ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ
з дисципліни Етикаділового спілкування
Тема роботи: Поведінка– це дзеркало, в якому відбивається образ нашого Я
ЗМІСТ
Вступ
1Етикетяк важлива частина загальнолюдської культури
2Поведінкаяк відбиття нашого внутрішнього Я
Висновки
Переліклітератури
ВСТУП
Насьогоднішньому етапі розвитку суспільства тема етичної поведінки та взаємозв’язоквнутрішньої та зовнішньої культури людини є дуже актуальною, а особисто длямене – досить цікава та пізнавальна. Адже культурна поведінка у своїй основі євсезагальною і дотримуватись її повинні не окремі особи, а все суспільство вцілому. На нормах поведінки базуються політичні, економічні, культурнівідносини, бо існування в суспільстві, взаємодія та взаємовідносини з іншимилюдьми без дотримання певних правил неможливе.
Багато педагогіввивчали дану проблему, більшість вважала, що людина можеповодитися добре лише тоді, коли вона має певні моральні якості, гармоніюзовнішнього та внутрішнього. В процесі життя людинивідбувається її взаємодія з навколишнім середовищем, але зовнішні обставинивпливають на людину через внутрішні умови, через ті якості, що в неїсформулювалися.
Насамперед,кожна людина повинна не тільки знати, а й дотримуватися основних правилповедінки. Етикет виражає зміст тих чи інших принципів моральності у широкомурозумінні слова. Етикет – важлива частина загальнолюдської культури,моральності, моралі, у добрі, справедливості, людяності – в області моральноїкультури і у красі, порядку і благоустрої. Поняття культури поведінки можнавизначити, як сукупність корисних для суспільства стійких форм повсякденноїповедінки в побуті, у спілкуванні, у різних видах діяльності. Але культураповедінки не зводиться до формального виконання етикету. Вона тісно пов’язана зморальними почуттями та уявленнями і, в свою чергу, підкріплює їх.
Тому об’єкт мого дослідження – сутність та особливості етичної поведінки у кожної окремої людини та в суспільстві в цілому.
Мета мого індивідуального завдання полягає в тому, щоб не тільки пояснити, що представляє собою сукупність певних етичних норм поведінки, манер та вчинків, а й дослідити та показати тісний зв’язок внутрішньої культури людини та її відповідної поведінки в суспільстві.
1 ЕТИКЕТ ЯК ВАЖЛИВАЧАСТИНА ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
Культураспілкування має не тільки внутрішню (моральну, психологічну), а й зовнішнюсторону — етикет, норми якого досить значущі в моральному плані. Людина,спілкуючись відповідно до загальноприйнятих норм і правил, демонструє своюготовність зважати на ту спільноту людей, серед яких вона живе.
Сформовані нормиморальності є результатом тривалого за часом процесу становлення взаємин міжлюдьми. На цих нормах поведінки базуютьсяполітичні, економічні, культурні відносини, бо існування без дотримання певнихправил неможливе.
Етикет- слово французького походження, що означає манеру поводження. До ньоговідносяться правила чемності і ввічливості, прийняті в суспільстві.
Етикет — цесукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні прояви людських стосунків(ставлення до інших людей, форми звертання, поведінку, манери тощо). Етикетмістить вимоги, які набувають характеру більш-менш регламентованого церемоніалуі для дотримання яких особливе значення має певна форма поведінки. Етикет, якправило, відбиває певні моральні принципи, притаманні суспільству, й певноюмірою стає ритуалом. Водночас етикет має суто зовнішню, часом відірвану відморального змісту форму, яка має суворо канонізований характер. Вінвизначається системою детально розроблених правил чемності, чітко класифікуєправила поведінки з представниками різних класів і прошарків, з посадовимиособами (відповідно до їхнього рангу), а також правила поведінки в певнихмісцях. Проте якщо за суворим дотриманням правил етикету криєтьсянедоброзичливе ставлення до інших, то він стає формою лицемірства.
Гідна поведінкалюдини цінувалася ще в античному суспільстві. Однак греки вважали, що людинаможе поводитися добре лише тоді, коли вона має певні моральні якості, гармонію“духу та тіла” (за Платоном), зовнішнього та внутрішнього. Проте зовнішняповедінка людини, що відповідає нормам етикету та правилам доброго тону, тількитоді набуває особистісного смислу, якщо в основі її лежать моральні мотиви.Пристойна поведінка — результат осмисленого ставлення до власних вчинків,відповідальності за їх наслідки. Не випадково видатні гуманісти минулого проетикет говорили так: “Хороші манери складаються з дрібних самопожертв” (Р.Емерсон); “Спілкуючись з людьми, думай не про свою користь, а про користь того,з ким спілкуєшся, і не про те, як ти будеш судити про нього, а як він будесудити про тебе” (Л. Толстой); “У будь-якому дрібному, навіть незначному,непримітному вчинку вже виявляється весь наш характер.” (Ж. де Лабрюйєр).
Етикет наслідуєкращі моральні принципи, норми, звичаї, традиції поведінки та культуру спілкуваннявсіх народів. Вони є загальнолюдськими або притаманними певному народові.Наприклад, японець, як правило, у спілкуванні не вживає заперечення “ні”. Те,як він вклоняється під час зустрічі, залежить від статусу особи, з якою вінвітається: чим вищий статус особи, тим нижчим буде уклін. Деякі з правилетикету, що спочатку були звичаєм лише одного народу, поступово стаютьнадбанням усього людства (наприклад, з Древнього Китаю та Японії — прояв повагидо старших за віком людей, з Древнього Риму — звичай гостинності).
Вміру змін умов життя людства, росту утворень і культури одні правила поведінкизмінюються іншими. Те, що раніш вважалося непристойним, ставатизагальноприйнятим, і навпаки. Але вимоги етикету не є абсолютними: дотриманняїх залежить від місця, часу й обставин. Поводження, неприпустиме в одному місціі за одних обставин, може бути доречним в іншім місці і за інших обставин.
Сучасний етикетуспадкував всі звичаї і досвід всіх народів світу з давніх часів до сьогодення.Культурна поведінка у своїй основі є всезагальною і дотримуватись її повинні неокремі особи, а все суспільство загалом. В кожній країні народ вносить своївиправлення і доповнення в етикет, що зумовлено соціальним, політичним,суспільним життям та специфікою історичного розвитку країни, походженню,традиціями та звичаями народу.
Нормиетикету є «неписаними», тобто мають характер певної своєрідної угодиміж людьми, щодо дотримання певних стандартів поведінки. Кожна культурна людинаповинна не тільки знати і дотримуватися основних норм етикету, але й розумітинеобхідність існування визначених правил і взаємин між людьми. Манери багато вчому відбивають внутрішню культуру людини, його моральні й інтелектуальніякості. Уміння правильне поводитися в суспільстві має дуже велике значення: вонополегшує встановлення контактів, сприяє досягненню взаєморозуміння, створюєгарні, стійкі взаємини.
В сучасномусвіті культурна поведінка має дуже велике значення: вона допомагаєвстановлювати контакти між людьми, спілкуватись та створювати стійкі взаємини.
Отже,етикет — дуже велика і важлива частина загальнолюдської культури, моральностіморалі, виробленої протягом багатьох століть життя всіма народами відповідно доїхніх представлень про добро, справедливість, людяність — в області моральноїкультури і про красу, порядок, благоустрій, побутовій доцільності — в областікультури матеріальної.
2 ПОВЕДІНКА ЯК ВІДБИТТЯНАШОГО ВНУТРІШНЬОГО Я
Нерідколюди забувають, що в людських стосунках існують певні правила і закономірності.Мати репутацію симпатичної людини, відчувати любов, повагу, прихильне ставленнялюдей до себе — прагнення кожного. Але як цього досягти?
Щойносказаним я зовсім не маю наміру сказати, що слід прагнути подобатися кожному ітак само любити всіх і вся. Це було б неправильно, та такого й не може бути.
Абсолютнооднакових людей не буває. Так само як немає людей цілком хороших або цілкомпоганих. У різних ситуаціях за різних обставин одна й та сама людина веде себенеоднаково. Люди різняться багатьма властивостями, у них різний досвід, рисихарактеру, вдача, у кожного індивідуальна і шкала позитивних якостей, які вінвизнає і відповідно до яких себе поводить.
Отже,прагнення подобатися іншим має кілька своїх «але». Справа в тому, щов кожної людини своя вимога до «масштабу» популярності. Ті, кого нелюблять одні, можуть бути улюбленцями інших. І, врешті-решт, прихильність можназа певних обставин дуже швидко втратити (наприклад, тоді, коли хтось поведесебе щодо іншого не так, як той сподівався) або, навпаки, здобути (знову ж такинесподіваним добрим вчинком). Є й люди, яких взагалі усі недолюблюють.
Звичайно,для людини набагато краще, коли до її інших позитивних якостей додається ще йавторитет. Проте не слід прагнути до нього скрізь і завжди. Так, чого доброго,можна стати й смішним. До того ж у кожного з нас є, що в собі виправляти. Аджесаме від нас великою мірою залежить те, як до нас ставляться інші. Слідподумати, чи не занадто ми егоїстичні, заздрісні, недовірливі, марнославні,легковажні, нешляхетні, малонадійні, чи нема у нас ще якихось негативнихякостей.
Німецькийпоет В. Гете писав: «Поведінка – це дзеркало, у якому кожен показує своєобличчя». Отже, я спробую розкрити деякий зміст цього вислову.
На мою думку,треба вміти відчувати поряд з собою людину, уміти розуміти її душу, бачити в їїочах складний світ – радість, горе, біду, нещастя. Своєю поведінкою, своїмивчинками не можна людині болю, образи, хвилювання. Треба вміти підтриматилюдину, допомогти їй, коли у неї горе. Ми маємо виховати себе так, щоб не«сипати сіль» на чужі рани, щоб не сміятися тоді, коли всім сумно.
І я сподіваюсь,що кожна людина бажає стати ввічливою, вихованою і культурною. Бо тільки такулюдину поважають оточуючі. Культурна людина бажана в будь-якому колективі. Вонауспішна в бізнесі, на будь-якій посаді.
Живучи поряд,спілкуючись між собою ось уже багато століть, люди навчились розрізняти хорошеі погане: хороші вчинки від поганих, позитивні риси характеру від негативних.Усе хороше накопичувалось людьми і згодом стало правилами гарної поведінки. Усіправила гарної поведінки, надбані людством, називаються «етикет», як вжеговорилося в першому розділі. До етикету відноситься те, як людина обходиться зіншими людьми, її зовнішній вигляд, поведінка в громадських місцях, манери,вчинки, жести, способи вітання, культура мовлення.
Отже, людина маєконтролювати свої вчинки. А що таке вчинок? Він є одиничним, відноснозавершеним актом поведінки. Він реалізує моральну спрямованість поведінки.Думаю, що багато людей знають або чули влучний крилатий вислів: «Посієш учинок– пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер, посієш характер — пожнешдолю». А до певних вчинків, на мою думку, впливає не тільки виховання. Такожбагато хто дивиться на поведінку інших людей, яких вважають авторитетами, частонамагаючись поводити себе відповідно. Прикладом можуть буди діти й підлітки, щодивляться на поведінку та вчинки своїх батьків, вчителів і намагаються поводитисебе так само, вважаючи таку поведінку правильною.
Існуєтакож загальний принцип поведінки, з якого випливає більшість інших. І в ньомувтілена сама мудрість доброго ставлення до людей: «Поводь себе з іншимитак, як хотів би, щоб інші поводилися з тобою». На мою думку, цей принциппередбачає не тільки те, чого людина не повинна робити у поводженні з іншими, ай те, що необхідно робити для того, щоб взаємини між людьми були якнайкращими.
Порядз попереднім є ще один не менш важливий принцип: «Увійди в становищеіншого». У будь-якій ситуації, якщо йдеться про стосунки між людьми,«виграє» насамперед той, хто може увійти в становище іншого,зрозуміти його інтереси, бажання, побоювання, мрії. Мені здається, що причиноюбільшості суперечок між людьми є те, що обидві сторони не можуть поставити себена місце одна одної. Той, хто егоїстично наполягає лише на своїх власних інтересахі нічого й чути не хоче про іншого, завжди вдається до непотрібних сварок івикликає до себе загальну неприязнь.
Відповедінки людини залежить також те, чи добре до неї ставляться інші. Аджелюдина скоріше віддасть перевагу тим, що, зустрівши її, посміхаються йпоказують, що вони раді зустрічі, аніж тим, яким «ні холодно ніжарко» від неї, чи тим, які насуплені й похмурі. Але треба пам’ятати, щодеякі люди, які добрі актори, спекулюють своєю занадто дружньою посмішкою,маючи на думці лише одне — свої особисті інтереси.
Дужецінними рисами особистості є її вміння спілкуватися, доброзичливість дооточуючих, урівноваженість, здатність швидко забути прикре непорозуміння. Алелюдина може поводитися добре лише тоді, коли вона має певні моральні якості,гармонію зовнішньої та внутрішньої культури. Зовнішня поведінка людини, щовідповідає нормам етикету та правилам доброго тону, тільки тоді набуваєособистісного смислу, якщо в основі її лежать моральні мотиви. Отже, я можусказати, що поведінка людини багато в чому відбиває її внутрішню культуру, їїморальні й інтелектуальні якості, тобто поведінка є своєрідним дзеркалом, вякому відбивається образ нашого внутрішнього Я.
ВИСНОВКИ
Отже, яквисновок, я можу сказати, що в процесі спілкування культура поведінки характеризуєдуховний і морально-естетичний образ людини, свідчить, наскільки глибоко йорганічно вона засвоїла культурні надбання людства. Наприклад, повага доспіврозмовника виявляється у ввічливості, делікатності, тактовності, в умінніцінувати чужий час. Обов’язковість з точки зору культури поведінки успілкуванні означає своєчасність і точність у виконанні домовленостей,обіцянок, повернення позиченого тощо. Чесність за формою вияву збігається звідвертістю.
Актуальністьдослідження теми даної індивідуальної роботи зумовлена тим, що поведінка – цезовнішній показник наших внутрішніх якостей. Я вважаю, що секрет особистоїпривабливості людини як співрозмовника виявляється не в чудовій зовнішності,модному вбранні або прикрасах. Люди не люблять тих, хто демонструє своюзверхність. Привабливою називають людину, яка доброзичливо й з повагоюставиться до інших. Виявляється це ставлення у манері поведінки: вираз очей таміміці обличчя, певних позах та жестах, тоні та тембрі голосу, у ставленні доспіврозмовника.
Таким чином, мета мого індивідуального завдання, яка заклечається в тому, щоб пояснити, що представляє собою сукупність етичних норм поведінки, дослідити та показати тісний зв’язок внутрішньої культури людини та її відповідної поведінки в суспільстві, на мою думку, досягнута. Отже, ця тема розглядалась протягом багатьох років різними педагогами та є досить актуальною в наш час, тому потребує подальшого розгляду та аналізу впливу внутрішніх якостей людини на її поведінку при взаємодії з іншими людьми та навколишнім середовищем.
ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ
поведінкаетикет вчинок
1. Словарьпо этике / Под ред. И. С. Кона. — М. 1981.
2. ЩёкинГ. В. Визуальная психодиагностика: познание людей по их внешности и поведению.— К., 1995.
3. МалаховВ.А. Етика: Курс лекцій. Навч. посібник. – К., 1997.
4. ШеломенцевВ.Н. Этикет и культура общения. – К., 1995.
5. ЧмутТ.К., Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування: Навч. посіб. – К., 2006.