Shura19@yandex.ru
Зміст
сторінка
Вступ..................................................................................................................3
1. Сутність і значення конкурентоспроможностіроздрібного
торгівельногопідприємства......................................................................4
2. Конкурентоспроможність товару та послуг як запорука
ефективної діяльності суб’єктівринку..................................................9
3. Аналіз конкурентоспроможності і взаємодій вкомерційній
діяльності торговихпідприємств...........................................................19
4. Проблема підвищенняконкурентоспроможності товарів і
послуг наринку.........................................................................................23
Висновки іпропозиції ............………………………………………………26
Література…………………………………………………………………… 28
Додатки............................................................................................................29
Вступ
Одна з найважливіших задач розвитку підприємства і країни вцілому, нерозривно пов`язана з ефективністю виробництва, забезпечення випускунеобхідної кількості сучасних виробів та покращення якості, досягненняконкурентоспроможності продукції на ринку.
Загострення конкурентної боротьби (за збут своєї продукції,за місце на ринку) поміж фірмами-виробниками та торговими організаціями змушуєшукати їх нові засоби впливу на рішення покупців. Одним з таких шляхів єстворення товарів покращенного рівня якості.
Передовий закордонний досвід свідчить, що якість,безперечно, є найбільш вагомою складовою конкурентоспроможності, але разом зтим, можливості реалізації продукції, крім якості, визначаються значним числомпараметрів і умов, більшість з яких розповсюджується не тільки на товар, але іна підприємство, фірму і навіть країну.
Актуальність теми. Протягом багатьох десятків років у нашій країні, вумовах високої монополізації виробників та торгових представників, регуляторомвиробництва продукції був не реальний попит, а - виробництво йадміністративно-командний механізм розподілу, що регулювали споживання,формували потреби і випуск показників.
У цих умовах проблема конкурентноздатності підприємства і продукції, увиробників практично не вставала, а якщо і виникала, то зважувалася лише увідношенні тієї продукції, що підлягала реалізації на зовнішньому рику.
З розвитком ринкового механізму ця проблема в нашій країні,природно, різко загострилася, і її вирішення жадало від усіх суб'єктів ринкуактивного пошуку шляхів і методів підвищення конкурентноздатності вироблених іспоживаних товарів. У зв'язку з цим у сучасній економіці головним напрямкомфінансово-економічної і виробничо-збутової стратегії кожного торговогопідприємства стає підвищення конкурентноздатності для закріплення його позиційна ринку з метою одержання максимального прибутку.Мета роботи: проаналізувати сутність і значенняконкурентоспроможності роздрібного торгівельного підприємства,конкурентоспроможність товарів та послуг, оцінку конкурентоспроможностіторгового підприємства, та шляхів її підвищення.
1. Сутність і значення конкурентоспроможностіроздрібного торгівельного підприємства.
Поняття конкурентоспроможності інтерпретується іаналізується в залежності від економічного об`єкту який розглядається.Безумовно, критерії, характеристики і фактори динаміки конкурентоспроможностіна рівні товару, фірми, корпорації, галузі, національного господарства, абонації мають свою специфіку. Аналіз конкурентоспроможності може бути проведенийдля кожного з рівнів, в залежності від цілей дослідження.
Якщо говорити про поняття конкурентоспроможності намакрорівні, то воно відображає позиції національної економіки в системіміжнародних відносин, головним чином в сфері міжнародної торгівлі, і одночасноїї здатність зміцнювати позиції. Це найбільш важливий, але не єдиний аспектпоняття конкурентоспроможності нації. Слід враховувати здатність зберігати інарощувати темпи економічного зростання, зайнятості, реальні доходи громадян.
Конкурентоспроможність — це ступінь, з якою нація присправедливих умовах вільного ринку виробляє товари і послуги, які задовольняютьсвітовим вимогам і при цьому збільшує доходи своїх громадян.
Рівень конкурентоспроможності нації визначається такимиосновними факторами, як:
— технологія;
— наявність капіталів;
— наявність людських ресурсів;
— стан зовнішньої торгівлі.
Конкурентоспроможність (взагалі), — яксоціально-економічна категорія — це спроможність, вміння досягати законнимшляхом найвищих економічних та соціальних переваг. З цього визначення виходитьважливий практичний висновок про те, що конкурувати (досягати найвищихекономічних та соціальних переваг) можливо:
а) самому з собою (у часі: результати досягнуті в попереднійперіод діяльності та результативність за аналогічний останній період суттєвовідрізняються);
б) один з одним (суперництво за досягнення будь-чого);
в) колективу з колективом;
г) продукції даного виду з аналогічною продукцією і такеінше.
Зрозуміло, що конкурентоспроможність виступає не сама пособі, не як самоціль, а як засіб для створення визначеного товару (продукції),послуг різного виду.
У цілому конкурентноздатність торгового підприємства цевідносна характеристика, що виражає відмінності розвитку даної фірми відрозвитку конкурентних фірм по ступеню задоволення своїми товарами потреби людейі по ефективності виробничої діяльності.
Конкурентноздатність торгівельного підприємствахарактеризує можливості і динаміку його пристосування до умов ринковоїконкуренції.
Конкурентноздатність підприємства залежить від ряду такихфакторів, як:
- конкурентноздатність товарів підприємства назовнішньому і внутрішньому ринках;
- вид товару та його асортимент;
- місткість ринку (кількість щорічних продажів);
- легкість доступу на ринок;
- однорідність ринку;
- конкурентні позиції підприємств, що вже працюють наданому ринку;
- конкурентноздатність галузі;
- можливість технічних нововведень у галузі;
- конкурентноздатність регіону і країни.
Як показує світова практика ринкових відносин, взаємозалежне вирішенняцих проблем і використання даних принципів гарантує підвищенняконкурентноздатності підприємства.
Щоб повніше зрозуміти суть проблеми, вичленуємо кількаважливих наслідків цього положення.
1. Конкурентноздатність включає три основні складові.Перша жорстко зв'язана з виробом як таким і значною мірою зводиться до якості.Друга зв'язана як з економікою створення збуту і сервісу товару, так і зекономічними можливостями й обмеженнями споживача. Нарешті, третя відбиває всете, що може бути приємно чи неприємно споживачу як покупцю, як людині, як членутієї чи іншої соціальної групи і т.д.
2. Покупець — головний оцінювач товару. А це приводить додуже важливої в ринкових умовах істині: всі елементи конкурентноздатності товаруповинні бути настільки очевидні потенційному покупцю, щоб не могло виникнутинайменшого сумніву чи іншого тлумачення у відношенні любого з них. Коли миформуємо «комплекс конкурентноздатності», у рекламі дуже важливовраховувати особливості психологічного виховання й інтелектуальний рівеньспоживачів, багато інших факторів особистого характеру. Цікавий факт: майже всізакордонні посібники по рекламі особливо виділяють матеріал, зв'язаний зрекламою в малограмотній чи інтелектуально нерозвиненій аудиторії.
3. Як відомо, кожен ринок характеризується «своїм»покупцем. Тому споконвічно неправомірна ідея про деяку абсолютну, не зв'язану зконкретним ринком, конкурентноздатністю.
Ринкове господарство, а слідом за ним і його вченими давно і добрезрозуміли, що намагатися схематично виразити конкурентноздатність товару — цевсе рівно, що намагатися схемою показати всю складність і всі тонкощі ринковогопроцесу. Для них конкурентноздатність стала просто зручним, що концентрує увагуі думку терміном, за яким вибудовується вся розмаїтість стратегічних ітактичних прийомів менеджменту в цілому і маркетингу зокрема.Конкурентноздатність — не показник, рівень якого можна обчислити для себе і дляконкурента, а потім перемогти. Насамперед — це філософія роботи в умовах ринку,орієнтована на:
- розуміння нестатків споживача і тенденції їхрозвитку;
- знання поведінки і можливостей конкурентів;
- знання стану і тенденцій розвитку ринку;
- знання навколишнього середовища і її тенденцій;
- уміння створити такий товар і так довести його доспоживача, щоб споживач зволів його товару конкурента.
Визначення, аналіз та узагальнення існуючих в науковій таучбовій літературі основних категорій, щодо конкурентоспроможності дозволяєохарактеризувати поняття наступним чином.
Конкурентоспроможність продукції — це комплекс споживчих та вартісних характеристик, які визначають йогоуспіх на ринку, тобто спроможність саме даного товару бути обміненим на гроші вумовах широкої пропозиції до інших конкуруючих товаровиробників.
Конкурентоспроможність підприємства слід розуміти, як реальну та потенційну спроможність, а також наявнідля цього можливості підприємства вивчати попит (ринок), проектувати,виготовляти та реалізувати товари, які по своїм параметрам у комплексі більшдля споживачів, ніж товари конкурентів.
Конкурентоспроможність підприємства — можна розглядатитакож, як вміння виготовляти і реалізувати швидко та дешево якісну продукцію вдостатній кількості.
Конкурентоспроможність персоналу, тобто робітників, спеціалістів, керівників підприємства — це вміннякожного з них і всім разом, як одне ціле, швидко і ефективно сприймати іреалізувати різні новинки в кожній стадії життєвого циклу продукції. Це вміннястворювати вироби, які відповідають всім вимогам споживача з найменшимивитратами всіх видів ресурсів.
Критерій конкурентоспроможності — важливий елемент апарату даної категорії. Визначається стабільністю місця насвоєму ринку підприємства і його продукції, а також рівнем продажі продукціїпідприємства на ринках.
Зразу треба звернути увагу на одну з суттєвих помилок, якіроблять наші підприємства. Вона полягає в тому, що ми зосереджуємо свої зусилляна продажі окремих видів продукції, порівнюючи їх з закордонними аналогами, — не завжди кращими, — стараємось перевершити їх по деяких параметрах. А якщовдалося що-небудь продати за валюту — радість на ґрунті самообману. Ми невраховуємо, не приймаємо до уваги головне, — що єдиний критерійконкурентоспроможності підприємства і його продукції, — стабільне місце їх наринку, а не разова, нехай навіть вдала угода.
Звідси, для досягнення цього критерію нам треба змінитиакценти, перенести центр уваги нашої роботи при вирішенні даної проблеми настворення насамперед конкурентоспроможних персоналу та підприємства. А в цьомутандемі пріоритет повинен віддаватися персоналу, так як саме в людяхзосереджується конкурентоспроможна сила підприємства.
Тільки в цьому випадку вони (персонал і підприємство)зможуть гнучко і ефективно реагувати на запити різних споживачів, задовольняючиїх високі вимоги до тієї або іншої продукції.
З цього можна зробити висновок: у багатогранній практичнійдіяльності по досягненню конкурентоспроможності акценти повинні бутирозставлені наступним чином:
1) Конкурентоспроможність персоналу;
2) Конкурентоспроможність підприємства;
3) Конкурентоспроможність продукції (одержана як похіднаперших двох).
Зрозуміло, що вся робота повинна проводитися паралельно,енергійно, відповідними службами, але пріоритет повинен належати персоналу.
В багатогранній роботі по досягненню конкурентоспроможностіважливе місце належить показникам, які повинні характеризувати та давати змогуоцінювати конкурентоспроможність того чи іншого об`єкту.
Поняття конкурентоспроможності фірми містить у собі великийкомплекс економічних характеристик, визначаючих положення фірми на галузевомуринку (національному або світовому). Цей комплекс може містити характеристикитовару, які визначаються сферою виробництва, а також фактори, формують у ціломуекономічні умови виробництва і збуту товарів фірми.
Конкурентоспроможність продукції іконкурентоспроможність фірми-виробника продукціївідносяться поміж собою як частина і ціле. Можливість компанії конкурувати навизначеному товарному ринку безпосередньо залежить від конкурентоспроможностітовару і сполуки економічних засобів діяльності фірми, надаючи перевагу вумовах конкурентної боротьби.
На рівень конкурентоспроможності торгівельної фірми впливаєнауково-технічний рівень і ступінь удосконалення технологій продажу,використання новітніх винаходів та відкриттів, залучення сучасних засобівавтоматизації збуту та збільшення асортименту продукції.
Рівень конкурентоспроможності торгівельної фірми залежитьвід того, якими товарами вони торгують, де і як товари споживаються.
Конкурентні позиції фірми на ринку залежать також від тієїпідтримки, яку фірма отримує з боку національних державних органів і іншихорганізацій шляхом надання гарантій експортних кредитів, їх страхування,звільнення від податків, надання експортних субсидій, забезпечення інформацієюпро кон’юнктуру ринку та ін.
Як правило, конкурентоспроможним є підприємство (фірма), щоздатна довгий час залишатися прибутковим в умовах відкритої ринкової економіки.
До кола показників, які визначають конкурентоспроможністьторгівельних фірм, включаються:
Ø часткана внутрішньому і світовому ринках;
Ø чистийдоход на одного зайнятого;
Ø чисельністьзайнятих;
Ø кількістьосновних конкурентів.
Слід вважати, що закордонні дослідники класифікують івизначають для всіх рівнів цінову і структурну конкурентоспроможність. Остання,іноді, визначається як «конкурентоспроможність за обсягом», або«загальна конкурентоспроможність торгових підприємств». Відділенняцього типу конкурентоспроможності відображає той об`єктивний процес, колиміжнародна конкуренція переміщується із цінової сфери в сферу, де конкуруютьнаціональні умови виробництва. Іншими словами, структура конкурентоспроможностіявляє собою інтегральне поняття, в якому відображається виробничий,технологічний, експортний потенціал національної економіки.
2. Конкурентоспроможність товару та послуг як запорукаефективної діяльності суб’єктів ринку.
Конкурентноздатністьтовару –вирішальний фактор його комерційного успіху на розвитому конкурентному ринку.Це багатоаспектне поняття, що означає відповідність товару умовам ринку,конкретним вимогам споживачів не тільки по своїм якісним, технічним,економічним, естетичним характеристиках, але і по комерційних і інших умовахйого реалізації (ціна, терміни постачання, канали збуту, сервіс, реклама).Більш того, важливою складовою частиною конкурентноздатності товару є рівеньвитрат споживача за час експлуатації.
Інакше кажучи, підконкурентноздатністю розуміється комплекс споживчих і вартісних (цінових)характеристик товару, що визначають його успіх на ринку, тобто перевагу самецього товару над іншими в умовах широкої пропозиції конкуруючих товаріваналогів. І оскільки за товарами стоять їхні виробники, то можна з повноюпідставою говорити про конкурентноздатність відповідних підприємств, об'єднань,фірм, так само як і країн, у яких вони базуються.
Любий товар, щознаходиться на ринку, фактично проходить там перевірку на ступінь задоволеннясуспільних потреб: кожен покупець купує той товар, що максимально задовольняєйого особисті потреби, а вся сукупність покупців – той товар, що найбільшеповно відповідає суспільним потребам, ніж конкуруючі з ним товари.
Томуконкурентноздатність (тобто можливість комерційно вигідного збуту наконкурентному ринку) товару можна визначити тільки порівнюючи товариконкурентів між собою. Іншими словами, конкурентноздатність – поняття відносне,чітко прив'язане до конкретного ринку і часу продажу. І оскільки в кожногопокупця є свій індивідуальний критерій оцінки задоволення власних потреб,конкурентноздатність здобуває ще й індивідуальний відтінок.
Нарешті,конкурентноздатність визначається тільки тими властивостями, що становлятьпомітний інтерес для покупця (і, природно, гарантують задоволення даноїпотреби). Усі характеристики виробу, що виходять за рамки цих інтересів,розглядаються при оцінці конкурентноздатності як ті що не мають до неївідношення в даних конкретних умовах.
Перевищення норм,стандартів і правил (якщо тільки воно не викликано майбутнім підвищеннямдержавних і інших вимог) не тільки не поліпшує конкурентноздатність виробу,але, навпроти, нерідко знижує її, оскільки веде до росту ціни, не збільшуючи зпогляду покупця споживчої цінності, у силу чого представляється йому марним.
Вивченняконкурентноздатності товару повинне вестися безупинно і систематично, у тіснійприв'язці до фаз його життєвого циклу, щоб вчасно уловлювати момент початкузниження показника конкурентноздатності і прийняти відповідні рішення(наприклад, зняти виріб з виробництва, модернізувати його, перевести на іншийсектор ринку). При цьому виходячи з того, що випуск підприємством новогопродукту перш ніж старий вичерпав можливості підтримки своєїконкурентноздатності, звичайно економічно недоцільний.
Разом з тим будь-який товар після виходу на ринок починаєпоступово витрачати свій потенціал конкурентноздатності. Такий процес можнасповільнити і навіть тимчасово затримати, але зупинити – неможливо. Тому новийвиріб проектується за графіком, що забезпечує його вихід на ринок до моментузначної втрати конкурентноздатності колишнім виробом. Інакше кажучи, конкурентноздатністьнових товарів повинна бути випереджальної і досить довгострокової.
Конкурентноздатністьтовару –сукупність якісних і вартісних характеристик товару, що забезпечує задоволенняконкретної потреби покупця. Конкурентноздатним є той товар, комплекс споживчихі вартісних характеристик якого визначає його успіх на ринку, тобто здатністьданого товару бути виміняним на гроші в умовах широкої пропозиції до обмінуінших конкуруючих товарів-аналогів. Конкурентноздатний товар – синтетичнийпоказник, що відбиває в собі підсумки багатьох доданків: ефективності роботиконструкторських бюро; виробничої діяльності підприємств, їхніх суміжників;роботи зовнішньоекономічних організацій по реалізації експортних товарів назовнішніх ринках.
Існує тіснийвзаємозв'язок між поняттями конкурентноздатність і якість, конкурентноздатністьі технічний рівень, але ставити знак рівності між першим поняттям і двомаіншими неправомірно.
Криважиттєвого циклу товару.
Життєвий циклтовару (ЖЦТ) – це період життя товару на ринку від моменту його появи домоменту його витіснення більш досконалим товаром, тобто фактично до йогоповного морального зносу. (Рис.1)
/> v
/>
/>/>/>/>Об’єм
продаж/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
/>/>/>/> t
/>
впровадження ріст зрілість старіння час
Рис.1 Криважиттєвого циклу товару
У своєму життітовар переживає кілька етапів, як правило які плавно переходять один в іншій.По-перше, це етап впровадження, коли товар є новинкою на ринку і потребуєпевний час і значні грошові витрати (особливо на рекламу), щоб переконати споживачав його комерційних перевагах. По-друге, етап росту, коли визнання товару наринку супроводжується швидким збільшенням попиту на нього. В – третіх, етапзрілості, коли обсяг продажів товару, досяг свого максимального значення,починає поступово знижуватися. І нарешті, по-четверте, етап старіння, колипопит на товар на ринку неухильно падає.
Облік ЖЦТдозволяє оцінювати конкурентноздатність товару в динаміку, що особливо важливопри розробці товарів-аналогів і принципово нових товарів.
Якщопередбачається почати розробку того чи іншого товару, необхідно насампередз'ясувати, у якій стадії ЖЦТ знаходяться його аналоги, які уже представлені наринку. Щоб досягти стабільності в продажах, розробку нового товару доцільнопочинати ще до того моменту, коли попередній товар вступає в стадію зрілості.Необхідно підтримувати обсяг продажів на визначеному досить стабільному рівні.Для цього варто забезпечувати впровадження і ріст модифікованого чи іншоготовару, розробленого до настання старіння вихідного товару.
У противномувипадку буде безповоротно упущений час і знижений потенціалконкурентноздатності.
Критерії іфактори конкурентноздатності продукції.
Критерій конкурентноздатності – це якісна і (або) кількісна характеристика продукції, щослужить підставою для оцінки її конкурентноздатності.
Одиничнийкритерій конкурентноздатності відноситися до однієї з простих характеристик,що визначають конкурентноздатність. Прикладом є продажна ціна, ступіньавтоматизації приладу.
Комплекснийкритерій конкурентноздатності відноситься до сукупності характеристик, що визначаютьконкурентноздатність. Різновидами комплексного критерію є груповий іузагальнений критерії.
Груповийкритерій конкурентноздатності – це комплексний критерій, що відноситься до групихарактеристик, що визначають конкурентноздатність товару з тієї чи іншоїсторони. Приклади групового критерію: Груповий критерій може включати в себе:
Ø Рівень якості
Ø Імідж
Ø Рівень новизни
Ø Ціна споживання
Ø Інформованість товару
Поняття одиничного і групового критеріїв трохи умовні: урізних умовах оцінки, що оцінюють конкурентноздатність. Деякі критерії можутьвиступати в ролі одиничних або групових критеріїв. Наприклад, продажна ціна зпозиції споживача одиничний критерій, з позиції підприємства-виробника –групової.
/>Узагальненийкритерій конкурентноздатності – це комплексний критерій конкурентноздатності, по якому приймаютьрішення про результати оцінки конкурентноздатності продукції. Прикладом єрівень конкурентноздатності продукції, рейтинг товару.
Рис. 2. Класифікація критеріїв конкурентоспроможності
Фактор конкурентноздатності– безпосередня причина, наявність якої необхідно ідосить для зміни одного або кількох критеріїв конкурентноздатності. Аналізпричин зниження значення окремих критеріїв конкурентноздатності продукції іустановлення факторів (дод. 3), що підвищують конкурентноздатність, такназиваний факторний аналіз, — важливий момент у діяльностіпідприємств–виробників і підприємств-продавців.
/>
Рис.3 Загальна схема оцінки конкурентоспроможності товарів тапослуг.
Факторний аналіз єчастиною загальної схеми (!) оцінки конкурентноздатності, що проводиться приосвоєнні нової продукції.
Формуванняконкурентноздатності, встановлення, забезпечення і підтримка необхідного рівняконкурентноздатності товару на всіх етапах його створення і просування доспоживача.
Так, длязабезпечення необхідної якості товарів здійснюють вплив на:
ü виробничі фактори (сировина,конструкція, рецептура, технологія);
ü збутові фактори (умови транспортування,збереження);
ü сервісні фактори (дегустація товару йінша допомога у виборі товару, установка виробу вдома).
Відхилення, що виявляються при оцінці конкурентноздатності,(у негативну сторону) від товарів – конкурентів спонукують виготовлювача (продавця)здійснювати коригувальні дії, тобто впливати на фактори з метою поліпшеннязначення критеріїв.
Конкуренція товарів можлива тільки при створенні іпідтримці конкурентного середовища, високого ступеня насиченості ринку йобмеженому платоспроможному попиті.
Найважливішими ознаками товарів-конкурентів служать спільність функціонального призначення, задоволенняаналогічних або однакових потреб, взаємозамінність. Так, фізіологічну потребу уводі людина може задовольнити безалкогольними водами, питною водою, соками,фруктово-ягідними напоями, квасом, морсом і т.п., а також пивом, чаєм і іншиминапоями, що є товарами-конкурентами на конкретному сегменті ринку. Однак вонине будуть конкурентами на різних географічних сегментах ринку. Так, Кока-Кола,Фанта і подібні імпортні напої не були конкурентами квасу, морсу й іншим напоямдоти, поки не були представлені на нашому ринку.
Перш ніж дати класифікацію конкуруючих товарів і послуг,необхідно визначити їхні класифікаційні групування. Раніше ми уже відзначали,що загальним засобом задоволення потреб є товари в широкому розумінні цьогослова. Товари як засоби задоволення потреб підрозділяються на роди: матеріальнітовари, послуги, роботи (технології), цінні папери і т.п. Рід підрозділяєтьсяна класи і підкласи, що у свою чергу поділяються на групи, підгрупи, види,підвиди, найменування однорідних об'єктів. Самим нижчим і неподільним об'єктомкласифікації є найменування чи товарні марки і їх модифікації.
У залежності від приналежності товарів і послуг до різних читих самих класифікаційних групувань товари-конкуренти підрозділяються на п'ятьвидів рис. 4).
/>
Рис 4. Класифікація товарів-конкурентів
Міжродові товари-конкуренти — матеріальні товари і результати послуг, що відносяться до різних родів, щозадовольняють аналогічні потреби тих самих споживачів. Їх особливістю єприналежність не тільки до різних родів, але і до галузей, сфер (наприклад,матеріальні товари як продукція переробних галузей промисловості і матеріальнихрезультатів послуг, що відносяться до сфери обслуговування). Основні споживчівластивості таких товарів-конкурентів можуть бути однаковими або схожими, але вдеяких випадках принципово відрізнятися. Товарні і споживчі сегменти ринкуміжродових конкурентів збігаються не цілком.
При маркетингових дослідженнях ринку необхідно враховуватиміжродові конкурентні відносини між варами, часом представленими на різнихсегментах уторованого ринку, але орієнтованими на того самого споживача, тобтона конкретний споживчий сегмент ринку, на якому визначені потреби можуть бутизадоволені або товарами, або послугами.
/>
Рис. 5. Конкурентні відносини, які пов’язують міжродовітовари-конкуренти.
Такі конкурентні відносини (КВ) показані на прикладах ринкуборошняних кондитерських виробів і ринку послуг по виготовленню кондитерськихвиробів, а також ринку взуття і ринку побутових послуг по індивідуальномупошиттю взуття (рис. 5).
Міжродові конкурентні відносини між товарами і послугамивиникають тому, що вони задовольняють однакові потреби і взаємозамінні.Борошняні кондитерські вироби, вироблені в промисловості і сфері послугсуспільного харчування, знаходяться в конкурентних відносинах на тому самомусегменті споживчого ринку. Однак сегмент споживачів послуги по готуванню тортівможе бути ширше за рахунок виготовлення їх по індивідуальних замовленнях уточно позначений час виконання. У результаті на ринку борошняних кондитерськихвиробів поряд із сегментом, на якому існують міжродові конкурентні відносини,можливий сегмент, де ці відносини відсутні (вироби, виготовлені на замовлення).
Аналогічна ситуація виникає і на ринку взуття, деміжродовими товарами-конкурентами виступає взуття, яке випускається серійнопідприємствами взуттєвої промисловості, взуття, виготовлене по індивідуальномупошиттю, і відремонтоване взуття, що є результатом послуги по його ремонту. Приобмеженій платоспроможності споживач, що ремонтує взуття, не купить замістьнього нове.
Вільний від конкуренції сегмент ринку взуття будепредставлений продукцією, виготовленою в особливих випадках по індивідуальномузамовленню. Споживачі такої послуги можуть віддавати їй перевагу в зв'язку зтим, що їм потрібно взуття нестандартних розмірів або особливого фасону, яке невипускає промисловість.
Таким чином, ринок товарів, що серійно випускаються, іринок продукції як результату послуг у певній мірі збігаються. На цьомуспівпадаючому сегменті виникають міжродові конкурентні відносини між товарами іпослугами. Однак є сегменти товарного ринку і ринку послуг, що неперетинаються. Цей вільний сегмент представлений продукцією, виготовленою поіндивідуальних замовленнях споживачів, що по певних причинах не можуть або нехочуть споживати серійно вироблені товари. На таких сегментах конкурентнівідносини між виробниками продукції і виконавцями послуг не виникають.
Міжгрупові товари-конкуренти —товари (або послуги) різних однорідних груп, що задовольняють аналогічні абооднакові потреби за рахунок спільності функціонального призначення. Їхособливостями є приналежність до різних груп одного роду (або товари, абопослуги), а також спільність функціонального призначення при розбіжності іншихспоживчих властивостей і показників. Їх товарні і споживчі сегменти в основномузбігаються.
Так, ті самі аналогічні або однакові фізіологічні потребиможуть задовольняти різні однорідні групи продовольчих або непродовольчихтоварів. Енергетичні потреби організму можна задовольнити практично за рахунокбагатьох груп харчових продуктів. Туристичні послуги можуть бути конкурентамирекреаційних послуг будинків відпочинку, тому що вони теж задовольняють потребиу відпочинку. Результатом міжгрупові конкурентних відносин є міжгрупові товариабо послуги-конкуренти.
Внутрігрупові товари-конкуренти— товари (або послуги) однорідних груп, що задовольняють однакові потреби, алевідрізняються асортиментною приналежністю до різних видів.
Таким чином, різна видова приналежність товарів одноріднихгруп, різниці по деяких споживчих властивостях (в основному ергономічним іестетичним), спільність функціонального призначення складають особливостівнутрігрупових конкурентів. Товарні і споживчі сегменти внутрігруповихконкурентів збігаються, але можливі розбіжності по окремим підсегментам інішах.
Прикладом внутрігрупових конкурентів можуть служити різнівиди хліба (житній, житньо-пшеничний, пшеничний), макаронних виробів (макарони,локшина, вермішель і т.д.), алкогольних напоїв (горілки, лікери, настойки,наливки, вина й ін.). Однак не всі товари однієї групи можуть вступати увнутрігрупові конкурентні відносини. Такі відносини виникають тільки у товаріводного функціонального призначення. Наприклад, у групі молочних товарів молоко,вершки, кисломолочні напої відносяться до внутрігрупових конкурентів, а сир,вершкове масло, морозиво, молочні консерви і продукти дитячого харчування не єконкурентами, оскільки мають різне харчове призначення і задовольняють різніорганолептичні, енергетичні й інші потреби.
Отже, приналежність товарів або послуг до однорідної групище не означає обов'язковість виникнення внутрігрупової конкуренції.
Внутрішньовидові товари-конкуренти — товари (або послуги) одного виду, що задовольняють однакові потреби.
До особливостей внутрішньовидових конкурентів-товарів (абопослуг) відноситься приналежність до одного виду, але різним підвидам аботорговим маркам, що мають однакове функціональне призначення. Розходження міжцими товарами полягають у неоднакових рівнях якості, у тому числі і заорганолептичними показниками, у різних найменуваннях і/або товарних марках. Дляокремих підвидів, найменувань і/або торгових марок ці розходження можуть бутиобумовлені і соціальним призначенням (наприклад, престижністю товарної марки).Прикладом внутрішньовидових конкурентів можуть служити різні торгові марки пива(Жигулівське, Рогань, Чернігівське, Хайнекен, Балтика і т.д.), горілки(Столична, Гетьман, Неміров, Мягков, Пшенична і т.д.), чаю (Майський, Імператорський, Батік, Принцеса Канді, Бадьорість і т.д.).
Конкуруючі товари тих самих або різних видів можутьвипускати різні підприємства-виготовлювачі. Тоді між ними виникають міжфірмовіконкурентні відносини і з'являються міжфірмові товари-конкуренти однорідних ірізнорідних груп.
Міжфірмові товари-конкуренти —товари (або, послуги) однорідних і різнорідних груп тих самих або різних видів,вироблені різними фірмами, але задовольняючі аналогічні або однакові потреби.
Особливостями цих товарів є однакове функціональнепризначення, незважаючи на розходження інших споживчих властивостей, здатністьзадовольняти однакові основні потреби, що і створює передумови для боротьби заобмежений платоспроможний попит. По асортиментній приналежності такі конкуруючітовари можуть мати розходження (наприклад, пиво і газовані фруктово-ягіднінапої), а можуть бути одного виду і найменування (наприклад, торти Пташинемолоко, Київський і інші вироблять багато кондитерських фабрик, а також цехипідприємства суспільного харчування; ковбаси Докторську, Молочну, Краківську іт.д. — також різні підприємства-виробники).
Таким чином, на насиченому ринку між товарами і/абопослугами однорідних і різнорідних груп і видів виникають конкурентнівідносини, обумовлені боротьбою за обмежений обсяг платоспроможного попиту і,що виражаються у формі різних видів конкуренції.
В умовах конкурентного середовища прояв закону єдності іборотьби протилежностей знаходить вираження в прагненні суб'єктів, що хазяюють,розширювати й обновляти асортимент вироблених і реалізованих товарів для більшповного задоволення потреб, що приводить до виникнення конкурентних відносинміж товарами що раніше випускали і новими товарами.
3. Аналіз конкурентоспроможності і взаємодій вкомерційній діяльності торгових підприємств.
Існує цілий ряд методик оцінки конкурентоспроможності зурахуванням як цінових, так і нецінових факторів. Особливу роль при аналізіконкурентоспроможності експортної продукції відіграє фактор часу. Приймаєтьсядо уваги так звана теорія «життєвого циклу» товару.
В практиці проведення оцінки конкурентоспроможності, восновному, аналізуються технічні параметри (наприклад показники потужності,вантажопідйомність, надійність і тип), менше уваги приділяється економічнимпоказникам таким як ціна, витрати виробництва, вартість споживання,ефективність експорту, тощо. За однією з існуючих методик рівеньконкурентоспроможності товару визначається як співвідношення продажної ціниекспортного товару до «еталонної ціни», або середньозваженої цінианалогічного товару, який користується найбільшим попитом на даному ринку.
В практиці закордонних фахівців існують спеціальнііндикатори та методи визначення цінової конкурентоспроможності за даний період.Визначення цінової конкурентоспроможності на внутрішньому національному ринку,як правило, проводиться шляхом порівняння цін внутрішнього ринку і цінімпортних товарів, або світових цін. На зарубіжному ринку співставляють трипоказники: витрати виробництва в національній валюті; обмінні курси валют;розміри прибутків (різниця між продажною ціною на ринку і витратамивиробництва).
З нашої точки зору слід привернути увагу фахівців дорозгляду питання КС товару у тому вигляді, як воно подається у монографії«Пути повышения КС экспорнной продукции» під редакцією В.Я.Маштабея.Розглядаючи КС, як відповідність товару умовам ринку по технічним, економічним,комерційним та іншим характеристикам, він пов`язує воєдино поняття«якість», «технічний рівень», «конкурентоспроможність».Загальна кількість цих показників досягає 400.
Автори виділяють такі групи техніко-економічних показників,які характеризують складний виріб на ринку споживання:
— властивості виробу на стадії попиту, а саме — економічнаефективність його використання (наприклад, потужність обчислення,довгостроковість, амортизація, ремонтоздатність, тощо);
— характеристики виробу з точки зору можливості йоговикористання в комплексі з машинами та зручності експлуатування (технічніпараметри, площа, тощо);
— характеристики виробу на стадії цього збуту (зовнішнійвигляд, вид пакування, тощо);
— інші ознаки (наприклад, престижність).
Наведені групи показників поділяють на два основних види:технічні та економічні. В свою чергу, вони відповідно поділяються на параметриергоекономічні, естетики, відповідності стандартам та законодавству, а також напараметри, які визначають рівні окремих елементів ціни попиту (додаток 2).
Неабияку роль у визначенні КС продукції відіграєкон’юнктурна інформація. Велике значення мають показники темпів зростанняпродажу, частка ринку та темпи її зростання, обсяги експорту, тощо.
Для оцінки конкурентоспроможності фірми, використовують деякі чисельні показники, які свідчать про ступіньстійкості положення фірми, спроможності виготовляти продукцію, яка користуєтьсяпопитом на ринку й забезпечує фірмі одержання намічених та стабільних кінцевихрезультатів. До ряду таких показників відносяться:
— відношення вартості реалізованої продукції до їїкількості за поточний період. Збільшення цього співвідношення обсягівреалізованої продукції;
— відношення прибутку до загальної вартості продажу (profitto sales). Підвищення цього показника свідчить про підвищення рівня КС фірми;
— відношення загальної вартості продажу та вартостінереалізованої продукції (sales to finished goods) свідчить про спад попиту напродукцію фірми та затоварювання готової продукції;
— відношення загальної вартості продажу та вартостіматеріальних виробничих запасів (sales to inventories) показує, що сталося, абозниження попиту на готову продукцію, або збільшення запасів сировини. Зменшенняцього показника свідчить про уповільнення обігу запасів;
— відношення обсягу до суми дебіторської заборгованості(sales to receivables) показує, яка частка реалізованої продукції поставлена покупцямина основі комерційного кредиту.
Фірма, яка має більш низькі витрати виробництва, отримуєбільш великий прибуток, що дозволяє розширювати обсяги виробництва, підвищуватийого технічний рівень, економічну ефективність та якість продукції, а також удосконалюватисистему збуту. В результаті КС такої фірми та виробляємої продукціїпідвищується, що сприяє збільшенню її частки на ринку за рахунок інших фірм,які не мають таких фінансових та технічних можливостей.
Важливе значення має аналіз витрат обігу, який обчислюєтьсяшляхом відношення величини збутових витрат до розмірів прибутку.
Аналіз витрат обігу дозволяє викрити невиробничі витрати повсій системі товарного руху від продавця до покупця.
Таким чином, оцінка КС фірми на конкурентному ринку, абойого сегменті, побудовані на ретельному аналізі технологічних, виробничих,фінансових та збутових можливостей фірми. Вона є останнім етапом маркетинговогодослідження та покликана з`ясувати потенційні можливості фірми і заходи, якіфірма повинна вжити для забезпечення КС позицій на конкурентному ринку.
Така оцінка повинна містити наступні показники:
· потреба у капіталовкладеннях фактичних таперспективу як в цілому, так і по окремим видах продукції і по конкретнихринках;
· асортимент КС продукції, її обсяги та вартість(продуктова диференціація);
· набір ринків або їх сегментів для кожного продукту(ринкова диференціація);
· потреба у засобах на формування попиту тастимулювання збуту;
· перелік заходів та засобів, якими фірма можезабезпечити собі перевагу на ринку;
· створення заохочуючого уявлення про фірму упокупців, виготовлення високоякісної продукції, постійне оновлення продукції наоснові власних розробок та винаходів, забезпечених патентним захистом,добропорядне та чесне виконання зобов`язань за угодами по відношенню термінупостачання товарів та послуг.
Результати досліджень беруться за основу при розробцістратегії фірми, її технічної, асортиментної та збутової політики.
Проведення економічного дослідження та використаннявеликого набору показників неможливе без використання комп`ютерної техніки.
У сучасних умовахвиникає необхідність у зміні орієнтації і критеріїв оцінки розроблювальної іпродукції, що випускається.
Підконкурентноздатністю товару розуміється сукупність його якісних і вартісниххарактеристик, що забезпечує задоволення конкретної потреби покупця і вигіднодля покупця відрізняє від аналогічних товарів – конкурентів.
Конкурентноздатність визначаєтьсясукупністю властивостей продукції, що входять до складу її якості і важливихдля споживача, що визначають витрати споживачапо придбанню, споживанню й утилізаціїпродукції. Загальна схема оцінкиконкурентноздатності представлена на рис.3.
Оцінкаконкурентноздатності починається з визначення метидослідження:
v якщо необхідно визначити становище даного товару в ряді аналогічних, то досить провести їхпряме порівняння по найважливіших параметрах;
v якщо ціллю дослідження є оцінка перспективзбуту товару на конкретному ринку, то в аналізі повинна використовуватисяінформація, що включає відомості про вироби, що вийдуть на ринок у перспективі,а також відомості про зміну діючих у країні стандартів і законодавства,динаміки споживчого попиту.
Незалежно від цілейдослідження, основою оцінки конкурентноздатності є вивчення ринкових умов, щоповинне проводитися постійно, як до початкурозробки нової продукції, так і в ході їїреалізації. Задача стоїть у виділенні тієї групифакторів, що впливають на формування попиту у визначеному секторі ринку:
Oрозглядаються зміни у вимогах постійних замовників продукції;
Oаналізуються напрямки розвитку аналогічних розробок;
Oрозглядаються сфери можливого використання продукції;
Oаналізується коло постійних покупців.
Вищевикладене має наувазі “комплексне дослідження ринку”. Особливе місце у вивченні ринку займає довгостроковепрогнозування його розвитку. На основі вивчення ринку і вимог покупціввибирається продукція, по якій буде проводитисяаналіз чи формулюються вимоги до майбутнього виробу, а далі визначається номенклатура параметрів, що беруть участь в оцінці.
При аналізі повинні використовуватисяті ж критерії, якими оперує споживач, вибираючи товар. По кожній із группараметрів проводиться порівняння, що показує наскільки ці параметри близькі довідповідного параметру потреби.
Аналізконкурентноздатності починається з оцінки нормативних параметрів. Якщо хоча б один з них невідповідає рівню, що запропонований діючими нормами і стандартами, то подальшаоцінка конкурентноздатності продукції недоцільна, незалежно від результатупорівняння по інших параметрах. У той же час, перевищення норм і стандартів ізаконодавства не може розглядатися як перевага продукції, оскільки з поглядуспоживача воно часто є марним і споживчої вартості не збільшує. Виключення можуть скласти випадки, коли покупець зацікавлений у деякому перевищенні діючих норм і стандартів у розрахунку нажорсткість їх у майбутньому.
Провадиться підрахунок групових показників, що у кількісній формі виражають розходження між аналізованою продукцією і потребою по даній групіпараметрів і дозволяє судити про ступінь задоволення потреби по цій групі. Розраховується інтегральний показник, щовикористовується для оцінки конкурентноздатності аналізованої продукції по всіх розглянутих групах параметрів у цілому.
Результати оцінкиконкурентноздатності використовуються для вироблення висновку про неї, а також — для вибору шляхів оптимальногопідвищення конкурентноздатності продукції для рішення ринкових задач.
Однак факт високоїконкурентноздатності самого виробу є лише необхідною умовою реалізації цьоговиробу на ринку в заданих обсягах. Варто такожвраховувати форми і методи технічного обслуговування, наявність реклами,торгово-політичні відносини між країнами і т.д.
4. Проблема підвищенняконкурентоспроможності товарів і послуг на ринку.
У міжнародній практиці вважається доцільним випускати неодин виріб, аїх досить широкий параметричний ряд, що утворитьасортиментний набір. Чим обширнее параметричні ряди й асортиментні набори, тимвище імовірність того, що покупець знайде для себе оптимальний варіантзакупівлі. Наприклад, випускають автонавантажувачі того самого типу, алевідрізняються друг від друга вантажопідйомністю, швидкістю, радіусом розворотуі т.п. Кожному споживачу з урахуванням конкретних умов його роботи необхіднівизначені експлуатаційні параметри автонавантажувачів, що купуються. Якщопродавець здатний їх забезпечити, покупка відбудеться, якщо ні — покупець будешукати іншого продавця.
Щоб оцінити конкурентноздатність товару, необхідно вирішитишироке коло питань і насамперед одержати об'єктивну інформацію про ті ринки, девже реалізується чи пропонується збувати товар, про його конкурентів. Аналізуринків приділяється основна увага. Особливо це відноситься до оцінки тихпотреб, що передбачуваний товар не задовольняє, до виявлення негативних іпозитивних властивостей цього товару, що відзначають споживачі. На закінченнязважується питання, чи відповідає в даний момент вироблена продукція потехнічному рівні і якості вимогам кінцевих споживачів, і оцінюєтьсяконкурентноздатність її в результаті комплексного дослідження ринку.
Виходячи з оцінки існуючої і перспективноїконкурентноздатності товару приймається рішення про подальшу виробничо-збутовуполітику:
• чи продовжувати виробництво даного товару і його збут;
• чи провести модернізацію для перетворення товару в товарринкової новизни;
• чи зняти його з виробництва і приступити до випускунового товару.
Чи варто приступити до пошуку нового ринку збуту зурахуванням достатності фінансових і матеріальних ресурсів, наявностітоваропровідної і збутової мережі, можливостей забезпечення сервісу проданоготовару.
При виборі шляхів підвищення конкурентноздатності товарунерідко буває дуже своєчасним рішення не про запуск нового, не про зняття звиробництва морально застарілого, а про модифікацію товару. Рішення промодифікацію товару приймається з метою задоволення особливих вимог покупців дляодержання більшого прибутку.
Безперечним є і розвиток такого напрямку підвищенняконкурентноздатності товару, як своєчасне надання комплексу послуг, зв'язанихзі збутом і використанням машин, устаткування й іншої промислової продукції якіб забезпечували їхню постійну готовність до високоефективної експлуатації,тобто сервісне обслуговування. При вмілій організації сервіс є вирішальнимчинником підвищення конкурентноздатності товару, тому що ціни на запаснічастини в 1,5 — 2,0 рази нижче, ніж ціни на комплектуючі, використовувані увиробництві.
У вирішенні задач підвищення конкурентноздатності продукціїз кожним роком все зростаюче значення набуває проблема вибору, і освоєння новихринків збуту. У зв'язку з цим на будь-якому підприємстві дуже важливіаналітико-пошукові зусилля в цій області. Нові ринки збуту вирішальним образомможуть змінити конкурентноздатність товару і рентабельність збутовоїдіяльності. Зрозуміло, що, впроваджуючи товар на новий ринок, можна продовжитижиттєвий цикл товару. Сезонні коливання в попиті можуть сприяти успішнійреалізації того самого товару в різних точках планети. А збільшення обсягупродажів на нових ринках дозволить знизити витрати виробництва на одиницюпродукції, насамперед за рахунок використання дешевої робочої сили, доситьнизьких рівнів податків і митних податків і ряду інших факторів на нових ринкахзбуту. У зв'язку з цим дуже важливо для подальшого розвиткуконкурентноздатності товару (перш ніж перейти до нового, його модифікації,зняттю з виробництва) спробувати вийти з ним на новий ринок збуту, тому що навнутрішньому його конкурентноздатність різко упала.
У результаті оцінкиконкурентноздатності продукції можуть бути прийняті наступні шляхи підвищенняконкурентноздатності:
Oзміна складу,асортименту, структури застосовуваних матеріалів (сировини, напівфабрикатів),що комплектують виріб або конструкції продукції;
Oзміна порядку проектування продукції;
Oзміна технології виготовлення продукції,методів випробувань, системи контролю якості виготовлення, збереження,упакування, транспортування, монтажу;
Oзміна цін на продукцію, цін на послуги, по обслуговуванню і ремонту, цін на запасні частини;
Oзміна порядку реалізації продукції на ринку;
Oзміна структури і розміру інвестицій урозробку, виробництво і збут продукції;
Oзміна структури й обсягів коопераційних постачань при виробництві продукції і цін на комплектуючі вироби і складу обраних постачальників;
Oзміна системи стимулювання постачальників;
Oзміна структури імпорту і видів імпортованої продукції.
Стратегія підвищення якості товару є найважливішою складовою частиною стратегії фірми.Об'єктами прогнозування є показники якостітовару, що уступають аналогічним показникам товарів конкурентів.
10 етапів дляпідвищення якості по Джозефуі М.Джурану.
1.Сформуйте усвідомлення потреби вякісній роботі і створіть можливість для поліпшення якості.
2.Установіть цілі для постійного удосконалювання діяльності.
3.Створіть організацію, що будепрацювати над досягненням цілей, створивши умови для визначення проблем, виборупроектів, сформувавши команди і вибравши координаторів.
4.Надайте навчаннявсім співробітникам організації.
5.Виконуйте проекти для вирішення проблем.
6.Інформуйте співробітників продосягнуті поліпшення.
7.Виражайте своє визнання співробітникам,які внесли найбільший внесок у поліпшення якості.
8.Повідомляйте про результати.
9.Реєструйте успіхи.
10. Запроваджуйте досягнення, яких Вамудалося домогтися протягом року, у системи і процеси, що регулярно функціонують ворганізації, тим самим, закріплюючи їх.
Сім успішнихфакторів якості:
1.фокус на споживача;
2.фокус на процес і його результати;
3.управлінняучастю/відповідальністю;
4.безупинне поліпшення;
5.проблеми, що залежать відробітників, повинні складати не більш 20 %;
6.проведення вимірів;
7.постійно діючі наскрізніфункціональні наради, що представляють собою постійно діючі команди по поліпшенню якості.Висновок
Конкурентоспроможність, — як соціально-економічна категорія- це спроможність, вміння досягати законним шляхом найвищих економічних та соціальнихпереваг. Поняття конкурентоспроможності інтерпретується і аналізується взалежності від розглядаємого економічного об`єкту. У багатогранній практичнійдіяльності по досягненню конкурентоспроможності акценти повинні бутирозставлені наступним чином:
1) Конкурентоспроможність персоналу;
2) Конкурентоспроможність підприємства;
3) Конкурентоспроможність продукції (одержана як похіднаперших двох).
Зрозуміло,що вся робота повинна проводитися паралельно, енергійно, відповідними службами,але пріоритет повинен належати персоналу.
В багатограннійроботі по досягненню конкурентоспроможності важливе місце належить показникам,які повинні характеризувати та давати змогу оцінювати конкурентоспроможністьтого чи іншого об`єкту.
Як показало проведене дослідження, нараховується багато параметрів, якіповинні знаходитися в полі зору керівництва підприємства, як найважливішіоб`єкти управління. Разом з тим, задаючись параметрами конкурентоспроможностідля того або іншого об`єкту, необхідно постійно турбуватися про створенняналежних умов, які забезпечують досягнення потрібних параметрівконкурентоспроможності.
Умови (обставини, від яких будь-що залежить) виступають,таким чином, другою основоположною складовою категорією конкурентоспроможності.Вони охоплюють широкий спектр технічних, технологічних, організаційних,економічних, соціальних, кадрових, правових, ідеологічних відносин, якіскладаються в процесі функціонування господарського механізму підприємства.Створення всіх необхідних умов для досягнення конкурентоспроможності об`єктів — первинна турбота керівництва і всього персоналу підприємства.
Але успіхнашого, та інших підприємств буде залежати від Державної політики. Основнимзавданням Держави має бути створення такого економічного, політичного таправового середовища, інституційної інфраструктури, які б стримувалиперспективні конкурентоспроможні товари. В першу чергу це стосується визначеннята проведенням реформ господарської діяльності в умовах переходу до новоїмоделі розвитку економіки, створення ефективної експортно-імпортної стратегії,політики таможні, валютно-фінансові, та інших, які б враховували національніінтереси та інтереси виробників.
У той же час існують визначені шляхи підвищення їхньоїконкурентноздатності, пов'язані з економічними критеріями: зменшення торговихнадбавок на товари і зниження тарифів на послуги за рахунок використаннявнутрішніх резервів, економії витрат на процеси обслуговування без зниженнярівня їх якості, що дозволить установити більш низькі ціни при реалізаціїтоварів і наданні послуг.
Обмеження активного впливу на підвищенняконкурентноздатності товарів і послуг у сфері обслуговування вимагаєобґрунтованого добору і застосування методів забезпечення конкурентноздатності,які необхідно розглядати як найбільш ефективні шляхи підвищенняконкурентноздатності.
Одним зі шляхів підвищення конкурентноздатності товарів іпослуг у сфері обслуговування є забезпечення їх організаційного йінформаційного підкріплення у формі надання додаткових сервісних послуг, атакож доведення до споживачів необхідної і достовірної інформації. Крім того,підвищити конкурентноздатність товарів і послуг у сфері виробництва йобслуговування можна шляхом розробки і впровадження систем забезпеченняконкурентноздатності.
Література
1. Белоус О.П., Панченко Е.Г. Менеджмент:конкурентоспособность и эффективность. К., «Знание Украины»,1992 г.,40с.
2. Герасимчук В.И. Розвиток підприємства. Діагностика,стратегія, ефективність. К., 1995 р., 268 с.
3. Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник .- М.: Банки ибиржи ЮНИТИ, 1994. 685 с.: ил.
4. Дикань В. Управління якістю як факторконкурентноспособності підприємств\\ Економіка України.- 1996.- №1.- с.43-48
5. Економіка підприємств: Підручник .- В 2т. \ Заред. С.Ф.Покропивного, — К.: Вод-во “Хвиля — Прес”, Донецьк: Мале підприємство“Поиск”. Т-во Кноголюбів, 1995 — 400 с.
6. Кулагина Н.А. Способы оценки конкурентноспособностипродукции (работы услуги) как фактор роста эффективности производства. Проблемыстатистики и рыночных отношений. М., 1992 г. с, 50-57
7. Кредисов А. Чи конкурентноспроможні наші товари? (Про економіку України) \\ Політика і час. — 1994- №8- с. 37-41
8. Львов Н.А. Маркетинг — ключ к решению проблемы«Конкурентноспособность»." Стандарты и качество", 1990 г.,№9, с 21-25.
9. Маштабет В. и др. Пути повышения конкурентноспособностиэкспортной продукции. К., «Наукова думка» , 1988
10. Уотармен Р. Фактор обновления. Как сохраняют конкурентноспособностьлучшие компании. М., «Преса», 1988, 368 с.
11. Коммерческаядеятельность. Учебник Ф.П.Половцева. М.: «Инфра-М», 2000 г.
12. Коммерческаядеятельность. Учебник Ф.Г.Панкратов, Т.К.Серегина. М.: ИВЦ «Маркетинг», 2000г.
13. Торговоедело: экономика и организация. Учебник под общ. Ред. Л.А.Брагиной и Т.П.Данько.М.: «Инфра-М», 1997 г. /> />
Додатки
Додаток 1.
Схема забезпеченняконкурентноздатності.
Додаток2.
/>
Показники конкурентоспроможності.
Додаток3.
Макроекономічні фактори конкурентоспроможності товару.
/>