План роботи
Вступ
1. Особливості державного регулюванняринку праці:
1.1 Характеристикаринку праці
1.2 Заходидержавного регулювання ринку праці
2. Напрями прямого економічного впливудержави на розвиток ринку праці в Україні
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
ринок праця державне регулювання
Тема роботи: Державне регулювання ринку праці.
Мета роботи: визначити поняття ринку праці та державного регулюванняринку праці; охарактеризувати заходи державного регулювання ринку праці;описати напрями прямого економічного впливу держави на розвиток ринку праці вУкраїні.
Державне регулювання економіки становить своєюголовною ціллю дотримувати інтереси держави, суспільства в цілому, соціальнонезахищених верств населення, не забуваючи при цьому про права та свободиособистості. Держава слідкує за тим, щоб в умовах економічної свободи суспільніінтереси не були утиснуті устремліннями та інтересами окремих регіонів,соціальних груп, галузей, монополій, підприємців, приватних осіб. Державнерегулювання направлено на захист інтересів майбутніх поколінь, охоронунавколишнього середовища, застереження її забруднення, загибелі природи.
Існують,застосовуються різноманітні форми державного регулювання економіки, основними зякими являються: безпосереднє державне управління, податкове, грошово-кредитне,бюджетне, цінове, соціальне регулювання, соціальне страхування, регулюванняумов праці, трудових відносин, оплати праці, державне антимонопольнерегулювання та інші.
Державнерегулювання ринку праці звичайно здійснюється за допомогою державногозаконодавства про працю та зайнятість. Таке законодавство призванозабезпечувати охорону праці, дотримання трудових контрактів, мінімальнузаробітну плату, виплату допомоги з безробіття. Держава також має правовстановлювати тарифи оплати праці. Воно приймає на себе навчання безробітних.
1. Особливості державного регулювання ринку праці
1.1 Характеристика ринку праці
Важливу групуоб’єктів державного регулювання становлять ринок праці України та її регіонів,а також зайнятість населення.
Ринок праці – цесоціально-економічна підсистема в системі ринкових відносин, що базується назбалансованості попиту й пропозиції робочої сили, основним важелем регулюванняякої є ціна робочої сили.
Основнимпоказником оцінювання ринку праці є співвідношення між наявними вільнимиробочими місцями та кількістю осіб, які шукають роботу. Така складнасоціально-економічна підсистема, як ринок праці, в Україні тільки починаєформуватися.
Зважаючи наособливості суспільно-економічного розвитку ринок праці в Україні набираєспецифічних ознак, яких не мають країни зі стійкими ринковими відносинами і тіз них, що розпочали регулювати ці відносини. До таких особливостей належать:
- довгострокове(протягом формування кількох поколінь) існування суспільства в умовахгарантованого, а то й примусового залучення до праці;
- неготовністьдержавних структур (від законодавця до урядового виконавця найнижчогодержавного органу) бачити в безробітному об’єкт захисту та піклування з бокудержави;
- нездатністьчастини громадян оцінити пропоновану роботу як вищу соціальну гарантію і їхнєпрагнення будь-якою ціною “відпочити” за рахунок допомоги по безробіттю;
- залежністьроботодавця (здебільшого керівника державного підприємства) від суспільногопогляду, згідно з яким негативно трактується стан безробіття та становищебезробітного. Це негативно впливає на державну політику зайнятості в Україні,специфічно позначається на проблемі безробіття та її соціальних наслідках.
Згідно з теорієюринкової економіки “безпечний” для суспільства рівень безробіття становить 2–6%, однак це передбачає рівень повної зайнятості, тобто природний рівеньбезробіття, коли кількість осіб, які шукають роботу, дорівнює кількості вільнихробочих місць. Безробіття в цьому разі виникає внаслідок того, що професійно-кваліфікаційнаструктура (структура безробіття) не відповідає природній плинності.
У США, наприклад,природний рівень безробіття становить 5–6 %. Це означає, що економіка цієїкраїни, в якій сукупна робоча сила досягає 121 млн. осіб, спроможна утримувати6–7 млн. незайнятих, до того ж існує також невизначена кількість вільнихробочих місць.
1.2 Заходи державного регулювання ринку праці
Державнерегулювання ринку праці направлене на досягнення раціонального в конкретнихсоціально-економічних умовах рівня зайнятості, найбільшої відповідностіпрофесійній структурі займаних робочих місць, пом’якшення наслідків безробіття.
Державнізаходи, що впливають на величину і структуру попиту на робочу силу, — створеннянових робочих місць за рахунок скорочення робочого дня на вже існуючих робочихмісцях.
Адміністративнізаходи загальної спрямованості зводяться до регулювання режиму роботи івідпочинку. Державні органи законодательно встановлюють, як правило,максимальну тривалість робочого тижня. Ця величина безпосередньо впливає начисло робочих місць: скорочення максимальної тривалості робочого тижня,призведе до утворення додаткових робочих місць. Застосування цієї міри всучасних умовах України потребує певної обережності. З одного боку, вонадозволяє знизити рівень безробіття для тих, що ще працюють і зменшити існуючебезробіття, з іншого боку, може негативно позначитися на ефективності економікив цілому.
Середспеціалізованих адміністративних заходів регулювання, що поширюють свою дію наокремі групи населення, слід виділити квотування робочих місць для інвалідів.Цей захід, природно викликає негативне відношення роботодавців, оскількизобов'язує їх приймати на роботу осіб, які не володіють достатньоюкваліфікацією і досвідом або що мають обмеження за станом здоров'я. Тому цязахисна адміністративна міра звичайно доповнюється економічною заохочувальноюдією на підприємців, які надають роботу даним групам людей. Сюди перш за всевідносяться різні пільги, виплата субсидій.
Слідзгадати дещо нетрадиційну адміністративну міру захисту молоді за допомогоюзниження, як не дивно, в певних випадках віку виходу на пенсію через старість.Подібні міри мають ефект в Швеції, Іспанії.
Середзагальних економічних заходів державного регулювання виділимо допомогу увідкритті підприємств, державні субсидії на розширення виробництва, відкриттянових державних підприємств, предоставлення державних замовлень промисловості вперіод спадів, організацію суспільних робіт.
Сприянняв організації власної справи, що надається службами зайнятості, включає якнадання консультаційної і матеріальної допомоги, так і допомоги у відборі іпідготовці працівників для знов побудованої фірми. Допомозі в організаціївласної справи слід приділяти особливу увагу, тому що це пов’язано не лише зпрацевлаштуванням людини, охочої організувати свою справу, але і з створеннямнових робочих місць. Відносно приватних підприємців держава використовує різнізаходи, стимулируючі їх розширювати своє виробництво, причому там, де виникаєгостра необхідність в додаткових робочих місцях.
Учислі економічних спеціалізованих заходів особлива увага в розвинених країнахнадається створенню підприємств так званої захищеної зайнятості –спеціалізованих підприємств для інвалідів. Це ще один приклад захисногорегулювання. Такі підприємства менш конкуретноспроможні, чим звичайні, із-занизької продуктивності праці, тому вимагають фінансової підтримки з бокудержави. Але вони дають інвалідам можливість працювати, тому розглядаються якефективна міра для працевлаштування даної соціально уразливої групи.
Організаціясуспільних робіт – спосіб створення тимчасових робочих місць для тих, хто незнайшов собі застосування на ринку праці. Цей захід направлений на захистбезробітних і не відноситься до тих, хто має роботу.
Держававолодіє економічнимизасобами регулювання величини і структури пропозиції робочої сили. Податковіважелі, що дозволяють стимулювати або обмежувати пропозицію робочої сили,представляє собою групу, яку можна охарактеризувати і як економічну, і якадміністративну. Кількість робочих місць, як правило, більше кількості людей,їх що займають, за сумісництвом. Тому заходи, що обмежують сумісництво,дозволяють одержати вакантні робочі місця. Ставки прибуткового податку, щосуттєво зростають залежно від числа місць роботи людини, дозволяють знизитипопит на робочі місця з боку тих, хто вже має роботу.
Доекономічних заходів, регулюючих структуру пропозиції, відноситься організаціяперепідготовки населення. Основною системою є організація перепідготовки зарахунок фонду зайнятості, яка охоплює офіційно зареєстрованих безробітних. Дляфінансування системи перепідготовки необхідно залучати кошти підприємств,причому не тільки стягуючи з них внески до фонду зайнятості, але і зобов’язуяїх платити за навчання працівників, яким загрожує безробіття. Щоб ці витрати нелягали тягарем на підприємство, необхідно розробити механізм пільговогооподаткування для них.
Такізаходи мають в основному економічний характер і є спеціалізованими, оскількинаправлені на полегшення працевлаштування працівників, вимушених змінити місцепроживання. Слід відмітити, що для України характерна велика прихильність доодного місця проживання, чим в розвинених країнах (із-за існування прописки,неоднакових матеріальних умов в різних регіонах, сімейних зв'язків і т.д.), щоутрудняє застосування вказаних заходів. Крім того, ситуацію ускладнюють іпроблеми міграції з “гарячих точок”.
Розглянемодалі заходи по регулюванню заробітної платні. Дія на заробітну плату можнарозглядати як загальний економічний спосіб певного регулювання попиту іпропозиції. Дія на пропозицію робочої сили очевидно, оскільки величиназаробітку багато в чому визначає й структуру пропозиції праці, і прагненняпрацювати в декількох місцях. З іншого боку, держава, проводить, підтримуючипевну політику у області заробітної плати, може впливати на величину іструктуру попиту на робочу силу.
Йоговтручання може бути адміністративним або економічним. Вплив на тривалістьробочого часу і оплату одиниці робочого часу звичайно носить адміністративнийхарактер, у більшості розвинутих країнах держава регламентує максимальнутривалість робочого тижня та мінімальну заробітну плату. Ці норми являютьсяорієнтиром при укладенні трудового договору між підприємцями та працівниками.
2. Напрями прямогоекономічного впливу держави на розвиток ринку праці в Україні
Визначальниминапрямками прямого економічного впливу держави на розвиток ринку праці вУкраїні є такі:
ü формування оптимальнихнормативів пільгового оподаткування підприємствам, які створюють додаткові робочімісця для громадських робіт і фонди страхування на випадок безробіття;
ü формування оптимальнихнормативів пільгового оподаткування та застосування пільгових кредитів дляпідприємств, що приймають на роботу жінок, молодь, інвалідів та інших осіб, якіпідпадають під 5%-ву квоту. Водночас нормативні штрафи та санкції маютьзастосовуватись до підприємств, що відмовляють у прийомі на роботу зазначенимособам. Механізм дії цих важелів повинен бути законодавчо врегульований;
ü оптимізація заробітної платиробітника з урахуванням ціни мінімального споживчого кошика. Цей норматив тамеханізм його дії мають визначатися виходячи з цін мінімального споживчогокошика для робітника та членів його сім’ї, які перебувають на його утриманні,та ціни робочої сили. Зазначений норматив має враховувати також регіональнийрівень цін на споживчі товари та особливості змін ціни робочої сили нарегіональному ринку праці;
ü оптимізація нормативудопомоги по безробіттю на рівні фізіологічного мінімуму споживання набезробітного та членів його сім’ї, які перебувають на його утриманні;
ü уведення квот на постачанняробочої сили. Механізм застосування таких квот має враховувати можливостіпрацевлаштування робочої сили в регіоні, рівень попиту на неї, рівень цін,наявність житла та розвиток соціальної інфраструктури;
ü дотації підприємствам, щостворюють центри підготовки та перепідготовки кадрів на потребу ринку. Механізмнадання таких дотацій має враховувати регіональний попит на робітників певноїспеціальності в регіоні та якість підготовки кадрів.
Ще однимнапрямком державного впливу на ринок праці є державні контракти. Вониукладаються між державою та підприємствами, спрямовуватися на створеннядодаткових робочих місць і пом’якшення наслідків безробіття, створення робочихмісць на громадських роботах регіонального масштабу. Державні контракти маютьураховувати стан ринку праці на перспективу, інших сегментних ринків і розвитокдемографічної ситуації в регіоні.
Висновок
Державнерегулювання ринку праці має дуже важливе значення, тому що направлене надосягнення раціонального в конкретних соціально-економічних умовах рівнязайнятості, найбільшої відповідності професійній структурі займаних робочихмісць, пом’якшення наслідків безробіття.
Державна політика у областізайнятості в Україні покликана охоплювати регулювання заробітної платні,стимулювання створення нових робочих місць і розвитку підприємництва, наданнядопомоги безробітним в організації власної справи, створення мережі підприємствзахищеної зайнятості для інвалідів, організацію перепідготовки працівників,організацію суспільних робіт, виплату допомоги по безробіттю.
Розрізняютьнаступні заходи державного регулювання ринку праці: адміністративні загальноїнаправленості, спеціалізовані адміністративні, загальні економічні, організаціясуспільних робіт, регулювання величини та структури пропозиції робочої сили.
Список використаної літератури
1. СтеченкоД. М. Державне регулювання економіки: Навч. посібник. – К.: МАУП, 2000.
2. Брич В.Я. Регулювання ринку праці: регіональні аспекти. – К., 1997.
3. Державнерегулювання економіки / За ред І.Р. Михасюка. – К.: АТІКО, Ельга-Н, 2000.
4. ДідівськаЛ.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. – К.:Знання-Прес, 2002.
5. МихасюкІ.Р., Залога З.М., Сажинець С.Й. Державне регулювання перехідної українськоїекономіки. Львів, 1998.
6. Гуревич М.М.Государственное регулирование в условиях рыночной экономики. – Харьков, 1995.
7. МельникА.Ф. Державне регулювання економіки. Навч. посіб. – К., 1994.
8. БондарИ.К. Рынок труда и безработица. – К., 1992.
9. Заяць Т.,Данюк В. Перспективні методи регулювання регіональних ринків праці // Україна:аспекти праці. – 1997. — № 5. – С. 3-5.
10. МельникА. Ф. Державне регулювання економіки перехідного періоду. Світовий досвід іпроблеми України. – Тернопіль, 1995.