Стовбурні клітини

Методи застосування стовбурних клітин.

Де я як утворилися стовбурні клітини.

Ембріональні стовбурові клітини і їх значення.

Дорослі стовбурові клітини і їх застосування.

Висновок.

Стовбурними клітинами можна заміняти клітини, які гинуть через важкі хвороби, хворобу Паркінсона, діабет, хронічні серцеві захворювання, пізні стадії захворювання нирок, печінкову недостатність, рак і багато інших.

Стовбурні клітини можуть утворювати кров, тому кажуть, що сховища крові та плазми вже не будуть потрібні.

Протягом багатьох років лікарі використовували ці клітини для лікування певних захворювань крові.

Таке лікування проводили за допомогою. Трансплантації кісткового мозку, в якому міститься багато кровотворних стовбурних клітин.

Методи використання стовбурних клітин для відновлення. Або регенерування, здорових тканин організму, називають регенеративною, або відновлювальною медициною.

Стовбурні клітини – це, ніби жива грудкова грудка важкої шини. З них можуть утворитися практично всі з понад 200 типів клітин людського організму.

Невдовзі після запліднення яйцеклітина починає ділитись. Приблизно через п’ять днів утворюється крихітний пухирець, який називають бластоцистою. Цей, по суті, порожнистий пухирець складається із зовнішнього шару, подібного до клітинної маси, тобто маленького грона, що містить коло 30 клітин. Це гроно прикріплене з середини до стінок пухирця. Зовнішній шар перетворюється на плаценту, а внутрішня клітинна маса – на ембріон людини.

На стадії внутрішньої клітинної маси ще не спеціалізуються в окремі типи клітин. Тому їх назвали стовбурними клітинами.

Ембріональні стовбурні клітини можна вирощувати, щоб вони продукували необмежену кількість своїх копій. У 1981 р. вчені уперше спробували вирощувати сибріональні стовбурні клітини миші і отримали мільярди таких клітин!

Оскільки усі ці клітини недиференційовані, науковці сподіваються, що за допомогою біохімічних стимуляторів можна скерувати їх розвиток у бажаному напрямку й отримати усі типи клітин, які можуть знадобитися для трансплантації. Тобто стовбурні клітини вважають потенційним джерелом необмеженої кількості запасних частин. Було відновлено функції нервової системи при травмах спинного мозку й усунено симптоми хвороби Паркінсона.

Видання стовбурних клітин призводить до знищення сибріона. Це безповоротно припиняє процес перетворення сибріона на людину. Дослідники отримують сибріони, з котрих видаляють стовбурні клітини? Здебільшого вони надходять з клінік, де проводять штучне запліднення, або запліднення інвітро. Невикористані вібріони звичайно заморожують чи викидають. В одній з таких клінік в Індії щороку викидають понад 1000 сибріонів.

Крім досліджень сибрігіональних стовбурних клітин, проводиться вивчення інших стовбурних клітин, які викликають набагато менше суперечок, а саме “дорослих” стовбурних клітин.

Дорослі стовбурні клітини – це недиференційовані (неспеціалізовані клітини, які містяться у диференційованій (спеціалізованій) тканині. Наприклад: у кістковому мозку, крові і кровоносних судинах, шкірі, спинного мозку, печінці, шлунково-кишковому тракті та підшлунковій залозі.

Спершу досліди показували, що дорослі стовбурні клітини порівняно з вибріональними мають дуже обмежені можливості. Однак пізніше в результатів експериментів на тваринах виявилося, що певні дорослі стовбурні клітини здатні дифенціюватися у тканини, відмінні від тих, з яких вони походять.

Ізольовані з крові і кісткового мозку “дорослі” стовбурні клітини, які називаються з кровотворними (або гемопоетичними) соборними клітинами (КСК), спроможний постійно самовідновлюватись у кістковому мозку і дифернціюватись, утворюючи усі типи клітин крові. Їх уже використано для лікування лейкемів та багатьох інших захворювань крові. Тепер деякі вчені також говорять про те, що КСК можуть перетворюватися на клітини не тільки крові, але й на клітини печінки і клітини схожі на нейрони та інші типи клітин мозку.

Дослідники у США, використовують інший тип стовбурних клітин з кісткового мозку миші, здається зробили ще один значний крок уперед.

Стовбурним клітинам з кісткового мозку, повною мірою властива універсальність ембріональних стовбурних клітин.

Ці “дорослі” стовбурні клітини можуть “усе, чого очікується від ембріональних стовбурних клітин”. Цих клітин мало, і їх важко знайти. Проте важливо, що медичне застосування “дорослих” стовбурних клітин не вимагає знищенні ембріона людини.

У клінічних дослідах, які проводили раніше, такі кровотворні стовбурні клітини застосовували для лікування туберкульозу шкіри. Подібно можна було б лікувати діабет, але за умови, що новостворена тканина не має того ж автоімунного порушення, яке і спричинило хворобу. Клітинна терапія допомогла б також людям з певними хворобами серця. Для цього пропонують заздалегідь брати у пацієнта з групи ризику його власні стовбурні клітини і культивувати, щоб згодом замінити ними хворі тканини серця.

У зв’язку з проблемою. Імунного відтворення деякі науковці запропонували навіть клону вати пацієнтів. Клони виростали б лише до стадії бластацисти, коли з неї можна отримати стовбурні клітини. Тканини, які утворюють ці стовбурні клітини, і тканини донора-реципієнта будуть генетично інентичні, тому трансплантація не викличе імунної реакції.

Таке клонування викликає у багатьох людей моральний протест, а крім того, воно не допоможе у випадку генетично успадкованих хворих.

Трансплантація вибріональних стовбурних клітин пов’язано також із ризиком утворення пухлин, зокрема пухлини, яку називають тератома (“Пухлина-потвора”). Одна така пухлина може складатися з фрагментів різних тканин, наприклад: шкіри, волосся, м’язів, хрящів та костей. Клітини в умовах нормального росту діляться і спеціалізуються згідно з точного генетичною програмою. Коли стовбурні клітини ізолюють з бластоцисти і вирощують інвітро, а потім вводять в живий організм, процес розвитку може піти неправильним шляхом.

Дослідження стовбурних клітин перебувають на початковій стадії, а в знаннях існують неабикім прогалини, через що використання нових методів лікування чи “дорослими”, чи ембріональними стовбурними клітинами поки що не можливе.

Оскільки дослідження стають дедалі складнішими і вимагають великих матеріальних затрат, дорожчає теж лікування та медикаменти. Деякі дослідники вже підрахували, що лікування стовбурними клітинами може коштувати пацієнту сотні тисяч доларів. Але навіть тепер мільйони людей неспроможні оточувати медичне обслуговування і страхової внески.

Жодний метод лікування, винайдений людиною, не усуне хвороб і смерті.