Ферум (Fe)
Входить в склад дихальних пігментів, бере участь в переносі кисню до тканин в організмі тварин і людини, стимулює функцію кровотворних органів. В якості лікарського засобу приймається при анемічних і деяких інших патологічних станах.
Організм дорослої людини містить в середньому 4-5 г феруму, з них близько 70% знаходиться в складі гемоглобіну. Залізо, існуюче в плазмі крові, є транспортною формою заліза, яке зв‘язане з білком трансферином. Вміст заліза в плазмі крові підпорядкований добовим коливанням – він знижується в другій половині дня, обмін заліза в організмі багато в чому залежить від нормального функціонування печінки. Покази до приймання заліза є залізодефіцитні анемії різної етиології (анемії від крововтрат, хлороз, анемії вагітних), які проходять з пониженим вмістом заліза в крові, а також стан латентного безсимптомного дефіциту заліза зустрічається у 20-30% практично здорових жінок.
Препарати заліза можуть бути рекомендовані при довгому внутрішньо судинному гемолізі, супроводжуючому постійною втратою заліза, яке виводиться з сечею, при захворюваннях системи крові, складних кровотеч, з розвитком вторинної недостатності заліза.
Основними джерелами заліза в харчових продуктах є продукти тваринного походження (м‘ясо, риба, печінка). Серед препаратів заліза найбільше застосування отримали: залізо гліцерофосфат, залізо лактат, ферітал, заліза закисного сульфат, таблетки “Гемостимулін”.
d – елемент VІІІ групи; порядковий номер 26; атомна маса – 56; (/>), 26е/>.
/>
Метал середньої активності, відновник. Основні ступені окиснення — +2, +3.
/>
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>ЗАЛІЗО
Хімічні властивості:
1. На повітрі легко окисyюється в присутності вологи (ірзавіння)
4Fe+3O/>+6H/>O→4Fe(OH)/>
2. Залізний дріт горить у кисні, утворюючи окалину – оксид феруму (ІІ, ІІІ)
3Fe+2O/>→Fe/>O/>
3.При високій температурі (700-900/>С) реагує з парою води:
3Fe+4H/>O→/>→Fe/>O/>+4H/>↑
4. Реагує з неметалами при нагріванні
2Fe+3Br/>→/>→2FeBr/>
Fe+S→/>→FeO
5.Легко розчиняється в хлорид ній і розведеній сульфатній кислотах
Fe+2HCl→FeCl/>+H/>↑
Fe+H/>SO/>(розв.)→FeSO/>+H/>↑
У концентрованих кислотах-окисниках залізо розчиняється тільки при нагріванні.
2Fe+6H/>SO/>(конц.) →/>→Fe/>(SO/>)/>+3SO/>↑+6H/>O
Fe+6HNO/>(конц.) →/>→Fe(NO/>)/>+3NO/>↑+3H/>O.
(на холоді концентровані нітратна і сульфатна кислоти пасивують залізо).
6. Витісняє метали, що стоять правіше від нього в ряді напруг, із розчинів їх солей:
Fe+CuSO/>→FeSO/>+Cu↓
Сполуки двовалентного феруму.
Гідроксид феруму (ІІ)
Одержання
При дії розчинів основ на солі феруму (ІІ) без доступу повітря
FeCl/>+2KOH→2KCl+Fe(OH)/>↓.
Хімічні властивості.
Fe(OH)/> — слабка основа, розчиняється в сильних кислотах
Fe(OH)/>+H/>SO/>→FeSO/>+2H/>O
Fe(OH)/>+2H/>→Fe/>+H/>O
При прожарюванні Fe(OH)/>без доступу повітря утворюється оксид феруму (ІІ) FeO
Fe(OH)/> →/>→FeO+ H/>O
У присутності кисню повітря білий осад Fe(OH)/>, окислюючись, буріє – утворюється гідроксид феруму (ІІІ) Fe(OH)/>.
4Fe(OH)/>+O/>+2H/>O→4 Fe(OH)/>.
Сполуки феруму (ІІ) мають відновні властивості, вони легко перетворюються на сполуки феруму (ІІІ) під дією окисників
10FeSO/>+2KMnSO/>+8H/>SO/>→5Fe/>(SO/>)/>+K/>SO/>+2MnSO/>+8H/>O
6FeSO/>+2HNO/>+3H/>SO→3Fe/>(SO/>)/>+2NO↑+4H/>O
Сполуки феруму схильні до комплексоутворення (кординаційне число=6)
FeCl/>+6NH/>→[Fe(NH/>)/>]Cl/>
Fe(CN)/>+4KCN→K/>[Fe(CN)/>] (жовта кров‘яна сіль).
Якісна реакція на Fe/>
При дії гексаціоноферату (ІІІ) калію K/>[Fe(CN)/>] (червоної кров‘яної солі) на розчин солей двовалентного феруму утворюється синій осад (турнублева синь)
3FeSO/>+2 K/>[Fe(CN)/>]--PAGE_BREAK--→Fe/>K/>[Fe(CN)/>]/>↓+3K/>SO/>
3Fe/>+3SO/>+6K/>2 K/>[Fe(CN)/>]/>→Fe/>[Fe(CN)/>]/>↓+6K/>+3SO/>
3Fe/>+2 [Fe(CN)/>]/>→ Fe/>[Fe(CN)/>]/>↓.
Гідроксид феруму (ІІІ)
Одержання
Утворюється при дії розчинів основ на солі тривалентного феруму – випадає у вигляді червоно-бурого осаду
Fe(NO/>)/>+3KOH→Fe(OH)/>+3KNO/>
Fe/>+3OH/>→Fe(OH)/>↓
Хімічні властивості
Fe(OH)/>— більш слабка основа, ніж гідроксид феруму (ІІ).
Це зумовлено тим, що у Fe/>менший заряд іона і більший його радіус, ніж у Fe/>, а тому Fe/>слабше утримує гідроксид-іони, тобто Fe(OH)/>легше дисоціює.
Це зумовлено тим, що у Fe2+менший заряд іона iбільший його радіус, ніж у Fe3+, а тому Fe2+слабше утримує гідроксид-іони, тобто Fe(OH)2легше дисоціює.
У зв'язку з цим солі феруму (ІІ) гідролізуються незначно, а солі феруму (III) — дуже сильно. Гідролізом зумовлюється i колір розчинів солей Fe(III): незважаючи на те, що іон Fe3+ майже безбарвний, розчини, які його містять, забарвленя в жовто-бурий колір, що пов'язано з присутністю гідроксоіонів феруму або молекул Fe(OH)3, що утворюються завдяки гідролізу:
Fe3+ +H/>O↔[Fe(OH)]/>+H/>
[Fe(OH)]/>+ H/>O↔[Fe(OH)/>]/>+H/>
[Fe(OH)/>]/>+ H/>O↔Fe(OH)/>+H/>
Принагріваннізабарвленнятемнішае, апридодаваннікислотсвітлішаєвнасладокпригніченнягідролізу. Fe(OH)3 характеризується слабко вираженою амфотерністю — він розчиняється в розведених кислотах i в концентрованих розчинах основ:
Fe(OH)/>+3HCl/>→FeCl/>+3H/>O
Fe(OH)/>+3H/>→Fe/>+3H/>O
Fe(OH)/>+NaOH→Na[Fe(OH)/>]
Fe(OH)/>+OH/>→[Fe(OH)/>]/>
Сполуки феруму (ІІІ) – слабкі окисники, реагують із сильними відновниками
2Fe/>Cl/>+H/>S/>→S/>+2Fe/>Cl/>+2HCl.
Якісні реакції на Fe/>
При дії гексаціоноферату (ІІ) калію K/>[Fe(CN)/>] (жовтої кров‘яної солі) на розчин солей тривалентного феруму утворюється синій осад (берлінська лазур)
4FeCl/>+3K/>[Fe(CN)/>]→Fe/>[Fe(CN)/>]/>↓+12KCl
4Fe/>+12Cl/>+12K/>+3[Fe(CN)/>]/>→Fe/>[Fe(CN)/>]/>↓+12K/>+12Cl/>
4Fe/>+3[Fe(CN)/>]/>→Fe/>[Fe(CN)/>]/>↓
При додаванні до розчину, що містить іони Fe/>, роданистого калію або амонію, з‘являється інтенсивне криваво-червоне забарвлення роданіду феруму (ІІІ).
FeCl/>+3NH/>CNS↔3NH/>Cl+Fe(CNS)/>
(при взаємодії ж із родінідами іонів Fe/>розчин залишається практично безбарвним).
Список використаної літератури
1. Розділ «ХІМІЯ» А.Загайко