Ефективність заходів по покращенню якості води

Міністерствоосвіти і науки УкраїниЖитомирський державний технологічний університет
ГЕФ
Кафедрагеотехнологій та
промисловоїекології

Курсова робота
з предмету:
“Моніторинг навколишнього середовища”
на тему:
„Ефективність заходів по покращенню якостіводи”
 Житомир
2010
Зміст
Вступ
Розділ 1 Стан вивченняпроблеми
Розділ2 Характеристика середовища і об’єкта дослідження
2.1 Природно-економічніумови району розташування об’єкта
2.2 Загальна характеристикаоб’єкту дослідження
Розділ 3 Екологічнахарактеристика об’єкту та дослідження стану забруднення довкілля
3.1 Екологічна характеристикаоб’єкту
3.2 Аналіз стану забрудненнядовкілля
Розділ 4 Оцінка та плануваннястандартних вимог і правил спостереження та контролю за станом довкілля наоб’єкті
4.1 Оцінка існуючого станумоніторингових досліджень
4.2 Проектування структури моніторингової мережі
Висновок
Література
ВСТУП
 
Вода — найцінніший природний ресурс. Вона відіграєвиняткову роль у процесах обміну речовин, що складають основу життя. Величезнезначення вода має в промисловому і сільськогосподарському виробництві.Загальновідома необхідність її для побутових потреб людини, усіх рослин і тварин.Для багатьох живих істот вона служить середовищем існування.
Ріст міст, бурхливий розвиток промисловості, інтенсифікаціясільського господарства, значне розширення площ зрошуваних земель, поліпшеннякультурно-побутових умов і ряд інших факторів усе більше ускладнює проблемизабезпечення водою.
Потреби у воді величезні і щорічно зростають. Щорічнавитрата води на земній кулі по усіх видах водопостачання складає 3300-3500 км3.При цьому 70% усього водоспоживання використовується в сільському господарстві.
Багато води споживають хімічна і целюлозно-паперовапромисловість, чорна і кольорова металургія. Розвиток енергетики такожприводить до різкого збільшення потреби у воді. Значне у води витрачається дляпотреб галузі тваринництва, а також на побутові потреби населення. Великачастина води після її використання для господарсько-побутових нестатківповертається в ріки у виді стічних вод.
Дефіцит прісної води вже зараз стає світовою проблемою. Усебільш зростаючі потреби промисловості і сільського господарства у воді змушуютьусі країни, учених світу шукати різноманітні засоби для рішення цієї проблеми.
На сучасному етапі визначаються такі напрямки раціональноговикористання водних ресурсів: більш повне використання і розширене відтворенняресурсів прісних вод; розробка нових технологічних процесів, що дозволяютьзапобігти забрудненню водойм і звести до мінімуму споживання свіжої води.
У даній роботі обговорюється актуальність проблемиекологічного стану води. У нашому місті Житомирі є Державне комунальне підприємство„Житомирське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства”.
Мета роботи полягає в тому, щобдати пропозиції по вдосконаленню системи технології очистки та очистки води врезультаті діяльності підприємства.
 

Розділ 1
Стан вивченняпроблеми
 
Під забрудненням водних ресурсів розуміють будь-як змінифізичних, хімічних і біологічних властивостей води у водоймах у зв'язку зіскиданням у них рідких, твердих і газоподібних речовин, що чи заподіюють можутьстворити незручності, роблячи воду даних водойм небезпечної для використання,наносивши збиток народному господарству, здоров'ю і безпеці населення
Забруднення поверхневих і підземних вод можна розподілити натакі типи:
-           механічне- підвищення змісту механічних домішок, властиве в основному поверхневим видамзабруднень;
-           хімічне — наявність у воді органічних і неорганічних речовин токсического інетоксического дії;
-           бактеріальнеі біологічне — наявність у воді різноманітних патогенних мікроорганізмів,грибів і дрібних водоростей;
-           радіоактивне- присутність радіоактивних речовин у поверхневих чи підземних водах;
-           теплове — випуск у водойми підігрітих вод теплових і атомних ЕС.
Основними джерелами забруднення і засмічення водойм єнедостатньо очищені стічні води промислових і комунальних підприємств, великихтваринницьких комплексів, відходи виробництва при розробці рудних копалин; водишахт, рудників, обробці і сплаві лісоматеріалів; скидання водяного ізалізничного транспорту; відходи первинної обробки льону, пестициди і т.д.Забруднюючі речовини, потрапляючи в природні водойми, приводять до якісних змінводи, що в основному виявляються в зміні фізичних властивостей води, зокрема,поява неприємних запахів, привкусів і т.д.; у зміні хімічного складу води,зокрема, появу в ній шкідливих речовин, у наявності речовин, що плавають, наповерхні води і відкладанні їх на дні водойм.
Виробничі стічні води забруднені в основному відходами івикидами виробництва. Кількісний і якісний склад їх різноманітний і залежитьвід галузі промисловості, її технологічних процесів; їхній поділяють на двіосновні групи: утримуючі неорганічні домішки, у т.ч. і токсичні, і утримуючіотрути.
До першої групи відносяться стічні води содових, сульфатних,азотно-тукових заводів, збагачувальних фабрик свинцевих, цинкових, нікелевихруд і т.д., у яких містяться кислоти, луги, іони важких металів і ін. Стічніводи цієї групи в основному змінюють фізичні властивості води.
Стічні води другої групи скидають нафтопереробні,нафтохімічні заводи, підприємства органічного синтезу, коксохімічні й ін. Устоках містяться різні нафтопродукти, аміак, альдегіди, смоли, феноли й іншішкідливі речовини. Шкідлива дія стічних вод цієї групи полягає головним чином вокисних процесах, унаслідок яких зменшується зміст у воді кисню, збільшуєтьсябіохімічна потреба в ньому, погіршуються органолептичні показники води.
Нафта і нафтопродукти на сучасному етапі є основними забруднювачамивнутрішніх водойм, вод і морів, Світового океану. Потрапляючи у водойми, вонистворюють різні форми забруднення: нафтову плівку, що плаває на воді, розчиненічи емульгірованні у воді. Нафтопродукти, що осіли на дно важкі фракції і т.д.При цьому змінюється запах, смак, фарбування, поверхневий натяг, в'язкістьводи, зменшується в кисню, з'являються шкідливі органічні речовини, водаздобуває токсичні властивості і являє загрозу не тільки для людини. 12 м нафтироблять непридатної для вживання тонну води.
Досить шкідливим забруднювачами промислових вод є фенол. Вінміститься в стічних водах багатьох нафтохімічних підприємств. При цьому різкознижуються біологічні процеси водойм, процес їхнього самоочищення, водаздобуває специфічний запах карболки.
На життя населення водойм згубно впливають стічні водицелюлозно-паперової промисловості. Окислювання деревної маси супроводжуєтьсяпоглинанням значної кількості кисню, що приводить до загибелі ікри, мальків ідорослих риб. Волокна й інші нерозчинні речовини засмічують воду і погіршуютьїї фізико-хімічні властивості. На рибах і на їхньому кормі — безхребетних — несприятливо відбиваються молеві сплави. З гниючої деревини і кори виділяютьсяу воду різні дубильні речовини. Смола й інші екстрактивні продуктирозкладаються і поглинають багато кисню, викликаючи загибель риби, особливомолоді й ікри. Крім того, молеві сплави сильно засмічують ріки, а затонулаколода нерідко цілком забиває їхнє дно, позбавляючи риб нерестовищ і кормовихмісць.
Атомні електростанції радіоактивними відходами забруднюютьріки. Радіоактивні речовини концентруються дрібними планктоннимимікроорганізмами і рибою, потім по ланцюзі харчування передаються іншоютвариною. Установлено, що радіоактивність планктонних мешканців у тисячі разіввище, ніж води, у якій вони живуть.
Стічні води, що мають підвищену радіоактивність (100 кюрі на1л і більш), підлягають похованню в підземні безстічні басейни і спеціальнірезервуари.
Ріст населення, розширення старих і виникнення нових містзначно збільшили надходження побутових стоків у внутрішні водойми. Ці стокистали джерелом забруднення рік і озер хвороботворними бактеріями і гельмінтами.У ще більшому ступені забруднюють водойми миючі синтетичні засоби, широковикористовувані в побуті. Вони знаходять широке застосування також упромисловості і сільському господарстві. Хімічні речовини, що містяться в них,надходячи зі стічними водами в ріки й озера, значно впливають на біологічний іфізичний режим водойм. У результаті знижується здатність вод до насиченнякиснем, паралізується діяльність бактерій, мінералізуючи органічні речовини.
Викликає серйозне занепокоєння забруднення водойм пестицидамиі мінеральними добривами, що попадають з полів разом зі струменями дощової іпоталої води. У результаті досліджень, наприклад, доведено, що інсектициди, щомістяться у воді у виді суспензій розчиняються в нафтопродуктах, якимизабруднені ріки й озера. Ця взаємодія приводить до значного ослаблення окиснихфункцій водяних рослин. Потрапляючи у водойми, пестициди накопичуються впланктоні, бентосі, рибі, а по ланцюжку харчування попадають в організм людини,діючи негативно як на окремі органи, так і на організм у цілому.
У зв'язку з інтенсифікацією тваринництва усе більш дають просебе знати стоки підприємств даної галузі сільського господарства.
Стічні води, що містять рослинні волокна, тваринні і рослинніжири, фекальну масу, залишки плодів і овочів, відходи шкіряної іцелюлозно-паперової промисловості, цукрових і пивоварних заводів, підприємствм'ясо-молочної, консервної і кондитерської промисловості, є причиною органічнихзабруднень водойм.
У стічних водах звичайно близько 60% речовин органічногопоходження, до цієї ж категорії органічних відносяться біологічні (бактерії,віруси, гриби, водорості) забруднення в комунально-побутових, медико-санітарнихводах і відходах шкіряних і шерстемийних підприємств.
Нагріті стічні води теплових ЭС і ін. виробництв заподіюють«теплове забруднення», що загрожує досить серйозними наслідками: унагрітій воді менше кисню, різко змінюється термічний режим, що негативновпливає на флору і фауну водойм, при цьому виникають доброчинні умови длямасового розвитку у водоймищах синьо-зелених водоростей — так називаного«цвітіння води» Забруднюються ріки і під час сплаву, пригідроенергетичному будівництві, а з початком навігаційного періоду збільшуєтьсязабруднення судами річкового флоту.
Таким чином, всі існуючі види забруднень які б вони небули, залишають свій відбиток на стані здоров'я людини, тварин, на розвиткуорганізмів і цим підкреслюють небезпеку забруднень.
Під екологічним моніторингом варто розуміти організованиймоніторинг навколишнього середовища, при якому, по-перше, забезпечуєтьсяпостійна оцінка екологічних умов середовища існування людини і біологічнихоб'єктів (рослин, тварин, мікроорганізмів і т. д.), а також оцінка стану іфункціональної цінності екосистеми, по-друге, створюються умови для визначення коригувальнихдій у тих випадках, коли цільові показники екологічних умов не досягаються.
Основні задачі екологічного моніторингу:
—   спостереженняза джерелом антропогенного впливу;
—   спостереженняза фактором антропогенного впливу;
—   спостереженняза станом природного середовища під впливом факторів антропогенного впливу йоцінка прогнозованого стану природного середовища

РОЗДІЛ 2
Характеристика середовища і об’єкта дослідження
 
2.1Природноекономічні умови району розташування об’єкту
Житомирська область розташована у центральнійчастині Східно — Європейської рівнини на півночі Правобережної України. Площаобласті становить 29.9 тис. км², що складає 4.9% території України.
Рельєф Житомирської області тісно пов’язаний з геологічноюбудовою. Житомирська областьмає вигляд хвилястої рівнини із загальним зниженням на північ. Грунти Житомирадерново-підзолисті, але й є чорноземи, сірі лісові.
Клімат Житомирської області помірно-континентальний, з теплимвологим літом і м'якою хмарною зимою. Середня багаторічна температуранайхолоднішого місяця (січня) становить мінус 6°, найтеплішого (липня) +17 — +19 °. Середня річна температура в області становить +6 — +7°.
Рослинний покрив Житомирщини багатий ірізноманітний. До них належать різні лікарські, харчові, технічні, вітаміннітощо. На території вводиться 2783 види тварин.
Територія Житомирської області має розгалужену гідрографічнумережу. На території області протікає повністю або частково 221 річка(враховано річки довжиною понад 10 км, загальною довжиною 5366 км), всі вониналежать до басейну Дніпра.
Основним джерелом природного ресурсу води є р.Тетерів з її притоками, серед яких найголовніші: Прип’ять, на її березізнаходиться місто Бердичів та Гуйва, що протікає через місто Андрушівку. Обидвіці річки беруть початок у Вінницькій області і впадають до Корбутівськоговодосховища.

2.2 Загальна характеристика об’єкту дослідження
Відомо, що одна з головних проблем в м. Житомирі – цеякість водопровідної води для громадського споживання.
Наведемо декілька даних:
·         Довжинаводогінної мережі м. Житомира 499км;
·         Загальнапотужність водоочисних споруд175тис.м3/добу;
·         Добоваподача води на людину становить 210л.
·         Жителіміста отримують воду в достатній кількості, але постає питання про її якість.Всього в області 17 підприємств продовжують скидати забруднені стічні води,внаслідок чого в поверхневі водойми потрапило 40,194 млн.м3 недостатньоочищених стічних вод. Тетерів(основне джерело водопостачання) серйознозабруднюється. Це пов’язано з тим, що в нашу річку впадають 2 річки – головнізабруднювачі. В Бердичеві є фабрика шкіряних виробів, яка найбільшим чиномзабруднює річку, а ці відходи несуться безпосередньо до Житомира. Переважно цесполуки Cr(III,IV), які є небезпечними для здоров’я людини. Також води Тетеревузабруднюються військовими частинами, що знаходяться неподалік. А головнимзабруднювачем є застаріла міська каналізаційна мережа. Необхідно побудуватиновий каналізаційний колектор загальною довжиною 2009 прокатних метра. Станомна 1.01.2000р. побудовано 375п/м колектора. Його будівництво призупинилосявартість робіт, необхідних для завершення будівництва, складає 7500000 грн.
Також хвилює стан малих річок: Путятинки, Кам’янки,Руденки, Крошенки, Лісової (Лесной). Особливо турбує становище річок Руденка таКрошенка, які забруднюються найбільшим чином через недбале становище мешканцівприлеглих будинків, які подовжують свої огороди аж до самої річки, а наузбережжі звалюють відходи – русло забруднюється всіляким сміттям(шини,пластикові бутлі тощо).
Забруднення водних джерел міста впливає на якість води, якуп’ють житомиряни.
У даній роботі обговорюється актуальність проблемиекологічного стану води. У нашому місті Житомирі є Державне комунальнепідприємство „Житомирське виробниче управління водопровідно-каналізаційногогосподарства”.
Його адреса:12400 м. Житомир, вул. Черняховського, 144.
Розрахунковий рахунок №26003301129 в ИСФКБ.“Західномбанк”, код 03344065, МФО 311670.
Житомирська область розташована у центральнійчастині Східно — Європейської рівнини на півночі Правобережної України. Площаобласті становить 29.9 тис. км², що складає 4.9% території України.
ДКПЖВУВКГ розташоване в місті Житомирі, який євеликим економічним адміністративним і культурним центром України.
Основним джерелом природного ресурсу води є р.Тетерів з її притоками, серед яких найголовніші: Прип’ять, на її березізнаходиться місто Бердичів та Гуйва, що протікає через місто Андрушівку.
Обидві ці річки беруть початок у Вінницькійобласті і впадають до корбутівського водосховища.
Станція першого підйому, з якої вода потрапляє на станціюдругого підйому, яка знаходиться на ДКПВУВКГ розташована на відстані 7 км напівденний захід від міста Житомира.
Державне комунальне підприємство виробничеуправління водопровідно-каналізаційного господарства виконує роботи по забору,водопідготовці та подачі питної води водокористувачам, прийманню,транспортуванню та очищенню стічних вод міста.
Під виробничі об’єкти ДКПВУВКГ надані земельні ділянки впостійне користування загальною площею 42,5925 га, з них в межах міста 25 529га, в межах району 17,0219 га.
Абонентами ДКПВУВКГ являються 951 підприємства та міськенаселення.
Забір води для потреб міста Житомира проводиться зводосховища ”Відсічне” на р. Тетерів, яке простягається від с. Побитівка до с.Дениші, Житомирського району на 16 км.
Характеристика водосховища “Відсічне”:
-          площаводозабору – 1780 км2;
-          максимальнівитрати весняної повені при тиску 1% — 420 м3 \сек;
-          площаводного дзеркала при НПГ – 320 га;
-          повнийоб’єм водосховища при НПГ дорівнює 10,2 млн. м3;
-          кориснийоб’єм водосховища – 7,5 млн. м3;
-          максимальнаглибина – 11 м;
-          середняглибина – 3,2 м.
Водозабір і станція першого підйомурозташовані на березі водосховища “Відсічне” на відстані 7 км на південнийзахід від міста Житомира.
 

РОЗДІЛ 3
Екологічна характеристика об’єкту та дослідження станузабруднення довкілля
 
3.1 Екологічна характеристика об’єкту
 
Державне комунальне підприємство виробничеуправління водопровідно-каналізаційного господарства виконує роботи по забору,водопідготовці та подачі питної води водокористувачам, прийманню,транспортуванню та очищенню стічних вод міста.
Під виробничі об’єкти ДКПВУВКГ надані земельні ділянки впостійне користування загальною площею 42.5925 га. З них в межах міста — 25.529га, а в межах району — 17.0219 га.
Абонентами ДКПВУВКГ являються 951 підприємство та міськенаселення.
Забір води для потреб міста Житомира проводиться зводосховища “Відсічне” на р. Тетерів, яке простягається від с. Побитівка до с.Дениші Житомирського району на 16 км.
Принципдії хлоратора
Відділення хлору включає:
— хлоратор типу тТ-2100; хлоратор типу тТ-2000;
-  видатковийсклад хлору;
-  насосиавтономної подачі води на хлоратори;
-   компресорна система аварійної виробітки хлору водогін вноситься флокулянт і вода подаєтьсяна 10 контактних освітлювачів. Потужність комплексу – 100 тис. м3 на добу.
Питна вода після очисних споруд накопичуєтьсяв резервуарах чистої води – 2 шт. по 5 тис.м3. В 1996 р. введено в дію блокповторного використання води, на який подається вода після промивки фільтрів,контактних освітлювачів та відстійників. Вода після очистки на блоці повторноговикористання подається в голову очисних споруд, що дало змогу скоротитивикористання води на власні потреби на 3,5 млн.м3.
Муловий осад скидається в каналізаційнумережу, а осад піщаної фракції гідрослеватором видаляється на піскову площадкуз послідуючим використанням при земельних роботах.
/>
Рис 1. Конструкція установки для знезаражування води
Дві насосні станції 2-го підйому забезпечуютьподачу води на місто разом з чотирма насосними станціями 3-го підйому,обладнаними резервуарами чистої води.
В насосній станції, яка обслуговує першийкомплекс встановлено три насосних агрегати потужністю 4000 м3 на год.
Хлорування питної води проводиться рідкимхлором на трьох хлораторах. Два з них потужністю по 10 Кл/год, марки ТТ – 2100.
Дезинфекція водогінної мережі проводитьсязгідно графіку, погодженому з міською СЕС, про що завчасно попереджуютьнаселення.
На водоочисних спорудах проводяться роботи поосвітленню і доведенню прозорості води до норми її знезаражуванню відповідновимог ГОСТу 2874 – 82 “Вода питна”.
Довжина водопровідних мереж становить 50,6 км.Комунальні житлові будинки, підприємства та організації на 95% проводять скидгосппобутових стоків в міськканалізацію.
З приватного сектору лише 10% госппобутовихстоків потрапляють в мережу міськканалізації. Решта – в вигрібні ями зпослідуючим вивезенням на зливну станцію.
Водопровідні та каналізаційні мережі восновному були побудовані у 1975 – 1989 роках, але у центральній частині міставони існують від 40 до 100років.
Для перекачки стічних вод в місті функціонує37каналізаційно-насосних станцій. Очисні споруди каналізацій ВУВКТ складаються з3-х комплексів інженерних споруд, розташованих на земельній ділянці загальноюплощею 20,2169 га.
Технологія очистки води
Як вже було вказано, водоочисні споруди водопроводу і насоснастанція 2-го підйому розташовані по вул. Черняховського ,116.на південний західоколиці м. Житомира.
Рідкий хлор на насосну станцію 2-го підйому в контейнерахємністю 800л надходить із складу 1-го підйому в помешкання видаткового складу,сполученого з хлоратором. Помешкання видаткового складу і хлораторнойвідповідає вимогам для складів збереження СДЯВ.
Наповнені контейнера з рідким хлором і порожні розміщаютьсяроздільно. Хлор подається по хлоропроводу у повітряно-віддільну камеру. Цейпроцес називається первинним хлоруванням.
Повторне хлорування подається в трубопровідфільтрованої води перед входом у резервуар — це контактні освітлювачі. Хлорподається по хлоропроводу в змішувачі на фільтри — це первинне хлорування.Повторне хлорування подається в трубопровід фільтрованої води після фільтраціїперед входом у резервуар чистої води. Залишковий хлор за Держстандартомповинний підтримуватися у воді 0,5 мг/л.
Хлорована вода з дозою хлору 3-4 мг/л за допомогою насосів1-го підйому подається по двум водоводам діаметром 600мм у змішувачі вихрового типу.
Вертикальний змішувач являє собою циліндр із конусним днищем.Оброблювана вода підводиться до днища змішувача і піднімається угору зпоступово спадною швидкістю.
Швидкість у вузькому перетині конічної частини змішувачапорядку 1 м/із, у циліндричній частині біля 25 мм/із, час перебування води взмішувачі близько 1,5-2 хв.
Реагенти (хлор, коагулянт, флокулянт) вводяться в трубопровідперед змішувачем.
Перемішування води з реагентами здійснюється завдяки змінішвидкості прямування води при переході її в конічній частині змішувача відвузького перетину до широкого.
Флокулянт подається у верхню частину змішувача.
Після змішувачів вода надходить у камеру пластівціутвореннявихрового типу.
Призначення камер пластівціутворення — забезпечити утворенняпластівців коагулянта. Процес пластівціутворення, що починається післязмішування води з реагентами, протікає відносно повільно і для отриманнядостатньо значних пластівців потрібно від 10 до 30 млн. Процесу хлопьеобразованиясприяє плавне перемішування води. Швидкість прямування води при перемішуванніповинна бути достатньої для запобігання випадання пластівців коагулянта в межахкамери, але не настільки великий, щоб викликати разбивание пластівців, щоутворилися.
Основною перевагою камери вихрового типу є те, що принаявності вихревого прямування води в ній процес пластівціутвореннязакінчується значно швидше, ніж у камерах іншого типу.
Оброблювана вода подається у нижню частину камери. Швидкістьпрямування води в конічній частині змінюється від 0,7 м/с у нижньому перетині ідо 4-5 мм/с у верхньому перетині. Час перебування води в камері 6-10 хв. Зверхньої циліндричної частини камери водовідиться системою дірчастих труб укишеню відстійника (рис.2.)
З кишені вода надходить через торцеву дірчастустінку у відстійнику, у кількості 8 шт.
На характер осадження частку зважують, вимірюють розмір іформу, наявність і режим прямування освітлюванної води і її грузькість (щозмінюється з температурою).
У відстійнику варто розрізняти його робочу частину, девідбувається осадження суспензії — зону осадження і нижню частину, дезбирається осад,що випав — у зону накопичення й ущільнення осаду .
Дно відстійника повинно мати подовжній ухил не менше 0,02 унапрямку оберненому прямуванню води і поперечні ухили в кожному коридорі неменше 0,05.
Скид осаду і санітарно-профілактичні заходи відстійників ікамер пластівціутворення проводяться відповідно до встановленого графіка.
Робота 8-го відстійника пов'язана з блоком повторноговикористання води. Під час промивання фільтрів і контактних освітлювачів вода зБПИВ подається на відстійник №8.

/>
Рис. 2 Катіоний водопомягчувач
Після відстійників вода надходить на кінцеве очищення відсуспензії на швидкі безнапорні фільтри у кількості — 16 шт. корисною площею 25м2. Швидкі фільтри використовують для освітлення каламутних і кольорових водпісля коагулювання і відстоювання.
Фільтр являє собою резервуар, у нижній частині якого розташованийдренаж великого опору, що складається із системи дірчастих труб діаметром 150мм і призначені для відводу фільтрованої води.
Підтримуючий прошарок має конструктивне значення, перешкоджаєвиносу зерен матеріалу, що фільтрує.
Фільтруючий матеріал повинен забезпечувати необхіднупористість, мати достатню механічну міцність проти стирання в процесіпромивання і достатньою хімічною усталеністю проти дії води, що розчиняється.Цим вимогам добре задовольняє річковий кварцовий пісок, що і є основним фільтруючимматеріалом, крупністю фракцій 0,4 — 1,0 мм, dеф=0,45, неоднорідністю 1,6,товщина завантаження — 70 см.
Освітлююча вода подається на фільтр по жолобах, розташованимнад фільтруючою загрузкою, проходить через прошарок піску і гравію івідводиться за допомогою дренажних пристроїв.
У процесі фільтрування фільтр постійно заповнений водою дорівня, розташованого не менше, ніж на 2 м вище поверхні матеріалу, що фільтрує.
Швидкість фільтрування приймається від 6 до 12 м/год узалежності від якості освітлення води.
У паводковий період швидкість фільтрації 6 — 8 м/год.
Фільтроцикл при нормальній роботі фільтра — 24 години, упаводковий період — 12 годин.
Промивання фільтрів здійснюється з промивного бака обсягом220 м3 і насоса продуктивністю — 360 м3/год.
При промиванні фільтр виключається з роботи, промивна водаподається під напором через дренаж на устрій, а з нього через розподільнусистему проходить прошарок гравію і піску. Швидкість проходження через фільтрпромивної води в декілька разів більше швидкості фільтрування забруднень.
Перші порції профільтрованої води, так званий «першийфільтрат» після кожного промивання скидають. Борт жолобів розташований на такійвисоті над поверхнею піску, що при даній інтенсивності промивання в жолоб разоміз промивною водою не повинний виноситися пісок.
Одноступеневе очищення води на контактнихосвітлювачах
Повітряно — відокремлювальна камера для того,щоб запобігти проникненню в розподільчу систему і засипку контактнихосвітлювачів повітря. Прийомна камера складається із трьох відсіків. В першомувідсіці установлені повітряно — відокремлювальні сітки, в другий відсік (власнеконтактна камера) подається хлор, а третій відсік являється змішувачемкоридорного типу. Поміж прийомної камери прокладено обвідний канал. Із прийомноїкамери вода відводиться по трубопроводу 0-1200 мм, який має шайбовий змішувач.Перед змішувачем в трубопровід вводяться реагенти. Спочатку вводитьсякоагулянт, а потім через 2-3 хв. в третій відсік вводиться флокулянт.
Після змішувачів по двох трубопроводах 0-800мм вода надходить на контактні освітлювачі. Контактні освітлювачі призначенідля очищення сококольорної мало мутної води до 5 мг/л.
В період повені, цвітіння води, тобто, колипідвищена кольоровість і мутність вода попередньо очищається на високошвидкіснихфільтрах, які розміщені на станції першого підйому.
Очищення коагулянтами природної води зневеликою мутністю забруднений по звичайній двох етапній технологічній схеміпроцес коагуляції в камерах пластівці утворення проходить в’яло, особливо при низькихтемпературах. При слабкому пластівці утворюванні погано працюють відстійники іумови роботи фільтрів настільки погіршується, що вони не встигають справлятисяз очищенням води. Інша справа при застосуванні в такому випадку контактнихосвітлювачів. Так як при очищенні води на контактних освітлювачах коагулянтвводиться в воду безпосередньо перед її фільтруванням через засипку, то процескоагуляції відбувається в товщині засипки. За короткий проміжок часу відмоменту введення коагулянту до початку фільтрування в воді можуть утворюватисянайдрібніші агрегати коагулюючих частинок мікроагрегати. Подальше збільшеннячастинок в пластівці здійснюється не в вільному об’єму води, як в камерахпластівці утворювання, а на зернах засипки контактних освітлювачів. Такийпроцес і отримав в технології води назву води контактної коагуляції.
Процес коагуляції при контакті з поверхнею зернинфільтруючого середовища проходить з великою повнотою і на багато разів швидше,ніж при звичайній коагуляції у вільному о6’ємі. Дози коагулянту звичайно менші,ніж доза необхідна для ефективного пластівці утворювання в вільному об’ємі.Крім того при контактній коагуляції на процес майже не впливає температура водиі її лужність. Дякуючи такій перевазі в умовах очищення маломутної води,контактні освітлювачі дуже вдало замінюють звичайне двохетапне очищення води.Забезпечують високий ефект освітлення і безколірність при одночасній дешевійвартості будівництва і експлуатації очисних споруд. Контактні освітлювачі вкількості 10 шт. — із них 2 освітлювача можуть бути зупинені на профремонт.
Запроектовані в плані 10·11.5 м з центрально розміщенимканалом. Ширина каналу – 1.4м, корисна площа 94 м2.
Освітлювачі засипані кварцовим піском Глуховецького кар’єру.Пісок не повинен мати фракції більше 2мм і менше 0.5мм .
Середній діаметр зернин піску 0.7-2.0 мм. Товщина шару піску2 м, підтримуючий шар із щебеню величиною 20-40 мм, висота 40 см, величиною10-20 мм, висотою — 10 см розміщується під піщаною засипкою на дні контактногоосвітлювача. Очищена вода попередньо змішана з коагулянтом, подається в засипкуза допомогою розподільчої системи дірчастих труб прокладених на дні в шарігравію. Ця ж розподільча система служить для подачі промивної води.
Розрахована швидкість фільтрування для контактних освітлювачівприйнята без регулювання швидкості фільтрування. Тому, на кожному освітлювачішвидкість може коливатися від 3 до 7 м/год в залежності від пори року івіддаленості освітлювача від водоприйомної камери. Промивка контактнихосвітлювачів водоповітряна з низьким відведенням чистої води. Зменшення витратпромивної води досягається застосуванням продувки засипки стиснутим повітрям зінтенсивністю 18-20 л/с м2 на протязі 5 хв., потім одночасна з повітрям подачапромивної води ( 2-3 л/с м2) на протязі 10 хв. і промивка однією чистою водоювід 5 до 15 хв. ( швидкість 6-7 л/с м2). До моменту утворення процесуконтактної коагуляції, контактний освітлювач допрацьовується сирою водою від 5до 15 хв. Очищена вода відводиться через конусні переливні жолоби, які маютьбути правильного горизонтального рівня і в центрально розміщеному каналу потрубопроводу 0 – 800мм і обвідному трубопроводу 0 – 1000мм подається в РЧВ.
Санітарно-профілактичні заходи (огляд, очистка, промивка,знезараження) на контактних освітлювачах проводяться згідно графікасанітарно-профілактичних заходів на очисних спорудах і роздільній мережіводопроводу, який узгоджений Житомирською міською санепідемстанцією.3.2 Аналіз станузабруднення довкілля
Слід зазначити, що найкращий метод забезпеченнябезпеки питної води — охорона джерел водопостачання. Але їх якістьпогіршується. В ріки, водоймища, озера та ставки скидають стоки близько 2800об`єктів, з них без очищення або з очищенням, що не відповідаєсанітарно-гігієнічним вимогам більш, ніж 40 %. Щорічно чверть досліджених пробз поверхневих водоймищ не відповідає гігієнічним нормам.
За результатами хімічного аналізу питної води,відібраної з крану звичайної оселі у центрі міста Києва з ініціативи посольстваАвстрії в Україні, вміст такого пестициду, як ліндан (потенційно-небезпечніречовини) в 70 разів перевищує його вміст у воді річки Рейн, стічній канавіЗахідної Європи 70-тих років.
Внаслідок господарської діяльності триває інтенсивне забрудненняпідземних вод. Скидаютьсяв природні водойми виробничі і господарсько-побутові стоки змінюють кількість іякість води в них, чи ускладнюють зовсім виключають можливість використанняводойм для питних чи виробничо–технічних нестатків.
Ступінь впливу стічних вод на водойми залежить від характерущо скидаються забруднювачем, їхній кількісних співвідношень. Сама по собістічна нерозведена вода завжди має виражений токсичний ефект і негативнопозначається на здоров'я людей і може послужити причиною виникнення різногороду інфекційних захворювань. Потрапляючи в організм людей з питною водою,багато отрутних металів і їхні органічні сполуки, наприклад свинець, миш'як,кадмій, ртуть, -, що містяться в стічних водах підприємств можуть викликатиотруєння людей, переважно хронічне. Підвищені концентрації хімічних елементівроблять токсичне дія на водяні організми. Гідробіонти тією чи іншою мірою реагуютьна зміну гідрохімічного режиму водойми, що пройшли в результаті спуска стічнихвод. Якщо той чи інший організм не може адаптуватися до нового хімічного складуводи і гине, то відбувається зміна в співвідношенні між видами в біоценозах.Такі зміни можуть також знизити плідність у гідробіонтів, зменшити їхняжиттєздатність і з'явиться фактором, що обмежує розвиток і чисельність водянихорганізмів. Так, кислуваті води при водневому показнику рН 6,4-5,0 небезпечнідля риб при концентраціях двоокису вуглецю вище 20 мг/л чи при підвищеномузмісті солей заліза, кислі води при рН нижче 5,0 і лужні води при рН вище 9,5небезпечні для риб завжди, лужні води при рН 8,6-9,5 небезпечні для риб притривалій дії.
Гігієнічні вимоги, що визначають придатністьводи для питних цілей, включають:
ü  безпеку вепідемічному відношенню;
ü  нешкідливістьхімічного складу;
ü  сприятливіорганолептичні властивості;
ü  радіаційнубезпеку.
На Україні в надзвичайно поганому станізнаходиться водопровідна мережа, а централізованим водопостачанням сьогоднізабезпечується понад 80 % населення України.
Щорічно до 10% досліджуваних проб зводопровідних мереж не відповідає гігієнічним нормативам за органолептичнимивластивостями, загальною мінералізацією, вмістом хімічних речовин вище ГДК.
Практично кожна восьма проба питної води зсільських водопроводів та кожна третя з джерел децентралізованоговодопостачання не відповідає вимогам за бактеріологічними показниками.
Згідно з законом України «Прозабезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» громадянимають право на безпечну для здоров’я та життя питну воду. Проте, насьогоднішній день використання води в Україні стає небезпечним для здоров’я їїмешканців.
Погіршення якості питної води викликаєпідвищення рівня захворюваності населення від вживання неякісної води, що ведедо зниження працездатності, скорочення тривалості життя, а також призводить доматеріальних та фінансових втрат у державі. Але поліпшення якості питної водинеможливе без впровадження системи раціонального водопостачання та обліку води.
 

РОЗДІЛ 4
Оцінка та планування стандартних вимог і правил спостереженнята контролю за станом довкілля на об’єкті
 
4.1 Оцінка існуючого стану моніторингових досліджень
Наукове прогнозування (на відміну від різноманітних формненаукового передбачення) — це відповідно безупинне, спеціальне, що має своюметодологію і техніку дослідження, проведене в рамках керування, з метоюпідвищення рівня його обґрунтованості й ефективності.
Дослідження майбутнього розділяється на два якісно різнихнапрямки: пошукове (дослідницьке) і нормативне прогнозування. Пошуковепрогнозування — це аналіз перспектив розвитку існуючих тенденцій на визначенийперіод і визначення на цій основі ймовірних станів об'єктів керування вмайбутньому за умови збереження існуючих тенденцій у незмінному стані чипроведення тих чи інших заходів за допомогою управлінських впливів. Нормативнепрогнозування (іноді його називають «прогнозуванням навпаки», тому щов даному випадку дослідження йде в зворотному напрямку: від майбутнього досьогодення) являє собою спробу раціонально організованого аналізу можливихшляхів досягнення цілей оптимізації керування. Цей вид прогнозів як би відповідаєна запитання: «Що чи можна потрібно зробити для того, щоб досягтипоставлені цілей чи вирішити прийняті задачі?». Предметом нормативногопрогнозування виступають суб'єктивні фактори (ідеї, гіпотези, припущення,етичні норми, соціальні ідеали, цільові настанови), що, як показує історія,можуть вирішальним образом змінити характер процесів, що протікають, а такожстати причиною появи якісно нових, непередбачених феноменів дійсності.
У дослідженні різних аспектів взаємозв'язку людини і біосфериможна виділити ряд стадій: опис — вихідний, емпіричний етап, що відповідає напитання «що відбувається в навколишнім середовищі й у самій людині?»;пояснення — проміжний, теоретичний етап, що відповідає на питання «чому цевідбувається?»; передбачення — завершальний, практично орієнтований етапекологічного дослідження, що повинний давати відповіді на два (як мінімуми)питання: «яким образом виявлені тенденції будуть поводитися вмайбутньому?» і «що варто почати для того, щоб запобігти небажані чиявища, навпаки, сприяти реалізації сприятливих можливостей?».
Моніторинг поверхневих вод суші Держуправлінням екоресурсів вЖитомирській області в 2001 році проводився у 18 пунктах по 23 створах на 11річках – р. Тетерів, р. Случ, р. Ірша, р. Гнилоп’ять, р. Уж, р. Норинь, р. Гуйва,р. Уборть, р. Роставиця, р. Кам’янка, та р. Ірпінь (див. Табл.3.1).
На протязі 2001 року відібрано та проаналізовано 89 пробповерхневих вод, тобто “Програма моніторингу поверхневих вод суші вЖитомирській області “ виконана на 97,6 %.
Аналізи виконувалися за 30-ма показниками — титрометричними,потенціометричними, фотоколориметричними та атомно-абсорбційними методамизгідно методик, затверджених Мінекоресурсів України по “Переліку тимчасоводопущених до використання та атестованих методик визначення складу тавластивостей проб об’єктів довкілля”.
Протягом 2001 року виконано 2670 визначень проти 2640 у 2000році.
За результатами аналізів виявлено 214 перевищень ГДК – восновному по таких показниках, як ХСК, сольовий амоній, загальне залізо,сполуки міді та хрому загального.
Крім того, в області проводився моніторинг поверхневих водЖитомирським обласним центром по гідрометеорології за 12-ма створами (постами)на річках: Тетерів – 4 пости, Случ – 3 пости, Уж та Гнилоп’ять — по 2 пости таУборть – 1 пост. Всього відібрано 69 проб на вміст 16 інгредієнтів. Приоблгідрометеоцентрі лабораторія відсутня, тому проби відбираються тадоставляються до Центральної геофізичної обсерваторії м. Києва (ЦГО)., про щовона інформує по результатах аналізів річки Тетерів в районі м. Житомира (4,5км вище міста (водосховище “Відсічне”) та 2,5 км нижче міста.
У порівнянні з 2000 роком стан річки Тетерів залишавсястабільним, лише в літній період спостерігалась екстремальна ситуація з вмістоммарганцю. Його вміст в 13-14,5 разів перевищував ГДК. Причиною такого явищабула надзвичайно висока температура повітря, а разом з тим і води, що призвелодо порушення окисловідновних процесів у водоймі, спостерігалось також різкезниження розчиненого кисню по цій же причині. В міру спадання температуриякість води покращилась.На кінець року перевищень вмісту марганцю неспостерігалось.
Порівнюючи з минулим роками (1998-2000р) стан річок Случ, Уж,Гнилоп’ять, Гуйва, Ірша, Роставиця, Кам’янка і Ірпінь залишився стабільним.Спостерігається покращення якості води в річках Норинь і Уборть.
Крім цього проводився моніторинг поверхневих вод області щена 5-ти основних водозаборах області – це р. Тетерів (водосховище “Відсічне”,вище м. Житомира), р. Уж (водозабір с. Поліське, вище м. Коростеня), р. Ірша(водозабір Малинської паперової фабрики), р. Гнилоп’ять (водозабір вище містаБердичева) та р. Случ (водозабір вище м. Новоград-Волинського), гідрохімічноюлабораторією ГГМП (гідрогеомеліоративної партії) Житомирського облводгоспу.
Проби відбирались по річках Случ та Тетерів щомісяця, а нарічках Гнилоп’ять, Уж та Ірша — щоквартально. Дані спостережень показали, що, восновному, перевищення спостерігаються по загальному залізу, БСК та сольовомуамонію.
Аналізуючи дані спостережень трьох лабораторій (Держуправління,ЦГО та ГГМП), можна зробити висновок, що санітарний стан поверхневих водобласті у порівнянні з 1998 по 2001 рік в цілому майже не змінився.

4.2Проектуванняструктури моніторингової мережі
У ріках і інших водоймах відбувається природний процессамоочищення води. Однак він протікає повільно. Поки промислово- побутові скиданнябули невеликі, ріки самі справлялися з ними. У наше індустріальне століття взв'язку з різким збільшенням відходів водойми вже не справляються з настількизначним забрудненням. Виникла необхідність знешкоджувати, очищати стічні води йутилізувати їх.
Вирішення проблеми стерилізації ( знезаражування ) та очисткипитної води, промислових та комунальних стоків дозволить забезпечити населеннядоброякісною питною водою, зробити чистими промислові та комунальні стоки іпокращити екологічний стан річок та джерел питної води. У питній воді міститьсявелика кількість патогенних мікроорганізмів, органічних, неорганічних тасинтетичних високомолекулярних речовин6 поверхнево-активних, пестицидів,фенолів, ліків, нафталінів та ін. Тому до цього часу не було знайденоуніверсального способу стерилізації та очистки, що однаково діяв би напатогенні мікроорганізми і високомолекулярні органічні сполуки, авикористовуються способи, що вибірково діють на різні речовини у складі води тастоків. Патогенні мікроорганізми знешкоджуються тепловою обробкою, хлоруванням,озонуванням з ультрафіолетовим опромінюванням та ін. Ці способи, а такожвикористання для очистки води фільтрів з різноманітних активних матеріалів( активованого вугілля, смол та ін. ) економічно недоцільні дляочистки великих обсягів води.
Методи очищення стічних вод можна розділити на механічні, хімічні,фізико-хімічні і біологічні, коли ж вони застосовуються разом, те метод очищенняі знешкодження стічних вод називається комбінованим. Застосування того чиіншого методу в кожнім конкретному випадку визначається характером забрудненняі ступенем шкідливості домішок.
Сутність механічного методу полягає в тому, що зі стічних водшляхом відстоювання і фільтрації віддаляються механічні домішки. Грубодисперсні частки в залежності від розмірів уловлюються ґратами, ситами,піскопастками, септиками, навовловлючами різних конструкцій, а поверхневізабруднення – нафтопастками, бензомаслопастками, відстійниками й ін. Механічнеочищення дозволяє виділяти з побутових стічних вод до 60-75% нерозчиннихдомішок, а з промислових до 95%, багато хто з який як коштовні домішки,використовуються у виробництві.
Хімічний метод полягає в тім, що в стічні води додають різніхімічні реагенти, що вступають у реакцію з забруднювачами й осаджують їх у видінерозчинних опадів. Хімічним очищенням досягається зменшення нерозчиннихдомішок до 95% і розчинних до 25%
При фізико-хімічному методі обробки зі стічних вод віддаляютьсятонко дисперсні і розчинені неорганічні домішки і руйнуються органічні і речовини,що погано окисляються, найчастіше з фізико-хімічних методів застосовуєтьсякоагуляція, окислювання, сорбція, екстракція і т.д. Широке застосуваннязнаходить також електроліз. Він полягає в руйнуванні органічних речовин устічних водах і витягу металів, кислот і інших неорганічних речовин.Електролітичне очищення здійснюється в особливих спорудженнях — електролізерах.Очищення стічних вод за допомогою електролізу ефективні на свинцевих і міднихпідприємствах, у лакофарбовій і деяких інших областях промисловості.
Забруднені стічні води очищають також за допомогоюультразвуку, озону, іонообмінних смол і високого тиску, добре зарекомендуваласебе очищення шляхом хлорування.
Серед методів очищення стічних вод велику роль повиннийзіграти біологічний метод, заснований на використанні закономірностейбіохімічного і фізіологічного самоочищення рік і інших водойм. Є кілька типівбіологічних пристроїв по очищенню стічних вод: біофільтри, біологічні ставки йаэротен0ки.
У біофільтрах стічні води пропускаються через шаргрубозернистого матеріалу, покритого тонкою бактеріальною плівкою. Завдяки ційплівці інтенсивно протікають процеси біологічного окислювання. Саме вонаслужить діючим початком у біофільтрах.
У біологічних ставках в очищенні стічних вод беруть участьвсі організми, що населяють водойму.
Аеротенки — величезні резервуари з залізобетону. Тут очищаєпочаток — активний іл з бактерій і мікроскопічних тварин. Усі ці живі істотибурхливо розвиваються в аеротенках, чому сприяють органічні речовини стічнихвод і надлишок кисню, що надходить у спорудження потоком подаваного повітря.Бактерії склеюються в хлоп’я і виділяють ферменти, мінералізуючи органічнізабруднення. Мул із хлоп’ями швидко осідає, відокремлюючи від очищеної води.Інфузорії, джгутикові, амеби, коловертки й інші дрібні тварини, пожираючибактерії, що не сліпаються в хлоп’я, омолоджують бактеріальну масу мулу.
Стічні води перед біологічним очищенням піддають механічної,а після її для видалення хвороботворних бактерій і хімічному очищенню,хлоруванню рідким чи хлором хлорним вапном. Для дезінфекції використовуютьтакож інші фізико-хімічні прийоми (ультразвук, електроліз, озонування й ін.)
Біологічний метод дає великі результати при очищеннікомунально-побутових стоків. Він застосовується також і при очищенні відходівпідприємств нафтопереробної, целюлозно-паперової промисловості, виробництвіштучного волокна.
На стадії попереднього ущільнення активного мулу найбільшепоширення одержали відстоювання і флотація. Переваги флотаційного згущеннясуспензії активного мулу:
o простотаапаратурного оформлення способу;
o незначнатривалість процесу;
o задовільніпоказники згущення суспензії активного мулу (ступінь згущення 3,0-5,0);
o непотрібно попередня реагентна обробка.
Досить широке поширення одержала напірна флотація дляущільнення надлишкового активного мулу. Сутність її полягає в насиченні водиповітрям зі значним перенасиченням їм, що забезпечується створенням надлишковоготиску протягом деякого часу. При зниженні тиску до атмосферного починаютьвиділятися дрібні пухирці повітря, що і флотують, що містяться у воді часткидомішок.
При використанні такого методу для зневоднювання надлишковогоактивного мулу мікробну біомасу можна згустити в 305 разів. Таку ступіньзгущення варто вважати гарної при досить простому апаратурному оформленніпроцесу напірної флотації. Однак утрати мікробної біомаси з проясненої іловоюводою при згущенні активного мулу напірною флотацією в деяких випадкахпорівняно великі.
Для зменшення втрат мікробної біомаси і підвищення ступенязгущення у вихідну суспензію активного мулу перед флотацією іноді додаютьреагенти, наприклад розчини чи електролітів поліелектролітів.
Інтенсифікація процесу флотації досягається також введенням всуспензію активного мулу, що згущається.
Дослідження показали, що одним з ефективних методівпопереднього ущільнення активного мулу є також електрофлотація. Ступіньзгущення активного мулу електрофлотаціей складає 3-5 при вихідній концентрації0,6-1,0% абсолютно сухих речовин, а енерговитрати складають близько 1-2 квт. чна 1 м3 вихідній суспензії. Найбільший вплив на процес електрофлотації робитьщільність струму.
Для підвищення ступеня витягу біомаси активного мулу вартовводити у вихідну суспензію мінеральні чи коагулянти синтетичні флокулянти.
Високоефективним методом згущення стічних вод і надлишковогоактивного мулу є центрифугування. Переваги способу — простота, економічність інизька вологість згущеного продукту; недолік — велике віднесення твердої фази зпроясненою рідиною (фугатом), що приводить до необхідності додаткової стадіїочищення фугата, наприклад сепаруванням.
Для зневоднювання стічних вод і надлишкового активного мулунайбільш ефективні, осадові горизонтальні центрифуги зі шнековим вивантаженнямосаду. Перевага цих центрифуг — висока продуктивність при низькій питомійвитраті енергії і масі. Недоліки — невисокий ступінь згущення осідання, а такожшвидкий знос шнека і ротора.
Всебічні дослідження безреагентного центрифугування стічнихвод і надлишкового мулу, показали можливість практичного використання цьогоспособу. Досліджено новий спосіб обробки надлишкового активного мулу, щовключає центрифугування суспензії активного мулу, що відбирається з вторинних відстійників
Для підвищення ефективності центрифугування застосовуютьрізні хімічні реагенти, зокрема синтетичні флокулянти. Обробка флокулянтамикатіонного типу дозволяє підвищити ефективність затримки сухої речовини до95-99 %.
Використання центрифуг для механічного зневоднювання опадівпервинних відстійників являє собою один з перспективних способів, особливо призастосуванні флокулянтів.
Високий ступінь згущення твердої фази може бути досягнута натарілчастих сепараторах.
Відомо, що ефективність згущення суспензії активного мулу звикористанням сепараторів істотно залежить від попередньої термореагентної обробки.Ефективність режиму термореагентної підготовки суспензії активного мулу дозгущення перевірена в промислових умовах.
Технологічна схема зневоднювання активного мулу з попередньоїтермореагентної обробкою, ущільненням напірною флотацією і з наступнимзгущенням у центрифугах і сепараторах представляється перспективної іпрактичний.
Для кондиціонування активного мулу й опадів первиннихвідстійників і інтенсифікацій процесу згущення можна використовувати поряд зтепловою і реагентною обробкою й інші способи, наприклад з додаванням золи, зокремаотриманої від спалювання опадів стічних вод. Практичний і науковий інтереспредставляє флокуляціонно-центробіжний спосіб згущення суспензій.
Слід зазначити, що термореагентна обробка не тільки підсилюєутворення агрегатів часток квазитвердой фази біосуспензиї, але і приводить дознешкодження одержуваного надалі готового продукту, що дуже важливо привикористанні біомаси мікроорганізмів як кормову добавку. Іноді високий ефектфлокуляції досягається тільки при аеробній стабілізації і термообробкисуспензії.
Проте, виробництво і застосування цих засобів, особливо векологічно несприятливих регіонах України, є економічно вигідним і доцільним побагатьох показниках:
-  зменшуютьсядози реагентів у 2-3 рази;
-  збільшуєтьсяшвидкість процесу коагуляції;
-  забезпечуєтьсяглибоке очищення води по великому спектрі показників;
-  зменшуєтьсяобсяг осаду у 2-3 рази і з'являється можливість його утилізації;
-  знижуютьсявитрати хлору і ризик утворення токсичних хлороорганічних з'єднань;
-  відпадаєнеобхідність коригування рН;
-  поліпшуютьсяумови експлуатації устаткування тощо.
Все це дозволяє без будь-яких капітальних витрат збільшитипродуктивність споруджень по очищенню питної води на 20-40%.

ВИСНОВОК
 
Захист водних ресурсів від виснаження і забруднення і їхньогораціонального використання для нестатків народного господарства — одна знайбільш важливих проблем, що вимагають невідкладного рішення. У Росії широкоздійснюються заходи щодо охороні навколишнього Середовища, зокрема по очищеннювиробничих стічних вод.
Одним з основних напрямків роботи з охорони водяних ресурсівє впровадження нових технологічних процесів виробництва, перехід на замкнуті(безстічні) цикли водопостачання, де очищені стічні води не скидаються, абагаторазово використовуються в технологічних процесах. Замкнуті циклипромислового водопостачання дадуть можливість цілком ліквідувати скид стічнихвод у поверхневі водойми, а свіжу воду використовувати для поповненнябезповоротних утрат.
У хімічній промисловості намічене більш широке впровадженнямало відхідних і безвідхідних технологічних процесів, що дають найбільшийекологічний ефект. Велика увага приділяється підвищенню ефективності очищеннявиробничих стічних вод.
Значно зменшити забруднення води, що скидаєтьсяпідприємством, можна шляхом виділення зі стічних вод коштовних домішок,складність рішення цих задач на підприємствах хімічної промисловості складаєтьсяв різноманітті технологічних процесів і одержуваних продуктів. Слід зазначититакож, що основна кількість води в галузі витрачається на охолодження. Перехідвід водяного охолодження до повітряного дозволить скоротити на 70-90 % витративоди в різних галузях промисловості. У цьому зв'язку украй важливими є розробкаі впровадження новітнього устаткування, що використовує мінімальну кількістьводи для охолодження.
Істотний вплив на підвищення водообороту може зробитиупровадження високоефективних методів очищення стічних вод, зокрема фізико-хімічних,з яких одним з найбільш ефективних є застосування реагентів. Використанняреагентного методу очищення виробничих стічних вод не залежить від токсичностіприсутніх домішок, що в порівнянні зі способом біохімічного очищення маєістотне значення. Більш широке впровадження цього методу як у сполученні збіохімічним очищенням, так і окремо, може деякою мірою вирішити ряд задач,зв'язаних з очищенням виробничих стічних вод.
У найближчій перспективі намічається впровадження мембраннихметодів для очищення стічних вод.
На реалізацію комплексу заходів для охорони водних ресурсіввід забруднення і виснаження у всіх розвитих країнах виділяються асигнування,що досягають 2-4 % національного доходу орієнтовно, на прикладі США, відноснівитрати складають (у %): охорона атмосфери 35,2 %, охорона водойм — 48,0,ліквідація твердих відходів — 15,0, зниження шуму -0,7, інші 1,1. Як видно зприкладу, велика частина витрат — витрати на охорону водойм, витрати, зв'язаніз одержанням коагулянтів і флокулянтів, частково можуть бути знижені за рахунокбільш широкого використання для цих цілей відходів виробництва різних галузейпромисловості, а також скидів, що утворяться при очищенні стічних вод, особливонадлишкового активного мулу, якім можна використовувати як флокулянт, точніше біофлокулянт.
Таким чином, охорона і раціональне використання воднихресурсів — це одне з ланок комплексної світової проблеми охорони природи
 

ЛІТЕРАТУРА
 
1.      БалацкийО.Ф., Мельник Л.Г. и др… Екологія и экономика. – К.: Урожай, 1986.
2.      Барановський В.Территориальная модель исследования устойчивого экологического развитияУкраины//Экономика Украины. – 1998. — №8, с.76-82.
3.      Бем І.,Федорищева А. Техногенний процес природокористування// Економіка України. –1993. — №10, с.3-13.
4.      БілявськийГ.О. Основи екології: теорія та практикум. –К.: Лібра, 2002
5.      Вернадський В.И.Проблемы биогеохимии. – М.: Наука, 1980.
6.      Владимиров А.М. идр… Охрана окружающей среды. – Ленинград: Гидрометеоиздат, 1991.
7.      ВронскийВ.А. Прикладная экология: учебное пособие. — Ростов н/д.: Феникс, 1996.
8.      ГанджаІ.М. Науково – технічний прогрес і здоровя людини. – к.: здоровя, 1987. – 24с.
9.      ГорєвЛ.М., Яцюк М.С. Водне господарство України. – 1998. — №№5-6.
10.   Горлицкий Б.А. Вестникэкологии. – 1996. — №№ 1-2.
11.   ДанилишинБ.М.та ін. Природо-ресурсний потенціал сталого розвитку України. – К.: РВПСУкраїни,, 1999. – 716 с.
12.   Довідникприродних ресурсів Житомирщини. – Житомир: Льонок. – 1993.
13.   Екологіяі закон. Екологічне законодавство України. Відп. ред. Андрейцев В.І. – К.:Юрінком Інтер, 1998.
14.   Екологічнаситуація Житомирщини. Статистичний збірник./За ред. П.П. Михайленка. – К.: НДІстатистики Держкомстату України, 1998.
15.   Екологічний звіт „Про станнавколишнього середовища Житомирської області за 1999, 2000, 2001 рр.”- Житомир, 2001
16.   Екологічий звіт „Про станнавколишнього середовища Житомирської області за 2000 р.”- Житомир, 2001
17.   Екологічний звіт „Про станнавколишнього середовища Житомирської області за 2001 р.”- Житомир, 2002
18.   ЗлобінЮ.А. Основи екології. — К.: Лібра, ТОВ, 1998.
19.   Койлов В.Г. и др.Охрана природы. – Днепропертровск: Промінь, 1984. – 64 с.
20.   КонституціяУкраїни. – К.: Право, 1996. – 56 с.
21.   КравцівВ. Економічний розвиток і екологічна безпек: шлях України//Регіональнаекономіка. – 1997. — №3, с.97-104.
22.   ЛісовськийС. Динаміка еколого-економічних параметрів економіки України в період їїреформування. – К.: 1997
23.   МаксимчукВ.Л. та ін. Вода – працівниця.//Водне господарство України. – 1996. – №2.
24.   Мельник Л.Г.Экологическая экономика: Учебник. – Суммы: Университетская книга, 2001;
25.   МіщенкоВ. Концепція платного природокористування в Україні.// Економікак України. –1993.
26.   Національнадоповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні. – К.: Мінприроди,1992.
27.   Національнадоповідь про стан навколишнього природного середовища в україні в 1996 р. – К.:Вид-во Раєвського, 1997.
28.   Природопользование:Учебник / Под ред. Э.А. Арустамова. – М.: Дом “Дашков и К”, 1999.
29.   Статистичнийзбірник „Довкілля України” за 1999р./Державний комітет статистики України. –К., 2000.
30.   Экологиягорода: Учебник. – К..: Лібра, 2000.