Тема5. Особливості та специфіка методики дослідження кон’юнктури світового ринкуготельних і ресторанних послуг
1. Дослідженнярівноваги в економіці
економічнарівновага ринок кон’юнктура
За своїм змістомпоняття «економічна рівновага» досить просте. Під ним розуміють такий станекономіки, при якому досягається стале урівноваження та взаємне збалансуванняструктур, що протистоять одна одній (виробництво і споживання, попит іпропозиція тощо). В ринкових системах урівноваження досягається завдякиринковому механізму через встановлення відповідних пропорцій. Рівновагавідображає внутрішній стан ринкової системи, яка самоупорядковується. Завизначенням П. Самуельсона, рівновага – це такий стан економіки, при якомузберігається здатність її до саморегулювання: у випадку відхилення економічноїсистеми від збалансованого стану в дію автоматично включаються сили, якінамагаються відновити порушені структурні зв’язки.
В умовахсьогодення в системі економічної рівноваги поряд з ринковими відносинами значнемісце має державне регулювання.
Формуванняекономічної рівноваги неможливе без поглиблення суспільного поділу праці. Самесуспільний поділ праці, його рівень і характер, що притаманні тій чи іншійекономічній системі, зумовлюють суттєві ознаки механізму ринкової рівноваги,принципи його формування і функціонування, визначають специфіку його дії вконкретних історичних умовах. Ступінь розвитку та економічні межі суспільногоподілу праці, в свою чергу, залежать від можливостей досягнення структурноїзбалансованості економічних зв’язків, їхнього рівноважного стану. Взаємозв’язокміж економічною рівновагою і суспільним поділом праці характеризується тим, щодосягнення першої є умовою вдосконалення макроструктури суспільноговиробництва. Об’єктивну зумовленість характеру і рівня розвитку суспільногоподілу праці й процесів, для яких він є матеріальною основою, можливостейдосягнення економічної рівноваги можна розглядати як один з найважливішихзаконів ринкової економіки.
За змістомсистема економічної рівноваги багаторівнева. В економічній теорії розмежовуютьрівновагу обміну, виробництва, розподілу та споживання. У сукупності вониформують загальну систему економічної рівноваги відтворювального процесу.Одночасно виділяються умови статичної рівноваги й умови рівноваги економіки, щодинамічно розвивається. При цьому статичну рівновагу розглядають не яксамоціль, а лише як попередню сходинку до визначення принципів збалансованостіекономічних процесів, що реально розвиваються. В теорії також виділяють поняттяповної та часткової, тимчасової та постійної рівноваги.
Стан економічноїрівноваги не статичний. Структурні зв’язки динамічні, завдяки чому здійснюєтьсяудосконалення їх. За своїм характером ринкова рівновага завжди відносна. Томуекономічний розвиток може бути зображений як циклічний рух від рівноваги, якасклалася, до порушення її і далі до формування на більш високому рівні новоїрівноваги більш складного порядку.
У теоріїциклічності рівновагу розглядають як вихідний стан економічної динаміки. Колиструктурні порушення відтворювальних зв’язків досягають критичної величини,відбудова стану рівноваги здійснюється стрибкоподібно – через економічні кризи.В цьому випадку економічні кризи виконують функцію специфічного інструментунасильницького подолання диспропорцій, що виникли, і відбудови порушеноїрівноваги. Відновити порушену рівновагу можна не тільки насильницьким,кризовим, а й еволюційним шляхом, оскільки рівноваги можна досягти і на основізастосування засобів антициклічної політики держави та міждержавних об’єднань.Можливість вирівнювання кривої економічного зростання на інституціональнійоснові не дає підстав вважати можливим усунення факторів циклічності. Діяостанніх є суб’єктивною, і їх слід обов’язково враховувати в економічнійполітиці. Отже, економічна політика як на мікро-, так і на макрорівні управлінняповинна містити в собі антициклічні елементи.
Циклічність якоб’єктивна закономірність економічного розвитку є багатоструктурною за своїмзмістом. З урахуванням тривалості розрізняють короткочасні, або малі (3–4роки), середні (7–11 років) і великі економічні цикли (40–60 років).
Під «циклом»розуміється сукупність явищ та процесів, які складають коловорот протягомвизначеного відрізку часу. Це поняття стосовно дослідження глобальнихполітичних процесів набуває додатковий зміст, розуміється не як простийколоворот, внаслідок якого соціальна система повертається до попередньогостану, а як коловорот з деякими змінами у стані системи, тобто розвиток поспіралі. Під «хвилею» традиційно розуміються коливальні рухи в фізичному абосоціальному середовищі, а також процес розповсюдження цих рухів у просторі.Таким чином, поняття «циклу» відображає, перш за все, часовий аспект соціальноїдинаміки, тобто представляє послідовність змін, тоді як поняття «хвилі»пов’язується, перш за все, із змінами у просторі.
У структуріекономіки особливо рельєфно виражені середні цикли, що справляють найбільшвідчутний вплив на розвиток економічних процесів. У зв’язку з цим середні циклине без підстави називають базисними.
За своїм змістомсередні цикли являють собою економічні цикли відтворювального процесу; вонивідображають циклічність розвитку не лише виробництва, а й обміну, розподілу таспоживання в їхній органічній єдності. Цим зумовлюється багатомірністьциклічних коливань. Її розвиток характеризують такі показники:
– динамікавалового національного продукту і національного доходу;
– динамікапромислового виробництва;
– динаміказайнятості; динаміка завантаженості виробничих потужностей;
– динамікареальних доходів населення.
Важливимипоказниками циклічності є динаміка норми прибутку (рентабельності), а такожінших показників, що характеризують економічну ефективність відтворювальногоциклу.
Матеріальноюосновою циклічності відтворювального процесу (середніх циклів) є фізичнеоновлення основних засобів виробництва і, насамперед, їхньої найактивнішоїчастини – знарядь праці.
Важливоюособливістю ринкової економіки є її нестабільність, що проявляється вциклічному чергуванні піднесень і спадів у економіці.
Причинамициклічності є: періодичне виснаження автономних інвестицій; ослаблення ефектумультиплікації; коливання обсягів грошової маси; відновлення «основнихкапітальних благ» і т.д. У сучасній макроекономічній науці відсутня інтегральнатеорія економічного циклу й економісти різноманітних напрямів концентрують своюувагу на різних причинах циклічності. Проте більшість економістів вважають, щорівень сукупних витрат безпосередньо визначає рівень зайнятості та виробництва.При цьому чинники сезонних коливань ділової активності в деяких галузях (усільському господарстві, будівництві і т.д.) виключаються. Основними фазамиекономічного циклу є підйом і спад, у ході яких відбувається відхилення відсередніх показників економічної динаміки.
Економічнийцикл –постійне повторення періодів підйому і спаду економічної активності, що відбиваєтьсячерез зміни взаємозалежних показників – темпу економічного росту, рівнівзайнятості, виробництва й інфляції. Періодичні зльоти і падіння ринковоїкон’юнктури, насамперед, виявляються в різноманітних формах невідповідностіпопиту і пропозиції. Основними характеристиками циклу є його причини, фази(пожвавлення, бум, спад, підйом), динамічні параметри, частота повторення,амплітуда показників ділової активності. До зовнішніх (екзогенних) чинниківциклічності відносяться виробники, що генерують початкові імпульси,(науково-технічні відкриття, міграція, динаміка населення, нові джереларесурсів); до внутрішніх (ендогенних) чинників – модифікатори імпульсів урамках пофазних коливань (зміни споживання й інвестицій). У сучасній теоріїциклу виділяють дво- і чотирифазну модель економічного циклу. Економічний циклрозбивається на такі фази:
– криза.Спостерігається спад виробництва, тобто зменшення обсягів випуску продукції.Рівень зайнятості зменшується, ставка заробітної плати знижується, ставкавідсотка підвищується, знижуються темпи економічного росту;
– депресія. Спадвиробництва припиняється. Рівень зайнятості падає. Обсяг інвестиційскорочується, тому що скорочується національний доход. Ставка відсотказменшується;
– пожвавлення.Випуск продукції збільшується до перед кризового рівня, тобто спад виробництвазаміняється піднесенням. Рівень зайнятості починає зростати, ставка відсотказростає, ціни зростають;
– підйом. Обсягивиробництва збільшуються до нового максимального рівня, що перевершує передкризовий.Зайнятість досягає природного рівня. Ціни ростуть, ставка відсотказбільшується, ставка заробітної плати збільшується, збільшується обсягінвестицій, спостерігається економічний бум.Барометр економічний– система економічних показників, що відображають станкон’юнктури ринку й дають можливість скласти прогноз його розвитку на близькучи довгострокову перспективу для ринків товарів, цінних паперів і послуг.
Затривалістю економічні цикли поділяють на короткі (малі), якщо коливання діловоїактивності триває 2–3 роки; середні, якщо коливання ділової активності триває8–10 років; довгі (великі хвилі Кондратьєва), якщо коливання ділової активностітриває 48 – 55 років. Короткі (малі) цикли пов’язані з відновленням рівновагина споживчому ринку. Середні (промислові) цикли пов’язані зі зміною попиту назасоби виробництва. Матеріальною основою періодичності середніх циклів єнеобхідність оновлення основного капіталу. Особливістю промислового циклу єколивання темпів зростання ВНП за період часу, коли економічна системапроходить чотири послідовні фази: пожвавлення, підйом, бум, падіння (рис. 5.1).
Середнайважливіших причин циклічності в економіці більшість економістів називаютьколивання співвідношення між споживанням та інвестиціями.
/>
Рис. 5.1.Циклічність економічної динаміки
Економічнийцикл складається з таких фаз:
1. Підйом.Випуск збільшується до нового максимального рівня, який перевищуєпередкризовий. Рівень зайнятості вищий від природного. Ціни зростають, ставкапроцента збільшується, зростає заробітна плата, збільшується обсяг інвестицій,спостерігається економічний бум.
2. Криза(падіння). Спостерігається падіння виробництва. Рівень зайнятості знижується,заробітна плата зменшується, ставка процента підвищується, знижуються темпиекономічного зростання.
3. Депресія.Падіння виробництва призупиняється. Рівень зайнятості падає. Обсяг інвестиційскорочується. Ставка процента зменшується.
4. Пожвавлення.Випуск продукції збільшується до передкризового рівня, тобто спад виробництвазмінюється підйомом. Рівень зайнятості починає зростати, ставка процентазбільшується, ціни також підвищуються.
2. Основиметодики кон’юнктурних досліджень
Вивченняекономічної кон’юнктури країни чи окремого ринку послуг необхідно для того, щобправильно оцінити її поточний стан, передбачити можливі зміни і розробитивідповідну стратегію розвитку. Основою досліджень є визначення і оцінка впливуокремих факторів на кон’юнктуру, а також виділення показників, які найбільшточно характеризують їх стан за період, що досліджується. Формою поданнярезультатів дослідження кон’юнктури є кон’юнктурний огляд чи довідка. Він даєуявлення про основні особливості розвитку, з’ясовує причино-наслідкові зв’язкиміж різноманітними факторами і показниками, розкриває загальні закономірностірозвитку кон’юнктури.
Дослідженнякон’юнктури ринку виконується в такій послідовності:
1. Дослідження основних рис іособливостей ринку.
Для цього ринкиподіляють за такими ознаками:
– за ступенеморганізації ринкової інфраструктури: організовані (банківська система, товарніярмарки, система науково-технічних послуг) і неорганізовані (основані на прямихзв’язках суб’єктів ринку);
– зафункціональним призначення товарів: товарні (машин і обладнання, сировини,товарів широкого попиту), факторів виробництва: землі, нерухомості, праці,кредитно-грошових інвестицій, машин і обладнання, послуг (транспортних,населенню, науково-технічних);
– затериторіальною ознакою: місцевий, регіональний, національний, міжнародний;
– обсягамипродажу товарів, надання послуг, ступенем конкуренції: ринок чистоїконкуренції, конкурентний ринок, ринок монополістичної конкуренції, олігополія,чиста монополія.
2.Вибір(розроблення) методів вивчення кон’юнктури.
Методикон’юнктурних досліджень поділяють на такі групи:
– методиекономічного загальносистемного аналізу: порівняння, візуально-графічні,балансовий, формально-логічний;
– економіко-математичніметоди: загальноматематичні методи розрахунку економічних показників, методиматематичного моделювання;
–економіко-статистичні і методи математичної статистики: аналіз динамікикон’юнктури, регресійно-кореляційний аналіз, експертні методи.
3.Збір інакопичення кон’юнктурної інформації.
Збір інакопичення інформації проводиться методами ринкових маркетингових досліджень.
4.Аналізкон’юнктури виконується за такими напрямами:
– аналіз динамікиі циклічності економічних процесів;
– аналіззагальногосподарської кон’юнктури;
– аналіз рівня ідинаміки цін, а також цінових показників кон’юнктури;
– дослідженняпопиту і пропозиції;
– дослідженняособливостей поведінки суб’єктів ринку;
– оцінкапотенціалу та основних пропорцій ринку;
– оцінкапідприємницького ризику.
5.Прогнозкон’юнктури.
Прогнозуваннякон’юнктури здійснюється за допомогою загальноприйнятих методів маркетинговогопрогнозування.
2. Особливостідослідження кон’юнктури окремих видів ринків
В основудослідження ринку готельних і ресторанних послуг покладено декілька видіваналізу:
1)системний:дозволяє встановити порядок дослідження ринку за допомогою системних понять(схема, компонент, елемент, структура, функція, організація);
2)процесуальний:відтворює закономірні, послідовні зміни економічних явищ;
3)хронологічний: дозволяє відокремитита проаналізувати просторові взаємозв’язки та взаємодії.
Методичні засадидослідженняринку готельних і ресторанних послуг. Багатоаспектність діяльності в сферінадання готельних і ресторанних послуг.
Методика дослідженняринку готельних і ресторанних послуг відповідає сутності галузі як суспільногоявища з властивою їй полікомпонентністю, структурованістю, ієрархічністю таполіфункціональністю системи.
Методикадослідження ринку відображає багатоаспектність діяльності в сфері наданняготельно-ресторанних послуг відповідно до специфіки кожної складової галузі,особливостей внутрішнього та міжнародного ринку послуг.