ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯОБОРОТНИМ КАПІТАЛОМ
1.1 Суть іекономічна природа оборотного капіталу
1.2 Система управління оборотним капіталом підприємства
1.3 Нормування як метод управління оборотним капіталом
2 ОЦІНКА ВПЛИВУ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМКАПІТАЛОМ НА ФІНАНСОВИЙ СТАН ВАТ «Полтавский тепловозоремонтнийзавод»
2.1 Загальна характеристика фінансово-економічноїдіяльності підприємства
2.2 Аналіз структури, стану таефективності використання оборотного капіталу ВАТПОЛТАВСЬКИЙ “ТРЗ”
2.3 Аналіз впливу управління оборотним капіталом нафінансовий стан підприємства
РОЗДІЛ 3 НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯОБОРОТНИМ КАПІТАЛОМВАТ ПОЛТАВСЬКИЙ “ТРЗ”
3.1 Напрямки підвищення ефективності використанняоборотного капіталу підприємства
3.2 Оптимізація обсягу та структури капіталу підприємства ВАТПОЛТАВСЬКИЙ “ТРЗ”
3.3 Оптимізація джерел формування капіталу
ВИСНОВКИ
СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальністьтеми. Останнім часом в умовах становлення ринковихвідносин в незалежній Україні загальний фінансовий стан та інвестиційнадіяльність як приватизованих, так і державних підприємств значно погіршилися.Лише за минуле десятиріччя обсяг матеріальних запасів на вітчизняних промисловихпідприємствах зменшився більше, ніж на 1/3, грошових коштів та відвантаженоїпродукції – на 6 і 11% відповідно, величина дебіторської заборгованості зрослабільше, ніж в 1,5 рази.
Зростанняобсягів дебіторської заборгованості нібито свідчить про поліпшення збутупродукції, прискорення обертання оборотних активів, але це відбувається на фоніскорочення матеріальних запасів, тобто на фоні зменшення обсягів виробництвапродукції. Скорочення залишків коштів свідчить не стільки про високий рівеньуправління грошовими потоками, скільки про гострий дефіцит цих коштів,зумовлений інфляцією, кризою неплатежів, недосконалою податковою політикою.
Наведені даніговорять про те, що українські підприємства опинилися в скрутній фінансовійситуації через загальноекономічну кризу, дефіцит фінансових ресурсів, низькукупівельну спроможність суб’єктів господарювання та інші фактори.
Вагомимрезервом в напрямку покращення діяльності підприємств є підвищення ефективностівикористання їх оборотного капіталу, який займає значну питому вагу в структуріактивів підприємств. Важлива роль у реалізації поставлених завданьналежить економічному аналізу як одній із функцій управління.
Про актуальність темидипломної роботи свідчить і те, що підприємсництво в Україні потребує сучасноготеоретичного, методологічного та методичного забезпечення управління оборотнимкапіталом, наукових рекомендацій щодо процесів формування та використанняоборотних активів підприємств.
Суттєвий внесок у вивченняпроблем управління оборотними активами підприємств зробили В. Ковальов, Є.Стоянова, О. Єфімова, І. Бланк, Джеймс Ван Хорн та інші науковці.
Питанням аналізу іуправління оборотним капіталом підприємства, які завжди відрізнялися великоюкількістю проблем, в спеціальній науковій літературі приділено багато уваги.Певний внесок у вирішення окремих проблем, пов’язаних з розробкоюметодологічних, організаційних, інформаційних аспектів розвитку економічногоаналізу у цілому, і аналізу оборотного капіталу зокрема, зробили такі вчені якМ.І.Баканов, С.Б.Барнгольц, О.М.Бірман, П.І.Верба, П.М.Жевтяк, І.І.Каракоз,А.М.Кузьмінський, Н.С.Лісіциан, Б.І.Майданчик, В.Л.Перламутров, М.А.Пессель,В.І.Самборський, В.В.Сопко, В.І.Стражев, В.М.Суторміна, В.М.Федосов,М.Г.Чумаченко, А.Д.Шеремет, В.В.Шокун. Однак теоретичні положення, викладені уцих роботах, і практичні висновки, зроблені в них на основі узагальненняфактичного матеріалу, показують, що ряд теоретичних питань у галузі аналізуоборотного капіталу підприємств окремих галузей економіки і практики управлінняними в сучасних ринкових умовах ще недостатньо досліджені і потребуютьдодаткового вивчення.
Актуальністьі важливість питань удосконалення аналізу оборотного капіталу, недостатнятеоретична і практична розробленість даної проблеми і її велике значення дляфінансово-господарської діяльності підприємств в сучасних ринкових умовахгосподарювання, відсутність конкретних вітчизняних методичних розробок у сферіуправління оборотним капіталом підприємств окремих галузей економіки обумовиливибір теми, мету і послідовність наукового дослідження.
Незважаючи на значнукількість публікацій, що освітлюють окремі аспекти проблем управління оборотнимкапіталом, дослідження цього процесу, його сутності, особливостей, факторів, щовпливають на здійснення управління поточними активами підприємства вимагаютьподальшої розробки.
Актуальність і важливістьпитань управління оборотним капіталом і велике значення цього процесу дляфінансово-господарської діяльності підприємств в сучасних ринкових умовахгосподарювання обумовили вибір теми, мету і послідовність науковогодослідження.
Мета дипломної роботиполягає в здійсненні економіко-теоретичного аналізу сутності управлінняоборотни капіталом підприємства, виявленні внутрішніх резервів підвищенняефективності цього процесу та розробці пропозицій щодо оптимізації формуванняоборотних активів підприємства та поліпшення їх використання.
Відповідно до цієї мети вході дослідження вирішувалися такі завдання:
1) визначитиекономічну сутність оборотного капіталу через узагальнення політекономічного,управлінського та фінансового аспектів;
2) вивчити механізмуправління оборотним капіталом на підприємстві;
3) вивчити прийоми таметоди фінансового аналізу оборотного капіталу підприємств з урахуванням впливуйого обсягів і структури на фінансовий стан підприємства;
4) проаналізуватиоборотний капітал в розрізі окремих оборотних активів та в порівнянні зпоточними зобов’язаннями підприємства – об’єкту дослідження, виявити на основірезультатів аналізу тенденції у зміні основних показників стану тавикористанння оборотного капіталу підприємства;
5) розробити заходи,спрямовані на оптимізацію обсягів та структури оборотних активів підприємства;оптимізацію джерел фінансування оборотного капіталу; прискорення оборотностізапасів, грошових активів, дебіторської заборгованості та інших оборотнихзасобів; зростання рівня рентабельності оборотних активів з метою підвищенняефективності управління оборотним капіталом та в кінцевому результатіполіпшення фінансового та майнового стану підприємства.
Теоретичною іметодологічною базою дослідження стали роботи вітчизняних і зарубіжнихвчених-економістів, діалектичний метод пізнання, а також конкретно-економічніметоди – економічного і статистичного аналізу, групування, аналітичногопорівняння та інші.
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИУПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМ КАПІТАЛОМ 1.1 Суть і економічна природа оборотного капіталу
На сучасномуетапі економічного розвитку, в умовах ринкових відносин в Україні необхідноприділяти увагу організації управління оборотним капіталом промисловихпідприємств. Фінансова діяльність підприємства тісно пов’язана з формуванням івикористанням оборотного капіталу. Йому належить особливе місце у структурікапіталу підприємства і від якості управління ним залежить безперервністьпроцесу виробництва та реалізації продукції, ліквідність підприємства, йогоплатоспроможність і рентабельність.
Проблемиуправління оборотним капіталом потребують попереднього розгляду економічноїсутності поняття “оборотний капітал”, яке з одного боку, має визначити сутністьтакого управління в сучасних умовах господарювання, а з іншого – його значеннядля забезпечення ефективного функціонування вітчизняних підприємств.
Аналіз останніхдосліджень і публікацій. В сучасній літературі проблеми управління оборотним капіталомна промислових підприємствах розглядаються багатьма вітчизняними та зарубіжнимивченими: Арутюнов Ю.А., Бланк І.О., Білик М.Д., Поддєрьогін А.М., ВолодькинаМ.В., Джейм К. Ван Хорн, Бригхем Є.Ф., Черг Ф. Ли, Холт Р.Н. та ін.[1-23]. У результаті дослідженняекономічної літератури було виявлено, що існує багато визначень поняття”оборотний капітал”. Виділено декілька підходів до визначення цієї категорії:грошові кошти, вкладені до оборотних виробничих фондів і фондів обігу [1-5];мобільні активи, які використовуються і реалізуються протягом року абоопераційного циклу [6-13]; авансована вартість [16-23].
Невирішенічастини загальної проблеми. Результат аналізу останніх досліджень та публікацій свідчить,що існує безліч підходів до визначення категорії оборотний капітал, алепотрібно відзначити, що в сучасній економічній теорії немає його однозначноготлумачення.
Мета статті. Розглянути різні підходисучасних науковців до визначення економічної сутності оборотного капіталу.Систематизувати їх та визначити однозначне тлумачення даної економічноїкатегорії.
Виклад основногоматеріалу. Всучасній економічній теорії та практиці існує багато різних підходів довизначення економічної сутності оборотного капіталу та зустрічаються різніпоняття пов`язані з ним. Це такі, як оборотні активи, оборотні кошти, оборотнізасоби, чистий оборотний капітал, брутто-оборотний капітал, короткостроковіактиви, поточні активи.
Поняття“оборотний капітал” та “оборотні активи” ототожнюються багатьма економістами івикористовуються як синоніми. Як економічна категорія, оборотний капіталвиражає відносини купівлі-продажу грошових коштів, які на ринку виступаютьсвоєрідним товаром. Придбання такого товару підприємцем означає появуфінансових ресурсів для авансування оборотних активів, які на відміну відкапіталу мають натурально-речову форму і повністю споживаються в одномуторговельно-комерційному циклі.
Хибністьототожнення оборотного капіталу з оборотними активами викликана тим, щоавансований в оборотні активи капітал приймає їх натурально-речову форму ітільки по закінченню операційного циклу використання оборотних активівповертається в тому ж обсязі і формі. Але оборотний капітал на відміну відактивів не споживається і не витрачається, а лише авансується, аби повернутисяпісля закінчення кожного свого обороту в тій же формі для наступногоавансування. Та все ж капіталом стають не всі авансовані в оборотні активигрошові кошти, а тільки ті, що забезпечують економічний, соціальний абоекологічний ефект.
Можна зробитивисновок, що оборотні активи й оборотний капітал є двома категоріями, якіхарактеризують одні й ті ж об`єкти: грошові кошти, короткострокові фінансовівкладення, дебіторську заборгованість і запаси.
Деякі автори ототожнюютьоборотні активи з оборотними коштами [1, 17, 19, 21-23]. Ми вважаємо, щооборотні активи ширше поняття оборотних коштів. Оскільки загальноприйнятийподіл оборотних коштів на оборотні фонди та фонди обігу не враховує такоїскладової господарських засобів підприємства як короткострокові фінансовівкладення. Так, науковці [9, 18, 19, 20] до оборотних активів відносять грошовікошти, короткострокові фінансові інвестиції, рахунки до отримання, запасисировини та готової продукції.
Розглянемо різніпідходи наукових дослідників до визначення оборотного капіталу та інших понять,пов’язаних з ним. На базі вивченого матеріалу можна виділити три підходи дотлумачення сутності оборотного капіталу.
Перша групаекономістів вважає, що оборотний капітал має грошову природу, виконує функціюплатіжного обслуговування кругообігу та визначає його як грошові кошти,авансовані для утворення оборотних виробничих фондів і фондів обігу. На думку Роштейна Л.О., “оборотні кошти – це грошові кошти, щознаходяться в розпорядженні об'єднання для створення запасів сировини,матеріалів і інших матеріальних цінностей” [1, с.61]. На нашу думку,представлене визначення є не зовсім коректним, оскільки запаси сировини,матеріалів, інших матеріальних цінностей та дебіторська заборгованість, як ігрошові кошти включаються до складу оборотних коштів.
Зелгавілс І.В. визначає оборотний капітал як “грошові кошти й мобільні активи, якіперетворяться в грошові кошти впродовж одного виробничого циклу, що забезпечуєбезперервність виробничого процесу виробництва й обороту та отримання прибутку”[30]. До такої точки зору схиляються Парфаняк П.О., Усатов І.А. [3; 4].
Аналогічневизначення поняття “оборотні активи” представлено ЗвіБоді та Робертом Мертоном:“….суми грошових коштів компанії та всі інші статті балансу, які протягом рокупередбачається перетворити в гроші” [5, с. 114]. Автори різницю між поточнимиактивами та поточними зобов’язаннями називають чистим оборотним капіталом.
Друга групаекономістів визначають оборотний капітал як мобільні активи, яківикористовуються і реалізуються підприємством протягом року або операційногоциклу. Крейніна М.Н. вважає, що оборотні активи – цемобільна частина майна підприємства, тобто вся вартість тих оборотних активів,які при нормальних умовах роботи протягом року (або навіть більш коротшогоперіоду в межах року) перетворюються в грошові кошти в результаті отриманнявиручки від реалізації, обігу цінних паперів і т.п. [6, с. 35]. У даномувизначенні акцентується увага на терміну використання оборотних активів, алегрошові кошти не розглядаються як складова оборотних активів.
Брейлі Р. та Майєрс С. застосовують поняття “оборотніактиви”, “короткострокові активи”, “поточні активи” [7, с. 740]. На їх думку,поточні активи (короткострокові активи, оборотні активи) — це такі активи, якікомпанія в найближчому майбутньому збирається перетворити в грошові кошти [7,с. 744]. На нашу думку, представлене визначення є не зовсім коректним, оскількигрошові кошти також не включені до складу оборотних активів.
Вітчизнянийекономіст Білик М. Д. надає таке визначення [8, с.161]: “оборотні актививиробничого підприємства — група мобільних активів із періодом використання доодного року, що безпосередньо обслуговують операційну діяльність підприємства івнаслідок високого рівня їх ліквідності мають забезпечувати йогоплатоспроможність за поточними фінансовими зобов'язаннями”. В розглянутомувизначенні показано економічний зміст оборотних активів та акцентована увага нанеобхідності узгодження їх обсягів з поточними зобов'язаннями. Ми вважаємотакий підхід виправданим, але запаси, які входять до складу мобільних активів,відносяться до менш ліквідних активів, тому в загальному обсязі мобільні активине можна відносити до високоліквідних.
Також в сучаснихумовах господарювання оборотні активи приймають участь не тільки у операційнійдіяльності підприємств, а і в інвестиційній і фінансовій. Білик М.Д. такожхарактеризує поняття валові оборотні активи “… весь обсяг оборотних активівнезалежно від джерел фінансування” та чисті оборотні активи “… різниця міжваловою сумою активів та загальною сумою поточних зобов’язань” [8, с.162]. Володькіна М.В. дає таке трактування досліджуванійекономічній категорії: “оборотний капітал – це частина активів підприємства,яка включає оборотні кошти та короткострокові фінансові інвестиції” [9]. Але цевизначення розглядає тільки склад оборотних активів, а не відображає економічнусуть оборотного капіталу і не розкриває повного його значення.
Ковальов В.В.вважає, що оборотний капітал “належить до мобільних активів підприємства, які єгрошовими коштами або можуть бути перетворені в них протягом року або одноговиробничого циклу” [10, с.330]. До аналогічної точки зору схиляється і РусакН.А. [11]. Це визначення досить точно відображає суть оборотного капіталу,проте воно не розкриває економічної природи даної категорії.
Холт Р.Н. оборотний капітал визначає як“активи, які можуть бути переведені в готівку протягом одного року” [12]. Такеформулювання, на нашу думку, є дуже невизначеним, оскільки не відображає сутідосліджуваної категорії.
Відомий сучаснийекономіст Бланк І.О. трактує оборотні (поточні) активи як сукупність майновихцінностей підприємства, що обслуговують поточний господарський процес іповністю споживаються протягом одного операційного циклу [13, с.62]. У даномувизначенні чітко надано економічний зміст оборотних активів.
Поряд звизначенням терміна “оборотні кошти” у літературних джерелах існують визначенняв законодавчих актах України. Так, у відповідності до Положення (стандарту)бухгалтерського обліку “Баланс”, оборотні активи – це грошові кошти і їхеквіваленти, а також інші активи, призначені для реалізації або споживанняпротягом операційного циклу або протягом дванадцяти місяців з дати балансу[14]. Згідно з Господарським кодексом України оборотними коштами є сировина,паливо, матеріали, малоцінні й швидкозношувані предмети, інше майно виробничогой невиробничого призначення, що відноситься по законодавству до оборотнихкоштів [15].
Третя групаекономістів визначає оборотний капітал як авансовану вартість. На відміну відрозглянутих вище визначень, тут підкреслюється, по-перше, рухомий відновлюванийхарактер вартості, яка лише авансується й повертається після кожного кругообігув грошовій формі. По-друге, у характеристиці оборотного капіталу як авансованоївартості підкреслюється, що створений додатковий продукт до оборотного капіталуне відноситься. За таким підходом: “оборотний капітал – фінансові ресурси,вкладені в об'єкти, використання яких здійснюється фірмою або в рамках одного відтворювальногоциклу, або в рамках відносно короткого періоду часу” [16].
Поддєрьогін А.М. об`єднує терміни “оборотний капітал” і “оборотнікошти”. В його редакції “оборотний капітал (оборотні кошти) – це кошти,авансовані в оборотні виробничі фонди й у фонди обігу для забезпеченнябезперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку”[17]. Ми вважаємо це визначення найбільш виправданим. Воно розкриває суть таекономічну природу оборотного капіталу. Але не можна ототожнювати поняттяоборотний капітал та оборотні кошти. Як вже відзначалося оборотні кошти невключають короткострокові фінансові вкладення. ЧенгФ. Лі та Джозеф І.Фіннерті використовують термін“оборотний капітал”. Під ним розуміють відображені в доларах поточні активи організації,які включають грошові кошти, цінні папери, що легко реалізуються,товарно-матеріальні запаси та дебіторську заборгованість [18, с. 479].
Розглядаючи цевизначення, слід зауважити, що у ньому показано оборотний капітал з позиціївкладення коштів у складові оборотних активів і, тим самим, підкресленосутність поняття “капітал” як економічної категорії. ДжеймК. Ван Хорн, Джон М.Ваховичрозуміють під сутністю поняття оборотний капітал — чистий оборотний капітал (net working capital)та брутто-оборотний капітал (gross working capital) [19, с.287-288]. На думку авторів, бухгалтера, використовуючи поняття “ оборотнийкапітал” мають на увазі “чистий оборотний капітал” (networking capital), якийпредставляє різницю між оборотними (поточними) активами і поточнимизобов`язаннями. На відміну від бухгалтерів, фінансові аналітики під оборотнимкапіталом розуміють оборотні активи (оборотні кошти, поточні активи) тобтобрутто-оборотний капітал (gross workingcapital), який визначається як інвестиції підприємствав оборотні активи, такі як грошові кошти, ринкові цінні папери, дебіторськузаборгованість, товарно-матеріальні запаси. Як бачимо, представлене визначеннятакож відображає напрями використання фінансових ресурсів підприємства, але, нерозкриває основних рис оборотних активів.
Аналогічною допредставлених точок зору Ченгом Ф. Лі, Джозефом І.Фіннерті, Джеймом К. Ван Хорном та Джоном М.Ваховичем щодоекономічної сутності “оборотного капіталу” є думку Є. Бригхема:“оборотний капітал – інвестиція фірми у короткострокові активи – готівку,ліквідні цінні папери, товарно-матеріальні запаси і рахунки дебіторськихзаборгованостей” [20, с. 734]. Як бачимо, у даному визначенні також не розкритоосновні риси оборотних активів, але акцентовано увагу на тому, що оборотнийкапітал відображає вкладення коштів підприємства в оборотні активи.
Ермасова Н.Б. об`єднує поняття “оборотні кошти” і “поточні активи”, і даєнаступне визначення “оборотні кошти (поточні активи) — засоби інвестованіпідприємством в поточні операції в час кожного операційного циклу” [21, с.78].Таке визначення вважається більш загальним і не дає точної характеристикиоборотним коштам.
Аналогічневизначення дає Смагін В.Н: “оборотні кошти — кошти,які інвестуються підприємством у свої поточні операції” [22, с.71]. Також невизначена сутність та економічна природа оборотних коштів.
Арутюнов Ю.А. вважає, що “оборотний капітал – це інвестиції в поточні активи, якіназивають також оборотними коштами. Особливістю оборотного капіталу є те, щовін не витрачається, не споживається, а авансується, що припускає поверненнякоштів після кожного виробничого циклу або кругообігу, що включає виробництвопродукції, її реалізацію, одержання виручки” [23, с.137]. У своєму визначенніавтор точно характеризує економічну природу оборотного капіталу, але як вжевизначалося до складу оборотних коштів не включаються короткострокові фінансовіінвестиції. Тому більш виправданим було б таке визначення: оборотний капітал –інвестиції в оборотні активи.
Таким чиномвиявлено, що в економічній літературі існують різні підходи до визначення сутіоборотного капіталу. Ці підходи узагальнено у таблиці 1.
Таблиця1.1
Підходи до визначення сутіоборотного капіталуПідхід Автор Визначення I.Грошові ресурси, вкладені до оборотних виробничих фондів і фондів обігу для забезпечення безперервного виробництва і реалізації виробленої продукції Роштейна Л.О. Оборотні кошти – це грошові кошти, що знаходяться в розпорядженні об'єднання для створення запасів сировини, матеріалів і інших матеріальних цінностей [1, с. 61]. Зелгавілс І.В., Парфаняк П.О., Усатов І.А. Оборотний капітал — грошові кошти й мобільні активи, які перетворяться в грошові кошти впродовж одного виробничого циклу, що забезпечує безперервність виробничого процесу виробництва й обороту та отримання прибутку [2; 3; 4]. Зві Боді, Роберт Мертон Оборотні активи — сума грошових коштів компанії та всі інші статті балансу, які протягом року передбачається перетворити в гроші [5, с. 114]. II. Активи, які на протязі одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені в гроші Крейніна М.Н. Оборотні активи – це мобільна частина майна підприємства, тобто вся вартість тих оборотних активів, які при нормальних умовах роботи протягом року (або навіть більш коротшого періоду в межах року) перетворюються в грошові кошти в результаті отримання виручки від реалізації, обігу цінних паперів і т.п. [6, с. 35] Брейлі Р., Майєрс С. Поточні активи (короткострокові активи, оборотні активи) — це такі активи, які компанія в найближчому майбутньому збирається перетворити в грошові кошти [7, с. 744]. Білик М. Д Оборотні активи — група мобільних активів із періодом використання до одного року, що безпосередньо обслуговують операційну діяльність підприємства і внаслідок високого рівня їх ліквідності мають забезпечувати його платоспроможність за поточними фінансовими зобов'язаннями[8, с.161]. Володькіна М.В. Оборотний капітал – це частина активів підприємства, яка включає оборотні кошти та короткострокові фінансові інвестиції [9]. Ковальов В.В., Русак Н.А. Оборотний капітал належить до мобільних активів підприємства, які є грошовими коштами або можуть бути перетворені в них протягом року або одного виробничого циклу [10; 11]. Холт Р.Н. Оборотний капітал — активи, які можуть бути переведені в готівку протягом одного року” [12]. Бланк І.О. Оборотні (поточні) активи — сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговують поточний господарський процес і повністю споживаються протягом одного операційного циклу [13, с.62] III. Авансована вартість у оборотні виробничі фонди і фонди обігу. Ільєнкова С.Д. Оборотний капітал – фінансові ресурси, вкладені в об'єкти, використання яких здійснюється фірмою або в рамках одного відтворювального циклу, або в рамках відносно короткого періоду часу [16]. Поддєрьогін А.М. Оборотний капітал (оборотні кошти) – це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди й у фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку [17]. Ченг Ф. Лі, Джозеф І.Фіннерті Оборотний капітал — відображені в доларах поточні активи організації, які включають грошові кошти, цінні папери, що легко реалізуються, товарно-матеріальні запаси та дебіторську заборгованість [18, с. 479]. Джейм К. Ван Хорн, Джон М.Вахович Оборотний капітал — чистий оборотний капітал та брутто-оборотний капітал [19, с. 287-288]. Брігхема Є. Оборотний капітал – інвестиція фірми у короткострокові активи – готівку, ліквідні цінні папери, товарно-матеріальні запаси і рахунки дебіторських заборгованостей [20, с. 734]. Ермасова Н.Б. Оборотні кошти (поточні активи) — засоби інвестовані підприємством в поточні операції в час кожного операційного циклу [21, с.78]. Смагін В.Н Оборотні кошти — кошти, які інвестуються підприємством у свої поточні операції [22, с.71]. Арутюнов Ю.А Оборотний капітал – це інвестиції в поточні активи, які називають також оборотними коштами. Особливістю оборотного капіталу є те, що він не витрачається, не споживається, а авансується, що припускає повернення коштів після кожного виробничого циклу або кругообігу, що включає виробництво продукції, її реалізацію, одержання виручки [23, с.137].
На підставіпроведеного аналізу та узагальнення наукових підходів до визначення сутностіоборотного капіталу його можна визначити таким чином. Оборотний капітал – цеавансована вартість в елементи оборотних виробничих фондів і фондів обігу нарік чи операційний цикл для забезпечення безперервного процесу виробництва тареалізації продукції з метою досягнення достатнього рівня прибутковостіпідприємства.
Цим підкреслено,по-перше, вартісну природу оборотного капіталу, по-друге, визначається термінавансування вартості, по-третє, виділяється речове втілення оборотного капіталу– оборотні виробничі фонди і фонди обігу, по-четверте, визначається метаавансування – досягнення достатнього рівня прибутковості. 1.2 Система управління оборотним капіталом підприємства
Оборотніактиви – це складова частина економічних ресурсів підприємства. За рахунокоборотного капіталу на підприємстві формується велика кількість елементівактивів, що потребують індивідуалізації управління.
Управління оборотними активами підприємства визначає необхідність в їхкласифікації. Оборотні активи класифікуються за такими основними ознаками:(таблиця1.2)
Таблиця 1.2
Класифікаціяоборотних активів підприємства№ Ознаки Види оборотних активів 1 За характером фінансових джерел формування
1. Валові оборотні активи.
2. Чисті оборотні активи.
3. Власні оборотні активи 2 За видами
1. Запаси сировини, матеріалів, напівфабрикатів.
2. Запаси готової продукції.
3.Дебіторська заборгованість.
4. Грошові активи.
5. Інші види оборотних активів 3 За характером участі в операційному процесі
1. Оборотні активи, що обслуговують виробничий цикл підприємства.
2. Оборотні активи, що обслуговують фінансовий цикл підприємства 4 />За періодом функціонування
1. Постійна частина оборотних активів.
2. Змінна частина оборотних активів 5 За характером фінансових джерел формування валові, чисті та власні оборотні активи /> /> />
Валовіоборотні активи характеризують загальний їх обсяг, сформований за рахунок яквласного, так і позикового капіталу.
Чистіоборотні активи характеризують ту частину їх обсягу, що сформована за рахуноквласного і довгострокового позикового капіталу.
Суму чистихоборотних активів розраховують за такою формулою:
ЧОА = ОА –КФЗ, де
ЧОА – сумачистих оборотних активів підприємства;
ОА – сумавалових оборотних активів підприємства;
КФЗ –короткострокові поточні фінансові зобов’язання підприємства.
Власніоборотні активи характеризують ту їх частину, що сформована за рахунок власногокапіталу підприємства.
Суму власнихоборотних активів підприємства розраховують за формулою:
ВОА = ОА –ДПК – КФЗ, де
ВОА – сумавласних оборотних активів підприємства;
ОА – сумавалових оборотних активів підприємства;
ДПК –довгостроковий позиковий капітал, інвестований в оборотні активи підприємства;
КФЗ –короткострокові (поточні) фінансові зобов’язання підприємства.
Якщопідприємство не використовує довгостроковий позиковий капітал для фінансуванняоборотних коштів, то суми власних і чистих оборотних активів співпадають.
За видамиоборотних активів виділяються:
а) запасисировини, матеріалів і напівфабрикатів, які характеризують обсяг вхіднихматеріальних потоків у формі запасів, що забезпечують виробничу діяльністьпідприємства;
б) запасиготової продукції, які характеризують обсяг вихідних матеріальних потоків уформі запасів виготовленої продукції, призначеної для реалізації. На практицідо цього виду оборотних активів відносять також обсяг незавершеноговиробництва;
в)дебіторська заборгованість характеризує суму заборгованості на користьпідприємства, яка представлена фінансовими зобов’язаннями юридичних і фізичнихосіб за розрахунками за товари, роботи, послуги, видані аванси тощо;
г) догрошових активів відносять залишки коштів у національній та іноземній валюті тасуму короткострокових фінансових вкладень, що розглядаються як форма інвестиційноговикористання тимчасово вільного залишку грошових активів;
д) інші видиоборотних активів, до яких належать оборотні активи, не включені до складувищерозглянутих видів, наприклад, витрати майбутніх періодів тощо.
За характеромучасті в операційному процесі оборотні активи класифікуються наступним чином:
а) оборотніактиви, що обслуговують виробничий цикл підприємства: запаси сировини,матеріалів і напівфабрикатів; обсяг незавершеного виробництва, запаси готовоїпродукції;
б) оборотніактиви, що обслуговують фінансовий цикл підприємства, характеризуютьдебіторську заборгованість.
4. Заперіодом функціонування оборотні активи поділяються наступним чином:
а) постійначастина оборотних активів представляє собою незнижувальний мінімум оборотнихактивів, необхідний підприємству для здійснення операційної діяльності;
б) змінначастина оборотних активів, що пов’язана із сезонним зростанням обсягувиробництва і реалізацією продукції, необхідністю формування в окремі періодигосподарської діяльності підприємства запасів товарно-матеріальних цінностейсезонного збереження, дострокового завезення та цільового призначення. У складіданого виду оборотних активів виділяють максимальну і середню їх частини.
Управлінняоборотними активами підприємства пов’язане з конкретними особливостямиформування його операційного циклу. Операційний цикл представляє собою періодповного обороту всієї суми оборотних активів, у процесі якого відбуваєтьсязміна окремих їх видів.
Рух оборотнихактивів підприємства в процесі операційного циклу проходить чотири основнихстадії, послідовно змінюючи свої форми.
На першій стадії грошові активи (у формі короткострокових фінансових вкладень)використовуються для придбання сировини та матеріалів, тобто вхідних запасівматеріальних оборотних активів.
На другійстадії вхідні запаси матеріальних оборотних активів у результаті безпосередньоївиробничої діяльності перетворюються в запаси готової продукції.
На третійстадії запаси готової продукції реалізуються споживачам і до настання їх оплатиперетворюються в дебіторську заборгованість.
На четвертій стадії дебіторська заборгованість знову трансформується в грошовіактиви, частина яких до їх виробничої потреби може зберігатися у формівисоколіквідних короткострокових фінансових вкладень.
Найважливішоюхарактеристикою операційного циклу, що суттєво впливає на обсяг, структуру йефективність використання оборотних активів, є його тривалість. Вона включаєчас від моменту витрати підприємством коштів на придбання вхідних запасівматеріальних оборотних активів до надходження грошей від дебіторів зареалізовану їм продукцію.
Формула, заякою розраховується тривалість операційного циклу підприємства, має такийвигляд:
ТОЦ = ПОга +ПОмз + ПОгп + ПОдз + ПОнв, де
ТОЦ –тривалість операційного циклу підприємства, в днях;
ПОга – періодобороту середнього залишку грошових активів, включаючи в них короткостроковіфінансові вкладення в днях;
ПОмз –тривалість обороту запасів сировини, матеріалів та інших матеріальних факторіввиробництва у складі оборотних активів, у днях;
ПОгп –тривалість обороту запасів готової продукції, у днях;
ПОдз –тривалість оплаченої дебіторської заборгованості, у днях;
ПОнв –тривалість обороту незавершеного виробництва, у днях.
У процесіуправління оборотними активами в рамках операційного циклу виділяють двіосновні його складові:
1) виробничийцикл підприємства;
2) фінансовийцикл або цикл грошового обігу підприємства.
Виробничийцикл підприємства характеризує період повного обороту матеріальних елементівоборотних активів, що використовуються для обслуговування виробничого процесу,починаючи з моменту надходження сировини, матеріалів і напівфабрикатів напідприємство та закінчуючи моментом відвантаження виготовленої з них готовоїпродукції покупцям.
Тривалість виробничого циклу підприємства визначається за такою формулою:
ТВЦ = ПОсм +ПОнз + ПОгп, де
ТВЦ –тривалість виробничого циклу підприємства, у днях;
ПОсм – періодобороту середнього запасу сировини, матеріалів і напівфабрикатів, у днях;
ПОнз – періодобороту середнього обсягу незавершеного виробництва, в днях;
ПОгп – періодобороту середнього запасу готової продукції, у днях.
Фінансовийцикл або цикл грошового обігу підприємства представляє собою період повногообороту коштів, інвестованих в оборотні активи, починаючи з моменту погашеннякредиторської заборгованості за отриману сировину, матеріали й напівфабрикатита закінчуючи оплаченою дебіторською заборгованістю за поставлену готовупродукцію.
Тривалістьфінансового циклу або циклу грошового обігу підприємства визначається за такоюформулою:
ТФЦ = ТВЦ +ПОдз – ПОкз, де
ТФЦ –тривалість фінансового циклу або циклу грошового обігу підприємства, у днях;
ТВЦ–тривалість виробничого циклу підприємства, у днях;
ПОдз –середній період обороту дебіторської заборгованості, у днях;
ПОкз – середнійперіод обороту кредиторської заборгованості, у днях;
Обсягоборотного капіталу, який використовується в операційному процесі, різні видиактивів, що формуються за рахунок даного капіталу, визначна його роль уприскоренні обороту капіталу й забезпеченні постійної платоспроможностіпідприємства, а також ряд інших умов визначають складність задач, пов’язаних зуправлінням оборотними активами. Механізм реалізації комплексу цих завданьвідображається у системі управління оборотними активами, що розробляється напідприємстві.
Управління оборотними активами – це складний процес. Його складність залежитьвід таких умов, як:
— обсягоборотного капіталу, що використовується в операційному процесі;
— різні видиактивів, що формуються за рахунок обсягу оборотного капіталу;
— прискоренняобороту капіталу і забезпечення постійної платоспроможності підприємства тощо.
Системауправління оборотними активами представляє собою частину загальної фінансовоїстратегії підприємства, що полягає у формуванні необхідного обсягу і складуоборотних активів, раціоналізації й оптимізації структури джерел їхфінансування.
Системауправління оборотними активами підприємства розробляється за такими основнимиетапами:
1. Аналізоборотних активів підприємства у попередньому періоді.
2. Визначенняпринципових підходів щодо формування оборотних активів підприємства.
3.Оптимізація обсягу оборотних активів.
4.Оптимізація співвідношення постійної та змінної частин оборотних активів.
5.Забезпечення необхідної ліквідності оборотних активів.
6. Забезпеченняпідвищення рентабельності оборотних активів.
7.Забезпечення мінімізації втрат оборотних активів у процесі їх використання.
8. Формуванняпринципів, що визначають фінансування окремих видів оборотних активів.
9.Оптимізація структури джерел фінансування оборотних активів.
Аналізоборотних активів підприємства в попередньому періоді
включає п’ять етапів.
На першомуетапі аналізу розглядається динаміка загального обсягу оборотних активівпідприємства; темпи зміни середньої їх суми в зіставленні з темпами зміниобсягу реалізації продукції і середньої суми всіх активів; динаміка питомоїваги оборотних активів у загальній сумі активів підприємства.
На другомуетапі аналізу розглядається динаміка складу оборотних активів підприємства врозрізі основних їх видів: запасів сировини, матеріалів і напівфабрикатів;запасів готової продукції; дебіторської заборгованості; залишків грошовихактивів. На даному етапі аналізу розраховуються та вивчаються темпи зміни сумикожного із цих видів оборотних активів у зіставленні з темпами зміни обсягувиробництва й реалізації продукції; розглядається динаміка питомої вагиосновних видів оборотних активів у загальній їх сумі. Аналіз складу оборотнихактивів підприємства за окремими їх видами дозволяє оцінити рівень ліквідності.
На третьомуетапі аналізу вивчається оборотність окремих видів оборотних активів узагальній їх сумі. Цей аналіз проводиться з використанням показників –коефіцієнта оборотності та періоду обороту оборотних активів. На даному етапіаналізу встановлюється загальна тривалість і структура операційного,виробничого й фінансового циклів підприємства; досліджуються основні фактори,що впливають на тривалість цих циклів.
На четвертомуетапі визначається рентабельність оборотних активів, досліджуються фактори, щоїї формують. У процесі аналізу використовуються коефіцієнт рентабельностіоборотних активів, а також модель компанії “Дюпон”, яка щодо даного видуактивів має вигляд:
Роа = Ррп хОоа, де
Роа –рентабельність оборотних активів;
Ррп –рентабельність реалізації продукції;
Ооа –оборотність оборотних активів.
На п’ятомуетапі аналізу розглядається склад основних джерел фінансування оборотнихактивів – динаміка їх суми та питомої ваги в загальному обсязі фінансовихзасобів, інвестованих у ці активи; визначається рівень фінансового ризику, щогенерується сформованою структурою джерел фінансування оборотних активів.
Результатианалізу дозволяють визначити загальний рівень ефективності управлінняоборотними активами на підприємстві та виявити основні напрями його підвищенняв майбутньому періоді.
Визначенняпринципових підходів щодо формування оборотних активів підприємства. На даномуетапі аналіз відображає загальну ідеологію фінансового управління підприємствоміз позицій прийнятного співвідношення рівня прибутковості та ризику фінансовоїдіяльності. Оборотні активи визначають вибір визначеного типу політики їхформування.
З науковоїточки зору виділяються три принципові підходи щодо формування оборотних активівпідприємства – консервативний, помірний і агресивний.
Консервативнийпідхід передбачає повне забезпечення поточної потреби в усіх видах оборотнихактивів, що забезпечують нормальний хід операційної діяльності; створює високірозміри їх резервів на випадок непередбачених складнощів у забезпеченні підприємствасировиною та матеріалами, погіршення внутрішніх умов виробництва продукції,затримки оплати дебіторської заборгованості, активізації попиту покупців тощо.Такий підхід гарантує мінімізацію операційних і фінансових ризиків, аленегативно впливає на ефективність використання оборотних активів – їхоборотність і рівень рентабельності.
Помірнийпідхід спрямований на забезпечення повного задоволення поточної потреби в усіхвидах оборотних активів і створення нормальних страхових їх розмірів на випадокзбоїв у ході операційної діяльності підприємства. При такому підходізабезпечується оптимальне співвідношення між рівнем ризику та рівнемефективності використання фінансових ресурсів.
Агресивний підхід полягає в мінімізації усіх форм страхових резервів за окремимивидами оборотних активів. При відсутності збоїв у ході операційної діяльностівін забезпечує найбільш високий рівень ефективності їх використання. Протебудь-які збої в ході операційної діяльності призводять до суттєвих фінансовихвтрат через скорочення обсягу виробництва та реалізації продукції.
Отже,вищеназвані принципові підходи щодо формування оборотних активів підприємства,відображуючи різні співвідношення рівня ефективності їх використання і ризику,у кінцевому рахунку визначають суму цих активів і їх рівень відносно обсягуопераційної діяльності.
Оптимізаціяобсягу оборотних активів. Така оптимізація повинна виходити з вибраного підходущодо формування оборотних активів, забезпечуючи заданий рівень співвідношенняефективності їх використання і ризику. Процес оптимізації обсягу оборотнихактивів складається з трьох основних етапів.
Перший етап.За результатами аналізу оборотних активів у попередньому періоді визначаєтьсясистема заходів щодо реалізації резервів, спрямованих на скорочення тривалостіопераційного, а в його рамках – виробничого та фінансового циклів підприємства.При цьому скорочення тривалості окремих циклів не повинно призводити дозниження обсягів виробництва та реалізації продукції.
Другий етап.На основі вибраного підходу до формування оборотних активів, запланованогообсягу виробництва й реалізації окремих видів продукції та розкритих резервівскорочення тривалості операційного циклу оптимізується обсяг і рівень окремихвидів цих активів. Засобом такої оптимізації виступає нормування періоду їхобороту та суми.
Третій етап.На даному етапі визначається загальний обсяг оборотних активів підприємства нанаступний період:
ОАп = ЗСп +ЗГп + ДЗп + ГАп + Пп, де
ОАд –загальний обсяг оборотних активів підприємства на кінець аналізованогонаступного періоду;
ЗСп – сумазапасів сировини та матеріалів на кінець наступного періоду;
ЗГп – сумазапасів готової продукції на кінець наступного періоду з включенням до неїобсягу незавершеного виробництва;
ДЗп – сумадебіторської заборгованості на кінець наступного періоду;
ГАп – сумагрошових активів на кінець наступного періоду;
Пп – сумаінших видів оборотних активів на кінець наступного періоду.
Оптимізаціяспіввідношення постійної та змінної частин оборотних активів. Сезонніособливості суттєво впливають на обсяг потреби в окремих видах оборотнихактивів для здійснення операційної діяльності. Так, наприклад, на підприємствахряду галузей агропромислового комплексу закупівля сировини здійснюютьсяпротягом лише визначених сезонів, що визначає підвищену потребу в оборотнихактивах у цей період, у формі запасів сировини. На підприємствах окремихгалузей є можливість переробляти сировину лише протягом «сезонупереробки» з наступною рівномірною реалізацією продукції, що визначає втакі періоди підвищену потребу в оборотних активах, у формі запасів готовоїпродукції. Коливання в розмірах потреби в окремих видах оборотних активівможуть бути викликані й сезонними особливостями попиту на продукціюпідприємства. Тому у процесі управління оборотними активами варто визначати їхсезонну потребу, що складає різницю між максимальною та мінімальною потребою вних протягом року.
Оптимізаціяспіввідношення постійної та змінної частин оборотних активів здійснюється зачотирма етапами.
На першомуетапі за результатами аналізу щомісячної динаміки рівня оборотних активів уднях обороту або в сумі за ряд попередніх років будується графік їх середньої«сезонної хвилі».
В окремихвипадках він може бути конкретизований за окремими видами оборотних активів.
На другому етапіза результатами графіка «сезонної хвилі» розраховуються коефіцієнтимінімального й максимального рівнів оборотних активів щодо середнього їх рівня.
На третьомуетапі визначається сума постійної частини оборотних активів за такою формулою:
/>, де
ОАпост. –сума постійної частини оборотних активів у наступному періоді;
ОАп – середнясума оборотних активів підприємства у наступному періоді;
Кмін. –коефіцієнт мінімального рівня оборотних активів.
На четвертомуетапі визначається максимальна та середня сума змінної частини оборотнихактивів у наступному періоді. Розрахунки здійснюються за такими формулами:
/>
ОАПмакс. –максимальна сума змінної частини оборотних активів у наступному періоді;
ОАПсеред. –середня сума змінної частини оборотних активів у наступному періоді;
ОАПост. –сума постійної частини оборотних активів у наступному періоді;
Кмакс. –коефіцієнт максимального рівня оборотних активів;
Кмін. –коефіцієнт мінімального рівня оборотних активів.
Таким чином,основою управління оборотністю й вибору конкретних джерел фінансуванняоборотних активів є співвідношення постійної та змінної їх частин.
Забезпеченнянеобхідної ліквідності оборотних активів. Усі види оборотних активів тієюабо іншою мірою є ліквідними, крім витрат майбутніх періодів і безнадійноїдебіторської заборгованості. Загальний рівень ліквідності повинен забезпечуватинеобхідний рівень платоспроможності підприємства за поточними фінансовимизобов'язаннями. З цією метою з урахуванням обсягу й графіка майбутньогоплатіжного обороту повинна бути визначена частина оборотних активів у формікоштів, високо- і середньоліквідних активів.
Забезпеченняпідвищення рентабельності оборотних активів. Оборотні активи повинні приноситивизначений прибуток при їх використанні у виробничо-збутовій діяльностіпідприємства. Водночас окремі види оборотних активів можуть приноситипідприємству прямий прибуток у процесі фінансової діяльності у формі відсотківі дивідендів. Тому складовою частиною розроблюваної політики є забезпеченнясвоєчасного використання тимчасово вільного залишку грошових активів дляформування ефективного портфеля короткострокових фінансових вкладень.
Забезпеченнямінімізації втрат оборотних активів у процесі їх використання. Усі видиоборотних активів певною мірою схильні до ризику втрат. Наприклад, грошовіактиви схильні до ризику інфляційних втрат; короткострокові фінансові вкладення– до ризику втрат частини доходу в зв’язку з несприятливою кон’юнктуроюфінансового ринку, а також ризику втрат від інфляції; дебіторськазаборгованість – до ризику неповернення або невчасного повернення, а такожризику інфляційного; запаси товарно-матеріальних цінностей – до втрат відприродних збитків тощо. Тому управління оборотними активами повинно бутиспрямоване на мінімізацію ризику їх втрат, особливо в інфляційних умовах.
Формуванняпринципів, що визначають фінансування
окремих видів оборотних активів. Виходячи із загальних принципівфінансування активів, що визначають формування структури та вартості капіталу,слід конкретизувати принципи фінансування окремих видів і складових частиноборотних активів. Залежно від фінансового менталітету менеджерів сформованіпринципи можуть визначати широкий діапазон підходів до фінансування оборотнихактивів – від консервативного до агресивного.
Оптимізаціяструктури джерел фінансування оборотних активів. На основі раніше визначенихпринципів фінансування у процесі розробки системи управління оборотнимиактивами формуються підходи до вибору конкретної структури джерел фінансування,їх приросту з урахуванням тривалості окремих стадій фінансового циклу й оцінкивартості залучення окремих видів капіталу.
На управління оборотними активами здійснює вплив система розроблених напідприємстві фінансових нормативів. Основними з таких нормативів є:
• нормативвласних оборотних активів підприємства;
• системанормативів оборотності основних видів оборотних активів і тривалостіопераційного циклу в цілому;
• системакоефіцієнтів ліквідності оборотних активів;
• нормативнеспіввідношення окремих джерел фінансування оборотних активів та інші.
Цілі тахарактер використання окремих видів оборотних активів мають суттєві відмінніриси. Тому на підприємствах з великим обсягом щодо використання оборотнихактивів розробляється система управління окремими їх видами:
1) запасамитоварно-матеріальних цінностей;
2)дебіторською заборгованістю;
3) грошовимиактивами, до яких також прирівнюються й короткострокові фінансові вкладення якформа тимчасового використання вільного залишку грошових активів.1.3 Нормування як метод управління оборотним капіталом
Потреба воборотних коштах визначається шляхом їх нормування, що являє собою встановленняоптимальної величини оборотних коштів, необхідних для організації і здійсненнянормальної господарської діяльності підприємства. А це, на нашу думку, значно підвищуєефективність управління оборотними активами.
В основу визначенняпотреби в оборотних коштах для основної діяльності покладаються плановіпоказники виробництва продукції підприємства і планових витрат на виробництво іреалізацію продукції. Визначається також потреба підприємства в оборотнихкоштах для підсобних і допоміжних виробництв, житлово-комунальних і іншихнепромислових господарств, що не функціонують на самостійному балансі, і для капітального ремонту, здійснюваногогосподарським способом.
На практиці застосовуються наступніосновні методи нормування оборотних коштів: метод прямого розрахунку,аналітичний (дослідно-статистичний) метод і коефіцієнтний метод.
Метод прямого розрахунку є найбільш точним,обґрунтованим, але разом з тим досить трудомістким, оскільки він потребуєвисокої кваліфікації економістів, залучення до нормування працівників багатьохслужб підприємства. Він заснований на визначенні науково обґрунтованих нормзапасу за окремими елементами оборотних коштів.
Аналітичний(дослідно-статистичний) метод застосовується в тому випадку, коли в плановомуперіоді не передбачено істотних змін в умовах роботи підприємства в порівнянніз попереднім. У цьому випадку розрахунок нормативу оборотних коштівздійснюється агреговано, з огляду на співвідношення між темпами росту обсягувиробництва і розміром нормованих оборотних коштів у попередньому періоді. Прианалізі наявних оборотних коштів їхні фактичні запаси коректуються, зайвівиключаються.
Коефіцієнтний методзаснований на визначенні нового нормативу на базі нормативу попередньогоперіоду шляхом внесення в нього виправлень з урахуванням зміни умоввиробництва, постачання, реалізації продукції, розрахунків, що здійснюють впливна швидкість обертання оборотних коштів. За залежними від обсягів виробництваелементами оборотних коштів (сировина, матеріали, незавершене виробництво,готова продукція на складі) потреба планується виходячи з розмірів їх убазисному році, темпів зростання виробництва і можливого прискоренняоборотності оборотних коштів. За елементами оборотних коштів, що не залежатьвід обсягу діяльності (запасні частини, малоцінні і швидкозношувані предмети, витрати майбутніхперіодів) планова потреба визначається на рівні їх средньофактичних залишків.
Формуванняраціональної структури джерел фінансових ресурсів підприємства для фінансуваннянеобхідного обсягу його оборотного капіталу та забезпечення бажаного рівнядоходів є одним із найважливіших завдань управління оборотним капіталом тафінансового менеджменту підприємства в цілому.
Будь-якепідприємство для фінансування своєї діяльності потребує достатнього обсягуфінансування. Управління фінансуванням оборотних активів підприємства підкоренецілям забезпечення необхідної потреби в них відповідними фінансовими ресурсамита оптимізації структури джерел формування цих ресурсів. З урахуванням цієї мети напідприємстві розробляється політика фінансування оборотних активів.
Політика фінансуванняоборотних активів являє собою частину загальної політики управління йогооборотними активами, що полягає в оптимізації обсягу та складу фінансовихджерел їх формування з позицій забезпечення ефективного використання власногокапіталу та достатнього рівня фінансової стійкості підприємства.
Нормування оборотнихкоштів у незавершеному виробництві і витратах майбутніх періодів
Незавершене виробництво —один з найважливіших напрямків авансування оборотних коштів. Його питома вага впромисловості перевищує 20 % загальної вартості оборотних коштів. Незавершенимвиробництвом уважають незавершене виготовлення продукції на всіх стадіяхвиробничого процесу з моменту першої операції і до здачі готової продукції насклад. Його обсяг залежить від типу виробництва, тривалості виробничого циклу,розподілу витрат протягом виробничого циклу (обсяг незавершеного виробництвазростає. якщо більше витрат здійснюється на початку виробничого циклу).
Норматив оборотних коштівдля незавершеного виробництва визначається з формули:
Н = З • Д • К,
де 3 — одноденні витратиза планом IV кварталу, тис. грн.;
Д—тривалість виробничогоциклу, днів;
К — коефіцієнт зростаннявитрат.
Норма оборотних коштівдля незавершеного виробництва визначається множенням тривалості виробничогоциклу на коефіцієнт зростання витрат.
Одноденні витратиобчислюються діленням витрат на випуск валової продукції (за виробничоюсобівартістю) у IV кварталі планового року на 90.
Тривалість виробничогоциклу визначається на основі даних технологічних карт та інших плановихнормативів виробництва. Вона складається із часу, витраченого на обробкудеталей (технологічний запас), транспортування деталей від одного робочогомісця до іншого і передачі готової продукції на склад (транспортний запас),перебування виробів між окремими операціями (оборотний запас), а також зістрахового запасу оброблених деталей. Якщо кількість виробів у незавершеномувиробництві велика, а тривалість виробничого циклу в днях для різних виробівсуттєво різниться, слід об'єднати продукцію в групи, а потім на цій підставівизначити середньозважений показник. Його величину розраховують, виходячи зчастини окремих видів або груп виробів у загальному обсязі продукції, щовипускається, за плановою собівартістю
До фінансовогопланування слід підходити як до процесу оцінки майбутніх фінансових потреб,визначення того, як проводилося попереднє фінансування і на які потребивитрачалися кошти. За допомогою фінансового планування і контролю можнаоцінити, чи відповідають цілям підприємства існуючі прийоми фінансування і те,як витрачаються кошти. Прийоми фінансового планування дають змогу визначити,коли і які саме кошти потрібні. Існуюча методика фінансового планування(нормування) оборотних коштів має суттєвий недолік: для детального аналізу іпланування пропонувалися уніфіковані нормативні коефіцієнти і показники,визначені експериментальним шляхом, які не враховували всієї сукупностіфакторів, що впливають на господарську діяльність конкретного сервісногопідприємства. Проте, нормативи є корисними тільки у тому випадку, якщо вонисприяють удосконаленню управління виробничою діяльністю підприємства, і томуметодика встановлення нормативних витрат повинна визначатися самимпідприємством, а не вищестоящими організаціями.
РОЗДІЛ 2 ОЦІНКА ВПЛИВУ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯОБОРОТНИМ КАПІТАЛОМ НА ФІНАНСОВИЙ СТАН ВАТ ПОЛТАВСЬКИЙ “ТРЗ” 2.1Загальна характеристика фінансово-економічної діяльності підприємства
ВАТ Полтавський “ТРЗ” заснований у 1871 році, якголовні паровозні майстерні Харківсько-Миколаївської залізниці. За 130 років існування підприємстводвічі ґрунтовно реконструювалося, цілком було відновлене після ВеликоїВітчизняної війни. З 1963 року, після реконструкції, завод перейшов на ремонттепловозів. За роки роботи на Полтавському тепловозоремонтному заводі буловідремонтовано понад 34000 паровозів і тепловозів для залізниць колишньогоРадянського Союзу, для країн Європи і Азії.
Форма власностіна підприємстві змінювалася кілька разів: на початку своєї історії завод(майстерні) існував як акціонерне товариство, з 80-х років ХІХ ст. – яквласність казни, за радянських часів це було державне підприємство, в 1991 році– орендне підприємство, а з 1 жовтня 1994 року – акціонерне товариствовідкритого типу.
Сьогоднітепловозоремонтний завод – надійний діловий партнер галузевих підприємств СНД,Європи, Азії, Монголії та країн Балтії.
ВАТ “ ТРЗ ” спеціалізується на ремонті пасажирських тепловозів ТЕП70,універсальних магістральних тепловозів серії М62, вантажних 2ТЕ116, маневровихТЕМ7 та ТГМ6.
Великим попитом узалізничників України, Росії, Монголії, країн Балтії користуються запаснічастини (зараз це понад 70 найменувань), випуск яких – один з пріоритетнихнапрямків у розвитку підприємства. Власне ливарне виробництво, механічнаобробка заготівок, використання сучасних технологій – складові налагодженоговиробництва лиття та подальшої обробки численних запасних частин, призначенихдля ремонту тепловозів.
ВАТ “Полтавський ТРЗ” створене з метою об’єднання вкладівйого учасників для направлення їх на забезпечення матеріального благоустрою тазадоволення соціально-економічних потреб працівників.
Основниминапрямами діяльності ВАТ “Полтавський ТРЗ” згідно зі Статутом є:
1. Ремонтрухомого складу залізних доріг.
2. Виготовленнязапасних частин рухомого складу, агрегатів та іншої продукції для потребзалізничного транспорту.
3. Виготовленнякисню.
4. Виробництвоелектроенергії, теплової енергії, теплопостачання.
5. Будівництвожитла, господарських об’єктів соціально-культурно-побутової сфери, виконаннябудівельно-монтажних і ремонтно-будівельних робіт.
6. Будівельно-ремонтні,конструкторсько-технологічні розробки, архітектурно-проектні, транспортні тавиробничі послуги населенню, підприємцям і підприємствам.
7. Виробництвобудівельних матеріалів та інших засобів технічного забезпечення підприємств.
8. Виробництвотоварів народного споживання.
9. Виробництвосільськогосподарської продукції.
10. Лізинговата інжинірингова діяльність.
11. Ремонт,технічне обслуговування, заправка і прокат автомобілів.
12. Ремонт,технічне обслуговування, прокат і програмне забезпечення комп’ютерної техніки,послуги та запровадження комп’ютерних технологій та підготовка кадрів дляроботи на комп’ютерах.
13. Ремонт,технічне обслуговування, прокат складної побутової техніки, засобіввиробництва, технічний сервіс.
ВАТ “ПолтавськийТРЗ” має право без обмежень приймати рішення відносно направлень своєїдіяльності, здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у відповідності додіючого законодавства та зобов’язань по договору купівлі-продажуприватизаційного державного майна орендного підприємства полтавськийтепловозоремонтний завод.
ВАТ “ПолтавськийТРЗ” є юридичною особою з дня його державної реєстрації. Підприємство маєсамостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банківськихустановах, печатку зі своїм найменуванням, штампи, фірмові бланки, а такожфірмову марку і товарний знак, які затверджуються правлінням заводу іреєструються в торгово-промисловій палаті України, інші реквізити.
ВАТ “ПолтавськийТРЗ” у своїй діяльності керується діючим законодавством України, має обов’язкита користується правами, передбаченими Господарським Кодексом України,договором купівлі-продажу приватизаційного майна, Установчим договором,Статутом, а також внутрішніми правилами процедур, регламентами та іншимилокальними нормативними документами.
Майно заводускладається з основних засобів та оборотних активів, а також інших цінностей,вартість яких відображається у балансі./>ВАТ “Полтавський ТРЗ” можесамостійно продавати, передавати безкоштовно, обмінювати, здавати в орендуюридичним особам і громадянам засоби виробництва й інші матеріальні цінності,відчужувати їх іншим особам і списувати з балансу в порядку, передбаченомуСтатутом і договором купівлі-продажу приватизованого державного майна.
Для забезпечення ефективного господарювання великогозначення набуває створення раціональної організаційної структури підприємства.
Структурапідприємства – це його внутрішній устрій, який характеризує склад підрозділівта систему зв’язків підпорядкованості і взаємодії між ними.
Організаційнаструктура заводу побудована у відповідності з потребами ефективного управліннявсіма галузями виробництва, господарської та адміністративної служби і наведенау додатку А.
Значна частинапрацівників тепловозоремонтного заводу зайнята обліком, контролем та аналізом.Передусім це апарат бухгалтерії, контрольної та аналітичної служб, які безпосередньоведуть бухгалтерський облік, виконують контрольну та аналітичну роботу.
Весь апаратоблікової служби заводу, як методично так і адміністративно підпорядкованийодному керівнику- головному бухгалтеру.
Головнийбухгалтер забезпечує раціональну організацію бухгалтерського обліку, контролюта аналізу виробничих процесів, та роботу виконавців. Також в його обов’язкивходять організація функціонування апарату, що включає планування робіт,організацію праці, нормування, контроль, розподіл обов’язків, підвищеннякваліфікації.
У нових умовах господарюваннядіяльність кожного господарюючого суб’єкта, в тому числі ВАТ “Полтавський ТРЗ”,є предметом уваги багатьох учасників ринкових відносин, зацікавлених врезультатах його діяльності. На основі наявної бухгалтерської інформації всізацікавлені сторони прагнуть оцінити фінансовий стан підприємства. А для самогопідприємства важливо не стільки визначення його фінансового стану, скількипроведення постійної роботи, спрямованої на його поліпшення. З цією метою назаводі аналіз фінансово-господарської діяльності, який передбачає дослідженняекономіки підприємства, формування діагнозу і найближчих цілей, виробленняшляхів досягнення їх без обліку і з урахуванням резервів виробництва.
Аналіз роботи підприємства передбачаєвирішення таких основних комплексів завдань :
1) аналіз фінансовогостановища підприємства ;
2) аналіз структури майнапідприємства та джерел його утворення ;
3) аналіз показниківліквідності підприємства ;
4) аналіз показниківфінансової стабільності підприємства ;
5) аналіз показниківефективності виробництва ;
6) аналіз показниківкредитоспроможності підприємства ;
Ефективність реалізації цихзавдань залежить від постановки аналітичної роботи на підприємстві. Вонапередбачає дію над економічними даними (або економічною інформацією) з метоюодержання різних проміжних або кінцевих показників аналітичного характеру, якіможуть бути використані для розробки та прийняття управлінського рішення.Організаційно аналітичний процес складається з трьох етапів: підготовчого,аналітичної обробки та заключного.
Підготовчий етап аналітичногопроцесу передбачає комплекс робіт, під час яких здійснюється підготовка різноїінформації до аналітичної обробки.
Другим етапом аналітичної роботи євиконання аналітичних розрахунків за допомогою різних методичних і технічнихприйомів. Метою аналітичної обробки є розкриття внутрішньої закономірності векономіці господарства. Для цього на підприємстві розроблено системуаналітичних показників.
У процесі аналізу господарської діяльностітепловозоремонтного заводу поряд з бухгалтерською використовується всясукупність як економічної, так і технічної інформації. Носіями та формамианалітичної інформації виступають облікові реєстри, звітні форми, первиннідокументи, а також протоколи різних виробничих нарад.
Заключним етапом аналітичногопроцесу є узагальнення аналітичної інформації. На цьому етапі дають оцінкурезультату діяльності підприємства, готують висновки, пропозиції, спрямовані наполіпшення роботи.
Велике значення при проведенніаналітичної роботи має складання великої кількості різноманітних аналітичнихтаблиць, які дають змогу досить повно та оперативно визначати та оцінюватирезультати роботи підприємства.
Метою проведення аналізу на заводіє одержання показників та узагальнюючих висновків, які можуть бути використанідля прийняття управлінського рішення у господарській діяльності.
Для фінансово-економічної характеристики ВАТ “Полтавський ТРЗ” наведемо основні показникидіяльності підприємства у додатку Б.
Згідно з даними, наведеними у додатку Б за основнимипоказниками за період з 2006 року по2008 рік відбулися зміни уструктурі майна та капіталу підприємства. Так, середньорічна вартість майнапротягом 2006-2008 рр. збільшилась на 40,67% і становилавже у 2008 році 82076,1 тис.грн. Цевикликано постійним ростом середньорічної вартості оборотних активів. У 2008 році проти 2007 року середньорічна вартістьоборотних активів збільшилась на 9805,4 тис.грн (37,12%), у 2008 року порівняно з 2007 роком – на 5708,8 тис.грн. (27,48%).Зростання середньорічної вартості оборотних активів викликано нарощуваннямобсягів реалізації протягом періоду, що аналізується.
Середньорічна вартість основних засобів у 2008 році в порівнянні з 2007 роком зменшилась на 8575,4 тис.грн,або на 29,22%, за рахунок високої зношеності обладнання. У 2008 році проти 2006 року ситуація покращалась –середньорічна вартість основних засобів збільшилась на 5708,8 тис.грн, або на27,48%, тобто підприємство більш інтенсивно оновлювало своюматеріально-технічну базу, але це значення вартості не досягло рівня 2007 року.
Статутний капіталВАТ “Полтавський ТРЗ” протягом періоду, що аналізується залишився незмінним.
Звертає на себеувагу і постійне збільшення середньорічної вартості власного капіталу протягом2006-2008 рр. З 2006 року по 2007 рік середньорічнавартість власного капіталу зросла на 14144,7 тис.грн. (32,98%) за рахунокзбільшення середньорічної вартості резервного капіталу на 40745,35 тис.грн тасередньорічної вартості нерозподіленого прибутку на 12770,3 тис.грн. При цьомуу 2008 році спостерігалась тенденція зменшення як вартості капіталу, так івартості нерозподіленого прибутку. Ця тенденція є негативною, оскільки свідчитьпро зменшення обсягів виробництва та про послаблення фінансової стійкостітепловозоремонтного заводу. Це зумовлено економічною кризою, яка відчутновдарила по підприємству.
Аналізуючи економічні показники діяльностіпідприємства ми можемо відмітити збільшення валового та чистого доходу відреалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за період 2006-2008рр. Валовийдохід з 2006 року по 2008 рік зріс на 77168,2 тис.грн.(137,62%), а чистий дохід на 70235,2 тис.грн., або на 140,41%. У 2007 та у 2008 роках завод отримав замовлення на ремонт локомотивів,тепловозів та виробництво запасних частин для ремонту тепловозів від Монголії,Росії та країн Балтії.
Прибуток відопераційної діяльності у 2007 роціпроти 2008 року збільшився на 8016,8тис.грн. (198,46%), але у 2008 році впорівнянні з 2007 роком він зменшився на1074,6 тис.грн., або на 8,1%. Ці зміни були спричинені різким зростаннямсобівартості продукції у 2008 році на 38163,5 тис.грн. (68,47%) та сумадміністративних витрат, витрат на збут і інших операційних витрат. Требазазначити, що у 2008 році темпи росту валовогодоходу відстають від темпів росту собівартості. Так, собівартість зросла на68,47%, а виручка на 53,27%. Збільшення собівартості продукції викликано різкимзростанням обсягів виробництва заводу. Загалом же прибуток від операційноїдіяльності з 2006 по 2008 рік збільшився на 6942,2 тис.грн.(171,86%).
Чистий прибуток у2007 році проти 2006 року збільшився на 6795,1 тис.грн. (341,36%) і складав накінець 2007 року, але у 2008 році порівняно з 2007 роком він зменшився на3000,3 тис.грн., або на 34,15% за рахунок зростання собівартості та фінансовихвитрат. За період з 2006 по 2008 роки чистий прибуток збільшився на190,64% з 1990,6 тис.грн. до 5785,40 тис.грн., що є позитивним для підприємства і свідчить пронарощування обсягів виробництва.
Характеризуючитрудові ресурси тепловозоремонтного заводу слід відмітити, що протягом 2006-2008 років середньооблікова чисельність робітників збільшилась на44 особи. Фонд оплати праці також зріс на 12743,60 тис.грн. Але необхіднозауважити, що фонд оплати праці за останні 3 роки зростав більшими темпами ніжсередньоспискова чисельність робітників, тобто на підприємстві збільшився фондстимулювання працівників. І як результат, збільшення середньомісячноїзаробітної плати з 546,29 грн. у 2006 році до 1092,57 грн. (99,99%) у 2008 році. Продуктивність праці також має тенденцію до збільшення. Протягомперіоду, що аналізується вона зросла на 36,34 грн. (134,84%), що є свідченнямефективного використання трудових ресурсів.
Аналіз фінансовихпоказників діяльності ВАТ “Полтавський ТРЗ” за 2006-2008 роки показує, щовідбувається зниження коефіцієнту фінансової незалежності на 0,073 (9,81%), алевін знаходиться в межах нормативу (більше 0,5). Цей показник відображає рівеньфінансової незалежності по відношенню до зовнішніх джерел фінансування. Так, у2006 році він становив 0,744, це означає, що тільки на 25,6% завод фінансуєтьсяз зовнішніх джерел і на 74,4% — з внутрішніх, але у 2008 році фінансування ззовнішніх джерел вже становить 32,9%, а із внутрішніх – 67,1% і значення цьогокоефіцієнту становило 0,671.
Коефіцієнтманеврування, який показує яка частина власного капіталу була використана дляфінансування поточної діяльності підприємства, за 3 останні роки мав позитивнудинаміку. У 2007 році проти 2006 року відбулося його незначнезростання на 0,002, але у 2008 роціпорівняно з 2007 роком він збільшився на 0,02і трохи не досягав нормативного значення 0,5. Цей показник становив на кінець2008 року 0,482, це означає, що48,2% власних оборотних коштів знаходиться в мобільній формі.
Коефіцієнтзабезпеченості оборотних активів власним оборотним капіталом характеризує наявністьвласних оборотних коштів у господарюючого суб’єкта для забезпечення своєїфінансової сталості і відбиває ступінь стабільності структури власних оборотнихкоштів. Цей показник має тенденцію до зниження, але значно перевищує нормативнезначення 0,1. Так, за період, що аналізується він зменшився на 0,077 (13,44%) істановив на кінець 2006 року 0,573, а на кінець 2008 року 0,496. Це означає, що завод маву 2006 році у наявності 57,3%власного оборотного капіталу, а у 2008 тільки році 49,6%.
Рентабельністьвиручки показує доходність підприємства, тобто скільки прибутку припадає на 1грн. виручки. У 2007 році проти 2006 року рентабельність збільшилась на6,56% і становила на кінець року 10,11%. Це відбулося за рахунок різкогозростання обсягів реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і як що у 2006році на 1 грн. виручки припадало 0,03 коп. прибутку, то у 2007 році 10 коп.,але у 2008 році ситуація погіршилась і рентабельність зменшилась на 5,77% зарахунок зменшення прибутку. Загалом же рентабельність виручки за період з 2006 по 2008 рік зросла на 0,79% і на кінець 2008 року становила 4,34%, тобто на 1грн. виручки припадало 0,04 коп. прибутку.
Отже,проаналізувавши основні показники фінансово-господарської діяльності ВАТ“Полтавський ТРЗ”, незважаючи на падіння окремих показників у 2008 році проти2007 року, в цілому ми можемо відмітити, що діяльність підприємства за період,що аналізується була ефективною. До початку фінансової кризи підприємствопрацювало стабільно і не мало проблем ні з власним капіталом, ні з оборотнимикоштами. На січень 2009 року стан підприємства є досить стабільним, але існуєтенденція зменшення оборотів виробництва, що призведе у 2009 році до щебільшого зменшення як оборотного капііалу, так і прибутку взагалі.2.2 Аналіз структури, стану та ефективностівикористання оборотного капіталу
Важливість оборотного капіталу уфінансово-господарській діяльності будь-якого підприємства беззаперечна. Томузрозуміло, що ефективне управління формуванням оборотного капіталу є необхідноюумовою функціонування підприємства на ринку та його виживання в конкурентнійборотьбі. Управління оборотним капіталом, прийняття управлінських рішень,пов’язаних з його розміщенням та використанням, неможливе без надійного йдостовірного інформаційного забезпечення, всебічного та ґрунтовного аналізуотриманої інформації. Для проведення фінансового аналізу формування, існуючогостану та використання оборотного капіталу, відповідальні за аналітичну роботу(бухгалтерія, фінансовий відділ та інші), мають бути забезпечені відповідноюінформацією.
Інформаційною базою для аналізу оборотного капіталупідприємства слугують показники про надходження і витрачання грошових коштів:виписки банку про стан рахунків; платіжні календарі, які складаються фінансовимвідділом підприємства, та інші дані бухгалтерського та оперативного обліку;баланс (Ф№1), звіт про фінансові результати (Ф№2) та інші форми бухгалтерськоїзвітності; показники статистичної звітності; відомості, які містяться уфінансовому плані підприємства (баланси доходів і витрат).
Основним джерелом інформації для аналізу оборотногокапіталу є бухгалтерський баланс, складений на певну дату. Усі його показники взаємозв'язаніміж собою. Їх достатність для своєчасної та якісної оцінки оборотного капіталупідприємства залежить від достовірності та дати, на яку складається баланс.
Отже, проведемо аналіз, який передбачаєдослідження структури оборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” за видами активів, що дозволяє оцінити основні тенденції узміні складу поточних активів. Аналіз складута структури оборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” за 2006 – 2008 роки наведено у додатку В.
Згідно з даними додатку В у структуріоборотного капіталу тепловозоремонтного заводу переважають розрахунки здебіторами та інші оборотні активи. Їх питома вага у загальному обсязіоборотного капіталу складає 54,59 %; 65,29 % та 55,49 % відповідно по роках 2006, 2007, 2008.
Наочно склад і структуру оборотного капіталутепловозоремонтного заводу за 2008 рік подано на рис. 2.1
Сума розрахунків з дебіторами в основномускладається із заборгованості покупців за товари, векселів одержаних,заборгованості з бюджетом, за виданими авансами та іншої поточної дебіторськоїзаборгованості. Питома вага дебіторської заборгованості за товари є значною іскладала у 2006 році – 40,68%питомої ваги загальної вартості оборотного капіталу, у 2007 – 32,86%, у 2008-25,56%.
Слід підкреслити, що протягом періоду з2006 по 2008 рік спостерігалося поступовескорочення питомої ваги дебіторської заборгованостіза товари, роботи, послуги, але це відбувалося за рахунок появи заборгованостіз бюджетом та за виданими авансами.
/>
Рис. 2.1 Склад і структура оборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” за 2008рік ( у%)
Проаналізуємо структуру оборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ”.Найбільшу частку в оборотному капіталі мають розрахунки з дебіторами – 55,49, запасимають 37,65%, при цьому частки грошових коштів та витрати майбутніх періодівскладають відповідно 6,83% і 0,03%.
Заборгованість же покупців за товари,роботи послуги зростала і становила у 2006 році – 10881,5 тис.грн., у 2007 –15016,2 тис.грн., у 2008 році проти 2007 відбулося зменшення на 68,5 тис.грн.,але вона залишалася досить значною і складала 14947,7 тис.грн. Це свідчить пронеобачну кредитну політику підприємства щодо покупців та труднощі в реалізації виробленоїпродукції.
У 2007 році на підприємстві виникла дебіторськазаборгованість за виданими авансами у сумі 12594,7 тис.грн., а у 2008 році ця заборгованістьдосягла 13878,2 тис.грн., хоча питома вага її знизилась з 27,56 % до 23,72 %.
Зростання цієї заборгованості свідчить провідволікання грошових коштів з обороту, тому керівництву заводу потрібноздійснювати постійний контроль за станом розрахунків з замовниками.
Інші статті розрахунків з дебіторами черезїх малий розмір мали порівняно незначний вплив на структуру оборотногокапіталу.
Питома вага запасів у загальній суміоборотного капіталу є також значною і складала 44,79%; 33,28%; 37,65%відповідно у 2006, 2007, 2008 роках. Хоча і відбулося зменшення питомої ваги, але вартістьзапасів збільшилась. Так, у 2007 році проти 2006 запаси збільшилися на 3233,1 тис.грн., у 2008 проти 2006 на 6807,6 тис.грн.
Слід зазначити, що основною складовоючастиною запасів є виробничі запаси, незавершене виробництво та готовапродукція, що пов’язано з характером діяльності підприємства. Розмір виробничихзапасів у 2007 році в порівнянні з 2006 роком збільшився на 1758,2 тис.грн. іскладав 6907,1 тис.грн., хоча питома вага зменшилася на 4,14 п.п. У 2008 роціпроти 2007 відбулося зменшення вартості виробничих запасів на 1756,4 тис.грн.,а зниження питомої ваги складало 6,3 п.п. Вартість виробничих запасів у 2008році складала 5150,7 тис грн., а питома вага у загальному обсязі оборотногокапіталу 25,98 %.
Частка незавершеного виробництва узагальному обсязі оборотного капіталу становила 15%, 8,32% та 9,61% відповіднопо роках 2006, 2007 та 2008. Протягом періоду, щоаналізується відбувалося зменшення обсягів незавершеного виробництва, але у 2008році проти 2007 ця позиція збільшилася на 1821,3 тис.грн., а питома вага зрослана 1,3 п.п. Зменшення обсягів незавершеного виробництва вплинуло на збільшенняобсягів готової продукції.
Обсяг готової продукції за 2006-2008 роки збільшився з 2799,9тис.грн. до 11227,6 тис.грн. Це свідчить про нагромадження продукції на складі,разом с тим завод несе витрати по зберіганню готової продукції.
Грошові кошти ВАТ “Полтавський ТРЗ” у національній валюті знаходяться на поточному рахункузаводу в установі банку та у касі, в національній валюті — на валютному рахункуу банку. Їх розмір невеликий, тому питома вага найбільш ліквідної частиниоборотних активів у їх загальній вартості не перевищує 6,83%. На цей рівеньпідприємство вийшло протягом 2006 – 2008 років, коли сума грошових коштівзбільшилась з 164,5 тис.грн. до 4000,3 тис.грн. У 2008 році з’явилися короткостроковіфінансові вкладення (завод придбав акції іншого підприємства за аналогічноюсферою діяльності) на суму 122,4 тис.грн. Збільшення частки грошових коштів ускладі оборотного капіталу є позитивним показником у фінансово-господарськійдіяльності ВАТ.
Питома вага витрат майбутніх періодів увартості оборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” є незначною іне перевищує 0,03%. У 2006 році розмір витрат майбутніх періодів складав 2,9тис.грн., у 2007 – 12,5 тис.грн., у 2008 – 19,5 тис.грн.
Отже, у структурі оборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” за 2006 – 2008 рік відбулись не надто серйозні зміни. Розрахункиз дебіторами та запаси зберегли вагому частку у структурі оборотного капіталу.
2.3 Аналіз впливу управління оборотнимкапіталом на фінансовий стан підприємства
Оборотний капітал– наймобільніший капітал, який постійно перебуває в обороті, і чим швидше вінобертається, тим більше приносить прибутку. Для оцінки оборотності оборотногокапіталу використовують такі показники:
1) коефіцієнт оборотностіоборотних активів;
2) тривалість одного оборотуоборотних активів;
3) коефіцієнт закріпленняоборотних активів.
Коефіцієнт оборотності дорівнює відношенню чистогодоходу від реалізації товарів, робіт, послуг до середньої величини оборотнихактивів і характеризує, наскільки ефективно використовуються активи з поглядуобсягу реалізації:
Коб = ЧД / ОА, (2.1)
де, ОА –середньорічна вартість оборотних активів;
ЧД – чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів,робіт, послуг).
Чим більший коефіцієнт оборотності, тимефективніше використовується оборотний капітал.
Тривалість обігуоборотних засобів розраховують діленням середніх залишків оборотних активів наодноденну виручку.
Т = ОА / ЧДод, (2.2)
де: ЧДод – одноденна реалізація продукції(товарів, робіт, послуг) ;
ЧДод = ЧД / 360 (2.3)
Чимменша тривалість одного обороту, тим ефективніше використовується оборотнийкапітал./>Коефіцієнт закріплення дорівнюєвідношенню середньої величини оборотних активів до чистого доходу відреалізації товарів, робіт, послуг і показує величину оборотних активів на 1грн. реалізованої продукції:
Кз = ОА / ЧД, (2.4)
Чим менший цей коефіцієнт, тим ефективнішевикористовується оборотний капітал.
Ефект прискорення оборотності оборотногокапіталу виявляється у вивільненні, зменшенні потреби в ньому у зв’язку зпокращенням його використання. Величину вивільнених оборотних коштів визначаютьяк добуток суми фактичної щоденної виручки і величини прискорення оборотності вднях:
∆ Оо = (Т1 – То) х Оод, (2.5 )
де: Оо – величина вивільнення абододаткового залучення оборотних активів;
Т1, То – тривалість обігуоборотних активів у звітному та базисному періодах;
Оод – величина одноденної реалізації.
Проаналізуємо ефективність використанняоборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” за всіма оборотнимиактивами, групами і видами. Оборотність оборотних коштів ВАТ “Полтавський ТРЗ” за 2006 – 2008 роки наведено у додатку Г.
Згідно з даними додатку Г, протягом 2006-2008 років відбулосяприскорення оборотності оборотного капіталу. Коефіцієнт оборотності збільшивсяз 1,89 до 2,31 раз. У вартісному виразі цей показник означає, що на 1 грн.оборотного капіталу у 2006 році припадало 1,89 грн. чистого доходу (виручки) від реалізаціїпродукції, у 2007р. – 2,14 грн., а у 2008р. – 2,31 грн. Прискорення оборотності капіталусприяє зменшенню потреби в оборотному капіталі (абсолютне вивільнення),приросту обсягів продукції (відносне вивільнення), а відтак збільшенню одержуваногоприбутку. В результаті поліпшується фінансовий стан підприємства, зміцнюєтьсяплатоспроможність.
У розрізі окремих видів оборотногокапіталу спостерігається наступна ситуація: так, за період 2006-2008 роківкількість оборотів грошових коштів та коштів у розрахунках зменшилась.Оборотність грошових коштів уповільнилась з 1,18 до 6,94 раз, а оборотністькоштів у розрахунках у 2007 році проти 2006 уповільнилась на 0,56 рази, у 2008році проти 2007 відбулося її прискорення на 0,38 рази, але оборотність недосягла рівня 2006 року. Оборотність запасів прискорилася з 3,61 рази до 6,46раз.
Коефіцієнт закріплення оборотного капіталує оберненим показником до коефіцієнта оборотності. Тому з 2006 по 2008 рік вінзменшився з 0,528 до 0,433. Це зумовлено зовнішніми показниками, кризовимиявищами в економіці.
Наглядно проілюструємо динамікукоефіцієнтів оборотності оборотних активів у розрізі окремих елементів на рис.2.2.та 2.3.
/>
Рис. 2.2. Динаміка коефіцієнтів оборотностіоборотних активів, коштів у розрахунках та запасів ВАТ “Полтавський ТРЗ” за 2006–2008 роки (у разах)
/>Рис. 2.3. Динаміка коефіцієнту оборотностігрошових коштів ВАТ “Полтавський ТРЗ” за 2006-2008 роки (у разах)
Аналізуючи показник тривалості одногообороту поточних активів, зазначимо, що у 2006 році оборотний капітал проходиввсі стадії кругообороту у 2006 році за 190,19 днів, у 2007 – за 168,53 днів, у 2008- за 155,94 дня. Отже, оборотність поточних активів за період 2006-2008 роківприскорилась. Це пояснюється тим, що темпи росту виручки вищі за темпи ростусередніх залишків оборотних коштів.
За окремими видами оборотного капіталувідбулося наступне: оборотність грошових коштів у днях уповільнилась з 1,18 днядо 6,94 днів, коштів у розрахунках уповільнилась з 89,08 дня до 93,26 дня, а позапасам відбулося прискорення оборотності з 99,84 дня до 55,73 дня.
Уповільнення оборотності оборотногокапіталу свідчить про погіршання використання оборотних коштів, а також про те,що за звітний період кошти повернулися на підприємство із запізненням і томувоно потребує залучення додаткових коштів для продовження господарськоїдіяльності підприємства хоча б на рівні минулого року.
Так, вивільнення загальних оборотнихкоштів у 2007 році складало 4637,76 тис.грн., у 2008 році – 4205,56 тис.грн.,але по окремих видах оборотного капіталу здійснюється додаткове залучення: у 2007році грошових коштів у сумі 148,29 тис.грн., у 2008 – 1693,58 тис.грн., коштіву розрахунках у 2007 році – 3073,21 тис.грн.
Потреба виробничого підприємства уформуванні оборотного капіталу залежить від багатьох факторів. Головними та найбільшвпливовими є виручка та період обертання оборотних активів. Розрахунок їхвпливу здійснюється методом ланцюгових підстановок. При цьому використовуютьнаступну факторну модель:
ОАск = В1 х Оок (2.6.)
де: ОАск – обсяг оборотногокапіталу скоригований;
В1 – виручка від реалізації(товарів, робіт, послуг) за звітний період;
ООк0 – оборотність оборотногокапіталу у разах у базисному періоді;
Таблиця 2.1 .
Розрахунок впливу факторів на приріст обсягуоборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” у 2006-2008роціПоказник 2006 рік 2007 рік 2008 рік Відхилення (+;-) 2008/2007 2007/2006
Середньорічний обсяг оборотного капіталу, тис. грн. 26413,80 36219,2 32088,75 -4130,45 9805,4
Виручка від реалізації (товарів, робіт, послуг), тис. грн. 50020,10 77366,9 70255,3 -7111,6 27346,8
Оборотність оборотного капіталу, раз 1,89 2,14 2,18 0,04 0,25
Розрахунки, результати яких наведені утаблиці 2.1., свідчать, щоу 2007 році результативний показник (середньорічний обсяг оборотного капіталу)збільшився порівняно із 2006 роком на 9805,4 тис. грн. При цьомупід впливом фінансової та економічної кризи цей показник у 2008 р скоротився на4130, 45 тис. грн., що говорить про зменшення оборотного капіталу напідприємстві.
Також суттєво зменшилась виручка відреалізації, це пов’язано з зменшенням продажу і ремонтів, що негативносказується на фінансовому стані підприємства. Єдиним показником, якийвідноситься до оборотного капіталу, але не зменшується під час настанняфінансової кризи – це дебіторська заборгованість. Але негативом є те, що вонапереходить з короткострокової у довгострокову, або навіть стає неможливою.
Цей результат бувотриманий внаслідок впливу виручки та оборотності оборотного капіталу. Врезультаті збільшення виручки ВАТ “Полтавський ТРЗ” у 2007 періоді у порівняннііз 2006 на 27346,8тис. грн. виникло додаткове залучення обігових коштів наформування необхідних оборотних активів. Але знову таки зменшення виручки у2008 р. не дозволило збільшити його оборотність достатньо, збільшення відбулосьна 0,04 і вони було нечуттєве зважаючи на події які почали в кінці 2008 рвідбуватися на підприємстві.
На противагу збільшенню виручки, прискоренняоборотності оборотного капіталу у звітному періоді на 0,17 рази призвело довивільнення оборотного капіталу на формування необхідних оборотних активів насуму 205257,59 тис.грн. Внаслідок цього і був отриманий приріст оборотногокапіталу тепловозоремонтного заводу у 2007 році. Тому при незначному прискореніоборотності у 2008 р на 0,04 приросту оборотного капіталу підприємство неотримало.
Загальну оцінку ефективності використання оборотногокапіталу можна дати за допомогою таких показників, як коефіцієнт віддачі тарентабельність оборотного капіталу.
Коефіцієнтвіддачі оборотного капіталу характеризує величину сукупного обороту за звітнийперіод (рік, квартал) у розрахунку на 1 грн. авансованого у середньому зазвітний період оборотного капіталу і визначається за формулою:
ФВок = В / ОК, (2.7.)
де ФВок –фондовіддачаоборотного капіталу (коефіцієнт віддачі);
В – виручка відреалізації (товарів, робіт, послуг) за звітний період;
ОК – середнійрозмір оборотного капіталу протягом періоду.
Рентабельність оборотного капіталу характеризуєвеличину прибутку у розрахунку на 1 грн. авансованого у звітному періоді оборотногокапіталу і визначається за формулою:
Рок = ЧП / ОК, (2.8.)
де Рок– рентабельність оборотного капіталу;
ЧП – прибуток зазвітний період;
ОК – середнійрозмір оборотного капіталу протягом періоду.
Розрахунок впливу на зміну прибутку, обсягу виручкивід реалізації, зміни обсягу оборотного капіталу і ефективності йоговикористання проводять з використанням скоригованих показників (методабсолютних різниць). Для цього використовують наступні факторні моделі:
ЧПск = ОК1х Рок0 / 100, (2.9.)
де Пск– чистий прибуток скоригований;
ОК1 –середній розмір оборотного капіталу у звітному періоді;
Рок0 –рентабельність оборотного капіталу у базисному періоді.
Вск = ОК1х ФВок0 ,(2.10.)
де: Вск– виручка від реалізації (товарів, робіт, послуг) скоригована;
ОК1 –середній розмір оборотного капіталу у звітному періоді;
ФВок0– фондовіддача оборотного капіталу у базисному періоді.
Інтегральний показник показує зміну ефективностівикористання оборотного капіталу під сукупним впливом двох факторів, а саме:фондовіддачі і рентабельності оборотного капіталу. Збільшення цього показникасвідчить про ефективне використання оборотного капіталу. Він розраховується заформулою:
J = />, (2.11)
де: Фвок — фондовіддача оборотногокапіталу,
Рок — рентабельність оборотного капіталу.
Результати розрахунків по наведеним вище формулампредставлені у таблиці 2.2.
Як свідчать дані таблиці 2.2., показники ефективностівикористання оборотного капіталу у 2008 році змінювались у певному напрямку, асаме:
— зниження фондовіддачі на 0,64 означає, що на кожнугривню авансованого у оборотні активи оборотного капіталу у 2008 році порівняноіз 2007 роком припадає на 0,64 грн. менше виручки від реалізації.
Таблиця2.2.
Ефективність використання оборотного капіталу ВАТ“Полтавський ТРЗ” за 2006 – 2008рр. Показник 2006 рік 2007 рік 2008 рік Відхилення (+;-) 2007/2006 2008/2007 1 2 3 4 5 6 1.Виручка від реалізації (товарів, робіт, послуг), тис. грн. 50020,10 77366,9 70255,3 27346,8 -7111,6 2.Середньорічний розмір оборотного капіталу, тис. грн. 26413,80 36219,2 32088,75 9805,4 -4130,45 3.Чистий прибуток, тис. грн. 1990,60 8785,70 5785,40 6795,1 -3000,3 4.Фондовіддача оборотного капіталу, грн./грн. 1,89 2,95 2,18 1,06 -0,77 1 2 3 4 5 6 5.Рентабельність оборотного капіталу, % 7,5 24,26 11,11 16,76 -13,15 6. Інтегральний показник ефективності використання оборотного капіталу 0,37 0,84 0,49 0,47 -0,35
Погіршання фондовіддачі оборотного капіталу відбулосьза рахунок того, що темпи росту середньорічного розміру оборотного капіталунижче темпів росту виручки від реалізації. Це відбулось через те, що реалізаціїяк продукції підприємства, так і послуг (ремонтних) не змогла забезпечитидостатнього рівня отримання коштів підприємством. Все це викликано спадомекономіки, кризою економічних систем і нестабільності купівельних можливостейпостійних клієнтів.
Отже, зниження фондовіддачі на 0,77 призвело дозменшення виручки на 3816,69 тис.грн., а зменшення середньорічного розміруоборотного капіталу на 4130,45 тис.грн. вплинуло на зменшення виручки на 3294.91тис.грн. Взаємодія цих факторів призвела до збільшення виручки на 7111,6 тис.грн.
Рентабельність оборотного капіталу ВАТ “ПолтавськийТРЗ” також знизилась. Це відбулось за рахунок зменшення фінансового результатудіяльності підприємства. В результаті цього рівень рентабельності оборотногокапіталу знизився на 13,15 відсоткових пункти. Це означає, що у 2008 році кожнагривня виручки принесла на 13,15 коп. менше чистого прибутку, ніж у 2007 році.Хоча у 2007 році спостерігалась тенденція до зростання – рентабельність зрослана 16,76% і мала вже доволі стабільне і суттєве значення 24,26%.
Під впливом збільшення розміру оборотного капіталу тазниження рентабельності оборотного капіталу чистий прибуток заводу знизився. Назниження чистого прибутку на 3000,3 тис. грн. вплинули наступні фактори: зарахунок зменшення обсягу оборотного капіталу прибуток зменшився на 851,03 тис.грн., через погіршення ефективності його використання знизився на 2149,27 тис.грн. Сума дії цих факторів й призвела до зменшення величини прибутку в ціломуза 2008 рік.
Значення інтегрального показника у 2007році зросло на 0,47, тому у 2007 році можна було говорити про зростанняоборотності і рентабельності оборотних коштів і активів. Зменшенняінтегрального показника на 0,33 свідчить про неефективне використанняоборотного капіталу тепловозоремонтного заводу у 2008 році.
РОЗДІЛ 3 НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИУПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМ КАПІТАЛОМ 3.1Напрямки підвищення ефективності використання оборотного капіталу підприємства
Для досягненнямаксимально ефективного рівня використання оборотним капіталом ВАТ “ПолтавськийТРЗ” необхідно розробити комплексну цільову програму управління своїмиоборотними активами. Цільовим напрямком політики управління оборотним капіталомє визначення об’єму та структури оборотних активів, джерел їх покриття іспіввідношення між ними, достатнього для забезпечення довгострокової стабільноїгосподарської та ефективної фінансової діяльності заводу.
Фінансовакриза в Україні чи не найболючіше вдарила по малому і середньому бізнесу. Підприємствудоведеться добре попрацювати, щоб наслідки її не тільки не знищили, але і зміцнилиінститут приватного підприємництва в нашій країні.
Сформульованецільове завдання має стратегічний характер. Під стратегією управління оборотнимкапіталом розуміють цілеспрямований процес формування його обсягу та складу, щодозволить забезпечити досягнення стратегічних цілей та завдань управління.
Шляхипокращення використання оборотним капіталом полягають у наступному:
1. Необхіднооптимізувати розмір оборотного капіталу, що обслуговує господарські потребизаводу.
Оскількифінансові ресурси надаються на платній основі, ВАТ “Полтавський ТРЗ” зацікавленийу скороченні потреб з метою мінімізації витрат на їх залучення та подальшевикористання. Це досягається шляхом: планування потреби заводу в формуванніоборотних активів, нормування обсягів окремих груп оборотних активів, контролюза виконанням планів і нормативів та організації роботи по виявленнюможливостей скорочення потреби в оборотних активах.
В ходідослідження нами встановлено, що на ВАТ “Полтавський ТРЗ” не здійснюєтьсянормування його оборотних активів. На наш погляд це і є однією з причинпогіршання використання оборотних активів, тому вважаємо, що для покращанняякості управління оборотними активами доцільно запровадити систему нормування,яка передбачає визначення оптимальних обсягів обігових коштів на підприємстві.
Наведеморозрахунок нормування оборотних активів на прикладі ВАТ “Полтавський ТРЗ” [33,с. 217-226].
Нормуванняоборотних активів, авансованих в сировину, основні матеріали і покупнінапівфабрикати, визначається за формулою:
М = В х n, (3.1)
де: М –норматив оборотних активів в запасах сировини, основних матеріалів і покупнихнапівфабрикатів (грн.);
В – одноденнівитрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів (грн.);
n — нормаоборотних активів (дні).
По данимвідділу постачання ВАТ “Полтавський ТРЗ”: В = 19,45 тис.грн., n = 97 днів
М = 19,45 х 97= 1886,65 тис.грн.
2. Нормуваннядебіторської заборгованості.
Слідзазначити, що важливе значення також має визначення можливої суми фінансовихкоштів, які інвестуються в дебіторську заборгованість по товарному і споживчомукредиту. Ця сума на за наступною формулою:
/> (3.2),
де: Ндз –необхідна сума фінансових коштів, що інвестуються у дебіторську заборгованість;
ОРк –запланований обсяг реалізації продукції в кредит;
Кс/ц –коефіцієнт співвідношення собівартості та ціни продукції;
ППК – середнійперіод надання кредиту покупцям, у днях;
ПР – середнійперіод прострочки платежів по наданому кредиту, дні.
Здійсниморозрахунок нормування дебіторської заборгованості по ВАТ “Полтавський ТРЗ” на2006 рік.
/>тис.грн.
Отже, ВАТ“Полтавський ТРЗ” необхідно 1607,36 тис.грн. інвестувати в 2006 році вдебіторську заборгованість.
Розрахуємовідповідні дані за 2007 і 2008 роки
Ндз2007=23045,4*0,9*(30+12)/360=2419,7тис.грн
Ндз2008=20000*0,9*(14+7)/360=1050тис.грн
Для того щобзменшити дебіторську заборгованість у 2008 році було прийнято рішення прозменшення сроку надання кредиту та відстрочки платежу по проданим товарам. Томунорма дебіторської заборгованості зменшилась до 1050 тис.грн.
Обсяг іншихвидів дебіторської заборгованості (бюджету, позабюджетних фондів та підзвітнихосіб), як правило, не планується. В разі збереження причин, що обумовиливиникнення заборгованості в плановому періоді, потреба у формуванні цього видузаборгованості визначається, виходячи з планових темпів зростання обсягудіяльності підприємства.
Оцінкапланового періоду погашення відповідних видів дебіторської заборгованості можездійснюватися на основі проведення аналізу або методом прямого розрахунку (яксередньозважений період погашення, що буде мати місце). Останній варіантреалізується при незначних обсягах формування заборгованості та передбачаєнаявність інформації про термін погашення заборгованості кожним дебіторомпідприємства або групою дебіторів.
3. Нормуваннягрошових коштів.
Особливе місцеу плануванні оборотних коштів заводу займає визначання потреби в грошовихкоштах, адже вони повинні бути оптимально сплановані товариством, щоб вдостатній мірі забезпечити його господарську діяльність, і не осідати набанківських рахунках. Для цього розрахуємо наступну таблицю 3.1.
Таблиця 3.1
Розрахунок мінімально необхідної сумигрошових коштів ВАТ “Полтавський ТРЗ” на 2006 рік№ п/п Показник 2006 рік 2007 рік 2008 рік 1 Операційні витрати 51300,6 76908,6 71250,5 2 Обсяг реалізації продукції за мінусом ПДВ і АЗ 50020,10 77366,9 70255,3 3 Середній залишок грошових коштів та дебіторської заборгованості 32771,9 45321,7 43432,1 4 Обертання грошових коштів, разів (ряд2: ряд3) 1,52 1,7 1,6 5 Мінімальна необхідна сума грошових коштів (ряд1: ряд4) 33750,4 45240,35 44531,7
Отже, дляуспішної діяльності ВАТ “Полтавський ТРЗ” у 2006 році потрібно як мінімум33036,18 тис. грн. При цьому ця потреба зростає у 2007 році і складає 45240,35, і під пливом початкових кризових явищ зменшується у 2008 році до 44531,7тис.грн
4. Потреба уформуванні запасів малоцінних та швидкозношуваних предметів (ШЗП)розраховується на основі інформації про кількість робочих місць, чисельністьробітників підприємства, вартість ШЗП для оснащення одного робочого місця аборобітника підприємства з урахуванням існуючого порядку бухгалтерського облікута відображення обліку ШЗП (запаси ШЗП утворюються в розмірі 50% від вартостіпридбання необхідних матеріальних обігових активів, які в поточному періоді несписані на витрати обігу).
Загальнийрозмір потреби в обігових коштах для формування запасів ШЗП обчислюється так:
ОБАШЗП = 50% /> (КРМ /> NРМ + ЧР /> NР),(3.3.)
де КРМ –кількість робочих місць;
ЧР –чисельність робітників;
NРМ– норма ШЗП для оснащення одного робочого місця;
NР– норма ШЗП для забезпечення одного робітника підприємства.
При потребінорми ШЗП можуть диференціюватися за видами робочих місць чи категоріямиробітників підприємства. В цьому разі попередньо обчислюється середньозваженанорма, яка і використовується в наведеній формулі.
Практикабагатьох українських підприємств свідчить про відсутність науково обгрунтованоїполітики щодо управління запасами. Можливі ситуації, коли матеріали ікомплектуючи закуповують заздалегідь на кілька місяців, через побоюваннякерівництва щодо можливого їхнього подорожчання чи стабільності майбутніхпоставок. Це призводить до вилучення коштів з обороту, неможливості вчаснорозрахуватися за поточним зобов’язанням. З іншого боку, можлива ситуація, коливідсутність тих чи інших матеріалів змушує підприємство зупинитись, порушуватитехнології виробництва. В обох випадках це призводить до великих матеріальних іфінансових збитків.
З метоюуникнення подібних ситуацій керівництво підприємства повинне застосовуватицілий заходів. Одним із них є оптимізація обсягів сировини і матеріалів, якізакуповують. Також можна застосовувати спеціальні методичні прийоми і формулирозрахунку оптимальної кількості закупленої партії матеріалів [48, с. 110-121].
Розглянемоумовний приклад. Припустимо, що ВАТ “Полтавський ТРЗ” впродовж трьох місяців,тобто кварталу, щотижня закуповує 5 тис. л дизельного пального за ціною 1,5грн./л.
Для визначенняоптимальної партії закупки скористуємося наступною формулою:
Qопт = />/>/>, (3.4)
де:
F – постійнівитрати у розрахунку на одну партію;
S – загальнакількість одиниць продукції, яку закуповують за даний
проміжок часу;
А – кількістьнатуральних одиниць середніх залишків дизельного пального;
С – відсотковийпоказник змінних витрат;
Ця формула заміжнародною практикою має назву модель EOQ. Вона дає змогу визначити обсягпартії закупленої сировини, виходячи з рівня постійних та змінних витрат, щоскладались. Зробимо це і для ВАТ “Полтавський ТРЗ”
Qопт =/> = 24,7т.
Таким чином,враховуючи рівень постійних і змінних витрат на придбання та зберіганнядизельного пального, оптимальною є закупівля партії приблизно по 24,7 т.Витрати пального на місяць становлять 20 т. Отже, це слід проводити один раз на37 днів ((24,7 / (12х20)) х 360).
Розглянутийвипадок найпростіший і на ВАТ “Полтавський ТРЗ” виникають ті чи інші проблеми зпостачанням сировини і матеріалів, створюються резервні запаси матеріалів,постачання партії матеріалів здійснюється у кілька етапів протягом якогосьпроміжку часу. Всі ці моменти не враховані в моделі EOQ. Але, відштовхуючисьвід цієї формули як базової, економістами були розроблені різні моделіоптимізації партії закупівельних матеріалів і товарів, які враховують ті чиінші особливості політики управління товарно-матеріальними запасами наконкретних підприємствах.
2.Потрібноприскорити швидкість кругообороту (або скорочення тривалості обороту)оборотного капіталу.
Потреба заводуу формуванні оборотних активів (ОАнеоб) залежить від обсягівтоварообороту (Т), тривалості кругообороту (ПООА) та тривалості періоду (Д).Кількісно ця залежність може бути представлена наступним чином [33, с.205 ]:
ОАнеоб = Т х ПООА / Д (3.5)
Розрахуємопотребу ВАТ “Полтавський ТРЗ” в формуванні оборотних активів на основі даних за2006-2008 рік:
ОАнеоб2006= 50020,10 х 155,94 / 360=21667 тис. грн.
ОАнеоб2007=77366,9 х 155,94 / 360=33512,8 тис. грн.
ОАнеоб2008= 70255,3 х 155,94 / 360 = 30432,25 тис. грн.
Таким чином,враховуючи розмір обсягу товарообороту у 2008 р. та тривалість оборотуоборотних коштів, у 2008 р. потреба підприємства в оборотних коштах складає 30432,25тис. грн. При тому, що у 2007 році вона складала 33512,8 тис грн. (зменшиласьна 3080,55 тис.грн)
Зростанняобсягів діяльності потребує адекватного збільшення потреби в оборотних активах,і відповідно – витрат на їх формування. Протидією цьому є підвищення швидкостікругообігу, що дозволяє скоротити потребу в них.
Можливескорочення потреби підприємства за рахунок прискорення швидкості кругообороту(СОА) може бути обчислене так [33, с.206]:
СОА = (ПООАф – ПООАнорм)х Т / Д, (3.6)
де: ПООАф– фактичне значення періоду кругообороту активів, в днях;
ПООАнорм– оптимальна (нормативна) тривалість кругообороту, в днях.
Для ВАТ“Полтавський ТРЗ” цей показник буде дорівнювати:
СОА = (155,94– 150) х 120255,3 / 360 = 1984,21 тис. грн.
Тобто, зарахунок прискорення швидкості обороту оборотних активів підприємство можескоротити свої потреби в них на 1984,21 тис. грн.
Прискоренняоборотності оборотного капіталу досягається за рахунок кращої організації йогокругообігу. Внаслідок цього зменшуються запаси планових оборотних засобів ізбільшується частка власного оборотного капіталу у їх формуванні.
Прискоренняоборотності оборотних активів призводить до вивільнення оборотних коштів зобороту, а уповільнення до додаткового залучення, а активне нарощуваннявласного оборотного капіталу при одночасному прискоренні оборотності оборотнихактивів – реальний шлях зміцнення фінансового стану і забезпечення фінансовоїнезалежності.
3. Необхіднозабезпечити поточну платоспроможність та ліквідність активів ВАТ “ПолтавськийТРЗ” .
Це одне ізнайвагоміших завдань управління оборотними активами. Управління ліквідністю таплатоспроможністю відбувається шляхом дотримання певних пропорцій між обсягомформування матеріальних оборотних активів, дебіторською заборгованістю тагрошовими коштами підприємства.
4. Потрібнотакож підвищити прибутковість використання оборотних активів.
Будь-якепідприємство зацікавлене у зростанні доходу (прибутку) за рахунок ефективноговикористання оборотного капіталу. Для вирішення цього завдання ВАТ “ПолтавськийТРЗ” необхідно:
дослідитикожний етап кругообігу активів для визначення понаднормативних активів; тих, щоне використовуються в господарському обігові, а також тих, що приносять збитки;
розробити тареалізувати програму ліквідації виявлених активів та вивільнення грошовихкоштів;
— включення„мертвого капіталу” до роботи.
5. Необхіднозабезпечити інфляційну захищеність оборотного капіталу.
Вагомимнедоліком оборотного капіталу є його інфляційна незахищеність. Перш за все цестосується монетарних активів (грошових коштів, дебіторської заборгованостіпокупців тощо). Гроші, авансовані у формування немонетарних оборотних активів(товарних та інших матеріальних запасів, дебіторської заборгованостіпостачальників) також певною мірою страждають від інфляції, але рівеньінфляційних втрат порівняно менший.
Забезпеченняінфляційної захищеності потребує, з одного боку, додержання пропорцій міжобсягом монетарних та немонетарних активів, з другого – розробки тавпровадження спеціальних інструментів захисту оборотних активів від інфляції.
6. Такожнеобхідно знизити вартість формування оборотного капіталу.
Формуванняоборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” проводиться за рахунок різних джерелфінансування, що є в його розпорядженні. Оскільки кожне з них має свою вартістьзалучення, необхідно мінімізувати витрати за рахунок удосконалення управлінняструктурою фінансування.
Це досягаєтьсяза рахунок визначення джерел фінансування та підтримання певних пропорцій їхвикористання.
Особливезначення для фінансової стійкості та платоспроможності ВАТ “Полтавський ТРЗ” маєнаявність власного оборотного капіталу, тобто оборотних активів, що формуютьсяза рахунок власних джерел фінансування. Зростання частки власного оборотногокапіталу досягається як за рахунок збільшення їх величини, так і за рахунокприскорення оборотності (зниження коефіцієнта завантаження обороту) і на ційоснові зменшення загальної потреби в оборотних коштах.
Як було видноіз попередніх розрахунків, у товариства достатньо власного оборотного капіталудля формування оборотних коштів, оскільки головним власним джерелом поповненняоборотних коштів є чистий прибуток, який на даному підприємстві збільшився.Протягом 2006-2008 років питома вага власного оборотного капіталу у загальнійвартості джерел формування оборотних активів знижується, але його вартістьпостійно збільшується.
Основнимишляхами збільшення власного оборотного капіталу в обороті є: зростання прибуткув поточному періоді і скерування більшої його частки у плановому періоді навиробничий розвиток, поповнення власних обігових коштів; реалізація або наданняв оперативну оренду майна, що не використовується, тощо.
Відтак,раціональне розміщення та ефективне використання оборотних активів в умовахринкової економіки є одним з центральних завдань виробничих підприємств і,зокрема, ВАТ “Полтавський ТРЗ”. Успішне його виконання може бути досягнутошляхом:
збільшенняобсягів діяльності і прибутку при одночасному прискоренні оборотностіоборотного капіталу;
абсолютного івідносного збільшення власного оборотного капіталу у формуванні оборотногокапіталу;
раціональноговикористання власного оборотного капіталу, недопущення його вилучення внеоборотні активи, прострочену і нереальну до стягнення дебіторськузаборгованість тощо.
Практичневпровадження запропонованих стратегічних завдань по оптимізації джерел формуванняоборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” дозволить максимально ефективновикористовувати власні ресурси для забезпечення стабільної фінансовоїдіяльності.
3.2 Оптимізаціяобсягу та структури капіталу підприємства
Управлінняструктурою капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” — процес визначення співвідношеннявикористання власного й позикового капіталу, при якому забезпечуютьсяоптимальні пропорції між рівнем рентабельності власного капіталу й рівнемфінансової стабільності, тобто максимізується ринкова вартість підприємства.
Формуванняоптимальної структури капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” дляфінансування необхідного обсягу затрат та забезпечення бажаного рівня доходів єодним із найважливіших завдань, що вирішуються в процесі фінансового управлінняпідприємством.
Шляхиоптимізації структури капіталу були вперше запропоновані професоромІ.О. Бланком у працях, опублікованих в 1988-2000 рр.
Згідноз ним, оптимальна структура капіталу відображає таке співвідношеннявикористання власного та позикового капіталу, при якому забезпечується найбільшефективний взаємозв’язок між коефіцієнтами рентабельності власного капіталу такоефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується йогоринкова вартість.
ВАТ“Полтавський ТРЗ” для фінансування своєї діяльності потребує достатнього обсягуфінансування, яке залежить від періоду обігу активів та відповідних нимпасивів. Активи та пасиви підприємства за строками обігу можна поділити накоротко та довгострокові. Залучення того чи іншого джерела фінансуванняпов’язане з витратами зі сплати процентів за користування цими джерелами.Загальна сума коштів, що сплачується за користування певним обсягом залученихфінансових ресурсів, як уже зазначалося вище, називається вартістю капіталу. Воптимальному варіанті передбачається, що обігові кошти підприємств фінансуютьсяза рахунок довгострокових джерел. Завдяки цьому оптимізується загальна сумавитрат щодо залучення коштів.
Метауправління структурою капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” —мінімізувати витрати по залученню довгострокових джерел фінансування і тимсамим забезпечити власникам капіталу максимальну ринкову оцінку вкладених нимигрошових коштів.
Процесоптимізації структури капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” здійснюєтьсяу наступній послідовності.
1. Аналізскладу капіталу в динаміці за ряд періодів (кварталів, років) та тенденційзміни його структури, а також вплив, що вони здійснюють на фінансову стійкістьта ефективність використання капіталу. В процесі аналізу розглядаються такіпоказники, як коефіцієнти фінансової незалежності, заборгованості,співвідношення між довгостроковими та короткостроковими зобов’язаннями,коефіцієнт фінансового важеля. Далі вивчаються показники оберненості тарентабельності активів та власного капіталу.
2. Оцінкаосновних факторів, що визначають структуру капіталу. До них відносяться:
· галузеві особливості операційноїдіяльності (характер цих особливостей визначає структуру активів підприємства,їх ліквідність);
· стадія життєвого циклу підприємства(молоді компанії з конкурентоспроможною продукцією можуть залучати для свогорозвитку більше позикового капіталу, а зрілі — використовують переважно власнікошти);
· кон’юнктура товарного ринку (чимстабільніша кон’юнктура цього ринку, а відповідно, стабільніший попит на продукціюпідприємства, тим вище та безпечніше стає використання позикового капіталу, танавпаки);
· кон’юнктура фінансового ринку (взалежності від стану цієї кон’юнктури зростає або знижується вартістьпозикового капіталу);
· рівень рентабельності операційноїдіяльності;
· податковий тиск на компанію (часткапрямих та непрямих податків, що сплачуються у доході від продаж-брутто);
· ступінь концентрації акціонерногокапіталу (прагнення капіталовласників зберегти контрольний пакет акцій).
Зурахуванням наведених та інших факторів управління структурою капіталупередбачає вирішення двох ключових задач:
а) встановленняприйнятних пропорцій використання власного та позикового капіталу;
б) забезпеченняу випадку необхідності залучення додаткового внутрішнього або зовнішньогокапіталу.
3. Оптимізаціяструктури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності.Для таких розрахунків був обраний критерій, який найбільш повно відображаєвплив ефективності сформованих джерел фінансування на збільшення доходностівкладених власниками коштів, тобто максимізації фінансової рентабельності.Також для проведення таких оптимізаційних розрахунків використовується механізмфінансового важеля.
Сутністьфінансового важеля полягає в тому, щоб посилити вплив зміни прибутку надинаміку фінансової рентабельності, тобто у підвищенні еластичності фінансовоїрентабельності відносно прибутку.
Різницяміж рентабельністю власного капіталу і рентабельністю інвестованого капіталупісля сплати податків утворюється за рахунок ефекту фінансового важеля. Йогозначення залежить від оподаткування та кредитної політики (у тому числі щодовідстрочок за податками). Він може бути розрахований таким чином:
ЕФВ= (R(1 – Ко) – СВ) ´ (ПК / ВК),
деКо – коефіцієнт оподаткування;
СВ– ставка позичкового відсотка, передбачена контрактом.
Ефектфінансового важеля показує, на скільки відсотків збільшується рентабельністьвласного капіталу за рахунок залучення позичкових коштів в оборот підприємства.Він виникає в тих випадках, коли економічна рентабельність вище позичковоговідсотка.
Ефектфінансового важеля складається з двох компонентів:
1)різниці між рентабельністю інвестованого капіталу після сплати податку іставкою відсотка за кредити;
2)плеча фінансового важеля, тобто відношення: ПК/ ВК.
Позитивнийефект фінансового важеля виникає, якщо (R(1 – Ко) – СВ) > 0. Якщо (R (1 –Ко) – СВ)
Такимчином, позитивний вплив ефекту фінансового важеля проявляється тоді, колиекономія за рахунок зниження податкових платежів перевищує витрати підприємстваза користування позиковими коштами. Значення ефекту фінансового важеля повиннобути таким, щоб компенсувати податкові вилучення з прибутку та забезпечитимінімізацію відхилення між економічною та фінансовою рентабельністю.
Оптимізаціяструктури капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” здійснюється різними методами,основними з яких є:
1.Метод оптимізації структури капіталу за критерієм політики фінансуванняактивів. Цей метод заснований на диференційованому виборі джерел фінансуваннярізних складових частин активів підприємства. У цих цілях, всі активипідприємства поділяються на три групи:
а)необоротні активи;
б)постійна частина оборотних активів (незмінна частина їхнього розміру, що незалежить від сезонних та інших циклічних особливостей виробничо-комерційноїдіяльності);
в)змінна частина оборотних активів (яка варіює їхною частиною, обумовленасезонним або іншим циклічним зростанням обсягу виробничо-комерційноїдіяльності).
2.Метод оптимізації структури капіталу за критерієм його вартості.
Вартість капіталу диференціюється, залежно від джерел його формування. Упроцесі оптимізації структури капіталу за цим критерієм виходять із можливостеймінімізації середньозваженої вартості капіталу.
3.Метод оптимізації структури капіталу за критерієм ефекту фінансового левериджу.Цей ефект полягає в підвищенні рентабельності власного капіталу, при збільшенніпитомої ваги позикового капіталу в загальній його сумі до певних меж.
Граничначастка позикового капіталу, що забезпечує максимальний рівень ефектуфінансового левериджу, буде характеризувати оптимізацію структуривикористовуваного капіталу за цим критерієм.
Сутьдовгострокового фінансування, за рахунок акціонерного капіталу в тому, що внашій країні цінні папери включають: акції, облігації, векселі, казначейськізобов'язання держави, ощадні сертифікати й ін. Оборот цінних паперів істановить власне фінансовий ринок. Він істотно розширює можливості залученнятимчасово вільних коштів підприємств і громадян, для інвестування на виробничій соціальні заходи.
Випускцінних паперів у сучасних умовах повинен сприяти мобілізації розосередженихкоштів підприємств, для здійснення великих інвестицій, зм'якшити наслідкискорочення обсягів бюджетного й ліквідації відомчого фінансування.
Економічноюосновою становлення ринку цінних паперів служать також постійно зростаючі коштинаселення, не забезпечені товарним покриттям. У структурі джерел фінансуванняінвестицій знижується частка довгострокових кредитів банків, у зв'язку з ростомставки банківського відсотка. Тому методом зовнішнього фінансуванняінвестиційних програм підприємств стає емісія цінних паперів.
Цейпроцес, що полягає в заміщенні банківського кредиту ринковими борговимизобов'язаннями (акціями й облігаціями), одержав назву«сек’юритизація».
Сутьдовгострокового фінансування, за рахунок позикових коштів у тому, щодовгострокові кредити комерційних банків залучаються зараз у реальні йшвидкореалізовані проекти, з високою нормою прибутковості інвестицій. Навідміну від бюджетних коштів, залучення довгострокових кредитів банків накапіталовкладення підвищує відповідальність позичальників за їхнє раціональневикористання, завдяки зворотності й платності позикових коштів.
Конкретністроки надання довгострокового кредиту й строки його погашення визначаютьсядоговором між позичальником і комерційним банком. Однак довгостроковимкредитуванням капіталовкладень здатні займатися зараз тільки великі комерційнібанки, але за умови надання їм податкових пільг, тому що при високій інфляції,відсутні критерії доцільності кредитованих заходів.
Комерційнібанки в Україні в сучасних умовах довгостроковим кредитуванням великих об'єктівбез пільг, що компенсують втрати, в порівнянні з результатами короткостроковогокредитування, навряд чи будуть займатися. Виключення становлять«консорційні кредити», надавані декількома банками одному надійномупозичальникові на реалізацію високоприбуткового проекту (якщо нормаприбутковості по ньому перевищує ставку позичкового відсотка).
Забезпеченняпевних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва ВАТ “ПолтавськийТРЗ” можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліпшого використання діючихвиробничих фондів підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійномупідтримуванню належного технічного рівня підприємства, а з іншого — дають змогузбільшувати обсяг виробництва продукції, без додаткових інвестиційних ресурсів,знижувати собівартість виробів, за рахунок скорочення питомої амортизації йвитрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищуватифондовіддачу і прибутковість.
Чиннасистема показників ефективності відтворення основних фондів в Україні потребуєвдосконалення щодо методики обчислення деяких з них та повноти охопленняокремих сторін відтворення засобів праці. Так, наприклад, коефіцієнт оновленнявизначається відношенням абсолютної суми введення основних фондів до їхньоїнаявності на кінець року, а коефіцієнт вибуття – відношенням обсягу вибуттяосновних фондів до їхньої наявності на початок року, що унеможливлюєпорівнювання цих відносних показників. Тому визначення коефіцієнтів відтворенняосновних фондів за середньорічною їхньою вартістю треба вважати методологічнобільш правильним.
Необхіднотакож розрізняти дві форми оновлення основних фондів — екстенсивну таінтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягуексплуатованих основних фондів. Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючихосновних фондів новими, більш ефективними. Проте процес виведення зексплуатації застарілих і спрацьованих основних фондів не можна ототожнювати зінтенсивним оновленням діючих засобів праці. Реальний господарський оборотохоплює не лише введення в дію нових і виведення з експлуатації спрацьованихфондів, а й передачу певної їхньої частини з балансу одного підприємства набаланс іншого.
Порядз цим, у систему показників ефективності відтворення основних фондів доцільновключити два нові: коефіцієнт інтенсивного оновлення (співвідношення обсягіввибуття і введення в дію за певний період); коефіцієнт оптимальності вибуттяосновних фондів (відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного).
Показники,що характеризують рівень ефективності використання основних фондів,об'єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення й охоплення елементівзасобів праці. Економічна суть більшості з них є зрозумілою вже із самої назви.Пояснень потребують лише деякі, а саме:
коефіцієнтзмінності роботи устаткування — відношення загальної кількості відпрацьованихмашинозмін за добу до кількості одиниць встановленого устаткування;
напруженістьвикористання устаткування (виробничих площ) — випуск продукції в розрахунку наодиницю устаткування (загальної або виробничої площі);
коефіцієнтінтенсивного навантаження устаткування — відношення кількості виготовленихвиробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності відповідногоустаткування.
З-поміжпоказників використання устаткування та виробничих площ, найбільш відомим ішироко застосовуваним на практиці є коефіцієнт змінності роботи устаткування.Проте використовуваний на підприємствах спосіб його розрахунку не можна визнатидосконалим, оскільки він не враховує внутрізмінних втрат робочого часу. Узв'язку з цим, коефіцієнт змінності методологічно правильніше буде обчислювати,виходячи з коефіцієнта використання календарного фонду часу і максимальноїзмінності роботи устаткування, яка дорівнює трьом за восьмигодинної тривалостізміни. Отже, за коефіцієнта використання календарного фонду часу, наприклад,0,6 коефіцієнт змінності роботи устаткування дорівнюватиме 1,8 (3,0 х 0,6).
Передпідприємством ВАТ “Полтавський ТРЗ” постає невідкладне завдання прискорення тапідвищення ефективності відтворення основних фондів, зростання технічного рівнязастосовуваних засобів праці. За сучасних умов, слід запровадити і реалізуватитакі головні напрямки інтенсифікації відтворення основних фондів:
зосередженнязусиль на пріоритетних напрямках науково-технічного прогресу, форсованомурозвитку передовсім наукомістких виробництв, істотному підвищеннітехніко-організаційного рівня та соціально-економічної ефективностівиробництва;
докоріннеполіпшення всієї організації робіт та економічного її обґрунтування на всіхстадіях відтворювального процесу (проектування — виробництво — розподіл —запровадження — експлуатація нової техніки);
дотриманняпідприємством власної стратегії технічного, організаційного та економічногорозвитку; переорієнтація інвестиційної політики на максимальне технічнепереозброєння й реконструкцію діючих виробничих об'єктів; різке збільшеннямасштабів вилучення з виробництва технічно застарілих і економічномалоефективних машин та устаткування, перехід від практики одиничної заміниспрацьованих знарядь праці до систематичного комплексного оновленнятехніко-технологічної бази взаємозв'язаних виробничих ланок підприємства;
створенняринкового економічного механізму країни, спроможного забезпечити постійнузаінтересованість усіх ланок управління виробництвом у здійсненні найбільшефективних відтворювальних процесів і сприйнятті науково-технічних таорганізаційних новацій (нововведень).
Практичнареалізація перелічених головних напрямків інтенсифікації відтворювальнихпроцесів ВАТ “Полтавський ТРЗ” потребує не лише активної інженерно-виробничоїдіяльності самого підприємства, а й мобілізації великих власних фінансовихкоштів. У повному обсязі вона можлива за умови передовсім постійної державноїпідтримки, безпосередньої участі багатьох інститутів ринкової інфраструктури таіноземного капіталу.
Проведеніу розділі 2 розрахунки показали, з позиції показника максимальноїрентабельності власного капіталу, структура капіталу ВАТ“Полтавський ТРЗ” була не досконала.
Зметою визначення найбільш наближеної до оптимальної структури капіталу напідприємстві нами були побудовані 8 оптимізаційних моделей, які передбачалиперебір фактично можливих структур капіталу підприємства.
Длявизначення оптимальної структури, яка забезпечувала б і підвищеннярентабельності власного капіталу і «нормальний» рівень ризику, задопомогою показника Чебишева було оцінено ризиковість усіх імітаційних моделейі виявлено, що більш оптимальною за розраховану раніше структуру є структура,де співвідношення власних та позичкових коштів 81,8: 18,2%. Рентабельністьвласного капіталу в цьому випадку становила 45,92, ЕФЛ — 5,17. ПоказникЧебишева дорівнював максимально допустимому — 98,2%.
Алгоритмоптимізації структури капіталу за критерієм мінімізації його вартостіпредставляв собою:
1. перебірваріантів структури капіталу (співвідношення власного і позикового капіталу),рівня передбачуваних дивідендних виплат, рівня ставки відсотку за кредит зурахуванням премії за ризик, ставки податку на прибуток у десятковому дробу ірозрахунок на основі даних показників податкового коректору, рівня ставкивідсотку з урахуванням податкового коректору, вартості власної частини капіталуі позикової частини капіталу
2. розрахунокнової середньозваженої вартості капіталу.
Аналізмоделей структури капіталу показав, що найбільш оптимальною по критеріюсередньозваженої вартості капіталу є структура капіталу 82%: 18%, черезмінімальний показник середньозваженої вартості капіталу.
Досягненняданого результату стало можливе при урахуванні того, що підприємство будепроводить ефективну дивідендну політику (з позиції ефективності дляпідприємства), що передбачає спрямованість чистого прибутку на розвитоквиробництва і таким чином зменшує вартість такого елементу власного капіталу як«власний капітал, що функціонує» до 0.
Крімцього при виборі даної структури капіталу було враховано, що підприємство маєбездоганну ділову репутацію, добру кредитну історію, що дозволяє йомукористуватися кредитними лініями, що значно зменшує вартість кредитнихресурсів.
Визначенняданої структури було узгоджене з розрахованою структурою капіталу, визначеноюза допомогою попереднього методу, допустимим рівнем ризику виникненнянеплатоспроможності підприємства.3.3 Оптимізація джерел формування капіталу
Управлінняформуванням структури капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” представляє собою систему принципів таметодів розробки та реалізації управлінських рішень, пов'язаних з встановленнямоптимальних параметрів його обсягу та структури, а також його залученням зрізних джерел та в різноманітних формах для здійснення господарської діяльностіпідприємства [25].
Ціллю, якуставить перед собою підприємство при визначенні шляхів управління капіталом єзабезпечення добробуту власників підприємства в поточному та перспективномуперіодах.
Визначенняоптимальної структури капіталу вимагає вибору компромісу між ризиком тадохідністю, що ґрунтується на положенні того, що:
зростання доліпозикового капіталу підвищує звеличує мінливість значень чистого грошовогопотоку, тобто підвищує фінансовий ризик;
більш високезначення долі позикового капіталу забезпечує більше значення доходності навласний капітал, підвищує рентабельність власного капіталу підприємства, іпідвищує величину прибутку, що отримується. Але підвищення долі позичковогокапіталу має наслідком зростання фінансового ризику (тобто недостатності упідприємства коштів для сплати відсотків по кредитах).
Процес пошукуоптимальної структури джерел формування оборотного капіталу підприємства ВАТ “Полтавський ТРЗ”,містить шість блоків (етапів): аналіз джерел формування оборотного капіталупідприємства; оцінка основних чинників, які визначають структуру джерелформування оборотного капіталу; оптимізація структури джерел формуванняоборотного капіталу за критерієм максимізації рівня рентабельності власногооборотного капіталу; оптимізація джерел фінансування оборотного капіталу закритерієм мінімізації його вартості; оптимізація структури джерел фінансуванняоборотного капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків;формування показника цільової структури джерел формування оборотного капіталу.
Для пошукуоптимальної структури джерел формування оборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” закритерієм максимізації рівня рентабельності власного оборотного капіталувикористано ефект фінансового важеля для джерел фінансування потреби воборотному капіталі. Відносно оптимальною буде вважатися така структура джерелформування оборотного капіталу, за якої простежується найвищий рівеньрентабельності власного капіталу, спрямованого на фінансування потреби воборотному капіталі.
Оптимальнаструктура оборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ”, яка б максимізувала рівеньрентабельності власного капіталу, спрямованого на фінансування потреби воборотному капіталі, мінімізувала вартість оборотного капіталу та рівеньфінансових ризиків визначається шляхом вибору з оптимальних структур, виявленихза окремими критеріями оптимізації. Підприємство повинно оптимізувати структуруджерел фінансування оборотного капіталу за кожним критерієм і при визначенніцільової оптимальної структури вибирати критерій, який матиме перевагу надіншими критеріями і відігравати визначальну роль при формуванні такоїструктури.
Контроль задебіторською (кредиторською) заборгованістю ВАТ “Полтавський ТРЗ” пропонуєтьсяздійснювати в такій послідовності: 1) розрахунок гранично допустимої величинидебіторської (кредиторської) заборгованості; 2) аналіз заборгованості завидами, строками виникнення, величиною та дебіторами (кредиторами); 3) розподілсум заборгованості на допустиму, сумнівну, прострочену і безнадійну; 4)застосування заходів з усунення причин, що призвели до появи простроченої табезнадійної заборгованості; 5) визначення оптимального розміру заборгованостіта заходів щодо наближення поточного її розміру до оптимального.
Для поповненнявласного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість його залучення з різнихджерел. До того, як звертатись до зовнішніх джерел формування власногокапіталу, повинні бути реалізовані можливості його формування за рахуноквнутрішніх джерел. А основні внутрішні джерела – прибуток та амортизаційнівідрахування.
Так, дляудосконалення діяльності ВАТ “Полтавський ТРЗ” треба здійснити наступне:
1. Прискоритиоборотність оборотних коштів через активізацію системи постачання;
2. Знизитивитрати електроенергії через проведення ревізії обладнання, блокування деякихмашин та впровадження блочного, місцевого включення світла та інших заходів;
3. Зменшеннявитрат на обробку продукції через модернізацію обладнання та нові технології.
Треба розробитигнучку систему знижок та кредитування для оптових покупців, вивчитиефективність організації та проведення сезонних розпродаж зі знижками в ціні.
Ці всі заходибудуть закладом підвищення виручки, а також прибутку на необхідну величину, щодозволить підвищити рентабельність капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” .
Але якщо сумавласного капіталу із внутрішніх джерел є недостатньою, треба звертатись дозовнішніх джерел залучення. Це вимагає необхідність розробки емісійної політикипідприємства. Основною метою цієї політики є залучення на фондовому ринкунеобхідного обсягу власних фінансових коштів в мінімально можливі строки.
Процес управліннявартістю залученого капіталу за рахунок зовнішніх джерел характеризуютьсявисоким рівнем складності і потребує відповідної кваліфікації виконавців.
Поряд з власнимкапіталом ВАТ“Полтавський ТРЗ” певну частину своїх фінансових ресурсів формує за рахунокпозикового капіталу. За питомою вагою у складі залучених джерел фінансуваннязначне місце займають банківські кредити та кредиторська заборгованість, в томучислі комерційний і товарний кредити. Необхідність кредиту як джерелапоповнення фінансових ресурсів підприємства визначається характером кругообігуосновних і оборотних активів. Але ж як джерело фінансування, позиковий капіталтеж має свої особливості:
1. Відноснапростота формування базових показників оцінки вартості. Це вартістьобслуговування боргу в формі процентів за кредит;
2. Виплатипо обслуговуванню боргу відносяться на собівартість, що зменшує розміроподатковуваної бази підприємства, тобто розмір вартості позикового капіталузменшується на ставку податку на прибуток;
3. Вартістьзалучення позикового капіталу має високу ступінь зв’язку з рівнемкредитоздатності підприємства, оціненого кредитором. Чим віще кредитоздатністьпідприємства по оцінці кредитора, тим нижче вартість залученого позиковогокапіталу;
4. Залученняпозикового капіталу пов’язано із зворотним грошовим потоком по обслуговуваннюборгу та по погашенню зобов’язань по основній сумі боргу.
Вартістьвнутрішньої кредиторської заборгованості при визначенні вартості капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” враховуєтьсяпо нульовій ставці, тому що це безплатне фінансування підприємства за рахунокцього позикового капіталу. Але не можна збільшувати суму капіталу за рахунокцього джерела, бо якщо кошти затримуються на тривалий час в обігу і своєчасноне повертаються, це може стати причиною простроченої кредиторськоїзаборгованості, що в кінці приведе до виплати штрафів, санкцій та погіршитифінансовий стан .
Щодо позиковогокапіталу, то у підприємства при існуючій структурі коштів і низькійрентабельності активів у порівнянні з процентними ставками за кредит є дуженезначні можливості по його залученню. Треба в першу чергу вирішувати збутовіпроблеми і підвищувати кредитоздатність підприємства.
Оптимізаціяфінансової структури капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” є одним з найбільш важливих та складнихзавдань фінансового менеджменту. Оптимальна структура капіталу – це такеспіввідношення його власних і залучених джерел, при якому забезпечуєтьсяоптимальне співвідношення між рівнем рентабельності власного капіталу та рівнемфінансової стійкості, тобто максимізація ринкової вартості підприємства.
Хоча залученнякредитів можливо, коли вже забезпечена висока рентабельність капіталу іншимспособом. Це дозволить зрівняти суми дебіторської та кредиторськоїзаборгованості.
Таким чином, врезультаті розглянутих варіантів можна сказати, що політика оптимізаціїструктури капіталу спрямована на підвищення долі власного капіталу. А самеприбутку, через неможливість залучення кредитів. Але ж якщо взяти за метупідвищення рентабельності власного капіталу, то теоретично найкращий варіант –залучення позик. Але є обмеження по коефіцієнту платоспроможності, який недозволяє збільшити позиковий капітал без збільшення оборотних активів.Збільшення питомої ваги оборотних активів дозволяє збільшити позиковий капіталта зменшити власний і зберегти платоспроможність. Рентабельність капіталу тимбільша, чим нижче його сума і вище прибуток, а при заміні власного капіталупозиковим вона підвищується.
Щодо управліннямдебіторською заборгованістю ВАТ “Полтавський ТРЗ”, то найбільш ефективними будуть такішляхи:
1. Визначеннятермінів прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівняння цих термінівіз середніми показниками в галузі, показниками конкурентів і даними минулихроків;
2. Періодичнийперегляд граничної суми кредиту, виходячи з реального фінансового становищаклієнтів;
3. Якщовиникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно вимагати заставу на суму,не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;
4. Використанняарбітражних судів для стягнення боргів при наявності порук чи гарантій;
5. Продажрахунків дебіторів факторинговій компанії чи банку, що надає факторинговіпослуги, якщо це вигідно;
6. Припродажу великої товарної партії негайне виставлення рахунка покупця;
7. Використанняциклічної виписки рахунків для підтримання одноманітності операцій;
8. Відправленняпоштою рахунків покупцям за декілька днів до настання терміну платежу;
9. Пропозиціявідстрочки у виплаті грошей для стимулювання попиту;
10. Страхуваннякредитів для захисту від значних збитків за безнадійними боргами;
ВИСНОВКИ
Капітал є одним зфундаментальних понять економічної науки, його змістовне поповнення є певнимвідображенням історичного процесу еволюції самої науки. В цілому існуютьрізноманітні визначення поняття „капітал”, які можна звести до двох підходів –загальноекономічного та фінансового. В останньому випадку (саме цей підхідвикористано в роботі) капітал трактується як фінансові ресурси підприємства, щонеобхідні для організації його господарської діяльності та використовуються вгосподарському обігу для одержання відповідних доходів.
Підсумовуючи всевищесказане у дипломній роботі, можна сказати, що оборотний капітал – цефінансові ресурси виробничих підприємств, які інвестуються ними на формуванняоборотних активів з метою отримання прибутку, перебуваючи в постійномукругообороті, переходять з однієї функціональної форми в іншу і можуть бутиперетворені в кошти протягом одного року або одного операційного циклу,забезпечуючи тим самим безперервність процесу господарської діяльності. Відраціональності його розміщення та ефективності використання залежать процесматеріального виробництва, фінансові результати та фінансова стійкістьпідприємства.
Проаналізованороботу підприємства протягом 2006-2008 років, з яких у 2008 році напідприємство вплинула економічна і фінансова кризи, що сказалось на його станівзагалому і стані оборотних коштів.
Щододосліджуваного підприємства, то протягом 2006 – 2008 років відбулося збільшеннясередньорічної вартості майна та капіталу з 58345,05 тис.грн. до 82076,10тис.грн., що свідчить про розширення обсягів виробництва та збільшеннявиробничих можливостей підприємства у 2007 і заслуговує позитивної оцінки. Відбулисязміни і у структурі майна заводу, а саме: вартість основних засобів у 2007 роціпроти 2006 зменшилась на 8575,40 тис.грн., а у 2008 році проти 2007 збільшиласьна 5708,80 тис.грн. ВАТ “Полтавський ТРЗ” має досить застарілі та зношеніосновні засоби і дуже повільними темпами їх оновлює. Середньорічна вартістьоборотних активів постійно збільшувалась до середини 2008 року. Так, протягом 2006-2008років вона збільшилась на 25674,95 тис.грн., або на 197,40%, а потім у 2півріччі 2008 року відбулось різке зменшення оборотних коштів в середньому на43%. Це падіння середньорічної вартості оборотних активів викликано падінням узвязку з кризовими явищами в економіці обсягів реалізації протягом періоду, щоаналізується.
Протягомдосліджуваного періоду збільшилась середньооблікова чисельність працівників на44 особи у 2007 році, при цьому у 2008 році було помітне скорочення кількостіпрацівників, оскільки підприємство вимушено було зменшити кількість кадрів,спостерігалося також зменшення середньомісячної заробітної плати з 713,67 грн.у 2006 році до 683,48грн. у 2008році.
За період, щоаналізується збільшився чистий дохід від реалізації продукції з 50020,10тис.грн до 120255,30 тис.грн., але при цьому слід відмітити, що у 2008 роцічистий дохід зростав меншими темпами, ніж собівартість продукції, що призвелодо зменшення суми отриманого у 2008 році чистого прибутку.
Значною міроюдіяльність підприємства залежить від забезпеченості його оборотним капіталом.Як узагальнюючі, підсумкові результати аналізу оборотного капіталу ВАТ“Полтавський ТРЗ” можна виділити наступні висновки:
1. Становищеоборотних активів у структурі майна є панівним. Їх питома вага у загальнійвартості майна постійно збільшується з % у 2006 році до 65,25% у 2008 році.Середньорічна вартість оборотних активів збільшилась з 26413,80 тис.грн. у 2006році до 32088,75 тис.грн. у 2008 році. Але у порівнянні з 2007 роком вона була зменшена на 12,34%
2. Найбільш питомувагу у структурі оборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” складають розрахункиз дебіторами та інші оборотні активи (54,59 %; 65,29 % та 55,49 % відповідно пороках 2006, 2007, 2008).
3. Питома вагадебіторської заборгованості за товари має тенденцію до збільшення і складає у 2006році – 40,68% питомої ваги загальної вартості оборотних актитвів, у 2007 –32,86%, у 2008-65,55%, але це відбувалося за рахунок появи заборгованості збюджетом та за виданими авансами, а сума цієї заборгованості мала тенденцію дозростання і залишається досить значною, що свідчить про труднощі в реалізації виробленоїпродукції.
Як вжезазначалося вище, у 2007 та 2008 роках виникла дебіторська заборгованість завиданими авансами, яка складає 27,56% та 23,72% у загальній вартості оборотнихактивів.
Інші статті розрахунківз дебіторами через їх малий розмір мали порівняно незначний вплив на структуруоборотного капіталу. 4. Питомавага запасів у загальній сумі оборотних активів є значною і складає 44,79%;33,28%; 37,65% відповідно у 2006, 2007, 2008 роках. Слід зазначити, що основноюскладовою частиною запасів у 2006-2007 роках є виробничі запаси, що пов’язано зхарактером діяльності підприємства. Їх розмір у 2007 році порівнянні з 2006роком збільшився на 1758,2 тис.грн. і склав 6907,1 тис.грн., а питома вагазменшилась на 4,14 п.п. У 2008 році проти 2007 відбулося зменшення сумивиробничих запасів на 1756,4тис.грн., а питома вага зменшилась на 6,3п.п. іскладала 8,8% загального обсягу оборотних активів заводу.
Незавершеневиробництво у загальному обсязі оборотних активів становить 15%, 8,32% та 9,61%відповідно по роках 2006, 2007 та 2008. Протягом періоду, що аналізуєтьсявідбувалося збільшення обсягів незавершеного виробництва з 4013,3 тис.грн. до5620,6 тис.грн Готова продукції за 2006-2008 роки збільшився з 2799,9 тис.грн.до 11227,6 тис.грн. Це свідчить про нагромадження продукції на складі, разом стим завод платить витрати по зберіганню готової продукції, пов’язаних зіскладськими витратами. Аналогічну ситуацію маємо і з товарними запасами.
5. Розміргрошових коштів ВАТ “Полтавський ТРЗ” невеликий, питома вага найбільш ліквідноїчастини оборотних активів у їх загальній вартості зростала протягом 2006-2008років з 0,61% до 6,83%. У 2008 році завод придбав акції іншого підприємства зааналогічною сферою діяльності на суму 122,4 тис.грн. Збільшення частки грошовихкоштів у складі оборотних активів є позитивним показником уфінансово-господарській діяльності ВАТ. Питома вага витрат майбутніх періодів увартості оборотних активів ВАТ “Полтавський ТРЗ” є незначною і не перевищує0,03%. За період, що аналізується вартість витрат майбутніх періодівзбільшилась з 2,9тис.грн. до 19,5 тис.грн.
Отже, у структуріоборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” в 2006 – 2008 роках відбулись не надтосерйозні зміни. Розрахунки з дебіторами та запаси зберегли вагому частку у йогоструктурі.
7. Основнимджерелом формування оборотних активів заводу був власний оборотний капітал.Так, у 2006 році власний оборотний капітал становив – 15334,6 тис.грн, у 2007 –25124,8 тис.грн., у 2008 — 18990,8 тис.грн. Але хоча і відбувається збільшеннярозмірів власного оборотного капіталу, його питома вага в загальній сумі джерелформування має тенденцію до зниження (частка власного оборотного капіталу уформуванні оборотних активів складала 57,32%, 54,98% і 49,55% відповідно пороках 2006, 2007, 2008). Це свідчить про те, що збільшується питома вага таобсяги позикових коштів у формуванні оборотних активів ВАТ. Розмір позиковихкоштів у 2007 році проти 2006 збільшився на 9159,4 тис.грн. (2,34 %), а у 2008році проти 2007 на 8940,1 тис.грн. (5,43%). Збільшення частки позикових коштівє негативною тенденцією, так як збільшується фінансова залежність підприємствавід зовнішніх джерел формування.
Слід зазначити,що підприємство мало довгострокові зобов’язання у виді відстрочених податковихзобов’язань у 2007 році на суму 500,7 тис.грн, у 2008 році – на 84,8 тис.грн. такороткострокові кредити банків у 2006 році на суму – 335,5 тис.грн, у 2007 – на5250,8 тис.грн., у 2008 – на 1121,2 тис.грн. Зменшення цих пунктів є позитивниммоментом у діяльності ВАТ (підприємство своєчасно розраховується закороткостроковими кредитами та має хороші стосунки з банком). Векселі виданізаймають незначну частку у залучених коштах. Але їх питома вага у джерелахфінансування оборотних активів зростає з 0,2% у 2006 році до 0,6% у 2008 році,а сума з 52,4 тис.грн. до 350,8 тис.грн., що свідчить про нестачу грошовихкоштів у заводу для розрахунків за товари і послуги. Немаловажним джерелом формування оборотнихактивів є також і кредиторська заборгованість. У 2006 році кредиторськазаборгованість становила 41,23% загальної суми оборотного капіталу заводу, щодорівнює 11029,6 тис. грн., у 2006 році – 32,32%, або 14825,4 тис.грн., у 2008році – 47,79%, або 28311,0 тис.грн. Збільшення розмірів кредиторськоїзаборгованості пов’язане зі збільшенням розмірів дебіторської заборгованості. Такимчином, протягом 2006-2007 років оборотний капітал був в основному сформованийза рахунок власних коштів, а у 2008 році за рахунок позикових коштів, більшучастину яких склала кредиторська заборгованість.
8. Показникиефективності використання оборотного капіталу у 2008 році порівняно із 2007роком змінились у певних напрямках: погіршення фондовіддачі оборотних активіввідбулось за рахунок того, що темпи росту середньорічного розміру оборотнихактивів нижче темпів росту виручки від реалізації, а збільшення середньорічногорозміру оборотних активів вплинуло на збільшення виручки. Взаємодія цихфакторів і призвела до збільшення виручки. Рентабельність оборотних активівзаводу також знизилась. Це відбулось за рахунок зменшення фінансовогорезультату діяльності підприємства. Під впливом збільшення розміру оборотнихактивів та зниження рентабельності оборотних активів чистий прибуток заводузнизився. Зменшення інтегрального показника свідчить про неефективневикористання оборотного капіталу тепловозоремонтного заводу у 2008 році.
9. Аналізуючипоказники оборотності оборотного капіталу, зробимо наступні висновки про те, щоу 2006 році оборотний капітал проходив всі стадії кругообороту за 190,19 днів,у 2007 – за 168,53 днів, у 2008 — за 155,94 дня. Отже оборотність оборотногокапіталу за період 2006-2008 років прискорилась. Це пояснюється тим, що темпиросту виручки вищі ніж темпи росту середніх залишків оборотних коштів.Коефіцієнт оборотності збільшився з 1,89 до 2,31 раз, а коефіцієнт закріпленняоборотних активів навпаки зменшився з 0,528 до 0,433. Прискорення оборотності призвело довивільнення оборотних коштів з обороту. Так, у 2007 році вивільнення складало4637,76 тис.грн., у 2008 році – 4205,56 тис.грн., З вищесказаного можна зробитивисновок, що головним завданням при здійсненні фінансово-господарськоїдіяльності заводу є збільшення частки власного оборотного капіталу у загальніййого сумі. Збільшення питомої вагивласного оборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” повинно проходити вконтексті вирішення завдань стратегії управління оборотним капіталом.Досягненню поставленої нами основної мети покращення стану оборотних активівзаводу сприятиме подальше прискорення їх оборотності та більш активнеформування виробничих запасів за рахунок власних джерел капіталу. Для більш ефективного використанняоборотного капіталу заводу потрібно, по-перше, оптимізувати розмір оборотнихактивів, які обслуговують господарські потреби товариства, шляхом нормуванняобсягів окремих груп обігових активів; по-друге, дослідити кожний етапкругообороту активів для визначення понаднормативних активів, активів, що невикористовуються в господарському обігу або приносять збитки; по-третє,розробити програми ліквідації виявлених активів та вивільнення грошових коштів,що в них вкладені.
Підприємство маєвелику дебіторську заборгованість, що має негативний вплив на фінансовий станпідприємства, оскільки значна частина грошових коштів вилучається з обігу. ВАТ“Полтавський ТРЗ” необхідно проводити всебічну оцінку партнерів підприємства,яким надається комерційний або споживчий кредит, з точки зору їх надійності якдебіторів; визначати максимальну суму боргу, який надається одному дебітору; використовуватирізні форми забезпечення боргових зобов’язань; юридично оформлювати всідокументи, що регламентують взаємовідносини з дебіторами, їх обов’язки щодообсягів, термінів та умов повернення боргу. Необхідно проводити постійнийконтроль за ходом погашення заборгованості окремими дебіторами, їх оперативнеінформування про порушення термінів проведення розрахунків. За несвоєчаснепроведення розрахунків було б доцільно застосовувати штрафні санкції. Робота управлінського апарату заводуповинна передбачати підвищення ефективності використання оборотного капіталушляхом додержання раціональних пропорцій в його структурі, а також здійсненнязаходів, спрямованих на підвищення прибутку від основної діяльності. В цьомуповинно допомогти ефективне управління та планування оборотних активів. Великадебіторська заборгованість зумовлена падінням темпів виробництва взагалі, інеможливістю погашення заборгованостей покупціми підприємства.
Якзазначалось, основними напрямками в цій роботі є збільшення обсягів діяльностіпри одночасному прискоренні оборотності оборотних активів, виявлення незадіянихактивів та їх реалізація або здача в оренду, раціональне використання власногооборотного капіталу, недопущення його вилучення в необоротні активи,прострочену і нереальну до стягнення дебіторську заборгованість. Станпідприємства у 2006-2007 роках був стабільним, але за початком і розвиткомекономічної кризи у 2008 році фінансовий стан став погіршуватись, необхіднорозробляти антикризову програму, для того, щоб підприємство могло працювати вданих умовах з найменшими втратами.
Вирішеннятакого завдання ВАТ “Полтавський ТРЗ”,як найбільш раціональне використання оборотного капіталу при ефективнійаналітичній та плановій роботі, буде сприяти його фінансовій стабілізації іпідвищення ефективності поточної фінансово-господарської діяльності.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України –К.: Преса України, 1997. – 80с.
2. Господарський кодекс України. – К.: Юрінком Інтер, 2006.– 304 с.
3. Авраменко Е.В. Экономические аспекты управленияоборотными средствами предприятия //Вісник ХДЕУ. — 1997. — №1. — С. 80 82.
4. Авраменко Е.В., Погореленко Н.В. Анализ состава,структуры и источников формирования оборотных средств //Вісник ХДЕУ. — 1997. —№4. — С. 25-30.
5. Авраменко Е.В. Роль кредита в управлении оборотнымкапиталом в условиях рынка //Вісник УАБС. — 1998. — №4. — С. 17 20.
6. Ареф’єва Е.В. Фінансовий менеджмент. Навчальнийпосібник. – К.: ЄУ, 2002. – 94 с.
7. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономическогоанализа: Учебник. – 4-е изд., доп. и перераб. – М.: Финансы и статистика, 2001.– 416 с.
8. Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навчальнийпосібник. – К.: Атіка, 2002. – 480 с.
9. Гусєва О. Оцінка забезпеченості торговельнихпідприємств власними обіговими коштами // Торгівля і ринок України: Тематичнийзбірник наукових праць з проблем торгівлі і громадського харчування. Випуск 9.Том 2. — Донецьк: ДонДУЕТ, 1999. — С.233-237.
10. Гусєва О. Оцінка джерел фінансування поточнихактивів торговельних підприємств//Торгівля і ринок України: Тематичний збірникнаукових праць з проблем торгівлі і громадського харчування. Випуск 10. Том 3.- Донецьк: ДонДУЕТ, 2000. — С.159-168.
11. Гусєва О.Ю. Оцінка витратоємності оборотних активівторговельних підприємств//Економіка: проблеми теорії та практики. Збірникнаукових праць. Випуск 51. — Дніпропетровськ: ДНУ, 2000. — С.85-91.
12. Гусєва О. Прискорення оборотності обігових коштів — фактор підвищення ефективності їх використання//Торгівля і ринок України:Тематичний збірник наукових праць з проблем торгівлі і громадського харчування.Випуск 12. Том ІV. — Донецьк: ДонДУЕТ, 2001. – С. 34 — 39.
13. Гусєва О.Ю. Управління оборотними активамиторговельних підприємств за умов стабільного товарообороту // Економіка:проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 112. –Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. – С. 147 – 158.
14. Гусєва О.Ю. Управління оборотними активамиторговельних підприємств за умов зростання товарообороту // Науковий журнал.Вісник ДонДУЕТ. Серія: Економічні науки, 2001, №4 (12). – С. 180 – 185.
15. Гусєва О.Ю. Обґрунтування стратегії формуванняоборотного капіталу і оборотних активів торговельних підприємств//Збірникнаукових статей за матеріалами конференції “Управління підприємствами: проблемита шляхи їх вирішення”. Том 2. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2006. – С.17-21.
16. Дядечко Л.П., Гусєва О.Ю. Механізм обґрунтуванняджерел утворення оборотного капіталу в торгівлі//Вісник ДІТБ. Серія:Підприємництво, менеджмент та маркетинг (в туристичній сфері). – Донецьк:Донецький інститут туристичного бізнесу, 2002. – С.180-184.
17. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред.С.Ф.Покропивного. – К.: КНЕУ, 2001.- 528 с.
18. Економічний аналіз: Навчальний посібник /М.А.Болюх, В.З.Бурчевський, М.І.Горбатюк за ред. М.Г.Чумаченка. – К.: КНЕУ,2001. – 540 с.
19. Зубовський В.М. Економіка підприємства. Опорнийкурс лекцій. – К.: вид-во Європейського університету, 2001. – 64 с.
20. Мазаракі А.А., Лігоненко Л.О., Ушакова Н.М.Економіка торговельного підприємства. Підручник. – К.: Хрещатик, 1999. – 800 с.
21. Мельник В.М. Основи економічного аналізу: короткийтеоретико-методологічний курс. Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2006. – 128с.
22. Малярец Л.М., Авраменко Е.В. Аналитическая оценка оптимальногосоотношения в структуре источников формирования оборотного капитала //ВісникХДЕУ. — 1999. — №4(12). — С. 39-40.
23. Маргасова В. Ефективне формування та використанняоборотних коштів на підприємствах харчової промисловості // Сіверянський літопис.– 2000. – №1(31). – С. 214–215.
24. Маргасова В.Г. Механізм управління оборотнимкапіталом на підприємствах харчової промисловості Чернігівського регіону танапрямки його удосконалення // Вісник Рівненського державного технічногоуніверситету: Економіка: Зб. наук. пр. –2002. – Вип. 2 (15). – С. 335–339.
25. Маргасова В.Г. Проблеми використання оборотногокапіталу на підприємствах харчової промисловості Чернігівського регіону //Науковий вісник Буковинського державного фінансово-економічного інституту: Зб.наук. пр. – Чернівці, 2006. – Вип. 4: Економічні науки. – С. 96–97.
26. Маргасова В.Г. Удосконалення процесу управлінняоборотним капіталом на підприємствах харчової промисловості за допомогоюекономіко-математичних моделей // Наукові праці Донецького національноготехнічного університету. Серія: економічна. – Донецьк, ДонНТУ, 2006. – Вип. №60. – С.144 – 148.
27. Маргасова В.Г. Стратегія управління оборотнимкапіталом // Вісник Національної академії державного управління приПрезидентові України. – 2006. – № 4. – С. 218 – 224.
28. Маргасова В.Г. Аналіз існуючих методів управлінняоборотним капіталом підприємства // Вісник Українського державного університетуводного господарства та природокористування. Зб. наук. пр. – 2006. – Вип. № 1(20). – С. 254 –259.
29. Маргасова В.Г. Системний підхід до управлінняоборотним капіталом на підприємствах харчової промисловості // Актуальніпроблеми економіки. – 2007. – № 7 (37). – С. 53–59.
30. Маргасова В.Г. Теоретико-методологічні основидослідження оборотного капіталу в перехідній економіці // Вісник Українськогодержавного університету водного господарства та природокористування: Економіка:Зб. наук. пр. – 2007. – Вип. № 2 (26), ч. 2. – С. 83–88.
31. Планування діяльності підприємства. Нав.-метод.посібник / За ред. Москалика В.Є… – К.: КНЕУ, 2002. – 252 с.
32. Прокопенко І.Ф., Ганін В.І., Петрусів З.Ф. Курсекономічного аналізу: Підручник. – К. – Х.: Атака-Легас, 2007. – 384 с.
33. Ткаченко С.О. Фактор масштабу як складовий елементфінансового управління оборотним капіталом суб’єкта підприємництва // ВісникХарк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. — 2006. — № 608. -С. 104-107.
34. Ткаченко С.О. Кредиторська заборгованість як факторфінансування оборотного капіталу // Вісник Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна.- 2007. — №630. — С. 87-89.
35. Фінанси підприємств: Навчальний посібник: курслекцій / За ред. Г.Г.Кірейцева. – К.: ЦУЛ, 2002. – 268 с.
36. Фінанси підприємств. Підручник / За ред. А. М.Поддєрьогіна. — К.: КНЕУ, 2002. – 571 с.
37. Шнипко О.Нагромадження основного капіталу як фактор конкурентоспроможності економіки //Економіка України (укр.).- 2008.- № 7.- C.23-36
38. Економікапідприємства: Підручник.- Суми: Університетська книга, 2008.- 648 c.- ISBN966-680-156-6
39. ЗелльАксель Корпоративное планирование. Долгосрочная и среднесрочная перспектива:Наукове видання: нем.- Бремен:, 2006.- 140 c.
40. Экономическаятеория (политэкономия). Учебник / Под ред. Видяпина В., Журавлевой Г. — М.:ПРОМО-Медиа, 2008, с. 290 -315.
41. ПриходченкоТ.А. Микроэкономика: Учебно-методическое пособие для самостоятельного изучениядисциплин. — К.: Изд-во Европейского унив-та, 2008, с.19-41.
42. Економічнатеорія. Посібник для вищої школи / Воробйов Е., Гриценко А., Соболєв В. — Харків-Київ, 2007, с.290-306.
43. Основиекономічної теорії. Підручник / Мамалуй О., Грищенко О., Дарнопих Т. та інш — К.: Юрінком інтер, 2007, с. 115-І26.
44. ДорогунцовС., Чижова В.І. Методологічні проблеми відтворення основного капіталу втрансформаційний період // Економіка України (укр.).- 2006.- № 12.- C.29-35
45. Аржевитин С.М. Акционерные общества в Украине // Акционер. — 2008.- № 1. — С.10.
46. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник.- 3-е изд., перераб. М.: Финансы и статистика, 2008. — 288 с.: ил.
47. Ганієв А. Капітал акціонерного товариства: принципи формування,оптимізація структури // Ринок цінних паперів України. — 2006. — № 7 — 8. — С.41 — 45.
48. Гончарова Н. Особливості правового становища відкритих акціонернихтовариств, створених у процесі приватизації: [Правове становище відкритихакціонерних товариств] // Право України. — 2007. — № 2. — С.49 — 54.
49. Узунов В.М. „Фінансові аспекти розвитку підприємства в Україні” //Фінанси України. №8. — 2008р. – С.57.
50. Устинова К. Корпоративне управління в Україні в сучасних умовах //Економічний вісник. — №8. – 2008.