Міністерство освіти і наукиУкраїни
Державний вищий навчальнийзаклад
Києвський національнийекономічний університет імені Вадима Гетьмана
Обліково-економічнийфакультет
Спеціальність 6509
Реферат на тему:Природні ресурси та проблемиїх вичерпності
Виконав: Студент 1-го курсугрупа 6
Бабич Владислав Олександрович
Викладач: Хусаїнов Д.Я.
Київ 2010
План
1. Проблеми ефективногоприродокористування
2. Ринкова система
3. Природні ресурси
4. Призначення природних ресурсів
Висновки
ВступПроблемою ефективного природокористування,забезпечення суспільства необхідними життєвими умовами ще в античні часивпливали на формування світогляду й сприйняття природи як єдиної системи.Відомі філософи стародавньої Греції (Фалес, Анаксимандр, Анаксагор) прагнулипізнати першооснову існування і всі явища реального світу. Вони намагалисявідшукати закон, за яким існує і розвивається світ. Філософія “про природу ”формувалися також у стародавній Індії та Китаї.
У середньовічнійЄвропі панували релігійні погляди на взаємодію природи і людини як одномірнераз і назавжди дане. Наука про єдність людини і природи отримала новий імпульсв епоху Відродження. Вчення Аристотеля, Епікура, Лукреція стають основоюпантеїзму в ХV-ХVІІ ст. Концепцію взаємодії суспільства та природи розвивалиГалілей, Джордано Бруно, Леонардо да Вінчі, Нікола Кузанський. Виразником ідей“Відродження” став також англійський філософ Ф.Бекон. Його емпіричнийіндуктивний метод дослідження і пізнання природних, соціальних та політичнихявищ, разом із Р.Декартом, покаляв початок обґрунтуванню всемогутностілюдського розуму у підкоренні природи.
На початку ХVІІст. існував напрям суспільної думки, за якою суспільство і природа розглядалисяяк єдина система. Представником таких поглядів був французький мислитель ЖанМальє. У своєму 2Заповіті” він зробив спробу довести єдність природи та людиниі рівність людей як природних істот між собою та з природою. Цю ж думку в книзі“Система природи ”, виданій в 1770 р., обстоював П.А. Гольбах.
Природу як об’єктлюдської діяльності розглядав видатний німецький поет і мислитель Йоган ВольфанГете. Людина, пізнаючи природу, вважав він, утверджує себе щодо інших складовихприроди, розкриваючи свої здібності в процесі виробництва й у мистецтві, тимсамим збагачуючи себе як особистість. Розвиток природи та суспільства якєдиного природно-історичного процесу, в якому трудова діяльність впливає наформування людської сутності і розпредмечення природи вперше дослідив Гегель.
Стосунки людей, атакож взаємодія із природою пов’язані з трудовою діяльністю, виробництвом, отжевизначаються не біологічними, а економічними законами.
Економікаприродокористування виникла на підґрунті основних екологічних законів,властивостей біосфери, розвитку природи і суспільства. Вона визначає економічнуоцінку природних ресурсів; шкоду від забруднення навколишнього середовища тазавдані збитки в грошовому виразі і процеси і явища спільного життя природи талюдини; негативні явища, що виникають від забруднення використання природнихресурсів з урахуванням вичерпності їх запасів.
Постійнозростаючі потреби суспільства не відповідають обмеженим можливостям біосфери.Головними природними ресурсами виступають земля, повітря, океани, річки, озера,підземні води, рослини, тварини, мікроорганізми, корисні копалини.
Визнаючиекономічну ефективність нових технологій необхідно враховувати фактори, яківпливають на стан навколишнього середови0аі можуть завдати йому шкоди.Співвідношення між рівнем виробництва та станом навколишнього середовища можнарегулювати за допомогою коштів, отриманих від підприємств за нормативне та понаднормативнезабруднення довкілля.
Враховуючиперебудову всього економічного механізму, переходу до ринкових відносин,економіка природокористування дає конкретні рекомендації щодо найефективнішоговикористання природних ресурсів, зменшення відходів виробництва за рахуноквпровадження економічно ефективних і екологічно чистих технологій. При цьомунеобхідно вирішити три основі завдання. По-перше, як найекономічнішевикористовувати природні ресурси, зберігаючи їх, та замінюючи традиційніенергоносії на інші, доступніші та екологічно чистіші енергоресурси. По-друге,- спрямувати науково-технічний прогрес на допущення забруднення навколишньогосередовища. По-третє, — спрямувати людську діяльність на відновлення екологічночистого середовища біосфери (землі, води, повітря), надання їм природноїчистоти.
Певний часіснувало уявлення, що “природа – храм, а людина в ньому – господар”, що людинамає необмежені права й можливості перебудовувати природу. Сталінський планфундаментального перетворення природи надав для цього будь-які можливості ідоступні чинники (повороту стоку північних рік на південь, грандіозні проекти,в тому числі розтоплення криги Арктики, висадження лісосмуг).
Ринкова система,яка розвивається на Україні, змушує запровадити і і далі прискорено розвиватиекономіку природокористування. Оскільки ресурси є предметом купівлі-продажу,крім того, руйнування природи (виснаження ресурсів, забруднення природногосередовища) спонукає до пошуку нових методів природокористування, бо деградаціяприроди боляче вдарить по кишені підприємців.
Повинніпроводитися дослідження еколого-економічних відносин та їх наслідків, яківиникають у процесі виробництва та відтворення природних ресурсів.
Потрібно нетільки вивчати екологічний стан. Але й враховувати закономірності відтворенняприродних ресурсів, визначати відповіді грошові витрати.
Природні ресурси – природні об’єкти і явища, щовикористовуються в теперішньому часі, минулому і майбутньому для прямого абопосереднього споживання, сприяють створення матеріальних багатств,відтворюванню трудових ресурсів, підтримці умов існування людства і підвищенняякості життя. Під природними ресурсами традиційно розуміють тіла і силиприроди, що на даному рівні розвитку продуктивних сил можуть бути використані всоціально-економічній діяльності людей. Поняття “природних ресурсів ” охоплюєдосить широке коло об’єктів. У більшості випадків у якості природних ресурсіврозглядають природні тіла, які можуть бути використані для задоволення потреблюдей.
/>
Основні типиприродних ресурсів
Оскількивідтворення відновних природних ресурсів відбувається повільніше, ніж їхспоживання, з одного боку, а невідновні ресурси перетворюються на форми,непридатні для подальшої експлуатації через значну розсіяність потрібнихелементів або нову хімічну структуру, — з іншого, то відбувається вичерпністьбагатьох природних ресурсів.
Ще до недавнього часу людство вважало природні ресурси невичерпними, атому прагнуло взяти від природи якнайбільше, нічого не віддаючи. Ниніпереконалися, що практично невичерпних ресурсів, крім сонячної енергії такосмічного випромінювання, теплоти земних надр, сил гравітації та обертанняЗемлі, енергії вітру, припливів і талої води, у природі більше не існує. Умовноневичерпними поки що, па даному етапі розвитку суспільства, можна вважатизагальні запаси кисню в атмосфері та води в гідросфері. Однак черезнерівномірний розподіл та антропогенне забруднення вже нині в окремих районахЗемлі відчувається гостра їх нестача, особливо чистої питної води.
Вичерпні — це ресурси, кількість яких невпинно зменшується відповідно доїх добування або вивчення з природного середовища, їх, у свою чергу, поділяютьна відновні (чисте повітря, вода, родючі ґрунти, рослинність, тваринний світ) іневідновні (мінеральні ресурси). Мінеральна сировина належить до невідновнихресурсів, і найголовніші з них (вугілля, нафта, природний газ, залізо, манган,поліметали) нині вичерпані або майже вичерпані.
У господарській діяльності ресурси поділяють щодо використання І їх усфері матеріального виробництва та невиробничій сфері. Ресурси матеріальноговиробництва — це промислові і сільськогосподарські. Ресурси невиробничої сфери— це ресурси прямого й непрямого споживання. З практичною метою ресурси кожногокласу поділяють па дрібніші групи. Так, промислові ресурси — на енергетичні(нафта, вугілля, природний газ), ресурси для металургійної промисловості(залізна, манганова, титанова руди тощо), сировину для одержання предметівбезпосереднього споживання (деревина) та продуктів харчування (гриби, фрукти,ягоди та інші дари ланів, садів, городів і лісів).
Біосфера Землі є замкненою системою з відносно сталою масою і обмінюєтьсяз космічним простором лише енергією. Тому людство мас враховувати її здатністьсамовідтворювати свою біопродуктивність та вичерпність запасів невідновнихресурсів. Потрібно економію і раціонально використовувати природні ресурси,свідомо відмовившись від надлишків. Подальший розвиток життя па Землі залежитьвід наявності природних ресурсів, простору для життя і об'єктів для задоволеннякультурних та інших потреб.
Грудки ресурсів (енергетичні, газово-атмосферні, водні,грунтово-геологічні, біологічні, кліматичні, рекреаційні, антропно-екологічні,інформаційні, простору і часу) і види ресурсів (більше 76 компонентів)утворюють інтегральні і комплексні сукупності.
Оскільки практично всі елементи природи так чи інакше використовуються чиможуть бути використані людиною (потенційні ПР),
Л.Г. Мельник вважає, що більш вірним розглядати ПФ за їх відношенням довиконуваних функцій: якщо природній фактор розглядаються при їх використанні усуспільному виробництві, доцільно застосовувати термін природні ресурси; якщоПФ виконують екологічні, фізіологічні і соціальні функції — термін природні
Крім національних природні ресурси, які повністю знаходяться підсуверенітетом тієї або іншої країни, існують багатонаціональні ПР, тобторесурси прикордонних рік, мігруючих тварин і птахів, внутрішніх морів і озер,на берегах яких проживають народи різних країн. Існують і міжнародні ПР, що єзагальним надбанням (ресурси Світового океану за межами територіальних вод,атмосферного повітря, Антарктиди і Космосу); тобто природоохоронні проблеми незнають національних кордонів.
Нова система владно-господарських відносин в сфері ПК повинна передбачитипоєднання форм власності па об'єкти природно-ресурсний потенціал:
загальнонародної — па стратегічні природні об'єкти національного значення;
державної — на об'єкти ПР, що мають державне значення і масове поширенняна всій території України; Ч? колективної (в т.ч. регіональної, територіальноїі комунальної) на природні об'єкти і ресурси, що передаються у власністьколективам для організації їх використання,
відтворювання і охорони у відносно обмежених масштабах за тканимиринкових відносин;
індивідуальної (в т.ч. приватної) — на окремі природні об'єкти місцевогозначення.
Б.В. Буркинськтий і ін. (1999) виділяють такі природні об'єкти: водніоб'єкти; об'єкти корисних мінерально-сировинних копалин; об'єктні геологічногосередовища; об'єкти земельних ресурсів; об'єкти лісових ресурсів; об'єктибіологічних ресурсів. Крім того, виділяються основні структурні складові іелементи природних об'єктів.
Єдиної класифікації ПР немає. Зазвичай ПР поділяються на невичерпні (сонячнаенергія, вітер, вода, приплив) і вичерпні; останні в свою чергу поділяються напоновлювані (чисте повітря, прісна вода, родючий ґрунт, рослини і тварини) інепоновлювані (викопне паливо, металева і неметалева сировина) ресурси.Найбільш повною представляється класифікація М.Ф. Реймерса. Згідно з цієюкласифікацією ПР диференціюються за такими ознаками:
1) за джерелом і місцеположенням;
2) за швидкістю вичерпання: швидко вичерпні і повільно вичерпні;
3) за можливістю самопоновлювання і культивування: поновлювані і непоновлювані, тобто здатні або нездатні до самопоновлювання за строки,ІІорівняні з термінами їх споживання (рослинність, вода в річці, ґрунтові води- поновлювані ПР, а мінерали, гірські породи, горючі кориснівикопні-непоновлювані);
4) за темпами економічного заповнення — за рахунок пошуку нових джерелабо нових технологій, тобто які можуть або не можуть бути відшкодовані дляекономічних потреб: поправні або відшкодовані і непоправні або невідшкодовані(дефіцит вуглеводневої сировини, заліза і марганцю на суші можна компенсувати освоєннямзалізисто-марганцевих конкрецій на дні океанів);
5) за можливістю заміни одних ресурсів іншими: заміни! (метали-керамікою,пластмасою) і незамінні (оптимальний для дихання склад атмосферного повітря).
Залежно від призначення природні ресурси поділяють на такі групи:атмосферне повітря, мінеральні, рослинні, земельні, тваринні, водні,рекреаційні. Атмосферне повітря — це один з основних життєво важливих елементівнавколишнього природного середовища, який включав весь повітряний басейн, щооточує Землю. Це однин з компонентів природи, що не втримується в межахнаціональних кордонів і здатний перемішатися в межах атмосфери Землі.Відповідно неякісне забруднено атмосферне повітря прилеглих до України країнзабруднює але лише їх території, а й територію нашої держави, що необхідноврахувати при плануванні охорони атмосферного повітря і проведенні міжнародноїполітики в галузі природокористування.
Мінеральні ресурси — це та частина, природних ресурсів, яка добувається знадр Землі і використовується в промисловості. Залежно від призначеннямінеральні ресурси поділяють на такі групи: паливно-енергетичні, рудні,природні будівельні матеріали і нерудні корисні копалини, гідромінеральніресурси. Паливно-енергетичні мінеральні ресурси використовуються голошиїм чиномніс енергоносії. До них включають нафту, вугілля, олонці, природний газ тощо. Руднімінеральні ресурси використовується головним чином для виплавлення металів і виготовленняінших мінералів. До них можна відносити залізні. Марганцеві та свинцево-цинковіруди, золото, срібло тощо. Природні будівельні матеріали і нерудні кориснікопалини включають мармур, агат, гірський кришталь, пісок тощо.
Гідромінеральні ресурси — це частина мінеральних ресурсів, ліси водами,що добуваються з надр землі (підземні прісні води, мінеральні води).
Природні рослинні ресурси — це сукупність рослинності, яка росте на сушіі у водному середовищі. До природних рослинних ресурсів включають — рослинністьлісів, чагарників, пустиш, степів, фриганоподібних напівчагарників, луків,боліт, солончаків, озер, річок, морів і океанів.
У складі природних ресурсів особливе місце займають лісові. У літературінеправомірні розглядають лісові ресурси в цілому як складову частину рослинних.Лісові ресурси включають лісову рослинність (та її корисні функції — рекреаційні, захисні тощо) і лісовий тваринний світ і його продукти. Відповіднодо рослинних ресурсів може бути піднесена лише лісова рослинність без лісовихтварин, які с часткою тваринних ресурсі її. У цілому лісові ресурси доцільнорозглядати лк окремий специфічний компонент природи, який складається з лісовоїрослинності і лісових тварин, органічно взаємозв’язаних між собою умовамивідтворення.
Земельні ресурси — це верхній шор зонної кулі, який у процесі суспільноговиробництво використовується як основний засіб виробництва (особливо у такихгалузях народного господарства, як лісова і сільська/. Земельні ресурси залежновід їх призначення поділяють на: землі сільськогосподарського призначання /використовуютьсядля потреб сільського господарство/; землі населених пунктів /землі, закріпленіза окремими містами, селищами міського типу і сільськими насаленими пунктами/;землі промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення(використовуються для розвитку відповідних галузях); землі природоохоронного,оздоровчого, рекреаційного ат історико-культурного призначення (заповідників,національних, зоологічних і дендрологічних парків, ботанічних садів, місць масовоговідпочинку населення тощо/; землі лісового фонду (вкриті лісом, а також повкриті лісом, які виділені для потреб лісового господарства); землі водногофонду /зайняті ріками, озерами, водоймами, болотами, гідротехнічними та іншимиводогосподарськими спорудами, а також виділені на берегах водойм під смугивідведення; землі запасу /не передані у власність або по надані у постійнокористування/.
Природні тваринні ресурси — це сукупність тварин природного походження,що склалося історично в межах будь-якої території або акваторії. Природнітваринні ресурси представлені тваринами лісів, столів, водних басейнів тощо.Вони суттєво впливають на розпиток лісового, сільського то мисливськогогосподарств, рибальства.
Водні ресурси — це запаси води у відкритих /річках, озерах, морях,океанах/ і закритих /підземних/ водних басейнах. У складі водних ресурсівволика соціальне і економічно значення миють ресурси прісних вод, придатних длявикористання в побуті, сільському господарстві, комунальному господарстві таінших сферах.
Рекреаційні ресурси — це те частина природних ресурсів, яка може бутивикористана для оздоровлення населення.
Рекреаційні природні ресурси поділяють на рослинні рекреаційні ресурси,мінеральні лікувальні води, лікувальні грязі і сукупність кліматичних умов.Рослинні рекреаційні ресурси представлені лісовою і нелісовою рослинність, якапозитивно впливає на здоров’я населення.
Регулювання використання природних ресурсів здійснюються законодавствомУкраїни. 3аложно від рівня регулювання використання природних ресурсіввиділяють природні ресурси республіканського і місцевого значення. ЗаконУкраїни про охорону навколишнього природного середовища /стаття 39/ доприродних ресурсів республіканського значення відносить: територіальні тавнутрішні морські води, природні ресурси континентального шельфу то виключної/морської/ економічної зони; атмосферне повітря; підземні води; поверхневіводи, що знаходяться або використовуються на-території понад одну область;лісові ресурси державного значення) природні ресурси в межах територій і об’єктівприродно-заповідного фонду республіканського значення види тварин і рослин,занесені по Червоної книги; корисні копалини за винятком загальнопоширених. Усіінші природні компоненти, які законодавством України не віднесені до ресурсівреспубліканського значення, є природними ресурсами місцевого значення.
Залежно від еколого-економічної доступності використання природнихресурсів їх поділяють на потенційні, екологічно доступні, мобільні й економічнодоступні Потенційні природні ресурси — це сукупність фізичних природнихресурсів, які залягають в літосфері, гідросфері то атмосфері і можуть бутивикористані для потреб народного господарства і населення. Екологічно доступніприродні ресурси — це частина потенційних природних ресурсів, яку можнавикористати для потреб народного господарство або населення без шкоди длянавколишнього природного середовища. Мобільні природні ресурси — це частинаекологічно доступних природних ресурсів, яка залишиться у споживачі післявирахування вимушених втрат природних ресурсів у процесі добування ітранспортування. Економічно доступні природні ресурси – це частина мобільнихприродних ресурсів, яку можна ефективно використати для виготовленняпромислової продукції та інших потреб. Тобто це та частина природногопотенціалу, добування якої на застосування сучасних технологій дозволяєотримувати якісну і конкурентоспроможну продукцію.
За особливостями відтворення природні ресурси поділяють на відновлювані йне відновлювані. Відновлювані природні ресурси здатні поновлювати без втручаннялюдини /шляхом самовідновлення/. До таких природних pесурсів можна віднестирослинність, тварин тощо. Невідновлювані природні ресурси не відновлюються безвтручання праці людини.
У складі: відновлюваних природних ресурсів особливе місце в економічному,соціальному і культурному розвитку людства займають лісові./ З одного боку, цезаноси цінної природно відновлюваної сировини, з другого — важливий факторстабільності навколишнього природного середовища.
Залежно від специфіки природокористування природні ресурси поділяють натакі групи: разового споживання; безперервного споживання. ДО природнихресурсів разового споживання можна віднести ті компоненти, які як природні ресурсиспоживаються /використовуються/ лише один раз. До них можна віднести вугілля,нафту, сланці, руди тощо. До природних ресурсів багаторазового споживанняДоцільно включати компоненти природи, які використовуються декілька разів/наприклад, водні ресурси, рекреаційні, захисні та інші корисні функції лісутощо/. До природних pеcypсів безперервного споживача можна віднести тікомпоненти природи, якими користуються постійно /земельні ресурси, енергіясонця, вітру тощо/. Ці специфічні особливості природних ресурсів необхідновраховувати при плануванні! природокористування, економічній оцінці і платі/податках/.
Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» міститьзагальний перелік обов'язків громадян у галузі екології (ст. 12):
— берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатствавідповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природногосередовища;
— здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, іншихекологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів;
— не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів;
— вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафиза екологічні правопорушення;
— компенсуватишкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнєприродне середовище.
Висновки
Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використанняприродних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки розроблено відповідно достатті 16 Конституції України, якою визначено, що забезпечення екологічноїбезпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подоланнянаслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збереженнягенофонду Українського народу є обов'язком держави.
Державна політикау сфері екології, як і будь якій іншій сфері повинна базуватися на стабільнійсистемі законодавства, актів, нормативів, але ця система, особливо у перехіднийперіод повинна бути еластичною, тобто вміти швидко реагувати на змінинавколишніх компонентів, вміти пристосовуватися до змін занадто складногосередовища. І це є дуже ефективним засобом подолання екологічної кризи та забезпеченняприродоохоронної функції держави. Основні напрями втілюватимуться за допомогоюсистеми екологічного права. Правовий механізм має надати основним напрямам чіткоїцілеспрямованості, формальної визначеності, загальнообов'язковості, сприяти врегулюваннювідносин у галузі екології, застосуванню превентивних, оперативних, стимулюючихі примусових заходів до юридичних та фізичних осіб щодо використання природнихресурсів та їх відходів і юридичної відповідальності за порушення екологічногозаконодавства.
Списоквикористаної літератури
1. Атлас України 8-9 кл“Картографія”, 2000 р., 2001 р.
2. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С.Основи екологічних знань: Підручник.-К.:
Либідь; 2002 р-288 с.
3. Джигирей та ін. Основи екології таохорони навколишнього природного
сереловища, (Екологія та охоронаприроди). Підручник.-Вид. 3-тє, доп.-
Львів, афіша, 2001 р-272 с.
4. Жук М.В. Комерційні відносиниУкраїни: Підручник.-Чернівці: Рута: 2003 – 576 с.
5. Жук М.В., Круль В.П. Розміщенняпродуктивних сил і економіка регіонів України: Навчальний посібник – Чернівці:Рута, 2002 – 293 с.
6. Заболоцький Б.Ф. РПС України:Національна макроекономіка: Посібник. -
К.: Академвидав. 2002.-368 с.
7. Заставний Ф.Д. Географія України –Львів: Світ, 2000 – 360 с.
8. Заставний Ф.Д. Економічна ісоціальна географія України: Підруч. Для 9 кл. Серед. Загальноосвіт. шк.- К.:Форум, 2000 – 239 с.
9. Іщук С.І РПС. К.: Вид 4-те,доп.-Європ. Ун-Т, 2002 – 216 с.
10. Кучеренко М.Є., Вервес Ю.І.,Балан П.Г. та ін. – К.: Генеза, 1998 — 464 с.