Вступ
У економічнослаборозвинутих країнах існує традиційна економічна система. Цей типекономічної системи базується на відсталій технології, широкому поширенніручної праці, багатоукладності економіки.
Багатоукладністьекономіки означає існування при даній економічній системі різних формгосподарювання. Зберігаються в ряді країн натурально-громадські форми,засновані на громадському господарюванні і натуральних формах розподілуствореного продукту. Величезне значення має дрібне виробництво. Воно заснованена приватній власності на виробничих ресурсах і особистій праці їх власника. Українах з традиційною системою дрібне виробництво представлене численнимиселянськими і ремісничими господарствами, які домінують в економіці.
В умовах відноснослабо розвиненого національного підприємництва величезну роль в економіці такихкраїн часто грає іноземний капітал.
У життісуспільства переважають освітлені віками традиції і звичаї, релігійні культурніцінності, кастовий і становий розподіл, стримуючи соціально-економічнийпрогрес.
Рішення ключовихекономічних задач має специфічні особливості в рамках різних укладів. Длятрадиційної системи характерна така особливість — активна роль держави.Перерозподіляючи через бюджет значну частину національного прибутку, державанаправляє засоби на розвиток інфраструктури і надання соціальної підтримкинайбіднішим верствам населення.
1.Приватизація держмайна як наріжний камінь соціально-економічних реформ
Приватизаціядержмайна стала одним з наріжних каменів соціально-економічних реформ вУкраїні. Її роль у формуванні підвалин багатоукладної економіки, створеннякритичної маси ефективних приватних власників є незаперечною. Проте завданняприватизації досить часто звужуються до суто фіскальних, а непослідовність танепрозорість приватизаційних процесів, їх значна політизація надають підґрунтядля неоднозначної оцінки з боку експертів, політиків, представниківгромадянського суспільства, створюють передумови для політичного протистояння,що, зрештою, перешкоджає формуванню коректної приватизаційної стратегії.
Як наслідок,перебіг приватизаційних процесів в Україні характеризувався неефективноюдержавною політикою у сфері приватизації, якій притаманні:
— практичнавідсутність стратегії реформування відносин власності в цілому та у виробничомусекторі економіки зокрема;
— неврахуванняміжгалузевих зв'язків в економіці;
— нерозвиненістьінституційних механізмів ринкового регулювання економіки;
— неефективністьпротидії поширенню схем тіньової приватизації;
— недостатняпрозорість прийняття рішень щодо приватизації, зокрема стратегічних підприємстві підприємств-монополістів, які є основою економічного розвитку та національноїбезпеки держави.
Однією з ключовихпроблем у приватизаційній сфері є неузгодженість стратегічних цілей та завданьприватизації з концепцією здійснення економічних реформ, орієнтирамисоціального розвитку, завданнями становлення інноваційно-інвестиційної моделірозвитку. Це стає особливо відчутним на порозі «нової хвилі»приватизації, яка охоплюватиме низку стратегічно важливих, системо утворюючихдля національної економіки об'єктів.
Продовження курсуна приватизацію стратегічно важливих потужних виробничих комплексів з метоюфінансування поточних видатків бюджету є неприпустимим. Критерії прийняттярішень щодо приватизації мають базуватися на пріоритетності технологічного тауправлінського оновлення підприємств, підвищення їх конкурентоспроможності, акошти, отримані від приватизації, — ефективно розподілятись для задоволенняпотреб стратегічного розвитку суспільства.
Враховуючи втратув ході приватизації можливостей прямого державного впливу на діяльністьстратегічних підприємств та підприємств-монополістів, їхній продаж необхідносинхронізувати з ринковою трансформацією галузей та впровадженням адекватнихсистем регулювання (в енергетиці, телекомунікаційній сфері, добувних галузях,комунальному господарстві тощо).2.Пріоритетні завдання приватизаційної політики
Пріоритетнимзавданням подальшої приватизаційної політики є також забезпечення суспільноїдовіри до приватизаційних процесів. Це дозволить уникнути в подальшомунебезпеки поновлення дискусій щодо правомірності укладення приватизаційнихугод, які вже завдали суттєвого негативного впливу на інвестиційний імідж України.З цією метою в політиці щодо приватизації необхідно зробити акцент на:
— відкритому йзрозумілому формулюванні стратегії приватизації в загальному контекстістратегії розвитку економіки України;
— забезпеченніпрозорості та аргументованості політичних рішень щодо приватизації ключовихпідприємств національної економіки;
— відкритійсистемній протидії будь-яким способам тіньового відчуження об'єктів державноївласності;
— забезпеченніпрозорості процесів приватизації та їх системного моніторингу.
Реалізаціянаведених стратегічних орієнтирів вимагає пошуку оптимальних економіко-правовихта політико-організаційних механізмів приватизації, які дозволять вивести наперший план при її здійсненні завдання структурної модернізації національноїекономіки, підвищення продуктивності використання національного ресурсногопотенціалу, формування ефективних власників, зміцнення конкурентоспроможностінаціональної економіки, забезпечити перехід від стихійного зменшення часткидержавної власності до регульованого розвитку приватного сектору економіки. Зцією метою методологія наступної приватизації має ґрунтуватися на наступнихосновних напрямках:
— прийняттядовгострокової Програми приватизації, яка визначатиме перелік підприємств,призначених для приватизації, умови перед приватизаційної підготовки, терміни,умови та механізми приватизації, необхідність розробки спеціальних законів проособливості приватизації; враховуватиме сучасні реалії та відповідатимепоточній ситуації;
— здійсненняприватизації державних підприємств на підставі інвестиційних зобов'язань векономічній та соціальній сферах із запровадженням жорсткого контролю тамайнової відповідальності за дотримання цих зобов'язань, що мають передбачатисяспеціальною приватизаційною угодою, яка укладається на довгостроковий період(5-10 років);
— перехід доіндивідуальної приватизації стратегічно важливих підприємств на підставіокремих законів, які передбачають комплекс приватизаційних зобов'язань,механізми приватизації та напрямки використання надходжень від приватизації;
— розробка тавпровадження ефективного, прозорого та зрозумілого механізму контролю завиконанням інвестиційних та соціальних зобов'язань на приватизованих об'єктах;
— цільове (дляпідтримки пріоритетних галузей, стратегічних виробництв, інноваційних танаукових програм) використання коштів, отриманих від приватизації державногомайна;
— формуванняреального правового механізму повернення майна в держану власність в разіневиконання інвестором приватизаційної угоди, окрім форс мажорних обставин, звизначенням вартості компенсації коштів на основі реальних потоків капіталів;
— створеннябезпосередніх державних гарантій неможливості реприватизації з будь-яких іншихмотивів, окрім невиконання приватизаційної угоди, а також встановленняскороченого терміну позовної давності за справами щодо законності приватизації;
— розширенняповноважень Фонду державного майна у сфері забезпечення ефективності тапрозорості приватизаційного процесу, контролю над виконанням інвестиційнихзобов'язань.
Належнийстратегічний системний ефект приватизації як засобу модернізації інституційноїсистеми країни визначальним чином залежить не лише від коректного проведеннясамого приватизаційного процесу, але й від низки постприватизаційних чинників,серед яких найголовнішими є наступні.
1). Стратегічнаорієнтованість спрямування коштів, одержаних від приватизації. В ходіреалізації «нової хвилі» приватизації в Україні має бути забезпеченоспрямування переважної частки отриманих коштів на інвестування в модернізаціюнаціональної економіки. Відтак необхідне виділення в рамках Зведеного бюджетувідокремленого Бюджету розвитку, до якого слід вивести всі інвестиційні видаткибюджету, а також зараховувати переважаючу часту (не менше 75 %) надходжень відприватизації.
На сучасномуетапі в Україні спостерігаються протилежні тенденції. За відсутностізатверджених Верховною Радою Програми діяльності КМУ та Програмисоціально-економічного розвитку на 2008 рік гарантії інвестиційного спрямуванняотриманих коштів практично відсутні. Більш того, згідно Статті 79 ЗаконуУкраїни «Про Державний бюджет на 2008 рік…» надходження відприватизації державного майна понад визначені на рік обсяги (загалом 8,9 млрдгрн.) мають спрямовуватися на додаткову компенсацію громадянам втрат відзнецінення грошових заощаджень, а відтак — безпосередньо на поточне споживання.
Вжиття заходівщодо посилення контролю над припливом в Україну короткострокового капіталу зметою уникнення небажаних спекулятивних атак на активи, що приватизуються. Вумовах очікуваного посилення припливу в Україну короткострокового позичковогокапіталу, а також прямих іноземних інвестицій природним є зростанняревальваційних очікувань, що може спричинитися до збільшення спекулятивноїзацікавленості іноземних суб'єктів у гривневих активах, які виставлятимуться наприватизацію. Запобігти залученню до приватизації короткостроковихспекулятивних капіталів може посилення жорсткості у висуненні критеріїв щодоучасників приватизаційних конкурсів. Між тим, урядом неодноразово висловлювавсянамір відмови від будь-яких кваліфікаційних вимог до учасників та визначенняпереможця виключно на основі більшої запропонованої ціни.
Сприянняудосконаленню механізмів корпоративного управління, в першу чергу — прийняттяефективного Закону України «Про акціонерні товариства». Становище,яке склалося в цій сфері в Україні сьогодні й характеризується практично повнимбезправ'ям міноритаріїв при використанні недосконалості законодавства дляпсевдоправового порушення прав мажоритарних власників, обумовлює украй низькудовіру до вітчизняного корпоративного права. Це гальмує розвиток фондовогоринку, перешкоджає поширенню методики приватизації держпідприємств через йогомеханізми, гальмує залучення до приватизації невеликих часток шляхом їх продажуфізичним особам.
3.Формування багатоукладної економіки в Україні
приватизаціямодернізація інституційний реформа
Усе різноманіттяформ господарювання в реальній господарській практиці практично може бутизведене до трьох секторів багатоукладної економіки: державної, колективної йіндивідуальної.
Важливу роль уформуванні багатоукладної економіки мають відіграти державні підприємства. Набазі державної власності на землю і майно, відповідно до Господарського КодексуУкраїни, може бути створене унітарне підприємство. Унітарним підприємствомвизнається комерційна організація, не наділена правом власності на закріпленеза нею власником майно.
Майно унітарногопідприємства є неподільним і не може бути розподілене за внесками (частками,паями), у тому числі між працівниками підприємства.
В умовахформування ринкових відносин державний сектор країни має широковикористовуватися для проведення необхідної структурної перебудови,забезпечення керованості галузі через систему життєво важливих підприємств,підвищення ефективності роботи всієї економіки в цілому.
Колективнийсектор економіки варто розглядати як колективний спосіб використання приватноївласності. Він містить у собі форми господарювання, які засновані на спільномувикористанні власності їх членів — товариства, акціонерні товариства, виробничікооперативи.
Більшістьпідприємств перереєстровано в акціонерні товариства чи товариства з обмеженоювідповідальністю. В акціонерних формах господарювання передбачена виплатадивідендів на вкладений капітал і працю.
В акціонерномутоваристві на основі добровільної угоди громадян відбувається об'єднання майна,землі, коштів у статутний капітал, на суму вартості якого здійснюється випускакцій — цінних паперів, що засвідчують право власності на частку в статутномукапіталі.
Статутний капіталтовариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості внесків йогоучасників, однак законом передбачений мінімальний розмір статутного капіталу. Увипадку його зменшення нижче визначеної законом межі, товариство підлягаєліквідації.
ГосподарськимКодексом передбачена така форма товариства як товариство з додатковоювідповідальністю, учасники якого несуть відповідальність по зобов'язанняхтовариства при недостатності його майна в розмірі, що є кратним вартості їхвнесків у статутний капітал.
Висновки
Для запобіганнярозвитку негативних ефектів постприватизаційної діяльності підприємствнеобхідно насамперед розглянути необхідність запобігання в ході приватизації тасанації підприємств руйнуванню соціальної інфраструктури та надмірно різкомуперерозподілу соціального навантаження на місцеві бюджети, уникненнязловживання новими власниками монопольним становищем, запровадження системиекологічного аудиту в передприватизаційний та екологічного контролю у постприватизаційнийперіоди тощо. На сучасному етапі в Україні відсутня ефективна політикареформування системи соціального забезпечення, що спонукає до формуванняневиправдано завищених постприватизаційних соціальних зобов'язань для майбутніхвласників. Не сформовано дієвих механізмів регулювання природних монополій,насамперед — процесів тарифоутворення.
Підвищенняефективності управління підприємствами, які знаходяться в державній власності.Для компаній, які включено до Програми приватизації, це має забезпечитизбереження та підвищення ринкової вартості, а водночас — належне виконання їхстратегічних функцій у передприватизаційний період, а для компаній, якіпередбачено залишити в держвласності — забезпечити ефективне і стабільнефункціонування в ринковому середовищі.
Реалізація «новоїхвилі» приватизації у 2010-20011 рр. можлива лише за умови вирішеннязазначених системних проблем. Це має стати одним з визначальних завдань урядувже у найближчій перспективі.
Списоквикористаних джерел
1. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політичнаекономія: Підручник для вузів. — К., 2005.
2. Мочерный С.В. Політична економія. Уч. посібник. — Харків, 2006.
3. Загальна економічна теорія (політекономія) / Підред. Видяпина Б.И., Журавльовій Г.Л. — С., 1995.
4. Політична економія. За ред. Оганяна Г.А.К.МАУП.2003.
5. Політична економія. За ред. Рыбалкина В.О., БадроваВ.Т. К.«Академ видав».2004.