Фінансове планування в сучасних умовах економіки України

--PAGE_BREAK--3. Як ми збираємося зробити це?
Керівники повинні вирішити, як в загальних рисах, так і конкретно, що повинен робити кожен підрозділ для досягнення поставленої мети.
Планування — один із способів, за допомогою яких менеджери формують єдине направлення зусиль трудового колективу на досягнення спільних цілей підприємницької діяльності.
Традиційно система планування орієнтована, як правило, на функціонування підприємства. В умовах швидкої зміни умов зовнішнього та внутрішнього середовища нагальною стає потреба в переорієнтації планування підприємства з функціонування на розвиток.
Кінцева мета планування розвитку підприємства зводиться до того, щоб змоделювати (а потім обновити у відповідності з можливостями, потребами та умовами, що змінюються) потрібне становище підприємства, а також шляхи та засоби його досягнення (реалізації).
При визначенні тривалості планового періоду у довгостроковому плануванні потрібно враховувати такі обставини:
1) план розвитку повинен містити достатньо серйозні цілі та завдання, які б дійсно відповідали перспективній меті та завданням трудового колективу підприємства, могли б його надихнути на працю;
2) тривалість повинна бути достатньою для якісної, високоефективної підготовки та реалізації плану.
Фінансове планування дає змогу розв'язати такі конкретні питання:
• які грошові кошти може мати підприємство у своєму розпорядженні;
• які джерела їх надходження;
• чи достатньо засобів для виконання окремих накреслених завдань та виробничої програми у цілому;
• яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам;
• як повинен здійснюватися розподіл прибутку на підприємстві;
• як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.
Організація планування залежить від величини підприємства. На дуже малих підприємствах не існує розподілу управлінських функцій, і керівники мають можливість самостійно зрозуміти всі проблеми та знаходити шляхи їх вирішення. На великих підприємствах робота по складанню бюджетів (планів) повинна виконуватися децентралізовано.
Адже саме на рівні підрозділів зосереджені кадри, які мають найбільший досвід у сфері виробництва, закупівлі та реалізації,, оперативного керівництва тощо. Тому саме у підрозділах й висуваються пропозиції відносно тих дій, які необхідно та доцільно застосовувати в майбутньому.
У літературі, присвяченій плануванню на підприємствах, звичайно розрізняють дві схеми організації робіт по складанню планів [23, 27]:
• методом «break-down» (зверху — вниз);
• методом «build-up» (знизу — вверх).
По методу «break-down» робота по складанню бюджетів починається «зверху», тобто керівництво підприємства визначає цілі й завдання, зокрема планові показники по прибутку. Потім ці показники все більш деталізуються по мірі просування на більш низькі рівні. Вищі рівні в такий спосіб формують планове завдання для більш низьких рівнів.
За методом «build-up» роблять навпаки. Наприклад, розрахунок показників реалізації починають окремі збутові підрозділи, а потім вже керівник відділу реалізації підприємства зводить ці показники у єдиний бюджет (план) реалізації, який у подальшому може ввійти складовою частиною в загальний бюджет (план) підприємства.
Методи «break-down» та «build-up» — це дві протилежні тенденції. На практиці доцільно використовувати тільки один з цих методів. Планування і складання бюджетів представляють собою процес, в якому необхідно постійно здійснювати координацію бюджетів різних підрозділів.
У фінансовому плануванні застосовується балансовий метод. Його зміст полягає у тому, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. При цьому використовуються такі способи [18]:
• нормативний;
• розрахунково-аналітичний;
• оптимізації планових рішень;
• економіко-математичне моделювання.
Суть нормативного способу фінансового планування полягає у тому, що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба суб'єкта господарювання у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданими нормативами є ставки податків, ставки тарифів, зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними.
При використанні розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та індексів їх змін в плановому періоді.
Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Відтак можуть використовуватися різні критерії вибору [5]:
• максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного капіталу;
• максимум збереження фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;
• мінімум поточних витрат;
• мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату;
• максимум абсолютної суми отриманого прибутку.
Фінансове планування (крім уже згаданих способів розрахунків) потребує широкого використання економіко-математичного моделювання. Цей спосіб застосовується для кількісного вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Економіко-математична модель — це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються за допомогою математичних прийомів (рівнянь, нерівностей, їх систем, таблиць, графіків тощо). Моделювання може відбуватися за функціональним та кореляційним зв'язком. Економіко-математичне моделювання дає змогу перейти в плануванні від середніх величин до оптимальних варіантів. Підвищення рівня наукової обґрунтованості планування потребує розробки кількох варіантів планів, що базуються на різних умовах та шляхах розвитку підприємства, з наступним вибором оптимального варіанту фінансового плану.
1.2. Методика та процес планування на підприємстві
Фінансове планування сприяє виявленню внутрішніх резервів підприємства, дотриманню режиму економії. Це виявляється у тому, що:
3) воно націлює на найефективніше використання виробничих потужностей, підвищення якості продукції;
4) виконання планів з прибутку й інших фінансових показників (наприклад, розміру амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів) можливе за умови дотримання планових норм затрат праці та матеріальних ресурсів;
5) обсяг фінансових ресурсів, визначений планом, не дає змоги підприємству створювати надмірні запаси матеріальних ресурсів, робити надпланові капітальні вкладення.
В процесі фінансового планування забезпечується необхідний попередній контроль за створенням і раціональним використанням фінансових ресурсів. Об'єктами планування по [21] є:
• доходи підприємства, включаючи накопичення (прибуток та ін.);
• взаємовідносини з держаним бюджетом і державними позабюджетними фондами;
• обсяг капіталовкладень, інші форми інвестування фінансових ресурсів (зокрема через операції на ринку цінних паперів);
• обсяг довгострокових кредитів банків на інвестиційні заходи;
• потреба підприємства у власних оборотних коштах і джерела її покриття.
Фінансові плани діляться на перспективні, поточні та оперативні.
Прикладом поєднання перспективного та поточного планування є бізнес-план, який прийнято розробляти в розвинутих країнах при створенні нових підприємств або обґрунтування виробництва нових видів продукції. Він складається на період від трьох до п'яти років, оскільки планові розробки на більш тривалий період можуть бути недостовірними.
Бізнес план не є тільки фінансовим планом. Він необхідний для розробки стратегії фінансування і залучення конкретного інвестора на певних умовах до участі в створенні нового підприємства чи фінансуванні нової виробничої програми [13,16].
Складання бізнес-плану, безперечно, сприяє внутрішньому управлінню підприємством, так як він розробляється на основі постановки мети, способів ЇЇ практичного досягнення із застосуванням певних фінансових, трудових та матеріальних ресурсів. Професійне складання бізнес-плану дозволяє зберегти засоби інвесторів та знижує ймовірність банкрутства.
Бізнес-план є основним засобом менеджменту. В ньому визначаються цілі діяльності підприємства і шляхи Їх досягнення. Основними складовими частинами мети розробки бізнес-плану являються:
• приватизація об'єктів державної і муніципальної форми власності;
• здійснення інвестиційних проектів;
• реалізація окремих комерційних операцій;
• емісія цінних паперів;
• визначення перспектив розвитку фірми;
• проведення реорганізаційних заходів щодо збанкрутілих підприємств;
• фінансове оздоровлення і вихід з тимчасової економічної кризи. Бізнес-план — це категорія ринкового господарювання, він являється перевіреним інструментом підвищення дохідності підприємств в умовах конкуренції і вільного підприємництва. Добре складений, науково-обґрунтований бізнес-план необхідний багатьом учасникам комерційної справи: засновникам, власникам, партнерам і суміжникам, інвесторам, банкам, адміністративним органам і іншим структурам.
Всім учасникам бізнес-план дає необхідну інформацію для аналізу та оцінки підприємництва з точки зору його доцільності, реалістичності, перспективності і результативності.
Бізнес-план включає в себе такі розділи [16]:
1) Загальний опис проекту, в якому роз'яснюється мета здійснення затрат, їх необхідність, характеристика інвестиційного проекту.
2) Характеристика товарів, послуг, патентів, ноу-хау, які можуть бути запропоновані ринку, або іншого результату, що досягається після завершення проекту і дає прибуток (наприклад, зниження собівартості продукції, збільшення її надійності, поліпшення інших якісних характеристик, які можуть збільшити рентабельність продукції).
3) Маркетингова програма, що розробляється з метою дослідження і прогнозування ринку (ринкова ситуація, реклама, покупці, конкуренти тощо).
4) Характеристика сировинної та експериментальної бази, кадрового забезпечення проекту.
5) Розрахунок економічної ефективності фінансових результатів проекту та строків окупності затрат.
В останньому розділі бізнес-плану розробляється прогноз обсягу реалізації продукції в грошовому виразі, баланс грошових затрат і надходжень від втілення проекту й прибутку в обчисленні за конкретний період.
Найчастіше бізнес-плани підприємства розробляють, якщо брак власних фінансових ресурсів на виконання того чи іншого проекту примушує їх звертатися до спів інвесторів або в комерційний банк за позичкою. Якість, обґрунтованість, переконливість матеріалів і розрахунків, що містяться у бізнес-плані, мають першорядне значення для вирішення питання про джерело фінансування.
Бізнес-план являється техніко-економічним обґрунтуванням комерційної справи. На рис. 1.1. подано схему бізнес-плану підприємства. Головним інструментом розробки бізнес-плану є кошторис планування [11, 14]. Кошторис — це форма планового розрахунку, який визначає докладнішу програму дій підприємства на майбутній період.
Крім того, наявність кошторису дозволяє підприємству більш точно проводити планування по періодам, в тому числі й поточне та оперативне.
Основні цілі складення кошторису заключаються:
• в пов'язуванні поточних і перспективних планів;
• в координації дій різних підрозділів підприємства;
• в деталізації загальних цілей виробництва і доведення їх до керівників різних центрів відповідальності;
• в управлінні і контролю за виробництвом;
• в стимулюванні ефективної праці керівників і персоналу підприємства;
• в визначенні майбутніх параметрів господарської діяльності;
• в періодичному порівнянні поточних результатів діяльності з планом, виявленні відхилень і причин незадовільної роботи.
При складанні кошторису використовують різні методи:
• нормативний;
• розрахунково-аналітичний;
• балансовий;
• оптимізаційний;
• моделювання.

Рис. 1.1. Загальна структура та блок схема бізнес-плану підприємства
Сутністю нормативного методу складання кошторису є розрахунок об'ємів затрат і потреби в ресурсах шляхом множення норм витрати ресурсів на запланований об'єм економічного показника (реалізація, випуск продукції, об'єм наданих послуг тощо).
Сутністю розрахунково-аналітичного методу складання кошторису є розрахунок об'ємів витрат і потреб в ресурсах шляхом множення середніх витрат на індекс їх змін в плановому періоді.
Сутністю балансового методу складання кошторису являється пов'язання об'ємів витрат і джерел розширення ресурсів (доходів)
Сутністю методу оптимізації при складанні кошторису є багатоваріантність. З декількох варіантів кошторису відбирається найкращий з точки зору мінімуму затрат або максимуму отримання ефекту (результату).
Сутністю методу моделювання кошторису є факторний аналіз функціональних зв'язків між різними елементами процесу виробництва. Наприклад, моделюється залежність прибутку від рівня затрат та об'ємів реалізації продукції (виручки).
При розробці бізнес-плану складаються такі кошториси:
• кошторис продаж (реалізації продукції);
• кошторис виробництва;
• кошторис прямих матеріальних затрат (витрат основних матеріалів);
• кошторис затрат на оплату праці виробничого персоналу (прямих трудових затрат);
• кошторис накладних (непрямих) загально виробничих витрат;
• кошторис собівартості реалізованої продукції;
• кошторис поточних періодичних загальногосподарських витрат;
• кошторис прибутків і збитків;
• кошторис капітальних витрат;
• кошторис руху грошових засобів;
• кошторис статей активу і пасиву тощо. Кошторисне планування включає два етапи:
1) планування — визначення майбутніх цілей;
2) моніторинг (супроводження) — аналіз поточної господарської діяльності, тобто того, як протягом планового періоду відбувається здійснення запланованих рішень.
Кошториси складаються на рік з поквартальною або щомісячною розбивкою. Робота виконується звичайно під керівництвом фінансового директора декількома провідними менеджерами, до складу яких включаються представники бухгалтерії та інших підрозділів підприємства.
Розрізняють два підходи до розрахунку кошторису:
1. Розробка кошторису з «нуля». Застосовується у випадках, коли проектується нове підприємство або коли підприємство змінює профіль роботи чи виробничу програму;
2. Планування від досягнутого. Застосовується у випадках, коли профіль роботи підприємства не змінюється.
Кошториси діляться на два види:
• кошториси по основній діяльності підприємства;
• кошториси по неосновним видам діяльності підприємства. Оперативне фінансове планування необхідне підприємству з метою контролю за фактичним надходженням виручки на поточний рахунок та витрачанням готівкових коштів у процесі господарської діяльності при виконанні поточного фінансового плану. Це пов'язано з тим, що фінансове забезпечення підприємницької та інвестиційної діяльності відбувається за рахунок власних і залучених коштів, що потребує повсякденного ефективного контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів.
Фінансовий план (баланс доходів та витрат) показує обсяг фінансових ресурсів, необхідних для поточної діяльності. Він є орієнтиром для фінансової роботи підприємств у плановому році.
Фінансовий план містить наступний приблизний перелік показників господарської діяльності та розвитку підприємства на плановий рік.
1. Загальні відомості:
• інформація щодо спеціалізації;
• виробнича потужність підприємства*;
• чисельність працюючих (на момент складання фінансового плану).
2. Основні показники виробництва продукції (товарів, робіт, послуг) на планований рік.
3. Характеристика становища підприємства на ринку та заходи щодо його покращення:
• оцінка попиту на основні види продукції (товарів, робіт, послуг) на планований рік;
• оцінка монопольного становища підприємства (за наявності такого);
• оптимізація номенклатури, що випускається (товарів, робіт, послуг);
• заходи, спрямовані на пошук та освоєння нових ринків збуту продукції (товарів, робіт, послуг), підвищення ефективності збутової діяльності підприємства.
4. Заходи щодо підвищення технічного рівня підприємства, його модернізації та реконструкції:
• завдання щодо освоєння нових видів продукції (товарів, робіт, послуг);
    продолжение
--PAGE_BREAK--• технічне переобладнання підприємства, освоєння нових технологій;
• удосконалення системи управління, планування і організації виробництва;
• заходи щодо зниження матеріалоємності та енергоємності виробництва;
• Для підприємств, що здійснюють виробничу діяльність.
• удосконалення організації і планування матеріально-технічного забезпечення;
5. Удосконалення організаційної структури підприємства:
• управління кадрами;
• підвищення кваліфікації працівників;
• удосконалення системи заробітної плати та матеріального стимулювання працівників;
• соціальний розвиток підприємства.
6. Заходи щодо реорганізації та реструктуризації підприємства, його окремих підрозділів:
• виділення окремих підприємств;
• входження до об'єднань підприємств, промислово-фінансових груп;
• створення дочірніх підприємств тощо.
7. Природоохоронні заходи:
• оцінка впливу виробництва на навколишнє середовище;
• проведення природо захисних заходів (з визначенням термінів та джерел фінансування).
8. Основні показники фінансової та інвестиційної діяльності на плановий рік:
• оцінка загальної потреби у залученні фінансових ресурсів на планований рік;
• заходи, що здійснюватимуться підприємством з метою залучення необхідних фінансових ресурсів;
• Для підприємств, що здійснюють виробничу діяльність.
• управління дебіторською і кредиторською заборгованістю, уключаючи заходи щодо забезпечення повних і своєчасних розрахунків за відвантажену продукцію, виконані роботи та послуги, заходи щодо стягнення простроченої дебіторської заборгованості;
• забезпечення своєчасних розрахунків за спожиті матеріальні ресурси, із заробітної плати, податків та обов'язкових платежів, повернення коштів, що виділялись на зворотній основі з державного бюджету.
9. Оцінка можливих ризиків діяльності підприємства, включаючи техногенні (майнові) та фінансові ризики, дії факторів, що несуть загрозу стабільної діяльності, та реалізація підприємством заходів, спрямованих на їх запобігання та усунення, включаючи створення резервних фондів, укладення договорів страхування майнових і фінансових ризиків тощо. Фінансовий план державного підприємства складається на рік з поквартальною розбивкою.
1. Фінансовий план відображає обсяги надходжень і спрямування коштів у планованому році з метою забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства, виконання його зобов'язань, включаючи зобов'язання щодо сплати податків та обов'язкових платежів.
2. Фінансовий план складається з таких розділів:
• джерела формування та надходження коштів;
• приріст активів підприємства;
• повернення залучених коштів;
• витрати, пов'язані з внесенням обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів;
• покриття збитків минулих періодів.
Якщо фінансовим планом не передбачається отримання прибутку від звичайної діяльності підприємства у планованому періоді (розділ І фінансового плану, код рядка — 010), то до фінансового плану додатково включається розрахунок формування фінансових результатів діяльності підприємства у планованому році.
3. Керівник підприємства подає проект фінансового плану на затвердження органу, який уповноважений управляти відповідним державним майном (далі — орган управління) до 1 травня року, що передує планованому, разом із пояснювальною запискою щодо його обґрунтування, виходячи з аналізу господарської діяльності підприємства у поточному році, а також показників господарської діяльності та розвитку підприємства на планований рік, визначених з врахуванням примірного переліку.
4. Орган управління в місячний термін розглядає проект фінансового плану підприємства та приймає рішення про його затвердження або відхилення. У разі відхилення проекту орган управління в письмовій формі повідомляє підприємство про підстави відхилення.
5. У разі відхилення проекту фінансового плану підприємство протягом 15 днів доопрацьовує його відповідно до висловлених органом управління зауважень та повторно подає на затвердження.
6. Зміни до затвердженого фінансового плану державного підприємства можуть вноситись не більше двох разів протягом планованого року з дозволу органу управління, що затвердив фінансовий план.
Проект змін до фінансового плану подається підприємством органу управління підприємством після закінчення звітного періоду (кварталу) не пізніше 25-ого числа місяця, наступного за звітним кварталом.
7. Орган управління в десятиденний термін розглядає запропоновані зміни та приймає рішення про їх затвердження або відхилення. У разі відхилення змін орган управління в письмовій формі повідомляє підприємство про підстави відхилення.
8. Контроль за виконанням фінансового плану здійснює орган управління, який затвердив фінансовий план.
Показники фінансового плану державного підприємства відображають обсяги надходжень (формування) та спрямування коштів з метою забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства у планованому році, виконання його зобов'язань, включаючи зобов'язання щодо сплати податків та обов'язкових платежів.
Включення окремих надходжень і витрат при розрахунку показників фінансового плану здійснюється з врахуванням діючих стандартів эухгалтерського обліку.
Ставки податків, зборів, обов'язкових платежів, вартість залучення кредитних ресурсів, діючі ставки та порядок нарахування амортизаційних відрахувань, інші показники, що впливають на розрахунок показників фінансового плану, визначаються відповідно до рівня, існуючого на момент складання фінансового плану. У подальшому зміни цих показників та їх вплив на виконання фінансового плану відображаються у звітах підприємства про виконання фінансового плану.
1. Показники розділу І фінансового плану «Джерела формування та надходження коштів» відображають суми коштів, які будуть сформовані (залучені) підприємством у планованому році, а також суми коштів, сформовані (залучені) у попередні періоди, що використовуватимуться для забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства, а також виконання зобов'язань у планованому році.
Показники «Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування» та «Амортизаційні відрахування» визначаються з урахуванням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Мінфіну від 31.03.99 № 87 (зі змінами, внесеними наказами Мінфіну від 14.06.2000 № 131).
Показник «Товари, роботи, послуги, отримані на умовах відстрочки платежу» відображає приріст кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, що отримуються підприємством для здійснення діяльності у планованому році на умовах відстрочки платежу. 2. Показники розділу II фінансового плану «Приріст активів підприємства» відображають суми витрат у планованому році. пов'язаних із придбанням та створенням (збільшенням) активів підприємства, визначені з урахуванням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» (розділ «Актив»).
Показник «Капітальні інвестиції» відображає суму витрат на придбання та створення матеріальних і нематеріальних активів з метою забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства у планованому році, які обліковуються на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» Плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 30.11.99 № 291, та відповідних субрахунках.
Показник «Модернізація, модифікація (добудова, дообладнання, реконструкція) основних засобів» відображає суму витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію основних фондів, які відображаються на рахунку 10 «Основні засоби» Плану рахунків бухгалтерського обліку.
3. Розділ III «Повернення залучених коштів» відображає повернення коштів, залучених підприємством з усіх джерел, включаючи кошти, залучені у попередні періоди.
4. Розділ IV «Витрати, пов'язані з внесенням обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів» відображає суму витрат підприємства на виконання зобов'язань перед бюджетом, включаючи погашення недоїмки минулих періодів, відстроченої та реструктуризовано! заборгованості зі сплати податків та обов'язкових платежів.
5. Розділ V «Покриття збитків минулих періодів» відображає спрямування коштів на покриття збитків, які виникли у підприємства в минулі періоди.
6. Розрахунок показників, які характеризують формування фінансових результатів діяльності підприємства у планованому році згідно з додатком 2 до Положення про порядок складання річного фінансового плану державним підприємством, затвердженого цим наказом, здійснюється з врахуванням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» крім фінансових результатів від надзвичайної діяльності підприємств.
7. Перелік основних показників господарської діяльності та розвитку підприємства на планований рік, які враховуються при обґрунтування фінансового плану, визначається підприємством за погодженням з органом, що затверджує фінансовий план, з урахуванням основних показників господарської діяльності та розвитку підприємства, визначених у додатку 3 до Положення про складання фінансового плану державним підприємством.
Виконання фінансового плану здійснюється безпосередньо в процесі фінансово-господарської діяльності, забезпечуючи стабільну платоспроможність підприємства через оперативне фінансове планування [12, 28, 32]. З цією метою доцільно складати баланс грошових надходжень (оперативний фінансовий план) (табл. 1.1).
Таблиця 1.1.
БАЛАНС НАДХОДЖЕННЯ КОШТІВ НА 2000 р.
Місяць
Надходження
Витрати
Чисті грошові надходження (сальдо) (1)+!2)
Залишок на початок місяця
Залишок на кінець місяця (3)+(4)
Резерв
Надлишок або дефіцит (5)+(6)
1
2
3
4
5
6
7
План
Факт
План
Факт
План
Факт
План
Факт
План
Факт
План
Факт
План
Факт
Січень
12
10
15
16
-3
-6
3
2
0
-4
1
1
1
-3
Лютий
11
10
14,5
15
-3,5
-5
0
-4
-3,5
-9
3
2
-0,5
-7
Березень
19
17
15
15
4
2
-3,5
-9
0,5
-7
3
3
3,5
-4
Квітень
18
17
15
16
3
1
0,5
-7
3,5
-6
3
3
6,5
-3
Грудень
16
15
14
14
2
1
3,5
2
5,5
3
2
2
7,5
5
Баланс надходжень коштів показує, коли у підприємства виникають тимчасово вільні кошти, а коли воно має потребу в них. Це дає фінансовому менеджменту можливість вкладати тимчасово вільні кошти на депозитні рахунки в комерційні банки чи інвестувати їх в цінні папери для отримання доходів, а в періоди, коли виникає додаткова потреба — забезпечити залучення коштів.
Оперативне фінансове планування полягає в складанні та використанні платіжного календаря. Його складають на квартал із розбивкою по місяцях або на місяць із розбивкою по декадах. У платіжному календарі відображається весь грошовий оборот підприємства, основна частина якого проходить через розрахунковий, валютний, позиковий та інші рахунки підприємства у банку.
У платіжному календарі відбито рух грошових коштів відповідно до їх надходження та використання (табл. 1. 2).
У платіжному календарі фіксуються всі види грошових платежів та надходжень підприємства незалежно від їх джерел та напрямків використання, тобто показано весь грошовий оборот за певний проміжок часу планового періоду.
Платіжний календар дає можливість фінансовим службам підприємства забезпечити оперативне фінансове планування, виконання розрахункових та платіжних зобов'язань, фіксувати поточні зміни платоспроможності підприємства. Він робить можливим спостереження за станом оборотних коштів та вказує на необхідність використання позичкових та залучених коштів у плановому періоді.
Важливе місце в оперативній фінансовій роботі підприємства займає своєчасне погашення кредиторської, а також своєчасне стягнення дебіторської заборгованості.

Таблиця 1.2.
ПЛАТІЖНИЙ КАЛЕНДАР ЗА рік 2000 р.
СТАТТІ
План
Факт
Відхи­лення
  НАДХОДЖЕННЯ
  Виручка від реалізації продукції, товарів, робіт та послуг від основної діяльності
9847,2
8847,2
+1000
  Виручка від реалізації основних фондів, нематеріальних активів, непотрібних і зайвих залишків сировини та матеріалів
  Надходження від реалізації цінних паперів та валюти
  Дивіденди, відсотки, прибутки від цінних паперів та депозитів
98
98
+10
  Надходження від погашення дебіторської заборгованості
  Кредити отримані
  Аванси від покупців та замовників
  Надходження орендної плати
  Отримана безповоротна фінансова допомога
  Цільові надходження
  Кошти для формування статутного фонду
543
443
+100
  Інші надходження
  Усього надходжень
10488,2
9378,2
+1110
    ВИДАТКИ
  Платежі на задоволенням негайних потреб
13
12
+1
  Заробітна плата і прирівняні до них платежі
2984,4
2984,4
—
Платежі в бюджет, всього:
6473,3
5364,3
у тому числі:
акцизний збір
податок на додану вартість
податок на прибуток
податок на землю
податок із власників транспортних засобів
інші податки та збори
Внески в Пенсійний фонд
Внески на обов'язкове соціальне страхування і страхування на випадок безробіття
17,5
17,5
—
Інші відрахування в позабюджетні фонди
Оплата за товарно-матеріальні цінності
Продовження табл. 1.2.
СТАТТІ
План
Факт
Відхи­лення
Оплата рахунків за отримані послуги підрядчиків за виконання капітальних робіт
Погашення кредиторської заборгованості
Погашення термінових позичок банку
Погашення прострочених позичок банку
Погашення довгострокових позичок банку
Оплата відсотків за кредит
Авансові платежі
Орендна плата
Виплата дивідендів
Інші видатки
Платежі за векселями
Усього видатків
9488,2
8778,2
+1000
Перевищення надходжень над видатками
1000
1000
—
Перевищення видатків над надходженнями
—
—
Залишок коштів на початок року
Залишок коштів на кінець року
1000
1000
—
    продолжение
--PAGE_BREAK--На підприємстві має бути організовано повсякденний оперативний контроль за платежами та надходженнями матеріальних цінностей, виконанням фінансових зобов'язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками, іншими учасниками ринкових відносин [6]. Необхідно періодично перевіряти дебіторську заборгованість за даними бухгалтерського обліку, звітності та інвентаризації.
Дебіторська заборгованість, утворена в межах узгодженого сторонами строку оплати, є нормальним явищем у фінансово-господарській діяльності. Дебіторська заборгованість, яка перевищує погоджені строки платежів, знижує платоспроможність підприємств. Саме тому необхідно ретельно аналізувати стан заборгованості кожного суб'єкту господарювання за такими статтями:
• розрахунки з покупцями, з підзвітними особами, з іншими дебіторами;
• бюджетні платежі, платежі із соціального страхування та оплати праці;
• векселі отримані, аванси видані.
При цьому слід враховувати реальні умови, а тому доцільно розглянути:
• який відсоток неповернення дебіторської заборгованості припадає на одного або кількох головних боржників;
• ймовірність погашення дебіторської заборгованості, строки її виникнення, а також питому вагу простроченої заборгованості;
• питому вагу векселів у загальному обсязі дебіторської заборгованості;
Кредиторська заборгованість у складі залучених засобів займає важливе місце. Якщо кредиторська заборгованість підприємства виникає в процесі господарських зв'язків з іншими суб'єктами господарювання в межах нормального документообігу та встановлених форм розрахунків, то вона не суперечить чинному законодавству і не може справити негативного впливу на фінансовий стан інших суб'єктів господарювання. Якщо ж кредиторська заборгованість виникла внаслідок порушення правил розрахунків та кредитування, то вона призводить до фінансових ускладнень в інших підприємств.
Прострочені платежі постачальникам найчастіше виникають тоді, коли на підприємстві не налагоджено чіткої фінансової роботи:
• оборотні кошти, заморожені в дебіторській заборгованості або в не прокредитованих банком, товарно-матеріальних цінностях;
• розмір власних оборотних коштів недостатній та не покриває необхідної мінімальної потреби підприємства в них для забезпечення поточної діяльності.
Платіжний календар конкретизує поточний фінансовий план, уточнює його показники, дає змогу використати наявні резерви для підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства, дає точніше уявлення про стан платежів та розрахунків у періоді, що аналізується. За допомогою платіжного календаря постійно контролюється платоспроможність підприємства.
Отже, постійний оперативний контроль, який здійснюється за допомогою платіжного календаря, є надзвичайно важливим засобом виконання поточного фінансового плану — балансу доходів і видатків підприємства.
Керівництво підприємства весь час знаходиться перед необхідністю вибору. Воно повинно здійснювати вибір оптимальної ціни реалізації, приймати рішення в області кредитної та інвестиційної політики тощо.
Необхідно добитися такого положення, щоб вся діяльність підприємства в комплексі була б рентабельною і забезпечила б грошові надходження в об'ємі, який задовольняє зацікавлених в результатах роботи підприємств людей (власників, кредиторів тощо). Описання очікуваних результатів економічної діяльності в майбутній період має місце при складанні бюджетів (планів) підприємства.
Як правило, розрізняють короткострокове та довгострокове планування [5]. Значення деяких з прийнятих рішень розповсюджується на дуже довгу перспективу. Це відноситься, наприклад, до рішень в таких областях, як придбання елементів основного капіталу, кадровій політиці, визначенні асортименту продукції, яка випускається. Такі рішення визначають діяльність підприємства на багато років вперед і повинні бути відображені в довгострокових планах (бюджетах), де рівень деталізованості звичайно буває досить невисока. Довгострокові плани повинні представляти собою свого роду рамочну конструкцію, складовими елементами якої являються короткострокові плани.
В основному на підприємствах використовується короткострокове планування, яке має справу з плановим періодом, що дорівнює одному року. Це пояснюється тим, що за період такої протяжності відбуваються всі ти пічні для життя підприємства події, оскільки за цей строк вирівнюються сезонні коливання кон'юнктури. По часу річний бюджет (план) можна розділити на місячні або квартальні бюджети (плани).
Неможливо виробляти загальні правила, що встановлюють ступінь деталізації бюджету. В першу чергу вона залежить від того, наскільки високий рівень надійності складних розрахунків. Крім того, на кожному конкретному підприємстві необхідно оцінити ступінь необхідності деталізації бюджетів для забезпечення координації окремих запланованих дій.

РОЗДІЛ 2 ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА її
АНАЛІЗ НА ВАТ «ХЕРСОНСЬКИЙ БАВОВНЯНИЙ КОМБІНАТ»
2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства
Відкрите акціонерне товариство «Херсонський бавовняний комбінат» (ВАТ «ХБК») засноване відповідно до рішення Фонду державного майна від 29 лютого 1996 року №31-AT шляхом перетворення державного підприємства «Херсонський виробничий бавовняний комбінат» у відкрите акціонерне товариство та зареєстровано 16 квітня 1996 року Херсонським міськвиконкомом (свідоцтво № 3677).
Засновником відкритого акціонерного товариства є Фонд державного майна України.
Акціонерами Товариства можуть бути: державні органи приватизації, а також юридичні та фізичні особи, які набули права власності на акції Товариства у процесі приватизації, випуску нових акцій на вторинному ринку цінних паперів.
Вищим органом Товариства є загальні збори акціонерів Товариства. У період до проведення перших зборів акціонерів та придбання у процесі приватизації прав власності на акції Товариства іншими акціонерами вищим органом був засновник як єдиний акціонер.
Статутний Фонд створеного Товариства склав 35996,8 тис. грн., кількість акцій всього — 143987440 штук, номінальна вартість однієї акції — 0,25 грн.
Акції розміщуються по плану, затвердженому Фондом держмайна від 17.03.98 року і у відповідності з [3, 4]:
• пільговий продаж (реалізовано) — 3,20 %;
• продаж акцій на сертифікатному аукціоні за майнові та компенсаційні сертифікати (реалізовано) — 9,83 %;
• продаж пакетів акцій по некомерційному курсу за грошові кошти під
• інвестиційні зобов'язання — 51,00 %;
• залишаються за державою — 26,00 %;
• продаж за грошові кошти через фондову біржу — 9,98 %. Станом на 01.01.98 р. продано акцій:
• пільговий продаж — 4598788 акцій (3,20 %);
• на аукціоні — 14153680 акцій (9,83 %).
Виконавчим органом Товариства є Правління, яке здійснює керівництво його поточної діяльності.
Будівництво комбінату розпочалося в 1952 році підготовкою до пуску 1-ого прядильного виробництва. Акт прийняття першої черги підписано у 1966 році.
До складу комбінату увійшли:
Відділи:
• головного енергетика;
• головного механіка;
• ремонтно-будівельний;
• транспортний;
• автоматизованої системи управління;
• збуту;
• матеріального постачання;
• житлово-комунальний.
На підприємстві діє випускне технологічне обладнання, представлене в табл. 2.1 (за станом на 01.01. 1997 р.)

Таблиця 2.1.
СКЛАД ОБЛАДНАННЯ ВАТ «ХБК»
Обладнання
Наявність, тис. шт
1. Прядильно-веретенних камер
В тому числі:
200.2
а) прядильних камер БД
64.1
б) прядильно-крутильных веретен
62.9
2. Ткацького обладнання
В тому числі:
4.9
а) човникового обладнання
1.0
б) пневморапірних машин АТПР
1.7
в) пневматичних СТБ
г)Р-190
2.0
0.2
На комбінаті діє дві системи прядіння: кардна і гребінна. Для гребінної системи прядіння встановлені:
• стрічкоз'єднувальні машини фірми «Текстіма»-1576 — 7 одиниць;
• гребінночесальні машини фірми «Текстіма»-1532 —44 одиниці.
Для скорочення дефіциту сировини на ПТФ № 1 розроблена нова технологія змішаного прядіння льону та бавовни на бавовно-прядильному виробництві. Метод отримання котоніну з відходів льноволокна захищений патентом України (рішення від 14.02.1997 р. № 95073308 Держпатент України).
Для цього були придбані та освоєні дві лінії ПЛ — 150 — ПІ.
Освоєно нові види продукції на основі котоніну:
• в прядінні №20 и №20/2 — 60% льону, 30% бавовни, 10% віскози;
• в прядінні №29.4 — 60% льону та 40% лавсану. Розроблені в ткацтві з даної пряжі нові артикули тканин:
• тканина портьєрна лляна арт. №5Б0033;
• тканина льнополіефірна костюмна, арт № 5В0034;
• тканина змішана рушникова з кольоровими просновками, арт. №5В0007;
• рушники лляні, арт. № 5В0036.
ВАТ «ХБК» — сучасне підприємство з великими можливостями. Всього на комбінаті встановлено 1200 одиниць обладнання, в том числі в цехах основного виробництва — 8800 одиниць обладнання.
За останні 10 років 40% обладнання оновлено. В прядильному виробництві встановлені нові чесальні, стрічкорівняльні та прядильні машини, які дозволяють випускати пряжу різної лінійної щільності, в ткацькому виробництві — станки типу АТПР и СТБ-4-330, СТБ-2-220, СТБ-2-216, СТБ-1-180, які відповідають закордонним вимогам, а також ткацькі станки Р1-190-310, виготовлені по ліцензії фірми «Зітцер-Рюті», які дозволяють випускати широкі тканини.
Маючи перефарбувальні цехи комбінат випускає різнобарвні тканини різних артикулів та призначень — меблеві тканини, декоративні тканини, махрові вироби, інші тканини підвищеного попиту.
На комбінаті розроблено тканини, які є аналогами тих, що ввозяться до України з Росії та Прибалтики, а є такі, які випускаються тільки у нас.
Обсяг товарної продукції за 1997 рік склав 25908,4 тис. грн., темп росту у порівняльних цінах — 100,05 %.
За І квартал 1998 року вироблено:
• пряжі — 1096,3 тони (або 14,3 % від наявних потужностей), у тому числі з давальної сировини — 52,4 тони;
• суворих тканин — 3558,0 тис. п. м. (або 9,6 % від наявних потужностей), у тому числі з давальної сировини — 371,0 тис. п. м.;
• готових тканин 1981,0 тис. п. м., у тому числі з давальної сировини — 399,6 тис. п. м.
За 1999 рік вироблено продукції у порівняльних цінах на суму 21470,6 тис. грн. Темп росту до 1998 року складає 52,9 %. Робота підприємства здійснювалась за рахунок давальної сировини.
З давальницької сировини вироблено:
• 411,3 тн бавовняної пряжі, або 43,6 % від загального випуску бавовняної пряжі;
• 1462,1 тис. п. м. суворих бавовняних тканин (23,9 %);
• 1093,6 тис. п. м. готових тканин або 16,4 % від об'єму бавовняних тканин.
Темпи по виробництву продукції у натуральному виразі до 1998 року складають відповідно: 29,2 %; 41,2 % та 46,7 %.
З 1998 року на комбінаті виник спад виробництва, який пояснюється незабезпеченістю сировиною (бавовною), продукцією виробничо-
технічного призначення, хімікатами, барвниками, подорожчанням енергоносіїв (теплоносіїв) через відсутність в Україні виробництва багатьох з вищеперерахованих матеріальних ресурсів або наявності їх виробництва в недостатній кількості.
Поставки на комбінат для виробничих потреб в 1997 році склали:
• сировини (бавовни) — 12396,0 тис.грн.;
• обладнання — 62,0 тис. грн.;
• запчастин, допоміжних матеріалів 2791,6 тис. грн.;
• барвників, текстильно-допоміжних матеріалів —248,1 тис. грн… У зв'язку з відсутністю оборотних засобів підприємство
поповнювало свої потреби у сировині та матеріалах в основному за рахунок поставок по договорам з комерційними структурами на рівні давальної сировини (95 %). Постійними постачальниками були:
• МП «Кондор» м. Херсон;
• ТОВ «Укрос» м. Київ;
• МП «Біоніка» м. Березовиця Тернопільської обл.
За рахунок кредитів Укрсоцбанку підприємством в 1997 році були сплачені:
• на суму 73,2 тис. грн. — розробка технічної документації для обґрунтування будівництва котельні та обладнання для неї. Введення у дію власної котельні дозволило підприємству значно зменшити витрати на теплоенергію, особливо в оздоблювальному виробництві.;
• на суму 40,0 тис. грн. — бавовняне волокно.
• на суму 78,4 тис. грн. — віскозне волокно.
По бартерному обміну одержані запчастини, текстильно-допоміжні матеріали, барвники.
Реальною сировиною для виробництва в 1998 році є бавовна (3394 тон), яка одержана по кредитній лінії PL — 480/97 від американських компаній «Allenberg Cotton» та «Dunavant Enterprises, inc». У 1998 році з бавовни, яка надійшла по «кредитній лінії», вироблено 1445 тис. п. м. готових бавовняних тканин.
Таблиця 2.2.
ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ПОТУЖНОСТЕЙ НА ВАТ «ХБК»
Найменування показника
1997 рік
1998 рік
1999 рік
Виробнича потужність
147305
147305
140909
Фактичний випуск т. п. м.
5967
5306,8
7153,9
Використ. вироби, потужностей, %
4,05
3,6
5,08
Рівень використання виробничих потужностей по виробництву пряжі склав 3,3 %, по випуску тканин — 4,8 % (розрахунок потужностей виконаний при завантаженні устаткування в дві зміни).
2.2. Аналіз фінансового стану підприємства
Свою фінансову діяльність ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат» за 1997, 1998, 1999 роки закінчив зі збитками відповідно в сумах 16491,0 тис. грн., 19336,0 тис. грн., 25309 тис. грн. Причинами цього стали невиконання плану реалізації продукції, що призвело до подорожчання собівартості продукції, а також наявність великої соціальної сфери (ЖКГ, гуртожитки).
Показники, які характеризують результати господарської діяльності, наведені у таблиці 2.3:

Таблиця 2.3.
РЕЗУЛЬТАТИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Показники
Звіт
1998
року
Звіт
1999
року
Відхи-
лення
до 1998 року
В % до
1998
року
Виручка від реалізації
27889
29354
+ 1465
105,2
Збиток від реалізації
9498
13592
+4094
143,1
Балансовий збиток
19336
25309
+5973
130,9
Використання прибутку (збитку)
6293
6935
+642
110,2
Всього збитки (неприкриті збитки)
25629
32244
+6615
125,8
Використання прибутку:
— платежі до бюджету
229
33
-196
— ФРП
86
204
+ 118
— ФМЗ
459
640
+ 181
— ФСР
2509
4020
+ 1511
— Інші ( штраф, пеня)
3010
2038
-972
Витрати на реалізовану
продукцію
37183
42684
Збитковість реалізованої продукції ( в % )
25,54
31,84
+6,3
Витрати на 1 грн реалізованої продукції
133,32
145,41
+ 12,09
113,8
З даної таблиці видно, що при збільшенні обсягів реалізованої продукції на 5,2 % непокриті збитки склали 32244 тис. грн., тобто збільшились до факту 1998 року на 6615 тис. грн. Збільшення збитків до 1998 року склалося за рахунок:
1) росту витрат, а отже і збитків на реалізовану продукцію на 4094 тис. грн.;
2) збільшення позареалізаційних збитків на 1879 тис. грн. за рахунок зміни курсу іноземних валют, що призвело до збільшення збитків на 2275 тис. грн.; зміна курсу іноземних валют збільшила у 1999 році позареалізаційні збитки на 11318 тис. грн., що склало 96,6 % у сумі позареалізаційних збитків та 35,1 % у структурі непокритих збитків. Усі позареалізаційні збитки у структурі непокритих збитків склали 36,3 %;
3) збільшення витрат за рахунок використання прибутків призвело до збільшення збитків на 642 тис. грн. за рахунок збільшення витрат у соціальній сфері (витрати за рахунок використання прибутків у загальній структурі збитків склали 21,5 %).
    продолжение
--PAGE_BREAK--Збиток від реалізації в 1999 році склав 13592 тис. грн. або 42,15 % у структурі непокритих збитків. На збільшення збитків від реалізації вплинули наступні чинники:
• нарахування процентів по американському кредиту та під гарантії уряду в сумі 1345,8 тис. грн. або на 428 тис. грн. більше, ніж у 1998 році;
• збитки за рахунок реалізації продукції по цінам нижче діючих на період відвантаження, як результат переходу на нові ціни у жовтні 1998 року (по раніше укладеним договорам відвантаження продукції здійснювалось за старими цінами) збільшили збитки підприємства на суму 909,1 тис. грн.;
• збільшились витрати на обробку одиниці продукції у зв'язку з нестабільною роботою підприємства через відсутність оборотних засобів. Незабезпеченість підприємства сировиною та матеріалами призводить до простою обладнання, низького рівня використання виробничих потужностей.
За 1999 рік виробництво товарної продукції у діючих цінах клало 21409 тис. грн. Витрати на виробництво товарної продукції -5826 тис. грн. Збиток від випуску товарної продукції — 14417 тис. грн., іівень збитковості — 40,24 %.
Збитки до звіту 1998 року від товарної продукції зросли на 4284,1 тис. грн., а рівень збитку на 12,23%. За основною діяльністю (без дочірніх підприємств) вироблено продукції на суму 18604,4 тис. грн. Витрати на виробництво продукції склали 32898,1 тис. грн.
До складу собівартості за 1997 рік підприємством не були віднесені проценти за користування кредитом Укрсоцбанку. Це пояснюється тим, цо у 1996 році банком були сторновані прострочені проценти, нараховані а квітень — травень 1996 року у сумі 535,9 тис. грн., які були враховані у собівартості продукції. Подорожчання фактичної собівартості порівняно з плановою виникло по наступним статтям: у 1997 році:
• зарплата виробничих робітників на 1,7 млн. грн. (у 3,2 рази);
• відрахування на соціальне страхування на 0,3 млн. грн.(у 2 рази);
• утримання та експлуатація устаткування на 4,4 млн. грн. (у 3,5 рази);
• цехові витрати на 4,6 млн. грн. (у 3,5 рази);
• позавиробничі витрати на 0,2 млн. грн. ( у 3,4 рази).
У 1999 році:
• заробітна платня виробничих робітників на 1,7 млн. грн. (у 2,9 рази);
• відрахування на соціальне страхування на 0,6 млн. грн. (у 2,9 рази);
• утримання та експлуатація устаткування на 4,6 млн. грн. (у 3,1 рази);
• цехові витрати на 6,1 млн. грн. (у 3,9 рази);
• позавиробничі витрати на 0,1 млн. грн. (у 2,3 рази).
Перевитрати по фактичній собівартості до рівня по плановим нормам склалась за рахунок невиробничих витрат. Так при запуску у дію оздоблювальної фабрики та шліхтувальних цехів фабрики після довгого простою йде споживання пару та енергії на прогрівання устаткування. Також здійснюються витрати електроенергії на чергове освітлення та сигналізацію у період простоїв.
При частковому запуску технологічного обладнання виникають втрати енергії двигунів, витраченої на вентиляцію та кондиціювання повітря, виникають допоміжні витрати на ремонт та утримання обладнання, які пов'язані з довгочасними простоями обладнання та неритмічною його роботою. Амортизаційні відрахування по будівлям та обладнанню нараховуються незалежно від ступеню його використання. Необхідний поточний ремонт будівель та споруд, утримання пожежної та воєнізованої охорони, — усе це постійні витрати, які не залежать від обсягу виробленої продукції та режиму роботи підприємства.
Значну питому вагу у фактичній собівартості формує сировина, утримання обладнання та цехові витрати.
Питома вага сировини у витратному механізмі збільшилась на 14,9 %. Одночасно виникло зменшення по наступним статтям:
• утримання обладнання — на 9,3 %;
• цехові витрати — на 5,3 %;
• загальнофабричні витрати — на 3,5 %;
• заробітна платня — на 3,1 %.
У зв'язку з вищеперерахованим витрати на 1 гривню товарної продукції зменшились. Однак, необхідно відмітити, що у цей період збільшились витрати по статті «Паливо та енергія на технологічні цілі» на 1,6 % або в 1,4 рази.
Таким чином, подорожчання собівартості виникло за рахунок умовно-постійних витрат, які входять у комплексні статті (цехові витрати, загально-фабричні витрати, витрати на утримання та експлуатацію машин та обладнання).
Дані про чисельність персоналу та продуктивність праці наведені у таблиці 2.4.
Як видно з таблиці, середньооблікова чисельність персоналу за період з 1.04.98 року по 1.01.2000 рік зменшилась на 710 чоловік або на 10,3 %. Чисельність промислово-виробничого персоналу за 1999 рік зменшилась на 192 чоловік або на 3,4 %. Продуктивність праці на одного працюючого ПВП зменшилась на 3231,7 грн. або на 45,3 %.
За 3 місяці 1998 року відпрацьовано 2021916 людино-годин, в т. ч. ПВП — 1697873 людино-годин. Непродуктивні втрати робочого часу склали 993813 людино-годин. Відпустки з ініціативи адміністрації склали 932443 людино-годин. Прогулів нараховується 4490 людино-годин.
Таблиця 2.4.
ПЕРСОНАЛ ПІДПРИЄМСТВА
Показники
На
1.04.98
На
1.01.99
На
1.01.00
Середньооблікова персоналу, чол, у т. ч. чисельність
6879
6169
промислово-виробничого персоналу (ПВП). чол.
5807
5694
5502
продуктивність праці на одного працюючого пвп, грн.
7134,0
3902,3
За 1999 рік нараховано заробітної платні на суму 8444 тис. грн., належить до виплати 7394 тис. грн. Фактично виплачено заробітної платні на суму 5992 тис. грн. за 1999 рік та 1189 тис. грн. за рахунок погашення заборгованості за попередні роки.
Продано продукції, надано послуг та платежів по взаємозаліку за рахунок заробітної платні на суму 6313 тис. грн. або 87,9 % від виплачених сум.
На кінець 1999 року заборгованість по заробітній платні склала 1445 тис. гри., тобто зросла до якої є на 1.01.1999 року на 223 тис. грн.
Середньомісячна заробітна плата одного працівника за 1999 рік склала 113,21 гривень.
Через зниження обсягів виробництва у зв'язку з нестабільністю поставок сировини, зупинками через відсутність енергоносіїв з'явилась тенденція до уповільнення обіговості обігових коштів на комбінаті та збільшення позикових коштів, за рахунок яких підприємство формує у значній мірі свої обігові кошти (таблиця 2.5.).
Таблиця 2.5.
ОБІГОВІ КОШТИ ВАТ «ХБК»
Найменування показника
1992
1993
1994
1995
1996
1997
Обіг коштів (в днях)
54,32
48,90
90,78
158,1
375,8
474,0
Коефіцієнт співвідношен-
ня власних та позикових
1,47
0,92
1,77
1,04
8,40
коштів
Розрахунок нормативу власних обігових коштів за 1999 рік наведений у таблиці 2.6.

Таблиця 2.6.
РОЗРАХУНОК НОРМАТИВУ ВЛАСНИХ ОБІГОВИХ КОШТІВ
Найменування показника
План
Факт
Собівартість товарної продукції
116955
35826
Відпрацьовано робочих днів
250
126
Одноденний норматив
467,8
284
Норма в днях
99,4
99,4
Норматив власних обігових коштів
46501
28230
Власні обігові кошти у підприємства відсутні за нормативом 28,2 млн. грн. на 1.01.2000 року.
Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів за період з 1992 по 1997 роки перевищує оптимальні значення менше 0,5. Це свідчить про те, що підприємство в основному використовує позикові кошти.
Погіршує фінансовий стан підприємства ще й наявність довгострокової дебіторської та кредиторської заборгованості, структура яких наведена в таблиці 2.7.
Таблиця 2.7.
ЗАБОРГОВАНІСТЬ ВАТ «ХБК»
Показники, тис. грн…
1997 р.
1998 р.
1999 р.
Відхи­лення 1999 р. до 1998
Реалізація готової продукції
27889
29354
+ 1465
Кредиторська заборгованість,
29036
39679
49882
+ 10203
у т. ч.: бюджетна
3388
9022
13358
+ 4336
соцстрах, пенсійний фонд
4475
9234
11589
+ 2355
по заробітній платні
2202
1238
1449
+ 211
інші кредитори
9799
11308
16745
+ 5437
кредити банку
9172
8877
6741
— 2136
Дебіторська заборгованість:
4954
6786
9932
+ 3146
— грошові кошти
185
193
192
— 1
Всього дебіторської
заборгованості
5139
6979
10124
+ 3145

Заборгованість по іншим кредиторам склалася в основному за рахунок:
• заборгованість за комплектуючі матеріали — 4099 тис. грн.;
• заборгованість по ЖКГ «ХБК» — 5388 тис. грн.;
• заборгованість за енергоносії — 1295 тис. грн.;
• заборгованість з покупцями та замовникам -3166 тис.грн.;
• заборгованість за послуги охорони — 425 тис. грн.;
• Заборгованість бюджету склалася за рахунок:
• заборгованості по ПДВ — 4292 тис. грн.;
• фонду Чорнобиля — 863 тис. грн.;
• податок з прибутку -1686 тис.грн.;
• економічні санкції — 2946 тис. грн.;
• амортизаційні відрахування — 279 тис. грн.:
• податок на землю — 142 тис. грн. Збільшення кредиторської заборгованості до бюджету в сумі 43236 тис. грн. виникло за рахунок нарахувань пені за несвоєчасну сплату платежів до бюджету в сумі 2946 тис. грн., а також заборгованості бюджету за виконання гарантійних зобов'язань по іноземному кредиту PL — 480 в сумі 1345,8 тис. грн. (яка погашена 31.12.1999 року, але проведена по бухгалтерському обліку в січні 2000 року).
За 1999 рік було погашено платежів до бюджету на суму 4054 тис. грн. при наявності поточних платежів у сумі 5975 тис. грн., тобто 67,9 % поточних платежів комбінатом були погашені. Однак через нарахування пені та штрафних санкцій загальна сума заборгованості не знижується.
Дебіторська заборгованість склалася за рахунок:
• розрахунків з покупцями та замовниками, — 5533 тис. грн.,
• у т. ч. по відділу збуту — 4588 тис. грн.;
• розрахунків з дебіторами та кредиторами — 1994 тис. грн.;
• податкових розрахунків -1267 тис.грн.;
• розрахунків по векселях — 200 тис. грн.;
• розрахунків з підзвітними особами — 119 тис. грн. Коефіцієнт платоспроможності підприємства, розрахований як відношення запасів грошових коштів та інших активів до короткострокових пасивів у 1999 році склав 0,83 або на 0,24 нижче звіту 1998 року в зв'язку зі значним збільшенням короткострокових пасивів. Критичне значення цього показника дорівнює 1.
Коефіцієнт автономії складає 0,57 або нижче рівня 1998 року на 0,13 при критичному значенні 0,5. Цей показник зменшився за рахунок збільшення збитків.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності, визначений як відношення грошових коштів до короткострокових зобов'язань, на початок року склав 0,176, а на кінець року — 0,203, тобто зменшився на 0,027 при критичному значенні 0,2.
Обіговість обігових коштів за 1999 рік зменшилася на 45 днів з 556 до 511 днів, що є позитивною тенденцією.
Коефіцієнт фінансової стабільності склав 2,17, або нижче рівня 1998 року на 1,5 пункту при нормативному значенні більше 1. Він зменшився за рахунок збільшення збитків підприємства та кредиторської заборгованості.
Наведені показники фінансової незалежності та стабільності вище критичних, тобто підприємство відносно ще незалежне від зовнішніх фінансових джерел. Однак підприємство практично неплатоспроможне, про що свідчить коефіцієнт платоспроможності рівний 0,83.
Комбінат не має у своєму розпорядженні власні обігові кошти. їх величина складає мінус 40350 тис. грн., при нормативі 28230 тис. грн., а з врахуванням довгострокових кредитів — мінус 8389 тис. грн., при нормативі 28230 тис. грн.
Динаміка фінансових показників з 1997 року по 1999 рік наведена в таблиці 2.8.

Таблиця 2.8.
ДИНАМІКА ФІНАНСОВИХ ПОКАЗНИКІВ
Показники
1997р.
1998р.
1999р.
Виручка від реалізації продукції (без ПДВ та ін.)
20418
27889
29354
Витрати на виробництво реалізованої продукції
32942
37183
42684
Прибуток (збиток) від реалізації
-12748
— 9498
-13592
Рентабельність в % ( + ,- )
— 38,7
— 25,5
— 31,8
Балансовий прибуток (збиток),
у т. ч. від зміни курсу іноземної валюти
-11348
+ 37
-19336 — 9043
-25309 -11318
Використання прибутку (збитку)
— 5268
— 6293
-6935
Непокриті збитки
-16616
-25629
-32244
Обігові кошти,
у т. ч. в товарних запасах
28402
23263
42404
35425
41493 31369
Власні обігові кошти з урахуванням довгострокових кредитів
— 634
2725
— 8389
Власні обігові кошти без урахування довгострокових кредитів
— 1827
-18817
-40350
Продовження табл. 2.8.
Показники
1997р.
1998р.
1999р.
Дебіторська заборгованість, у т. ч. грошові кошти
5139 185
6979 193
10124 192
Кредити банку
9172
8877
6741
Кредиторська заборгованість
19864
30802
43141
Всього
29036
39679
49882
Товарна продукція
16134
27223
21409
Собівартість
1799
37446
35826
Питома вага оплати праці у витратах на виробництво ( % )
17,77
16,9
18,62
Витрати на 1 грн. реалізованої продукції, коп
161,34
133,32
145,41
Витрати на 1 грн. виробленої продукції, коп.
197,09
137,55
167,34
У даній таблиці наведені звітні показники 1997 року з внутрішнім оборотом, а показники 1998 та 1999 років без внутрішнього обороту.
Для аналізу фінансового стану підприємства та необхідних висновків щодо, зокрема, його фінансового положення застосовується наступна група коефіцієнтів, які порівнюються з нормативними та у динаміці.
Оцінка ліквідності підприємства.
Платоспроможністю (ліквідністю підприємства) є його спроможність здійснювати платежі наявними коштами або такими, які безперервно поповняються за рахунок його діяльності. Платоспроможність (ліквідність) характеризує життєздатність, стійкість підприємства.
Показники ліквідності розраховуються як відношення суми ліквідних активів до суми короткострокових зобов'язань.
Для обчислення показників ліквідності необхідно всі активи балансу розділити на групи за ступенями їх ліквідності.
Перша група ліквідних коштів — грошові кошти в касі, на розрахунковому рахунку, валютному та інших рахунках, а також короткострокові фінансові вкладення.
Друга група ліквідних коштів — заборгованість, яка легко перетворюється в грошові кошти (дебіторська заборгованість).
Третя група ліквідних коштів — товарно-матеріальні запаси, готова продукція, незавершене виробництво.
Для оцінки ліквідності використовуються такі показники:
1. Коефіцієнт покриття розраховується як відношення величини поточних активів до поточних зобов'язань визначається за формулою 2.1:
                           Кn=                 (2.1)
Кnпоч.=
Кnкін=
Міжнародний досвід свідчить, що оптимальне значення даного коефіцієнта має дорівнювати 2-2,5. На нашому підприємстві цей показник нижче оптимального.
2. Коефіцієнт загальної ліквідності розраховується як відношення величини грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень до величини короткострокових зобов'язань визначається за формулою 2.2:
Кзл=       (2.2)
Кзл=
Кзл=
Вважається, що даний коефіцієнт має бути >1. В нашому випадку він в 10 разів менший.
3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується як відношення величини грошових коштів до величини поточних зобов'язань визначається за формулою 2.3:
    продолжение
--PAGE_BREAK--Кал=                    (2.3)
Калпоч.=
Калкін=
Цей коефіцієнт показує, яку частку короткострокових зобов'язань підприємство повинно негайно виплатити. Теоретично цей коефіцієнт має бути рівним 0,25-0,3.
4. Величина власних оборотних коштів визначається: власний капітал — оборотні активи визначається за формулою 2.4:
Ввок = Ряд 380 – (0,80 – 0,50)               (2.4)
Ввок поч.= 110089 – (150439 – 0) = — 40350
Ввок кін = 83455 – (142406 – 0) = -58951
5. Доля оборотних засобів в активах знаходиться як відношення поточних затрат до суми господарських засобів визначається за формулою 2.5:
Коза =               (2.5)
Коза поч.=
Коза кін =
6. Доля виробничих запасів в поточних активах знаходиться як відношення величини запасів та затрат до величини поточних активів визначається за формулою 2.6:
Квз=
Квзпоч==0,720
Квзкін=
Оцінка фінансової стійкості (тривалості)
1. Коефіцієнт фінансової залежності розраховується як відношення величини загальної суми господарських засобів (ф.№1) до величини власного капіталу визначається за формулою 2.7:
Кфз=               (2.7)
Кфзпоч.=
Кфзкін=
1. Коефіцієнт фінансової автономії розраховується як обернений до коефіцієнта фінансової залежності і визначається за формулою 2.8:
Кфа=               (2.8)
Кфапоч.=
Кфакін=
Чим більше значення коефіцієнта, тим кращим є фінансовий стан підприємства. Якщо даний коефіцієнт має значення > 0.5, то фінансування за рахунок одержаних коштів здійснюється в межах норми. Для нашого підприємства на початок року цей коефіцієнт знаходився в межах норми, а на кінець став нижче норми. 3. Оцінка ліквідності.
Управління ліквідністю дозволяє уникнути тривалої, а нерідко і тимчасової неплатоспроможності і полягає в гнучкому та оперативному планування та координації виплат по боргових зобов'язаннях з грошовими надходженнями на рахунок підприємства.

Таблиця 2.9
Аналіз ліквідності підприємства ВАТ «ХБК»
Рік
На
початок року
На
кінець року
зобов'яза
ння
всього
(коротко
строкові)
грошові
кошти
підпри-
ємства
коефі-
цієнт
абсолют-
ної лік-
відності (гр2: гр1)
зобов'язан
ня всього
(коротко-
строкові)
грошові
кошти
підприє
мства
коефі-
цієнт
абсолют-
ної лік-
відності (гр5: гр4)
А
1
2
3
4
5
6
1999
—
875
—
6495
903
0,139
2000
6495
903
0,139
6741
924
0,137
2001
(прог
ноз)
6541
924
0,137
6593
715
0,108
4. Коефіцієнт оборотності.
Для забезпечення нормальних умов своєї діяльності підприємство змушене тримати певні запаси, що, звичайно, виключає частину капіталу з обігу і зменшує прибутковість.
Для визначення тенденцій оборотності оборотних засобів розраховується коефіцієнт оборотності як відношення виручки від реалізації продукції до суми оборотних засобів підприємства у відповідності з формулою 2.9:
Кл=               (2.7)
Клпоч.=
Клкін=

РОЗДІЛ З СТРАТЕГІЧНЕ ТА ОПЕРАТИВНЕ ПЛАНУВАННЯ НА
ПІДПРИЄМСТВІ ВАТ «ХБК»
З.1. Бізнес-план
Планування означає вибір цілей діяльності підприємства або його підрозділів.
Планування як функція менеджменту логічно виступає у здійсненні всіх інших його функцій [17, 33]. Планування як процес включає в себе наступні стани:
• постановка задач та цілей;
• визначення ресурсів для прийняття рішень;
• вироблення альтернатив (варіантів) рішень;
• вибір оптимальної альтернативи;
• введення плану в дію;
• виконання плану.
Прикладом програмного планування є складання «бізнес-плану» підприємства (або плану виходу на ринок з певним продуктом). Цей план складається вищими менеджерами (керівниками вищої ланки) підприємства із залученням функціональних спеціалістів та консультантів зі сторони. Такий план являється основою для визначення курсу стратегії поведінки підприємства в майбутньому і одночасно служить документом, що підтверджує серйозність намірів керівництва підприємства до його партнерів — банків і інвесторів, які мають наміри виступати в ролі його кредиторів.
В таблиці 3.1. представлена структура бізнес-плану і перелік задач аналізу і оцінки бізнесу. Бізнес-план містить в собі наступні розділи, розшифровка яких подана після таблиці.

Таблиця 3.1.
ТИПОВИЙ ПЕРЕЛІК РОЗДІЛІВ БІЗНЕС-ПЛАНУ, ЗАДАЧ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ Й ОЦІНКИ БІЗНЕСУ
Назва
розділу
Зміст розділу
Задачі аналізу та їх
оцінки
Титульний
лист
Назва й адреса фірми
Імена й адреси засновників Суть проекту, що пропонується Вартість проекту Посилання на секретність
Резюме
(ввідна
частина)
Основні положення проекту, що
пропонується
Мета виробництва, яке пропонується
Новизна продукції, що виробляється
Повідомлення про об'єм продажу, витрат, виручки, прибутку, строк повернення кредитів
Аналіз і оцінка об'єму продаж
Аналіз витрат
Оцінка ризику
Оцінка прибутку
Товар
(послуги)
Опис продукту (послуги)
Споживчі властивості товару (послуги)
Відмінні особливості від товарів-конкурентів
ступінь захищеності патентами прогноз ціни і затрат на вироб­ництво, організацію сервісу
Оцінка споживчих
властивостей товару,
Аналіз товарів-конкурентів
Аналіз цін і затрат на
виробництво продукції
Ринок
збуту
Положення справ в галузі
Потенціальні споживачі
Ринкова кон'юнктура
Оцінка справ у галузі
Аналіз темпів приросту
виробництва у галузі
Аналіз потенціальних
споживачів
Аналіз ринкової
кон'юнктури
Конкурен-
ція
Потенціальні конкуренти:
оцінка об'єму їх продажу,
доходів, перспектив
впровадження моделей, їх
основні характеристики, рівень
та якість дизайну продукції,
політика цін
Порівняльний аналіз
окремих груп показників
діяльності конкурентів
Аналіз мети, стратегії
конкурентів
Аналіз сильних та
слабких сторін діяльності конкурентів
План
маркетингу
Ціни
Канали збуту
Реклама
Прогноз нової продукції
Ціноутворення
Цінові показники
Аналіз стану ринку
Аналіз зміни цін
Аналіз зовнішніх і
внутрішніх факторів
Аналіз ефективності
реклами
Аналіз сильних і слабких
сторін фірми
Аналіз виробничих
потужностей фірми
План
вироб-
ництва
Виробничий процес (його опис)
Перелік базових операцій по
обробці.
Постачання сировини,
матеріалів, комплектуючих
виробів з повним переліком
умов (по ціні, кількості, якості)
Обладнання, будинки, споруди,
трудові ресурси
Витрати на виробництво
продукції
Організа-
ційний
план
Комплектування
кваліфікованого штату
працівників і спеціалістів
Організаційно-господарська
структура підприємства.
Оплата праці керівників
Аналіз наявних працівників і їх кваліфікації
Вироблення вимог до
потрібних спеціалістів
Аналіз організаційної структури підприємства Аналіз поточної оплати праці керівників Аналіз можливих стимулів
Юридич-
ний план
Форма власності підприємства
Правовий статус підприємства
Аналіз та обґрунтування
форми власності підприємства
Аналіз правового статусу
Оцінка
ризику і
страхуван-
ня
Слабкі сторони підприємства
Ймовірність появи нових технологій
Альтернативні стратегії
Заходи профілактики ризиків
Програма самострахування і
зовнішнього страхування від ризиків
Аналіз ризику по
джерелам та причинам
Аналіз ризику статистичним, експертним та комбінованим методами
Аналіз вибору
інвестиційних рішень
Фінанси-
вий план
Прогноз об'ємів реалізації
Баланс грошових витрат та надходжень
Таблиця доходів і витрат
Сукупний баланс активів і пасивів підприємства
Графік досягнення безвтратності
Фінансовий аналіз діяльності підприємства
Аналіз балансу грошових
витрат і надходжень
Аналіз безвтратності
Аналіз доходів та витрат
Виявлення внутрішньо-
господарських резервів для укріплення фіна­нсового положення
  Стратегія
фінансу-
вання
Визначення величини і джерела
отримання коштів
Обґрунтування повного повернення коштів та отримання прибутків
Аналіз коштів по джерелам
Аналіз платоспроможності
підприємства
Аналіз строків окупності
інвестицій
  У першому розділі — «Титульний лист» — вказується назва та реквізити фірми чи підприємства, імена та адреси засновників, назва та суть інвестиційного проекту (бізнес-плану), його вартість і, при необхідності, посилання на секретність чи конфіденційність даного матеріалу.
У другому — «Резюме» — у лаконічній редакції висловлюються ідеї майбутньої діяльності підприємства по виходу зі своєю продукцією на ринок, а також заплановані в результаті цього фінансові результати і строки, в які повинен окупитися позичковий капітал. Третій розділ — «Товар (або послуга)» присвячений техніко-економічній характеристиці товару (послуги), який планується поставити на ринок. В характеристиці відмічаються відмінності даного товару від товарів конкурентів, а також його новизна. Тут же приводяться примірна ціна товару й розміри затрат на його виробництво, висловлюються принципи організації сервісного обслуговування товару.
Четвертий розділ — «Ринок збуту» — представляє собою висловлювання висновків маркетингових досліджень певних сегментів ринку (покупців) з виділенням потенціальної і неосвоєної його місткості.
В п'ятому розділі — «Конкуренція» — дається характеристика потенціальних конкурентів, з якими належить зіткнутися підприємству по об'єму продажу, отриманому прибутку, випущеному товару по техніко-економічним показникам, якості і дизайну, думки покупців і ціною.
Дається аналіз використаної ними політики цін. Особи, які складають даний розділ повинні бути особливо об'єктивному в оцінці конкурентів, бо її недооцінення може нанести в майбутньому значну втрату підприємству. Кредитори, переконавшись в неправильності оцінок, що видаються підприємством собі і своїм конкурентам можуть підняти плату за процент кредиту або відмовити в його видачі.
В шостому розділі — «План маркетингу» — висловлюється план маркетингу: опис сегментів ринку, принципів ціноутворення, організації реклами, стимулювання продаж, оптової і роздрібної торгівлі та після продажного сервісного обслуговування. Приводяться кошторис затрат на маркетинг і опис маркетингових стратегічних планів [34].
У сьомому розділі — «План виробництва» — характеризується виробничі потужності підприємства по випуску запланованого товару (по об'єму, технології, якості, строкам, витратам, закупівлі сировини і комплектуючих, господарчим відносинам з постачальниками) [8]. Характеристика дається по існуючому стану і на ближчі 4-5 років вперед.
Восьмий розділ — «Організаційний план» — включає питання комплектування штату працівників і спеціалістів, що можуть по своїй кваліфікації та знанням випускати даний продукт. Крім цього, тут приводяться обґрунтування запропонованої організаційно-господарської структури підприємства. Сюди ж входять оплата праці керівників і заходи по його матеріальному стимулюванню.
У дев'ятому розділі — «Юридичний план» — дається правове обґрунтування запропонованих форм власності і організаційного статусу підприємства. В умовах ринкової економіки підприємство завжди пов'язане з певним ризиком.
Тому в десятому розділі — «Оцінка ризику і страхування» розглядаються різні варіанти невдач, які можуть виникнути в ході реалізації плану. Наслідки цих невдач прораховуються різними методами, починаючи від експертного і закінчуючи економіко-математичним моделюванням із застосуванням теорії ймовірностей. Але головним в даному випадку являється не метод розрахунку, а облік всіх видів невдач та їх наслідків. Чим повніший облік ризику, тим цінніший план [22]. В другій частині даного розділу по кожному виду ризику приводиться відповідна система страхування для відшкодування витрат, що виникають при цьому виді ризику [24].
Одинадцятий розділ — «Фінансовий план» — узагальнює інформацію попередніх розділів, але вже у вартісному вираженні, у вигляді прогнозу об'єму реалізації, балансів грошових витрат і надходжень, активів і пасивів підприємства, таблиці доходів і витрат [10]. Прогноз об'ємів реалізації товару дається на найближчі три роки, причому на перший рік — помісячно, а на другий — поквартально, а на третій — в цілому за рік. Звичайно достовірність результатів першого року досить висока, об'єми другого і третього років носять прогнозний (імовірнісний) характер. При складанні балансу витрат і надходжень особливу увагу звертають на передпусковий період, на який приходиться найбільша частина інвестиційного капіталу, коли реалізація товару ще не почалася, отже, не має повернення взятих позичок. Це важливо з точки зору ліквідності (забезпечення дієздатності підприємства) без взяття додаткових позичок, так як в передпусковий період відбувається заморожування вкладеного капіталу. В таблиці доходів і витрат приводяться дані про:
• доходи від продажу товарів,
• витрати виробництва,
• суму прибутків від продажу,
• загальновиробничі витрати,
• чистий прибуток.
Ці дані вказуються також у перспективі на три найближчих роки. У зведеному балансі пасивів і активів приводяться дані про структуру активів і відповідних джерел фінансування.
Розділ ІІ доповнюється графіком досягнення беззбитковості (рис. 3.1). За допомогою даного графіка можна визначити так звану точку беззбитковості виробництва, тобто той об'єм виробництва, при якому крива зміни виручки від продажу (при визначеному рівні ціни) пересікається з кривою зміни собівартості продукції. В цій точці підприємство досягає нульової рентабельності виробництва і при збільшенні об'єму продажу може отримати чистий прибуток [34]. Звичайно в плані дається декілька варіантів цього графіка з різними рівнями цін (відносно інформації розділу «Оцінка ризику збуту»).

Рис. 3.1. Графік досягнення беззбитковості виробництва І — зона збитковості, II — зона прибутковості, III — зона змінних витрат виробництва, IV — зона постійних витрат виробництва.
1— виручка від продажу, 2— собівартість продукції, 3 — точка беззбитковості або критичного об'єму виробництва Закінчує бізнес-план розділ «Стратегія фінансування», в якому висвітлюються питання об'ємів і джерел фінансування підприємства (кредити, акції, облігації, субсидії, амортизація) по видам власності і строкам повернення отриманих кредитів.
Нижче приведено документи, необхідні для отримання та оформлення кредиту, а також розрахунки схем їх погашення.
КРЕДИТНА ЗАЯВКА
Дата:_________________1997 р.
Позичальник
ВАТ«ХБК»
Дата реєстрації підприємства
16.04.1996 р.
Правова форма власності
Колективна
Засновники
Держава
Банк позичальника
Обласна дирекція Укрсоцбанку (м.
Херсон)
Статутний фонд
35996.8 тис. грн.
Власні ресурси
225996.0 тис. грн.
Кошти, що залучаються
$10 млн. США
Залишки коштів на рахунку
—
Співвідношення власних коштів
та коштів, що залучаються, %
8.27
Керівник
Андрушкевич Вадим Миколайович
Реквізити:
325008, м. Херсон, пл. 50-річчя СРСР
Вид діяльності
Виробнича
Країна-кредитор
США
Об'єкт кредитування
Бавовна-волокно
Сума кредиту
$10 млн. США
Строк
10 років
Джерело покриття
Прибуток від реалізації готової
продукції
Гарантія угоди
Міжурядова угода, гарантія Уряду
України
    продолжение
--PAGE_BREAK--ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ НЕОБХІДНОСТІ ОТРИМАННЯ ВАЛЮТНОГО КРЕДИТУ ВАТ «ХБК»
Товарна продукція в цінах внутрішнього ринку (тис. грн.) — 153169
Продукція, реалізована на внутрішньому ринку (тис. грн.) — 138369
Продукція, реалізована на зовнішньому ринку, в т.ч.:
бавовняні тканини — 10 млн. метрів по 1.48 грн/м
Вартість всієї продукції, що реалізується на експорт (тис. грн.) —
14 800
Сукупний випуск продукції (тис. грн.) — 149163
Рентабельність (%) — зростання від 3% у 1998 р. до 5% у 2007 р.
Прибуток (тис. грн.) — зростання від 4006 у 1998 р. до 8623 у 2007 р.
Загальна сума кредиту, необхідна для закупівлі продукції:
в інвалюті — $10 000 тис. США, в грн. — 18 700 тис.
РОЗРАХУНОК ОКУПНОСТІ
(в іноземній валюті) витрат, спрямованих на закупівлю волокна бавовни по програмі США PL-480 на ВАТ «ХБК»
Назва продукції
Тканини бавовняні
  Затверджений обсяг кредиту на розширення виробництва
$ 10 000 тис. США
  Дата отримання кредиту
1997 рік
  Сума потрібного кредиту
$ 10 000 тис. США
  Строк погашення кредиту
з2000 р. по 2007 p.
  Запланований додатковий річний випуск продукції
93 000 тис. м.,
153 169 тис. грн.
Сума валових надходжень від реалізації додаткової
$ 7900 тис. США
продукції на експорт за рік
Річна сума валових надходжень, які йдуть на
$ 12 500 тис. США
погашення кредиту
Строк окупності валютної частини кредитних
4 роки
витрат
Загальна сума валових надходжень, яка буде
$ 14 150 тис. США
направлятися на погашення валютного кредиту
по графіку
погашення кредиту

ОСНОВНІ ДАНІ ТА ПОКАЗНИКИ (ТЕО) (в іноземній валюті)
Місцезнаходження підприємства
м. Херсон
  Мета кредиту
поповнення обігових
  коштів і зростання рівня
  використання потужностей
  Потужність по виробництву продукції:
  — у натуральному вираженні
147305 пог. метрів
  — % використання
63
  Обсяг продукції
  — у натуральному вираженні
93 000 пог. метрів
  — вартість
153169 тис. грн.
  Загальна чисельність працюючих (чол.)
8124
  Продуктивність праці на рік (грн.)
18854
  Вартість кредиту (тис. гри.)
18 700
Заплановані строки повернення кредиту
(років)
10
Строк окупності кредиту (років)
4
Ефективність проекту (основні
показники):
— приріст власних обігових коштів
до 19 097 тис. грн.
— приріст депозитного фонду
до 10 504 тис. грн.
Річна потреба в матеріальних ресурсах
(бавовна)
18 080 тонн
В якості прикладу створення бізнес-плану, нижче приведено його фрагмент відносно ВАТ «ХБК» в частині «План виробництва», який, крім того, включає в себе й аналіз собівартості продукції
Протягом багатьох років фінансовий стан ВАТ «ХБК» був стійкий. Випущена комбінатом продукція користувалась великим споживчим попитом, стабільні поставки бавовняного волокна до 1995 року дозволяли виробляти за рік більше 200 тпм тканини. Так, динаміку виробництва тканин подано в табл. 3.2.
Таблиця 3.2.
ВИРОБНИЦТВО ТКАНИН НА ВАТ «ХБК»
1995
1996
1997
1998
1999
2000
Виробництво тканин (тпм)
209820
176037
76045
38821
16541
6841
Реалізація (млн.крб.)
17248
224190
1571380
4583330
25119
Балансовий
прибуток (збиток),
млн. крб.
4149
666644
329344
182176
-16228
Поповнення обігових коштів згідно з проектом дозволить підприємству наростити обсяг виробництва готових бавовняних тканин до 93 тис. тпм на рік. При цьому коефіцієнт змінності обладнання буде доведений до 1.6, використання потужностей — до 63%.
Ціни на вироблену продукцію зберігаються на рівні діючих у 1997 році протягом 10 років. Це дасть змогу підприємству при закупівлі сировини на рівні $1818 США за одну тонну, нарахуванні амортизаційних відрахувань згідно з постановою КМУ №1075 від 6.09.1996 р. та поверненні кредиту Укрсоцбанку у 1999 p., отримувати прибуток від 4006 тис. грн. у 1998 р. до 6623 тис. грн. у 2007 р.
Поданий проект дозволить підприємству повернути кредитну заборгованість в обсязі 9752 тис. грн. у 1998 р. —
• кредитна заборгованість на 1.01.1997 р. — 23 485 тис. грн.
• в т. ч. кредити Укрсоцбанка — 9163 тис. грн.
• дебіторська заборгованість 4570 тис. грн…
При цьому рентабельність виробництва складатиме від 3% до 5%. На поповнення обігових коштів буде направлено 10% прибутку до нарахування податку на прибуток та 90 % прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток. Це дасть змогу підприємству поповнити власні обігові кошти до рівня 19097 тис. грн. у 2007 році.
При закупівлі сировини по цінах нижче $1818 США за 1 тонну або при використанні бавовни, вирощуваної в Україні, на підприємстві можливо зниження ціни на бавовняні тканини.
При нарахуванні амортизації на рівні нормативів, діючих у 4-ому кварталі 1996 року рентабельність підприємства буде на рівні 7%, приріст власних обігових коштів у 2007 році складе 39228 тис. грн.
Нижче подано розділ «Фінансовий план» бізнес-плану ВАТ «ХБК».
Через зниження обсягу виробництва у зв'язку з нестабільністю постачання сировини і зупинками через відсутність енергоносіїв з'явилась тенденція до сповільнення обороту обігових коштів. їх динаміку приведено в табл. 3.3.
Таблиця 3.3.
ДИНАМІКА ОБОРОТУ ОБІГОВИХ КОШТІВ
Роки
1992
1993
1994
1995
1996
Оборот обігових коштів (в днях)
54,32
48,9
90,78
158,1
375,8
ВАТ «ХБК», як підприємство, що перероблює сільськогосподарську сировину, постійно користувалось кредитними ресурсами на пільгових умовах. Тому частка кредитних ресурсів і позикових коштів завжди була великою. Коефіцієнт співвідношення позик і власних коштів, що показує частку позичок в загальній сумі власних коштів по роках складав:

Таблиця 3.4.
КОЕФІЦІЄНТ СПІВВІДНОШЕННЯ ПОЗИК І ВЛАСНИХ КОШТІВ
Роки
1990
1991
1992
1993
1994
1995
1996
Коефіцієнт
1,03
0,4
1,47
0,92
1,74
1,04
8,4
При оптимальному значенні даного коефіцієнта 0,5 фактичне значення вище, а по окремих роках значно вище 1, тобто підприємство постійно формує свої обігові кошти певною мірою за рахунок кредитних ресурсів і позикових коштів. Нестача власних обігових коштів є основним чинником спаду виробництва. Зниження темпу виробництва продукції пов'язане з нестачею коштів для придбання сировини і матеріалів.
Одержання кредитної підтримки згідно PL-480 дозволяє комбінату стабільно, починаючи з 1998 р. працювати з прибутком.
З метою поповнення обігових коштів весь балансовий прибуток, за виключенням платежів до бюджету, буде направлений на поповнення нормативу вільних обігових коштів.
При нарощування обсягу виробництва до рівня 93 млн. пм тканин і за рахунок зниження умовно-постійних затрат на одиницю продукції при умові збереження діючих цін комбінатом буде отримано прибуток в обсязі 4-6 млн. грн., а рентабельність виробництва буде складати 3-5%. З метою збільшення конкурентоспроможності виробленої продукції і беручи до уваги низьку платоспроможність населення комбінат передбачає можливість за 10 років використання кредиту, отриманим прибутком забезпечити окупність кредиту. Питання про повернення кредитних ресурсів повинно вирішуватися в межах 8 років з 2000 р. по 2007 p., оскільки цей період дозволяє наростити обігові кошти до 19097 тис. грн.
Наявність власних обігових коштів на 1.01.1997 р. складає 2801 тис. грн., або 1,2% в валюті балансу.
Графік повернення кредиту протягом 8 років дозволяє комбінату забезпечити протягом усього періоду стабільний оборот обігових коштів 66-87 днів, що відповідає реальному стану ринку збуту продукції.
Стійка і стабільна робота комбінату дозволить забезпечити надходження до бюджетних фондів та ПФУ до 51 млн. грн.
Відповідно до стандартної схеми використання кредитної лінії PL-480 проценти за користування кредитом становлять: до 2003 р. — 2,75%, а до 2007 р. — 3,75%. Повернення боргу починається з 2003 р. по $500 тис. США щорічно. Загальна сума процентів за користування кредитом по стандартній схемі становить $5313 тис. США.
Пропозиція ВАТ «ХБК» полягає у скороченні терміну користування кредитом PL-480 до десяти років з виплатою таких процентів за користування кредитом: перші два роки — 2,75%, а з 2000 р. — щорічно по 8%. Нарахування процентів у відповідності з такою схемою становить $1250 тис. США щорічно. Для того, щоб не сталося значного збільшення виплати процентів і основного боргу з 2000 р. комбінат пропонує нарахування цих сум рівними частками у сумі $1700 тис. США щорічно.
Ця пропозиція дозволить обслуговуючому банку, починаючи з 2000 p., накопичувати вільні кошти кредитної лінії та формувати спеціальний фонд з метою подальшого пільгового кредитування підприємств легкої промисловості.
Відповідно запропонованої схеми комбінат за 10 років використання кредитної лінії PL-480 перерахує обслуговуючому банку $14150 тис. США.
Починаючи з 2008 p. з'явиться можливість спрямовувати вільні кошти до 2022 р. у сумі $10912 тис. США на кредитування легкої промисловості та споживачів з метою розширення ринку збуту продукції ВАТ «ХБК».
3.2. Оперативне планування та шляхи його вдосконалення
Зниження обсягів виробництва ВАТ «ХБК» пояснюється наступними причинами:
• відсутність обігових коштів у підприємства, що призвело до неможливості закупівлі бавовняного волокна за власні кошти;
• відсутність рішень на урядовому рівні щодо реструктуризації кредиторської заборгованості;
• неможливість поточного кредитування у діючих умовах через високі процентні ставки;
• єдиною можливістю у забезпеченні сировиною була поставка бавовняного волокна від комерційних структур на умовах давальної переробки.
У зв'язку з тим, що перелік критичного імпорту на 1999 рік був затверджений лише в кінці липня 1999 року, поставка бавовни почала здійснюватись з вересня 1999 року.
Поставка бавовни на умовах давальницьких умовах переробки дозволила комбінату, починаючи з вересня 1999 року, знизити темпи падіння виробництва та почався темп росту по відношенню з серпнем 1999 року. За 9 місяців 1999 р. темп у порівнянні з 1998 роком (складав 39,3 %) збільшився до 52,9 %.
Враховуючи, що в кінці грудня 1999 року надійшла бавовна на умовах давальної переробки та знаходилась на складах до проведення фумігації, на складах комбінату на початок 2000 року знаходиться 880 тон бавовни.
Витрати на обробку тисячі метрів готових тканин в 1999 році склали 3059,7 гривень, тобто до витрат 1998 року збільшились більше ніж вдвічі.
Для стабілізації фінансового стану комбінату, з метою збільшення обсягів виробництва, необхідно вирішити цілий комплекс питань.
Однією з найбільш важливих проблем, які вагомо вплинуть на стабілізацію фінансового стану, є реструктуризація або «заморожування» кредиторської заборгованості. Наявність кредиторської заборгованості, яка накопичувалась роками в основному за рахунок штрафних санкцій, не дозволяє в сучасних умовах проводити платежі по поточному року. В такій ситуації значно збільшилась доля бартерних операцій.
Наявність кредитів не дозволяє підприємству знайти інвесторів, які так необхідні вітчизняним товаровиробникам у теперішній час, а також не дозволяє ні при яких умовах поповнювати обігові кошти, спрямовувати їх на оновлення та відтворення існуючого устаткування.
Враховуючи, що завантаження ВАТ «ХБК» у 1999 році здійснювалась в основному на умовах давальної переробки, комбінатом на 2000 рік відкориговані диференційні умови переробки давальної сировини, враховуючи кількість бавовни, яку завозять на переробку, завантаження потужностей з метою збільшення надходжень бавовни від комерційних структур.
З метою підвищення конкурентноздатності готової продукції комбінатом розробляється програма заходів по зменшенню збитковості підприємства та собівартості продукції в таких напрямках:
• консервація виробничих потужностей, незадіяних у виконанні замовлень;
• реструктуризація підприємства з орієнтацією на максимізацію усіх видів виробничих затрат, запровадження в усіх підрозділах систему контролю витрат та результатів діяльності.
Комбінату необхідно продовжити в 2000 році роботу по виконанню Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 року №806, доручення Президента України від 12.08.1999 року №1-14/896 та Прем'єр-міністра України від 11.10.1999 року №22548/75 відносно державної підтримки стратегічно важливих об'єктів Херсонської області, а саме поставки бавовни з республіки Таджикистан для ВАТ «ХБК» в рахунок погашення заборгованості таджикській стороні перед ВАТ «Миколаївський глиноземний комбінат».
Також комбінату необхідно у 2000 році вирішити питання про передачу житлового фонду по спрощеній схемі у комунальну власність міста Херсона з метою скорочення витрат на утримання непромислової сфери.
Провівши аналіз фінансового стану підприємства на основі його балансового звіту за попередні періоди та проаналізувавши коефіцієнт ліквідності (табл. 2.9) можна запропонувати наступні значення цього коефіцієнту: на кінець 2001 р. Кал= 0,108, що в три рази менше, ніж це потрібно за нормативами.

Рис. 3.2. Аналіз ліквідності підприємства.

Рис. 3.3. Коефіцієнт ліквідності

РОЗДІЛ 4 ОХОРОНА ПРАЦІ НА ТЕКСТИЛЬНОМУ
ПІДПРИЄМСТВІ
Охорона праці — система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів та засобів, що забезпечують безпеку, охорону здоров'я та працездатності людини в процесі роботи. Курс «Охорона праці» складається з чотирьох розділів:
• основи трудового законодавства;
• техніка безпеки;
• виробнича санітарія;
• пожежна безпека.
Трудове законодавство — система правових норм, яка регулює трудові відносини всіх робітників та службовців.
Техніка безпеки — система організаційних і технічних заходів та засобів, які попереджують дію на працюючих шкідливих виробничих факторів (факторів, які призводять до аварій, травм, пожеж та вибухів).
Виробнича санітарія — система організаційних заходів та технічних засобів, що попереджують чи зменшують вплив на працюючих шкідливих виробничих факторів (тобто факторів, які призводять до професійних захворювань та отруєнь).
Пожежна безпека — стан підприємства, при якому виключається можливість пожежі1, а у випадку її виникнення попереджуються впливи небезпечних факторів пожежі на людей та забезпечується захист матеріальних цінностей.
Пожежа — неконтрольований процес горіння поза спеціального місця, який наносить матеріальні збитки.
Мета курсу «Охорона праці» — підготовка інженерів, які повинні знати наукові та інженерні основи охорони праці, вміти застосовувати їх на практиці при вирішення питань забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці при одночасному підвищенні продуктивності праці, попередження виробничого травматизму, професійних захворював, аварій, пожеж та вибухів.
Задачею курсу є вивчення основних небезпечних та шкідливих виробничих факторів, особливостей їх дій на людину, принципів нормування та забезпечення безпеки та нешкідливості праці, а також сучасних методів вимірювання вказаних факторів та захисту від їх дії.
    продолжение
--PAGE_BREAK--