ЗМІСТ
Вступ
РОЗДІЛ 1. Теоретичні передумови ландшафтного моніторингу
РОЗДІЛ 2. Мережа державного екологічного моніторингу у Чернігівськійобласті
РОЗДІЛ 3. Питання практичної реалізації ландшафтного моніторингу
3.1 Моніторинг рекреаційних територій
3.2 Концепція створення геоекологічного атласу
3.3 Дешифрування аерокосмознімків
4.Організаціяландшафтного моніторингу заповідних територій
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
/>ВСТУП
Ландшафтниймоніторинг як підсистема єдиної державної системи екологічного моніторингупідрозділяється на геоботаніческий, кліматичний (мезо- і мікрокліматичний),геохімічний, ґрунтовий і т.д. (Проблеми..., 1984). Об'єднуючоюосновою виступає серія карт, для якої обов'язковими є схема природногорайонування і ландшафтні карти різного масштабу, у тому числі топологічнихполігонів великого масштабу (Семенов, Суворов і ін., 1993). У базову серіювключаються ландшафтно-геохімічні карти, карта здатності геосистем досамоочищення, створювана на основі ґрунтової карти і даних обстеження станугеосистем. Геохімічний аспект особливо важливий у сучасних умовахширокомасштабного забруднення навколишнього середовища.
Яквідзначає А.Г. Ісаченко (1991), розподілландшафтів на «природні» і «антропогенні» має умовний,штучний характер. Немаловажну роль для реконструкції геосистемивідіграютьпалеогеографічні методи, моделювання. На топологічному рівні об'єктивнаскладність субстратної організаціїгеосистем виглядає досить ясно. На даному рівні дослідження проступає більшвисока здатність пізнання, що показує взаємозв'язкиу геокомплексі або, іншими словами,вибудовується модель з більш високим рівнем (Бредли, 1971). У цьому зв'язку, яквідзначає В.Н. Солнцев, «тонкий шар повітря і поступово змінюючиййого тонкий шар ґрунту, міцно „скріплені“ і щільно заповнені живою івідмерлою біомасою, — що в сукупності складає той цілісний контактний шарречовини» (1981, с. 186), в ариднихумовах днищ міжгірнихулоговин має зазначений характер.
Особливояскраво дане положення виглядає стосовно пухкої поверхні рухливих еоловихпісків. Об'єктивно виниклий природоохоронний аспект землекористування спричиниввведення особливого режиму природокористування, тому що антропогенне зпустошенняв степових улоговинах веде до скорочення земельних угідь. У просторовообмежених можливостях гірських умов Республіки такий процес має визначенийхарактер. Необхідне керування станом природного середовища і збереження їїресурсної функції можуть здійснюватися ландшафтним (геосистемним)моніторингом. На рівні ландшафту в регіональних умовах моніторинг покинездійсненний, а на рівні урочища цілком реальний, причому прикладів такихдосить — зрошувальна або лісомеліоративна системи, внесення добрив навизначеній території і т.д.
Загальнийстан ландшафтної сфери Землі залежить від установлення правильногоспіввідношення між активізацією господарської діяльності людини, обумовленоїростом його чисельності, і обмеженими можливостями природно-ресурсного потенціалуряду регіонів. Проблема сумісності господарської діяльності зі станомприродного середовища постаєповсюдно, і необхідно чітко уявлятисобі це в додатку до конкретної території. Для комплексного прогнозу стануприродного середовища потрібна конкретна просторово-тимчасова характеристикаландшафтних умов території. Як відомо, негативні аспекти природокористування єрезультат недостатньої наукової обґрунтованості планування природокористування,відсутності регіональних ландшафтних прогнозів.
Потрібнотакож мати на увазі, що кожен регіон різного таксономічногорангу і ландшафтної складності має свою місцеву специфіку взаємодії«людина — ландшафти» — складного історичного процесу. Відомі різніспособи прогнозування стану природних компонентів і природних комплексів:екстраполяція, експертні оцінки, моделювання й ін. (Миланова, Рябчиків, 1986).У даному випадку при ландшафтному підході ставиться ряд питань по визначеннюоптимальних видів і форм природокористування. Від його точності йобґрунтованості залежать деякі аспекти розвитку суспільства, у тому числізапобігання екологічних проблемних ситуацій і ареалів.
Такимчином, до кінця XX ст. питаннявзаємодії суспільства і природи придбали визначену гостроту, у них позначилисячисленні конфлікти точковогоімайданчикового поширення. Наприклад,у сфері землекористування, як відзначають Д.Л. Медоуз і ін. (1991), «залічені роки людин перемістився зі стану великого достатку земельними ресурсамив стан великого дефіциту». Виниклі геоекологічніпроблеми в стані вирішити насамперед географічні науки і, на думку І.П.Герасимова, "… більш інших наук підготовлені до екологічних досліджень наміждисциплінарній основі" (1978). В остаточному підсумку конфліктніприродно-господарськіситуації розв'язні в одному напрямку — у створенні продуктивного навколишньогосередовища, мозаїку якої складають культурні ландшафти.
/>РОЗДІЛ 1ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ЛАНДШАФТНОГО МОНІТОРИНГУ
Поняття моніторинг ввійшло в наукову літературупорівняно недавно, на початку 70-х рр. Сучасне значення цього слова можнавизначити як спостереження і контроль за змінами стану біосфери під впливомприродних і антропогенних факторів, попередження про несприятливі для життя, здоров'яі виробничої діяльності людей наслідків, викликаних цими змінами.
Система контролю за навколишнім середовищем включаєтри основних види діяльності: 1) спостереження і контроль — систематичніспостереження за станом навколишнього середовища; 2) прогноз — визначенняможливих змін природи під впливом природних і антропогенних факторів; 3)керування — заходу щодо регулювання стану навколишнього середовища.
Образно екологічний моніторинг можна уподібнитиспостереженням з нори ховрашка, з вершини степового кургану і з висотиширяючого високо в небі орла. Не заперечуючи важливості детальних досліджень(спостереження з нори ховрашка), візьмемо до уваги слова найбільшого фахівця вобласті застосування аерокосмічних методів вивчення і картографування рослинностіБ.В. Виноградова про те, що подібно тому, як миша, що бігає по поверхніперського килима, не здатна сприйняти всю красу і складність його малюнка,геоэколог, що працює на землі, не бачить цілісного візерункабиогеоценотического покриву великих просторів.
Цю можливість відкрили засобидистанційного зондування, установлювані на літаках і орбітальних супутникахЗемлі. Зображення земної поверхні, отримані з різних висот, безмежно розширюютьполе зору дослідника. Аерокосмічні методи дали такий же могутній поштовхрозвитку наук про Землю, як усвій час винахід мікроскопа в біології.
Відзначаються наступні особливості і достоїнствакосмічного моніторингу:
— спостерігаються і реєструються відомостіпро великі простори, аж до усієї видимої в момент зйомки частини Земної кулі;завдяки великій оглядовості на знімках видні великі регіональні особливостігосподарського впливу на природні ландшафти;
— космоснимки дають однотипну і детальну інформаціюпро важкодоступні райони з такою ж точністю, як і для добре вивчених регіонів,що дозволяє ефективно застосовувати метод екстраполяції дешифровочных ознак наоснові виділення ландшафтів-аналогів;
— миттєвість зображення великих площ зводить домінімуму вплив перемінних погодних і сезонних факторів; можливість регулярногопроведення повторних зйомок дозволяє вибрати кращі зображення; за матеріаламиповторних зйомок вивчається динаміка природних процесів;
— комплексний характер інформації, що утримується накосмоснимках, дозволяє використовувати них для вивчення складних процесіввзаємодії суспільства і природи;
— на знімках з високим дозволом можна розпізнатиособливості морфологічної структури ландшафтів і техногенних утворень. Разом зтим, завдяки природній генералізації зображення, на космічних знімкахвідображаються найбільш великі й істотні елементи географічної оболонки і слідиантропогенного впливу.
Головною особливістю сучасного етапу розвиткудистанційного моніторингу є розробка і використання нових технічних засобівзбору й обробки інформації. Геоэкологический моніторинг у силу великого обсягуі складності задач обробки даних повинний спиратися на ефективні технології. Вданий час вони зв'язуються з розробкою і впровадженням різного родугеографічних інформаційних систем (ГІС),у тому числі інтегрованих ГІС,що синтезує методи обробки традиційних ГІСз методами дистанційного зондування.
/>РОЗДІЛ 2/>МЕРЕЖА ДЕРЖАВНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО МОНІТОРИНГУ У ЧЕРНІГІВСЬКІЙОБЛАСТІ
Програмамоніторингу довкілля Чернігівської області спрямована на реалізацію державноїполітики України у галузі охорони навколишнього природного середовища,використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Системамоніторингу довкілля Чернігівської області є регіональною системою моніторингу,яка охоплює ландшафтні райони в межах адміністративних кордонів області таіснуючої системи державного управління, що базується на принципах самостійностіїї суб′єктів у прийнятті природоохоронних управлінських рішень і належитьдо компетенції органів управління відповідного рівня [33].
Станнавколишнього природного середовища в області оцінюється неоднозначно:просторові переваги і перспективність розвитку природних комплексів, здатністьдо самоочищення поєднюється із значним антропогенним тиском на нього. З метоюудосконалення існуючої системи моніторингу довкілля з залученням новітньоїматеріальної бази, інформаційних технологій створюється сучасна програмамоніторингу довкілля Чернігіської області, яка буде відображати стан довкілля,атмосферного повітря, водних та земельних ресурсів, біологічних ресурсів,джерел забруднення довкілля (викиди в атмосферу, стічні води, промпобутові відходи,радіаційне забруднення), існуючої системи природоохоронної діяльності длявизначення організаційної, функціональної та інформаційної структури суб′єктівсистеми моніторингу. Моніторинг довкілля являє собою багатоцільову інформаційнусистему, основними завданнями якої є:
1) організаціясистематичних спостережень за станом складових довкілля;
2) виявленняступеню антропогенного впливу на довкілля, факторів та джерел такого впливу;
3) виявлення зонпідвищеної небезпеки;
4) розробкакритеріїв допустимих та критичних рівнів впливу;
5) оцінкаекологічного, економічного та естетичного збитків;
6) прогнозуваннястану довкілля та його змін [1].
Регіональнасистема моніторингу довкілля складається з локальних, відомчих, об′єктовихсистем моніторингу за предметними складовими довкілля. Локальні системимоніторингу організуються на окремих ділянках, зокрема: моніторинг м. Черніговавключає моніторинг полігону твердих побутових відходів, ставків-накопичувачіврідких токсичних промислових відходів, моніторинг КЕП „ Чернігівська ТЕЦ “, ТОВфірми „ ТерНова”. Окремим завданням локального моніторингу є спостереження затериторією, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи [26].
Відомчиймоніторинг здійснюється відомствами, які є суб′єктами системи моніторингу(Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Міністерствоохорони здоров′я, інші), а об′єктовий – на окремих об′єктахчи їх сукупності, наприклад моніторинг сховищ радіоактивно забруднених відходівдезактивації, утворенних під час проведення робіт з ліквідації наслідків аваріїна Чорнобильській АЕС („Корюківське”, „Семенівське”, Ріпкинське”) [5].
Суб′єктамиобласної системи моніторингу довкілля є:
- Держуправління екології таприродних ресурсів в Чернігівській області;
- Управлінняз питань надзвичайних ситуацій Чернігівської обласної адміністрації;
- Обласне управління земельнихресурсів;
- Чернігівська державна обласнасанітарно-епідеміологічна станція;
- Чернігівськийобласний центр з гідрометеорології;
- Чернігівськеобласне виробниче управління меліорації та водного господарства;
- Деснянськерегіональне управління водних ресурсів;
- Чернігівськийобласний державний проектно-технологічний центр охорони родючості і якостіґрунтів;
- Чернігівська обласна станціязахисту рослин;
- Чернігівське державнелісогосподарське об′єднання „ Чернігівліс”;
- Комунальне підприємство „Чернігівводоканал” (табл.1.1) [19].
З метоюкоординації діяльності суб′єктів моніторингу в 2004 році була створенаМіжвідомча комісія з питань моніторингу довкілля Чернігівської області. Доскладу комісії входять посадові особи всіх організацій та підприємств, що є суб′єктамимоніторингу, комісія вирішує поточні питання щодо моніторингу екологічногостану Чернігівської області [38]
Таблиця 1.1
Об’єкти державногоекологічного моніторингу, середовище та число точок спостереження№ Суб’єкти моніторингу довкілля Середовище, що контролюється та кількість точок спостережень Ґрунти 1 />Міністерство охорони навколишньго природного середовища: />-Державне управління екології та природних ресурсів в Чернігівській області;
— Чернігівський обласний центр з гідрометеорології 126 2 />Міністерство охорони здоров’я:
-Чернігівська обласна санітарно-епідеміологічна станція 304 3 />Міністерство аграрної політики:
-Чернігівський обласний державний проектно-технологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції “Облдержродючість” 7 4 />Держводгосп:
-Деснянське регіональне управління водних ресурсів;
-Чернігівська гідрогеологомеліоративна експедиція 35 5 />Держбуд:
-КП “ Чернігівводоканал”
Слідвідмітити, що ґрунтовий покрив області представлений здебільшого малогумусними легкимиза гранулометричним складом ґрунтами, які мають низьку буферну здатність, щообмежує їх можливості до інактивації техногенних важких металів. Тому вміст в таких ґрунтах навіть відносно невеликихкількостей важких металів може призвести до небезпечного забруднення нимисільськогосподарської продукції [53].
Вмістзалишкових кількостей ДДТ, ГХЦГ та 2,4-Д амміної солі у 2005 році в ґрунті буввизначений у 401 зразках ґрунту на територіх, що прилягають до складівпестицидів. В 2005 році пестицидами було забруднено: ДДТ- 5%, ГХЦГ – 1%.Залишкових кількостей цього пестицида не виявлено. Таке зменшення пояснюєтьсяскороченням в останні роки використання засобів захисту рослин в господарствахобласті, а також розпадом внесених в попередні роки хлороорганічних пестицидів вґрунті [17].
В 459 зразкахґрунту визначали вміст пестицидів симм-тріазинової групи. Так було виявленозабруднення прометрином – 3% зразків, 1 з яких з перевищенням ГДК, атразином –4%, симазином – 8%, 2 зразки з перевищенням ГДК.
В 8 зразкахрослинницької продукції відібраних на контрольних ділянках визначався вмістДДТ, ГХЦГ та 2,4 — Д амміної солі, залишкових кількостей пестицидів невиявлено. Було проведене дослідження 22 зразків зерна, вмісту залишковихкількостей ДДТ, ГХЦГ, 2,4-Д амміної солі не виявлено [17].
Чернігівськаобласна санітарно-епідеміологічна станція проводить спостереження за станом ґрунту в 22 районах та містах області, втому числі в постійних точках:
- в місцях виробництва продукціїрослинництва – 60 точок,
- на території промисловихпідприємств – 26 точок,
- на території санітарно-захиснихзон промпідприємств – 32 точки,
- в зоні впливу промпідприємств – 23точки,
- в зоні впливу транспортних магістралей– 29 точок,
- в місцях застосування пестицидівта міндобрив – 25 точок,
- ґрунт в місцях зберіганнятоксичних відходів:
- на території полігонів, звалищТПВ – 121 точка,
- на території промпідприємств – 47точок;
- в житловій зоні–379 точок, в томучислі:
- дитячі заклади – 89 точок;
- дитячі майданчики – 117 точок;
- в зоні пляжів – 111 точок;
- в місцях зрошення стічними водами– 2 точки.
Держуправліннямекоресурсів в Чернігівській області вибірково обстежено 126 проб ґрунту земельприродоохоронного, оздоровчого призначення, населених пунктів, промисловості,сільськогосподарського призначення, автошляхів на вміст важких металів, нафтопродуктівта на відповідність агрохімічним вимогам, де виконано 401 показників. В 39пробах ґрунту було встановлено перевищення вмісту нафтопродуктів в порівнянні зфоновими пробами. Зафіксовано перевищення вмісту нафтопродуктів на землях, щоналежать наступним підприємствам: ВАТ „Чернігівнафтопродукт”, територіянафтобази м. Чернігів; НГВУ „Чернігівнафтогаз”, ВАТ „ Укрнафта”, м.Прилуки;АГРС „ Южне”, НГВУ „ Чернігівнафтогаз”, Ічнянський р-н, трубопровідТалалаївка-Софіївка, с. Сільченкове, Талалаївського р-ну (НГВУ„Чернігівнафтогаз”ВАТ „ Укрнафта”) [17].
Чернігівськимобласним державним проектно-технологічним центром охорони родючості ґрунтів іякості продукції “Облдержродючість” з 1976 року проводяться спостереження защільністю забруднення ґрунту.
Дослідженняостанніх 6 років вказують на стабільність щільності забруднення ґрунтурадіонуклідами на контрольних ділянках. Так, по 7 контрольних ділянках середнящільність забруднення ґрунту цезієм-137 становила в 2000 – 0,52, 2001 – 0,45,2002 – 0,58, 2003 – 0,44, 2004 – 0,44 Кі/км2, в 2005 – 0,38 Кі/км2…Щільність забруднення ґрунту стронцієм-90 у вищеназвані роки дорівнювала,відповідно, 0,17; 0,20; 0,20; 0,17 і 0,16, 0,11 Кі/км2. Незначніобсяги досліджень не дають змоги зробити належні, об’єктивні висновки, алезагальна направленість процесів простежується
У 2005році в ґрунтах сільгоспугідь Семенівського, Щорського, Прилуцького таКорюківського районів визначали вміст найбільш небезпечних для довкілля важкихметалів — свинцю і кадмію.
Найвищийсередній рівень вмісту рухомих форм свинцю в ґрунті, виявлений у Прилуцькомурайоні, – 5,20 мг/кг ґрунту, що оцінюється по градації як слабкий рівеньзабруднення. Найвищий максимальний вміст свинцю виявлено також в Корюківськомур-ні – 11,20 мг/кг ґрунту, що оцінюється як помірний рівень забруднення.Середній вміст свинцю в ґрунтах 4 –х районів становить 4,19 мг/кг ґрунту, що близькодо показників в цілому по 22 районах області. Мінімальний вміст свинцю почотирьох районах, як і в цілому по області, має фонове значення [48].
/>РОЗДІЛ 3ПИТАННЯ ПРАКТИЧНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ЛАНДШАФТНОГО МОНІТОРИНГУ/>3.1 Моніторинг рекреаційних територій
Інформаційним базисом концепціїзбалансованого (стійкого) регіонального розвитку рекреаційногоприродокористування (РП), а також початковою функцією управлінського циклу ємоніторинг. У географічній літературі затвердилося уявленняпро моніторинг як про систему спостереження за географічними об'єктами іявищами з метою встановлення їхньої відповідності бажаному результату.Найбільш розроблений зміст і методичний апарат екологічного моніторингу, підяким розуміється вид науково-практичної діяльності, спрямованої на одержанняданих про стан навколишнього середовища з метою, насамперед, контролю за їїантропогенним забрудненням [3]. Територіальний соціально-економічний моніторингв Україні поки розроблений недостатньо, що об'єктивно зв'язано зі слабкимрівнем регіональної статистики [1]. Багатьма географами усвідомлюєтьсянеобхідність комплексного, геосистемного моніторингу, при якому об'єктомспостереження стає стан геосистем при різному рівні участі людини в процесахформування їхньої структури й у їхньому функціонуванні. Відзначається особливароль аерокосмічних методів, Гис-технологий і картографічного моделювання взборі, систематизації, обробці і представленні результатів моніторингу[2;4;5;6]. Метою даної статті є обґрунтування ролі і місця моніторингу всистемі регіонального керування рекреаційним природокористуванням, розгляд йогозмістовних і просторово-тимчасових параметрів на прикладі Криму.
Під моніторингом рекреационого природокористуваннями розуміємо складну систему збору, обробки, збереження і передачі інформаціїпро стан суб'єктів і об'єктів рекреаційного природокористування і їхнійвзаємодії з метою наступної оцінки (контролю), прогнозу і керування. У ходімоніторингових досліджень відслідковується протікання рекреаційних процесів,зміни у використанні і стані природно-рекреаційних ресурсів, якостірекреаційного середовища, виявляється вплив різних факторів на психо-физиологическоестан рекреантов.
В даний час єдина система моніторингу РП у Криму несформована через нерозробленість законодавчо-правової бази, науково-методичногообґрунтування просторово-тимчасових параметрів і механізмів моніторингу,відсутності цільового фінансування. Мають місце слабке інтегрованіспостереження окремих відомств, результатом яких є природоориентированнаярекреаційна інформація. У даному контексті необхідно згадати наступнівідомства:
Міністерство по курортах і туризмуАРК: моніторинг рекреаційного попиту та пропозиції; завантаження рекреаційнихпідприємств; кон'юнктури туристського ринку і т.д.;
Республіканська санітарно-епідеміологічна станція:моніторинг джерел забруднення повітря, води, ґрунтів, обсягів викидів і якостіприродних середовищ у рекреаційних районах, у т.ч. хімічного ібактеріологічного забруднення морської води, змісту пестицидів, солей важкихметалів і гельмінтів у зоні пляжів, місць збереження токсичних відходів;
Кримський республіканський центр погідрометеорології: моніторинг забруднення прибережних морських і поверхневихвод, спостереження на 12 посадах (з них 5 у рекреаційних центрах) за змістом уповітрі шкідливих речовин;
Державний комітет з охорони природи АРК: моніторингзмісту шкідливих речовин у димових газах котлоагрегатів і у вихлопних газахавтомобілів у курортних містах; контроль якості поверхневих вод у місцяхвипусків стічних вод міст;
АТ лікувально-оздоровчих установ профспілок України«Укрпрофздравница»: моніторинг на базі Сакской, Евпаторийской іФеодосійської гідрогеологічних режимно-эксплуатационных станцій станугідромінеральних ресурсів, лікувальних брудів, морської води, ґрунтових вод,контроль забруднення атмосферного повітря;
Протизсувне керування ЖКГ:моніторинг абразійних і зсувних процесівпляжної зони (162 репера з періодичністю спостережень 7 разів у рік у районівід Алушти до Фороса; 3 рази в рік на ділянці Євпаторі-Піщане; 2 рази в рік — урайоні Аршинцевськоїкоси — села Морське; 1 раз у рік в інших районах узбережжя);
Державний комітет з лісового господарства:моніторинг рекреаційних відвідувань заповідних об'єктів; лесопаталогическойситуації;
Кримське республіканське суспільство мисливців ірибалок: моніторинг обсягів видобутку і стани промислових угідь, таксаціяохотфауны;
Відділ сейсмології Інституту геофізики НАНУ:геофізичний моніторинг у рекреаційних центрах (станції Ялта, Алушта, Судак,Феодосія, Севастополь), а також у пунктах Червоні печери, Чорні води (ГірськийКрим), Никитский ботанічний сад;
Кримський підрозділ Госинспекции охорони Чорногоморя: моніторинг концентрації 9 інгредієнтів на 39 створах Ялтинского,Севастопольського і Керченського регіонів у місцях випуску стічних вод іморських портів;
Республіканський комітет зі статистики: моніторинггосподарської діяльності рекреаційних підприємств.
За характеромекологічно значимої інформації виділяються три види відомчих інформаційнихсистем — ресурсно-середовищні,санітарно-гігієнічні і соціально-економічні. У цілому відомчий підхід різкопереважає над територіальним; науково-методичне забезпечення системи збору йобробки даних, розроблене в 1970-80-х рр., не цілком відповідає сучаснимзадачам; відсутня нормативна база міжвідомчої інтеграції; структура і регламентінформації, що збирається, слабко ув'язані з прийнятими управлінськимирішеннями, що знижує ефективність усієї системи природокористування. Головноюпроблемою є змістовнапросторово-тимчасова координація відомчих систем моніторингу і перехід доінтегрованого територіального моніторингу рекреаційного природокористування.
Географічне обґрунтування територіальногомоніторингу РП вимагає формулюванняряду принципових положень.
1. Принцип таксономічноїієрархії передбачає просторовусупідрядність і взаємодіюлокальних і регіональних моніторингових мереж. Якщо локальними об'єктамиспостережень можуть виступати рекреаційні угіддя, підприємства і пункти, торегіональному рівню відповідаютьрекреаційні райони Криму, що розрізняються природно-ресурсними характеристикамиі рекреаційним впливом. Особливий інтерес з погляду збору геоекологічноїінформації представляє імпактниймоніторинг, що орієнтований на виявлення антропогенного впливу визначенихджерел на якість рекреаційного середовища (зокрема, підприємствЧервоноперекопського хімічного вузла, промислових об'єктів м. Керчі й ін.). Імпактниймоніторинг здійснюється в особливо небезпечних для стійкого розвитку РП місцях.
2. У структурно-змістовному плані регіональниймоніторинг рекреаційного природокористування повиненмати кілька розділів. Доцільна розробка і налагодження синхронне діючих мережмоніторингу п'яти типів, у т.ч. рекреаційний,економічний, ландшафтний,екологічний і медико-біологічний.Отримана в процесі їхнього функціонування інформація в комплексі повиннавідбивати все різноманіття явищ і відносин, що виникають у процесі взаємодіїсуб'єктів рекреації з природним середовищем. Важливою задачею моніторинговихдосліджень є визначення параметричного складу спостережень, включаючи пошукнеобхідних достовірних показників для оцінки стану об'єктів, щоспостерігаються.
/>3.2 Концепціястворення геоекологічного атласу
Картографічна форма узагальнення зібраної інформаціїскладає основу будь-яких географічних досліджень. Об'єктом геоекологічногокартографування є елементи геосистем, екосистемі соціально-виробничих систем, їхній взаємозв'язок і динаміка. З огляду накомплексний характер досліджень, найбільш продуктивним представляється шляхаерокосмічного моніторингу стану навколишнього середовища і створення геоекологічнихатласів.
Підсумком геоекологічнихдосліджень є карти, у назві яких часто є присутнім слово«екологічна». Однак строгі критерії нового виду тематичних робітдотепер не визначені. З огляду на важливість картографічного методу в комплексігеоекологічнихдосліджень, спробуємо сформулювати вимоги, сукупність яких наближає нас дорозуміння предмета і задач геоекологічногокартографування.
Перша вимога — біоцентризм.Екологічними можуть називатися тільки такі карти, на яких показанийстан біоти.Інші фактори навколишнього середовища показуються на них лишевтім обсязі, що необхідний для характеристики умов обитания організмів, у томучислі і людини. Об'єктом екологічного картографування часто є рослинність.Фітоекологічні карти найбільше повно відбивають зв'язку рослинності з умовамиобитания і можуть використовуватися для індикації параметрів навколишньогосередовища.
Друга вимога — антропоцентризм. Людство — частинабиоты, але частина, що володіє відмітними рисами, що грає особливу роль у життігеографічної оболонки у фазі техногенезу.Геоекологіярозглядає людину, населення, людство не тільки як джерело руйнування природи,але і жертви впливу як незмінної (стихійні процеси, нещастя), так і особливо змінюваноїїм же самим природи.
Третя вимога — факторність.У комплект геоекологічнихкарт входять спеціальні карти, на яких показується стан окремих компонентівнавколишнього середовища – літо генної основи,рельєфу, ґрунтового покриву, поверхневих і підземних вод, атмосфери,техногенного покриву і джерел забруднення, геохімічних умов і ін. Биота на цихкартах найчастіше не показується. Строго говорячи, такі карти не єекологічними. Це особливий клас карт стану навколишнього середовища.
Четверта вимога — оцінністьі прогнозність. У задачі геоекологічнихдосліджень обов'язково входить оцінка сучасного стану ландшафтів, окремихкомпонентів природи і прогноз динаміки навколишнього середовища: у гарному абопоганому стані вона знаходиться, у сприятливому або несприятливому напрямкузмінюється./>3.3 Дешифрування аерокосмознімків
Дистанційні зображення земної поверхні(аерокосмознімків) з'являються перед очима дослідника у незвичних масштабі,проекції і кольорі. Щоб використовувати знімки для вивченняі картографування стану навколишнього середовища, необхідно навчитися їх дешифрувати.Повноцінні геоекологічнідослідження повинні ґрунтуватися на використанні матеріалів аерофотознімання ікосмічних знімків високої якості.
Дешифрування — процес розпізнавання об'єктів по їхзображеннях, визначення якісних і кількісних характеристик цих об'єктів,вивчення ландшафтоутворюючоїі екологічної ролі різних факторів.
Технологічна схема дешифрування включає збіраналітичних даних про компоненти природи, видах господарської діяльності і їхтипізацію; виявлення і типізацію природно-територіальних комплексів іприродно-господарських систем.
Застосовується предметне і логічне дешифрування.Перше виконується шляхом порівняння зображень і об'єктів у натурі. Останніорієнтуються за прямимидешифрувальними ознаками:заформою, розміром, тоном,малюнком і структурнимзображенням. Друге засновано навикористанні закономірних взаємозв'язків компонентів ландшафту. Черезхарактеристику об'єктів, безпосередньо зображених на знімках, логічним шляхомроблять висновок про наявність і властивості об'єктів і явищ, що сховані, алезв'язані з першими закономірними зв'язками. Об'єкти, що спостерігаються, пояких дешифрируются інші компоненти ландшафту, називаються індикаторами, а самметод — ландшафтним методом дешифрування.
Досвід показав, що найбільш продуктивно дешифруванняв тому випадку, якщо до інтерпретації зображень підходять не аналітично,виходячи з індикаторних здібностей окремих компонентів природи, а системно,ґрунтуючись на індикаторних властивостях ландшафтно-екологічних комплексів уцілому. Існує закономірний зв'язок тектонічної будови,типів і форм рельєфу, літології поверхневих відкладень, рослинності ітваринного світу, видів господарської діяльності з ландшафтами і морфологічнимиПТК.
Дешифрування здійснюється за загальноприйнятоюсхемою:
попереднє дешифрування →польовідослідження → камеральне дешифрування→контроль.На першому етапі на знімках виділяються основні типи малюнків і створюєтьсяконтурна основа. У польових дослідженнях використовується метод вивченняключових ділянок і проведення ландшафтних профілів.
Робота на ключових ділянках. В основу складання геоекологічнихкарт кладеться процес поконтурного дешифрування. Важливим показникомкондиційності карт є число ключових ділянок, відношення зайнятої ними площі дозагальної площі зйомки, а також число і довжина ландшафтних профілів.
Метод ключів заснований на типологічних властивостяхПТК. Завдяки ключам скорочується обсяг робіт: дослідникові немає потребизатримуватися на описі кожного контуру, якщо по ряду ознак його можна віднестидо уже відомого типу. Опис ведеться по повній програмі геоекологічнихдосліджень. Виявляються індикатори. Надалі такі ознаки, як елементи геологічноїбудовиформи рельєфу, рослинність, дозволяють дізнаватися однотипні природні комплексий екстраполювати на них характеристики, отримані на ключах.
Складання комплексних профілів. Головним методомпольового дешифрування є комплексне ландшафтно-екологічне профілювання. Роботупроводять по маршрутах, прикріпленихдо ліній сполученої зміни ПТК, і зв'язують природу місцевості з характеромзображення. Основу складає гіпсометричний профіль (як правило, він спрямованийвкрест горизонталей). Умовними знаками на профілі показуються: четвертиннівідкладення, ґрунти і рослинність. Вертикальними лініями позначаються границіПТК. У залежності від масштабу зйомки рекомендується проводити профілінаступних типів.
Ландшафтні профілі еколого-топологічної розмірностіпрокладають під час великомасштабних досліджень. Довжина профілів коливаєтьсявід одиниць до сотень метрів. За допомогою великомасштабних аэрофотоснимковвибирають місце і напрямок профілю. У польових дослідженнях виконується повнапрограма биогеоценотических описів.
Ландшафтні профілі регіональної розмірностіперетинають зображення ландшафту в найбільш характерному напрямку. Довжинапрофілю може досягати декількох кілометрів. Точкиспостереження закладають, як правило, у місцях, зі специфічним зображенням, атакож на характерних перегинах рельєфу, на границях і в центрі ПТК. Усі ці точкинаносяться на фотосхему, карту і профіль.
На ключових точкахопису проводяться по повній програмі, на проміжних — по скороченій. Контури ПТКміж знімальними маршрутами (профілями) і точкамиспостережень проводять методами екстраполяції й інтерполяції.
Еталонні зображенпостаєзадача відобразити найбільш істотні риси ландшафтно-екологічної структуридосліджуваної території.
Варто враховувати багатоцільову спрямованістьеталонів: той самий зразок зображення можевикористовуватися для характеристики як біотичних,так і абіотичнихкомпонентів ПТК.
Застосовуються наступні взаємно доповнюють формиеталонів.
Елементарні еталони — вирізки зі знімків, щохарактеризують зображення чітко виділяються об'єктів і явищ. Вонисистематизуються у вигляді тематичнихтаблиць і можуть розташовуватися в порядку, що відбиває класифікаційніпідрозділи структурних одиниць ландшафту. Елементарні еталони оформляються увиді легенди і прикладаються до матеріалів зйомки.
Еталонний профіль являє собою смужку зображення, наякій відобразилося характерне сполучення сполучених природних комплексів. Йомусупроводжує детальний ландшафтний профіль.
Значення еталонів полягає в тому, що з їхньоюдопомогою здійснюється камеральне дешифрування дистанційних зображень нових, невідвіданихтериторій методом екстраполяції. Вірогідність екстраполяції визначаєтьсяконтрольними перевірками.
Внутріконтурна екстраполяція застосовується в межаходного контуру зображення. Розмір ключової ділянки менше площі всього контуру.Цей вид екстраполяції застосовується для дешифрування й оконтуривания окремихПТК.
Внутріландшафтна екстраполяція здійснюється шляхомпереносу дешифровочных ознак з вивченого контуру на контури однотипнихприродних комплексів. Для цього вибирається найбільш характерний малюнокякого-небудь об'єкта, у його межах закладається ключова ділянка і розробляютьсядешифровочные ознаки. Ареал екстраполяції обмежується границями одноголандшафту.
Межландшафтная екстраполяція здійснюється шляхомвиявлення однотипних контурів у ландшафтах-аналогах. Ареал екстраполяціїзв'язаний з рубежами фізико-географічного районування. Вірогідністьекстраполяції тим вище, ніж ближче в класифікаційній системі й у сітцірайонування лежать ландшафти-аналоги.
4.Організаціяландшафтного моніторингу заповідних територій
Умежах Центрального Чернозем`язнаходиться сім державних заповідників: Воронезький (площею 31,1 тис. га),Хоперский (16,2 тис. га), Центрально-Чорноземний (4,9 тис. га), Воронинський(10,3 тис. га), «Ліс-на-Ворсклі» (1,04 тис. га), «Галичагора» (0,2 тис. га) і музей-заповідник «Дивногір`я»(1400 га).
Заповідникизнаходяться в різних фізико-географічних умовах. Структура кожного з нихоригінальна і своєрідна, відбиває специфіку природи регіону. Тут охороняютьсятипові екосистемигеографічних зон і підзон, у межахяких розташовані заповідники, багато унікальних об'єктів, рідкісніспівтовариства, види і підвиди рослин і тварин.
Функціїзаповідників різні, наукові дослідження проводяться в залежності відособливостей заповідного режиму і від наукового профілю кожного заповідника.
Стратегічнимнапрямком наукових досліджень у заповідниках є довгострокове вивчення динамікиі взаємозв'язків природних процесів в охоронюваних екосистемах.Така інформація може бути отримана тільки шляхом стаціонарних спостережень.
Стаціонарнідослідження в області галузевих дисциплін (кліматологічні, гідрологічні й ін.)існують уже давно. Зараз усе актуальніше зростає необхідність комплекснихстаціонарних спостережень. Це можливо тільки на основі ландшафтного підходу довивчення території.
Науковідослідження, проведені в заповідниках, повинні бути націлені на моніторинговуфункцію, що виражається в спостереженні за змінами в ландшафтах на комплексномуі компонентному рівнях. Особливу актуальність здобуває питання організаціїландшафтного моніторингу заповідних територій з обліком їхньої зональної іпровінційної особливостей.
Створенняєдиної системи моніторингу ландшафтів у межах заповідників ЦЧО давно назрілазадача. В основу принципів організації моніторингу покладені найбільш устоянітеоретичні положення географічної науки, що стосуються питань вивчення стану,динаміки, прогнозування і керування розвитком ландшафтів (Михно В.Б., 1995).Найважливіші принципи базуються на обліку: 1 — типологічних ознак ландшафтів; 2- регіональних (індивідуальних) чорт ландшафтів; 3 — структури ландшафтів; 4 — динамічних взаємозв'язків ландшафтів; 5 — стійкості ландшафтних комплексів; 6 — екологічного стану ландшафтів.
Дочисла першочергових задач моніторингу належать: спостереження за станом і динамікоюгеосистем; прогнозування і керування розвитком ландшафтів. Для виконання цихзадач на території заповідників необхідне створення мережі моніторинговихплощадок, ландшафтних трансектов, контрольно-облікових смуг, станцій, крапокспостереження, об'єктів особливої уваги.
Доосновних методів досліджень заповідних територій з метою організації системиландшафтного моніторингу варто віднести, насамперед, проведеннявеликомасштабного ландшафтного картографування об'єктів моніторингу, створеннябанку даних про природну специфіку ландшафтів, проведення балансовихдосліджень, вивчення просторової і тимчасової динаміки природних комплексів.
Початковаланка будь-яких робіт з моніторингу — інвентаризація природних об'єктівдосліджуваного заповідника. Наступним етапом роботи може бути перепис вищихрослин, хребетних тварин, а також ландшафтне, геоморфологическое, ґрунтове ігеоботаническое картирование ділянок заповідника. Важливою ланкою в ланцюзімоніторингових спостережень, на думку A.M. Гріна, В.Д. Утехина (1981) євідновлення історії природи і господарства даної території — палеогеографічнідослідження, без яких неможливий прогноз.
Одиніз самих основних етапів організації мережі ландшафтного моніторингу в межахзаповідних територій — добір об'єктів моніторингу. До числа найважливішихкритеріїв добору варто віднести: 1 — ступінь репрезентативності природнихландшафтів; 2 — типовість або характерність об'єктів для регіону і зони; 3 — унікальність; 4 — наявність погрози зникнення; 5 — цінність об'єкта як притулкудля збереження генофонду флори і фауни; 6 — ступінь биоразнообразия ландшафтів.
Длязручності ведення спостережень у структурі ландшафтного моніторингу А. А.Чибилев (1994) виділяє наступні блоки: геологічний, геоморфологічний,гідрологічний,мікрокліматичний, ґрунтовий, ботанічний, зоологічний.
Убільшості заповідників традиційно проводяться багаторічні стаціонарнідослідження, ведеться «Літопис природи». Це дуже важлива складовачастина програми ландшафтного моніторингу.
Усистему моніторингових спостережень залученіЦентрально-Чорноземні біосферні і Воронезький біосферний заповідники.
Великаробота з комплексного вивчення природи геосистем долини р. Хопер ведеться вХоперськомудержзаповіднику.
Востанні роки вченими кафедри фізичної географії й оптимізації ландшафтуфакультету географії і геоекологіїВГУ (Мильков Ф.Н., Михно В.Б., Бережной А.В., 1994) виділені і закартированыосновні об'єкти ландшафтного моніторингу музею заповідника «Дивногір`я».
Удержзаповідниках«Ліс-на-Ворсклі» і «Галичагора» науково дослідницька робота ведеться в основному занаступними напрямками:флористичний, фітоценотичний,біоекологічний,біогеоценологічний.Тому на території цих заповідників багаторічними спостереженнями закладеніоснови моніторингових досліджень ботанічного і зоологічного блоків.
Вданий час необхідна координація моніторингових досліджень заповідників. Основназадача полягає в організації регіональної мережі ландшафтного моніторингузаповідних територій ЦЧО.
Уцьому зв'язку необхідне проведення регіональних нарад лісостепових заповідниківЦентрального Чорнозем`яз метою розробки єдиної цільової програми моніторингу зональних ландшафтів, урамках якої представиться можливим відслідковувати, прогнозувати тенденціїзміни экопара-метров як у межах заповідників, так і фоновихприродно-господарських геосистем і антропогенних ландшафтів.
/>ВИСНОВКИ
Основним документом, який передбачає розвитокприродно-заповідної справи в Україні є Загальнодержавна програма формування національноїекологічної мережі України на 2000–2015 роки. Згідно з цією програмою,заплановано створити 29 національних природних парків, сім біосфернихзаповідників, розширити існуючі території природно-заповідного фонду. Дотепер умежах програми створено лише три національні природні парки.
Дляпроведення моніторингу геосистем необхідні знання про тимчасову структуругеосистем — зміна їх у часі, де розрізняють два типи змін: оборотні інеоборотні (прогресивні). З ними зв'язані такі важливі поняття, як саморегуляціяі стійкість геосистем. Оборотні зміни мають періодичний або ритмічний характерзміни станів у рамках одного інваріанта, що складають власне динаміковігеосистем. Зміни другого типу приводять до необоротних поступальних змінгеосистем з корінною перебудовою їхньої структури — до еволюції в розвиткугеосистем (Сочава, 1978; Исаченко, 1991). Вивчення закономірних переходів однихстанів в інші дозволило Н.Л. Беручашвили (1986) увести поняття змін«природно-територіальних комплексів (ПТК)», що підрозділяються задинамічним станом на короткочасні (до 1 доби), середньочасові(від 1 доби до 1 року) і довгочасові(більше року).
/>СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. АвессоломоваИ.А. Геохимические показатели при изучении ландшафтов. — М.: Изд-во МГУ, 1987.— 108 с.
2. АндреевП. Н. Иллюстративный путеводитель по Юго-Западным казенным дорогам. — К., 1999.— 111 с.
3. Антропогенныеландшафты: структура, методы и прикладныеаспектыизучения. — Воронеж: Изд-во Воронежского ниверситета,1988. — 141 с.
4. АржановаВ.С., Елпатьевский П.В. Геохимия ландшафтов и техногенез.— М.: Наука, 1990. — 186 с.
5. АрмандД.Л. Наука о ландшафте. — М.: Мысль, 1975. — 158 с..
6. АрмашевскийП., Геологический очерк Черниговской губернии: / с картой и 5-ю таб. рис./ — К., 1883. — 139 с.;
7. АхмедоваЕ.А. Региональный ландшафт: история, зкология, композиция.//Ландшафтноеисследования в градостроительстве. — Самара: Самарское изд-во, 1991. — 245 с.
8. БарановськаО.В., Ландшафтно-екологічний аналіз території Чернігівської обл..: Авторефератдис… канд. географ. наук. 11.00.01 / НАН України, Інститут географії. — К.,1997. -24 с.;
9. БелкинА.Н. Городской ландшафт. — М.: Высшая школа, 987. — 111 с.
10. БенедюкВ. та ін. Ландшафти України та фізико-географічне районування України//Географія та основи економіки в школі.— 1999. — № 2. — С. 10-14.
11. БеручашвилиН.Л. Геофизика ландшафта. — М.: Высшая школа,1990. — 286 с.
12. БессоноваВ.П., Юсыпова Т.И. Влияние загрязнения природной среды на плодоношениедревесных растений //Лесное хоз-во. — 1998.— № 2. — С. 39 — 40.
13. ГлібкоН.І., Геологічні та геоморфологічні умови грунтотворення в Чернігівській област.-Зб.Труди геогр. ф.ту Київського ун-ту, т.2, 1953.
14. ГродзинськийД.М. Основи ландшафтної екології: Підручник. – К.: Либідь, 1993. – 224 с.
15. ЗакревськаГ.В., Геологічний та геоморфологічний нарис Чернігівського Полісся (між рр.Десною та Дніпром). — К.: Вид-во укр. АН, 1936. — 188 с.
16. ЗакревськаГ.В., З робіт геологічної бригади комплексної експедиції ВУАН на ЧернігівськомуПоліссі влітку 1933р. Геолог. журн., т.1, серія 1, Київ, 1934.
17. ИсаченкоА.Г. Ландшафтоведение и физико-географическое районирование: Учеб. — М.: Высш.школа, 1991. — 364 с.
18. Историягородов и сел Украинской ССР. Черниговская область – К.: УСЭ, 1983. – 814 с.
19. МакунінаА.А. Динаміка ландшафту і її чинники // Вопр. геогр. Зб. 121. М., 1982. с.16-22.
20. МамайІ.І. Прозміни природних територіальних комплексов. //Вісник Моск. ун-ту. Серія геогр. 1984. № 1. с. 44-51.
21. МамайІ.І. Прокарти фаз і підфаз розвитку природних територіальних комплексів // Вісн. Моск.ун-ту. Серія геогр. 1985. № 4. с. 5.7-65.
22. МариничО.М., Українське Полісся. К.: Радянська школа, 1962.- 168 с.
23. Материалыдля оценки земельных угодий, собранные Черниговским статистическим отделениемпри губернской земской управе. Т.13 Сосницкий уезд. Сост. Е.С. Филимонов. –Чернигов, 1884. – 206 с.
24. Материалыпо географии и статистике России. Черниговская губерния. Сост. М. Домонтович.Спб. 1865. — 685 с.
25. МирчинкГ.Ф., Послетретичные отложения Черниговской губернии и их отношение каналогичным отложениям Европейской России. — М., 1925, — 188 с.
26. МолявкоГ.І. Геоморфологія і четвертинні відклади межиріччя Прип'ять-Десна. Четвертиннийперіод, вип.1, 1936 Нижний Новгород: НГПИ,1990. — 136 с.
27. ПетренкоО.Н., Зарудная Р.Ф. Современное состояние ландшафтов Черниговской области ииспользование их ресурсов // Социально-экономические функции ландшафтов исостояние экосистем. – Тез. докл. областной науч.-практ.конф. – Чернигов, 1987.– с. 10 – 12.
28. ПреображенскийВ.С., Александрова Т.Д. Основыландшафтного анализа. — М.: Наука, 1988. — 123 с.
29. РоманчукС.П. Історичне ландшафтознавство. – Київ: Видавництво Київський університет,1998. – 146 с.
30. РусовА.А. Описание Черниговской губернии. Т.1-2. Узд. Редакции «Земского сборникаЧерниговской губернии» — Чернишов, 1898 г.
31. СеменовВ.П. Россия. Полное географическое описание нашого отечества. Т.7.С.-Петербург, 1903 – 508с.
32. Функціонуваннямікробних ценозів грунту в умовах антропогенного навантажеиня. — К.: Обереги,2001. — 240 с.
33. ШищенкоП.Г. Прикладная физическая география. — К.: Вища школа, 1988. —192 с.
34. Экологический мониторинг:Учебно-методическое пособие. Изд. 3-е, испр. и доп. / Под ред. Т.Я. Ашихминой.М.: Академический Проект, 2006, – 416 с.