КОНТРОЛЬНАРОБОТА
здисципліни: “Підприємницьке право”
Зміст
1.Підприємництво як вид господарської діяльності
2.Свобода підприємницької діяльності
3.Принципи підприємницької діяльності
4.Організаційні форми підприємництва
5.Ліцензування, патентування та квотування угосподарській діяльності
6.Incoterms 2000
Підприємництвояк вид господарської діяльності
Підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями)з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Свободапідприємницької діяльності
Підприємці маютьправо без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Особливості здійсненняокремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами.
Перелік видів господарськоїдіяльності, що підлягають ліцензуванню, а також переліквидів діяльності, підприємництво в яких забороняється,встановлюються виключно законом.
Здійснення підприємницькоїдіяльності забороняється органамдержавної влади та органам місцевого самоврядування.
Підприємницька діяльністьпосадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевогосамоврядування обмежується законом у випадках, передбачених частиною другою статті64
КонституціїУкраїни ( 254к/96-ВР ).
Принципипідприємницької діяльності
Підприємництвоздійснюється на основі:
· вільноговибору підприємцем видів підприємницької діяльності;
· самостійногоформування підприємцем програми діяльності, вибору постачальниківі споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансовихта інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цінна продукцію та послуги відповідно до закону;
· вільногонайму підприємцем працівників;
· комерційногорозрахунку та власного комерційного ризику;
· вільногорозпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборівта інших платежів, передбачених законом;
· самостійногоздійснення підприємцем зовнішньоекономічноїдіяльності,використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Організаційніформи підприємництва
Підприємництво в Україніздійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибірпідприємця.
Порядок створення,державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідаціїсуб'єктів підприємництва окремих організаційних форм визначається цим Кодексомта іншими законами.
Щодо громадян таюридичних осіб, для яких підприємницькадіяльністьне є основною, положення цього Кодексу поширюються на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.
Ліцензування,патентування та квотування у господарській діяльності
Ліцензування, патентуванняпевних видів господарської діяльності та квотування є засобами державногорегулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державноїполітики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави,суспільства та окремих споживачів.
Правові засади ліцензування,патентування певних видів господарської діяльності та квотування визначаються виходячиз конституційного права кожного на здійснення підприємницької діяльності, не забороненоїзаконом, а також принципів господарюванняю.
Ліцензія — документдержавного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання-ліцензіата на провадженнязазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строкуза умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуваннямпевних видів господарської діяльності, регулюються законом.
У сферах, пов'язанихіз торгівлею за грошові кошти (готівку, чеки, а рівно з використанням іншихформ розрахунків та платіжних карток на території України), обміном готівковихвалютних цінностей (у тому числі операції з готівковими платіжними засобами, вираженимив іноземній валюті, та з платіжними картками), у сфері грального бізнесу тапобутових послуг, інших сферах, визначених законом, може здійснюватися патентуванняпідприємницької діяльності суб'єктів господарювання.
Торговий патент — це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта господарювання займатисяпевними видами підприємницькоїдіяльності впродовж встановленогостроку. Спеціальний торговий патент — це державне свідоцтво, яке засвідчує правосуб'єкта господарювання на особливий порядок оподаткування відповідно дозакону. Порядок патентування певних видів підприємницькоїдіяльностівстановлюється законом.
У необхідних випадкахдержава застосовує квотування, встановлюючи граничний обсяг (квоти) виробництвачи обігу певних товарів і послуг. Порядок квотування виробництва та/або обігу(включаючи експорт та імпорт), а також розподілу квот встановлюється КабінетомМіністрів України відповідно до закону.
Incoterms2000
1. Мета й сферазастосування Incoterms
Метою Incoterms єзабезпечення комплекту міжнародних правил по тлумаченню найбільше широковикористовуваних торговельних термінів в області зовнішньої торгівлі. Такимчином, можна уникнути або, принаймні, у значній мірі скоротити невизначеністьрізної інтерпретації таких термінів у різних країнах.
Найчастішесторони, що укладають контракт, незнайомі з різною практикою ведення торгівлі увідповідних країнах. Це може послужити причиною непорозумінь, розбіжностей ісудових розглядів з порожньою витратою, що випливає, часу й грошей. Длявирішення всіх цих проблем Міжнародна торговельна палата опублікувала вперше в1936 році звід міжнародних правил для точного визначення торговельних термінів.Ці правила відомі як «Incoterms 1936». Виправлення й доповнення булипізніше зроблені в 1953, 1967, 1976, 1980, 1990 й у цей час в 2000 році дляприведення цих правил у відповідність із сучасною практикою міжнародної торгівлі.
Вартопідкреслити, що сфера дії Incoterms обмежена питаннями, пов'язаними із правамий обов'язками сторін договору купівлі-продажу відносно поставки проданихтоварів (під словом товари тут маються на увазі «матеріальні товари, крімнематеріальних товарів, такі як комп'ютерне програмне забезпечення).
Найбільше часто впрактиці зустрічаються два варіанти неправильного розуміння Incoterms. Першим єнеправильне розуміння Incoterms що мають більше відношення до договоруперевезення, а не до договору купівлі-продажу. Другим є іноді неправильнеуявлення про те, що вони повинні охоплювати всі обов'язки, які сторони хотіли бвключити в договір.
Як завждипідкреслювалося Міжнародною торговельною палатою, Incoterms мають справу тількиз відносинами між продавцями й покупцями в рамках договорів купівлі-продажу,більше того, тільки в певних аспектах.
У той час, якекспортерам й імпортерам важливо враховувати фактичні відносини між різнимидоговорами, необхідними для здійснення міжнародної угоди продажу — де необхіднийне тільки договір купівлі-продажу, але й договори перевезення, страхування йфінансування — Incoterms належать тільки до одного із цих договорів, а самедоговору купівлі-продажу.
Проте, договірсторін використовувати певний термін має значення й для всіх інших договорів.Приведемо лише кілька прикладів: погодившись на умови CFR або CIF, продавець неможе виконати цей договір будь-яким іншим видом транспорту, крім морського,тому що по цих умовах він повинен представити покупцеві коносамент або іншийморський транспортний документ, що просто неможливо при використанні іншихвидів транспорту. Більше того, документ, необхідний відповідно до документарнымкредиту, буде обов'язково залежати від коштів транспортування, які будутьвикористані.
По-друге,Incoterms мають справа з деякими певними обов'язками сторін, такими як:обов'язок продавця поставити товар в розпорядження покупця або передати йогодля перевезення або доставити його в пункт призначення, а також з розподіломризику між сторонами в цих випадках.
Далі, вонипов'язані з обов'язками очистити товар для експорту й імпорту, пакуваннямтовару, обов'язком покупця прийняти поставку, а також обов'язком представитипідтвердження того, що відповідні зобов'язання минулого належним чиномвиконані. Хоча Incoterms украй важливі для здійснення договору купівлі-продажу,велика кількість проблем, які можуть виникнути в такому договорі, взагалі нерозглядаються, наприклад, передача права володіння, інші права власності,порушення домовленості й наслідку таких порушень, а також звільнення відвідповідальності в певних ситуаціях. Варто підкреслити, що Incoterms непризначено для заміни умов договору, необхідних для повного договорукупівлі-продажу або за допомогою включення нормативних умов, або індивідуальнообговорених умов.
Incoterms взагаліне мають справи з наслідками порушення договору й звільненням відвідповідальності внаслідок різних перешкод. Ці питання повинні дозволятисяіншими умовами договору купівлі-продажу й відповідних законів.
Incoterms споконвічнозавжди призначалися для використання в тих випадках, коли товари продавалисядля поставки через національні кордони: таким чином, це міжнародні торговельнітерміни. Однак, Incoterms на практиці найчастіше включаються в договори дляпродажу товарів винятково в межах внутрішніх ринків. У тих випадках, колиIncoterms використаються таким чином, статті А.2. і Б.2. і будь-які інші умовиінших статей, що стосуються експорту й імпорту, звичайно, стають зайвими.
2.Incoterms 2000
Протягом процесуредагування, що зайняв приблизно два роки, Міжнародна торговельна палатапостаралася залучити широке коло працівників світової торгівлі, представленихрізними секторами в національних комітетах, за посередництвом яких працюєМіжнародна торговельна палата, до висловлення своїх поглядів і відгуків нанаступні проекти. Було справді приємно бачити, що цей процес редагуваннявикликав набагато більше відгуків з боку користувачів в усьому світі, ніж кожназ попередніх редакцій Incoterms. Результатом цього діалогу стали Incoterms2000, у які, як може здатися, у порівнянні з Incoterms 1990 внесене незначнакількість змін. Зрозуміло, однак, що Incoterms тепер визнано в усьому світі, ітому Міжнародна торговельна палата вирішила закріпити це визнання й уникатизмін заради самих змін. З іншого боку, були прикладені значні зусилля длязабезпечення ясного й точного відображення практики торгівлі формулюваннями,використовуваними в Incoterms 2000. Крім того, значні зміни були внесені у двіобласті:
· митнеочищення й здійснення митних платежів по термінах FAS й DEQ;
· обов'язкипо навантаженню й розвантаженню по терміну FCA.
Всі зміни, істотні формальні, були зроблені на основі ретельних досліджень серед користувачівIncoterms. Особлива увага була приділена запитам, отриманим з 1990 року Групоюекспертів Incoterms, організованої як додаткова служба для користувачівIncoterms.
3. СтруктураIncoterms
В Incoterms 1990умови були для полегшення розуміння згруповані в чотири категорії, щовідрізняються між собою власне кажучи: починаючи з терміна, відповідно до якогопродавець тільки надає товар покупцеві на власній території продавця(»E" — термін — EX Works); далі йде друга група, відповідно до якоїпродавець зобов'язаний поставити товар перевізникові, призначеному покупцем («F»- терміни — FCA, FAS й FOB); далі «C» — терміни, відповідно до якихпродавець повинен укласти контракт на перевезення, але не приймаючи на себеризик втрати або ушкодження товару або додаткові витрати внаслідок подій, щомають місце після відвантаження й відправлення (CFR, CIF, CPT й CIP); і,нарешті, «D» — терміни, при яких продавець повинен мати всі витрати йризики, необхідні для доставки товару в країну призначення (DAF, DES, DEQ, DDUй DDP).
Наступна таблицяявляє собою класифікацію торговельних термінів: Таблиця 1. Класифікація торговельних термінів Incoterms 2000 1 Група Е — Відправлення 1.1 EXW — Франко завод (… назва місця) 2 Група F — Основне перевезення не оплачене 2.1 FCA — Франко перевозчик (… назва місця призначення) 2.2 FAS — Франко вдоль борта судна (… назва порту відвантаження) 2.3 FOB — Франко борт (… назва порту відвантаження) 3 Група З — Основне перевезення оплачене 3.1 CFR — Стоимость и фрахт (… назва порту призначення) 3.2 CIF — Стоимость, страхование и фрахт (… назва порту призначення) 3.3 CPT — Фрахт/перевозка оплачены до (… назва місця призначення) 3.4 CIP — Фрахт/перевозка и страхование оплачены до (… назва місця призначення) 4 Група D — Прибуття 4.1 DAF — Поставка до границы (… назва місця доставки) 4.2 DES — Поставка с судна (… назва порту призначення) 4.3 DEQ — Поставка с пристани (… назва порту призначення) 4.4 DDU — Поставка без оплаты пошлины (… назва місця призначення) 4.5 DDP — Поставка с оплатой пошлины (… назва місця призначення)
Далі під всіматермінами, як й в Incoterms 1990, відповідні обов'язки сторін зведені в групипід статтями, де кожна стаття з боку продавця відображає положення покупцявідносного даного питання.
4.Термінологія
При розробціIncoterms 2000 були прикладені значні зусилля для досягнення максимальноможливої й бажаної погодженості відносно різних виразів, використовуваних утринадцятьох термінах. Таким чином, вдалося уникнути використання різнихформулювань для вираження того самого значення. Крім того, по можливостівикористалися вираження, уживані в Конвенції ООН про договори із продажутоварів.
«Відправниквантажу» — У деяких випадках було необхідно використати той самий терміндля передачі двох різних значень тому, що не було підходящої альтернативи.Працівники торгівлі знайомі із цими труднощами як стосовно до договорівкупівлі-продажу, так і до договорів перевезення. Так, наприклад, термін«Відправник вантажу» (shipper) означає як людину, що передає товардля перевезення, так і людину, що укладає договір з перевізником: однак ці два«Відправники вантажу» можуть бути різними людьми, наприклад, задоговором з терміном FOB, де продавець передає товар для перевезення, апокупець укладає контракт із перевізником.
«Поставка»- Особливо важливо відзначити, що термін «Поставка» використовуєтьсяв Incoterms у двох різних значеннях.
По-перше, вінвикористається для визначення моменту, коли продавець виконав свої зобов'язанняпо поставці, визначені в статтях А.4. Incoterms.
По-друге, термін«Поставка» також використається стосовно до обов'язку продавцяодержати або прийняти поставку товару, обов'язок, що з'являється в статтях Б.4.збірника Incoterms. При використанні в цьому другому випадку слово«Поставка» означає, по-перше, що покупець «приймає» самуприроду «C»-термінів, а саме, що продавець виконує свої обов'язки повідвантаженню товарів, і, по-друге, що покупець зобов'язаний прийняти товар.Цей останній обов'язок важливий, щоб уникнути непотрібних платежів зазберігання товару до того моменту, як покупець забере товар. Таким чином,відповідно до термінів CFR й CIF покупець зобов'язаний прийняти поставкутоварів і прийняти їх від перевізника. Якщо покупець не виконає цьогозобов'язання, він може стати зобов'язаним відшкодувати збитки продавцеві, щоуклав договір перевезення з перевізником, або ж покупець може бути змушенийоплатити простій, для того щоб перевізник видав йому товар. Коли в цьомувипадку говориться, що покупець зобов'язаний «прийняти поставку», цене означає, що покупець прийняв товар як задовольняючий договорикупівлі-продажу, але тільки той факт, що продавець виконав своє зобов'язанняпередати товар для перевезення відповідно до договору перевезення, що вінповинен укласти відповідно до умов статей А.3 а) «C»-термінів.
Таким чином, якщопісля прийняття товару в пункті призначення покупець виявить, що товар незадовольняє умовам договору купівлі-продажу, він зможе використати будь-якізаходи, які йому надані договором купівлі-продажу й відповідним законом протипродавця. Як уже зазначалося, ці питання перебувають повністю поза зоною діїIncoterms.
Де потрібно, вIncoterms 2000 застосовується вираження «надавати товар у розпорядженняпокупця» у визначеному місці. Дане вираження має те ж саме значення, як івираження «передати товар», використовуване в Конвенції ООН продоговори із продажу товарів.
«Звичайний»- Слово «Звичайний» з'являється в кількох термінах, наприклад, утерміну Франко Завод щодо часу доставки (А.4.) і в «C»-термінах щододокументів, які продавець зобов'язаний надати, і договору перевезення, щопродавець повинен забезпечити (А.8., А.3.). Звичайно, може бути важко точносказати, що означає слово «Звичайний», однак у багатьох випадкахможливо точно визначити, що працівники торгівлі звичайно роблять, і тоді цяпрактика може стати керівництвом. У цьому значенні слово «Звичайний»є більше корисним, ніж слово «розумний», що вимагає оцінки не зпогляду світової практики, а щодо більш важкого принципу сумлінності йчесності. У деяких обставинах цілком може бути необхідним вирішити, що значить«розумний». Однак, за приведеними причинами в Incoterms слово«Звичайний» у більшості випадків переважніше, ніж слово«розумний».
«Збори»- Щодо обов'язку очистити товари для імпорту необхідно визначити, що мається наувазі під «зборами», які повинні бути оплачені при імпорті товарів.Відповідно до терміна DDP у статті А.6. Incoterms 1990 використовувалосявираження «офіційні збори, оплачувані при експорті й імпорті товару».Відповідно до терміна DDP у статті А.6. Incoterms 2000 слово«офіційні» було опущено через те, що це слово викликалоневизначеність при визначенні того, чи були збори «офіційними» чи ні.При видаленні цього слова не передбачалася істотна зміна значення.«Збори», які повинні бути оплачені, стосуються тільки тих зборів, якіє необхідним наслідком імпорту як такого і які повинні бути тому оплаченівідповідно до відповідних правил імпорту.
Будь-якідодаткові збори, що стягують приватними сторонами у зв'язку з імпортом, такі якзбори за зберігання, не пов'язані з обов'язком очищення товарів, не включаютьсяв ці збори. Однак, результатом виконання цього зобов'язання цілком можутьвиявитися деякі витрати митних брокерів або експедиторів вантажів, якщосторона, що несе це зобов'язання, не виконує сама цю роботу.
«Порти»,«Місця», «Пункти», «Приміщення» — Відноснозазначеного місця, куди повинні бути доставлені товари, в Incotermsвикористаються різні терміни. У термінах, призначених для використаннявинятково при перевезеннях товарів морським шляхом — таких як FAS, FOB, CFR,CIF, DES й DEQ — використовувалися вираження «Порт відвантаження» й«Порт призначення». У всіх інших випадках використовувалося слово«місце». У деяких випадках представляється необхідним також вказувати«пункт» усередині порту або місця, тому що продавцеві може бутипотрібним знать не тільки те, що товар повинен бути доставлений у певний район,такий, як місто, але й де усередині цього міста товар повинен бути наданий урозпорядження покупця. У договорах продажів така інформація часто відсутня, ітому Incoterms передбачають: якщо не був обговорений конкретний пункт усерединіпогоджених місць, і при наявності декількох таких пунктів, продавець можевибрати пункт, що найбільше влаштовує його (див., наприклад, термін FCA статтяА.4.). Там, де пунктом доставки є «місце» продавця, використовувалосявираження «приміщення продавця» (термін FCA стаття А.4.).
«Корабель»й «Судно» — У термінах, призначених для використання при перевезенняхтоварів морським шляхом, вираження «Судно» й «Корабель»використаються як синоніми. Немає необхідності говорити, що повинен бутивикористаний термін «Судно», коли він входить у сам торговельнийтермін, такий як «франко уздовж борта судна» (FAS) і «доставкаіз судна» (DES). Також з урахуванням традиційного вживання вираження«перехід за поручні судна» у терміну FOB слово «Судно»повинне бути вжите в цьому зв'язку.
«Перевірка»й «Огляд» — У статтях А.9. і Б.9. збірника Incoterms заголовки«перевірка — упакування й маркування» й «огляд товару»використовувалися відповідно. Хоча слова «перевірка» й«огляд» майже синоніми, представилося доцільним використати першеслово відносно зобов'язання продавця по доставці у відповідності зі статтеюА.4. і залишити друге слово для конкретного випадку, коли виконується«огляд перед відвантаженням», тому що такі огляди звичайно необхіднітільки коли покупець або органи влади країни експорту або імпорту хочутьпереконатися, що товар відповідає умовам договору або офіційних умов, перш ніжтовар відвантажений.
5.Терміни
9.1 «E»- термін покладає на продавця мінімальні зобов'язання: продавець повинен лишенадати товар у розпорядження покупця в погодженому місці — звичайно у власномуприміщенні продавця. З іншого боку, як часто реально відбувається на практиці,продавець часто допомагає покупцеві завантажити товар на транспортний засіб,наданий покупцем. Хоча термін EXW відображав краще б це, якби зобов'язанняпродавця були розширені й включали навантаження, було ухвалене рішення зберегтитрадиційний принцип мінімальних зобов'язань продавця відповідно до умов термінаEXW, щоб їх можна було використовувати для випадків, коли продавець не хочеприймати ніяких зобов'язань щодо навантаження товару. Якщо покупець хоче, щобпродавець робив більше, це повинне бути обговорене в договорі купівлі-продажу.
9.2 «F»- терміни передбачають, щоб продавець доставив товар для перевезення відповіднодо інструкцій покупця. Пункт, у який сторони припускають здійснити поставкувідповідно до терміна FCA, викликав труднощі через широку розмаїтість обставин,які можуть зустрічатися в договорах, укладених із цим терміном. Так, товар можебути завантажений на транспортний засіб, присланий покупцем, щоб забрати товаріз приміщень продавця; в іншому випадку товар може мати потребу в розвантаженнііз транспортного засобу, присланого продавцем для доставки товару на термінал,названий покупцем. Incoterms 2000 ураховують ці варіанти, обмовляючи, що увипадку, коли місцем, названим у договорі як місце доставки, є приміщенняпродавця, поставка завершена, коли товар завантажений на транспортний засібпокупця, а в інших випадках поставка завершена, коли товар наданий урозпорядження покупця без розвантаження із транспортного засобу продавця.Варіанти, згадані для різних видів транспорту в терміну FCA стаття А.4.Incoterms 1990, не повторюються в Incoterms 2000.
Пункт поставкивідповідно до терміна FOB, що збігається з пунктом поставки по термінах CFR йCIF, залишився без змін в Incoterms 2000, незважаючи на значні суперечки. Хочапоняття по терміну FOB «доставити товар за поручні судна» зараз можездаватися в багатьох випадках невідповідним, воно проте розуміється торговцямий застосовується з урахуванням товару й наявних навантажувальних пристроїв.Було відчуття, що зміна пункту поставки відповідно до терміна FOB може створитинепотрібну плутанину, особливо відносно продажу товарів, перевезених морськимшляхом звичайно чартерами-партіями.
На жаль, словоFOB використається деякими торговцями просто для позначення будь-якого пунктупоставки — наприклад «FOB фабрика», «FOB завод», «FOBіз заводу продавця» або інших внутрішніх пунктів. При цьому зневажаютьзначенням абревіатури: Франко борт. Зберігається ситуація, коли такевикористання «FOB» має тенденцію створювати плутанину, і його вартоуникати.
Важлива зміна маємісце в терміну FAS відносно обов'язку очистити товар для експорту, тому щонайбільше широко прийнято покладати ці обов'язки на продавця, а не на покупця.Щоб забезпечити належну увагу цій зміні, вона була виділена заголовнимилітерами в передмові до терміна FAS.
9.3 «C»- терміни покладають на продавця обов'язок укласти договір перевезення назвичайних умовах за свій власний рахунок. Тому пункт, до якого він повиненоплачувати транспортні витрати, обов'язково повинен бути зазначений післявідповідного «C» — терміна. Відповідно до термінів CIF й CIPпродавець повинен застрахувати товар і мати втрати по страхуванню. Тому щоточка поділу витрат фіксована в країні призначення, «C» — терміничасто помилково вважаються договорами прибуття, при яких продавець несе всіризики й витрати, поки товар не прибув фактично в погоджений пункт. Однак вартопідкреслити, що «C» — терміни мають ту ж природу, що й «F»- терміни в тім відношенні, що продавець виконує договір у країні відвантаженняабо відправлення. Таким чином, договори купівлі-продажу відповідно до«C» — термінів, подібно договорам по «F» — термінах, попадаютьу категорію договорів відвантаження.
У природідоговорів відвантаження закладено, що, у той час як звичайні транспортнівитрати за перевезення товару по звичайному маршруту й звичайному способу допогодженого місця повинні оплачуватися продавцем, покупець несе ризики втратиабо ушкодження товару, а також додаткові витрати, що виникають внаслідок подій,що мають місце після того, як товар був належним чином доставлений дляперевезення. Таким чином, «C» — терміни відрізняються від всіх іншихтермінів тим, що вони містять дві «критичні» точки. Одна вказуєточку, до якої продавець повинен організувати транспорт і мати втративідповідно до договору перевезення, а інша служить для переходу ризиків. Ізцієї причини максимальна обережність повинна бути дотримана при додаванніпродавцеві зобов'язань, які покладають на нього після переходу ризику за межівищевказаної «критичної» точки. Сутністю «C» — термінів єзвільнення продавця від будь-яких подальших ризиків і витрат після того, як вінналежним чином виконав договір купівлі-продажу, уклавши договір перевезення,передавши товар перевізникові й забезпечивши страхування відповідно до термінівCIF й CIP.
Сутність«C» — термінів як договорів відвантаження також може бутипроілюстрована розповсюдженим використанням документарних кредитів як кращийспосіб оплати, використаних в таких умовах. У випадках, коли сторони договорукупівлі — продажу домовилися, що продавець одержить оплату при поданні в банкпогоджених вантажних документів по документарному кредиту, головній цілідокументарного кредиту повністю суперечило б, якби продавець ніс подальшіризики й витрати після моменту одержання оплати по документарному кредиту абопісля відвантаження й відправлення товару. Звичайно, продавцеві доведеться мативсі витрати за договором перевезення, незалежно від того, чи оплачений вантажпопередньо, після відвантаження або повинен бути оплачений у місці призначення(фрахт підлягає сплаті вантажоодержувачем у порту призначення); однак,додаткові витрати, які можуть виникнути в результаті подій, що мали місце післявідвантаження й відправлення, обов'язково оплачуються за рахунок покупця.
Якщо продавецьповинен забезпечити договір перевезення, що містить у собі оплату мит, податківй інших зборів, такі витрати, звичайно, покладають на продавця, у тім ступені,у якій вони приписані йому відповідно до договору. Тепер це чітко сформульованов статті А.6. всіх «C» — термінів.
Якщо звичайноукладаються кілька договорів перевезення, пов'язаних з перевантаженням товару впроміжних пунктах для досягнення погодженого місця призначення, продавецьповинен оплачувати всі ці витрати, включаючи будь-які виникаючі витрати приперевантаженні товару з одного транспортного засобу на інше. Однак, якщоперевізник використав свої права — відповідно до договору перевезення — щобуникнути непередбачених перешкод (наприклад, лід, страйки, трудові порушення,урядові постанови, війна або воєнні дії), тоді всі додаткові витрати, щовипливають із цього, будуть віднесені на рахунок покупця, тому що зобов'язанняпродавця обмежене забезпеченням звичайного договору перевезення.
Частотрапляється, що сторони договору купівлі — продажу бажають чітко визначити, доякого ступеня продавець повинен забезпечувати договір перевезення, включаючивитрати по розвантаженню. Тому що подібні витрати звичайно покриваютьсяфрахтом, коли товар перевозиться по звичайних судноплавних лініях, договіркупівлі — продажу часто передбачає, щоб товар перевозився в такий спосіб абопринаймні відповідно до «умов перевезення вантажів рейсовими судами».В інших випадках після термінів CFR й CIF додаються слова «включаючирозвантаження». Проте, не рекомендується додавати абревіатуру після«C» — термінів, якщо у відповідній сфері торгівлі значенняабревіатури не розуміється чітко й не приймається договірними сторонами, абопри відповідному законі або звичаї торгівлі.
Зокрема,продавцеві не треба — і він не зміг би — не змінюючи саму природу «C»- термінів брати які-небудь зобов'язання щодо прибуття товару в місцепризначення, тому що ризик затримки під час перевезення несе покупець. Такимчином, будь-яке зобов'язання щодо часу повинне обов'язково ставитися до місцявідвантаження або відправлення, наприклад «відвантаження (відправлення) непізніше ...». Договір, наприклад, «CFR Гамбург не пізніше ...» єнасправді неправильним й у такий спосіб може викликати всілякі тлумачення.Можна припустити, що сторони мали на увазі, або що товар повинен прибути вГамбург у певний день, і в цьому випадку договір є не договором відвантаження,а договором прибуття, або, в іншому випадку, що продавець повинен відправититовар у такий час, щоб товар прибув у Гамбург до певної дати, за виняткомвипадків затримки перевезення внаслідок непередбачених подій.
У торгівлітоварами трапляється, що товар купується, коли він перебуває на морі, і в такихвипадках після умови торгівлі додається слово «на плаву». Тому що вцих випадках відповідно до термінів CFR й CIF ризик втрати або ушкодженнятовару вже перейшов від продавця до покупця, можуть виникнути труднощітлумачення. Однієї з можливостей є збереження звичайного значення термінів CFRй CIF щодо розподілу ризику між продавцем і покупцем, а саме, що ризикпереходить після відвантаження: це означало б, що покупець може бути змушенийприйняти на себе наслідки подій, які вже мали місце на той момент, коли договіркупівлі — продажу набутив чинності. Іншою можливістю уточнити момент переходуризику є час укладання нового договору купівлі — продажу. Перша можливістьбільше реальна, тому що звичайно неможливо встановити стан товару під часперевезення. Із цієї причини Стаття 68 Конвенції ООН 1980 року про договориміжнародної торгівлі товарами (CISG) передбачає, що «якщо на те вказуютьобставини, ризик приймається покупцем з моменту передачі товару перевізникові,що видав документи, включені в договір перевезення». Однак, це правило маєвиключення, коли «продавець знав або повинен був знати, що товар бувзагублений або ушкоджений, і не сповістив про це покупцеві». Таким чином,тлумачення термінів CFR й CIF з додаванням слова «на плаву» буде залежативід закону, застосовного до даного договору купівлі — продажу. Сторонамрекомендується переконатися в застосовуваному законі й будь-якому рішенні, щопотім може послідувати. У випадку сумнівів сторонам рекомендується чіткопояснити це питання в їхньому договорі.
На практицісторони часто продовжують використовувати традиційне вираження C&F (або C йF, C+F). Проте, у більшості випадків виявляється, що вони розглядають цівираження як еквівалентні CFR. Щоб уникнути труднощів тлумачення, сторонамварто використовувати правильний термін, а саме термін CFR, що є єдиноюприйнятою в усім світі стандартною абревіатурою терміна «Вартість і Фрахт(… назва порту призначення)».
Терміни CFR й CIFу статтях А.8. збірника Incoterms 1990 зобов'язували продавця надавати копіючартеру-партії у всіх випадках, коли його транспортний документ (звичайноконосамент) містив посилання на чартер-партію, наприклад, за допомогоюприватної вказівки «всі інші умови як для чартеру-партії». Хоча,звичайно, договірна сторона повинна завжди могти точно встановити всі умови їїдоговору — переважно під час укладання договору купівлі — продажу — виявляється, що практика надання чартерів-партії відповідно до зазначеного виществорює проблеми у зв'язку з операціями документарного кредиту. Обов'язокпродавця надавати відповідно до термінів CFR й CIF копію чартеру-партії разом зіншими транспортними документами була опущена в Incoterms 2000.
Хоча статті А.8.збірника Incoterms мають тенденцію забезпечити надання продавцем покупцеві«доказу поставки», варто підкреслити, що продавець виконує цю вимогу,надаючи «звичайні» докази. Відповідно до термінів CPT й CIP це буде«звичайний транспортний документ» і відповідно до термінів CFR й CIFце буде коносамент або морська накладна. Транспортні документи повинні бути«чистими», що означає, що вони не повинні містити застереження абовказівки, що констатує поганий стан товару або впакування. Якщо такізастереження або вказівки з'являються в документі, він уважається«нечистим» і не приймається банками в операціях документарногокредиту. Однак, слід зазначити, транспортний документ, що навіть не міститьтаких застережень або вказівок, звичайно не надає покупцеві незаперечногодоказу відносно перевізника, що товар був відвантажений відповідно до умовдоговору купівлі — продажу. Звичайно перевізник у стандартному тексті на першійсторінці транспортного документа відмовляється прийняти відповідальність заінформацію щодо товару, указуючи, що подробиці, включені в транспортнийдокумент, являють собою лише заяви відправника вантажу. Відповідно до більшостізастосовуваних законів і принципів перевізник повинен принаймні використатирозумні способи перевірки вірогідності інформації, і його нездатність зробитице може зробити його відповідальним перед вантажоодержувачем. Однак, у контейнернійторгівлі перевізник не має способів перевірки змісту контейнера, якщо тількивін сам не відповідав за завантаження контейнера.
Існують тількидва терміни, зв'язаних зі страхуванням, а саме терміни CIF й CIP. Відповідно доцих термінів продавець зобов'язаний забезпечити страхування на користь покупця.У деяких випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахувати себе й уякому ступені. Тому що продавець укладає страховку на користь покупця, він незнає точні вимоги покупця. Відповідно до умов страхування вантажів Об'єднаннялондонських страховиків страхування здійснюється з «мінімальнимпокриттям» за Умовою «C», з «середнім покриттям» заУмовою «B» і з «найбільш широким покриттям» за Умовою«A». Тому що в продажі товарів по терміну CIF покупець може захотітипродати товар у шляху наступному покупцеві, що у свою чергу може захотіти зновуперепродати товар, неможливо знати розмір страхування, що підходить для такихнаступних покупців, і, таким чином, традиційно вибирається мінімальне страхуванняпо CIF, що, при необхідності, дозволяє покупцеві зажадати від продавцядодаткового страхування. Мінімальне страхування, однак, не підходить дляпродажу промислових товарів, де ризик крадіжки, розкрадання або неправильноїтранспортної обробки або зберігання товару вимагає більш, ніж страхування заУмовою «C». Тому що термін CIP на відміну від терміна CIF нормальновикористовується для продажу промислових товарів, було б доцільніше затвердитинайбільш широке покриття страхування по CIP, чим мінімальне страхування по CIF.Але зміна обов'язку страхування продавцем по термінах CIF й CIP приведе доплутанини, і, таким чином, обидві умови зводять обов'язок страхування продавцемдо мінімального страхування. Покупцеві по терміну CIP особливо важливо знатинаступне: при необхідності додаткового страхування, він повинен домовитися ізпродавцем, що останній надасть додаткове страхування або ж візьме сам на себерозширену страховку. Існують також певні випадки, коли покупець може захотітиодержати більший захист, чим надається відповідно до Умови «A»названого вище Об'єднання, наприклад, страхування від війни, безладь,громадянських хвилювань, страйків або інших порушень роботи. Якщо він бажає,щоб продавець забезпечив таке страхування, він повинен надати йому відповідніінструкції, і в цьому випадку продавець повинен при можливості забезпечити такестрахування.
9.4 «D»- терміни по природі відмінні від «C» — термінів, тому що відповіднодо «D» — термінів продавець відповідає за прибуття товару в погодженемісце або пункт призначення на кордоні або в країні імпорту. Продавецьзобов'язаний нести всі ризики й витрати по доставці товарів до цього місця.Таким чином, «D» — терміни означають договори прибуття, у той час як«C» — терміни говорять про договори відвантаження.
Відповідно до«D» — термінів, за винятком DDP, продавець не зобов'язаний доставлятитовар, очищений для імпорту в країні призначення.
Традиційновідповідно до терміна DEQ продавець був зобов'язаний очистити товар, тому щотовар повинен був бути вивантажений на пристань й у такий спосіб завезений україну імпорту. Але внаслідок змін у процедурах митного очищення в більшостікраїн, зараз більш доречно, щоб сторона, що постійно проживає в зацікавленійкраїні, здійснювала очищення й платила мита й інші збори. Таким чином, зміна втермін DEQ було внесено по тій же причині, що зміна в терміну FAS, про якеговорилося раніше. Як у терміну FAS, зміна в термін DEQ також виділенозаголовними буквами у вступі.
Виявляється, що вбагатьох країнах торговельні терміни, не включені в Incoterms, використовуютьсяв основному при залізничних перевезеннях («франко границя»). Однак,за таких умов звичайно не мається на увазі, що продавець приймає на себе ризиквтрати або ушкодження товару під час перевезення до кордону. У цих обставинахбуло б переважніше використовувати термін CPT із вказівкою кордону. З іншогобоку, якщо сторони припускають, щоб продавець ніс ризик під час перевезення,варто використати термін DAF із вказівкою кордону.
Термін DDU бувдоданий у версії Incoterms 1990 року. Термін виконує важливу функцію увипадках, коли продавець готовий доставити товар у країну призначення безочищення товару для імпорту й оплати мита. У країнах, де митне очищення можебути ускладнене й займати багато часу, продавцеві може бути ризиковано брати насебе зобов'язання доставити товар за межі пункту митного очищення. Хоча увідповідності зі статтями Б.5. і Б.6. терміна DDU покупець повинен нестидодаткові ризики й витрати, які можуть випливати з неможливості для ньоговиконати свої зобов'язання по очищенню товару для імпорту, продавцевірекомендується не використовувати термін DDU у країнах, де можливо очікуватитруднощів при очищенні товару для імпорту.