Міністерствопраці та соціальної політики України
Інститутпідготовки кадрів державної служби зайнятості України
Кафедрадержавного управління і політики зайнятості
Контрольнаробота
здисципліни «РИНОК ПРАЦІ»
Варіант№ 19
Студентки ІІІ курсу УПБ1-07ф групи
факультету економіки та управління
спеціальності управління персоналом таекономіка праці
Кропивна (Коропатова) Анастасія Анатоліївна
Перевірив:
Кандидат історичних наук, доцент
Ю.М. Маршавін
Київ– 2010
Зміст
Розділ І. Значення мотивації до праці у забезпеченні продуктивноїзайнятості населення, фактори і шляхи підвищення мотивації
Розділ ІІ. Проаналізувати вплив світової економічноїкризи 2008р. на сучасний ринок праці і зайнятість в Україні
Список використаної літератури
Розділ І. Значення мотивації до праці узабезпеченні продуктивної зайнятості населення, фактори і шляхи підвищеннямотивації
Мотивація персоналу має специфічні формивпливу в кожному із основних напрямів — матеріальній, трудовій, статусніймотивації. Використання засобів додаткової заробітної плати —премій, винагородитощо. Численні соціологічні обстеження, які проводяться через працівниківрізних сфер економічної діяльності, свідчать про пріоритетність для нихматеріальних (грошових) стимулів. Така ситуація загострюється й тим, що прирістреальних доходів населення, залишаються неприпустимо низькими.
Населення України донині задовольняє своїпотреби первинного фізіологічного ряду за рахунок речей, придбаних ще зарадянських часів (житло, меблі, електропобутові прилади тривалогокористування). У зв'язку з цим необхідно підвищити заробітну плату насампередпрацівникам сфер, де вона менша за середню для України. Грошова винагорода єякщо не серцевиною, то базисом системи мотивації персоналу, без забезпеченняякого важко говорити про ефективність дії всіх інших мотиваційних засобів.
По-перше, виконуючи ту чи іншу роботу,людина керується одразу кількома мотивами, незалежно від того, задоволені чи ніу неї потреби нижчих рівнів.
По-друге, кожна особистість має своюієрархію потреб, де можуть випадати цілі рівні. Інколи навіть голодний можедумати і про соціальні контакти, і про те, як його визнають. Відомі випадки,коли людина само актуалізується, перебуваючи в умовах соціальної ідеалізації.
По-третє, одні й ті самі потреби по-різномупроявляються залежно від багатьох ситуаційних факторів (зміст роботи, вік,стать, статус в організації).
При цьому необов'язково спостерігаєтьсяжорсткий порядок виникнення потреб вищого порядку у міру задоволенняпопередніх.
Для практики управління важливе значеннямає знання факторів, що впливають на мотивацію до праці, їх обґрунтованукласифікацію здійснив Ф. Герцберг, виокремивши фактори — мотиватори (щовикликають позитивний стрес) і фрустратори (що провокують негативний стрес). Домотиваторів належать:
• просування по службі;
• переживання успіху й досягнень;
• можливість творчого і ділового зростання;
• схвалення результатів роботи, заохочення;
• високий ступінь відповідальності.
До фрустраторів належать:
• міжособові стосунки з колегами такерівництвом;
• політика організації та адміністрації;
• умови праці;
• безпосередній власний контроль зароботою.
Між першою і другою групами факторівперебуває грошова винагорода, яка за різних обставин може належати і доверхньої, і до нижньої частини. Застосовуючи фактори обох груп, менеджериможуть досягати конкретних цілей в управлінні роботою соціальних працівників.При цьому зауважимо, що коли фрустратори не задовольняють працівника, цеістотно знижує його мотивацію до праці. Соціологічне опитування керівниківсоціальних служб показало, що такі фрустратори, як відсутність необхідноїофісної техніки, матеріальних засобів, належних умов праці, а такожнеможливість самостійно приймати управлінські рішення у процесі виконаннятрудових обов'язків, негативно впливають на трудову мотивацію, значнопослаблюють її, а подеколи — повністю виключають. Якщо ж менеджер усуваєфрустратори, то це, безперечно, знімає із співробітника негативне напруження.Але тут є парадокс: власне мотивація при усуненні фрустраторів ще не виникає.Менеджери, які зосереджуються виключно на подоланні фрустраторів (навіть якдодаток до матеріальних стимулів), припускаються помилки. Реальна позитивнамотивація, яка має ефект довготривалої дії, виникає при задіяні факторів першоїгрупи — мотиваторів. Це підтверджується численними прикладами з практикибагатьох нових українських організацій, керівники яких на початкових етапахсвоєї діяльності захоплювались створенням комфортних умов праці, оздобленнямінтер'єру, але так і не спромоглися підвищити продуктивність праці,розраховуючи на творчу активність своїх підлеглих. Це підтверджує важливийвисновок Ф. Герцберга про те, що мотивують людину до праці тільки факторипершої групи, оскільки лише вони здатні перетворюватись на внутрішні мотивипрацівника у сфері трудової діяльності.
Необхідно зважати на те, що і усуненняфрустраторів, і задіяння мотиваторів ефективне лише за умови, коли співробітникодержує пристойну заробітну плату. Це особливо актуально для соціальнихробітників, посадові оклади яких невиправдано низькі.
Жоден з елементів системи оплати праці невпливає на індивідуальні результати трудової діяльності працівника, йогоособисті здобутки. Працівник за таких умов усвідомлює, що навіть підвищуючисвою професійну майстерність і трудову віддачу, він не може розраховувати назбільшення заробітної плати.
На нашу думку, керівним органам таустановам слід переглянути ставлення до джерел фінансування, насамперед в тійчастині, яка призначається для матеріального заохочення персоналу. Упротилежному випадку за кілька років подібної праці людина стомлюється івиникає так званий ефект мотиваційної стомлюваності.
Це, на наш погляд, є найістотнішимфактором, що негативно впливає на ставлення соціальних робітників до праці.
Послідовність запроваджуваних мотиваційнихзасобів повинна включати:
• посилення матеріального стимулювання унапрямку індивідуалізації стимулів до праці за конкретні здобутки в діяльності таїї результати;
• усунення дій фрустраторів у діяльностісоціального працівника, а саме забезпечення персоналу соціальних службнеобхідними матеріальними засобами, офісною технікою, приміщенням відповідно донауково обґрунтованих норм, транспортом.
• розвиток мотиваторів, серед якихпередусім важливі такі, як можливість самореалізуватись в роботі, підвищитисвою професійну майстерність, спілкуватись з колегами, допомагати клієнтам, атакож досягти певних успіхів у роботі.
Для активізації розглянутих мотиваційнихзаходів (матеріальне стимулювання, усунення фрустраторів, задіяння мотиваторіву менеджменті персоналу напрацьовані ефективні методи.
Методи трудової мотивації спрямовані наорганізацію роботи підлеглих, яка б мотивувала їх до підвищення ефективностідіяльності. Для оволодіння цим методом і застосування його на практиці менеджеру сфері соціальної роботи повинен ретельно продумати основні елементидіяльності соціальних працівників, які можуть впливати на їхню трудовуповедінку. За відомою моделлю мотивації Хекмана і Олдзема до таких елементівналежать:
• різноманітність вмінь та навичок:підвищення змістовності роботи, насичення її творчими, нестандартнимимоментами, що посилює інтерес до роботи як вагомий внутрішній мотив;
• цілісність роботи: доручення підлегломуздійснення конкретного завдання в повному обсязі, що дає йому змогу отримати задоволеннявід завершеної роботи;
• важливість роботи: формування упідлеглого відчуття важливості, значущості своєї роботи. В українськомусуспільстві на сучасному етапі необхідно підвищувати престиж роботи працівника;
• автономія: звільнення підлеглих від дріб’язковогоопікування, надто детального контролю, надання їм самостійності;
• зворотний зв'язок: обговорення зпідлеглим шляхів реалізації конкретного завдання та результатів його виконання.Виявляючи постійний інтерес до роботи підлеглого, менеджер сприяє її успішномувиконанню.
Зазначені елементи змісту та організаціїпраці формують особливий психологічний стан у підлеглих: відчуттявідповідальності, зацікавленості, успіху, значущості та ін. Вони безпосередньовпливають на посилення вмотивованості працівника. При цьому суттєвим є те, щомотивація, яка виникає внаслідок застосування цього методу, стає внутрішнімфактором, який сприяє підвищенню якості роботи, задоволеності від роботи,посилює потребу у зростанні кваліфікації та професійної майстерності, зміцнюєстабільність колективу, поліпшує у ньому соціально-психологічний клімат.
У мотивуванні працівників помітну рольвідіграють також інші заходи, наприклад заходи компенсаційного характеру:системи страхування, медичного обслуговування, оплата проїзних квитків,харчування, відпочинку. Оскільки виражена потреба у спілкуванні, то бажаностворювати умови для виявлення соціальної активності у позаробочий час.
Розділ ІІ. Проаналізувати вплив світовоїекономічної кризи 2008 р. на сучасний ринок праці і зайнятість в Україні
Світ переживає драматичну подію – глобальнуфінансово-економічну кризу 2008 року, яка охопила в тій чи іншій мірі всікраїни, зокрема і Україну.
Масштабна криза охопила реальний секторукраїнської економіки. Тільки за офіційним даними, в Україні станом на 20 березня2009 р. у центрах зайнятості зареєстровано 892,1 тис. безробітних громадян, упорівнянні з показником на 1 листопада 2008 р. їх кількість збільшилася на278,1 тис.
Починаючи з 2008 року, внаслідокнегативного впливу фінансово-економічної кризи на стан ринку праціактивізувалися процеси вивільнення працівників через зменшення обсягіввиробництва, передусім, у металургійній і хімічній промисловості, будівельнійгалузі, обсягів надання послуг у фінансовій сфері, інших сферах економіки.Збільшується кількість працівників, які перебувають у вимушених неоплачуванихвідпустках. Зростає чисельність осіб, які звертаються до державної службизайнятості за допомогою у пошуках роботи, зменшується кількість вакансій.
Глобальною проблемою національного ринкупраці є його функціонування в умовах набуття Україною членства у СОТ, у томучислі проблема конкурентоспроможності національної робочої сили та зайнятості вУкраїні іноземців з позиції визначення їх місця у соціумі країни.
Перебіг подій, які відбуватимуться на ринкупраці у 2009 році, буде зумовлений як соціально-економічними перетвореннями вкраїні у рамках набуття Україною членства у СОТ, так і функціонуваннямекономіки країни в умовах світової фінансової кризи. Інтенсифікаціянаціонального ринку праці призведе до скорочення як неефективних, так іконкурентоздатних робочих місць, вивільнення працівників. Підвищення попиту наробочу силу на підприємствах може очікуватись лише за умови випуску нимиконкурентоспроможної продукції або збільшення обсягів виробництва продукції(виконання робіт, надання послуг). Проблеми, внаслідок негативного впливуфінансово-економічної кризи на стан ринку праці:
— зменшення чисельності населення віком15-70 років, зайнятого економічною діяльністю, до 20,4-20,3 млн. осіб;
— зростання рівня безробіття, визначеногоза методологією МОП, до 8,5-9,0% економічно активного населення віком 15-70років.
За останніми оприлюдненими данимиДержкомстату України, чисельність зайнятого населення в середньому за Іпівріччя 2008 року, порівняно з періодом 2007 року, збільшилась на 241,9 тис.осіб та сягнула 21,1 млн. осіб. Рівень зайнятості населення зріс з 58,5% до59,6%. Зростання рівня зайнятості відбулося як серед міського населення (з57,2% до 58,3%), так і серед мешканців сільської місцевості (з 61,4% до 62,6%).
Чисельність безробітних скоротилася на 66,6тис. осіб і склала 1,4 млн. осіб. Рівень безробіття населення, визначений заметодологією Міжнародної організації праці (МОП), скоротився до 6,2% економічноактивного населення (проти 6,6% — у І півріччі 2007 року). Серед безробітних72,5% складали мешканці міської місцевості (1,0 млн. осіб), решта — сільськіжителі (384,8 тис. осіб). Зниження рівня безробіття відбулося як серед міського(з 6,9% до 6,6%), так і сільського (з 5,8% до 5,5%) населення. Цей показник бувнижчим, ніж в середньому по таких країнах Євросоюзу, як Португалія (7,6%),Угорщина, Німеччина, Польща (7,7%), Іспанія (10,0%) та Словаччина (10,5%).
За даними моніторингів, які здійснюєдержавна служба зайнятості, у 2008 році відбулося стрімке зростання чисельностінезайнятих осіб, які зверталися до центрів зайнятості.
За станом на 16 грудня 2008 рокучисельність осіб, які шукали роботу через державну службу зайнятості становила806,8 тисяч і щомісячно зростала приблизно на 112,0 тисяч. Найвищий прирістнезайнятих громадян спостерігався у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій,Полтавській, Харківській областях.
При цьому слід зазначити, що звільненняпрацівників відбувалося в основному за ст.36 п.1 КЗпП України (за згодоюсторін).
Серед вивільнених працівників переважаютьтакі професії: машиніст крана, інженер, економіст, слюсар-ремонтник, водій,електромеханік, електрослюсар, бухгалтер, машиніст конвеєра.
Слід відзначити, що серед осіб, якіреєструвалися в центрах зайнятості, питома вага громадян, звільнених з причинскорочення чисельності працівників, коливалася у різні місяці 2008 року від1,8% до 3%, зокрема за перший тиждень грудня вона становила лише 2,0% відзагальної чисельності громадян, зареєстрованих в центрах зайнятості.
Отож, ринок праці зазнав двох основнихвтрат в умовах фінансової кризи економіки:
— зменшення реальної заробітної плати;
— збільшення рівня безробіття.
У 2010 році ситуація на ринку праці починаєдещо вирівнюватися.
У січні 2010 року чисельність людей, якізвернулися до центрів зайнятості, зменшилась, порівняно з груднем 2009 року, на129,3 тис. осіб і становила 157,5 тис. осіб.
Крім того, уповільнились темпи зменшеннякількості вакансій. Якщо наприкінці 2009 року кількість вакансій, заявленихроботодавцями в службу зайнятості, в середньому за добу скорочувалась на 2тисячі, то наприкінці січня 2010 року – лише на 500 одиниць. У лютому кількістьактуальних вакансій у базі даних державної служби зайнятості майже незмінюється [5].
Державна служба зайнятості здійснює всізаходи сприяння зайнятості, передбачені чинним законодавством. Виплата допомогипо безробіттю здійснюється у повному обсязі, без затримок.
Мінімальний розмір допомоги по безробіттюдля застрахованих осіб становить 500 гривень; для незастрахованих – 360гривень.
Навіть у наявних умовах у січні 2010 рокудержавною службою зайнятості було працевлаштовано 39,3 тис. осіб, 40,3 тис.безробітних проходили профнавчання (під безпосереднє замовлення роботодавців),брали участь в оплачуваних громадських роботах – 10,1 тис. осіб. Тобто, вумовах економічної напруги держава здійснює регулювання ринку праці з метоюпокращення соціальної ситуації в країні [3].
Необхідно відмітити, що в умовах кризиекономіки державне регулювання ринку парці посилюється. Пріоритетністьдержавної політики, спрямованої на компенсацію чи обмеження негативнихсоціальних наслідків кризових явищ, видається безсумнівною, зважаючи як наважливість цього процесу для підтримання соціальної та політичної стабільності,так і на необхідність збереження трудового потенціалу та соціального капіталунації.
На відміну від попередніх років соціальніпріоритети мають бути реалізовані в умовах негативних показників економічноїдинаміки, що спонукає до концентрації ресурсів та зусиль навколо найсуттєвішихнапрямів. Відтак пріоритетами найближчого періоду мають стати[2]:
— розробка Державної програми попередженнямасового звільнення працівників підприємств;
— розробка системи заходів, що стимулюютьперехід робітників на вакантні місця в інших підрозділах підприємства(організації), в тому числі – інших населених пунктах та регіонах країни;спрямовані на скорочення робочого дня без зменшення чисельності робітників;впровадження інших гнучких форм зайнятості;
— вдосконалення інструментарію заохоченнянаселення України до само зайнятості, запровадження комплексу стимулівстворення нових робочих місць в приватному секторі економіки шляхом зменшеннязагального оподаткування фонду заробітної плати до 20-25 %, розширенняповноважень місцевих органів влади у заохоченні підприємств до створення новихробочих місць;
— запровадження практики угод міжпідприємствами та регіональними центрами зайнятості щодо можливостейпріоритетного працевлаштування працівників, вивільнених внаслідок запровадженняпідприємствами технологій, які підвищують продуктивність праці та вимагаютьзменшення чисельності зайнятих;
— впровадження системи заходів щодоутворення на підприємствах цільових фондів зайнятості для фінансування процесіввивільнення, перерозподілу та перекваліфікації кадрів;
— сприяння підвищенню мобільності робочоїсили шляхом поширення інформації про становище на регіональних ринках праці,стимулювання створення робочих місць на селі,
— сприяння переселенню безробітних громадянта членів їх родин до трудодефіцитних регіонів, зокрема сільської місцевості,із встановленням фінансової допомоги родинам, що переїжджають;
— впровадження розвитку вахтових методівтимчасового працевлаштування (в тому числі – за кордоном, на основі укладеннявідповідних міждержавних угод);
— внесення до Державного бюджету України на2009 рік змін щодо запровадження громадських робіт загальнодержавного значення,фінансованих коштами як державного бюджету, так і централізованих позабюджетнихфондів.
Держава повинна врегулювати рівеньбезробіття, починаючи з законодавчої основи.
Завданням сучасного етапу в сферірегулювання зайнятості є перехід до активної політики на ринку праці, яка, нажаль, не здійснюється зараз. В основу має бути покладена модель управління,центральними елементами якої є основні регулятори ринкової організації праці:заробітна плата як ціна послуг праці, конкуренція на ринку праці, трудовамобільність, рівень безробіття. Саме за цими параметрами здійснюється, з одногобоку, саморегулювання на ринку праці, а з іншого — відбувається втручаннядержави, яка реалізує координуючу, стимулюючу чи обмежуючу роль у процесіуправління.
На жаль, і сьогодні бачимо, що ознакидепресивності українського ринку праці за законами інерції«переповзли» в 2010 р. Скорочення утричі попиту на робочу силу з одночаснимзменшенням можливостей створення робочих місць — такою є реакція ринку праціУкраїни на світову фінансову кризу в 2010 р. і це лише «верхівкаайсберга», бо досі дають про себе знати більш глибокі й тривалі протиріччяу сфері зайнятості, які накопичувалися десятиліттями, насамперед — поглибленняпрофесійно-кваліфікаційного дисбалансу. Ринок праці України ще й нині чекаєпозитивних сигналів макроекономічного оздоровлення.
У цих умовах діяльність державної службизайнятості була спрямована на максимальне посилення співпраці з роботодавцями.За минулий рік на замовлення 188 тис. роботодавців було укомплектовано 629 тис.вакансій, або 52,6%. Тривалість укомплектування вакансій у розрізі регіонівколивалася від п'яти до 11 днів. У першому кварталі поточного року чисельністьгромадян, працевлаштованих за направленням служби зайнятості, становила 137,5тис. осіб. Протягом січня—березня на замовлення 46,3 тис. роботодавців булоукомплектовано 41,2% вакансій.
Разом з тим ще тривалий час ми змушені бутиналаштованими на те, що будь-яка робота, навіть тимчасова і навіть у режимінеповної зайнятості, є кращим засобом для виживання, ніж відсутність їївзагалі.
Для подолання кризових явищ на ринку працінеобхідно здійснити ряд заходів, в першу чергу на загальнодержавному іобласному рівнях:
— проводити професійну підготовку іперепідготовку населення зважаючи на кон’юнктури регіону;
— сприяти підвищенню мобільності робочоїсили шляхом поширення інформації про становище на регіональних ринках праці,стимулювати створення робочих місць на селі;
— сприяти безробітним громадянам та членамїх родин щодо переселення до трудодефіцитних регіонів, зокрема сільськоїмісцевості, із встановленням фінансової допомоги родинам, що переїжджають;
— вживати заходи щодо пом'якшення регіональнихдиспропорцій ринку праці у хронічно депресивних і слаборозвинених регіонах, атакож тих, які найбільш постраждали в період кризи;
— розробляти і реалізовувати директорамибазових центрів зайнятості спільно з органами виконавчої влади на місцях антикризовихзаходів.
На нашу думку успішне державнепрограмування таких складних процесів потребує чітке розмежування цілей якмінімум на три супідрядних рівня, де кожний наступний рівень є засобомнаближення до реалізації попереднього. Найвищий рівень цілей це цілі бажанихпараметрів складних і не регульованих безпосередньо соціально-економічнихфеноменів. Наступний рівень цілі, які визначають бажані параметри проміжних іспоріднених явищ більш низького рівня, але теж таких, регулювання якихбезпосередньо неможливо. Наступний рівень це цілі щодо координації окремихмеханізмів та інструментів, які повністю контролюються суб’єктами державногорегулювання і, нарешті, осатаній рівень цілі, що визначають набір, спосіб ірежим існуючих в розпорядженні державної влади інструментів впливу.
Список використаної літератури
1. Блажко М.А.Ринок праці в аграрному секторі:проблеми мотивації зайнятості. / Марина Блажко, Валерій Пилипенко, ОленаСапєлкіна; — К.: Фоліант, 2008. — 171 с.
2. Бородаченко К. Моменты истины: рынок труда вУкраине замер в ожидании обнадеживающих трендов.// Бизнес. — 2009. — 6 апр. (№14). — С.42-44.
3. Бурлай Т. Реструктуризація зайнятості в новоінтегрованих країнах ЄС у процесі їх економічної конвергенції// Україна:аспекти праці. — 2009. — № 4. — С.43-49.
4. Державна служба зайнятості України на ринку праці вумовах світової фінансово-економічної кризи: питання теорії та викликипрактики. / за заг. ред. Ю. М. Маршавіна; Ін-т підготов. кадрів Держ. службизайнятості України. — К.: ІПК ДСЗУ, 2009. — 249 с.
5. Державне управління та державна служба зайнятості(питання теорії та виклики практики) / Ін-т підгот. кадрів, Держ. службизайнятості України; за заг. ред. В. О. Храмова; — К.: ІПК ДСЗУ, 2008. — 394 с.:
6. Економічна криза в Україні: виміри, ризики,перспективи. / відп. ред. Я. А. Жаліло, Нац. ін-т стратег. дослідж. — К.: НІСД,2009.
7. Зайнятість та ринок праці / НАН України, Рада повивч. продукт. сил України; — К.: РВПС України НАН України, 2008. — 199 с.:
8. Кирильчук Є.І.Бюджетна політика України: сучасніреалії та світова фінансова криза. / Є. І. Кирильчук; — Луцьк: Вежа, 2009. — 33с.
9. Світова фінансова криза та її вплив на країни зризиковими економіками: матеріали IV Міжвід. наук. конф., м. Київ, НАНУкраїни, Ін-т світ. економіка і міжнар. відносин, — К.: Ін-т світ. економіки іміжнар. відносин НАН України, 2009. — 223 с.:
10. Тригуб Н.П. Світова фінансово-економічна криза іУкраїна. Наукові праці: Наук-метод ж. – Т. 104. Вид-во ЧДУ ім. П. Могили, 2009.