МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Імені Г.С. СКОВОРОДИ
Кафедра економічної теорії
Курсова робота з макроекономіки
МАКРОЕКОНОМІКА ЯК НАУКАТА МЕТОДИ ЇЇ ДОСЛІДЖЕННЯ
Студентки 2 курсу
економічного факультету
Жеваго Ганни Сергіївни
Науковий керівник:
к. е. н., доц., професоркафедри
Радченко Л. П.
ХАРКІВ — 2011
Зміст
Вступ
Розділ 1. Предмет макроекономіки та її місце в системімакроекономічних наук
Розділ 2. Історія розвиткумакроекономіки і макроекономічне регулювання
Розділ 3. Основні функції макроекономіки і макроекономічнемоделювання
Розділ 4. Макроекономічна теорія та концепція економічногорозвитку для України
Список літератури
Додатки
Вступ
Макроекономіка як одна із складових частин економічної теорії єнаукою про поведінку економіки як єдиного цілого. Вона вивчає причини циклічнихколивань і взаємозв'язок динаміки обсягів виробництва, рівня інфляції та безробіття.
В основі макроекономіки лежать мікроекономічні явища та процеси.А це означає, що:
макроекономічні показники є результатом зведення показників економічноїдіяльності окремих домогосподарств та фірм;
макроекономічні закономірності відображають тенденції масової поведінкина мікрорівні;
при побудові макроекономічних моделей виходять із припущення проте, що домогосподарства та фірми приймають оптимальні мікроекономічні рішення;
макроекономічні процеси є результатом взаємодії економічних аґентів
та економічної політики держави.
Економічна політика — це цілеспрямований вплив держави на виробництво,доходи, зайнятість, інфляцію та інші макроекономічні параметри за допомогою змінипропозиції грошей, рівня податків та державних витрат.
Макроекономічні фактори (такі, як рівень ринкової процентної ставки,інфляції, безробіття тощо) впливають на рішення домогосподарств про заощадження,інвестиції, споживчі витрати, що, в свою чергу, визначає величину і структуру сукупногопопиту. Тому мікро — і макроекономічні процеси тісно взаємопов'язані.
На відміну від мікроекономіки, макроекономіка використовує у своємуаналізі аґреґовані величини: валовий внутрішній продукт (а не випуск окремої фірми),середній рівень цін (а не ціни на конкретні товари), ринкову процентну ставку (ане ставку процента окремого банку), рівень інфляції, зайнятості, безробіття тощо.
Вибрана мною тема э актуальною, тому що вивчення макроекономікисьогодні надзвичайно важливо з багатьох причин. Макроекономічні явища відіграютьцентральну роль в успіхах або невдачах будь-якої країни. Держава може впливати насвоє економічне становище через економічну політику, зокрема видатки, податки, змінугрошовокредитних відносин. Дискусії навколо макроекономічних проблем формують окремірозділи в платформах політичних партій та їхніх кандидатів.
У цій роботі розкривається суть предмету макроекономіки та її місцев системі макроекономічних наук, історія розвитку та макроекономічне регулювання,основні функції макроекономіки та макроекономічне моделювання, макроекономічна теоріята концепція економічного розвитку для України.
Розділ 1. Предмет макроекономіки таїї місце в системі макроекономічних наук
Предмет макроекономіки — великомасштабні (у масштабахвсього суспільного виробництва) економічні процеси і явища, на відміну від предметамікроекономіки, де вивчаються питання діяльності малих економічних одиниць, насамперед,фірм (підприємств). Макроекономіка вивчає сфери і галузі національної економіки,господарські зв'язки між ними.
Результатом макроекономічних досліджень є поглибленнязнань про економіку, механізми її розвитку. Закони, виявлені на основі аналізу макроекономічнихмоделей, розкривають взаємозв'язок, суттєву залежність між різними економічнимипоказниками (змінними).
Основними законами макроекономіки є:
· Закон макроекономічної рівноваги;
· Закон вартості;
· Закон попиту та пропозиції;
· Закон саморегулювання макроекономічних процесів;
· Закон спадної граничної продуктивності;
· Закон спадної граничної корисності.
Об’єктом макроекономіки є історично визначена економічнасистема в цілому. Загальною рисою кожної економічної системи є її здатність до постійноговідтворення виробництва.
Типи економічних систем:
1. Ринкова економіка — характеризується приватною власністюна економічні ресурси й виконанням ринкового механізму для регулювання економіки.
2. Командно-адміністративна (планова) економіка — вона заснована на суспільній(державній) власності, а регулювання економічних процесів здійснюється за допомогоюцентралізованого державного планування. Вона регламентує обсяги виробництва продукції,розподіл і виконання ресурсів, ціноутворення і витрати на виробництво, розподілдоходів на споживання і нагромадження. Тут основним інструментом державного регулюваннявиступає державне планування. Держава заздалегідь планує ціни, заробітну плату таінші ринкові інструменти.
3. Змішана економіка — це така економічна система яка поєднує в собі різні формивласності (приватну, кооперативну, державну), і механізми макроекономічного регулювання:ринковий і державний.
Залежно від ступеня державного втручання в економіку змішана економікакожної країни має особливу модель з переважанням елементів лібералізму. Моделі змішаноїекономіки:
v Американська модель — це така економічна система основу якої складаєсистема всілякого заохочення підприємництва, досягнення особистого успіху, збагаченняактивної частини населення.
v Японська модель — характерним є втручання держави в економіку. Ринокпідпорядкований загальним національним завданням, велику роль відіграє економічнепланування (індикативне). Розв6язанням соціальної проблеми займаються корпораціїта об’єднання.
v Шведська модель — соціальна спрямованість на рівні державної політики.Скорочення майнової нерівності досягається за рахунок перерозподілу доходу черезбюджет на користь менш забезпечених верств населення. У державному бюджеті акумулюєтьсябільш як 50% ВНП.
Суб’єктами змішаної економіки є:
Ø Домашні господарства — є власниками економічних ресурсів (РС матеріальнихресурсів, грошового капіталу). Проте вони самі не використовують економічні ресурси,а надають їх підприємствам через ринок ресурсів.
Ø Підприємства (фірми) — функція: вони використовують економічні ресурсидля вироблення продуктів та надання послуг і реалізують їх на товарному ринку зметою отримання доходу.3. Держава виконує важливі регулюючі функції, впливаючи прицьому на економічні відносини. Держава здійснює підприємницьку діяльність, є виробникомтоварів, забезпечує регулювання відносин.
Предмет макроекономіки обумовлений її об’єктом.Макроекономіка має відповідати на питання: як функціоную національна економіка;за допомогою яких механізмів вона набуває здатності вирішувати головну проблемусуспільства. Предметом макроекономіки є механізм функціонування економічної системи.Макроекономічний аналіз вивчає фактичний стан економіки, макроекономічне регулюванняє інструментом економічної політики і визначає, що повинно бути в економіці і якцього можна досягти.
В економічній теорії розділяють макро — та мікро- аналіз, при цьому макроаналіз виходить із необхідності обґрунтування закономірностіфункціонування національної економіки в цілому. Мікроаналіз вивчає поведінку окремогопідприємства. В макроаналізі виділяють макроекономічну систему, яка включає зовнішніі внутрішні фактори. До зовнішніх факторів суспільного відтворення відносять природніта демографічні; до внутрішніх — процеси виробництва, реалізації та споживання.
Регулювання макроекономічної системи здійснюєтьсячерез ринкові важелі та апарат державної економічної політики. Макроекономіка виступаєяк розділ сучасної економічної теорії, яка вивчає поведінку економіки, як єдиногоцілого. Ситуація у національній економіці визначається сукупністю конкретних макроекономічнихпараметрів, кожен з яких по-своєму характеризує економічне становище країни. Середних найважливішими є темпи зростання реальних обсягів національного виробниціва,інфляція, рівень безробіття тощо. Тільки на основі аналізу рівня і динаміки макроекономічнихпоказників і параметрів можна зрозуміти, як працює економіка. Завдання макроекономіста- дослідити, суть процесів, що відбуваються у національній економіці, виявити їхрушійні сили. При характеристиці макроекономічних залежностей первинну інформаціюнадають національні рахунки по укрупнених показниках національної економіки.
Макроекономічна теорія має на меті вивчення загального станута структури економіки, закономірностей національної економіки, її руху та народногосподарськихпропорцій з відповідним виробленням рекомендацій для державних органів влади, якіформують державну економічну політику. Макроекономіка, як теоретична наука має наметі визначити стан національної економіки, обґрунтувати основні напрямки економічноїполітики держави, вміти визначити причини криз в економіці та шляхи їх подолання,вміти організовувати грошовий обіг, забезпечити стабільність грошової одиниці, правильнообґрунтувати фінансову, податкову, бюджетну політику держави і в підсумку вибратимодель економічного розвитку, яка на сьогодні є найважливішою з проблем макроекономічногорозвитку країни.
Широковживаним і добре відомим є визначення макроекономікияк науки, що вивчає економіку з точки зору її цілостності. Макроекономіка- це той особливий погляд на економічні відносини, яким на них має дивитись керівникуряду, державний діяч, політик, зрештою, будь-який громадянин, коло зацікавленьякого не обмежується родинними проблемами. Іноді макроекономіку називають теоритичноюосновою економічної політики держави. Таке визначення відображає той факт, що їївисновками керуються ті, хто формує і здійснює економічну політику.
Макроекономіка досліджує сутність, результати та наслідки спільної економічноїдіяльності всіх учасників народного господарства.
Специфічним завданням макроекономіки є пізнання, систематизація, узагальненнята пояснення процесів, які обумовлюються механізмом функціювання народного господарствавцілому. Слід розрізняти макроекономіку як сферу народного господарства і макроекономікуяк науку. Макроекономіка як наука, об'єктом свого дослідження має економічну системусуспільства як сукупність усіх елементів і сфер економіки і суспільних економічнихвідносин. Отже, предмет макроекономіки включає:
національну економіку як єдине ціле, тобто макроекономічну систему;
окремі агрегати економіки, які охоплюють всі або великі групи одноріднихабо подібних індивідуальних економічних суб'єктів та їх економічні зв'язки (сфераматеріального і сфера нематеріального виробництва, державний і приватний сектори,сфера домашніх господарств тощо);
сфери економічної системи (виробництво, розподіл, обмін і споживання суспільногопродукту);
економічні зв'язки між суб'єктами економічної системи (соціально-економічніі організаційно-економічні відносини);
стратегію економічної поведінки держави, тобто макроекономічне регулюванняі основи економічної політики.
Виходячи з цього, потрібно розмежувати дві сторони предмету макроекономіки- позитивну і нормативну.
Позитивна макроекономіка — це теоретична макроекономіка, специфічне завданняякої — привести в систему, пояснити і узагальнити факти, що стосуються механізмуфункціонування народного господарства як цілого.
Нормативна макроекономіка — це практичні рекомендації державі по проведеннюпевної економічної політики, пов'язаної з регулюванням е. с. чи переходом до іншоїе. с.
При цьому слід пам'ятати слова Дж.М. Кейнса щодо значення економічної теоріївзагалі: «Економічна теорія не є набором уже готових рекомендацій, які застосовуютьбезпосередньо в господарській практиці. Вона є скоріше методом, ніж вченням, допомагаючитому, хто оволодіє нею, приходити до правильних висновків».
Необхідно виділяти і прикладну макроекономіку — конкретну економічну науку, щорозробляє конкретні моделі розвитку економічної системи.
макроекономіка україна регулювання моделювання
Теоритична макроекономіка застосовує специфічний набір методів і прийомівдослідження свого предмету.
Будь-яка наука, яка досліджує природу і суспільство,є емпіричною у томурозумінні, що виходить із даних процесів і явищ макроекономіки; також виходить ізфактів життя. При цьому проводиться різниця між відомими і невідомими даними — першівикористовуються для наступних теоретичних узагальнень, а другі є реультатом теоретичногоаналізу.
Ігнорування фактичних даних може привести до порушення відповідності теоріїреальній дійсності. Приклади такого роду можна знайти в багатьох школах економічноїнауки-зокрема, марксистсько-ленінському аналізі суспільних процесів. Тому абсолютнонеприпустимим є довільний відрив теорії від відомих фактів, макроекономіка повинназабезпечувати фактологічну коректність теоретичних формулювань.Розділ 2. Історія розвитку макроекономіки імакроекономічне регулювання
Макроекономічна наука пройшла значний історичнийшлях розвитку. Першою макроекономічною теорією вважається вчення представника французькоїшколи фізіократів Ф. Кене (1694 — 1774). Він у своїй «Економічній таблиці»проаналізував рух суспільного сукупного продукту з позицій певної системи натуральнихі вартісних пропорцій суспільного відтворення.
У XIX ст.к. Маркс (1818 — 1883) розробив схемипростого і розширеного відтворення, а Л. Вальрас (1834 — 1910) дослідив теорію загальноїрівноваги. Вагомий внесок у розвиток макроекономічної науки зробив англійський економістДж.М. Кейнс (1883 — 1946). Його вчення спрямоване проти ідей класичної економічноїшколи, що обґрунтовувала моделі вільного ринкового господарства як рівноважної саморегулюючоїсистеми. Макроекономіка є однією з наймолодших економічних наук. Своєї зрілостівона досягла у 30-ті роки ХХ ст. у період світової економічної кризи, коли набулаздатності впливати на економічну практику. Свій початок макроекономічна наука береу ХІV ст. У 1576 році француз Жан Боден обґрунтував інфляцію результатом зміни співвідношенняміж кількістю грошей і товарів. Така теорія стала основою сучасної монетарної теорії.
Макроекономічну спрямованість мали також дослідженняанглійського економіста В. Петті, який вперше здійснив розрахунок і дав оцінку національномудоходу Англії і Франції.В. Петті досліджував питання про вплив на економіку і розподілдоходів, пов’язаних з удосконаленням системи оподаткування в країні.
Подальшого розвитку макроекономічний аналіз набуву ХVІІІ ст. у працях фізіократів. Франсуа Кене розробив макроекономічну модель господарськогокругообороту-“Економічну таблицю" (1758 р.). Ця таблиця відображала загальнукартину кругооборотів товарів і послуг для основних секторів економіки і класівсуспільства і давала уявлення про механізм функціонування економіки в цілому. Алев ній були свої недоліки.
Згідно з класичною теорією здатність ринку до саморегулюваннядо досягнення так званого природного порядку в економіці забезпечується за допомогоюмеханізму ціноутворення.А. Сміт розглядає дві ціни:
1. Природну, що покриває витрати і дає середнюнорму прибутку.2. Ринкову, тобто фактичну ціну, за якою товар продається на ринку.Регулююча роль цін при цьому виявляється так: Якщо попит вищий за пропозицію, аринкова ціна відхиляється в гору від природної, то в галузі де виробляється данийтовар, прибуток вищий від середньої норми то капітал переміщують у більш прибутковугалузь від природної, а якщо попит нижчий ніж пропозиція, ринкова ціна менша відприродної, а прибуток нижчий від середнього рівня, то капітал вилучають із малоприбутковоїгалузі. Це забезпечує рівновагу в економіці, тобто такий розподіл ресурсів між окремимигалузями, який відповідає суспільним потребам. тобто ринок через ціновий механізмавтоматично забезпечує досягнення макроекономічної рівноваги. Протилежний підхіддо оцінки регулюючих можливостей ринку пропонує теорія К. Маркса. Він розробив двімоделі господарського кругооборот. Він дійшов до висновку, що в умовах постійногонагромадження капіталу норма прибутку має тенденцію до зниження (закон тенденціїнорми прибутку до зниження). Внаслідок цього процес господарського кругооборот гальмується,скорочується виробництво, виникає криза відбувається зубожіння людей, що зрештоюруйнує капіталістичну ринкову систему. Дж. Кейнс довів, що в економіці може бутирівновага за неповної зайнятості і потрібне втручання держави для її усунення. Додержавного втручання Кейнс відносив фінансову і грошову політику, а об’єктом впливувибрав сукупний попит. У книзі “Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей”(1936) Кейнс показав, що держава, впливаючи на деякі макроекономічні показники,може здійснювати ефективне регулювання економіки.
В період нової світової економічної кризи 70-хрр. ХХ ст. виявилось, що державне втручання в економіку не завжди дає позитивнийрезультат і що вплив держави на сукупний попит у період економічного спаду не забезпечуєзбільшення виробництва, а лише породжує інфляцію. Вперше виник такий феномен, якстагфляція, тобто коли водночас має місце спад виробництва і зростання цін. Почалаінтенсивно розвиватись “неокласична теорія”, яка виникла в 70-х рр. ХІХ ст. Вонабула з одного боку — реакція на марксизм з його критикою капіталізму, а з іншого- спробою вписати в неокласичну теорію ряд нових положень. Ця теорія має багаторізних напрямків. Теорія добробуту ввела до наукового поняття “суспільні блага”,“зовнішні ефекти”, “монополії”, де потрібна допомога держави. Виникла неокласичнашкола яка включає ряд теорій, що суперечать кейнсіанській.
Сучасна макроекономіка не має єдиної домінуючої теорії. Вонаспирається на ряд теорій, які взаємодіють і взаємодоповнюють одна одну і дають практикамможливість вибору, тобто самим визначити ефективність кожної теорії залежно відсвоїх суб’єктивних уявлень, а також з урахуванням індивідуальних умов, цілей і пріоритетівекономічної політики певної країни.
Термін “макроекономічне регулювання ” в економічнунауку ввійшов порівняно недавно. В радянській економічній літературі поширення набувтакий термін, як “господарський механізм”. У світовій економічнійнауці використовують терміни “макроекономічне регулювання ” та “макроекономічнакоординація".
У вузькому розумінні макроекономічне регулювання- механізм, за допомогою якого досягається збалансованість національної економіки.
Механізм макроекономічного регулювання у ринковійсистемі господарства включає в себе такі три начала: ринковий механізм, фірми ідомогосподарства та державу.
Ринковий механізм забезпечує доведення рішеньокремих ринкових суб’єктів один до одного, а саме головне, — він здійснює ув’язкуприйнятих рішень через систему цін та конкуренцію. В будь-якій економічнійсистемі існує потреба в певному кількісному відношенні між певними частинами, сферами,галузями, підгалузями, тощо. Найважливішими макроекономічними пропорціями є співвідношенняміж споживанням і заощадженням; між сукупним попитом і сукупною пропозицією.
Дія ринкового механізму ґрунтується на взаємодіїміж попитом і пропозицією, як на окремих ринках, що функціонують в національнійекономіці (ринки ресурсів, продуктів, фінансові ринки) так і в масштабі всього національногоринку. В ході взаємодії попиту та пропозиції встановлюється ціна.
У ринковій системі домогосподарства виступаютьвласниками ресурсів, які вони поставляють фірмам через ринки ресурсів. На ринкахпродуктів домогосподарства є покупцями і від них великою мірою залежить сукупнийпопит. Фірми є покупцями на ринках ресурсів і продавцями на ринках продуктів. Домогосподарстваі фірми ухвалюють свої рішення свідомо, але на їх економічну поведінку великою міроювпливає держава.
Держава є ключовим елементом макроекономічногорегулювання і від неї залежать умови функціонування двох попередніх складових. Самедержава забезпечує свободу економічної діяльності фірм та домогосподарств, відповідальністьостанніх за результати своєї господарської діяльності, а також функціонування багатьохінститутів ринкової економіки.
Для впливу на економіку держава використовуєрізноманітний інструментарій. Економісти виділяють два принципово відмінні видицьогоінструментарію:
1) правові та адміністративні;
2) економічні.
Правовий інструментарій включає в себе нормативні,законодавчі акти. Правова держава характеризується в першу чергу верховенством закону.В ній не може бути жодної посадової особи, яка стояла поза законом або над ним.Економічний інструментарій — державний бюджет з його податками та видатками, гроші,кредит та ін. Нині економісти в своїй більшості виділяють два основні види економічногоінструментарію. Це фіскальна та монетарна політика як основні економічні знаряддямакроекономічного регулювання. Фіскальна політика використовує два основні знаряддя:податки, видатки. Монетарна політика використовує: операції на відкритому ринку,зміна облікової ставки, зміна норми резервування.
Отже, макрорегулювання містить три підсистеми:ринкову, підсистему регулювання з боку фірм і державну підсистему регулювання, абопросто державне регулювання. Ці підсистеми скеровані на досягнення макроекономічноїстабільності.
Співвідношення трьох підсистем в макроекономічномурегулюванні на різних етапах розвитку ринкової економіки неоднакове, але необхідністьмакрорегулювання очевидна.
До середини ХІХ ст., тобто в умовах вільної конкуренції,ринковий механізм сам забезпечував макроекономічну координацію. Фірми ж були надтодрібними, щоб впливати на господарське життя. В цей період держава забезпечує загальнізовнішні умови нормального функціонування національної економіки і не здійснює макроекономічноїкоординації.
В останній третині ХІХ ст. в економіці передовихкраїн відбуваються глибокі зміни, насамперед формується машинне виробництво і поглиблюєтьсяподіл праці, галузеве виробництво зосереджується в руках все меншої кількості фірм,які починають істотно впливати на національну економіку. За цих обставин щораз вагомішуроль в макроекономічному регулюванні відіграє держава.
У середині 50-х рр. під впливом кейнсіанських ідейсклався новий механізм макроекономічного регулювання ринкової економіки. В цьомумеханізмі важливу роль відіграє підсистема державного регулювання.
У сучасній макроекономіці відбувається гостра полемікастосовно того, як в ринковій економіці досягається повна зайнятість, а також наскількиефективним є державне регулювання. Прихильники класичної моделі макроекономічногорегулювання вважають, що ринок сам по собі забезпечує належну збалансованість національноїекономіки і, відповідно, державне регулювання є неефективним (теорема неефективностіполітики).
Нова кейнсіанська модель сприйняла концепцію раціональнихсподівань, але заперечує теорему неефективності політики. Неокейнсіанці виступаютьна користь активістського державного втручання в економіку.Розділ 3. Основні функціїмакроекономіки і макроекономічне моделювання
Функції макроекономіки — це ті завдання, що розв'язуютьсяу процесі дослідження й аналізу реальної економічної. системи (макроекономіка якнаука), та її викладання і вивчення (макроекономіка як навчальна дисципліна).
Макроекономіка виконує такі функції:
· теоретико-пізнавальну;
· прикладну (практичну);
· світоглядну (формування сучасного економічного мисленнята економічної культури).
Всі функції макроекономіки органічно взаємозв'язані.Теоретико-пізнавальна функція полягає в тому, щоб повніше забезпечити вивчення власнемакроекономічної теорії. Знання макроекономіки створює фундамент, на якому можебудуватися вивчення багатьох прикладних економічних дисциплін. Макроекономіка маєбезпосереднє прикладне значення. Майбутній спеціаліст повинен навчитися аналізуватисуть державної економічної політики, напрями, шляхи та методи її реалізації. І головне,вміти ефективно розробляти й втілювати у життя стратегію і тактику діяльності своєїфірми (підприємства) на мікроекономічному рівні в умовах певного зовнішнього середовища,особливості якого визначаються макроекономічними факторами. Важлива функція макроекономіки- її світоглядна функція. Цю функцію вона виконує на основі вироблення у майбутніхекономістів-професіоналів сучасного економічного мислення. Глибоке і системне вивченняосновних понять і механізмів функціонування національної економіки сприяє формуваннюекономічної культури студентів.
Для макроекономіки, як і будь-якої галузі економічноїтеорії, характерне застосування методів наукової абстракції, аналізу і синтезу.Проте для методу макроекономічних досліджень характерні не тільки загальні, алей специфічні засоби. Специфічними, природно, є і цілі макроекономічного аналізу.На відміну від мікроекономіки макроекономіка використовує у своєму аналізі агрегованівеличини, що характеризують поточний стан і розвиток економіки як єдиного цілого.Є специфіка й у макроекономічному моделюванні.
Цілі макроекономічного аналізу:
Побудова формалізованих моделей типової поведінкина основі аналізу прийняття рішень “агрегованими" економічними суб'єктами.
Виявлення загальних закономірностей економічногорозвитку на основі аналізу існуючих змін і тенденцій.
Аналіз механізму взаємодії економічних суб'єктіві виявлення характеру наслідків прийнятих ними рішень для економічної кон'юнктури.
Проведення власне макроекономічного аналізу, тобтостатистичне наповнення (підтвердження) теоретичних концепцій.
Макроекономіка оперує агрегованими параметрамиі має справу тільки з агрегованими показниками такими, як валовий національний продукт,національний доход, рівень цін, інфляції і безробіття, обсяги споживання, заощадженняй інвестицій, ринкова ставка процента тощо.
У макроекономіці виділяють лише чотири суб'єкти:домашні господарства, фірми (підприємницький сектор), держава і закордон (іноземнийсектор). Кожний із макроекономічних суб'єктів являє собою сукупність реальних діючихсуб'єктів даного типу. Одночасно кожний із них — типовий представник економічнихсуб'єктів даного типу. Це означає, що для цілей макроекономічного аналізу відбираютьсятільки ті риси поведінки суб'єкта, що властиві абсолютно кожному з них, тобто підлягаєагрегуванню і характер їх поведінки.
Виділення як самостійного суб'єкта держави робитьмакроекономіку принципово відмінною від інших розділів економічної теорії. Якщов загальній економічній теорії аналізуються принципи функціонування державних інститутів,то в макроекономіці досліджується роль держави в процесі формування умов макроекономічноїрівноваги.
Макроекономіка не вивчає особливості виробництваокремих товарів або приватні рішення споживчого вибору; не має справи з галузевоюструктурою виробництва або з формуванням цін на товари і послуги. У макроекономіцірозглядаються агреговані ринки. При цьому вся множина мікроекономічних ринків групуєтьсяв такі типи:
Ринок товарів і послуг (реальних благ). На ринкублаг всі індивідуальні розбіжності мікроекономічних ринків товарів і послуг зникають,для вивчення залишаються питання встановлення розміру сукупного попиту і сукупноїпропозиції, загального рівня цін і умов формування рівноваги.
Ринок реального капіталу, поданий ринком інвестиційнихтоварів.
Ринок праці, на якому об'єктом купівлі-продажувиступає праця як така, без виділення її окремих видів.
Ринок грошей, при цьому під грошима мається наувазі тільки національна валюта.
Ринок капіталу (цінних паперів), основне призначенняякого — забезпечити трансформацію заощаджень в інвестиції.
Міжнародний ринок, поданий іноземним сектором(закордоном). При аналізі відкритої економіки міжнародний ринок підрозділяєтьсяна ринок товарів і послуг, ринок активів і валютний ринок.
Ринок благ і ринок реального капіталу в сукупностіутворять ринок реальних активів. Разом із ринком праці вони складають реальний секторекономіки.
Ринок грошей і ринок капіталу є складовими частинамифінансового ринку, на якому відбувається розподіл коштів між економічними суб'єктами.
Одним із засобів макроекономічного аналізу є моделювання.
Макроекономічні моделі являють собою формалізовані(логічно, графічно й алгебраїчно) описи різноманітних економічних явищ і процесівіз метою виявлення функціональних взаємозв'язків між ними. Будь-яка модель (теорія,рівняння, графік і т.д.) є спрощеним, абстрактним відбитком реальності, тому щовся різноманітність конкретних деталей не може бути одночасно прийнята до увагипри проведенні дослідження. Тому жодна макроекономічна модель не абсолютна, не вичерпна,не всеосяжна. Вона не дає єдино правильних відповідей, адресованих конкретним країнаму конкретний період часу. Проте за допомогою таких узагальнених моделей визначаєтьсякомплекс альтернативних засобів управління динамікою рівнів зайнятості, випуску,інфляції, інвестицій, споживання, процентних ставок, валютного курсу й інших внутрішніх(ендогенних) економічних змінних, ймовірнісні значення яких встановлюються в результатірішення моделі. Як зовнішні (екзогенні) змінні, величина яких визначається позамоделлю, нерідко виступають основні інструменти фіскальної політики уряду і монетарноїполітики Національного банку — зміни в розмірах державних витрат, податків і грошовоїмаси.
Забезпечувана за допомогою моделей багатоваріантністьзасобів аналізу економічних проблем дозволяє домагатися необхідної альтернативностіі гнучкості макроекономічної політики. Використання макроекономічних моделей даєможливість оптимізувати поєднання інструментів бюджетно-податкової, кредитно-грошової,валютної і зовнішньоторговельної політики, успішно координувати заходи уряду і Національногобанку по управлінню циклічними коливаннями економіки. Найбільш перспективними зцього погляду є моделі, що враховують динаміку інфляційних очікувань економічнихагентів. Їхнє використання в макроекономічному прогнозуванні дозволяє знизити ризиквиникнення феномена несподіваної інфляції, що робить найбільш руйнівний вплив наекономіку, а також пом'якшити одну із найскладніших проблем макроекономіки — проблемунедовіри до політики уряду і Національного банку.
Будь-яка макроекономічна модель тією чи іншою міроюабстрактна, має ряд припущень і спрощень, що обмежують сферу її застосування. Утой же час саме на основі макроекономічного моделювання можна одержати достатньоповне уявлення про характер подій, що відбуваються в економіці, зробити прогнозрозвитку економіки, обгрунтувати рекомендації з економічної політики.
Макроекономічні моделі містять у собі ендогенні(внутрішні) змінні, розмір яких встановлюється в результаті рішення моделі, і екзогенні(зовнішні) змінні, розмір яких визначається поза даною моделлю.
У макроекономічних моделях дія екзогенних параметрівформалізуєтся або у вигляді деякої постійної (константи), або у вигляді випадкової(ймовірної) величини, в залежності від характеру їхньої дії і прояву. Звичайно якекзогенні параметри у макроекономічних моделях виступають державні витрати G, ставкаоподатковування Т і величина пропозиції грошей М, розміри яких регулюються державою.
До числа ендогенно обумовлених параметрів відносятьсяобсяги зайнятості і випуску, рівні інфляції і безробіття, рівень планових витраттощо.
У залежності від конкретних задач дослідження застосовуютьсярізні типи моделей. Типологія макроекономічного моделювання може бути проведенана основі різноманітних критеріїв:
за засобом уявлення досліджуваного процесу абоявища моделі поділяються на логічні, графічні й економіко-математичні;
за тривалістю аналізованих процесів — на короткостроковіі довгострокові;
за кількістю економічних суб'єктів, що аналізуються,- на прості моделі (у яких подані тільки домашні господарства і фірми) і повні моделі(за участю держави);
за ступенем охоплення іноземного сектора — на закриті(подана тільки національна економіка) і відкриті (ті, що враховують впливи іноземногосектора на національну економіку);
за характером впливу чинника часу — на статичні,порівняльної статики (дихотомічні) і динамічні.
Вся система ринків, що виділяються в макроекономіці,одержує своє відображення тільки у відкритих довгострокових моделях. У закритихкороткострокових моделях враховуються лише перші чотири із зазначених в попередньомупараграфі ринків. Зв'язки, установлювані на міжнародному валютному ринку, розглядаютьсятільки у відкритих моделях економіки. Ринок реального капіталу як складова частинаринку чинників виробництва тією чи іншою мірою враховується лише в довгостроковихмоделях (економічного росту або економічного циклу). Такого роду абстрагування пояснюєтьсяспецифічною спрямованістю кожного типу моделей на дослідження певного кола економічнихпроблем.
Будь-яка модель може бути подана чотирма засобами:алгебраїчно, графічно, у виді бухгалтерських записів і в таблично-матричній формі.Найбільш часто використовуються алгебраїчна і графічна форми пізнання.
Побудова макроекономічних моделей припускає врахуваннячотирьох основних типів функціональних взаємозв'язків:
поведінкових, що відбивають типові переваги економічнихсуб'єктів. Прикладом такого роду залежностей можуть служити функції споживання абоінвестиційного попиту;
технологічних, що відбивають технологічні й організаційно-технічнізалежності. Прикладом може служити виробнича функція, що відбиває зв'язок реальноговипуску і чинників виробництва;
дефініційних, що виражають поняття, сутність якихдається у визначенні. Сюди можна віднести визначення сукупного попиту, безробіття,кон'юнктурного розриву;
інституціональних, які виражають залежності, щовипливають із інституціонально встановлених в економіці норм і правил. До їхньогочисла можна віднести функцію податкових надходжень як залежність від розміру встановленоїподаткової ставки.
І в мікро-, і в макроекономіці активно використовуєтьсялогічне і формально-математичне моделювання.
Такі узагальнені макроекономічні моделі, як моделькругових потоків, АD-АS, хрест Кейнса, криві Філліпса, Лоренца, Лаффера, модельСолоу тощо являють собою загальний інструментарій макроекономічного аналізу і немають якоїсь національної специфіки (див. додатки). Специфічними можуть бути значенняемпіричних коефіцієнтів і конкретні форми функціональних залежностей між економічнимизмінними в різних країнах. Оцінка будь-якої макроекономічної моделі повинна даватисяне за критерієм її негайної “придатності” або “непридатності” для економіки конкретноїкраїни, у тому числі й України, а за критерієм її корисності в процесі пізнанняекономічної динаміки і управління її показниками.
Об'єктивна складність полягає в тому, щоб забезпечитидостатність передумов побудови моделі з погляду поставленої цілі й уникнути помилковихвисновків для макроекономічної політики. У той же час модель може бути достатньореалістичною, але занадто складною, тоді як простота моделі — одна з найважливішихвимог до неї з погляду можливостей її використання в процесі дослідження. Протеі надмірна спрощеність моделі може призвести до нехтування в аналізі істотних чинників,внаслідок чого висновки виявляться недостовірними. Тому найбільш складним моментомпобудови будь-якої моделі є визначення кола чинників, істотних для макроекономічногоаналізу конкретної проблеми.Розділ 4. Макроекономічна теорія таконцепція економічного розвитку для України
Перетворення директивної економіки в ринковуможливо лише через розвиток ініціативи і активності населення, приведення в діюстимулів високопродуктивної праці. А це вимагає вироблення наукової концепції розвиткусуспільства і втілення її в життя.
Оскільки наукова теорія трансформується в практикучерез політику і стає рушійною силою розвитку суспільства за умови поєднання інтересівгосподарюючих суб’єктів, важливе значення має розкриття механізму формування науковообґрунтованої економічної політики.
Історичний досвід переконує, що науковою політикастає тоді, коли ґрунтується на об’єктивно діючій системі економічних законів з урахуваннямрізноманітності інтересів суспільства і передбачає багатоваріантність рішень і свободувибору.
Відомо, що політика формується в сфері надбудовисуб’єктами, у руках яких перебуває влада, і являє собою процес вироблення політичнихрішень у всіх сферах життя.
Перехід до ринкової економіки може відбутисялише на основі використання реально діючих причинно-наслідкових зв’язків в економічномужитті, врахування інтересів усіх господарюючих суб’єктів, тобто політики, побудованоїна науковій теорії й адекватно трансформованої у господарському механізмі. Самеу зв’язку з цим першоосновою вироблення науково-обґрунтованої економічної політикиє економічна теорія. Усякий відхід від теорії призводить до суб’єктивізму, сутністьякого полягає в ігноруванні об’єктивних вимог і умов, а отже, у висуненні необґрунтованихзавдань і рішень, що врешті-решт обертається нераціональним використанням природних,матеріальних, фінансових, людських ресурсів, породжує диспропорції в суспільномувиробництві та соціальні суперечності.
Наукове обґрунтування економічної політики сприятимеглибокому оновленню матеріального життя, більш повному розкриттю соціальних ресурсівсуспільства.
Для вироблення економічної стратегії, що ґрунтуєтьсяна всебічному врахуванні вимог об’єктивних економічних законів, першорядне значеннямає забезпечення реалістичної, об’єктивної оцінки, з одного боку, досягнень у вирішеннісоціально-економічних завдань, виявленні труднощів і недоліків, їхніх причин, аіншого — такої самої реалістичної оцінки наявних можливостей, ресурсів для подальшогосоціально-економічного розвитку.
Іноді макроекономіку називають теоретичною основоюекономічної політики держави. Таке визначення відображає той факт, що її висновкамикеруються ті, хто формує і здійснює економічну політику.
Центральною проблемою макроекономіки є проблемадинамічної рівноваги, взаємодії різних її елементів. З цього боку економіку можнауявити як систему зв’язків, еластично зв'язаних між собою. Тому той, хто хоче керувативсією системою, повинен розуміти суть головних зв'язків, що існують у цій системі.
Таким чином, виходячи з того, що рівновага єдійсно центральною проблемою економіки, ми дозволимо собі визначити макроекономіку,як науку про умови загальної рівноваги в економіці, засоби її підтримання та наслідкипорушення.
Економічна політика — це сукупність макроекономічнихцілей та засобів їх досягнення. На перший погляд таке визначення економічної політикиможе видатися занадто спрощеним. Але відштовхуючись саме від нього, можна просуватисядалі у з’ясуванні того, що собою являє економічна політика. Економічна політика- цілеспрямована система заходів держави у сфері суспільного виробництва, розподілу,обміну і споживання життєвих благ. Вона покликана відображати економічні інтересисуспільства, усіх соціальних груп і спрямована на зміцнення національної економіки.
Економічна політика знаходить варіанти вирішенняекономічних проблем і приводить до дії їх механізми. Здійснення завдань економічноїполітики може привести до змін економічної системи, її удосконалення, що знаходитьвираз у наступному розвитку теоретичної економіки. Зауважимо, що економічна політикаіснує принаймні у трьох проявах: як бюджетно-податкова, грошово-кредитна і соціальна,або політика доходів.
Цілі економічної політики. Важливим питаннямпри визначенні цілей є вирішення принаймні двох проблем: скільки цілей одночасноможуть висуватися при формуванні економічної політики та як вони мають співвідноситись.
Всесвітньо відомий економіст Ян Тінберген, якийзаклав основи сучасної теорії економічної політики, серед її можливих цілей визначав:обсяги державних витрат, рівень зайнятості, розміри інвестицій, загальний рівеньвиробництва, сукупний попит, сальдо платіжного балансу, динаміку реальної зарплати,стабільність цін.
Стосовно цілей економічної політики відміченодві головні закономірності:
а) кількість одночасно сформульованих цілей єоб'єктивно обмеженою;
б) цілі мають узгоджуватися, координуватися длязапобігання виникненню між ними суперечностей.
Цілі економічної політики часто відображаютьінтереси різних соціальних груп суспільства, і тому координація цілей зводитьсядо узгодження цих інтересів.
Один із варіантів узгодження цілей та інтересіввідображений у критерії Парето, зміст якого зводиться до того, що в результаті прийняттярішень має покращуватися добробут хоча б одного суб'єкта відносин за умови, що непогіршується добробут жодного іншого.
Засоби економічної політики поділяються на економічніта адміністративні. Політика будь-якого напряму — бюджетно-податкова, грошово-кредитна,соціальна, зовнішньоекономічна — має специфічні засоби (інструменти регулювання).
Міра впливу засобу на мету відображається в економічнихмультиплікаторах. Кожен мультиплікатор дає можливість оцінити, як зміниться величина,що уособлює мету, при зміні величини засобу на одиницю. Для визначення мультиплікаторанеобхідно мати статистичні отримані дані про певні змінні. Точність прогнозів напідставі розрахунку мультиплікаторів визначається точністю даних про змінні.
Протягом 2007 року Фонд за участі провідних українськихі міжнародних експертів розробляв Концепцію економічного розвитку України, яка булапредставлена у квітні 2008 року і являє собою цілісний погляд на пріоритети економічногорозвитку України на найближчі сім років. Це комплексна програма реформ, необхіднихУкраїні в середньостроковій перспективі для досягнення довгострокового, стабільногоекономічного зростання, що у свою чергу веде до підвищення добробуту всього населенняУкраїни. Концепція передбачає 23 напрямки реформ за трьома блоками:
1) забезпечення базових елементів ринкової економіки;
2) створення режиму найбільшого сприяння длярозвитку бізнесу;
3) розвиток окремих галузей, структурно важливихдля економіки.
У рамках обговорення Концепції економічного розвиткуУкраїни із провідними українськими та міжнародними експертами, політиками, представникамибізнес-співтовариства й академічних кіл Фонд визначив пріоритетні напрямки реформв Україні. У числі таких пріоритетних напрямків були виділені сільське господарствота земельні реформи, господарське законодавство, а також податкова і адміністративнареформи. При відборі цих пріоритетів реформ Фонд разом із експертами керувався 2основними критеріями: важливість перетворень за цими напрямками для країни й можливістьїх реалізації (ступінь їх реалізованості).
Основне завдання, яке ставить перед собою Фонд- це стимулювати реалізацію реформ. У зв'язку із цим, робота з кожного пріоритетупроходить на підставі окремого плану дій. Деякі реформи, викладені в Концепції,тією або іншою мірою вже реалізуються.
Наприклад, одним із виділених у Концепції пріоритетівреформ є вдосконалювання господарського законодавства. Важливим кроком у цьому напрямкустав ухвалений восени 2008 року Верховною Радою України Закон про акціонерні товариства,проголосований у першому читанні закон про державно-приватне партнерство. У сферісільського господарства Фонд співробітничає з комітетом Верховної Ради з аграрноїполітики та земельних відносин. Разом із цим комітетом була створена робоча групай розроблений законопроект про ринок земель. Цей закон є однією із ключових умовзняття мораторію на продаж земель сільгосппризначення. На цьому етапі Фонд сприяєв розробці законопроекту про банкрутство (який підвищує ефективність процедури банкрутства)і ряді інших законодавчих ініціатив, які спрощують регуляторне середовище для бізнесу(скасування ряду ліцензій для провадження господарської діяльності, спрощення дозвільноїсистеми в будівництві).
ВИСНОВКИ
1. Предмет макроекономіки — великомасштабні (у масштабахвсього суспільного виробництва) економічні процеси і явища, на відміну від предметамікроекономіки, де вивчаються питання діяльності малих економічних одиниць, насамперед,фірм (підприємств). Макроекономіка вивчає сфери і галузі національної економіки,господарські зв'язки між ними.
2. Специфічним завданням макроекономіки є пізнання, систематизація,узагальнення та пояснення процесів, які обумовлюються механізмом функціювання народногогосподарства вцілому.
3. Макроекономічна наука пройшла значний історичний шляхрозвитку. Першою макроекономічною теорією вважається вчення представника французькоїшколи фізіократів Ф. Кене (1694 — 1774). Він у своїй «Економічній таблиці»проаналізував рух суспільного сукупного продукту з позицій певної системи натуральнихі вартісних пропорцій суспільного відтворення.
4. Функції макроекономіки — це ті завдання, що розв'язуютьсяу процесі дослідження й аналізу реальної економічної. системи (макроекономіка якнаука), та її викладання і вивчення (макроекономіка як навчальна дисципліна).
5. Цілі економічної політики часто відображають інтересирізних соціальних груп суспільства, і тому координація цілей зводиться до узгодженняцих інтересів.
Список літератури
1. Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Баластрик Л.О. Макроекономіка:Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. — К.: Знання, 2004. — 857с. — (Класичний університетськийпідручник).
2. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Опорнийконспект лекцій. — К.: Четверта хвиля, 1997. — 224 с.
3. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. /Пер. с англ. — М.: Дело ЛТД,1994. — 688с.
4. Бункина М.К., Семенов В.А. Макроэкономика (Основы экономической политики).- М.: Дис, 1996. — 320 с.
5. Вечканов Г.С., Вечканов Г.Р. Макроэкономика. (Серия «Завтра экзамен»)- СПб: Питер, 2002. — 224 с.
6. Вечканов Г.С., Вечканов Г.Р. Макроэкономика. — СПб: Питер, 2002. — 432 с.
7. Гальчинський А., Геєць В., Семиноженко В. Україна: науката інноваційний розвиток.К., 1997. — 80 с.
8. Гаєць В. Питання макроекономічної стабілізації в аспектіпереходу від економічної кризи до зростання. // Вісн. Нац. Банку України. — 1997.
9. Долан Є., Линдсей Д. Макроекономіка / пер. С англ.- СПб, 1994. — 496 с.
10. Економічна теорія Посібник вищої школи. (Воробйов Є.М.,Гриценко А.А., Лісовицький В.М., Соболєв В. М.) Під заг. Ред. Воробйова В.М. — Харків-Київ,2001. — 704 с.
11. Ивашковский К.Н. Макроэкономика. Учебник. — М.: Дело, 2002. — 472 с.
12. Конституція Укроїни. — К.: Юрінком, 1996. — 80 с.
13. Кулішов В.В. Макроекономіка: основи теорії і практикум.Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. — Львів: «Магноліяплюс», 2004. — 256 с.
14. Кривцов О.С., Бережний В.М., Онегіна В.М. Макроекономікау запитаннях та відповідях: Навчальний посібник. Х.: Факт, 2003. — 199 с.
15. Курс экономической теории: Общие основы экономическойтеории, микроэкономика, макроэкономика: Учебное пособие / Под ред… А.В. Сидорова.- М.: МГУ, Дис, 1997. — 736 с.
16. Майбурт В.М. Введение в историю экономической мысли.- М.: Дело, 1996 г. — 647 с.
17. Макконелл К., Брю М. Экономикс: Принципы, проблемы,политика. В 2-х томах. / Пер с англ. — М.: Республика, 1992. — 784 с.
18. Макроекономіка. Підручник / За ред… Савченка А.Г.К.: Либідь, 1995. — 473 с.
19. Макроекономіка та макроекономічна політика: Навч. Посібник/ А.Ф. Мельник, Т.Л. Желюк, О.В. Длугопольський, О.В. Панухник. Наук. Ред. А.Ф.Мельник. — К.: Знання, 2008. — 699 с.
20. Маршал А. Принципы экономической науки В 3-х томах./ Пер. С англ. — М.: Прогресс, 1993. — 618.
21. Менкью Н.Г. Макроэкономика. / Пер. С англ. — М.: МГУ,1994. — 736 с.
22. Менкью Н.Г. Принципы экономикс / Пер. С англ. — СПб:Питер Ком, 1999. — 784.
Додатки
/>
Рисунок 3.1 Модель кругових потоків
/>
Рисунок 3.2 Хрест Кейнса
/>
Рисунок 3.3 Крива Філліпса
/>
Рисунок 3.4 Крива Лоренца
/>
Рисунок 3.5 Крива Лаффера
/>
Рисунок 3.6 Модель Солоу