1. Сукупний попит
Сукупний попит –це модель, яка показує різні об'єми товарів і послуг, тобто реальний об'ємнаціонального виробництва, який споживачі, підприємства і уряд готові купитипри будь-якому можливому рівні цін.
Рисунок 1 />
Таку траєкторіюне можна пояснити ефектами доходу і заміщення (при падінні ціни на товар –постійний дохід дає можливість купити його більше, оскільки даний товар стаєдешевше за інші).
Форма кривоїсукупного попиту визначається передусім трьома чинниками:
1) ефектомвідсоткової ставки.
Зростання цінобумовлене тим, що споживачам потрібно більше за готівку, тобто попит на грошізростає; підприємцям також потрібно більше грошей для виплати зарплати тощо;зростає попит на гроші, завдяки цьому зросте відсоткова ставка.
Висновок: вищийрівень цін, збільшуючи попит на гроші і підвищуючи відсоткову ставку, викликаєскорочення попиту на реальний об'єм національного продукту.
2) ефектомматеріальних цінностей.
Ефект багатства.Зростання цін (інфляція, наприклад) знецінює активи з фіксованою грошовоювартістю (термінові рахунки, облігації), тобто населення стає біднішим, а відтак– скорочує свої витрати.
3) ефектомімпортних закупівель.
При підвищеннірівня цін в Україні, ефект імпортних закупівель призводить до зменшеннясукупного попиту на вітчизняні товари і послуги та навпаки. Об'єм грошової масив економіці постійний.
Рисунок 2 />
2. Неціновічинники сукупного попиту
Слід відрізнятизміни в об'ємі попиту на національний продукт, викликані змінами в рівні цін,від змін у сукупному попиті, викликаних змінами в одній або декількох неціновихдетермінантах сукупного попиту.
1. Зміни успоживчих витратах.
а) Добробутспоживача. Споживачі володіють: фінансовими активами (акції, облігації);нерухомістю (земля, будинки). Різке зменшення реальної вартості активівспоживачів приводить до збільшення їх заощаджень (покупки зменшуються як засібвідновлення їх добробуту).
б) Очікуванняспоживача. Якщо очікується в майбутньому збільшення доходу, то люди готовівитрачати більше сьогодні; якщо очікується інфляція, то сьогоднішній сукупнийпопит зросте.
в) Заборгованістьспоживача. Із зростанням заборгованості (кредит) скорочуються сьогоднішнівитрати (крива зміщується вліво).
г) Податки.Зменшення ставок прибуткового податку приводить до збільшення кількості покупок(крива попиту зміщується вправо).
2. Зміни вінвестиційних витратах.
а) Відсотковіставки. Збільшення відсоткової ставки (окрім зміни рівня цін) приводить дозменшення інвестиційних витрат і скорочення сукупного попиту. Об'єм грошовоїмаси зростає і відповідно сприяє зменшенню відсоткової ставки; спадає – сприяєзбільшенню відсоткової ставки.
б) Очікуваніприбутки від інвестицій. Оптимістичний прогноз на отримання прибутку навкладений капітал збільшить попит на інвестиційні товари.
в) Податки зпідприємств. Збільшення податків з підприємств приводить до зменшення прибуткукорпорацій від капіталовкладень, отже до зменшення інвестиційних витрат ісукупного попиту.
г) Технології.Нові технології мають тенденцію до стимулювання інвестиційних витрат і тимсамим до збільшення сукупного попиту.
д) Надмірніпотужності. Збільшення надмірних потужностей стримує нові інвестиційні товари,тому спадає сукупний попит.
3. Зміни удержавних витратах.
Збільшеннядержавних закупівель (на озброєння, на будівництво дорог тощо) приводить дозростання сукупного попиту.
4. Зміни увитратах на чистий об'єм експорту.
Зміни експортунезалежно від ціни товару в Україні:
а) Зростаннянаціонального доходу інших країн збільшує попит.
б) Валютні курси.Здешевлення гривні – збільшує експорт (попит зростає); знижує імпорт.
3. Сукупнапропозиція
Сукупнапропозиція – це модель, яка показує рівень наявного реального об'ємувиробництва при кожному можливому рівні цін.
Рисунок 3 />
Крива сукупноїпропозиції має яскраво виражений кейнсіанський (горизонтальний) відрізок,проміжний відрізок і класичний (вертикальний) відрізок.
Нецінові чинникисукупної пропозиції.
/>
Ціни AS AS2
AS1
Об'єм виробництва
Рисунок 4
1. Зміна цін наресурси.
Збільшення цінина ресурси (а не на готову продукцію) приводить до скорочення сукупноїпропозиції (крива зміщується вліво).
а) Наявністьвнутрішніх ресурсів.
Земля. Відкрилинове родовище – пропозиція зросла. Виснаження, підземних вод, ерозія земліведуть до зниження пропозиції, оскільки ціни зростають.
Трудові ресурсизростають (залучили домогосподарок) – заробітна плата знижується, пропозиціяпідвищується; зменшуються (загиблі у війні) – заробітна плата підвищується,пропозиція знижується.
Капітал.Збільшення кількості і поліпшення якості ведуть до підвищення пропозиції інавпаки.
Підприємницькіздібності. Збільшення кількості підприємців змістить криву вправо.
б) Ціни наімпортні ресурси.
Якщо знижуються –пропозиція підвищується. Гривна спадає, ціни на імпортну сировину зростають,пропозиція знижується (крива зміщується вліво).
в) Панування наринку – це можливість встановлювати ціни вище за ті, які були б за наявностіконкуренції.
2. Зміни упродуктивності.
Продуктивністьдорівнює відношенню реального об'єму виробництва до витрат. Якщо продуктивністьпідвищується, то пропозиція зростає. При зменшенні витрат на одиницю продукціїзбільшення продуктивності приведе до зміщення кривої сукупної пропозиції вправоі навпаки.
3. Зміни правовихнорм.
а) Податки ісубсидії. Підвищення податків веде до зниження пропозиції, а підвищеннясубсидій – до підвищення пропозиції.
б) Державнерегулювання. В більшості випадків посилення державного регулювання приводить дозниження пропозиції.
4. Рівновага:реальний об'єм виробництва і рівень цін
Перетин кривихсукупного попиту і сукупної пропозиції визначає рівноважний реальний об'ємнаціонального виробництва і рівень цін.
Зміни урівновазі.
Попит зростає.Зміщення кривої сукупного попиту.
Рисунок 5 />
Збільшеннясукупного попиту на вертикальному і проміжному відрізках приводить допідвищення цін, що в свою чергу приводить до інфляції попиту.
Попит спадає.
Все у протилежнійпослідовності, але на класичному і проміжному відрізках ситуація ускладнюєтьсяі виникає ефект храповика.
Зміщення кривоїсукупної пропозиції.
Рисунок 6 />
Якщо сукупнапропозиція спадає, а рівень цін зростає, то спостерігається стагфляція.
5. Особливостіринкової економіки
В умовах ринковоїекономіки розподіл ресурсів зумовлюється ціною, що складається в результатівзаємодії ринкових сил (попиту і пропозиції). Тобто питання про те, щовиробляти, як виробляти, кому виробляти, вирішуються виключно під впливомринкових цін без сторонньої адміністративної допомоги.
Ринкова економікамає ряд характеристик.
По-перше,відсутнє державне втручання в економічне життя країни.
По-друге,продавець продає свій товар тому, хто готовий заплатити за нього максимальнуціну, і тому задовольняються насамперед потреби тих, у кого більше коштів.
По-третє,виробники прагнуть до максимізації прибутку, який вони одержать у результатівикористання їх власних ресурсів, що є дефіцитними для суспільства. Виходячи зцього, виробники прагнуть виробляти тільки ті товари, які дадуть їммаксимальний прибуток у збиток виробництву інших товарів. Для виробництва рештитоварів ціни на них мають піднятися до такого рівня, щоб їх виробництво моглозабезпечити виробникові достатній прибуток. Таким чином, саме ціна зумовлюєвирішення питання про розподіл обмежених ресурсів.
Далі потрібновідзначити, що якщо покупець через високі ціни відмовляється від одних товарів,то ресурси, які йшли на їхнє виробництво, будуть використані на виробництвоінших товарів. В умовах ринкової економіки покупці мають повну інформацію простан ринку: що, почому і де продається. Отже, покупець, який, як і будь-якалюдина, поводиться раціонально, купуватиме необхідні товари за мінімальну ціну,відому йому.
Також слідзазначити, що в умовах ринкової економіки існує суверенітет покупця. Цеозначає, що потреби, а точніше попит покупців, визначає виробництво всіхтоварів. Тим самим покупці диктують свої «правила гри» через покупки,які здійснюють.
Основніособливості ринкової економіки, які можуть розглядатися як недоліки.
1. Першаособливість полягає в тому, що виробництво орієнтоване на задоволення попитутих, у кого є більше коштів на споживання товарів. Тому певні верстви населенняможуть виявитися нездатними придбати найнеобхідніші для життя товари, тоді якінші верстви у змозі дозволити собі купити багато товарів, які не є життєво необхідними.
2. Далі слідзазначити, що всі ресурси можуть йти на виробництво найдорожчих товарів узбиток виробництву дешевих товарів.
3. Наступна межа– конкурентна боротьба за покупця, яка відбувається між виробниками. Величезнікошти (ресурси) у цій боротьбі витрачаються на рекламу та інші подібні заходивиключно з однією метою – завоювати симпатії покупців. Адже кошти, які йдуть наці заходи, можна було б направити на виробництво інших товарів, для яких ранішеїх не знаходилося.
4. Особливістюринкової економіки є і те, що в результаті запеклої конкурентної боротьби одніфірми залишаються, а інші вимирають. У тих випадках, коли виживає тільки одна зфірм, що працювали в конкретній індустрії, – вона стає монополістом. Це, в своючергу, дає можливість експлуатувати покупців за допомогою високих і нічим(окрім умов монополізму) не виправданих цін. Тим самим втрачається найголовнішаперевага ринкової економіки – ефективність використання обмежених ресурсів.Адже в умовах монополії кошти покупців не зможуть ефективно витрачатися.
6.Державнерегулювання ринкових відносин
Активна участьдержави в економічному житті суспільства стала виявлятися, починаючи з серединиXIX століття. Саме у цей періодпочинають утворюватися монополії, які багато в чому визначають розвитокекономічної системи. Поява і розвиток монополій створила об'єктивні передумовидля безпосередньої участі держави в процесі відтворення.
По-перше,концентрація і централізація капіталу досягли таких розмірів, що подальшийрозвиток виробництва нерідко ставав не під силу окремим акціонернимсуспільствам. Була потрібна державна допомога.
По-друге,монополії починають все більше перекладати на державу функцію створення ірозширення інфраструктури (будівництво дорог, мостів, електростанцій, лінійзв'язку тощо).
По-третє,монополії прагнули покласти на державу витрати для підтримки збиткових, аленеобхідних для нормального відтворення, галузей виробництва і транспорту.
По-четверте,конкурентна боротьба, що загострилася, між монополіями на світовому ринку викликаланеобхідність фінансування і підтримки державою зовнішньоекономічної діяльностімонополій.
Роль держави векономічній системі суспільства ще більше зросла у ХХ столітті. Цеобумовлювалося такими чинниками.
Перша світовавійна. Підготовка до неї, військові дії в таких широких масштабах привели довиникнення державного ринку на вироблені приватним капіталом озброєння івійськові матеріали.
Економічна криза1929-1933рр. Криза довела необхідність ширшого і чіткішого державногорегулювання господарського життя, вона породила різні форми втручання держави векономіку.
Науково-технічнареволюція. Значне дорожчання науково-технічних розробок привело до того, щомонополії перекладають на державу фінансування та організацію науковихдосліджень. За рахунок держави створюються нові галузі, які попервах не можутьзабезпечити прибутки монополіям. Держава виділяє все більше коштів на освіту іпідготовку професійних кадрів.
У результатісклався так званий державно-монополістичний капіталізм. Його суть виявляється утаких формах:
— державнавласність на частину національного доходу і національного багатства;
— державнепідприємництво;
— державнерегулювання і програмування економіки;
— мілітаризаціяекономіки та утворення військово-промислових комплексів;
— державний протекціонізму сфері міжнародних економічних відносин.
7. Економічніфункції уряду
По-перше,необхідно підтримати і полегшити функціонування ринкової системи. Це такі видидіяльності уряду як:
1. Забезпеченняправової бази і суспільної атмосфери, які сприяють ефективному функціонуваннюринкової системи.
Правова база –надання законного статусу приватним підприємствам, визначення прав приватноївласності і гарантування дотримання контрактів. Уряд встановлює законні«правила гри», регулюючі відносини між підприємствами,постачальниками ресурсів і споживачами, виконує функції арбітра в областіекономічних зв'язків і застосовує владу для накладення покарання. Урядвикористовує поліцію для підтримки громадського порядку, вводить стандартивимірювання ваги і якості продуктів, створює грошову систему.
2. Захистконкуренції.
При конкуренціїпокупці – це господар, ринок – їх агент, а підприємства – їхні слуги.
Монополіяпідриває конкуренцію, що призводить до нераціонального розподілу економічнихресурсів. Уряд може боротися з монополізмом двома шляхами. Для «природнихмонополій» уряд може утворювати державні комісії для регулювання цін івстановлювати стандарти на послуги, що надаються. На рівні місцевих органіввлади досить звичайною є державна власність на підприємства електроенергетики іводопостачання. Для боротьби з рештою монополій вводяться антимонопольнізакони.
Шляхом виконаннядругої групи завдань уряд підсилює і модифікує функціонування ринкової системи.
3. Перерозподілдоходу і багатства.
Ринковий механізмприводить до дуже сильної нерівності в доходах. Уряд може зменшити нерівністьдоходів:
а) за рахуноктрансфертних платежів забезпечуючи допомогу нужденним, допомогу утриманцям таінвалідам, допомогу з безробіття. Програми соціального забезпечення і страхуванняз хвороби і безкоштовної медичної допомоги надають фінансову допомогу хворимпенсіонерам і літнім людям;
б) змінивширозподіл доходів шляхом ринкового втручання, тобто шляхом модифікації цін, щовстановлюються ринковими силами (наприклад, гарантування цін фермерам,встановлення мінімальних ставок заробітної плати);
в) використовуючиподатки на доходи.
4. Коректуваннярозподілу ресурсів з метою змінити структуру національного продукту.
Економістамвідомі два випадки різкого порушення функціонування ринку, тобто ситуацій, вяких конкурентна ринкова система або (1) виробляла «не ті» кількостіпевних товарів і послуг, або (2) опинилася не в змозі взагалі виділити будь-якіресурси на виробництво деяких товарів і послуг, випуск яких економічно виправданий.Перший випадок пов'язаний з перетіканням ресурсів, або побічними ефектами,інший – з державними, або соціальними благами.
Перша ситуація,коли виробляється «не та» кількість товарів і послуг, викликана такзваними витратами перетікання. Під витратами перетікання розуміються витрати,які виробник якимось чином перекладає на третю сторону. Наприклад, зливаючинеочищені стоки, він економить на очищенні, перекладаючи витрати на тих, хтокористується річкою (риболови, відпочиваючі тощо). Таким чином, крива пропозиціїне включає всі витрати, які з повною підставою можуть асоціюватися звиробництвом товару. Інакше кажучи, ресурси надходять у виробництво цьоготовару в надмірній кількості.
Для врегулюванняпроблеми непропорційного розподілу ресурсів уряд може застосувати два типизаходів коректувань: законодавчі заходи і особливі податки.
а) законодавство– забороняється забруднення навколишнього середовища, і виробник змушений бративсі витрати на себе;
б) особливіподатки – величина податку дорівнює витратам перетікання на одиницю продукції.
Вигодиперетікання.
Рентгенограмагрудної клітини або щеплення проти поліомієліту приносять пряму вигодубезпосередньому споживачеві. Тим часом ранній діагноз туберкульозу ізапобігання інфекційним захворюванням приносять всеосяжну і істотну для всьогосуспільства вигоду перетікання.
Ще один прикладвигод перетікання – освіта. Вона приносить вигоди індивідуальним споживачам(зазвичай люди з вищою освітою одержують вищі доходи, ніж менш освічені). Алеосвіта забезпечує більше вигоди і всьому суспільству (продуктивніша робочасила, менше злочинність, а отже менше витрати на її запобігання).
5. Стабілізаціяекономіки, тобто контроль за рівнем зайнятості та інфляції, стимулюванняекономічного зростання.
8. Моделісоціальної політики держави
Соціальна іекономічна політика держави взаємно суперечливі. Якщо основний упор робиться назгладжування соціальних конфліктів, зменшення безробіття, створення новихробочих місць, то такий варіант називається ліберальним. Якщо ж, навпаки,держава робить ставку на заохочення приватного підприємництва, підвищенняділової активності, то воно здійснює ці цілі за допомогою ослабленняподаткового преса на крупний капітал, згортання соціальних програм, посиленняборотьби з інфляцією за рахунок збільшення безробіття тощо. Такий варіантрегулювання одержав назву консервативного.
Розглянемоосновні типи соціальної політики, що мають місце у розвинених країнах зринковою економікою.
Чітко вираженіознаки соціалістичності (особлива розвиненість загальної системи соціальноїзахищеності громадян) характерні для так званої перерозподільчо-інституційноїмоделі соціальної політики. Класичним прикладом цієї моделі є соціальнаполітика Швеції. Її основними рисами є:
— найменшагострота проблем безробіття і бідності;
— меншадиференціація особистих доходів;
— високий рівеньрозвитку виробничої демократії;
— прихильністьшироких верств населення ідеалам соціальної справедливості і солідарності.
Антипод цієїмоделі – «маргінальна» або «залишкова» модель. У нійсоціальна політика лише заповнює те, що не можуть зробити ринок і сім'я длязадоволення попиту громадян. Політика цього типу охоплює тільки частинунаселення. Як її приклад можна навести США, які витрачають на охорону здоров'яприблизно такий самий відсоток ВНП, що і Швеція, проте біля однієї третини їхекономічно активного населення не мають страховки з хвороби.
Відмінною рисоюяпонської соціальної політики є те, що головні джерела доходів різнихсоціальних груп достатньо однорідні. Для 90% всього населення Японії провіднеджерело доходу – заробітна плата. Це визначається чітко вираженим процесомнаростаючої деперсоніфікації крупної власності, яка виражається у втратііндивідуальними власниками або групами власників контролю над діяльністюкорпорацій. Зараз у Японії неможливо виділити не тільки індивідуальнихвласників крупних підприємств, але й індивідуальних володарів скільки-небудьзначущого, з погляду контролю над компанією, пакету акцій в акціонернихсуспільствах.