/>ДЕРЖАВНИЙКОМІТЕТ СТАТИСТИКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ СТАТИСТИКИ,ОБЛІКУ ТА АУДИТУ
Кафедрасоціально-гуманітарних дисциплін
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З дисципліни „Державнерегулювання економіки”
На тему: „Державні замовленнявиробникам як форма регулювання економіки”
Варіант 38
Виконала: Россултанова ЛюбовОлександрівна
студентка IV курсу, групаАОБ-07.11.
економічного факультету,
спеціальність «Облік і аудит»
Перевірив: Луньова АннаМихайлівна
Київ – 2009 р.
План
Вступ
1. Державне замовлення в системідержавного регулювання
2. Основи формування державнихконтрактів
3. Основи формування державногозамовлення
4. Розрахунки по виконанню державного контрактута державного замовлення
5. Відповідальність за невиконаннядержавних контрактів на поставку продукції для державних потреб
Висновок
Використана література
Вступ
Занаявності в сучасній економічній системі багатьох ринків (ринку робочої сили,капіталів, товарів, цінних паперів та ін.), які розвиваються як за спільнимидля всієї системи об'єктивними законами, так і за законами., що властиві лишекожному з цих ринків, виникає запитання, як же досягається рівновага в масштабівсієї національної економіки? Воно ускладнюється тим, що у XX ст. на відмінувід трьох попередніх століть, у процесі встановлення рівноваги національногоринку активну участь бере сучасна держава. Вона виконує важливісоцально-економічні функції, використовує комплекс економічних, правових іадміністративних важелів для врівноваження національного ринку.
Одниміз основних елементів механізму регулювання капіталістичного господарства, аотже й збалансованості національного ринку в умовах сучасного капіталізму є,по-перше, ринкове регулювання, що здійснюється за допомогою механізмуконкуренції; динаміки ринкових цін, стихійного вирівнювання попиту і пропозиціїтощо. Таке регулювання обмежене переважно рамками монополізованого сектораекономіки, в якому налічується понад 95% усіх підприємств (у США їх понад 19,5мли.), які виробляють майже 40% ВНП, зайнята більша частина найманихпрацівників.
По-друге,корпоративна (а в її межах монополістична або олігополістична) планомірністьГігантські багатогалузеві концерни за допомогою комп'ютерних систем, маркетингувивчають масовий попит (його структуру, динаміку), формують його. Томувиробництво товарів концернами зорієнтоване на відомий ринок на основіпопередніх погоджень щодо номенклатури продукції, її кількості й якості. У нашчас на світовий ринок за попередніми домовленостями між виробниками таспоживачами надходить до 70%) усіх товарів, основну масу яких виробляютьгігантські монополістичні об'єднання.
По-третє,державне регулювання, що являє собою комплекс основних форм і методівцілеспрямованого впливу державних установ і організацій на розвиток суспільногоспособу виробництва (в тому числі продуктивних сил, техніко-економічних,організаційно-економічних, соціально-економічних відносин) для йогостабілізації та пристосування до умов, що змінюються. Таке регулюваннянайповніше здійснюється через державні замовлення, закупівлю частини продукції,що означає гарантований попит на неї. Так, виконанням державних замовлень у СШАзайнято майже 20%> сукупної робочої сили. Закупівля державою товарів івійськового та невійськового призначення становить тут до 8%. У країнах ЄС на у90-х років закупівля товарів і послуг становила майже 18%) усіх державнихвитрат.
1. Державне замовлення в системі держаного регулювання
Державнезамовлення є складовою частиною системи економічних методів державногорегулювання і на час переходу до ринкових відносин та розвитку ринковоїінфраструктури залишається одним з головних його важелів. Разом з економічниминормативами і податками замовлення формує нові пропорції соціально-економічногорозвитку, надає можливість використання досягнень науки і техніки, сприяєпрогресивним структурним зрушенням у виробництві та в соціальній сфері, даєзмогу не допускати і долати монополізм виробників, передбачає відхід відадміністративних методів регулювання економіки.
Державнезамовлення на поставку продукції (виконання робіт, послуг) має забезпечуватипершочергові державні потреби України відповідно до приоритетів їїсоціально-економічного розвитку.
Державніпотреби — це потреби України в продукції, необхідній для розв'язання соціально-економічних проблем, підтримання
обороноздатностікраїни та її безпеки, створення і підтримання на належному рівні державних матеріальнихрезервів, реалізації державних і міждержавних цільових програм, забезпеченняфункціонування органів державної влади, що утримуються за рахунок Державногобюджету України.
Длязабезпечення державних потреб спеціально уповноважений центральний органвиконавчої влади заключає державний контракт з виконавцем.
Державнийконтракт є засобом забезпечення потреб споживачів, що фінансуються за рахунокдержавного бюджету, та поповнення державного резерву. При цьому державагарантує оплату поставок продукції, виконання робіт, надання послуг. Обсягипоставок продукції, виконання робіт, надання послуг за державними контрактамиформуються на основі пропозицій замовників і повинні бути збалансовані зможливостями державного бюджету.
Фінансуванняза державними контрактами здійснюється замовниками за рахунок державногобюджету в межах коштів, передбачених на ці цілі, а за державними замовленнями — за рахунок власних коштів підприємств і організацій та наявних кредитнихресурсів.
Державніконтракти укладаються:
• у промисловості- на кінцевий продукт споживання;
• укапітальному будівництві — на створення технологічно закінчених комплексіввиробничо-технічного та соціально-культурного призначення;
• усільському господарстві — на продовольство.
Замовникамиу державних контрактах є уповноважені на це Кабінетом Міністрів України органидержавної виконавчої влади. Замовник укладає державні контракти, виступає від іменідержав гарантом фінансування поставок продукції, виконання робіт, наданняпослуг, передбачених контрактом, у межах асигнувань, виділених йому на ці цілі.Якщо є можливість вибору виконавців, завдання за державними контрактамирозміщуються замовниками на конкурсній основі. Підприємства — монополісти немають права відмовлятися від укладання державного контракту і виконаннядержавного замовлення. У разі необгрунтованої їх відмови до них вживаютьсязаходи, передбачені чинним законодавством.
Виконавцідержавного контракту та державного замовлення забезпечують себематеріально-технічними ресурсами шляхом укладання прямих договорів зпідприємствами-постачальниками, державними постачальницько-збутовими та іншимипосередницькими організаціями. Виняток становлять окремі види ресурсів,виробництво і споживання яких контролюється і централізовано розподіляєтьсядержавою. Розподіл цієї продукції здійснюється через відповідні міністерства івідомства. Централізований розподіл державою інших ресурсів починаючи з 1993року не застосовується.
Державнезамовлення є засобом стимулювання нарощування виробництва дефіцитної продукції,розвитку пріоритетних галузей народного господарства, впровадження новихтехнологій, розв'язання соціальних проблем, державної підтримки найважливішихнаукових досліджень, при якому держава надає пільги виконавцям, але незабезпечує їх фінансовими ресурсами.
Перелікпродукції (робіт, послуг), що включається до державного замовлення, а такожконкретні пільги, які надаються його виконавцям, визначаються КабінетомМіністрів України. Перелік формується на основі прийнятих державних програм,законодавчо встановлених пріоритетів, вивчення кон'юнктури внутрішнього ізовнішнього ринку.
Державнізамовлення та державні контракти після аналізу і доопрацювання з участюДержкомресурсів доводяться галузевими міністерствами і відомствами доконкретних підприємств.
Державнезамовлення може розміщуватися на підприємствах незалежно від форм власності надоговірних, як правило, конкурсних засадах. Державне замовлення на поставкупродукції /виконання робіт, послуг/ може визначатися у вартісних, кількісних,фізичних, вагових чи об'ємних показниках, що забезпечує можливість зведення тазбалансування обсягів замовлення на всіх рівнях його формування.
Дляпідприємств державне замовлення є одним із орієнтирів формування їхньоївиробничої програми. В той же час державне замовлення своїм складом окреслюєзону впливу центральних органів державної виконавчої влади на формуванняструктури виробничої програми підприємства.
Державнезамовлення має забезпечувати:
•виконання прийнятих Верховною Радою України законодавчих актів і загальнодержавнихпрограм;
• безперебійнефункціонування систем, що гарантують підтримання життєвого рівня народу та йогоекологічну безпеку;
• стабільнуроботу паливно-енергетичного комплексу України;
• виконанняміжнародних договорів України з питань економічного і науково-технічногоспівробітництва;
• задоволенняпотреб оборони та інших спецспоживачів;
• реалізаціюдержавних науково-технічних програм;
• формуваннядержавних резервів і запасів.
Виходячиз першочергових потреб держави та прогнозу державного бюджету визначаютьсянапрями й обсяги розподілу бюджетних асигнувань, про що повідомляється органамдержавної виконавчої влади -потенційним замовникам. При цьому враховуєтьсяможливість залучення кредитів, у тому числі іноземних.
Замовники,в межах повідомлених їм обсягів коштів, подають Кабінету Міністрів України своїпропозиції про включення до складу державного замовлення обсягів закупокпродукції (виконання робіт, послуг), найбільш економічно вигідних для держави іоптимальних з точки зору конкретних споживачів. Рішення Кабінету МіністрівУкраїни, прийняте на основі цих пропозицій, надсилається замовникам дляукладання від свого імені договорів (контрактів) з підприємствами -виконавцямизамовлення
Договір(контракт) на виконання державного замовлення укладається замовником з кожнимвиконавцем окремо і є основним документом, який визначає права і обов'язкисторін, умови виконання замовлення та відповідальність за невиконання абоненалежне виконання сторонами своїх зобов'язань.
Виконавцямдержавного замовлення гарантується реалізація продукції (робіт, послуг) в межахзамовлення за вартістю і у строки, обумовлені договором (контрактом).
Головнимважелем державної підтримки та зацікавленості підприємств в укладанні договорівна виконання державного замовлення є діючі фінансові й кредитні пільги тадодаткові, що надаються їм при виконанні замовлення.
Дляцього передбачається:
• зменшенняставки оподаткування доходу, отриманого від виконання державного замовлення;
• наданняпріоритетного права на одержання короткострокових і довгострокових позик п комерційнихбанках — контрагентах Уряду, в тому числі на реалізацію проектів по організаціївиготовлення, перепрофілюванню та технічному переозброєнню виробництва ізбільшенню випуску товарів народного споживання;
• проведенняприскореної амортизації активної частини основних фондів;
• зменшенняоподатковуваного доходу на обсяг коштів, що спрямовуються на створенняпотужностей по виробництву непродовольчих товарів народного споживання іпродукції* що замінює імпортну;
• зменшенняоподатковуваного доходу на суму доходу від поставки за державним замовленнямдослідних зразків техніки і матеріалів, впровадження ресурсозберігаючихтехнологій, одержаного в перший рік реалізації чи впровадження;
• компенсуванняпідприємству витрат на випуск за державним замовлення низькорентабельної, алежиттєво необхідної для держави продукції;
• наданняпріоритетного права на одержання ліцензій на експорт власної продукції, щопідлягає ліцензуванню і квотуванню.
Виконавцідержавного замовлення на поставку продукції (виконання робіт, послуг)самостійно забезпечують себе сировиною, матеріалами, устаткуванням, іншимиматеріальними ресурсами для виконання виробничих програм, у тому числі йдержавного замовлення, за рахунок прямих господарських договорів зпостачальниками. На перехідний період до становлення ринкових відносин державазабезпечує виконавців державного замовлення в межах його обсягів лишенайважливішими матеріально-технічними ресурсами, виробництво та споживання якихвона контролює.
Дляобмеження монополізму, групового й регіонального егоїзму та недопущеннянедобросовісної конкуренції при формуванні, розміщенні чи виконанні державногозамовлення органи державної виконавчої влади, що контролюють замовлення,керуються відповідними статтями Закону України «Про обмеження монополізмута недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності».
2. Основи формування державних контрактів
Спеціальноуповноважений орган, з поданих заявок на поставки продукції від замовників, що фінансуютьсяза рахунок державного бюджету, формує обсяги державних контрактів з продукції,баланси виробництва і споживання якої він розробляє, та подає на затвердженняКабінету Міністрів України. Щодо іншої номенклатури продукції (робіт, послуг)замовники, в межах виділених їм бюджетних коштів подають свої пропозиціївідповідним галузевим міністерствам і відомствам для розміщення державнихконтрактів на підприємствах-виконавцях, які входять до сфери їх управління.
Галузевіміністерства і відомства проводять роботу, пов'язану з розміщенням державнихконтрактів і подають Мінекономіки пропозиції про попередні їх обсяги.Мінекономіки розглядає вказані матеріали та після погодження їх з Мінфіном щодозабезпечення їх виконання бюджетними асигнуваннями подає узагальнені пропозиціїКабінетові Міністрів України.
Післязатвердження Урядом установлені завдання на поставку продукції, виконанняробіт, надання послуг доводяться галузевим міністерствам, відомствам длярозміщення обсягів державних контрактів на підприємствах, що входять до сфериїх управління, а також замовникам для укладання з цими підприємствами державнихконтрактів.
Якщовиконавці не дали згоди на укладання державних контрактів їм може бутивідмовлено у забезпеченні ресурсами, виробництво і споживання якихконтролюється та централізовано розподіляється державою.
Державнийконтракт визначає права та обов'язки сторін при виконанні поставок продукції(робіт, послуг) і може мати такі розділи: загальний, фінансовий, економічний,науково-технічний і соціальний.
Уразі невиконання зобов'язань, що випливають з державних контрактів, сторонинесуть відповідальність, передбачену цим контрактом і чинним законодавством.
Державніконтракти можуть бути двосторонні і багатосторонні.
Замовникидержавних контрактів щомісячно подають Мінстату звіти про хід виконаннядержавних контрактів відповідно до затверджених форм.
3. Основи формування державного замовлення
Міністерстваі відомства — замовники, виходячи з аналізу балансів виробництва і споживання угалузевому розрізі, а Держкомресурсів — у міждержавному та міжгалузевомувизначають види продукції виробничо-технічного призначення,сільськогосподарської продукції, сировини та продовольства, робіт і послуг,виробництво яких потребує стимулювання шляхом надання економічних та іншихпільг.
Пропозиціїпро визначені види продукції (робіт, послуг) надсилаються замовниками доМінекономіки за встановленою формою. Мінекономіки узагальнює ці пропозиції,погоджує з Мінфіном запропоновані обсяги фінансових пільг з урахуваннямможливостей державного бюджету і подає їх Кабінетові Міністрів України.
Затвердженівиди продукції (робіт, послуг), розмір і порядок надання пільг доводятьсязамовникам, а також підприємствам -виконавцям через галузеві міністерства,відомства.
Зазатвердженими Кабінетом Міністрів України обсягами сільськогосподарськоїпродукції, сировини та продовольства, що централізовано розподіляються,державне замовлення доводиться міністерствам, відомствам для розміщення середпідприємств і Мінстату для складання щоквартальних звітів про хід йоговиконання.
Виконавцідержавного замовлення за вказаними видами продукції централізованозабезпечуються ресурсами, виробництво та споживання яких контролюєтьсядержавою.
Приформуванні державного замовлення на експорт продукції (робіт, послуг) замовникивиходять із загального обсягу експортних квот, затверджених Кабінетом МіністрівУкраїни.
Виконавцідержавного замовлення на експорт продукції (робіт, послуг) самостійновизначають спосіб реалізації продукції та форму її оплати (якщо інше непередбачено міждержавними угодами України) виходячи з положень валютногозаконодавства України. Втручання замовників у ці питання забороняється.
Замовникина основі аналізу стану виконання державного замовлення вносять до КабінетуМіністрів України пропозиції про коригування або скасування встановленихвиконавцям економічних та інших пільг.
4. Розрахунки по виконанню державногоконтракту та державного замовлення
Розрахункиміж виконавцями державного контракту та підприємствами-постачальниками, державними постачальницько- збутовими та іншимипосередницькими організаціями по забезпеченню матеріально-технічними ресурсамиздійснюються з використанням платіжних доручень, платіжни вимог-доручень,чеків, акредитивів з депонуванням коштів у банку постачальника, векселів.
Керівникоргану, що виступає замовником у державному контракті, може приймати рішенняпро авансову або попередню форми оплати (з використанням платіжних доручень,акредитивів з депонуванням коштів у банку виконавця державного контракту,чеків).
Оплатадержавних контрактів замовниками провадиться ними за рахунок загальної сумивиділених їм коштів з бюджету.
Розрахункиміж виконавцями державного замовлення та постачальниками матеріально-технічнихресурсів і споживачами продукції, що виробляється за державними замовленнями,провадяться відповідно до умов, визначених в угодах про постачанняматеріально-технічних ресурсів і продукції. При цьому використовуються платіжнідоручення, платіжні вимоги-доручення, чеки, акредитиви з депонуванням коштів убанку постачальника, векселі.
Увипадках, якшо виконавцям державного замовлення передбачені пільгові банківськікредити і розміри (сума) цих пільг погоджені Мінекономіки з Мінфіном тазатверджені Кабінетом Міністрів України, Замовники (міністерства і відомства)перераховують виконавцям державного замовлення відповідні суми длявідшкодування частини платежів по процентах за банківські кредити, взяті підвиконання державного замовлення. Перерахування здійснюється відповідно достроків сплати процентів по кредитах у межах виділених загальних бюджетнихасигнувань по замовниках.
5. Відповідальність заневиконання державних контрактів на поставку продукції для державних потреб
Уразі невиконання або неналежного виконання державного контракту на поставкупродукції для державних потреб з винної сторони стягується передбаченаконтрактом неустойка (штраф, пеня), а також відшкодовуються завдані збитки.
Уразі необгрунтованої відмови виконавця державного замовлення від укладеннядержавного контракту на поставку продукції для державних потреб у випадках,коли обов'язковість його укладення встановлена цим Законом та за наявностітехнічних можливостей його виконання, виконавець сплачує державному замовникуштраф у розмірі вартості державного контракту.
Приневиконанні зобов'язань за державним контрактом виконавець, крім сплатинеустойки, відшкодовує збитки в повному обсязі, які було завдано неналежнимвиконанням зобов'язань. Сплата неустойки (штрафу, пені), а також відшкодуваннязбитків у разі неналежного виконання зобов'язань за державним контрактом незвільняють виконавця від виконання державного контракту в натурі.
Державнийзамовник має право відмовитися повністю або частково від оплати продукції, якщовона не відповідає вимогам щодо якості продукції, встановленим чинним законодавствомУкраїни та державним контрактом.
Приневиконанні державним замовником зобов'язань за державним контрактом, а також увипадках, зазначених у частині сьомій статті 2 Закону України «Пропоставки продукції для державний потреб» від 22 грудня 1999 р. №493,державний замовник відшкодовує виконавцю державного замовлення завдані йомузбитки, включаючи очікуваний і неодержаний прибуток,
Увипадках відмови державного замовника від закупівлі продукції, що виготовленаза державним контрактом (крім випадків, зазначених у частині четвертій цієїстатті), виконавець державного замовлення реалізує її на свій розсуд, при цьомузамовник відшкодовує виконавцю додаткові витрати, пов'язані з реалізацією, а уразі неможливості реалізації продукції — завдані йому збитки, включаючиочікуваний і неодержаний прибуток.
Спори,що виникають між державним замовником і виконавцем державного замовлення приукладенні державних контрактів на поставку продукції для державних потреб,внесенні змін у процесі їх виконання, а також щодо відшкодування завданихзбитків розглядаються згідно з чинним законодавством України господарськимисудами. Державні замовники та виконавці державних замовлень звільняються відсплати державного мита при поданні позовів до господарського суду. При розглядісправи господарський суд вирішує питання щодо сплати державного мита урозмірах, передбачених чинним законодавством.
Висновок
Насампередварто зазначити, що згідно з міжнародним досвідом та правовою традицією країнЄвропейського Союзу визначення вартісних обмежень застосування законодавстващодо державних закупівель не передбачено. Такий підхід пов'язаний знеобхідністю формування у суспільному (державному) секторі відповідноїзакупівельної практики, в основі якої лежить належне ставлення службовців до державнихкоштів, що передбачає їх раціональне та ефективне використання. Томузастосування конкурентних засад при здійсненні державних закупівель є доцільнимнезалежно від вартості закупівлі, оскільки це сприяє більш раціональномувикористанню державних коштів, вибору оптимальної пропозиції і поширеннюконкуренції на відповідному ринку товарів, послуг або робіт.
Контракти,як форма управління держзамовленнями, широко відомі в світі й апробованіпрактикою десятиріч. їх застосовують у Великобританії, Франції, Німеччині таінших країнах з ринковою економікою, однак найбільшого поширення вони набули вСША, де створена і багато років функціонує Федеральна контрактна система.
Віндустріально розвинутих країнах державні контракти поширюються на сфери зобмеженими можливостями освоєння винаходів, новоутворені науко місткі галузі їхтакож застосовують для державної підтримки інноваційної діяльності підприємств,стимулювання неприбуткових науково-дослідних робіт фундаментально-пошуковогохарактеру.
Зважаючина важливість та актуальність державних замовлень, Міністерством економікиУкраїни підготовлено ряд змін до законодавства у сфері державних закупівель, втому числі в проекті Закону України «Про внесення змін до Закону України»Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти"передбачається встановлення мінімальної межі, з якої потрібно застосовуватитендерні процедури закупівлі. Нині нормативні документи проходять процедурупогодження та доопрацювання з рядом міністерств та відомств.
Використана література
1. Закон України «Про закупівлютоварів, робіт і послуг за державні кошти» від 22 лютого 2000р.,№1490-III, «Урядовий кур'єр», 24.05.2000р., №92;
2. Закон України «Про поставкипродукції для державних потреб» від 22 грудня 1995р., №493/95-ВР,«Урядовий кур'єр», 01.02.1999 р., №20-21:
3. МінФін/МінЕкономіки/Держкомресурсів/НБУ«Положення про систему розрахунків по виконанню державного контракту ідержавного замовлення» від 16.06.1999р., №04-106, LIGA: Професіонал;
4. Лист Мінекономіки від 23.05.2001, №19-37/1654, «Урядовийкур'єр», 25.09.2001 p., №173;
5. Мельник А.Ф… Державнерегулювання економіки/ Навчальний посібник.-К., 1999;
6. Михасюк І.Р… Мельник АФ.,Крупка З.М. Державне регулювання економіки.- К: «Атіка. Ельга-Н, 2000;
7. Панасюк Б.Я. Прогнозування тарегулювання розвитку економіки.- К… 2003.
8. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка. Київ:Четверта хвиля, 2003.
9. Башнянін Г.І, Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політичнаекономія. Київ: Ніка-Центр Ельга, 2000.
10. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки і підприємництва.Київ: Вища школа, 2003.
11. Буян І.В., Гуменюк П.Д., Березюк Р.М. Економічнаполітика. Тернопіль: ТАНГ, 2000.