Реферат:
Правова охорона навколишньогоприродного середовища в населених пунктах
План
Вступ
1. Правоваохорона навколишнього природного середовища в населених пунктах
Висновок
Література
Вступ
Найважливішим завданням екологічного законодавства в галузіохорони навколишнього природного середовища є охорона життя та здоров’я людини,здійснення та підтримка необхідних умов для забезпечення її життєдіяльності,працездатності та повноцінного відпочинку. Міста, селища міського типу, іншінаселені пункти є тією частиною навколишнього середовища людини, де проходитьїї життя та діяльність. Головним чином саме тут реалізується конституційнеправо громадян на безпечне для життя та здоров’я навколишнє середовище.
Згідно з Концепцією сталого розвитку населених пунктівосновними напрямками державної політики щодо забезпечення сталого розвиткунаселених пунктів у галузі екології є: узгодженість соціального, економічного,містобудівного і екологічного аспектів розвитку населених пунктів та оточуючихтериторій; раціональне використання земельних, водних, рекреаційних та іншихприродних ресурсів, створення умов для їх відновлення; поліпшення санітарно-гігієнічногота екологічного стану населених пунктів, створення безпечних для життя іздоров’я людини умов, впровадження сучасних систем збирання, вилучення,переробки та знешкодження відходів; забезпечення захисту від несприятливихприродних явищ, запобігання виникненню техногенних аварій та ліквідації їхнаслідків; проведення наукових досліджень, які б сприяли вирішенню екологічнихта інших питань забезпечення сталого розвитку населених пунктів; удосконаленнячинного законодавства з питань регулювання планування і забудови населенихпунктів, реформування землекористування, охорони довкілля.
Охорона навколишнього природного середовища населених пунктівведеться за кількома напрямками:
— шляхом планування охорони навколишнього середовища в цих пунктах;
— шляхом планування та забудови територій;
— шляхом забезпечення в них санітарного режиму;
— шляхом охорони зелених насаджень.
Планування включає: здійснення природоохоронних заходів унаселених пунктах, враховуючи особливості кожного з них; забезпечення вимогохорони навколишнього природного середовища та раціонального використанняприродних ресурсів при складанні планів розвитку галузей народногогосподарства; проведення організаційно-масових заходів щодо забезпеченняохорони навколишнього природного середовища; розробку координаційних заходів наперспективу.
1. Правова охорона навколишньогоприродного середовища в населених пунктах
Найбільш ефективною формою прогнозування охоронинавколишнього природного середовища є довгострокові комплексні екологічні програми,які є основою інших видів планування охорони навколишнього природногосередовища.
Екологічна програма — це комплекс взаємоузгодженихтериторіальних заходів, спрямованих на поліпшення співіснування природнихекологічних систем і суспільства. Планування охорони навколишнього природногосередовища в населених пунктах, як правило, відображається в місцевихекологічних програмах, в яких вказується мета програми, термін її реалізації,основні напрямки дії, комплекси заходів, що мають здійснюватися на кожному зетапів, механізм реалізації та фінансування програми, контроль за їївиконанням.
Планування та забудова населених пунктів здійснюється напідставі кількох видів планової документації; генерального плану розвиткунаселеного пункту; проекту планування та забудови міста; плануземельно-господарського устрою. В Україні генеральні плани розроблені для всіхміст обласного підпорядкування, районних центрів. При розробці генеральнихпланів враховується зональність, екологічна безпека, раціональна організаціятериторії.
До генеральних планів включають екологічні вимоги допланування території населеного пункту, спрямовані на виключення несприятливоговпливу негативних факторів на здоров’я людини та навколишнє природнесередовище. Суб’єкти містобудівної діяльності повинні дотримуватисявстановлених екологічним законодавством і нормативно-технічними документамивимог щодо охорони навколишнього природного середовища, збереження іраціонального використання природних ресурсів, санітарно-гігієнічного захистуздоров’я людини.
На підставі генеральних планів розробляються проектипланування і забудови міста та його окремих частин. Планування, розміщення,забудова і розвиток населених пунктів здійснюється за рішенням місцевих рад, зурахуванням екологічної ємності територій, з додержанням вимог щодо охоронинавколишнього природного середовища, раціонального використання природнихресурсів та екологічної безпеки.
Надання земельних ділянок для будівництва об’єктів житловогоі промислового будівництва та їх подальшої експлуатації проводиться лише занаявності позитивного висновку державних органів охорони навколишньогоприродного середовища України та санітарно-епідеміологічного нагляду.
Надання земельних ділянок здійснюється на підставі плануземельно-господарського устрою населеного пункту, який складається на основігенерального плану. План земельно-господарського устрою повинен містити повнуінформацію про поділ земель населеного пункту за цільовим призначенням, формивласності, економічне стимулювання раціонального використання та охорониземель, про напрямки природоохоронної діяльності, організаційні, правові,фінансові та інші заходи щодо вдосконалення структури територій, освоєнняземель, покращення їх якості, про особливості використання земель усанітарно-захисних зонах, про шкідливі та небезпечні промислові та комунальніпідприємства, зони та округи санітарної охорони, джерела водопостачання, Уводоохоронних зонах водних об’єктів та захисних зонах об’єктівприродно-заповідного фонду.
План земельно-господарського устрою є обов’язковим длявиконання органами державного управління та виконавчої влади, підприємствами,закладами, організаціями та громадянами.
Проекти генеральних планів населених пунктів, схеми районногопланування, схеми влаштування промислових забудов, інша передпланова тапроектна документація підлягають обов’язковій державній екологічній експертизі.
Особливим напрямком правової охорони навколишнього природногосередовища в населених пунктах є забезпечення в них санітарного режиму.Санітарна охорона навколишнього середовища — це діяльність органівсанітарно-епідеміологічного нагляду за охороною життя і здоров’я громадян віднесприятливого впливу навколишнього середовища.
Метою цієї охорони є забезпечення санітарного таепідеміологічного благополуччя населення, що включає створення оптимальних умовжиттєдіяльності, які забезпечують низький рівень захворювань, відсутністьшкідливого впливу на здоров’я населення, а також усунення умов для виникненнята розповсюдження інфекційних захворювань.
Загальною правовою основою політики України з охорониздоров’я є положення Конституції України, яка закріплює право кожногогромадянина на охорону здоров’я та обов’язки держави по забезпеченнюсанітарно-епідемічного благополуччя населення. Більш конкретні правові заходи позабезпеченню санітарно-епідемічного благополуччя населення закріплені у ЗаконіУкраїни від 24 лютого 1994 року «Про забезпечення санітарного та епідемічногоблагополуччя населення».
Щодо населених пунктів зазначений закон виходить ізнеобхідності здійснення в них найбільш сприятливих умов для життя та здоров’янаселення. Зокрема, органи державної виконавчої влади, міського тарегіонального самоврядування зобов’язані забезпечити мешканців міст та іншихнаселених пунктів питною водою, кількість та якість якої повинна відповідативимогам санітарних норм та державним стандартам (ст. 18 Закону).
З метою запобігання погіршенню якості води джерелцентралізованого господарсько-питного водопостачання та забезпечення охорониводопровідних споруд встановлюються зони санітарної охорони. Зони санітарноїохорони мають три пояси, які відрізняються правовим режимом. Перший пояс(суворого режиму) включає територію розміщення водозабору та територіюводопровідних споруд. На території цього поясу забороняються всі види будівництва,проживання людей, скидання стічних вод, купання, водопій та випас худоби, виловриби, застосування пестицидів, органічних та мінеральних добрив.Господарсько-побутові та промислові стічні води, які скидаються у відкритіводні об’єкти на території другого та третього поясів зони санітарної охорони,повинні відповідати Правилам охорони поверхневих вод, додатковим вимогамдержавного санітарного нагляду та органів охорони навколишнього природногосередовища України.
Чинним законодавством України регулюються питання боротьби зшумом у населених пунктах. Закон України «Про охорону атмосферного повітря»(ст. 23) зобов’язує підприємства, установи, організації здійснювати:
— створення і впровадження малошумних машин і механізмів наоснові технічного нормування; поліпшення конструкцій транспортних засобів таумов їх експлуатації, а також утримування в належному стані залізничних ітрамвайних колій, автомобільних шляхів, вуличних покриттів;
— розміщення підприємств, транспортних магістралей,аеродромів та інших об’єктів з джерелами шуму при плануванні і забудовінаселених пунктів відповідно до встановлених санітарно-технічних вимог та картшуму;
— виробництво будівельних матеріалів, конструкцій і технічнихзасобів та споруд з необхідними акустичними властивостями;
— організаційні заходи для відвернення і зниження виробничих,комунальних, побутових і транспортних шумів, включаючи введення раціональнихсхем і режимів руху залізничного, повітряного, водного та автомобільноготранспорту у межах населених пунктів.
У свою чергу громадяни зобов’язані додержувати вимог,встановлених з метою боротьби з побутовим шумом у квартирах, а також у дворахжилих будинків, на вулицях, у місцях відпочинку та інших громадських місцях. Заневиконання вимог щодо охорони від шуму та інших фізичних дій органисанітарного нагляду мають право зупинити або заборонити діяльність підприємств,організацій або їх окремих структурних підрозділів.
З метою охорони атмосферного повітря в районах житловоїзабудови, масового відпочинку і оздоровлення населення при визначенні місцьрозміщення нових, реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об’єктів,що впливають на стан атмосферного повітря, запроваджуються санітарні захиснізони. Якщо в результаті порушення встановлених розмірів і режиму санітарно-захиснихзон виникає необхідність у відселенні людей, виводу з цих зон об’єктівсоціального значення або здійснення інших заходів, підприємства, установи,організації, місцеві органи державної виконавчої влади, органи місцевогосамоврядування повинні вирішити питання про фінансування необхідних робіт ізаходів, строки їх реалізації.
Спеціально уповноваженим центральним органом державноївиконавчої влади, що здійснює контроль і нагляд за додержанням санітарногозаконодавства в населених пунктах, є Міністерство охорони здоров’я України, ускладі якого діють органи і установи, що складають Державнусанітарно-епідеміологічну службу України. Свої завдання санепідемслужба виконуєшляхом санітарного нормування, видачі дозволу, здійснення наглядних іконтрольних функцій.
Санітарне нормування навколишнього середовища полягає взапровадженні мінімуму допустимих концентрацій забруднюючих речовин,радіоактивних випромінювань, шуму, вібрації, шкідливого впливу магнітних полівта інших фізичних, хімічних, біологічних впливів.
Свої функції санепідемслужба виконує в різних формах: даєдозвіл на роботу з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючоговипромінювання, на виробництво, охорону, транспортування, використання,заховання, знищення, утилізацію отруйних речовин; веде регістр небезпечнихфакторів фізичної, хімічної і біологічної природи; видає висновки прорезультати санітарно-гігієнічної експертизи на розміщення підприємств і споруд,їх техніко-економічне обгрунтування на введення об’єктів в експлуатацію.
Висновок
Зелена рослинність у населених пунктах є самостійним об’єктомправової охорони. У місцях проживання людей вона має велике екологічне,оздоровче, естетичне, рекреаційне значення. Уся зелена рослинність у межахнаселених пунктів поділяється на дві групи: на лісову і нелісову.
До лісів населених пунктів належить рослинність, яка росте внаселених пунктах на землях лісового фонду. Згідно зі ст. 36 Лісового кодексуУкраїни ліси населених пунктів належать до першої групи лісів, які виконуютьпереважно природоохоронні функції. За своїм цільовим призначенням лісинаселених пунктів виконують дві основні функції: санітарно-гігієнічну таоздоровчу. Перша функція полягає у забезпеченні чистоти повітря населеногопункту, друга — у використанні населенням лісів для зміцнення здоров’я,відпочинку, туризму, спорту.
Ліси населених пунктів використовуються переважно укультурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілях. Заготівлядеревини під час рубок головного користування, заготівля живиці, деревнихсоків, лісової підстилки, а також випасання худоби в лісах населених пунктівзабороняється.
До нелісової рослинності у населених пунктах (ст. 4 Лісовогокодексу України) належать усі види зелених насаджень у межах населених пунктів,які не віднесені до категорії лісів, а також окремі дерева і групи дерев,чагарники на сільськогосподарських угіддях, садибах, присадибних, дачних тасадових ділянках. Зелені насадження мають оздоровче, естетичне та рекреаційнезначення. Тому озеленення міст та інших населених пунктів є обов’язковимзаходом у процесі їх забудови.
За своїм цільовим призначенням зелені насадження поділяютьсяна чотири види: захисні, озеленювані, декоративні і плодові.
За функціональними ознаками зелені насадження населенихпунктів поділяються на три групи: загального користування — міські та районніпарки та сквери, бульвари, набережні, лісопарки; обмеженого користування — насадження на територіях громадських та житлових будівель, шкіл, дитячихзакладів, спортивних споруд, промислових та інших підприємств; спеціальногопризначення — насадження вздовж вулиць, ліній електропередач високої напруги, всанітарно-захисних та охоронних зонах, на територіях ботанічних та зоологічнихсадів.
Порядок охорони зелених насаджень у містах та інших населенихпунктах регулюється Правилами утримання зелених насаджень міст та іншихнаселених пунктів.
Література
Баб’як О. С, Біленчук П. Д., Чирва Ю. О. Екологічне право України:Навчальний посібник. — К.: Атіка, 2000.- 216 с.
БалюкГ.І. Екологічне право України. Конспект лекції у схемах (Загальна і Особливачастина): Навч. Посібник. – К.: Хрінком Інтер, 2006. – 192 с.
Екологічнеправо. Особливачастина Підручник. За редакцією академіка АПрН України, В.І. Андрейцева. К.:Істина, 2001
Екологічне право України: Підручник / За ред. А. П. Гетьмана,М. В. Шульги. — X., 2005.
Екологічне право України За редакцією професорів В. К. Попова іА. П. Гетьмани. Харків, «Право». 2001
Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг.ред. Ю. С. Шемшученка. — К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. — 848 с/
Закон України “Про охорону навколишньогосередовища”. – К., 1991.
Закон України «Про охорону атмосферногоповітря». – К., 1992
1. Бринчук М. М. Правовая охрана атмосферного воздуха. — М.,1986.
2. Габитов Р. X. Воздухоохранное право. — Уфа, 1999.
3. Габитов Р. X Теоретические проблемы организации правовойохраны атмосферы Земли в современных условиях. — Уфа, 2000.
6. Кузнецова О. К, Радчик О. Л. Загрязнение окружающей средыотходами и опасными веществами. — М., 2001.
8 Роун Ш. Озоновый кризис. Пятнадцатилетняя эволюциянеожиданной глобальной опасности. — М., 1993.
9 Фомин Г. С, Фомина С. Н. Воздух: контроль загрязнений помеждународным стандартам. — М., 1993.
10. Шемшученко Ю. С. Правовые проблемы экологии. — К., 1989.