товару, аціна була однаковою для всіх і відома всім.
Введенняв економічну теорію трансакційних витрат пробило діру в класичній теорії:виявилося, що не вся інформація міститься в ціні, потрібна ще інформація протрансакційні витрати. І тільки шляхом порівняння ціни товару і трансакційнихвитрат учасник ринку може прийняти рішення про купівлю.
Однимз результатів запропонованої Дж. Стигліцем теорії є твердження, що фактично наринках існує не єдина врівноважена ціна, а розподіл цін, причому цей розподіл єсвій для кожного конкретного ринку. Головним результатом теорії інформаційноїекономіки є визнання невірними всіх основних висновків класичної теорії,насамперед, положення про те, що «конкурентна економіка, нібито керовананевидимою рукою, веде до розподілу ресурсів, ефективному у смислі Парето, і щокожний розподіл ресурсів, ефективний у смислі Парето, може бути досягнутийчерез механізм цінової конкуренції». Під оптимумом Парето розуміється такаситуація, коли ресурси розподілені оптимальним способом, тобто коли хто-небудьможе поліпшити своє положення без одночасного погіршення становища когосьіншого.
Томустало зрозумілим, що при «провалах ринку» з причин інформаційної асиметрії,тобто за умови недосконалості ринку, ринкових відносин економіка не єПарето-ефективною. Такі «провали» можуть бути ліквідовані тільки завдякидержавному втручанню на основі відповідної інформації.
Зіншого боку, економічний критерій Парето, виходячи із моделі чистого
обміну,можна інтерпретувати наступним чином: хоча корисність кожного
благадля кожного індивідуума однакова, набір благ, який максимізує корисність, длякожного індивідуума свій. Тому рівновага Парето відіграє центральну роль усучасній економічній теорії, оскільки досі не знайдено критерію ефективності,який так би добре погоджувався з іншими блоками цієї теорії.
Розробникиконцепції інформаційної асиметрії пішли далі. Три основних
положеннянової економічної парадигми полягають у тому, що:
1)інформація, яка використовується для прийняття економічних рішень,
єрізноманітною;
2)учасники ринку, як правило, мають різний рівень поінформованості
простан ринку, товари, конкурентів;
3)для здійснення ринкової операції учасники повинні обмінятися сигналами, тобтоінформацією, причому ці сигнали можуть передавати як істинну, так і невірнуінформацію, розраховуючи на отримання односторонньої вигоди за рахунокпартнера.
Можнанавести деякі конкретні приклади асиметричної інформації на ринках різноговиду:
— наймані працівники знають більше про свою професійну придатність,
ніжфірма, на яку вони хочуть влаштуватися;
— клієнт, що купує страховку, краще знає стан свого здоров'я, ніж страхова
компанія;
— власник автомобіля знає про нього більш, ніж потенційний покупець;
— власник фірми знає про свою фірму більше, ніж потенційний інвестор;
— позичальник краще знає про ризики, яких він зазнає, краще знає своюспроможність нести тягар ризиків, ніж кредитор. Таких прикладів можна навестисотні.
ДаліДж. Стигліц та його колеги показали, що висновки інформаційної
економікивідкидають положення трьох основних складових сучасної «теорії
фірми»,а саме: фінансування корпорацій, корпоративного управління і виборуорганізаційних схем.
1. Теоріяфінансування корпорацій. Відповідно до старої теорії, яка базувалася наіснуванні досконалої інформації, було все рівно, залучає фірма капітал черезпозикові кошти або за допомогою збільшення власного капіталу. Але готовністьзберігати у себе чи продавати акції вже передає інформацію, і тому не всерівно, яким шляхом фірма збільшує свій капітал. Тим більше, що фірми в сучаснихумовах все більше схильні до дій з підвищеним ризиком, викликаним неповноюінформацією.
2. Корпоративнеуправління. Згідно традиційної теорії, тобто в умовах досконалої інформації,фірми просто максимізують очікуваний прибуток, який дорівнює ринковій вартості.Це було суто технічним питанням. Але в умовах асиметричної інформації виникаєпроблема прийняття рішень за умови неспівпадіння інтересів менеджерів іакціонерів.
3. Теоріяорганізаційних схем. У разі досконалої інформації вибір організаційної схемиабо структури фірми не відіграє значної ролі. Але в сучасних умовах, в умовахасиметричної інформації – це центральна проблема для бізнесу.
Цестосується і стимулювання, і децентралізації управління.
Дж.Стигліц математично довів, що за умови неповної, неточної і асиметричноїінформації стає неможливим досягнення загальної ринкової рівноваги, щоасиметрія інформації є причиною «негативного відбору», забруднення оточуючогосередовища, підвищеного морального ризику та інших «провалів ринку». Новаекономічна парадигма слугує новим обґрунтуванням необхідності селективногодержавного втручання у функціонування ринкової економіки, про що наочносвідчить позитивний досвід проведення економічних реформ в Китаї та В'єтнамі, атакож в Росії 20-тих років ХХ-го століття (НЕП).
Концепціяінформаційної асиметрії і засновані на ній моделі підводять мікроекономічнубазу під кейнсіанське положення про множинність можливих економічних рівноваг ітим самим доводиться необхідність державного втручання в економічний процес увигляді інструмента переведення економіки зі стану менш ефективної рівноваги достану більш ефективної.
Новапарадигма також підірвала засади конкурентно-рівноважного ринку
іфундаментальних економічних законів, а саме:
— закону попиту і пропозиції, який встановлює, що ринкова рівновагахарактеризується співпадінням попиту і пропозиції;
— закону єдиної ціни, відповідно до якого один і той же товар продається на всіхринках за єдиною ціною;
— закону конкурентної ціни, який встановлює, що у стані рівноваги ціна
дорівнюєграничним витратам;
— гіпотези ефективних ринків, яка полягає в тому, що курси фондових
біржпередають від інформованих учасників ринку до неінформованих усю
релевантнуінформацію.
Длявсіх цих законів було отримано спростування або доведено, що кожен
з нихдіє у набагато більш обмежених умовах.
Вирівнюванняасиметричної інформації або ліквідація асиметрії є можливими лише в умовахрозвитку інформаційної економіки та державному регулюванні.
3 Світовий ринокінформаційних технологій
Однимз принципів класифікації країн з економічної точки зору є їх поділ відповідно зрозміром частки ІТ- галузі у створенні ВВП. При такому підході країни можнаумовно поділити на аутсайдерів, поставників сировини, кваліфікованихвиконувачів та на інноваційних та технологічних лідерів. [13]
Згіднозвітів аналітиків об’єм інформаційно-телекомунікаційного ринку в 2006 р. склав2,1 трлн євро, причому на частку ІТ припадає приблизно 46%, а на часткутелекомунікаційного ринку – 55%. Ділення інформаційно-телекомунікаційного ринкувідбувається наступним чином: приблизно 30% США та Європа, більше 10% — Японія,та менше 30% — усі інші країни, але найбільшими темпами розвиток даного ринкувідбувається саме в країнах, що розвиваються. (дод. 4)[13].
Данів абсолютних числах та темпах розвитку ІТ-ринку далеко не повністю відображаютьстан ІТ індустрії в конкретній країні. Важливими показниками в цьому сенсі єступінь необхідності інформаційних технологій, рівень ринкової споживацькоїзрілості, а також різноманіття інформаційних технологій та складністьпредставлених у країні ІТ-послуг. Для аналізу даних показників варто звернутисядо міжнародного рейтингу країн по зрілості ринку ІТ-послуг – IT-Services Country Maturity Index (ITS-CMI). Ця таблиця(дод. 5 [13]), розроблена тарозрахована російськими вченими на основі різних статистичних даних різнихзакордонних організацій станом на 2006 рік, представляє собою аналітичнийінструмент для комплексної оцінки рівня зрілості по питанням ефективногозастосування інформаційних технологій в різних країнах.
Дляоцінки технологічного рівня країни в сфері ІТ використовується співвідношеннязагальних видатків на ІТ до обсягу ВВП. По цьому показнику в десятку лідеріввходять Швейцарія, Швеція, Данія, Великобританія, Фінляндія, США, Австралія,Нідерланди, Сінгапур, Норвегія.
Рівеньринкової споживчої зрілості розраховується як співвідношення обсягупредставлених на ринку ІТ-послуг до загального обсягу ІТ-ринку. Тут такожлідирують Японія, Фінляндія, Іспанія, Швеція, Великобританія, Канада, США,Бельгія, Німеччина, Норвегія.
Ступіньрозмаїття та складності представлених у країні ІТ-послуг є найбільш значнимкритерієм для оцінки зрілості вказаного ринку та визначається на основі:
- відношення обсягузасобів, необхідних на підтримку та обслуговування апаратних та програмнихІТ-продуктів, до витрат на їх придбання;
- відношення затратна аутсорсинг до загальних витрат на придбання ІТ-послуг;
- відношення затратна аутсорсінг бізнес-процесів до загальних витрат на покупку ІТ-послуг.
Поцьому комплексному показнику в десятку лідерів входять Японія, Фінляндія,Канада, США, Великобританія, Іспанія, Австралія, Німеччина, Нова Зеландія,Швеція. Для визначення рейтингу ITS-CMI усі више вказані показники нормуються, а потімскладаються.
Такичином були визначені основні лідери в сфері інформаційних технологій у світі.Серед них країни Західної Європи, США, Канада, Австралія та Японія. У той жечас найбільші темпи росту сфери ІТ спостерігаються у країн, що розвиваються.
4 Сучасний станта розвиток ринку інформаційних послуг в Україні
4.1 Розвитокінформаційно-комунікаційних технологій в Україні
Інформаційнийсектор (ІС) економіки України включає в себе: сферу виробництва знань – наукута НДДКР і сферу інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), що в свою чергувключає виробництво засобів обробки і зберігання інформації – електроннупромисловість виробництво напівпровідників, процесорів, комп’ютерів ітелекомунікаційного обладнання, розробку інформаційних технологій і програмногозабезпечення та інфокомунікації, які забезпечують генерацію, обробку,зберігання та передачу даних. [14]
Українськасфера ІКТ є в основному не стільки виробництвом ІКТ-продукції, скільки наданнямпослуг дистрибуції, інтеграцією обладнання і програмного забезпечення,інсталяцією готових програмних продуктів (ПП) і систем, будівництвомтелекомунікаційних мереж та наданням послуг.
Створеннята впровадження ПП. За підсумками 2006 року на встановлення і підтримку ПП іобладнання припадає 51% всього ринку ІТ-послуг в Україні, що становить 98,022млн. дол., на системну інтеграцію програмного забезпечення – 25% (48,05 млн.дол.), розробку і доопрацювання ПП – 10%, по 5% — на аутсорсинг таІТ-консалтинг(всього 19,2 млн. дол..), на ІТ-навчання і тренінги – всього 4% (7.68млн. дол.).
Наданнятелекомунікаційних послуг.
Риноктелекомунікаційних послуг України стрімко розвивається якісно і кількісно.Темпи зростання доходів галузі досягають 20-30% щорічно, випереджаючи показникитемпів зростання економіки країни практично в усіх галузях. Протягом 2006-2007років обсяги телекомунікаційних послуг збільшилися в 3 рази.
За2007 рік споживачам було реалізовано послуг зв’язку на суму 40 млрд. грн..,зокрема населенню – на 16,1 млрд. грн.., що порівняно з обсягами 2006 рокувідповідно більше на 19,4% і на 20,7%. Частка доходів від надання послугзв’язку в загальному обсязі ВВП за цей період становила 5,8% (дод.6) [14]. Такий показнику розвинених країнах світу досягає 5,0%. Таким чином тенденції розвитку телекомунікаційв Україні відповідають світовим.
Узагальному обсязі послуг реалізованих споживачам підприємствами сфери послуг в2007 році, частка послуг різних видів зв’язку становила приблизно 30%.
Спостерігаєтьсяпозитивна динаміка зростання частки доходів від надання телекомунікаційнихпослуг в загальному обсязі доходів від надання послуг зв’язку, протягом2002-2007 років вона зросла з 92,5% до 94,5% і становила 37,8 млрд. грн. (5,3%ВВП).
4.2 Розвитокнауково-технічної сфери в Україні
Фінансуваннянауки і НДДКР. У 2006 році загальний обсяг фінансування науки в Україністановив 5164,4 млн. грн… і порівняно з поереднім роком практично не змінився(збільшився на 0,2%), при цьому 22,4% з загального обсягу коштів спрямовано наздійснення фундаментальних досліджень, 15,7% — на прикладні дослідження, 51,2%- на виконання науково-технічних розробок, 10,7% — припадало на виконаннянауково-технічних послуг. У 2006 році питома вага загального обсягуфінансування наукової діяльності становила ,96% ВВП, у той час як у 2005 вонистановили у США – 2,6%, у Японії – 3,15%, а в Швейцарії — 4% ВВП.
Інноваційнадіяльність в Україні. За період 2000-2006 рр. кількість підприємств, щозаймаються інноваційною діяльність в промисловості, спрямованих на розробку івпровадження як технологічно нових, так і значно технологічно вдосконаленихпродуктів і процесів, зменшилась на 37,8%, і в 2006 році становила 1123підприємства, або 11,2% їх загальної кількості, (у 2005 році – 1193 і 11,9%, в2004 – 1359 підприємств і 13,7%, а в 200 -18 їх кількості).У 2006 році іззагальної кількості інноваційно-активних підприємств 10% промисловихпідприємств (на 23% більше ніж у 2005 р.).
Вцілому на інноваційні роботи в 2006 році підприємства витратили 6,2 млрд. грн.Понад чверть інноваційно-активних підприємств 902,9 млн. грн… на проведеннявласних досліджень і розробок або придбання їх розробок у сторонніхорганізацій, їх частка в загальному обсязі інноваційних витрат становила 16,1%.Для здійснення інновацій підприємства придбали нові технології на суму 159,9млн. грн. або 2,5% обсягу інноваційних витрат (у 2005 році – 243,4 млн. грн…або 4,2%).
Наведенівище показники показали, що складові ІС економіки України знаходяться напочатковому етапі розвитку. Відсутність протягом тривалого часу державногофінансування науки і НДДКР, практично повна відсутність приватних інвестицій інезатребуваність промисловістю наукових результатів призвели до значногозниження наукового потенціалу країни, втрати ряду пріоритетних напрямів, і якщоне будуть подолані ці негативні тенденції, то наука залишиться на незадовільнонизькому рівні і втратить можливість стати рушійною силою розвитку.Забезпеченість населення і економіки інфокомунікаційними технологіями невисокаі дуже нерівномірна у регіонах.
Висновок
Інформаціяна сьогодні є важливим виробничим ресурсом і товаром. Інформаційне забезпеченняє необхідною умовою ефективної організації діяльності держави та підприємств.Створення величезних масивів баз даних, їх достовірність та якісні висновки єосновою для прийняття рішень, забезпечення своєчасного доступу до такоїінформації – мета, що лежала при створенні комп’ютерних технологій.
Зрозвитком суспільства відбувається глобальний процес інформатизації, і мипереходимо в епоху інформаційного суспільства, в якому більшість людей будезайнята у сфері розробки, розподілу та споживання знань. З новим поглядом насучасний світ, були відкинуті старі парадигми економічної науки, проте нові щене є систематизованими та доопрацьованими. Володіння інформацією, за ними, єчинником, що лежить в основі економічної рівноваги. Тому ринок інформаціїповинен регулюватися державою для зменшення інформаційної асиметрії.
Процеси,що активно розвиваються в українській економіці, змушують переглянутитрадиційні організаційно-господарські взаємозв'язки, обдумати серйозні зміниінформаційної інфраструктури. Для прискорення розвитку інформаційної сфериУкраїни необхідна грамотна державна політика, спрямована на підтримку науки таНДДКР, а також сфери інформаційно-комунікаційних технологій. Основнимиінструментами такої політики повинні бути: створення технологічних парків, щооб’єднуються у наково дослідні, технологічні та виробничі підприємства ізабезпечують якнайшвидше впровадження результатів науково-дослідних і пошуковихробіт, винаходів у промисловість і бізнес; підтримка венчурного інвестування якнеобхідної умови активізації інноваційної діяльності; створення і розвиток технологічнихпарків у сфері інформаційних технологій і програмного забезпечення; побудоваефективної системи показників інформаційної сфери України, що є необхідноюумовою оцінки реалізації державних програм розвитку.
Списоквикористаної літератури
1. http://uk.wikipedia.org/
2. М.Г.Чумаченко «Экономический анализ» (2003г.) ebk.net.ua/Book/BookEkAnaliz/tablica.htm.
3. Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року.
4. http://www.glossary.ru/cgi-bin/gl_sch2.cgi?RIt%28uwsg.outt:l!zxrzjo.
5. Закон України «Про Національну програму інформатизації» від 4лютого 1998 року.
6. Закон України «Про науково-технічну інформацію» від 25 червня 1993року.
7. В.В.Іванова. «Особливості формування та функціонуванняінформаційних ринків» / Регіональна економіка, №2, 2008, ст. 213.
8. Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного
суспільства в Україніна 2007-2015 роки» вiд 09.01.2007 N 537-V.
9. Чухно А.А. Постіндустріальна економіка: теорія, практика та їх значення дляУкраїни. К., «Логос», 2003.
10. Н.Апатова.«Методологическиеосновы исследования информационной экономики»/ Экономика Украины №7, 2005,ст.58.
11. Н.Н.Ермошенко«Новая парадигма экономической науки в контексте развития в условиях Украиныинформационной экономики»/ Актуальні проблеми економікм№1, 2009, ст.14.
12. Е.И.Марко «Необходимость ипроблемы формирования информационного рынка: глобализационное измерение»/ Актуальніпроблеми економіки №12, 2009, ст.19.
13. Шакиров Н.Ш.«Рынок информационных технологий: тенденции и прогнозы»/ Маркетинг в России и зарубежом №4, 2007, ст.90.
14. БалашоваА.»Розвиток інформаційного сектору України в умовах глобальної економічноїтрансформації»/ Економіст №11, 2008, ст.54.
Додаток 1
/>
Додаток 2
/>
Додаток 3
/>
Додаток 4
/>
Показник ростуінформаційно-комунікаційного ринку в 2004-2006 рр. з діленням по регіонам, %
/>
Показник ростуринку інформаційних технологій
з поділом нарегіони, %
Додаток 5
Рейтинг ITS-CMIГруппа зрілості Місце у рейтингу Країна Показник ITS-CMI «Зрілі країни» 1 Японія 3,80 2 Великобританія 3,71 3 США 3,68 4 Канада 3,57 5 Фінляндія 3,33 6 Австралія 3,30 7 Нова Зеландія 3,05 8 Швеція 3,02 9 Нідерланди 2,97 10 Німеччина 2,78 11 Іспанія 2,73 12 Бельгія 2,71 13 Норвегія 2,65 14 Сінгапур 2,61 15 Швейцарія 2,61 16 Франція 2,50 «Дозріваючі країни» 17 Італія 2,41 18 Данія 2,40 19 Австрія 2,27 20 Гонконг 2,20 21 Ірландія 2,17 22 Португалія 2,04 23 Ізраїль 1,93 24 Південна Африка 1,91 25 Південна Корея 1,87 26 Тайвань 1,86 27 Угорщина 1,75 28 Малайзія 1,72 29 Чехія 1,65 30 Польща 1,55 «Країни, що розвиваються» 31 Греція 1,47 32 Туреччина 1,35 33 Таїланд 1,30 34 Індія 1,16 35 Китай 0,93 36 Індонезія 0,92 37 Росія 0,75
Додаток 6
/>
Динаміка обсягівВВП та доходів у галузі зв’язку в 2002-2007 рр.
/>
Доля доходів у ВВПвід надання послуг зв’язку