КУРСОВА РОБОТА
На тему:
«Екологія людини»
ПЛАН
1. Вступ.
2. Екологія людини, її предмет і задачі.
3. Зв'язок людини і природи.
4. Залежність здоров'я людини від якості природногосередовища.
5. Демографія й обмеженість ресурсів і життєвого простору.
6. Вплив хімічного, радіоактивного й інших забрудненьнавколишнього середовища на рівень захворюваності населення.
7. Санітарно-гігієнічні і естетичні норми навколишньогосередовища.
8. Поняття ГДК.
9. Антропоекологія — галузь медичної науки.
10. Висновок.
Всі процеси в біосфері взаємозалежні. Людство — лишенезначна частина біосфери, а людина є лише одним із видів органічного життя — Homo sapiens (людина розумна). Розум виділив людину з тваринного світу і давйому величезна могутність. Людина протягом століть прагнула не пристосуватисядо природного середовища, а зробити його зручним для свого існування. Тепер миусвідомили, що будь-яка діяльність людини впливає на навколишнє середовище, апогіршення стана біосфери небезпечно для всіх живих істот, у тому числі і длялюдини. Всебічне вивчення людини, її взаємовідносин із навколишнім світомпризвели до розуміння, що здоров'я — це не тільки відсутність хвороб, але іфізичний, психічний і соціальний добробут людини. Здоров'я — це капітал, данийнам не тільки природою від народження, але і тими умовами, у яких ми живемо.
За визначеннямросійського академіка-медика В. П. Казначеєва, екологія людини — комплекснийміждисциплінарний науковий напрям, що досліджує закономірності взаємодіїпопуляцій людей з навколишнім середовищем, проблеми розвитку народонаселення упроцесі цієї взаємодії, проблеми цілеспрямованого керування збереженням тарозвитком здоров'я населення, вдосконалення виду Homo sapiens. За сучаснимиуявленнями, екологія людини — це спільний науковий підрозділ соціоекології тамедицини, що вивчає медико-6іологічні аспекти гармонізації взаємовідносин міжсуспільством та природою.
Екологія людинирозглядає людський організм і середовище його існування в єдності як ціліснусистему, в якій істотне значення мають не лише складові елементи, але й їхнійзв'язок, характер і динаміка цього зв'язку. Таке вивчення системи “людина — середовище" не характерне для жодної з інших медичних дисциплін, понятійнізасоби яких розраховані на виділення окремих елементів і роз'єднане вивченняїхніх властивостей та будови.
Виходячи з цього,об'єктом вивчення екології людини слід вважати систему “людина — навколишнєсередовище", або антропоекосистему, що є територіальною системою, в межахякої однотипна (міська, сільська тощо) людська популяція взаємодіє з відноснооднорідним навколишнім середовищем і критерієм ефективності функціонування якоїє високий рівень здоров'я населення. Антропоекосистеми є складовими частинамисоціоекосистем відповідного ієрархічного рівня.
Головні завданняекології людини були визначені у 1983 р. на першій всесоюзній нараді у м.Архангельську та в 1984 р. на першій всесоюзній школі- семінарі з даноїпроблеми у м. Суздалі. До них зокрема належать:
вивчення стану здоров'я людей та соціально-трудового потенціалупопуляцій даної генерації;
дослідженнядинаміки здоров'я та соціально-трудового потенціалу популяцій в аспектахприродно-історичного та соціально-економічного розвитку;
прогноз стануздоров'я майбутніх генерацій;
вивчення впливуокремих факторів середовища та їхніх комплексів на здоров'я і життєдіяльністьпопуляцій;
дослідженняпроцесів збереження та відновлення здоров'я і соціально-трудового потенціалупопуляцій;
аналіз глобальнихта регіональних проблем екології людини;
розробка нових методівекології людини (космічних, біохімічних тощо);
розробка шляхівпідвищення рівня здоров'я та соціально-трудового потенціалу населення;
прогнозуванняможливих змін у характеристиках здоров'я людей під впливом змін зовнішньогосередовища;
розробка науковообгрунтованих нормативів корекції відповідних компонентів системжиттєзабезпечення з урахуванням прогнозів та аналізу антропоекологічноїнапруги.
На сучасномуетапі розвитку екології людини до названих завдань додаються наступні, більшконкретизовані:
створенняантропоекологічного моніторингу — системи спостережень за змінами процесівжиттєдіяльності людей у зв'язку з дією на них різних факторів навколишньогосередовища, а також спостережень та оцінок умов середовища, які впливають наздоров'я населення, зумовлюють поширення захворювань;
складаннямедико-географічних карт, що відображають територіальну диференціаціюзахворювань населення, пов'язаних з погіршенням якості навколишньогосередовища;
зіставленнямедико-географічних карт з картами забруднення навколишнього середовища івстановлення кореляційної залежності між характером і ступенем забрудненнярізних природних компонентів соціоекосистем та відповідними захворюванняминаселення;
визначеннянауково обгрунтованих значень гранично допусти-мих техногенних навантажень налюдський організм.
Існування людства завждибазувалось на безперервній взаємодії, постійному обміні речовин та енергії знавколишнім середовищем. 3 самого початку існування людей на Землі їхняжиттєдіяльність проходила у навколишньому середовищі, а здоров'я формувалосьзалежно від впливу природних факторів на організм. Внутрішнє середовище людини,в якому функціонують елементарні частини організму, що беруть участь в обмініречовин та енергії, і яке забезпечує нервові, гуморальні механізми регуляції тагомеостаз організму, тісно пов'язане з навколишнім середовищем. Донавколишнього середовища людина пристосувалась у процесі еволюції і без ньогожити не може з огляду на те, що воно є одним цілим з її внутрішнім середовищем.Навколишнє середовище забезпечує нормальну життєдіяльність організму людини,яка з початку періоду ембріонального розвитку до кінця життя контактує зкомпонентами цього середовища. До цих компонентів належать повітря, вода,грунт, харчові продукти тощо. Життєдіяльність організму перебуває убезперервному динамічному взаємозв'язку з дією цих факторів навколишньогосередовища. При цьому згадана взаємодія не може перевищувати адаптаційнихмеханізмів людини.
На мозок людинибезперервно діють різноманітні за кількістю і якістю численні подразники звнутрішнього і навколишнього середовища. Вони викликають утворення безумовних іумовних рефлексів в організмі людини, і все це зустрічається, стикається,взаємодіє і, зрештою, систематизується, урівноважується і закінчується утвореннямдинамічної рівноваги. Вироблення умовних рефлексів є біологічним актом, якийстворює основу для правильного обміну речовин та енергії між організмом інавколишнім середовищем. Розвиваючи вчення про взаємозв'язок організму знавколишнім середовищем, яке його підтримує, І. П. Павлов твердив, що умовні ібезумовні рефлекси є органом для постійного здійснення все досконалішоїрівноваги між організмом і навколишнім середовищем. Організм людини можеіснувати лише при постійній взаємодії з природою і самовідновлюватись урезультаті такої взаємодії. Навколишнє середовище, в якому живе людина,характеризується умовами, які сприяють нормальним фізіологічним функціям.Фактори навколишнього природного середовища ефективно впливають на здоров'я приїхній комплексній дії. Комплекс оздоровчих факторів природного середовищазабезпечує нормальний ріст і розвиток людини.
Людина не можежити без повітря, яке є одним з найважливіших елементів навколишньогосередовища. Атмосферне повітря є постійним джерелом кисню, необхідного дляоксидаційних процесів і збереження життя. Важливі й інші компонентиатмосферного повітря, зокрема вуглекислота. 3 другого боку, в атмосфернеповітря поступають газоподібні продукти обміну речовин людини. Отже, в процесіеволюції між організмом людини і повітряним середовищем склалася певнарівновага. Таке значення мають температура повітря, його вологість,барометричний тиск, рух повітря, сонячна радіація, процеси теплообмінуорганізму з навколишнім середовищем, кліматотворчі фактори тощо. Вода і харчовіпродукти також є компонентами навколишнього природного середовища, без якихнеможливе життя людини. Ці компоненти входять до складу організму, вони єджерелом мінеральних речовин, вітамінів, білків, жирів, вуглеводів, що постійноберуть участь в обміні між організмом і навколишнім середовищем.
Не менш важливимє значення грунту для організму людини. Він є джерелом мінеральних, органічнихі органо-мінеральних речовин і унікальною лабораторією, в якій відбуваютьсяпроцеси розкладу та синтезу органічних речовин, а також фотохімічні процеси.Грунт впливає на формування здоров'я людини, є основним фактором, що формуєгеохімічні провінції, від яких залежить хімічний комплекс організму. Грунт єтакож джерелом мінеральних речовин, необхідних для циклу обміну речовин, дляросту рослин, які вживає людина і тварини.
Отже, можнаобразно сказати, що людина — дитя природи і не може існувати поза нею. Засловами М. Рильського, природа є вічним джерелом нашого життя і творчості. Якпоказують численні незаперечні факти, тривала ізоляція від природногосередовища викликає не лише фізичні, а й психічні захворювання людей, не кажучивже про падіння їхньої моральності. Тому можна вважати абсолютно нереальними інавіть шкідливими уявлення деяких футурологів про те, що в майбутньому, колибіосфера Землі буде остаточно зруйнована, людство створить якийсь штучний світ,у якому зможе безбідно існувати. Треба твердо уяснити, що єдиний шлях довиживання людства — це збереження природи нашої планети.
Комплекснимпоказником, що характеризує стан будь-якої людської популяції, є рівеньздоров'я її представників. За сучасними уявленнями здоров'я — це природний станорганізму, що характеризується його повною рівновагою з біосферою і відсутністюбудь-яких хворобливих змін. Офіційне визначення здоров'я Всесвітньоюорганізацією охорони здоров'я звучить так: ,, здоров'я — це стан повногофізичного, духовного і соціального добробуту, а не лише відсутністьзахворювання або фізичних дефектів".
На сьогодніабсолютно точно доведено безпосередню залежність здоров'я населення тієї чиіншої території від якості навколишнього середовища. Здоров'я віддзеркалюєдинамічну рівновагу між організмом і середовищем його існування. В організмілюдини утворюється динамічний стереотип зі збереженням гомеостазу здоровоїлюдини, який виробився в процесі її еволюційного розвитку в умовахнавколишнього середовища і підтримується завдяки нейрогуморальній і ендокриннійрегуляції. Закони, що управляють здоров'ям людини, є основою для розумінняпроцесів формування здоров'я. Вченими доведено, що до факторів, які впливаютьна рівень здоров'я людини, відносяться спосіб життя, генетичний фактор, факторизабруднення навколишнього середовища і медичні екологічні фактори. Гомеостазомвважають відносну динамічну постійність внутрішнього середовища і деякихфізіологічних функцій організму людини і тварин, що підтримується механізмамисаморегуляції в умовах коливань внутрішніх і зовнішніх подразників.
Здоров'я людини,забезпечене її гомеостазом, може зберігатись і при деякій зміні параметрівфакторів навколишнього середовища. Такий вплив викликає в організмі людинивідповідні біологічні зміни, але завдяки процесам адаптації (пристосування) уздорової людини фактори навколишнього середовища до певних меж у кожногоіндивідуума дозволяють зберігати здоров'я.
Людина привзаємодії з навколишнім середовищем реагує індивідуально за допомогоюфізіологічних реакцій. Система саморегуляції внутрішнього середовища забезпечуєшвидку реакцію людини, підвищуючи стійкість організму. Саморегуляція здійснюєтьсяза допомогою нервової системи і біохімічних процесів, що є детекторноюсистемою, яка ловить різкі зміни у навколишньому середовищі і подає сигнал пронебезпеку. Коригуючі пристрої викликають відповідну реакцію організму, яканеобхідна для подолання цієї небезпеки. Завдяки координаційній функції нервовоїсистеми організм реагує не лише на позитивні, але й на несприятливі фактори.Цей шкідливий вплив у переважчій більшості випадків є наслідком перетворенняприродного середовища на штучне.
У силу загальнихсоматичних властивостей фізіологічного пристосування організм можеадаптуватись, акліматизуватись або виробити імунітет до найрізноманітнішихзовнішніх факторів. Усі люди здатні проявляти необхідну пластичність реакцій увідповідь на зміни зовнішніх умов. Це комплекс механізмів, які виробились упроцесі еволюційного розвитку живих організмів і дозволяють їм зберегтись уприроді, пристосовуючись до зміни умов навколишнього середовища. Адаптаціядопомагає підтримувати стійким внутрішнє середовище організму, коли параметридеяких факторів навколишнього середовища виходять за межі оптимальних.
Адаптація залежить від сили дії факторів навколишньогосередовища і від індивідуальної реактивності організму. Критерієм ступеняадаптації є збереження гомеостазу незалежно від тривалості дії фактора, доякого сформувалась адаптація. В умовах захворювання наступає компенсація, підякою слід розуміти боротьбу організму за гомеостаз, коли включаються додатковізахисні механізми, які протидіють виникненню і прогресуванню патологічногопроцесу. Якщо поступають сигнали про велику небезпеку і включених механізмів невистачає, виникає картина стресових захворювань, характерних для нашоїцивілізації. На фоні дії небезпечних факторів виникають такі захворювання, яккоронарна хвороба, цукровий діабет, гормональні дисфункції тощо.
Особливо великихмасштабів забруднення навколишнього середовища досягло в наш час у містах,зокрема у великих індустріальних центрах. Розширюється і поглиблюєтьсяшкідливий вплив забруднення середовища на людей, тому що кількість міськогонаселення на Землі швидко зростає, Специфічною рисою сучасної цивілізації ставпроцес концентрації промисловості та населення у великих містах. Урбанізаціяохопила всю нашу планету. В останні десятиріччя цей процес різко активізувався- від 1950 р. кількість людей, що живуть у містах, збільшилась майже в трирази. У більш розвинених частинах світу населення міст майже подвоїлось, а вменш розвинених воно збільшилось у чотири рази. При збереженні нинішньоїтенденції зростання чисельності населення міст у країнах, що розвиваються, можезбільшитись до 2000 р. ще на 3/4 млрд. осіб. За цей же період чисельністьнаселення міст у промислово розвинених країнах світу збільшиться ще на 111 млн.осіб. Вважають, що до 2000 р. чисельність міського населення в світістановитиме близько 4,5 млрд. осіб. Очікують, що міське населення досягне 90 %,а сільське становитиме 10 %.
Наслідкомурбанізації є виникнення гігантських житлових і промислових районів знаселенням у мільйони і десятки мільйонів людей. Якщо до 1800 р. єдиним у світімістом з населенням понад 1 млн. осіб був Лондон, то на 1900 р. таких міст,, мільйонерів" стало вже 12, на початок другої світової війни — 42, у 1960р. — 88, а зараз — більше 100, у тому числі кілька мегаполісів з населеннямпонад 10 млн. осіб (Мехіко, Токіо, Сан-Паулу, Нью-Йорк, Шанхай, Москва тощо). Утаких країнах, як Бельгія, Голландія, Японія, щільність населення досягла вже300-400 осіб на 1 км2 а в деяких районах Делі та Калькутти — астрономічноїцифри — понад 150000 осіб на км2 що створює нестерпні умови для існуваннялюдей, викликає масові фізичні та психічні захворювання,
Міське середовищедля людей є штучним і відірваним від природного, в якому тисячоліттямипроходило їхнє життя в стані рівноваги і стабільної біологічної цілості.Деградоване штучне міське середовище виявляє комплексну шкідливу дію наздоров'я населення внаслідок забруднення атмосферного повітря, дефіцитусонячного проміння, води, а також стресових факторів, зумовлених напруженимритмом життя, скупченістю населення, недостатністю зелених насаджень тощо. Усіці фактори малої інтенсивності протягом життя людини викликають хронічну,кумулятивну та синергічну дію, можуть спричинювати захворювання, зменшуютьфізичний розвиток дітей, скорочують тривалість життя людини, а також змінюютьструктуру захворюваності і смертності,
Атмосфернеповітря населених пунктів постійно забруднюється і за всіма параметрамидокорінно відрізняється від повноцінного природного повітря, яке є чистим істимулює біологічні процеси. У дітей, які проживають у районах міста зінтенсивно забрудненим повітрям, є зміни показників імунобіологічного статусуорганізму. У водіїв і пасажирів автобусів змінюються показники розумової тафізичної працездатності.
Найбільшпоширеною шкідливою домішкою повітряного середовища є монооксид вуглецю. Привдиханні цього газу наступає швидка втомлюваність, головний біль,запаморочення, порушення сну, лабільність настрою, ослаблення пам'яті,порушення діяльності серцево-судинної системи та інших систем організму. Оксидвуглецю утворює з гемоглобіном крові стійку сполуку — карбоксигемоглобін, якийблокує транспорт кисню в організм.
Доведена прямакореляція між концентрацією бензпірену в повітрі і смертністю від раку легенів.Взагалі смертність від раку легенів серед мешканців міст вдвічі більша, ніжсеред мешканців села. 3 тих елементів, які забруднюють повітря, виникненню ракулегенів крім бензпірену сприяють молібден, арсен, цинк, ванадій і кадмій. Узагазованих районах Чикаго від раку легень вмирає у 10 разів більше людей, ніжу віддалених передмістях. У відпрацьованих газах автомобілів постійно присутнійтакож свинець, внаслідок чого у крові у водіїв і пасажирів знаходять йогокіль-кість, шкідливу для здоров'я. Чим більше свинцю в повітрі, тим більше йогов крові, і це веде до зниження активності ферментів, що беруть участь унасиченні крові киснем, і до порушення обмінних процесів в організмі.
У містах швидкозростає кількість захворювань на кон'юнктивіт, екзему, фарингіт, ларингітвнаслідок забруднення атмосфери оксидом вуглецю, оксидами азоту, аміаком,вуглеводнями, сірчистим газом, формальдегідом, фторидами, аерозолями сірчаноїкислоти, поверхнево-активними речовинами тощо, як1викликають отруєння, а, крімтого, знижують імунобіологічні властивості організму.
Оксиди азотувикликають подразнення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і в тяжкихвипадках можуть призвести до смерті внаслідок набряку легенів. У Великобританіїв результаті забруднення повітря сірчистим газом і оксидами азоту щорічно вмираєвід бронхіту понад 30 тис, чоловік, Захворюваність на пневмонію, інфарктміокарда, алергічні хвороби, зокрема бронхіальну астму, також пов'язана іззабрудненням повітря.
У 1952 р. вЛондоні густий туман з домішкою диму і промислових газів у вигляді смогу зап'ять днів спричинив загибель близько 5 тис, мешканців. Головним компонентомсмогу був сірчистий газ, що викликає гострий бронхіт. Особливо шкідливий дляздоров'я фотохімічний смог. Він є комплексом отруйних газів і аерозолів, якіутворюються в результаті фотохімічних реакцій, що перебігають під дієюсонячного випромінювання між компонентами повітря і газовими викидамиавтомобілів і промислових підприємств. У 1962 р. у Лондоні фотохімічний смогстав причиною 700 смертельних випадків серед людей, що хворіли на важкі формибронхіту. Фотохімічний смог викликає у людей подразнення очей, слизовихоболонок носа і горла, симптоми задухи, загострення легеневих та різниххронічних захворювань.
У комплексіпроблем сучасного міста велике значення має проблема шуму. Його інтенсивність урозвинених країнах щорічно збільшується на 0,5-1 дБ, і це є однією з причин,яка веде до захворювань. Рівні шуму на міських вулицях досягають 85-87 дБ ізумовлюють значну зашумленість територій, що прилягають до магістралей.
Спектр дії шумуна організм дуже багатогранний. Крім вибіркової негативної дії шуму на органислуху, він викликає загальні зміни в цілому організмі. Негативна тривала діяшуму викликає шумову хворобу з явищами зрушень у функціональному станіцентральної нервової системи. При цьому порушується динаміка процесів збудженняв корі головного мозку, спостерігаються фазові зміни умовно-рефлекторноїдіяльності, сповільнення психічних реакцій при вирішенні тестових завдань,зниження працездатності, слуху, послаблення уваги, врешті виникнення неврозу.Суб'єктивні відчуття зводяться до роздратованості, швидкої втомлюваності,порушення концентрації уваги, болю в ділянці серця та підвищення тиску крові.
Відомийнегативний вплив шуму на серцево-судинну систему, Частота захворювань цієїсистеми у людей, що живуть у зашумлених районах, у кілька разів вища, аішемічна хвороба серця у них зустрічається у три рази частіше. Зростає такожзагальна захворюваність. Крім того, високий рівень шуму в селітебній зонісприяє підвищенню захворюваності населення на гіпертонічну і гіпотонічнухворобу, гастрит, виразкову хворобу шлунка, хвороби залоз внутрішньої секреціїі обміну.
До негативнихфізичних факторів належить також вібрація. При дії локальної вібрації значноїінтенсивності порушується регуляція тонусу периферичних кровоносних судин, щоспричинює порушення вазомоторної координації і вегетативний поліневрит. Діязагальної вібрації порушує нормальну функцію кори великого мозку, що викликаєрозвиток гіпоталамічного синдрому з нейроциркуляторними порушненнями.
Вплив електромагнітного поля радіочастотного діапазонуспричинює підвищення захворюваності населення неспецифічного характеру.
Кінець ХХ ст.ознаменувався тим, що внаслідок науково-технічної революції і урбанізації нашоїпланети навколишнє середовище неухильно погіршується в результаті антропогенноїдіяльності, яка піддає його щораз більшій дії фізичних, хімічних і біологічнихнавантажень. Люди вже не спроможні адаптуватися до цих швидких і глобальнихзмін. Крім того, постала проблема демографічного вибуху і обмеженості природнихресурсів та життєвого простору Земної кулі.
На початку нашоголіточислення кількість населення Землі сягала 230 млн. осіб. У 1900 р. вонастановила вже 1,6 млрд. в 1950 р. досягала 2,5, в 1970р. — 3,6, в 1985р. — 4,8,наприкінці 1991 р. -6 млрд., а у першій половині ХХІ ст. за передбаченнямифуторологів наблизиться до 12 млрд. осіб. Отже, щорічно чисельність людей наЗемлі зростає, а природні ресурси, за допомогою яких можна забезпечити життяцього населення, підвищити його якість, катастрофічно зменшується — вичерпуються і руйнуються.
Наслідкомневідповідності між зростанням населення і обмеженістю природних ресурсів тажиттєвого простору нашої планети стає нестача харчових продуктів. Варіантміграції на нові землі практично вичерпав себе. У багатьох районах світу,особливо в економічно слабкорозвинених країнах з дуже швидким зростаннямнаселення, виробництво продуктів харчування більше не в змозі задовольнитипотребу населення, в результаті чого голодування стало постійним явищем. Заданими Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН, зараз у світіголодує близько 400 млн осіб і спостерігається тенденція до росту цієї цифри.Кожний рік у світі вмирає від голоду 30 млн. дітей. Загальне якісне і кількісненедоїдання сприяє виникненню епідемій, гострих інфекційних захворювань,паразитарних захворювань, ще гостріше виникає проблема соціальних умов.
Не меншу загрозудля людства несе антропогенне забруднення компонентів природного середовища.Хімічне, радіоактивне та бактеорологічне забруднення повітря, води, грунту,продуктів харчування, а також шум, вібрація, електромагнітні поля тощовикликають в організмах людей тяжкі патологічні явища, глибокі генетичні зміни.Це призводить до різкого збільшення захворювань, передчасного старіння йсмерті, народження неповноцінних дітей.
Патологіянеепідемічного профілю особливо характеризується ростом кількості випадківсерцево-судинних і онкологічних захворювань, які є основними серед причинсмертності, інвалідності і тимчасової непрацездатності населення. Негативнийвплив факторів навколишнього середовища на організм людини може проявлятись увигляді запалення, дистрофічних змін, алергічного стану, порушення у розвиткуплоду і пошкодження спадкового апарату клітини, 70-80 % усіх випадків ракувикликані дією хімічних канцерогенів. Вже тепер близько 4 % новонародженихвідрізняється генетичними дефектами, які ведуть далі до виражених спадковихзахворювань.
Біологічний ефектзабруднення повітря може бути місцевим і загальним. Місцева дія можеспричинювати гострі захворювання дихальних шляхів і легенів. Загальна діязводиться до того, що більшість цих речовин діє на процес обміну речовин. Частоперед загальною дією має місце місцева дія, тому загальна дія завжди повиннарозглядатись у сукупності з місцевою дією. Можуть бути захворювання, які єхарактерними обмінними захворюваннями, але виникли внаслідок загальної діїповітряних забруднень.
Забрудненняатмосферного повітря сприяють появі підвищеної кількості запальних захворюваньорганів дихання і очей, захворювань серцево-судинної системи, інфекційнихзахворювань, раку легенів. Діти, які проживають у районах, забрудненихатмосферними викидами, часто мають низькі масу тіла і рівень фізичногорозвитку, а також функціональні відхилення серцево-судинної і дихальної систем.Захворюваність хворобами органів дихання становить в середньому 73,5 % відзагальної захворюваності.
Вода такожналежить до найважливіших факторів навколишнього середовища. Вона є необхідноюдля життєдіяльності людини, і тому забруднення її є причиною багатьохзахворювань. Хвороби, які викликаються бактеріологічним та хімічнимзабрудненням води, виникають внаслідок попадання у водойми промислових тасільськогосподарських стічних вод, а також нечистот населених місць. Найбільшунебезпеку розповсюдження захворювань водним шляхом представляють кишковіінфекційні захворювання, зокрема холера, черевний тиф, паратифи, дизентерія,лептоспіроз, сибірська виразка, туберкульоз. За даними В003, 80 % всіхзахворювань у країнах, що розвиваються, пов'язані з недоброякісною водою іпорушенням санітарно-гігієнічних норм. Зараз у світі внаслідок захворювань, щопередаються при споживанні забрудненої води, щоденно вмирає майже 25 тис,людей.
Хімічнезабруднення води ртуттю викликає хворобу мінімато з важким ураженнямцентральної нервової системи. Надлишок нітратів у питній воді викликає угрудних дітей синюшність, утруднене дихання, метгемоглобінемію. Внаслідок діїкадмію на організм виникає хвороба ітай-ітай. Доведено, що є прямий зв'язок міжконцентрацією нітратів і частотою раку шлунка, сечового міхура, нирок, тонкоїкишки, стравоходу і печінки, Синтетичні мийні речовини відрізняються щеподразнюючою і алергізуючою дією на шкіру з виникненням дерматитів, порушеннямобмінних процесів шкіри і цілого організму.
Змінимікроелементного складу води також можуть викликати такі захворювання, як зоб(тиреотоксикоз), флюороз, карієс зубів тощо. Так, недостатня кількість фтору уводі у західному регіоні України призводить до збільшення захворюваності людейна карієс зубів. Показники карієсу зубів серед населення Львова і областідосягають 96 %. Збільшення кількості фтору у питній воді до 1,0-1,9 мг/лспричинює виникнення флюорозу і характеризується ураженням зубів з утвореннямна них плям жовто-бурої пігментації, дефектів емалі тощо.
Особливостівмісту різноманітних хімічних речовин у грунті дають змогу вивчити станорганізму і зрозуміти суть захворювань. Забруднення грунту отрутохімікатами,мінеральними добривами, промисловими та господарсько-фекальними відходамипризвело до того, що грунт став джерелом захворювань на туберкульоз, бруцельоз,паратифи та інші шлунково-кишкові захворювання, а також гельмінтозів. Пестицидиі мінеральні добрива є причиною багатьох забруднень і отруєнь. Потрапляючи упитну воду і продукти харчування, вони спричинюють порушення діяльностіцентральної нервової, серцево-судинної та інших систем організму, аномалійновонароджених та зниження діяльності імунної системи. Вони можуть викликатиріст злоякісних пухлин та бути причиною зниження тривалості життя. В багатьохкраїнах збільшився до небезпечних концентрацій вміст у материнському молоціряду токсичних хімічних речовин.
Викидипромислових підприємств забруднюють грунт свинцем, сіркою, залізом, цинком,марганцем, хромом, ртуттю, міддю, натрієм, калієм, магнієм та багатьма іншимиінгредієнтами і також стають причиною отруєння людей через рослинні і тваринніпродукти харчування та воду. Небезпека радіаційного забруднення грунтів полягаєв тому, що вплив цих забруднень на організм людини проявлятиметься протягомбагатьох поколінь.
Впливрадіоактивного випромінювання на організм людини особливо небезпечний. Врезультаті експериментів на тваринах та вивчення наслідків опромінення людейпри атомних вибухах у Хіросімі та в Нагасакі, а пізніше в Чорнобилі булодоведено, що гостра біологічна дія радіації проявляється у вигляді променевоїхвороби і здатна призвести до смерті. Хронічна радіаційна дія на людинудесятками і сотнями бер щорічно протягом кількох років призводить також до променевоїхвороби, до локальних уражень шкіри, кришталика ока, кровотворного кістковогомозку, пневмосклерозу. Згодом можуть виникати злоякісні пухлини та вродженіаномалії, які передаються спадково. Менші дози опромінювання (до 100 бер заперіод життя) дають віддалені наслідки. У промислово розвинених країнах кожна4-6 людина захворює на рак, а у 6-10 % новонароджених спостерігаються генетичніпорушення.
Хронічнапроменева хвороба розвивається при тривалій дії опромінення у відносно малихдозах і характеризується ураженням різних органів і систем, хвилеподібнимперебігом. Відносно рано проявляються численні порушення нервово-вісцеральноїі, в першу чергу, нервово-судинної регуляції, спостерігаються симптомифункціональної недостатності, а пізніше і структурного ураження найбільшрадіаційно-чутливих органів і систем. Спочатку нестійкість показників кровізмінюється зменшенням числа лейкоцитів і тромбоцитів. Гемодинаміка стаєнедостатньою, знижується артеріальний тиск, змінюється електрокардіограма.3'являються зрушення ферментатизної активності і секреторно-моторної функціїтравного каналу. У нервовій системі розвиваються регуляторні зміни, формуєтьсяастенічний синдром. Зростає почуття втомлюваності, розбитості, порушення сну,афективна нестриманість з підвищеною ранимістю і гіперпатією до зовнішніхподразнень, головний біль. Виявляються також зміни у структурі загальноїзахворюваності і смертності.
Важко переоцінититрагічні наслідки чорнобильської катастрофи, що стала для України фатальнимфактором, який спричинив загрозу генетичному здоров'ю нації. Радіоактивніпродукти — гамма-випромінювачі — створили високий радіаційний фон і сприялизовнішньому опроміненню людей. Багато з них потрапили в організм через органидихання, травлення, шкіру. Після аварії основним радіонуклідом буврадіоактивний йод, що є одним з найбільш токсичних радіонуклідів інагромаджується у щитоподібній залозі, а потім з її гормонами здійснюєкругообіг в організмі, відщеплюється в печінці і частково виводиться черезнирки. Радіоактивний цезій відкладається переважно в м'язах, проникає в клітиниі піддає організм рівномірному опроміненню. Плутоній є дуже небезпечнимелементом, він переходить в америцій і поглинається організмом, викликаючи дужеважкі захворювання.
Визначення впливуна організм цілого ряду інкорпорованих радіонуклідів не дає права встановлюватидопустиму дозу опромінення для людини, що відповідає концепції 35 бер. Цяконцепція не стільки меди4на, як економічна. Вона науково не обгрунтована ізагрозлива для здоров'я. Ця норма може бути причиною 250 випадків генетичниханомалій на 1 млн людей. Вже тисячі мешканців заражених районів стали їїжертвою. В 1986 р. було констатовано опромінення щитоподібної залози, якепідвищує ризик захворювання на рак у 5,8 тис, дітей і у 7 тис дорослих.Професор Ю. Щербак стверджує, що в Україні на території, насиченій атомноюрадіацією, живе понад 4 млн. осіб. Майже 100 тис, людей живе там, де рівеньрадіації все ще загрожує здоров'ю людини. Підрахунки демографів показали, щопротягом одного-двох поколінь в Україні основна частина молодого населення можебути психічно і фізично неповноцінною з огляду на те, що з'являться мільйонипсихічно хворих і недорозвинених людей.
Найбільшепотерпіла від радіації Житомирська область. На забрудненій території проживає362 тис, людей. У 1986 р. 5,5 тис. дітей отримали тут критичну дозуопромінення. Радіоактивне забруднення охоплює понад 600 населених пунктів. Уселищі Народичі в 1990 р. дві третини дітей мали захворювання щитоподібноїзалози, збільшення лімфовузлів, печінки, захворювання крові й нирок, катаракту,вегетосудинну дистонію тощо. Констатовано чисельні прояви аномалій у поголів'їтварин. Сільське населення вимушене споживати продукти власного виробництва, щодає 80-90 % сумарного опромінення.
Радіонукліди Київськогота Канівського морів забруднюють під-грунтові води, які п'ють понад 4 млн.людей. У Рівненській області заражено 304 населені пункти у шести північнихрайонах області, де проживає майже 250 тис. людей, в тому числі 80 тис, дітей.Серед населення збільшується кількість шлунково-кишкових захворювань, середдітей і вагітних жінок стали більш частими випадки анемії.
Внаслідоккатастрофічного погіршення стану навколишнього середовища загальний рівеньздоров'я населення України в останні роки різко знизився. Смертність перевищиланароджуваність. Порушились генетичні процеси, народження дітей з різнимиспадковими хворобами збільшилось у 2-4 рази. Україна посіла перше місце в світіза рівнем дитячої смертності. Зменшилась тривалість життя людей на 6 років, виріспоказник первинної інвалідизації.
Значнозбільшилась кількість серцево-судинних захворювань, особливо інфаркту міокардата ішемічної хвороби серця, судинних уражень мозку, захворювань на рак,бронхіальну астму, цукровий діабет, алергічних захворювань та захворюваньтравного каналу. У Чернівецькій області спостерігаються у дітей випаданняволосся і неврози. В місті Калуші майже вдвічі частіше, ніж у країні в цілому,народжуються тяжкохворі діти.
Харчовіпродукти, що їх споживає людина, є необхідною умовою життя людини, а одночасноз цим — причиною того, що 70-90 % забруднень надходить в організм з харчовимипродуктами. Використання мінеральних добрив веде до нагромадження в продуктаххарчування нітратів, нітритів і нітрозоамінів. Нітрити сприяють розвитковідиспепсії у дітей, вони небезпечні для людей, що хворіють на дизбактеріозкишок, хвороби дихальної та серцево-судинної системи. Нітрити викликаютьутворення в організмі метгемоглобінемії, зменшують вміст вітамінів в організмі,знижують стійкість організму до онкогенних факторів. Надлишкові нітрити ворганізмі беруть участь в утворенні більш складних сполук, а саме нітрозоамінівз канцерогенними властивостями.
Взагалі всіхарчові отруєння поділяють на бактеріальні, небактеріальні і мікотоксикози.Бактеріальні отруєння — це токсикоінфехції, тобто отруєння, які викликаютьмікроорганізми групи сальмонел. Ці захворювання виникають в умовах споживаннязаражених мікробами м'ясних і молочних продуктів, качиних та гусячих яєць,морозива, рибних та рослинних продуктів. До отруєнь бактеріального походженнявідносять інтоксикації, зокрема ботулізм, що ви-никає при споживанні зараженоїриби, м'яса тощо. До цієї групи захворювань відносять також отруєння, що їхвикликають стафілококи. Вони пов'язані з вживанням недоброякісних кремовихвиробів, морозива, молока, сиру, консервів.
Дуже численними є харчові отруєння небактеріальної природи.Вони виникають частіше за все внаслідок потрапляння в харчові продукти хімічнихотрут та радіонуклідів Сюди належать отруєння, що виникають при вживанні зерна,протравленого інсектицидами, внаслідок обприскування овочів інсектицидами тощо.Отруєння свинцем, міддю, цинком та іншими металами настає при переході цихелементів з посуду у їжу. Найбільш небезпечним є отруєння отрутохімікатами.Крім того, отруєння може наступати при вживанні отруйних рослин, деяких органівтварин тощо. До мікотоксикозів належать ерготизм, фузаріоз,аліментарно-токсична алейкія.
Сучаснасоціоекологічна криза, що супроводжується катастрофічним погіршенням якості життєвогосередовища і відповідно до цього зниженням рівня здоров'я народонаселенняЗемної кулі, поставила під загрозу не лише подальший розвиток людськоїцивілізації, а й існування людства взагалі. У зв'язку з цим медичні аспектигармонізації взаємодії суспільства та природи набирають особливої ваги. Високийрівень здоров'я населення стає основним показником оптимізованоїсоціоекосистеми, а параметри навколишнього середовища, що забезпечують цейрівень, — визначальними критеріями при оптимізації соціоекосистем.
За цих умов різкозросла роль давньої медичної дисципліни -гігієни, назва якої походить згрецької мови і означає здоров'я. Адже безглуздо спочатку нераціональноюгосподарського діяльністю спричиняти масові захворювання у людей, а потімнамагатися лікувати їх, використовуючи найновіші досягнення фармакології.Доцільніше основні зусилля спрямувати на профілактику вказаних захворювань,визначити фактори, які викликають їх, і домагатися усунення їх. Саме гігієна єгалуззю медицини, що вивчає вплив різноманітних факторів середовища на здоров'ялюдини, її працездатність та довголіття з метою розробки практичних заходів,спрямованих на оздоровлення умов життя людини і попередження захворювань. Отже,гігієна зосереджує увагу на оцінці умов навколишнього середовища, що впливаютьна здоров'я людей, на розробці критеріїв якості навколишнього середовища, нанауковому обгрунтуванні оптимальних для людини параметрів навколишньогосередовища, що є основою гігієнічного нормування.
Гігієнічненормування стосується наукового обгрунтування гігієнічних нормативів дляповітря населених пунктів і виробничих приміщень, для води і продуктівхарчування, для будівельних матеріалів і предметів одягу тощо. На основівивчення впливу факторів навколишнього середовища розробляють гігієнічні норми,Гігієнічним нормативом називають строго визначений діапазон параметрів факторасередовища, який є оптимальним або принаймні не є небезпечним з точки зорузбереження нормальної життєдіяльності і здоров'я людини, людської популяції імайбутніх поколінь. При такому нормуванні фактори навколишнього середовища неповинні негативно впливати на фізичний і психічний розвиток людини, їїсамопочуття, працездатність, репродуктивну функцію та санітарні умови життя.Регламентуються також і соціальні фактори, які викликають втому людини,знижують функції організму і працездатність. Гігієнічне нормування забезпечуєоптимальний стан організму в процесі навчання, виховання, трудової діяльності івсього життя.
До об'єктівгігієнічного нормування належать гранично допустимі для людського організмуконцентрації (ГДК) шкідливих хімічних домішок у повітрі, воді, грунті,продуктах харчування, гранич-но допустимі рівні (ГДР) і дози (ГДД) шкідливихфізичних факторів середовища антропогенного походження, зокрема шуму, вібраціїтощо, оптимальні і допустимі параметри мікроклімату і оптимальний і допустимийсклад добового харчового раціону і питної води,
У зв'язку з тимщо в реальних умовах людина відчуває на собі комбіновану, комплексну ісполучену дію хімічних, фізичних та біологічних факторів навколишньогосередовища і це реальне навантаження визначає можливі зміни у стані здоров'я,введено поняття максимально допустиме навантаження (МДН). Під цим поняттям слідрозуміти таку максимальну інтенсивність дії всієї сукупності факторівнавколишнього середовища, яка не виявляє прямого чи побічного шкідливого впливуна організм людини та її нащадків і не погіршує санітарних умов життя.Гігієнічні нормативи мають законодавчу силу і є юридичною основою длясанітарного контролю. Гігієнічні вимоги втілюються в життя шляхом законодавчихактів і санітарного законодавства, запобіжного і поточного санітарного нагляду,санітарної просвіти і диспансеризації.
3 метоюпідготовки гігієнічних нормативів і санітарних правил та контролю за проведеннямсанітарно-гігієнічних заходів у системі Міністерства охорони здоров'я Українистворено санітарно-епідеміологічну службу з установами, що носять назвусанітарно-епідеміологічних станцій. СЕС здійснюють запобіжний і поточнийнагляд, вивчають санітарний стан населених місць, проводять заходи в ділянціпопередження і боротьби з інфекційними, професійними та іншими захворюваннями,
Запобіжний наглядпочинається з перевірки збереження гігієнічних норм і санітарних правил упроцесі проектування та будівництва різноманітних об'єктів і закінчуєтьсяприйомом об'єкту в експлуатацію. Поточний державний санітарний нагляд полягає усистематичному нагляді за санітарним станом об'єктів в процесі їх експлуатації.Якщо встановлено порушення санітарних норм і правил, співробітники СЕС маютьправо притягати порушників до відповідальності. Отже, санітарія, назва якоїпоходить від латинського слова sanitas і також означає здоров'я, є проведенняпрактичних заходів для здійснення вимог гігієни з метою охорони і зміцненняздоров'я населення.
Для здійсненняперелічених завдань у гігієні та санітарії використовують спеціальні методи, дояких належать: санітарний опис, фізичні, хімічні, санітарно-статистичні,експериментальні, бактеріологічні, фізіологічні, клінічні та інші методи. Вгігієні можуть також використовувати методи і дані суміжних дисциплін, зокремафізіології, біохімії, токсикології тощо
Інша науковадисципліна, що знаходиться на стику медицини та географії, — медична географіяздавна вивчала територіальну диференціацію захворювань і зв'язок їх зпросторовою неоднорідністю географічної оболонки Землі. У другій половині ХХст., коли якість навколишнього середовища внаслідок нераціональноїгосподарської діяльності почала різко погіршуватися, медична географія особливуувагу стала приділяти територіальній диференціації тих захворювань, які булизумовлені хімічним, біологічним, радіоактивним, електромагнітним, шумовим таіншими видами забруднення, а також іншими негативними змінами навколишньогосередовища,
На базі медичноїгеографії та гігієни, що доповнюють одна одну, сформувалась нова науковадисципліна — екологія людини (ecology of man), або антропоекологія. Її вжодному разі не можна ототожнювати, як це іноді має місце, з іншою наукою — людською екологією ( humen есо1оgу), тобто з соціоекологією. Адже екологіялюдини, за визначенням американського еколога Е. Одума, є екологієюбіологічного виду Homo sapiens і може розглядатися подібно до екології рослин,екології тварин та екології мікроорганізмів як розділ популяційної екології.Вона вивчає взаємодію з природою людини як біологічної істоти на рівніорганізму та популяції. На відміну від неї, екологія людського суспільства, абосоціоекологія, зосереджує свою увагу на розгляданні взаємодії з природоюлюдського суспільства (з усім його науково-технічним потенціалом і соціальноюорганізацією), яке впливає на навколишнє середовище своєю господарськоюдіяльністю.
Перелічені завдання потребують свого найскорішого вирішенняособливо зараз в Україні. Відбудова самостійної держави потребує високоїпродуктивності праці, яку може забезпечити лише здорове населення. А високийрівень здоров'я населення безпосередньо залежить від якості навколишньогосередовища. Отже, лише невідкладне вирішення соціоекологічної проблеми вУкраїні забезпечить майбутнє нашій молодій державі.
Література:
ü Гигиена окружающей среды / Под ред.Г. И. Сидоренко. — М., 1985.
ü Даценко И. И. Живая вода. — Львов:Изд-во Львов, ун-та, 1984.
ü ДаценкоІ. І., Мартинюк В. 3. Інтоксикація окисом вуглецю та шляхи її послаблення. — К.: Наук. думка, 1971.
ü Загальнагігієна: Посібник для практичних занять / За ред, І. І. Даценко, — Львів:Видавництво Львів, університету, 1992.
ü Общая гигиена/ Под. Ред. Е. И.Гончарука.- К.: Вищашк., 1991.
ü Шандала М. Г., Звиняцковский Я. Й.Окружающая среда и здоровье населения, — К.: Наук, думка, 1988.
ü Шицкова А. П., Новиков Ю. В. Гармонияили трагедия? Научно-технический прогресс, природа, человек / Отв. Ред. 3. П.Казначеев. -М.: Наука, 1989.