1. Розвиток продуктивних силПридніпровського регіону
Придніпровськийекономічний район складається з Дніпропетровської та Запорізької областей. Цедругий район після Донецького за обсягом виробництва промислової продукції.
Клімат — помірно — континентальний. Залізні руди Криворізького басейну представлені 12млрд. тонн. Залізна руда є уОріхові, Павлограді, Чортоницьку, Жовтих водах.
Є родовищатитану, рутило — ільменітових руд, цирконію, нікелю, кобальту. У ЗахідномуДонбасі залягає 8,6 млрд. тоннкамяного вугілля. Придніпровський район має поклади бурого вугля, нафти,природного газу, бокситів.
Грунтово — кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства, а родовищакорисних копалин — розвитку промисловості. У Придніпров'ї поєднуєтьсярозвиток важкої індустрії та харчової промисловості. Провідними галузями єнаступні:
Залізорудна;
Марганцеворудна;
Чорнаметалургія;
Машинобудівна;
Хімічна.
Важливезначення має харчова, легка промисловість, електроенергетика, промисловістьбудівельних матеріалів.
Сільськегосподарство Придніпров'я виробляє 20% виробництва пшениці, 25% — кукурудзи,35% — соняшнику, 14% — овочів, 14% — м'яса, 15% — молока, 20% — вовни відзагальнодержавного.
У Придніпров'їрозвинені всі види транспорту. Через регіон зєднується Криворізький басейн зДонбасом, СНД, портами Чорного і Азовського морів.
Експортуєтьсяпродукція гірничорудної, металургійної промисловості, машинобудування,будівельних матеріалів, сільськогосподарська продукція, вугілля, нафтопродукти,боксити, ліс, текстиль у інші регіони, СНД, країни Європи, Азії, Африки.
Сформованінаступні промислові вузли:
Криворізький(залізорудна промисловість, гірничорудне машинобудування, легка і харчовапромисловість);
Дніпродзержинський(металургія, хімічна, машинобудівна, харчова, легка промисловість);
Дніпропетровський(чорна металургія, машинобудування, хімічна промисловість, легка, меблева табудівельних матеріалів).
Іде процесформування ряду інших промислових вузлів. Екологічна ситуація у регіоні єоднією з найгостріших у світовому порівнянні.
2. Депресивні регіони імеханізми інвестування їхнього розвитку
Серед елементівструктури механізму управління регіональним розвитком системоутворюючу функціюмають суб'єкти управління та характер їх взаємодії. Аналіз зарубіжного досвідумеханізму управління регіональним розвитком в економічно розвинутих країнахдозволяє виділити три типи моделей:
— организагальнодержавного управління підпорядковують органи регіонального управління упроведенні державної регіональної політики;
— организагальнодержавного управління безпосередньо взаємодіють з усіма регіонами увирішенні окремих проблем або з окремими регіонами у вирішенні конкретнихпроблем, у тому числі шляхом створення для цього певнихадміністративно-економічних умов, що спонукають регіони до активнішоїсамостійної ролі;
— регіональнапроблематика стає предметом рівноправної взаємодії органів управліннязагальнодержавного та регіонального рівнів, і її вирішення координується вмежах усієї національної економіки. Відмінності у застосуванні цих моделейпов'язані з різними концептуальними загальнотеоретичними доктринами, що, у своючергу, зумовлено особливостями історичного розвитку та менталітетомнаціональних державоутворюючих спільнот, відмінностямидержавно-адміністративного устрою, макроекономічним типом національноїекономіки тощо.
У моделі першоготипу функції проведення державної регіональної політики децентралізовані назагальнодержавному рівні між функціональними міністерствами (економіки,фінансів, праці) та відповідними галузевими структурами. Регіональні проблемирозв'язуються опосередковано — через реалізацію державних галузевих програм,джерелом фінансування яких є державний бюджет. Спеціальне норматив правовезабезпечення, зумовлене специфікою об'єкта управління.
У моделі другоготипу передбачається досить різноманітний набір організацій форм взаємодіїорганів загальнодержавного і регіонального управління, де пер відіграютьпровідну роль щодо визначення цілей, форми фінансового і право забезпечення таметодів розв'язання проблем конкретних регіонів у рамках довгострокових разовихцільових комплексних державних програм. Організаційне забезпечення реалізаціярегіональної політики здійснюється в рамках: створення інвестиційних напряміврегіонів шляхом формування вільних економічних зон; укладання плановихконтрактів між урядом та регіоном; територіальне розгалуженої системи центрів,питань регулювання зайнятості, підтримки малого підприємництва, вирішенняінноваційної діяльності, соціального захисту населення тощо. У рамкахспеціалізаційних форм передбачаються спеціальні (в тому числі локальні) і фінансовогозабезпечення проведення державної регіональної політики. Об'єкти регіональногоуправління поділяються на дві групи –політичні та депресивні. До депресивнихвідносять регіони, що перебувають у стані, проблемності використання внутрішніхта залучених за межами регіону економічних зв’язків забезпечується відтворенняїх суспільного розвитку в середньо- і довгому періодах. Особливістю проблемнихрегіонів є структурні перекоси в розвитку (екологічні, демографічні проблемитощо) або об'єктивна залежність розвитку від запасів та стану використаннявнутрішніх не відтворюваних економічних ресурсів.
Для моделітретього типу взаємодії загальнодержавних і регіональних органів влади єхарактерним повне охоплення економічного простору як у межах окремихрегіональних так і міждержавних утворень. Організаційна складова механізмууправління розвитком у цій моделі передбачає утворення особливого державногооргану управління, який займається реалізацією державної регіональної політикита координацією заходів загальнодержавних міністерств (функціональних ігалузевих) та виконавчих органів влади регіонів. Поряд з тим передбачаєтьсяіснування структури, в рамках якої спільно органами загальнодержавного ірегіонального управління визначаються цілі, пріоритети, підходи щодо порядку таформи фінансового і правового забезпечення формування та проведенняскоординованої і узгодженої державної регіональної політики. Специфіказазначеної моделі передбачає розширення класифікації об'єктів управління: крімпроблемних і депресивних регіонів виділяються ще регіони розвитку, яківиступають провідниками прогресивних структурних змін в економіці країни,виконуючи роль полюсів економічного зростання.
Важливий елементструктури механізму управління регіональним розвитком -інструментарій управління,який в індустріальне розвинутих країнах досить різноманітний і значний. Методирегулювання, що використовуються в державній регіональній політиці,відрізняються, насамперед, у відповідності з особливостями об'єкта управління.Крім того, зазначений інструментарій можна класифікувати за способами,характером і спрямованістю впливу на об'єкт управління. Що ж до депресивнихрегіонів, то до них застосовуються економічні, адміністративні, інформаційні тазмішані методи. За характером економічних методів їх можна віднести додопоміжних, аза спрямованістю — до прямих і опосередкованих.
Підгрупа прямихдопоміжних методів включає: субсидії підприємствам на створення нових робочихмісць, перенавчання робочої сили; гарантовані державні позички підприємствам,що розширюють виробництво (звільняються від сплати ренти або поверненняпозички); інвестиційні субсидії підприємствам, які створюють фірми у Регіонах;інвестиційні субсидії новоствореним малим підприємствам займатися інноваційноюдіяльністю. Серед зазначених методів чимала частка припадає на інвестиційнісубсидії.
Розвитокдопоміжних методів входять: державні інвестиції в інфраструктури господарськихкомплексів регіонів;
надання маломубізнесу в безплатне користування виробничих споруд;
У складізаохочувальних економічних методів використовують такі інструменти управління:надання державою органам місцевого самоврядування пільгових коштів на розвитоксоціальної інфраструктури; преміювання підприємств, що розширюють виробництво;преміювання інвесторів; податкові кредити фірмам, які підвищують рівеньзайнятості; податкові знижки фірмам на інвестиції, майно, заробітну плату,обсяги продажів; прискорена амортизація основних фондів підприємств; контрактидля фірм за цільовими схемами.
Доадміністративних методів належать: спрощення процедури утворення насампередмалого бізнесу; встановлення межі муніципальної заборгованості тощо.
Класінформаційних методів за своєю спрямованістю є близьким до групи заохочувальнихметодів економічного класу і включає такі групи: довідкові (проведенняпокладних досліджень новоутвореними інноваційними фірмами щодо вакантних робочімісць та пропозиції робочої сили); навчальні (перенавчання безробітних,менеджері малого бізнесу та ін.); консультативні (надання управлінських послугмалим фірмам, допомога в розробці альтернативного плану розвитку великимпідприємствам, щоперебувають у скрутному економічному стані, розробкабізнес-планів для підприємців-початківців на отримання кредиту, рекомендаціїщодо вибору джерел фінансування).
До складу змішанихметодів можна віднести: створення спеціальних економічних зон, організацію тазабезпечення функціонування інвестиційних компаній, укладання між урядом ірегіонами планових контрактів.
3. Обмеження та негативніфактори в формуванні конкурентоспроможності регіону
Механізмуправління депресивними регіонами виступає складовим елементом механізмууправління регіональним розвитком, що зумовлює його структуру, в той час якособливості об'єкта управління визначають специфіку вияву його дії.
Нинішня системарегіонального управління в Україні дісталась у спадок від радянської доби. Засвоїм змістом вона практично не змінилася, і хоча її реформування почалося, цізміни мають лише частковий, а не комплексний характер. Якщо класифікуватидіючий механізм управління регіональним розвитком за системо формуючимиелементами, то його можна віднести до моделей першого типу взаємодії міжорганами загальнодержавного і регіонального рівнів, тобто перші підпорядковуютьдії регіональних органів управління. Таким чином, вони виконують рольвиконавців державної регіональної політики. Їх функції зводяться до визначенняпереліку економічних проблем, характерних для певного регіону, а також оцінкиїх з метою визначення рівня пріоритетності в рамках цільового блоку державноїрегіональної політики, а також подальшого вирішення можливості включення цихпрограм, до відповідних (коротко-, середньострокових) державних програмсоціального розвитку країни, розв'язання питань ресурсного забезпечення такого підходу полягає в тому, що регіональніпроблеми розчиняло. Функціональна (підтримка підприємництва, регулюванняпроблематики у плані розв’язання регіональних проблем забезпечується черезорганізації регіонального рівня, їх регіональні структури та через органивиконавчої влади, органи фактично підпорядковані зазначеним структурам.Правове поле у регіоні, регулює (Закон України «Про місцевідержавні адміністрації»), він демонструє можливість (децентралізаціїфункцій у системі державного управління — Закон України «Про місцевесамоврядування». В ньому виникає суперечність між завданнями,повноваженнями і відповідальністью за результати влади. Механізмцентралізованого управління регіональними утвореннями доповнює системафінансового забезпечення проведення державної політики, яка спирається надержавний бюджет.
В результатізазначених оцінок механізм управління регіональним розвитком, функціонує вУкраїні, передбачає обмежений комплекс методів щодо регулювання політики.Головним чином застосовуються методи, які можна віднести до економічного тазмішаного класів: державні інвестиції у розвиток виробничої інфраструктурирегіонів, державне і територіальне замовлення, можливість одержанняпідприємствам податкових пільг у вигляді інвестиційного податкового кредиту,прискорена амортизація, спеціальні економічні зони, кредити та субсидіїпідприємствам на створення нових робочих місць та перенавчання робочої сили.Більшість них методів, перш за все, внаслідок обмеженості фінансовогозабезпечення, або не використовуються, або їх вплив є недостатньо дійовим.Загальні причини такого становища — недосконалість механізму управліннярегіональним розвитком та перехідний характер економіки України, яка, до тогож, до останнього часу перебувала у фазах спаду й депресії. Для державноїрегіональної політики була характерною відсутність чіткої визначеності щодооб'єктів впливу та часових рамок її проведення.
Підвищенняефективності функціонування економіки на регіональному рівні потребуєрадикального реформування структури механізму управління регіональним розвитком.У першу чергу це передбачає чітке визначення суб'єктів управління регіональнимрозвитком та зміну моделі їх взаємодії. Як вітчизняний, так і зарубіжний досвідпоказують, що у зазначеному процесі повинні брати участь организагальнодержавного і регіонального управління. Що ж до останніх, то це маютьбути як органи виконавчої, так і представницької влади. Взаємодія між нимиповинна мати паритетний характер і будуватися за типом третьої моделі. Це, усвою чергу, передбачає чітку класифікацію об'єктів регіонального управління, деосновним критерієм має виступати наявність внутрішніх можливостей відтворенняфункціонування регіональної суспільної системи.
Базовим елементоммеханізму управління регіональним розвитком є його система організаційногозабезпечення. Слід зазначити, що країни Східної Європи, які інтегруються уєвропейське середовище, застосовують відповідну модель, що діє в ЄС. ЗУрахуванням політичних, історичних і ментальних чинників цю модель доцільновпровадити в Україні. Слід зазначити, що із здобуттям незалежності посиливсявплив інтегруючих чинників. А як показує історичний досвід, українці за своїмменталітетом буття належать до схильних до асоційованих демократичнихсуспільних форм.
Поряд доМінекономіки було б доцільним створити міжрегіональний колегіальний орган доскладу якого крім представників зазначеного департаменту слід включитипредставників Мінфіну, Міністерства праці та соціальної політики, а такожобласних рад. У рамках цього органу мають розроблятися основні напрямивизначатисяпріоритети державної регіональної політики. При цьому вони підтриматуватимутьінтереси органів місцевого самоврядування базового рівня під чає формування приобласних радах відповідного колегіального органу.
Що ж дофінансового забезпечення реалізації державної регіональної політики то з цієюметою слід створити відповідний державний позабюджетний фонд, він формуватисяза рахунок частини податків, які є джерелами наповнення бюджету. Критерій їхвідбору-тісний взаємозв'язок з регіональним рівнем економічноїсфери,що виявляється через доходи та обсяги споживання населення. До цихподатківможна віднести, наприклад, податок на додану вартість.
Адекватно моделівзаємодії суб'єктів управління, організаційного і фінансова забезпечення маєбути скоригована і правова база функціонування механізму управліннярегіонального розвитку. Чинне законодавство, яке розмежовує повноваженняорганів регіонального управління, слід доповнити правовим актом про принципи таметоди, фінансове та організаційне забезпечення регіонального регулювання.
Особливостіперехідного етапу економіки України визначають специфіку інструментіврегіонального управління. Для депресивних регіонів на сучасному етапі було бдоцільним зробити акцент на застосуванні з класу економічних, підгрупи прямихопосередкованих допоміжних методів, а також класу змішаних методів. Розв'язанняпроблеми депресивних регіонів є завданням комплексним — як у плані цілей, так;термінів їх досягнення. У зв'язку з цим, а також враховуючи, що зазначеніметоди спрямовано на стимулювання попиту на ринках економічних ресурсів, їхможна класифікувати на інструменти регулювання середньо- і довгострокової дії.
Досередньостроковихможна віднести головним чином методи економічного класу, до довгострокових — змішаного класу.
Арсенал економічнихметодів державної регіональної політики, що використовується сьогодні вУкраїні, може бути, з урахуванням зарубіжного досвіду, доповнений:
по групі прямихдопоміжних методів — інвестиційними субсидіями фірмам, які створюють своїфіліали у депресивних регіонах; по групі опосередкованих допоміжних методів — страхуванням державою позичок, отриманих підприємствами і органами місцевогосамоврядування, наданням у безплатне або за мінімальними ставками користуваннямалому бізнесу виробничих споруд і земельних ділянок, які перебувають укомунальній власності. Включення цих методів обґрунтовується тією обставиною,що використання їх не потребує додаткових фінансових ресурсів з боку суб'єктівуправління або їх обсяг не може бути надто значним.
До методів довгостроковоїдії на підставі зазначеного критерію доцільно включити. з групи економічнихопосередкованих допоміжних методів — формування регіональних цільових фондів зметою проведення диверсифікації господарських комплексів депресивних регіонів(можливості використання цього інструмента управління розширюють ся зприйняттям нового Земельного кодексу України), а також усі групи з класузмішаних методів. Слід зазначити, що з групи методів, які включено доспеціальних економічних зон, для України, враховуючи тип і нинішній стан їїекономіки, в тому числі стан соціальної інфраструктури в регіонах, доцільноробити акцент на зонах, і в першу чергу — зонах вільного підприємництва татериторіях пріоритетного розвитку.
Зазначеніпропозиції щодо вдосконалення механізму управління регіональним розвитком, утому числідепресивними регіонами, мають концептуальний характер тому потребують дальшогодетального опрацювання і конкретизації. Це залучення ширшого кола відповіднихфахівців та належне фінансове забезпеченняпроведення майбутніхдосліджень. Така робота має бути проведена під наглядомМіністерстваекономіки України із залученням спеціалістів регіональних органів управління танаукових установ відповідного профілю.
Список літератури
1. Розміщення продуктивних сил: Навчальнийпосібник / За ред. В.В.Ковалевського, О. Л. Михайлюк, В. Ф. Семенова. — К.:Либідь, 1998, —С. 369—386.
2. Розміщення продуктивних сил:Підручник / За ред. Є. П. Качана. К.: Вища школа, 1998.— С. 191—208.