МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИЛИПКОВАТІВСЬКИЙ АГРАРНИЙ КОЛЕДЖРЕФЕРАТ з предмету:”Економіка сільськогогосподарства”На тему:”Економіка бджільництва”Роботу виконавстудент Агрономічноговітділення
3 – го курсу
групи А – 31
КОНІЧЕК Максим
Анатолійович
Викладач: ТАРАНЕНКОЛипковатівка
2001 р.ПЛАН.1. Значення і розвиток галузі. (ст.3)2. Економічна ефективність виробництвапродукції. (ст.5)3. Шляхи підвищення економічної ефективностігалузі. (ст.6)1.Значення і розвиток галузі.
Бджільництво – особлива і надзвичайно ціннагалузь сільського господарства. Її основою є розведення медоносних бджіл, якііснують бджолинними сім’ями – своєрідними біологічними одиницями. Бджільництводає основні продукти (мед і віск), а також додаткові (пакети бджіл, бджолиніматки, квітковий пилок, маточни молоко, прополіс, бджолина отрута).
Мед є чудовим продуктом життєдіяльності бджолосімей, якісправедливо називають рідким золотом природи. Високоякісні сорти меду містятьблизько 75% фруктози і глюкози, щовизначає його цінність і фізичні властивості.До складу меду входить близько 300 речовин і зольних елементів. Він маєрідкісні харчові якості, важливі лікувальні властивості, визначаєтьсянеповторним смаком і ароматом.
Маточне молоко, прополіс і бджолину отруту використовують длявиробництва медичних препаратів. Прополіс (бджолиний клей) здавна відомий якзасіб для лікування ран, опіків та інших захворювань.
Економічне значення бджільництва доповнюється також тим, щобджілвикористовують для запилення сільськогосподарських культур. В результатізапилення бджолами соняшнику, гречки, плодоягідних, овочевих, ефіроолійних таінших культур їх урожайність підвищується в середньому на 25 – 30%. Вартістьдодаткової продукції від запилення сільськогосподарських культур бджоламизначно перевищує витрати на утримання пасік.
На початок 1993 р в усіх категоріях господарств України налічувалосьмайже 3,7 млн бджолиних сімей, у тому числі більше як 2,8 млн у підсобнихгосподарствах населення і близько 0,9 млн у колективних, державнихміжгосподарських підприємствах, або відповідно 74,3% і 25,7%. В колгоспахнараховується 605,7 тис бджолосімей, або в середньому понад 70 з розрахунку наодне господарство. Промислові пасіки колгоспів і держгоспів лісостепової істепової зон мають по 100 – 200, а окремих спеціалізованих господарств іміжгосподарських підприємств – по 300 – 600 бджолосімей.
Господарства України мають сприятливі умови для розвитку бджільництва.Джерелами медозбору тут є сільськогосподарські культури, а також природнімедоносні угіддя – ліси, насадження ярів і балок, лісосмуги, луки і пасовища. Натериторії країни бджільництво розміщується нерівномірно залежно від наявностімедоносних ресурсів і потреби в бджолосім’ях для запиленнясільськогосподарських ентомофільних культур, садів та ягідників. У зоніЛісостепу розміщується в середньому 7 бджолосімей з розрахунку на 100 гасільськогосподарських культур, у Степу – 6, на Поліссі – 5 і в Карпатах – 4бджолосім’ї. Найбільша концентрація бджолинних сімей у господарствах Лісостепу,а в зоні Степу їх постійно не вистачає для повноцінного запилення соняшнику.
Відповідно до особливостей кормовох бази бджільництва у господарствахУкраїни розводять такі породи бджіл:
· українська степова,
· карпатська,
· сіра гірська кавказька,
· поліська та їх помісі.
Для підвищення продуктивності бджільництва держплемрозплідники іплемінні пасіки щорічно виводять понад 100 тис племінних маток кращихрайонованих порід і реалізують їх господарствам і населенню.
Виробництво меду в світі в цілому зростає і становить нині близько 1млн т. У більшості країн середньорічне споживання меду становить від 100 г до 1кг на душу населення. Валове виробництво меду в Україні становить 50 – 55 тис тза рік, з них товарного понад 23 – 26 тис т, а з розрахунку на душу населення –близько 1 кг. Рівень його споживання досяг 450 – 500 г на одну людину за рік,що не забезпечує норм повноцінного харчування.
Виробництво меду в господарствах України постійно зростає. Так, валовийзбір меду в 1980 р в усіх категоріях господарств становив 33,4 тис т, у 1985 р– 43,7 тис т, а в 1990 р – 50,9 тис т, що відповідно на 52,4 і 16,5% більше. В1992 р у господарствах України було одержано 57,1 тис т меду, в тому числі 29,3тис т товарного. Валовий збір меду з розрвхунку на одну бджолосім’ю всередньому по країні становив 15,9 кг (з них 8,3 кг товарного). Крім того, булоодержано 1204 т воску – 2,1% від валового виходу меду.
У господарствах населення в 1992 р було вироблено 46,9 тис т меду, зних 23,5 тис т товарного, що відповідно становить 82,1 і 80,2 % їх загальнихобсягів у країні. Вихід меду на одну бджолосім’ю становив 17,3 кг, у тому числі 9,0 кг товарного. На пасікахколективних, державних і міжгосподарських підприємств було одержано понад 10,2тис т меду, з них 5,8 тис т товарного. Крім того, від бджільництва булоодержано 733 т воску, 32,3 тис роїв та багато інших продуктів.
У передових господарствах валовий збір меду на одну бджолосім’ю становить 40 – 60 кг, що в 2,5 – 4 разиперевищує середню продуктивність бджільництва по краіні. Нині виробляєтьсяблизько 20 сортів меду високої якості. У виробництві меду та іншої продукціїбджільництва найбільша частина господарств Лісостепу і Степу.
Бджільництво розвивається за такими напрямками:
· медотоварний,
· запилювально-медовий,
· запилювальний (при вирощуванні культур закритогогрунту),
· розплідницький (виведення маток і формування пакетівбджіл),
· комплексний.
Ці напрями в спеціалізації бджільництва мають свої характерніособливості в організації галузі, обліку виробничих витрат на пасіці таметодиці обчислення собівартості продукції.
У господарствах України переважає запилювально-медовий напрямбджільництва. Кількість сімей бджіл на пасіках і бджолофермах колгоспів ідержгоспіввизначається, як правило, потребою в них для запиленнясільськогосподарських ентомофільних культур. При цьому слід виходити з такихнорм: для запилення гречки, насінників багаторічних трав та ентомофільнихкультур, садів і ягідників требо мати 2 сім’ї бджіл з розрахунку на 1 га посіву або насаджень і не менш як 1бджолосім’ю на 2 га посівусоняшнику, баштанних та овочевих культур.
У багатьох господарствах пасіки дрібні і малопродуктивні, бджілнедостатньо використовують для запилення сільськогосподарських культур, аспеціальних медоносів здебільшого не висівають. Це обмежує кормову базубджільництва і можливості його розвитку. Особливої шкоди розвитку галузі завдаютьіснуюча практика і не досконала технологія застосування гербіцидів, пестицидівта інших засобів боротьби з бур’янами,хворобами і шкідниками сільськогосподарських культур.2.Економічнаефективність виробництва продукції.
Дальший розвиток бджільництва в різнихкатегоріях господарств країни зумовлює необхідність визначення його економічноїефективності і факторів, які найбільшою мірою формують її рівень. Економічнаефективність бджільництва характеризується системою таких показників:
· виходом валового і товарного меду з розрахунку наодну бджолосім’ю,
· затратами праці на 1 ц меду,
· вартістю валової продукції бджільництва на одногосередньорічного працівника,
· собівартістю одиниці продукції і ціною їїреалізації,
· прибуток,
· рівень рентабельності.
Внаслідок недостатньоі забезпеченостібджільництва кормовими ресурсами продуктивність бджолосімей усільськогосподарських підприємствах зростає дуже повільно і нестабільно. У 1992р в колективних і державних сільськогосподарських підприємствах було досягнутонайбільшого рівня продуктивності бджільництва. Валовий збір меду з розрахункуна одну бджолосім’ю, наявну вперіод медозбору, становив 13,2 кг, з них 7,8 кг товарного.Економічнаефективність виробництва меду в колективних і державних сільськогосподарськихпідприємствах України Показник Рік 1990 1991 1992
Одержано меду від бджолосім’ї, кг
12,0
11,9
13,2
У тому числі товарного
5,1
5,6
7,8
Затрати праці на 1 ц меду, люд/год
274,2
287,5
309,3
Повна собівартість 1 ц, крб
603,88
1203,42
9663,75
Ціна реалізації 1 ц, крб
462,74
1262,19
11543,61
Рівень рентабельності, %
Збиток
4,9
19,4
Виробництво меду в багатьох господарствахвизначається високою трудомісткістю. У 1992 р затрати праці на виробництво 1 цмеду в середньому становили 309,3 люд/год. Порівняно вищий рівеньпродуктивності праці на бджолофермах міжгосподарських підприємств, де затратипраці на 1 ц становили 272,7 люд/год, або на 35,6 люд/год менше.
Основною причиною високої трудомісткостівиробництва продукції бджільництва в сільськогосподарських підприємствах єнизька продуктивність бджолосімей на пасіках і бджолофермах. Якщо збільшитиваловий збір меду з розрахунку на одну бджолосім’ю до 20– 30 кг, затрати праці на виробництво 1 ц меду можуть становити 60 – 90 люд/годпри такому самому рівні механізації виробничих процесів.