Розділ 1. Основні теоретичні засади аналізу фінансових результатівдіяльності та майна підприємства1.1 Завдання й джерела інформації аналізу фінансових результатів
Метою суспільного виробництва в будь-якій державіє задоволення потреб громадян, що проживають на його території. Для досягнення цієїмети суспільство організовує матеріальне виробництво, первиною ланкою якого є підприємство.
Згідно з Законом України «Про підприємствав Україні» підприємство — основна ланка народного господарства України; самостійнийгосподарюючий статутний суб’єкт, який має право юридичної особи та здійснює виробничу,науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку(доходу). [2]
Підприємство — це самостійна господарська одиницяз правами юридичної особи, створена для виробництва необхідних суспільних благ.[12]
Підприємство — первина ланка економіки. Сукупністьпідприємств утворює основу багаторівневої піраміди, на вершині якої знаходятьсядержавні органи, що формують бюджети країни, податкову політику, програми розвиткунаціональної економіки. [21]
Рівень ефективності господарської діяльності будь-якогопідприємства визначають фінансові результати, отримані внаслідок цієї діяльності.Це можуть бути як прибуток, так і збитки.
Позитивний фінансовий результат діяльності підприємствахарактеризується абсолютними і відносними показниками (сумою отриманого прибуткуі рівнем рентабельності).
Функціонування будь-якого підприємства, незалежновід видів його діяльності і форм власності, в умовах ринку визначається його здатністюстворити необхідну і достатню величину доходу або прибутку. Тому аналіз прибуткузаймає провідне місце в системі комплексного економічного аналізу, оскільки за нимоцінюється ступінь досягнення кінцевої мети діяльності підприємства. Законами України«Про підприємства» та «Про підприємницьку діяльність» отриманняприбутку визначено головною метою діяльності господарюючих суб’єктів. [2, 3]
Прибуток є основним джерелом фінансування витратна виробничий і соціальний розвиток підприємства, найвагомішим джерелом формуваннядержавного бюджету. Тому створеного прибутку повинно бути достатньо не тільки длязадоволення фінансових потреб самого підприємства, ф й для фінансування суспільнихфондів споживання, розвитку науки, освіти, охорони здоров’я тощо. У збільшенні прибуткузацікавлені підприємство і держава. [27]
Прибуток — це додаткова вартість, яка утворюєтьсяв процесі виробництва понад вартість спожитих виробничих ресурсів і робочої сили.Прибуток — це частина чистого доходу, створеного у процесі виробництва і реалізованогоу сфері обігу, який безпосередньо отримують підприємства. Тільки після продажу продукціїчистий дохід набуває форми прибутку. [9]
Прибуток формується на макрорівні, і на нього,як на фінансовий показник роботи підприємства, що відображається в бухгалтерськомуобліку і офіційній звітності, впливає встановлений державою порядок формування витратна виробництво продукції (робіт, послуг); обчислення і калькулювання собівартостіпродукції (робіт, послуг); визначення прибутку і витрат від інших видів діяльності;розрахунок загального (валового) прибутку.
Отже, на формування абсолютного розміру прибуткувпливають:
результати, тобто ефективність фінансово-господарськоїдіяльності підприємства;
сфера діяльності;
напрям економічної діяльності;
установлені законодавством умови обліку фінансовихрезультатів.
Величина прибутку і рівень рентабельності залежатьвід обсягу операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Показники прибутковостіхарактеризують всі напрями господарювання підприємства.
Прибуток є джерелом нарощування власного капіталупідприємств, виплат дивідендів акціонерам (пайовикам), створення фондів підприємстваза його рішенням тощо. За величиною прибутку підприємства та ефективністю використаннявизначається його рейтинг. Разом з тим прибуток є інструментом управління діяльністюпідприємства. На основі результатів аналізу прибутковості приймаються управлінськіфінансові рішення, спрямовані на підвищення ефективності функцій, що викопує прибуток- оціночної, розподільчої, стимулюючої.
Оціночна функція характеризує ефект господарськоїдіяльності підприємства. Реалізація у повному обсязі можлива тільки за умов ринковоїекономіки.
Зміст розподільчої функції полягає в тому, що прибутоквикористовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства.
Виконання стимулюючої функції визначається тим,що прибуток є джерелом формування різних фондів стимулювання (фонд накопичення,фонд виробничого і соціального розвитку, фонд виплати дивідендів, фонд споживаннята ін.).
Прибуток є якісним показником, оскільки його величинавідображує зміну доходів підприємства, обсяг витрат, рівень використання ресурсів,пов'язаних з його діяльністю. Отже, прибуток синтезує всі сторони діяльності підприємствата відображує ЇЇ ефективність.
З метою підвищення ефективності управління прибутковістюпідприємству необхідно систематично здійснювати аналіз формування, розподілу тавикористання прибутку. Результати аналізу фінансових результатів мають важливе значенняне тільки для підприємства, а й для зовнішніх користувачів: фінансових органів,комерційних банків, податкових органів, акціонерів, власників, менеджерів тощо.
Економічний підсумок виробничої діяльності суб’єктівгосподарювання, що виражається у вартісній (грошовій) формі, є фінансовими результатами.[38]
Як будь-який напрям аналітичного дослідження, аналізфінансових результатів підприємства має відповідати певним вимогам і ґрунтуватисяна загальних принципах. До них відносять:
1) державний підхід при оцінці економічних явищ,результатів господарювання;
2) науковий характер, тобто він має базуватисяна положеннях діалектичної теорії пізнання, враховувати вимоги економічних законіврозвитку виробництва, використовувати досягнення науково-технічного прогресу і передовогодосвіду, новітні методи економічних досліджень;
3) комплексність аналізу, що потребує охопленнявсіх ланок і всебічного вивчення причинних залежностей в економіці підприємства;
4) системний підхід до аналізу, коли кожний об'єктрозглядається як складна динамічна система, що включає низку елементів, у певнийспосіб пов'язаних між собою та зовнішнім середовищем;
5) об'єктивність, конкретність, точність. Аналізмає ґрунтуватися (базуватися) на достовірній, перевіреній інформації, що реальновідображує об'єктивну дійсність, а висновки його — бути обґрунтовані точними аналітичнимирозрахунками;
6) дійовий характер, тобто активно впливати напроцес виробництва і його результати, своєчасно виявляти прорахунки та використовуватирезультати аналізу для управління підприємством;
7) плановий характер, систематичне проведення аналізуз розподілом зобов'язань щодо виконання аналітичної роботи між виконавцями і контролюза її проведенням;
8) оперативний характер, вміння швидко й чіткопроводити аналіз, приймати управлінські рішення та впроваджувати їх в життя;
9) демократичний характер. Залучення до проведенняаналізу широкого кола працівників підприємства забезпечує більш повне виявленняпередового досвіду і використання внутрішньогосподарських резервів;
10) ефективність аналізу, тобто витрати на йогопроведення мають давати багатократний ефект.
Фінансові результати — це зіставлення регламентованихподатковим законодавством валових доходів і валових витрат. Перевищення валовихдоходів над валовими витратами становить прибуток, зворотне явище характеризує збиток.[28]
Мета аналізу фінансових результатів — визначитиповноту та якість їх отримання, оцінку динаміки абсолютних і відносних показників,з’ясувати спрямованість, ступінь і частку впливу окремих факторів на зміну прибуткуі рентабельності, виявити та оцінити можливі резерви їх зростання. [27]
Головними завданнями аналізу фінансових результатівпідприємства є:
вивчення обсягів, складу і динаміки фінансовихрезультатів діяльності підприємства;
перевірка обґрунтованості й напруженості плановогоприбутку;
загальна оцінка виконання плану, прогнози, динаміка;
визначення відхилення фактичного прибутку від передбаченогопланом (розрахунком, прогнозом), вивчення динаміки зміни прибутку за кілька звітнихперіодів;
виявлення чинників впливу на формування прибутку,оцінка їх динаміки та розрахунки такого впливу;
вивчення напрямів і тенденцій розподілу прибутку;
виявлення резервів збільшення прибутку;
розробка заходів, спрямованих на реалізацію виявленихрезервів. [9]
Джерелами аналітичної інформації є:
1. Бізнес-план.
2. Фінансовий план.
3. Баланс підприємства (форма І).
4. Звіт про фінансові результати (форма 2).
5. Звіт про рух грошових коштів (форма 3).
6. Звіт про власний капітал (форма 4).
7. Декларація про прибуток підприємства.
8. Доходи віл реалізації продукції (товарів, робіт,послуг).
9. Зведена таблиця основних показників (форма 22).
10. Дані бухгалтерського обліку — рахунки класу7. Рахунок 79 «Фінансові результати» та його субрахунки:
У процесі діяльності підприємства використовуютьтакі показники прибутку: валовий прибуток; загальна сума прибутку; прибуток відіншої звичайної діяльності; прибуток від надзвичайних подій; неоподаткований прибуток(цільовий); чистий прибуток; нерозподілений прибуток.
З прийняттям Положення (стандарту) бухгалтерськогообліку З «Звіт про фінансові результати» [8] підприємства визначають прибуток-збитокна різних стадіях його формування. Схематично загальний фінансовий результат поданона рис.1.1 Виділяють валовий, операційний прибуток, прибуток від звичайної діяльностідо і після оподаткування, чистий прибуток та нерозподілений прибуток.
Валовий прибуток — це економічний результат діяльностісуб'єктів господарської діяльності, що визначається як різниця між чистою виручкоювід реалізації продукції (робіт, послуг) і виробничою собівартістю. Під чистою виручкоюрозуміють різновид кінцевого результату, що визначається вирахуванням із загальноївиручки від реалізації продукції (робіт, послуг) наданих знижок, повернення проданихтоварів, податку на додану вартість, акцизного збору. Якщо виробнича собівартістьперевищує операційний прибуток, чисту виручку, то це означає, що підприємство замістьвалового прибутку отримує валовий збиток.
/>
Рис.1.1 Класифікація доходів (прибутків) і витрат(збитків)
Операційний прибуток — це фінансовий результатвід операційної діяльності, який визначається відніманням від валового прибуткуопераційних витрат, додаванням до одержаного результату інших операційних доходів.До інших операційних доходів належать доходи від реалізації іноземної валюти, іншихоборотних активів (крім фінансових інвестицій), від операційної оренди активів,від операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті, суми штрафів,пені, неустойок та інших санкцій за порушення господарських договорів, які одержановід боржників, або коли є рішення суду, господарського суду про їх стягнення, доходивід списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності,відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні),суми одержаних грантів і субсидій, інші доходи від операційної діяльності.
До операційних витрат відносять адміністративні(загальногосподарські) витрати, витрати на збут, собівартість реалізованих виробничихзапасів, визнані економічні санкції, затрати від операційних курсових різниць, безнадійніборги тощо.
Прибуток або збиток від звичайної діяльності дооподаткування це результат від фінансової діяльності, що визначається додаваннямдо операційного прибутку доходу від участі в капіталі, фінансових доходів у формідивідендів, відсотків, отриманих від фінансових інвестицій, та інших доходів (відреалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів, доходувід неопераційних курсових різниць), і відніманням від отриманого результату фінансовихвитрат у формі відсотків та інших витрат, пов'язаних із залученням позикового капіталу,втрат (збитків) від участі в капіталі та інших витрат (собівартість фінансових інвестицій,необоротних активів і майнових комплексів, втрат від неопераційних курсових різниць,втрат від уцінки фінансових інвестицій і необоротних активів.
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності післяоподаткування — це різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткуваннята сумою податку па прибуток.
Чистий прибуток (збиток) — це алгебраїчна сумаприбутку (збитку) від звичайної діяльності після оподаткування та надзвичайногоприбутку, надзвичайного збитку і податків з надзвичайного прибутку. Чистий прибутокповністю залишається у розпорядженні підприємства.
Для правильного визначення чистого прибутку необхідноволодіти методикою розрахунку прибутку від окремих видів діяльності. Так, прибутоквід торгівлі цінними паперами та деривативами обчислюють як різницю між проданимицінними паперами і деривативами та витратами, понесеними підприємством у зв'язкуз придбанням цінних паперів і деривативів протягом звітного року. ЦІ витрати збільшуютьсяна суму некомпенсованих балансових збитків від таких операцій минулих періодів.
Прибуток від продажу основних засобів і нематеріальнихактивів визначають як різницю між продажною ціною та залишковою вартістю на моментакта купівлі-продажу.
Прибуток від надання товарного (комерційного) кредитів- це сума відсотків, отримана підприємством і зменшена на суму витрат, пов'язанихз цією операцією.
Прибуток від володіння корпоративними правами- акціями, які придбані на ринку цінних паперів або від інших прав, що не є борговимивимогами, але дають змогу брати участь у прибутках (внески до статутних фондів іншихпідприємств). їх називають дивідендами.
Прибуток у формі відсотків від володіння борговимивимогами, зокрема векселями, облігаціями, бонами та іншими платіжними документами,включаючи державні скарбничі зобов'язання визначають як різницю між одержаною сумоювідсотків і сумою витрат, пов'язаних з операцією володіння борговими вимогами.
Прибуток від лізингу — це орендна плата, отриманаорендодавцем і зменшена на суму амортизаційних відрахувань на повне відновленнязданих в оренду основних засобів та інших витрат, пов'язаних з цією операцією.[14]
Прибуток для оподаткування визначають відніманнямвід скоригованого валового доходу валових витрат підприємства та амортизаційнихвідрахувань, визначених відповідно до порядку, встановленого Законом України«Про оподаткування прибутку підприємств» (за податковим обліком). [5]
Послідовність формування фінансових результатівподано на рис.1.2.
/>
Рис.1.2 Формування фінансових результатів
Загальну структурно-логічну схему формування прибуткупідприємства відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку наведенона рис.1.3.
/>
Рис.1.3 Структурно-логічна схема формування прибуткупідприємства відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку
Аналіз результатів діяльності підприємства включаєтакі обов'язкові елементи:
1. Горизонтальний аналіз фінансових результатівза звітний період — дослідження змін кожного показника за аналізований період;
2. Вертикальний аналіз — дослідження структуривідповідних показників і їх змін;
3. Трендовий аналіз — дослідження у загальномувигляді динаміки зміни показників фінансових результатів за кілька звітних періодів.[26]
У процесі аналізу прибутку необхідно визначитиі оцінити основний показник, що характеризує валовий прибуток.
Основним показником, що характеризує валовий прибуток,є коефіцієнт валового прибутку, який визначається за такою формулою:
/>= Валовий прибуток × 100 /Обсяг реалізованої продукції.
Коефіцієнт валового прибутку характеризує рівень,за якого підприємство може збільшити прибуток, знижуючи накладні витрати. Так, якщокоефіцієнт валового прибутку 50 %, це означає, що продажна ціна у два рази більша,ніж виробництва.
Коефіцієнт валового прибутку може змінюватись зтаких причин:
1) збільшення або зменшення обсягу продажу;
2) збільшення або зменшення собівартості реалізованоїпродукції (наприклад, у результаті збільшення торгових знижок, інфляції, економіїматеріалів тощо);
3) підвищення або зниження цін збуту (наприклад,у результаті інфляції, конкуренції, зміни розміру знижок тощо);
4) зміна класифікації витрат (непорівнянність)та інших.
Після аналізу загальної суми валового прибуткунеобхідно ознайомитися з порядком визначення валового прибутку на одиницю продукції.При зростанні обсягу реалізації продукції на одиницю виручка збільшується на однаковучи постійну суму, а змінні витрати також зростають на постійну величину.
Отже, різниця між продажною ціною та змінними витратамина кожну одиницю продукції також має бути сталою величиною. Ця різниця між продажноюціною та змінними витратами і буде валовим прибутком на одиницю продукції.
У зв'язку з трансформацією бухгалтерського облікузамість поняття «балансовий прибуток» використовують інше поняття — загальнийприбуток, який характеризує позитивний фінансовий результат усіх видів господарськоїдіяльності підприємства.
На основі цих даних визначаються загальна сумаприбутку підприємства, що переноситься до ф. № 2 «Звіт про фінансові результати»,а також сума нерозподіленого прибутку (непокритого збитку), що переноситься до ф.№ 1 «Баланс». Форма № 1 «Баланс» і ф. № 2 «Звіт про фінансовірезультати» — це основні джерела аналізу фінансових результатів.
Аналіз загальної суми прибутку підприємства здійснюютьза таким алгоритмом: спочатку розраховують темп зростання прибутку за звітний рікпорівняно з минулим роком, а потім цей показник — з даними плану (прогнозу) прибуткуза звітний період. Такий аналіз доповнюють вивченням складових частин загальноїсуми прибутку, напрямів розвитку їх у звітному періоді, аналізом структури прибуткуза звітний період.
Досконале вивчення та аналіз загальної суми прибуткуна підприємстві здійснюють при використанні моделі економічного аналізу, яка основанана даних фінансової звітності і будується у формі таблиці.
За даними моделі аналізу загальної суми прибуткуможуть бути три варіанти аналітичних висновків:
I. Загальна оцінка виконання плану прибутку.
II. Зміни окремих складових частин прибутку і впливцієї зміни на загальну суму прибутку.
III. Зміна темпів зростання загальної суми прибуткучерез вплив окремих складових частий.
Аналіз фінансових результатів здійснюється на основіданих форми № 2 «Звіт про фінансові результати». [8]
У процесі аналізу фінансових результатів необхідно:
1) проаналізувати рівень і динаміку фінансовихрезультатів;
2) оцінити темпи зростання прибутку в цілому таокремих його складових;
3) виявити чинники, що впливають на зміни прибутку,та визначити рівень їх впливу;
4) оцінити рівень рентабельності підприємства;
5) виявити резерви збільшення прибутку;
6) проаналізувати розподіл прибутку та оцінитийого раціональність. [9]1.2 Економічна суть майна підприємства, його структура і класифікація
Для здійснення господарської діяльності кожне підприємствоповинно мати певне майно, яке належить йому на правах власності чи володіння. Усемайно, яке належить підприємству і яке відображено в його балансі, називають активами.
Активи — це економічні ресурси підприємства у формісукупних майнових цінностей, які використовуються в господарській діяльності з метоюотримання прибутку; це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулихподій, використання яких, як очікується, приведе до збільшення економічних вигіду майбутньому. [36]
Згідно з національною обліковою теорією головнимкритерієм відображення певних цінностей в активі балансу є право власності па нихбез будь-якого посилання на можливість одержувати економічні вигоди від використанняактиву в майбутньому. Право власності маг три форми свого прояву — право володіння,право користування і право розпорядження. Визначальним є право розпорядження. Напрактиці при складанні балансу згідно з Інструкцією про порядок заповнення формрічного бухгалтерського звіту підприємства право власності на майно реалізуєтьсяне в усіх притаманних йому формах. Так, за статтею «Основні засоби» орендніпідприємства відображають як власні, так і взяті в оренду цілісні майнові комплексидержавних підприємств або їх структурних підрозділів, а також взяті у фінансовуоренду основні засоби. Звичайно, орендні підприємства мають право володіти та користуватисяорендованим майном, але не мають права вільно розпоряджатися ним. Проте навіть ценеповне право дає суб'єктам власності можливість реалізувати її економічну суть- здійснювати привласнення результатів, пов'язаних з використанням майна. Водночас,Комітет з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку зазначає, що право власностіне є суттєвим при визнанні активу в балансі. Головним с те, що підприємство контролюєвигоди, отримані від використання цього майна, та переймає ризики, пов'язані з активом.
Безумовно, щоб підприємство нормально функціонувало,необхідна наявність певних засобів і джерел. Основні виробничі засоби, що складаютьсяз будівель, споруд, машин, обладнання та інших засобів праці, які беруть участьу процесі виробництва, є найголовнішою основою діяльності підприємства. Без їх наявностінавряд чи могло б що-небудь здійснитися. Природно, що для нормального функціонуваннякожного підприємства необхідні не тільки основні засоби, а п оборотні засоби, якіявляють собою передусім грошові засоби, які використовуються підприємством для придбанняоборотних засобів і засобів обігу (рис 1.4). [22]
/>
Рис.1.4 Схема структури активів підприємства
Маючи чітке уявлення про кожний елемент основнихзасобів у виробничому процесі, про їх фізичний та моральний знос, про чинники, яківпливають на використання основних засобів, можна знайти методи, за допомогою якихпідвищується ефективність використання основних засобів і виробничих потужностейпідприємства, які забезпечують зниження витрат виробництва і, звичайно, зростанняпродуктивності праці.
Формування активів будь-якого підприємства пов'язанез трьома етапами його розвитку на різних стадіях життєвого циклу:
1. Створення нового підприємства. Це найбільш відповідальнийта складний етап формування активів (процес першочергового їх формування), особливопри створенні великих підприємств. Сформовані на цьому етапі активи здебільшоговизначають потребу в стартовому капіталі, умови генерування прибутку, швидкістьобороту цих активів, рівень їх ліквідності.
2. Розширення, реконструкція та модернізація діючогопідприємства. Цей етап формування активів можна розглядати як постійний процес йогорозвитку в розрізі основних стадій його життєвого циклу. Розширення та оновленняскладу активів діючого підприємства здійснюється згідно зі стратегічними задачамийого розвитку з урахуванням можливостей формування інвестиційних ресурсів.
3. Формування нових структурних одиниць діючогопідприємства (дочірніх підприємств, філіалів та ін.). Цей процес може відбуватисяшляхом формування нових структурних майнових комплексів (на базі нового їх будівництва)або придбання готової сукупності активів у формі цілісного майнового комплексу(варіантами такого придбання є приватизація діючого державного підприємства, купівлязбанкрутілого підприємства). Другий та третій етапи формування активів являють собоюформи інвестиційної діяльності діючого підприємства. [9]
Для забезпечення ефективної діяльності підприємствав майбутньому періоді процес формування його активів повинен носити цілеспрямованийхарактер. Основною метою формування активів підприємства є виявлення та задоволенняпотреби в окремих їх видах для забезпечення операційного процесу, а також оптимізаціяїх складу для забезпечення умов ефективної господарської діяльності.
З урахуванням цієї мети, процес формування активівпідприємства будується на основі таких принципів:
1. Врахування перспектив розвитку операційної діяльностіта форм ЇЇ диверсифікації. Формування активів підприємства при його створенні підпорядкованонасамперед задачам розвитку його операційної діяльності. При цьому слід мати наувазі, що на первинних стадіях життєвого циклу підприємства об'єм операційної діяльностізростає доволі високими темпами (за умови правильного вибору підприємством своєїринкової позиції). Тому сформовані па первинній стадії активи підприємства повиннімати певний резервний потенціал, який би забезпечував можливості приросту продукціїта диверсифікації операційної діяльності в майбутньому періоді.
2. Забезпечення співвідношення обсягу та структурисформованих актиній, обсягу га структури виробництва і збуту продукції. Таке співвідношенняповинно забезпечуватись у процесі розробки бізнес-плану створення нового підприємствачерез визначення потреби в окремих видах активів.
3. Забезпечення оптимального складу активів з позиційефективності господарської діяльності. Така оптимізація складу активів підприємстванаправлена, з одного боку, на забезпечення наступного повного корисного використанняокремих їх видів, а з іншого — на підвищення сукупної потенційної їх здатності генеруватиопераційний прибуток. [37]
Процес цієї оптимізації здійснюється за трьоманаступними етапами. На першому етапі оптимізується співвідношення сукупних розмірівнеоборотних та оборотних активів підприємства, які використовуються в процесі йогоопераційної діяльності.
На другому етапі оптимізується співвідношення активноїта пасивної частини необоротних активів. До активної частини необоротних активіввиносять машини, механізми та устаткування, які безпосередньо задіяні у виробничомутехнологічному процесі. До пасивної частини необоротних операційних активів відносятьбудівлі та приміщення; машини та устаткування, які використовуються в процесі управлінняопераційною діяльністю; нематеріальні активи, які обслуговують операційний процес.
На третьому етапі оптимізується співвідношеннятрьох основних видів оборотних активів: — суми запасів товарно-матеріальних цінностей:суми дебіторської заборгованості; суми грошових активів. [31]
Оптимізація складу необоротних та оборотних активівпотребує врахування галузевих особливостей операційної діяльності, середньої тривалостіопераційного циклу на підприємстві, а також оцінки позиційних та негативних особливостейфункціонування цих видів активів.
Отже, з урахуванням усіх розглянутих вище особливостейформування активів можна виділиш основні завдання, які ставить перед собою підприємствов процесі управління активами: як отримати найбільший прибуток при найменшому ризику;як забезпечити правильну структуру активів; як своєчасне отримати кошти; як збільшитипродаж; як вести правильну інвестиційну стратегію; як розробити методику оптимальногозалучення фінансових ресурсів.
Активи підприємства розподіляються за різними класифікаційнимиознаками (рис.1.5). [26]
/>
Рис.1.5 Класифікація активів підприємства за основнимиознаками
За формою функціонування виділяють:
1) матеріальні активи, які характеризують активипідприємстві, що мають матеріальну форму. Це основні засоби, незавершені капітальнівкладення, устаткування, виробничі запаси сировини та матеріалів, запаси швидкозношуванихпредметів (МШП), обсяг незавершеного виробництва, інші види матеріальних активів;
2) нематеріальні активи, що характеризують активипідприємства, які не мають матеріальної форми, але беруть участь у господарськійдіяльності та приносять прибуток. До них належать придбання підприємством прав користуванняокремими природними ресурсами, патенті прана на використання винаходів, «ноу-хау»сукупність технічних, технологічних, управлінських, комерційних та інших знань,оформлених у вигляді технічної документації, які є предметом інновацій, але не запатентованих,права на виробничі моделі, товарний знак — емблема, рисунок чи символ, торгова марка- право на виняткове використання фірмового найменування юридичної особи, правана використання комп'ютерних програм, «гудвіл» — різниця між ринковоювартістю підприємства як майнового комплексу і його балансовою вартістю, інші аналогічнівиди майнових цінностей підприємства;
3) фінансові активи, що характеризують різні фінансовіінструменти, які належать підприємству або перебувають у його володінні. Це грошовіактиви в національній та іноземній валюті, дебіторська заборгованість у всіх їїформах, коротко — та довгострокові фінансові вкладення.
За характером участі в господарському процесі ташвидкістю обороту активів виділяють:
1) оборотні (поточні) активи, що характеризуютьсукупність майнових цінностей підприємства, які обслуговують поточну виробничо-комерційнуопераційну діяльність і повністю використовуються впродовж одного виробничо-комерційногоциклу. До них відносять такі елементи: виробничі запаси сировини та напівфабрикатів,запаси МШП, обсяг незавершеного виробництва, запаси готової продукції, дебіторськузаборгованість, грошові активи в національній та іноземній валюті, короткостроковіфінансові вкладення, витрати майбутніх періодів;
2) необоротні активи, що характеризують сукупністьмайнових цінностей підприємства, які багаторазово використовуються в процесі господарськоїдіяльності та переносять на продукцію свою вартість поступово. Це основні засоби,нематеріальні активи, незавершені капітальні вкладення, устаткування, довгостроковіфінансові вкладення, інші види необоротних активів.
За характером обслуговування окремих видів діяльностірозрізняють:
1) операційні активи — сукупність майнових цінностей,які використовують у виробничо-комерційній (операційній) діяльності підприємстваз метою отримання операційного прибутку. До них належать: виробничі основні засоби,нематеріальні активи, що обслуговують операційний процес, оборотні операційні активиза винятком короткострокових фінансових вкладень;
2) інвестиційні — активи, які характеризують сукупністьмайнових цінностей підприємства, пов'язаних зі здійсненням його інвестиційної діяльності.Це незавершені капітальні вкладення, устаткування, довго — та короткострокові фінансовівкладення.
За характером фінансових джерел формування виділяють:
1) валові активи — сукупність майнових цінностей(активів) підприємства, які сформовані за рахунок як власного, так і позиковогокапіталу;
2) чисті активи, які характеризують вартісну сукупністьмайнових цінностей підприємства, сформованих винятково за рахунок його власногокапіталу.
За характером володіння активи поділяють на:
1) власні;
2) орендовані.
За ступенем ліквідності розрізняють:
1) активи в абсолютно ліквідній формі, які не потребуютьреалізації, тобто грошові активи в національній та іноземній валюті;
2) високоліквідні активи — активи, які можуть бутишвидко конвертовані в грошову форму (як правило, на строк до одного місяця) безвтрат своєї поточної ринкової вартості з метою своєчасного забезпечення платежівза поточними фінансовими зобов'язаннями. До них відносять короткострокові фінансовівкладення та короткострокову дебіторську заборгованість;
3) середньоліквідні активи — це всі форми дебіторськоїзаборгованості, крім короткострокової та безнадійної, запаси готової продукції дляреалізації;
4) низьколіквідні — активи, які можуть бути конвертованів грошову форму без втрат своєї поточної ринкової вартості лише впродовж значногоперіоду часу (від півроку і більше). Це запаси сировини, напівфабрикатів, запасиМШП, основні засоби, незавершені капітальні вкладення, устаткування, довгостроковіфінансові вкладення;
5) неліквідні активи — такі види активів, які самостійноне можуть бути реалізовані. До них належать безнадійна дебіторська заборгованість,виграти майбутніх періодів, збитки поточних та минулих років.
Активи мають визнаватись і відображуватись у балансів грошовому виразі з використанням певної бази оцінки, а саме:
1. Історичної собівартості (за сумою сплаченихгрошових коштів чи їх еквівалентів або за справедливою вартістю компенсації, виданої,щоб придбати їх, на момент придбання);
2. Поточної собівартості (за сумою грошових коштівабо їх еквівалентів, яка була б сплачена в разі придбання такого або еквівалентногоактиву на поточний момент);
3. Вартості реалізації (за сумою грошових коштівабо їх еквівалентів, яку можна було б отримати на поточний момент через продаж активу" ході звичайної реалізації);
4. Теперішньої вартості (за теперішньою дисконтовоювартістю майбутніх чистих надходжень грошових коштів, які, як очікується, має генеруватистаття під час звичайної діяльності підприємства). [16]
Основою оцінки є історична собівартість. Вона,як правило, комбінується з іншими оцінками.
Оскільки кредитори мають першочергові права щодомайна підприємства, для задоволення їх потреб інформація балансу традиційно класифікуваласьтак, щоб наочно відобразити платоспроможність підприємства, тобто ймовірність погашеннязаборгованості у разі його ліквідації.
Фінансовий стан підприємства значною мірою залежитьвід доцільності та правильності вкладення фінансових ресурсів у активи. В процесіфункціонування підприємства величина активів і їх структура постійно змінюються.Характеристику про якісні зміни в структурі майна та його джерел можна отриматиза допомогою вертикального та горизонтального аналізу звітності.
Вертикальний аналіз показує структуру майна підприємствата його джерел. Як правило, показники структури розраховують у відсотках до валютибалансу. Відносні показники певною мірою згладжують негативний вплив інфляційнихпроцесів, які суттєво утруднюють зіставлення абсолютних показників у динаміці.
Горизонтальний аналіз звітності полягає в побудовіоднієї чи кількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні показники доповнюються відноснимитемпами зростання (зниження).
В умовах інфляції цінність результатів горизонтальногоаналізу знижується.
На практиці нерідко об'єднують горизонтальний івертикальний аналізи, тобто будують аналітичні таблиці, які характеризують як структурумайна підприємства та його джерел, так і динаміку окремих його показників.
Структура майна дає загальне уявлення про фінансовийстан підприємства, Вона показує частку кожного елемента в активах та співвідношенняпозикових і власних коштів підприємства в пасивах. У структурі вартості майна відображуєтьсяспецифіка діяльності кожного підприємства. Слід пам'ятати, що не можна порівнюватиструктуру підприємств різних галузей господарства. Проте аналіз її динаміки впродовжякогось періоду на конкретному підприємстві необхідний.
Однак сама по собі структура майна не визначаєфінансового стану підприємства. Аналіз структури майна підприємства, її динамікине дає відповіді на запитання, наскільки вигідно для інвестора вкладення коштіву певне підприємство, воно дає змогу оцінити стан активів і наявність коштів дляпогашення зобов'язань. [31]
Кожне підприємство, враховуючи характер основнихгосподарських операцій та особливості діяльності, вирішує питання про доцільністьподілу активів на оборотні й необоротні. Однак відповідно до П (С) БО 2 «Баланс»цей поділ є обов'язковим.
До структури майна (активів) підприємства належать:
необоротні активи;
оборотні активи;
витрати майбутніх періодів. [9]
Найбільш загальну структуру активів у загальномувигляді характеризує коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів.
Значення цього показника значною мірою обумовленогалузевими особливостями кругообороту коштів підприємства. У процесі внутрішньогоаналізу структури активів слід виявити причини різкої зміни коефіцієнта (коли цемає місце) за звітний період.
Аналіз динаміки складу і структури майна дає змогувстановити розмір абсолютного та відносного приросту чи зменшення всього майна підприємстваі окремих його видів. Приріст (зменшення) активу свідчить про розширення (звуження)діяльності підприємства.
Аналізуючи причини збільшення вартості майна підприємства,необхідно враховувати вплив інфляції, високий рівень якої призводить до значнихвідхилень номінальних даних балансового звіту від реальних.
Скорочення господарської діяльності може бути викликанезменшенням платоспроможного попиту на товари, роботи та послуги підприємства, обмеженнямдоступу на ринки сировини, матеріалів, напівфабрикатів або включенням в активнийгосподарський оборот дочірніх підприємств за рахунок материнської компанії. Змінив структурі майна створюють певні можливості для основної (операційної) діяльностіі впливають на оборот сукупних активів.
Показники структурної динаміки відображують часткуучасті кожного виду майна в загальній зміні сукупних активів. їх аналіз дає змогузробити висновок про те, в які активи вкладені знову залучені фінансові ресурсиабо які активи зменшились за рахунок відпливу фінансових ресурсів.
Головним показником першого етапу аналізу фінансовогостану підприємства є зіставлення показника темпів зростання обороту (обсягу продаж)з показниками темпів зростання обсягу сукупних активів. Коли перший показник більшийза другий, можна зробити висновок, що підприємство правильно, раціонально регулюєактиви.
Отже, в активі балансу відображаються, з одногобоку, виробничий потенціал, який забезпечує можливий для здійснення основної (операційної)діяльності підприємства, а з другого — актини, які створюють умови для здійсненняінвестиційної та фінансової діяльності. Ці види діяльності тісно взаємопов'язані.Тому після загальної оцінки динаміки складу та структури майна необхідно докладнооцінити стан, рух і причини зміни кожного виду майна підприємства.
Необоротні активи (основні засоби) характеризуютьсятакими якостями:
є матеріальною частиною майна організації;
використовуються як засоби праці при виробництвіпродукції, виконанні робіт і надання послуг чи для управління організацією та непризначені для продажу;
їх використання покликане приносити дохід;
використовуються протягом періоду, що перевищує12 місяців, або звичайного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців, незалежновід вартості.
Залежно від характеру участі основних засобів угалузі матеріального виробництва їх поділяють на:
виробничі — об'єкти, використання яких спрямованона систематичне отримання прибутку як основної мети діяльності, тобто використанняв процесі виробництва промислової продукції, в будівництві, сільському господарстві,торгівлі та громадському харчуванні, заготівлі сільськогосподарської продукції тощо;
невиробничі — об'єкти, які безпосередньо не берутьучасті у процесі створення продукції та надання послуг, і призначені для задоволеннясоціально-побутових потреб працівників організації.
Залежно від цільового призначення та функцій, яківони виконують, основні засоби поділяють на такі види:
будівлі, у тому числі зовнішні прибудови до будівлі,які мають господарське значення (склади, гаражі тощо);
споруди (автодороги, мости тощо);
передаточні пристрої (трубопроводи, мережі електропередачітощо);
машини та обладнання;
вимірювальні й регулюючі пристрої та прилади (манометри,терези, мікроскопи тощо);
обчислювальна техніка (комп'ютери, монітори, принтери);
транспортні засоби (засоби руху, призначені дляпересування людей, вантажів і речовин різного призначення);
інструменти (предмети, які мають самостійне значенняі не є складовою частиною якогось об'єкта);
господарський інвентар (шафи, столи, сейфи тощо);
інші основні засоби (робочий скот тощо). З точкизору участі основних засобів у виробничому процесі,
їх поділяють на дві частини:
активну (робочі і силові машини, транспортні засоби,інструмент та інвентар);
пасивну (будівлі, споруди). За приналежністю основнізасоби поділяють на: власні (що знаходяться на балансі організації); залучені (ті,що взяті на тимчасове користування в іншої організації на умовах оренди).
За ознакою використання основні засоби поділяютьна:
діючі (ті, що функціонують у процесі виробництва);
недіючі (ті, що знаходяться на консервації чи узапасі).
Основні виробничі засоби в процесі експлуатаціїзазнають фізичного зносу і втрачають свої експлуатаційні якості. У зв'язку з цимремонт основних виробничих засобів є необхідною умовою виробничого процесу. Відсвоєчасності та якості ремонту залежить ефективність використання основних виробничихзасобів на підприємстві.
Своєчасний ремонт здійснюється для забезпеченняроботи основних виробничих засобів і запобігає передчасному їх зносу і вибуттю,а також продовжує строк служби та підвищує виробничу потужність і скорочує потребув нових капітальних вкладеннях.
Основні засоби можуть надходити на підприємство:
після завершення будівництва нових об'єктів чиреконструкції та розширенні діючих;
у разі придбання за плату у фізичних чи юридичнихосіб;
при безоплатній передачі їх фізичними чи юридичнимиособами;
при отриманні від засновників підприємства як вкладу статутний капітал;
при довгостроковій та поточній оренді.
Капітальні вкладення являють собою витрати на:
1) створення нових основних засобів;
2) реконструкцію діючих основних засобів;
3) розширення та технічне переозброєння діючихосновних засобів.
Капітальні вкладення в основні засоби можна поділитиза:
характером відтворення;
призначенням;
галузевим напрямом;
складом;
джерелами.
1. За характером відтворення:
на нове будівництво:
а) витрати на будівництво підприємств;
б) на будівництво будівель і споруд на нових площахза початковим проектом;
на технічне переозброєння діючого підприємства:
а) витрати на впровадження нової техніки і технології;
б) на механізацію і автоматизацію виробничих процесів;
в) на модернізацію і заміну застарілого обладнанняновим, більш виробничим і економічним;
на розширення (1) та реконструкцію (2) діючих підприємств:
1) а) витрати на будівництво за новим проектом;
б) будівництво і розширення наявних основних цехів,допоміжних цехів та обслуговуючих виробництв;
2) а) витрати на повне чи часткове переобладнанняі перевпорядкування без будівництва нових та розширення діючих цехів
основного виробництва;
б) будівництво нових цехів і об'єктів тієї самоїпотужності замість ліквідованих цехів і об'єктів даного призначення.
2. За призначенням:
на будівництво об'єктів виробничого характеру:
а) витрати на спорудження промислових об'єктів;
б) об'єктів, які будуть обслуговувати транспортніспоруди, водопровід, каналізацію тощо;
на будівництво об'єктів невиробничого характеру:а) витрати на житлове та інше будівництво культурно-побутового обслуговування робітниківі службовців.
3. За галузевим напрямом: залежно від розміщеннязасобів у різні галузі за їх територіальним розміщенням.
4. За складом:
на будівництво:
а) загальнобудівні;
б) оброблювальні;
в) санітарно-технічні роботи;
г) роботи по впорядкуванню фундаментів, основ іопор під
споруди;
на монтаж:
а) складання і встановлення обладнання;
на інші витрати і потреби:
а) витрати на проектні роботи;
б) витрати на утримання дирекції підприємства,що будується,
і на технічний нагляд.
Капітальні вкладення здійснюють за рахунок різнихвидів грошових засобів. До них належать:
власні кошти підприємства;
кредити банку;
бюджетні асигнування.
Ці джерела використовують у комплексі. Власні коштипідприємств формують за рахунок:
1) амортизаційних відрахувань — фонд соціальногорозвитку (становить 1/3 капітальних вкладень на обладнання), засоби від реалізаціїпродукції, фонд розвитку виробництва, науки і техніки, ресурси, мобілізовані в ходібудівництва, розширення, реконструкції й технічного переоснащення діючих підприємств;
2) кредиту банку, особливе значення має довгостроковийкредит банку. Довгостроковий банківський кредит є тим гнучким та еластичним інструментом,за допомогою якого створюється можливість забезпечити здійснення заходів щодо подальшогорозвитку підприємства.
Механізм довгострокового кредитування замовниківне можна створювати окремо. Він не повинен стояти осторонь від інших кредитно-розрахунковихважелів у сфері капіталовкладень. Потрібна єдина система довго — і короткостроковогокредиту, обладнана раціональними формами розрахунків. Джерелом погашення кредитунасамперед повинен бути прибуток від здійснення заходів з кредитування, а потімуже засоби фонду розвитку виробництва та амортизаційні відрахування. Це значно наблизитькредит до рівня рентабельності заходів з кредитування.
На фінансування капіталовкладень направляютьсяй централізовані ресурси держави — бюджетні асигнування. Розмір бюджетних засобів,необхідних для фінансування капітальних вкладень, визначається як різниця між річнимобсягом витрат на капітальні вкладення і сумою власних засобів підприємства, яківиділяються з цією метою. Конкретний розмір бюджетних засобів, що встановлюютьсядля фінансування капіталовкладень, розраховується на основі балансових доходів івитрат. Цілком можливий і варіант застосування субвенції, тобто надання підприємствамбюджетного кредиту.
За своїм обсягом засоби підприємств послідовнонабувають грошової, виробничої і товарної форм, що веде до їх поділу на виробничізасоби і засоби обертання.
Облік у натуральних показниках (площа будівельта споруд, одинична потужність машин тощо) необхідний для визначення кількості тавиробничої потужності основних засобів. Цей вид обліку ґрунтується на паспортнихданих основних засобів, які фіксують час придбання чи збудування, містять технічніхарактеристики засобів, а також інформацію щодо зміни їх стану (ремонт, модернізація,реконструкція тощо). Натуральні показники дають уявлення про кількісний склад основнихзасобів, але при цьому відсутня можливість співставлення різних об'єктів облікута немає уявлення про їх спільну величину.
Вартісна оцінка основних засобів необхідна дляпланування розширеного відтворення основних засобів, визначення ступеня зносу тарозміру амортизаційних відрахувань. Для оцінки основних засобів у вартісному вираженнівикористовуються початкова, відновлювальна і залишкова вартість основних засобів.
Об'єкти основних засобів відображаються у бухгалтерськомуобліку при їх постановці на облік по первісній вартості.
Первісна вартість основних засобів — сума фактичнихвитрат організації на їх набуття, спорудження та виготовлення, за винятком ПДВ таінших податків, що відшкодовуються.
При отриманні об'єкта як вклад у статутний капіталпервісна вартість об'єкта основних засобів визначається в розмірі, встановленомузасновниками організації.
При безповоротному отриманні основних засобів їхпервісна вартість визначається на основі ринкових цін на дату оприбуткування (допускаєтьсяекспертна оцінка).
Оцінка об'єктів основних засобів, вартість якихвиражена в іноземній валюті, виконується в загальному порядку на дату їх постановкина облік шляхом перерахунку вартості даних основних засобів в іноземній валюті угривні по курсу НБУ.
Цей вид вартості використовується для розрахункуамортизаційних відрахувань, розрахунку рентабельності та фондовіддачі, а також іншихпоказників, які характеризують ефективність використання основних засобів.
Відтворювальна вартість — вартість відтворенняосновних засобів, тобто їх будівництво чи набуття за ринковими цінами на конкретнудату. Відтворювальна вартість основних засобів визначається також за результатамиїх переоцінки.
Первісну, а після переоцінки — відтворю вальнувартість прийнято називати балансовою вартістю.
Залишкову вартість основних засобів визначаютьшляхом віднімання суми зносу з їх балансової вартості. Вона дає змогу оцінюватиступінь зносу засобів праці й планувати оновлення та ремонт основних засобів. [9]
Для аналізу майна підприємства можуть застосовуватисяфінансові коефіцієнти:
1) коефіцієнт зносу основних засобів;
2) коефіцієнт відновлення основних засобів;
3) коефіцієнт вибуття основних засобів;
4) активна частина основних засобів. [23]
Ці коефіцієнти розраховуються за такими формулами:
Коефіцієнт зносу основних засобів:
/>,
де: З (ф) — знос основних фондів; Б (ф) — балансовавартість основних фондів.
Коефіцієнт відновлення:
/>,
де: Б (п) — балансова вартість основних засобів,що надійшли за період; Б (к) — балансова вартість основних засобів на кінець періоду.
Коефіцієнт вибуття:
/>,
де: Б (в) — балансова вартість основних засобів,що вибули за період; Б (н) — балансова вартість основних засобів на початок періоду.
Активна частина основних засобів:
/>,
де: В (а) — вартість активної частини основнихзасобів; Б (ф) — балансова вартість основних засобів.
Для характеристики майна підприємства можуть використовуватисяінші коефіцієнти. Зокрема, для вирішення питання щодо забезпечення підприємствавласними коштами розраховується коефіцієнт забезпечення власними коштами (Кзк).Цей коефіцієнт розраховується як відношення різниці між обсягами джерел власнихта прирівняних до них коштів і фактичною вартістю основних засобів та інших позаоборотнихактивів до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних коштів:1.3 Оцінка ефективності використання майна підприємства
У процесі аналізу ефективності використання майнапідприємства доцільно використовувати показники, що характеризують рентабельністьроботи підприємства. Це комплексні показники, що характеризують прибутковість підприємства.[9]
З цією метою рекомендується використовувати такіпоказники рентабельності, які розраховують за даними звіту про фінансові результати:
1. Рентабельність усього майна підприємства (йогоактивів):
/> (Чистий прибуток підприємства: Середня вартість активів підприємства) /> 100.
Цей показник свідчить про те, скільки одиниць чистогоприбутку отримало підприємство з кожної одиниці свого майна (загальної суми активів).
2. Рентабельність поточних активів:
/> (Чистий прибуток: Середня вартість поточних активів) × 100
Цей показник показує, скільки одиниць чистого прибуткуотримало підприємство на кожну одиницю його поточних активів.
3. Рентабельність власного капіталу:
/> (Чистий прибуток: Джерела власних коштів підприємства) × 100.
За допомогою цього показника з'ясовують, скількичистого прибутку отримано підприємством па кожну одиницю власного капіталу.
4. Рентабельність інвестицій:
/>Фінансовий результат від звичайної діяльності до сплати податку: Підсумокбалансу — Короткострокові зобов'язання) × 100.
Цей показник показує, який фінансовий результатвід звичайної діяльності отримало підприємство на кожну одиницю валюти балансу завинятком короткострокових зобов'язань.
5. Рентабельність реалізованої продукції:
/> (Чистий прибуток у розпорядженні підприємства: Виручка від реалізації продукції)× 100.
Цей показник свідчить про отриманий підприємствомчистий прибуток на кожну одиницю виручки від реалізації продукції.
У комплексі перелічені показники дають змогу всебічноохарактеризувати ефективність використання майна підприємства.
Розділ 2. Дослідження фінансових результатів виробничо-господарськоїдіяльності та майнового стану підприємства ЗВП «Неон» УТОГ2.1 Загальна характеристика ЗВП «Неон» УТОГ
Запорізьке виробниче підприємство «Неон»Українського товариства глухих (ЗВП «Неон» УТОГ), далі за текстом — Підприємство.Підприємство є унітарним підприємством, створено було Постановою Центрального правлінняУкраїнського товариства глухих від 14.11.1934 року. Власником підприємства є Українськетовариство глухих, далі за текстом — Власник.
Підприємство є юридичною особою, має у користуваннівідокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїмнайменуванням та ідентифікаційним кодом, товарний знак та інші символи юридичноїособи.
В своїй діяльності керується законами України,іншими нормативними актами, Статутом Українського товариства глухих та СтатутомПідприємства. Також не відповідає за зобов’язанням держави, її органів та зобов’язаннямиВласника, а держава, її органи та власник не несуть відповідальності за зобов’язаннямиПідприємства.
Підприємство є самостійним суб’єктом господарюванняі в межах своїх повноважень має право приймати будь-які рішення, які не суперечатьдіючому законодавству, Статутам Товариства та Підприємства. Воно може укладати відсвого імені договори, угоди, набувати майнові і особисті немайнові права і нестиобов’язки, бути позивачем і відповідачем в суді, господарському та третейськомусуді.
Підприємство створене з метою:
- навчання інвалідів зі слуху доступним для них професіям,раціонального їх працевлаштування та соціальної реабілітації;
- створення матеріальної бази для вирішення Товариствомсвоїх статутних завдань та отримання Власником коштів, необхідних для здійсненняним та його структурами заходів з соціальної, медичної та трудової реабілітаціїосіб з вадами слуху та мови.
Предметом діяльності Підприємства є здійсненнявиробничої, науково-виробничої, інвестиційної, консультаційної, рекламної, маркетингової,комісійної, представницької, агентської, посередницької, орендної та іншої діяльності,оптово-роздрібної торгівлі, а також надання послуг українським та іноземним юридичнимі фізичним особам, здійснення інших видів діяльності, які прямо та у вичерпній форміне заборонені чинним законодавством України.
Підприємство здійснює такі види діяльності:
- виробництво макаронних виробів;
- виробництво текстильних виробів;
- лісопильне та стругальне виробництво;
- виробництво тари дерев’яної, теслярських та столярнихвиробів та різних виробів з деревини;
- виробництво друкарських форм;
- виробництво хімічної продукції для промислових цілей,інших виробів з пластмаси та гумових виробів;
- виробництво інструментів, замків та запорів;
- виробництво устаткування підіймального та такелажного;
- виробництво протезів механічних та штучних частин тіла;
- виробництво та реалізація технічних засобів реабілітаціїта їх вузлів, засобів пересування (коляски інвалідні) та засобів малої механізації(ходунки медичні);
- виробництво кріпильних засобів, машин гвинтових виробів,ланцюгів і пружин;
- холодне оброблення штампуванням або вальцюванням;
- виробництво споруд металевих збірно-розбірних, резервуарів,цистерн та контейнерів металевих;
- виробництво деталей металевих для столярних та теслярських
- виробів;
- послуги з кування, штампування, карбування, виготовленнявиробів
- з металевого порошку;
- послуги з оброблення та покриття металів;
- виробництво виробів з дроту, виробів металевих різноманітних,
- печей та пальників пічних;
- послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту
- промислових холодильних та вентиляційних установок;
- виробництво трансформаторів, вузлів та деталей для двигунів,
- генераторів і трансформаторів;
- виробництво реакторів електричних та перетворювачівстатичних,
- машин для перероблення сільгоспродуктів та устаткуваннядля добувної промисловості та будівництва;
- послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту
- електричних двигунів, генераторів та трансформаторів;
- виробництво апаратури електричної низьковольтної;
- виробництво ламп електричних та устаткування освітленнята
- резисторів електричних;
- оброблення металевих відходів та брухту чорних металів;
- монтаж, встановлення збірних конструкцій та металевих;
- монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціюванняповітря та
- інші монтажні, штукатурні, столярні роботи, роботи зіскління та роботи з покриття підлоги, та облицювання стін плиткою, інші види діяльності,пов’язані з покриття підлоги і стін;
- установлення огороджень і поручнів;
- технічне обслуговування та ремонт автомобілів підприємства;
- неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування,напоями та тютюновими виробами, іншим промисловим обладнанням;
- послуги з роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинахз перевагою продовольчого асортименту та роздрібна торгівля в неспеціалізованихмагазинах без переваги продовольчого асортименту;
- послуги для надання місць для короткочасного проживання;
- послуги з роздрібної торгівлі косметичними, гігієнічнимитоварами, текстильними та галантерейними товарами та одягом;
- послуги з роздрібної торгівлі меблями, освітлювальноюапаратурою, та побутовими товарами, вживаними товарами в магазинах;
- послуги з роздрібної торгівлі вживання електричнимиприладами, радіо та телевізійними товарами та послуги з ремонту електричних побутовихтоварів;
- послуги роздрібної торгівлі з лотків і на ринках;
- послуги з постачання готової їжі;
- послуги перевезення пасажирів наземним транспортом таінші автомобільні пасажирські перевезення, діяльність автомобільного вантажноготранспорту та послуги з перевезенням вантажу неспеціалізованим автомобільним транспортом;
- створення програмного забезпечення та послуги з обробленнябаз
- даних;
- стоматологічні послуги;
- організацію роботи їдальні;
- здавання в оренду нерухоме та рухоме майно, в тому числіавтомобілі, машини та устаткування;
- експлуатацію житлового фонду;
- ведення підсобного господарства;
- організацію відпочинку та оздоровлення працівників підприємства;
- організацію та проведення культурно-освітніх та спортивнооздоровчих заходів;
- видачу безвідсоткової позики працівникам підприємства;
- медична практика;
- іншу діяльність, яка не заборонена законодавством України.
Господарські відносини, зовнішньоекономічна тасоціальна діяльність підприємства:
Відносини підприємства з іншими підприємствами,організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються наоснові договорів;
Вільне у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань,інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству Українита статуту підприємства;
Має право реалізувати самостійно всю продукцію,яка не увійшла в державне замовлення;
Самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність,яка є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законодавствомУкраїни;
Самостійно визначає і встановлює форми, системуі розміри оплати праці, а також інших видів виплат. При цьому мінімальний розміроплати праці не може бути менше від мінімального розміру зарплати, встановленогозаконодавством України;
Має право надавати позики членам свого трудовогоколективу, за рахунок коштів підприємства;
Здійснює оперативний облік своєї діяльності, ведебухгалтерську та статистичну звітність у встановленому законодавством порядку;
Перевірка і ревізія фінансової і господарськоїдіяльності здійснюється Власником та уповноваженими державними органами в межахїх компетенції.
Майно Підприємства становлять виробничі і невиробничіфонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансіПідприємства. Власником майна Підприємства є Українське товариство глухих в особійого Центрального правління.
Джерелами формування майна Підприємства є:
грошові та матеріальні внески Власника;
доходи, одержані від реалізації, робіт, послугта інших видів господарської діяльності;
доходи від цінних паперів;
безвідплатні внески і пожертвування організацій,установ, закордонних фірм, громадян;
кредити банків та інших кредиторів;
майно придбане в інших суб’єктів господарювання,організацій та громадян у встановленому законодавством порядку;
інші джерела, не заборонені законодавством України.
Підприємство припиняється згідно з рішення Власникав результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам- правонаступникам шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або в результатіліквідації.
Техніко-економічні показники підприємства представленів таблиці 2.12.2 Організаційна структура підприємства
Підприємство складається з виробничих структурнихпідрозділів (виробництв, цехів, дільниць, бригад), а також функціональних структурнихпідрозділів апарату управління (відділів, служб тощо). Воно самостійно визначаєсвою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.А функції, права та обов’язки структурних підрозділів підприємства визначаютьсяположенням про них, які затверджуються директором підприємства (додаток).
Таблиця 2.1 Техніко-економічні показники 2006-2007рр.Показники Одиниці виміру 2006 рік 2007 рік Відхилення (+, — ) Темп росту, % 1 2 3 4 5 6 1. Випуск товарної продукції тис. грн. 9359,6 9758,4 + 398,8 104,26 2. Вартість основних фондів тис. грн. 8453,2 8712,1 + 258,9 103,06 3. Фондовіддача 1,11 1,12 4. Собівартість продукції тис. грн. 7967,6 8276,9 + 309,3 103,88 5. Затраті на 1 грн. товарної продукції грн. 0,851 0,848 - 0,003 99,65 6. Чисельність працюючих чол. 288 279 - 9 96,87 7. Фонд оплати праці тис. грн. 2347,7 2812,5 + 464,8 119,8 8. Середньомісячна зарплата на 1-го робітника грн. 815,17 1008,06 + 192,89 123,66 9. Продуктивність праці 32,49 34,98 + 2,49 107,66 10. Прибуток тис. грн. 311,1 388,2 + 77,1 124,78 11. Рентабельність % 3,32 3,98 + 0,66 119,88
В кожній структурі підприємства працюють інвалідиза наступними професіями:
- адміністрація: заступники директора, інженер технолог,технік планування, бухгалтер, прибиральники, контролери, токар, електрозварювальник,комплектувальник виробів, столяр, бетонник, вантажники готової продукції;
- заготовчий цех: наладчики обладнання, штампувальники,різники металу, різьбонарізники, пресувальники, гальваніки, токар, слюсар — ремонтник,вантажник;
- цех намотування: начальник цеху, старший майстер, намотувальники,ізолювальники, комплектувальник виробів, слюсар — ремонтник, наладчики обладнання,вантажник;
- цех збірки: старший майстер, майстер, слюсар — електромонтажник,збірник трансформаторів, муляри, вантажник;
- енерго-механічний підрозділ: начальник підрозділу ремонтуобладнання, енергетик, слюсаря — ремонтники, токар, фрезувальник, сантехник;
- інфраструктури (їдальня, магазин, стоматологічний кабінет,гуртожиток): прибиральники, мийник посуду, зубний технік.
Підприємство має право створювати філії, представництва,відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення такихпідрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленомузаконодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичноїособи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.
Управління Підприємством здійснюється на основіпоєднання прав Власника щодо господарського використання свого майна та права трудовогоколективу на участь в управлінні підприємством.
Власник Підприємства:
- затверджує статут Підприємства та зміни до нього;
- затверджує нормативи відрахувань до бюджету Товариства;
- здійснює перевірку фінансово-господарської діяльностіпідприємства;
- приймає рішення про реорганізацію та ліквідацію Підприємства;
- затверджує виробничо-фінансові плани Підприємства таінші показники його діяльності;
- призначає (звільняє) директора Підприємства, затверджуєрозмір його заробітної плати, інших виплат та затверджує положення про порядок йогопреміювання;
- здійснює свої права щодо управління підприємством шляхомпризначення на контрактній основі директора підприємства.
Директор підприємства:
- діє на засадах одно осібності;
- без доручення Власника діє в межах своїх повноваженьвід імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органахмісцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особамита громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства;
- розпоряджається майном Підприємства;
- укладає угоди, в тому числі трудові;
- відкриває в банках рахунки;
- видає накази і дає вказівки, обов’язкові для виконаннявсіма працівниками підприємства;
- приймає рішення щодо господарсько-фінансової діяльностіпідприємства.2.3 Аналіз показників фінансово-економічного стану підприємства
У світовій практиці застосовують багато різнихпоказників, за допомогою яких оцінюється фінансово-економічний стан підприємства.Розрахуємо лише найпоширеніші з них для підприємства за 2006-2007 роки.
Аналіз показників ліквідності і платоспроможностіпідприємства. Ліквідність характеризує здатність підприємства швидко перетворитиактиви на гроші.
Джерелами інформації для аналізу підприємства використовувалисьБаланс підприємства (форма 1) та Звіт про фінансові результати (форма 2).
Основні показники ліквідності підприємства в 2006- 2007 році наведено в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2. Показники оцінки ліквідності підприємства
№
з/п Назва показника
Порядок
(формула)
розрахунку
Нормативне
(рекомендоване)
значення Значення по підприємству
Відхилення
(+, — ) 2006 р. 2007 р. 1 2 3 4 5 6 7 1 Коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідності) Ф.1 (ряд.260) / ряд.620 > 2 4,05 5,49 + 1,44 2 Коефіцієнт швидкої ліквідності Ф.1 (Σ ряд.150, ряд.160, ряд.170-250) / Ф.1 ряд.620 > 1 2,04 2,31 + 0,27 3 Коефіцієнт абсолютної ліквідності Ф.1 (ряд.220 + ряд.230 + ряд.240) / Ф.1 ряд.620 > 0,2 1,55 1,24 - 0,37 4 Робочий капітал (розмір власних оборотних засобів) Ф.1 (ряд.260 — ряд.620) Середньо-галузеве 2821,4 3353 + 531,6 5 Частка оборотних засобів в активах Ф.1 (ряд.260 / ряд 280) - 0,46 0,50 + 0,04
Аналіз показників стійкості і стабільності підприємства.
Фінансова стійкість — це стан майна підприємства,що гарантує йому платоспроможність. Фінансова стійкість підприємства передбачає,що ресурси, вкладені в підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошовихнадходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечувати самофінансуваннята незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів.
Аналіз фінансової стійкості може проводитися ізвикористанням показників таблиці 2.3.
Таблиця 2.3. Показники оцінки фінансової стійкостіпідприємства
№
з/п Назва показника
Порядок
(формула)
розрахунку
Нормативне
(рекомендоване)
значення Значення по підприємству
Відхилення
(+, — ) 2006 р. 2007 р. 1 2 3 4 5 6 7 1 Коефіцієнт автономії Ф.1 (ряд.380 / ряд.640) > 0,5 0,60 0,63 + 0,03 2 Коефіцієнт фінансової залежності Ф.1 (ряд.640 / ряд.380) - 1,66 1,58 - 0,08 3 Коефіцієнт маневреності власних засобів Ф.1 (ряд.380 — ряд.080) / Ф.1 ряд.380) - 0,11 0, 20 0,09 4 Коефіцієнт маневреності робочого капіталу Ф.1 (ряд 260 — ряд.620) / Ф.1 (ряд.380) > 0,5 0,59 0,64 + 0,05 5 Коефіцієнт фінансової стабільності Ф.1 (ряд.380) / Ф.1 (ряд.420 + ряд.480 + ряд.620 + ряд.630) > 1 1,51 1,73 + 0,22 6 Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу Ф.1 (ряд.420 + ряд.480 + ряд.620 + ряд.630) / Ф.1 (ряд.380) Залежить від характеру господарської діяльності 0,66 0,58 - 0,08 7 Коефіцієнт концентрації власного капіталу Власний капітал (ряд.380 ф.1) / Активи підприємства (ряд.080 + 260 + 270 + Ф.1) - 0,60 0,63 + 0,03 8 Коефіцієнт концентрації Позиковий капітал (ряд.430 + 480 + 620 + 630 Ф.1) / Активи підприємства (ряд.080 + 260 + 270 Ф.1) - 0,40 0,37 - 0,03
Аналіз показників ділової активності підприємства.
В умовах обмеженості ресурсів підприємцю постійнодоводиться обирати оптимальні співвідношення між набором економічних ресурсів таобсягами виробництва. Передумовою такого вибору повинно бути проведення аналізуділової активності. Основні показники оцінки ділової активності наведені в таблиці2.4.
Таблиця 2.4. Показники оцінки ділової активностіпідприємства
№
з/п Назва показника
Порядок
(формула)
розрахунку
Рекомендоване
значення Значення по підприємству
Відхилення
(+, — ) 2006 р. 2007р. 1 2 3 4 5 6 7 1 Сума продажу продукції (товарів, робіт, послуг)
Ф.2
(ряд.035) - 9359,6 9758,4 + 398,8 2 Прибуток від продажу продукції (товарів, робіт. послуг)
Ф.2
(ряд.050) - 1392,0 1481,5 + 89,5 3 Частка прибутку від реалізації в загальній сумі прибутку
Ф.2
(ряд.050 / ряд.170) - 4,47 3,81 - 0,66 4 Коефіцієнт стійкості економічного зростання Ф.2 (ряд.220 — Ф.4 (ряд.140) / Ф.1 (ряд.380, гр.3 + ряд.380 гр.4) × 0,5 - 0,07 0,08 + 0,01 Ефективність використання капіталу в цілому 5 Коефіцієнті оборотності майна Показник 1/Ф.1 ( (ряд.280, гр.3 + ряд.280, гр.4) / 2) Збільшен-ня 1,21 1, 20 6 Тривалість обороту майна Кількість календарних днів періоду / показник 5 Зменшення 297 300 7 Коефіцієнт завантаженості майна Ф.1 ( (ряд.280. гр.3 + ряд.280, гр.4) / 2) / показник 1 Зменшення 0,82 0,83
Результати аналізу свідчать про можливість своєчасноїоплати боргів і виріс на 0,27 за рахунок підвищення оборотних активів високої ліквідностіта зменшення короткострокової заборгованості. Але свідчить про позивну тенденціюзростання загального показника ліквідності — оборотний капітал підприємства перевищуєкороткострокову заборгованість, і за 2007 рік виріс на 1,44, за рахунок збільшенняоборотних активів та зменшення короткострокової заборгованості, і склав 5,49. Атакож негативне зниження показника абсолютної ліквідності, що негативно позначаєтьсяна рівні його платоспроможності.
Аналіз показників структури капіталу свідчать просередній рівень фінансової незалежності підприємства (коефіцієнт фінансової автономіїу 2007 році становив 63 %), тобто підприємство фінансує свою діяльність переважноза рахунок власного капіталу.
2.4 Аналіз та оцінка фінансових результатів діяльності та показниківрентабельності підприємства
Приклад аналізу фінансових результатів з вихіднимиданими, наведений у табл.2.5.
Таблиця 2.5. Аналіз фінансових результатівНомер рядка Показник Період Зміни за звітний період Звітний Попередній
тис. грн.
(гр.1-
гр.2
відсотки (гр.3:
: гр.2) а б 1 2 3 4
1
2
3
4
5
6
7
8
9
Чистий дохід (виручка)
від реалізації
Собівартість реалізованої продукції
Воловий прибуток від реалізації (р.1 — р.2)
Адміністративні витрати
Витрати на збут
Собівартість реалізованої продукції з урахуванням адміністративних витрат на збут (р.2 + р.4 +р.5)
Прибуток від реалізації
(р.1 — р.6)
Інші операційні доходи
Прибуток від операційної діяльності (р.7 + р.8)
9758,4
8276,9
1481,5
862,7
88,7
9228,3
530,1
428,1
958,2
9359,6
7967,6
1392
606,8
106,0
8680,4
679,2
305,5
984,7
+ 398,8
+ 309,3
+ 89,5
+ 255,9
17,3
547,9
149,1
+ 122,6
26,5
4,3
3,9
6,4
42,2
16,3
6,3
22
40,1
2,7
10
11
12
13
14
15
Прибуток від участі в капіталі
Інші фінансові доходи
Прибуток від звичайної діяльності (р.9 + р.10 + р.11)
Податок на прибуток
Чистий прибуток (р.12 — р.13)
Грошовий потік (чистий прибуток + амортизація)
-
958,2
0,9
957,3
813,8
-
984,7
0,6
984,1
748,4
-
26,5
+ 0,3
26,8
+ 65,4
-
2,7
50,0
2,7
8,7
Дані табл.2.4 свідчать про те, що сума чистогоприбутку щодо базового періоду зменшилось на 26,8 тис. грн. або на 2,7 % здебільшогоза рахунок скорочення прибутку від операційної діяльності на 26,5 тис. грн. У звітномуперіоді на 1 грн. чистого прибутку від реалізації продукції підприємство витрачало
/>
а в попередньому періоді –
/>
Негативним є абсолютне та відносне (на 1 грн. чистогодоходу від реалізації продукції) збільшення адміністративних витрат на 42,2 %. Позитивнимє збільшення грошового потоку на 8,7 %.
Факторний аналіз — це методика системного вивченнята виміру впливу факторів на величину результативних показників (табл.2.6)
Таблиця 2.6. Факторний аналіз прибуткуПоказник Код рядка 2006 р., тис. грн. 2007 р., тис. грн.
Зміна
(+, — ) 1 2 2 4 5 Чистий дохід (виручка) від реалізації (товарів, робіт, послу) (В) 035 9359,6 9758,4 + 398,8 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (С) 040 7967,6 8276,9 + 309,3 Інші операційні доходи (ІОД) 060 305,5 428,1 + 122,6 Адміністративні витрати (АВ) 070 606,8 862,7 + 255,9 Витрати на збут (ВЗ) 080 106,0 88,7 - 17,3 Інші операційні витрати (ІОВ) 090 864,0 750,9 - 113,1 Дохід від участі в капіталі (ДУК) 110 - - - Інші фінансові доходи (ІФД) 120 - - - Інші доходи (ІД) 130 351,0 382,8 + 31,8 Фінансові витрати (ФВ) 140 - - - Втрати від участі в капіталі (ВУК) 150 - - - Інші витрати (ІВ) 160 160,0 201,0 + 41,0 Податок на прибуток (ПП) 180 0,6 0,9 + 0,3 Надзвичайні доходи (НД) 200 - - - Надзвичайні витрати (НВ) 205 - - - Податки з надзвичайного прибутку (ПНП) 210 - - - Чистий прибуток (ЧП) 220 311,1 388,2 + 77,1
Згідно зі «Звітом про фінансові результати»ф. № 2 і табл. Вплив факторних показників на чистий прибуток (результативний показник)можна представити у вигляді адитивної моделі:
ЧП = В — С + ІОД — ОВ + ФД — ФВ — ПП + НД — НВ- ПНП, (2.1)
де ОВ — операційні витрати;
ФД — фінансові доходи;
ФВ — фінансові витрати.
/>= 9359,6 — 7967,6 + 305,5 — (606,8 + 106,0 + 864,0) + 351,0 — 160,0 — 0,6/>
/> = 9758,4 — 8276,9 + 428,1 — (862,7 + 88,7 + 750,9) + 382,8 — 201 — 0,9
Вплив факторів на розмір чистого прибутку:
1) вплив зміни виручки від реалізації:
/>9758,4 — 9359,6 = 398,8 тис. грн. (2.2)
2) вплив зміни собівартості реалізованої продукції:
/>8276,9 — 7967,6= 309,3 тис. грн. (2.3)
3) вплив зміни розмірів інших операційних доходів (ІОД):
4)
/>тис. грн., (2.4)
де /> - зміначистого прибутку за рахунок зміни інших операційних доходів.
5) вплив зміни розмірів операційних витрат (ОВ) (дохідвід участі в
капіталі фінансові доходи, інші доходи):
/> (2.5)
де /> - зміначистого прибутку за рахунок зміни операційних витрат
/>
6) вплив зміни розмірів фінансових доходів (ФД) (дохідвід участі в
капіталі, фінансові доходи, інші доходи):
/> (2.6)
/>
7) вплив зміни розмірів фінансових витрат (ФВ) (фінансовівитрати,
втрати від участі в капіталі, інші витрати):
/> (2.7)
де /> - зміначистого прибутку за рахунок зміни фінансових витрат.
/>
8) Вплив величини сплаченого податку на прибуток (ПП):
/>тис. грн., (2.8)
/> - зміна чистого прибутку за рахунок зміни величини
сплаченого податку на прибуток.
Вплив факторів на чистий прибуток попередньогота звітного періоду представлено в таблиці 2.7.
Таблиця2.7. Зведена таблиця впливу факторів на чистий прибуток попереднього та звітногоперіодуПоказник Сума, тис. грн. Попередній Звітний 1 2 3 Виручка від реалізації 9359,6 9758,4 Собівартість реалізованої продукції 7967,6 8276,9 Інші операційні доходи (ІОД) 305,5 122,6 Адміністративні витрат, витрати на збут, інші операційні витрати АВ + ВЗ + ІОВ) 1576,8 1702,3 Фінансові доходи (ДУК + ІФД + ІД) 351,0 382,8 Фінансові витрати (ФВ + ВУК + ІВ) 160,0 201,0 Податок на прибуток (ПП) 0,6 0,9 Надзвичайні доходи (НД) - - Надзвичайні витрати (НВ) - - Податки з надзвичайного прибутку (ПНП) - - Всього 19721,1 20444,9
Таким чином, на формування чистого прибутку підприємствавпливають фінансові результати після здійснення операційної, інвестиційної і фінансовоїдіяльності всього у 2007 році 20444,9 тис. грн. у 2006 році 19721,1 тис. грн. Такакласифікація фінансових результатів діяльності підприємства відіграє важливу рольпри розрахунку показників прибутковості (рентабельності) підприємства.
На короткостроковому і довгострокову платоспроможністьпідприємства впливає його здатність отримувати прибуток. В зв’язку із цим розглянемотакий аспект діяльності підприємства, — як рентабельність, яка є якісним показникомефективності роботи підприємства.
Звичайно при розрахунку рентабельності визначаютьвідношення прибутку до таких показників: рівня продажу, активів, власного капіталу.
Показники рентабельності підприємства наведенів таблиці 2.8.
Таблиця 2.8. Показники рентабельності підприємства
№
п/
п Показник Значення по підприємству
Відхи-
лення Економічний зміст 2006 2007 1 2 3 4 5 6 1
Рентабельність активів:
/> 4,03 4,79 + 0,76 Скільки прибутку припадає на 1 грн. активів 2
Рентабельність власного капіталу:
/> 6,70 7,77 + 1,07 величину прибутку в розрахунку на 1 грн. капіталу 3
Рентабельність продажу:
/> 14,9 15,2 + 0,3 розмір прибутку, з кожної 1 грн. від продажу продукції 4
Рентабельність продукції (робіт, послуг: /> 17,47 17,9 + 0,43 прибутку на 1 грн. понесених витрат 5
Чиста рентабельність підприємства:
/> 0,04 0,05 + 0,01 6
Коефіцієнт оборотності активів:
/> 1,21 1, 20 - 0,01 Скільки гривень реалізації припадає на 1 грн. вкладену в активи
Розглянемо також деякі показники рентабельності,що застосовується в світовій практиці.
Коефіцієнт прибутковості. Він показує, який чистийприбуток з однієї гривні продажу отримало підприємство.
Зміну коефіцієнту прибутковості підприємства задва роки можна представити в табл.2.9.
Таблиця 2.9. Зміна коефіцієнту прибутковостіКоефіцієнт прибутковості 2006 рік 2007 рік 1 2 3 Чистий прибуток / Чиста реалізація 311,1/9359,6 = 0,033 388,2/9758,4 = 0,040
З таблиці видно, що коефіцієнт прибутковості збільшивсяз 3,3 % у 2006 році до 4 % році. Це означає, що після вирахування з отриманого доходувсіх витрат залишається 4 коп. Прибутку від кожної гривні продажу.
Перш ніж розглянути другий коефіцієнт рентабельності- прибуток на активи, розглянемо такі показники, як коефіцієнт оборотності активів,
Зміна коефіцієнта оборотності активів за два рокиробити підприємства подано а табл.2.10.
Таблиця 2.10. Зміна оборотності активівКоефіцієнт оборотності активів 2006 рік 2007 рік 1 2 3 Чиста реалізація / Середньорічна вартість активів 9359,6/7724,35= 1,21 9758,4/8120,65 = 1, 20
Дані цієї таблиці свідчать про зниження оборотностіактивів підприємства в 2007 році порівняно з 2006 роком, тобто про менш ефективневикористання.
Прибуток на активи (ROA — Return on Assets). Вінхарактеризує. Наскільки ефективно підприємство використовує свої активи для отриманняприбутку, тобто показує, який прибуток приносить кожна гривня, вкладена в активипідприємства. Визначається як відношення чистого прибутку до середньорічної вартостіактивів.
Зміну прибутку на активи за два роки роботи підприємстваможна подати в таблиці 2.11.
Таблиця 2.11. Зміна прибутку на активиПрибуток на активи (ROA) 2006 рік 2007 рік 1 2 3 Чистий прибуток / Середньорічна вартість активів 311,1/7724,35 = 0,04 388,2/8120,65 = 0,05
Дані таблиці 2.10 свідчить про збільшення коефіцієнтаROA, тобто про збільшення прибутку на активи в 2007 році порівняно з 2006 роком.Тобто кожна гривня принесла підприємству прибуток 5 коп.
Коефіцієнт ROA об’єднує два показники: частку прибуткув одній гривні реалізації та оборот активів. Тобто, добуток названих показниківдорівнює значенню коефіцієнта прибутку на активи (ROA).
Використаємо цю залежність для аналізу причин змінирентабельності активів, для чого в таблиці 2.12 зробимо розрахунок коефіцієнта ROAза допомогою названих показників.
Таблиця 2.12. Аналіз причин зміни рентабельностіактивівРоки Прибуток на активи ROA Коефіцієнт прибутковості Коефіцієнт оборотності активів 2006 0,04 = 0,033 × 1,21 2007 0,05 = 0,040 × 1, 20
З даних таблиці 2.11 видно, що збільшення прибуткуна активи в 2007 році вплинуло як збільшення коефіцієнта прибутковості та зменшенняоборотності активів.
Коефіцієнт прибуток на капітал (ROE — Return onEquity) характеризує ефективність використання підприємством власного капіталу:
Для підприємства прибуток на капітал склав за рокамисклав (табл.2.13).
Таблиця 2.13. Аналіз прибутку на капіталПрибуток на капітал (ROE) 2006 рік 2007 рік 1 2 3 Чистий прибуток / Власний капітал 311,1/4654,95 = 0,07 388,2/5005,35 = 0,08
З таблиці 2.12 свідчить про збільшення коефіцієнтаROE, тобто про збільшення прибутковості капіталу в 2007 році порівняно з 2006 роком.
Для аналізу причин зміни коефіцієнта ROE доцільнозастосовувати рівняння Дюпона. Це рівняння наглядно показує, що прибутковість власногокапіталу залежить від прибутковості активів і фінансового левериджу:
ROE = ROA × (Активи: Власний капітал) (2.9)
Розрахунок ROE за допомогою рівняння Дюпона в табл.2.14
Таблиця 2.14. Аналіз причин зміни коефіцієнта ROEРоки Прибуток на капітал ROE Прибуток на активи ROA Коефіцієнт фінансового левериджу 2006 0,07 = 0,04 × 1,66 2007 0,08 = 0,05 × 1,62
Коефіцієнт фінансового вереджу розрахований так:
2006 р. = 7724,35: 4654,95 = 1,66
2007 р. = 8120,65: 5005,35 = 1,62
Із даних таблиці 2.13 видно, що, незважаючи назниження коефіцієнта фінансового левериджу в 2007 році, збільшення прибутковостіактивів потягло за собою і збільшення прибутковості капіталу.
2.5 Аналіз майна підприємства
Актив балансу включає дані про розміщення капіталу,що є в розпорядженні підприємства, тобто про вкладення його в конкретне майно іматеріальні цінності, про залиши вільної готівки.
На першому етапі аналізу слід звернути на змінив майні підприємства (підсумок активу балансу) (табл.2.15).
Таблиця 2.15. Вертикальний аналіз балансуПоказник 2006 р. 2007 р. тис. грн. пит. вага (%) тис. грн. пит. вага (%) 1 2 3 4 5 АКТИВ I. Необоротні активи 4265,6 53,25 4132,8 50, 20
II. Оборотні активи
у тому числі: 3743,9 46,74 4099,0 49,79 - запаси і витрати 1864,2 23,27 2372,4 28,82 - векселі одержані - - - - - дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги 147,4 1,84 262,7 3, 19 - дебіторська заборгованість за розрахунками та інша 262,3 3,27 497,9 6,05 - поточні фінансові інвестиції - - - - - грошові кошти і їх еквіваленти 1431,7 17,87 927,2 11,26 III. Витрати майбутніх періодів - - - - Баланс 8009,5 100 8231,8 100 ПАСИВ
I. Власний капітал
у тому числі: 4810,8 60,06 5199,9 63,17 Статутний капітал 4050,1 50,57 4050,1 49, 20 Додатковий вкладений капітал 52,3 0,65 52,3 0,65 Інший додатковий капітал - - 708,4 8,60 Резервний капітал - - - - Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 708,4 8,84 389,1 4,73 II. Забезпечення наступних витрат і платежів 2186,2 27,29 2285,9 27,77 III. Довгострокові зобов’язання - - - -
IV. Поточні зобов’язання
у тому числі: 922,5 11,52 746,0 9,06 - короткострокові кредити банку - - - - - поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями - - - - - векселі видані - - - - - кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 196,6 2,45 4,2 0,05 - поточні зобов’язання за розрахунками та інші 725,9 9,06 741,8 9,01 V. Доходи майбутніх періодів 90,0 1,12 - - Баланс 8009,5 100 8231,8 100
Наступний крок — аналіз структури активів (табл.2.16)
Таблиця 2.16. Порівняльний аналітичний балансНайменування статей
Абсолютні
величини
Питома вага,
% Відхилення (+, — ) 2006 р. 2007 р. 2006 р. 2007 р.
в абсолютних
величинах в пит. вазі, % в % до 2006 р. в % до змін балан. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 АКТИВ I. Необоротні активи 4265,6 4132,8 53,25 50, 20
-
132,8
-
3,05
-
3,11
-
59,7
II. Оборотні активи
у тому числі: 3743,9 4099,0 46,74 49,79 + 355,1 + 3,05 + 9,48
+
159,7 - запаси і витрати 1864,2 2372,4 23,27 28,82 + 508,2 + 5,55 + 27,26
+
228,6 - векселі одержані - - - - - - - - - дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги 147,4 262,7 1,84 3, 19 + 115,3 + 1,35 + 78,22
+
51,9 - дебіторська заборгованість за розрахунками та інша 262,3 497,9 3,27 6,05 + 235,6 + 2,78 + 89,82
+
106,0 - поточні фінансові інвестиції - - - - - - - - - грошові кошти і їх еквіваленти 1431,7 927,2 17,87 11,26 - 504,5
-
6,61 - 35,24
-
226,9 III. Витрати майбутніх періодів - - - - - - - - Баланс 8009,5 8231,8 100 100 + 222,3 - + 2,77
+
100 ПАСИВ
I. Власний капітал
у тому числі: 4810,8 5199,9 60,06 63,17
+
389,1 + 3,11 + 8,09
+
175,0 Статутний капітал 4050,1 4050,1 50,57 49, 20 -
-
1,37 - - Додатковий вкладений капітал 52,3 52,3 0,65 0,65 - - - - Інший додатковий капітал - 708,4 - 8,60 + 708,4 + 8,60 -
+
318,7 Резервний капітал - - - - - - - - Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 708,4 389,1 8,84 4,73 - 319,3
-
4,11 - 45,07
-
143,6 II. Забезпечення наступних витрат і платежів 2186,2 2285,9 27,29 27,77 + 99,7 + 0,48 + 4,56
+
44,8 III. Довгостроко-ві зобов’язання - - - - - - - -
IV. Поточні зобов’язання
у тому числі: 922,5 746,0 11,52 9,06 - 176,5
-
2,46 - 19,13
-
79,4 - поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями - - - - - - - - - векселі видані - - - - - - - - - кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 196,6 4,2 2,45 0,05 - 192,4
-
2,4 - 97,86
-
86,5 - поточні зобов’язання за розрахунками та інші 725,9 741,8 9,06 9,01 + 15,9
-
0,05 + 2, 19
+
7,15 V. Доходи майбутніх періодів 90,0 - 1,12 -
-
90,0 - - 100
-
40,5 Баланс 8009,5 8231,8 100 100 + 222,3 - + 2,77
+
100
Майно підприємства збільшується на + 222,3 тис.грн., це свідчить про розширення підприємством господарського обороту, що є позитивноюхарактеристикою. Частка оборотних активів складає в 2006 році — 53,25 %, а в 2007році — 50,20 %, говорить про «важку» структуру активів. «Важка»структура свідчить про значні накладні витрати і високу чутливість до зміни виручки.
Аналізуючи майновий стан підприємства, необхіднооцінити стан використовуваних основних засобів. Для цього розраховуються такі показники(табл.2.17).
Таблиця 2.17. Оцінка використовуваних основнихзасобівПоказники
Значення по
підприємству
Відхи-
лення
(+, — )
Економічний
зміст 2006 р. 2007 р. 1 2 3 4 5
1. Індекс постійного активу:
/> 0,89 0,79 - 0,1 Частка основних засобів і необоротних активів у джерелах власних засобів
2. Коефіцієнт зносу основних засобів:
/>/> 0,50 0,53 + 0,03 Показує, профінансовані за рахунок зносу заміна і відновлення основних засобів
3. Коефіцієнт придатності основних засобів:
/> 0,5 0,47 - 0,03 Доповнення показника зносу основних засобів до 100 % (чи одиниці)
4. Коефіцієнт оновлення основних засобів: />
/>/> 0,069 0,07 +0,01 Частка від наявних на кінець звітного періоду основних засобів
5. Коефіцієнт вибуття основних засобів:
/>=/> 0,03 0,04 +0,01 Частина основних засобів вибулих з різних причин
6. Коефіцієнт реальної вартості майна:
/> 0,71 0,72 +0,01 Частка засобів виробництва у вартості майна, рівень виробничого потенціалу, забезпеченість виробничими засобами
Термін «оборотний капітал» (його синоніму вітчизняному обліку — оборотні засоби) стосується поточних активів підприємства.Оборотні активи (запаси, дебіторська заборгованість, грошові кошти), що забезпечуютьбезперервність процесу виробництва.
Швидкість оборотності оборотних активів оцінюєтьсятакими показниками (табл.2.18)
Таблиця 2.18. Оцінка оборотності оборотних активівПоказник Минулий період Звітний період
Відхилення
(+, — ) 1 2 3 4 1. Виручка від реалізації, тис. грн. 9359,6 9758,4 + 1,04 2. Кількість днів у періоді, що аналізується 360 360 3. Одноденна виручка, тис. грн. 25,99 27,11 + 1,12 4. Середній залишок оборотних активів, тис. грн. 3269,3 3921,45 + 652,15 5. Оборотність оборотних коштів, днів (ряд.4 · ряд.2/ряд.1) 125,75 144,67 + 18,92 6. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів, кількість оборотів (ряд.1/ряд.4) 2,86 2,49 - 0,37 7. Коефіцієнт завантаження коштів в обороті, коп. (ряд.4/ряд.1) 0,35 0,40 + 0,05
Сума вивільнених засобів з обороту у зв'язку зприскоренням (-Е) чи додатково залучених засобів в оборот (+Е) при уповільненніоборотності капіталу визначається множенням одноденного обороту за реалізацією назміну тривалості обороту:
/>,
де /> - змінатривалості обороту.
/>515,03 тис. грн.
На даному підприємстві у зв’язку з уповільненнямоборотності оборотного капіталу на 19 днів додатково залучено в оборот засобів насуму 515,03 тис. грн. Якби капітал обертався у звітному році не за 144,7 днів, аза 125,7, то для забезпечення фактичної виручки в розмірі 9758,4 тис. грн., требабуло б мати у обороті середній залишок оборотних активів не 3921,45 тис. грн. оборотногокапіталу, а 3406,42 тис. грн., тобто менше на 515,03 тис. грн.
Для оцінки оборотності дебіторської заборгованостівикористовуються такі показники (табл.2.19).
Таблиця 2.19. Оцінка оборотності дебіторської заборгованостіПоказник
Значення
по
підприємству
Відхи-
лення
(+, — ) 2006 р. 2007 р. 1 2 3 4
1. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості:
/> 59,86 40,06 - 19,8
2. Період погашення дебіторської заборгованості:
/>/>/>/> 6,01 8,99 + 2,98
3. Частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних активів:
/>/> 0,05 0,06 + 0,01
Суттєво впливають на фінансовий стан підприємствавиробничі запаси (табл.2.20).
Таблиця 2.20. Оцінка оборотності запасівПоказник
Значення
по
підприємству
Відхи-
лення
(+, — ) 2006 р. 2007 р. 1 2 3 4
1. Тривалість оборотності виробничих запасів:
/> 31 36 + 5
2. Тривалість оборотності незавершеного виробництва:
/>/> 31 35 + 4
3. Тривалість оборотності готової продукції:
/>/>/> 17 16 - 1
Результати свідчать про погіршення стану матеріально-технічноїбази підприємств — коефіцієнт зносу основних засобів у 2007 році збільшився на 0,03(0,53 — 0,50) порівняно з 2006 роком.
Спостерігається зменшення показника оборотностіактивів на 0,37 разів (2,49 — 2,86), що означає прискорення оборотності оборотнихактивів, а тому ефективність їх використання погіршується. А збільшення часу оборотуна 18 (145 — 126) веде до додаткової потреби в оборотних активах.
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованостіпоказав зниження комерційного кредиту наданого підприємством на 19,8. Також спостерігаєтьсязростання тривалості оборотності запасів сировини і матеріалів у 2007 році на 5днів (36 — 31) порівняно з 2006 роком, можна припустити потенційний моральний зностоварно-матеріальних запасів через проблеми з реалізацією продукції, що випускається.
Розділ 3. Основні напрями поліпшення використання майна підприємства3.1 Шляхи збільшення фінансових результатів підприємства
Стійке фінансове становище формується в процесівсієї виробничо-господарської або комерційної діяльності підприємства. Однак партнерівта акціонерів підприємства цікавить не процес, а результат, тобто саме показникифінансової звітності за звітний період, які можна визначити на основі офіційноїфінансової звітності.
Стійка діяльність підприємства залежить як відобгрунтованості стратегії розвитку, маркетингової політики, від ефективного використаннявсіх існуючих в його розпорядженні ресурсів, так і від зовнішніх умов, до числаяких відносять податкову, кредитну, цінову політики держави та ринкову кон'юнктуру.Через це в якості інформаційної бази аналізу фінансової звітності повинні виступатизвітні дані підприємства, деякі задані економічні параметри і варіанти, при якихзмінюються зовнішні умови його діяльності, котрі потрібно враховувати при аналітичнихоцінках та прийнятті управлінських рішень.
Досліджувальне підприємство має недостатні фінансовірезультати. Про це свідчить ряд показників. Зокрема, коефіцієнти ділової активностівказує нам на те, скільки виручки припадає на одиницю основних виробничих фондів,і т.д. Незважаючи на те, що підприємство має добрі результати по деяких показниках,воно знаходиться в нестійкому фінансовому стані через нестачу грошових коштів. Великіобсяги готової продукції на складі свідчать про те, що дана продукція не дуже користуєтьсяпопитом через високу ціну, яка, в свою чергу, обумовлена великою собівартістю.
Для покращення свого стану підприємство може продатичастину основних фондів, оскільки вони вже застарілі, а отриману суму спрямуватина придбання нового обладнання чи на розширення виробничої та збутової діяльності.
Пошук ефективних механізмів управління фінансовимиресурсами та забезпечення їх реальної інтеграції в систему ринкових відносин зумовлюєнеобхідність розробки певної фінансової стратегії на даному етапі розвитку підприємства.Адже, сьогодні нас відділяє вже немало часу відтоді, як Україна стала на шлях ринковихперетворень. Цей шлях і досі залишається складним та заплутаним, а часом навітьнезбагненним пересічному громадянину, що давно звик чути про реформування економіки,не помічаючи реальних змін на краще.
На думку багатьох західних економістів, роботияких використовувались автором під час написання даної роботи, проблема українськоїпромисловості полягає в тому, що керівники багатьох підприємств є вихованцями староїкомандно-адміністративної системи господарювання, в якій, при відсутності функціонуючогоринкового механізму та дефіцитності ресурсів, споживчий попит сприймався як небажанеявище або, навіть, як гальмо економічного розвитку. Відмінність ринкової економікив цьому відношенні полягає в тому, що споживчий попит в будь-якій формі розумієтьсявиробником як стимул до збільшення обсягів виробництва.
Світовий досвід вчить нас тому, що дійсне просуванняна шляху реформ залежить від змін у виробничій сфері та знаходженні ефективних формгосподарювання. Важливу роль в цьому процесі в Україні відіграє об'єктивний аналізфінансового стану підприємств.
3.2 Резерви підвищення ефективності використання майна підприємства
Зростання ефективності використання майна підприємствадозволяє скоротити потребу в ньому, так як між цими показниками існує зворотнійвзаємозв’язок.
Таким чином, по забезпеченню підвищення ефективностівикористання майна можна розглядати як заходи по скороченню потреби в позиковомукапіталі і підвищенню темпів економічного розвитку підприємства за рахунок більшраціонального використання власних фінансових ресурсів.
Формування оптимальної структури джерел фінансуваннямайна підприємства полягає в тому, що основним джерелом фінансування повинен бутилише власний капітал і в деякій мірі довгостроковий позиковий капітал. Не є оптимальнимфінансування майна (необоротних активів) за рахунок короткострокового позиковогокапіталу.
Збільшення статутного капіталу може відбуватисякількома способами:
1) прийняття нових учасників. Новий учасник (учасники) приймається в товариство за рішенням загальнихзборів. Одним із питань, які супроводжують вступ учасника, є питання про розмірвкладу, порядок його внесення. Цей спосіб збільшення розміру капіталу, як правило,призводить до зменшення розміру часток учасників у відсотковому значенні. Для усуненняцього «недоліку» можна встановлювати курсову вартість частки, що передаєтьсяновому учаснику, яка у кілька разів вища, ніж вартість вкладів дійсних учасниківтовариства. Як наслідок, учасник одержує частку, номінальна вартість якої менша,ніж сплачені за неї кошти.
Як варіант, різниця між номінальною і дійсною вартістючастки нового учасника може компенсуватися дійсним учасникам грошима.
2) реінвестування прибутку. Цей спосіб збільшення статутного капіталу можливий лише у товариствах, якіза результатами господарської діяльності за рік мають прибуток. Кожен учасник маєправо на одержання частини прибутку від діяльності юридичної особи. Проте учасникимають право спрямувати належну їм частину прибутку в розвиток свого товариства,тобто реінвестувати. Для цього способу характерно, що номінальна вартість частокусіх учасників зростає, а відсоткове їх значення залишається попереднім. Позитивнимдля учасників є й те, що під час реінвестування від них не вимагається додатковихвнесків. Нічого платити не потрібно, оскільки платить товариство, але грошима учасників.Психологічно легше віддати гроші, які ще не одержав.
Для самого товариства реінвестиція — не найкращийспосіб збільшення капіталу, оскільки вона не призводить до реального збільшенняйого активів.
Рішення про збільшення статутного капіталу шляхомреінвестування прибутку приймається загальними зборами учасників за результатамивідповідного фінансового року. На реінвестування може бути спрямований як весь прибуток,так і його частина, визначена зборами.
3) додаткові внески усіх учасників. Суму своїх вкладів учасники погоджують під час створення товариства. Закордоном практикують попереднє визначення максимальних додаткових внесків, якщопочаткових інвестицій виявиться недостатньо.
Звертає на себе увагу ч.2 ст.51 Закону «Прогосподарські товариства», котра застосовується до товариства з обмеженою відповідальністю.У цій нормі зазначено, що додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частоку статутному фонді, вказаних в установчих документах товариства, якщо інше в нихне передбачено. Доцільність такої норми сумнівна. Вона не стимулює учасників вноситидодаткові внески, адже особистої користі вони з цього не матимуть. Їх частка незбільшиться. Для чого тоді вносити додаткові внески? Разом з тим, така норма захищаєпервісну домовленість учасників, насамперед щодо розподілу між ними часток.
Гадаю, законодавець повинен стимулювати додатковівнески учасників, адже вони йдуть на розвиток товариства, тож опосередковано і нарозвиток економіки в цілому. Регулятивний вектор ч.2 ст.51 Закону слід змінити на180 градусів, для початку забравши із тексту норми частку «не»:«додаткові внески учасників впливають на розмір їх часток у статутному капіталі,вказаних в установчих документах товариства, якщо інше в них не передбачено».Але тоді виникає питання, як саме впливають додаткові внески на розмір частки? Цемали б вирішувати самі учасники або загальні збори учасників.
Певним орієнтиром для законодавчого врегулюванняцих відносин може бути закон Російської Федерації «Про товариства з обмеженоювідповідальністю», зокрема ст. 19. Умовно процес внесення додаткових вкладівмає такі стадії:
прийняття рішення про збільшення статутного капіталуза рахунок внесення додаткових вкладів учасниками товариства. Рішенням визначаєтьсязагальна вартість додаткових вкладів і єдине для всіх учасників співвідношення міжвартістю додаткового вкладу і сумою, на яку збільшується номінальна вартість частки.Це співвідношення встановлюється так, щоб номінальна вартість частки могла збільшитисяна суму, що дорівнює або менша, ніж вартість додаткового вкладу;
внесення додаткових вкладів упродовж встановленогозборами строку. Кожен учасник може внести додатковий вклад, що не перевищує частинизагальної вартості додаткових вкладів, пропорційно розміру його частки в статутномукапіталі;
затвердження результатів внесення вкладів і змінидо статуту. Це відбувається не пізніше місяця після внесення вкладів. При цьомуномінальна вартість частки кожного учасника, який вніс додатковий вклад, збільшуєтьсяу співвідношенні, зазначеному у рішенні зборів;
державна реєстрація змін до статуту.
Можна піти й тим шляхом, який встановлено для збільшеннястатутного капіталу акціонерних товариств: на першому етапі всі, хто хоче, вносятьдодаткові вклади пропорційно до своїх часток, а на другому — той, хто сплатить додатковийвнесок першим.
До внесення відповідних змін до закону рекомендуюучасникам товариств з обмеженою відповідальністю остерігатися норми ч.2 ст.51 Закону«Про господарські товариства» і нейтралізувати її дію встановленням своїхправил поведінки в установчих документах товариства;
4) додаткові внески окремих учасників. Ініціатива щодо збільшення статутного капіталу може виходити від одногоз учасників товариства. Загальні збори учасників можуть прийняти таке рішення зазаявою такого учасника. Вітчизняне законодавство допускає прийняття такого рішенняпростою більшістю голосів. У Російській Федерації таке рішення вимагає одностайності.
Учасник повинен зазначити розмір, предмет вкладу,строк та порядок його внесення, інші умови, що мають значення. Якщо збори погодилисяіз збільшенням статутного капіталу, вони одночасно затверджують зміни до статутутовариства, пов'язані із збільшенням статутного капіталу та номінальної вартостічастки учасника;
5) індексація основних фондів. Це особливий спосіб збільшення статутного капіталу, оскільки він застосовуєтьсялише до акціонерних товариств. Він обумовлений суто економічними причинами — інфляцією.Нині цей спосіб збільшення статутного капіталу практично не застосовується.
При збільшенні статутного капіталу слід враховувати,що спеціальними актами може бути встановлено певні обмеження щодо суми, порядкута способу зміни капіталу.
Відповідно до ст.38 Закону України «Про господарськітовариства» акціонерне товариство має право збільшувати статутний фонд, якщовсі раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю не нижче номінальної. Збільшеннястатутного фонду здійснюється в порядку, встановленому Державною комісією з ціннихпаперів та фондового ринку, шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акціїабо збільшення номінальної вартості акцій.
3.3 Економічне обґрунтування запропонованих заходів
Оптимізація фінансових результатів діяльності виробничогопідприємства передбачає, насамперед, пошук резервів збільшення прибутку, зменшеннярізних видів витрат, зменшення дії податкового навантаження.
В такому випадку виникає потреба у проведенні факторногоаналізу, виявленні факторів, котрі найбільше вплинули на зміну фінансових результатівдіяльності підприємства, особливо на показники чистого прибутку та коефіцієнтіврентабельності.
Резерви зростання прибутку — це кількісно вимірніможливості його збільшення за рахунок зростання об'єму реалізації продукції, зменшеннявитрат на її виробництво і реалізацію, недопущення зовні реалізаційних збитків,вдосконалення структури вироблюваної продукції.
Резерви виявляються на стадії планування і в процесівиконання планів.
Визначення резервів зростання прибутку базуєтьсяна науково обґрунтованій методиці їх розрахунку, мобілізації і реалізації.
Виділяють три етапи цієї роботи: аналітичний, організаційнийі функціональний.
На першому етапі виділяють і кількісно оцінюютьрезерви; на другому розробляють комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічнихі соціальних заходів, що забезпечують використання виявлених резервів; на третьомуетапі практично реалізують заходи і ведуть контроль за їх виконанням.
При підрахунку резервів зростання прибутку за рахунокможливого зростання об'єму реалізації використовуються результати аналізу випускуі реалізації продукції.
Сума резерву зростання прибутку за рахунок збільшенняоб'єму реалізації продукції розраховується за формулою:
/>, (3.1)
де /> ─ резерв зростання прибуткуза рахунок збільшення об'єму продукції, грн.;
/> ─ сума прибутку на одиницю i-йпродукції, грн.;
/> ─ кількість додатково реалізованоїпродукції в натуральних одиницях виміру.
Якщо прибуток розрахований на гривню товарної продукції,сума резерву її зростання за рахунок збільшення об'єму реалізації визначається заформулою:
/>, (3.2)
де /> ─ потенційно можливе збільшенняоб'єму реалізованої продукції, грн.;
/> ─ фактичний прибуток від реалізаціїпродукції, грн.;
/> ─ фактичний об'єм реалізованоїпродукції, грн.
Розрахунок можливого об'єму продажів, встановленогоза результатами маркетингових досліджень відповідними органами підприємства з урахуванняміснуючого темпу приросту та можливостей підприємства дозволив спрогнозувати збільшеннядоходу від реалізації продукції ЗВП «Неон» УТОГ на 15% в наступному році.
Розрахуємо резерв збільшення прибутку за рахунокзбільшення об'єму реалізації продукції ЗВП «Неон» УТОГ за формулою (3.2).
Маємо:
/> тис. грн.,
П = 1481,5 тис.грн.,
V = 9873,5 тис.грн.
/> тис.грн.
Таким чином, збільшивши об'єм реалізації продукціїна 15% підприємство, що розглядається нами, збільшить свій прибуток на 222,225 тис.грн.
Важливий напрям пошуку резервів зростання прибутку- зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції, наприклад, сировини, матеріалів,палива, енергії, амортизації основних фондів та інших витрат.
Для виявлення і підрахунку резервів зростання прибуткуза рахунок зниження собівартості може бути використаний метод порівняння.
В цьому випадку для кількісної оцінки резервівдуже важливо правильно вибрати базу порівняння.
Як така база можуть виступати рівні використовуванняокремих видів виробничих ресурсів: плановий і нормативний; досягнутий на передовихпідприємствах; базовий фактично досягнутий середній рівень в цілому по галузі; фактичнодосягнутий на передових підприємствах зарубіжних країн та ін.
Методичною базою економічної оцінки резервів зниженнявитрат упредметненої праці є система прогресивних техніко-економічних норм і нормативівпо видах витрат сировини, матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів, нормативіввикористовування виробничих потужностей, питомих капітальних вкладень, норм і нормативівв устаткуванні і ін.
При порівняльному методі кількісного вимірюваннярезервів їх величина визначається шляхом порівняння досягнутого рівня витрат з їхпотенційною величиною:
/>, (3.3)
де /> ─ резерв зниження собівартостіпродукції за рахунок і-го виду ресурсів;
/> ─ фактичнийрівень використовування i-го виду виробничих ресурсів;
/> ─ потенційнийрівень використання i-го виду виробничих ресурсів;
Узагальнююча кількісна оцінка загальної суми резервузниження собівартості продукції проводиться шляхом підсумовування:
/>, (3.4)
де /> ─ загальна величина резервузниження собівартості продукції, грн.;
/> ─ резерв зниження собівартостіпо i-му виду виробничих ресурсів, грн.
Якщо аналізу прибутку передує аналіз собівартостіпродукції і визначена загальна сума резерву її зниження, то розрахунок резерву зростанняприбутку проводиться за формулою:
/>, (3.5)
де /> ─ резерв збільшення прибуткуза рахунок зниження собівартості продукції, грн.;
/> ─ потенційно можливе зниженнявитрат на гривню реалізованої продукції;
/> ─ фактичний об'єм реалізованоїпродукції за період, що вивчається, грн.;
/> ─ можливе збільшення об'ємуреалізації продукції, грн.
Для того, щоб витрати по статтях привести в сопоставнізначення, перерахуємо їх на 1 гривню реалізованої продукції, використовуючи формулу:
/> (3.6)
Отримані дані зведені в таблиці 3.1.
Таблиця 3.1 Витрати на 1 гривню товарної продукціїНайменування показника За 2006 р. За 2007 р. Відхилення /> /> Матеріальні затрати 0,5463 0,5724 0,0261 /> Витрати на оплату праці 0,2347 0,2812 0,0465 /> Відрахування на соціальні заходи 0,0233 0,0247 0,0014 /> Амортизація 0,0437 0,0425 -0,0012 /> Інші операційні витрати 0,0351 0,0347 -0,0004 /> Разом 0,8831 0,9555 0,0724 />
Як показують дані таблиці 3.1, існують резервизниження собівартості продукції за рахунок зменшення матеріальних затрат, амортизаційнихвідрахувань та інших операційних витрат. Всі перелічені показники затрат на 1 грн.товарної продукції збільшились порівняно з попереднім періодом, і являють собоюнегативні відхилення від досягнутих у попередньому періоді, які можна розглядатияк потенційно можливі.
Можливе зниження витрат на гривню товарної продукціїдорівнює:
(0,5724-0,5463) + (0,0425+0,0437) + (0,0347+0,0351)= 0,1821
Витрати на гривню товарної продукції в 2007 роцісклали 0,9555 грн., зниження цієї суми на 0,1821 грн. дозволить збільшити суму прибутку.Розрахуємо резерв збільшення суми прибутку:
РПС = 0,1821* (9873,5+222,225)= 1838,431 тис.грн.
А це у свою чергу підвищить рентабельність продажів.
Фактична рентабельність продажів у 2007 році склала:
/>
Можлива рентабельність продажів при зниженні на0,1821 грн. витрат на 1 гривню реалізованої продукції складе:
/>
Істотним резервом зростання прибутку є поліпшенняякісного складу товарної продукції.
Дотримання технологічної дисципліни, контроль зароботою устаткування і своєчасна його наладка, умови зберігання і транспортуваннясировини і готової продукції є найважливішими чинниками підвищення якості товарноїпродукції.
Резерв збільшення прибутку за рахунок підвищенняякості звичайно визначається таким чином: зміна питомої ваги кожного виду продукціїпомножується на відпускну ціну відповідного виду продукції, результати підсумовуються,і одержана зміна середньої ціни помножується на можливий об'єм реалізації продукції:
/>, (3.7)
де /> ─ резерв збільшення прибуткуза рахунок підвищення якості продукції, грн.;
/> ─ питома вага i-го виду продукціїв загальному об'ємі реалізації, %;
/> ─ відпускна ціна i-го виду продукції,грн.;
/> ─ фактичний об'єм реалізованоїпродукції за період, що вивчається, грн.;
/> ─ можливе збільшення об'ємуреалізації продукції, грн.
На аналізованому підприємстві продукція представляєсобою кілька видів друкованих видань і не підлягає класифікації за показниками якості,тому й не можуть бути розглянуті резерви підвищення прибутку завдяки змінам у структуріякісного складу продукції.
Узагальнимо всі виявлені резерви зростання прибуткув таблиці 3.2.
Таблиця 3.2 Загальні резерви збільшення суми прибуткуДжерело резервів Резерв збільшення прибутку, грн. Резерв збільшення прибутку, % Збільшення об'єму продажів 222,225 10,78 Зниження собівартості продукції 1838,431 89,22 Разом 2060,656 100,00
Питома вага кожного резерву в загальній сумі резервівзображено на рисунку 3.1
/>
Рисунок 3.1 Структура джерел резервів збільшенняприбутку
Основними джерелами резервів підвищення рівня рентабельностіпродукції є збільшення суми прибутку від реалізації продукції, зниження собівартостітоварної продукції. Для підрахунку резервів збільшення рентабельності продажів можебути використана наступна формула:
/>, (3.8)
де /> ─ резерв зростання рентабельності;
/> ─ рентабельність можлива;
/> ─ рентабельність фактична;
/> ─ фактична сума прибутку;
/> ─ резерв зростання прибуткувід реалізації продукції;
/> ─ можлива собівартість продукціїз урахуванням виявлених резервів;
/> ─ фактична сума витрат по реалізованійпродукції.
Можлива сума витрат на 1 гривню товарної продукції:
0,9555-0,1821 = 0,7734 грн.
Помножимо цю суму витрат на можливий об'єм товарноїпродукції виражений в цінах реалізації (9873,5 + 222,225 = 10095,725 грн.), отримаємозначення суми можливої собівартості:
См = 0,7734*10095,725 = 7808,033
Підставивши всі відомі дані у формулу (3.8) обчислиморезерв збільшення рентабельності продажів фірми ЗВП «Неон» УТОГ за рахунокназваних вище чинників:
/>
Таким чином, при збільшенні об'єму виробництваі реалізації продукції на 15%, зниженні на 0,1821 грн. витрат на 1 гривню товарноїпродукції підприємство ЗВП «Неон» УТОГ одержить додатковий прибуток всумі 2060,656 тис.грн. і збільшить рентабельність продажів на 22,94%.
На основі аналізу прибутку і рентабельності підприємства,проведеного в попередньому пункті даного розділу, нами встановлено, що на даномупідприємстві існують наступні резерви поліпшення фінансових результатів діяльності:
а) Резерв збільшення прибутку за рахунок збільшенняобсягів реалізації продукції. Факторний аналіз прибутку показав, що обсяги реалізаціїтоварів підприємства в 2007 році зменшилися порівняно з 2006 роком, через що підприємствонедоотримало потенційно можливий прибуток. Це зменшення зумовлене зменшенням замовленьз боку клієнтів підприємства ─ магазинів, через цінову політику підприємства.Однак, спираючись на експертні оцінки працівників підприємства, щодо рівня попитуна товари підприємства можна зробити висновок, що можливе збільшення обсягу реалізаціїна 15%. Досягнути цього збільшення можливо шляхом проведення рекламної акції середпостійних клієнтів підприємства, яка простимулює їх повернути попередні обсяги замовлень.Реалізація цього резерву дасть змогу додатково отримати 222,225 грн. прибутку.
б) Резерв збільшення прибутку за рахунок зменшеннявитрат підприємства. Аналіз витрат підприємства продемонстрував збільшення собівартостіпродукції, тобто закупочних цін на товари, збільшення амортизації та інших операційнихвитрат в 2007 році порівняно з 2006 роком, згідно аналізу витрати на 1 гривню реалізованоїпродукції по цих статтях збільшились. Розмір цих перевитрат являє собою резерв збільшенняприбутку, оскільки підприємство відхилилось від вже досягнутого рівня витрат і потенційноможе до нього повернутись. Реалізація цього резерву можлива головним чином за рахунокзменшення закупочних цін на товари, оскільки ця стаття затрат має найбільшу питомувагу. Зменшити закупочні ціни можна шляхом збільшення закупочних партій і отриманнявідповідних знижок, що стає можливим при реалізації резерву збільшення прибуткузазначеного вище. Реалізація цього резерву дозволить додатково отримати 1838,341грн. прибутку.
Щоб поліпшити фінансові результати ЗВП «Неон»УТОГ, та сприяти реалізації виявлених резервів також можливо застосувати як в короткостроковомуі середньостроковому, так і в довгостроковому періоді наступні заходи:
- розглянути і усунути причини виникнення перевитрат фінансовихресурсів на матеріальні та інші операційні витрати;
- впровадити на підприємстві системи управлінського облікувитрат в розрізі центрів відповідальності та витрат по окремим групам товарної продукції;
- підвищити у складі реалізації питому ваги дрібнооптовоїтоварної продукції;
- здійснити ефективну цінову політику, диференційованупо відношенню до окремих категорій покупців;
- удосконалити рекламну діяльність, підвищувати ефективністьокремих рекламних заходів;
- надавати достатню увагу навчанню і підготовці кадрів,підвищенню їх кваліфікації;
- розробити і ввести ефективну систему матеріального стимулюванняперсоналу, тісно пов'язану з основними результатами господарської діяльності підприємстваі економією ресурсів;
- використовувати системи депреміювання працівників припорушенні трудової або технологічної дисципліни;
- розробити і здійснити заходи, направлені на поліпшенняматеріального клімату в колективі, що зрештою відобразиться на підвищенні продуктивностіпраці;
- здійснювати постійний контроль за умовами зберіганняі транспортування товарної продукції.
Впровадження зазначених заходів дозволить реалізувативиявлені резерви та покращить загальну якість функціонування підприємства.
Враховуючи результати, отримані в процесі дослідження,а саме прибутковість, та її стабільність, стає доцільним, на основі додатково проведеного,імовірно позитивного, аналізу кредитоспроможності, залучення банківських коштіву вигляді кредиту для розширення діяльності підприємства.
Узагальнимо в таблиці 3.3 вплив факторів, що впливаютьна розмір чистого прибутку.
Таблиця3.3 Зведена таблиця впливу факторів на чистий прибуток звітного періодуПоказники Сума, тис. грн. Зміна цін 55,57 Обсяг реалізованої продукції -1269,52 Обсяг зробленої продукції 880,95 Адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати 110 Фінансові доходи Фінансові витрати Податок на прибуток 70 Усього -163 Показники Код ряда 2006 рік 2007 рік Зміна 2007 до 2006 року 1. Виторг від реалізації продукції без обліку ПДВ, акцизного збору й інших відрахувань із доходів (В) 035 9429,6 9873,5 443,9 2. Собівартість реалізованої продукції (С) 040 7967,6 8276,9 309,3 3. Адміністративні витрати (АВ) 070 606,8 862,7 255,9 4. Витрати на збут (ЗВ) 080 106,0 88,7 -17,3 5. Інші операційні витрати (ІОВ) 090 864,0 750,9 -113,1 6. Фінансові доходи (ФД) 130 351,0 382,8 31,8 7. Податок на прибуток (ПНП) 180 0,6 0,9 0,3 8. Чистий прибуток (ЧП) 220 311,1 388,2 77,1
Як і в інших підприємств, в умовах кризи неплатежівпідприємства ЗВП «Неон» УТОГ є нестача грошових коштів, проблеми зі збутом(великий обсяг готової продукції на складі) та з отриманням дебіторської заборгованості.
Щодо джерел отримання грошових коштів, то до нихвідносяться:
- Реалізація продукції з негайною оплатою.
- Отримання дебіторської заборгованості.
- Продаж резервних грошових активів.
- Продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвихзапасів).
- Отримання банківських кредитів.
- Залучення інвестицій, приватного капіталу та інших внесків.
Перші чотири шляхи більш доцільні, тому що не приводятьдо збільшення валюти балансу. В цих випадках грошові кошти формуються шляхом реструктуризаціїактивів. Два останніх — можуть використовуватись для підтримки поточної платоспроможностів крайніх випадках, тому що вони приводять до відволікання залучених фінансовихресурсів від цільового використання.
Щодо управління дебіторською заборгованістю, тонайбільш ефективними будуть такі шляхи:
- визначення термінів прострочених залишків на рахункахдебіторів і порівняння цих термінів із середніми показниками в галузі, показникамиконкурентів і даними минулих років;
- періодичний перегляд граничної суми кредиту, виходячиз реального фінансового становища клієнтів;
- якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідновимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;
- використання арбітражних судів для стягнення боргівпри наявності порук чи гарантій;
- продаж рахунків дебіторів факторинговій компанії чибанку, що надає факторингові послуги, якщо це вигідно;
- при продажу великої товарної партії негайне виставленнярахунку покупцю;
- використання циклічної виписки рахунків для підтриманняодноманітності операцій;
- відправлення поштою рахунків покупцям за декілька днівдо настання терміну платежу;
- страхування кредитів для захисту від значних збитківза безнадійними боргами;
- обминання дебіторів з високим ризиком, наприклад, якщопокупці належать до країни чи галузі, що переживають істотні фінансові труднощі.
Слід приділити значну увагу збуту продукції заготівку. Цьому має сприяти правильна маркетингова політика (пошук нових, більш платоспроможнихспоживачів продукції, нових ринків, розширення збутової мережі тощо). Треба розробитигнучку систему знижок та кредитування для оптових покупців, вивчити ефективністьорганізації та проведення сезонних розпродаж зі знижками в ціні. Ці всі заходи будутьзакладом підвищення виручки, а також прибутку, що, в свою чергу, дозволить підвищитирентабельність капіталу.
Сума дебіторської заборгованості та запасів покриваєсуму оборотних активів у нормативному значенні. Якщо провести правильну політикупо управлінню дебіторською заборгованістю, то необхідну суму можна отримати з неї,а частину дебіторської заборгованості спрямувати на покриття кредиторської. Аледля цього потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунківіз споживачами (попередня оплата, оплата по факту відвантаження продукції). Доцільною,в даному випадку, є оплата по факту відвантаження продукції покупцям, а також наданнязнижок споживачам за умови попередньої оплати (для стимулювання надходження грошовихкоштів).
Для поповнення власного капіталу треба, перш завсе, оцінити вартість його залучення з різних джерел. До того, як звертатись дозовнішніх джерел формування власного капіталу, повинні бути реалізовані всі можливостійого формування за рахунок внутрішніх джерел. А основні внутрішні джерела — прибутокта спеціальні фонди.
Але якщо сума власного капіталу із внутрішніх джерелє недостатньою, треба звертатись до зовнішніх джерел залучення. Це вимагає необхідністьрозробки емісійної політики підприємства. Основною метою цієї політики є залученняна фондовому ринку необхідного обсягу фінансових коштів в мінімально можливі строкиі за мінімальну плату.
Процес управління вартістю залученого капіталуза рахунок зовнішніх джерел характеризуються високим рівнем складності і потребуєвідповідної кваліфікації виконавців.
Не слід також нехтувати позиковим капіталом. Врозвинутих країнах за питомою вагою у складі залучених джерел фінансування значнемісце займають саме банківські кредити та кредиторська заборгованість, в тому числікомерційний і товарний кредити. Необхідність кредиту як джерела поповнення фінансовихресурсів підприємства визначається характером кругообігу основних і оборотних активів.Як джерело фінансування, позиковий капітал теж має свої особливості:
- відносна простота формування базових показників оцінкивартості. Це вартість обслуговування боргу в формі процентів за кредит;
- виплати по обслуговуванню боргу відносяться на собівартість,що зменшує розмір оподатковуваної бази підприємства, тобто розмір вартості позиковогокапіталу зменшується на ставку податку на прибуток;
- вартість залучення позикового капіталу має високу ступіньзв'язку з рівнем кредитоздатності підприємства, оціненого кредитором. Чим віще кредитоздатністьпідприємства по оцінці кредитора, тим нижче вартість залученого позикового капіталу;
- залучення позикового капіталу пов'язано із зворотнимгрошовим потоком по обслуговуванню боргу та по погашенню зобов'язань по основнійсумі боргу.
Вартість внутрішньої кредиторської заборгованостіпри визначенні вартості капіталу враховується по нульовій ставці, тому що це, фактично,безплатне фінансування підприємства. Але не можна збільшувати суму капіталу за рахунокцього джерела, бо якщо кошти затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно неповертаються, це може стати причиною простроченої кредиторської заборгованості,що в кінці призведе до сплати штрафів, санкцій та погіршення фінансового стану.
Щодо позикового капіталу, то у підприємства приіснуючій структурі коштів і низькій рентабельності активів у порівнянні з процентнимиставками за кредит є дуже незначні можливості по його залученню. Треба в першу чергувирішувати збутові проблеми і підвищувати кредитоздатність підприємства.
Аналіз підприємства ЗВП «Неон» УТОГ виявивдекілька слабких сторін підприємства. Тому для покращення інвестиційного іміджуЗВП «Неон» УТОГ необхідно вказати напрямки покращення показників інвестиційноїпривабливості.
Аналіз валюти та структури балансу ЗВП «Неон»УТОГ у цілому показав хороші результати. Негативно можна оцінити значне зростаннядебіторської заборгованості. Прискорити погашення дебіторської заборгованості можнашляхом:
- ознайомлення з фінансовим станом покупця та набуттявпевненості щодо його подальшої платоспроможності;
- своєчасне оформлення розрахункових документів;
- застосування попередньої оплати;
- застосування вексельної форми оплати;
- удосконалення розрахунків.
Згідно з проведеними розрахунками найбільш оптимальноюструктурою капіталу визнано структуру з часткою позикового капіталу 20 %. За такоїструктури фінансова ефективність діяльності підприємства вважається найвищою.
Аналіз позикових коштів виявив що товариство використовуєу своїй діяльності тільки поточні позикові кошти. У складі позикових коштів найбільшупитому вагу має кредиторська заборгованість, і хоча за звітний період її величиназменшилася її питома вага у складі позикових коштів зросла. Також спостерігаєтьсязбільшення заборгованості за поточними зобов’язаннями: з одержаних авансів, розрахункиз бюджетом, зі страхування, з оплати праці. Зменшення кредиторської заборгованостів цілому заслуговує позитивної оцінки, але керівництву все ж таки треба звернутиувагу на її високий рівень.
Щоб підприємство мало позитивний інвестиційнийімідж, воно обов’язково повинно бути платоспроможним. Тому керівництво повинно слідкуватиза підтриманням платоспроможності на високому рівні.
Аналіз платоспроможності та ліквідності виявивщо баланс не є абсолютно ліквідним. Керівництву треба звернути на це увагу і з`ясуватипричини такого негативного становища.
Ситуацію можна покращити зменшуючи дуже великучастку кредиторської заборгованості у пасивах, а також збільшивши величину грошовихкоштів на розрахунковому рахунку.
Одним з напрямків покращення інвестиційної привабливостіє покращення показників рентабельності. Рентабельність загального капіталу можнапокращити зменшуючи частку активів які не приносять прибутку, їх можна здати в орендуабо реалізувати.
Поряд з віддачею капіталу його обертання є одниміз важливіших показників, що характеризує інтенсивність використання засобів підприємства.
На ЗВП «Неон» УТОГ згідно аналізу обертанняоборотного капіталу уповільнилося обертання дебіторської заборгованості у наслідокїї стрімкого приросту. Ситуацію можна покращити такими шляхами:
- своєчасним відвантаженням продукції та оформленням документів;
- вивченням платоспроможності покупців і замовників, своєчаснимизаходами із стягнення дебіторської заборгованості;
- інтенсифікацією виробництва;
- повнішим і раціональнішим використанням земельних, трудовихі матеріальних ресурсів;
- правильною організацією роботи щодо матеріально — технічногозабезпечення;
- недопущенням створення надлишкових і непотрібних запасів;
- недопущенням відволікання коштів у дебіторську заборгованість;
- скороченням термінів обертання по всіх фазах кругообігузасобів.
Висока фінансова стійкість підприємства — об’єктаінвестування чи не найважливіший чинник що впливає на прийняття рішення потенційнимінвестором. Тому зміцнення фінансової стійкості має важливе значення для покращенняінвестиційної привабливості. Фінансову стійкість можна покращити збільшуючи розмірвласного оборотного капіталу та зменшуючи поточні зобов’язання.
В цілому проведене дослідження дає можливість поліпшитифінансовий стан ЗВП «Неон» УТОГ. Для цього доцільно:
- прискорити погашення дебіторської заборгованості;
- знизити рівень кредиторської заборгованості;
- покращити ліквідність;
- покращити фінансову стійкість.
Впровадження таких заходів значною мірою допоможепідвищити фінансовий стан товариства.
Висновки
Таким чином, стратегія управління фінансовою сталістюповинна відповідати вимогам антикризового управління фінансами підприємства і передбачатираціоналізацію обороту обігових коштів та оптимізацію структури джерел їхнього фінансування;забезпечення своєчасного оновлення позаоборотних активів і високу ефективність їхньоговикористання; вибір та реалізацію найефективніших шляхів розширення обсягів активівдля забезпечення основних напрямків розвитку; забезпечення необхідного рівня самофінансуваннясвого виробничого розвитку за рахунок прибутку, оптимізації податкових платежів,ефективної амортизаційної політики; забезпечення найефективніших умов і форм залученняпозикових коштів у відповідності з потребами підприємства.
Ефективність стратегічного управління фінансовоюсталістю багато у чому залежить від використання захисних механізмів, серед якиххочемо виділити профілактичні заходи та систему внутрішнього страхування. Профілактикаризику зниження фінансової сталості повинна проводитись у чотирьох напрямках: уникнення,мінімізація, диверсифікація, лімітування. Уникнення ризику зниження фінансової сталостіпідприємства можливе лише за рахунок: відмови від здійснення фінансових операцій,рівень ризику за якими надзвичайно високий і не відповідає критеріям ефективноїфінансової політики підприємства; зниження питомої ваги позичкових фінансових ресурсіву господарському обороті; підвищення рівня ліквідності активів шляхом збільшенняпитомої ваги оборотних активів.
У тих випадках, коли не можна взагалі уникнутиризику зниження рівня фінансової сталості підприємства, його мінімізація досягаєтьсяшляхом отримання від контрагентів певних гарантій при наданні їм комерційного кредитута скороченні переліку форс-мажорних обставин у контрактах із покупцями готовоїпродукції, що дасть можливість, у свою чергу, суттєво знизити ризик виникнення безнадійноїдебіторської заборгованості.
Диверсифікація ризику зниження фінансової сталостіпідприємства може реалізуватися шляхом диверсифікації:
- портфеля цінних паперів;
- валютного портфеля за рахунок вибору для проведеннязовнішньоекономічних операцій кількох видів валют;
- депозитного портфеля за рахунок розміщення великих сумтимчасово вільних коштів на депозитне зберігання у кількох банках при збереженніумов їхнього розміщення.
За рахунок встановлення відповідних фінансовихнормативів можна здійснювати лімітування ризику зниження фінансової сталості підприємства.Вони, наприклад, можуть включати:
- мінімальну частку (%) високоліквідних активів у складімайна підприємства;
- граничний рівень (%) позикових коштів у господарськомуобороті;
- максимальний розмір депозитного вкладу, розміщеногов одному банку.
Розглянувши принципові ознаки профілактичних заходів,спрямованих на зниження ризику втрати фінансової сталості, хочемо зауважити, щовони можуть суттєво вплинути на ймовірність його виникнення, але не можуть повністюнейтралізувати його. Тому підприємствам, на нашу думку, слід узяти на себе функціюстрахування ризику зниження фінансової сталості.
Система заходів внутрішнього страхування ризиківзниження фінансової сталості забезпечить нейтралізацію негативних явищ у процесіекономічного розвитку підприємства. Розглянемо основні можливі напрямки внутрішньогострахування ризиків зниження фінансової сталості підприємства:
1. Резервування частини фінансових ресурсів длязабезпечення подолання негативних фінансових наслідків. Таке резервування фінансовихресурсів повинно здійснюватися у вигляді:
- формування страхового фонду підприємства у відповідностіз вимогами чинного національного законодавства та статуту підприємства;
- формування цільових резервних фондів;
- формування резервних сум фінансових засобів у процесірозробки фінансових планів;
- використання залишків прибутку як резерву для ліквідаціїнегативних наслідків окремих фінансових ризиків, які, у свою чергу, негативно впливаютьна рівень фінансової сталості підприємства.
2. Забезпечення компенсації можливих фінансовихзбитків за рахунок формування відповідної системи отримання додаткового доходу заризиковими операціями понад рівень, якого можуть досягти не ризикові фінансові операції.
3. Забезпечення компенсації можливих фінансовихзбитків за рахунок системи штрафних санкцій, які повинні у повному обсязі компенсуватифінансові збитки підприємства.
Організація стратегічного управління фінансовоюсталістю на вітчизняних підприємствах дасть змогу зміцнити рівень сталості фінансовогостану, створити ефективне підґрунтя для системи заходів антикризової політики управлінняфінансами підприємств в умовах трансформації економічного механізму в Україні.
Список використаної літератури
1. Конституція України.К. — 1996 р. — www.zakon.gov.ua
2. Господарський кодекс від 16.01.2003 р. — www.zakon.gov.ua
3. Цивільний кодекс України від 01.01.2004 р. — www.zakon.gov.ua
4. Закон України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.99. — №996-14 // Відомості Верховної Ради. — 1999. — №20. — с.150
5. Закон України «Про власність» від 07.02.91 р. — №697-12 // ВідомостіВерховної Ради. — 1991. — №12. — с.249
6. Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.91 р. — №769/97 ВР // Відомості Верховної Ради. — 1991. — №49. — с.682
7. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р.№283/97-ВР зі змінами та доповненнями від 24.12.2002 р. — www.zakon.gov.ua
8. Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. — №168-97-ВРзі змінами та доповненнями від 18.01.2001 р. — №2233-3. — www.zakon.gov.ua
9. Положення „Про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств,що підлягають приватизації” — 08.02.01. — №121/5312. — www.zakon.gov.ua
10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2«Баланс» від 31.03.99. — № 87 // Все про бухгалтерський облік. — 2001.- № 37. — С.58-62
11. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3«Звіт про фінансові результати» від 31.03.99. — №87 // Все про бухгалтерськийоблік. — 2001. — № 37. — с.63-66
12. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4«Звіт про рух грошових коштів» від 31.03.99. — №87 // Все про бухгалтерськийоблік. — 2001. — № 37. — с.67-70
13. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 10 “Дебіторськазаборгованість”, затверджене наказом МФУ вiд 6 жовтня 1999 р. № 237 // Все про бухгалтерськийоблік. — 2001. — № 37. — с.87-90
14. Положення (стандарт) бухгалтерського облiку № 11 “Зобов’язання”,затверджене наказом МФУ вiд 31.01.2000 № 20 // Все про бухгалтерський облік. — 2001.- № 37. — с.90-93
15. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 15 “Дохід”,затверджене наказом МФУ вiд 29 листопада 1999 р. № 290 // Все про бухгалтерськийоблік. — 2001. — № 37. — с.96-99
16. Анализ эффективности хозяйственной деятельности промышленныхобъединений и предприятий / Под ред. Ермоловой Л.Л. — Мн.: Вышейша школа. — 1998.- 496 с.
17. Алєксєєв І.В. Фінансовий аналіз, техніка розрахунківта моделювання економічних ситуацій. Львів: Бескид Біт. — 2003. — 152 с.
18. Алтухов В. Фінансовий стан підприємства та його оцінка// Актуальні проблеим економіки. — 2002. — № 7. — с.43-47
19. Балабанов И.Т. Фінансовий менеджмент. — М.: Фінансиі статистика. — 1991.
20. Бандурко О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я.Фінансова діяльність підприємства: Підручник. — К.: — Либідь. — 2003 — 384 с.
21. Беленський П.Ю. д.е.н. Вступ до фінансового менеджменту(методичні матеріали). — Львів. — 1998.
22. Белолипецкий В.Г. Финансы фирмы: курс лекций. — М.:ИНФРА. — 1998. с.64
23. Бланк И.А. Финансовый менеджмент. — К.: Ника — Центр.- 2001
24. Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами.- К.: Ника — Центр. — 1999
25. Бойчик І.М. Економіка підприємств: Навчальний посібник.- К.: Атіка. — 2003. — 480 с.
26. Бочаров В.В. Управление денежным оборотом предприятийи корпораций. — М.: Финансы и статистика. — 2002
27. Брікхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту. К.: Молодь.- 1997. — 1000 с.
28. Ванькович Д.В. Удосконалення системи управління фінансовимресурсами промислових підприємств // Фінанси України. — 2003. — №7. — с.44-50
29. Ван Хорн Дж.К. Основы управления финансами: Пер. с анг.М.: финансы и статистика. — 1996. — 800 с.
30. Воробйов Ю.М. Теоретичні основи фінансового капіталупідприємств // Фінанси України. — 2002. — №7. — с.62-68
31. Воробйов Ю.М. особливості формування фінансового капіталупідприємства // Фінанси України. — 2001. — №2. — с.77-85
32. Гриньова В.М. Фінанси підприємств. Харків: ХДЕУ. — 2002
33. Гуляєва Н., Сьомко О. Фінансові ресурси підприємств// Фінанси України. — 2003. — №12. — с.58-63
34. Демчук Л. Аналіз забезпеченості підприємств оборотнимизасобами // Економіка АПК. — 2001. — № 7. — с.61-64
35. Эткинсон Дж. Уилсон Й. Стратегический маркетинг: ситуации,примеры: Учебное пособие / Пер. с англ. под. ред. Ю.А. Цыпкиной — М., ЮНИТИ, 2001,470 с.
36. Задольский А. Оцінка ефективності діяльності підприємства// Економіка України. — 2003. — №19. — с.79-81
37. Зятковський І.В. Теоретичні засади фінансів підприємства// Фінанси України. — 2001. — 4. — с.25
38. Зятковський І.В. Фінанси підприємств. — К. — 2003.
39. Економічний аналіз: Навч. посіб./ За ред. Чумаченка.- К.: КНЕУ. — 2002. — 540 с.
40. Івахненко В.М. Економічний аналіз: Навчальний посібник.- К.: Знанння. — 2003. — 206 с.
41. Качмарик Я.Д. Ефективність формування фінансових ресурсівпідприємства // Фінанси України. — 1999. — 10. — с.138-144
42. Ковальов В.В. Фінансовий аналіз: Управління капіталом.Вибір інвестицій. Аналіз звітності. М.: Фінанси і статистика. — 2001 — 432 с.
43. Ковалев В.В. Управление финансами: Учебн. пособие — М.: ФБК — ПРЕСС, 2002. — 160 с.
44. Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент.Чернігів: ЧДІЕУ. — 2002. — 540 с.
45. Кондратьєв О.В. Фактори забезпечення фінансової стійкостіпідприємства // Фінанси України. — 1997. — №9. — с.73-76
46. Козакова В. Концептуальні основи управління фінансовимиресурсами підприємства // Економіка АПК. — 2004. — №1. — с.109-114
47. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльностіпідприємств: Навчальний посібник. — К.: Знання. — 2003. — 294 с.
48. Корнєв В.В. Рух капіталу і фінансова логістика // ФінансиУкраїни. — 2003. — №11. — с.23-31
49. Костырко Л. Источники формирования финансовых ресурсов// Бизнес-информ. — 1999. — №3-4. — с.122-127
50. Кошарик Я., Хуткий Р. Ефективність формування фінансовихресурсів підприємства // Фінанси України. — 1999. — №10. — с.138-141
51. Крейніна М.Н. Фінансовий менеджмент/ Навчальний посібник.- М.: Видавництво «Дело и Сервис». — 2003. — 304 с.
52. Маркетинговий менеджмент: Магістерські програми за напрямком„Маркетинг”. — К.: КНЕУ. — 2001. — 170 с.
53. Марченко А. Аналіз джерел формування фінансових ресурсів// Фінанси України. — 2002. — №9. — с.102-109
54. Менеджмент організацій: Підручник / За ред. Л.І. Федулової.- К. — Либідь. — 2003. — с.445
55. Негашев Е.В. Анализ финансов предприятия в условияхрынка — М.: Высшая школа. — 1997. — 192 с.
56. Опарін В.М. Фінансові ресурси: проблеми визначення тарозміщення // Вісник НБУ. — 2001. — № 5. — с.10-11
57. Опарін В.М. Фінансові ресурси та суспільний капітал// Вісник НБУ. — 2002. — № 7. — с.26-28
58. Панкевич Л. Напрями вдосконалення управління фінансовимиресурсами регіону // Регіональна економіка. — 2000. — №1. — с.34-43
59. Петленко Ю.В. Оптимізація джерел фінансових ресурсів// Фінанси України. — 2001. — №6. — с.91-95
60. Плиса В. Зміцнення фінансової сталості підприємства// Фінанси України. — 1998. — №5. — с.86-90
61. Плиса В. Стратегія управління фінансовою стійкістю підприємства// Фінанси України. — 1999. — №11. — с.36-41
62. Плиса В. Управління ризиком фінансової стійкості підприємств// Фінанси України. — 2002. — №1. — с.67-72
63. Примак Т.О. Економіка підприємства: Навчальний посібник.- К: Віхор. — 2002. — 250 с.
64. Правознавство: Навчальний посібник/ За ред. КопєйчиковаВ.К.: Юрінком-Інтер. — 2001. — 640 с.
65. Пушкар М.С. Тенденції та закономірності розвитку бухгалтерськогообліку в України: Теоретико-методологічні аспекти. — Тернопіль: Економічна думка.- 1999. — 422 с.
66. Рындин В.М., Шамаев О.А. Организация финансового менеджментана предприятии — М.: Русская Деловая Литература. — 1997. — 352 с.
67. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства.Навч. посіб. — Мінськ: ИП «Екоперспектива». — 2001. — 265 с.
68. Соловей Н. Системный подход к управлению финансовымиресурсами // Бизнес-информ. — 1999. — №5-6. — с.133-135
69. Стефаник І.Б. Методика аналізу і оцінки ефективностівикористання фінансових ресурсів підприємницьким структурами // Наукові праці НДФІ.- 1999. — 8. — с.64-75
70. Стратегія економічного розвитку України: Науковий збірник.Вип.7./ — К.: КНЕУ. — 2001. — 632 с.
71. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промисловогопідприємства. — Львів: ЛБУ. — 2001. — 485 с.
72. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання.Нав.посіб. — К.: КНЕУ. — 2003. — 554 с.
73. Федоренко В.Г. Показники фінансової стабільності й інтенсивностівикористання капіталу підприємства // Фондовий ринок. — 2001. — 22 травня. — с.18-21
74. Філімоненко О.С. Фінанси підприємств: Нав. посіб. — К.: Ельга. — 2003. — 360 с.
75. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб./ за ред. Г.Г. Кірейцева.- К.: ЦУЛ. — 2003
76. Фінанси підприємств: Підручник/ За ред. професора А.М.Поддерьогіна. — К.: КНЕУ. — 2003. — 460 с.
77. Фінансове право: Підручник / За ред. Воронова Л. Харків:Фірма-консум. — 1999. — 496 с.
78. Финансовое управление фирмой / В.И. Терехин, С.Н. Цыганков;под. ред. В.И. Терехина. — М.: ОАО „Издательство „Экономика”. — 1998. — 350 с.
79. Хачатурян С.В. Сутність фінансових ресурсів та їх класифікація// Фінанси України. — 2003. — 4. — с.77-81
80. Шершньова З.Є., Оборська С.В. Стратегічне управління.Навч. посібник. — К.: КНЕУ. — 1999. — 383 с.