Тема:» Економіка України на сучасному етапі: проблеми та перспективи її розвитку»
План
Вступ
РОЗДІЛІ. СУТНІСТЬ ТА ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ
1.1Сутність економічної системи та основ регулювання економікою країни в системігосподарського механізму
1.2Основні показники, що характеризують ступінь розвитку економіки країни
1.3Економічне зростання як основа розвитку економіки країни
Висновкидо першого розділу
РОЗДІЛІІ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ
2.1Сучасний стан економічного розвитку України та регіонів
2.2Аналіз вагомих чинників негативного впливу на економічні процеси в країні
Висновкидо другого розділу
РОЗДІЛІІІ. АНАЛІЗ ЗАХОДІВ ДЕРЖАВИ ЩОДО ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
3.1Кон’юнктурна політика державного регулювання економічних процесів в Україні ташляхи її реалізації
3.2Основні напрямки перебудови економіки України для забезпечення подальшого їїекономічного зростання
Висновкидо третього розділу
Висновки
Списоклітератури
ДОДАТКИ
Вступ
Економічний розвитокдержави є основою розробки стратегії управління країною. Розвиток ринковоїекономічної системи в Україні доцільно розглядати в контексті національноїекономічної політики, чинниками ефективності якої є розширене відтвореннянаціональної конкурентоспроможності та формування геоекономічного національногопростору в глобальному світовому ринковому середовищі. Стратегічна метасоціально-економічного розвитку держави обґрунтовує вибір курсу на економічнезростання основних макропоказників. Необхідність проведення аналізу економічноїситуації в країні та визначення перспектив подальшого розвитку економікиУкраїни визначає актуальність теми дослідження.
Метою даної курсовоїроботи є аналіз економіки України на сучасному етапі, визначення проблем таперспектив її розвитку. Відповідно до цього були поставлені наступні завдання:
- визначити сутність та загальні засади економічногорозвитку держави;
— дослідити явищеекономічної системи та основ регулювання економікою країни в системігосподарського механізму;
- визначити основні показники, що характеризуютьступінь розвитку економіки країни;
- дати характеристику економічному зростанню якоснові розвитку економіки країни;
- здійснити аналіз сучасного стану економічногорозвитку України та регіонів;
- провести дослідження вагомих чинників негативноговпливу на економічні процеси в країні;
- визначити заходи держави щодо вирішення проблемрозвитку економіки України;
- дати характеристику кон’юнктурної політикидержавного регулювання економічних процесів в Україні та шляхи її реалізації;
- навести основні напрямки перебудови економікиУкраїни для забезпечення подальшого її економічного зростання.
Об’єктом в даній роботівиступає економіка країни та її основні складові. Предметом дослідження єекономічна ситуація в Україні та подальші перспективи її розвитку.
Під час дослідження вроботі були використані загальнонаукові методи, такі як статистичний,графічний, аналітичний, вербальний, індуктивний та інші. Використовувалисьтакож наукові праці та дослідження вітчизняних і зарубіжних економістів,періодичні видання, законодавча база, а також ресурси мережі Інтернет.
РОЗДІЛ І
СУТНІСТЬ ТА ЗАГАЛЬНІЗАСАДИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ
1.1 Сутність економічної системи та основ регулювання економікою країнив системі господарського механізму
Сутність економічноїсистеми визначається і разом з тим залежить від конкретної історичноїсукупності економічних відносин, яка відповідає певному рівню розвиткупродуктивних сил і розвивається на основі дії об’єктивних економічних законів ісуб’єктивних чинників. Інакше кажучи, економічна система — це обшир діївиробничих відносин і продуктивних сил, а їх взаємодія характеризує сукупністьвидів та організаційних форм господарювання .
Структурні елементиекономічної системи являються наступними виробничі відносини; продуктивні силисуспільства та механізм господарювання. Структурні елементи економічної системиє водночас її підсистемами. Основною, найважливішою ланкою економічної системиє виробничі відносини, які визначають глибинний пласт кожного способувиробництва. Виробничі відносини, ядром яких є відносини власності, виступаютьсуспільною формою продуктивних сил. Виробничі відносини і продуктивні сили — цеформа і зміст способу виробництва, а разом із надбудовою — формації .
Ступінь розвиткупродуктивних сил суспільства — кваліфікаційний рівень виробників і розвитоктехніки — визначає ефективність, результативність економічної системи, рівеньпродуктивності праці, зрештою, матеріальний добробут населення. Сучасніпродуктивні сили потребують не лише збалансованості між галузями й підгалузяминародного господарства країни, а часто й синхронності їх дій. Третійструктурний елемент економічної системи — механізм господарювання — цефункціональний бік виробничих відносин, який відображає взаємодію останніх зпродуктивними силами і надбудовою. До нього належать глибинні, докорінні,сутнісні відносини — відносини власності і поверхневі — організаційні структурита конкретні форми господарювання. Отже, господарський механізм — це сукупністьорганізаційних структур, конкретних форм господарювання і методів управління,які базуються на певних відносинах власності.
Господарський механізм, навідміну від виробничих відносин, є поверхневим шаром, що не зменшує йогозначення і ролі у функціонуванні економічних систем, адже йдеться про механізмгосподарювання кожного способу виробництва, про форму реалізації пануючоївласності на засоби виробництва, про виявлення і поєднання економічнихінтересів суспільства. Крім організаційних структур продуктивних сил, що виступаютьу конкретних формах суспільного поділу праці, господарський механізм включаєметоди управління, значення яких дедалі більше зростає, надбудовні відносини —правові, політичні, соціальні і відповідні їм організаційні структури. Такожмеханізм господарювання — це механізм дії та використання економічних законів .
Економічна система кожногоспособу виробництва породжує іманентні їй економічні закони і механізм функціонуваннята розвитку. Економічні закони — це закони суспільних дій людства. Вонивиявляються як основна тенденція, що торує собі шлях крізь усю сукупність явищі процесів. Економічні закони — це типові, стійки, повторювані, причинно-наслідковізв’язки і залежності. Саме вони визначають магістральні напрями розвиткубудь-якої ділянки народного господарства країни. На відміну від юридичнихзаконів, схвалюваних парламентом, економічні закони об’єктивні. Багато вченихоб’єктивність виникнення й існування економічних законів пояснюють тим, що вонине залежать від волі й свідомості людей. Причина об’єктивності економічнихзаконів полягає в тому, що вони випливають з умов матеріального танематеріального буття суспільства і пануючих у ньому виробничих відносин.
Принципи будовиекономічної системи, як і джерела її руху, є прямим наслідком сутності, змістуекономічної системи. Можна виокремити такі три принципи її будови:ієрархічність; рухомість та суперечливість. Суперечність поміж виробничимивідносинами і продуктивними силами розв’язується за допомогою змін насамперед уцарині власності — тут головне поле або гальмування соціально-економічногорозвитку країни, або, навпаки, її потужного піднесення. Окрім найважливішої ділянки— відносин власності, є ділянка розподілу, де також спорадично виникають проблемиі суперечності, які потребують якнайшвидшого розв’язання, інакше спонукальнімотиви до кращої праці, підвищення її продуктивності, що недавно діялибезвідмовно, починають не спрацьовувати
Джерела руху економічноїсистеми, як і принципи її побудови, є прямим наслідком сутності, змістуекономічної системи суспільства. Джерелами руху економічної системи можнавизначити наступні: суперечності; зміни характеру економічних зв’язків іпотоків між суб’єктами економічної діяльності; інтереси людей.
Категорія “суперечності” –одне з джерел руху економічної системи суспільства – дещо відрізняється відкатегорії “суперечливість”, яка є принципом побудови такої системи. Ще однимджерелом руху економічної системи є зміни характеру економічних зв’язків іпотоків між суб’єктами економічної діяльності. Суб’єкти економічної системисуспільства – промислові, сільськогосподарські, будівельні і транспортніпідприємства, різні організації, установи та заклади, окремі індивіди –обмінюються між собою горизонтальними – матеріальними, інформаційними ігрошовими потоками, з одного боку (тобто як партнери, як рівні сторонивиробничого або іншого процесу), і вертикальними, насамперед інформаційними – зіншого (йдеться не про партнерські відносини, а навпаки, про відносини, пов’язаніз управлінням народним господарством). Економічна система кожного суспільствамає відповідний саме їй характер економічних зв’язків і потоків. Останнім зарахунком, але не за значущістю джерелом руху економічної системи суспільства єінтереси людей. Саме інтереси спонукають людину до тих або інших дій, вонифактично є відображенням у свідомості будь-яких об’єктивних потреб .
Існує декілька видівекономічних систем. У загальній класифікації слід виокремити три основнікритерії: домінуюча форма власності; технологічний спосіб виробництва; спосібуправління і координації економічної діяльності. Власність розрізняють затипом, формою і видом, починаючи від загальнодержавної до індивідуальної.
Другим критеріємкласифікації економічної системи є так званий технологічний спосіб виробництва;йдеться не про феодалізм або капіталізм, а про рівень технічного розвиткупевної країни. Змістом технологічного способу виробництва є поєднання засобівпраці з матеріалами, технологіями, енергією, інформацією та організацією виробництва.Перехід від одного технологічного способу виробництва до іншого вирішальною міроювизначається змінами у характері засобів праці — верстатів, обладнання,приладів.
Третій критерійкласифікації економічної системи суспільства — спосіб управління і координаціїекономічної діяльності. Йдеться про управління народним господарством усієїкраїни, складними галузевими і територіальними виробничими комплексами областейі районів, а також промисловими, будівельними, сільськогосподарськими,транспортними підприємствами, організаціями, установами, закладами тощо. Разомз тим за технологічним способом виробництва, тобто за рівнем розвиткупродуктивних сил, економічні системи поділяються на такі підсистеми:доіндустріальне суспільство; індустріальне суспільство та постіндустріальнесуспільство .
Насамкінець розглянемотипи економічних систем суспільства. Нині налічується чотири типи економічнихсистем суспільства: адміністративно-командна економіка; перехідна економіка;ринкова економіка та змішана економіка. Категорія адміністративно-команднаекономіка була введена у науковий обіг економістом Г. Поповим. Ця модель заснованана соціалістичній ідеї необхідності панування державної власності на засобивиробництва, одержавлення всього народного господарства і централізованогопланування. За цієї моделі існує затратний механізм, а також дисбаланс міжплатоспроможним попитом і наявністю товарної маси, дефіцит продовольчих інепродовольчих товарів. У країнах з перехідною економікою відбуваєтьсятрансформація адміністративно-командної системи в ринкову. Перехідний станекономіки можна аналізувати з позицій системи категорій і законів йогофункціонування або вивчаючи шляхи, програми і системні заходи з послідовноїтрансформації централізованої планової економіки у ринкову. Змішана економікасклалася у високорозвинених країнах, де крім пануючої приватної капіталістичноївласності досить значною є частка державного сектору в народному господарстві.
Такимчином, економічна система — це сукупність видів економічної діяльності людей упроцесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, розподіл, обмін та споживаннятоварів і послуг, а також на регулювання такої діяльності відповідно до метисуспільства.
1.2 Основні показники, що характеризують ступінь розвитку економікикраїни
Найбільш узагальненимпоказником створення благ в суспільстві є валовий випуск. Валовий випуск – (ВВ)– сукупна ринкова вартість продукції, товарів і послуг, вироблених в країніпротягом року в базових цінах. При цьому базова ціна представлена лише як сумавитрат і прибутку. В неї не входять продуктові податки – акцизний збір, податокна додану вартість, мито та ін. Валовий випуск має охоплювати результати всіхформ і видів діяльності в економіці країни. Однак реально здійснити це дужеважко і практично не можливо. Особливо це стосується доходів тіньового бізнесу,бартерного обміну, оплати у вигляді чайових, роботи домогосподарок в своємудомашньому господарстві і т.п.
Валовий внутрішній продукт(ВВП), або кінцевий продукт — це різниця між валовим випуском і проміжноюпродукцією суспільства. Валовий внутрішній продукт – це узагальнюючиймакроекономічний показник, що виражає сукупну вартість кінцевого продукту,створеного в середині країни, в ринкових цінах за рік. Він складається лише зтоварів і послуг, проданих на ринку; а продукти ж, які не перетворилися втовар, тобто не продані – в нього не включаються. В нього не входять такожнепродуктивні угоди, до яких відносяться суто фінансові угоди і продаж уживанихтоварів.
Валовий внутрішній продуктобчислюється трьома методами (способами): виробничим, методом витрат, методомдоходів.
Виробничий методобчислення ВВП зводиться до визначення валової доданої вартості у всіх галузяхекономіки. Валова додана вартість визначається як різниця між валовим випускомі проміжним споживанням. Сюди додаються податки за відрахуванням субсидій напродукти і послуги, включаючи імпортні. Сума доданої вартості всіх галузей і єВВП.
Метод витрат обчисленняВВП полягає в підрахунку всіх витрат на придбання (споживання) кінцевогопродукту. Сюди включаються: споживчі витрати населення (С), валові (приватні ідержавні) інвестиції в національну економіку (Іq), державні закупки товарів іпослуг (G). Формула ВВП за методом витрат має наступний вигляд:
ВВП=С+Іq+G (1.1)
Метод розрахунку ВВП задоходами – це підсумок доходів фізичних і юридичних осіб, інституційниходиниць. ВВП тут обчислюється як сума винагороди власникам чинників виробництва(заробітна плата, процент, прибуток, рента). Сюди також включаються непряміподатки на підприємства, амортизація, доходи від власності .
На основі ВВП розраховуютьсябагато інших показників системи національних рахунків. Серед них виділяють: валовийнаціональний дохід (ВНД), валовий національний наявний дохід, особистий дохід,безподатковий дохід. Валовий національний дохід (ВНД) – це грошова оцінка товаріві послуг, які стають доступними для країни внаслідок здійснення економічноїдіяльності. Він визначається як сума ВВП в цінах кінцевого використання(споживання) і сальдо первинних доходів (Xn), отриманих із-за кордону.
Формула валовогонаціонального доходу має такий вигляд:
ВНД=ВВП+Xn=C+Iq+G+Xn. (1.2)
В системі національнихрахунків окремо виділяється показник валовий національний наявний дохід (ВННД),який визначається як сума валового національного доходу і сальдо поточних трансфертів,отриманих із-за кодону. Сальдо поточних трансфертів – це різниця між поточнимиплатежами, які перерозподіляються на міждержавному рівні.
Найбільшу частинувалового національного доходу складає особистий дохід (ОД), який є доходом громадян,отриманим до сплати ними податків державі. Особистий дохід складає основу попитуна кінцеві товари і послуги особистого споживання, якщо попередньо “очистити” йоговід податків. Особистий дохід після сплати податків стає доходом, якимрозпоряджаються громадяни, або безподатковим доходом. За допомогою ньогообчислюється величина фактичних доходів сімей і індивідів. Цей дохід використовуєтьсяне тільки на споживання, а й на заощадження.
Загальноекономічні показникидержави динамічні, вони можуть змінюватися як за рахунок збільшення (зменшення)маси товарів і послуг, так і за рахунок підвищення (зниження) їх цін. Ступіньвпливу цінового чинника на ВВП можна визначити, використовуючи показникиномінального і реального ВВП. Номінальний ВВП – це сукупна вартість виробленихтоварів і послуг, яка обчислена в цінах, коли даний продукт був вироблений.Розрахований на основі поточних цін, він не враховує зміни в рівні цін,нескоригований на інфляцію (підвищення цін) або дефляцію (зниження цін).Реальний ж ВВП – вартість вироблених товарів і послуг, яка враховує зміни врівні цін, тобто скоригована на інфляцію чи дефляцію. Розраховується реальнийВВП шляхом ділення номінального ВВП на індекс цін. Формула його обчислення маєтакий вигляд :
/> (1.3)
Індекс цін – показникдинаміки (рівня) цін, їх загального збільшення або зменшення за певний періодчасу. Він показує, яким чином змінився рівень цін протягом аналізованого намиперіоду, чи відбувалися інфляція або дефляція та які їхні розміри. Індекс цін євимірником співвідношення між сукупною поточною ціною певного набору товарів іпослуг, який називається ринковим кошиком і сукупною ціною ідентичних абосхожих груп товарів і послуг в базовому періоді. Формула індексу цін має такийвигляд :
/>(1.4)
Індекс цін за умовінфляції називається дефлятором. Дефлятор – коефіцієнт, який використовуєтьсядля переобчислення економічних показників, виміряних в грошах, з метоюприведення їх до рівня цін попереднього періоду. Дефлятор ВВП розраховується наоснові співвідношення між номінальним і реальним валовим внутрішнім продуктом:
/> (1.5)
Для аналізу динамікиреального ВВП застосовують такі показники, як абсолютний приріст, темпзростання, темп приросту. Абсолютний приріст реального ВВП показує, на скількийого обсяги в поточному періоді відрізняються від обсягів базового періоду.Темп (індекс) зростання (Тзр) показує, у скільки разів (чи %) реальний ВВПпоточного періоду відрізняється від ВВП базового періоду :
/> (1.6)
Якщо одержаний коефіцієнттемпу зростання (% зростання) буде більшим від одиниці, це означає, щовідбулося зростання ВВП за цей період; коли ж він дорівнює одиниці, то невідбулося ані зростання, ані спаду, тобто обсяги ВВП не змінилися; якщо ж цейкоефіцієнт буде меншим від одиниці, то це свідчить про наявність економічногоспаду. Темп приросту (Тпр.) показує, на скільки разів чи % змінюється обсяг ВВПза період, який аналізується .
Таким чином,різноманітність основних показників розвитку країни дозволяє зробити реальнийвисновок щодо загального розвитку економічних процесів в державі та основнихможливостей її економічного зростання.
1.3 Економічне зростання як основа розвитку економіки країни
Економічнезростання є надзвичайно складним явищем. Економічне зростання характеризуєстратегічні цілі руху економіки в основному на макрорівні (національному чисвітовому). Тут на перший план висувається проблема кількісного та якісногорозвитку національної економіки. Сам механізм економічного зростання, якправило, у західній економічній літературі розглядається незалежно від існуючихсоціально-економічних відносин у тій чи іншій країні (економічній системі). Головноюметою економічного зростання є збільшення обсягів економічних благ, що сприяєполіпшенню життя населення, створенню стабільної сприятливоїсоціально-політичної ситуації в країні, підвищенню її авторитету.
Виокремлюють дваосновних типи економічного зростання: екстенсивний та інтенсивний. Екстенсивнийтип економічного зростання забезпечується за рахунок кількісного збільшенняобсягів функціонуючих факторів виробництва і практично за збереження незміннимиїх попередніх техніко-технологічних параметрів. Інтенсивний тип економічногозростання характеризується розширенням виробництва на основі якісногополіпшення всіх його факторів, тобто раціонального використання всьоговиробничого потенціалу .
Щодо основних типів економічного зростання, то напрактиці вони не існують в абсолютних формах. У реальному житті вонипроявляються або як переважно екстенсивний, або як переважно інтенсивний типекономічного зростання. Нині в розвинутих країнах переважає інтенсивний шлях економічногорозвитку. Чим раціональніше функціонує процес відтворення, тим вище ефективністьсуспільного виробництва. Ефективність вимірюється динамікою такихмакроекономічних вартісних показників як ВНП, ВВП, НД до загальних витрат,тобто ефективність суспільного виробництва на рівні країни — це співвідношення:
Е = /> (1.7)
Коефіцієнт показує, з якими витратами отримано той чиінший обсяг відповідного макроекономічного показника .
Суспільне виробництво перебуває в постійному русі, алевін відбувається не просто по замкненому колу, а по висхідній лінії, хоча й незавжди рівномірно. Аналіз змісту рушійних сил економічного зростання починаєтьсяз розгляду відтворення суспільного виробництва як безперервного процесувиробництва. Розвиток виробництва, підвищення його ефективності досягаютьсязусиллями людей, їх працею та соціально-економічною активністю.
Джерелом економічного прогресу, як і кожного іншогодинамічного піднесення, є суперечності. Тобто економічний розвиток маєдіалектичний характер, тому відсутність внутрішніх суперечностей рівнозначнапризупиненню розвитку явища чи процесу, припиненню самого життя. Загальноюосновою і рушійною силою розвитку виробництва є його суперечлива взаємодія зіспоживанням.
Політекономічний аналіз змісту рушійних сил економічногозростання (прогресу) передбачає врахування не лише дії базисних економічнихкатегорій (внутрішніх суперечностей, потреб, інтересів тощо), але йфункціонування надбудови держави, політичних, ідеологічних, правових,культурно-духовних та інших відносин і відповідних інституцій: політичнихпартій (рухів), релігійних концепцій і т. ін. Таким чином, економічне зростаннявиступає завжди як результат дії економічних і неекономічних факторів.Аналізуючи рушійні сили економічного розвитку, потрібно враховувати вплив такихфакторів, як стан суспільної свідомості та рівень розуміння народними масамиоб’єктивних проблем і напрямів економічної динаміки, культура праці таспілкування, панівні морально-етичні, релігійні настанови, а також національнітрадиції. У загальному вигляді структуру названих факторів можна проілюструватиза допомогою схеми (рис. 1.1). Разом з тим загальні риси економічногозростання, які притаманні різним періодам (етапам) розвитку суспільства, завждивиступають у конкретних історичних формах, що відповідають якіснимхарактеристикам факторів і результатам виробництва на даному конкретномуісторичному відрізку часу.
На сучасному етапі перед кожною країною постає необхідністьрозв’язання таких проблем економічного зростання: визначення тенденцій і ресурсів(факторів) зростання; забезпечення усталеності економічного зростання в довгостроковійперспективі; вимірювання конкретної результативності дії факторів економічногорозвитку; визначення темпів і строків для встановлення більш прогресивноїструктури народного господарства; окреслення соціально-економічних наслідківдля країни з вибором тієї чи іншої моделі технологічного розвитку.
/>
Рис. 1.1. Структура факторів економічного зростання
Таким чином,забезпечуючи економічне зростання, люди повинні вдосконалювати економічніпроцеси, які характеризують згадані показники. Усі вони врешті-решт«фокусуються» в показнику продуктивності праці, комплексним фактором зростанняякого є НТП. Відповідно економічне зростання є додатковим показникомдинамічного розвитку економіки країни та раціональної політики управліннягосподарським механізмом державного апарату.
Висновки до першого розділу
Сутність економічноїсистеми визначається і разом з тим залежить від конкретної історичноїсукупності економічних відносин, яка відповідає певному рівню розвиткупродуктивних сил і розвивається на основі дії об’єктивних економічних законів ісуб’єктивних чинників. Господарський механізм, на відміну від виробничихвідносин, є поверхневим шаром, що не зменшує його значення і ролі уфункціонуванні економічних систем, адже йдеться про механізм господарюваннякожного способу виробництва, про форму реалізації пануючої власності на засобивиробництва, про виявлення і поєднання економічних інтересів суспільства.Найбільш узагальненим показником створення благ в суспільстві є валовий випуск.ВВП відноситься до найважливіших показників системи національних рахунків, якийхарактеризує кінцевий результат виробничої діяльності інституційних одиницькраїни, широко використовується в макроекономічному аналізі і міжнароднихпорівняннях. Економічне зростання є надзвичайно складним явищем. Сутністьпоняття «економічне зростання» можна визначити як кількісне збільшення таякісне вдосконалення за відповідний період результатів виробництва (товарів,послуг) та його основних факторів. Це поняття пов'язане з кількісною зміноюобсягів виробництва і споживання ВВП. Економічне зростання є однією з головних цілей будь-якої країни,досягнення якої зумовлене необхідністю випереджаючого зростання національногодоходу в порівнянні із зростанням чисельності населення для підвищення рівняжиття в країні. Головною метоюекономічного зростання є збільшення обсягів економічних благ, що сприяєполіпшенню життя населення, створенню стабільної сприятливоїсоціально-політичної ситуації в країні, підвищенню її міжнародного авторитету,розподілу і перерозподілу доходів, фінансової стабілізації.
РОЗДІЛ ІІ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКАЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ
2.1 Сучасний стан економічного розвитку України та регіонів
Проведемо аналіз сучасногостану економічного розвитку України за основними макроекономічними показниками,а саме – за ВВП. Так, динаміка реального валового внутрішнього продукту (ВВП) у2008 році характеризувалась нерівномірним розвитком. За січень — вересень 2008року темпи економічного зростання становили 106.3 проти 107.7% за відповіднийперіод 2007 року. Наприкінці року за умов погіршення кон'юнктури на зовнішніхринках, зниження споживчого та інвестиційного попиту спостерігалось суттєвеуповільнення темпів зростання реального ВВП, які за 2008 рік становили 102.1проти 107.9% у 2007 році (Рис. 2.1) .
/>
Рис. 2.1 Динамікареального ВВП України, у % до попереднього року
НомінальнийВВП за 2008 рік становив 949.9 млрд. грн. і збільшився на 31.8% порівняно зпопереднім роком. Індекс-дефпятор зріс до 129.1 порівняно з 122.7% в 2007 році.У 2008 році несприятливий економічний розвиток позначився на динаміці всіхвидів економічної діяльності, крім сільського господарства (Рис. 2.2). Різкескорочення внутрішнього та зовнішнього попиту спричинило стагнацію промисловоговиробництва. «Перегрів» ринку нерухомості у попередніх роках,зменшення темпів фінансування будівництва з боку інвесторів та недостатністьоборотних коштів в будівельних компаніях були основними причинами кризових явищв будівництві .
/>
Рис.2.2 Валова додана вартість за основними видами діяльності, %
Спадв будівництві та промисловому виробництві зумовив уповільнення активності воптовій і роздрібній торгівлі. Єдиним видом економічної діяльності, за рахунокякого підтримувалось зростання ВВП, було сільське господарство. Завдякивисокому врожаю зернових культур в 2008 році сільське господарство в IIпівріччі розвивалось прискореними темпами та забезпечило значний позитивнийвнесок у приріст ВВП за підсумками року .
Суттєвезростання сільськогосподарського виробництва забезпечило 1.1 процентного пунктузагального приросту ВВП (Рис. 2.3). Крім того, третій рік поспіль чисті податкина продукти забезпечували істотний внесок у приріст ВВП. Аналіз структури ВВПза методом кінцевою використання засвідчив про те, що споживання в 2008 році,як і в попередні роки, було основним чинником економічного зростання. Уструктурі ВВП за категоріями використання найбільшою була питома вага кінцевихспоживчих витрат — 79.2%, або на 1.7 процентного пункту менше порівняно з 2007роком. Однак ускладнений доступ суб'єктів економічної діяльності до фінансовихресурсів та уповільнення зростання реальних наявних доходів населення призвелидо уповільнення темпів зростання цього компонента — зміна за рік становила 9.0проти 13.6% у 2007 році. Зростання рівня збитковості підприємств за рік та, якнаслідок, зростання рівня їх заборгованості, уповільнення надходжень іноземнихінвестицій зумовлювали зниження інвестиційної активності. Темпи зростаннявалового нагромадження за 2008 рік значно уповільнилися — до 105.1 проти 125.8%у 2007 році.
/>
Рис. 2.3 Внески у прирістВВП
економічнийполітика країна
У2008 році обсяги імпорту товарів та послуг продовжували перевищувати обсягиекспорту, що відповідним чином вплинуло на збільшення від'ємного сальдоторгівлі товарами та послугами. Звуження внутрішнього попиту спричинило суттєвеуповільнення імпорту товарів та послуг. Позитивний внесок у приріст реальногоВВП забезпечили кінцеві споживчі витрати (7.0 процентного пункту) та валовенагромадження (1.4 процентного пункту), частки яких зменшилися порівняно з 2007роком (див. графік 4). Негативно вплинув на приріст реального ВВП чистийекспорт товарів та послуг, який становив «мінус» 6.3 процентногопункту і був менший, ніж у 2007 році на 2.8 процентного пункту .
У структурі ВВП задоходами відбулися зміни в бік зменшення валового прибутку та змішаного доходу(на 0.5 процентного пункту) через скорочення фінансового результату діяльностіпідприємств України від звичайної діяльності до оподаткування. При цьомузбільшилися частки оплати праці найманих працівників та чистих податків навиробництво — на 0.2 та 0.3 процентного пункту відповідно.
Щодо основних галузейвиробництва, то варто відмітити, що обсяги промислового виробництва у 2008 роцізменшилися порівняно з 2007 роком на 3,1 % (Рис. 2.4).
/>
Рис. 2.4 Динаміка розвиткупромислового виробництва
Зниження обсягівпромислового виробництва мало місце у 12 регіонах, в тому числі найбільше уІвано-Франківській (на 21,5 %), Полтавській (на 14,1) та Волинській (на 10,3 %)областях. В той же час у 15 регіонах зафіксовано приріст обсягів виробництва, втому числі найбільше у Черкаській (на 33 %), Одеській (на 27,6) таТернопільській (на 10,4 %) областях.
У 2008 році загальневиробництво продукції сільського господарства порівняно з 2007 роком зросло на17,5 %, у тому числі в сільськогосподарських підприємствах на 35,2 %, угосподарствах населення – на 5,8 % (Рис. 2.5) Приріст виробництва продукціїсільського господарства мав місце у 24 регіонах. Найбільший приріст – уМиколаївській (на 73 %), Одеській (на 61,1) та Кіровоградській (на 51,3 %)областях. Зниження обсягів мало місце у Івано-Франківській (на 6,8 %) області.У 2008 році виробництво продукції тваринництва зросло порівняно з 2007 роком на1 %, у тому числі в аграрних підприємствах – зросло на 6,6 %, у господарствахнаселення – скоротилося на 2,4 %.
/>
Рис. 2.5 Динаміка розвиткусільського господарства
За 2008 рік підприємствамикраїни виконано будівельних робіт на суму 64,4 млрд. грн., що на 16 % меншепорівняно з 2007 р. (Рис. 2.6).
/>
Рис. 2.6 Динаміка розвиткубудівництва в Україні
Скоротили обсягибудівництва підприємства 25 регіонів країни. Серед них найбільше будівельникиВінницької області – на 32,2 % (у зв’язку зі зменшенням обсягів будівництва такапітального ремонту доріг), Луганської – на 30,8% (через скороченняремонтно-будівельних робіт на автомобільних дорогах і робіт з установленняінженерного устаткування будівель та споруд, а також завершення у 2007 роцібудівництва об’єктів ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» та ЗАТ«Лисичанський склозавод „Пролетарій“) і Чернігівської – на 27,2%(зменшено обсяги робіт з будівництва та капітального ремонту доріг табудівництва житла). На 23,2 % знизили обсяги робіт підприємстваДніпропетровської області, на 21,6 % – Автономної Республіки Крим (череззменшення обсягів будівництва житлових будівель та доріг), на 21 % – Волинськоїта Миколаївської (в основному через скорочення обсягів робіт з установленняінженерного устаткування будівель та споруд, а також будівництва доріг тамостів) областей.
Динаміку розвиткуекономічної діяльності країни з іншими країнами проведемо через наскрізнийаналіз платіжного балансу країни (Додаток А). В цілому за 2008 рік від’ємнесальдо поточного рахунку платіжного балансу збільшилось до 12.9 млрд. дол. США або7.1% від ВВП (порівняно з 5.3 млрд. дол. США та 3.7% від ВВП у 2007 році)насамперед, через зростання дефіциту товарного балансу (до 17 млрд. дол. США) тавід’ємного сальдо доходів (до 1.5 млрд. дол. США) .
Розширення дефіциту торгівлітоварами, насамперед в І половині року, було обумовлено прискореним зростанням доходівнаселення, що стимулювались значними соціальними витратами Уряду, динамічнимрозвитком споживчого кредитування, суттєвим укріпленням реального обмінногокурсу. В IV кварталі 2008 року різке скорочення внутрішнього попиту разом із послабленнямобмінного курсу гривні дозволили компенсувати суттєве зниження цін та зовнішньогопопиту на український експорт, що сприяло зниженню дефіциту торгівлі товарами(з врахуванням сезонного фактору.
Незважаючи на поширення ознакекономічної кризи в Україні наприкінці року, обсяги експорту в цілому за 2008 рікзбільшилися на 35.9% порівняно з 2007 роком і досягли 67.7 млрд. дол. США. Збереженнядосить високих темпів приросту експорту товарів насамперед обумовлено ціновими«бульбашками» на світових товарних ринках в середині року, зокрема на продукціючорної металургії, хімічної галузі та АПК. Наприкінці року обвальне падіння світовогопопиту, зниження цін на світових товарних ринках, спад вітчизняного промисловогопризвели до різкого падіння вартісних обсягів експортних поставок (у листопаді-грудніна 19% порівняно з відповідним періодом 2007 року).
Високий інвестиційний та споживчийпопит, переважно в країнах СНД, протягом І половини року зумовив динамічне зростанняобсягів експорту машинобудівної продукції. Серед регіонів, що в 2008 роцізбільшили свої частки в експортних поставках України – Азія (на 1.7 в.п.) таАмерика (на 0.7 в.п.). Вартісні обсяги імпорту товарів за рік зросли на 40.1%до 84.7 млрд. дол. США, що було зумовлено підвищенням внутрішнього попиту насампередна споживчі товари, а також зростанням світових цін на енергоносії, сировину таматеріали у І половині року. В структурі імпорту за широкими економічними категоріяминайбільшими темпами зростав імпорт споживчих товарів – на 57.1% (порівняно з33.3% і 32.9% зростання імпорту засобів виробництва і товарів проміжногоспоживання відповідно). Відповідно частка споживчого імпорту підвищилась у 2008році до 22.9% порівняно з 20.1% у 2007 році. У географічному розподілі імпорту товарівчастка країн далекого зарубіжжя протягом звітного року поступово збільшуваласяі досягла 61.3% (у 2007 році – 58.9%), темпи приросту обсягів імпорту з цих країнна 14 в.п. перевищили темпи приросту імпорту з країн СНД (45.9% та 31.9%). У ІVкварталі частка інших країн світу зросла до 65.8% в загальному імпорті. Наслідкифінансової кризи (стрімке падіння курсу гривні, недоступність кредитнихресурсів, зокрема для фізичних осіб, зменшення інвестиційного попиту та обсягівбудівництва) призвели до різкого скорочення місячних обсягів імпорту улистопаді-грудні до середньомісячного рівня 2007 року.
У 2008 році позитивнийбаланс послуг сформовано у розмірі 2.4 млрд. дол. США. Нерезидентам було наданопослуг на суму 17.9 млрд. дол. США, отримано – на 15.5 млрд. дол. США. При цьомутемпи приросту імпорту послуг значно перевищили темпи приросту експорту – 31.9%проти 26.4% (у 2007 році темпи приросту становили відповідно 28.1% і 25.4%). У2008 році збільшення обсягів експорту відбулося за всіма видами послуг (крім страховихта послуг зв’язку, обсяги які знизились на 25.6% та 10.2% відповідно).Зростання загальних обсягів зовнішньої торгівлі у І половині року зумовило збільшенняобсягів експорту транспортних послуг майже на чверть. Збільшення обсягів послугз подорожування на 25.5% відбулось за рахунок зростання чисельності іноземних громадян,що відвідали Україну у 2008 році (на 10%) та збільшення їх середніх витрат (начверть) внаслідок високої інфляції.
Від’ємне сальдо балансудоходів у 2008 році збільшилося порівняно з 2007 роком в 2.3 рази і становило 1.5млрд. дол. США, що перш за все, зумовлено зростанням виплат дивідендів запрямими інвестиціями в 2 рази та зростанням витрат на обслуговування зовнішньогоборгу в 1.5 рази. Збільшення надходжень за статтею «Доходи» в 1.5 разипорівняно з 2007 роком відбулося через зростання обсягів оплати праціукраїнських громадян за кордоном, а також доходів від розміщення резервів.
Позитивне сальдо поточних трансфертіву 2008 році склало 3.1 млрд. дол. США, зменшившись на 11.6% порівняно з 2007роком. Дефіцит “довіри” на світових фінансових ринках в цілому, та навіть в більшіймірі до України, обумовив зменшення притоку довгострокових ресурсів і високі обсягиповернення короткострокових кредитів нерезидентам та відтік іноземної готівки збанківської системи .
Обсяги чистого притоку прямихіноземних інвестицій в Україну за 2008 рік оцінено в 9.7 млрд. дол. США, що на5.0% більше, ніж у 2007 році — 9.2 млрд. дол. США. Світова фінансова криза позначилась,насамперед, саме на обсягах надходжень прямих іноземних інвестицій. У IV кварталі2008 року чистий притік прямих іноземних інвестицій склав всього 934 млн. дол.США, що в 3.5 рази менше, ніж в середньому за три попередні квартали. Незважаючина кризу, фінансовий сектор залишався найбільш привабливим для іноземних інвесторів:його частка в прирості прямих іноземних інвестицій за 2008 рік оцінена в 69.2% .
На відміну від перших трьохкварталів, у IV кварталі було зафіксовано значне від’ємне зведене сальдо платіжногобалансу в розмірі 9.5 млрд. дол. США. В цілому за 2008 рік сформувався дефіцит зведеногосальдо платіжного балансу в розмірі 3.2 млрд. дол. США, який було профінансованоза рахунок першого траншу за кредитом stand-by у розмірі 4.6 млрд. дол. США.Завдяки цьому, резервні активи у 2008 році зросли на 1.1 млрд. дол. США і станомна 01.01.2009 склали 31.5 млрд. дол. США, що забезпечує фінансування імпорту товарівта послуг протягом 6.4 місяців майбутнього періоду .
Таким чином, розвитокекономіки України за останні роки відбувався в позитивних тенденціях. Разом зтим варто зазначити, що на кінець 2008 року темпи економічного зростаннянабагато уповільнилися, що було спричинене різними чинниками негативного впливуна економічні процеси в Україні.
2.2 Аналіз вагомих чинників негативного впливу на економічні процесив країні
Існує ряд певних чинниківнегативного впливу на економічні процеси в Україні, що призвели до зниженнятемпів економічного зростання в країні. Так, підґрунтя наростаннямакрофінансової нестабільності в Україні восени поточного року міститьсянасамперед у здійснюваній економічній політиці, яка характеризуваласяневиваженістю та неадекватністю стратегічним завданням та можливостям розвиткунаціональної економіки. Підґрунтям фінансової дестабілізації в Україні сталисистемні суперечності, а саме: надмірна частка споживання та недостатні обсягинагромадження в умовах нерозвиненості внутрішнього ринку, інституційнанерозвиненість фінансової системи та вузькість механізмів рефінансуваннябанківської системи, несприятливі умови для довгострокового інвестування таконцентрація експортної спеціалізації України на невеликій кількості товарнихгруп .
Активним негативнимчинником, який зробив свій внесок в дестабілізацію економічної ситуації сталонаростання політичної кризи восени 2008 року. В той час, як прояви світовоїфінансової кризи вимагають оперативних узгоджених фахових рішень гілок влади,політична криза знижує дієздатність останньої, посилює песимізм суб’єктів ринкув оцінках перспектив розвитку кризових явищ, підвищує інфляційні очікування,обумовлює подальше зниження інвестиційної привабливості економіки .
Відносно незначні масштабифондового ринку України та його слабка інтегрованість у фінансову системукраїни обумовили низький рівень безпосереднього впливу світової фінансовоїкризи на українську економіку. Між тим, економіка почала дедалі сильнішевідчувати її вторинні наслідки у вигляді зростання вартості та утрудненняотримання зовнішніх запозичень, витоку капіталу з країни, пов’язаний з падіннямфондових індексів в Україні та світі, зниження попиту на провідних експортнихринках України; наростання негативних очікувань суб’єктів ринку.
В подальшому слідочікувати поширення негативного впливу кризових явищ у світі на економікуУкраїни. При цьому основні ризики слід очікувати на наступних напрямках :
— погіршення поточногосальдо торговельного балансу;
— тривалий періодускладнення доступу до зовнішніх запозичень;
— зниження стабільностібанківської системи та сповільнення кредитної активності, а також згортанняінвестиційних процесів;
— посилення ймовірностіспекулятивних атак на знецінені активи підприємств;
— зниження динамікидоходів та погіршення якості життя громадян України.
Таким чином, в найближчомуперіоді в Україні слід очікувати посилення кризових проявів, що вимагаєвироблення та реалізації відповідної політики щодо запобігання кризи. Відтакперед антикризовою політикою постають серйозні дилеми, пов’язані з вірним виборомїї пріоритетів, необхідністю розмежування поточних антикризових і стратегічнихпріоритетів та розробки несуперечливого комплексу заходів щодо їх досягнення.
В умовах кризового падіннявиробництва у системоутворюючих галузях української економіки (насампередметалургії та будівництві) надмірна концентрація зусиль на стримуваннізростання цін є недоцільною і може негативно позначитися на фінансовомустановищі українських виробників. Більш виправданою виглядає виваженастимулююча політика, яка дозволить пом’якшити наслідки фінансової таекономічної кризи для вітчизняних підприємств. НБУ також має чітко і послідовностабілізувати ситуацію у валютній сфері, надаючи позитивні сигнали ринку і недозволяючи розвиватися панічним настроям, проте ризики девальвації сліднамагатись долати переважно за допомогою інших, не пов’язаних з інтервенціямизасобів – зокрема, шляхом підвищення жорсткості регулювання валютного ринку.Розбудова механізмів рефінансування комерційних банків з боку НБУ (в тому числі– запровадження цільових інструментів рефінансування) має належним чиномкомпенсувати втрати гривневої ліквідності при проведенні валютних інтервенцій. Антиінфляційнізаходи монетарної політики, а також дії НБУ щодо обмеження обсягів банківськогокредитування досить ефективні у короткостроковому вимірі, проте суперечать середньостроковимі довгостроковим цілям фінансової стабілізації, яка має спиратися настимулювання ділової та інвестиційної активності. Отже, тривалість їхньої діїмає бути якнайменшою, й вони мають бути якнайшвидше замінені на антиінфляційнізаходи структурного характеру. Отже, основними ризиками, що впливатимуть намакроекономічну і фінансову стабільність України в наступний період., визнаютьсянаступні:
- ризик сповільнення економічного зростання внаслідокскорочення виробництва в переробній промисловості і будівництві, яке матиме негативнийвплив на доходну частину бюджету, рівень довіри інвесторів і банківську систему;
- сповільнення зростання світової економіки, зокремав ЄС і Росії, що впливатиме на обсяги зовнішнього попиту на вітчизнянупродукції та ПІІ;
- нестабільність надходжень від фінансових операцій зкапіталом, що збільшуватиме ризики, пов’язані з раптовими перервами в залученнікоштів в іноземній валюті; набагато жорсткіші умови отримання зовнішніхзапозичень, — зростання вартості іноземного рефінансування внаслідок глобальноїкризи ліквідності та звуження доступу до кредитних ресурсів;
- ймовірність різкого зниження обсягів надходження — іноземного капіталу за умов наростаючої глобальної фінансової нестабільності,що посилить тиск на валютні резерви НБУ;
- зниження темпів зростання пропозиції грошей через — скорочення обсягів надходження іноземної валюти внаслідок розширення дефіциту рахункупоточних операцій, а також впливу глобального фінансового і економічного спадуна потоки капіталів; сповільнення темпів кредитування економіки та погіршення — якості кредитів, що посилить низхідну динаміку економічного зростання;
- подальше зростання негативного сальдо рахунку поточних- операцій як в частині балансу торгівлі товарами, так і за статтею доходів внаслідокзростання обсягів нарахованих % за зовнішніми запозиченнями і виплат дивідендівза прямими іноземними інвестиціями;
- утруднення утримання курсу гривні до долара США в межахвстановленого коридору внаслідок розширення зовнішнього дисбалансу, зниження обсягівнадходження ПІІ та зовнішніх фінансових ресурсів і найближчого тиску на гривню;реальна ревальвація гривні, яка знижуватиме вартість імпортованих споживчих таінвестиційних товарів та погіршуватиме конкурентоспроможність експорту;
- погіршення умов торгівлі внаслідок зниження цін на продовольчітовари і металопродукцію на світовому ринку при зростанні вартості імпортованихенергоресурсів, та зростання дефіциту державного бюджету;
- посилення навантаження на державний бюджет внаслідокзростання вартості імпортованого газу за умови несхильності органів владиперекладати повні витрати на домогосподарства і ризиків умовних зобов’язаньдержави, що виражаються в нагромадженні збитків НАК «Нафтогаз України» ;
- проциклічний характер податково-бюджетної політики;зростання державного боргу внаслідок залучення урядом коштів для фінансування інфраструктурнихпроектів, пов’язаних з проведенням Євро-2012, а також ризик фінансування дефіцитурахунку поточних операції в умовах зниження припливу прямих іноземнихінвестицій;
- погіршення зовнішньої ліквідності та зростаючазалежність від чистого припливу іноземного капіталу як чинника підтримкинацвалюти;
- зростання негативного чистого зовнішнього сальдо заопераціями з позичковим капіталом у випадку зниження рівня довіри приватного секторудо економіки чи національної валюти, що обумовить додаткове посилення проблемизовнішньої ліквідності;
- відсутність надійного уряду з чіткимиповноваженнями, який заслуговував би на довіру, спроможного впоратися зризиками, що накопичуються в економіці, а також додаткове зростання вартостірефінансування внаслідок політичної невизначеності;
- відсутність прогресу у проведенні важливих реформ внаслідокполітичної нестабільності, відсутності політичного консенсусу серед політичної еліти,політичного впливу істеблішменту (вищих промислових і фінансових кіл)наближення президентських виборів;
- зниження якості процесу прийняття рішень щодоекономічної — політики, неспроможність артикулювати чітку стратегію подоланнякризових явищ в економіці, що посилює ризик неорганізованого пристосування економіки” до кризових умов.
Суттєві зміни зовнішнього середовища,пов’язані з розвитком фінансової кризи, а також значними коливаннями цін на ринкахключових експортних товарів України, об’єктивно сприймаються аналітиками якчинники уповільнення економічного розвитку країни. Це пов’язано з тим, що востанні роки не лише посилилася залежність економічного зростання відзовнішнього попиту, а й макрофінансова стійкість економіки все в більшій міріґрунтується на надходженні в Україну іноземної валюти. Разом з тим, невідкидається важливість для економічного розвитку внутрішніх структурнихреформ, відсутність яких протягом тривалого часу, як наголошується в прогнозах цихінституцій, посилює негативний вплив цих ризиків. Разом з тим системнийхарактер передумов макроекономічної дестабілізації в Україні диктує потребусистемності заходів антикризового спрямування.
Висновки до другого розділу
Аналіз економічного стануУкраїни показав, що динаміка реального валового внутрішнього продукту (ВВП) у2008 році характеризувалась нерівномірним розвитком. За січень — вересень 2008року темпи економічного зростання становили 106.3 проти 107.7% за відповіднийперіод 2007 року. Номінальний ВВП за 2008 рік становив 949.9 млрд. грн. ізбільшився на 31.8% порівняно з попереднім роком. Індекс-дефпятор зріс до 129.1порівняно з 122.7% в 2007 році. Різке скорочення внутрішнього та зовнішньогопопиту спричинило стагнацію промислового виробництва. „Перегрів“ринку нерухомості у попередніх роках, зменшення темпів фінансування будівництваз боку інвесторів та недостатність оборотних коштів в будівельних компаніяхбули основними причинами кризових явищ в будівництві. Суттєве зростаннясільськогосподарського виробництва забезпечило 1.1 процентного пунктузагального приросту ВВП. Однак ускладнений доступ суб'єктів економічноїдіяльності до фінансових ресурсів та уповільнення зростання реальних наявнихдоходів населення призвели до уповільнення темпів зростання цього компонента — зміна за рік становила 9.0 проти 13.6% у 2007 році. У структурі ВВП за доходамивідбулися зміни в бік зменшення валового прибутку та змішаного доходу (на 0.5процентного пункту) через скорочення фінансового результату діяльностіпідприємств України від звичайної діяльності до оподаткування. Таким чином,розвиток економіки України за останні роки відбувався в позитивних тенденціях.Разом з тим варто зазначити, що на кінець 2008 року темпи економічногозростання набагато уповільнилися, що було спричинене різними чинникаминегативного впливу на економічні процеси в Україні.
РОЗДІЛ ІІІ. АНАЛІЗ ЗАХОДІВДЕРЖАВИ ЩОДО ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
3.1 Кон’юнктурна політика державного регулювання економічнихпроцесів в Україні та шляхи її реалізації
Для того, щобзапобігти виникненню та розвитку кризових явищ в економці України повиннапроводитьсь кон’юнктурна політика. Вона спрямована на коливання економічноїактивності в економіці країни. Так як сьогодні економіці Україні притаманніпевні кризові явища, тоді можна визначити наступні інструменти регулюючоїполітики держави:
· для грошово-кредитної політики: збільшенняоблікової ставки; продаж державних цінних паперів на відкритому ринку; підвищеннянорми обов’язкових банківських резервів;
· фіскальна політика передбачає скороченнявитрат Держбюджету (профіцитний бюджет); збільшення податкових ставок
- політика заробітної плати і тарифівпередбачає зниження заробітної плати, хоча це є негативним інструментомсоціальної політики.
- політика державних інвестицій враховуєскорочення за кошти держави будівництва.
Враховуючи, що основніпрояви макрофінансової нестабільності спостерігаються в Україні насамперед угрошово-фінансовій сфері, цілком природним є те, що першочергові оперативнізаходи антикризової політики мають концентруватися саме в цьому секторіекономічної діяльності. Враховуючи об’єктивний і, ймовірно, довгостроковийхарактер глобальних кризових процесів, комплексний характер внутрішніх чинниківінфляції, проблеми банківської системи, значне від’ємне сальдо торговельногобалансу і несприятливі перспективи щодо стану фінансового рахунку, вагоміпередумови для девальвації української валюти, що пов’язані з погіршеннямфундаментальних показників та ситуацією на світових валютно-фінансових ринках,політичну кризу, ключовими завданнями в грошово-фінансовій сфері слід вважатимаксимально можливе пом’якшення впливу світової фінансової кризи на українськуфінансову систему, підвищення стійкості останньої, посилення довіри до неї.
При цьому ключовиминапрямами застосування державних заходів щодо підвищення стійкості фінансовоїсфери є: посилення нагляду за якістю капіталу фінансових установ, ліквідністю таризиками; підвищення прозорості діяльності фінансових установ, підвищенняоперативності реагування на ризики органів регулювання і нагляду; використаннянових механізмів грошово-кредитного регулювання та діяльності центральнихбанків. Здійснені Національним банком України оперативні заходи відіграливажливу стабілізуючу роль. Проте в подальшому їх має бути конвертовано урозгалужену мережу інструментів та регуляцій, які спроможні модернізуватифінансову систему України в напрямку підвищення її антикризової стійкості.
Досягнення основних цілейв грошово-кредитній політиці потребує реалізації наступних заходів вкон’юнктурній перебудові: форсоване вдосконалення інституційного середовища (механізмівантикризової взаємодії НБУ і банків, зокрема оперативного антикризовоговтручання НБУ у діяльність банків); механізмів ризик-менеджменту у напряміврахування взаємопов’язаних ризиків; механізмів корпоративного управління, щозабезпечують прозорість і привабливість банків для зовнішніх інвесторів тапрозорість фінансової політики підприємства-позичальника; механізмів розподілуі перерозподілу ліквідності; посилення банківського регулювання у спосібдоповнення його лібералізованих елементів нормами пруденційного нагляду іконтролю, насамперед в сфері розрахунку показників адекватності капіталу,вдосконалення управління ліквідністю і пов’язаними ризиками; проведеннядиференційованого рейтингування установ та інструментів .
Особливо варто провести вдосконаленняметодів розкриття учасниками ринку інформації про ризики; вдосконалення методівоцінки й обліку активів за справедливою вартістю, розробка системи індикаторів,яка зможе сигналізувати про ймовірність виникнення кризи у фінансовому секторіекономіки; напрацювання механізмів заміщення зовнішніх ресурсів внутрішніми:розвиток механізмів і розширення обсягів довгострокового рефінансуваннябанківської системи, що дозволить не лише компенсувати потребу банків узовнішніх запозиченнях, а й збільшити роль процентних чинників регулюваннягрошової пропозиції; створення спеціальних державних фондів для підтримкиліквідності банків та з метою подолання кризових ситуацій на ринку, зокрема длявикупу цінних паперів; розбудова механізмів надання державних фінансовихгарантій комерційним банкам, розвиток механізмів державної підтримкиспрямування ресурсів банківської системи на довгострокове інвестиційнекредитування, формування механізмів залучення на інвестиційні цілі фінансовихресурсів із позабанківського обігу .
У сфері валютно-курсовоїполітики варто запровадити наступні зміни:
- перехід до нового сценарію регулювання НБУвалютного курсу, ключовими ознаками якого має стати концентрація зусиль на створенніналежних інституційно-організаційних умов для розвитку ринкових засад курсоутворення;раціональнішого використання валютних коштів, посилення мотивації суб’єктіввалютних відносин до підтримання збалансованих валютних позицій і страхуваннявалютних ризиків;
- вдосконалення політики валютних інтервенцій унапрямі підвищення її узгодженості з процентною політикою; прискорений розвитокстрокового сегмента валютного ринку та системи інструментів страхуваннявалютних ризиків; активніше використання гнучкого валютного курсу за призначенням– як компенсатора негативних зовнішніх шоків та засобу підтримкиконкурентоспроможності товаровиробників;
- перехід у валютному регулюванні до фактичної«прив’язки» курсу гривні до «кошика валют» .
Слід наголосити, щоантикризові заходи монетарної політики будуть успішними лише за підтримки їхвиваженою фіскальною політикою. Цьому сприятимуть, зокрема, коректна політикауправління бюджетними коштами на єдиному Казначейському рахунку НБУ, узгодженнязаходів Мінфіну щодо розміщення тимчасово вільних коштів серед комерційнихбанків з діями НБУ та розробка механізмів використання їх для стабілізаційнихцілей. Слід також підкреслити важливість коректної інформаційної політики, якамає знижувати рівень інфляційних і курсових очікувань, підвищувати довіру добанківської системи та дій НБУ.
Отже кон’юнктурна політикадержави безпосередньо впливає на необхідність формування основних напрямківперебудови економіки країни.
3.2 Основні напрямки перебудови економіки України для забезпеченняподальшого її економічного зростання
Системний характер передумовмакроекономічної дестабілізації в Україні диктує потребу системності заходів антикризовогоспрямування, які мають включати в себе не лише оперативні заходи антикризової тактики,але й реалізацію стратегічних завдань, спрямованих на послаблення негативної діїсистемних чинників, що становитимуть основні напрямки перебудови економікиУкраїни.
Першочергова увага має надаватися
1. антиінфляційним заходамструктурного характеру, які концентруються на розбудові внутрішнього ринку,зокрема: пріоритетному розвитку мережі засобів прямих поставок сільськогосподарськоїта продовольчої продукції споживачеві; концентрації цільової державної допомогисільгосппідприємствам на розвитку мережі закупівлі та зберігання сільгосппродукції;підвищенні ефективності використання ресурсів, насамперед – енергетичних, як увиробничій сфері, так і в комунальному господарстві, а також побуті .
2. Має бути посилено увагудо регулювання доходів населення, зокрема – запроваджено прогресивну шкалуприбуткового оподаткування та запроваджено оподаткування нерухомості.
3. Необхідно удосконалити інструментарійрегулювання ліквідності комерційних банків та структуризації збільшеннягрошової пропозиції, зокрема – через формування сегмента «довгих грошей» шляхомстворення спеціалізованих інвестиційних банків та запровадження спеціальних правилінвестиційного кредитування. Слід впровадити заходи щодо стимулювання кредитуванняінвестиційних планів корпоративного сектору української економіки шляхом компенсації% за середньо- і довгостроковими кредитами, залученими у комерційних банків, зменшенняставки резервування під видачу подібних кредитів, розширення кредитноїпідтримки інвестиційної діяльності галузей промисловості за рахунок фінансових ресурсівдержавних банків, створення спеціалізованого банку з метою інвестиційного кредитуваннянаукоємних галузей промисловості.
5. Враховуючи особливості фінансовоїситуації, слід переглянути проект Державного бюджету на 2009 рік, передбачившиконцентрацію видатків на завданнях, безпосередньо пов’язаних з напрямками, які можутьпослабити вплив інфляційних чинників, підтримати внутрішній попит на товари вітчизняноїпереробної промисловості, втримати рівнень зайнятості тощо: підвищенні ефективностіресурсовикористання, зокрема – зменшенні енергоємності виробництва тапобуту; збільшенні обсягів виробництва сільгосппродукції та підвищенніпродуктивності галузі; реалізації інфраструктурних проектів локального тазагальнодержавного значення; забезпеченні цільового характеру соціальнихвидатків з метою зменшення їх інфляційного впливу.
6. Має відбутися суттєва активізаціязаходів щодо регулювання та обмеження небажаного імпорту, в тому числі:забезпечення належного контролю за якістю імпортної продукції; встановлення механізмівдієвого контролю за митною вартістю імпорту; застосування передбачених СОТ інструментівтимчасового обмеження імпорту, з метою вирівнювання платіжного балансу, а такождля випадків, якщо імпорт товару спричиняє чи загрожує спричинити серйознушкоду вітчизняним виробникам.
7. Необхідно прискорити запровадженняінструментів підтримки експорту, зокрема: впровадження механізмів експортногокредитування та страхування та формування відповідних фінансових установ;удосконалення інфраструктурного забезпечення експортної діяльності; надання інформаційно-методичноїта правової підтримки просуванню продукції національних виробників на зарубіжнихринках .
8. Мають відбутися активізаціята розширення програм модернізації промисловості як приватного, так і державногосектору. Високий рівень зношеності виробничих фондів формує потребу в оновленніматеріальної бази промисловості, що має стати ресурсом внутрішнього попиту на продукціюмашинобудування. Враховуючи значну долю державної власності в таких секторах якелектроенергетика, вугільна промисловість та ін., розширюючи інвестиційні програми,держава спроможна підтримати діяльність промислового сектору у умовах скороченнязовнішнього попиту. Крім загальних заходів, які дозволять пожвавити ситуацію впромисловості, бачиться доцільним розроблення індивідуальних антикризових програмдля підтримки найбільш важливих галузей, перш за все, чорної металургії, машинобудування,виробництва будівельних матеріалів, нафтохімічної промисловості та ін. З метоюстимулювання інноваційної спрямованості модернізації слід також здійснити відновленнясистеми податкових пільг для підтримки інноваційної діяльності підприємств,створити механізми державної участі у фінансуванні акціонерного капіталу інвестиційнихфондів, що здійснюють фінансування інноваційних проектів та виробництв, впровадитимеханізми стимулювання імпорту сучасного технологічного обладнання.
9. Слід забезпечити пріоритетністьзапровадження засобів регулювання діяльності природних монополій, з метою недопущеннянеобґрунтованого підвищення цін та тарифів на послуги і товари, які надаютьсяними, перш за все — тарифів на електроенергію, залізничні перевезення, портовіпослуги тощо.
Виходячи з наявностізначних ризиків погіршення платіжного балансу, що негативно відбиватиметься на стабільностікурсу гривні, слід суттєво посилити активність зовнішньоекономічної політики,яка має сприяти зменшенню негативного сальдо зовнішньої торгівлі та максимальномувикористанню стимулюючого пливу останньої для економічного зростання. Отже, такаобґрунтована комплексна політика держави дозволить подолати кризові явища векономіці країни, а також направити її розвиток до подальшого економічного зростання.
Висновки до третього розділу
Багатовимірність та значнаглибина кризових проявів в Україні доводять неможливість досягнення більш-менштривкого ефекту лише за рахунок заходів стабілізації, які здійснюються увузьких монетарній, валютно-курсовій чи фіскальній сферах. Без відновленняпозитивної динаміки економічної активності заходи макрофінансової стабілізаціїспроможні втягнути економіку у колаптичне самовідтворення економічного спаду.Між тим, існує низка напрямків, за якими можливо досягти швидкого позитивногоефекту розкриття потенціалу внутрішнього ринку для економічного зростання.Необхідно уникнути зменшення видаткової частини Державного бюджету, в томучислі – шляхом збільшення, в помірних межах, його дефіциту. Слід вжити заходівщодо розбудови внутрішнього ринку з метою якнайповнішого та якнайшвидшогодоведення стимулюючого ефекту внутрішнього попиту безпосередньо до виробника.Зменшення трансакційних витрат учасників ринку може дещо компенсуватиутруднення кредитного забезпечення діяльності останніх. Незважаючи на те, щодевальвація гривні обумовила різке скорочення обсягів імпорту, синхроннадевальвація валют низки торговельних партнерів України та падіння обсягіввітчизняного виробництва цілком спроможні спричинити відновлення імпортної експансії,причому тепер – разом із потужним «імпортом інфляції». Відтак завдання дієвогорегулювання імпорту до України зберігає актуальність, тому необхідна суттєваактивізація заходів щодо регулювання та обмеження небажаного імпорту. Важливимчинником стимулювання економічного зростання та збільшення внутрішнього попитуна товари виробничого призначення має стати заохочення припливу в Українупрямих іноземних інвестицій. Реалізація позитивного потенціалу девальваціїгривні в умовах світової фінансової кризи потребуватиме зрушень у структуріекспорту з України в напрямі освоєння ринків продукції з вищим рівнем доданоївартості. Досягнення макрофінансової стабільності та створення сприятливих умовдля економічного пожвавлення вимагають не лише зміцнення контрольних тарегулюючих функцій держави в валютно-фінансовій та фіскальній сферах, але йпосилення державної політики, спрямованої на забезпечення ефективності ринковихмеханізмів, гарантування дотримання правових норм, запобігання недобросовіснимдіям економічних суб’єктів.
Висновки
Принципибудови економічної системи, як і джерела її руху, є прямим наслідком сутності,змісту економічної системи. Джерела руху економічної системи, як і принципи їїпобудови, є прямим наслідком сутності, змісту економічної системи суспільства.Ефективність функціонування національної економіки — задоволення поточнихпотреб суспільства, нагромадження національного багатства і стан довкілля —вирішальною мірою залежить від типу економічної системи. Основними елементамиекономічної системи є, по-перше, спосіб узгодження діяльності суб'єктівгосподарського життя, або спосіб розв'язання основних проблем організаціїекономіки; по-друге, власність на виробничі ресурси та виготовлені життєвіблага. Господарська діяльність в економічній системі завжди виявляєтьсяорганізованою, скоординованою тим чи іншим чином, тому економічна система має складнуструктуру, яка утворюється в процесі взаємодії окремих елементів. Вичерпаннячинників екстенсивного економічного розвитку обумовлює постійне посилення увагидо пошуку нових факторів прискорення економічної динаміки, адекватних сучасномустану розвитку світової економіки. Відтак запровадження в Україніінвестиційно-інноваційної моделі економічного зростання з політичної метиперетворюється на об’єктивну необхідність, альтернативою якій є занепаднаціональної економіки, втрата економічного, а, можливо, й національногосуверенітету. Україна у сучасному світі змушена здійснювати пошук прийнятноїмоделі економічного розвитку, яка б забезпечувала національнуконкурентоспроможність і орієнтувала національну економіку на довгостроковезростання. Невдачі та прорахунки на цьому напрямі призводять до кризовихпотрясінь та збільшення диференціації. Значний прорив в технологіях таінформаційній сфері спонукає країни орієнтуватися на нові джерела конкурентнихпереваг та створювати їх. Сучасний етап пов’язаний із зайняттям чільного місцясеред складових динамічних порівняльних переваг науково-технічними досягненнямита інноваціями на всіх стадіях життєвого циклу продукту, починаючи відстворення товару або послуги, через просування його від виробника до споживачата закінчуючи наступною утилізацією. Знання визначальним чином впливають нелише на сферу виробництва, але й на структуру та обсяги споживання товарів. Аналізекономічного стану України показав, що динаміка ВВП характеризуваласьнерівномірним розвитком Найбільш значний внесок у збільшення ВВП внеслиторгівля і агропромисловий комплекс, питома вага яких у ВВП сукупно складає10%. Зокрема, приріст сільського господарства за вказаний період склав 24,4%…Поліпшення зборів податків виступає як ще один позитивний чинник, який дозволивзбільшити зростання ВВП. Експорт і імпорт зараз знаходяться на історичномумаксимумі. Тому і податків збирається більше. Найвищі темпи зростання в Українідемонструють торгівля (11,8%), переробна промисловість (8,4%) і транспорт(8,4%). У той же час найбільше зниження спостерігається в будівництві (-4,8%).
Існуєнизка напрямків, за якими можна досягти швидкого економічного зростання Аналіззмісту рушійних сил економічного зростання починається з розгляду відтвореннясуспільного виробництва як безперервного процесу виробництва. Розвитоквиробництва, підвищення його ефективності досягаються зусиллями людей, їхпрацею та соціально-економічною активністю.Політико-економічний аналіз змістурушійних сил економічного зростання (прогресу) передбачає врахування не лишедії базисних економічних категорій (потреб, інтересів тощо), але йфункціонування надбудови — держави, політичних, ідеологічних, правових,культурно-духовних та інших відносин і відповідних їм інституцій: політичнихпартій (рухів), релігійних концесій і т. ін. Тобто, аналізуючи рушійні силиекономічного розвитку, потрібно враховувати вплив таких факторів, як стансуспільної свідомості та рівень розуміння народними масами об’єктивних проблемі напрямів економічної динаміки, культуру праці та спілкування, пануючіморально-етичні, релігійні установки, а також національні традиції. Всі вони,будучи продуктом багатовікової історичної еволюції, хоча є надбудовнимифакторами, суттєво впливають на ефективність функціонування базисних елементівта відносин економічної системи. При цьому часто вони модифікують навіть їїмодель.
Список літератури
1. Конституція України // ВВР,1996.-№30.-с.141.
2. Закон України Про підприємства в Україні// Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991.-№24.-с.272. 3. Закон України Провласність // ( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1991.-№20.-с.249.
3. Постанова КМУ від 24.07.2003 р. № 1156«Про затвердження стратегії розвитку системи державного фінансового контролю,що здійснюється органами виконавчої влади»
4. Ашин Г. К., Понеделков А. В., СтаростинА. М. Основы политической элитологии: Учеб. пособие. — М.: ПРИОР, 2004.
5. Білецька Л.В., Білецький О.В., СавичВ.І. Економічна теорія: Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка.Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – с. 276-283.
6. Вайбер Р. Эмпирические законы сетевойэкономики // Проблемы теории и практики управления. — 2003. — № 4. — С. 82–88.
7. Гальчинський А. Відновити дієздатністьдержави // Економіка України. – 2008. — № 8 – с. 8-14.
8. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., ПалкінЮ.І. Основи економічної теорії: Підручник. – К.: Вища шк., 2000. – с. 370-382.
9. Губський Б. В. Євроатлантична інтеграціяУкраїни / НАНУкраїни, Ін-т світ. екон. і міжнар. відносин. — К.: Логос,2003. —328 с.
10. Гриценко О. Гроші та грошово-кредитнаполітика. — К.: Основи, 2001. — Розд. 1.
11. Жан — Поль Бландіьєр. Валютний курс:його місце і роль у перехідній економіці.// Фінанси України, 2009, — №8.
12. Злупко С.М. Історія економічної теорії:Підручник. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2005. – с. 516-523.
13. Економічна теорія: макро- імікроекономіка: Навчальний посібник / За ред. З.Ватаманюка та С.Панчишина. –К.: Видавничий дім Альтернативи, 2003. – с. 259-266.
14. Економіка: Навч. посіб. / За ред. С. В.Степаненка. — К.: КНЕУ, 2000. — 292 с.
15. Економіка України: потенціал, реформи, перспективи:Монографія: У 5 т. / За ред. В. Ф. Бесєдіна, Н. Ю. Гончар. —К., 2008. — Т. 3.Макроекономічна політика, прогнозуванняі державне регулювання економіки. — 440с.
16. Єпіфанов А. О., Міщенко В. І., ГребникН. І. Грошово-кредитна політика в Україні; тенденції та перспективи. // ФінансиУкраїни, -2009.- №9.
17. Економіка: Навч. посібник /З.Г.Ватаманюк, С.М.Панчишин, І.М.Грабинський та ін.; За ред. З.Г.Ватаманюка,С.М.Панчишина. – К.: Либідь, 1999. – с. 38-43
18. Економічна криза в Україні: виміри, ризики,перспективи. — Жаліло Я.А., Бабанін О. С., Белінська Я. В. та ін. — К.:, 2009.
19. Динаміка зростання та ризики нестабільностіекономіки України в 2008 році / Я. А. Жаліло [та ін.]; за заг. ред. В. Є.Воротіна. – К.: НІСД, 2008. – 108 с.
20. Економічна теорія: Політекономія:Підруч. / За ред. В. Д. Бази-левича. — К.: Знання-Прес, 2001. — 581 с.
21. Економіка України: проблеми на шляхуперетворень / О. Махмудов, В. Найдьонов, А. Сменковський.-Донецьк: Касіопея,2005
22. Жаліло Я. А., Сменковський А. Ю.Іноземні інвестиції та національ-ний капітал: парадигма взаємодії: Зб. наук.ст.-К.: Сатсанга, 2007.-с.28-33.
23. Заболоцький Б. Ф., Кокотко М. Ф.,Смовженко Т. С. Економіка України. — Львів: Львівський банківський коледжНац. банкуУкраїни, 2007. — 580 с.
24. Ковальчук В.М. Загальна теорія економіки(теоретична економіка). – Тернопіль, 2000. – с. 272-296.
25. К.С.Солонінко. Макроекономіка:Навчальний посібник для студентів економ. спеціальностей вищих навч. закладів.– Київ: ЦУЛ, 2002. – с. 52-63.
26. Макроекономіка: Підручник /А.Г.Савченко, Г.О.Пухтаєвич, О.М.Тітьонко та ін.; за ред. А.Г.Савченка. – К.:Либідь, 2001. – с. 40-50.
27. Мельничук О. М. Законодавчі основи танайважливіші параметри грошово-кредитної політики.// Фінанси України, 2008,-№7.
28. Мочерний С.В., Довбенко М.В. Економічнатеорія: Підручник. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2004. – с. 463-476.
29. Стратегічні імперативи розвитку Українив умовах глобалізації // Економічний часопис.-2007.-№10.
30. Ицковский Ю., Гончаров И. Иностранныеинвестиции: как их привлечь в Николаев // Николавеская Интернет-газета20.07.2008 Электронный ресурс www.mukola.net/print.php?id=1651
31. Панасюк Б.Я. Державна планова системаУкраїни: історія становлення та розвитку. — К. КНЕУ, 2005, 40 д.а
32. Палкін Ю., Медведєв Ю. Простимулюючу функцію податків //Економіка України. — 2007. — № 8.
33. Проблеми української економіки: внутрішні суперечностічи результат світової фінансової кризи?: матеріали експертної дискусії, 17жовт. 2008 р. / за заг. ред. В. Є. Воротіна, Я. А. Жаліла. – К.: НІСД, 2008.– 48 с.
34. Петкова Л.О. Інвестиційна привабливістьрегіонів // Фінанси України. — 2009. — № 9.- С.40-46.
35. Прогноз економічного і соціальногорозвитку України на 2009 рік // Урядовий курєр.-2008.06.19. 26.
36. Павловський М. А. Макроекономікаперехідного періоду: Український контекст. — К., 2005. — 280 с.
37. Паламарчук Г., Паламарчук О.Трансформування організаційних структур в економіці України // ЕкономікаУкраїни. — 2008. — № 12. — С. 40–46.
38. Райзберг Б. А., Лозовский Л. Ш.,Стародубцева Е. Б. Современный экономический словарь. — 3-е изд., доп. — М.:ИНФРА-М, 2007.
39. Рокоча В. В. Міжнародна економіка: Навч.посіб.: У 2 кн. —К.: Таксон, 2000. — Кн. І. Міжнародна торгівля: теорія таполітика.— 320 с.
40. Савлук М. І. Гроші та кредит: Підручник.- К.: КНЕУ,2004.-602с.
41. Савчук В.П. Финансовое обоснованиеинвестиционных проектов // Финансовая консультация. — 2009. — №47.
42. Савельев Н. И. Формирование крупныхпроизводственных комплексов — главный фактор детениза-ции экономики в регионе// Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. — Вип. 164. —Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. — С. 89–94.
43. Світова економіка / А. С. Філіпенко, В.С. Будкін, О. О. Веклич та ін. — К.: Либідь, 2005. — 582 с.
44. Соціально-економічна географія України:Навч. посіб. /О. І. Шаблій, М. І. Білецький, Б. І. Заставецький та ін. —2-гевид., перероб. і доп. — Львів: Світ, 2008. — 680 с.
45. Смірнов О.О. Інноваційна активністьперсоналу як джерело зростання конкурентних переваг // Актуальні проблемиекономіки. – 2008. — №11.
46. Тактичні пріоритети та стратегічні орієнтири економікиУкраїни: / Я. А. Жаліло [та ін.]; за ред. В. Є. Воротіна. – К.: НІСД, 2008. –88 с.
47. Україна в 2008 році: щорічні оцінки суспільно-політичногота соціально-економічного розвитку: Монографія / За заг. ред. Ю.Г. Рубана. –К.: НІСД, 2008. – 744 с.
48. Хільчевська І. Г. Навчальна програма дисципліни“Економіка і зовнішньоекономічні зв’язки України” (для бакалаврів). — К.: МАУП,2004. — 16 с.
49. Чистов С.М. Державне регулюванняекономіки. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни.- К.: КНЕУ, 2000, 12 д.а
50. Щербак А.В. Інвестиційний аналіз вумовах невизначеності грошових потоків // Фінанси України. — № 11. — 2008. — С.61 — 69.
51. Шпек Р. Тенденції української економіки// Економіка України.-№6, 2009.
52. Ягодка А.Г. Соціальна інфраструктура іполітика. Навчальний посібник. — К.: КНЕУ, 2006, 18 д.а.
53. Ясин Е. Функциигосударства в рыночной экономике // Вопр.экономики. — 2008. — № 6.
54. http://www.bank.gov.ua/
55. http://www.me.gov.ua/
56. http://www.ukrstat.gov.ua/
57. http://www.softodrom.ru/
58. http://vi-legas.com.ua/
59. http://www.soskin.info/e
60. http://www.vuzlib.net/f
61. http://www.kmu.gov.ua
62. http://www.niss.gov.ua/
63. http://uk.wikipedia.org/wiki/Економіка_України
ДОДАТКИ
/>
Рис. 1 Рахунок поточнихоперацій, млн… дол… США
/>
Рис. 2. Реальнийефективний обмінний курс гривні та товарний баланс