Вступ
В сучасних умовах капіталістичного суспільства підприємницькадіяльність є одним з найвагоміших важелів, що зумовлюють розвиток економікидержави. Результатами підприємницької діяльності є задоволення потребспоживачів, обіг грошової маси в країні, створення робочих місць та багатоінших важливих економічних процесів, що сприяють підвищенню рівня життянаселення в країні.
Наданому етапі успішне функціонування підприємств у ринковій системі в Україніможливе лише за умови ефективного використання усіх видів ресурсів тапідвищення оперативності управляння організацією. Останнім часом буларозроблена велика кількість теорій і концепцій (шість сигм, теорія обмежень,ощадливе виробництво, тотальна оптимізація виробництва та інш.), що спрямованіна підвищення керованості підприємства та покращення ефективності йогодіяльності. Серед усіх розглянутих концепцій найбільш перспективною дляукраїнських підприємств є концепція ощадливого виробництва, тому що вонавраховує стратегічні цілі підприємства і дає можливість комбінувативищезазначені підходи до підвищення ефективності роботи. Саме тому темадослідження ощадливого виробництва і є актуальною на даному етапі вивченнякатегорій «підприємництво» та «операційний менеджмент».
1. Економічна сутність поняття «ощадливе виробництво»
Ощадливевиробництво (Lean Manufacturing) – це система організації і управліннярозробкою продукції, виробництвом, взаємовідношеннями з постачальниками іспоживачами, коли продукція виготовляється в точній відповідності до запитівспоживачів і з меншими втратами у порівнянні з масовим виробництвом великимипартіями.
Цільощадливого виробництва – ліквідувати дії, які віднімають час,поглинають ресурси, але не створюють цінність, а також формування умов, прияких дії, які залишились, які створюють цінність, вистроюються в безперервнийпотік, який витягує споживач.
Метаконцепції ощадливого виробництва – позбутися всіх видів втрат і домогтисямаксимальної ефективності використання ресурсів шляхом поступального йбезперервного вдосконалення всіх бізнес-процесів організації, спрямованих напідвищення задоволеності споживачів.
Традиційноцілі скорочення витрат, прискорення роботи і підвищення задоволеностіспоживачів розглядаються як взаємовиключні. В межах концепції ощадливоговиробництва забезпечується можливість досягати їх одночасно та погоджено. Воснові цього підходу послідовне виявлення та вилучення з виробничих та іншихпроцесів дій, що не створюють цінності для споживачів. При глибокому аналізівиявляється, що у багатьох організаціях такі дії складають більшу частинупроцесів. Їх вилучення дозволяє досягти мети: виконувати тільки ті роботи, якіпотрібні споживачам; виконувати їх тільки тоді, коли вони потрібні; виконуватиїх правильно з першого разу.
Піонеромцього підходу стала компанія «Toyota» (інша назва підходу – виробнича системаToyota), яка завдяки його використанню протягом кількох десятиліть сталалідером світової економіки.
Насьогодні концепція, яка традиційно застосовувалася у виробничих організаціях,успішно адаптованатакож до специфіки сфери послуг, місцевого самоврядування,державного управління. Все частіше говорять не про ощадливе виробництво, а проощадливе управління.
Заданими Інституту ощадливого виробництва, впровадження цих підходів дозволяєскоротити в середньому: тривалість виробничого циклу – на 50%, обсягинезавершеного виробництва – на 60%, кількість випадків переробки продукції – на70%, необхідні площі – на 30%, необхідний для переналадки обладнання час – на 65%.
Повністювиключити видатки на забезпечення якості не є можливим, але вони можуть бутиприведені до прийнятного рівня.
2. Основна ідея теорії ощадливого виробництва
Існуєдва підходи до оптимізації втрат – управлінський і технологічний.
При технологічномупідході досягнення підвищення ефективності роботи підприємствавідбувається, в першу чергу, за рахунок технологічних інновацій. Його недолікомє те, що впровадження сучасних технологій (закупівля сучасних, більш швидкіснихліній, суцільна автоматизація виробництва) не впливає на систему управління виробництвом.
Управлінськийпідхід розглядає оптимізацію виробництва, в першу чергу, з точки зорууправління витратами і, тільки в разі необхідності, вимагає модернізаціївиробництва. Це означає, що навіть, якщо підприємству знадобляться будь-якітехнологічні новації, рішення про них повинно прийматися тільки після створеннясистеми управління виробництвом і визначення дійсно критичних місць, яківимагають технологічних вдосконалень. Пов’язано це з тим, що оновленнятехнології і основних фондів – процес який дорого коштує, а тому вимагаєдетального опрацювання і точного розуміння навіщо він реалізується і який ефектбуде досягнуто.
Створенняконцепції ощадливого виробництва є саме управлінським підходом. Розглянемо, щож являє собою ощадливе виробництво та яку користь дає його впровадження.
Необхіднозазначити, що на сьогоднішній день ощадливе виробництво застосовують майже 100%Японських компаній, 72% компаній США, у Великобританії – 56%, в Бразилії – 55%,в Мексиці – 42%, в той час як на Україні ощадливим виробництвом займаютьсятільки одиниці компаній. Для підприємств України такий крок переходу наощадливе виробництво був би логічним у зв’язку із вступом її у ВТО, і значнимпідвищенням вартості енергоресурсів.
Закласифікацією Тайіті Оно (технічного директора компанії «Тойота»), втратиподіляються на наступні види:
· Перевиробництво
· Надлишкові запаси
· Брак
· Зайві операції
· Зайва обробка
· Простої та очікування
· Втрати при транспортуванні
· Втрата співробітниками творчого потенціалу
· Перевитрати ресурсів
· Втрачені замовлення та можливості
· Штрафні санкції наглядових органів
ТайітіОно правильно замітив, що існуючі західні фірми-виробники автомобілів визначалиціну, як суму витрат і очікуваного прибутку:
Витрати+ Прибуток = Ціна
Йомудовелося поступити інакше. Для нього рівень цін і розмір мінімального прибуткубули фіксованими. Виходячи з цих обмежень, Тайіті Оно завдяки застосуваннютехнологій ощадливого виробництва, намагався знизити витрати до рівня, якийдозволив би йому забезпечити прийнятний рівень цін та прибутку, достатній длярозробки нової продукції.
Такз’явилась альтернативна формула:
Ціна– Прибуток = Витрати
де іціну, і прибуток визначало зовнішнє середовище. Під контролем фірми залишалисьтільки витрати.
Детальнийперелік видів втрат у процесі виробництва:
1) Перевиробництво
Причиниперевиробництва:
· Невірний прогноз попиту на ринку
· Виробництво великими партіями для компенсації довготривалихпереналадок обладнання
· Випереджання графіку виробництва
· Компенсація поломок станків, браку и переробок дефектних деталей
· Відмінності в роботі змін (одні процеси виконуються в три зміни, аінші – в одну)
· Перевиробництво для «забезпечення спокою» на випадок різкогозростання попиту
· Побоювання допустити простої обладнання і персоналу
· Відрядна оплата праці (в першу чергу виготовляються найбільшдорогі деталі і вузли в кількості більшій, ніж необхідно)
· Витрати, які пов’язані з перевиробництвом і роботою великимипартіями
· Передчасні витрати сировини і матеріалів
· «Заморожені» обігові кошти
· Ризик не продати продукцію через помилкове прогнозування рівняпопиту
· Захаращення робочих площ
· Збільшення транспортних витрат
· Пошкодження продукції при переміщеннях, транспортуванні ізберіганні
· Несвоєчасне виявлення браку (коли в запасі нічого немає, будь-якийне недолік моментально утворює суттєву проблему, а значить він має бути відразуусунений)
· Збільшення строків повернення інвестицій і виплат за кредитами
· Простої в очікуванні приходу великої партії деталей в першуполовину місяця і авральна робота в останні дні місяця
Щотреба робити для усунення втрат:
· Знайти процеси, в ході яких виробляється більше, ніж «витягує»наступний процес, і тому надлишки продукції вимагають додаткових дій зорганізації їх зберігання між операціями.
· Зменшити витрати за рахунок зменшення часу на наладку, переналадкуі балансування виробничих ліній.
2)Втрати через дефекти і необхідність переробки
Кожнийраз, коли допущена помилка при роботі з виробом, і вона передана на наступнуоперацію процесу або, ще гірше, споживачу, ми миримося з переробкою, як з невід’ємноючастиною процесу. Ми двічі втрачаємо кошти кожен раз, коли щось виготовляємо,складаємо або ремонтуємо, в той час, коли замовник платить нам за товар абопослугу тільки один раз.
Щотреба робити для усунення втрат:
· Виявити дефектні або незавершені продукти або послуги, а такожзакінчені вироби, які перероблюються або які приходиться викидати.
· Скоротити витрати за рахунок вдосконалення системи візуальногоконтролю і розробки більш повних стандартних процедур.
· Запровадити встроєну систему захисту від помилок там, де криєтьсяджерело помилок.
3)Втрати при переміщенні
Втратипри переміщенні – це непотрібні переміщення персоналу, продукції, матеріалівта обладнання, які не додають цінності продукту. Часто робітники виконуютьзайві переміщення зі своєї дільниці до цехового складу і в зворотньомунапрямку, а також ходять навкруги непотрібного їм обладнання. Такі переміщеннядоцільно усунути, і за рахунок цього прискорити процес. Це одна з найбільш неприємнихвтрат і для рядового персоналу, і для керівництва, тому що витрачений час іпростої роблять неефективними більшість виробничих процесів, обтяжуючи працюробітників. Незважаючи на те, що більшість виробничих процесів розроблялися заумов мінімізації лишніх переміщень та рухів, в основному, це одне з найбільшихджерел втрат, які виникають непомітно і які приводять до збоїв.
Щотреба робити для усунення втрат:
· Визначити, коли персонал здійснює непотрібні переміщення и скластикомплексну схему (діаграму «спагеті») фактичних потоків процесу.
· Скоротити втрати методом розробки та вивчення карти потокустворення цінності та/або карти фізичних потоків для кожного процесу знаступним скороченням переміщень операторів, обладнання, матеріалів.
4)Втрати при транспортуванні
Транспортнівтрати виникають, коли персонал, обладнання, продукція або інформаціяпереміщуються частіше або на більші відстані, ніж це дійсно необхідно. В ходібагатоетапних процесів матеріали і персонал переміщуються від процесу допроцесу, які розділені простором та/або часом. Замість того щоб розташуватипроцеси послідовно або поряд, їх часто розташовують далеко один від одного, щовимагає використання автопогрузчиків, конвеєрів або інших транспортних засобівдля переміщення матеріалів на наступну операцію. Усі ці переміщення не додаютьспоживчої цінності продукції, яка виробляється.
Щотреба зробити для усунення втрат:
· Визначити переміщення персоналу, матеріалів або інформації, які несприяють процесу створення цінності.
· Скоротити втрати за рахунок мінімізації фізичної відстанітранспортування матеріалів і переміщення транспортних засобів, зробитиперепланування розміщення обладнання, виділити відповідні виробничі зони.
5)Втрати від надлишкових запасів
Втрати,які криються в надлишкових запасах, містять багато неприємних проблем якості,таких як переробка і дефекти, проблеми в плануванні робочої сили та/абовиробництва, завищений час виконання замовлень, проблеми з постачальниками.Підтримувати надлишкові запаси, які заморозили обертові кошти і потребуютьвиплат банківських процентів, дуже дорого. Надлишкові запаси знижують віддачувід вкладень в робочу силу і сировину.
Щотреба робити для усунення втрат:
· Визначити надлишкові виробничі потужності, надлишкові запасисировини, незавершеного виробництва або готової продукції з оборотністю іззаданою величиною (менше ніж 10 разів) на рік.
· Скоротити втрати, застосувавши методику «точно в час» (JIT) та«канбан».
6)Втрати від надлишкової обробки
Втративід надлишкової обробки виникають при виготовленні продукції або послуг з більшвисокою споживчою якістю, ніж це вимагає покупець і за яку він згоден платити.Додавання функціональних можливостей, які не мають цінності в очах споживача,не погіршує продукт або процес. Недостатня інформація про те, як споживачівикористовують продукцію або послуги, часто сприяє додаванню до них надлишковихфункціональних можливостей, в яких, за думкою виробника, замовники маютьпотребу, або бажають їх (однак точно це невідомо).
Щотреба робити для усунення втрат:
· Визначити продукти, які повернені покупцями як зіпсовані або якімають дефекти тих місцях, де до поломки не було слідів зносу. Уточнити ситуаціючерез опитування споживачів та дослідження роботи продукту в реальних умовах.
· Скоротити втрати за рахунок визначення того, які функціональніможливості реально потрібні споживачу і за що він готовий платити. Для цьогонеобхідно добре розуміти і чітко уявляти, як саме і в яких умовах замовникивикористовують конкретний продукт.
7)Втрати часу на очікування
Втратичасу на очікування виникають, коли люди, операції або частково готова продукціявимушені очікувати наступних дій, інформації або матеріалів. Погане планування,необов’язковість постачальників, проблеми комунікацій та недосконале управліннязапасами приводять до простоїв, які коштують грошей та часу.
Щотреба робити для усунення втрат:
· Знайти людей або обладнання, які очікують завершення попередньоїабо початку наступної операції, поступлення матеріалів або інформації.
· Скоротити втрати через вирівнювання загрузки виробничих ліній. Дляцього доцільно використати стовпчикову діаграму час циклу/час такту длясинхронізації процесів.
Отже,кожне підприємство самостійно вирішує, який вибрати напрямок і з якими втратамиборотись в першу чергу, але, те, що з ними боротися необхідно, для виживання наринку факт неспростовний.
Черезте що цільові витрати ощадливого виробництва будуть набагато нижчі, ніж затратиконкурентів, з’являється вибір. Підприємство може зробити наступне:
· знизити ціни (що фактично веде до збільшення продаж і утилізаціївільних ресурсів);
· добавити в продукт додаткові функції (що також збільшує продажі);
· створити додаткову цінність (і робочі місця) через поліпшенняобслуговування;
· розширити дилерську и сервісну мережі (що знову-таки збільшуєпродажі, хоч і не миттєво);
· спрямувати прибуток на розробку нової продукції (що збільшитьпродажі в майбутньому);
· переглянути існуючу систему мотивації персоналу;
· підвищити рівень компетентності персоналу.
3.Застосування концепції ощадливого виробництва в Україні
ощадливий виробництвокомпанія перспектива
Востанні роки в Україні, як і в країнах колишнього Радянського Союзу, істотнозріс інтерес до питань менеджменту, управління підприємствами, перетворенняморганізаційних структур компаній. На жаль, цей інтерес виявився тільки останнімчасом.
Усвітовій практиці за останній час було створено безліч нових концепцій іметодів менеджменту: реінжиніринг бізнес-процесів (BPR), Загальне УправлінняЯкістю (TQM), збалансована система показників (BSC), статистичне управлінняпроцесами (SPC), коучинг, моделі міжнародних стандартів ІСО 9000, ІСО 14000,ХАССП, «П'ять S», «Шість сигм» та багато іншого. На жаль, країнипострадянського простору не мають своїх розробок у цій галузі. Ні традицій,шкіл, досвіду попередників, немає налагоджених систем менеджменту. Томуукраїнським управлінцям належить багато що освоїти з зарубіжних методик, щобвижити і зберегти конкурентоспроможність.
Наданому етапі культура нашої країни в цілому дуже далека від поняття «ощадливість.Конкурентна перевага українських підприємств може бути забезпечене тількивисокою якістю і низькими витратами. Тому сьогодні потрібно переглянути всюорганізацію виробництва з тим, щоб виключити всі види втрат.
Найсерйознішапроблема впровадження ідеології Lean на українських виробництвах – бар'єр усвідомості людей. Ідеологія бережливого виробництва передбачає, що людина, якаприходить на підприємство, повиненна робити те, що необхідно на даний момент,бути універсальним солдатом: сьогодні працювати на одній ділянці, завтра наінший і т.д. В Україні багато людей вважають, що якщо вони мають певнуспеціальність, то не повинні займатися більше нічим іншим, не хочуть вчитися,перебудовуватися.
Важливоючастиною мотивації ощадливого виробництва є система оплати праці. Найчастіше вУкраїні використовується відрядна система оплати, яка не відповідає принципамбережливого виробництва, тому що вводячи таку систему, керівництво перекладаєвідповідальність за ефективну організацію праці на плечі операторів. Дужескладно при побудові бережливого виробництва знайти грамотного керівника. Вуправлінні виробничим персоналом існує своя специфіка. Звідси й особливості, щовиникають в процесі підготовки керівників для виробництва.
Висновок
Проаналізувавшиситуацію, що склалася в Україні, можна сказати, що в нашій країні вже з'явилисяреальні можливості для застосування концепції ощадливого виробництва, хоча вонидосить обмежені. Lean production вже впроваджують деякі підприємства, що сталонаслідком усвідомлення важливості менеджменту якості. Великим кроком вперед єтой факт, що керівники компаній розуміють необхідність здійснення обдуманих ісистематизованих дій для поліпшення роботи підприємства. Однак поширенняконцепції Lean обмежується фінансовими проблемами фірм і неповним усвідомленнямважливості застосування системи. Деякі керівники намагаються впровадити лишеокремі елементи системи, сподіваючись отримати значний результат. Деякі з нихнедостатньо відповідально і скрупульозно стежать за її впровадженням, через щозазнають фінансові збитки. Необхідно завжди пам’ятати, що цінність товару абопослуги визначає споживач, це те, за що споживач готовий заплатити гроші, тобтоцінні для нього характеристики продукту. С точки зору споживача, виробник існуєдля задоволення його, споживача, потреб. Виробник основним завданням маєотримати прибуток. Дуже часто виробники забувають, що джерелом прибутку є самеспоживач, і для збільшення прибутку застосовують методи, які ніяк не пов’язаніз інтересами споживача, в результаті чого відстань між баченням характеристикпродукту споживачем і виробником постійно зростає.
Такимчином, можна підсумувати, що для успішного впровадження вищезазначеної системикерівництво компанії повинно дуже серйозно ставитися до нововведень, ставити ціліпостійного поліпшення, цікавитися досвідом подібних вітчизняних і закордоннихпідприємств. Тільки в цьому випадку використання принципів ощадливоговиробництва дасть значні результати.
Переліквикористаної літератури:
1. Монден Я.«Тоета»: методы эффективного управления: Сокр. Пер. с англ./ науч. ред. А.Р. Бенедиктов,В.В. Мотылев. – М.: Экономика, 1989. – 288 с.
2. Вумек Джеймс П.,Джонс Дэниел Т. Бережливое производство: Как избавиться от потерь и добитьсяпроцветания вашей компании / Пер. с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2004.
3. Лисицин В.Д., Лисенко О.І.,Вовк Ю.С. Роль «ощадливого виробництва» в діяльності підприємства – ВісникНТУУ «КПІ» – 2009
4. tz-partners.com.ua/
5. Джордж Л. Майкл.«Бережливое производство + шесть сигм. Комбинируя качество шести сигм соскоростью бережливого производства» – М: Альпина Бизнес Букс, 2008