Міністерство освіти і науки україни
Національний авіаційний університет
Інститут економіки і менеджменту
Факультет економіки і підприємництва
Кафедра економіки
Домашня робота
з дисципліни: Макроекономіка
на тему: Застосуваннямоделі кривої А.Лафферадля пояснення ситуації в Україні
Київ 2010
Зміст
Вступ
Основначастина
а)Теоретичначастина
б)Практичначастина
Висновки
Списоквикористаної літератури
Вступ
Обмежувальнафіскальна політика сприяє стабілізації економіки в умовах інфляційного надлишковогосукупного попиту за рахунок скорочення державних видатків та збільшення податків.
КриваЛаффера — крива, яка характеризує залежність державних доходів від середнього рівняподаткових ставок у країні. Крива показує наявність оптимального рівня оподаткування,за якого державні доходи досягають свого максимуму(граф.1).
«Крива»названа іменем американського економіста 80-х років Артура Лаффера, який висунувгіпотезу про те, що за певних умов зменшення рівня оподаткування до певної межіможе викликати збільшення ВВП як податкової бази і тим самим забезпечить навітьзростання податкових надходжень до бюджету(граф.4).
Відповіднодо цього твердження він побудував криву, яка отримала назву крива Лаффера, яка відбиваєзв'язок між податковими ставками (ПС) і податковими надходженнями (ПН) до бюджету.Граф.2.
Можливістьпоповнити бюджет за рахунок збільшення оподаткування на перший погляд видаєтьсядосить очевидною. Але в реальності це виявляється не зовсім так. Кожна «данина»,у якій би формі вона не стягувалась, зменшує зацікавленість у продуктивній діяльності.Помічено, що до певної межі оподаткування в оподаткованого (підприємця чи робітника)існує зацікавленість у нарощуванні зусиль; після досягнення цієї межі така зацікавленістьзменшується і поступово сходить нанівець. Отже, намагаючись збільшити податковінадходження за рахунок збільшення податкових ставок або акцизів, швидко досягаєтьсятака межа, коли може зменшитись податкова база — отримувані доходи або обсяги реалізації.Наслідком такого зменшення стане скорочення власне податкових надзоджень.
Звідсивипливає досить парадоксальний висновок: лібералізація податкової системи може забезпечитизбільшення податкових надходжень. Цей ефект був помічений американським економістомАртуром Лаффером і ввійшов в економічну науку під назвою кривої Лаффера.
Вданій роботі розглядатимуться питання сутності кривої Лаффера та графічна інтерпритаціяа також визначення оптимальної ставки оподаткування для економіки України.
Теоретичноголовними факторами впливу, які визначають рівень надходження прибуткового податкудо бюджетів, є:
–розмір оподатковуваного доходу;
–класифікація доходів;
–система пільг;
–розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;
–шкала ставок;
–розмір фіксованого податку при спрощеній системі оподаткування.
Напрактиці, як буде наведено нижче, важливе значення має ще ряд досить впливових факторів(Сх.1)
Теоретичначастина
Механізмкривої Лаффера полялає в тому, що зростання податкового тиску підштовхує бюджетнідоходи. Але це відбувається лише до певної межі, після якої стимули для діловоїактивності знижуються. А з ними «худіє» і сама податкова база — оподатковувана частканаціонального виробництва. «Крива Лаффера» ілюструє графічно залежність розмірунадходження податків від ставки оподаткування. На підставі бюджетної концепції американськогоекономіста податкові системи розвинутих капіталістичних країн десять років томузазнали суттєвих змін в бік зменшення податкових ставок і прогресії в оподаткуванні.
Причому,зниження норм призвело до зростання виробництва, яке компенсувало тимчасове падіннябюджетних надходжень.
Нижчіподаткові ставки створюють більш високі стимули до праці, заощаджень, інвестиційі прийняття ділових ризиків, внаслідок чого збільшується ВВП як податкова база.Причому за цих умов податкова база збільшується швидше, ніж зменшується рівень податковихставок. Тому, незважаючи на зниження податкових ставок, податкові надходження незменшуються, а зростають до свого максимального значення.
Призниженні податкових ставок(Граф.1 та Граф.2) стимулюючий ефект(сх.2), який справляєна економіку зниження податкових ставок порівняно з оптимальним рівнем, істотнозменшується. Внаслідок цього податкова база зростає повільніше, ніж зменшуютьсяподаткові ставки. Тому податкові надходження зменшуються.
Отже,згідно з кривою Лаффера, якщо діючі податкові ставки є надмірними, то їхнє оптимальнезниження дозволить збільшити виробництво за умов незмінності або навіть зростанняподаткових надходжень. Але такий подвійний ефект від зниження податкових ставок– це лише гіпотеза, певне логічне припущення. Для перетворення цієї гіпотези в теоріюпотрібно дістати відповідь на декілька принципових питань: як знайти ту точку накривій Лаффера, де знаходиться економіка в даний момент; як визначити той оптимальнийрівень податкових ставок, який здатний забезпечити максимальну величину податковихнаходжень.
Застосуваннякривої Лаффера на практиці є певним політичним ризиком, на який політикам слід зважуватисьлише за умов, якщо існують тверді переконання, що діючі податкові ставки дійсноє надмірними і стримують ділову активність. Але навіть і за цих умов слід враховувати,що в КП зниження податків неминуче викличе бюджетний дефіцит або примусить скорочуватидержавні витрати.
Заперечуючивикористання політики стимулювання попиту, її представники — А. Лаффер, Р. Мандель,М. Фелдстайн, М. Боскін — доводять, що пропозиція є провідною категорією економічнихвідносин і будь-яке суспільство виходить із можливостей пропонування, що визначаютьсяресурсними можливостями. Тому немає необхідності в державному втручанні, оскількивоно буде нівельоване очікуваннями та відповідною поведінкою суб'єктів, яка в кінцевомурахунку завжди визначатиметься їхніми можливостями.
Навідміну від кейнсіанців, які вважали, що попит породжує відповідну пропозицію, прихильникитеорії висунули тезу про залежність сукупного попиту від сукупної пропозиції. Самецю ідею було покладено в основу дебатів з проблем «економіки пропозиції», спрямованихна визначення напрямків стабілізації економіки.
Прихильникитеорії поставили під сумнів висновок Кейнса, що заощадження є причиною скороченняобсягів виробництва, економічної діяльності, а отже, і зайнятості, а тому його рекомендаціїщодо стимулювання попиту також визнавали за недоцільні.
Основнийшлях до зростання виробництва вони вбачали в стимулюванні праці, заощаджень та інвестицій.Основним джерелом інвестицій (як і покриття дефіциту державного бюджету) є заощадження.Автори теорії виступали проти високих податків, за розумну податкову політику. Високіподатки, на їхній погляд, є причиною перерозподілу ресурсів з приватного секторав державний, що призводить до зниження продуктивності праці, зростання витрат виробництвата цін.
Представникишколи «економіки пропозиції», захищаючи принципи вільного підприємництва, піднеслипроблему оподаткування до рангу конкретної економічної політики, обґрунтовуючи своївисновки економетричними моделями та програмами дальшого розвитку економіки.
Щобліпше зрозуміти ці положення нових неокласиків, необхідно розглянути, як, спираючисьна них, вони аналізують вузлові категорії ринкової економіки: економічне зростання,податкова політика, інфляція, гроші, ціни, заробітна плата, прибуток тощо.
Вартотакож дослідити, чому автори так багато уваги приділяють використанню одного з важеліввпливу держави на економіку — податків (крива Лаффера, граф.1,2).
Цікавимиє узагальнення авторів і щодо соціальних витрат держави.
Зауважимо,що положення теорій неокласичного відродження є коригувальними щодо доктрини монетаризму,яка не могла в чистому вигляді бути застосованою на практиці через свій радикалізм.Нові неокласики, хоч і заперечують необхідність державного втручання, проте залишаютьдля нього певний простір, визнаючи неможливість його абсолютної ліквідації.
ПрагненняУкраїнського уряду збільшити надходження в бюджет зрозуміти можна, водночас рівеньподаткових ставок не повинен перевищувати того рівня, за яким зростання ставки податкуведе до зменшення надходжень. Теоретично це обґрунтував американський економістА.Лаффер. Він показав залежність між максимальними ставками оподаткування і податковиминадходженнями в бюджет. Крива Лаффера зображена на Рис.1.
Основнаідея полягає в тому, що із зростанням податкової ставки від 0 до 100%, податковінадходження поступово зростають до свого максимального рівня державних надходжень(осіY), а потім знову зменшуються до нуля. На погляд Лаффера, податкові надходженнядо бюджету знижуються після точки Y, адже більш високі податкові ставки стримуютьекономічну активність, гальмують науково-технічний прогрес, а доходи в бюджет скорочуються.Професор Лаффер спробував теоретично довести, що при ставці податку більше 50% різкознижується ділова активність фірм і населення в цілому. Необхідно знайти такий рівеньподаткової ставки, за якої бюджет буде найбільшим. Світовий досвід свідчить, щонайбільший ефект дає податкова ставка на рівні 30-35%.
Міждоходом бюджету, величиною податкової ставки і податком та частиною національногопродукту (податковою базою) існує кореляційна залежність, яку вперше встановив американськийекономіст А. Лаффер. Він дійшов висновку, що підвищення податкової ставки до певногокритичного рівня сприяє зростанню доходів бюджету і не пригнічує підприємницькийстимул. Вище цього рівня розміщена так звана «заборонена зона» шкали оподаткування.Податки, стягнені відповідно до цієї частини шкали, стримують економічну ініціативу,призводять до скорочення інвестицій, внаслідок чого знижуються доходи.
Арсеналнаявних в теорії і в практичних підходах шляхів подолання та виходу з кризових ситуацій,що мали місце в минулому на жаль, враховуючи особливості нинішньої загальносвітовоїфінансово-економічної кризи, не може бути трафаретно застосованим. Бо, хоча, зокрема,макроекономічні ідеї Кейнса справили глибокий вплив на формування регулятивних важелівекономічного розвитку, однак, як виявилося на практиці, кейнсіанські рецепти стимулюваннясукупного попиту не завжди дають бажаний результат. І намагання, шляхом збільшеннясукупного попиту подолати економічний спад не завжди призводить до зростання обсягіввиробництва, а лише посилюють інфляцію та можуть спричиняти так звану стагфляцію– поєднання спаду виробництва та інфляції. Що, до речі, знайшло переконливе підтвердженняв певній мірі і при настанні нинішньої кризи в світовій економіці та, зокрема, ів Україні.
Цебезперечно похитнуло позиції кейнсіанської теорії та спонукало до розвитку різнихнапрямів неокласичної теорії – монетаризму, теорії раціональних сподівань, економікипропозиції, які обґрунтовують переваги ринкового механізму над державним регулюваннямекономіки.
Зважаючина особливості нинішньої глобальної, за характером, фінансово-економічної кризи,засадничі принципи й підходи як теорії Кейнсіанства (що базуються на необхідностідержавного регулювання господарських процесів і сповідуючих фіскалізм), так і теоріїМ. Фрідмена в класичній формі монетаризму (що базується на кількісній теорії грошей), з доповнюючою її теорією економіки пропозицій (supply-side economics) чи теоріяраціональних очікувань (нова класична макроекономіка), що спадкувала окремі положеннямонетаризму, нездатні (за загальновизнаною оцінкою зарубіжних і вітчизняних науковихавторитетів) виступити протидіючо-рятівним приписом як протиборства депресивно-руйнівномувпливу кризи, так і забезпечення повернення економіки країни в русло ефективноїдинаміки розвитку.
Висунутаодним із представників теорії «економіки пропозиції» Артуром Лаффером, так званатеорія «податкового клину», який держава «вбиває» між економічними суб’єктами іпроцесом виробництва мала досить реальні і зримі підтвердження на практиці. Сутьїї полягає в тому, що зниження податкових ставок не викликає скорочення загальноїсуми бюджетних надходжень, а призводитиме до збільшення виробництва і зростаннядоходів, суттєво розширюючи загальну базу оподаткування, а відтак, доходи бюджетуне скоротяться(граф.3).
Векономічній літературі існують відповідні методики обчислення точок Лаффера. Одназ таких методик запропонована російськими вченими, зокрема Е. Балацьким, яка наоснові виробничої функції, в якій враховано фактор податкового навантаження на економіку,дозволяє оцінити точки Лаффера 1 та 2 роду. Крім того, ці фіскальні макроекономічнііндикатори, якими є точки Лаффера, дозволяють розрахувати також так звані точкипереключення. Ці точки за своїм економічним смислом вказують на граничну величинуподаткового навантаження, за якою відбувається повна деградація економіки, розваліснуючого технологічного укладу та економічних взаємозв’язків.
Слідокремо зазначити, що запропонований Е. Балацьким аналітичний підхід виявився кориснимне лише в аналітичному аспекті, а й в методологічному. Ідеї російських учених булирозвинені українськими вченими, які, використовуючи методику оцінки точок Лаффера,пропонують у процесі їх розрахунку враховувати також фактор боргової політики держави.
Отже,точка Лаффера 1 роду обчислюється на основі дослідження виробничої функції Y = Y(q)у системі координат „податковий тягар (q) – обсяг виробництва (Y)”. Ця крива досягаємаксимуму в точці q1, яка називається точкою Лаффера 1 роду. Для цієї точки виконуєтьсяумова:
dY(q1)/ dq = 0; d2Y(q1) / dq2
ТочкаЛаффера 2 роду обчислюється на основі дослідження фіскальної кривої T = T(q), яказнаходиться в системі координат „податковий тягар (q) – обсяг податкових платежів(T)”. Ця крива досягає максимуму в точці q2, що називається точкою Лаффера 1 роду.Для цієї точки виконується умова:
dT(q2)/ dq = 0; d2T(q2) / dq2
Хоча,при такому підході для повного збалансування державного бюджету все таки необхідноскорочувати кількість і вартість «неефективних» соціальних програм, що становлятьзначну частину державних витрат. Однак такі заходи здійснити нині в сутужні часискрути в будь-якій країні, а тим більше в такій країні як Україна (де соціально-економічнай політична ситуація критично напружена та ще й в період президентських виборів)є надто проблематично. Проте у владних структурах метушня навколо такої ідеї шаленоінтенсифікується.
Аміж тим, як відомо, відповідно до обґрунтованих закономірностей які визначаютьсятак званою «кривою Лаффера», неспростовно постулюється, що неможна стягувати добюджету понад 30-35% доходів – певний фіскальний оптимум, як було зазначено вище.Оскільки, при перевищенні оптимального рівня оподаткування виникають негативні економічніпроцеси, які проявляються у вигляді:
–скорочення ділової активності;
–зниження зацікавленості в заощадженнях та інвестуваннях;
–банкрутство суб’єктів підприємницької діяльності;
–ухилення від сплати податків;
–значна частина суб’єктів господарювання починає функціонувати у «тіньовому» секторіекономіки.
ДляУкраїни, де за всі понад 17 років її суверенності, так і не прийнято Податковийкодекс, а сукупні податки в два, а той й більше разів перевищують номінал, визначенийкривою Лаффера, в результаті і маємо відповідний букет зазначених деструктивнихознак у вітчизняному господарюванні. І у нинішній рецесійно-кризовій ситуації, якщообачливі керівники Заходу не тиснуть, а вдаються до послаблення фіскальних важелів,то в Україні рульові владних виконавчих та й нормотворчих структур, починаючи відКабінету Міністрів України до місцевих органів влади так і прагнуть посилити фіскальнийпресинг чи то шляхом придумування і введенням нових, чи збільшенням існуючих податківі тарифів.
Заприкладом і не треба далеко ходити. Адже вже офіційно оголошено, що з червня 2009тарифи заквартплату і комунальні послуги зростають у два-три рази, а за телефоннірозмовивже з першої декади травня значнозбільшені тарифи.
Незаперечуючи привабливість не тільки з точки зору теоретичної, але й практичної,ідейно-теоретичні та методологічні принципи інституціоналізму, які в рушійній силіекономічного розвитку наряду з матеріальними чинниками включають також духовні,моральні, правові та інші чинники в історичному аспекті (тобто, значно розширюютьпредмет аналізу, залучаючи до нього як економічні, так і неекономічні проблеми соціально-економічногорозвитку), проте в кризових умовах вони стають також нереальними для застосування,в зв’язку з надто поглиблено-ускладненою фінансовою та й політико-правовою нестабільністюяк у світі в цілому, так і тим більше, зокрема, в нашій країні(табл.1).
Взагаліто потрібно констатувати, що макроекономічна теорія, як ми переконуємося, ще недосягла своєї цілісності, багато питань є і досі предметом гострих полемік.
Існуютьрізні фінансово-економічні теорії, які в певній мірі формують методологію цієї науки.
Доосновних з них можна віднести:
-концепціюдефіцитного фінансування;
-теоріювбудованого бюджетного стабілізатора;
-компенсаційнутеорію фінансів;
-теорії«спільного товару», «суспільних благ» і «суспільного вибору»;
-теоріюзв’язку, фінансового розвитку та економічного зростання
РічардаГолцміта(Голдсміта);
-теоріїефективного ринку Юджина Фами.
Проте,сучасною провідною, а відтак і визначальною, тенденцією розвитку світової фінансово-економічноїдумки все таки є взаємопроникнення та удосконалення – своєрідна конвергенція теоріїкейнсіанства та монетаризму. Нині науковцями і фахівцями фінансистами домінуючоювважається позиція, що фінансово-економічна регуляторна політика має містити в тойчи інший спосіб застосування елементів й інструментарію кейнсіанства, особливо вконтексті виникнення та поширення глобальної фінансової кризи. Оскільки теорія Кейнсавиникла саме як протидія явищам великої депресії в минулому сторіччі. І застосуваннязапропонованих нею комплексу заходів, які в минулому, так і нині, при умілому використаннікейнсіанського інструментарію сприятимуть виходу з кризи й відновленню ефективногофункціонування економіки.
У центрі сучасних досліджень проблем оподаткуванняна макрорівні в період економічної трансформації в Україні, що базуються на кількісномупідході, знаходиться проблематика, пов’язана з пошуком оптимальних параметрів податковоїсистеми, прогнозуванням податкових надходжень у бюджет, а також аналізом податковоїповедінки платників(табл.5). Основні підходи до моделювання фіскальних відносинрозглянуто та систематизовано в роботі, де значну увагу приділено проблемі невизначеностіподаткових процесів в умовах трансформаційної економіки України.
Пошукоптимальних параметрів податкової системи України є досить актуальною задачею, поєднаноюз аналізом взаємозв’язку між рівнем оподаткування й основними макроекономічнимипоказниками, дослідженням залежності показників діяльності підприємств від параметрівподаткової системи. Деякі роботи, присвячені моделюванню взаємозв’язку між податковимнавантаженням або податковими ставками і макропоказниками, пов’язано з так званими«Лафферовими ефектами». Абстрактна модель залежності між зростанням податкових ставокі податковими надходженнями була розроблена А. Лаффером і дістала назву «крива А.Лаффера». Питання пошуку параметрівкривої, які враховують особливості чинної системи оподаткування й умов конкретнихдержав, досліджуються в роботах економістів країн із трансформаційною економікоюна базі використання економіко-математичного моделювання. Так, російський ученийЄ. В. Балацький при аналізі взаємозв’язку податкового навантаження й економічногозростання, пошуку фіскальних точок Лаффера використовує економетричні моделі з залученнямвиробничо-інституціональних функцій, а також методи диференціального й інтегральногообчислення. А. В. Скрипник в для пошуку оптимальних значень податкового тиску використовуєсистеми диференціальних рівнянь. С. Л. Лондар досліджує взаємозв’язки між сукупноюподатковою ставкою, оптимальним податковим навантаженням і податковими надходженнямив бюджети України на базі використання економетрічних методів і моделей .
Моделівзаємозв’язку макроекономічних показників України і параметрів податкової системивикористовуються також й іншими авторами. Так, В. Копич пропонує просту регресійнумодель, яка відображає залежність між податковим навантаженням і економічним зростаннямв Україні в контексті аналізу наслідків податкової реформ. Можливості оптимізаціїпроцесу проведення податкової реформи в економіці України на базі використання методівоптимізації досліджує Б. Букач, А. В. Скрипник аналізує розподіл податкового навантаженняза регіонами України за допомогою регресійних моделей. Концепція «імовірнісно-автоматногомоделювання», що є результатом розробок Інституту кібернетики НАН України, запропонованадля аналізу взаємозв’язку доходів і ставок прибуткового податку громадян Н. І. Костіноюта ін. Ними було досліджено вплив ефективної ставки ПДВ на економічні показникидержави та оптимальне співвідношення ПДВ з іншими податками; теоретико-ігрові моделіоптимізації податкового навантаження на макрорівні. Серед зарубіжних авторів, роботияких присвячено цій тематиці, слід виділити Є. В. Балацького, А. Сандмо.
Аналізвпливу податкової системи на показники функціонування фірм дозволяє виявити шляхипідвищення обсягів виробництва підприємств, за допомогою чого збільшити сукупніподаткові надходження в бюджет. З цією метою в роботах В. П. Вишневського та Д.Липницького пропонується економіко-математична модель, яка дозволяє шляхом застосуванняобчислювальних машинних процедур отримати тривалість терміну компенсації втрат бюджетучерез зниження податкової ставки, за рахунок розширеного відтворення на підприємствах,обумовленого вивільненням коштів. Вони моделюють функціонування фірм в умовах оподаткування:проводять розрахунки стосовно впливу деяких аспектів оподаткування на виробництво,рівень податкових ставок та податкове навантаження фірм, аналізують оптимізаційнімоделі діяльності підприємства. Саме Вишневський та Липницький підсумували результатимоделювання зміни ставки податку на прибуток підприємств(сх.2). Оптимізацію податковихставок в Україні з погляду їхнього впливу на детінізацію економіки розглянуто вроботі «Фінанси України.-2000»(В. Вишневський, Д.Липницький). Комплексний впливставки податку на прибуток і норми амортизації на оподаткування прибутку дослідженоу праці «Оцінка можливостей зниження податкового тагаря»(Вишневський В.). Запропонованав останній роботі модель направлена на об’єднання нормативного та факторного підходудо розв’язання задач оптимізації ставок оподаткування прибутку підприємства. Середзарубіжних авторів необхідно відзначити роботу«Пропрогресивність системи оподаткування»(В.Р. Кігель), де запропоновано підхід до моделюваннявпливу оподаткування на діяльність фірми. Особливої уваги заслуговує фундаментальнапраця Е. Б. Аткінсона, Дж. Е. Стігліца, в якій досліджується вплив оподаткуванняна діяльність фірми «Лекції по економічній теорії державного сектора»
Уроботі побудовано імітаційну модель, що дозволяє оцінити поведінку підприємств вумовах зміни ставок податку і їх вплив на ріст галузі. Автори відзначають практичніскладності пошуку оптимальної податкової ставки у відповідності до концепції А.Лаффера, а в якості конкуруючої методології пропонують імітаційний експеримент.У роботі порушено питання щодо необхідності представлення даних, що є невизначеними,своїми законами розподілу. Імітаційну модель податкової поведінки суб’єктів господарюванняв роботі представлено тільки на концептуальному рівні, однак даний підхід є, нанаш погляд, перспективним за умови, що користувачем імітаційної моделі може виступатиОПР(особа, щро приймає рішення) на підприємстві.
Одним з напрямів актуальних досліджень усфері оподаткування виступає прогнозування податкових надходжень. Існуючі розробкив області методології прогнозування податкових надходжень включають: моделі багатофакторногоаналізу з використанням експертних оцінок факторів, моделі довгострокового й короткостроковогопрогнозування на базі нейромережевого підходу, реалізованого з залученням алгоритмузворотного розповсюдження; економетричні адаптивні моделі зі змінними структурнимикоефіцієнтами, імовірнісні автомати, нарешті, сучасний інструмент нейронних мережта нечіткої логіки. Узагальнений аналіз методів прогнозування податкових платежівпредставлено в роботі «Оптимізація податкових платежів підприємства»(Півняк Ю.В.),в якій також підкреслено значення комп’ютерного моделювання для побудови адекватнихпрогнозів. Особливу увагу слід приділити економіко-математичним моделям прогнозуванняподаткових надходжень, що ґрунтуються на економетрічному інструментарії, нейроннихмережах та нечіткій логіці, розробленим А. В. Матвійчуком. Автор аналізує існуючіпідходи до прогнозування та виділяє їх недоліки. Заслуговують на увагу також динамічнамодель оцінки податкових надходжень та системно-динамічні імітаційні моделі побудовипрогнозів податкових надходжень С. Г. Мищенка «Стимулювання економічного розвитку:аспекти оподаткування». Для реалізації прогнозування автором був використаний пакетпрограмного забезпечення PowerSim, що дозволяє будувати моделі системної динамікиДж. Форрестера.
Практичначастина
/>
Графік1: Крива Лаффера
/>
Графік2: Інша інтерпритація Кривої Лаффера
/>
Графік3: Податковий тягар 2005-2007 рр.
/>
Графік4: Питома вага надходжень податківу Зведеному бюджеті України, що контролюється органами ДПС
/>
Схема1: Прибуткове оподаткуванняфізичних осіб в Україні
/>
Схема2: Структурно-логічна схема розподілу й використання прибутку підприємства, відповіднодо національних положень
/>
Схема3: Структурно-логічна схема розподілу й використання прибутку підприємства, відповіднодо міжнародних положень
Часткаподатків у ВВП та співвідношення обсягів тіньового та офіційного ВВП(tg/>)
Таблиця1
/>
Класифікаціяосновних підходів до моделювання процесів оподаткування
Таблиця2Напрям Аналіз взаємозв’язку між рівнем оподаткування й основними макропоказниками, пошук оптимальних параметрів податкової системи Прогнозування податкових надходжень та інших параметрів податкової системи Аналіз взаємозв’язку між параметрами податкової системи і показниками діяльності фірм, пошук оптимальних податкових ставок Моделювання податкової поведінки Персоналії
Лаффер A.,
Балацький Є.,
Лондар С.,
Костіна Н., Скрипник А., Букач Б., Копич В., Сандмо А.
Тищенко А., Молоканов В., Долганов А., Секєрін А., Костіна Н., Матвійчук А.,
Мищенко С.
Вишневський В., Липницкий Д., Скрипник А., Меркулова Т., Костіна Н.,
Скіндел Ж., Аткінсон Е.,
Стігліц Дж.,
Сєріков А. Еллінгам М., Сандмо A., Чандер П., Скіндел С., Мовшович С., Соколовський Л., Вишневський В., Вєткін А., Меркулова Т., Матвеєнко В., Вострокнутова Є. Основні методи Методи оптимізації, економетричні методи, методи диференційного та інтегрального обчислення, імовірнісні автомати Нейронні мережі, імовірнісні автомати, експертні процедури, нечітка логіка, імітаційне моделювання Методи оптимі-зації, методи ди-ференційного об-числення, чисель-ні методи розв’яз-ання рівнянь, імітаційне моделювання Методи оптимізації, методи теорії ігор, моделі економічної динаміки, нейронні мережі
Висновки
У90-ті рр. минулого століття Україна була вимушена практично з нуля будувати власнусистему оподаткування. Така система мала одночасно як відповідати вимогам ринковоїсистеми економічного регулювання, так і виходити зі специфічних рис трансформаційнихпроцесів, які здійснювалися в українській економіці. Безперечно, складність виконаннятакого завдання важко переоцінити. Недосконалість нормативних актів у сфері оподаткування,часто — некритичне копіювання досвіду розвинених країн, невпинне загострення трансформаційноїкризи призвели до формування в Україні складної, заплутаної, суперечливої та неефективноїподаткової системи.
Внаслідокцього ідея проведення суттєвої (чи навіть радикальної) податкової реформи вже доситьдавно опанувала думками політиків, економістів, бізнесменів та науковців. Необхідністьсуттєвих змін у податковій системі очевидна. Проте відсутність реальних зрушеньу цій сфері засвідчує надзвичайну складність та комплексність цієї проблеми, труднощіузгодження податкової реформи з поточними завданнями економічної політики, які потребуютьщоденного вирішення.
Значнийподатковий тягар гальмує економічне зростання в Україні, перешкоджає розвитковіінвестиційних процесів, послаблює конкурентоспроможність українських підприємств.Податковасистема “карає” суб’єктів, які здійснюють вкладення в економічний розвиток. Міжтим, зниження податкових ставок містить у собі загрозу скорочення бюджетних надходжень,що може призвести до порушення виконання державою покладених на неї функцій, зокрема— у соціальній сфері. Податкова реформа має вирішувати зазначену суперечність, забезпечитираціональний баланс між фіскальною та регуляторною функціями податків в Україні,підпорядкованість податкової політики стратегічним завданням довгострокового економічногозростання та якісної структурної перебудови національної економіки.
Вційроботіяздійснив теоретичний огляд основнихмакроекономічних характеристик податкової політики держави, посилаючисьна всесвітньовідомих економістів, спробуваввизначитиосновні риси існуючої податкової системи в Україні з точки зору її макроекономічногоефекту. Розуміючи всю складність поставленого завдання, робота не претендує на формулюваннязавершених рекомендацій щодо побудови більш досконалого податкового законодавства,проте в якості однієї з цілей є пропозиція концептуальних засад податкової реформи,які б дозволили поєднати зниження фактичного податкового тягаря з максимізацієюстимулюючого ефекту податкової політики, перетворити податки на дієві інструментистимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності.
крива лаффера податковий дохід
Списоквикористаної літератури
1.Протидіятіньовій економіці / Звєрьков, Н. 2008
2. Овчарук М.П. Соціально-економічна ефективністьспоживчої кооперації в умовах формування ринкових відносин: Автореф. дис… канд.екон. наук: 08.07.05 / Донецький держ. ун-т економіки і торгівлі. – Донецьк, 2000.– 16 с.
3. Офіційнийсайт Держкомстату України — www.ukrstat.gov.ua/
4. Статистика підприємств споживчої кооперації/ Л.І. Крамченко (уклад.) – Л.: Видавництво Львівської комерційної академії, 2005.– 79 с.
5.Українамає використовувати «криву Лаффера» / Кравченко Сергій, «Львівський політехнік»,12 квітня 1996, с. 12.
6.Детінізаціяекономіки України: теорія та практика / МазурІ. І.
7.Оцінка можливостей зниження податкового тагаря / Вишневський В.
8.Фінанси України.-2000. / В. Вишневський, Д.Липницький
9.Стимулювання економічного розвитку: аспекти оподаткування / С. Г. Мищенко. – Донецьк: ООО «Юго-Восток, ЛТД», 2006. – 225 с.
10.Ігрова модель вибору стратегії податкової інспекції / С. М. Мовшович 11. Економіката математичні методи. / – 2003. – Т. 39. – №2. – С. 188-200. С. М. Мовшович
11.Моделювання фінансових потоків підприємства в умовах невизначеності / Т. С. Клебанова,Л. С. Гурьянова, Н. Богониколос, О. Ю. Кононов, А. Я. Берсуцкий. – Х.: ИД «ИНЖЭК»,2006.