ДНІПРОПЕТРОВСЬКАОБЛАСНА ДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЯ
Інститутпідприємництва „Стратегія”
Факультетзаочного відділення
Рефератна тему:
„Економічнезначення та способи скорочення виробничого циклу ”
здисципліни: «Економіка підприємства»
Виконала:
студенткагрупи
ЗЕ –03 — 61
СтасюкО.Ф.
Перевірив:
викладач
ЛисенкоЮ.В.
м.Жовті Води
2005р.
ЗмістВведення 3 1. Структура виробничого циклу 4 2. Способи поєднання операцій технологічного процесу 6 3. Економічне значення і способи скорочення виробничого циклу 9 3.1. Організація непотокового виробництва 10 3.2. Загальна характеристика потокового виробництва 12 Висновки 18 Список використаної літератури 20
Введення
Організаціявиробничого процесу в часі характеризується способами поєднання операційтехнологічного процесу, структурою та тривалістю виробничого циклу. Виробничийцикл — це інтервал від початку до закінчення процесу виготовлення продукції,тобто час, протягом якого запущені у виробництво предмети праці перетворюютьсяна готову продукцію.
Він обчислюєтьсядля одного виробу або для певної кількості виробів, що виготовляютьсяодночасно. Виробничий цикл є важливим календарно-плановим нормативоморганізації виробничого процесу в часі. Виходячи з його тривалості, визначаютьтермін запуску продукції у виробництво, складають календарні плани їївиготовлення на всіх стадіях виробничого процесу, узгоджують роботу суміжнихпідрозділів (дільниць, цехів). На підставі виробничого циклу обчислюєтьсявеличина незавершеного виробництва — важливого елемента оборотних коштів підприємства.
1.Структура виробничого циклу
Виробничий циклскладається з власне виробничого часу і перерв. Час виробництва особливихпояснень не потребує. Час перерв включає перерви в робочий час, тобто тоді,коли підприємство працює, і неробочий час, який визначається режимом роботи(вихідні, святкові дні, перерви між робочими змінами.
Перерви в робочийчас поділяються на перерви партіонності та чекання. Перерви партіонностівиникають тоді, коли предмети праці обробляються партіями. Партія предметів —це певна кількість однакових предметів, які обробляються на кожній операціїбезперервно з одноразовою витратою підготовчо-завершального часу. Предметипартії обробляються не одночасно, а по одному або кілька одразу. Кожний предметпраці чекає спочатку своєї черги на обробку, а потім — кінця обробки всієїпартії. Перерви партіонності обчислюються не окремо, а разом із тривалістютехнологічних операцій, утворюючи технологічний цикл. Перерви чекання виникаютьунаслідок несинхронності операцій виробничого процесу: предмети праці нема деобробляти, бо робочі місця зайнято іншими операціями. Перерви чеканнявиникають також тоді, коли деталі, що входять до одного комплекту,виготовляються в різний час.
Конкретнаструктура виробничого циклу залежить від особливостей продукції, технологічнихпроцесів її виготовлення, типу виробництва та деяких інших факторів. Убезперервних виробництвах (хімічному, металургійному і т. п.) найбільшу часткуу виробничому циклі займає час виробництва. У дискретних виробництвах істотнучастку виробничого циклу становлять перерви. Особливо тривалими є перерви водиничному виробництві, меншими — в серійному й мінімальними — у масовому.
Методи поєднанняоперацій та їхній впив на операційний цикл.
Виробничий циклможна обчислювати як для окремих предметів (деталей, вузлів, виробів), так ідля цілих партій. Визначення циклу здійснюється за складовими його елементами.Для виробів із тривалим циклом величина останнього обчислюється в календарнихднях, у цьому разі враховуються всі перерви. Короткі цикли (до 5 днів)обчислюються в робочих днях без урахування вихідних.
У багатьохвипадках виконання допоміжних операцій збігається із часом перерв, особливоперерв чекання. Тоді величина циклу є меншою за суму його складових. Це требавраховувати під час обчислення загальної тривалості циклу.
Основноюскладовою виробничого циклу є тривалість технологічних операцій, яка становитьтехнологічний цикл. Технологічний цикл обробки партії предметів на однійоперації дорівнює
Тm=nt/M,
де Тm —технологічний цикл в одиницях часу, як правило, хвилинах;
n — кількістьпредметів у партії;
t — тривалістьобробки одного предмета;
М — кількістьробочих місць, на яких виконується операція.
2.Способи поєднання операцій технологічного процесу
Технологічнийцикл партії предметів, які обробляються на кількох операціях, залежить такожвід того, як поєднується виконання операцій над предметами партії. Існують триспособи поєднання операцій технологічного процесу (три способи передачіпредметів): послідовний, паралельний, паралельно-послідовний.
Послідовнепоєднання операцій полягає в тім, що наступна операція починається тільки післязакінчення обробки всіх предметів партії на попередній операції. Партіяпредметів передається з операції на операцію повністю.
Послідовнепоєднання операцій є досить простим за своєю організацією, полегшує оперативнепланування та облік. Але воно потребує тривалого циклу, бо кожний предметлежить, чекаючи обробки всієї партії. Послідовне поєднання операційзастосовується в одиничному та серійному виробництвах.
Паралельнепоєднання операцій характеризується тим, що кожний предмет праці післязакінчення попередньої операції відразу передається на наступну операцію йобробляється. Відтак предмети однієї партії виготовляються паралельно на всіхопераціях. Малогабаритні нетрудомісткі предмети можуть передаватися непоштучно, а транспортними (передаточними) партіями — nm. За поштучногопередавання nm=1.
За паралельногопоєднання операцій істотно скорочується технологічний цикл проти послідовного.Проте, якщо при цьому тривалість операцій не однакова і не кратна, тобто, коливони не синхронізовані, то на всіх операціях, крім операції з максимальноютривалістю, виникають перерви в роботі. Перерви ліквідуються за умовисинхронізації операції, коли
t1\M1 = t2\Mm= …tm\Mm
Паралельнепоєднання операцій застосовується у масовому та великосерійному виробництвах.
Паралельно-послідовнепоєднання операцій, яке ще називають змішаним, відрізняється тим, що обробкапредметів праці на наступній операції починається до закінчення обробки всієїпартії на попередній, але за умови, щоб партія оброблялась на кожній операціїбезперервно.
Технологічнийцикл за паралельно-послідовного поєднання операцій коротший за циклпослідовного поєднання на час паралельного виконання суміжних операцій τ,тобто
/>
Час паралельноговиконання суміжних операцій дорівнює добутку кількості деталей без однієїтранспортної партії та тривалості меншої операції. Якщо останню позначити (t\M)K, то в загальному виглядідля будь-якої пари суміжних операцій
τ =(n-nm)(t\M)K
Для m операційтаких суміщень буде m — 1. Тоді можна остаточно записати:
/>
Запаралельно-послідовного поєднання операцій технологічний цикл триваліший відциклу за паралельного і менший ніж цикл за послідовного поєднання операцій.Застосовується цей метод, коли предмети обробляють великими партіями, щовідповідає умовам великосерійного виробництва.
Для обчисленнявиробничого циклу обробки партії предметів поряд із технологічним циклом требавизначити інші його елементи. Тривалість природних процесів береться згідно звимогами технології, час виконання допоміжних операцій та міжопераційних перерввизначається за певними нормативами або з досвіду. Тоді виробничий цикл обробкипартії предметів у календарних днях може бути обчислений, наприклад, дляпослідовного поєднання операцій за формулою.
/>
де kкал. —коефіцієнт календарності;
kзм — кількістьзмін за добу;
tзм — тривалістьзміни в годинах;
kзм. — тривалістьприродних, допоміжних операцій, що не перекриваються, хв;
tпр.,tg—тривалість середньої між операційної перерви (чекання), хв.
Коефіцієнт календарності— це відношення кількості календарних днів до кількості робочих днів у певномуперіоді (місяці, кварталі, році).
Особливостіобчислення виробничого циклу складного виробу.
Викладенаметодика обчислення виробничого циклу виходить з того, що готовий вирібодержують унаслідок послідовного виконання операцій над тим самим предметомпраці. Проте більшість виробів у дискретному виробництві складається з багатьохдеталей, вузлів, агрегатів (автомобілі, верстати, телевізори і т. д.), яківиготовляються певною мірою паралельно. Для такої продукції виробничий циклобчислюється графоаналітичним методом. Спочатку обчислюються виробничі циклиобробки окремих деталей, складання вузлів, агрегатів і виробу в цілому заметодикою, розглянутою вище. Після цього будується цикловий графік (стрічковийабо сітковий) виготовлення виробу з урахуванням паралельності окремих процесів.Виробничий цикл складного виробу дорівнює найбільшій сумі цикліввзаємозв'язаних послідовних процесів.
3.Економічне значення і способи скорочення виробничого циклу.
Виробничий цикл єважливим показником рівня організації виробничого процесу, що істотно впливаєна його ефективність. Скорочення виробничого циклу зменшує незавершеневиробництво і відповідно оборотні кошти підприємства. Унаслідок зменшеннянезавершеного виробництва економиться площа, зайнята зберіганням предметівпраці, а це забезпечує економію витрат.
Крім того,скорочення виробничого циклу збільшує виробничу потужність відповіднихпідрозділів і підприємства взагалі.
Для скороченнявиробничого циклу треба зменшувати час виробництва і перерв. Час виробництва законкретних умов може зменшуватися під впливом різних факторів. Передусім цемеханізація і автоматизація технологічних процесів, допоміжних операцій,інтенсифікація природних процесів, ретельне опрацювання технічної документаціїна стадії підготовки виробництва, паралельне виконання робіт під часвиготовлення складних виробів та ін. Час перерв зводиться до мінімумузастосуванням передових методів організації виробництва та системоперативно-календарного управління.
Виробничий процесздійснюється в часі і просторі. Організацію виробничого процесу в часі було вжерозглянуто вище. Просторова організація виробничого процесу передбачаєрозміщення робочих місць і їхніх груп (дільниць, цехів) на території підприємствата забезпечення пересування предметів праці по операціях за найкоротшимимаршрутами. Поєднання цих двох аспектів побудови виробничого процесуздійснюється застосуванням відповідного методу організації виробництва. Є дваметоди організації виробництва: непотоковий і потоковий.
3.1.Організація непотокового виробництва
Непотоковомувиробництву властиві такі ознаки: на робочих місцях обробляються різні законструкцією і технологією виготовлення предмети праці, бо кількість кожного зтаких є невеликою й недостатньою для нормального завантаження устаткування;робочі місця розміщуються за однотипними технологічними групами без певногозв'язку з послідовністю виконання операцій, наприклад, групи токарних,фрезерних, свердлильних та інших верстатів; предмети праці переміщуються впроцесі обробки за складними маршрутами, унаслідок чого є великі перерви міжопераціями. Після окремих операцій предмети праці часто поступають на проміжнісклади і чекають звільнення робочого місця для виконання наступної операції.
Непотоковий методзастосовується переважно в одиничному і серійному виробництвах. Залежно відноменклатури виробів і їхньої кількості він може мати різні модифікації. Заумов одиничного виробництва непотоковий метод здійснюється переважно у форміодинично-технологічного, коли окремі предмети праці одиницями або невеликимипартіями, які не повторюються, проходять обробку згідно з наведеним вищепорядком. У серійному виробництві цей метод набирає форми партіонно-технологічногоабо предметно-групового.
Партіонно-технологічнийметод відрізняється від одинично-технологічного тим, що предмети праціпроходять обробку партіями, які періодично повторюються. Партія предметів праціє важливим календарно-плановим нормативом організації партіонного виробництва іїї величина істотно впливає на його ефективність, причому цей вплив неоднозначний. З одного боку, збільшення величини партії забезпечує зменшеннякількості переналагоджувань устаткування, унаслідок чого поліпшується йоговикористання, зменшуються витрати на підготовчо-завершальні роботи(переналагоджування, одержання і здача роботи, ознайомлення з технічноюдокументацією і т. п.). Крім цього, спрощується оперативне планування й обліквиробництва. З іншого боку, обробка предметів великими партіями збільшує обсягнезавершеного виробництва, потребує більших складських приміщень, а цепризводить до додаткових витрат.
Зменшеннявеличини партії предметів справляє на ефективність виробництва протилежнийвплив. Відтак дуже важливо визначити величину оптимальної партії. Оптимальною єтака партія предметів, коли загальні витрати на її виготовлення будутьмінімальними. Вона обчислюється у процесі оперативного управління виробництвом.
Одиничне- іпартіонно-технологічні методи виробництва організаційно є досить складними,їхні недоліки трохи послаблюються застосуванням предметно-групового методу.Суть останнього полягає в тім, що вся сукупність предметів праці розподіляєтьсяна технологічно подібні групи. Обробка предметів кожної групи здійснюється заприблизно однаковою технологією і потребує однакового устаткування. Це даєзмогу створювати для обробки предметів групи предметно спеціалізовані дільниці,підвищувати рівень механізації та автоматизації виробництва. Предметно-груповіметоди створюють передумови для переходу до потокового виробництва.
Устаткування внепотоковому виробництві є переважно універсальним, а робітники — універсаламивисокої кваліфікації. Вищий рівень спеціалізації устаткування, як зазначалося,використовується в разі застосування предметно-групових методів, оскільки запевною предметне спеціалізованою дільницею закріплюється менша кількістьпредмето-операцій.
Для непотоковихметодів характерне послідовне (рідко — послідовно-паралельне) поєднанняоперацій, що поряд зі складними маршрутами обробки збільшує тривалістьвиробничого циклу. Проте непотокове виробництво має свою сферу застосування,воно широко використовується в промислових дискретних процесах. За невеликихобсягів виготовлення окремих виробів непотоковий метод забезпечує ліпшевикористання устаткування, більш повне його завантаження в часі та запотужністю, оскільки обробку предметів можна розподіляти між верстатами групи зурахуванням їхніх параметрів.
3.2.Загальна характеристика потокового виробництва
Потокове виробництво— високоефективний метод організації виробничого процесу. За умов потокувиробничий процес здійснюється в максимальній відповідності до принципів йогораціональної організації. Потокове виробництво має такі ознаки:
за групою робочихмісць закріплюється обробка або складання предмета одного найменування абообмеженої кількості найменувань конструктивно та технологічно подібнихпредметів;
робочі місцярозміщуються послідовно за ходом технологічного процесу;
технологічнийпроцес має високу поопераційну диференціацію, на кожному робочому місцівиконується одна або кілька схожих операцій;
предмети праціпередаються з операції на операцію поштучно або невеликими транспортнимипартіями згідно з ритмом роботи, що забезпечує високий ступінь паралельності табезперервності процесу. Широко застосовується спеціальний міжопераційнийтранспорт (конвеєри), який виконує не тільки функції переміщення предметів, а йзадає ритм роботи.
Потокові методизастосовуються для виготовлення продукції в значних обсягах і протягомтривалого часу, тобто в масовому й великосерійному виробництві.
Основноюструктурною ланкою потокового виробництва є потокова лінія — технологічно таорганізаційно виокремлена група робочих місць, яка виготовляє один або кількаподібних типорозмірів виробів. Потокові лінії бувають різними, тому їхкласифікують за певними ознаками.
За номенклатуроювиробів потокові лінії поділяють на одно- і багатопредметні. Однопредметноюназивається лінія, на якій обробляється або складається виріб одноготипорозміру протягом тривалого часу. Для переходу на виготовлення виробу іншоготипорозміру потрібна перебудова лінії (перестановка устаткування, його замінатощо). Застосовуються ці лінії в масовому виробництві. Багатопредметною єпотокова лінія, на якій одночасно або послідовно виготовляється кількатипорозмірів виробів, схожих за конструкцією й технологією виробництва. Сферазастосування — серійне виробництво.
За ступенембезперервності процесу потокові лінії поділяються на безперервні та переривані.Безперервною є лінія, на якій предмети праці переміщуються по операціяхбезперервно, тобто без міжо-пераційного чекання (паралельне поєднанняоперацій). Перериваною, або прямоточною, вважається лінія, що не можезабезпечити безперервної обробки предметів через несинхронність операцій. Міжопераціями з різною продуктивністю предмети праці чекають своєї черги наобробку, утворюючи періодично оборотні запаси.
За способомпідтримування ритму відрізняють лінії з регламентованим і вільним ритмом. Налінії з регламентованим ритмом предмети праці передаються з операції наоперацію через точно фіксований час, тобто за заданим ритмом, якийпідтримується за допомогою спеціальних засобів (переважно конвеєра).Регламентований ритм застосовується на безперервних лініях. На лініях з вільнимритмом предмети з операції на операцію можуть передаватися з відхиленням відрозрахункового ритму. Загальний ритм у цьому разі забезпечується стабільноюпродуктивністю робітника на першій операції лінії або ритмічною сигналізацією(звуковою, світловою).
Залежно від місцявиконання операцій лінії поділяють на лінії з робочим конвеєром і конвеєром зізняттям предметів для їхньої обробки. Робочий конвеєр, крім транспортування йпідтримування ритму є безпосереднім місцем виконання операцій. Це передусім складальніконвеєри. Конвеєри зі зняттям предметів характерні для процесів, операції якихвиконуються на технологічному устаткуванні.
За способомпереміщення виокремлюють конвеєри з безперервним та пульсуючим рухом. Конвеєр збезперервним рухом має постійну швидкість і під час роботи не зупиняється.Конвеєр з пульсуючим рухом під час виконання операцій стоїть нерухомо. Вінприводиться в дію періодично через проміжок часу, що дорівнює такту лінії. Такіконвеєри застосовуються тоді, коли за технологічними умовами виконання операціїпотребує нерухомого стану предмета праці.
Переміщувати саміпредмети не завжди можливо й доцільно (наприклад за складання великогабаритнихмашин). У цьому разі організується так званий стаціонарний потік, коли виробивстановлюються нерухомо на складальних стендах, а переміщуються спеціалізованігрупи (бригади) робітників, які виконують певні операції. Кількість груп(бригад) робітників дорівнює кількості стендів.
Особливостіорганізації і параметри потокових ліній Запровадження потокового виробництва потребує певних умов.Основні з них такі:
достатній заобсягом і тривалістю випуск продукції;
високастабільність і технологічність конструкції виробу;
можливістьраціонального розміщення робочих місць і чітка організація їхнього обслуговування;
застосуванняпрогресивної технології, механізація та автоматизація процесів.
На підставіаналізу продукції, її обсягу, стану технологічного процесу, можливостей йоговдосконалення, маси і габаритів виробу вибирається певний різновид потоковоїлінії та обчислюються основні її параметри: такт, ритм, кількість робочихмісць, довжина робочих зон, швидкість руху конвеєра.
Такт потоковоїлінії— це інтервал часу, за який сходять з лінії вироби, що пересуваються одинза одним:
r=Tp\N
де r — тактпотокової лінії, хв;
Тp — плановийфонд часу роботи лінії за розрахунковий період, хв;
N — обсягвиробництва продукції за той самий період у натуральному вимірі.
Обчислюючи часроботи безперервних потокових ліній, треба передбачати періодичні короткочасніперерви в роботі конвеєра для відпочинку робітників.
Якщо предметипраці передаються не поштучно, а транспортними партіями (nm), то вони сходятьз лінії за інтервал часу, що називається ритмом лінії:
R = r*nm
де R — ритмлінії, хв.
У разі, колиорганізується безперервна потокова лінія, після обчислення такту проводятьсинхронізацію операцій. Операції вважають синхронізованими, коли тривалістькожної з них дорівнює або є кратною такту лінії. Синхронізація операційдосягається вживанням низки технологічних і організаційних заходів:диференціацією, концентрацією операцій, скороченням їхньої тривалості зарахунок певних удосконалень тощо.
Кількість робочихмісць обчислюється для кожної операції за формулою
Mpi=ti/r,
де Мpi —розрахункова кількість робочих місць на /-й операції. Вона заокруглюється добільшого цілого числа М, після чого обчислюється коефіцієнт завантаженняробочих місць для кожної операції:
kзі = Mpi/Mi
Швидкість рухуконвеєра залежить від його такту й відстані між виробами:
V=L/r
де V— швидкістьруху конвеєра, м/хв;
L—відстань міжцентрами двох суміжних виробів на конвеєрі, м.
Швидкістьконвеєра, що рухається безперервно, обмежується раціональним режимом праці. Напульсуючому конвеєрі, який включається періодично, вона встановлюєтьсямаксимальною з урахуванням правил безпеки праці.
На робочомуконвеєрі з безперервним рухом за виконання операції робітник пересувається заходом конвеєра в межах відведеної йому робочої зони. Після закінчення операціїробітник повертається до початку зони і виконує операцію над наступним виробом,який на цей момент має підійти до неї.
Довжина робочоїзони обчислюється за формулою
α i=L*ti/r ,
де α —довжина робочої зони на i-й операції, м.
За обробки абоскладання невеликих виробів і малої швидкості руху конвеєра робітник може перебувати(сидіти) на одному місці. Наприклад, складання годинників, монтажрадіоапаратури та ін.
Простороверозміщення потокових ліній може бути різним залежно від кількості робочихмісць, типу транспортних засобів, площі дільниці (цеху). Найпростішим і найпоширенішимє прямолінійне розміщення робочих місць за ходом технологічного процесу. Але цене завжди можливо, тому буває дворядне, кільцеве, зигзагоподібне їхнєрозміщення. Суміжні потокові лінії треба розміщувати так, щоб було зручнотранспортувати предмети праці між ними. За організації потокової обробки іскладання виробів допоміжні лінії, що забезпечують складальний конвеєр,розміщують перпендикулярно до нього.
Висновки
Аналізуючироботу, можна сказати, що ефективним способом скорочення виробничого циклу єорганізація саме потокового виробництва. Потокове виробництво внаслідок високоїспеціалізації, механізації та чіткої організації виробничого процесу євисокоефективним. Його ефективність виявляється у високій продуктивності праці,скороченні виробничого циклу і незавершеного виробництва, ліпшому використанніосновних фондів. Усе це забезпечує зменшення витрат на виробництво. Водночаспотокове виробництво має й помітні недоліки.
Найбільшимнедоліком потокового виробництва є примітивізація праці робітників, обмеженняїї виконанням елементарних механічних операцій, що є наслідком високоїдиференціації технологічного процесу. Це робить працю на потоковій лініїмалозмістовною, суперечить загальній тенденції підвищення освітнього ікваліфікаційного рівня працівників. Крім того, є непривабливими для людинижорсткий ритм роботи на потокових лініях, брак будь-яких творчих елементів упраці.
Цей недолікпотокового виробництва усувається його автоматизацією і створенням автоматичнихпотокових ліній, коли всі технологічні операції і транспортування предметівпраці здійснюються автоматично. Автоматичні лінії широко застосовуються вмасовому виробництві.
Істотнимнедоліком потокового виробництва в його традиційній вузькоспеціалізованій форміє суперечність між його тяжінням до конструктивно-технологічної стабільності(тобто між його консервативністю) і вимогою динамічності виробництва,постійного оновлення продукції відповідно до науково-технічного прогресу тапотреб ринку. Вузька спеціалізація робочих місць, їхня жорстка прив'язка доходу технологічного процесу створюють труднощі для переходу на випуск новоїпродукції. Виникає необхідність у заміні устаткування, його переміщенні,створенні нового оснащення, перекваліфікації робітників, що зв'язано з великимивитратами часу й коштів.
Ця негативнасторона потокового виробництва поступово нейтралізується підвищенням гнучкостітехнологічних систем, застосуванням машин із числовим програмним керуванням(ЧПК), запровадженням автоматичних багатофункціональних маніпуляторів-роботів.
Об'єднанняверстатів з ЧПК, роботів, автоматичних транспортних засобів і складів підзагальним керуванням ЕОМ дає можливість створювати гнучкі автоматизованісистеми (ГАС) з дальшим залученням до них автоматизованого проектуванняпродукції. Такі системи поєднують переваги потокового (висока продуктивність) інепотокового (гнучкість) виробництва, можуть застосовуватись в усіх його типах,і є особливо ефективними в серійному виробництві
Вони швидко і безвеликих витрат часу й коштів переналагоджуються на випуск іншої продукції (умежах технічних можливостей). Для цього потрібно змінити програму виробничогопроцесу, записану на машинному носії. Гнучкі автоматизовані системи — цестратегічний напрямок розвитку техніки та організації виробництва.
Списоквикористаної літератури
1. БойчикІ.М. “Економіка підприємства”, Київ, Атіка, 2002.
2. БойчикІ.М., Харів П.С., Хопчан М.І. “Економіка підприємства” (Навчальний посібник)Львів: “Сподом”, 2000 р.
3. КрамаренкоВ.І. “Менеджмент” Київ, ЦУЛ, 2003 р.
4. Покропивний С.Ф. “Економіка підприємства”, Збірникпрактичних задач і конкретних ситуацій (Навчальний посібник), 2002 р.
5. ШегдаА.В. “Економіка підприємства” (Навчальний посібник, 2-ге видання, стереотипне)Київ: “Знання — Прес”, 2002 р.