Донецький національнийтехнічний університетКафедра зовнішньоекономічної діяльності підприємства
КУРСОВАРАБОТА
здисципліни “Економіка підприємства”
натему: Обґрунтування напрямків прискорення обігу оборотних коштів підприємства
СтуденткиКанципко К.В.
СпеціальністьМенеджмент зовнішньоекономічної діяльності
Курс2 семестр 4 група ЗЕД 05а
Керівник
к.е.н.Файвішенко Л.В.
Допущена(Не допущена) до захисту “___”_____________200_р.
Викладач__________________
підпис
Захищеназ оцінкою___________ “______”______________200_р.
Викладач___________________
2007
РЕФЕРАТ
Курсова роботамістить 40с, 2 табл.,3 мал.,3 розділа,27 джерел.
Об'єкт дослідження – оборотні коштипідприємства та шляхи прискорення їх оборотності, як спосіб досягненняефективної роботи підприємства.
Мета написаннякурсової – розкрити сутність управління оборотними коштами, особливо одну ізскладових – прискорення обігу оборотних коштів, розглянути основні шляхиприскорення та приділити увагу одним з найважливіших – модернізації тауправлінню запасами
Метод дослідження– метод нормування, якісний аналіз управління оборотними коштами.
Оборотні коштиявляють собою сукупність коштів, авансованих для
створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують їхнійбезперервний кругообіг. Під складом оборотних коштів розуміють незавершеневиробництво, напівфабрикати, предмети праці, засоби праці із малим терміномслужби, витрати майбутніх періодів. За джерелами формування оборотні коштибувають власні, залучені та позичкові. Оборотність обігових коштів характеризується рядомвзаємозв'язаних показників: тривалістю одного обороту в днях, кількістюоборотів за певний період — рік, півріччя, квартал (коефіцієнт оборотності),сумою зайнятих на підприємстві оборотних коштів на одиницю продукції(коефіцієнт завантаження).
ОБОРОТНІ КОШТИ,НОРМУВАННЯ, ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ, ЕКОНОМІЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ, УПРАВЛІННЯОБОРОТНИМИ КОШТАМИ, ПРИСКОРЕННЯ ОБІГ
ЗМІСТВведення...........................................................................................................1Розділ1 ПОНЯТТЯ ТА СКЛАД ОБОРОТНЬОГО КАПІТАЛУ.......................3
1.1 Джерела формування оборотнихкоштів..................................................4
1.2 Роль оборотних коштів уфінансуванні витрат на виробництво та реалізацію продукції............................................................................................7
1.3 Структура оборотнихкоштів..................................................................10
Розділ 2 ОЦІНКА ВИКОРИСТАННЯОБОРОТНИХ КОШТІВ У ВИРОБНИЦТВІ..................................................................................................12
2.1 Визначення потреби в оборотнихкоштах..............................................12
2.2 Нормування оборотнихкоштів................................................................15
2.3 Ефективність використанняоборотних коштів........................................18
2.4 Економія оборотних коштів напідприємстві..........................................21
Розділ3 УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ КОШТАМИПІДПРИЄМСТВА.....23
3.1 Шляхи прискорення обігу.......................................................................26
3.2 Модернізація вУкраїні.............................................................................29
3.3. Управління виробничими запасамина виробництві.............................31
Висновки.........................................................................................................33
Перелік літератури..........................................................................................37
ВСТУП
Кожнепідприємство, починаючи свою виробничо-господарську діяльність, повинно матипевну грошову суму. На ці грошові ресурси підприємство закуповує на ринку або уінших підприємств сировину, матеріали, паливо, оплачує рахунки заелектроенергію, сплачує своїм працівникам заробітну плату, несе витрати поосвоєнню нової продукції, усе це являє собою один з найважливіших параметрівгосподарювання, що одержав назву «оборотні кошти підприємства».
Оборотні кошти єоднією з складових частин майна підприємства. Наявність у підприємства достатніхоборотних коштів оптимальної структури — необхідна передумова для йогонормального функціонування в умовах ринкової економіки. Ритмічність, злагодженість і високарезультативність роботи підприємства багато в чому залежать від йогозабезпеченості оборотними коштами. Недолік засобів, що авансуються на придбанняматеріальних запасів, може привести до скорочення виробництва, невиконаннявиробничої програми. Зайве відвернення засобів в запаси, що перевищують дійснупотребу, приводить до омертвляння ресурсів, неефективного їх використовування.
Тому на підприємствіповинне проводитися нормування оборотних коштів, завданням якого є створенняумов, що забезпечують безперебійність виробничо-господарської діяльності фірми Важливотакож уміти правильно керувати оборотними коштами, розробляти і впроваджуватизаходи, що сприяють зниженню матеріалоємності продукції і прискореннюоборотності оборотних коштів. У результаті прискорення оборотності оборотнихкоштів відбувається їхнє вивільнення, що дає цілий ряд позитивних ефектів.
Підприємство увипадку ефективного керування своїми і чужими оборотними коштами може досягтираціонального економічного становища, збалансованого по ліквідності іприбутковості.
Ось чому темадослідження представляється досить актуальною. Найголовніше, щоби я хотіла розкритиу своїй курсовій роботі, — це те, що дає підприємству ефективне використанняоборотних фондів та обігових коштів та які заходи можуть сприяти зниженнюматеріалоємність та прискоренню обігу оборотних коштів.
Концептуальніоснови сутності та теорії управління оборотним капіталом розглядаються унаукових працях вітчизняних і зарубіжних вчених – економістів: Л.Аврамчука(17),І.Бланка(8), Р.Сороки(9), Є.Стоянової(16) та інших.
Проте існує низкатеоретичних та практичних проблем, які все ще залишаються невирішеними як нарівні промисловості в цілому, так і на рівні її окремих галузей. До них слідвіднести проблеми забезпечення оборотним капіталом із визначенням структури таджерел його формування, проведення оцінки впливу системи управління оборотнимкапіталом на фінансовий стан і діяльність підприємств.
Також слідзазначити, що в українській економіці дуже часто відбуваються зміни умовгосподарської діяльності підприємства, тому більшість праць українських вченихвтрачають актуальність або повністю можуть використовуватися лише як джерелотеоретичних підходів
Розділ1. ПОНЯТТЯ ТА СКЛАД ОБОРОТНЬОГО КАПІТАЛУ
Оборотні коштиявляють собою економічну категорію, в котрій сплітається дуже багатотеоретичних та практичних аспектів. Серед яких є дуже важливим питання прозначення, склад та основи організації виробничих фондів.
У теорії фінансового менеджменту існують два основнітрактування поняття “постійний оборотний капітал”. Згідно першому трактуваннюпостійний оборотний капітал (або системна частина поточних активів) є тієючастиною грошових коштів, дебіторської заборгованості і виробничих запасів,потреба в яких відносно постійна протягом всього операційного циклу. Цеусереднена, наприклад, по тимчасовому параметру, величина поточних активів, щознаходяться в постійному веденні підприємства.
Згідно другомутрактуванню постійний оборотний капітал може бути визначений як мінімумпоточних активів, необхідний для здійснення виробничої діяльності. Цей підхідозначає, що підприємству для здійснення своєї діяльності необхідний деякиймінімум оборотних коштів, наприклад постійний залишок грошових коштів нарозрахунковому рахунку, деякий аналог резервного капіталу.
Категоріязмінного оборотного капіталу (або варіюючої частини поточних активів)відображає додаткові поточні активи, необхідні в пікові періоди або якстраховий запас. Наприклад, потреба в додаткових виробничо-матеріальних запасахможе бути пов'язана з підтримкою високого рівня продаж під час сезонноїреалізації. В той же час у міру реалізації зростає дебіторська заборгованість.Додаткові грошові кошти необхідні для оплати поставок сировини і матеріалів, атакож трудової діяльності, передуючих періоду високої ділової активності
Під складомоборотних коштів розуміють сукупність елементів, що утворять оборотні кошти.[1,60-69]Оборотні виробничі фонди містять у собі:
Предмети праці(сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали,паливо, тара, запасні частини і т.п.);
Засоби праці ізмалим терміном служби (малоцінні, швидкознос. предмети й інструменти);
Незавершеневиробництво і напівфабрикати власного виготовлення (предмети праці, що вступилиу виробничий процес: матеріали, деталі, вузли і вироби, що знаходяться впроцесі обробки чи зборки, а також напівфабрикати власного виготовлення незакінчені повністю виробництвом).
Витрати майбутніхперіодів (нематеріальні елементи оборотних фондів, що включають витрати напідготовку й освоєння нової продукції які виробляються в даному періоді, алевідносяться на продукцію майбутнього періоду; наприклад, витрати наконструювання і розробку технології нових видів виробів, на перестановку устаткування).
Оборотнівиробничі фонди в своєму русі також пов'язаний з фондами обігу, які обслуговуютьсферу обігу
До фондів обігу відносяться:
— Коштипідприємства, вкладені в запаси готової продукції, товари відвантажені, але не оплачені;
— Кошти, в розрахунках;
— Грошові кошти вкасі і на рахунках.
Склад оборотних коштівпідприємтва представлений у додатку А.
1.1. ДЖЕРЕЛАФОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ
Ефективнаробота підприємства — це досягнення максимальних результатів при мінімальнихвитратах. Мінімізація витрат — це, у першу чергу, оптимізація структури джерелформування оборотних коштів підприємства, тобто розумне сполучення власних ікредитних ресурсів.
Заджерелами формування оборотні кошти поділяються на:
— власні та прирівняні до власних;
-залучені;
— позичкові оборотні кошти (кредити )
Власні оборотні кошти – це кошти, щопостійно знаходяться в розпорядженні підприємства і сформовані за рахуноквласних ресурсів (прибуток і ін.).
Як правило, мінімальна потребапідприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел:статутний капітал (фонд), відрахування від прибутку у фонди спеціальногопризначення, цільове фінансування та цільові надходження (із бюджету, галузевихі міжгалузевих позабюджетних фондів). На вже діючих підприємствах власнимиджерелами фінансування оборотних коштів є прибуток, що залишається врозпорядженні підприємства, надходження від емісії цінних паперів, а такожприрівняні до власних оборотних коштів сталі пасиви. Сталі пасиви — цемінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахуваньна обов'язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, резервмайбутніх платежів, авансування покупців (замовників). [2,176-178]
Формуватиоборотні кошти лише за рахунок власних джерел нині економічно недоцільно,оскільки це знижує можливості підприємства щодо фінансування власних витрат ізбільшує ризик виникнення фінансової нестабільності підприємства. У такому разіпідприємство вимушене звертатися до залучення фінансових ресурсів у виглядікороткострокових кредитів банку та інших кредитів, комерційного кредиту, кредиторськоїзаборгованості.
У діяльностібагатьох підприємств укорінялася порочна практика зловживання позиковимизасобами. Нормою стала, на перший погляд парадоксальна ситуація, колипідприємство, яке вважається безнадійним боржником, в той же час має соліднийвалютний рахунок, здійснює активні фінансові вкладення в акції і інші цінніпапери, в статутні капітали інших підприємств.В Україні на кінець 1990р. зарахунок кредиторської заборгованості фінансувалося лише 2% оборотних активівпідприємств промисловості, то у 1993р. – 55%, у 1995р. – 68%, а у 1998 – 94%оборотних активів.[1] [3,57]
Надмірно високаоблікова ставка НБУ, яка за інфляції 20 % на рік у 1998 р. становила понад 60%, зробила майже неможливим одержання довгострокових кредитів. [4,35]
Ураховуючискладний стан економіки підприємств, взаємні неплатежі, комерційні банки зметою гарантії повернення коштів, що надаються в позику, кредитують суб'єктівгосподарювання під заставу їхнього майна або за умови страхування ризикунепогашення кредиту.[2,178-179]
Слід також виділити іншіджерела формування оборотних коштів, до яких відносяться засоби підприємства,тимчасово не використовувані за цільовим призначенням (фонди, резерви і ін.).
1.2. РОЛЬ ОБОРОТНИХКОШТІВ У ФІНАНСУВАННІ ВИТРАТНА ВИРОБНИЦТВО ТА РЕАЛІЗАЦІЮ ПРОДУКЦІЇ
Оборотні кошти, як і інші фінансові категорії,розкривають свою суть у виконанні відповідних функцій. Найважливіша з них — виробнича, тобто забезпечення безперервного процесу виробництва завдякипостійному (безперебійному) процесу формування на підприємстві запасів ізаділів матеріальних активів. Друга функція оборотних коштів — платіжно-розрахункова.
Оборотні коштизабезпечують безперервність виробництва і реалізації продукції підприємства.Оборотні виробничі фонди вступають у виробництво у своїй натуральній формі й упроцесі виготовлення продукції цілком споживаються, переносячи свою вартість настворюваний продукт. Матеріальні елементи оборотних фондів у процесі трудазазнають змін у своїй натуральній формі та фізико-хімічних засобів.
Оборотні кошти виступаютьперш за все як вартісна категорія: на практиці вони не є матеріальнимицінностями, бо з них не можна виробляти готову продукцію. Будучи вартістю в грошовійформі, оборотні кошти вже в процесі кругообігу приймають форму виробничихзапасів незакінченого виробництва, готової продукції. Оборотні кошти невитрачаються, не споживаються, а авансуються (відмінна риса вл.коштів)з тим,щоб повернутися після одного кругообігу і вступити в іншій; оборотні фондибезпосередньо беруть участь в створенні нової вартості, а оборотні кошти — побічно, через оборотні фонди. В процесі кругообігу оборотні кошти утілюютьсвою вартість в оборотних фондах і тому за допомогою останніх функціонують впроцесі виробництва, беруть участь у формуванні витрат виробництва.[5.57]
Оборотні коштипостійно знаходяться у всіх стадіях діяльності підприємства, тоді як оборотніфонди проходять виробничий процес, замінюючись все новими партіями сировини,палива, основних і допоміжних матеріалів. Якби оборотні кошти прямо ібезпосередньо брали участь в створенні нового продукту, то вони поступовозменшувалися б і до моменту закінчення кругообігу повинні б зникнути.
Оборотні фонди, будучи споживною вартістю, виступають в єдиній формі —продуктивної. Оборотні кошти, як наголошувалося, не тільки послідовно приймаютьрізні форми, але і постійно в певних частинах перебувають в цих формах.
У своєму русі оборотні кошти проходять послідовно три стадії: грошову,виробничу і товарну.
Перша стадія кругообігу коштів являється підготовчою. Вона протікає в сферіобігу. Тут відбувається перетворення коштів у форму виробничих запасів.
Виробнича стадія являє собою безпосередній процес виробництва. На цій стадіїпродовжує авансуватися вартість створюваної продукції, але не повністю, а врозмірі вартості використаних виробничих запасів, додатково авансуються витратина заробітну плату і зв'язані з нею витрати, а також перенесена вартістьосновних фондів. Виробнича стадія кругообігу закінчується випуском готовоїпродукції, після чого настає стадія її реалізації.
На третій стадії кругообігу продовжує авансуватися продукт праці (готовапродукція) у тім же розмірі, що і на другій стадії. Лише після того, як товарнаформа вартості зробленої продукції перетвориться в грошову, авансовані коштивідновлюються за рахунок частини виторгу, що надійшов, від реалізаціїпродукції. (див. додаток Б) [6,65-72]
Умови,при яких час знаходження оборотних коштів у сфері виробництва менше часу їхзнаходження у сфері обігу, призводять до того, що подальша програмавиготовлення виробів не може бути почата без відповідної перерви у виробничомупроцесі, поки не повернуться з сфери обігу необхідні для його продовженняоборотні кошти. Це призводить, природно, і до утруднень в здійсненні подальшоговідтворювального процесу, навіть в колишніх розмірах. Таким чином, породжуєтьсяавтоматична система придушення виробництва. Перерви у виробничому процесіможуть бути ліквідовані лише додатковою сумою оборотних коштів, одержаних покредиту у комерційних банків. Це призводить до збільшення собівартостіпродукції, зростання цін, розвитку інфляційних процесів і зниження рівняконкурентоспроможності товарів і до зростання взаємної заборгованості танеплатежів.
Кругообіг оборотних коштів відбувається за схемою:
Д — Т… П… Т' — Д', де
Д-грошові кошти,авансовані суб'єктом;
Т-засоби виробництва;
П-виробництво
Т'-готова продукція;
Д' — грошовікошти, отримані від продажу продукції і, що включають у себе реалізований прибуток.
Точки (...)означають, що обертання коштів перерване, але процес їхнього кругообігупродовжується в сфері виробництва. К. Маркс зазначав, що для існуванняпідприємства насамперед необхідно мати певний капітал, тобто гроші. Вони будутьвикористані на закупівлю матеріалів, сировини, конструкцій деталей: наформування трудових ресурсів та придбання основних виробничих фондівпідприємства, тобто на створення (купівлю) товару. Придбані за гроші товарибратимуть участь у виробничому процесі. Результатом виробничої діяльності буде виготовленняякої-небудь продукції, тобто нового товару. Потім продукція має бути реалізована,у результаті підприємство отримає нові гроші. Ці нові гроші частково будутьвитрачені на відшкодування виробничих витрат, тобто знову на закупівлюсировини та матеріалів, оплату праці робітникам та на оновлення основних виробничихфондів, частково на накопичення і розширення виробництва. І все починається з початку.[7,101]
Отже, оборотні кошти — це авансована в грошовій формі вартість, щоприймає в процесі планомірного кругообігу засобів форму оборотних фондів іфондів обігу, необхідна для підтримки безперервності кругообігу і повертаєтьсяв початкову форму після його завершення.
Оскільки оборотні кошти включають як матеріальні, так і грошові ресурси,від їх організації і ефективності використовування залежить не тільки процесматеріального виробництва, але і фінансова стійкість підприємства.
1.3. СТРУКТУРА ОБОРОТНИХ КОШТІВ
Співвідношенняміж окремими елементами оборотних коштів, виражене у відсотках, називаєтьсяструктурою оборотних коштів. Різниця в структурах оборотних коштів галузейпромисловості обумовлюється багатьма факторами, зокрема, особливостямиорганізації виробничого процесу, умовами постачання і збуту, місцезнаходженням постачальниківі споживачів, структурою витрат на виробництво.
Якщорозглядати структуру оборотних коштів в окремих галузях промисловості, то слідзазначити, що у вугільній промисловості, значну питому вагу займають витратимайбутніх періодів. Це пояснюється відносно великими підготовчими витратами, щопередують видобутку корисних копалин (планування майбутніх розробок, розкривніроботи, облаштування шахт та інші).
Улегкій і харчовій промисловості характерною особливістю є значна матеріаломісткістьпродукції. Отже, високою є питома вага оборотних коштів у запасах сировини йосновних матеріалів. Машинобудування та металообробка відрізняються значноютрудомісткістю, складністю виробничих процесів, значною тривалістю виготовленняпродукції. У цій галузі висока питома вага оборотних коштів, авансованих унезавершене виробництво.
Унафтохімічній промисловості високою є частка оборотних коштів, вкладених увідвантажені товари. Це пояснюється тим, що технологічно процеси в цій галузінетривалі і значна частина виготовленого продукту перебуває на шляху до споживача.[8,120-130]
Зарозрахунками багаторічних середніх величин, зокрема на промисловихпідприємствах України, частка оборотних коштів у сфері виробництва становить72% (у тім числі на виробничі запаси та незавершене виробництво припадаєвідповідно 48 і 20%), а у сфері обігу — 28% (з них близько 17% — вартістьготової продукції, а 6% — грошові кошти).[9,201-203]
Розділ 2. ОЦІНКА ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ У ВИРОБНИЦТВІ
2.1. ВИЗНАЧЕННЯ ПОТРЕБИ В ОБОРОТНИХ КОШТАХ
Ефективневикористання оборотних коштів багато в чому залежить від правильного визначенняпотреби в оборотних коштах. До отримання виручки від реалізації продукціїоборотні кошти є джерелом фінансування поточних виробничих витрат підприємства.Період часу від моменту споживання виробничих запасів, їх перетворення в готовупродукцію до її реалізації може бути достатньо тривалим. Надходження виручкивід реалізації продукції часто не співпадає з часом споживання матеріальнихресурсів. Це зумовлює необхідність формування оборотних коштів в певномурозмірі.
Конкретніумови роботи кожного підприємства істотно впливають на розмір норм оборотнихкоштів. До таких умов можна віднести:
* тривалість виробничого циклу;
* періодичність запуску матеріалів у виробництво;
*час підготовки матеріалів для виробничого споживання;
* віддаленість постачальників від споживачів; частоту,рівномірність і комплексність поставок, розмір партій, що поставляються, якістьматеріалів і інші умови постачання;
* характервідвантаження готової продукції; швидкість перевезень і регулярність роботитранспорту; систему і форми розрахунків, швидкість документообігу.
Наприклад існуєпряма залежність між діяльністю виробничого циклу підприємств і їх потребою вобігових засобах. Чим довшецикл, тим більшеоборотних засобів залучено в їхбезперервний кругообіг. На підприємствах таких галузей, як суднобудування,важке і енергетичне машинобудування і інші, цикл розтягується на роки.
На підприємствах з коротким виробничим циклом (у добувної,легкої, харчової промисловості і т.д.)довготривалість циклу обчислюєтьсятижнями, а часто і днями. Але у будь-якому випадку розрахунок потреби воборотних коштах вимагає стараності, оскільки помилки можутьпривести до зростання витрат або навіть до порушень у виробничій діяльності.
Конкуренція примушує багато підприємств освоювати нову продукцію. А це вимушує створюватинову конструкторську-технологічну документацію, розробляти оснащення іінструмент, привертати організації-співвиконавців для виконання різних робіт,пов'язаних з упровадженням в виробництво нової продукції. Все це збільшуєпотребу в оборотних коштах.
На нормально працюючому підприємстві найбільшу питому вагузаймають оборотні кошти, обслуговуючі процес виробництва і початок реалізації.Тому при плануванні увага надається в основному виробничим запасам,незавершеному виробництву і готовій продукції на складі. Ця частинаматеріальних оборотних коштів повинна бути об'єктом постійного контролю з бокуфінансових служб підприємства.[10,245]
Для планування оборотних коштів використовують три методи:аналітичний, коефіцієнтний і метод прямого рахунки. Підприємство можезастосувати будь-який з них, орієнтуючись на свій досвід роботи і беручи доуваги розміри підприємства, об'єм виробничої програми, характер господарськихзв'язків, постановку обліку і кваліфікацію економістів.
Аналітичний і коефіцієнтний методи застосовні на тихпідприємствах, які функціонують більше року, в основному сформували виробничупрограму і організували виробничий процес, мають статистичні дані за минуліперіоди про зміну величини планованої частини оборотних коштів і не мають всвоєму розпорядженні достатньої кількості кваліфікованих економістів длядетальнішої роботи у області планування оборотних коштів.
Аналітичний метод припускає визначення потреби в оборотнихкоштах у розмірі їх середньо фактичних залишків з урахуванням зростання об'ємувиробництва. Слід проаналізувати фактичні залишки виробничих запасів в ціляхвиявлення непотрібних, зайвих, неліквідних, а також всі стадії незавершеноговиробництва для виявлення резервів скорочення тривалості виробничого циклу,вивчити причини накопичення готової продукції на складі і визначити дійснупотребу в оборотних коштах. При цьому необхідно врахувати конкретні умовироботи підприємства в майбутньому році (наприклад, зміна цін).
При коефіцієнтному методі запаси і витрати підрозділяються назалежні безпосередньо від зміни об'ємів виробництва (сировина, матеріали,витрати на незавершене виробництво, готова продукція на складі) і не залежнівід нього (запчастини, малоцінні і бистроїзнашивающиеся предмети, витратимайбутніх періодів). По першій групі потреба в оборотних коштах визначаєтьсявиходячи з їх розміру в базисному році і темпів зростання виробництва продукціїв майбутньому році. По другій групі оборотних коштів, що не має пропорційноїзалежності від зростання об'єму виробництва, потреба планується на рівні їхсередньофактичних залишків за ряд років.
Метод прямого розрахунку передбачає обґрунтований розрахунокзапасів по кожному елементу оборотних коштів з урахуванням всіх змін в рівніорганізаційно-технічного розвитку підприємства, транспортуваннітоварно-матеріальних цінностей, практиці розрахунків між підприємствами. Цейметод, будучи дуже трудомістким, вимагає високої кваліфікації економістів,залучення до нормування працівників багатьох служб підприємства (постачання,юридичної, збуту продукції, виробничого відділу, бухгалтерії і ін.). Але цедозволяє найточніше розрахувати потребу підприємства в оборотних коштах.
Уразі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні йвиробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникненняпрострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності.
Надлишокоборотній коштів призводить до нагромадження надмірних запасів сировини,матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для використанняоборотних коштів не за призначенням.
Заморожуваннязасобів (власних і позикових) у будь-якому вигляді, будь то складські запасиготової продукції або припинене виробництво, зайві сировина і матеріали,обходиться підприємству дуже дорого, оскільки вільні грошові кошти можнавикористовувати раціональніше для отримання додаткового доходу.[11- 21-23]
2.2 НОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ
Процес розробки економічно обґрунтованих величин оборотнихкоштів, необхідних для організації нормальної роботи підприємства, називається нормуваннямоборотних коштів. Нормування оборотних коштів здійснюється в грошовому виразі.
Визначенняпланової потреби в оборотних коштах передбачає розробку норм відносно тривалоїдії і нормативів на конкретний період — рік (як правило), півріччя, квартал. Цедосягається за проведення таких робіт:
1.Визначення норм запасів за статтями нормованих оборотних коштів. Нормаоборотних коштів — це відносний показник, який обчислюється в днях, відсоткахчи гривнях. Норми в днях щодо виробничих запасів розраховуються за окремимивидами матеріальних цінностей. Наприклад, норма запасу складає 24 дні. Отже, запасівповинне бути рівно стільки, скільки забезпечить виробництво в перебігу 24 днів.У разі великої номенклатурирозрахунок здійснюється в тій частині, яка становить (вартісне) не менше 70—80%загальних витрат за статтею в цілому.
2.Встановлення одноденного витрачання матеріальних цінностей, виходячи ізкошторису витрат на виробництво.
3.Визначення нормативу оборотних коштів за кожною статтею в грошовому вираженніпроводиться множенням одноденних витрат в грошовому вираженні навідповідну норму запасу в днях.
4. Розрахуноксукупного нормативу, або загальної потреби в оборотних коштах, на підприємствіпроводиться підсумовуванням нормативів за окремими статтями.
5. Заключний етапнормування — визначення норм та нормативів за окремими статтями оборотнихкоштів для підрозділів підприємств, де використовуються матеріальні цінності тавиготовляється продукція.
а) у виробничихзапасах(ВЗ):
— сировина (1)
— основні матеріали (2)
— купувальні п/фабрикаты (3)
— допоміжні матеріали (4)
— тара (5)
— запаси для ремонту (6)
— незавершене виробництво (НЗВ) (7)
Норматив оборотних коштів на (1); (2) і (3):
Н 0 = С 0 * Д О, де (2.1)
С 0 — середньодобова витрата сировини (визначається розподілом сумивитрат даного вигляду ВЗ за відповідний квартал залежно від галузі на кількістьднів в кварталі (90 днів)); Д 0 — норма запасу в днях (відображає кількістьднів, в перебігу яких оборотні кошти перебувають в матеріальних запасах) .[12,123-125]:
Норматив оборотних коштів на (4)встановлюється по двох основних групах матеріалів:
1. група — матеріали, що витрачаються регулярно і у великій кількості(норматив розраховується також, як і на (1),(2) і (3));
2. група — допоміжні матеріали, які використовуються у виробництвірідкісно і в незначному об'ємі. Норматив обчислюється аналітичним методом наоснові фактичних даних за ряд років.
Норматив оборотних коштів на (6) в більшості підприємств промисловостівстановлюється на 1000 грн. балансової вартості машин, обладнання ітранспортних засобів.
Норма оборотних коштів на тару(5) визначається в гривнях на1000 грн. товарної продукції.
б) у незавершеному виробництві. Норматив оборотних коштів унезавершеному виробництві визначається по формулі:
Н=Р*Т*ДО, де (2.2.)
Р-одноденні витрати на виробництво продукції; Т-тривалістьвиробничого циклу в днях; К-коефіцієнт наростання витрат.[12,126]
Коефіцієнт наростання витратвідображає характер наростання витрат в незавершеному виробництві по дняхвиробничого циклу.
в) готова продукція.(ГП).Нормування оборотних коштів позапасах ГП здійснюється на основіформули:
Нз * Тп
Нгг = —, де (2.4)
Д
Нгг — оборотні кошти по готовій продукції; Нз — норма запасу в днях; Тп-об'ем товарної продукції; Д — кількість днів в кварталі[12,130]
Нз обчислюється як середнявеличина наоснові норм запасів по видах.
г) нормативвитрат майбутніх періодів:
Н м.п.= ( α м.п./100)*Ст.п. (2.5)
де α м.п… –питома вага витрат майбутніх періодів в собівартості майбутньої продукції;Ст.п. – собівартість товарної продукції майбутнього періоду.[12,131]
Розробка норм запасу є найскладнішою частиною роботи визначення потребипідприємства в оборотних коштах, тому норми можуть використовуватися протягомряду років.
Значення нормування оборотних коштівполягає в такому. По-перше, правильне визначення нормативу оборотних коштівзабезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва.
По-друге,нормування оборотних коштів дає змогу ефективно використовувати оборотні коштина кожному підприємстві.
По-третє, відправильно встановленого нормативу оборотних коштів залежить виконання планувиробництва, реалізації продукції, прибутку та рівня рентабельності.
По-четверте,обґрунтовані нормативи оборотних коштів сприяють зміцненню режиму економії,мінімізації ризику підприємницької діяльності.[13,163-165]
2.3.ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ
Підвищенняефективності використання оборотних коштів дозволяє вивільнити значні грошовіресурси і направити їх на здійснення заходів щодо нарощування виробничихпотужностей, рішення соціальних задач колективу підприємства, результативнуроботу на фінансовому ринку. Крім того, краще використання оборотних коштівпризводить до вивільнення матеріальних ресурсів, в яких вони були ранішерозміщені. В цьому випадку йдеться про значення підвищення ефективностівикористання оборотних коштів.
Ефективністьвикористаня оборотних коштів характеризується системою економічних показників,перш за все оборотністю оборотних коштів. Під оборотністю оборотних коштіврозуміється тривалість одного повного кругообігу засобів з моменту перетворенняоборотних коштів в грошовій формі у виробничі запаси і до виходу готовоїпродукції і її реалізації. Кругообіг засобів завершується зарахуванням виторгуна рахунок підприємства.
Оборотністьоборотних коштів характеризується рядом взаємозв'язаних показників: тривалістюодного обороту в днях, кількістю оборотів за певний період — рік, півріччя,квартал (коефіцієнт оборотності), сумою зайнятих на підприємстві оборотнихкоштів на одиницю продукції (коефіцієнт завантаження).
Тривалість одногообороту оборотних коштів в днях (О) обчислюється по формулі:
О=Т/(С: Д), де (2.6)
С-залишкиоборотних коштів(середні або на певну дату); Т-об'їм товарної продукції; Д-число днівурозглядаємому періоді. [14,129]
Кількістьоборотів за певний період, або коефіцієнт оборотності оборотних коштів,обчислюється за формулою:
Ко=Т/С (2.7)
Чим вищий заданих умов коефіцієнт оборотності, тим краще використовуються оборотні кошти.[15,100]
Коефіцієнтзавантаження коштів в обороті (Кз), зворотний коефіцієнту оборотності,визначається за формулою[15,101]:
Кз=С/Т (2.8)
Коефіцієнтзбереження власних оборотних коштів дозволяє зробити висновок про те, щовідбулося за час господарювання з величиною авансованих у виробництво іреалізацію коштів, використовувалися вони за призначенням або були витраченічерез ті або інші причини. Розрахунок може бути виконаний таким чином:
Кв = Ок / Он (2.9)
де Ок- фактичні залишки власних оборотних коштів на кінець звітного періоду; Он-фактичні залишки власних оборотних коштів на початок звітного періоду[16,23]
Дляхарактеристики ефективності використання оборотних коштів можутьвикористовуватись коефіцієнт ефективності (прибутковість оборотних коштів) ірентабельність.Вони обчислюються за формулами:
Ке=П/С; (2.10)
Р=(П/С)*100% (2.11)
Де Ке-коефіцієнтефективності оборотних коштів, коп.; П-прибуток від реалізації продукції, грн.; Р-рентабельністьоборотних коштів,%.[17,37]
Ефективністьвикористання оборотних коштів залежить від багатьох чинників, які можнарозділити на зовнішні, які мають вплив незалежно від інтересів підприємства, івнутрішні, на які підприємство може і повинне активно впливати. До зовнішніхчинників можна віднести такі, як загальноекономічна ситуація, податковезаконодавство, умови отримання кредитів і процентні ставки за ними, можливістьцільового фінансування, участь в програмах, що фінансуються з бюджету. Ці іінші чинники визначають рамки, в яких підприємство може маніпулювативнутрішніми чинниками раціонального руху оборотних коштів.
На сучасному етапі розвитку економіки до основних зовнішніх чинників, щовпливають на стан і використання оборотних коштів, можна віднести такі, яккриза неплатежів, високий рівень податків, високі ставки банківського кредиту.[18,14-16]
В умовахнауково-технічного прогресу великий економічний ефект у всіх галузяхпромисловості дає максимальне використання місцевих і вторинних видів сировиниі матеріалів і паливно-енергетичних ресурсів, які містять цінну сировину. Цяпроблема особливо актуальна в сучасних умовах.Тому народногосподарське значеннямає будівництво металургійних заводів невеликої потужності у місцях утвореннялому чорних металів і споживання металопродукції, що сприятиме скороченню транспортніх витрат.
2.4 ЕКОНОМІЯОБОРОТНИХ КОШТІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ
До основних організаційно-економічних напрямків економії матеріальнихресурсів відносять заходи, пов'язані з підвищенням наукового рівня нормуваннята планування матеріаломісткості промислової продукції, розробкою таупровадженням технічно обгрунтованих норм і нopмативів витрат матеріальнихресурсів; комплекси заходів пов'язаних зі встановленням прогресивнихпропорцій, які полягають у прискорені розвитку виробництва нових, найбільшефективних видів сировини і матеріалів, топлівно-енергітичних ресурсів,вдосконаленні паливного балансу країни.
Економія в споживанні матеріальних ресурсів сприяє поліпшеннювикористання виробничих потужностей і підвищенню суспільної продуктивностіпраці Але справа не тільки в цьому — економія матеріальних ресурсів спричиняєза собою економію витрат також і живої праці: скорочується відносна витратаробочої сили на транспортування матеріалів, їх відвантаження і вивантаження, наїх зберігання. Суттєво впливаючи на зниження собівартості продукції, економіяматеріальних ресурсів надає позитивну дію і на фінансовий стан підприємства.
На кожномупідприємстві є резерви економії матеріальних ресурсів. Під резервами слідрозуміти виникаючі або що виникли, але ще не були використані (повністю абочастково) можливості поліпшення використання матеріальних ресурсів.
З погляду сфери виникнення і використння резервів економії матеріальнихресурсів вони можуть бути підрозділені на три групи:
1. народногосподарські;
2.загальнопромислові-міжгалузеві;
3.внутрішньовиробничі (цехові, заводські, галузеві).
Донародногосподарських відносяться резерви, які мають важливе значення длянародного господарства і всіх його галузей: встановлення прогресивнихнародногосподарських пропорцій в здобичі і виробництві економічних, штучних ісинтетичних видів сировини і матеріалів; вдосконалення структурипаливно-енергетичного комплексу.
Дозагальнопромислових-міжгалузевих резервів відносяться: упровадження новихефективних способів і систем розробки родовищ корисної копалини, збагачення тапереробка в цілях підвищення ступеня витягання корисної копалини знадр, забезпечення повнішої і комплексної переробки мінеральної сировини;розвиток спеціалізації, кооперації і комбінування в промисловості; створення ірозвиток підприємств різних форм власності.
До внутрішньовиробничих резервів відносяться можливості поліпшеннявикористання матеріальних ресурсів, що безпосередньо пов'язано з вдосконаленнямтехніки, технології організації процесів виробництва, освоєнням більшдосконалих типів і моделей виробів, підвищенням якості продукціі в конкретнихгалузях і підгалузях промисловості.
У загальній системі заходів щодо забезпечення режиму економії основнемісце займає економія предметів праці, під якою прийнято розуміти зменшеннявитрат сировини, матеріалів, палива на одиницю продукції, зрозуміло, без якогоб те не було збитку для якості, надійності і довговічності вироба.
Чимале значення має скорочення витрат у виробничому процесі, за рахунокякого можна досягти 15 — 20% всієї економії матеріальних ресурсів. Для цьогонеобхідно забезпечити пильне дотримання правил зберігання і перевезенняпродукції, раціонально підготувати паливо, сировину, матеріали до переробки впроцесі виробництва, підсилити увагу трудових колективів до питань якостіроботи Рішенню цієї задачі сприятимуть розвиток акціонерної формигосподарювання та приватизація підприємства.
Таким чином, економічна ефективність поліпшення використання і економіїоборотних фондів достатньо великі, тому що вони позитивно впливають навиробничу та господарську діяльності підприємства.[19,23]Розділ3.УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ КОШТАМИ ПІДПРИЄМСТВА
У сучасних умовахдля багатьох вітчизняних підприємств типовим наслідком кризових явищекономічного розвитку є гостра нестача оборотного капіталу, яка супроводжуєтьсянизьким рівнем його використання. Розвиток ринкових відносин в Україні тадосвід зарубіжної системи господарювання визначають залежність результатівдіяльності підприємств від ефективності управління процесом формування івикористання їхнього оборотнього капіталу. Тому дослідження системи управлінняоборотним капіталом як важливого чинника підвищення ефективності функціонуванняпідприємств промисловості набуває особливої актуальності.
Основні причининераціонального управління оборотними коштами предемонстровані в додатку В.
Системаорганізації оборотних коштів побудована на певних принципах.
По-перше,надання підприємствам самостійності щодо розпорядження, управління оборотнимикоштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.
По-друге,визначення планової потреби і розміщення оборотних коштів за окремимиелементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби воборотних коштах, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва,виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії тащорічних нормативів).
По-третє,коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимоггосподарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину таматеріали; постачальників і споживачів.
По-четверте,раціональна система фінансування оборотних коштів. Це означає формуванняоборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, щозабезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.
По-п'яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів.Мається на увазі проведення аналізу ефективності кругообороту коштів, що використовуються,з метою прискорення їх обертання.[20,21-25]
Існуютьфінансові рішення, завдяки яким компанія може скоротити рівень оборотних коштівбез шкоди для обсягу реалізації або операційних витрат. Це може бути зроблено,наприклад, за рахунок постачання матеріалів «точно в строк».
Узагальненахарактеристика методів управлінняелементами оборотнього капіталу, які застосовуються в практиці підприємств,наведена в табл.1( додаток Г)[21,77-78]
Узагальнювальнимпоказником оцінки управління запасами може служити показник рентабельностізапасів, який розраховується по формулі:
R=(РТН-ВЗ) /О, де (3.11)
R –рентабельність запасу,
РТН –реалізоване торгове накладення,
ВЗ – витрати замовлення,
О – середні залишки запасів. [22,201].
Цей показник є варіантом показника рентабельності інвестицій,який використовується при узагальню вальній оцінці ефективності бізнесу івкладень в бізнес.
Значення показника рентабельності запасів залежить від трьохвидів витрат, що розглядаються в управлінні запасами: витрати замовлення,витрати зберігання і витрати дефіциту
Витратами замовлення називають витрати, напряму залежні від кількості разів поповнення запасів(транспортні витрати від постачальника, витрати по оформленню, перевірці якостіі т.п.).
Витратамидефіциту є недоотриманий прибуток в результаті дефіциту товару на складі.
Витратамизберігання є упущена вигода або недоотриманий прибуток за відсутностіможливості використовувати капітал в інших цілях, ін.словами альтернативнавартість.Вкладення в запаси вигідні, якщо приносять більшу віддачу, ніжальтернативне використання капіталу, і ми повинні розуміти, що вкладаючи грошів запаси ми відмовляємося від використання фінансового ресурсу для інших цілей(будівництва нового складу, розширення асортименту, закупівлі новогообладнення, вкладення грошей в банк і покупки цінних паперів).
На малюнку 3.2 зображені 3 шкали, на яких відображаються цітри види витрат (додаток Д). Величина трикутника відображає наскількиоптимальна система. Чим менше трикутник тим нижчі ці витрати і рентабельністьзапасу більше. [23,235-240]
Політика управління оборотним капіталом повинна забезпечитипошук компромісу між ризиком втрати ліквідності і ефективністю роботи. Цезводиться до рішення двох важливих задач.
1. Забезпеченняплатоспроможності. Така умова відсутня, якщо підприємство не в змозі оплачуватирахунки, виконувати зобов'язання і, можливо, оголосить про банкрутство.Підприємство, що не має достатнього рівня оборотного капіталу, може зіткнутисяз ризиком неплатоспроможності
2. Забезпеченняприйнятного об'єму, структури і рентабельності активів. Наприклад, високийрівень виробничо-матеріальних запасів потребує відповідно значні поточнівитрати.
3.1. ШЛЯХИПРИСКОРЕННЯ ОБІГУ
Однимз ключових факторів підвищення ефективності виробництва є прискорення обігукоштів. На жаль, кризові явища в розвитку української економіки спричинилиістотні негативні зміни як тривалості обігу, так і його структури.
Упромисловості повний обіг коштів включає в себе такі структурні складові: часвиробництва, час обігу; період перебування обігових коштів у сферах виробництвай обігу, не пов'язаних з основним напрямом виробничої діяльності підприємств.
Часвиробництва складається з двох складових: часу перебування предметів праці узапасах і часу процесу виробництва, тобто середньої тривалості виробничогоциклу. Час обігу може бути поданий як сума трьох складових: періоду перебуванняобігових коштів у запасах готової продукції на складах; періоду перебуваннякоштів на банківських рахунках і в касі; періоду зв'язування обігових коштів удебіторській заборгованості.
Тенденції до змінтривалості повного обігу, отже, і кількості обігів у різних галузяхпромисловості України в 1994—1998 рр. були різноспрямованими. Так, у цілому попромисловості в 1998 р. порівняно з 1994 р. кількість обігів скоротилася в 1,7раза, а тривалість одного обігу збільшилася майже на 120 днів. Аналогічнінегативні тенденції до зниження кількості обігів у 1998 р. порівняно з 1994 р.були встановлені у таких галузях промисловості: електроенергетиці — скороченняв 1,48 раза; чорній металургії — в 1,18; хімічній та нафтохімічнійпромисловості — в 1,37; машинобудуванні та металообробці — в 1,49;деревообробній промисловості — в 1,81; промисловості будівельних матеріалів — в2,49; скляній та фарфорово-фаянсовій — в 1,98; легкій — в 1,78; харчовій — в1,18; паливній — в 1,79; мікробіологічній — в 1,71; медичній — в 1,64;поліграфічній — в 1,11; в інших галузях промисловості — в 1,08 раза.
Водночаспо двох галузях промисловості в 1998 р. порівняно з 1994 р. кількість обігівихкоштів збільшилась. Так, у скляній промисловості вона зросла в 3,2 раза, а укольоровій металургії — в 1,05 раза.[24,37]
Збільшенняобсягу обігових коштів, необхідних для виробництва й реалізації однієївартісної одиниці продукції, свідчить про збереження тенденцій доекстенсивного, затратного характеру розвитку промисловості України.
При прискоренніоборотності оборотних коштів з обороту вивільняються матеріальні ресурси іджерела їх формування, при уповільненні — до обороту залучаються додаткові кошти
Абсолютневивільняння маємісце, якщо фактичні залишки оборотних коштів менше нормативу або залишківпопереднього періоду при збереженні або перевищенні об'єму реалізації за данийперіод.
Відносневивільняння оборотних коштів має місце в тих випадках, коли прискорення їхоборотності відбувається одночасно із зростанням виробничої програмипідприємства, причому темп зростання об'єму виробництва випереджає темпзростання залишків оборотних коштів.
За нинішніх умовгосподарювання через інфляційні процеси найбільш реальним є відносневивільнення оборотних коштів. Ураховуючи це, слід більше уваги приділятиреалізації заходів, які сприяють відносному вивільненню оборотних коштів.
Прискорення обігуоборотних коштів підприємств в сучасних умовах досягається наступними шляхами.
На стадії створення виробничих запасів – упровадження економічнообгрунтованих норм запасу; наближення постачальників сировини, напівфабрикатів,комплектуючих виробів і ін. до споживачів; широке використвання прямих тривалихзв`язків; розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, комплексна механізація йавтоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах.
Криза збуту виробленої продукції і неплатежі призводять до уповільненняобороту оборотних коштів. Отже, необхідно випускати ту продукцію, яку можнадостатньо швидко і вигідно продати, припиняючи або значно скорочуючи випускпродукції, що не має поточного попиту
На стадії незакінченого виробництва- прискорення науково-технічногопрогресу (упровадження прогресивної техніки і технології, особливо безвідходноюі маловідхідною, роторних ліній, хімізація виробництва); розвитокстандартизації, уніфікації, типізації; удосконалення форм організаціїпромислового виробництва, вживання дешевших конструкційних матеріалів;удосконалення системи економічного стимулювання економного використаннясировинних і паливно-енергетичних ресурсів; збільшення питомої ваги продукції,що користується значним попитом.
На стадії обігу — наближення споживачів продукції до її виготівників; вдосконалення системирозрахунків; збільшення об'єму реалізованої продукції унаслідок виконаннязамовлень по прямих зв'язках, дострокового випуску продукції, виготовленняпродукції із заощаджених матеріалів; ретельна та своєчасна підбірка відвантажуваноїпродукції по партіях, асортименті, транзитній нормі, відвантаження в точнійвідповідності з укладеними договорами
Скороченнячасу обігу об'єктивна передумова для розв'язання, принаймні, трьох важливихпроблем перехідного періоду. По-перше, забезпечується безперервність виробничихпроцесів виготовлення виробів без залучення до сфери виробництва значнихдодаткових інвестицій із зовнішніх джерел — з різних кредитних установ.По-друге, створюються сприятливіші умови для досягнення високих економічних результатівінвестиційної та інноваційної діяльності. По-третє, вивільнюється частинакоштів, зайнятих у сфері обігу, і за рахунок їх перерозподілу у сферувиробництва формуються додаткові джерела інвестицій для структурної перебудовивиробництва на промислових підприємствах.[25,13-15]
3.2. МОДЕРНІЗАЦІЯВ УКРАЇНІ
Тенденціїскорочення питомої ваги часу виробництва і збільшення часу обігу в загальнійтривалості обігу можуть призвести до значного зниження економічної ефективностіінвестицій, направлених на запровадження у виробництво нової техніки іпрогресивних технологій. Запровадження досягнень НТП у виробництво має привестидо зниження затрат матеріальних і енергетичних ресурсів і скорочення часупроцесу виробництва. При незмінному рівні значень усіх інших структурнихелементів повного обігу це може спричинити скорочення його тривалості.Позитивний ефект від інвестицій у нове устаткування і прогресивні технологіїбуде тим вищим, чим більше скорочення часу виробництва досягнуте і чим вищою єйого питома вага у загальній тривалості повного обігу.
По даним об'єднання «Металлургпром»,за останні п'ять років в різні проекти модернізації, реконструкції татехнічного переозброєння українські метпідприємства вклали майже 18 млрд. грн.Тільки за 2005-2006 роки було витрачено 5,05 млрд грн. Та 6,37 млрд.грн. відповідно.Звичайно, не всі ці суми освоюються виробниками металургійних машин іагрегатів. Та далеко не весь об'єм інвестицій використовується для упровадженнядійсно нових технологій і обладнення. Наприклад, на деяких заводах і комбінатахдо половини бюджетів капітального фінансування витрачається на ремонтипрацюючих потужностей.
ПрофесорДонецького національного технічного університету (ДонНТУ) Олексій Смірнов, якийнеодноразово консультував вітчизняні підприємства з питань вибору оптимальноїконфігурації сучасного металургійного виробництва, доповнює: «Якщо говорити про нові видиобладнення, то тут частка імпорту значно перевершує частку вітчизнянихвиробників.».
У підтвердженні цієї тези пан Смірнов приводить наступний перелік крупнихпроектів модернізації метпромисловостей, якіздійснювалися в Україні останніми роками. Так, італійська фірма Danieliвиконала реконструкцію електроплавильного цеху ЗАТ «ІСТІЛ(Україна)». Німецько-австрійськакомпанія Siemens – VAI задіяна на реконструкції сталеплавильного цехуАлчевського меткомбіната. За цей же час Новокроматорській машинобудівний завод(НКМЗ) виконав реконструкціюконвертерного цеху Енаїкевського метзаводу. (26,28)
Пластичні маси знаходять ефективне застосування в авіаційній промисловості,електро- та радіотехнічній промисловості, верстатобудуванні, виробництвіантифрикційних деталей і ін. Застосування пластмас, має значно меншу фізичнупитому вагу за порівнянням з чорними і кольоровими металами, що дозволяєпонизити відносну вагу машин та обладнення, отже, забезпечує економію металу.При виготовленні з пластмас вузлів і виробів кількість технологічних операційзменшується в порівнянні з обробкою металів в 3-8 разів.
Переваги європейських фірм перед українськими дуже великі і полягають внаступному: можливість продемонструвати на діючих об'єктах роботу будь-якого обладнення;володіння ноу-хау і відпрацьованими процесами; наявність фінансової підтримкибанків, які надають кредити під низькі відсотки з відстроченням платежу надекілька років.
Для того, щоб хоча б трішки витіснити з українського ринку іноземнихпостачальників потрібно, щоб наше обладнання було не гіршим, ніж західне – заякістю, точністю, функціональностю. Ми зобов'язані показати таку ж надійність вексплуатації та довговічності. А в плані сервісу необхідно бути у будь-якомувипадку мобільнішими та ефективнішими, ніж західні фірми. Наші заводи повиннімати свої ноу-хау, патенти та розробки.(26,29)
3.3. УПРАВЛІННЯВИРОБНИЧИМИ ЗАПАСАМИ
Значні резервипідвищення ефективності та використання оборотних коштів криються безпосередньов самому підприємстві. У сфері виробництва це відноситься перш за все довиробничих запасів. Будучи однією з складових частин оборотних коштів, вонивиконують важливу роль в забезпеченні безперервності процесу виробництва
Раціональнаорганізація виробничих запасів є важливою умовою підвищення ефективностівикористання оборотних коштів. Основні шляхи скорочення виробничих запасівзводяться до їх раціонального використання; ліквідації наднормативних запасівматеріалів; вдосконаленню нормування; поліпшення організації постачання,зокрема шляхом встановлення чітких договірних умов поставок і забезпечення їхвиконання, оптимального вибору постачальників, налагодженої роботи транспорту.Важлива роль належить поліпшенню організації складського господарства.[27,245]
Управліннязапасами на практиці обмежується наступними директивами керівництва:
“Дуже багато запасів на складі. Закінчуємо закупляти запаси”. Результатнаступний: склади повні запасів, але не тих товарів, які вимагає замовник.
“Необхідно позбавитися цих запасів якнайскоріше”. Цядиректива вельми передбачена. На жаль, вона часто забувається через п'ять днівпісля закінчення звітного року. А через дванадцять місяців склади завалені ще більшоюкількістю зайвих товарів. Одночасна оптимізація витрат важко досяжна і фірмапродовжує відчувати дефіцит при тому що на складі повно зайвих запасів.
Правильнеуправління запасами дозволяє зменшити виробничий цикл, а отже, збільшитиоборотність коштів, що вкладаються в запаси і витрати, пов'язані з ними,забезпечуючи при цьому безперебійний цикл виробництва. Одним із способівоптимізації є застосування методу ранжирування по значущості. Суть його у тому,що по кожному виду продукції вся сировина і матеріали підрозділяються на трикатегорії з привласненням кожної з них відповідного індексу — «А»,«В» і «С».
Категорія«А» — це запаси, що є найважливішими для забезпечення виробництваунаслідок їх малої доступності або високої вартості. Вони постійно контролюютьсяі при їх закупівлі обов'язково визначається оптимальний розмір замовлення.
Категорія«В» — запаси, які менш важливі для підприємства. Вони перевіряються іоцінюються приблизно один раз в місяць.
Категорія«С» включає малоцінні запаси, що закупляються великими партіями.
Скорочення часу зберігання сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатівтощо у виробничих запасах може бути досягнуте за рахунок удосконаленняорганізації та планування матеріально-технічного постачання; визначенняпрогресивних норм витрачання сировини, матеріалів, встановлення і підтримкиоптимальних розмірів виробничих запасів; зниження наднормативних обсягіввиробничих запасів.
Визначення величини оборотних коштів, необхідних для утворення запасівготової продукції на складі, тісно пов'язане з прогнозуванням об'ємівреалізації продукції, що випускається. При достатньо глибокому опрацьовуванніпитань збуту товарів накопичення готової продукції на складі може бутимінімальним. Проте у будь-якому випадку необхідні прогнози про передбачуваніпродажі на найближчі роки. Інакше випущена продукція осяде на складі і значначастина грошових коштів буде відвернута з обороту, що може вплинути настійкість фінансового стану підприємства і привести до банкрутства
ВИСНОВКИ
Длянормального функціонування кожного підприємства необхідні оборотні кошти, щопредставляють собою грошові кошти, використовувані підприємством для придбанняоборотних фондів і фондів обігу.
Дооборотних фондів відносять виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніхперіодів.
Фондиобігу — це готова продукція, товари, гроші (кошти) та їх еквіваленти,розрахунки з підприємствами та організаціями.
Оборотніфонди, тобто матеріальні ресурси на відміну від основних фондіввикористовуються в одному виробничому циклі, і їх вартість переноситься на продуктвідразу і повністю.
Основніджерела формування оборотних коштів:
1.Власні джерела, які включають: статутний капітал, пайовий капітал, додатковийкапітал, що вкладається, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподіленийприбуток, цільове фінансування.
Розмірвласних оборотних коштів, що закріплені за підприємством, не є постійноювеличиною. Сума власних оборотних коштів під час складання фінансового планущорічно уточнюється у зв'язку зі зміною обсягу виробництва, асортиментупродукції, умов постачання і збуту. Окрім того, на підприємствах виникаютьпроблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію,нагромадженням на складі нереалізованої готової продукції, несвоєчасним інеповним виконанням договірних зобов'язань постачальниками та через іншіобставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах.
2.Позичкові кошти, до яких можна віднести довгострокові кредити банків, іншідовгострокові фінансові зобов'язання, короткострокові кредити банків, поточнузаборгованість за довгостроковими зобов'язаннями.
Відомо,що через низку цілком об'єктивних причин (інфляція, зростання обсягіввиробництва) у підприємства завжди виникає додаткова потреба в оборотнихкоштах. Тому підприємство використовує позичкові кошти: банківські такомерційні кредити, облігаційні позики. Поряд із банківськими кредитамиджерелами фінансування оборотних коштів можуть бути також комерційні кредитиінших підприємств і організацій, котрі оформляються як позики, векселі, товарнікредити, авансові платежі.
Кредит маєдвоїстий вплив на фінансове положення підприємства в цілому і на стан оборотнихкоштів зокрема. Без залучення в оборот кредитних ресурсів в умовах дефіцитувласних засобів підприємству необхідно чи скорочувати цілком припинятивиробництво, що грозить серйозними фінансовими утрудненнями, може призвести добанкрутства. З іншого боку, рішення виниклих проблем тільки за допомогоюкредитів викликає підвищення залежності підприємства від кредитнихресурсів унаслідок збільшення позичкової заборгованості. Це приводить дозбільшення нестабільності фінансового стану, зникають власні оборотні кошти,переходячи у власність банку, оскільки підприємства не забезпечують нормуприбутку на вкладений капітал, задану у вигляді банківського відсотка.
3. Додатковозалучені джерела, які включають: кредиторську заборгованість за товари, роботи,послуги, а також поточні зобов'язання щодо отриманих авансів, розрахунків збюджетом, позабюджетних платежів, розрахунків зі страхування, з оплати праці, зучасниками, за іншими поточними зобов'язаннями, резервів за сумнівними боргами,благодійні та інші надходження.
Вданий час неплатоспроможність підприємств досягла загрозливих масштабів і маєтенденцію до зростання. Методи рішення цієї проблеми (взаємний залікнеплатежів, передоплата, векселі), що застосовуються, поки не дають необхідногоефекту. Особливо, згубно це позначається на підприємствах з тривалим виробничимциклом.
Розміриі джерела поповнення власних оборотних коштів щорічно відображаються у фінансовому плані.
Раціональней ощадливе використання оборотних фондів – першочергова задача підприємств,тому що матеріальні витрати складають ¾ собівартості промисловоїпродукції. Зниження матеріалоємності виробу досягається різними шляхами, середяких головними є впровадження нової техніки, технології, удосконалювання організаціївиробництва і праці.
Основнариса сучасного перехідного періоду — нестача у підприємств оборотних коштів.Прискорення оборотності оборотних коштів, що виміряється коефіцієнтомоборотності і тривалістю одного оберту в днях, досягається різними заходами настадіях створення виробничих запасів, незавершеного виробництва і на стадії обігу.
Прискоренняобертання оборотних коштів має велике значення для забезпечення стабільностіфінансового стану підприємства, що пояснюється трьома основними причинами.
По-перше,від швидкості обертання коштів залежить розмір річного обороту, бопідприємство, що має невеликий обсяг оборотних коштів, але ефективніше їхвикористовує, здатне робити такий самий оборот, як і підприємство з більшимобсягом коштів, але з меншою швидкістю обертання.
По-друге,з оборотністю пов'язано відносну величину витрат, зменшення яких знижуєсобівартість одиниці продукції.
По-третє,прискорення обороту на тій чи тій стадії кругообороту коштів (наприклад,скорочення часу перебування матеріалів на складі) змушує прискорити оборот на іншихстадіях.
Сліднаголосити, що робота за умов ринку і повної господарської самостійності нескасовує необхідності планування (нормування) оборотних коштів.
Упроцесі аналізу з'ясовуються причини утворення понаднормативних або менших занормативи оборотних коштів. Аналіз нормованих оборотних коштів проводиться як вцілому, так і за окремими балансовими статтями, всередині статей — за групами,усередині груп — за видами для виявлення змін або недостач цінностей. Станвиробничих запасів аналізують за даними аналітичного обліку сировини,матеріалів, палива та інших цінностей, що його ведуть на складах матеріальновідповідальні особи і бухгалтерія.
Незавершеневиробництво аналізується за фактичними даними про залишки напівфабрикатів ідеталей у кожному цеху (коморі, на робочому місці) із залученням даних пронорми та запаси кожного виду деталей і напівфабрикатів. Аналіз запасів готовоїпродукції проводиться також за даними аналітичного обліку складів. При цьомуперевіряється, чи немає продукції, яка тривалий час зберігається на складі, якуне відвантажено через низьку якість, втрату товарного вигляду, за бракомпопиту.
Частонормативів оборотних коштів не дотримуються через їх недостатнюобґрунтованість. Тому у випадках, коли відхилення від нормативів неможливоточно пояснити, потрібно перевірити правильність розрахунку нормативів
Важливоюзадачею в керуванні оборотними коштами є забезпечення оптимальногоспіввідношення між платоспроможністю і рентабельністю шляхом підтримкивідповідних розмірів і структури оборотних активів.
Слідтакож зазначити, що підприємство повинне підтримувати оптимальне співвідношеннявласних і позикових оборотних коштів, тому що від цього прямо залежить йогофінансова стабільність і незалежність, можливість одержання нових кредитів.
Усучасних умовах украй важливо правильно визначати потреба в оборотних коштах.Оборотні кошти підприємства повинні бути розподілені по всіх стадіях кругообігуу відповідній формі й у мінімальному, але достатньому обсязі. Наднормативнізапаси відволікають з обігу грошові кошти, свідчать про недолікиматеріально-технічного забезпечення, неритмічності процесів виробництва іреалізації продукції. Усе це приводить до омертвіння ресурсів,їхньомунеефективному використанню.
Дляліквідації понаднормативних запасів необхідно скоротити закупівлю тихматеріалів, що є в надлишку, реалізувати непотрібні матеріали, зменшитинезавершене виробництво, ужити необхідних заходів для забезпеченнявідвантаження покупцям усієї готової продукції Як відомо, критерієм ефективностікерування оборотними коштами служить фактор часу. Чим довше оборотні коштиперебувають в одній і тій же формі (грошовій або товарній), тим за інших рівнихумов нижче ефективність їхнього використання, і навпаки.
Сліднаголосити, що за умов ринкової економіки, аналізуючи саму тільки оборотністьоборотних коштів, не можна дати однозначної відповіді щодо її прискорення або сповільнення.
Дляцього необхідно вивчати конкретну виробничу ситуацію. Так, інколи високийпоказник оборотності може свідчити про недостатність товарно-матеріальнихзапасів, що надалі гальмуватиме розвиток бізнесу, а низький показникоборотності інколи є виправданим, наприклад, коли очікується підвищення цін насировину й напівфабрикати.
Упроцесі аналізу цього питання слід обов'язково порівняти темпи збільшенняобсягу продажу з темпами збільшення виробничих запасів. Якщо темпи зростанняобсягу продажу будуть вищими за темпи зростання виробничих запасів, це завждисвідчитиме про добрий фінансовий стан підприємства
Отже,аналізуючи стан оборотних коштів за умов ринкової економіки, необхіднорозглядати всі конкретні причини, виявляти ті, що негативно впливають на станцих коштів і розробляти конкретні заходи для усунення таких причин.
ПЕРЕЛІКЛІТЕРАТУРИ
1.Экономика предприятия: Учеб. длявузов / Под ред. В.Я.Горфинкеля, 3-е изд., перераб. и доп. — М.: ЮНИТИ — Дана,2001. — 718с.
2.Бородина Е.И., Голикова Ю.С.«Финансы предприятий»: Учеб. пособие. — М.: Банки и биржи.ЮНИТИ,1995-207с.
3.Фананси України за 1999рік/Держкомстат України. – К.: Техніка, 1997.
4.Фінанси України РСР(1989-1990роки)/ Мінстат УРСР. – К.,1991.
5.Назаренков О.Ф. Стан та тенденціїструктури оборотних коштів промислових підприємств в Україні. //Актуальніпроблеми економіки — 2006. — №6(60) – С.53-62
6. Шохин Е.И. Теория финансовпредприятий: Учебное пособие для вузов. — М.: Финансы и статистика, 2000. — 112с. //Сущность оборотных средств и их роль в финансировании затрат напроизводство и реализацию продукции
7.В.М. Семёнов. «Экономика предприятия»В.М. М. .: Филинъ, 1997. – 272c.
8. Бланк И.А. Финансовый менеджмент.– К.: Ника – Центр, 2001,345с.
9.Сорока Р. Механізм управлінняоборотним капіталом торгівельних підприємств// Регіональна економіка. – 2003. — №4. – С.200-204
10.Кондратьев О.В. Оцінкафінансової стійкості підприємств та її показники. — Фінанси України, № 11, 1996.-245 с.
11.Бригхем Е.Ф. Основи фінансовогоменеджменту. — К.: «Молодь», 1997.-323с.
12.Фінанси підприємств: Підручник /Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. тадоп. — К.: КНЕУ, 2000. — 460 с.,іл.
13. Фишер С., Дорибуш Р., Экономика: — М.: «Дело ЛТД», 1993. 864 с.
14. Экономика предприятия. Учебникдля вузов. Под ред.В, Я, Горфинкеля. М.: Банки и биржы, ЮНИТИ, 1996. 367 с.
15.Егоренко Д.В. «Совершенствованиеанализа эффективности использования оборотных средств» 2000, 165с.
16.Алексеев Б.Н., Товмач Ф.Н.«Экономический анализ хозяйственной деятельности предприятия»: Учебноепособие. Министерство образования Украины, ДонГУ, Донецк 1998, 98с.
17.Стоянова Е.С., Быкова Е.В., БланкИ.А. Управление оборотным капиталом. – М.: Перспектива,1998
18.Аврамчук Л., Муравський О.Контроль за ефективним використанням оборотних коштів підприємства//Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2001. — №11.- С.14-16
19.Золотарев А. «Рациональноеиспользование оборотных средств в промышленности» // Экономика Украины. — 2001. №7.- с. 29-32
20.Смоляков Д.Р.Фінансовий менеджмент//"Круглий стіл"-2004 р.- № 10-11 (23-24).-с.20-28
21.Маргасова В.Г. Оцінкадіючої системи управління оборотним капіталом на підприємствах харчовоїпромисловості Чернігівського регіону.//Актуальні проблемиекономіки.-2006.-№9(63)-С.75-83
22… Экономика предприятия: Учеб. длявузов / Под ред. В.П.Грузинова. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. — 535с.
23.Радионов А.Р. «Управлениесбытовыми запасами и оборотными средствами предприятия» (Практиканормирования): Учеб. пособие для вузов. — М.: Дело и сервис,1999.-400с.
24.Моляков Д.С., Шохин Е.И. «Теорияфинансов предприятия»: Учеб. пособие для вузов. — М.: Финансы истатистика,2000.-112с.
25. Золотарьов А., Волик І. Посиленнявзаємодії виробництва і обігу //Економіка України. -2000. -№5. -с. 13-18
26. Кукин С., Денисенко В.Стальные инвестиции//Инвест газета.-2006. — №10-С.24-29
27.Зайцев Н.Л. «Экономикапромышленного предприятия»: Учебник для вузов. — М.: ИНФРА-М,1998.-336с.
ДОДАТОКБ.
Рухоборотних коштів у виробництві
/>
Межа зміни
/>/>натуральної форми/> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Прибуток
(гроші’– Гроші)/> /> /> /> /> /> /> /> />
ДОДАТОК Г.
Методиуправління елементами оборотнього капіталу
Елементи
оборотнього
капіталу Методи управління Використання у вітчизняній практиці
Запаси товарно-
матеріальних
цінностей 1. Нормування
-аналітичний
коефіцієнтний
-прямого розрахунку Отримали розповсюдження на підприємствах 2.Контроль запасів -метод АВС Застосовується на підприємствах з великою номенклатурою запасів 3. Оптимізація
-основна модель управління запасами
(модель Уілсона)
-модель виробництва партії деталей У практиці вітчизняних підприємств використовується епізодично Дебіторська заборгованість 1. Якісний аналіз -оцінка дебеторів Використовується лише незначною кількістю підприємств 2.Плануваня грошових потоків -коефіціенти інкасації Широке використання на українських підприємствах 3.Фінансові операції -факторинг Мало застосовуються через великий ризик Грошові кошти та високоліквідні цінні папери 1.Планування грошових потоків
екстраполяція
-метод строків оборотності
бюджетування грошових коштів Широко використовується тількиметод бюджетування грошових коштів 2.Оптимізація
-модель Міллера-Орра
-модель Баумоля Практично не використовуються
ДОДАТОКД
“ Витратипідприємства”
Витратизберігання
/>
Витратизамовлення Витрати дефіциту